Перегляд за Автор "Savchenko, R. B."
Зараз показуємо 1 - 16 з 16
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Androgen state and erectile function in men with chronic distress(Health of Man, 2024-03-29) Savchenko, R. B.; Sarychev, L. P.; Maksimenko, O. O.; Sarychev, Ya. V.; Suprunenko, S. M.; Strashko, Ye. Yu.; Pustovoyt, H. L.; Tenytska Ye. D.; Савченко, Роман Борисович; Саричев, Леонід Петрович; Максименко, Оксана Олександрівна; Саричев, Ярослав Володимирович; Супруненко, Сергій Миколайович; Страшко, Євген Юрійович; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Теницька, Єлизавета ДмитрівнаThe objective: to study the state of androgen supply and erectile function in men with chronic distress. Materials and methods. We examined 30 internally replaced males (Average age, M±σ=50.50±3.83) with manifestations of chronic distress (Group I) and 20 practically healthy males (Group II), (Average age, M±σ=51.95±4.60). All men underwent general clinical examination, body mass index evaluation, assessment of depression according to Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), assessment of symptoms of androgen deficiency according to the Aging Males’ Symptoms (AMS). Severity of erectile dysfunction was evaluated according to the International Index of Erectile Function scale (IIEF). The following parameters were determined in blood serum: luteinizing hormone (LH), follicle-stimulating hormone (FSH), total testosterone (TT), free testosterone (TF), estradiol (E), cortisol (K). Results. According to the HADS scores in group I men, the average anxiety domain score was 12.03±1.50 points, the average depression domain score was 13.93±1.49, and the total score was 26.0±2.64 points. In patients of group II, the average anxiety domain score was 2.20±0.88 points, the average depression domain score was 2.60±1.00, and the overall score was 4.80±1.40 points. The comparison of the total score of group I and the total score of group II is statistically significant (p<0.05). According to the AMS, in men of group I, androgen deficiency was more expressed comparing to the control group (45.93±3.30 and 13.30±2.04 points, respectively, p<0.001). Analysis of the IIEF-15 questionnaire revealed a decrease in all indicators of erectile function in men of group I comparing to group II. A study of the hormonal state showed a decrease in the level of TT in men of group I compared to the indicators of group II: 9.30±2.84 and 15.27±0.96 ng/ml, respectively (p<0.001). The average TF levels in group I were reduced comparing to group II and reached 10.23±1.38 and 17.39±1.03 pg/ml, respectively (p<0.001). The levels of LH and FSH in men of group I were within normal age-related fluctuations and did not differ statistically significantly from similar levels of group II. The average E level in men with chronic distress was significantly increased comparing to the control group and reached up to 0.25±0.05 versus 0.11±0.03 nmol/l, respectively (p<0.001). The average C level in men with chronic distress was significantly increased comparing the control group and reached up to 13.33±2.19 versus 6.72±1.33 μg/dL, respectively (p<0.001). Conclusions. 1. The survey results indicate that chronic distress is a factor that worsens sexual function in men. In addition to erectile dysfunction, as evidenced by a decrease in the corresponding IIEF integrative indicator 15 «erectile function», the survey found a decrease in both the frequency of occurrence and the degree of sexual desire, a deterioration in orgasmic sensations in the form of a decrease in the frequency of ejaculation and orgasms.2. Cortisol is an important hormone that forms protective reaction in stressful situations, but loses its positive properties during chronic distress. A prolonged increase in cortisol levels can lead to a pathological condition accompanied by an increase in BMI, depression, anxiety, decreased testosterone levels and ED.3. A decrease in testosterone levels in chronic distress and visceral obesity in men is not accompanied by a compensatory increase in LH and FSH levels. This can be explained by increased aromatization of testosterone in visceral adipose tissue and a decrease in the pituitary gland’s response to the development of androgen deficiency as a result of combined damage to the central and peripheral parts of the regulation of testosterone synthesis.Документ Anticholinergic burden in aging patients and its role in the development of bladder decompensation(Полтавський державний медичний університет, 2022) Pustovoit, G. L.; Sarychev, L. P.; Savchenko, R. B.; Sarychev, Y. V.; Ustenko, R. L.; Sukhomlin, S. A.; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Саричев, Леонід Петрович; Савченко, Роман Борисович; Саричев, Ярослав Володимирович; Устенко, Роман Леонідович; Сухомлин, Сергій АдольфовичАнтихолінергічне навантаження розглядають як кумулятивний ефект від прийому препаратів з антихолінергічною активністю. У статті наведено дані про роль антихолінергічного навантаження в розвитку декомпенсації сечового міхура у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози. Обстежено 381 пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози в стадії субкомпенсації та декомпенсації сечового міхура. Антихолінергічне навантаження у пацієнтів літнього віку може розвиватися як в результаті прийому препаратів з високою потенційною антихолінергічної активністю, так і в результаті тривалого застосування препаратів з низькою потенційною антихолінергічної активністю. Препарати з високою потенційною антихолінергічною активністю зменшують симптоми гіперактивного сечового міхура у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, але антихолінергічне навантаження стає фактором поглиблення декомпенсації сечового міхура, що погіршує результати хірургічного лікування.Документ Efficacy of percutaneous draining operations for simple renal cysts(Полтавський державний медичний університет, 2021) Sarychev, L. P.; Sarychev, Y. V.; Pustovoyt, A. L.; Suprunenko, S. M.; Savchenko, R. B.; Ustenko, R. L.; Sukhomlyn, S. A.; Саричев, Леонід Петрович; Саричев, Ярослав Володимирович; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Супруненко, Сергій Миколайович; Савченко, Роман Борисович; Устенко, Роман Леонідович; Сухомлин, Сергій АдольфовичThe relevance of the work is due to the fact that the choice of the optimal method for minimally invasive treatment of simple renal cysts is controversial and there is no consensus. In order to assess the effectiveness of treatment, we carried out both a retrospective and prospective analysis of the documentation of 455 patients with simple renal cysts. Percutaneous draining operations performed in 402 (88.4 %) patients followed by sclerotherapy with 96 % ethanol have proven to be an effective treatment for progressive (>6 cm) and symptomatic simple renal cysts. Bosniak category II simple renal cysts are characterized by a significant increase in drainage time. Symptomatic parapelvical, multichambered, intraparenchymatous (Bosniak category IIFIII) and complicated (Bosniak category IV) simple renal cysts should be a subject for “open” surgical treatment.Документ Remodeling of the urinary bladder due to benign prostatic hyperplasia(Полтавський державний медичний університет, 2023) Sarychev, L. P.; Savchenko, R. B.; Starchenko, I. I.; Sarychev, Y. V.; Sukhomlin, S. A.; Suprunenko, S. M.; Pustovoit, G. L.; Саричев, Леонід Петрович; Савченко, Роман Борисович; Старченко, Іван Іванович; Саричев, Ярослав Володимирович; Сухомлин, Сергій Адольфович; Супруненко, Сергій Миколайович; Пустовойт, Ганна ЛеонідівнаAccording to the current protocols, treatment tactics in patients with benign prostatic hyperplasia is based on the activity of lower urinary tract symptoms, urodynamic parameters, and post void residual urine. At the same time, morphological changes in the detrusor remain without attention. The article presents data of the research the features of urinary bladder remodeling in patients with benign prostatic hyperplasia due to a long-term infravesical obstruction. 70 patients with benign prostatic hyperplasia in the stage of compensation, subcompensation and decompensation of the bladder were examined. According to the indications, the patients underwent prostatectomy, a biopsy of the anterior wall of the urinary bladder was taken. The study of morphological changes allows distinguishing three stages of urinary bladder remodeling in patients with benign prostatic hyperplasia: compensation, subcompensation and decompensation. As a result of prolonged infravesical obstruction in patients with benign prostatic hyperplasia, reverse, then irreversible morphological changes in the detrusor occur with the formation of urinary bladder rigidity. Substantiation of indications for surgical treatment in patients with benign prostatic hyperplasia, taking into account the morphological changes in the urinary bladder, makes it possible to prevent urinary bladder decompensation and related complications. Key words: benign prostatic hyperplasia, morphology, urinary bladder, remodeling.Документ Декомпенсація сечового міхура у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози: причини, ускладнення, реабілітація (Огляд літератури)(Health of Man, 2021-12-30) Саричев, Леонід Петрович; Савченко, Роман Борисович; Sarychev, L. P.; Savchenko, R. B.Незважаючи на високу ефективність хірургічних методів в усуненні інфравезікальної обструкції (ІВО), спричиненої доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), у значної частки пацієнтів (до 35%) після хірургічного втручання зберігаються порушення скорочувальної функції сечового міхура та симптоми нижніх сечових шляхів (СНСШ). Останні пояснюються структурно-функціональними змінами детрузора в результаті тривалої дії обструктивного фактора. На сьогодні відзначається брак систематизованих оглядів, що надають спеціалісту узагальнену картину патологічних змін у стінці сечового міхура на фоні тривалої ІВО при ДГПЗ та науково-обґрунтованих методів реабілітації детрузора. Мета дослідження: систематизація сучасних уявлень щодо структурних та функціональних змін у сечовому міхурі пацієнтів з ДГПЗ, що відбуваються при тривалій ІВО, та методів їх корекції. Матеріали та методи. Проведено аналітичний огляд літератури, що висвітлює перебудову СМ внаслідок довготривалої інфравезикальної обструкції (ІО) та методи відновлювання скорочувальної здатності детрузора при декомпенсації СМ у хворих на ДГПЗ. Пошук літературних джерел проводили у базах даних PubMed, Google Scholar, Scopus та Web of Science за ключовими словами. Глибина пошуку становила 40 років. Для аналізу було відібрано 74 релевантних публікації. Результати. Ремоделювання сечового міхура під впливом обструктивного чинника є складним стадійним процесом, що охоплює усі шари його стінки на тканьовому, клітинному та субклітинному рівнях, зачіпаючи не тільки виконавчі структури (уротелій, гладком’язовий синцитій, волокнистий сполучнотканинний матрикс), але і системи нервової регуляції та обмін речовин. Залежно від характеру змін виділяють 3 стадії цього процесу: компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. На стадії компенсації збільшення навантаження на сечовий міхур веде до гіпертрофії гладком’язових волокон. Паралельно з цим відбувається перебудова судинного русла – неоангіогенез, що має забезпечити збільшені енергетичні потреби м’язів. У стадії субкомпенсації вікарні гіпертрофія та неоангіогенез припиняються. Найбільш виражені порушення структури та функції сечового міхура спостерігаються у стадії декомпенсації. Вона розвивається в умовах низки патологічних процесів: гіпоксії, анаеробного метаболізму, оксидативного стресу, запалення, зміни паракринного оточення (збільшення вмісту фактора HIF-1α, фактора росту судинного ендотелію (VEGF) та ангіопоетину-1). Її ознаками є прогресуюча втрата скоротливої функції детрузора внаслідок загибелі гладком’язових клітин та нейронів, погіршення в’язкоеластичних характеристик стінки сечового міхура в результаті надмірного синтезу колагену фібробластами, втрата бар’єрних властивостей слизової оболонки у зв’язку з дистрофічними змінами уротелію. Доведено, що вираженість цих патологічних змін корелює з вираженістю СНСШ у пацієнтів, що перенесли оперативне втручання з приводу ДГПЗ. Сучасний арсенал заходів з реабілітації сечового міхура є досить різноманітним і включає періодичну стерильну катетеризацію, фармакотерапію (інгібітори холінестерази, антиоксиданти), фізіотерапію (електростимуляція, міотренінг) та пластичні операції. Однак до цього часу бракує досліджень високого рівня доказовості, які б доводили їх ефективність у пацієнтів, що перенесли хірургічне втручання на передміхуровій залозі з приводу ІВО. Заключення. Персистенція СНСШ у пацієнтів, що перенесли хірургічне втручання з приводу ІВО, спричиненої ДГПЗ, може бути викликана декомпенсацією сечового міхура. Декомпенсація сечового міхура внаслідок тривалої дії обструктивного фактору – складний процес, що включає зниження скоротливої активності, погіршення в’язкоеластичних характеристик сечового міхура та порушення бар’єрної функції слизової оболонки. Необхідні подальші дослідження в напрямку розробки ефективного протоколу реабілітації сечового міхура, декомпенсованого внаслідок тривалої ІВО.Документ Емпірична терапія ускладнених інфекцій сечових шляхів в умовах росту антибіотикорезистентності нозокоміальної мікрофлори(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Саричев, Леонід Петрович; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Саричев, Ярослав Володимирович; Сухомлин, Сергій Адольфович; Савченко, Роман Борисович; Сарычев, Леонид Петрович; Пустовойт, Анна Леонидовна; Сарычев, Ярослав Владимирович; Сухомлин, Сергей Адольфович; Савченко, Роман Борисович; Sarychev, L. P.; Pustovoyt, A. L.; Sarychev, Y. V.; Sukhomlin, S. A.; Savchenko, R. B.Резюме. В роботі наведено результати вивчення динаміки антибіотикорезистентності уропатогенів в умовах урологічного стаціонару. В загальну вибірку увійшли 370 пацієнтів з ускладненими інфекціями сечових шляхів. У 237 хворих (64,1%) захворювання пов’язане з сечокам’яною хворобою, у 47 (12,7%) – з інфравезікальною обструкцією, у 39 (10,5) – з аномаліями органів сечостатевої системи, у 32 (8,6%) – з цукровим діабетом та у 15 (4,1%) – з вагітністю. 120 пацієнтів (32,4%) були з дренажами. Септичні ускладнення спостерігалися у 57,8% хворих. В І групу увійшли 185 хворих, які знаходилися на лікуванні в 2014-2015 рр., в ІІ групу – 185 хворих – у 2016-2017 рр. За даний період спостерігалося збільшення питомої ваги уропатогенів сімейства Enterobacteriaceae, стійких до більшості антибактеріальних препаратів. У пацієнтів з дренажами відзначали зрушення мікробного пейзажу у бік більш агресивною нозокоміальної мікрофлори. Заслуговує уваги той факт, що при стартовій терапії з урахуванням результатів системного моніторингу локального мікробного пейзажу вдалося знизити антибіотикорезистентність нозокоміальнії мікрофлори.Документ Клініко-морфологічне обгрунтування лікувальної тактики у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози(Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України», Державний заклад «Інститут урології Академії медичних наук України», 2020) Саричев, Леонід Петрович; Старченко, Іван Іванович; Савченко, Роман Борисович; Саричев, Ярослав Володимирович; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Sarychev, L. P.; Starchenko, I. I.; Savchenko, R. B.; Sarychev, Y. V.; Pustovoit, A. L.Незважаючи на численні дослідження, присвячені доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ), морфологічні зміни сечового міхура внаслідок тривалого порушення відтоку сечі часто не враховуються при виборі лікувальної тактики. Розлади сечовипускання у хворих на ДГПЗ, які визначають лікувальну тактику, базуються на міжнародній шкалі простатичних симптомів – IPSS. Уродинамічні показники дозволяють визначити ступінь порушення відтоку сечі. Разом з тим, при обгрунтуванні показань до лікування поза увагою залишаються морфологічні зміни сечового міхура. Несвоєчасне оперативне лікування внаслідок розвитку незворотних морфологічних змін детрузора не усуває симптоми випорожнення та пов’язані з цим ускладнення.Документ Кумулятивний холінолітичний ефект в клінічній практиці(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2021) Савченко, Роман Борисович; Savchenko, R. B.Препарати з холінолітичними властивостями широко використовуються в клінічні практиці. Однак вони можуть викликати різноманітні накопичувальні побічні ефекти (сухість у роті, сонливість, розгубленість, накопичення залишкової сечі та ін.). Мета дослідження: аналітичний огляд літератури щодо причин, ускладнень та реабілітації хворих із кумулятивним холінолітичним ефектом. Матеріали та методи дослідження. Проведений аналітичний огляд літератури, що висвітлює ризики та переваги застосування холінолітичних препаратів. Результати. Антихолінергічні ліки становить третину від всіх ліків, призначених для літніх людей. Останні дані свідчать про за’зок тривалого вживання антихолінергічних препаратів з деменцією. Нові докази стосуються холінергічної системи в регуляції судин головного мозку, а також нейрозапаленні, вказуючи на те, що антихолінергічні препарати можуть сприяти абсолютному ризику та прогресуванню нейродегенеративних захворювань. Доведено, що понад 600 лікарських препаратів, які приймають літні пацієнти, несуть у собі так зване «антихолінергічне навантаження». Кількість ліків з антихолінергічними властивостями постійно збільшується, вони включають: антидепресанти, антигістамінні, протипаркінсонічні, антипсихотичні, спазмолітичні, мідріатичні засоби, препарати для лікування гіперактивного сечового міхура та цілий ряд інших. Висновки. В останні роки на фармацевтичному ринку спостерігається збільшення кількості лікарських препаратів з холінолітичною активністю, які можуть спричинити серйозні ускладнення, пов’язані з антихолінергічним навантаженням. Для оцінки антихолінергічного впливу лікарських засобів запропоновано декілька механізмів, що враховують кількість, дозу та ступінь холінолітичної активності препаратів. Обізнаність широкого медичного загалу щодо проблеми антихолінергічного навантаження і висока настороженість при призначенні препаратів з холінолітичними властивостями дозволяє попередити розвиток кумулятивного холінолітичного ефекту з важкими ускладненнями, зберегти життя і здоров’я пацієнтів.Документ Особливості лікувальної тактики у хворих на інфравезикальну обструкцію з декомпенсацією сечового міхура, ускладнену утворенням мегацисту(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Савченко, Роман Борисович; Savchenko, R. B.Запропонований спосіб хірургічного лікування мегацисту шляхом утворення дублікатури стінки сечового міхура, який дозволяє зменшити об’єм сечового міхура з максимальним збереженням м’язової тканини.Документ Особливості паранефрального абсцесу без обструктивної нефропатії(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Савченко, Роман Борисович; Панасенко, Сергій Миколайович; Шудря, Д. В.; Савченко, Роман Борисович; Панасенко, Сергей Николаевич; Шудря, Д. В; Savchenko, R. B.; Shudrya, D. V.; Panasenko, S. M.До останнього часу не піддавалася сумніву виправданість хірургічної тактики при паранефральному абсцесі. Однак, з удосконаленням методів візуалізації та впровадженням в клінічну практику малоінвазивних технологій відкриваються нові перспективи лікування зазначених хворих. У роботі наведено особливості етіології, патогенезу, діагностики та лікування 73 пацієнтів з паранефральним абсцесом, який у більшості випадків розвинувся у хворих без обструктивної нефропатії. Гнійно-запальному процесу в навколонирковій жировій клітковині, без обструктивної нефропатії, передували інфекційно-запальні захворювання різної локалізації, переохолодження і травма. Частіше гнійно-запальний процес в навколонирковій жировій клітковині розвивався у хворих з цукровим діабетом. Септичні ускладнення спостерігали у 80,8% випадків. При цьому, у хворих на цукровий діабет рівень септичних ускладнень був достовірно вище. Виходячи з рекомендацій ЄАУ, для стартової терапії застосовувалися препарати, чутливість уропатогенів, до яких за результатами системного моніторингу мікробного пейзажу урологічного стаціонару наближалася до 90%. Після отримання результатів бактеріологічних досліджень проводили корекцію антибактеріальної терапії. Черезшкірне пункційне дренування гнійного вогнища виконувалося під загальним знеболенням, УЗ наведенням, за принципом техніки Сельдінгера. Тяжкі септичні ускладнення мали місце у 80,8% спостережень у пацієнтів без обструктивної нефропатії та у 86,3% пацієнтів з обструктивною нефропатією, частіше у хворих з цукровим діабетом. УЗД і КТ з болюсним контрастуванням дозволяють з високою ймовірністю виявити гнійне вогнище в навколонирковій жировій клітковині. Черезшкірне дренування зарекомендувало себе ефективним методом лікування паранефрального абсцесу.Документ Паранефральний абсцес без обструктивної нефропатії: особливості етіології, патогенезу, діагностики, лікування(Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України», Державний заклад «Інститут урології Академії медичних наук України», 2019) Саричев, Леонід Петрович; Сарычев, Леонид Петрович; Sarychev, L. P.; Саричев, Ярослав Володимирович; Сарычев, Ярослав Владимирович; Sarychev, Y. V.; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Пустовойт, Анна Леонидовна; Pustovoyt, A. L.; Сухомлин, Сергій Адольфович; Сухомлин, Сергей Адольфович; Sukhomlin, S. A.; Супруненко, Сергій Миколайович; Супруненко, Сергей Николаевич; Suprunenko, S. M.; Савченко, Роман Борисович; Савченко, Роман Борисович; Savchenko, R. B.До останнього часу не піддавалась сумніву виправданість хірургічної тактики при паранефральному абсцесі. Однак, з удосконаленням методів візуалізації та впровадженням у клінічну практику малоінвазивних технологій відкриваються нові перспективи у лікуванні зазначених хворих.Документ Порушення уротеліального бар’єру при доброякісній гіперплазії передміхурової залози як складова декомпенсації сечового міхура(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Савченко, Роман Борисович; Savchenko, R. B.Вступ. Уротеліальний бар’єр протистоїть агресивному впливу сечі на тканини сечового міхура. При тривалій інфравезикальній обструкції, порушується щільність контакту між уротеліальними клітинами, що призводить до втрати слизовою оболонкою сечового міхура бар’єрної функції. Мета дослідження: вивчити роль порушення уротеліального бар’єру в розвитку декомпенсації сечового міхура у хворих на ДГПЗ. Матеріали та методи дослідження. Відібрано 70 хворих на ДГПЗ, середній вік – 67,94±7,42 років, яким під час операції виконувалась біопсія сечового міхура з наступним патоморфологічним дослідженням. За клінічними проявами хворі були розподілені на три групи. I група – 20 хворих із компенсацією сечового міхура (I-PSS – 16±4,5, Qmax – 15,8±2,4 мл/с, Qave – 12,8±2,8 мл/с, без ЗС). II група – 20 хворих із субкомпенсацією сечового міхура (I-PSS – 26±3,9, Qmax – 10,8±2,5 мл/с, Qave – 4,4±1,4 мл/с, ЗС – 150,1±80,8 мл.) III група – 30 хворих із декомпенсацією сечового міхура (перед накладенням цистостоми I-PSS – 33,1±1,88, ЗС – 1093,3±458,8 мл.). Результати. В стадії компенсації сечового міхура: багатошаровий перехідно-клітинний уротелій, часто утворює складки, формуючи псевдоепітеліальні вирости. Детрузор представлений гіпертрофованими гладком’язовими клітинами, з явищами помірної гідропічної дистрофії в окремих міоцитах, з поодинокими дрібними вогнищами склерозу. В стадії субкомпенсації сечового міхура: візуалізуються вогнища десквамації поверхневих шарів уротелію, відзначаються дистрофічні зміни епітеліоцитів. Ділянки атрофії поєднуються з вогнищами гіперплазії епітеліоцитів із стратифікацією епітелію (до 14 - 18 шарів і більше). Власна пластинка слизової оболонки в більшості випадків набрякла, відмічається формування лакуноподібних щілин. Часто зустрічаються вогнища лімфоплазмоцитарної інфільтрації. Детрузор у більшості представлений гіпертрофованими гладком’зовими клітинами, значна кількість яких із ознаками гідропічної дистрофії. В стадії декомпенсації сечового міхура: вогнища тотальної десквамації усіх шарів уротелію. Мають місце яскраво виражені дистрофічні зміни епітеліоцитів. Власна пластинка слизової оболонки різко потовщена, за рахунок формування численних лакуноподібних щілин має пористий вигляд. Ерозивні зміни слизової оболонки сечового міхура супроводжуються вираженим склерозом строми. У місцях десквамації уротелію спостерігаються підслизові вогнища склерозу, які проникають в детрузор. Останній представлений гіпотрофованими гладком’зовими клітинами, із ознаками гідропічної дистрофії. За рахунок масивної проліферації сполучної тканини м’язові волокна поділяється на окремі пучки. В усіх шарах сечового міхура спостерігається дифузна лімфоплазмоцитарна інфільтрація. Висновки: 1. Результати патоморфологічного дослідженнях в контексті з клінічними та функціональними характеристиками дозволяють виділити три стадії ремоделювання СМ при ДГПЗ: компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. 2. Довготривала хронічна затримка сечі обумовлює порушення уротеліального бар’єру, просякнення сечею всіх шарів СМ з розвитком асептичного запалення. 3. Прогресивне збільшенням питомої ваги сполучної тканини, дистрофічні змін міоцитів та нервових волокон стають причиною декомпенсації СМ з порушенням скорочувальної здатності детрузора.Документ Спосіб морфологічного визначення стану детрузора у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози(Полтавський державний медичний університет, 2023-09-30) Саричев, Леонід Петрович; Савченко, Роман Борисович; Саричев, Ярослав Володимирович; Пустовойт, Ганна Леонідівна; Максименко, Оксана Олександрівна; Sarychev, L. P.; Savchenko, R. B.; Sarychev, Y. V.; Pustovoit, G. L.; Maksymenko O.O.Документ Спосіб хірургічного лікування хворих з мегацистом внаслідок тривалої інфравезикальної обструкції(Державна служба інтелектуальної власності України, 2020-10-04) Саричев, Леонід Петрович; Sarychev, L. P.; Савченко, Роман Борисович; Savchenko, R. B.Спосіб хірургічного лікування хворих з мегацистом внаслідок тривалої інфравезикальної обструкції включає усунення причини інфравезикальної обструкції. Додатково проводиться утворення дублікатури передньої стінки сечового міхура шляхом лібералізації від адвентиції розсіченої впоперек передньої стінки сечового міхура впродовж 5-7 см в напрямку шийки та від слизової впродовж 5-7 см в напрямку дна та накладення верхньої частини сечового міхура на нижню і зшивання безперервно-вузловими швами VICRYL 2-3/0. Рану дренують 2 поліхлорвініловими трубками і пошарово ушивають, уретральний катетер видаляють на 8-10 добу після операції.Документ Хвороба Пейроні: нервово-судиннозберігаюча замісна фасціальна корпоропластика при дефектах білкової оболонки великих розмірів(2019-05-30) Саричев, Леонід Петрович; Сарычев, Леонид Петрович; Sarychev, L. P.; Саричев, Ярослав Володимирович; Сарычев, Ярослав Владимирович; Sarychev, Y. V.; Савченко, Роман Борисович; Савченко, Роман Борисович; Savchenko, R. B.Фібропластична індурація статевого члена – захворювання вперше було описано у 1743 р. французьким хірургом Франсуа Де Ла Пейроні, лікарем короля Людовика XV. Поширеність хвороби Пейроні (ХП) серед чоловіків старше 40 років коливається в межах від 1% до 9%, збільшуючись з віком. Проявляється у вигляді новоутворення білкової оболонки. Може супроводжуватись больовим синдромом, що разом з деформацією статевого члена призводить до порушення копулятивної функції.Документ Хірургічна корекція мегацисту внаслідок тривалої інфравезикальної обструкції(Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України», Державний заклад «Інститут урології Академії медичних наук України», 2019-10) Саричев, Леонід Петрович; Сарычев, Леонид Петрович; Sarychev, L. P.; Савченко, Роман Борисович; Савченко, Роман Борисович; Savchenko, R. B.Впродовж останніх десятиліть відмічається стійкий крен у бік медикаментозного лікування ДГПЗ, яке усуває симптоми нижніх сечових шляхів (СНСШ), але не завжди перериває патологічний ланцюг і у ряді випадків призводить до невиправданого затягування оперативного лікування. За даними K.E.Andersson і співавт. (2011) у післяопераційному періоді майже у 50% пацієнтів, а у віддалені строки у 60% пацієнтів залишаються СНСШ. Нерідко внаслідок утворення мегацисту після усунення обструкції не вдається відновити випорожнення сечового міхура.