2022
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2022 за Автор "Delva, I. I."
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Порушення сприйняття вертикальності у пацієнтів з гемісферальними інсультами: розповсюдженість, асоційовані фактори (кросс-секційне дослідження)(Полтавський державний медичний університет, м.Полтава, Україна, 2022) Дельва, Ірина Іванівна; Оксак, Ольга Миколаївна; Дельва, Михайло Юрійович; Delva, I. I.; Oksak, O.M.; Delva, M. Yu.Вступ. В останні десятиліття серед причин порушень постурального балансу після інсультів велика увага приділяється порушенням сприйняття вертикальності. Порушення сприйняття вертикальності мають різні форми: від латеропульсії до синдрому відштовхування. Мета: дослідити розповсюдженість порушень сприйняття вертикальності протягом 1-го місяця після інсультів та визначити фактори, що асоціюються з цим феноменом. Матеріал та методи дослідження. Об- стежено 205 пацієнтів з гемісферальними інсультами, що виникли протягом останнього місяця. Для оцінки орієнтації вісі тіла по відношенню до сили тяжіння у фронтальній площині використовували шкалу Scale for Contraversive Pushing. Визначали соціально-демографічні фактори, клініко-неврологічні характеристики, стан когнітивної та психо-емоційної сфери, нейровізуалізаційні параметри. Результати. Порушення сприйняття вертикальності діагностувалися у 70 пацієнтів (34,2%): латеропульсія – у 61 (29,8%), синдром відштовхування – у 9 пацієнтів (4,4%). Не знайдено будь-яких асоціацій між порушеннями сприйняття вертикальності та віком, статтю пацієнтів, вираженістю парезів, наявністю апраксій та афазій, показниками шкали NIHSS та модифікованої шкали Ренкіна, типом інсульту (ішемічний/геморагічний), когнітивними, тривожними та депресив- ними розладами, втомою, локалізацією церебрального інфаркту, ступенем лейкоареозу, морфо- метричними показники зовнішньої та внутрішньої церебральної атрофії. Натомість, у пацієнтів з порушеннями сприйняття вертикальності достовірно частіше фіксувалися парези (при латеропульсії – у 96,7%, при синдромі відштовхування – у 100%, у пацієнтів з нормальною вертикальністю – у 75,6%), просторовий гемінеглект (70,5%, 88,% та 17,8%, відповідно), нелакунарний підтип ішемі- чного інсульту (91,8%, 100% та 73,4%, відповідно), ураження правої гемісфери (73,8%, 77,7% та 57,0%, відповідно) та достовірно більші об’єми церебральних інфарктів (20,3 (13,4-28,9) см3, 24,1 (12,9-27,2) см3 та 15,8 (8,5-23,3) см3, відповідно). Висновки. Протягом 1-го місяця після інсульту порушення сприйняття вертикальності є порівняно поширеним явищем, що асоціюється з певними клінічними та нейровізуалізаційними характеристиками.Документ Хронічне захворювання нирок та цереброваскулярна патологія(Полтавський державний медичний університет, 2022) Дельва, Ірина Іванівна; Delva, I. I.Актуальність. Хронічне захворювання нирок – збірне поняття, що включає ушкодження нирок або зниження їх функції протягом більше 3 місяців. За різними оцінками хронічне захворювання нирок уражає 8-16% усієї популяції земної кулі, і цей показник невпинно зростає. Етіологічними факторами хронічного захворювання нирок найчастіше виступають діабетична нефропатія, гломерулонефрит, гіпертензивна нефропатія, тубулоінтерстиціальні захворювання нирок, полікістозна дегенерація нирок тощо. Серед маркерів хронічного захворювання нирок, що зумовлюють ступінь важкості захворювання виділяють швидкість клубочкової фільтрації та альбумінурію. Мета: огляд та систематизація результатів світових досліджень хронічного захворювання нирок як фактора ризику цереброваскулярної патології та чинника, що визначає вираженість інсульту та ступінь постінсультних наслідків. Результати огляду літератури: Зниження швидкості клубочкової фільтрації є незалежним фактором ризику цереброваскулярної патології. Існує незалежний зв'язок між протеїнурією та ризиком інсульту. Хронічне захворювання нирок асоціюється з клінічною важкістю інсультів та з вираженістю постінсультних наслідків. Хронічне захворювання нирок має достовірні асоціації з вираженістю нейровізуалізаційних маркерів церебральної мікроангіопатії. Дотепер не з’ясовані механізми розвитку цереброваскулярної патології у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок, але вважається, що вони є комплексними, із залученням різноманітних чинників, одним із яких є артеріальна гіпертензія. Певне значення у розвитку цереброваскулярної патології при хронічному захворюванні нирок має порушення гематоенцефалічного бар’єру. Хронічне захворювання нирок – незалежний фактор ризику атеросклеротичного ураження церебральних артерій. Значна увага приділяється генетичному фактору в системі «хронічне захворювання нирок – цереброваскулярна патологія». Певні моногенні мутації одночасно можуть мати негативний вплив на розвиток ниркової патології та цереброваскулярної патології. Відмічена роль гемодіалізу як чиннику, що опосередковує зв'язок між хронічним захворюванням нирок та цереброваскулярною патологією. Висновок: Хронічне захворювання нирок та цереброваскулярна патологія мають багато спільних патофізіологічних механізмів. Розуміння взаємодії між нирковими пошкодженнями та порушеннями кровопостачанням мозку та, відповідно, тісна співпраця неврологів та нефрологів є важливим для мінімізації цереброваскулярних ускладеннь у пацєінтів з хронічним захворюванням нирок.