Перегляд за Автор "Zaiets, S. M."
Зараз показуємо 1 - 11 з 11
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ A three-stage therapeutic and diagnostic algorithm in mechanical jaundice of different genesis and the most effective mini-invasive method of its treatment(Полтавський державний медичний університет, 2022) Prykhidko, R. A.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Zaiets, S. M.; Ivashchenko, D. M.; Chelishvili, A. L.; Shevchuk, M. P.; Прихідько, Роман Анатолійович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Заєць, Сергій Миколайович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Челішвілі, Анатолій Леонідович; Шевчук, Микола ПетровичThe paper analyzes the experience of treatment of mechanical jaundice with the use of minimally invasive surgical interventions in 176 patients. It has been found that the clinical presentation, laboratory parameters are of secondary importance in determining the etiology and level of biliary obstruction. For the differential diagnosis of etiological factors of obstructive jaundice, we used non-invasive and minimally invasive radiological methods: ultrasound – 203, magnetic resonance cholangiopancreatography – 98, multislice computed tomography – 74, endoscopic retrograde cholangiopancreatography - 138, percutaneous transhepatic cholangiography – 27. In order to determine the informativeness, we evaluated the detection of concretions, strictures of the bile ducts, mass lesions, dilation of intra- and extrahepatic bile ducts. Methods of elimination of biliary hypertension were various types of endoscopic decompression, which were performed in combination with endoscopic retrograde cholangiopancreatography and percutaneous transhepatic cholangiography. We compared the following aspects: the possibility of performing these types of decompression of the bile ducts, their effectiveness in eliminating jaundice and complications. Based on our results, we developed a 3-stage diagnostic and treatment algorithm, whose efficiency in the elimination of mechanical jaundice was 96.0 %.Документ Current principles of diagnosis and treatment of bone lesions in patients with diabetic foot syndrome(Полтавський державний медичний університет, 2024) Прихідько, Роман Анатолійович; Краснов, Олег Георгійович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Заєць, Сергій Миколайович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Краснова, Оксана Іванівна; Prykhidko, R. A.; Krasnov, O. H.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Zaiets, S. M.; Ivashchenko, D. M.; Krasnova, O. I.One of the most unresolved issues in patients with diabetic foot syndrome is the diagnosis and treatment of bone tissue lesion. The aim was to compare the results of treatment of bone tissue lesions in patients with diabetic foot syndrome and to highlight the factors of prevention of limb amputation. We have carried out treatment of 658 patients with diabetic foot syndrome. High amputation of lower limb in the control group were performed more often. Mortality was higher in the control group. At the same time, the supporting function of the foot in patients was preserved more often in the main group. Radical surgical treatment of osteomyelitis leads to a reduction in the duration of treatment of patients with diabetic foot syndrome and an increase in the number of surgical interventions. However, conservative therapy of osteomyelitis reduces the risk of impaired foot support function and high amputation of the lower limb. Одним із найбільш невирішених питань у пацієнтів із синдромом діабетичної стопи є діагностика та лікування ураження кісткової тканини. Метою було порівняти результати лікування уражень кісткової тканини у хворих на синдром діабетичної стопи та висвітлити чинники профілактики ампутації кінцівки. Проведено лікування 658 хворих на синдром діабетичної стопи. Високі ампутації нижньої кінцівки в контрольній групі проводили частіше. Смертність була вищою в контрольній групі. При цьому опорна функція стопи у пацієнтів зберігалася частіше в основній групі. Радикальне хірургічне лікування остеомієліту призводить до скорочення термінів лікування хворих на синдром діабетичної стопи та збільшення кількості оперативних втручань. Проте консервативна терапія остеомієліту знижує ризик порушення опорної функції стопи та високої ампутації нижньої кінцівки.Документ Substantiation of the application of gasless laparoscopic cholecystectomy in patients with a background of Covid-19 respiratory infection(Полтавський державний медичний університет, 2023) Zaiets, S. M.; Prikhidko, R. A.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Zezekalo, Ye. O.; Заєць, Сергій Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Зезекало, Єфім ОлеговичDuring the COVID-19 pandemic, calculous cholecystitis is one of the most frequent emergency pathologies requiring immediate surgical intervention. Laparoscopic surgery around the world has successfully replaced open surgery. However, high intra abdominal pressure of carbon dioxide, which is used according to the technology, leads to a high level of standing diaphragm, and can exert an extremely negative influence at the end of the operation in patients with COVID-19 respiratory infection. One of the ways to prevent complications is the further development of the laparolifting gasless laparoscopy technique. The aim of the study was to improve the surgical treatment of patients with acute calculous cholecystitis against the background of COVID-19 infection. We conducted an analysis of the effectiveness of cholecystectomies using the pneumoperitoneum and gasless method with the help of the laparolifting device, which we developed. The study involved the observation of patients who were immediately admitted to the surgical department with acute calculous cholecystitis against a background of COVID-19. The study showed that conducting cholecystectomy with the use of laparolifting in patients with COVID-19 respiratory infection allows us to reduce the risk of perioperative complications from the lungs, overstrain of the cardiovascular system and reduce the need for oxygen after surgery in patients with respiratory disorders, as well as to reduce the risk of increased blood pressure, eliminate the imbalance of the coagulation system in patients with COVID-19 infection much faster and restore the enzymatic activity of the liver in patients after surgery.Документ The choice of a method for surgical treatment of internal chronic hemorrhoids(Полтавський державний медичний університет, 2022) Kravtsiv, M. I.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Prykhidko, R. A.; Shevchuk, M. P.; Zaiets, S. M.; Ivanova, G. O.; Кравців, Микола Ігорович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Шевчук, Микола Петрович; Заєць, Сергій Миколайович; Іванова, Галина ОлегівнаHaemorrhoids are one of the most common diseases in the anorectal zone. Often this disease requires surgical treatment, so the study of types of operations for treatment of hemorrhoids is very important in our time. The aim of our study was to compare Rafaelo radiofrequency ablation of hemorrhoids and Milligan-Morgan hemorrhoidectomy to determine the best method of surgical treatment of chronic hemorrhoids. Our study included 135 patients divided into two groups. The first group consisted of 75 patients operated on by radiofrequency ablation, the second group consisted of 60 patients who underwent classical Milligan-Morgan hemorrhoidectomy. Obtained results showed that the method of radiofrequency ablation of hemorrhoids using the Rafaelo method is less traumatic, easier to perform for surgeons, has an insignificant level of postoperative pain, low frequency of early and late postoperative complications and recurrence, does not require additional drug therapy and is characterized by a short postoperative period and recovery.Документ Ways of solving the problem of choledocholithiasis in patients with pathology of parapapillary zone and common bile duct(Полтавський державний медичний університет, 2023) Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Prikhidko, R. A.; Zezekalo, E. O.; Zaiets, S. M.; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Прихідько, Роман Анатолійович; Зезекало, Єфім Олегович; Заєць, Сергій МиколайовичThe paper presents an analysis of the results of endoscopic treatment of choledocholithiasis in clinically severe cases. A retrospective and prospective analysis of the treatment of 161 patients with choledocholithiasis was conducted. Endoscopic papillosphincterotomy, mechanical lithotripsy, nasobiliary drainage and transpapillary stenting were performed to restore the bile passage and rehabilitate the extrahepatic bile ducts. Then we carry out a comparison of the efficiency of endoscopic lithoextraction in two groups of patients. The 1-st group – patients with large calculi of the common bile duct and normal anatomy of the parapapillary zone and choledochus, the 2-nd group – patients with choledocholithiasis and complicated anatomy – diverticuls of the parapapillary zone, stenosis or strictures of the extrahepatic bile ducts. Endoscopic papillosphincterotomy was performed in 151 patients. In 44 patients with diverticula of the large duodenal papilla, stones were removed by standard lithoextractors, in other 107 cases – mechanical lithotriptor was used. Stones were successfully removed in 98 patients. Lithotripsy was unsuccessful in 7 patients of 1-st group and in 2 patients of 2-nd group, and the reliability of lithotripsy did not differ in both groups. Endoscopic manipulations were equally effective in both groups.Документ Вплив COVID-19 на структуру та вираженість урологічної патології у ургентних пацієнтів(Полтавський державний медичний університет, 2023) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A. ; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.Коронавірусна хвороба (COVID-19), увійшла в наше життя у 2019 році. Спричинене це важке респіраторне захворювання - коронавірусом 2-го типу(SARS-CoV-2). З часу першої появи в грудні 2019 року захворювання призвело до всесвітньої пандемії, яка триває і донині. Нирки можуть бути одними з органів-мішеней при інфікуванні коронавірусом 2 типу (SARS-COV-2). Потрібно приділити увагу і оперативним втручанням на сечовивідній системі на фоні COVID-19. При багатьох станах запропоновані різні методи корекції як гнійно-септичних, так і обструктивних урологічних захворювань, але конкретні показання, протипоказання у пацієнтів з коронавірусом ще не були досліджені. Мета дослідження – проаналізувати вплив захворюваності на COVID-19 на розповсюдженість та вираженість гострої урологічної патології, визначити частоту та розповсюдження ускладнень. Дослідження базується на аналізі 323 історій пацієнтів з гострою урологічною патологією, які самостійно звернулися або були доставлені екстреною медичною допомогою до лікувальних закладів міста Полтави в 2020-2021 роках. Були проаналізовані 2 групи пацієнтів: без, та з наявним супутнім інфікуванням COVID-19. Проаналізувавши структуру ургентних урологічних захворювань та їх перебігу у пацієнтів з супутнім захворюванням COVID-19 ми змогли виділити певні статистично достовірні моменти: збільшення кількості запальних захворювань нирки та сечових шляхів, збільшення кількості випадків макрогематурії та підвищення кількості екстрених втручань з приводу гнійно-септичної патології нирок. Патогенетичні механізми розвитку даних станів на даний час є ще недостатньо вивченими та потребують проведення окремих досліджень, для подальшого покращення надання урологічної допомоги пацієнтам в умовах персистування пандемії COVID-19.Документ Особливості лікувальної тактики при рецидивних шлунково-кишкових кровотечах з використанням ендоскопічного гемостазу(Полтавський державний медичний університет, 2022) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Pryhidko, R. A.; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.На даний час ендоскопічний гемостаз є основним методом зупинки кровотечі та профілактики його рецидиву у хворих з гастродуоденальною виразковою кровотечею, але дотепер відсутня єдина думка про перевагу того чи іншого способу ендоскопічного гемостазу. Зараз, на думку багатьох фахівців, рецидив виразкової кровотечі вже не є абсолютним показанням до оперативного лікування, особливо у осіб з важким соматичним статусом, а служить показанням до повторного ендоскопічного гемостазу. Метою дослідження було порівняння ефективності різних способів ендоскопічного гемостазу у профілактиці рецидиву виразкової кровотечі, а також вивчення доцільності повторного ендоскопічного гемостазу при рецидиві кровотечі. Дослідження базується на аналізі лікування 268 пацієнтів з клінікою шлунково-кишкової кровотечі, які були ургентно доставлені та госпіталізовані в хірургічні відділення. Первинний ендоскопічний гемостаз був проведений 142 (52,9%): аргоноплазмову коагуляцію використовували у 56 (39,5%) спостереженнях, ін'єкційний метод – у 47 (33%), їх комбінацію – у 39 (27,5%) спостережень. Згідно даних дослідження більша частина рецидивів – 34 (51,5%) – виникла протягом 1 -ї доби після надходження до стаціонару. Вивчення ймовірності виникнення рецидиву кровотечі в залежності від початкової інтенсивності (Forrest) визначило, що частота розвитку рецидиву статистично більша при класі I -А і I-В, ніж при II-А і II-В. З 66 хворих з рецидивом кровотечі ефективний повторний гемостаз виконаний у 51 (77,3%). При цьому ефективність ін'єкційного методу становила 60%, аргоноплазмової коагуляції – 81,4%, комбінованого методу – 94,7%. За результатами можна стверджувати, що при рецидиві кровотечі повторний ендоскопічний гемостаз є доволі вагомою альтернативою оперативному лікуванню, особливо у хворих із тяжкими соматичними захворюваннями. Застосування при рецидивах кровотечі ендоскопічного повторного гемостазу дозволяє достовірно знизити летальність з 28 до 13,6%.Документ Персоніфіковане лікування пацієнтів з гострим калькульозним холециститом на тлі COVID-19-асоційованої інфекції, які потребують проведення лапароскопічних втручань(Полтавський державний медичний університет, 2024) Заєць, Сергій Миколайович; Zaiets, S. M.У дисертації висвітлено конструктивні питання застосування лапароскопічного методу при гострому калькульозному холециститі на фоні COVID-19-асоційованої інфекції та запропоновано способи попередження розвитку передбачуваних ускладнень у періопераційному періоді. Проаналізовано порівняльну динаміку біохімічних показників крові при використанні карбоксиперитонеуму та лапароліфтингу для створення робочого простору у пацієнтів з респіраторними проявами COVID-19 інфекції. The dissertation highlights the constructive issues of the laparoscopic method in acute calculous cholecystitis against the background of COVID-19-associated infection and suggests ways to prevent the development of predictable complications in the perioperative period. The study analyzed the comparative dynamics of blood biochemical parameters when using carboxyperitoneum and laparolifting to create a working space in patients with respiratory manifestations of COVID-19 infection.Документ Роль лапароліфтингу при виконанні лапароскопічних холецистектомій у пацієнтів з COVID-19(Полтавський державний медичний університет, 2021) Заєць, Сергій Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Заец, С. Н.; Дудченко, Максим Александрович; Иващенко, Дмитрий Николаевич; Zaiets, S. M.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.Починаючи з березня 2020 року, коли лікарі стикнулися з початком пандемії коронавірусної хвороби (SARS-CoV-2), хірургічна служба постала перед новими проблемами: зростання екстреної патології черевної порожнини та наявності вірусної хвороби COVID-19 як супутнього стану. Респіраторна інфекція вимагає пошуки шляхів покращення проведення оперативних лапароскопічних втручань, оскільки у всіх пацієнтів мають місце респіраторні порушення. Одним із методів який може стати на допомозі є лапароліфтинг або «безгазова лапароскопія». Метою дослідження було дослідження ефективності та безпечності методу безгазової лапароскопії (лапароліфтингу) при проведенні ендоскопічних холецистектомій у пацієнтів з супутньою інфекцією COVID-19. Ми проаналізували клінічні дані пацієнтів, хворих на гострий деструктивний холецистит з супутньою інфекцією COVID-19, яким виконувалося лапароскопічна холецистектомія з використанням пристрою лапароліфтингу та порівняли їх з традиційною операцією з використанням карбоксиперитонеуму. Згідно отриманих даних можна припустити, що використання методу «безгазової лапароскопії» при наявності респіраторного дистрес-синдрому у пацієнтів з COVID-19 дозволяє зменшити необхідність в підвищенні пікового тиску на вдосі при виконанні інтубаційного наркозу, також у післяопераційному періоді даний метод позитивно впливає на потребу пацієнтів у кисні для досягнення необхідної сатурації. Аналізуючи лабораторні показники, отримали висновок, що обидва методи є співставними і не викликають критичних зрушень гомеостазу організму. Також, згідно дослідження лапароліфтинг є безпечною методикою, що не призводить до посилення больового синдрому після операції та до порушення активізації пацієнта. Отже ми можемо рекомендувати використовувати лапароліфтинг при проведенні лапароскопічної холецистектомії у пацієнтів з COVID-19.Документ Сучасні аспекти розвитку коагулопатії у пацієнтів при COVID‑19 інфекції: огляд літератури(Полтавський державний медичний університет, 2021-11-08) Дудченко, Максим Олександрович; Заєць, Сергій Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Dudchenko, M. O.; Prihidko, R. A.; Zaiets, S. M.У цьому огляді узагальнено сучасні дані про порушення коагуляції, що виникають при COVID-19 інфекції. Незважаючи на значну кількість досліджень, в даний час залишається нез’ясованим, чи COVID-19 є безпосередньою причиною коагулопатичних порушень або вони виникають у період прогресування інфекційного процесу. Різними авторами пропонується кілька патогенетичних механізмів розвитку коагулопатії при цьому захворюванні. Однак найбільш важливим вважається вивільнення великої кількості цитокінів, які провокують інтерстиціальне запалення, ендотеліальне пошкодження та активацію коагуляції, у патогенезі якої ключова роль належить тканинному фактору. Гіперзапальні реакції призводять до тканинних пошкоджень, порушеннь ендотеліального бар'єру та неконтрольованої активації коагуляції. У легенях та, можливо, в інших органах під дією вірусу відбувається локальне ураження ендотелію судин, що призводить до ангіопатії, активації та агрегації тромбоцитів з формуванням тромбів та супутнього вживання тромбоцитів. Системна гіперкоагуляція та гіперфібриногенемія значно підвищують ймовірність тромбозу великих судин та тромбоемболічних ускладнень, які виявляються у 20-30% пацієнтів відділень інтенсивної терапії. Поряд із підвищенням рівня цитокінів у крові їх вміст також збільшується у легенях, у рідині бронхоальвеолярного лаважу. Цитокіновий шторм призводить до системного внутрішньосудинного згортання, поліорганної недостатності та летального результату. Також в огляді наведено обґрунтування принципів ведення пацієнтів з коагулопатією на основі відомих механізмів унікальних порушень, властивих COVID‑19. Показано, що проблема патогенезу розвитку порушень згущення крові при COVID‑19 інфекції залишається актуальною.Документ Сучасні інтерактивні перевязувальні матеріали для місцевого лікування гнійно-запальних процесів(Полтавський державний медичний університет, 2025) Нємченко, Іван Іванович; Кравців, Микола Ігорович; Ляховський, Віталій Іванович; Лисенко, Руслан Борисович; Прихідько, Роман Анатолійович; Краснов, Олег Георгійович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Заєць, Сергій Миколайович; Nіemtchenko, І. І.; Kravciv, M. І.; Liakhovskyi, V. І.; Lisenko, R. B.; Krasnov, O. G.; Pryhidko, R. A.; Horodova-Andryeyeva, T. V.; Zaiets, S. M.Висока частота розвитку гнійно-запальних захворювань та післяопераційних гнійних ускладнень, а також перехід гострих гнійно - запальних процесів у хронічні, тривале стаціонарне лікування, значні економічні збитки на реабілітацію та відновлення працездатності хворих переконливо свідчать про невирішеність проблеми гнійної інфекції в хірургії, а проблема лікування хворих з гнійно –запальними процесами є однією з найактуальніших у сучасній клінічній хірургії.Незважаючи на значні досягнення сучасної фармакології, основним у лікуванні гнійних ран залишається хірургічний метод у поєднанні з місцевим лікуванням. Враховуючи особливості протікання гнійно -запального процесу, не завжди вдається локалізувати і зупинити розвиток інфекційного процесу. Тому основним на сьогоднішній день в практиці місцевого лікування гнійних ран є метод лікування під пов’язкою.Лікування ран під пов'язкою є найпростішим у застосуванні та доступним методом терапії як на амбулаторному етапі, так і при стаціонарному лікуванні. Тому впровадження в хірургічну практику для місцевого лікування хворих з гнійними ранами нового класу інтерактивних ранових покриттів, які характеризуються різними властивостями (складом, технологією отримання, методом використання) і здатні активно поглинати рановий ексудат насичений мікробами, токсинами та продук-тами розпаду, протягом тривалого часу створювати і підтримувати в осередку запалення, збалансоване оптимальне вологе середовище необхідне для нормалізації відновлювальних процесів в рані, в то же час, пролонговано виділяючи в рану включених в їх матрицю діючих лікарських препаратів, які володіють антибактеріальною, адсорбційно -осмотичною, некролітичною, анестезуючою, гемостатичною активностью і забезпечують тривалий лікувальний вплив на рану, створюючи оптимальні умови для прискорення процесу очищення і загоєння рани. Висока частота розвитку гнійно-запальних захворювань та післяопераційних гнійних ускладнень, а також перехід гострих гнійно - запальних процесів у хронічні, тривале стаціонарне лікування, значні економічні збитки на реабілітацію та відновлення працездатності хворих переконливо свідчать про невирішеність проблеми гнійної інфекції в хірургії, а проблема лікування хворих з гнійно –запальними процесами є однією з найактуальніших у сучасній клінічній хірургії.Незважаючи на значні досягнення сучасної фармакології, основним у лікуванні гнійних ран залишається хірургічний метод у поєднанні з місцевим лікуванням. Враховуючи особливості протікання гнійно -запального процесу, не завжди вдається локалізувати і зупинити розвиток інфекційного процесу. Тому основним на сьогоднішній день в практиці місцевого лікування гнійних ран є метод лікування під пов’язкою.Лікування ран під пов'язкою є найпростішим у застосуванні та доступним методом терапії як на амбулаторному етапі, так і при стаціонарному лікуванні. Тому впровадження в хірургічну практику для місцевого лікування хворих з гнійними ранами нового класу інтерактивних ранових покриттів, які характеризуються різними властивостями (складом, технологією отримання, методом використання) і здатні активно поглинати рановий ексудат насичений мікробами, токсинами та продук-тами розпаду, протягом тривалого часу створювати і підтримувати в осередку запалення, збалансоване оптимальне вологе середовище необхідне для нормалізації відновлювальних процесів в рані, в то же час, пролонговано виділяючи в рану включених в їх матрицю діючих лікарських препаратів, які володіють антибактеріальною, адсорбційно -осмотичною, некролітичною, анестезуючою, гемостатичною активностью і забезпечують тривалий лікувальний вплив на рану, створюючи оптимальні умови для прискорення процесу очищення і загоєння рани. The high prevalence of purulent-inflammatory diseases and postoperative purulent complications, along with the transition of acute purulent-inflammatory processes to chronic forms, leads to prolonged inpatient treatment and significant economic losses associated with patient rehabilitation and recovery of working capacity. These factors clearly highlight that the issue of purulent infections in surgery remains unresolved, making the treatment of patients with purulent-inflammatory processes one of the most pressing challenges in modern clinical surgery. Despite the significant advancements in modern pharmacology, the primary approach to treating purulent wounds remains surgical intervention, supplemented by local treatment methods. The objective of this work is to investigate the effects of applying interactive dressing in the management and prevention of purulent-inflammatory conditions in the surgical practice. Given the nature of the purulent-inflammatory process, it is not always possible to fully localize and halt the spread of infection. Therefore, the primary method of local treatment for purulent wounds today is wound management under a dressing. Wound treatment under a dressing is one of the simplest and most accessible therapeutic approaches, suitable for both outpatient care and inpatient treatment. Thus, the integration of a new class of interactive wound dressings into surgical practice represents a significant advancement in the local treatment of purulent wounds. These innovative wound coverings, which differ in composition, manufacturing technology, and application methods, offer multiple therapeutic benefits. They actively absorb wound exudate containing microbes, toxins, and cellular debris, maintain an optimal moist environment within the wound for an extended period, which is essential for normalizing tissue repair processes, provide prolonged release of active therapeutic agents, embedded within their matrix, that exhibit antibacterial, adsorption-osmotic, necrolytic, anesthetic, and hemostatic properties, and enhance wound healing, creating optimal conditions for faster wound cleansing and tissue regeneration.