Перегляд за Автор "Cherniavska, Yu. I."
Зараз показуємо 1 - 20 з 20
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Bronchoscopic findings in children with obstructive and chronic bronchitis(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» м. Полтава, 2015) Fesenko, M. Ye.; Pokhylko, V. I.; Zjuzina, L. S.; Kaljuzhka, O. O.; Cherniavska, Yu. I.; Фесенко, Марія Євгенівна; Похилько, Валерій Іванович; Зюзіна, Лариса Степанівна; Калюжка, Олена Олександрівна; Чернявська, Юлія Ігорівна; Фесенко, Мария Евгеньевна; Похилько, Валерий Иванович; Зюзина, Лариса Степановна; Калюжка, Елена Александровна; Чернявская, Юлия ИгоревнаThe aim of our research was to study the incidence rate of airway bacterial infection in children with obstructive and chronic bronchitis and to characterize the structure of pathogenic bacterial flora found in bronchoalveolar lavage obtained in bronchoscopic investigation, as well as to define clinical forms of bronchitis more exactly. 105 children were enrolled (55 with obstructive bronchitis and 50 with chronic bronchitis). The study based on the investigation and comparison of early medical history, clinical symptomatology, instrumental and laboratory findings enables to establish the role of unfavorable prognostic symptoms for bronchitis, the significance of endoand exogenous risk factors predisposing to the recurrence of the disease or to its turning into chronic form. Among the maternal medical history factors dominated: the first half pregnancy toxemia – 32,2%, the threat of termination – 30,3%, prematurity – 17,6%, the weakness of labor activity – 14.1% , extragenital pathology in the mother – 21.6% Among the features of the child’s medical history were: varying degreesof asphyxia – 13.1%, early onset infection – 23.9%, the first episode of respiratory disease up to 3 months – from 33.9% of children, up to 1 year – from 80.6%. In all the patients the course of underlying disease is complicated with concomitant diseases (from 2 to 10 conditions), among which the most common are rickets of the II stage (61.2%), thymus hyperplasia (57.6%), chronic tonsillitis (53.5%), drug allergy (46.2%), polyhypovitaminosis (33.9%), atopic dermatitis (31,8%), anemia (21.5%), food allergy (11.9%), intestinal dysbacteriosis (11.4%).The impact produced by these factors on the occurrence of obstructive and chronic bronchitis underlies the elaboration of criteria for diagnosis, differential diagnosis of bronchitis as well as for the prediction of its consequences in young children. The criteria are summarized and presented in the test sheets which are easy-to-use in pediatric practice. The analysis of bacteriologic tests has shown the microbial associations of bronchoalveolar lavage and upper air passageways mucus are mainly identical, but some their indices differ. The major cause that determines this difference is the persistence of pathogens and the inflammation activity in the bronchi. Such pathogens as S.pneumoniae, H.influenza and Ps.aeruginosa are significantly more often isolated in bronchoalveolar lavage than in the upper air passageway mucus (p<0,005). As the pathologic process becomes complicated the total amount of gram-positive cocci decreases in bronchi of the children with obstructive and chronic bronchitis, although some species such as S.aureus та S.purulent are observed to grow at the same time. Simultaneously the total amount of gram-negative bacilli is growing. Thus, the microbial landscape of the upper and lower respiratory tract has its own distinctive features which depend on the intensity and the extent of broncho-pulmonary affection and influence upon the clinical course of different types of bronchitis in young children. The criteria for the differential diagnosis of obstructive and chronic bronchitis in young children and prediction of its consequences have been proven to be of high informative value. We have identified considerable disturbances in microbiocenosis within the course of the disease and the predominance of microbial associations in the upper and lower respiratory tract. S.pneumoniae, H.influenza and Ps.aeruginosa are significantly more often isolated in bronchoalveolar lavage than in the upper airway mucus (p<0.005).The analysis of bacteriological examinations in children with obstructive or chronic bronchitis, and taking into account the dynamics revealed significant violations microbiocenosis and dominant microbial associations of the upper and lower respiratory tract, which allows to justify the indications for etiopathogenetic therapy in children with this disorder; Метою дослідження було вивчення частоти бактеріального інфікування дихальних шляхів у дітей з обструктивним і хронічним бронхітами та аналіз структури патогенної бактеріальної флори промивних вод при бронхоскопічному дослідженні. Були проведені клініко-лабораторні обстеження 105 дітей раннього віку з різними клінічними формами бронхітів (55 з обструктивним та 50 з хронічними бронхітами). В роботі визначена роль прогностично несприятливих клінічних симптомів бронхітів, ендо- та екзогенних факторів ризику формування груп дітей з рецидивуючими та хронічними захворюваннями, розроблені критерії диференціальної діагностики та прогнозування наслідків бронхітів у дітей раннього віку. Аналіз результатів бактеріологічного дослідження показав, що S.pneumoniae, H.influenza і Ps.aeruginosa достовірно частіше виділялись із промивних вод бронхів, ніж із слизу верхніх дихальних шляхів (p<0,005). В міру ускладнення патологічного процесу у бронхах загальна кількість культур грампозитивних коків зменшується, з одночасним збільшенням окремих видів S.aureus та S.purulent і загальної кількості грамнегативних паличок; Целью исследования было изучение частоты бактериального инфицирования дыхательных путей у детей с обструктивным и хроническим бронхитами и анализ структуры патогенной бактериальной флоры промывных вод бронхов при бронхоскопическом исследовании. Были проведены клинико-лабораторные обследования 105 детей раннего возраста с различными клиническими формами бронхитов (55 с обструктивным и 50 с хроническим бронхитами). В работе определена роль прогностически неблагоприятных клинических симптомов бронхитов, эндо и экзогенных факторов риска формирования групп детей с рецидивирующими и хроническими заболеваниями, разработаны критерии дифференциальной диагностики и прогнозирования последствий бронхитов у детей раннего возраста. Анализ результатов бактериологического исследования показал, что S.pneumoniae, H.influenzaе и Ps.aeruginosaе достоверно чаще выделялись из промывных вод бронхов, чем из слизи верхних дыхательных путей (p<0,005). По мере усложнения патологического процесса в бронхах общее количество культур грамположительных кокков уменьшается с одновременным увеличением отдельных видов S.aureus и S.purulent и общего количества грамотрицательных палочек.Документ Electrocardiographic changes in newborns from mothers with metabolic syndrome(Aluna Publishing, 2021) Pokhylko, V. I.; Kovalova, O. M.; Tsvirenko, S. M.; Cherniavska, Yu. I.; Soloiova, H. O.; Yakovenko, O. V.; Sliusareva, A. V.; Похилько, Валерій Іванович; Ковальова, Олена Михайлівна; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Чернявська, Юлія Ігорівна; Соловйова, Галина Олексіївна; Яковенко, Оксана Володимирівна; Слюсарева, А. В.The aim: Analysis of electrocardiographic parameters in newborns from mothers with metabolic syndrome. Materials and methods: We conducted a prospective cohort trial of 125 newborns, which included the study of their anthropometric, clinical and laboratory indicators and, in particular, ECG parameters. The main group consisted of 40 children, born from mothers with diagnosed metabolic syndrome, the comparison group included 2 subgroups: 28 term newborn and 57 preterm, from mothers without metabolic syndrome. Results: In newborns from mothers with metabolic syndrome on a fragmentary ECG we revealed abnormal depolarization, manifested by changes in the ventricular complex – QRS expansion (p<0.001), impaired conduction (p = 0.004), changes of T wave (p<0.001) and prolonged QT interval (p<0.001). There are such risk factors for QT prolongation in neonates: disease cardiovascular system and disorders of lipid metabolism in mother, asphyxia at birth and electrolyte disorders (hypernatremia OR 0.97), weight too high to gestational age at birth in newborn (OR 2.97), increased blood pressure in the neonatal period (OR 1.07), artificial feeding (OR 3.01). Conclusions: Metabolic syndrome in women during pregnancy has a pronounced effect on the cardiovascular system of the newborn. The detected signs of cardiac dysfunction on the ECG can serve as early integrated indicators of metabolic syndrome and cardiovascular disease in children.Документ Leiden mutation (rs6025) in a severe COVID-19 pneumonia patient with Down syndrome: a clinical case(Дніпровський державний медичний університет, 2023) Pokhylko, V.I.; Cherniavska, Yu. I.; Fishchuk, L. Ye.; Rossokha, Z. I.; Ievseienkova, O. H.; Dubitska, O. M.; Popova, O. F.; Fastovets, M. M.; Kaliuzhka, O. O.; Gorovenko, N. G.; Похилько, Валерій Іванович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Фіщук, Лілія Євгенівна; Россоха, Зоя Іванівна; Євсеєнкова, Олена Геннадіївна; Дубицька, О. М.; Попова, Олена Федорівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Горовенко, Наталія ГригорівнаCOVID-19 was first reported in December 2019 in Wuhan (Hubei Province, China). Later, the pandemic of this disease took the world by storm, challenging the medical community. Its clinical manifestations vary from asymptomatic to a severe course that requires hospitalization and intensive therapy with oxygen support. The mortality rate in patients with a severe course of COVID-19 can exceed 50% The majority of fatal cases of COVID-19 were associated with thrombotic events, despite the prophylactic use of anticoagulant therapy. Numerous theoretical overviews and research articles indicate the need for genetic testing in patients with COVID-19 to determine the genetic profile of proteins involved in thrombophilia. According to the researchers, the Leiden mutation (G1691A, rs6025) of the FV gene is one of the promising candidates for testing. The aim of the work was to demonstrate the clinical features of the severe course of COVID-19 in the presence of the Leiden mutation. 58 patients with COVID19 of the intensive care unit were genotyped. The Leiden mutation in the heterozygous state was found only in one patient, who had Down syndrome. The Leiden mutation was detected with a frequency of 1.72% in the investigated group. The described clinical case clearly showed that individuals with Down syndrome, associated with hereditary thrombophilia are at risk of undesirable clinical consequences in the treatment of COVID-19. The condition of the patient with the Leiden mutation was severe when admitted to the hospital. The score according to the sequential organ failure assessment scale was 2 points. Bilateral multisegmental pneumonia was detected on the X-ray. On the second day after admission, due to the development of acute respiratory distress syndrome and multiple organ failure, the patient was transferred to the intensive care unit, where he received oxygen therapy through a facial mask. Medical treatment was carried out according to the protocol: non-steroidal anti-inflammatory drugs, antibacterial therapy, anticoagulants, sympathomimetics, and glucocorticosteroids. Despite the medical measures taken, progression of respiratory failure, renal failure, and portal hypertension was noted. On the 11th day, the patient developed asystole. Resuscitation measures were unsuccessful. Thus, the described case of a severe course of COVID-19 in a carrier of a heterozygous variant of the Leiden mutation with Down syndrome confirms the recommendations regarding the need for genetic testing for thrombophilia in high-risk groups and the appointment of personalized measures to prevent complications. Вперше про COVID-19 було повідомлено в грудні 2019 року в Ухані (провінція Хубей, Китай). Пізніше пандемія цієї хвороби захопила світ, кинувши виклик медичній спільноті. Його клінічні прояви варіюють від безсимптомного до важкого перебігу, що потребує госпіталізації та інтенсивної терапії з кисневою підтримкою. Рівень смертності пацієнтів із тяжким перебігом COVID-19 може перевищувати 50% Більшість летальних випадків від COVID-19 були пов’язані з тромботичними подіями, незважаючи на профілактичне застосування антикоагулянтної терапії. Численні теоретичні огляди та дослідницькі статті вказують на необхідність генетичного тестування пацієнтів із COVID-19 для визначення генетичного профілю білків, залучених до тромбофілії. На думку дослідників, лейденська мутація (G1691A, rs6025) гена FV є одним із перспективних кандидатів для тестування. Метою роботи було продемонструвати клінічні особливості тяжкого перебігу COVID-19 за наявності лейденської мутації. Проведено генотипування 58 хворих на COVID-19 відділення інтенсивної терапії. Лейденська мутація в гетерозиготному стані виявлена лише в одного пацієнта з синдромом Дауна. У досліджуваній групі лейденська мутація виявлена з частотою 1,72%. Описаний клінічний випадок чітко показав, що особи з синдромом Дауна, асоційованим із спадковою тромбофілією, піддаються ризику небажаних клінічних наслідків при лікуванні COVID-19. Стан пацієнта з лейденською мутацією під час госпіталізації був важким. Оцінка за шкалою оцінки послідовної органної недостатності становила 2 бали. Рентгенологічно виявлена двобічна багатосегментарна пневмонія. На другу добу після госпіталізації у зв’язку з розвитком гострого респіраторного дистрес-синдрому та поліорганної недостатності хворого перевели в реанімаційне відділення, де йому проводили оксигенотерапію через лицьову маску. Лікування проводилось згідно з протоколом: нестероїдні протизапальні засоби, антибактеріальна терапія, антикоагулянти, симпатоміметики, глюкокортикостероїди. Незважаючи на вжиті лікувальні заходи, відзначено прогресування дихальної недостатності, ниркової недостатності, портальної гіпертензії. На 11 добу у хворого виникла асистолія. Реанімаційні заходи не принесли результатів. Таким чином, описаний випадок тяжкого перебігу COVID-19 у носія гетерозиготного варіанту лейденської мутації з синдромом Дауна підтверджує рекомендації щодо необхідності генетичного тестування на тромбофілію в групах високого ризику та призначення персоналізованих заходів щодо запобігти ускладненням.Документ Modern aspects of pharmacogenetics: from theory to practice in perinatology and pediatrics(Буковинський державний медичний університет, 2024) Skavinska, O. O.; Cherniavska, Yu. I.; Fishchuk, L. Ye.; Pokhylko, V. I.; Yevseienkova, O. H.; Rossokha, Z. I.; Скавінська, О. О.; Чернявська, Юлія Ігорівна; Фіщук, Лілія Євгенівна; Похилько, Валерій Іванович; Євсеєнкова, О. Г.; Россоха, Зоя ІванівнаPharmacogenetic testing (PT) is a modern tool in the doctor’s practice, which allows to make the right clinical decision in diffi cult cases, when the expected result of medical measures is not achieved. It is clear that certain metabolic processes in thehuman body, as well as a number of diseases, are genetically programmed. Therefore, despite the large number of unexplained mechanisms of individual response to drugs, genetic testing occupies one of the leading positions among methods of selecting drug therapy in complex clinical cases.However, the successful implementation of this promising method must overcome a number of obstacles, including limited evidence of eff ectiveness, ethical, legal, and social factors. The purpose of this review is to highlight modern concepts and practical aspects of the use of PT. The article addresses the problem of expanding the indications for PT when it is not limited to preventive use only. PT allows to identify drugs associated with an increased risk of causing side eff ects, with a narrow therapeutic index, to reduce the number of drugs in treatment, to choose the dosage of the drug. A variety of PT platforms can be used in a physician’s offi ce, which can be broadly divided into two categories–genotyping- based tests and sequencing- based tests. Depending on the gene being tested, diff erent algorithms can be used to generate results. Some gene variants can be described in terms of metabolic activity or general function, while others can only be described as present or absent. Results for gene variants can also be reported as normal, intermediate or low function for the corresponding gene. Pharmacogenetic clinical decision support systems (CDSS) are computer- based systems that assist healthcare providers in prescribing medications at the point of care. These systems provide physicians and other healthcare providers with appropriately fi ltered pharmacogenetic information, such as drug-gene interaction alerts or patient- specifi c treatment recommendations. A pharmacogenetic CDSS can either be integrated into a local hospital information system or used as a stand- alone application such as a web service or mobile application. Pharmacogenetics can increase the quantity and quality of information available to pregnant women and their physicians about medication use during pregnancy. Implementation of PT recommendations into routine pediatric practice requires carefully coordinated strategies at the national, regional, and health system levels. To date, pharmacogenetics provides mosaic information on the association between response to drug therapy and genetic background. It is expected that the next step will be a study in a larger group of participants to investigate the contribution of epigenetic factors and to provide clinical recommendations for adjusting or selecting therapy based on the personal characteristics of the patient.Документ NOS3 (rs61722009) gene variants testing in prediction of COVID-19 pneumonia severity(Elsevier, 2023) Fishchuk, L. Ye.; Rossokha, Z. I.; Pokhylko, V. I.; Cherniavska, Yu. I.; Dubitska, O. M.; Vershihora, V. O.; Tsvirenko, S. M.; Kovtun, S. I.; Horovenko, N. H.; Похилько, Валерій Іванович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Цвіренко, Світлана МиколаївнаBackground There is a hypothesis that a sufficient level of endothelial nitric oxide synthase is important for reliable protection against COVID-19. Theoretical ideas about the NOS3 gene demonstrated that it can have an effect on links of the complications pathogenesis in COVID-associated pneumonia. We determined the goal – to investigate the association of the NOS3 gene variants with the occurrence of the disease and its clinical course in patients of the intensive care unit. Methods The study group included 117 patients with a diagnosis of severe “viral COVID-19 pneumonia”. Determination of NOS3 gene variants was performed using the PCR method. The probability of differences in the quantitative results were determined using ANOVA or Kruskal-Wallis test (depends on normality of studied parameters). Results Our results indicate that the presence of the NOS3 gene 4a allele increase the risk of complicated COVID-19-associated pneumonia (χ2 = 18.84, p = 0.00001, OR = 3.53 (1.95–6.39)). It was shown, that carriers of the 4aa genotype had a significantly higher ratio of SpO2/FiO2 on the first and second days after hospitalization (p = 0.017 and p = 0.03, respectively). Patients with the 4aa genotype also had the acid-base imbalances, as showed by indicators of base deficiency and standard bicarbonate, which were beyond the reference values. Potassium and sodium concentrations on the first and second day after hospitalization were also significantly lower in patients with 4aa genotype (p = 0.009 and p = 0.048, respectively), for whom, in the same time, the concentrations of C-reactive protein and total bilirubin were significantly higher (p = 0.002 and p = 0.033, respectively). Conclusions Our results confirmed that the rs61722009 variant of the NOS3 gene is associated with an increased risk of severe СOVID-19-associated pneumonia and its adverse clinical course with potential progression of kidney and liver damage, and occurrence risk of systemic inflammatory response syndrome. These results require further research for the new metabolic strategy formation, in order to prevent the severe COVID-19 associated pneumonia and its complications.Документ Pharmacogenetics of anesthesiological support(Буковинський державний медичний університет, 2024) Skavinska, O. O.; Fishchuk, L. Ye.; Cherniavska, Yu. I.; Pokhylko, V. I.; Yevseienkova, O. H.; Rossokha, Z. I.; Скавінська, О. О.; Фіщук, Л. Є.; Чернявська, Юлія Ігорівна; Похилько, Валерій Іванович; Євсеєнкова, О. Г.; Россоха, З. І.Pharmacogenetics studies the relationship between a person’s individual genetic characteristics and the human body’s response to the action of various drugs, particularly the occurrence of undesirable side eff ects. Thanks to the development of the latest technologies and methods, this branch of medical genetics and clinical pharmacology is developing very actively. Data are being accumulated, special databases are being created with the aim of creating individual genetic passports in the future,which will allow the selection of personalized treatment schemes.Anesthesiology is a special area of pharmacogenetic research because, more than any other medical specialty, it is characterized by polypharmacy-the simultaneous or sequential administration of many drugs. The same dose of a drug may be inadequate for some patients and may be life-threatening or cause unwanted side eff ects for others. Today, information about genetic factors is being used by clinicians to prescribe drugs to tailor drug therapy to a patient’s genome. In anesthesiology,the principles of pharmacogenetics have been explained for neuromuscular blocking agents, opioid metabolism, diff erent types of anesthetics, and postoperative nausea and vomiting. On the other hand, a large number of anesthetics have a narrow therapeutic index.This review summarizes the most recent data from the scientifi c literature on the pharmacogenetics of diff erent types of anesthetics.Inhalational anesthetics are halogenated derivatives of methyl ethyl ether, the exact mechanism of action of which is not yet fully understood. One of the rare but very serious side eff ects of all halogenated anesthetics is malignant hyperthermia, a genetically determined autosomal dominant disorder that manifests as a hypermetabolic response to drug administration. The dosage of intravenous anesthetics should also be carefully determined, taking into account the patient’s age, cardiovascular, hepatic, and renal status, concomitant drug therapy, and genetic factors. Ontogeny and genetic variability of drug-metabolizingenzymes are interrelated because genetic variability in drug-metabolizing enzyme expression cannot be assessed until the required protein is suffi ciently expressed. Pharmacogenetic variants may contribute to unpredictable drug exposure at the same weight- based drug dose.There are a number of potentially clinically applicable pharmacogenetic data in newborns, but more research is needed to confi rm these fi ndings and understand how to incorporate them into clinical care.The selection of drugs and dosing regimens based on a patient’s pharmacogenomic profi le may be an important part of the future of medicine. Personalized treatment based on the specifi c variants in the genome will ultimately reduce the incidence of side eff ects and length of hospital stay for patients and save healthcare costs. Although pharmacogenomics and its application in clinical practice are still in their infancy, different variants and their implications for many clinical areas, including anesthesiology, are emerging every day. Фармакогенетика вивчає взаємозв’язок між індивідуальною генетичною характеристикою людини та реакцією організму людини на дію різних лікарських засобів, зокрема, виникнення небажаних побічних ефектів. Завдяки розвитку новітніх технологій та методик цей розділ медичної генетики та клінічної фармакологіі дуже активно розвивається. Накопичуються дані, створюються спеціальні бази з метою створення в майбутньому індивідуальних генетичних паспортів з можливістю підбору персоналізованих схем лікування. Анестезіологія є особливою областю вивчення фармакогенетики, адже вона більше ніж будь-яка інша медична спеціальність характеризується поліфармацевтикою – одночасним або послідовним введенням багатьох лікарських засобів. Однакова доза препарату може бути недостатньою для деяких пацієнтів, і становити загрозу для життя або призводити до небажаних побічних ефектів для інших. Сьогодні інформація про генетичні фактори використовуються клініцистами для призначення ліків, щоб належним чином адаптувати медикаментозну терапію до геному пацієнта. В анестезіології були пояснені принципи фармакогенетики нервово-м’язових блокаторів, метаболізму опіоїдів, різних видів анестетиків, післяопераційної нудоти та блювання. З іншої сторони, велика кількість анестезіологічних препаратів мають вузький терапевтичний індекс. В цьому огляді ми узагальнюємо останні дані наукової літератури щодо фармакогенетики анестезіологічних препаратів різних видів. Інгаляційні анестетики є галогенпохідними метилетилового ефіру, точний механізм їх дії на даний момент повністю не з’ясований. Одним із рідкісних, але дуже серйозних побічних ефектів усіх галогеновмісних анестетиків є злоякісна гіпертермія – генетично обумовлений аутосомно- домінантний розлад, що проявляється як гіперметаболічна відповідь на введення препарату. Дозування внутрішньовенних анестетиків теж слід ретельно визначати з урахуванням віку пацієнта, стану серцево- судинної системи, печінки та нирок, супутньої медикаментозної терапії, а також генетичних факторів. Онтогенез і генетична мінливість ферментів, що метаболізують ліки, взаємопов’язані, оскільки неможливо оцінити генетичну мінливість у експресії ферменту, що метаболізує ліки, доки необхідний білок не буде достатньо експресований. Фармакогенетичні варіанти можуть сприяти непередбачуваній експозиції препарату при однаковій дозі препарату, розрахованій на вагу. Існуює ряд потенційно придатних для клінічного застосування фармакогенетичних даних у новонароджених, але необхідні додаткові дослідження, щоб підтвердити ці висновки та зрозуміти, як включити їх у клінічну допомогу. Вибір ліків і схем дозування виходячи з фармакогеномного профілю пацієнта може бути значною частиною майбутнього медицини. Індивідуалізоване лікування, засноване на певному варіанті(ах) в геномі, зрештою зменшить частоту побічних ефектів і тривалість перебування пацієнтів в лікарні і заощадить витрати на охорону здоров’я. Хоча фармакогеноміка та її застосування в клінічній практиці все ще знаходяться в зародковому стані, різні варіанти та їх значення для багатьох клінічних галузей виявляються щодня, в тому числі для анестезіології.Документ Profile of nitric oxide metabolism indicators in preterm infants with perinatal central nervous system injuries(Полтавський державний медичний університет, 2023) Cherniavska, Yu. I.; Pokhylko, V. I.; Akimov, O. Ye.; Tsvirenko, S. M.; Yakovenko, O. V.; Чернявська, Юлія Ігорівна; Похилько, Валерій Іванович; Акімов, Олег Євгенович; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Яковенко, Оксана ВолодимирівнаIntroduction. Premature infants often experience a heightened risk of brain damage, potentially leading to various disorders affecting motor, cognitive, behavioral, social, and sensory functions. The underlying pathological processes of hypoxic-ischemic central nervous system (CNS) injury predominantly stem from compromised cerebral blood flow and oxygen transport. Timely diagnosis and treatment options for prematurely born children with perinatal CNS damage remain limited. Nitric oxide, a universal regulator of physiological functions, plays a crucial role. Endothelial dysfunction, marked by the loss of the neurovascular protective functions of nitric oxide, could significantly contribute to the development of cognitive impairment in hypoxic-ischemic CNS damage. Objectives. The study aims to evaluate the specificities of nitrate metabolism indicators in premature infants with hypoxic-ischemic CNS lesions in the early neonatal period. This involves examining and comparing clinical indicators characterizing hemodynamics, as well as the levels of nitrites, nitrates, and nitrosothiols in urine among patients in the studied groups. Subjects and Methods. The study comprised 14 premature infants with hypoxic-ischemic CNS injury (main group), with a separate selection of 4 infants who did not survive during the neonatal period. The comparison groupincluded 20 relatively healthy prematurely born children. Stratification was based on the results of a genetic study, specifically the determination of the rs61722009 polymorphism of the eNOS gene. The patients underwent routine clinical examinations, including blood pressure measurements, and assessments of nitrates, nitrites, and nitrosothiols in urine. Subgroups were identified as follows: 1st subgroup - 4bb (n=10), and 2nd subgroup - 4aa/4ab (n=10). Results. It was observed that newborns who did not survive had significantly lower systolic and diastolic blood pressure readings on the first day of life, in comparison to relatively healthy children in the two control subgroups (day 1 - p=0.018; p=0.027; p=0.036; p=0.053). Additionally, they exhibited lower heart rate indicators on the first day (p=0.001; p=0.002). However, overall, hemodynamic indicators in newborns with hypoxic-ischemic central nervous system damage did not show statistically significant differences from the corresponding indicators in relatively healthy children. The results indicate a significantly lower level of diuresis in children who died as a result of severe with hypoxic-ischemic central nervous system damage, probably due to the development of multiple organ failure immediately after birth. As a result, it was found that the levels of nitrites (p<0.001; p<0.0001) and nitrates (p<0.01; p<0.0001) were reduced in children with with hypoxic-ischemic central nervous system damage, compared to children in the control groups, regardless of genotype variant. While the level of nitrosothiols did not differ significantly, it was even much higher in children who did not survive, 3.55±0.39 vs 2.23±0.22; p=0.008. The differences found may indicate a disruption of the regulatory effect of nitric oxyde on vascular tone and the condition of neuroglia, particularly in children with hypoxic-ischemic central nervous system damage, as a result of its insufficient production, as well as insufficient mobilization from the depot due to nitrite and nitrate reductases. Conclusions. Hemodynamic patterns in children from the examined groups, except for those who did not survive, did not exhibit significant differences. The notably lower urine output in deceased children indicates the development of multiple organ failure due to severe hypoxia. In children with hypoxicischemic central nervous system damage, there is a reduction in the levels of nitrites and nitrates in urine compared to relatively healthy premature infants, while the level of nitrosothiols did not show significant differences and was even notably higher in children who did not survive. The outcome of studying the levels of nitrates, nitrites, and nitrosothiols in urine in a larger patient sample may lead to the development of an algorithm for early diagnosis and management, contingent on the severity of metabolic disorders resulting from hypoxia, considering the potential influence of nitric oxide on energy deficit and mitochondrial dysfunction. Вступ. Передчасно народжені діти мають високу частоту ушкоджень мозку, що може призвести до моторних, когнітивних, поведінкових, соціальних, сенсорних розладів. Більшість патологічних явищ, що лежать в основі гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи, є наслідком порушення мозкового кровотоку та транспорту кисню до мозку. Можливості своєчасної діагностики та лікування передчасно народжених дітей з перинатальним ураженням центральної нервової системи обмежені. Оксид азоту є одним з універсальних регуляторів фізіологічних функцій організму широкого спектру дії. Ендотеліальна дисфункція, що проявляється втратою нервово-судинних протективних функцій оксиду азоту, може істотно сприяти розвитку когнітивних порушень при гіпоксично-ішемічному ураженні центральної нервової системи. Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – оцінити особливості показників нітратного обміну у недоношених дітей з гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи в ранньому неонатальному періоді шляхом вивчення та порівняння клінічних показників, що характеризують гемодинаміку, а також рівнів нітритів, нітратів та нітрозотіолів у сечі у пацієнтів досліджуваних груп. Матеріали та методи. Проведено дослідження, до якого увійшли 14 недоношених дітей з гіпоксично-ішемічним ураженням (ушкодженням) центральної нервової системи (основна група), окремо виділено 4 новонароджених, які померли в неонатальному періоді. Групу порівняння склали 20 передчасно народжених дітей, які були відносно здоровими. Їх стратифікували за результатами генетичного дослідження – визначення поліморфізму rs61722009 гену eNOS (1 підгрупа – 4bb (n=10), 2 підгрупа 4aa/4ab (n=10). Пацієнти проходили планове клінічне обстеження з вимірювання артеріального тиску та нітратів, нітритів і нітрозотіолів у сечі. Результати. У результаті встановлено, що у новонароджених, які померли, очікувано у першу добу життя були нижчі показники систолічного та діастолічного тиску, порівняно з умовно здоровими дітьми 2-х контрольних підгруп (1 доба – р=0,018; р=0,027; р=0,036). ; p=0,053), зниження показників частоти серцевих скорочень у першу добу (p=0,001; p=0,002). Тоді як в цілому гемодинамічні показники у новонароджених з гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи статистично не відрізнялися від відповідних показників у відносно здорових дітей. Результати свідчать про достовірно нижчий рівень діурезу у дітей, які померли внаслідок тяжкого з гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи, ймовірно, внаслідок розвитку поліорганної недостатності відразу після народження. У результаті встановлено, що у дітей з гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи рівні нітритів (p<0,001; p<0,0001) та нітратів (p<0,01; p<0,0001) знижені порівняно з дітьми в контрольні групи незалежно від варіанту генотипу. Хоча рівень нітрозотіолів достовірно не відрізнявся, у померлих дітей він навіть був значно вищим – 3,55±0,39 проти 2,23±0,22; р=0,008. Виявлені відмінності можуть свідчити про порушення регуляторної дії оксиду азоту на судинний тонус і стан нейроглії, зокрема у дітей з гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи, внаслідок його недостатньої продукції, а також недостатньої мобілізації з боку депо за рахунок нітрит- і нітратредуктаз. Висновки. Показники гемодинаміки дітей обстежених груп, за винятком померлих, достовірних відмінностей не мали. Значно менший рівень діурезу у померлих дітей свідчить про розвиток поліорганної недостатності внаслідок важкої гіпоксії. У дітей з гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи спостерігається зниження рівня нітритів і нітратів у сечі порівняно з відносно здоровими передчасно народженими дітьми, тоді як рівень нітрозотіолів суттєво не відрізнявся, а у померлих дітей був навіть значно вищим. Результатом дослідження рівня нітратів, нітритів та нітрозотіолів у сечі на більшій вибірці пацієнтів може бути розробка алгоритму ранньої діагностики та ведення хворих залежно від тяжкості перебігу метаболічних порушень, внаслідок гіпоксії, враховуючи можливий вплив оксиду азоту на енергетичний дефіцит і мітохондріальну дисфункцію.Документ The deletion variant of the CCR5 gene (rs333) but not the ACE gene (rs4340) is associated with long-term respiratory support in patients with COVID-19 pneumonia(ТОВ "МОРІОН", 2020) Rossokha, Z. I.; Fishchuk, L. Ye.; Pokhylko, V. I.; Cherniavska, Yu. I.; Tsvirenko, S. M.; Kovtun, S. I.; Medvedieva, N. L.; Vershyhora, V. O.; Gorovenko, N. G.; Россоха, Зоя Іванівна; Фіщук, Лілія Євгенівна; Похилько, Валерій Іванович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Ковтун, Сергій Іванович; Медведєва, Наталія Леонідівна; Вершигора, Вікторія Олександрівна; Горовенко, Наталія Григорівна; Россоха, Зоя Ивановна; Фищук, Лилия Евгеньевна; Похилько, Валерий Иванович; Чернявская, Юлия Игоревна; Цвиренко, Светлана Николаевна; Ковтун, Сергей Иванович; Медведева, Наталия Леонидовна; Вершигора, Виктория Александровна; Горовенко, Наталья ГригорьевнаThe aim was to analyze the effect of the ACE gene (c.2306-117_404I/D, rs4340) and the CCR5 gene (del32, rs333) variants on the course of severe COVID-19 pneumonia in patients treated at the intensive care unit. Materials and methods. The study group included 31 patients (16 men and 15 women) with diagnosis «viral COVID-19 pneumonia». All patients underwent standard daily repeated clinical, instrumental and laboratory examinations. Determination of the ACE and CCR5 gene variants was carried out by a molecular method using allele-specific polymerase chain reaction. Results. The results of our retrospective study did not confirm the association of investigated genes variants with lethal outcomes. Clinical predictors of lethal outcomes were: low of SpO2/FiO2 ratio, tachypnea, tachycardia, low systolic blood pressure, anemia, leukocytosis during the first days of hospitalization and need of mechanical lung ventilation. Patients with heterozygous W/del32 genotype of the CCR5 gene in comparison with patients with genotype W/W had significantly longer respiratory support, namely a significantly increased duration of oxygen therapy using an oxygen mask (4.50±3.70 vs. 2.19±1.28 days, respectively), significantly longer mechanical lung ventilation (15.00±4.24 vs. 4.40±4.98 days, espectively) and the significantly greater total duration of oxygen therapy (9.60±5.68 vs. 4.19±3.84 days, respectively). Patients with the W/del32 genotype of the CCR5 gene had significantly increased white blood cell counts as compared to patients with the W/W genotype (13.64±10.66 vs. 8.38±2.85, respectively). Conclusions. Significant clinical predictors of lethal outcomes in patients with severe COVID-19 pneumonia were found on admission: lower SpO2/FiO2 ratios, tachypnea, tachycardia, anemia, leukocytosis during the first days of hospitalization, and need of mechanical lung ventilation. The variant of the CCR5 gene was the genetic predictor of severe course of COVID-19 pneumonia with increased need for respiratory support. The variant of the CCR5 gene was associated with elevated white blood cell count in the complete blood test.The obtained results indicate the need for further multifaceted research in this direction to determine the leading genetically mediated pathogenetic mechanisms of severe viral COVID-19 pneumonia.Документ Анализ ассоциаций между полиморфизмом гена ангиотензин-превращающего фермента и развитием артериальной гипотензии у преждевременно рожденных детей с бактериальными инфекциями раннего неонатального периода(Тбилисский национальный государственный университет, 2015) Ковалева, Елена Михайловна; Похилько, Валерий Иванович; Чернявская, Юлия Игоревна; Калюжка, Елена Александровна; Полторапавлов, Владимир Анатольевич; Kovaleva, O. M.; Pokhylko, V. I.; Cherniavska, Yu. I.; Kaljuzhka, O. O.; Poltoropavlov, V. F.; Похилько, Валерій Іванович; Ковальова, Олена Михайлівна; Чернявська, Юлія Ігорівна; Калюжка, Олена Олександрівна; Полторапавлов, Володимир АнатолійовичЧастота неонатального сепсиса не снижается, изменяясь обратно пропорционально гестационному возрасту при рождении и иногда достигает 60% у наиболее незрелых новорождённых. С развитием сердечно-сосудистых изменений и шока связывают высокую смертность при данной патологии и неблагоприятные неврологические последствия. Главную руководящую роль в регуляции уровня артериального давления и объёма крови в организме играет ренин-ангиотензиновая система. Синтез ангиотензин-превращающего фермента регулируется геном АСЕ. Целью исследования явилось изучить ассоциации между развитием артериальной гипотензии и инсерционно-делеционным полиморфизмом гена ангиотензин-превращающего фермента у преждевременно рождённых детей. Проведено проспективное когортное исследование, которое включало 118 преждевременно рождённых детей с бактериальными инфекциями раннего неонатального периода (n=57 - с клиническими проявлениями в виде артериальной гипотензии, n=61 - без артериальной гипотензии). В обеих группах проведено генотипирование с целью определения инсерционно-делеционного полиморфизма гена ACE ACE. Сравнивались клинические, лабораторные, инструментальные показатели у преждевременно рождённых детей с артериальной гипотензией и II , ID , DD генотипами гена ACE . Проанализированы ассоциации между разными генотипами гена ACE и развитием артериальной гипотензии у преждевременно рождённых детей. Распределение новорождённых по отношению к трем полиморфным вариантам гена АСЕ относительно I/D полиморфизма было идентичным среди исследуемых групп. В результате исследования установлено, что дети с различными I/D полиморфными вариантами гена АСЕ не имели существенных отличий по показателям гемодинамики. Частота использования гемодинамической поддержки в группах не отличалась. Изучение ассоциаций между полиморфизмом АСЕ гена и основными ультразвуковыми, допплерометрическими показателями, которые характеризуют как системную, так и органную гемодинамику, достоверных отличий по средним значениям всех изучаемых критериев не выявило. Следует сделать вывод об отсутствии влияния I/D полиморфизма гена АСЕ на возникновение гемодинамических нарушений у преждевременно рождённых детей с ранними бактериальными инфекциями;The rate of neonatal sepsis is not reduced varying inversely proportional to the gestational age at birth, and may reach 60% in the most immature infants. The high mortality rate of this disease and adverse neurological effects are associated with the development of cardiovascular changes and shock. The main leadership role in the regulation of blood pressure and blood volume in the body plays a renin-angiotensin system. Synthesis of angiotensin-converting enzyme is regulated by the ACE gene. The aim of the study was to identify and analyze the associations between the development of arterial hypotension in premature infants and insertion-deletion (I/D) polymorphism of the ACEACE gene. We conducted a prospective cohort study, which included 118 prematurely born children with early onset bacterial infections (n=57 with clinical manifestations in the form of hypotension, n=61 without hypotension). Both groups were genotyped to determine the insertion-deletion polymorphism ACE gene. We compared the clinical, laboratory and instrumental parameters in premature infants with hypotension and II , ID , DD genotype of the ACE gene. Also an analysis of the associations between different genotypes of ACE gene and the development of arterial hypotension in prematurely born children was conducted. The distribution of neonates in relation to the three polymorphic variants of ACE gene with respect to I/D polymorphism was identical among the study groups. The study found that children with a variety of I/D polymorphic variants of ACE gene had no significant differences in hemodynamic parameters. The rate of hemodynamic support use did not differ in both groups. The study of the associations between the ACE gene polymorphism and major ultrasound, Doppler indices that characterized both systemic and organ hemodynamics, revealed no significant differences in mean values of all the criteria that have been studied. It can be concluded no effect of I/D polymorphism of ACE gene on the occurrence of hemodynamic disorders in premature born children with early onset bacterial infections.Документ Вплив забезпечення нутрієнтами в пренатальному і грудному віці на розвиток ожиріння у дітей.(ООО «Группа компаний МЕД ЭКСПЕРТ», 2016) Похилько, Валерій Іванович; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Соловйова, Галина Олексіївна; Чернявська, Юлія Ігорівна; Похилько, Валерий Иванович; Цвиренко, Светлана Николаевна; Соловьева, Галина Алексеевна; Чернявская, Юлия Игоревна; Pohylko, V. I.; Tsvirenko, S. M.; Solovyova, H. O.; Cherniavska, Yu. I.У роботі проаналізовано дані літератури стосовно впливу нутрітивного забезпечення в пренатальному періоді та грудному віці на розвиток ожиріння у дітей. Відомо, що майже у 60% дорослих, які мають ожиріння, проблеми із зайвою вагою почалися в дитячому та підлітковому віці. Ожиріння і його ускладнення (цукровий діабет 2-го типу, артеріальна гіпертонія, коронарна хвороба серця, атеросклероз, онкологічні захворювання) пов'язуються з численними генетичними маркерами, однак певні гормональні, синдромні або молекулярно-генетичні порушення можуть пояснити менше 5% всіх випадків ожиріння. Показана роль дефіциту і підвищеного вмісту білка в харчуванні плоду і дитини на першому році життя в розвитку ожиріння у дітей. Проаналізовано поняття і передбачувані механізми харчового (нутрітивного) програмування для розвитку ожиріння. Природне вигодовування немовлят знижує ризик розвитку надмірної маси тіла у дорослому віці, в той час як штучне вигодовування сприяє ожирінню. Акцентовано увагу на збереженні грудного вигодовування до 6-місячного віку для забезпечення оптимального росту і розвитку дитини; В работе проанализированы данные литературы относительно влияния нутритивного обеспечения в пренатальном периоде и грудном возрасте на развитие ожирения у детей. Известно, что почти у 60% взрослых с ожирением проблемы с лишним весом начались в детском и подростковом возрасте. Ожирение и его осложнения (сахарный диабет 2-го типа, артериальная гипертония, коронарная болезнь сердца, атеросклероз, онкологические заболевания) связывают с многочисленными генетическими маркерами, но определенные гормональные, синдромные или молекулярно-генетические нарушения могут объяснить менее 5% всех случаев ожирения. Показана роль дефицита и повышенного содержания белка в питании плода и ребенка первого года жизни в развитии ожирения у детей. Проанализировано понятие и предполагаемые механизмы пищевого (нутритивного) программирования для развития ожирения. Природное вскармливание младенцев снижает риск развития чрезмерной массы тела во взрослом возрасте, в то время как искусственное вскармливание способствует ожирению. Акцентировано внимание на сохранении грудного вскармливания до 6-месячного возраста для обеспечения оптимального роста и развития ребенка; This article analyzes the data of the literature about the effect of nutritional support in the prenatal period and infancy on the development of obesity in children. We know that almost 60% of adults who are obese, have overweight problems that began in childhood and adolescence. Obesity and its complications (diabetes type 2, hypertension, coronary heart disease, atherosclerosis, cancer) are associated with numerous genetic markers, but some hormonal, syndromic or molecular genetic disorders can explain less than 5% of all cases of obesity. We have shown the role of low and high protein content in the diet of fetus and child in the first year of life in the development of obesity in children. It was analyzed the concept and predictable mechanisms of food (nutritional) software for obesity. Breastfeeding reduces the risk of excessive weight gain in adulthood, while the artificial feeding promotes obesity. Attention is focused on maintaining breastfeeding until 6 months of age to ensure optimal growth and development.Документ Вплив поліморфізму генів LEPR та GR на стан здоров'я матерів з метаболічними порушеннями та їх новонароджених дітей(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Похилько, Валерій Іванович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Россоха, Зоя Іванівна; Климчук, Юлія Юріївна; Похилько, Валерий Иванович; Чернявская, Юлия Игоревна; Цвиренко, Светлана Николаевна; Россоха, Зоя Ивановна; Климчук, Юлия Юрьевна; Pokhуlko, V. I.; Cherniavska, Yu. I.; Tsvirenko, S. M.; Rossokha, Z. I.; Klymchiuk, Yu. Yu.Значне поширення ожиріння та метаболічного синдрому у світі протягом останніх двох десятиріч призвело до того, що Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає надлишкову вагу як неінфекційну пандемію. Серед факторів, які негативно впливають на метаболізм, призводять до його розладів і ожиріння, розглядаються генетичні, пренатальні, харчові, соматичні, психогенні та ін. Аналіз поліморфізму генів LEPR та GR серед матерів та їх новонароджених дітей може бути важливою складовою предикції порушень метаболізму і ожиріння. Метою цього дослідження було проаналізувати наявність клінічних та генетичних детермінант метаболічного синдрому у матерів та їх новонароджених. Матеріали і методи. Було проведене перехресне дослідження 42 пар матерів та новонароджених, що включало вивчення їх антропометричних, клінічних та лабораторних параметрів і, зокрема, 2 видів генетичних поліморфізмів (LEPR rs1137101 та GR, поліморфізм BClІ). Основну групу склали 15 пар мати-дитина, де жінка мала клінічно виражене ожиріння (індекс маси тіла більше 30), в групу порівняння увійшли 27 пар мати-дитина, де жінка мала надлишкову вагу (індекс маси тіла більше 25). Результати дослідження. У матерів з ожирінням достовірно частіше траплялася проблема невиношування вагітності (р=0,01). Діти від матерів з ожирінням мали достовірно більші центилі ваги при народженні порівняно з контрольною групою (60,9 ±7,7 та 49,75±4,5 відповідно, р=0,05). Жодних зв’язків поліморфних варіантів генів LEPR та GR з ожирінням у матерів та особливостей розподілу варіантів поліморфізму серед їх дітей виявлено не було. GG генотип гену GR асоціювався з більш частою необхідністю у госпіталізації (p=0,012), стрімкими пологами (p=0,01), обвиттям пуповини навколо шиї плода (р=0,012). У дітей носіїв генотипу GG BclI GR достовірно частіше були виявлені кардіо-метаболічні порушення у вигляді змін при аускультації серця (аритмії, функціональних шумів) (р=0,003). Висновок. За результатами проведеного дослідження не виявлено асоціацій поліморфізму генів LEPR та GR з ожирінням у матерів та надлишком ваги у їх дітей, але виявлено несприятливий вплив поліморфних варіантів на акушерсько-гінекологічний статус матерів, перебіг пологів та адаптацію новонароджених у ранньому неона-тальному періоді.Документ Вплив поліморфізму генів ренін-ангеотензивної системи на перебіг ранніх бактеріальних інфекцій у передчасно народжених дітей(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Похилько, Валерій Іванович; Ковальова, Олена Михайлівна; Чернявська, Юлія Ігорівна; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Саричев, Володимир Петрович; Похилько, Валерий Иванович; Ковалева, Елена Михайловна; Чернявская, Юлия Игоревна; Цвиренко, Светлана Николаевна; Сарычев, Владимир Петрович; Pokhylko, V. I.; Kovalova, O. M.; Cherniavska, Yu. I.; Tsvirenko, S. M.; Sarytchev, V. P.У структурі смертності інфекції, специфічні для перинатального періоду, бактеріальний сепсис новонароджених та уроджені пневмонії становлять 23,5 % і займають І рангове місце. Серед багатьох неспецифічних клінічних ознак інфікування гемодинамічні порушення є домінуючими в розвитку несприятливих медичних наслідків. Поліморфізм генів ренін-ангіотензинової системи, як однієї з регулюючих ланок, може зумовлювати особливості порушень гемодинаміки при інфекційному процесі. Мета дослідження: вивчення впливу поліморфізму генів АСЕ, AGT2R1 та eNOS на розвиток ранніх бактеріальних інфекцій та на їх найважчий прояв – синдром артеріальної гіпотензії. Матеріали та методи: Для досягнення мети було сформовано дві групи дітей. В основну групу включено 121 передчасно народжену дитину з бактеріальними інфекціями раннього неонатального періоду, а в групу порівняння 31 передчасно народжену дитину без ознак ранніх бактеріальних інфекцій. Генетичні методи включали дослідження ID поліморфізм гену ACE, AC поліморфізм гену AGT2R1 та 4a/4b поліморфізм eNOS. Аналіз вітальних функцій у дітей, стратифікованих відповідно до генотипу АСЕ гену, показав, що на першу добу життя у передчасно народжених дітей із генотипом ІІ середній АТ був достовірно вищий, ніж у дітей із генотипом ID (35,3±1,55 мм.рт.ст. та 31,7±0,88 мм.рт.ст. відповідно, p=0,033). У дітей із генотипом ІІ гену АСЕ, рівень погодинного діурезу на 1 добу життя був достовірно нижчим, ніж у дітей з генотипом DD (1,6±0,2 мл/кг/год та 2,2±0,21 мл/кг/год відповідно, p=0,0017), що може свідчити про кращу циркуляцію в нирках у дітей із генотипом DD. В результаті дослідження не знайдено впливу генів ренін-ангіотензинової системи на сам факт виникнення ранніх бактеріальних інфекцій, але виявлено достовірний вплив СС-генотипу гену AGT2R1 на розвиток синдрому артеріальної гіпотензії у передчасно народжених дітей (ВШ=10,17). Практичною рекомендацією для охорони суспільного здоров’я може бути запровадження генетичного дослідження з метою визначення поліморфізму генів АСЕ та AGT2R1 у передчасно народжених дітей, що дозволить визначати групу ризику щодо розвитку порушень системної та органної гемодинаміки та індивідуалізовано підходити до її корекції; В структуре смертности инфекции, специфичные для перинатального периода, бактериальный сепсис новорожденных и врожденные пневмонии составляют 23,5 % и занимают I ранговое место. Среди многих неспецифических клинических признаков инфицирования гемодинамические нарушения являются доминирующими в развитии неблагоприятных медицинских последствий. Полиморфизм генов ренин-ангиотензиновой системы как одного из регулирующих звеньев может вызывать особенности нарушений гемодинамики при инфекционном процессе. Цель исследования: изучение влияния полиморфизма генов АСЕ, AGT2R1 и eNOS на развитие ранних бактериальных инфекций и на их самое проявление - синдром артериальной гипотензии. Материалы и методы: Для достижения цели были сформированы две группы детей. В основную группу включен 121 преждевременно родившийся ребенок с бактериальными инфекциями раннего неонатального периода, а в группу сравнения 31 преждевременно родившийся ребенок без признаков ранних бактериальных инфекций. Генетические методы включали исследования ID полиморфизм гена ACE, AC полиморфизм гена AGT2R1 и 4a/4b полиморфизм eNOS. Анализ витальных функций у детей, стратифицированных в соответствии с генотипа АСЕ гена, показал, что в первые сутки жизни у преждевременно рожденных детей с генотипом II среднее АД был достоверно выше, чем у детей с генотипом ID (35,3 ± 1,55 мм.рт .ст. и 31,7 ± 0,88 мм соответственно, p = 0,033). У детей с генотипом II гена АСЕ, уровень почасового диуреза на 1 сутки жизни был достоверно ниже, чем у детей с генотипом DD (1,6 ± 0,2 мл/кг/ч и 2,2 ± 0,21 мл/кг/ч соответственно, p = 0,0017), что может свидетельствовать о лучшей циркуляции в почках у детей с генотипом DD. В результате исследования не найдено влияния генов ренин-ангиотензиновой системы на сам факт возникновения ранних бактериальных инфекций, но выявлено достоверное влияние СС-генотипа гена AGT2R1 на развитие синдрома артериальной гипотензии у преждевременно рожденных детей (ОШ = 10,17). Практической рекомендацией для охраны общественного здоровья может быть введение генетического исследования с целью определения полиморфизма генов АСЕ и AGT2R1 у недоношенных детей, что позволит определять группу риска по развитию нарушений системной и органной гемодинамики и индивидуализированно подходить к ее коррекции; In the perinatal-specific infection mortality pattern, bacterial sepsis of newborns and congenital pneumonia account for 23.5% and occupy the I rank. Among the many non-specific clinical signs of infection, hemodynamic disorders are dominant in the development of adverse medical effects. Polymorphism of genes of the renin-angiotensin system, as one of the regulating units, can lead to peculiarities of disorders of hemodynamics in the infectious process. Aim of the study: to study the effect of ACE, AGT2R1 and eNOS gene polymorphism on the development of early bacterial infections and their most severe manifestation – arterial hypotension syndrome. Materials and Methods: two groups of children were formed to achieve the goal. The main group includes 121 prematurely born infants with bacterial infections of the early neonatal period, and the comparison group includes 31 prematurely born infants with no signs of early bacterial infections. Genetic methods included the study of ID polymorphism of ACE gene, AC polymorphism of gene AGT2R1 gene polymorphism and 4a/4b polymorphism of eNOS. Analysis of vital functions in children stratified according to the genotype of the ACE gene, showed that at the first day of life in prematurely born children with genotype II, the mean blood pressure was significantly higher than in children with the genotype ID (35.3 ± 1.55 mm Hg) and 31.7 ± 0.88 mmHg, respectively, p = 0.033). In children with the II genotype of ACE, the hourly diuresis rate at day 1 was significantly lower than in children with the DD genotype (1.6 ± 0.2 ml/kg/h and 2.2 ± 0.21 ml/kg/h, respectively, p = 0.0017), which may indicate better renal circulation in children with the DD genotype. As a result of the study, no influence of the genes of the renin-angiotensin system on the fact of early bacterial infections occurrence was found, but significant influence of the CC-genotype of the AGT2R1 gene on the development of arterial hypotension syndrome in premature infants (OR = 10.17) was detected. A practical recommendation for public health may be to conduct a genetic study to identify ACE and AGT2R1 gene polymorphisms in preterm infants, which will help identify the risk group for systemic and organ haemodynamic disorders and manage it individually.Документ Зв’язок варіантів гена RFC (RS1051266) з особливостями клінічного перебігу тяжких внутрішньошлуночкових крововиливів у передчасно народжених дітей(Полтавський державний медичний університет, 2021) Россоха, Зоя Іванівна; Фіщук, Лілія Євгенівна; Похилько, Валерій Іванович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Горовенко, Наталія Григорівна; Rossokha, Z. I.; Fishchuk, L. Ye.; Pokhylko, V. I.; Cherniavska, Yu. I.; Gorovenko, N. G.Фізіологічна функція гена RFC полягає у забезпеченні процесів внутрішньоклітинного транспорту фолієвої кислоти, що надзвичайно важливо не тільки для процесів розмноження, але і для ембріонального розвитку майбутньої дитини. Метою нашої роботи стало дослідження зв’язку варіантів гена RFC (rs1051266) з особливостями неонатального перебігу у передчасно народжених дітей з тяжкими внутрішньошлуночковими крововиливами. Матеріали і методи. До дослідження було залучено 24 передчасно народжені дитини з тяжкими внутрішньошлуночковими крововиливами, які отримували стандартне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження. Визначення варіантів гена RFC проводили із використанням методу полімеразної ланцюгової реакції поліморфізму довжини рестрикцій них фрагментів. Результати. У групі дослідження було визначено наступні частоти генотипів за варіантом G80A гена RFC: GG – 8 (33,3%), GA – 9 (37,5%) та AA – 7 (29,2%). У дітей з внутрішньошлуночковими крововиливами, що мали А алель гена RFC був підвищеним ризик розвитку артеріальної гіпертензії і була вищою середня концентрація іонізованого кальцію. Передчасно народжені діти з А алелем частіше потребували кисневої терапії з максимальною концентрацією кисню, а за наявності цього алелю в гомозиготному стані (АА генотип) потребували nCPAP та неінвазивної штучної вентиляції легень. Висновки. Отримані результати підтверджують гіпотезу про вплив варіантів гена RFC на тяжкий перебіг неонатального періоду у передчасно народжених дітей з внутрішньошлуночковими крововиливами. Однак для остаточного підтвердження необхідні подальші багатогранні дослідження в цій галузі.Документ Клініко-генетичні детермінанти перинатальної патології у новонароджених(Полтавський державний медичний університет, 2021) Похилько, Валерій Іванович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Россоха, Зоя Іванівна; Яковенко, О. В.; Pokhylko, V. I.; Cherniavska, Yu. I.; Tsvirenko, S. M.; Rossokha, Z. I.; Yakovenko, O. V.Актуальною проблемою медицини в даний час є використання методів молекулярної генетики, спрямованих на виявлення і оцінку генетичних факторів ризику і вчасної діагностики перинатальної патології. В результаті проведених численних досліджень визначені фактори ризик, які впливають на стан здоров'я новонароджених. Метою дослідження було вивчення асоціацій між розвитком перинатальної патології у передчасно народжених і доношених новонароджених з поліморфізмом генів сімейства глютатіон-трасфераз (GSTT1, GSTМ1, GSTР1), ренін-ангіотензинової ситеми (АСЕ, AGT2R1). Матеріали і методи. У дослідження було включено 110 доношених дітей з асфіксією, 30 – здорових доношених дітей для групи контролю, а також 125 передчасно народжених дітей з інфекціями перинатального періоду, 21 передчасно народжена дитина з бронхолегеневою дисплазією, і 70 умовно здорових передчасно народжених дітей. Було проведено комплекс рутинних клініколабораторних методів дослідження та визначення поліморфізму генів. Результати. З наявністю нефункціонального алелю гену GSTT1 та DD варіанту АСЕ гену у новонароджених пов'язаний розвиток тяжкої перинатальної асфіксії (р=0,006 та р=0,003 відповідно). Діти з GSTT1 "-" і АС АG2ТR1 генотипами мають достовірно вищий рівень діастолічного тиску в першу добу після народження, ніж діти з функціональними генотипами цих генів (р<0,05). Медіанний показник середньої тривалості штучної вентиляції легень та СРАР-терапії у дітей з генотипом GSTT1 «-» був достовірно вищим за аналогічний показник у дітей з генотипом GSTT1 «+» (p=0,01 та р=0,001 відповідно). Висновок. Дослідження поліморфізму генів глютатіон-трансфераз та ренін-ангіотензинової системи може бути використане для предикції тяжкості стану дитини після народження.Документ Клінічний випадок вродженого завороту тонкої кишки з некрозом, ускладненого в післяопераційному періоді синдромом "короткої кишки"(Буковинський державний медичний університет, 2016) Похилько, Валерій Іванович; Ксьонз, Ігор Володимирович; Ковальова, Олена Михайлівна; Чернявська, Юлія Ігорівна; Артьомова, Наталія Сергіївна; Похилько, Валерий Иванович; Ксёнз, Игорь Владимирович; Ковалева, Елена Михайловна; Чернявская, Юлия Игоревна; Артемова, Наталия Сергеевна; Pokhylko, V. I.; Ksyonz, I. V.; Kovalova, O. M.; Cherniavska, Yu. I.; Artemova, N. S.Резюме. Проблема ентеральної недостатності, що виникла в результаті поширеної резекції кишківника і формування синдрому «короткої кишки», досі є актуальною. Частота даного синдрому зростає через більшу кількість хірургічних втручань і агресивних підходів до ведення новонароджених з тяжкими інтраабдомінальними порушеннями. Сучасна анестезіологічна допомога та інтенсивна терапія завдяки парентеральному харчуванню дозволяє тривалий час забезпечувати таких пацієнтів головними нутрієнтами, мікроелементами, вітамінами, але кожен день такої підтримки збільшує шанс мати катетер-асоційовану інфекцію, сепсис, печінкову недостатність, що і призводить до смерті пацієнтів. Хвороба печінки, пов’язана з ураженням кишківника (IFALD), виникає в результаті дії ряду факторів: катетер-асоційованих повторних септичних епізодів та ендотоксинемії, токсичної дії шкідливих домішок сумішей для парентерального харчування, незрілого механізму утворення жовчі, секреторного застою жовчі через голодування. Представлено клінічний випадок вродженого завороту тонкої кишки з некрозом, ускладненого в післяопераційному періоді синдромом короткої кишки, спостереження за дитиною проводилося протягом 10 років. Дитина вперше поступила у відділення інтенсивної терапії у віці 3 діб з клінікою вродженої кишкової непрохідності, дитину було прооперовано за ургентними показаннями – виконано лапаротомію, резекцію 2/3 тонкої кишки, накладання подвійної ентеростоми. Довжина залишку тонкої кишки до зв’язки Трейтця склала 20 см., та до ділянки ілеоцекального кута – 5 см. Перебіг післяопераційного періоду був ускладнений злуковою хворобою, наявністю значних патологічних втрат з високої ентеростоми. У віці 3-х тижнів дитині була проведена релапоротомія: відновлення цілісності кишківника шляхом закриття ентеростоми з двома анастомозами. Післяопераційний період був ускладнений перитонітом, тонкокишковою норицею, у зв’язку з чим у віці 1 міс проведена релапаротомія ІІ. Під час операції виявлено неспроможність передньої стінки ентероанастомозу. Після відновлення анастомозу проведена його герметизація «Тахокомбом» (Takeda), релапаратомна рана вшита наглухо. Через тиждень після релапаротомії ІІ знову виникло ускладнення – неспроможність анастомозу, множинні зовнішні тонкокишкові нориці та нориця сліпої кишки з зовнішньою інвагінацією, виконано ще одне оперативне втручання, під час якого проведений вісцероліз, резекція тонкої кишки та іліоцекального кута, тубаж кишківника, санація і дренування черевної порожнини. Після проведених оперативних втручань дитина упродовж 3-х місяців знаходилась на ШВЛ. Весь час перебіг післяопераційного періоду ускладнювався великими патологічними витратами за рахунок синдрому короткої кишки, що призводило до гіпотрофії. Хлопчик знаходився на парентеральному харчуванні протягом 4 місяців, ентеральне годування дитини було розпочато з трофічного введення суміші «Альфаре» (Nestle), у подальшому розширення ентерального об’єму проводилось шляхом додавання сумішей «Пре Нан» (Nestle) та «Пепті Юніор» (Nutricia). Хлопчик неодноразово проходив курси стаціонарного лікування з приводу анемії, затримки фізичного розвитку, нанізму, судомного синдрому. У віці 10 років дитина має вагу 18 кг, спостерігається з приводу мегалобластної В-12, фолієводефіцитної анемії, вторинної ферментативної недостатності, синдрому мальабсорбції, псевдогіпопаратиреозу, нанізму, фіброзу печінки. Описаний клінічний випадок належить до рідкісної клінічної ситуації 10-річного спостереження за дитиною з синдромом «короткої кишки» та комплексом патології, що виникла в результаті ентеральної недостатності; Резюме. Проблема энтеральной недостаточности, возникшей в результате обширной резекции кишечника и формирование синдрома «короткой кишки» до сих пор актуальна. Частота данного синдрома возрастает из-за большего количества хирургических вмешательств и агрессивных подходов к ведению новорожденных с тяжелыми интраабдоминальными нарушениями. Современная анестезиологическая помощь и интенсивная терапия, благодаря парентеральному питанию, позволяет длительное время обеспечивать таких пациентов главными нутриентами, микроэлементами, витаминами, но каждый день такой поддержки увеличивает шанс иметь катетер-ассоциированную инфекцию, сепсис, печеночную недостаточность, что и приводит к смерти пациентов. Болезнь печени, связанная с поражением кишечника (IFALD), возникает в результате действия ряда факторов: катетер-ассоциированных повторных септических эпизодов и эндотоксинемии, токсического действия вредных примесей смесей для парентерального питания, незрелого механизма образования желчи, секреторного застоя желчи из-за голода. Представлен клинический случай врожденного заворота тонкой кишки с некрозом, осложненного в послеоперационном периоде синдромом «короткой кишки», наблюдение за ребенком проводилось в течение 10 лет. Ребенок впервые поступил в отделение интенсивной терапии в возрасте 3 суток с клиникой врожденной кишечной непроходимости, был прооперирован по ургентным показаниям - выполнена лапаротомия, резекция 2/3 тонкой кишки, наложение двойной энтеростомы. Длина остатка тонкой кишки до связки Трейтца составила 20 см., а участка до илеоцекального угла – 5 см. Течение послеоперационного периода было осложнено спаечной болезнью, наличием значительных патологических потерь с «высокой» энтеростомы. В возрасте 3-х недель ребенку была проведена релапоротомия: восстановление целостности кишечника путем закрытия энтеростомы с двумя анастомозами. Послеоперационный период был осложнен перитонитом, тонкокишечным свищем, в связи с чем в возрасте 1 мес. проведена релапаротомия ІІ. Во время операции выявлено несостоятельность передней стенки энтероанастомоза. После восстановления анастомоза проведена его герметизация «Тахокомбом» (Takeda), релапаратомная рана ушита наглухо. Через неделю после релапаротомии ІІ снова возникло осложнение - несостоятельность анастомоза, множественные внешние тонкокишечные свищи и свищ слепой кишки с внешней инвагинацией, выполнено еще одно оперативное вмешательство, в ходе которого проведен висцеролиз, резекция тонкой кишки и илиоцекального угла, тубаж кишечника, санация и дренирование брюшной полости. После проведенных оперативных вмешательств ребенок в течение 3-х месяцев находился на ИВЛ. Все время течение послеоперационного периода осложняется большими патологическими потерями за счет синдрома «короткой кишки», что приводило к гипотрофии. Мальчик находился на парентеральном питании в течение 4 месяцев, энтеральное кормление ребенка было начато с трофического введения смеси «Альфаре» (Nestle), в дальнейшем расширения энтерального объема проводилось путем добавления смесей «Пре Нан» (Nestle) и «Пепти Юниор» (Nutricia ). Мальчик неоднократно проходил курсы стационарного лечения по поводу анемии, задержки физического развития, нанизма, судорожного синдрома. В возрасте 10 лет ребенок весит 18 кг, наблюдается по поводу мегалобластной В-12-фолиеводефицитной анемии, вторичной ферментативной недостаточности, синдрома мальабсорбции, псевдогипопаратиреоза, нанизма, фиброза печени. Описанный клинический случай относится к редкой клинической ситуации 10-летнего наблюдения за ребенком с синдромом «короткой кишки» и комплексом патологии, возникшей в результате энтеральной недостаточности; Summary. The problem of enteric insufficiency, resulting from common bowel resection and formation «short bowel» syndrome is still relevant. The incidence of this syndrome increases due to more aggressive surgical interventions and approaches to the management of infants with severe intra-abdominal disorders. Modern anesthesia and intensive care support through parenteral nutrition allows to provide these patients major nutrients, trace elements, vitamins for a long time , but every day of this support increases the chance of having catheter-associated infection, sepsis, liver failure, which leads to the death of patients. Intestinal failure associated liver disease (IFALD) occurs as a result of several factors: catheter-associated recurrent episodes of sepsis and endotoxemia, toxic effects of contaminants mixtures for parenteral nutrition, immature mechanism of bile, bile secretory stagnation due to starvation. Presented clinical case of congenital small bowel volvulus with necrosis complicated with postoperative short bowel syndrome , monitoring of this child conducted for 10 years. The child first came in intensive care at the age of 3 days with the clinic of congenital intestinal obstruction, the child was operated on urgent indications - performed laparotomy, resection of 2/3 of the small intestine, the imposition of double enetrostomy. The length of small intestine to Treitz ligament was 20 cm, and the area to ileocecal angle was 5cm. The course was complicated by postoperative adhesive disease, the presence of significant abnormal loss of high enterostomy. At the age of 3 weeks the child was held relaporotomiya: enterostomy closure with the formation of two anastomoses. The postoperative period was complicated by peritonitis, intestinal fistulas, and therefore at the age of 1 month baby was held relaparotomy II. During the operation revealed the inability of front wall of entero-anastomosis. After the restoration of anastomosis performed his sealing with «Tachokomb» (Takeda), enclosing the wound tightly. A week after relaparotomii II again emerged complications - failure of the anastomosis, multiple external small-intestinal fistulas and cecum fistula with external intussusception, performed another surgery during which spent vistseroliz, resection of the small bowel and ileocecal angle, intestine intubation, sanitation and drainage of abdominal cavity. Following the surgery the child for 3 months was on ventilator. All the while the postoperative period was complicated by abnormal high costs due to «short bowel» syndrome, leading to malnutrition. The boy was on parenteral nutrition for 4 months, enteral feeding of baby started with the introduction of trophic mixture «Alfare» (Nestle), further expanding the volume of enteral formula was conducted by adding «Pre Nan» (Nestle) and «Pepti Junior» (Nutricia). The boy repeatedly held courses of inpatient treatment for anemia, delayed physical development, dwarfism, seizures. At the age of 10 the child has a weight of 18 kg, observed over megaloblastic B-12 folic-deficiency anemia, secondary enzyme deficiency, malabsorption syndrome, pseudohypoparathyreosis, dwarfism, liver fibrosis. This clinical case refers to a rare clinical situation 10-year observation of the child with"short bowel" syndrome and complex of pathologies resulting from enteral insufficiency.Документ Клінічний випадок вродженої лобарної емфіземи верхньої частки лівої легені у дитини 7-місячного віку(Буковинський державний медичний університет, 2018) Похилько, Валерій Іванович; Ксьонз, Ігор Володимирович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Гасюк, Наталія Іванівна; Калюжка, Олена Олександрівна; Похилько, Валерий Иванович; Ксёнз, Игорь Владимирович; Чернявская, Юлия Игоревна; Гасюк, Наталия Ивановна; Калюжка, Елена Александровна; Pokhylko, V. I.; Ksonz, I. V.; Cherniavska, Yu. I.; Hasiuk, N. I.; Kaliuzhka, O. O.Проблема вродженої лобарної емфіземи залишається актуальною через складність диференційної діагностики, можливий тривалий безсимптомний перебіг, швидке погіршення стану та необхідність прийняття рішення про оперативне лікування. Лобарна, прогресуюча емфізема новонароджених (обструктивна, напружена, гіпертрофічна емфізема та ін.) – вада розвитку; що супроводжується гострим прогресуючим здуттям частки легені. Клінічна картина вродженої лобарної емфіземи широко варіює, від легкого ураження легень до гострої дихальної недостатності при народженні та рецидивуючих легеневих інфекцій, більшість пацієнтів не має симптомів у ранньому постнатальному періоді, найчастіше вони з’являються до 6 –місячного віку (у 50% випадків). Клапанний механізм призводить до гострого виникнення здуття легеневої паренхіми, збільшення частки в обсязі і здавлення нею нормально розвиненої функціонуючої легеневої тканини, а також до зсуву середостіння в «здоровий» бік і гострим порушенням кровообігу. Хірургічне втручання (лобектомія шляхом торакотомії та відео-асистована лобектомія) є лікувальним методом вибору. Дуже незначна частка пацієнтів мала добрі результати після консервативного лікування, що підтверджує наданий до розгляду клінічний випадок. У дитини Б., від народження до віку 7 місяців жодних симптомів дихальної недостатності, порушень розвитку виявлено не було. Після перенесеного гострого респіраторного вірусного захворювання виникло різке погіршення стану з клінікою легенево-серцевої недостатності, бронхообструктивного синдрому. Консервативне лікування, застосування традиційної та високочастотної ШВЛ було мало ефективним. Покращення стану відбулося лише після проведення оперативного втручання – лівобічна бокова торакотомія, верхня лобектомія, санація та дренування лівого гемотораксу. У післяопераційному періоді ускладнень не було. Дитина без ознак дихальної недостатності переведена до соматичного відділення. Наданий до розгляду випадок вказує на необхідність акцентування уваги на диференційному діагнозі вроджених вад розвитку легень при бронхообструктивних симптомах у дітей; Резюме Проблема врожденной лобарной эмфиземы остается актуальной из-за сложности дифференциальной диагностики, возможного длительного бессимптомного течения, быстрого ухудшение состояния и необходимости принятия решения об оперативном лечении. Лобарная, прогрессирующая эмфизема новорожденных (обструктивная, напряженная, гипертрофическая эмфизема и др.) - порок развития, который сопровождается острым прогрессирующим вздутием доли легкого. Клиническая картина врожденной лобарной эмфиземы широко варьирует, от легкого поражения легких в острой дыхательной недостаточности при рождении и рецидивирующих легочных инфекций, большинство пациентов не имеет симптомов в раннем постнатальном периоде, чаще всего они появляются до 6-месячного возраста (в 50% случаев). Клапанный механизм приводит к острому возникновению вздутия легочной паренхимы, увеличение доли в объеме и сдавление нормально развитой функционирующей легочной ткани, а также к смещению средостения в «здоровую» сторону и острым нарушением кровообращения. Хирургическое вмешательство (лобэктомия путем торакотомии и видео-ассистированая лобэктомия) является лечебным методом выбора. Очень незначительная часть пациентов имела хорошие результаты после консервативного лечения, что подтверждается предоставленным к рассмотрению клиническим случаем. У ребенка Б., от рождения до возраста 7 месяцев никаких симптомов дыхательной недостаточности, нарушений развития выявлено не было. После перенесенного острого респираторного вирусного заболевания возникло резкое ухудшение состояния с клиникой легочно-сердечной недостаточности, бронхообструктивного синдрома. Консервативное лечение, применение традиционной и высокочастотной ИВЛ было мало эффективным. Улучшение состояния произошло лишь после проведения оперативного вмешательства – левосторонней боковой торакотомии, верхней лобэктомии, санации и дренировании гемоторакса слева. В послеоперационном периоде осложнений не было. Ребенок без признаков дыхательной недостаточности переведен в отделение соматического профиля. Предоставленный к рассмотрению случай указывает на необходимость акцентирования внимания на дифференциальном диагнозе врожденных пороков развития легких при бронхообструктивном синдроме у детей; Summary The problem of congenital lobar emphysema remains relevant due to the complexity of differential diagnosis, possible long asymptomatic course, rapid deterioration of child condition and the need for decision to provide surgical treatment. Lobar, progressive emphysema of newborns (obstructive, intense, hypertrophic emphysema, etc.) – congenital defect; which is accompanied by a sharp progressive swelling of the lung particle. The clinical picture of congenital lobar emphysema varies widely from light pulmonary involvement to acute respiratory failure and pulmonary infections, most patients have no symptoms in the early postnatal period, most often they occur up to 6 months of age (in 50% of cases). The valve mechanism leads to the acute occurrence of bloating of the pulmonary parenchyma, an increase in the particle in the volume and compression of normally developed functioning pulmonary tissue, as well as the displacement of the mediastinum in the "healthy" side and acute violation of the blood circulation. Surgical intervention (lobectomy by thoracotomy and video-assisted lobectomy) is a curative method of choice. A very small proportion of patients had good results after conservative treatment, confirming the clinical case submitted for consideration. In child B., from birth to age of 7 months, no symptoms of respiratory failure, developmental disorders were not detected. After an acute respiratory viral infection there was an acute deterioration with a clinic of pulmonary heart failure, broncho-obstructive syndrome. Conservative treatment, the use of traditional and high-frequency lung ventilation were not effective. Improvement occurred only after surgical intervention – left lateral thoracotomy, upper lobectomy, sanation and drainage of left hemoutorax. In the postoperative period there were no complications. A child without signs of respiratory failure has been transferred to a somatic department. The case presented for consideration points to the need to focus attention on the differential diagnosis of congenital lung defects in children with broncho-obstructive syndrome.Документ Концептуальні підходи до забезпечення якості та безпеки медичної допомоги новонародженим(ООО «Группа компаний МЕД ЭКСПЕРТ», 2013) Знаменська, Тетяна Костянтинівна; Ковальова, Олена Михайлівна; Похилько, Валерій Іванович; Гончарова, Юлія Олексіївна; Чернявська, Юлія Ігорівна; Знаменская, Татьяна Константиновна; Ковалева, Елена Михайловна; Похилько, Валерий Иванович; Гончарова, Юлия Алексеевна; Чернявская, Юлия Игоревна; Znamenskaya, T. K.; Kovalova, O. M.; Pokhylko, V. I.; Honcharova, Yu. O.; Cherniavska, Yu. I.Резюме. Визначено поняття якості та безпеки надання медичної допомоги новонародженим. Проаналізовано індикатори якості, що стосуються неонатальної служби. Надано сучасну класифікацію медичних помилок у неонатальній інтенсивній терапії. Висвітлено стратегії з удосконалення якості та безпеки надання медичної допомоги новонародженим; Резюме. Определено понятие качества и безопасности оказания медицинской помощи новорожденным. Проанализированы индикаторы качества, касающиеся неонатальной службы. Представлена современная классификация медицинских ошибок в неонатальной интенсивной терапии. Освещены стратегии по совершенствованию качества и безопасности оказания медицинской помощи новорожденным; This paper focuses on the concept definition of quality and safety of newborn's medical care. Special attention has been paid to the analysis of quality indicators referred to medical care for neonates. The paper also presents the up-to-date classification of medical errors in neonatal intensive care as well as throws light upon the strategies which may improve the quality and safety of newborn's medical care.Документ Методи моніторингу та лікування больового синдрому у новонароджених в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії(2020) Адамчук, Наталія Миколаївна; Похилько, Валерій Іванович; Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Бодулєв, Олексій Юрійович; Pokhylko, V. I.; Shkurupii, D. A.; Adamchuk, N. N.; Cherniavska, Yu. I.; Boduliev, O. Yu.Вступ. Питання больового синдрому у новонароджених набуває все більшої актуальності, особливо це стосується дітей, що перебувають у відділеннях інтенсивної терапії. Нелікований біль призводить до зниження ефективності терапії основного захворювання, погіршення результатів виходжування, формування хронічного болю та астенічного синдрому в катамнезі. Мета дослідження. Провести аналіз ефективності методів терапії больового синдрому у новонароджених, які знаходяться на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Матеріали і методи дослідження. Проведене когортне проспективне дослідження, до якого увійшли 20 доношених новонароджених з больовим синдромом після тривалого оперативного втручання з приводу вродженої кишкової непрохідності. Достовірно діти не відрізнялись між собою за статтю, вагою, не мали ентеральної недостатності та тяжкої супутньої патології. Діти були розподілені на дві групи в залежності від методу знеболення. І група (n = 10) – новонароджені, яким проводилась аналгоседація введенням морфіну внутрішньовенно крапельно. ІІ група (n = 10) – новонароджені, яким морфін вводився ентерально в комбінації з внутрішньовенним введенням парацетамолу при проривному болі (тимчасове посилення інтенсивності болю вище попереднього рівня). З метою визначення ефективності знеболювальної терапії в умовах ВАІТ використовувався розроблений нами чек-лист моніторингу болю у дітей від 0 до 3 років включно. Результати дослідження. Результати дослідження свідчать, що після призначення морфіну внутрішньовенно відразу досягався достатній рівень аналгоседації, тоді як повноцінний ефект після ентерального застосування відбувався лише на другу добу і виникала необхідність додаткового знеболення із застосуванням парацетамолу. Проте діти, що отримували таблетовану форму морфіну, мали істотно менше ускладнень з боку гемодинаміки і не потребували тривалої респіраторної підтримки. До того ж у дітей, що отримували внутрішньовенну форму морфіну, на 7-му добу післяопераційного періоду спостерігався виражений синдром відміни і новонароджені потребували знеболення парацетамолом, тоді як дітям ІІ групи достатньо було перорального введення глюкози під час маніпуляцій. Тривалість перебування у ВАІТ значно менша у дітей ІІ групи, що також свідчить про кращу переносимість ентеральних форм морфіну. Наш чек-лист моніторингу болю дозволяє додатково проводити ефективну діагностику болю, оцінку динаміки больового синдрому та вчасно корегувати знеболювальну терапію. Висновки. Раннє виявлення больового синдрому, визначення його інтенсивності дозволяє вчасно підібрати ефективне лікування. Використання ентеральної форми морфіну у новонароджених з хірургічною патологією має кращу ефективність, зменшує відсоток несприятливих подій та є золотим стандартом лікування болю згідно світових рекомендацій. Необхідні додаткові дослідження застосування ентеральних форм морфіну у новонароджених з нехірургічною патологією.Документ Прогностичне значення рівня сироваткового магнію як маркера ендотеліальної дисфункції у передчасно народжених дітей(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Россоха, Зоя Іванівна; Фіщук, Лілія Євгенівна; Похилько, Валерій Іванович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Горовенко, Наталія Григорівна; Россоха, Зоя Ивановна; Фищук, Лилия Евгеньевна; Похилько, Валерий Иванович; Чернявская, Юлия Игоревна; Горовенко, Наталья Григорьевна; Rossokha, Z. I.; Fishchuk, L. Ye; Pokhylko, V. I.; Cherniavska, Yu. I.; Gorovenko, N. G.Актуальність. Оптимальне забезпечення магнієм впродовж вагітності та подолання його дефіциту вкрай необхідні у зв’язку з його фізіологічною роллю у багатьох метаболічних процесах. Метаболічні перетворення за участю магнію необхідні для активації вітаміну D, енергетичного забезпечення відновлення гомоцистеїну, регуляції синтезу оксиду азоту. Дефіцит магнію збільшує ризик передчасних пологів, а дифузія магнію до плода підвищується саме з другого триместру вагітності, тому його дефіцит може несприятливо позначатися на неонатальній адаптації. Мета роботи була - дослідити зв'язок рівня сироваткового магнію з маркерами ендотеліальної дисфункції та особливостями перебігу раннього неонатального періоду. Результати. Середній рівень магнію у сироватці крові у 58 передчасно народжених дітей в першу добу складав 1,21±1,09 мг/дл. Гранично низький показник магнію (менше 1,2 мг/дл) було виявлено у 72,41% обстежених дітей. При проведенні статистичного аналізу не виявили зв’язку між рівнем магнію у сироватці крові в першу добу після народження та дослідженими маркерами ендотеліальної дисфункціі (варіантами гена eNOS, рівнем оксиду азоту). Було встановлено позитивну кореляцію між показником магнію у сироватці крові та оцінками по шкалі Апгар у новонароджених. Для показника оксиду азоту було виявлено негативну кореляцію із оцінкою по шкалі Апгар 2 і позитивну кореляцію зі ступенем дихальної недостатності. Рівні магнію у сироватці крові та оксиду азоту у передчасно народжених дітей виміряні на першу добу після народження, дозволяють оцінити перебіг антенатального періоду та прогнозувати післяпологову адаптацію.Документ Трубка ендотрахеальна з системою для екстратубажного введення речовини(МІністерство науки і освіти України. Державний департамент інтелектуальної власності, 2017) Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Shkurupii, D. A.; Похилько, Валерій Іванович; Похилько, Валерий Иванович; Pokhilko, V. I.; Ковальова, Олена Михайлівна; Ковалева, Елена Михайловна; Артьомова, Наталія Сергіївна; Артемова, Наталия Сергеевна; Artemova, N. S.; Бурка, Сергій Анатолійович; Бурка, Сергей Анатольевич; Burka, S. A.; Чернявська, Юлія Ігорівна; Чернявская, Юлия Игоревна; Cherniavska, Yu. I.; Соловйова, Галина Олексіївна; Соловьева, Галина Алексеевна; Solovjova, G. A.; Kovaleva, O. M.Трубка ендотрахеальна з системою для екстратубажного введення речовин, що включає інтубаційну трубку із конектором та герметизуючою манжетою, яка відрізняється тим, що лікарські засоби вводяться через канал в порожнину герметизуючої манжети, у стінках якої виконані перфоративні зрошуючі отвори діаметром 0,3 мм.