Перегляд за Автор "Cherkun, O. Yu."
Зараз показуємо 1 - 13 з 13
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Descending necrotizing mediastinitis in patients with deep neck phlegmon due to oropharyngeal infection(Polski Przegląd Otorynolaryngologiczny, 2023-12-31) Sheiko, V. D.; Nebaba, S. V.; Loburets, A. V.; Cherkun, O. Yu.; Ohanezian, A. G.; Levytskyi, H. O.; Шейко, Володимир Дмитрович; Небаба, Сергій Володимирович; Лобурець, Андрій Валерійович; Черкун, Олексій Юрійович; Оганезян, Айкануш Геворгівна; Левицький, Георгій ОлександровичAmong the diseases leading to deep neck infection (DNI) and descending necrotizing mediastinitis (DNM), odontogenic causes are the most prevalent, accounting for 40–70% of cases. Tonsillo-pharyngeal causes follow at 16–30%, while other etiologies do not exceed 6%. Materials and methods: A retrospective analysis was conducted, examining the clinical course, diagnostic measures, and treatment strategies of 139 patients with DNI due to oropharyngeal inflammatory diseases. These patients were treated at the Poltava Regional Clinical Hospital from 2012 to 2023. Based on the primary source of infectious/purulent inflammation, patients were divided into two groups. Group I included 25 patients with tonsillo-pharyngeal origin of DNI; Group II consisted of 114 patients with dental origin of DNI. The study assessed the course, diagnosis, and treatment outcomes based on the parameters of gender, age, etiological factor, underlying pathology, disease duration before hospitalization, initiation of antibiotic therapy, type of DNM based on spread pattern, causative agent, severity of condition upon admission, signs of sepsis, type of surgical intervention, postoperative complications, duration of treatment in the intensive care unit, overall hospitalization duration, and mortality. Results: Oropharyngeal infection is the predominant cause of DNI and DNM. Notably, odontogenic DNI is more frequently observed than tonsillopharyngeal DNI (82.0% vs. 18.0%). Its progression is characterized by lower mortality (13.2% vs. 24.0%) and a reduced risk of DNM onset (7.0% vs. 44.0%). However, odontogenic DNM is more often associated with adverse outcomes (50.0% vs. 9.1%). Conclusions: Thus, frequency and severity of DNM in patients with DNI depends on the etiology of the disease, but the adverse consequences of treatment are largely influenced by weak concomitant pathology and sepsis during hospitalization.Документ Efficiency of drainage of ascit-peritonitis in different difficulty of acute pancreatitis(2020-03) Kasian, V. V.; Cherkun, O. Yu.; Tkachenko, O. A.; Sheiko, V. D.; Касьян, Владимир Владимирович; Черкун, Алексей Юрьевич; Ткаченко, Александр Анатольевич; Шейко, Владимир Дмитриевич; Кас'ян, Володимир Володимирович; Черкун, Олексій Юрійович; Ткаченко, Олександр Анатолійович; Шейко, Володимир ДмитровичThe global incidence of acute pancreatitis ranges from 5 to 30 cases per 100,000 people per year and continues to grow in recent years. A fifth of patients are diagnosed with a severe form of acute pancreatitis with a mortality rate of up to 30%. Publications and randomized clinical trials show conflicting data on the effectiveness of abdominal drainage in acute pancreatitis complicated by ascites-peritonitis. The aim of the study was to analyze the effectiveness of drainage interventions in acute pancreatitis complicated by ascites-peritonitis depending on the initial severity of the patient's condition. We analyzed the results of a comprehensive examination and treatment of 166 patients with acute pancreatitis complicated by enzymatic ascites peritonitis. In the subgroups with the severity of the condition at the time of hospitalization, defined on the APACHE II scale of 5 or more points, a statistically significantly lower number of unsatisfactory results (p <0.05) was observed 72 hours after the start of treatment in drained patients compared with patients whose treatment included only complex conservative therapy. In the subgroups with the severity of the condition at the time of hospitalization, the APACHE II score of less than 5 points, active surgical tactics did not have a statistically significant effect on the incidence of unsatisfactory treatment results and there was no significant difference between the condition of the drained and non-drained patients. These results confirm the absence of the influence of routine abdominal drainage for all patients with acute necrotic pancreatitis. However, patients with an APACHE II score of 5 and above are the category of patients who will be most justified in early drainage of ascites-peritonitis.Документ Evaluation of the effectiveness of surgical management in local purulent-septic complications of acute pancreatitis(Fundacja Lekarzy Polskich-Pro-Medica, 2018) Cherkun, O. Yu.; Sytnik, D. А.; Kaliuzhka, A. S.; Sheyko, V. D.; Hryn, V. H.; Черкун, Олексій Юрійович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Калюжка, Андрій Сергійович; Шейко, Володимир Дмитрович; Гринь, Володимир Григорович; Черкун, Алексей Юрьевич; Сытник, Дмитрий Анатольевич; Калюжка, Андрей Сергеевич; Шейко, Владимир Дмитриевич; Гринь, Владимир ГригорьевичIntroduction: In the past decades, mortality in acute pancreatitis ranges from 3% to 15 % and depends mainly on the severity of the diseases, which is characterized by thedevelopment of necrotic processes in the pancreas and systemic complications. Notwithstanding the numerous studies on severe forms of acute pancreatitis, no significant improvement of treatment outcomes of this category of patients is observed. The integrated diagnosis and treatment of this pathology, prognosis and prevention of purulentseptic complications are relevant to date. The aim: To evaluate the effectiveness of surgical management depending on the nature and incidence of local purulent-septic complications of acute pancreatitis. Materials and methods: We have analyzed the treatment outcomes of 422 patients with acute pancreatitis who were treated in the Surgical Unit at Poltava Regional Clinical Hospital in the period from 2010 to 2015. All patients were admitted to hospital following 1-7 days after infection. 315 (74.6 %) of them were diagnosed with mild acute pancreatitis; patients received conservative treatment and were discharged from the hospital within 7-10 days. Moderate and severe pancreatitis with the development of local parapancreatic complications were diagnosed in 107 patients (25, 4%) (men=67 (62.6%); women=40 (37, 4%)). Age of patients ranged from 22 to 81 years (47, 9±1.5 years). The severity of the disease was determined according to BISAP score, the presence of multiple organ failure was confirmed by the Modified Marshall Score (2012 modification) Patients were examined in compliance with the requirements of the Order of the Ministry of Health of Ukraine No 297 as of 02 April, 2010. Review and conclusions: Moderate acute pancreatitis is characterized by localization of purulent-septic complications in 1-2 anatomical areas with fluid component mainly. Severe acute pancreatitis is characterized by the localization of purulent-septic complications in 2 or more anatomical areas with tissue component mainly. The efficacy of aspiration-and-drainage interventions depended on the proliferation of fluid accumulations in 1-2 anatomical areas and presence of fluid component mainly. Primarily, open necrsequestrotomy is the most appropriate surgery to be performed in patients with mainly tissue component in the fluid aggregations and the prevalence of local parapancreatic complications in more than two anatomic areas; Вступ. Протягом останніх десятиліть летальність при гострому панкреатиті коливається в межах від 3 до 15 % та залежить головним чином від питомої ваги тяжких форм у структурі захворюваності, які характеризуються розвитком некротичних процесів у підшлунковій залозі та системними ускладненнями. Незважаючи на наявність великої кількості досліджень, присвячених вивченню тяжкої форми гострого панкреатиту, суттєвого поліпшення результатів лікування цієї категорії хворих не спостерігається. Питання комплексної діагностики та лікування даної патології, прогнозування та профілактики гнійно-септичних ускладнень є актуальними до сьогодні Мета. Оцінити ефективність хірургічної тактики в залежності від характеру та поширеності локальних гнійно-септичних ускладнень гострого панкреатиту. Матеріал та методи. Проаналізовано результати лікування 422 хворих із гострим панкреатитом, які знаходилися на лікуванні у хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні у період з 2010 по 2015 роки. Усі пацієнти поступали до стаціонару на 1-7 добу від початку захворювання. У 315 (74,6%) з них діагностовано гострий легкий панкреатит, пацієнти отримували консервативну терапію і на 7-10 добу були виписані зі стаціонару. Середньотяжкий і тяжкий панкреатит із розвитком локальних парапанкреатичних ускладнень було діагностовано у 107 хворих (25,4%). Чоловіків було 67 (62,6%), жінок – 40 (37,4%). Вік хворих від 22 до 81 року (47,9±1,5 року). Тяжкість стану пацієнтів визначали за шкалою BISAP, наявність поліорганної недостатності констатували за шкалою Marshal (модифікація 2012 р) [5]. Пацієнти були обстежені згідно наказу МОЗ України № 297 від 2 квітня 2010 року. Результати та висновки. Для гострого панкреатиту середньої тяжкості є характерним локалізація гнійно-септичних ускладнень в 1-2 анатомічних ділянках з переважно рідинним компонентом. Для гострого тяжкого панкреатиту є характерним локалізація гнійно-септичних ускладнень більше ніж в 2 анатомічних ділянках з переважно тканинним компонентом. Ефективність пункційно-дренуючих втручань залежала від поширеності рідинних скупчень на 1-2 анатомічні ділянки та наявністю переважно рідинного компоненту. Серед пацієнтів з переважним тканинним компонентом у рідинних скупченнях та поширеністю локальних парапанкреатичних ускладнень більше ніж на дві анатомічні ділянки, найбільш доцільним первинно є виконання відкритих некрсеквестректомій.Документ Infectious complications of acute pancreatitis: spectrum of causative agents and approaches to antibacterial therapy(Heirourgike Etaireia Boreiou Ellados, Greece, 2021) Dolzhkovyi, S. V.; Cherkun, O. Yu.; Sheyko, V. D.; Kasian, V. V.; Hryn, V. H.; Должковий, Сергій Вікторович; Черкун, Олексій Юрійович; Шейко, Володимир Дмитрович; Кас'ян, Володимир Володимирович; Гринь, Володимир Григорович; Должковой, Сергей Викторович; Черкун, Алексей Юрьевич; Шейко, Владимир Дмитриевич; Касьян, Владимир Владимирович; Гринь, Владимир ГригорьевичThe aim of this study was to determine optimal regimes of antibacterial therapy on different stages of acute pancreatitis (AP) clinical course and susceptibility of causative agents, which cause AP infectious complications (IC), to antibiotics. 119 patients with severe and moderate AP were enrolled to the study. The I group was formed from 57 patients (treated during 2015-2016 years). The II group included 62 patient (treated during 2017-2018 years). Antibiotics from reserve group were used for infectious complications’ prophylaxis in the I group. Broad-spectrum antibiotics were administrated in the II group. There were no statistically significant difference in the arise of IC (I group – 24,5%; II group – 25,8%; p=1,0). Associations of microorganisms were found in 18,5% samples in the I group and 47,4% in the II. There were 23,8% antibiotics with sensitivity more then 50% in the I group and 19,2% in the II. 10,0% of IC causative agents produced extended spectrum beta lactamases (ESBL) in the I group. In the II group there were 29,6% ESBL-producing microorganisms. Causative agents of IC in patients with AP are in majority microorganisms, which are resistant to several antibiotics. This characteristic of microorganisms does not depend on type of drug, which is used for prophylactic antibiotic administration during early stages of AP clinical course. The increase of ESBL producing bacteria, Gram-negative bacteria and microorganisms’ associations among IC causative agents is observed. Administration of antibiotics from reserve group in case of IC occurrence is recommended.Документ The course of descending necrotizing mediastinitis depending on the etiology of the disease(Полтавський державний медичний університет, 2023-11-15) Sheiko, V. D.; Nebaba, S. V.; Cherkun, O. Yu.; Ohanezian, A. G.; Kryzhanovsky, O. A.; Kalyuzhka, A. S.; Dolzhkovyi, S. V.; Шейко, Володимир Дмитрович; Оганезян, Айкануш Геворгівна; Должковий, Сергій Вікторович; Небаба, Сергій Володимирович; Черкун, Олексій Юрійович; Крижановський, Олександр Анатолійович; Калюжка, Андрій СергійовичНизхідний некротизуючий медіастиніт рідкісне ускладнення орофарингеальної інфекції, яка супроводжується флегмоною шиї. Проаналізовано результати хірургічного лікування залежно від етіології та поширення медіастиніту для покращення результатів лікування цієї категорії пацієнтів. Вивчено лікувальну тактику та перебіг захворювання у 27 пацієнтів з низхідним некротизуючим медіастинітом, чоловіків було 22 (81.5 %), жінок – 5 (18.5 %); середній вік пацієнтів – 48 років (від 24 до 71 року). Пацієнти були розподілені на чотири групи: з парафарингеальним, одонтогенним генезом, з перфораціями стравоходу сторонніми тілами та остеомієлітом кісток в ділянці шиї. У структурі низхідного некротизуючого медіастиніту домінувала орофарингеальна інфекція. З’ясовано, що раннє звернення пацієнта за медичною допомогою та амбулаторне призначення антибіотиків покращує результати лікування; одонтогенний медіастиніт супроводжується найбільш тяжким перебігом та високою летальністю; хірургічна тактика не залежить від етіології захворювання, але розуміння шляхів поширення інфекції може оптимізувати хірургічне втручання й попередити поширення процесу у межистіння.Документ Бактеріальний пасаж та антибіотикочутливість збудників гнійно-септичних ускладнень у пацієнтів з тяжким перебігом гострого панкреатиту(Полтавський державний медичний університет, 2023-05-23) Черкун, Олексій Юрійович; Cherkun, O. Yu.Гострий панкреатит останнім часом займає провідну позицію в структурі ургентних абдоміналь-них захворювань, а смертність при гнійно-септичних ускладненнях сягає 70%. При цьому, на етапі інфікування, прогнозування специфічного збудника, у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом вважається малоймовірним, через різні можливі механізми проникнення збудників інфекції в парапанкреатичні рідинні скупчення. Водночас антибіотикопрофілактика на початку захворювання є обов’язковою, тому призначення антибактеріальних препаратів у даної категорії пацієнтів має бути зваженою, і з думкою, що лікування може бути тривалим, і потребуватиме не однієї ротації останніх. Тому метою роботи було проаналізувати зміну видового спектру мікроорганізмів – збудників гнійно-септичних ускладнень при гострому тяжкому панкреатиті в динаміці його лікування. Проаналізовано результати 174 бактеріальних посівів у пацієнтів, які лікувалися в хірургічному від-діленні КП «ПОКЛ імені М.В. Скліфосовського ПОР» з 2015 по 2018 роки, з діагнозом «гострий тяж-кий панкреатит». 87 бактеріальних посівів було виконано при первинному хірургічному втручанні (39 – після первинного дренування під контролем УЗД і 38 – під час первинно відкритого хірургічно-го втручання), 87 – в динаміці лікування. Встановлено, що при первинному дренуванні парапакреа-тичних рідинних скупчень у 71,4% аеробна флора не виявлялася, тоді як при повторному бактеріа-льному посіві – ріст мікрофлори виявляли уже у 77,6% пацієнтів. При відкритому хірургічному втру-чанні патологічна флора виявлялася майже у всіх пацієнтів як в первинному бактеріальному пасажі, так і в повторному. Встановлено, що видовий спектр при первинному і повторному бактеріально-му пасажі значно відрізнявся: у першому випадку спостерігали переважання грам-позитивної флори (S.epidermidis, Streptococcus spp, Enterococcus spp.) тоді як при повторному відмічали значний при-ріст внутрішньолікарняних штамів та грам-негативної флори (E. Coli, Proteus spp, Acinetobacter spp.), а також виявлено приріст S. аureus майже в 3 рази – що суттєво впливає на вибір антибактеріального препарату в динаміці лікування. Виявлено значне зниження чутливості мультирезистентних штамів збудників інфекції у повторних бактеріальних дослідженнях до антибіотиків резе-рву, таких як меропенем та тигациклін майже на 20%.Документ Диференційована хірургічна тактика при парапанкреатичних інфекційно-септичних ускладненнях деструктивного панкреатиту(Харківський національний медичний університет, 2020-12) Черкун, Олексій Юрійович; Cherkun, O. Yu.Дисертація присвячена вивченню проблеми інфекційно-септичних ускладнень у хворих з деструктивними формами гострого панкреатиту. За даними різних авторів захворюваність на гострий панкреатит складає від 38 до 95 на 100000 населення. Деструктивні форми гострого панкреатиту розвиваються у 15-25% пацієнтів. Летальність при деструктивних формах гострого панкреатиту, за даними закордонних авторів, коливається в межах 27-45%. Саме ці пацієнти є найбільш тяжкою групою в діагностичному, лікувальному, соціальному і економічному плані, що підтверджується даними про високі показники летальності, частоту ускладнень, терміни госпіталізації та значні фінансові витрати при лікуванні даної категорії пацієнтів. За оновленою класифікацією гострого панкреатиту «Антанта– 2012» визначено, що для тяжкої форми гострого панкреатиту притаманні поширені пери- та інтрапанкреатичний некроз, локалізовані чи дифузні некрози паренхіми, перипанкреатична флегмона, інфікований некроз, формування псевдокіст і абсцесів. В літературі недостатньо приділяється уваги саме вибору хірургічної тактики при даних ускладненнях в залежності від характеру та локалізації інфікованого парапанкреатичного осередку. Останнім часом з’являються роботи про роль гормонів щитоподібної залози у прогнозуванні розвитку бактеріальної інфекції. Так, відомо що, підвищення рівня прокальцитоніну вище 1,8 нг/мл при гострому панкреатиті, вказує на розвиток інфекційних ускладнень, які в свою чергу, при неадекватному подальшому лікуванні, можуть призвести до розвитку тяжкого сепсису чи поліорганної недостатності та смерті пацієнта. Тому доцільно вивчення рівня тиреоїдних гормонів у пацієнтів з деструктивним панкреатитом, оскільки відомо, що синдром низького Т3 є предиктором синдрому поліорганної недостатності та несприятливого перебігу соматичної патології. Таким чином, невирішені питання в діагностиці та виборі лікувальної тактики у пацієнтів з деструктивним панкреатитом, різні погляди на показання до оперативного втручання, визначення термінів та об’єму оперативного втручання, аналіз впливу гормонів тиреоїдного профілю на динаміку захворювання, обумовлюють актуальність проведення даного дослідження. Дослідження проводилося на кафедрі хірургії №2 медичного факультету №1 Української медичної стоматологічної академії. Клінічною базою було Комунальне підприємство "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради". Всім пацієнтам з парапанкреатичними інфекційно-септичними ускладненнями деструктивного панкреатиту було проведено повне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження згідно наказу МОЗ України (наказ №297 від 02.04.2010 року). Додатково проводилося визначення рівня прокальцитоніну, С-реактивного білку, Т3, Т4, Т3вільного та ТТГ. Робота заснована на ретро- та проспективному аналізі лікування 127 хворих з інфекційно-септичними ускладненнями гострого деструктивного панкреатиту, які знаходилися на лікуванні у хірургічному відділенні та відділенні анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії вищезгаданої установи з 2010 по 2018 роки. Під час першого етапу дослідження було проаналізовано діагностичну та лікувальну тактику у 87 пацієнтів (група порівняння) з парапанкреатичними інфекційно-септичними ускладненнями деструктивного панкреатиту. Хірургічна тактика лікування хворих даної групи в цілому відповідала загальноприйнятим стандартам і спиралася переважно на характер парапанкреатичних ускладнень і поширеність локального процесу. Так при поширеності рідинних скупчень без секвестральних мас на 1 чи 2 ЗППН, хворим виконували дренування під УЗ- контролем. Отримані виділення під час дренування відправляли на дообстеження: бактеріоскопію, рівень амілази, посів на мікрофлору та на дослідження чутливості до антибактеріальних препаратів. Показанням до полідренування було поширення рідинних скупчень на 2-4 ЗППН, з переважанням рідинного компоненту (5 пацієнтів – 5,7%), при цьому завершальним етапом лікування воно було у 1 пацієнта (1,1%). Всі інші потребували подальшого дообстеження та відкритих оперативних втручань. Було встановлено пряму залежність між поширеністю локальних парапанкреатичних ускладнень та перебігом органної дисфункції у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом. Так при поширеності парапанкреатичних локальних ускладнень на 1 чи 2 ЗППН, тривалість ПОД спостерігалося лише у 12,5% пацієнтів, при поширеності на 3-4 ЗППН – 30-44% хворих, а при поширеності локальних ускладнень більше ніж 5 ЗППН, персистуюча ПОД спостерігалася майже у всіх пацієнтів (>80%). Незважаючи на проведене лікування, у даній групі пацієнтів спостерігалося високий рівень післяопераційних ускладнень – 9 (10,3%) пацієнтів. Слід відмітити, що всі ускладнення виникали після відкритих операцій, ускладнень після дренування/полідренування не спостерігалося. Самим поширеним ускладненням було арозивна кровотеча (5,7%), кишкова нориця (4,5%). Окрім цього, рівень летальності склав 39,1%, а частота повторних хірургічних втручань – 46%. Також виявилося, що рутинне первинне дренування парапанкреатичних локальних ускладнень гострого тяжкого панкреатиту під УЗ-контролем призводить до раннього інфікування даних скупчень та збільшення майже на третину госпітальних штамів та S.aureus. Як насліок, раннє призначення антибактеріальних препаратів резерву призводить до розвитку мультирезистентності госпітальної інфекції, що в подальшому негативно позначається на антибіотикотерапії після відкритих НСЕ і погіршує прогноз даних пацієнтів. На другому етапі дослідження проведено аналіз лікування 40 хворих (основна група) з розподілом їх на 2 підгрупи. Першу підгрупу (2а, n=17) склали пацієнти, у яких окрім стандартних методів обстеження додатково проводили визначення рівня прокальцитоніну, С-реактивного білка, а також гормонів тиреоїдного профілю: Т3, Т4, ТТГ, та Т3вільного. Обстеження проводили перед запланованим оперативним втручанням. Інфікованим парапанкреатичне рідинне скупчення вважали при підвищенні рівня прокальцитоніну вище 3,8 нг/мл, С-реактивний білок вважали маркером розвитку гнійно-септичних ускладнень при гострому тяжкому панкреатиті при підвищенні концентрації вище 100,0 мг/л, розвиток синдрому низького трийодтироніну вважали коли рівень Т3вільного складав менше 2,5 нмоль/л. Обов’язково визначали рівень гормонів трийодтироніну, тетрайодтироніну та тиреотропного гормону для виключення захворювань щитоподібної залози, що могло дати хибні результати. У цій підгрупі, відхилень від нормального рівня тиреоїдних гормонів не спостерігалося. Проведений аналіз потенційних маркерів ГСУ у пацієнтів 2а підгрупи основної групи виявив, що у пацієнтів з середньо-важким панкреатитом, підвищення рівня проСа більше 3,8 нг/мл відмічалося у 10% пацієнтів, підвищення рівня СРБ вище 100,0 мг/л – у жодного з пацієнтів, розвиток синдрому low T3 спостерігався у 10% пацієнтів. Тоді як у пацієнтів з тяжким перебігом ГТП – підвищення рівня СРБ також не визначали, підвищення рівня проСа вище порогового у 42,9% пацієнтів, розвиток синдрому low T3 відмічено у всіх пацієнтів (100%). На 4-5 добу після проведено оперативного лікування хворим повторно визначали рівень вищеописаних гормонів. Рівень проСа нижче 3,8 нг/мл визначали лише у 5.9% пацієнтів з тяжким перебігом гострого панкреатиту. Показник СРБ визначили як неінформативний. Синдром low T3 зберігався лише у 6 пацієнтів (85,7%) з тяжким перебігом гострого панкреатиту. Померлих у 2а підгрупі основної групи було 6 пацієнтів. Було виявлено, що у всіх 6 пацієнтів регресу синдрому low T3 не спостерігалося. Отже, розвиток синдрому low T3 є предиктором несприятливого перебігу захворювання з чутливістю 85,7% та специфічністю 90,1%, що дає змогу використовувати даний маркер у плануванні оперативних втручань з метою попередження розвитку незворотної органної дисфункції. Спираючить на отримані результати, було розроблено алгоритм диференційованої хірургічної тактики. Пацієнтам в перші 4 тижні захворювання проводиться контроль лабораторних показників, оцінюється тяжкість стану та наявність органної дисфункції в динаміці. За допомогою променевих методів обстеження виконують контроль за локальними парапанкреатичними ускладненнями. За наявності рідинного компоненту в останніх, слід першочергово виконувати пункцію скупчень, з метою декомпресії а також визначення збудника, якщо він наявний. За умов отримання гною в пунктаті – показано дренування даного рідинного скупчення. У випадку відсутності позитивного ефекту від діагностичної пункції пі УЗ-контролем або формуванню повторних рідинних скупчень – пацієнту показане МРТ-дослідження для потенційного визначення секвестральних мас низької щільності. За результатами МРТ визначають переважання рідинного чи тканинного компонентів – з подальшим визначенням хірургічної тактики. За можливості потрібно надавати перевагу дренуванню через фланки – з подальшим бужуванням порожнини гнійників за допомогою розробленого в клініці пристрою для бужування порожнини абсцесу (патент України на корисну модель №127401 від 25.07.2018). У випадку, коли за даними МРТ переважає рідинний компонент, і немає ефекту від тонкоголкової пункції, паралельно обов’язковим є визначення рівня вільного Т3. У випадку діагностики синдрому lowT3 пацієнту показане відкрите оперативне втручання. Обов’язковим є переоцінка рівня тиреоїдних гормонів на 4-5 добу. Показаннями до етапних хірургічних втручань є персистенція синдрому низького трийодтироніну і/або діагностика не фіксованих секвестрів за даними інструментальних методів дослідження. У терміні захворювання більше 4-х тижнів, за наявності ознак SIRS хворим показане проведення КТ з в/в контрастуванням для діагностики сформованих парапанкреатичних скупчень, з подальшим визначенням об’єму хірургічного прийому. Даний алгоритм було використано при лікування другої підгрупи основної групи (2b, n=23). Констатовано зниження числа післяопераційних ускладнень на 4,4% завдяки використанню міні-доступів, а також зниження рівня летальності у пацієнтів з ГСУ на 13,0%.Документ Особливості перебігу гідротораксу у пацієнтів з інфекційно-септичними ускладеннями гострого тяжкого панкреатиту(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Черкун, Олексій Юрійович; Cherkun, O. Yu.Гострий панкреатит на сьогоднішній день посідає друге місце у структурі гострої інтраабдомінальної патології, а смертність при тяжких його формах складає до 70%. Розвиток реактивного гідротораксу в дебюті захворювання, а також в динаміці лікування даної патології може свідчити про тяжкий перебіг гострого панкреатиту, що в свою чергу призводить до підвищення відсотка летальних наслідків. Тому метою роботи було проаналізувати перебіг реактивного гідротораксу у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом. Матеріали і методи. У дослідження включено 127 па-цієнтів з тяжким та середньотяжким перебігом гострого панкреатиту, віком від 22 до 81 року (в середньому 47,9±14,5 роки), які в переважній більшості госпіталізовані до стаціонару не пізніше 48 годин від початку захворювання. Загалом реактивний гідроторакс було виявлено в дебюті захво-рювання у 23,6% пацієнтів (переважно за рахунок його лівобічної локалізації – 16,5%), відсоток яких на фоні консервативного лікування та пункцій плевральних порожнин зменшувався до розвитку локальних інфекційно септичних ускладнень черевної порожнини та заочеревинного простору на 12-14 добу перебігу захворювання (підвищення останніх з 15,7% до 22,8%). Встановлено міцний кореляційний зв'язок між появою «другої хвилі» органної дисфункції та рецидиву гідротораксів на другому-третьому тижні від початку захворювання у хворих на гострий тяжкий панкреатит. Показанням до дренування плевральної порожнини було об’єм рідини в ній більше 500 мл, або рецидиви останнього на фоні повторних пункцій плевральної порожнини.Документ Перспективи вивчення тиреоїдного профілю у пацієнтів з органними дисфункціями при гострому панкреатиті(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Кас'ян, Володимир Володимирович; Черкун, Олексій Юрійович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Шейко, Володимир Дмитрович; Касьян, Владимир Владимирович; Черкун, Алексей Юрьевич; Сытник, Дмитрий Анатольевич; Шейко, Владимир Дмитриевич; Kasian, V. V.; Cherkun, O. Yu.; Sheiko, V. D.Існуючі системи оцінки для прогнозування смертності у хворих з гострим панкреатитом мають обмежену точність і обмежене клінічне значення. Синдром низького Т3 є предиктором розвитку прогресуючої поліорганної недостатності та несприятливого перебігу соматичної патології. Величина змін у функції щитовидної залози у хворих з нетиреоїдною хворобою варіюється в залежності від тяжкості захворювання. Визначення показників гормонів щитоподібної залози у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом, допоможе виявити хворих, котрі прогнозовано матимуть більш тяжкий перебіг захворювання, а корекція хірургічної тактики у даної групи пацієнтів допоможе покращити результати лікування. Для підтвердження даної гіпотези необхідні подальші проспективні дослідження. Существующие системы оценки для прогнозирования смертности у больных с острым панкреатитом имеют ограниченную точность и клиническое значение. Синдром низкого Т3 является предиктором развития прогрессирующей полиорганной недостаточности и неблагоприятного течения соматической патологии. Величина изменений в функции щитовидной железы у больных с нетиреоидной болезнью варьирует в зависимости от тяжести заболевания. Определение показателей гормонов щитовидной железы у пациентов с острым тяжелым панкреатитом, поможет выявить больных, которые будут прогнозируемо иметь более тяжелое течение заболевания, а коррекция хирургической тактики у данной группы пациентов поможет улучшить результаты лечения. Для подтверждения данной гипотезы необходимы дальнейшие проспектив-ные исследования. Existing evaluation systems for predicting mortality in patients with acute pancreatitis have limited accuracy and limited clinical significance. True markers that would allow for several indicators to diagnose organ dysfunction in acute pancreatitis in the early phase and to predict its course has not yet been found, which leads to the search for such laboratory indicators to solve the problem of early diagnosis and treatment. Low T3 syndrome is a predictor of the progression of progressive multiple organ failure and unfavorable course of somatic pathology. Goal.The purpose of the work was to analyze the publications of recent years on the possibility of using ball systems and individual markers, such as thyroxine and triiodothyronine, in predicting the adverse course of acute pancreatitis. Research methods. The search and analysis of the literature of the base “Medline” was carried out for the key words: acute pancreatitis, pancreatic ascites, prediction of gravity, low T3 syndrome, low T4 syndrome. The depth of search is publications in peerreviewed journals included in international science-computer databases over the past 5 years. Main part. The multifactorial specific and universal scales used in patients with GPs are cumbersome and require up to 48 hours to evaluate all the indicators, a large number of clinical laboratory and instrumental tests, and are little adapted to the domestic health system.Forecasting continues to be a valuable tool in the clinic, but in order to increase clinical benefit, it should provide for realistic factors of severity – (peri) pancreatic necrosis and/or organ failure. The identification of early markers of persistent organ failure is important because there are concerns, especially among intensive caregivers, that pa-tients are often hospitalized in an intensive care unit too late. In our opinion, the evaluation of the thyroid profile can help predict persistent organ failure in patients with acute pancreatitis.The magnitude of changes in the function of the thyroid gland in patients with non-thyroid disease varies de-pending on the severity of the disease. The results obtained indicate that pancreatitis can play a role in the emer-gence of these changes. In subsequent studies, these changes in thyroid function may correlate with the prognosis for acute pancreatitis.Conclusions. The high death rate from acute pancreatitis is due to multiple organ failure and the development of infectious-septic complications, and the appearance of thyroid dysfunction in the background of diagnosed pro-longed or transient organ failure indicates a very poor prognosis for the patient. Correction of surgical tactics in the direction of maximum radical rehabilitation effect is likely to improve the results of treatment in this category of patients.Taking into account the above, determining the thyroid hormones in patients with acute severe pancreatitis will help to identify patients who are expected to have a more severe course of the disease, and correction of surgical tactics in this group of patients will help improve the results of treatment. Further prospective studies are needed to support this hypothesis.Документ Прогностичне значення біохімічних маркерів при гнійно-септичних ускладненнях гострого тяжкого панкреатиту(Українська медична стоматологічна академія, 2019-07-19) Черкун, Олексій Юрійович; Шейко, Володимир Дмитрович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Крижановський, Олександр Анатолійович; Черкун, Алексей Юрьевич; Шейко, Владимир Дмитриевич; Сытник, Дмитрий Анатольевич; Крыжановский, Александр Анатольевич; Cherkun, O. Yu.; Sheyko, V. D.; Sytnik, D. A.; Kryzhanovsky, O. A.Однією з найбільш актуальних проблем невідкладної абдомінальної хірургії є гострий панкреатит. Частота панкреатиту щороку збільшується на 2,5 – 3,1%, становить від 15 до 70 на 100 000 населення в країнах Європи та Північної Америки. Близько 40% хворих помирають протягом перших 7 діб після госпіталізації, більшість – у перші 3 доби. Пацієнти з ГТП, які переживають першу хвилю хвороби, високий ризик вторинного інфікування вогнищ панкреонекрозу, що є показанням до оперативного втручання. Проаналізовано результати лікування 22 хворих із гострим тяжким панкреатитом. Термін госпіталізації до стаціонару – 2-7 доба від початку захворювання. Чоловіків було 7 (31,8%), жінок –15 (68,2%). Вік хворих від 22 до 79 років (46,9±1,5 року). Гнійно-септичні ускладнення розвинулись у 22 (100,0%) пацієнтів, наявність секвестрів виявлено у 9 з них (40,9%). Середній ліжко-день у даній групі пацієнтів склав 48,3±4,4 днів, летальність 27,3% (6 хворих). Аналізуючи результати дослідження біохімічних маркерів можемо стверджувати, що підвищення рівня прокальцитоніну та С-реактивного білку свідчить про розвиток гнійно-септичних ускладнень у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом, а зниження концентрації вільного Т3 при нормальних показниках Т4 та ТТГ у 6 (27,3%) пацієнтів, свідчить про розвиток у них синдрому lowT3, що в свою чергу передбачає несприятливий перебіг захворювання.; Одной из наиболее актуальных проблем неотложной абдоминальной хирургии является острый панкреатит. Частота панкреатита ежегодно увеличивается на 2,5 - 3,1%, составляет от 15 до 70 на 100 000 населения в странах Европы и Северной Америки. Около 40% больных умирают в течение первых 7 дней после госпитализации, большинство - в первые 3 суток. Пациенты с ОТП, которые переживают первую волну болезни, высокий риск вторичного инфицирования очагов панкреонекроза, что является показанием к оперативному вмешательству. Проанализированы результаты лечения 22 больных с острым тяжелым панкреатитом. Срок госпитализации в стационар – 2-7 сутки от начала заболевания. Мужчин было 7 (31,8%), женщин -15 (68,2%). Возраст больных от 22 до 79 лет (46,9 ±1,5 года). Гнойно-септические осложнения развились у 22 (100,0%) пациентов, наличие секвестров выявлено у 9 из них (40,9%). Средний койко-день в данной группе пациентов составил 48,3±4,4 дней, летальность 27,3% (6 больных). Анализируя результаты исследования биохимических маркеров, можем утверждать, что повышение уровня прокальцитонина и С-реактивного белка свидетельствует о развитии гнойно-септических осложнений у пациентов с острым тяжелым панкреатитом, а снижение концентрации свободного Т3 при нормальных показателях Т4 и ТТГ у 6 (27,3%) пациентов, свидетельствует о развитии у них синдрома lowT3, что в свою очередь предполагает неблагоприятное течение заболевания.; One of the most pressing issues of urgent abdominal surgery is acute pancreatitis. The incidence of pancreatitis increases annually by 2.5 - 3.1%, ranging from 15 to 70 cases per 100,000 population in Europe and North America. About 40% of patients die within the first 7 days after hospitalization, most in the first 3 days. Patients with acute severe pancreatitis who are experiencing the first wave of the disease have a high risk of secondary infection of the pancreatic necrosis foci that is an indication for surgical intervention. This article presents the analysis of the treatment results in 22 patients with acute severe pancreatitis, 7 (31.8%) men and 15 (68.2%) women. Age of patients ranged from 22 to 79 years (46,9 ± 1,5 years). 2-7 days was the time from the onset of the disease to hospital admission. Purulent-septic complications developed in 22 (100.0%) patients, the presence of sequestrate was detected in 9 of them (40.9%). The average period of hospital staying for this group of patients was 48.3 ± 4.4 days; the mortality rate was 27.3% (6 patients). Having analyzing the biochemical markers obtained, we can state that the increase in the level of procalcitonin and C-reactive protein indicates the development of purulent-septic complications in patients with acute severe pancreatitis, while the decrease in the free T3 concentration at normal T4 and TSH levels in 6 (27.3%) of patients, suggests the development of their lowT3 syndrome that in turn suggests an unfavourable course of the disease.Документ Прогностичні критерії тяжкого перебігу гострого панкреатиту з останніх переглядів класифікаційних ознак(Українська медична стоматологічна академія, 2018-12) Кас'ян, Володимир Володимирович; Черкун, Олексій Юрійович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Шейко, Володимир Дмитрович; Касьян, Владимир Владимирович; Черкун, Алексей Юрьевич; Сытник, Дмитрий Анатольевич; Шейко, Владимир Дмитриевич; Kasian, V. V.; Cherkun, O. Yu.; Sytnik, D. A.; Sheiko, V. D.Гострий панкреатит відносять до найпоширеніших захворювань органів травлення, що потребують ургентної госпіталізації, і існує глобальна тенденція до збільшення захворюваності на цю хворобу. В останні роки було переглянуто підходи до класифікації даного захворювання. Метою роботи був аналіз публікацій останніх років щодо сучасних поглядів на діагностику, визначення та прогнозування тяжкості гострого панкреатиту. Проведено пошук та аналіз літератури бази «Medline» за ключовими словами: acute severe pancreatitis, classification. Сучасні погляди на діагностику тяжкої форми гострого панкреатиту базуються на нових міжнародних класифікаціях RAC та DBC. Наявність органної недостатності та її тривалість є ключовим критерієм діагностики гострого тяжкого панкреатиту. DBC окрім органної недостатності рекомендує використовувати наявність панкреонекрозу та його стерильність /інфікованість, що є більш актуальним для пізньої фази захворювання. Рання діагностика та прогнозування поліорганної недостатності мають ключове значення для планування та корекції інтенсивної терапії, діагностика парапанкреатичних ускладнень – для вибору хірургічної тактики, а оцінка даних класифікаційних ознак в динаміці дозволить визначитися з об’ємом та етапністю хірургічних втручань. Розробка та обґрунтування оптимального підходу до лікування гострого тяжкого панкреатиту на підставі ключових класифікаційних ознак має сприяти мінімізації несприятливих наслідків. ; Острый панкреатит относят к наиболее распространенным заболеваниям органов пищеварения, требующим ургентной госпитализации. В последние годы были пересмотрены подходы к классификации данного заболевания. Целью работы был анализ публикаций последних лет по современным воззрениям на диагностику, определение и прогнозирование тяжести острого панкреатита. Проведен поиск и анализ литературы базы «Medline». Современные взгляды на диагностику тяжелой формы острого панкреатита базируются на новых международных классификациях RAC и DBC. Наличие органной недостаточности и ее продолжительность является ключевым критерием диагностики острого тяжелого панкреатита. DBC кроме органной недостаточности рекомендует использовать наличие панкреонекроза и его стерильность / инфицированность. Ранняя диагностика и прогнозирование полиорганной недостаточности имеют ключевое значение для планирования и коррекции интенсивной терапии, диагностика парапанкреатических осложнений - для выбора хирургической тактики, а оценка данных классификационных признаков в динамике позволит определиться с объемом и этапностью хирургических вмешательств. Разработка и обоснование оптимального подхода к лечению острого панкреатита на основании ключевых классификационных признаков должна способствовать минимизации неблагоприятных исходов. ; Acute pancreatitis (GP) is one of the most common diseases of the digestive system requiring urgent hospitalization, and there is a global tendency to increase the incidence of this disease. In recent years, approaches to the classification of this disease have been revised. The purpose of this work was to analyze recent year publications regarding modern views on the diagnosis, identification and prediction of the severity of acute pancreatitis. The study was based on the search of relevant information in peer-reviewed journals through the "Medline" sources over the past 5 years by key words as acute severe pancreatitis, classification. The data obtained were then carefully analyzed. Modern views on the diagnosis of severe forms of acute pancreatitis are based on the new international classifications of RAC and DBC. The presence of organ failure and its duration is a key criterion for the diagnosis of acute severe pancreatitis. In addition to organ failure, DBC recommends the use of pancreatic necrosis and its sterility / infectivity, which is more relevant for the late phase of the disease. Early diagnosis and prediction of multiple organ failure are of great significance in planning and correction of intensive care, and the diagnosis of parapancreatic complications is exceptionally important for choosing the proper surgical tactics. The correct evaluation of the classification data in the dynamics will determine the extent and staging of surgical interventions. The development and grounding of an optimal approach to the treatment of acute severe pancreatitis based on key classification features is to minimize the adverse effects.Документ Хірургічна тактика при гострому панкреатиті, що ускладнений асцит-перитонітом(Запорізький державний медичний університет, 2019-07) Кас'ян, Володимир Володимирович; Черкун, Олексій Юрійович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Шейко, Володимир Дмитрович; Касьян, Владимир Владимирович; Черкун, Алексей Юрьевич; Сытник, Дмитрий Анатольевич; Шейко, Владимир Дмитриевич; Kasian, V. V.; Cherkun, O. Yu.; Sytnik, D. A.; Sheiko, V. D.Накопичення рідини в перипанкреатичній області та віддалених ділянках черевної порожнини поширене на ранній стадії гострого тяжкого панкреатиту. Рідина найчастіше є геморагічним асцитом, багата активованими ліполітичними і протеолітичними ферментами, вазоактивними речовинами та запальними цитокінами, на початку захворювання асептична. Евакуація з черевної порожнини рідини, багатої на потенційно токсичні медіатори, в низці публікацій описана як раціональний захід для полегшення страждань хворих у критичному стані. Мета роботи – проаналізувати публікації останніх років щодо хірургічної тактики при ферментативному асцит-перитоніті та її впливу на перебіг гострого тяжкого панкреатиту. Висновки. Рандомізовані клінічні дослідження і публікації демонструють суперечливі дані щодо ефективності хірургічних утручань при гострому панкреатиті, що ускладнений асцит-перитонітом. Міжнародні рекомендації мають низький рівень доказовості щодо ефективності дренування, лаважу та відеолапароскопічної санації, який пов’язаний із залученням в окремі дослідження пацієнтів із нетяжким панкреатитом. Оптимізація хірургічної тактики в пацієнтів з асцит-перитонітом при тяжкому панкреатиті може бути пов’язана з визначенням тяжкості стану пацієнта з асцит-перитонітом, вираженості парапанкреатиту, рівня токсичності асцит-перитоніту, показань та оптимального часу дренування/лаважу. Для розв’язання цих питань необхідно продовжити проспективні дослідження.; Накопление жидкости в перипанкреатической области и отдаленных участках брюшной полости широко распространено на ранней стадии острого тяжелого панкреатита. Жидкость в основном представляет собой геморрагический асцит, богатая активированными липолитическими и протеолитическими ферментами, вазоактивными веществами и воспалительными цитокинами и не обязательно инфицирована. Эвакуация из брюшной полости жидкости, богатой потенциально токсичными медиаторами, поддерживается в ряде публикаций как рациональное мероприятие для облегчения бремени болезни у больных в критическом состоянии. Цель работы – проанализировать публикации последних лет о хирургической тактике при ферментативном асцит-перитоните и ее влиянии на течение острого тяжелого панкреатита. Выводы. Рандомизированные клинические исследования и публикации демонстрируют противоречивые данные об эффективности хирургических вмешательств при остром панкреатите, осложненном асцит-перитонитом. Международные рекомендации имеют низкий уровень доказательности в отношении эффективности дренирования, лаважа и видеолапароскопической санации, связанный с включением в отдельные исследования пациентов с нетяжелым панкреатитом. Оптимизация хирургической тактики у пациентов с асцит-перитонитом при тяжелом панкреатите может быть связана с определением тяжести состояния пациента с асцит-перитонитом, выраженности парапанкреатита, уровня токсичности асцит-перитонита, показаний и оптимального времени дренирования/лаважа. Для решения этих вопросов существует потребность в дальнейших проспективных исследованиях.; Fluid accumulation in the peri-pancreatic region and the distal areas of the abdominal cavity is widespread in the early stage of acute severe pancreatitis. The fluid is mainly hemorrhagic ascites, rich in activated lipolytic and proteolytic enzymes, vasoactive substances and inflammatory cytokines, and is aseptic at the onset of the disease. Evacuation of a fluid rich in potentially toxic mediators from the abdominal cavity is supported in a number of publications as a rational measure to alleviate the burden of disease in critically ill patients. The purpose of the study was to analyze recent publications on surgical tactics for enzymatic peritonitis and its impact on acute severe pancreatitis. A thorough analysis of the literature made it possible to draw the following conclusions related to the state of this problem. To date, randomized clinical trials and publications show controversial data on the efficacy of surgical interventions for acute pancreatitis complicated by ascites-peritonitis. International recommendations have a low level of evidence regarding the effectiveness of drainage, lavage and video-laparoscopic rehabilitation due to inclusion of patients with non-severe pancreatitis into individual studies. Optimization of surgical tactics in patients with ascites-peritonitis in severe pancreatitis may be associated with the definition of: the severity of the condition in patient with ascites-peritonitis, parapancreatitis severity, toxicity level of ascites-peritonitis, indications and optimal drainage / lavage time. To address these issues, there is a need for further prospective studies.Документ Хірургічне лікування локальних гнійно-септичних ускладнень гострого тяжкого панкреатиту(Полтавський державний медичний університет, 2021-12-30) Черкун, Олексій Юрійович; Черкун, Алексей Юрьевич; Cherkun, O. Yu.Протягом останніх десятиліть летальність при гострому панкреатиті коливається в межах від 3 до 15 % та залежить головним чином від питомої ваги тяжких форм у структурі захворюванос-ті, які характеризуються розвитком некротичних процесів у підшлунковій залозі та системними ускладненнями. Незважаючи на наявність великої кількості досліджень, присвячених вивченню тяж-кої форми гострого панкреатиту, суттєвого поліпшення результатів лікування цієї категорії хво-рих не спостерігається. Питання комплексної діагностики та лікування даної патології, прогнозу-вання та профілактики гнійно-септичних ускладнень є актуальними до сьогодні. Метою дослі-дження було оцінити ефективність хірургічної тактики в залежності від характеру та поширено-сті локальних гнійно-септичних ускладнень гострого панкреатиту. Для вирішення поставленої за-дачі було проаналізовано результати лікування 422 хворих із гострим панкреатитом, які знаходи-лися на лікуванні у хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні у період з 2010 по 2015 роки. Усі пацієнти поступали до стаціонару на 1-7 добу від початку захворювання. У 315 (74,6%) з них діагностовано гострий легкий панкреатит, пацієнти отримували консервативну терапію і на 7-10 добу були виписані зі стаціонару. Середньотяжкий і тяжкий панкреатит із роз-витком локальних парапанкреатичних ускладнень було діагностовано у 107 хворих (25,4%). Чолові-ків було 67 (62,6%), жінок – 40 (37,4%). Вік хворих від 22 до 81 року (47,9±1,5 року). Тяжкість стану пацієнтів визначали за шкалою BISAP, наявність поліорганної недостатності констатували за шкалою Marshal (модифікація 2012 р). Пацієнти були обстежені згідно наказу МОЗ України No 297 від 2 квітня 2010 року. Встановлено, що для гострого панкреатиту середньої тяжкості є характер-ним локалізація гнійно-септичних ускладнень в 1-2 анатомічних ділянках з переважно рідинним ком-понентом. Для гострого тяжкого панкреатиту є характерним локалізація гнійно-септичних ускладнень більше ніж в 2 анатомічних ділянках з переважно тканинним компонентом. Ефектив-ність пункційно-дренуючих втручань залежала від поширеності рідинних скупчень на 1-2 анатомічні ділянки та наявністю переважно рідинного компоненту. Серед пацієнтів з переважним тканинним компонентом у рідинних скупченнях та поширеністю локальних парапанкреатичних ускладнень бі-льше ніж на дві анатомічні ділянки, найбільш доцільним первинно є виконання відкритих некрсекве-стректомій.