Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2022
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2022 за Автор "Delva, M. Yu."
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Порушення сприйняття вертикальності у пацієнтів з гемісферальними інсультами: розповсюдженість, асоційовані фактори (кросс-секційне дослідження)(Полтавський державний медичний університет, м.Полтава, Україна, 2022) Дельва, Ірина Іванівна; Оксак, Ольга Миколаївна; Дельва, Михайло Юрійович; Delva, I. I.; Oksak, O.M.; Delva, M. Yu.Вступ. В останні десятиліття серед причин порушень постурального балансу після інсультів велика увага приділяється порушенням сприйняття вертикальності. Порушення сприйняття вертикальності мають різні форми: від латеропульсії до синдрому відштовхування. Мета: дослідити розповсюдженість порушень сприйняття вертикальності протягом 1-го місяця після інсультів та визначити фактори, що асоціюються з цим феноменом. Матеріал та методи дослідження. Об- стежено 205 пацієнтів з гемісферальними інсультами, що виникли протягом останнього місяця. Для оцінки орієнтації вісі тіла по відношенню до сили тяжіння у фронтальній площині використовували шкалу Scale for Contraversive Pushing. Визначали соціально-демографічні фактори, клініко-неврологічні характеристики, стан когнітивної та психо-емоційної сфери, нейровізуалізаційні параметри. Результати. Порушення сприйняття вертикальності діагностувалися у 70 пацієнтів (34,2%): латеропульсія – у 61 (29,8%), синдром відштовхування – у 9 пацієнтів (4,4%). Не знайдено будь-яких асоціацій між порушеннями сприйняття вертикальності та віком, статтю пацієнтів, вираженістю парезів, наявністю апраксій та афазій, показниками шкали NIHSS та модифікованої шкали Ренкіна, типом інсульту (ішемічний/геморагічний), когнітивними, тривожними та депресив- ними розладами, втомою, локалізацією церебрального інфаркту, ступенем лейкоареозу, морфо- метричними показники зовнішньої та внутрішньої церебральної атрофії. Натомість, у пацієнтів з порушеннями сприйняття вертикальності достовірно частіше фіксувалися парези (при латеропульсії – у 96,7%, при синдромі відштовхування – у 100%, у пацієнтів з нормальною вертикальністю – у 75,6%), просторовий гемінеглект (70,5%, 88,% та 17,8%, відповідно), нелакунарний підтип ішемі- чного інсульту (91,8%, 100% та 73,4%, відповідно), ураження правої гемісфери (73,8%, 77,7% та 57,0%, відповідно) та достовірно більші об’єми церебральних інфарктів (20,3 (13,4-28,9) см3, 24,1 (12,9-27,2) см3 та 15,8 (8,5-23,3) см3, відповідно). Висновки. Протягом 1-го місяця після інсульту порушення сприйняття вертикальності є порівняно поширеним явищем, що асоціюється з певними клінічними та нейровізуалізаційними характеристиками.Документ Предиктори нейропатичного болю у пацієнтів з розсіяним склерозом (кросс-секційне дослідження)(Полтавський державний медичний університет, 2022) Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.Нейропатичний біль при розсіяному склерозі є поширеним явищем та супроводжується чисельними негативними наслідками, що значно знижує якість їх життя та збільшує ступінь інвалідизації. Метою даного дослідження є вивчення факторів, що виступають в якості предикторів нейропатичного болю у пацієнтів з розсіяним склерозом. В процес дослідження залучено 321 пацієнта з розсіяним склерозом - 110 чоловіків (34,3%) та з 211 жінок (65,7%), віком від 21 до 55 років. Серед характеристик розсіяного склерозу визначали вік пацієнта, коли був діагностований, тривалість захворювання, тип перебігу, сумарну оцінку неврологічного дефіциту. Використовувалися відповідні шкали для визначення типу та тривалості болі, соціально-демографічні, психопатологічні, статистичні методи дослідження та враховувалася коморбідна патологія. Було встановлено, що жіноча стать є предиктором центральних дизестезій при нейропатичному болю – 2,61 (1,06-6,42; р=0,04). Також з’ясовано, що факторами дизестезій центрального походження є субклінічні тривожні розлади – 2,66 (1,19-5,92; р=0,02) та субклінічні депресивні розлади – 2,92 (1,31-6,49; р=0,01). Предикторами дизестезій центрального генезу є збільшення тривалості розсіяного склерозу на кожен наступний рік – 1,07 (1,02-1,14; р=0,01), прогресуючий тип розсіяного склерозу – 5,78 (2,45-13,59; р=0,001) та збільшення показників шкали Expanded Disability Status Scale на кожні наступні 0,5 бали – 1,03 (1,01-1,06; р=0,01). Ймовірно, для адекватного менеджменту нейропатичного болю при розсіяному склерозі доцільним є рання корекція субклінічних тривожних та депресивних розладів як предикторів центрального нейропатичного болю, що піддаються модифікації. Пацієнти з прогресуючим типом розсіяного склерозу, особливо ті, що мають високий показник шкали Expanded Disability Status Scale, є групою підвищеного ризику центрального нейропатичного болю і, відповідно, потребують більш прискіпливого спостереження з метою раннього виявлення та корекції дизестезій, що позитивно впливатиме на якість життя пацієнтів.