Перегляд за Автор "Prykhidko, R. A."
Зараз показуємо 1 - 18 з 18
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ A three-stage therapeutic and diagnostic algorithm in mechanical jaundice of different genesis and the most effective mini-invasive method of its treatment(Полтавський державний медичний університет, 2022) Prykhidko, R. A.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Zaiets, S. M.; Ivashchenko, D. M.; Chelishvili, A. L.; Shevchuk, M. P.; Прихідько, Роман Анатолійович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Заєць, Сергій Миколайович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Челішвілі, Анатолій Леонідович; Шевчук, Микола ПетровичThe paper analyzes the experience of treatment of mechanical jaundice with the use of minimally invasive surgical interventions in 176 patients. It has been found that the clinical presentation, laboratory parameters are of secondary importance in determining the etiology and level of biliary obstruction. For the differential diagnosis of etiological factors of obstructive jaundice, we used non-invasive and minimally invasive radiological methods: ultrasound – 203, magnetic resonance cholangiopancreatography – 98, multislice computed tomography – 74, endoscopic retrograde cholangiopancreatography - 138, percutaneous transhepatic cholangiography – 27. In order to determine the informativeness, we evaluated the detection of concretions, strictures of the bile ducts, mass lesions, dilation of intra- and extrahepatic bile ducts. Methods of elimination of biliary hypertension were various types of endoscopic decompression, which were performed in combination with endoscopic retrograde cholangiopancreatography and percutaneous transhepatic cholangiography. We compared the following aspects: the possibility of performing these types of decompression of the bile ducts, their effectiveness in eliminating jaundice and complications. Based on our results, we developed a 3-stage diagnostic and treatment algorithm, whose efficiency in the elimination of mechanical jaundice was 96.0 %.Документ Advantages and disadvantages of MRT-choledochography and endoscopic retrograde cholangiopancreatography in examining patients with obstructive jaundice(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2015-11-10) Sheyko, V. D.; Virchenko, V. I.; Dolzhkovyi, S. V.; Prykhidko, R. A.; Шейко, Володимир Дмитрович; Вірченко, Віктор Іванович; Должковий, Сергій Вікторович; Прихідько, Роман Анатолійович; Шейко, Владимир Дмитриевич; Вирченко, Виктор Иванович; Должковой, Сергей Викторович; Прихидько, Роман АнатольевичThe aim of our study was to evaluate the abilities of MRCP and ERCP in the diagnosis of bile duct pathology. Case histories of 73 patients were included in our retrospective study. All of them were treated in the surgical department of Poltava regional hospital during 2013-2014 years and had bile duct pathology. In the 1st group of patients (n=42) ERCP was used as a main method of bile duct visualization and in the 2nd group (n=31) MRCP was used as a main diagnostic tool. Both ERCP and MRCP have high diagnostic accuracy for bile duct pathology. The advantage of ERCP is an ability of lithoextraction, which eliminates bile duct obstruction caused by stones. On the other hand, MRCP provides better visualization of bile duct anatomy and thus is more useful when obstructive jaundice is caused by other factors. When choledocholithiasis as causative agent of obstructive jaundice is suspected ERCP with papillosphincterotomy and lithoextraction should be used, in uncertain cases MRCP should be provided; Обтураційна жовтяниця є тяжким патологічним станом, що призводить до низки ускладнень та є потенційно летальним. Для виявлення етіологічного чинника обтураційної жовтяниці може бути використана низка візуалізаціних методів. Метою дослідження було провести оцінку діагностичних можливостей ендоскопічної ретроградної холедохопанкреатографії (ЕРХПГ) та магнітно-резонансної холедохопанкреатографії (МРТ-ХГ) у пацієнтів з обтураційною жовтяницею. До дослідження включено 73 пацієнта, які знаходилися на лікуванні у хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфософського протягом 2013-2014 рр. До програми комплексного обстеження пацієнтів І групи (n=42) було включено проведення ЕРХПГ, ІІ-ї групи (n=31) — МРТ-ХГ. Як МРТ-ХГ, так і ЕРХПГ мають високу точність для діагностування патології жовчовивідних шляхів. Перевагою ЕРХПГ є можливість проведення літоекстракції, що дозволяє усунути причину обтураційною жовтяницею, з іншого боку МРТ-ХГ дозволяє виявити індивідуальні топографо-анатомічні особливості у випадку наявності у пацієнта інших причин обтураційної жовтяниці. При підозрі на холедохолітіаз в якості етіологічного чинника обтураційної жовтяниці більш доцільним є проведення ЕРХПГ з подальшою ендоскопічною папілосфінктеротомією та літоекстракцією, в сумнівних випадках методом вибору є МРТ-ХГ; Обтурационная желтуха является тяжелым патологическим состоянием, приводящим к развитию ряда осложнений вплоть до летального исхода. Для определения причины развития обтурационной желтухи используется ряд визуализационных методик. Целью исследования было провести оценку диагностических возможностей эндоскопической ретроградной холедохопанкреатографии (ЭРХПГ) и магнитно-резонансной холедохопанкреатографии (МРТ-ХГ) у пациентов с обтурационной желтухой. В исследование включено 73 пациента, находившиеся на лечении в хирургическом отделении Полтавской областной клинической больницы им. М.В. Склифосовского на протяжении 2013-2014 гг. В комплексную программу обследования пациентов І группы (n=42) была включена ЭРХПГ, ІІ-й группы — МРТ-ХГ. Как МРТ-ХГ, так и ЭРХПГ обладают высокой точностью при диагностировании патологии желчевыводящих путей. Преимуществом ЭРХПГ является возможность проведения литоэкстракции, что позволяет устранить причину обтурационной желтухи, с другой стороны МРТ-ХГ позволяет установить индивидуальные топографо-анатомические особенности в случае наличия других причин развития обтурационной желтухи. Использование ЭРХПГ с последующей эндоскопической папилосфинктеротомией и литоэкстракцией целесообразно в первую очередь у пациентов с вероятным холедохолитиазом, в сомнительных случаях методом выбора является МРТ-ХГ.Документ Current principles of diagnosis and treatment of bone lesions in patients with diabetic foot syndrome(Полтавський державний медичний університет, 2024) Прихідько, Роман Анатолійович; Краснов, Олег Георгійович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Заєць, Сергій Миколайович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Краснова, Оксана Іванівна; Prykhidko, R. A.; Krasnov, O. H.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Zaiets, S. M.; Ivashchenko, D. M.; Krasnova, O. I.One of the most unresolved issues in patients with diabetic foot syndrome is the diagnosis and treatment of bone tissue lesion. The aim was to compare the results of treatment of bone tissue lesions in patients with diabetic foot syndrome and to highlight the factors of prevention of limb amputation. We have carried out treatment of 658 patients with diabetic foot syndrome. High amputation of lower limb in the control group were performed more often. Mortality was higher in the control group. At the same time, the supporting function of the foot in patients was preserved more often in the main group. Radical surgical treatment of osteomyelitis leads to a reduction in the duration of treatment of patients with diabetic foot syndrome and an increase in the number of surgical interventions. However, conservative therapy of osteomyelitis reduces the risk of impaired foot support function and high amputation of the lower limb. Одним із найбільш невирішених питань у пацієнтів із синдромом діабетичної стопи є діагностика та лікування ураження кісткової тканини. Метою було порівняти результати лікування уражень кісткової тканини у хворих на синдром діабетичної стопи та висвітлити чинники профілактики ампутації кінцівки. Проведено лікування 658 хворих на синдром діабетичної стопи. Високі ампутації нижньої кінцівки в контрольній групі проводили частіше. Смертність була вищою в контрольній групі. При цьому опорна функція стопи у пацієнтів зберігалася частіше в основній групі. Радикальне хірургічне лікування остеомієліту призводить до скорочення термінів лікування хворих на синдром діабетичної стопи та збільшення кількості оперативних втручань. Проте консервативна терапія остеомієліту знижує ризик порушення опорної функції стопи та високої ампутації нижньої кінцівки.Документ Frequency of SIRS occurrence in patients who have undergone thoracotomy(2017-05-01) Sheyko, V. D.; Dolzhkovyi, S. V.; Prykhidko, R. A.; Kalenyuk, D. O.; Шейко, Володимир Дмитрович; Должковий, Сергій Вікторович; Прихідько, Роман Анатолійович; Каленюк, Дмитро Олександрович; Шейко, Владимир Дмитриевич; Должковой, Сергей Викторович; Прихидько, Роман Анатольевич; Каленюк, Дмитрий АлександровичArise of systemic inflammatory response syndrome (SIRS) can gravely complicate patients’ condition, leading to development of polyorgan insufficiency or immunosuppression with high probability of purulent complications as a result of compensatory CARS arise in the worst cases. Relatively traumatic operational access is one of the thoracic patients’ treatment features. This fact along with main surgical intervention can lead to SIRS development.The aim of our study was to access frequency of SIRS arise and number of its single components in patients who have undergone thoracotomy. Case histories of 62 patients who were treated in the Thoracic Department of the Regional Poltava Hospital during 2014 year were retrospectively investigated. Patients, who were included to the study, were divided in two groups: I group – patients with purulent pathology of lungs and pleura; II group – patients who were surgically treated owing to presence of aseptic pleuropulmonary diseases. In each group patients with SIRS arise in postoperative period were additionally distinguished. Arise of SIRS in postoperative period is observed in the majority of patients who have undergone thoracotomy as operative access without any correlation with the type of operative method. Considering higher values of WBC count, percentage of immature neutrophils and longer SIRS duration in postoperative period among patients with aseptic pleuropulmonary diseases it might be useful to include nonsteroidal anti-inflammatory drugs to the treatment program of such patients; Виникнення синдром системної запальної відповіді значно обтяжує стан пацієнта, призводячи до розвитку поліорганної недостатності або імуносупресії. Використання порівняно травматичний оперативний доступ, виконання якого пов’язане з дисекцією значних об’ємів м’язової тканини при торакотомії, є однією з відмінних рис хірургічного лікування пацієнтів торакального профілю, що разом з оперативним прийомом потенційно може індукувати розвиток SIRS. Метою дослідження було оцінити частоту виникнення SIRS та ступінь вираженості окремих його складових у пацієнтів, що перенесли торакотомію. До дослідження було включено 62 пацієнти, які проходили лікування у торакальному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні протягом 2014 р. Виникнення SIRS в післяопераційному періоді спостерігається у більшості пацієнтів, що перенесли торакотомію незалежно від використаного оперативного прийому. Враховуючи більш високі показники кількості лейкоцитів, питому вагу незрілих форм лейкоцитів а також більшу тривалість SIRS у післяопераційному періоді у групі пацієнтів без гнійних вогнищ в якості одного із можливих напрямків оптимізації лікувальної програми даної категорії хворих може бути розглянуте рутинне призначення нестероїдних протизапальних засобів;Развитие синдрома системного воспалительного ответа может значительно отягощать состояние пациента, приводя к развитию полиорганной недостаточности или иммунносупрессии. Одной из особенностей хирургического лечения пациентов торакального профиля является использование сравнительно травматичного оперативного доступа, который наряду с оперативным приемом потенциально может индуцировать развитие SIRS. Целью исследования являлась оценка частоты возникновения SIRS и степени выраженности отдельных его составляющих у пациентов перенесших торакотомию. В исследование были включены 62 пациента находившиеся на лечении в торакальном отделении Полтавской областной клинической больницы в 2014 г. Возникновение SIRS в послеоперационном периоде наблюдается у большинства пациентов, которые перенесли торакотомию, независимо от использованного оперативного приема. Учитывая более высокие показатели количества лейкоцитов, удельный вес незрелых форм лейкоцитов и большую длительность SIRS в послеоперционном периоде в группе пациентов без гнойных очагов, в качестве одного из возможных направлений оптимизации лечебной программы у данной категории больных может быть рассмотрено использование нестероидных противовоспалительных препаратов.Документ Strangulated bowel obstruction and torsion of Meckel’s diverticulum: case report(Surgical society of northern greece, 2018) Kravtsiv, M. I.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Prykhidko, R. A.; Кравців, Микола Ігорович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман АнатолійовичMeckel's diverticulum is the congenital anomaly of gastrointestinal tract. The frequency of its occurrence is about 1 - 3%. There are various complications associated with diverticulum, including hemorrhage, intestinal obstruction, inflammation and perforation. Intestinal obstruction is the most common complication in adult. The Aim of the work is demonstration of the case of strangulated bowel obstruction combined with the torsion of Meckel's diverticulum. The female 27 years old was admitted to the surgical department urgently with nausea, vomiting, cramping abdominal pain. The obtained results of the examination were evaluated as acute small bowel obstruction. An emergency surgery was performed - exploratory laparotomy. It was detected: axial torsion of Meckel's diverticulum followed by gangrene, its topside was attached to the dorsal peritoneum by retained fibrous vitelline band. This diverticulum also formed a loop which caused strangulation of the small intestine. The correct diagnosis of Meckel's diverticulum before surgery is generally impossible, because complicated diverticulum imitates many other abdominal pathologies. The torsion of the Meckel's diverticulum is one of the rare complications. In our case, one patient encountered two complications of the Meckel's diverticulum: its torsion with gangrene and acute intestinal obstruction. Exploratory laparotomy is a mandatory procedure for the detection of complicated Meckel's diverticulum and correct treatment.Документ The choice of a method for surgical treatment of internal chronic hemorrhoids(Полтавський державний медичний університет, 2022) Kravtsiv, M. I.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Prykhidko, R. A.; Shevchuk, M. P.; Zaiets, S. M.; Ivanova, G. O.; Кравців, Микола Ігорович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Шевчук, Микола Петрович; Заєць, Сергій Миколайович; Іванова, Галина ОлегівнаHaemorrhoids are one of the most common diseases in the anorectal zone. Often this disease requires surgical treatment, so the study of types of operations for treatment of hemorrhoids is very important in our time. The aim of our study was to compare Rafaelo radiofrequency ablation of hemorrhoids and Milligan-Morgan hemorrhoidectomy to determine the best method of surgical treatment of chronic hemorrhoids. Our study included 135 patients divided into two groups. The first group consisted of 75 patients operated on by radiofrequency ablation, the second group consisted of 60 patients who underwent classical Milligan-Morgan hemorrhoidectomy. Obtained results showed that the method of radiofrequency ablation of hemorrhoids using the Rafaelo method is less traumatic, easier to perform for surgeons, has an insignificant level of postoperative pain, low frequency of early and late postoperative complications and recurrence, does not require additional drug therapy and is characterized by a short postoperative period and recovery.Документ The role of various methods of kidney drainage in obstructive pyelonephritis(Полтавський державний медичний університет, 2021) Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Prykhidko, R. A.; Shevchuk, M. P.; Shchasnyi, D. M.; Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Прихідько, Роман Анатолійович; Шевчук, Микола Петрович; Щасний, Дмитро МиколайовичThe study is devoted to the analysis of methods for drainage of the renal pelvis in the presence of a symptom complex of acute purulent obstructive pyelonephritis, comparison of various drainage methods (internal and external), analysis of the severity of inflammatory changes in the blood and urine, dynamics of laboratory parameters. In two groups of patients, the corresponding indicators were analyzed when performing internal (stenting) and external (nephrostomy) drainage of the urinary tract. According to the results, a more rapid decrease in blood and urine leukocytosis in the external drainage group was noted, the hyperthermic reaction of the body was also reduced faster, and there were more positive changes in the ultrasound picture. According to the results of the study, we can say that both methods of drainage are indicated in the presence of obstructive pyelonephritis as one of the components of treatment, and the method of external drainage is more effective than internal stenting.Документ Вибір оптимального методу місцевого лікування вогнепального поранення, що сприяє ранній пластиці рани(Полтавський державний медичний університет, 2023) Іванова, Галина Олегівна; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Зезекало, Єфім Олегович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivanova, G. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Zezekalo, E. O.; Prykhidko, R. A.Вогнепальні поранення об`єднують дуже велику групу ушкоджень, які виникають наслідок застосування вогнепальної зброї, в основі дії якої є не тільки вплив вибухової хвилі, але й ураження вмістом снарядів, їх фрагментами, осколками, вторинними осколками. Дана тема є надзвичайно актуальною в наш час, так як правильність місцевого та оперативного лікування, що призводить до своєчасної регенерації пошкоджених тканин, попередження гнійних ускладнень та швидкому закриттю ранових дефектів сприяє максимальному відновленню функції ураженого органу та зниженню показників інвалідизації постраждалих. Метою нашого дослідження було порівняти та визначити найбільшу клінічну ефективність застосування традиційних пов'язок з антисептиком (І група дослідження), гідроактивних суперабсорбуючих пов'язок (ІІ група) та Vacuum-Assisted Closure (VAC-терапії) (ІІІ група) з метою швидкого очищення вогнепальних поранень та підготовки ранової по-верхні до пластики, задля запобігання розвитку вторинних некрозів, гнійних ускладнень, а також пришвидшення реабілітації хворих. Аналіз проводився серед 154 поранених, які були поділені на 3 групи. Діапазон віку постраждалих становив від 18 до 50 років. Після проведення нашого дослідження, ми можемо зробити висновки, що використання VAC-терапії є найбільш ефективним у лікуванні вогнепальних поранень, так як стимулює раннє дозрівання грануляційної тканини (поява зрілої грануляційної тканини вже на 4-у добу), порівняно з використанням гідроактивних повязок (на 6-й день) та традиційного марлевого матеріалу з антисептиком (на 7-й день ), крайову епітелізацію та виповнення дана рани зі зменшенням її площі, запобігає розвитку вторинних некрозів та тяжких гнійних ускладнень. Також цей метод потребує короткотривалої антибіотикотерапії, показує найменший показник ускладнень після пластики ранового дефекту та зменшує період реабілітації поранених.Документ Вплив COVID-19 на структуру та вираженість урологічної патології у ургентних пацієнтів(Полтавський державний медичний університет, 2023) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A. ; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.Коронавірусна хвороба (COVID-19), увійшла в наше життя у 2019 році. Спричинене це важке респіраторне захворювання - коронавірусом 2-го типу(SARS-CoV-2). З часу першої появи в грудні 2019 року захворювання призвело до всесвітньої пандемії, яка триває і донині. Нирки можуть бути одними з органів-мішеней при інфікуванні коронавірусом 2 типу (SARS-COV-2). Потрібно приділити увагу і оперативним втручанням на сечовивідній системі на фоні COVID-19. При багатьох станах запропоновані різні методи корекції як гнійно-септичних, так і обструктивних урологічних захворювань, але конкретні показання, протипоказання у пацієнтів з коронавірусом ще не були досліджені. Мета дослідження – проаналізувати вплив захворюваності на COVID-19 на розповсюдженість та вираженість гострої урологічної патології, визначити частоту та розповсюдження ускладнень. Дослідження базується на аналізі 323 історій пацієнтів з гострою урологічною патологією, які самостійно звернулися або були доставлені екстреною медичною допомогою до лікувальних закладів міста Полтави в 2020-2021 роках. Були проаналізовані 2 групи пацієнтів: без, та з наявним супутнім інфікуванням COVID-19. Проаналізувавши структуру ургентних урологічних захворювань та їх перебігу у пацієнтів з супутнім захворюванням COVID-19 ми змогли виділити певні статистично достовірні моменти: збільшення кількості запальних захворювань нирки та сечових шляхів, збільшення кількості випадків макрогематурії та підвищення кількості екстрених втручань з приводу гнійно-септичної патології нирок. Патогенетичні механізми розвитку даних станів на даний час є ще недостатньо вивченими та потребують проведення окремих досліджень, для подальшого покращення надання урологічної допомоги пацієнтам в умовах персистування пандемії COVID-19.Документ Гастроінтестинальна стромальна пухлина шлунку з дефіцитом сукцинатдегідрогенази В: клінічний випадок(Полтавський державний медичний університет, 2024) Іванова, Галина Олегівна; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivanova, G. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Horodova-Andrieieva, T. V.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A.Гатроінтестинальна стромальна пухлина шлунково – кишкового тракту – мезенхімальна пухлина шлунково – кишкового тракту, яка являє собою гетерогенну групу c-Kit позитивних мезенхімальних (стромальних чи сполучнотканинних) пухлин. Основна роль в їх розвитку є мутація протоонкогена c-Kit з послідуючими структурними змінами трансмембранного тирозинкіназного рецепто-ра ІІІ типу (Kit), який відповідає за мітотичну активність та диференціювання клітин. Активація Kit-рецептора клітин пухлини визначається експресією імуногістохімічного маркеру CD 117 (протеїн тирозинкіназного рецептору). 80 – 90% GIST являється CD 117 позитивними. Метою нашого дослідження було удосконалення діагностики та лікування гастроінтестинальних стромальних пухлин шлунково – кишкового тракту. Наведений клінічний випадок показує, що специфічних та конкретних симптомів, які притаманні гастроінтестинальній стромальній пухлині шлунково – кишкового тракту немає та тільки проведене радикальне оперативне лікування дає можливість встановити вірний діагноз. У зв’язку з розміщенням пухлини пілоричного відділу шлунку в підслизовому шарі можливості провести достовірної біопсії під час відеоезофагогастродуоденоскопії не було, так як слизова оболонка шлунку над утворенням була не змінена. Таким чином, основним мето-дом діагностики та лікування у наведеної хворої стала операція з радикальним видаленням пухлини та проведенням патогістологічного та імуногістохімічного дослідження, яке показало наявність гастроінтестинальної стромальної пухлини шлунку з дефіцитом сукцинатдегідрогенази В. 80% випадків виникнення GIST основним пусковим механізмом є дефіцит сукцинатдегідрогенази. Дефіцит сукцинатдегідрогенази призводить до порушення циклу Кребса, внаслідок чого накопичується надлишок сукцинату – онкометаболіта, який активує канцерогенез. Це пухлини з специфічним клінічним перебігом, прогнозом та чутливістю до таргетної терапії. Причинами дефіциту сукцинат-дегідрогенази є як мутації, так й епігеномні порушення. І мутації генів, і епігеномні порушення будь-якої із субодиниць сукуцинатдегідрогенази завжди проявляються втратою експресії саме субодиниці В. Gastrointestinal stromal tumors (GISTs) are mesenchymal tumors found in the gastrointestinal tract, constituting a diverse group of c-Kit positive mesenchymal (stromal or connective tissue) tumors. Their development is primarily associated with mutations in the c-Kit proto-oncogene, leading to structural alterations in the type III transmembrane tyrosine kinase receptor (Kit). This receptor is crucial for regulating mitotic activity and cell differentiation. The activation of the Kit-receptor in tumor cells is identified through the expression of the immunohistochemical marker CD 117 (tyrosine kinase receptor protein), with approximately 80-90% of GISTs testing positive for CD 117.The objective of our study is to improve the diagnosis and treatment of gastrointestinal stromal tumors.The clinical case underscores the challenge of diagnosing gastrointestinal stromal tumors (GISTs) due to the absence of specific and definitive symptoms. In this instance, only radical surgical intervention facilitated an accurate diagnosis. Given the location of the tumor in the pyloric part of the gastric submucosal layer, a reliable biopsy during video esophagogastroduodenoscopy was unfeasible, as the gastric mucosa above the tumor appeared unaffected. Consequently, surgery with complete tumor excision and subsequent pathohistological and immunohistochemical analysis emerged as the primary diagnostic and therapeutic approach. These investigations confirmed the presence of a gastrointestinal stromal tumor of the stomach with succinate dehydrogenase B deficiency.In approximately 80% of GIST cases, succinate dehydrogenase deficiency plays a pivotal role. The absence of succinate dehydrogenase disrupts the Krebs cycle, leading to an accumulation of succinate, an oncometabolite that fuels carcinogenesis. Such tumors exhibit distinctive clinical characteristics, prognostic outcomes, and responsiveness to targeted therapies. Succinate dehydrogenase deficiency can arise from mutations or epigenomic alterations affecting gene expression. Notably, mutations or epigenomic disruptions in any succinate dehydrogenase subunit inevitably result in the loss of subunit B expression.Документ Оцінка ефективності пієловезикального стентування нирок при лікуванні пієлонефриту(Полтавський державний медичний університет, 2021) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A.Зважаючи на широке розповсюдження захворюваності на гострий пієлонефрит, який є одним із найчастіших запальних захворювань сечовивідної системи, потрібно постійно вести пошук методів лікування пацієнтів, які забезпечать ефективність клінічної регресії процесу, в поєднанні з мінімізацією необхідних маніпуляцій та медикаментозного лікування. Одним із таких методів може бути пієловезикальне стентування. Метою дослідження було дослідження ефективності впливу методу пієловезикального дренування сечовивідних шляхів на перебіг гострого пієлонефриту у порівнянні з консервативними методами лікування для виявлення його переваг та недоліків. З метою оцінки впливу дренування сечовивідних шляхів, ми проаналізували клінічні дані пацієнтів, хворих на гострий обструктивний пієлонефрит, яким виконувалося пієловезикальне стентування та поріняли їх з традиційними консервативними методами лікування. У відповідності до отриманих даних можна дійти висновку, що при виконанні пієловезикального стентування при наявності гострого обструктивного пієлонефриту у всіх випадках, наявність стенту забезпечила статистично достовірне пришвидшення регресування клінічних проявів запалення нирки таких як гіпертермічна реакція, больовий синдром, запальні зміни у крові та сечі, ультразвукову динаміку. Отже, при наявності клінічних показань, умов та технічних засобів для проведення стентування, наявності відповідного кваліфікованого фахівця ми можемо рекомендувати цей метод як ефективний засіб комплексного лікування даної патології.Документ Оцінка місцевого застосування бактеріофагів у лікуванні бешихи(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Прихідько, Роман Анатолійович; Иващенко, Дмитрий Николаевич; Дудченко, Максим Александрович; Кравцив, Николай Игоревич; Прихидько, Роман Анатольевич; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravciv, M. I.; Prykhidko, R. A.Бешиха – інфекційне захворювання людини, яке, на жаль, в останні роки аж ніяк не зменшило свою частоту захворюваності, незважаючи на усі досягнення медицини. Просліджується тенденція до збільшення частоти випадків ускладнених форм бешихи, наслідком яких є більш вартісне та тривале консервативне лікування, більш частий перехід у рецидивуючі форми, необхідність масштабних хірургічних втручань, а іноді і пластичних операцій для закриття дефектів шкірних покривів. Отже пошук оптимальних варіантів лікування бешихи, недопущення її рецидивування або переходу у більш-тяжкі клінічні форми є нагальною проблемою, яка потребує проведення досліджень, направлених на покращення комплексного лікування даної патології. Одним із варіантів вирішення цього завдання є використання бактеріофагів у комплексі з традиційним лікуванням бешихового запалення. Метою дослідження було покращення результатів лікування бешихи шляхом додавання до комплексного лікування місцевої терапії бактеріофагами. Для цього були проведені клінічні дослідження на 28 хворих на еритематозну та еритематозно-бульозну форму бешихи. Було сформовано 2 групи хворих, у яких визначали ефективність комбінованого застосування бактеріофагів та традиційної антибактеріальної терапії. Оцінку ефективності проводили за клінічними та мікробіологічними показниками. За результатами виконаного клінічного дослідження встановлено, що при використанні у лікуванні бешихового запалення бактеріофагів у вигляді місцевих перев’язок на додачу до традиційного антибактеріального та дезінтоксикаційного лікування призводить до: статистично значимого зменшення тривалості гіпертермічних реакцій у пацієнтів на 0,6 ± 0,13 доби, зменшення інтенсивності та тривалості больового синдрому на 0,9 ± 0,21 доби, прискорення зменшення місцевого набряку тканини на 0,5 ± 0,3 доби, прискорення зменшення місцевої гіперемії шкіри на 27% та прискорення мікробної деконтамінації у вогнищі ураження 21%. Отже можна рекомендувати додавання місцевого лікування бактеріофагами до традиційного лікування бешихового запалення для прискорення термінів лікування та покращення клінічного стану пацієнтів.Документ Персоніфікований підхід до вибору тактики жовчовідведення у хворих з механічною жовтяницею пухлинного ґенезу(Полтавський державний медичний університет, 2023) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Іванова, Галина Олегівна; Прихідько, Роман Анатолійович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Zezekalo, E. O.; Ivanova, G. O.; Prykhidko, R. A.Механічна жовтяниця спричинена обтурацією жовчних шляхів пухлиною зазвичай є першим та досить важким ускладненням злоякісних новоутворень органів гепатопанкреатодуоденальної зони. Враховуючи що радикальне лікування даної патології, за даними різних авторів, не перевищує 20-25%, значну цікавість викликає вибір оптимального малоінвазивного способу жовчовідведення з метою декомпресії жовчних шляхів та вирішення проблеми механічної жовтяниці, який може бути як підготовчим етапом до радикального хірургічного лікування так і остаточним методом паліативного лікування цієї категорії пацієнтів.Метою даної роботи стало вироблення оптимального алгоритму діагностики та лікування пацієнтів із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу, що дозволить збільшити ефективність вибору первинного оперативного втручання та зменшити кількість ускладнень і летальність даної категорії оперованих хворих.Дослідження було проведено на вивчені результатів обстеження та хірургічного лікування 108 хворих із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу, які перебували на лікуванні у хірургічних стаціонарах з 2017 по 2023 р., та яким були виконані біліодренуючі операції. Аналіз ефективності хірургічного лікування дозволив встановити, що ендоскопічне дренування та черезшкірно черезпечінкове дренування при І та ІІ рів-ні біліарного блоку мають приблизно однакову ефективність, однак кількість ускладнень була меншою, а якість життя кращою у пацієнтів яким виконувалось ендоскопічне дренування, що робить його методом вибору При ІІІ рівні блоку слід застосовувати черезшкірно черезпечінкове дренування. Реалізація алгоритму діагностики та лікування механічної жовтяниці пухлинного ґенезу, який враховував рівень біліарного блоку, ступінь важкості механічної жовтяниці, стадію пухлинного процесу, дозволяє обґрунтувати вибір найбільш ефективного методу малоінвазивного дренування жовчовивідних шляхів та зменшити післяопераційну летальність.Документ Порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування хронічного парапроктиту, високих ректальних нориць в залежності від використаного методу(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Мішура, З. І.; Дудченко, Максим Александрович; Кравцив, Николай Игоревич; Прихидько, Роман Анатольевич; Иващенко, Дмитрий Николаевич; Мишура, З. И.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Prykhidko, R. A.; Mishura, Z. I.Актуальність. Більше, ніж у 30% хворих на хронічний парапроктит виявляються саме складні форми цієї патології. Найчастіше вони ускладнюються недостатністю зовнішнього сфінктера за рахунок деформації анального каналу та рубцевими змінами м’язів, що стискують задній прохід. Недостатність анального сфінктера спостерігається у 4,9-33% хворих, а виконання повторних операцій з приводу рецидивів нориць прямої кишки часто супроводжуються розвитком елементів нейрогенної та моторної інконтиненції внаслідок великої травми затульного апарату. Мета роботи. Провести порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування хронічного парапроктиту між традиційним та запропонованим методами оперативного лікування. Об’єкти та методи. В даному експерименті приймали участь 58 пацієнтів з екстрасфінктерними норицями прямої кишки різного ступеню складності, які були прооперовані за двома методами: 1 група – 32 пацієнта, прооперовані за допомогою лігатурного методу; друга група складалась з 26 пацієнтів прооперованих за новим методом з використанням препарату «Тахокомб». Результати. Ранні післяопераційні ускладнення відмічені у 37,5% хворих першої клінічної групи, і у 15,4% в другій групі. Також, через півроку спостережень, значення тиску в анальному каналі в проекції внутрішнього сфінктера в спокої у ІІ групі перевищили такі у хворих прооперованих за традиційним методом. У 6 хворих (18,8%), що прооперовані традиційним методом, протягом 6 місяців розвинувся рецидив нориць, у 11 (34,4 %) були отримані задовільні функціональні результати, і у 15 (46,8%) - добрі функціональні результати. В другій клінічній групі у 16 пацієнтів (61,5%) отримано добрий результат; у 8 (30,7%) - задовільний і лише у 1 хворого (5,9%) виявлено рецидив захворювання. Результати лікування оцінені через 3, 6, 12 і 18 місяців, а мінімальні терміни моніторингу хворих статистично оброблених груп склали більше року. Висновки. Таким чином, отримані добрі та задовільні віддалені результати лікування високих ректальних нориць у хворих другої клінічної групи, яким виконувалась операція за новим методом з використанням препарату Тахокомб, дозволяють рекомендувати розроблений метод для широкого застосування в клінічній практиці при екстра- та транссфінктерних норицях 3-4 ступеню тяжкості.Документ Прогнозування розвитку гнійно-запальних ускладнень при гострій інтраабдомінальній патології(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2015) Прихідько, Роман Анатолійович; Прихидько, Роман Анатольевич; Prykhidko, R. A.Проведено ретроспективне дослідження 150 хворих, з яких у 81 (54%) – у післяопераційному періоді виникли гнійно-запальні ускладнення (основна група) та 69 (46%) – без виникнення гнійно-запальних ускладнень (група порівняння). У результаті математичної обробки 61 клініко-лабораторного параметру за допомогою лінійного регресивного аналізу та методу найменших квадратів із числа досліджених показників було виділено 15 достовірних клініко-лабораторних ознак, які впливають на розвиток післяопераційних гнійно-запальних ускладнень. На основі даного аналізу сформовано алгоритм прогнозування вірогідного розвитку гнійно-запальних ускладнень; Проведено ретроспективное исследование 150 больных, из которых у 81 (54%) – в послеоперационном периоде возникли гнойно-воспалительные осложнения (основная группа) и 69 (46%) – без возникновения гнойно-воспалительных осложнений (группа сравнения). В результате математической обработки 61 клинико-лабораторного параметра с помощью линейного регрессивного анализа и метода наименьших квадратов из количества исследованных показателей было выделено 15 достоверных клинико-лабораторных параметра, которые влияют на развитие гнойно-воспалительных осложнений. На основании данного анализа сформирован алгоритм прогнозирования вероятного развития гнойно-воспалительных осложнений; The retrospective studies of 150 patients were making. 81 (54%) patient in postoperative period have the pyoinflammatory complications (the main group). 69 (46%) patient not have pyoinflammatory complications (the group of comparison). 61 clinic-laboratory parameter was analyzed. As a result of mathematical processing by means of linear regressive analysis and method least square 15 reliable clinic-laboratory parameters were chosen from the gross amount of the factors, which influence on development of the pyoinflammatory complications. On the base of this analysis is formed algorithm of the prognostication of the probable development of the pyoinflammatory complications.Документ Спосіб прогнозування гнійно-запальних ускладнень при гострій інтраабдомінальній патології(Державний департамент інтелектуальної власності МОН України, 2016-01-12) Шейко, Володимир Дмитрович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Прихідько, Роман Анатолійович; Шейко, Владимир Дмитриевич; Сытник, Дмитрий Анатольевич; Прихидько, Роман Анатольевич; Sheiko, V. D.; Sytnik, D. A.; Prykhidko, R. A.Спосіб прогнозування гнійно-запальних ускладнень при гострій інтраабдомінальній патології включає всебічне клініко-лабораторне дослідження хворого з гострою інтраабдомінальною патологією та аналіз даних під час первинного оперативного втручання. Проводять визначення тяжкості стану хворого до первинного оперативного втручання за шкалою AРAСНE II, дослідження критеріїв діагностики сепсису ACC/SCCM, та додатково проводять оглядову рентгенографію органів черевної порожнини для виявлення симптому "чаш Клойбера", вимірюють діурез та внутрішньочеревний тиск, визначають наявність у пацієнта ожиріння та цукрового діабету, інтраопераційних даних: локалізація джерела перитоніту, характер ексудату, об'єм ексудату, характер фібрину на очеревині, діаметр тонкої кишки, наявність перистальтики, ступінь та поширеність гіперемії очеревини, показання яких співвідносять із стандартизованою шкалою і визначають у балах, по сумі яких прогнозують вірогідність виникнення післяопераційного перитоніту. Для переоцінки ризику розвитку гнійно-запальних у післяопераційному періоді проводять визначення рівня експресії гена TLR-4 мононуклеарними клітинами периферійної крові відносно до β-актину після стимуляції лігандом на першу та четверту добу післяопераційного періоду; Способ прогнозирования гнойно-воспалительных осложнений при острой интраабдоминальной патологии включает всестороннее клинико-лабораторное исследование больного с острой интраабдоминальной патологией и анализ данных при первичном оперативном вмешательстве. Проводят определение тяжести состояния больного до первичного оперативного вмешательства по шкале АРАСНЕ II, исследование критериев диагностики сепсиса ACC/SCCM, и дополнительно проводят обзорную рентгенографию органов брюшной полости для выявления симптома "чаш Клойбера", измеряют диурез и внутрибрюшное давление, определяют наличие у пациента ожирения и сахарного диабета, анализируют интраоперационные данные: локализация источника перитонита, характер экссудата, объем экссудата, характер фибрина на брюшине, диаметр тонкой кишки, наличие перистальтики, степень и распространенность гиперемии брюшины, показания которых соотносят со стандартизированной шкалой и определяют в баллах, по сумме которых прогнозируют вероятность возникновения послеоперационного перитонита. Для переоценки риска развития гнойно-воспалительных осложнений в послеоперационном периоде проводят определение уровня экспрессии гена TLR-4 мононуклеарными клетками периферической крови по отношению к β-актину после стимуляции лигандом на первые и четвертые сутки послеоперационного периода;The method for predicting pyo-inflammatory complications in the acute intra-abdominal pathology includes comprehensive clinical and laboratory examination and the analysis of the findings pertaining to the initial surgery. The severity of the state prior to the initial surgery is assessed by APACHE II scale. The ACC/SCCM criteria of sepsis are used. The plan X-ray imaging of the abdominal organs is provided for detecting the symptom of Kloiber's cups. The dieresis and intra-abdominal pressure are measured. The obesity and diabetes are taken into account. The intraoperative findings are considered: the localization of peritonitis, the patterns of the exudate, the volume of the exudate, the patterns of fibrin on the peritoneum, the diameter of the small intestine, its peristalsis, the extent of hyperemia of the peritoneum. All the findings are assessed using the standardized scale and scored in points. The sum of the points is predictive of the likelihood of postoperative peritonitis. For revaluating the risk of postoperative pyo-inflammatory complications, the expression level of TLR-4 in peripheral blood mononuclear cells (relative to β-actin) is examined following ligand stimulation on postoperative Days 1 and 4.Документ Спосіб прогнозування розвитку післяопераційного перитоніту при гострій абдомінальній патології(Державний департамент інтелектуальної власності МОН України, 2011-10-10) Шейко, Володимир Дмитрович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Прихідько, Роман Анатолійович; Шейко, Владимир Дмитриевич; Сытник, Дмитрий Анатольевич; Прихидько, Роман Анатольевич; Sheiko, V. D.; Sytnik, D. A.; Prykhidko, R. A.Спосіб прогнозування розвитку післяопераційного перитоніту при гострій абдомінальній патології, при якому проводиться визначення тяжкості стану хворого до первинного оперативного втручання за шкалою APACHE II, дослідження критеріїв діагностики сепсису ACC/SCCM, наявності нудоти, яка супроводжується блюванням, та додатково проводять оглядову рентгенографію органів черевної порожнини для виявлення симптому «чаш Клойбера», вимірюють діурез та внутрішньочеревний тиск, визначають інтраопераційні дані: локалізація джерела перитоніту, характер ексудату, об'єм ексудату, характер фібрину на очеревині, діаметр тонкої кишки, наявність перистальтики, ступінь та поширеність гіперемії очеревини, показання яких співвідносять із стандартизованою шкалою і визначають у балах, по сумі яких прогнозують вірогідність виникнення післяопераційного перитоніту; Способ прогнозирования развития послеоперационного перитонита при острой абдоминальной патологии, при котором проводится определение тяжести состояния больного до первичного оперативного вмешательства по шкале APACHE II, исследование критериев диагностики сепсиса ACC/SCCM, учет наличия тошноты, сопровождающейся рвотой. Дополнительно проводят обзорную рентгенографию органов брюшной полости для выявления симптома "чаш Клойбера", измеряют диурез и внутрибрюшное давление, определяют интраоперационные данные: локализация источника перитонита, характер экссудата, объем экссудата, характер фибрина на брюшине, диаметр тонкой кишки, наличие перистальтики, степень и распространенность гиперемии брюшины, показания которых соотносят со стандартизированной шкалой и определяют в баллах, по сумме которых прогнозируют достоверность возникновения послеоперационного перитонита; A method for predicting the postoperative peritonitis in the acute abdominal pathology provides for the assessment of the severity prior to the surgery according to APACHE II scale, the assessment of the diagnostic criteria ACC/SCCM, the nausea and vomiting. The survey X-ray examination of the abdominal cavity is performed with the aim of revealing Kloiber bowls. The diuresis and intra-abdominal pressure are measured. The following intraoperative findings are recorded: localization of the peritonitis source, the pattern and the volume of exudate, the fibrin patterns on the peritoneum, the diameter of the intestine, the peristalsis, the extent of the abdominal hyperemia. All the parameters above are compared to the standardized scale. The scores are summed to predict the probability of the postoperative peritonitis.Документ Сучасні погляди на діагностику гострого тяжкого панкреатиту(Полтавський державний медичний університет, 2023) Зезекало, Єфім Олегович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Іванова, Галина Олегівна; Прихідько, Роман Анатолійович; Zezekalo, E. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Ivanova, G. O.; Prykhidko, R. A.Гострий панкреатит – захворювання, що характеризується запаленням тканини підшлункової за-лози. Гострий панкреатит являється актуальною проблемою ургентної хірургії, що пов’язано з його лідируючим місцем серед всієї ургентної хірургічної патології та наростанням відсотку виникнення тяжких, ускладнених форм. Підвищення відсотку негативного ефекту лікування гострого панкреатиту пов’язано із запізнілою діагностикою тяжких форм та його ускладнень, як результат відсутності високоефективної шкали оцінки тяжкості захворювання, що призводить до неаргументованого хірургічного втручання. Ранній тяжкий панкреатит характеризується швидкопрогресуючим перебігом, що призводить до органної недостатності, гіпоксії, формування вогнищ некрозу, абдомінального сепсису, абдомінального компартмент-синдрому. До найбільш специфічних шкал ранньої діагностики гострого панкреатиту відносяться: шкала критеріїв первинної оцінки тяжкості гострого панкреатиту, шкала Ranson та шкала BISAP. Сучасна діагностика тяжкої форми гострого панкреатиту базується на 2 основних міжнародних класифікаціях Revised Atlanta Classification – 2012 та Determinant-based classification – 2012. Для оцінки ступеню запалення під-шлункової залози, за даними КТ, використовують шкалу Balthazar, яка входить в Computer Tomography Severity Index разом із визначенням площі некрозу підшлункової залози. Метою даної роботи є покращення діагностики гострого тяжкого панкреатиту. Дослідження проведено на ос-нові оцінки історій хвороб 20 пацієнтів із гострим панкреатитом, які знаходилися на лікуванні в хірургічному стаціонарі 2-ої міської лікарні м. Полтава в період з 2021 по 2022 роки. Аналіз показав, що виконання мультиспіральної комп’ютерної томографії в період 48-72 години після початку захворювання дає змогу адекватно оцінити тяжкість перебігу захворювання, що неодмінно має прямий вплив на тактику подальшого лікування пацієнтів, знижує необхідність хірургічного лікування та ризик смерті пацієнтів.