Вісник проблем біології і медицини, 2017, Випуск 3, Том 1 (137)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/10538

Переглянути

Перегляд Вісник проблем біології і медицини, 2017, Випуск 3, Том 1 (137) за Автор "Belenichev, I. F."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Експериментальне вивчення впливу адеметіоніну на активність щурів з енцефалопатією, що обумовлена впливом протитуберкульозних препаратів
    (Українська медична стоматологічна академія, 2017) Просвєтов, Ю. В.; Бєленічев, І. Ф.; Левіч, А. В.; Кузьо, Н. В.; Просветов, Ю. В.; Беленичев, И. Ф.; Левич, А. В.; Кузьо, Н. В.; Prosvetov, Yu. V.; Belenichev, I. F.; Levich, А. V.; Kuzo, N. V.
    Було досліджено вплив протитуберкульозних препаратів (ПТП), які складають схему лікування хіміорезистентного туберкульозу на рухову і пошукову активність щурів у “відкритому полі”, та можливості корекції порушень що виникли за допомогою адеметионину (гептралу). Під час дослідження встановлено, що тривале введення зазначеної комбінації ПТП, призводить до розвитку токсичної енцефалопатії у експериментальних тварин, що проявляється зниженням загальної і пошукової активності та розвитком тривожної поведінки. Введення адеметіоніну (гептралу) паралельно із комбінацією ПТП, запобігає розвитку токсичної енцефалопатії у експериментальних тварин, що є експериментальним обґрунтуванням застосування гептрала при проведенні п’ятикомпонентної терапії хіміорезистентного туберкульозу в якості нейропротективного засобу; Было исследовано влияние противотуберкулезных препаратов (ПТП), составляющих схему лечения химиорезистентного туберкулеза, на двигательную и поисковую активность крыс в «открытом поле», и возможности коррекции возникших нарушений с помощью адеметионина (Гептрал). В ходе исследования установлено, что длительное введение данной комбинации ПТП, приводит к развитию токсической энцефалопатии у экспериментальных животных, что проявляется снижением общей и поисковой активности и развитием тревожного поведения. Введение адеметионина (Гептрал) параллельно с комбинацией ПТП, предотвращает развитие токсической энцефалопатии у экспериментальных животных, является экспериментальным обоснованием применения гептрала при проведении пятикомпонентной терапии химиорезистентного туберкулеза в качестве нейропротективного средства; Treatment of MDR-TB - lasts long and accompanied by numerous toxic adverse drug reaction (ADR), leading to treatment failure, and non-compliance of patients. Therefore, it is necessary to search for universal drugs with both neuro- and hepatoprotective properties that could have therapeutic effect in the majority of toxic ADR of antimycobacterial therapy (AMBT). As such a promising medicine could be considered - ademetionin (heptral). Object and methods. 30 healthy Wistar line rats, 6 months age, weighing 220-290 g ^ntained in standard conditions (12-hour light cycle, at 220C° temperature). The animals were divided into 3 groups of 10 animals in each: Group I - received intragastric probe of 1% starch mucus in the volume of 5 ml, and intramuscular injection - saline; group II - obtained drugs for the treatment of resistant forms of tuberculosis (TB Drugs) (pyrazinamide 300 mg/kg, Ethionamidum 150 mg/kg, cycloserine 150 mg/kg, levofloxacin 200 mg/kg and intramuscularly - kanamycin 200 mg/kg) through intragastric probe; III - in the background of TB Drugs in similar doses (as in the second group) received geptral at a dose of 250 mg/kg intragastric. Drugs were administered in 1% starch mucus in the amount of 5 ml - every night at 10:00, within 90 days. Definition of motor and search activity the was conducted using the technique “open field” using arena - 80x80x35 sm. Results and discussion. It was established that the administration of TB drugs led to a significant decrease of total activity of animals in the group II (25.4%). In the group with Heptral (group III), this indicator had tendency to increase (on 11.6%, p = 0.599). In the group II (TB drugs only), observed a reliable reduction in the duration of high activity (by 42.0%) and low activity (by 20.7%) and tendency to reduce the amount of fading (by 14,1%, p = 0.678), but with increase in their duration (length of inactivity in this group was reliable increased by 52.6% in comparison with the control group). The duration of high and low activity in the group III had no reliable difference with indicators of I (control) group, but the duration and amount of inactivity fading reliable decreased (by 55.0% and 43.7%, respectively). Thus application TB drugs only and their use in combination with Heptral, led to a reliable increase in the traveled distance during the experiment (by 32.1% and 59.2%, respectively) compared with the control group. Animals in I (control) group and group II traveled a shorter distance in the center of the arena compared to the group III (by 7 times and 4.3 times, respectively, p <0.05). Avoiding the center of the arena, and more compared to the group III number and duration of fading testifies for the development of disturbing behavior in animals from I and II groups. Reliable increase in vertical search activity, with an increase in overall activity could indicate about increasing of anxiety and emotion of animals of group III. Conclusions 1. Long-term use of the combination of TB drugs, which are used to treat drug-resistant TB, leading to the development of toxic encephalopathy in experimental animals, manifested by a decrease in general and search activity and development the disturbing behavior. 2. Administration of ademetionin (heptral) in parallel with the combination of TB drugs prevented the development of toxic encephalopathy in experimental animals. 3. Obtained results proved rationality of usage of Heptral during antimycobacterial therapy of MDR-TB as a neuroprotective agen
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Молекулярно-біохімічні механізми HSP 70-опосередкованої цитопротекції в умовах патологій ішемічного генезу
    (Українська медична стоматологічна академія, 2017) Павлов, С. В.; Бєленічев, Ігор Федорович; Нікітченко, Ю. В.; Горбачова, С. В.; Павлов, С. В.; Беленичев, Игорь Федорович; Никитченко, Ю. В.; Горбачева, С. В.; Pavlov, S. V.; Belenichev, I. F.; Nikitchenko, Yu. V.; Gorbachova, S. V.
    У статті розглянуто сучасний стан питання щодо характеру експресії та синтезу білків теплового шоку в умовах патології серця та головного мозку ішемічного ґенезу. Проведено літературний огляд зарубіжних та вітчизняних досліджень щодо вмісту білків теплового шоку в тканинах за умов гіпоксії. Згідно літературних джерел, шаперонна активність HSP 70 модулюється білками-помічниками або кошаперонами, пов’язаними з молекулою HSP 70, нуклеотидами, змістом одно- і двовалентних іонів, а також концентрацією білків-мішеней. Крім того, за результатами власних досліджень in vitro, авторами продемонстровано, що введення в інкубаційне середовище цитотоксичних сполук: глутамату (100 мкм), хлордінітробензена (ХДБ) (80 мкм), а також DNIC (250 мкм) приводило до зміни характеру експресії HSP 70. Беручи до уваги отримані нами дані про здатність HSP 70 в умовах токсичного впливу на клітину посилювати експресію фактору HIF-16, що грає першорядну роль в клітинній відповіді на гіпоксію, можна припустити, що HSP 70 втручається в сигнальні шляхи відповіді клітини на гіпоксичний стрес на рівні регуляції стабільності HIF-16. Подібний двоступеневий захист клітини на нашу думку є еволюційно розвиненим і необхідним для посилення трансдукційного клітинного сигналу у відповідь на пошкоджуючі агенти. Встановлена роль білків теплового шоку в клітинних реакціях при ішемії ставить питання про розробку нових цитопротективних засобів, здатних забезпечувати модуляцію / протекцію генів, що кодують синтез білків HSP 70, а також розробку методів лабораторної діагностики і скринінгу ефективності проведеної терапії з використанням біомаркерів - HSP 70; В статье рассмотрено современное состояние вопроса о характере экспрессии и синтезе белков теплового шока в условиях патологии сердца и головного мозга ишемического генеза. Проведено литературный обзор зарубежных и отечественных исследований по содержанию белков теплового шока в тканях в условиях гипоксии. Согласно литературных источников, шаперонная активность HSP 70 модулируется белками-помощниками или ко-шаперонами, связанными с молекулой HSP 70, нуклеотидами, содержанием одно- и двухвалентных ионов, а также концентрацией белков-мишеней. Кроме того, по результатам собственных исследований in vitro, авторами показано, что введение в инкубационную среду цитотоксических соединений: глутамата (100 мкм), хлординитробензена (ХДБ) (80 мкм), а также DNIC (250 мкм) приводило к изменению характера экспрессии HSP 70. Принимая во внимание полученные нами данные о способности HSP 70 в условиях токсического воздействия на клетку усиливать экспрессию фактора HIF-16, что играет первостепенную роль в клеточном ответе на гипоксию, можно предположить, что HSP 70 вмешивается в сигнальные пути ответа клетки на гипоксический стресс на уровне регуляции стабильности HIF-16. Подобная двухступенчатая защита клетки по нашему мнению является эволюцион- но развитой и необходимой для усиления трансдукционного клеточного сигнала в ответ на повреждающие агенты. Установленная роль белков теплового шока в клеточных реакциях при ишемии ставит вопрос о разработке новых цитопротективных средств, способных обеспечивать модуляцию / протекцию генов, кодирующих синтез белков HSP 70, а также разработку методов лабораторной диагностики и скрининга эффективности проведенной терапии с использованием биомаркеров - HSP 70; The article presents a current view on the nature of expression and synthesis of heat shock proteins in heart and brain pathology of ischemic origin. A review of foreign and domestic literature on the research regarding heat shock proteins content in tissues under hypoxia has been carried out. According to literature sources, HSP 70 chaperon activity is modulated by protein-assistants, or co-chaperons, which are related to the HSP 70 molecule, as well as by nucleotides, the content of mono- and bivalent ions, and by the concentration of target proteins. One of the most noticeable properties of HSP 70 is its protective function, which is projected in the course of the cell reaction or body reaction on the impact of different unfavorable environmental factors. A lot of evidence has been obtained of HSP 70 protective effect, and hundreds of research papers and dozens of monographs have been published with the regard to this. The most conclusive proofs of the HSP 70 protective function were drawn from the experiment on introducing the protein or its gene into the cell, which was followed by the evaluation of the cell stability under damage factors. The results of the experiments carried out mostly on cell cultures and test animals in recent 10-15 years made it possible to outline several areas of HSP 70 protective effect practical use. Firstly, the stability of the cell, as well as of the whole body, may be enforced by increasing the intracellular content of HSP 70. The latter may be achieved as a result of cell preconditioning (dosed heating, hypoxia) under drugs, after its transfection by the HSP 70 gene. Secondly, the issue of the extracellular HSP 70 protective effect has attracted attention recently. Furthermore, as the in vitro result of own research shows, the authors have revealed that introducing into the incubation environment of cytotoxic compounds, namely, Glutamate (100 pm), Dinitrochlorbenzene (DNCB) (80 pm), and DNIC (250 pm), led to the change in the nature of HSP 70 expression. Considering the data obtained in our research on the ability of HSP 70 to increase, under toxic influence on the cell, the expression of the Hif-1b factor, which is key to the cellular response to hypoxia, it can be assumed that HSP 70 intervenes into the signal pathways of the cell’s response to hypoxia at the Hif-1b stability regulation level. This kind of two-level cell protection, in our opinion, has evolutionized to become necessary for enhancing transduction responsive cellular signal to damaging agents. The established role of heat shock proteins in ischemic cellular reactions puts up the issue of elaborating new cytoprotective means to allow for modulation/protection of the genes that encode HSP 70 protein synthesis, along with working out of laboratory diagnose techniques and screening of HSP 70 biomarker therapy effectiveness.