Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2022

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/18041

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 60

Зміна показників резистентності емалі в дітей із різною частотою захворюваності на гострі респіраторно-вірусні інфекції
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Каськова, Людмила Федорівна; Павленкова, Оксана Сергіївна; Амосова, Людмила Іванівна; Новікова, Світлана Чеславна; Янко, Наталія Валентинівна; Каськова, Людмила Фёдоровна; Павленкова, Оксана Сергеевна; Амосова, Людмила Ивановна; Новикова, Светлана Чеславна; Янко, Наталия Валентиновна; Kaskova, L. F.; Pavlenkova, O. S.; Amosova, L. I.; Novikova, S. Ch.; Yanko, N. V.
Захворювання карієсом має характер патологічного процесу твердих тканин зубів. Причин виникнення даної нозологічної одиниці нараховують близько 400. Однією з основних є зниження стійкості емалі зубів до впливу кислот органічного ряду, продуцентами яких є мікроорганізми і подальшого розвитку карієсу. Але виникнення процесу демінералізації залежить від значної кількості, як загальних, так і місцевих чинників. Метою роботи було вивчення показників тесту емалевої резистентності (ТЕР) і клінічного визначення швидкості ремінералізації емалі (КВШРЕ) в дітей, які часто хво-ріють на ГРВІ через 5 років після проведення профілактичних заходів.Матеріали і методи дослідження. Оглянули 80 дітей віком 11-12 років, які 5 років тому перебували під нашим спостереженням та розподілені на 4 групи. Результати дослідження. Під час першого визначення ТЕР-тесту у дітей 2,3 і 4 груп визначили, що структурно-функціональна резистентність емалі знаходиться в межах 3-х балів, що характеризує дещо гірший результат, ніж у практично здорових дітей, які мали результат 1,85±0,15 бала. Подальші дослідження мали таку ж ситуацію, діти 4 групи отримали кращий результат серед часто хворіючих. Клінічне визначення швидкості ремінералізації емалі відображає таку ж тенденцію, як попередній показник. Результати дослідження через 2 і 5 років майже не відрізнялися, оскільки діти вже не мали такого контролю з нашого боку. Діти 2 групи, яким була призначена лише гігієна порожнини рота мали найгірші показники - 3,25±0,23 дні (через 2 роки) і 3,24±0,21 дні (через 5 років), найкращим серед часто хворіючих дітей був результат у 4 гру-пі, у яких з часом підвищилася швидкість ремінералізації емалі - 2,53±0,21 дні (через 2 роки) і 2,73±0,22 дні (через 5 років).Обстеження через 5 років показало, що відсутність систематичних оглядів, контролю гігієни та вживання запропонованих нами лікувально-профілактичних комплексів призводять до початкових результатів, які відповідали низькому значенню. Висновок. Систематичне виконання заходів профілактики та застосування препаратів, які містять кальцій, покращує мінералізуючі властивості ротової рідини, що призводить до підвищення емалевої резистентності в дітей 3 і 4 груп. Особливо це помітно в 4 групі дітей під час другого обстеження, що дає можливість застосовувати запропонований комплекс для підвищення резистентності твердих тканин зубів.
Сучасні підходи до викладання медико-біологічних дисциплін
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Єрошенко, Галина Анатоліївна; Лисаченко, Ольга Дмитрівна; Гасюк, Наталія Володимирівна; Білаш, Валентина Павлівна; Григоренко, Альона Сергіївна; Yeroshenko, G. A.; Lysachenko, O. D.; Gasiuk, N. V.; Bilash, V. P.; Hryhorenko, A. S.
Одними з основних завдань системи вищої освіти є забезпечення якості підготовки фахівців та створення умов для максимального розвитку здібностей здобувачів освіти в процесі їх на вчання. Для досягнення поставленої мети вико ристовуються наявні матеріально-технічні мож ливості закладу вищої освіти та сучасні іннова ційні технології навчання. Вища медична освіта не може існувати окремо від розвитку інформа ційних технологій і процесу інформатизації сус пільства в цілому та повинна відповідати стану науково-технічного прогресу, досягненням світо вої медицини і тенденціям розвитку економічної сфери країни, що надає освітні послуги.
Модулятори факторів транскрипції NF-капа B та Nrf2 як засоби обмеження деструкції позаклітинного матриксу пародонта щурів після відтворення експериментальної черепно-мозкової травми
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Назаренко, Світлана Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Nazarenko, S. M.; Kostenko, V. O.
Досліджено вплив модуляторів факторів транскрипції NF-κB та Nrf2 на деполімеризацію біополімерів позаклітинного матриксу пародонта в ранньому посттравматичного періоду після відтворення експериментальної черепно-мозкової травми (ЧМТ). Дослідження були проведені на 30 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 180-220 г, розподілених на 6 груп: 1-ша (хибнотравмовані тварини, контроль 1) – шкіру голови щурів стискали затискачем Мікуліча на одне клацання (під етерним наркозом); 2-га – після моделювання експериментальної ЧМТ (контроль 2); тваринам інших груп після відтворення ЧМТ протягом 7-діб внутрішньочеревинно вводили модулятори транскрипційних чинників: інгібітор ядерної транслокації NF-κB піролідиндитіокарбамат амонію в дозі 76 мг/кг, індуктор транскрипційного фактора Nrf2 диметилфумарат в дозі 15 мг/кг у 10% розчині диметилсульфоксиду, а також біофлавоноїди, що виявляють властивості інгібітора NF-κB та індуктора Nrf2, а саме: епігалокатехін-3-галат в дозі 1 мг/кг і водорозчинну форму кверцетину (корвітин) у дозі 100 мг/кг (10 мг/кг у перерахунку на кверцетин). Показано, відтворення ЧМТ супроводжується зростанням у м’яких і кістковій тканині пародонта наприкінці раннього посттравматичного періоду (на 7 добу) колагенолізу та деполімеризації протеогліканів і сіалоглікопротеїнів, про що свідчить збільшення у гомогенаті цих тканин концентрації вільного оксипроліну, гексуронових кислот і Nацетилнейрамінової кислоти. Введення специфічних модуляторів транскрипційних чинників NF-κB і Nrf2 (піролідиндитіокарбамату амонію та диметилфумарату відповідно) та рослинних біофлавоноїдів епігалокатехіну-3-галату та кверцетину після моделювання ЧМТ істотно обмежує процеси деполімеризації макромолекул сполучної тканини м’яких і кісткової структур пародонта (колагену, протеогліканів, глікопротеїнів) з вивільненням і збільшенням концентрації їхніх мономерів (оксипроліну, гексуронових і N-ацетилнейрамінової кислот). В статті порівнюється ефективність застосування за умов експерименту специфічних модуляторів транскрипційних чинників NF-κB і Nrf2 та біофлавоноїдів. Ключові слова: транскрипційні чинники NF-κB та Nrf2, біофлавоноїди, пародонт, черепно-мозкова травма, позаклітинний матрикс, колагеноліз, протеоглікани, сіалоглікопротеїни.
Сучасні підходи комітету EUCAST до визначення чутливості збудників одонтогенних інфекцій до антибіотиків
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Ананьєва, Майя Миколаївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Лобань, Галина Андріївна; Чумак, Юлія Вікторівна; Ananieva, M. M.; Faustova, M. O. ; Loban’, G. A.; Chumak, Yu. V.; Ананьева, Майя Николаевна ; Фаустова, Мария Алексеевна; Лобань, Галина Андреевна; Чумак, Юлия Викторовна
Наказ Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів» від 05.04.2007 року № 167 був визнаний таким, що втратив чинність тому, що результати, внесені до вищезазначеного документу, суттєво відрізнялися як від американських стандартів чутливості CLSI 2021 року, так і європейських цьогорічних стандартів EUCASТ. Це створило передумови до перегляду нормативної бази у цій галузі та дій щодо її оновлення та приведення у відповідність до світових стандартів. Метою роботи було визначити та систематизувати сучасні підходи до визначення чутливості основних збудників одонтогенних інфекцій до антибіотиків відповідно до діючих таблиць контролю якості EUCAST. Результати. Мікробіота пацієнтів у відділеннях щелепно-лицевої хірургії представлена, як правило, обмеженим переліком умовно-патогенних мікро-організмів. Домінуючими серед них визначають Staphylococcuss spp., Enterococcus spp., Streptococcus spp., Klebsiella spp. та Candida spp. Однак, не дивлячись на сталий якісний склад мікробіоти одонтогенних вогнищ інфекції, їх чутливість до fнтибактеріальних препаратів зазнає суттєвих змін і потребує ретельного перегляду та постійного моніторингу. В першу чергу, комітет EUCAST з 2019 року змінив визначення категорій чутливості мікроорганізмів до антибіотиків, згідно яких поняття «помірно-чутливий» був замінений терміном «чутливий при підвищеній експозиції», також введено поняття скринінгових тестів на чутливість. Висновки. Отже, сучасні підходи до визначення чутливості основних збудників одонтогенних інфекцій до антибіотиків базуються на глибоких наукових дослідженнях та ретельному аналізі клінічних випадків. Саме враховуючи постійну зміну спектру домінуючих збудників інфекцій та їх біологічних властивостей стандарти визначення чутливості до протимікробних препаратів зазнали суттєвих змін в Україні та всьому світі в цілому.
Інтерпретація морфологічної картини, яка спостерігається на гістологічних препаратах з точки зору стереології
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Шерстюк, Олег Олексійович; Гринь, Володимир Григорович; Тарасенко, Яна Альбертівна; Тихонова, Олеся Олександрівна; Литовка, Володимир Вікторович; Sherstiuk, O. O.; Hryn, V. H.; Tarasenko, Ya. A.; Tykhonova, O. A.; Lytovka, V. V.
Матеріалом для досліджень послужив архівний матеріал 8 препаратів піднебінних та губних слинних залоз дорослої людини, який був фіксований у 4% розчині глютарового альдегіду на фосфатному буфері (рН 7,4). Після попередньої фіксації об'єкт розсікали на окремі частини та фіксували у свіжоприготовленому аналогічному фіксаторі з додаванням 1% розчину хлористого кальцію при 4°С протягом 12 годин. Після закінчення фіксації тканину промивали від надлишків фіксатора та обробляли згідно рекомендацій щодо електронної мікроскопії. Тканини, укладені в епоксидну смолу, слугували для отримання напівтонких серій гістологічних зрізів, на основі яких була виконана графічна і пластична реконструкція епітеліальних компонентів, (зокрема трубчастих) залоз. Напівтонкі зрізи фарбували розчином 0,1% толуїдинового синього на фосфатному буфері з різними рН (від 5,5 до 8,5). Результати. Спіралеподібна, штопороподібна, звивиста, арочна та інші форми біологічних трубчатих структур на мікроскопічному рівні не є винятком і, як показують у тому числі й наші дослідження, є закономірним явищем поряд з їхньою прямолінійною формою. Можна припустити, що взаємозалежність форми трубчастих транспортних мікроканалів та ламінарний рух рідини закономірно відображають елементи криволінійної симетрії і, зокрема, її спіралеподібну властивість. Висновок. Отже, можна думати, що звивиста форма транспортних каналів тканин людини та тварин є корисним стереоморфологічним пристосуванням, а їх вивчення та тривимірне моделювання становить науковий інтерес, зокрема для пізнання механізму ламінарного руху рідини по біологічних трубках.
Менеджмент пухлинних обструкцій дистального відділу загальної жовчної протоки з використанням ретроградного біліарного стентування
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Шевчук, Микола Петрович; Shevchuk, M. P.
Метою даного дослідження була оптимізація ендобіліарного стентування у пацієнтів із пухлинною обструкцією дистального відділу загальної жовчної протоки, а також удосконалення профілактики ускладнень, покращення безпосередніх результатів лікування та якості життя цієї категорії хворих. В дослідженні прийняли учать 68 пацієнтів, що знаходились на лікуванні в хірургічних стаціонарах з 2018 по 2022 рр., яким було виконано ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки з приводу механічної жовтяниці. У 37 хворих стентування проводилось за допомогою пластикового стенту, 31 хворим стентування виконано за допомогою нитінолового стенту. Оцінювались результати ендобіліарного стентування, ускладнення, що виникали під час та після проведення маніпуляції, ефективність та безпечність стентування, побічні ефекти та якість декомпресії біліарного тракту. Всім пацієнтам вдалося виконати стентування загальної жовчної протоки. Під час ендоскопічного ретроградного біліарного стентування у 5 пацієнтів було зафіксовано ускладнення у вигляді кровотечі із ділянки великого дуоденального сосочка дванадцятипалої кишки, що були зупинені ендоскопічно. В ранньому післяопераційному періоді (30 діб після втручання) у 12 пацієнтів були наступні ускладнення: міграція пластикового стенту в дванадцятипалу кишку – у 3 хворих, обтурація пластикового стенту – у 1 -го, гострий вторинний панкреатит у 6, холангіт – у 2 хворих. У 64 із 68 хворих ендобіліарне стентування дозволило отримати задовільні результати у вигляді декомпресії зовнішніх жовчовивідних протоків. Ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки є малотравматичним, безпечним та ефективним методом декомпресії жовчовивідних шляхів при їх обтурації пухлинного ґенезу. Для дренування жовчних шляхів при очікуваній тривалості життя ≤ 6 місяців слід використовувати пластикові стенти. При очікуваній тривалості життя ≥ 6 місяців краще використовувати нитінолові стенти з повним або частковим покриттям.
Особливості лікувальної тактики при рецидивних шлунково-кишкових кровотечах з використанням ендоскопічного гемостазу
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Pryhidko, R. A.; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.
На даний час ендоскопічний гемостаз є основним методом зупинки кровотечі та профілактики його рецидиву у хворих з гастродуоденальною виразковою кровотечею, але дотепер відсутня єдина думка про перевагу того чи іншого способу ендоскопічного гемостазу. Зараз, на думку багатьох фахівців, рецидив виразкової кровотечі вже не є абсолютним показанням до оперативного лікування, особливо у осіб з важким соматичним статусом, а служить показанням до повторного ендоскопічного гемостазу. Метою дослідження було порівняння ефективності різних способів ендоскопічного гемостазу у профілактиці рецидиву виразкової кровотечі, а також вивчення доцільності повторного ендоскопічного гемостазу при рецидиві кровотечі. Дослідження базується на аналізі лікування 268 пацієнтів з клінікою шлунково-кишкової кровотечі, які були ургентно доставлені та госпіталізовані в хірургічні відділення. Первинний ендоскопічний гемостаз був проведений 142 (52,9%): аргоноплазмову коагуляцію використовували у 56 (39,5%) спостереженнях, ін'єкційний метод – у 47 (33%), їх комбінацію – у 39 (27,5%) спостережень. Згідно даних дослідження більша частина рецидивів – 34 (51,5%) – виникла протягом 1 -ї доби після надходження до стаціонару. Вивчення ймовірності виникнення рецидиву кровотечі в залежності від початкової інтенсивності (Forrest) визначило, що частота розвитку рецидиву статистично більша при класі I -А і I-В, ніж при II-А і II-В. З 66 хворих з рецидивом кровотечі ефективний повторний гемостаз виконаний у 51 (77,3%). При цьому ефективність ін'єкційного методу становила 60%, аргоноплазмової коагуляції – 81,4%, комбінованого методу – 94,7%. За результатами можна стверджувати, що при рецидиві кровотечі повторний ендоскопічний гемостаз є доволі вагомою альтернативою оперативному лікуванню, особливо у хворих із тяжкими соматичними захворюваннями. Застосування при рецидивах кровотечі ендоскопічного повторного гемостазу дозволяє достовірно знизити летальність з 28 до 13,6%.
Морфофункціональне та клінічне значення інтерстиціальних клітин Кахаля в сечовому міхурі
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Шерстюк, Олег Олексійович; Саричев, Ярослав Володимирович; Супруненко, Сергій Миколайович; Сухомлин, Сергій Адольфович ; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Sherstyuk, O. O.; Sarychev, Ya. V.; Suprunenko, S. M.; Sukhomlin, S. A.; Pustovoit, G. L.
Вступ. Лікування симптомів нижніх сечових шляхів, які у більшості випадків спричинені доброякісною гіперплазією передміхурової залози є складним завданням сучасної медицини. З’ясування походження гіперактивності сечового міхура допоможе у лікування даної когорти пацієнтів. Дослідження інтерстиціальних клітин Кахаля у сечовому міхурі відкривають нові можливості як покращити наше розуміння фізіології сечового міхура. Мета дослідження: аналітичний огляд літератури щодо ролі інтерстиціальних клітин Кахаля у фізіології сечового міхура. Матеріали та методи дослідження. Проведений аналітичний огляд літератури, що висвітлює морфологічне та фізіологічне значення інтерстиціальних клітин Кахаля в сечового міхура. Результати. Інтерстиціальні клітини Кахаля знаходяться в безпосередній близькості від м'язових клітин, вегетативних нервових закінчень і уротеліальних клітин. З’являється все більше доказів того, що інтерстиціальні клітини Кахаля відіграють роль у розвитку симптомів нижніх сечових шляхів. Інтерстиціальні клітини Кахаля можуть відповідати за генерування електричних потенціалів і індукцію скорочень м’язів детрузора. Були висунуті нові патомеханізми розвитку гіперактивності сечового міхура, а саме: порушення спонтанної скорочувальної здатності, спричинене зміненою трансдукцією сигналу інтерстиціаль-них клітин Кахаля між нервами та м’язовими клітинами детрузора; зміна передачі сигналу через субуротеліальні інтерстиціальні клітини Кахаля. Рецептор c–kit є не тільки маркером виявлення цих клітин, але також може відігравати вирішальну роль у контролі функції сечового міхура. Висновки. Інтерстиціальні клітини Кахаля, відкриті більше 100 років тому залишаються маловивченим об'єктом. Маючи довгі відростки, інтерстиціальні клітини Кахаля формують множинні контакти з гладком'язовими та нервовими клітинами, утворюючи специфічну мережу. Сучасні знання про інтерстиціальні клітини Кахаля в сечовому міхурі підвищили ймовірність того, що ці клітини та рецептори c–kit можуть стати новою “мішенню” для терапевтичного лікування симптомів ни-жніх сечових шляхів та гіперактивності сечового міхура.
Нейрометаболічна стратегія фармакотерапії пацієнтів з серонегативними артритами
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Моісєєва, Наталія Віталіївна; Вахненко, Андрій Вікторович; Капустянська, Анна Анатоліївна; Островська, Галина Юріївна; Рум'янцева, Марія Олександрівна; Moisieieva, N. V.; Vakhnenko, A. V.; Kapustianska, A. A.; Ostrovska, G. Yu.; Rumyantseva, M. O.
Результати численних клінікоепідеміологічних досліджень свідчать, що існує тісний зв'язок між психоемоційними порушеннями і хронічним больовим синдромом, який є невід'ємною складовою ревматологічної патології, зокрема запального серонегативного артриту. Медикосоціальна значимість і актуальність проблеми анкілозуючого спондилоартриту та псоріатичного артриту обумовлена постійним прогресуванням захворювання з анкилозуванням хребта і великих суглобів, тривалою втратою працездатності, захворюваністю в молодому віці, ранньою інвалідизацією, незадовільною ефективністю застосованих лікарських засобів. Саме тому в комплексному лікуванні цих хворих доцільне застосування препаратів ад'ювантної дії (анксіолітиків, антидепресантів, вегетокорректорів, міорелаксантів), що не володіють прямим аналгетичним ефектом, однак, крім зменшення вираженості тривожнодепресивних і психовегетативних розладів, сприяють зниженню інтенсивності больового сприйняття. Актуальним є пошук оптимізації стратегії нейрометаболічної фармакотерапії у хворих з серонегативними артритами: анкілозуючий спондилоартрит і псоріатичний артрит, з урахуванням характеру психологічного реагування на хворобу. В досліджуваних групах відзначали високу частоту неадекватного соціальнопсихологічного реагування на захворювання. В групах пацієнтів з серонегативними артритами відзначалися різноспрямовані дезадаптивні реакції: при анкилозуючому спондилоартриті характерний іпохондричний тип реагування, а при псориатичному артриті тривожні розлади з різними варіантами реагування. Після закінчення періоду спостереження в обох групах виявлено поліпшення практично по всіх досліджуваних показниках клініколабораторної активності. Спостерігалось значуще поліпшення психоемоційного статусу пацієнтів, що дає можливість поліпшити якість життя пацієнтів і сприяти оптимізації лікувальнореабілітаційних заходів.
Порушення сприйняття вертикальності у пацієнтів з гемісферальними інсультами: розповсюдженість, асоційовані фактори (кросс-секційне дослідження)
(Полтавський державний медичний університет, м.Полтава, Україна, 2022) Дельва, Ірина Іванівна; Оксак, Ольга Миколаївна; Дельва, Михайло Юрійович; Delva, I. I.; Oksak, O.M.; Delva, M. Yu.
Вступ. В останні десятиліття серед причин порушень постурального балансу після інсультів велика увага приділяється порушенням сприйняття вертикальності. Порушення сприйняття вертикальності мають різні форми: від латеропульсії до синдрому відштовхування. Мета: дослідити розповсюдженість порушень сприйняття вертикальності протягом 1-го місяця після інсультів та визначити фактори, що асоціюються з цим феноменом. Матеріал та методи дослідження. Об- стежено 205 пацієнтів з гемісферальними інсультами, що виникли протягом останнього місяця. Для оцінки орієнтації вісі тіла по відношенню до сили тяжіння у фронтальній площині використовували шкалу Scale for Contraversive Pushing. Визначали соціально-демографічні фактори, клініко-неврологічні характеристики, стан когнітивної та психо-емоційної сфери, нейровізуалізаційні параметри. Результати. Порушення сприйняття вертикальності діагностувалися у 70 пацієнтів (34,2%): латеропульсія – у 61 (29,8%), синдром відштовхування – у 9 пацієнтів (4,4%). Не знайдено будь-яких асоціацій між порушеннями сприйняття вертикальності та віком, статтю пацієнтів, вираженістю парезів, наявністю апраксій та афазій, показниками шкали NIHSS та модифікованої шкали Ренкіна, типом інсульту (ішемічний/геморагічний), когнітивними, тривожними та депресив- ними розладами, втомою, локалізацією церебрального інфаркту, ступенем лейкоареозу, морфо- метричними показники зовнішньої та внутрішньої церебральної атрофії. Натомість, у пацієнтів з порушеннями сприйняття вертикальності достовірно частіше фіксувалися парези (при латеропульсії – у 96,7%, при синдромі відштовхування – у 100%, у пацієнтів з нормальною вертикальністю – у 75,6%), просторовий гемінеглект (70,5%, 88,% та 17,8%, відповідно), нелакунарний підтип ішемі- чного інсульту (91,8%, 100% та 73,4%, відповідно), ураження правої гемісфери (73,8%, 77,7% та 57,0%, відповідно) та достовірно більші об’єми церебральних інфарктів (20,3 (13,4-28,9) см3, 24,1 (12,9-27,2) см3 та 15,8 (8,5-23,3) см3, відповідно). Висновки. Протягом 1-го місяця після інсульту порушення сприйняття вертикальності є порівняно поширеним явищем, що асоціюється з певними клінічними та нейровізуалізаційними характеристиками.
Індукція транскрипційного фактора Nrf2 пригнічує продукцію активних форм кисню і азоту в печінці щурів при моделюванні метаболічного синдрому за умов цілодобового освітлення
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Френкель, Юрій Давидович; Черно, Валерій Степанович; Костенко, Віталій Олександрович
Метою дослідження було оцінити вплив індуктора Nrf2 диметилфумарату на продукцію активних форм кисню та азоту у печінці щурів при моделюванні метаболічного синдрому за умов цілодобового освітлення. Білим щурам на тлі відтворення метаболічного синдрому (20%-й водний розчин фруктози для пиття та раціон, збагачений вуглеводами та ліпідами) внутрішньоочеревинно вводили диметилфумарат у 10%-му розчині диметилсульфоксиду в дозі 15 мг/кг. У гомогенаті печінки щурів визначали швидкість генерації супероксидного аніон-радикала (•О 2 ), активність загальної NO-синтази (NOS), її конститутивної та індуцибельної ізоформ (cNOS, iNOS), вміст пероксинітритів лужних та лужноземельних металів. Введення диметилфумарату за умов експерименту суттєво зменшувало в тканинах печінки вироблення •О 2 мікросомами та NOS – на 48,9%, мітохондріями – на 47,3%, NADPH-оксидазою лейкоцитів – на 45,6%, активність NOS (загальну та iNOS) на 33,1% та 35,9%, відповідно, концентрацію пероксинітритів – на 39,7% порівняно зі значеннями контрольної групи, що отримувала тільки розчинник (10% розчин диметилсульфоксиду). Активність cNOS та індекс спряження перевищували результат контролю у 2,95 та 5,5 раза, відповідно. Введення індуктора Nrf2 диметилфумарату при відтворенні моделі метаболічного синдрому за умов цілодобового освітлення щурів є ефективним засобом обмеження у тканинах печінки вироблення активних форм кисню та азоту.
Оцінка мікробіоцинотичних порушень у дітей раннього віку з різними клінічними формами бронхітів
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Фесенко, Марія Євгенівна; Козакевич, Вероніка Клавдіївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Жук, Людмила Анатоліївна; Фесенко, Мария Евгениевна; Козакевич, Вероника Клавдиевна; Калюжка, Елена Александровна; Фастовец, Марина Николаевна; Жук, Людмила Анатольевна; Fesenko, M. Yе.; Kozakevich, V. K.; Kaliuzhka O.O., O. O.; Fastovets, M. M.; Zhuk, L. A.
Неспецифічні захворювання органів дихання, зокрема, різні клінічні форми бронхітів у дітей раннього віку і підлітків, залишаються не тільки науковою проблемою, а й мають медико-соціальне значення. Мета дослідження. Метою даної роботи являлось уточнення диференційнодіагностичних критеріїв різних форм бронхітів у дітей на основі комплексної оцінки результатів бактеріологічного, клініко-рентгенологічних та бронхологічних обстежень хворих. Матеріали і методи. Представлені результати клінічного спостереження і обстеження 50 дітей з рецидивуючим (35) і обструктивним (15) бронхітами у віці від 4-х місяців до 3-х років. Згідно вікової періодизації, усі хворі були розділені на дві групи. Першу групу склали діти у віці від 4-х місяців до 1 року (10), до другої групи увійшли діти від 1 року до 3-х років (40). Матеріалом для бактеріологічного дослідження слугували мазки зі слизової оболонки передніх відділів зіву. Рентгенологічні і бронхологічні обстеження проводились за показаннями з врахуванням тяжкості та перебігу захворювання. Висновки. Отримані нами дані свідчать, що частота мікробної сенсибілізації у дітей з рецидивуючим бронхітом є вищою, ніж у дітей з обструктивною формою бронхіту, що, вочевидь, являється сприятливим фоном для розвитку інфекційно-алергічної бронхіальної астми. Для хворих з обструктивним бронхітом більш характерним є стан бактеріальної полісенсибілізації. Проведені дослідження свідчать про доцільність комплексного підходу та оцінки особливостей різних клінічних форм бронхітів у дітей раннього віку з врахуванням бактеріологічних, клініко-рентгенологічних та бронхологічних даних, що сприяє уточненню механізмів патогенезу даної патології та застосуванню раціональних методів терапії.
Взаємозв'язок положення голівок скроневонижньощелепного суглоба та верхніх дихальних шляхів при патології прикусу І -ІІ класу
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Стасюк, Олексій Анатолійович; Stasiuk, О. A.
Респіраторні органи та зубощелепний апарат досить тісно пов’язані між собою. Зменшення розмі- рів верхніх дихальних шляхів - це фактор, що сприяє розвитку та формуванню патології прикусу і, навіть, дисфункції скроневонижньощелепного суглобу. В останні роки спостерігається ріст поши- реності зубощелепних аномалій серед дитячого населення. Метою дослідження було визначення та порівняння положення голівок скроневонижньощелепного суглоба та анатомічних розмірів (пе- редньозадній розмір) верхніх дихальних шляхів у пацієнтів із патологією прикусу І та ІІ класу на ос- нові конуснопроменевої комп’ютерної томографії. Проведено аналіз 39 конуснопроменевих комп’ютерних томограм пацієнтів. Відповідно куту ANB всі пацієнти були розподілені на дві групи згідно наявної патології прикусу - на І та ІІ клас. Вимірювання і розшифровка конуснопроменевих комп’ютерних томограм проводилася за методом Н.А.Рабухіної та за методикою McNamara. Роз- міри суглобової щілини скроневонижньощелепного суглобу у трьох відділах: передньому, верхньому і задньому як праворуч, так і ліворуч не мають статистично достовірних відмінностей. Середнє значення суглобової щілини зліва та справа у пацієнтів першої групи в передньому відділі станови- ло 2,5±0,27мм, в пацієнтів другої групи – 3,01±0,35. В верхньому відділі ці показники в пацієнтів першої групи становили 2,76±0,37 мм, другої – 2,65±0,32 мм. В задньому відділі середнє значення су- глобової щілини були 3,06±0,01 мм у пацієнтів в першій групі та 2,28±0,27 мм в другій групі. Виміри орофарингеальної ділянки на конуснопроменевих комп’ютерних томографіях за методом McNamara ширина верхнього відділу глотки в першій групі становила 17,41±0,44 мм., а у другій групі становили в середньому 15,82±0,61 мм зі статистичною достовірністю (р˂0,05). У пацієнтів з па- тологією прикусу, незважаючи на І кл. чи ІІ кл., за методикою McNamara, нижній відділ глотки має звуження в порівнянні з нормою. В пацієнтів 2-ї групи визначено статистично достовірну різницю зменшення ширини верхнього відділу глотки в порівнянні з 1-ю групою та зміщення голівок СНЩС вверх та до заду.
Хронічне захворювання нирок та цереброваскулярна патологія
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Дельва, Ірина Іванівна; Delva, I. I.
Актуальність. Хронічне захворювання нирок – збірне поняття, що включає ушкодження нирок або зниження їх функції протягом більше 3 місяців. За різними оцінками хронічне захворювання нирок уражає 8-16% усієї популяції земної кулі, і цей показник невпинно зростає. Етіологічними факторами хронічного захворювання нирок найчастіше виступають діабетична нефропатія, гломерулонефрит, гіпертензивна нефропатія, тубулоінтерстиціальні захворювання нирок, полікістозна дегенерація нирок тощо. Серед маркерів хронічного захворювання нирок, що зумовлюють ступінь важкості захворювання виділяють швидкість клубочкової фільтрації та альбумінурію. Мета: огляд та систематизація результатів світових досліджень хронічного захворювання нирок як фактора ризику цереброваскулярної патології та чинника, що визначає вираженість інсульту та ступінь постінсультних наслідків. Результати огляду літератури: Зниження швидкості клубочкової фільтрації є незалежним фактором ризику цереброваскулярної патології. Існує незалежний зв'язок між протеїнурією та ризиком інсульту. Хронічне захворювання нирок асоціюється з клінічною важкістю інсультів та з вираженістю постінсультних наслідків. Хронічне захворювання нирок має достовірні асоціації з вираженістю нейровізуалізаційних маркерів церебральної мікроангіопатії. Дотепер не з’ясовані механізми розвитку цереброваскулярної патології у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок, але вважається, що вони є комплексними, із залученням різноманітних чинників, одним із яких є артеріальна гіпертензія. Певне значення у розвитку цереброваскулярної патології при хронічному захворюванні нирок має порушення гематоенцефалічного бар’єру. Хронічне захворювання нирок – незалежний фактор ризику атеросклеротичного ураження церебральних артерій. Значна увага приділяється генетичному фактору в системі «хронічне захворювання нирок – цереброваскулярна патологія». Певні моногенні мутації одночасно можуть мати негативний вплив на розвиток ниркової патології та цереброваскулярної патології. Відмічена роль гемодіалізу як чиннику, що опосередковує зв'язок між хронічним захворюванням нирок та цереброваскулярною патологією. Висновок: Хронічне захворювання нирок та цереброваскулярна патологія мають багато спільних патофізіологічних механізмів. Розуміння взаємодії між нирковими пошкодженнями та порушеннями кровопостачанням мозку та, відповідно, тісна співпраця неврологів та нефрологів є важливим для мінімізації цереброваскулярних ускладеннь у пацєінтів з хронічним захворюванням нирок.
The dynamics of the ethiological structure of pollen sensitization in children with seasonal allergic rhinitis
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Shcherbak, V. V.; Bubyr, L. M.; Kuzmenko, N. V.; Oliinichenko, M. O.; Klymko, D. O.; Щербак, Вікторія Валеріївна; Бубир, Людмила Миколаївна; Кузьменко, Наталія Валентинівна; Олійніченко, Марина Олександрівна; Климко, Дарія Олександрівна
Allergic rhinitis is the leading nosology among allergic pathologies. According to international scientists, in recent years between 10% and 40% of the world's population have suffered from allergic rhinitis. Despite age and gender differences, this disease usually has a negative impact on the patients' quality of life. Therefore, the issue of early diagnosis and the organization of timely therapeutic and preventive measures remains relevant. The aim of the work was to investigate the spectrum of sensitization in children with seasonal allergic rhinitis using retrospective data, followed by the development of a regional panel of allergens for skin prick-test. To investigate the dynamics of the etiological structure, 892 archived medical records of patients who were examined and treated in the paediatric department (allergy beds) of «Poltava Regional Children's Clinical Hospital Communal Enterprise» from 2010 to 2020 were reviewed. The highest proportion of patients with sensitization to weed pollen was 86.6% of the total number examined, with ragweed, wormwood and cyclachaena taking the leading positions. Almost equal sensitization to cereal grass was found in nearly every third child, including maize (37.2%), timothy (32.5%), meadow fescue (34.0%) and ryegrass (33.9%). The dynamics of hypersensitivity to tree pollen had an unstable variability with a relatively low numerical load. One in 5 patients was found to be sensitive to birch (22.6%), alder (22.9%) and one in 10 to hazel. The volume of work carried out made it possible to assess in detail the features of sensitization in patients with seasonal allergic rhinitis over an eleven-year period and to identify the most common key aeroallergens. The data obtained have an important diagnostic value, as they make it possible to isolate and include the leading causative pollen allergens in the diagnostic allergy panel, taking into account regional characteristics.
Оптимізація лікування гнійних ран методом вакуумної терапії
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Зубаха, Анатолій Борисович; Лігоненко, Олексій Вікторович; Шумейко, Ігор Анатолійович; Стороженко, Олексій Володимирович; Скотаренко, Тетяна Анатоліївна; Zubakha, A. B.; Ligonenko, O. V.; Shumeiko, I. A.; Storozhenko, O. V.; Skotarenko, T. A.
Проведено порівняльне дослідження лікування 30 хворих з гнійними ранами різної етіології та локалізації, у яких, крім традиційних методів лікування, був застосований метод вакуумної терапії (ВАКтерапії) в фазах ранового процесу. На сьогоднішній день доведено, що ВАК-терапія забезпечує позитивну динаміку загоєння ран, зменшує ранову ексудацію, підтримує помірно вологе середовище в рані, яке необхідно для нормального перебігу репаративно-регенеративних процесів, також сприяє видаленню значної кількості патогенної мікрофлори, покращує мікроциркуляцію в місці джерела запалення, що призводить до клітинної проліферації та синтезу сполучної тканини [1,2,3,4]. Даний метод відносно недорогий, практично безпечний та достатньо ефективний, що дозволяє його рекомендувати для широкого застосування в хірургічній практиці для лікування гнійних ран, особливо в першій фазі ранового процесу.
Перспективна структура патофізіології як навчальної дисципліни в умовах воєнного стану
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Акімов, Олег Євгенович; Соловйова, Наталія Веніамінівна; Міщенко, Артур Володимирович; Назаренко, Світлана Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Akimov, O. Ye.; Solovyova, N. V.; Mischenko, A. V.; Nazarenko, S. M.; Kostenko, V. O.
У зв’язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації 24 лютого 2022 в Україну освітній простір нашої держави опинився в складних умовах воєнного стану. Тому перед системою вищої медичної освіти в Україні постає проблема надання здобувачам освіти теоретичних знань та практичних навичок, що стануть у нагоді їм, як майбутнім офіцерам та солдатам медичної служби Збройних сил України. Це вимагає змін у навчальних програмах багатьох теоретичних та практичних дисциплін, що передбачені навчальним планом здобувачів освіти ІІ (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 222 «Медицина». Метою даної роботи є розробка плану реструктуризації патофізіології як навчальної дисципліни, відповідно до умов воєнного стану. Модуль № 2 «Патофізіологія органів та систем» навіть за умов воєнного стану має залишитись без значних змін. Це обумовлено наявністю в кожній із тем модуля інформації щодо патологічних станів чи процесів, що можуть виникати в умовах війни та воєнного стану. Модуль №1 «Загальна патофізіологія» є своєрідним введенням у дисципліну та має на меті навчити здобувача освіти мислити такими категоріями, як етіологічний фактор, патогенетична ланка, головна ланка патогенезу, принципи патогенетичної терапії, тощо. Також у межах цього модуля розглядаються такі патологічні процеси та стани як різні види шоку та коми. Для забезпечення якісного освітнього процесу в умовах воєнного стану в структурі патофізіології як навчальної дисципліни мають відбутись наступні зміни: 1. Мають бути створені шляхом виокремлення із теми «Екстремальні стани та термінальні стани» три нові теми для аудиторних практичних занять: «Екстремальні стани та термінальні стани. Механізми розвитку шоку», «Механізми розвитку коматозних станів» та «Патогенез краш-синдрому та опікової хвороби». 2. Для вивільнення годин на три нові теми практичних занять необхідним є об’єднання наступних тем: «Запалення» та «Гарячка» і «Пошкодження клітинних мембран» та «Інформаційні аспекти порушення в клітині».
Зміна адгезивних властивостей клінічних ізолятів Streptococcus mitis під впливом антисептиків
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Чумак, Юлія Вікторівна; Лобань, Галина Андріївна; Ананьєва, Майя Миколаївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Chumak, Yu. V.; Loban’, G. A. ; Ananieva, M. M.; Faustova, M. O. ; Havryliev, V. M.
Резидентна мікробіота порожнини рота грає важливу роль як фактор її колонізаційної резистентності, що забезпечує стоматологічне здоров’я людини. Проте, в той же час оральні мікроорганізми можуть бути джерелом інфекційної патології. Науковці наголошують, що в ситуації, яка склалася з підвищеною стійкістю бактерій до антибіотиків відчуття кворуму є особливо привабливою мішенню, оскільки цей механізм контролює кілька факторів бактеріальної вірулентності, які впливають на адгезію, інвазію та колонізацію мікроорганізмів під час розвитку патологічного процесу. Інгібіторами QS можуть бути ферменти та різні хімічні речовини, які мають здатність впливати на відчуття кворуму. Streptococcus mitis є представником резидентної мікробіоти ротоглотки людини. Але, незважаючи на свій коменсалізм, Streptococus mitis в асоціації з іншими мікроорганізмами приймає участь у багатьох патологічних процесах. Мета дослідження вивчення дії антисептиків Декасану і Йодоформу на адгезивні властивості клінічних ізолятів Streptococus mitis, виділених з порожнини рота хворих на інфекційно-запальні постекстракційні ускладнення. Матеріали і методи дослідили клінічні ізоляти Streptococus mitis, які були виділені від 8 хворих, що проходили лікування інфекційно-запального постекстракційного ускладнення у лікувально - хірургічному відділенні комунальної установи «Полтавський обласний центр стоматології – стоматологічна клінічна поліклініка». Ідентифікацію виділених культур проводили за допомогою автоматичного бактеріологічного аналізатора Vitec-2 compact bioMarieux (Франція). В дослідженні використовували середні значення суббактеріостатичних концентрацій діючих речовин антисептиків. Адгезивні властивості клінічних ізолятів під дією Декасану та Йодоформу визначали за методикою В.І. Бриліс. Висновки: антисептики неоднаково впливають на адгезивні властивості клінічних ізолятів Streptococus mitis.
Особливості біоелектричної активності міокарда у хворих з прогресією множинної мієломи в динаміці бортезоміб-вмісних схем хіміотерапії
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Островський, Владислав Леонідович; Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Ганна Сергіївна; Шапошник, Ольга Анатоліївна; Якимишина, Лариса Іллівна; Ostrovskyi, V. L.; Skrypnyk, I. M.; Maslova, G. S.; Shaposhnyk, O. A.; Yakymyshyna, L. I.
Вступ. В даний час розроблені нові підходи до лікування онкогематологічних захворювань, в тому числі й множинної мієломи, які суттєво підвищили відсоток досягнення клінікогематологічних ремісій, покращили показники виживаності пацієнтів. Проте цитостатичні препарати, які застосовуються для лікування множинної мієломи, володіють високим профілем кардіотоксичності. Відповідно до сучасних рекомендацій лікування хворих на множинну мієлому, яким не показана аутологічна трансплантація кісткового мозку, в якості терапії першої лінії рекомендовано схему VRd, що містить бортезоміб, леналідомід та дексаметазон. Своєчасне визначення факторів ризику розвитку цитостатик-індукованої кардіоваскулярної токсичності, а також її рання діагностика має вагоме прогностичне значення, оскільки принципово впливає на розробку індивідуального підходу до проведення хіміотерапії та терапії супроводу, що знижує ймовірність виникнення пізніх та віддалених уражень міокарда та судин серця. Мета – дослідити особливості порушень біоелектричної активності міокарда у хворих з прогресією множинної мієломи в динаміці бортезоміб-вмісних схем хіміотерапії. Матеріали і методи. Обстежено 20 пацієнтів із прогресією множинної мієломи без супутніх серцево-судинних захворювань. Всі пацієнти отримували бортезоміб-вмісні схеми хіміотерапії. Хворі були обстежені тричі: перед початком хіміотерапії, на 84 день та на 140 день хіміотерапії. Аналізували показники загального та біохімічного аналізів крові. За даними Холтерівського моніторування електрокардіограми та стандартної електрокардіографії оцінювали: частоту серцевих скорочень, інтервал PQ, корегований інтервал QT. Результати: Прогресія множинної мієломи супроводжувалась розвитком анемії у 19(95%) хворих, що характеризувалось зниженням рівня гемоглобіну та еритроцитів у 1,3 рази порівняно із практично здоровими особами (р<0,05). У пацієнтів з прогресією множинної мієломи порушення провідності реєструвались в 1,4 рази частіше, ніж порушення серцевого ритму, що підтверджувалось холтерівським моніторуванням електрокардіограми та стандартною електрокардіграфією, за даними яких порушення ритму було виявлено у 5(25%) пацієнтів, а порушення провідності – у 7(35%) хворих, після 4-х курсів хіміотерапії у хворих на множинну мієлому порушення ритму у вигляді синусової брадикардії та шлуночкової екстрасистолії виявлені у 2(10%) пацієнтів, що нижче порівняно із даними на фоні прогресії множинної мієломи, тоді як частота порушень провідності із зростанням кумулятивної дози хіміотерапії підвищилась в 1,1 раза (RR=1,1; 95% СІ 0,51-2,55) (p>0,05), що характеризувалось наявністю атріо-ветрикулярної блокади 1 ступеню у 5(25%) пацієнтів, блокади передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса – у 3(15%) хворих та неповною блокадою правої ніжки пучка Гіса – у 1(5%) пацієнта). Висновок: Проведення специфічної терапії хворим на множинну мієлому групи низького кардіологічного ризику із застосуванням бортезоміб-вмісної схеми хіміотерапії приводять до зниження частоти порушень ритму за одночасним зростанням порушень провідності.
Антибіотикорезистентність збудників хірургічних інфекцій
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Ганчо, Ольга Валеріївна; Лобань, Галина Андріївна; Федорченко, Віра Іванівна; Чапала, Алла Миколаївна; Сивовол, Валентина Миколаївна; Gancho, O. V.; Loban’, G. A. ; Fedorchenko, V. I.; Chapala, A. M.; Sivovol, V. M.; Ганчо, Ольга Валерьевна; Сивовол, Валентина Николаевна; Лобань, Галина Андреевна; Федорченко, Вера Ивановна; Чапала, Алла Николаевна
Мікробіологічний моніторинг у різних регіонах світу залишається актуальною проблемою для ефективного контролю лікування хірургічних захворювань та попередження ускладнень. Метою даного дослідження є визначення антибіотикорезистентності збудників хірургічних захворювань, виділених у третинному медичному закладі Полтавської області, Україна. Проведено обсерваційне дослідження, в якому взяли участь 121 пацієнт, які перенесли операцію в хірургічному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського» (Полтава, Україна) за 2017-2020 роки. На базі бактеріологічної лабораторії лікарні було проведено дослідження біологічного матеріалу цих хворих. Виділення та ідентифікацію збудників проводили автоматизованою технікою з використанням Vitek 2 (Biomérieux, Франція). У 164 виділених та ідентифікованих штамів чутливість до 30 антибіотиків різних груп визначали диско-дифузійним методом із застосуванням стандартних дисків з антибіотиками, які поміщали на поверхню культурального середовища МюллераХінтона (HiMedia Laboratories Pvt Ltd. India). Проведено статистичний аналіз: чутливість мікроорганізмів до антибіотиків визначена у відсотках. Найвищий рівень резистентності до антибактеріальних препаратів виявлено у синьогнійної палички, яка, за винятком 33,3% штамів, чутливих лише до левофлоксацину, виявила стійкість до всіх досліджуваних антибіотиків. Максимальний рівень метицилін-резистентних штамів був визначеним серед коагулазонегативних стафілококів і становив 91,3%. Усі виділені штами клебсієл та 18,7% штамів E.coli були продуцентами беталактамаз розширеного спектру дії. Виявлено значне переважання мультирезистентних штамів мікроорганізмів, стійкість яких виходить за межі більш ніж двох фармакологічних груп антибіотиків.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2022 за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування