2022
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2022 за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 57
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Предиктори нейропатичного болю у пацієнтів з розсіяним склерозом (кросс-секційне дослідження)(Полтавський державний медичний університет, 2022) Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.Нейропатичний біль при розсіяному склерозі є поширеним явищем та супроводжується чисельними негативними наслідками, що значно знижує якість їх життя та збільшує ступінь інвалідизації. Метою даного дослідження є вивчення факторів, що виступають в якості предикторів нейропатичного болю у пацієнтів з розсіяним склерозом. В процес дослідження залучено 321 пацієнта з розсіяним склерозом - 110 чоловіків (34,3%) та з 211 жінок (65,7%), віком від 21 до 55 років. Серед характеристик розсіяного склерозу визначали вік пацієнта, коли був діагностований, тривалість захворювання, тип перебігу, сумарну оцінку неврологічного дефіциту. Використовувалися відповідні шкали для визначення типу та тривалості болі, соціально-демографічні, психопатологічні, статистичні методи дослідження та враховувалася коморбідна патологія. Було встановлено, що жіноча стать є предиктором центральних дизестезій при нейропатичному болю – 2,61 (1,06-6,42; р=0,04). Також з’ясовано, що факторами дизестезій центрального походження є субклінічні тривожні розлади – 2,66 (1,19-5,92; р=0,02) та субклінічні депресивні розлади – 2,92 (1,31-6,49; р=0,01). Предикторами дизестезій центрального генезу є збільшення тривалості розсіяного склерозу на кожен наступний рік – 1,07 (1,02-1,14; р=0,01), прогресуючий тип розсіяного склерозу – 5,78 (2,45-13,59; р=0,001) та збільшення показників шкали Expanded Disability Status Scale на кожні наступні 0,5 бали – 1,03 (1,01-1,06; р=0,01). Ймовірно, для адекватного менеджменту нейропатичного болю при розсіяному склерозі доцільним є рання корекція субклінічних тривожних та депресивних розладів як предикторів центрального нейропатичного болю, що піддаються модифікації. Пацієнти з прогресуючим типом розсіяного склерозу, особливо ті, що мають високий показник шкали Expanded Disability Status Scale, є групою підвищеного ризику центрального нейропатичного болю і, відповідно, потребують більш прискіпливого спостереження з метою раннього виявлення та корекції дизестезій, що позитивно впливатиме на якість життя пацієнтів.Документ Зміна показників резистентності емалі в дітей із різною частотою захворюваності на гострі респіраторно-вірусні інфекції(Полтавський державний медичний університет, 2022) Каськова, Людмила Федорівна; Павленкова, Оксана Сергіївна; Амосова, Людмила Іванівна; Новікова, Світлана Чеславна; Янко, Наталія Валентинівна; Каськова, Людмила Фёдоровна; Павленкова, Оксана Сергеевна; Амосова, Людмила Ивановна; Новикова, Светлана Чеславна; Янко, Наталия Валентиновна; Kaskova, L. F.; Pavlenkova, O. S.; Amosova, L. I.; Novikova, S. Ch.; Yanko, N. V.Захворювання карієсом має характер патологічного процесу твердих тканин зубів. Причин виникнення даної нозологічної одиниці нараховують близько 400. Однією з основних є зниження стійкості емалі зубів до впливу кислот органічного ряду, продуцентами яких є мікроорганізми і подальшого розвитку карієсу. Але виникнення процесу демінералізації залежить від значної кількості, як загальних, так і місцевих чинників. Метою роботи було вивчення показників тесту емалевої резистентності (ТЕР) і клінічного визначення швидкості ремінералізації емалі (КВШРЕ) в дітей, які часто хво-ріють на ГРВІ через 5 років після проведення профілактичних заходів.Матеріали і методи дослідження. Оглянули 80 дітей віком 11-12 років, які 5 років тому перебували під нашим спостереженням та розподілені на 4 групи. Результати дослідження. Під час першого визначення ТЕР-тесту у дітей 2,3 і 4 груп визначили, що структурно-функціональна резистентність емалі знаходиться в межах 3-х балів, що характеризує дещо гірший результат, ніж у практично здорових дітей, які мали результат 1,85±0,15 бала. Подальші дослідження мали таку ж ситуацію, діти 4 групи отримали кращий результат серед часто хворіючих. Клінічне визначення швидкості ремінералізації емалі відображає таку ж тенденцію, як попередній показник. Результати дослідження через 2 і 5 років майже не відрізнялися, оскільки діти вже не мали такого контролю з нашого боку. Діти 2 групи, яким була призначена лише гігієна порожнини рота мали найгірші показники - 3,25±0,23 дні (через 2 роки) і 3,24±0,21 дні (через 5 років), найкращим серед часто хворіючих дітей був результат у 4 гру-пі, у яких з часом підвищилася швидкість ремінералізації емалі - 2,53±0,21 дні (через 2 роки) і 2,73±0,22 дні (через 5 років).Обстеження через 5 років показало, що відсутність систематичних оглядів, контролю гігієни та вживання запропонованих нами лікувально-профілактичних комплексів призводять до початкових результатів, які відповідали низькому значенню. Висновок. Систематичне виконання заходів профілактики та застосування препаратів, які містять кальцій, покращує мінералізуючі властивості ротової рідини, що призводить до підвищення емалевої резистентності в дітей 3 і 4 груп. Особливо це помітно в 4 групі дітей під час другого обстеження, що дає можливість застосовувати запропонований комплекс для підвищення резистентності твердих тканин зубів.Документ Сучасні підходи до викладання медико-біологічних дисциплін(Полтавський державний медичний університет, 2022) Єрошенко, Галина Анатоліївна; Лисаченко, Ольга Дмитрівна; Гасюк, Наталія Володимирівна; Білаш, Валентина Павлівна; Григоренко, Альона Сергіївна; Yeroshenko, G. A.; Lysachenko, O. D.; Gasiuk, N. V.; Bilash, V. P.; Hryhorenko, A. S.Одними з основних завдань системи вищої освіти є забезпечення якості підготовки фахівців та створення умов для максимального розвитку здібностей здобувачів освіти в процесі їх на вчання. Для досягнення поставленої мети вико ристовуються наявні матеріально-технічні мож ливості закладу вищої освіти та сучасні іннова ційні технології навчання. Вища медична освіта не може існувати окремо від розвитку інформа ційних технологій і процесу інформатизації сус пільства в цілому та повинна відповідати стану науково-технічного прогресу, досягненням світо вої медицини і тенденціям розвитку економічної сфери країни, що надає освітні послуги.Документ Оцінка мікробіоцинотичних порушень у дітей раннього віку з різними клінічними формами бронхітів(Полтавський державний медичний університет, 2022) Фесенко, Марія Євгенівна; Козакевич, Вероніка Клавдіївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Жук, Людмила Анатоліївна; Фесенко, Мария Евгениевна; Козакевич, Вероника Клавдиевна; Калюжка, Елена Александровна; Фастовец, Марина Николаевна; Жук, Людмила Анатольевна; Fesenko, M. Yе.; Kozakevich, V. K.; Kaliuzhka O.O., O. O.; Fastovets, M. M.; Zhuk, L. A.Неспецифічні захворювання органів дихання, зокрема, різні клінічні форми бронхітів у дітей раннього віку і підлітків, залишаються не тільки науковою проблемою, а й мають медико-соціальне значення. Мета дослідження. Метою даної роботи являлось уточнення диференційнодіагностичних критеріїв різних форм бронхітів у дітей на основі комплексної оцінки результатів бактеріологічного, клініко-рентгенологічних та бронхологічних обстежень хворих. Матеріали і методи. Представлені результати клінічного спостереження і обстеження 50 дітей з рецидивуючим (35) і обструктивним (15) бронхітами у віці від 4-х місяців до 3-х років. Згідно вікової періодизації, усі хворі були розділені на дві групи. Першу групу склали діти у віці від 4-х місяців до 1 року (10), до другої групи увійшли діти від 1 року до 3-х років (40). Матеріалом для бактеріологічного дослідження слугували мазки зі слизової оболонки передніх відділів зіву. Рентгенологічні і бронхологічні обстеження проводились за показаннями з врахуванням тяжкості та перебігу захворювання. Висновки. Отримані нами дані свідчать, що частота мікробної сенсибілізації у дітей з рецидивуючим бронхітом є вищою, ніж у дітей з обструктивною формою бронхіту, що, вочевидь, являється сприятливим фоном для розвитку інфекційно-алергічної бронхіальної астми. Для хворих з обструктивним бронхітом більш характерним є стан бактеріальної полісенсибілізації. Проведені дослідження свідчать про доцільність комплексного підходу та оцінки особливостей різних клінічних форм бронхітів у дітей раннього віку з врахуванням бактеріологічних, клініко-рентгенологічних та бронхологічних даних, що сприяє уточненню механізмів патогенезу даної патології та застосуванню раціональних методів терапії.Документ Препарування екстрорбітальної, інфраорбітальної та Гардерової сльозових залоз лабораторного щура(Полтавський державний медичний університет, 2022) Каценко, Андрій Любославович; Шерстюк, Олег Олексійович; Устенко, Роман Леонідович; Свінцицька, Наталія Леонідівна; Пілюгін, Андрій Валентинович; Katsenko, A. L.; Sherstyuk, О. O.; Ustenko, R. L.; Svintsytska, N. L.; Pilyugin, A. V.Документ Вплив модуляторів транскрипційних чинників на вуглеводний і ліпідний обмін у щурів після лапаратомії за умов ліпополісахарид-індукованої системної запальної відповіді(Полтавський державний медичний університет, 2022) Таран, Олена Василівна; Костенко, Віталій Олександрович; Taran, O. V.; Kostenko, V. O.Вивчали вплив модуляторів транскрипційних чинників NF-κB та Nrf2 на маркери хірургічного стресу та гострофaзової відповіді, вуглеводний і ліпідний обмін при нанесенні абдомінальної хірургічної травми (лапаротомії) за умов ліпополісахарид (ЛПС)-індукованої системної запальної відповіді (СЗВ). Дослідження були проведені на 35 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 220-250 г, розподілених на 5 груп: 1-ша (контрольна) – «хибнооперовані» тварини; 2-га – щурам виконували лапаротомію після відтворення ЛПС-індукованої СЗВ; тваринам 3-ї, 4-ї та 5-ї груп після лапаротомії, змодельованої на тлі ЛПС-індукованої СЗВ, протягом 7-діб внутрішньоочеревинно вводили, відповідно, інгібітор активації NF-κB амонію піролідиндитіокарбамат (у дозі 76 мг/кг), індуктор Nrf2 диметилфумарат (у дозі 15 мг/кг у 10% розчині диметилсульфоксиду) та водорозчинну форму кверцетину (у дозі 100 мг/кг, що становить 10 мг/кг у перерахунку на кверцетин). Дослідження проводили через 7 діб після «хибної» операції або лапаротомії. Виявлено, що застосування піролідиндитіокарбамату амонію, диметилфумарату, а також водорозчинної форми кверцетину за умов поєднаного впливу хірургічної травми (лапаротомії) та ЛПС S. typhi значно зменшує концентрацію кортизолу в плазмі крові та вміст церулоплазміну в сироватці крові, знижує рівень гіперглікемії та гіпертриацилгліцеролемії.Документ Методологія вивчення взаємин між мікробіоценозом порожнини рота людини та його організмом(Полтавський державний медичний університет, 2022) Зайцев, Андрій Володимирович; Бойченко, Ольга Миколаївна; Котелевська, Наталія Василівна; Ніколішин, Анатолій Карлович; Zaitsev, A. V.; Boychenko, O. M.; Kotelevskaya, N. V.; Nikolishyn, A. K.Постійну мікробіоту порожнини рота асоціюють з виникненням карієсу зубів та захворювань тканин пародонту і слизової оболонки. Найбільшу активність при цьому визначено у стрептококів, лактобацил, актиноміцетів та грибів роду Candida. Патогенність збудника може залежати від його біологічних властивостей. Вона також може бути інтегрованим результатом дії кількох симбіонтів біоценозу між собою. Вона також може бути результатом дії між сімбіонтами біоценозу порожнини рота та організмом-хазяїном. Саме цей аспект висвітлений в роботі. Метою роботи є застосування даних аналізу взаємин між організмом-хазяїном та мікроорганізмами, які вважаються чинниками карієсу для використання в подальшій лікувальній, науковій роботі і педагогічній діяльності при викладанні відповідних розділів терапевтичної стоматології та мікробіології. Було проведено аналіз взаємин між організмом-хазяїном та мікроорганізмами, які вважаються чинниками карієсу. Матеріалами слугували дані досліджень молоді з різними показниками КПВ, які були проведені в Полтавському державному медичному університеті. В роботі розглянуті взаємини між організмомхазяїном та мікробіотою порожнини рота при різних станах карієсу зубів. Проведений аналіз стосувався лактобацил, γ-гемолітичних стрептококів (до яких належить S. mutans), грибів роду Candida та актиноміцетів. Дослідження показало, що чисельність людей із γ-гемолітичними стрептококами стовідсоткова. Цю залежність можна виразити формулою y=100. Чисельність людей із лактобацилами варіюється від 43% при КПВ=0 і вище 70% при КПВ≥6. Ця залежність має формулу y=13,5x+29. Це відбувається за лінійними законами. Кількість людей-носіїв актиноміцетів за КПВ=0 також дорівнює нулю. Але при збільшенні інтенсивності карієсу відсоток носіїв цих представників мікрофлори збільшується не за лінійними законами. Формула цих змін має вигляд: y=12,5x2-32,5x+20. Відсоток носіїв грибів Candida змінюється за формулою: y=5x2-10x+5. Це відбувається не за лінійними, а за квадратичними законами. Тобто такі зміни мають критичну точку – так звану точку біфуркації. З цієї точки взаємини між людиною і вказаними представниками мікробіоценозу її порожнини рота стають нестійкими. Виникає невизначеність щодо подальшого їх взаємофункціонування: система «організм-мікробіоценоз» може стати хаотичною, або вийти на новий рівень функціонування. Проведене дослідження вказує на те, що взаємини між людинами-носіями та представниками їх мікробіоценозів змінюються по різному в залежності від стану в порожнині рота. Тут цей стан характеризує показник КПВ. Проведене дослідження взаємин між мікробіоценозами і їх носіями має бути використано в подальшій науковій роботі, а також в педагогічній діяльності при викладанні розділів, які стосуються карієсу зубів та захворювань пародонту.Документ Інтерпретація морфологічної картини, яка спостерігається на гістологічних препаратах з точки зору стереології(Полтавський державний медичний університет, 2022) Шерстюк, Олег Олексійович; Гринь, Володимир Григорович; Тарасенко, Яна Альбертівна; Тихонова, Олеся Олександрівна; Литовка, Володимир Вікторович; Sherstiuk, O. O.; Hryn, V. H.; Tarasenko, Ya. A.; Tykhonova, O. A.; Lytovka, V. V.Матеріалом для досліджень послужив архівний матеріал 8 препаратів піднебінних та губних слинних залоз дорослої людини, який був фіксований у 4% розчині глютарового альдегіду на фосфатному буфері (рН 7,4). Після попередньої фіксації об'єкт розсікали на окремі частини та фіксували у свіжоприготовленому аналогічному фіксаторі з додаванням 1% розчину хлористого кальцію при 4°С протягом 12 годин. Після закінчення фіксації тканину промивали від надлишків фіксатора та обробляли згідно рекомендацій щодо електронної мікроскопії. Тканини, укладені в епоксидну смолу, слугували для отримання напівтонких серій гістологічних зрізів, на основі яких була виконана графічна і пластична реконструкція епітеліальних компонентів, (зокрема трубчастих) залоз. Напівтонкі зрізи фарбували розчином 0,1% толуїдинового синього на фосфатному буфері з різними рН (від 5,5 до 8,5). Результати. Спіралеподібна, штопороподібна, звивиста, арочна та інші форми біологічних трубчатих структур на мікроскопічному рівні не є винятком і, як показують у тому числі й наші дослідження, є закономірним явищем поряд з їхньою прямолінійною формою. Можна припустити, що взаємозалежність форми трубчастих транспортних мікроканалів та ламінарний рух рідини закономірно відображають елементи криволінійної симетрії і, зокрема, її спіралеподібну властивість. Висновок. Отже, можна думати, що звивиста форма транспортних каналів тканин людини та тварин є корисним стереоморфологічним пристосуванням, а їх вивчення та тривимірне моделювання становить науковий інтерес, зокрема для пізнання механізму ламінарного руху рідини по біологічних трубках.Документ Морфофункціональне та клінічне значення інтерстиціальних клітин Кахаля в сечовому міхурі(Полтавський державний медичний університет, 2022) Шерстюк, Олег Олексійович; Саричев, Ярослав Володимирович; Супруненко, Сергій Миколайович; Сухомлин, Леонід Петрович; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Sherstyuk, O. O.; Sarychev, Ya. V.; Suprunenko, S. M.; Sukhomlin, S. A.; Pustovoit, G. L.Вступ. Лікування симптомів нижніх сечових шляхів, які у більшості випадків спричинені доброякісною гіперплазією передміхурової залози є складним завданням сучасної медицини. З’ясування походження гіперактивності сечового міхура допоможе у лікування даної когорти пацієнтів. Дослідження інтерстиціальних клітин Кахаля у сечовому міхурі відкривають нові можливості як покращити наше розуміння фізіології сечового міхура. Мета дослідження: аналітичний огляд літератури щодо ролі інтерстиціальних клітин Кахаля у фізіології сечового міхура. Матеріали та методи дослідження. Проведений аналітичний огляд літератури, що висвітлює морфологічне та фізіологічне значення інтерстиціальних клітин Кахаля в сечового міхура. Результати. Інтерстиціальні клітини Кахаля знаходяться в безпосередній близькості від м'язових клітин, вегетативних нервових закінчень і уротеліальних клітин. З’являється все більше доказів того, що інтерстиціальні клітини Кахаля відіграють роль у розвитку симптомів нижніх сечових шляхів. Інтерстиціальні клітини Кахаля можуть відповідати за генерування електричних потенціалів і індукцію скорочень м’язів детрузора. Були висунуті нові патомеханізми розвитку гіперактивності сечового міхура, а саме: порушення спонтанної скорочувальної здатності, спричинене зміненою трансдукцією сигналу інтерстиціаль-них клітин Кахаля між нервами та м’язовими клітинами детрузора; зміна передачі сигналу через субуротеліальні інтерстиціальні клітини Кахаля. Рецептор c–kit є не тільки маркером виявлення цих клітин, але також може відігравати вирішальну роль у контролі функції сечового міхура. Висновки. Інтерстиціальні клітини Кахаля, відкриті більше 100 років тому залишаються маловивченим об'єктом. Маючи довгі відростки, інтерстиціальні клітини Кахаля формують множинні контакти з гладком'язовими та нервовими клітинами, утворюючи специфічну мережу. Сучасні знання про інтерстиціальні клітини Кахаля в сечовому міхурі підвищили ймовірність того, що ці клітини та рецептори c–kit можуть стати новою “мішенню” для терапевтичного лікування симптомів ни-жніх сечових шляхів та гіперактивності сечового міхура.Документ Індукція транскрипційного фактора Nrf2 пригнічує продукцію активних форм кисню і азоту в печінці щурів при моделюванні метаболічного синдрому за умов цілодобового освітлення(Полтавський державний медичний університет, 2022) Френкель, Юрій Давидович; Черно, Валерій Степанович; Костенко, Віталій ОлександровичМетою дослідження було оцінити вплив індуктора Nrf2 диметилфумарату на продукцію активних форм кисню та азоту у печінці щурів при моделюванні метаболічного синдрому за умов цілодобового освітлення. Білим щурам на тлі відтворення метаболічного синдрому (20%-й водний розчин фруктози для пиття та раціон, збагачений вуглеводами та ліпідами) внутрішньоочеревинно вводили диметилфумарат у 10%-му розчині диметилсульфоксиду в дозі 15 мг/кг. У гомогенаті печінки щурів визначали швидкість генерації супероксидного аніон-радикала (•О 2 ), активність загальної NO-синтази (NOS), її конститутивної та індуцибельної ізоформ (cNOS, iNOS), вміст пероксинітритів лужних та лужноземельних металів. Введення диметилфумарату за умов експерименту суттєво зменшувало в тканинах печінки вироблення •О 2 мікросомами та NOS – на 48,9%, мітохондріями – на 47,3%, NADPH-оксидазою лейкоцитів – на 45,6%, активність NOS (загальну та iNOS) на 33,1% та 35,9%, відповідно, концентрацію пероксинітритів – на 39,7% порівняно зі значеннями контрольної групи, що отримувала тільки розчинник (10% розчин диметилсульфоксиду). Активність cNOS та індекс спряження перевищували результат контролю у 2,95 та 5,5 раза, відповідно. Введення індуктора Nrf2 диметилфумарату при відтворенні моделі метаболічного синдрому за умов цілодобового освітлення щурів є ефективним засобом обмеження у тканинах печінки вироблення активних форм кисню та азоту.Документ Менеджмент пухлинних обструкцій дистального відділу загальної жовчної протоки з використанням ретроградного біліарного стентування(Полтавський державний медичний університет, 2022) Шевчук, Микола Петрович; Shevchuk, M. P.Метою даного дослідження була оптимізація ендобіліарного стентування у пацієнтів із пухлинною обструкцією дистального відділу загальної жовчної протоки, а також удосконалення профілактики ускладнень, покращення безпосередніх результатів лікування та якості життя цієї категорії хворих. В дослідженні прийняли учать 68 пацієнтів, що знаходились на лікуванні в хірургічних стаціонарах з 2018 по 2022 рр., яким було виконано ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки з приводу механічної жовтяниці. У 37 хворих стентування проводилось за допомогою пластикового стенту, 31 хворим стентування виконано за допомогою нитінолового стенту. Оцінювались результати ендобіліарного стентування, ускладнення, що виникали під час та після проведення маніпуляції, ефективність та безпечність стентування, побічні ефекти та якість декомпресії біліарного тракту. Всім пацієнтам вдалося виконати стентування загальної жовчної протоки. Під час ендоскопічного ретроградного біліарного стентування у 5 пацієнтів було зафіксовано ускладнення у вигляді кровотечі із ділянки великого дуоденального сосочка дванадцятипалої кишки, що були зупинені ендоскопічно. В ранньому післяопераційному періоді (30 діб після втручання) у 12 пацієнтів були наступні ускладнення: міграція пластикового стенту в дванадцятипалу кишку – у 3 хворих, обтурація пластикового стенту – у 1 -го, гострий вторинний панкреатит у 6, холангіт – у 2 хворих. У 64 із 68 хворих ендобіліарне стентування дозволило отримати задовільні результати у вигляді декомпресії зовнішніх жовчовивідних протоків. Ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки є малотравматичним, безпечним та ефективним методом декомпресії жовчовивідних шляхів при їх обтурації пухлинного ґенезу. Для дренування жовчних шляхів при очікуваній тривалості життя ≤ 6 місяців слід використовувати пластикові стенти. При очікуваній тривалості життя ≥ 6 місяців краще використовувати нитінолові стенти з повним або частковим покриттям.Документ Особливості лікувальної тактики при рецидивних шлунково-кишкових кровотечах з використанням ендоскопічного гемостазу(Полтавський державний медичний університет, 2022) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Pryhidko, R. A.; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.На даний час ендоскопічний гемостаз є основним методом зупинки кровотечі та профілактики його рецидиву у хворих з гастродуоденальною виразковою кровотечею, але дотепер відсутня єдина думка про перевагу того чи іншого способу ендоскопічного гемостазу. Зараз, на думку багатьох фахівців, рецидив виразкової кровотечі вже не є абсолютним показанням до оперативного лікування, особливо у осіб з важким соматичним статусом, а служить показанням до повторного ендоскопічного гемостазу. Метою дослідження було порівняння ефективності різних способів ендоскопічного гемостазу у профілактиці рецидиву виразкової кровотечі, а також вивчення доцільності повторного ендоскопічного гемостазу при рецидиві кровотечі. Дослідження базується на аналізі лікування 268 пацієнтів з клінікою шлунково-кишкової кровотечі, які були ургентно доставлені та госпіталізовані в хірургічні відділення. Первинний ендоскопічний гемостаз був проведений 142 (52,9%): аргоноплазмову коагуляцію використовували у 56 (39,5%) спостереженнях, ін'єкційний метод – у 47 (33%), їх комбінацію – у 39 (27,5%) спостережень. Згідно даних дослідження більша частина рецидивів – 34 (51,5%) – виникла протягом 1 -ї доби після надходження до стаціонару. Вивчення ймовірності виникнення рецидиву кровотечі в залежності від початкової інтенсивності (Forrest) визначило, що частота розвитку рецидиву статистично більша при класі I -А і I-В, ніж при II-А і II-В. З 66 хворих з рецидивом кровотечі ефективний повторний гемостаз виконаний у 51 (77,3%). При цьому ефективність ін'єкційного методу становила 60%, аргоноплазмової коагуляції – 81,4%, комбінованого методу – 94,7%. За результатами можна стверджувати, що при рецидиві кровотечі повторний ендоскопічний гемостаз є доволі вагомою альтернативою оперативному лікуванню, особливо у хворих із тяжкими соматичними захворюваннями. Застосування при рецидивах кровотечі ендоскопічного повторного гемостазу дозволяє достовірно знизити летальність з 28 до 13,6%.Документ Вивчення чутливості типових штамів та клінічних ізолятів staphylococcus spp. до декасану, хлоргексидину і йодоформу диско-дифузійним методом EUCAST(Полтавський державний медичний університет, 2022) Чумак, Юлія Вікторівна; Ананьєва, Майя Миколаївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Лобань, Галина Андріївна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Chumak ., Yu. V; Ananieva, M. M.; Loban’, G. A.; Faustova, M. O.; Havryliev, V. MАнтибіотикорезистентність є серйозною проблемою всього світу, виникнення якої пов’язане з нераціональним застосуванням, а часом і зловживанням протимікробними препаратами, застосуванням антибіотиків з метою профілактики місцевих та системних ускладнень при проведенні операційних втручань. Тому почастішали випадки невдач при плановому лікуванні інфекційно-запальних процесів антибіотиками. Враховуючи цей факт, виникає потреба при лікуванні інфекційнозапальних постекстракційних ускладнень застосовувати альтернативні антисептичні препарати, до яких рідко розвивається резистентність з боку мікроорганізмів, що надає їм перевагу над антибіотиками. Мета: порівняння дії антисептиків Декасану, Хлоргексидину та Йодоформу на клінічні та типові штами мікроорганізмів з використанням диско-дифузійного методу згідно комітету EUCAST. Матеріали та методи дослідження: В якості досліджуваних культур мікроорганізмів використовували типові штами Staphylococcus aureus ATCC 25923, Staphylococcus epidermidis ATCC 14990. А також в якості досліджуваних культур були використані клінічні ізоляти мікроорганізмів Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, які були виділені від хворих, які проходили лікування запальних постекстракційних ускладнень у лікувально - хірургічному відділенні м. Полтава. Ідентифікацію виділених культур проводили за допомогою автоматичного бактеріологічного аналізатора Vitec – 2 compact bioMarieux (Франція). Дослідили антибактеріальну дію антисептичних препаратів Декасан, Хлоргексидин, Йодоформ. Враховуючи, що йодоформ погано розчиняється у воді, використовували його 5% спиртовий розчин, який був приготований ex tempore. Чутливість досліджуваних штамів до антисептиків визначали диско-дифузійним методом згідно комітету EUCAST. Визначення проводили на середовищі Мюлера-Хінтона (HIMEDIA, Індія), застосовували стандартні стерильні диски без просочування (HIMEDIA, Індія), самостійно їх просочуючи розчинами Декасану, Хлоргексидину та 5% спиртовим розчином йодоформу. У дослідженні використовували мікробний інокулюм, який еквівалентний 0,5 за стандартом мутності McFarland. Готові чашки Петрі, які містили в собі просочені паперові диски, інкубували протягом доби при температурі 35- 36˚С, після чого визначали результати. Результати та обговорення: В результаті дослідження виявлено, що антисептик Декасан має більшу антистафілококову дію, щодо типових штамів та клінічних ізолятів стафілококів у порівнянні з іншими антисептичними препаратами, які часто застосовують в стоматології. Найменшу антистафілококову дію на досліджувані мікроорганізми виявили у 5% спиртового розчину йодоформу, а дія антисептика Хлоргексидин займала проміжне місце.Документ Модулятори факторів транскрипції NF-капа B та Nrf2 як засоби обмеження деструкції позаклітинного матриксу пародонта щурів після відтворення експериментальної черепно-мозкової травми(Полтавський державний медичний університет, 2022) Назаренко, Світлана Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Nazarenko, S. M.; Kostenko, V. O.Досліджено вплив модуляторів факторів транскрипції NF-κB та Nrf2 на деполімеризацію біополімерів позаклітинного матриксу пародонта в ранньому посттравматичного періоду після відтворення експериментальної черепно-мозкової травми (ЧМТ). Дослідження були проведені на 30 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 180-220 г, розподілених на 6 груп: 1-ша (хибнотравмовані тварини, контроль 1) – шкіру голови щурів стискали затискачем Мікуліча на одне клацання (під етерним наркозом); 2-га – після моделювання експериментальної ЧМТ (контроль 2); тваринам інших груп після відтворення ЧМТ протягом 7-діб внутрішньочеревинно вводили модулятори транскрипційних чинників: інгібітор ядерної транслокації NF-κB піролідиндитіокарбамат амонію в дозі 76 мг/кг, індуктор транскрипційного фактора Nrf2 диметилфумарат в дозі 15 мг/кг у 10% розчині диметилсульфоксиду, а також біофлавоноїди, що виявляють властивості інгібітора NF-κB та індуктора Nrf2, а саме: епігалокатехін-3-галат в дозі 1 мг/кг і водорозчинну форму кверцетину (корвітин) у дозі 100 мг/кг (10 мг/кг у перерахунку на кверцетин). Показано, відтворення ЧМТ супроводжується зростанням у м’яких і кістковій тканині пародонта наприкінці раннього посттравматичного періоду (на 7 добу) колагенолізу та деполімеризації протеогліканів і сіалоглікопротеїнів, про що свідчить збільшення у гомогенаті цих тканин концентрації вільного оксипроліну, гексуронових кислот і Nацетилнейрамінової кислоти. Введення специфічних модуляторів транскрипційних чинників NF-κB і Nrf2 (піролідиндитіокарбамату амонію та диметилфумарату відповідно) та рослинних біофлавоноїдів епігалокатехіну-3-галату та кверцетину після моделювання ЧМТ істотно обмежує процеси деполімеризації макромолекул сполучної тканини м’яких і кісткової структур пародонта (колагену, протеогліканів, глікопротеїнів) з вивільненням і збільшенням концентрації їхніх мономерів (оксипроліну, гексуронових і N-ацетилнейрамінової кислот). В статті порівнюється ефективність застосування за умов експерименту специфічних модуляторів транскрипційних чинників NF-κB і Nrf2 та біофлавоноїдів. Ключові слова: транскрипційні чинники NF-κB та Nrf2, біофлавоноїди, пародонт, черепно-мозкова травма, позаклітинний матрикс, колагеноліз, протеоглікани, сіалоглікопротеїни.Документ Сучасні підходи комітету EUCAST до визначення чутливості збудників одонтогенних інфекцій до антибіотиків(Полтавський державний медичний університет, 2022) Ананьєва, Майя Миколаївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Лобань, Галина Андріївна; Чумак, Юлія Вікторівна; Ananieva, M. M.; Faustova, M. O; Loban’, G. A; Chumak, Yu. V.; Ананьева, М. Н.; Фаустова, М. А; Лобань, Г. А.; Чумак, Ю. ВНаказ Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів» від 05.04.2007 року № 167 був визнаний таким, що втратив чинність тому, що результати, внесені до вищезазначеного документу, суттєво відрізнялися як від американських стандартів чутливості CLSI 2021 року, так і європейських цьогорічних стандартів EUCASТ. Це створило передумови до перегляду нормативної бази у цій галузі та дій щодо її оновлення та приведення у відповідність до світових стандартів. Метою роботи було визначити та систематизувати сучасні підходи до визначення чутливості основних збудників одонтогенних інфекцій до антибіотиків відповідно до діючих таблиць контролю якості EUCAST. Результати. Мікробіота пацієнтів у відділеннях щелепно-лицевої хірургії представлена, як правило, обмеженим переліком умовно-патогенних мікро-організмів. Домінуючими серед них визначають Staphylococcuss spp., Enterococcus spp., Streptococcus spp., Klebsiella spp. та Candida spp. Однак, не дивлячись на сталий якісний склад мікробіоти одонтогенних вогнищ інфекції, їх чутливість до антибактеріальних препаратів зазнає суттєвих змін і потребує ретельного перегляду та постійного моніторингу. В першу чергу, комітет EUCAST з 2019 року змінив визначення категорій чутливості мікроорганізмів до антибіотиків, згідно яких поняття «помірно-чутливий» був замінений терміном «чутливий при підвищеній експозиції», також введено поняття скринінгових тестів на чутливість. Висновки. Отже, сучасні підходи до визначення чутливості основних збудників одонтогенних інфекцій до антибіотиків базуються на глибоких наукових дослідженнях та ретельному аналізі клінічних випадків. Саме враховуючи постійну зміну спектру домінуючих збудників інфекцій та їх біологічних властивостей стандарти визначення чутливості до протимікробних препаратів зазнали суттєвих змін в Україні та всьому світі в цілому.Документ Роль передопераційного планування в покращенні ефективності лікування переломів діафізу плечової кістки(Полтавський державний медичний університет, 2022) Кононенко, Сергій Володимирович; Кононенко, Сергей Владимирович; Kononenko, S. V.Переломи діафізу плечової кістки досить часта проблема, з якою стикаються в своїй повсякденній практиці лікарі-травматологи. З розвитком індустріалізації суспільства характер травм у пацієнтів працездатного віку змінюється: низькоенергетична травма замінюється високоенергетичною. У забезпеченні ефективності лікування пацієнтів з переломами діафізу плечової кістки значну роль відіграє ретельне передопераційне планування. Для його виконання користуються такими додатковими методами дослідження, як рентгенологічний та комп’ютерної томографії. Мета роботи: визначення ролі передопераційного планування в покращенні ефективності лікування переломів діафізу плечової кістки. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження стали 49 пацієнтів віком від 19 до 75 років з багатоуламковими переломами діафізу плечової кістки. За віковим розподілом переважали пацієнти працездатного віку, за гендерним – чоловіки. У більшості випадків (81,6%) причиною перелому була високоенергетична травма. За класифікацією АО 20,4% складали переломи типу 12В, 79,6% – типу 12С. Методи консервативного лікування були застосовані у 18,4% пацієнтів, оперативного – у 81,6%. У 42,9% випадків було виконано комп’ютерну томографію пошкодженої діафізарної ділянки плечової кістки з подальшою її оцінкою та створенням анатомічної цифрової 3D моделі. У 61,2% пацієнтів для розробки оптимальної тактики репозиції кісткових фрагментів при переломі діафізу плечової кістки було використану схему типових контактних взаємовідносин між кістковою та м’язовою тканинами досліджуваної ділянки плечової кістки. Результати дослідження та їх обговорення. Виділено 4 групи пацієнтів в залежності від застосованих методів дослідження та обраної тактики передопераційного планування. Першу групу складали пацієнти, яким з метою передопераційного планування було виконано лише стандарті рентгенограми у двох проекціях. До другої групи увійшли пацієнти, яким в поєднанні зі стандартними рентгенограмами було виконано комп’ютерну томографію з анатомічним 3D моделюванням. Третю групу склали пацієнти, яким було виконано стандартну рентгенографію в поєднанні із застосуванням схеми типових контактних взаємовідносин між кісткової та м’язовою тканинами. До четвертої групи увійшли пацієнти, яким з метою передопераційного планування було виконано рентгенограми, комп’ютерну томографію з анатомічним 3D моделюванням та застосовано схему типових контактних взаємовідносин. Додаткові методи дослідження, а саме індивідуальне анатомічне 3D моделювання перелому на основі результатів комп’ютерної томографії, у поєднанні із урахуванням біомеханічних особливостей зміщення кісткових відламків дозволяють підвищити якість передопераційного планування, розробити алгоритм анатомо-функціональної інтраопераційної репозиції кісткових відламків, скоротити час виконання оперативного втручання та знизити ризики ятрогенного пошкодження важливих м’якотканинних структур.Документ Особливості моторних флуктуацій при різних формах хвороби Паркінсона(Полтавський державний медичний університет, 2022) Таряник, Катерина Анатоліївна; Шкодіна, Анастасія Дмитрівна; Литвиненко, Наталія Володимирівна; Tarianyk, K. A.; Shkodina, A. D.; Lytvenenko, N. V.Леводопа є одним з найефективніших препаратів для лікування хвороби Паркінсона. На жаль, на сьогодні ще не знайшли леводопи, яка не має побічного впливу на організм при тривалому використанні. Через декілька років прийому даної терапії у більшості хворих змінюється реакція на препарати леводопи – знижується тривалість дії разової дози, з'являються різкі коливання у стані хворого (моторні флуктуації) та дискінезії. Метою нашого дослідження стало вивчити частоту та характер моторних флуктуацій при різних формах хвороби Паркінсона та оцінити їх вплив та якість життя пацієнтів. З цією метою нами було обстежено 80 пацієнтів із хворобою Паркінсона, які знаходились на обстеженні та стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР» та на базі Центру для пацієнтів із хворобою Паркінсона та іншими нейродегенеративними захворюваннями на базі кафедри нервових хвороб Полтавського держаного медичного університету. У пацієнтів оцінювали вік, тривалість захворювання, тривалість терапії препаратами леводопи, дозу препаратів леводопи, частоту і характер моторних флуктуацій. Діагноз встановлювався згідно з критеріями Всесвітнього Банку мозку Великої Британії. Ступінь клінічних проявів визначали по уніфікованій рейтинговій шкалі оцінки хвороби Паркінсона модифікованій Міжнародним товариством хвороби Паркінсона та рухових розладів та шкалі Хена та Яра. Ступінь оцінки повсякденної активності проводили за шкалою Шваба та Інгланда. Для оцінки моторних флуктуацій та дискінезій застосовували щоденник пацієнта, який пацієнт самостійно заповнював впродовж 3 днів до візиту в клініку. По щоденнику визначали тривалість «off-періоду» на фоні лікування. В залежності від форми захворювання виділили: 1 група – 40 пацієнтів із акінетико-ригідною формою; 2 група – 40 пацієнтів із змішаною акінетико-ригідно-тремтючою формою. Встановлено, що дебют обох форм хвороби Паркінсона переважно припадає на похилий вік, який характеризується метаболічними змінами, що може відігравати роль у сприйнятливості до лікування препаратами леводопи. У групах пацієнтів не визначено статистично значущих відмінностей за віком пацієнта, віком дебюту захворювання, тривалістю захворювання та тривалістю терапії препаратами леводопи, стадією по шкалі Хен та Яр. Згідно шкали Шваба та Інгленда виявлено вищий рівень залежності від сторонньої допомоги у групі 1 порівняно з групою 2, що може бути спричинене більш вираженими моторними розладами і моторними флуктуаціями. Продемонстровано, що за умови співставності за клінічною тяжкістю, тривалістю захворювання та вживання препаратів леводопи пацієнти з різними формами хвороби Паркінсона демонструють відмінності у вираженості рухових порушень, зокрема у якості моторних ускладнень леводопатерапії, що проявляються у формі моторних флуктуацій. При цьому різні форми хвороби Паркінсона не відрізняються за частотою поширеності різних типів моторних флуктуацій і потребують розробки нових підходів до корекцій цих станів.Документ Оптимізація лікування гнійних ран методом вакуумної терапії(Полтавський державний медичний університет, 2022) Зубаха, Анатолій Борисович; Лігоненко, Олексій Вікторович; Шумейко, Ігор Анатолійович; Стороженко, Олексій Володимирович; Скотаренко, Тетяна Анатоліївна; Zubakha, A. B.; Ligonenko, O. V.; Shumeiko, I. A.; Storozhenko, O. V.; Skotarenko, T. A.Проведено порівняльне дослідження лікування 30 хворих з гнійними ранами різної етіології та локалізації, у яких, крім традиційних методів лікування, був застосований метод вакуумної терапії (ВАКтерапії) в фазах ранового процесу. На сьогоднішній день доведено, що ВАК-терапія забезпечує позитивну динаміку загоєння ран, зменшує ранову ексудацію, підтримує помірно вологе середовище в рані, яке необхідно для нормального перебігу репаративно-регенеративних процесів, також сприяє видаленню значної кількості патогенної мікрофлори, покращує мікроциркуляцію в місці джерела запалення, що призводить до клітинної проліферації та синтезу сполучної тканини [1,2,3,4]. Даний метод відносно недорогий, практично безпечний та достатньо ефективний, що дозволяє його рекомендувати для широкого застосування в хірургічній практиці для лікування гнійних ран, особливо в першій фазі ранового процесу.Документ Хронічне захворювання нирок та цереброваскулярна патологія(Полтавський державний медичний університет, 2022) Дельва, Ірина Іванівна; Delva, I. I.Актуальність. Хронічне захворювання нирок – збірне поняття, що включає ушкодження нирок або зниження їх функції протягом більше 3 місяців. За різними оцінками хронічне захворювання нирок уражає 8-16% усієї популяції земної кулі, і цей показник невпинно зростає. Етіологічними факторами хронічного захворювання нирок найчастіше виступають діабетична нефропатія, гломерулонефрит, гіпертензивна нефропатія, тубулоінтерстиціальні захворювання нирок, полікістозна дегенерація нирок тощо. Серед маркерів хронічного захворювання нирок, що зумовлюють ступінь важкості захворювання виділяють швидкість клубочкової фільтрації та альбумінурію. Мета: огляд та систематизація результатів світових досліджень хронічного захворювання нирок як фактора ризику цереброваскулярної патології та чинника, що визначає вираженість інсульту та ступінь постінсультних наслідків. Результати огляду літератури: Зниження швидкості клубочкової фільтрації є незалежним фактором ризику цереброваскулярної патології. Існує незалежний зв'язок між протеїнурією та ризиком інсульту. Хронічне захворювання нирок асоціюється з клінічною важкістю інсультів та з вираженістю постінсультних наслідків. Хронічне захворювання нирок має достовірні асоціації з вираженістю нейровізуалізаційних маркерів церебральної мікроангіопатії. Дотепер не з’ясовані механізми розвитку цереброваскулярної патології у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок, але вважається, що вони є комплексними, із залученням різноманітних чинників, одним із яких є артеріальна гіпертензія. Певне значення у розвитку цереброваскулярної патології при хронічному захворюванні нирок має порушення гематоенцефалічного бар’єру. Хронічне захворювання нирок – незалежний фактор ризику атеросклеротичного ураження церебральних артерій. Значна увага приділяється генетичному фактору в системі «хронічне захворювання нирок – цереброваскулярна патологія». Певні моногенні мутації одночасно можуть мати негативний вплив на розвиток ниркової патології та цереброваскулярної патології. Відмічена роль гемодіалізу як чиннику, що опосередковує зв'язок між хронічним захворюванням нирок та цереброваскулярною патологією. Висновок: Хронічне захворювання нирок та цереброваскулярна патологія мають багато спільних патофізіологічних механізмів. Розуміння взаємодії між нирковими пошкодженнями та порушеннями кровопостачанням мозку та, відповідно, тісна співпраця неврологів та нефрологів є важливим для мінімізації цереброваскулярних ускладеннь у пацєінтів з хронічним захворюванням нирок.Документ The dynamics of the ethiological structure of pollen sensitization in children with seasonal allergic rhinitis(Полтавський державний медичний університет, 2022) Shcherbak, V. V.; Bubyr, L. M.; Kuzmenko, N. V.; Oliinichenko, M. O.; Klymko, D. O.; Щербак, Вікторія Валеріївна; Бубир, Людмила Миколаївна; Кузьменко, Наталія Валентинівна; Олійніченко, Марина Олександрівна; Климко, Дарія ОлександрівнаAllergic rhinitis is the leading nosology among allergic pathologies. According to international scientists, in recent years between 10% and 40% of the world's population have suffered from allergic rhinitis. Despite age and gender differences, this disease usually has a negative impact on the patients' quality of life. Therefore, the issue of early diagnosis and the organization of timely therapeutic and preventive measures remains relevant. The aim of the work was to investigate the spectrum of sensitization in children with seasonal allergic rhinitis using retrospective data, followed by the development of a regional panel of allergens for skin prick-test. To investigate the dynamics of the etiological structure, 892 archived medical records of patients who were examined and treated in the paediatric department (allergy beds) of «Poltava Regional Children's Clinical Hospital Communal Enterprise» from 2010 to 2020 were reviewed. The highest proportion of patients with sensitization to weed pollen was 86.6% of the total number examined, with ragweed, wormwood and cyclachaena taking the leading positions. Almost equal sensitization to cereal grass was found in nearly every third child, including maize (37.2%), timothy (32.5%), meadow fescue (34.0%) and ryegrass (33.9%). The dynamics of hypersensitivity to tree pollen had an unstable variability with a relatively low numerical load. One in 5 patients was found to be sensitive to birch (22.6%), alder (22.9%) and one in 10 to hazel. The volume of work carried out made it possible to assess in detail the features of sensitization in patients with seasonal allergic rhinitis over an eleven-year period and to identify the most common key aeroallergens. The data obtained have an important diagnostic value, as they make it possible to isolate and include the leading causative pollen allergens in the diagnostic allergy panel, taking into account regional characteristics.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »