Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 4 (64)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 4 (64) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 25
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Post-stroke fatigue and its dimensions over the second year after acute cerebrovascular events(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Delva, I. I.; Дельва, Ірина Іванівна; Дельва, Ирина ИвановнаPost-stroke fatigue (PSF) is a common, long-lasting consequence of acute cerebrovascular events (ACE). Aim. To assess the rate and intensity of PSF over the second year after strokes and transient ischemic attacks. Material and methods. Initially patients were followed up and examined in 12 months (201 cases) and finally in 24 months (126 cases) after ACE occurrence; through these time intervals patients were examined quarterly. PSF was measured by fatigue assessment scale (FAS), multidimensional fatigue inventory-20 (MFI-20) and fatigue severity scale (FSS). Results. According to FAS and FSS, rate of PSF over the second year after ACE occurrence were unchangeable within narrow limits, 31,7%-33,0%. Rates of global, physical, mental, activity-related and motivational post-stroke fatigue, according to MFI-20, were also stable, within 25,0%-28,6%, 24,6%-27,4%, 27,8%-30,2%, 22,4%-26,2% and 19,4%-22,0%, respectively. Patients with strokes, compared with transient ischemic attack patients, had more common general, physical, mental, motivational and activity-related post-stroke fatigue domains in 12 and 15 months after ACE occurrence. Intensity of PSF due to FAS (range – 29,0 (26,0-33,0) – 28,0 (26,0-32,2)) and FSS (5,5 (5,2-5,9) – 4,8 (4,5-5,2)), as well as intensity of physical (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,0)) and activity-related (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,5)) PSF domains due to MFI-20, was statistically stable, whereas severity of global (14,0 (13,015,0) – 13,0 (12,0-14,0)), mental (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (12,0-14,0)) and motivational (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (13,0-15,0)) PSF domains significantly decreased through the second year after ACE. Conclusion. 1. PSF rate as well as PSF dimension rates were stable over the second year after ACE regardless the fatigue scales used. 2. Intensity of gobal, mental and motivational post-stroke fatigue domains, according to MFI-20, significantly decreased over the second year after ACE occurrence.Документ Особливості клінічного перебігу субарахноїдального крововиливу нетравматичного генезу у гострому періоді захворювання(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Полковнікова, К. Ю.; Полковникова, К. Ю.; Polkovnikova, K. Yu.Мета дослідження: вивчити клініко-статистичну характеристику, особливості перебігу захворювання, динаміку результатів неврологічних шкал і структуру ускладнень у стаціонарних хворих, госпіталізованих з приводу субарахноїдального крововиливу нетравматичної етіології. Обстежено 87 пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом, з них 38 (43,68%) - з ізольованим, 14 (16,09%) – з субарахноїдально-паренхіматозним, 29 (33,33%) – з субарахноїдально-вентрикулярним, 6 (6,9%) – з субарахноїдально-паренхіматозно-вентрикулярним крововиливом, загальна кількість змішаних крововиливів складала 56,32%. У рутинне клінічне обстеження були додатково включені шкала C.S. Ogilvy et B.S. Carter та шкала GOSE. Більшість хворих даної вибірки мали найлегший ступінь тяжкості субарахноїдального крововиливу згідно класифікації Всесвітньої організації нейрохірургів – 33 пацієнта (37,93%), що відповідає 15 балам за шкалою ком Глазго та відсутності рухового та мовного дефіциту. Друга ступінь тяжкості діагностована у 37 чоловік (42,53%), це 13-14 балів за шкалою ком Глазго та відсутність рухового і мовного дефіциту. Наступна невелика когорта пацієнтів відносилася до 3 ступеню тяжкості – 14 хворих (16,09%), вони мали 13-14 балів за шкалою ком Глазго та певного ступеню вираженості руховий і / або мовний дефіцит. Дві людини були віднесені до 4 ступеню тяжкості (2,30%) із 7-12 балами за шкалою ком Глазго та наявністю / відсутністю рухового і / або мовного дефіциту. Один хворий (1,15%) належав до категорії крайного 5 ступеню тяжкості із 3-6 балами за шкалою ком Глазго та наявністю / відсутністю рухового і / або мовного дефіциту. Відсоток вірогідності прогнозу субарахноїдального крововиливу 78–80% успішного результату згідно узагальнюючої класифікаційної шкали для оцінки прогнозу результату субарахноїдального крововиливу (C.S. Ogilvy et B.S. Carter) мали 76 хворих із балами від 0 до 2 (87,36%). Три бали та 65–67%, менш успішний результат продемонстрували 10 хворих (11,49%). У одного хворого (1,15%) нараховано 25%, несприятливий результат та сумарні 4 бали. Виявлені наступні фактори ризику розвитку субарахноїдального крововиливу: наявність в сімейному анамнезі даного захворювання у родичів; наявність в анамнезі шкідливих звичок: паління; зловживання алкоголем; наявність в анамнезі гіпертонічної хвороби, атеросклерозу та гіперхолестеринемії. Із супутніх хвороб найбільш широко були представлені такі захворювання, як ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунка, цукровий діабет.Документ Проявления предменструального синдрома: особенности в разных возрастных группах у спортсменок в ряде видов спорта(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Бугаевский, К. А.; Черепок, А. А.; Бугаєвський, К. А.; Черепок, О. О.; Bugaevsky, K. A.; Cherepok, A. A.В статье представлены результаты лонгитюдного исследования, посвящённого изучению особенностей соматических и психологических проявлений предменструального синдрома у спортсменок разных возрастных групп и в разных видах спорта. Представлены сравнительные данные отечественных и зарубежных исследователей, занимающихся этой проблемой, описаны варианты становления и развития предменструального синдрома в каждой из обследованных возрастных групп. Определено, что во всей обследованной группе разнообразные соматические проявления предменструального синдрома были у 222 (74,00%) спортсменок, а психологические проявления предменструального синдрома были зафиксированы у 192 (63,00%) спортсменок. Установлено, что комбинированные проявления предменструального синдрома со средне и значительно выраженными сомато-психологическими и психо-соматологическими проявлениями предменструального синдрома были определены у 194 (64,67%) спортсменок, в трёх обследованных возрастных группах.Документ Варіабельність ритму серця у хворих стабільною ішемічною хворобою серця з цукровим діабетом 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Строна, В. І.; Горб, Ю. Г.; Комір, І. Р.; Строна, В. И.; Горб, Ю. Г.; Комир, И. Р.; Stronа, V. I.; Gorb, Y. G.; Komir, I. R.Мета дослідження - оцінити часові та спектральні показники варіабельності серцевого ритму у пацієнтів на стабільну форму ішемічної хвороби серця і цукрового діабету 2 типу за даними добового моніторування електрокардіографії за Холтером (ХМ ЕКГ). Матеріал і методи. Обстежено 61 особу віком 42-64 роки (середній вік 46,4±4,6 року) з ішемічною хворобою серця, стабільною стенокардією напруги II-III функціональних класів. У тому числі 34 хворі (1-а група) мали цукровий діабет 2 типу. 2-а група - 27 осіб без порушень вуглеводного обміну. Всім хворим проводилося ХМ ЕКГ з подальшим аналізом показників варіабельності серцевого ритму. Контрольну групу склали 15 осіб з гіпертонічною хворобою II ст без ішемічної хвороби серця та цукрового діабету. Результати та обговорення. Встановлено, що в обох групах хворих на ішемічну хворобу серця, незалежно від наявності цукрового діабету, відзначалося зменшення циркадного індексу в порівнянні з хворими з гіпертонічною хворобою, що, ймовірно, свідчить про стан вегетативної "денервації" серця, розвитку ригідності добового циркадного профілю частоти серцевих скорочень. При збільшенні рівня глікозильованого гемоглобіну у пацієнтів 1-ї групи відзначено зниження часових показників варіабельності ритму серця і циркадного індексу. Кількість надшлуночкових і шлуночкових екстрасистол за добу було статистично достовірно більше у хворих 1-ї групи (p <0,001, p <0,002 відповідно) в порівнянні з групою хворих на ішемічну хворобу серця без цукрового діабету. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом за даними ХМ ЕКГ спостерігалося зниження часових показників варіабельності серцевого ритму. У цій категорії хворих відмічалося загальне зниження варіабельності серцевого ритму - зменшення середньоквадратичного відхилення (SDNN), зміни спектральних характеристик (зменшення високочастотної складової спектра (HF), збільшення співвідношення LF/HF) з зміщенням балансу в бік симпатичного (низькочастотного) компонента. У пацієнтів зі стабільною формою ішемічної хвороби серця та цукровим діабетом 2 типу відзначається зменшення як часових, так і спектральних показників варіабельності серцевого ритму, що свідчить про зниження сумарної активності нейрогуморальних впливів на серцевий ритм. Вказані зміни пов'язані з підвищенням ектопічної активності міокарда.Документ Загальна анатомічна характеристика тонкої кишки білих щурів(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Гринь, Володимир Григорович; Гринь, Владимир Григорьевич; Hryn, V. H.Вступ. Будова тонкої кишки людини і білих щурів досить подібна. Дослідження її видових особливостей у білих щурів необхідне для поповнення сучасних морфологічних відомостей стосовно можливості вивчення перебігу та моделювання деяких патологічних станів. Мета. Детальне вивчення анатомічних особливостей тонкої кишки білих щурів, що є необхідною передумовою при плануванні і проведенні певних експериментальних досліджень. Матеріали і методи. Дослідження здійснено на 80 білих щурах-самцях. Матеріалом для дослідження слугували видалені шлунки з дистальним відділом стравоходу, тонка та товста кишка. Після їх видалення проводили фіксацію в 10% розчині нейтрального формаліну, фотографування зовнішньої та внутрішньої (слизової) поверхонь. В ін- ших випадках наповнювали шлунково-кишковий тракт тварин через стравохід повітрям, фізіологічним розчином і самотвердіючою пластмасою (Latacryl-S), після чого піддавали кислотній корозії, отримуючи об'ємні зліпки внутрішніх порожнин шлунка, тонкої і товстої кишки. Результати та висновки. Після вивчення анатомічних особливостей тонкої кишки білих щурів можна виділити два відділи: початкову безбрижову частину, яка тільки за аналогією з подібним відділом людини може називатися дванадцятипалою кишкою, та іншу її, брижову частину, в петлистій формі якої не вдається виявити межу між порожнім і клубовим відділами, призначену в основному для транзитивного переміщення харчових продуктів в сліпу кишку, де здійснюється їх остаточна переробка і формування калових мас. На зовнішній поверхні брижового відділу тонкої кишки чітко візуалізуються групові лімфоїдні вузлики, відомі під назвою пейєрових бляшок; Вступление. Строение тонкой кишки человека и белых крыс достаточно схоже. Исследование ее видовых особенностей у белых крыс необходимо для пополнения современных морфологических сведений относительно изучения течения и моделирования некоторых патологических состояний. Цель. Детальное изучение анатомических особенностей тонкой кишки белых крыс является необходимым условием при планировании и проведении определенных экспериментальных исследований. Материалы и методы. Исследование осуществлено на 80 белых крысах-самцах. Материалом для исследования послужили удаленные желудки с дистальным отделом пищевода, тонкая и толстая кишка. После их удаления проводили фиксацию в 10% растворе нейтрального формалина, фотографирование внешней и внутренней (слизистой) поверхностей. В других случаях проводили наполнение желудочно-кишечного тракта животных через пищевод воздухом, физиологическим раствором и самотвердеющей пластмассой (Latacryl-S), после чего подвергали кислотной коррозии, получая объемные слепки внутренних полостей желудка, тонкой кишки и толстой. Результаты и выводы. После изучения анатомических особенностей тонкой кишки белых крыс можно выделить два отдела: начальную внебрыжеечную часть, которая только по аналогии с подобным отделом человека может называться двенадцатиперстной кишкой, и другую ее, брыжеечную часть, в петлистой форме которой не удается обнаружить границу между тощим и подвздошными отделами, предназначенную в основном для транзитивного перемещения пищевых продуктов в слепую кишку, где осуществляется их окончательная переработка и формирование каловых масс. На наружной поверхности брыжеечного отдела тонкой кишки, четко визуализируются групповые лимфоидные узелки, известные под названием пейеровых бляшек; Introduction. The structure of the small intestine in humans and white rats are quite similar. The study of its specific features in white rats is important to supplement and update modern morphological science with data on the course and modelling of certain pathological conditions. Purpose. A detailed study of the anatomical features of the small intestine in white rats is a prerequisite for planning and conducting certain experimental studies. Material and methods. The study was performed on 80 white male rats. The material for the study included removed stomachs with the distal segment of oesophagus, the small and large intestine. Following the removal the organs were fixed with 10% neutral formalin, outer and inner (mucosal) surfaces then were photographed. In other cases, the gastrointestinal tract of animals was filled through the gus with air, physiological saline, and autopolymer plastic (Latacryl-S), and then exposed to acid corrosion, obtaining three-dimensional casts of internal cavities of the stomach, small and large intestine. Results. Having studying the anatomical features of the small intestine of white rats we can distinguish two parts: the initial extra mesenteric part, which can be called the duodenum only by analogy with a similar human section, and its other mesenteric part, in the looped segment of which the border between which the ileal and jejunum division was not found. This segment seems to be designed mainly for the transitive movement of food into the cecum, where their final processing and the formation of faecal masses occur. On the outer surface of the mesenteric small intestine, there are clearly visible groups of lymphoid nodules, known as Peyer's patches.Документ Cтан та корекція цитоенергетичного забезпечення в комплексі інтенсивної терапії синдрому гастроінтестинальної недостатності у новонароджених(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Холод, Дмитро Анатолійович; Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Холод, Дмитрий Анатольевич; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Shkurupiy, D. A.; Holod, D. A.З метою оптимізації інтенсивної терапії у новонароджених із синдромом гастроінтестинальної недостатності шляхом обґрунтування застосування препарату бурштинової кислоти проведене рандомізоване клінічне дослідження за участю 110 новонароджених із синдромом гастроінтестинальної недостатності. До основної групи увійшли новонароджені, які в комплексі терапії отримували інфузію препарату із вмістом сукцинату натрію (n=66), до групи порівняння – новонароджені, яким застосування цього препарату не проводилось (n=44). У обстежених новонароджених на початку дослідження спостерігалась тенденція до формування лактат-ацидозу, при цьому не було встановлено значимого кореляційного зв’язку між виразністю синдрому гастроінтестинальної недостатності і показниками цитоенергетичного забезпечення. Наприкінці дослідження показники цитоенергетичного забезпечення в обох групах різнились за рахунок зменшення рівня молочної кислоти, її співвідношення відносно піровиноградної кислоти і збільшення активності сукцинатдегідрогенази у новонароджених, які додатково отримували препарат бурштинової кислоти. При цьому був встановлений прямий значимий кореляційний зв’язок між виразністю синдрому гастроінтестинальної недостатності і рівнем молочної кислоти. Таким чином, у обстежених новонароджених із синдромом гастроінтестинальної недостатності формуються цитоенергетичні порушення, що відображається на прогресуванні і виразності даного синдрому. Призначення препаратів бурштинової кислоти дозволяє покращити стан клітинного енергозабезпечення, зменшуючи прояви лактатацидозу і призводять до зменшення виразності і прогресування синдрому гастроінтестинальної недостатності; the grounds to use amber acid, we carried out a randomized clinical trial involving 110 newborns with gastrointestinal insufficiency syndrome. The main group included newborns who received infusion with sodium succinate (n = 66) as a part of integrated therapy; the control group included the newborns who were not administered the above mentioned medication (n = 44). At the beginning of the study we observed a tendency towards the formation of lactate acidosis in the examined newborns, while no significant correlation was established between the severity of the gastrointestinal insufficiency syndrome and the indicators of cell energy supply. At the end of the study, the cell energy supply indicators varied in both groups by reducing the level of lactic acid, its ratio regarding pyruvic acid and increase in the activity of succinate dehydrogenase in newborns, who received amber acid in addition to the standard treatment. At the same time we observed a direct significant correlation between the severity of the syndrome of gastrointestinal insufficiency and the level of lactic acid. Thus, the examined newborns with gastrointestinal insufficiency syndrome are found to start developing cell energy disorders that is reflected in the progression and severity of the syndrome. Administration of amber acid medications helps to improve the state of cell energy supply, reducing the manifestations of lactate acidosis and declining the severity and progression of gastrointestinal insufficiency syndrome.Документ Роль макрофагів в імунопатогенезі псоріазу та ожиріння(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ємченко, Яна Олександрівна; Емченко, Яна Александровна; Yemchenko, Ya. O.Псоріаз - одне з найбільш розповсюджених хронічних рецидивуючих мультифакторних захворювань шкіри з домінуванням генетичної упередженості, для якої характерні гіперпроліферація епідермальних клітин, порушення процесу кератинізації на тлі запальної реакції в дермі, а також ураження нігтів, суглобів і волосистої частини голови. За результатами клініко-епідеміологічних досліджень, на псоріаз хворіє біля 3-4 % населення нашої планети, незалежно від статі, віку та етнічної групи, при цьому питома вага цієї патології в загальній структурі шкірних хвороб сягає, за даними різних авторів, від 1%- до 40%. Однак, незважаючи на значне поширення псоріазу та на велику кількість робіт з цієї проблеми, до сих пір немає єдиного погляду на патогенез цього дерматозу. Для об’єктивного розуміння патогенезу псоріазу необхідно враховувати недостатньо вивчену коморбідність цієї патології. Останнім часом спостерігається стала тенденція зростання псоріатичної хвороби та ожиріння, в патогенезі яких значна роль відведена системному запаленню та макрофагам. По результатам дослідження виявлено, що загальною ланкою патогенезу ожиріння та псоріазу є системне запалення, яке проявляється у збільшені кількості макрофагів, що продукують велику кількість прозапальних цитокінів. Таким чином, ожиріння і запалення викликає порочне коло причинно-наслідкових зв'язків. Так, ожиріння провокує запалення, а запалення в свою чергу, посилює ожиріння і перешкоджає зниженню ваги. Таким чином, тісний взаємозв’язок між псоріазом та ожирінням є надзвичайно важливим у підборі персоніфікованої терапії. Тому перспективою подальших досліджень є більш поглиблене вивчення коморбідності псоріатичної хвороби, що дозволить виявити нові мішені терапії даного дерматозу.Документ Можливості прогнозування розвитку ускладнень цукрового діабету 1 типу за показниками глікемічного контролю(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Перцева, Н. О.; Мошенець, К. І.; Перцева, Н. О.; Мошенец, Е. И.; Pertseva, N. О.; Moshenets, K. I.Метою роботи було розробити математичну модель прогнозування розвитку та прогресування діабетичної мікроангіопатії у хворих на цукровий діабет 1 типу з використанням показників тривалого моніторування глікемії. Було обстежено 62 пацієнта з цукровим діабетом 1 типу з середнім віком від 18 до 45 років. Визначали рівні HbA1c, C-пептида, креатиніна крові та альбумінурії. В залежності від рівня HbA1c пацієнтів розділили на групи: група 1 – HbA1c≤7,0 % (n=18), група 2 – HbA1c>7,0 % (n=44). Проводили тривале моніторування глікемії допомогою системи CGMS протягом 6 діб. До уваги брались максимальне, мінімальне значення глікемії та розмах глікемії. Шляхом використання простого лінійного регресійного аналізу отримано математичне рівняння залежності рівня альбумінурії від показника ризниці максимального і мінімального рівня глікемії, що дає можливість прогнозувати прогресування діабетичної нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типуДокумент Взаємозв’язок змін якості життя та артеріальної жорсткості у хворих на цукровий діабет типу 2 в поєднанні з ожирінням(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Фуштей, І. М.; Солов’юк, О. А.; Солов’юк, О. О.; Фуштей, И. М.; Соловьюк, А. А.; Соловьюк, А. А.; Fushtey, I. M.; Solovyuk, Ye. A.; Solovyuk, A. O.Мета дослідження - вивчення загальних особливостей якості життя, впливу надлишкової маси тіла на якість життя, характеру харчової поведінки у хворих на цукровий діабет типу 2 в поєднанні з надлишковою масою тіла та ожирінням, а також встановлення кореляційних зв’язків з показниками функціонального стану артеріальних судин. Було обстежено 64 особи (34 жінки та 30 чоловіків) хворих на цукровий діабет з надлишковою масою тіла та ожирінням (середнім віком 56,3±10,23 років), що склали 1 групу, 34 особи (19 жінки та 15 чоловіків), середній вік склав 55,6±11,92 років, що увійшли до 2 групи, а також 28 практично здорових осіб контрольної групи. Для оцінки якості життя використовували опитувальники SF-36v2, вплив надлишкової маси тіла на якість життя аналізували за даними опитувальника IWQOL-Lite, характер харчової поведінки визначали за допомогою опитувальника COEQ4 7days FPRS. Функціональний стан артеріальних судин визначали за допомогою оцінки швидкості розповсюдження пульсової хвилі з використанням автоматизованого реографічного комплексу ReoCom («ХАИ-медика» (Україна). У хворих на цукровий діабет з надлишковою масою тіла за даними опитувальника SF-36v2 відзначені зміни з боку якості життя, які характеризувалися в першу чергу зниженням рівня фізичної активності, а також соціального та емоційного статусу, зазначені зміни різнилися не тільки з практично здоровими особами, але й хворими на цукровий діабет з нормальною масою тіла. Характер харчової поведінки у хворих на цукровий діабет з надлишковою масою тіла відрізнявся підвищеним станом голоду на тлі погіршеного емоційного стану та підвищеним бажанням їсти певні види продуктів, які можуть сприяти надлишковій масі тіла. Структурні зміни артеріальних судин, які характеризують артеріальну жорсткість, були взаємозв’язаними з показниками емоційного стану та фізичної активності у хворих на цукровий діабет з надлишковою масою тіла.Документ Поширеність діабетичного кетоацидозу та його причинні фактори у подільському регіоні України(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ніжинська-Астапенко, З. П.; Секрет, Т. В.; Власенко, М. В.; Nezhinskaya-Astapenko, Z. P.; Sekret, T. V.; Vlasenko, M. V; Нежинская-Астапенко, З. П.; Секрет, Т. В.; Власенко, М. В.Цукровий діабет — одне з найпоширеніших захворювань світу, що характеризується великою кількістю ускладнень, таких як кетоацидоз та його найтяжчий варіант — кетоацидотична діабетична кома. Мета. Оцінити причини розвитку діабетичного кетоацидозу та тривалість лікування гострого стану у різних вікових групах. Матеріали та методи. Випадковим відбором у дослідження були включені 55 пацієнтів із цукровим діабетом, які були ургентно госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії Вінницького обласного високоспеціалізованого центру віком від 9 до 70 років в стані діабетичного кетоацидозу протягом 2009-2014 рр. Середній вік хворих становив 31,58±17,18 років. Пацієнтів було розділено на 3 клінічні групи залежно від віку. Діагностика діабетичного кетоацидозу проводилась на основі наказу МОЗ України від 27.04.06 № 254. Обробку основних статистичних показників проводили за допомогою програми російськомовної версії «Statistica 6.1» StatSoft, 1995. Результати: Найчастіше гострий стан виникав через порушення дієти – 27,2 % від усіх обстежених. На 2-му місці було порушення інсулінотерапії – в 21,8 % від усіх випадків. У значної кількості осіб кетоацидоз дебютував при вперше виявленому цукровому діабеті (20%). Загалом тривалість лікування хворих коливалась від 2,33 до 3,09 днів, яка залежала від клінічного варіанту діабетичного кетоацидозу. Висновки. Найпоширенішими причинами виникнення діабетичного кетоацидозу були порушення дієти та інсулінотерапії, вперше виявлений цукровий діабет. Тривалість лікування не залежала від віку пацієнтів, однак значно відрізнялася відповідно до клінічного варіанту діабетичного кетоацидозу.Документ Вплив інгібітора транскрипційного фактора stat-3 на показники окисно-нітрозативного стресу в тканинах пародонта щурів за умов системного введення ліпополісахариду(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єлінська, Аліна Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Костенко, Виталий Александрович; Yelinska, A. М.; Kostenko, V. O.Досліджено вплив інгібітора фактора транскрипції STAT-3 іматинібу мезилату на показники окисно-нітрозативного стресу в м’яких тканинах пародонта в умовах системної запальної відповіді (СЗВ), індукованої введенням ліпополісахариду (ЛПС) Salmonella typhi (в дозі 0,4 мкг/кг маси 3 рази протягом 1-го тижня та одноразово щотижнево протягом наступних 7-ми тижнів). Введення іматинібу мезилату в дозі 15 мг/кг 3 рази в тиждень, починаючи з 30-го дня моделювання СЗВ, супроводжувалося суттєвим зменшенням швидкості генерування супероксидного аніон-радикала дихальним ланцюгом мітохондрій (на 13,4%) порівняно з даними групи з відтворенням СЗВ. Швидкість продукування цього радикала NADPH-залежними електронно-транспортними ланцюгами та фагоцитами суттєво не змінювалася. Водночас у тканинах пародонта знижувалася сумарна активність NO-синтази (на 27.4%) без істотних змін концентрації пероксинітрит-йонів. Наслідком цього було суттєве обмеження пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) у м’яких тканинах пародонта: концентрації вторинних продуктів пероксидації до та після інкубації у прооксидантному буферному розчині при введенні іматинібу мезилату поступалися на 37.5 та 33.8% відповідно результатам групи з відтворенням СЗВ. Активність супероксиддисмутази та каталази перевищувала дані групи порівняння на 40,0 та 60,0% відповідно. Зроблено висновок, що застосування інгібітора активації STAT-3 іматинібу мезилату за умов ЛПС-індукованої СЗВ обмежує у тканинах пародонта щурів утворення активних форм кисню й азоту: знижує швидкість продукування супероксидного аніонрадикала мітохондріальним електронно-транспортним ланцюгом, зменшує сумарну активність NO-синтази. Наслідком цього є зниження утворення вторинних продуктів ПОЛ у тканинах пародонта та активності в них антиоксидантних ферментів (супероксиддисмутази, каталази).Документ Роль оксидативного стресу в патогенезі прогресування неалкогольного стеатогепатиту за умов коморбідності з ішемічною хворобою серця(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Хухліна, О. С.; Кузьмінська, О. Б.; Данилишин, Т. М.; Гринюк, О. Є.; Кропива, В. В.; Хухлина, О. С.; Кузминская, О.Б.; Данилишин, Т. М.; Гринюк, О. Е.; Кропива, В. В.; Khukhlina, O. S.; Kuzminska, O. B.; Danylyshyn, T. M.; Grinyuk, O. Ye.; Kropyva, V. V.Мета дослідження: Вивчити стан системи оксидантно-антиоксидантного гомеостазу у хворих на неалкогольний стеатогепатит залежно від наявності коморбідної ішемічної хвороби серця. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 86 хворих на неалкогольний стеатогепатит, у тому числі: 30 хворих на неалкогольний стеатогепатит на тлі ожиріння І-ІІ ступеня (1 група) та 56 хворих на неалкогольний стеатогепатит з коморбідною ішемічною хворобою серця (стабільна стенокардія напруження І-ІІ ФК) (2 група). Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб відповідного віку. Середній вік пацієнтів склав (56,6 ± 5,74) років. Результати дослідження. Суттєвим патогенетичним фактором виникнення та прогресування неалкогольного стеатогепатиту за коморбідності з ішемічною хворобою серця є інтенсифікація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, що зумовлює ступінь активності патологічного процесу у печінці: накопичення проміжних (ізольованих подвійних зв’язків, дієнових кон’югатів, кетодієнів та спряжених триєнів) та кінцевих (малонового альдегіду плазми та еритроцитів) продуктів перекисного окислення ліпідів на тлі дезінтеграції системи антиоксидантного захисту (зниження вмісту глутатіону відновленого в еритроцитах, компенсаторне зростання активності каталази). Недостатність та дезінтеграція в системі антиоксидантного захисту є однією з основних причин, що призводять до наростання ступеню метаболічної інтоксикації, а збереження глутатіону у відновленій формі необхідно для запобігання інактивації ряду ферментів, захисту мембран гепатоцитів від дії окиснювачів. Окиснення відновленого глутатіону призводить до зниження інтенсивності гліколізу, зниження синтезу АТФ і, відповідно, до падіння енергетичного потенціалу гепатоцитів та кардіоміоцитів, що є особливо небажаним за коморбідності неалкогольного стеатогепатиту з ішемічною хворобою серця.Документ Влияние длительной ваготонии на структурные изменения в стенке брюшной аорты при иммобилизационном стрессе в эксперименте(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Гаврелюк, С. В.; Левенец, С. В.; Гаврелюк, С. В; Левенець, С. В.; Gavreliuk, S. V.; Levenets, S. V.В работе рассматриваются актуальные вопросы изучения структурных изменений стенки брюшной аорты в эксперименте с длительным иммобилизационным стрессом на фоне ваготонии. Целью настоящего исследования было выявить влияние длительной ваготонии на структуру стенки брюшной аорты крыс при иммобилизационном стрессе в эксперименте. Исследования выполнены на трех сопоставимых группах стодневных крыс линии Вистар, которые на протяжении десятидневного срока испытывали воздействие иммобилизационного стресса и ваготонии. Как метод стрессорного воздействия был выбран иммобилизационный стресс, который моделировали, помещая крыс в специальную пластиковую камеру-пенал, ограничивающую их движения в течение четырех часов при комнатной температуре окружающего воздуха. Ваготония моделировалась введением антихолинэстеразного препарата обратимого действия – пиридостигмина бромида. Гистологические препараты брюшной аорты изучались при увеличении х40, х100, х400 с помощью микроскопа Primo Star 5 (Carl Zeiss, ФРГ) с последующим фотографированием микроскопических изображений. Компьютерная морфометрия проводилась при увеличении х100 и х400 и выведении изображения на монитор компьютера с помощью видеорегистратора и программы анализа изображений AxioVision (Rel.4.8.2) в мкм. Исследовали толщину субэндотелиального слоя с внутренней эластической мембраной и медии. Отношение объема просвета брюшной аорты к стенке сосуда рассчитывали в программе Adobe Photoshop по методу А.А. Глагольева наложением точечных сеток на срезы, результаты переводили в проценты. Исследования проводились в пяти полях пяти различных срезов у каждой крысы. По результатам вариационного анализа данных морфологического исследования было установлено, что длительная иммобилизация у стодневных самцов крыс линии Вистар приводит к истончению и морфологическим изменениям всех слоев стенки брюшной аорты и уменьшению процента составляющей стенки сосуда за счет других тканей. При сопровождении длительной иммобилизации ваготонией наблюдалось сохранение эндотелиального слоя брюшной аорты на фоне истончения интимы и дегенеративных изменений клеток, утолщение медии и очаговые изменения в адвентиции.Документ Оцінка якості медичної допомоги на первинному етапі її надання хворим на екзему: дослідження обсягів та оцінка адекватності лікувально-профілактичних заходів(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Черкашина, Л. В.; Черкашина, Л. В.; Cherkashyna, L. V.Розвиток загальної практики-сімейної медицини як наукової спеціальності та практичної діяльності, та структуризація медичної допомоги за рівнями її надання, характеризуються зміщенням акцентів щодо довготривалого нагляду за хворими на хронічні дерматози на рівень лікаря загальної практики-сімейної медицини. Досліджено обсяги використання лікувально-профілактичних заходів на етапі первинної медичної допомоги 75 хворим на екзему з різною тяжкістю перебігу. Виявлено, що повнота використання немедикаментозних засобів в період між загостреннями екземи лікарями загальної практики-сімейної медицини за узагальненим показником якості знаходится на рівні (56,1÷60,2)% та характеризується недостатнім використанням методик аутотренінгу з елементами психокорекції - у (76,7±5,0)%, мазей на основі фітопрепаратів - у (72,7±5,1)%, а також засобів фізіотерапевтичної корекції - у (57,3±5,7)%. Адекватність використання фармакотерапевтичних засобів в період між загостреннями екземи лікарями загальної практики-сімейної медицини за узагальненим показником якості знаходится на рівні (53,1÷53,9)% та характеризується низьким рівнем використання магній-вмісних засобів – у (76,0±4,9)% та стимуляторів функції надниркових залоз – у (74,7±5,0)%, а також дезінтоксикаційних засобів – у (53,3±5,8)% хворих. Аналіз узагальнених показників-індикаторів якості лікувально-профілактичного процесу в період між загостреннями хронічної екземи свідчить про надання лікарями загальної практики-сімейної медицини переваги немедикаментозним засобам з недооцінкою значимості використання імуномоделюючих засобів та вітамінних препаратів (А, Е, групи В та С).Документ Зміни мікробіому при обтурації жовчних шляхів внаслідок прогресуючого росту пухлини підшлункової залози(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Філатов, М. С.; Довгань, Р. С.; Макаренко, О. М.; Филатов, Н. С.; Довгань, Р. С.; Макаренко, О. М.; Filatov, M. S.; Dovgan, R. S.; Makarenko, O. M.У статті представлений огляд літератури з метою узагальнення сучасних знань про мікробіом, зокрема, його зміни при канцерогенезі підшлункової залози та наступних ускладненнях. Зроблено висновки, що патогенні бактерії впливають на цей процес, активізуючи відповідні рецептори та зберігаючи запалення, асоційоване із виникненням раку підшлункової залози. При обструкції пухлиною жовчних шляхів виявлено, що на метаболізм організму можуть впливати мікробні модифікації жовчних кислот, які ведуть до зміни сигналізування через рецептори жовчних кислот, і також різні зміни складу мікробіому. Керування кишкової мікробіоти за допомогою пробіотиків дозволяє змінити метаболізм жовчних кислот за рахунок FXR та GPBAR1 сигналізування. Дослідження показали, що обтурація жовчних шляхів, яка блокує надходження жовчі в кишечник веде до підвищеного росту бактерій і транслокації бактерій до тонкої кишки. Доведено, що патогенні мікроорганізми здатні діяти як канцерогенні агенти після інфікування підшлункової залози. Результати досліджень показали, що мікробна різноманітність кишечника значно знижується при раку підшлункової залози і ця пухлина характеризується унікальним мікробним профілем. Зокрема, мікробні зміни при раку підшлункової залози характеризувались збільшенням кількох представників, таких як Veillonella, Klebsiella і Selenomonas, та LPS-продукуючих бактерій, включаючи Prevotella, Hallella та Enterobacter. Збільшення кількості бактерій, що продукують ЛПС, підтверджують важливу патогенетичну роль дисбактеріозу в посередництві хронічного запалення. Окислювальне ушкодження, активуючи шлях NF-kB, сприяють синтезу і секреції прозапальних цитокінів. Таким чином, тривале хронічне запалення та окислювальні ушкодження беруть участь у розвитку раку підшлункової залози. Тому, важливим є пошук нових напрямків впливу на даний патологічний стан, в тому числі і шляхом використання пробіотиків. Саме ці препарати здатні змінювати мікробіом, (ре)презентуючи бактерії, асоційовані зі зниженим канцерогенезом підшлункової залози.Документ Реалізація освітніх цілей у викладанні дисципліни «Патоморфологія» у вищих навчальних закладах України(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Роша, Л. Г.; Роша, Л. Г.; Rosha, L. G.Адекватна освіта в медичній галузі не менш важлива, ніж економічна та адміністративно-правова складова реформ. Практика викладання патоморфології та біопсійно-секційного курсу на кафедрі патоморфології доводить, що інтеграція між дисциплінами розвинена слабко через відсутність чітких наскрізних навчальних програм. Проблема міждисциплінарної інтеграції виростає із проблем вертикальної інтеграції. Злиття матеріально-технічних і кадрових ресурсів вузів та патологоанатомічної служби дозволяє ліквідувати розрив між теорією і практикою, здійснювати підготовку кадрів вищої кваліфікації через первинну спеціалізацію, інтернатуру, ординатуру та аспірантуру. Така взаємодія дозволить забезпечити викладання патоморфлогії на високому навчальнометодичному рівні, створити умови для прищеплення студентам практичних навичок. При розробці наскрізної програми мають враховуватись застосування різних форми та методів навчальної роботи.Документ Порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування хронічного парапроктиту, високих ректальних нориць в залежності від використаного методу(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Мішура, З. І.; Дудченко, Максим Александрович; Кравцив, Николай Игоревич; Прихидько, Роман Анатольевич; Иващенко, Дмитрий Николаевич; Мишура, З. И.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Prykhidko, R. A.; Mishura, Z. I.Актуальність. Більше, ніж у 30% хворих на хронічний парапроктит виявляються саме складні форми цієї патології. Найчастіше вони ускладнюються недостатністю зовнішнього сфінктера за рахунок деформації анального каналу та рубцевими змінами м’язів, що стискують задній прохід. Недостатність анального сфінктера спостерігається у 4,9-33% хворих, а виконання повторних операцій з приводу рецидивів нориць прямої кишки часто супроводжуються розвитком елементів нейрогенної та моторної інконтиненції внаслідок великої травми затульного апарату. Мета роботи. Провести порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування хронічного парапроктиту між традиційним та запропонованим методами оперативного лікування. Об’єкти та методи. В даному експерименті приймали участь 58 пацієнтів з екстрасфінктерними норицями прямої кишки різного ступеню складності, які були прооперовані за двома методами: 1 група – 32 пацієнта, прооперовані за допомогою лігатурного методу; друга група складалась з 26 пацієнтів прооперованих за новим методом з використанням препарату «Тахокомб». Результати. Ранні післяопераційні ускладнення відмічені у 37,5% хворих першої клінічної групи, і у 15,4% в другій групі. Також, через півроку спостережень, значення тиску в анальному каналі в проекції внутрішнього сфінктера в спокої у ІІ групі перевищили такі у хворих прооперованих за традиційним методом. У 6 хворих (18,8%), що прооперовані традиційним методом, протягом 6 місяців розвинувся рецидив нориць, у 11 (34,4 %) були отримані задовільні функціональні результати, і у 15 (46,8%) - добрі функціональні результати. В другій клінічній групі у 16 пацієнтів (61,5%) отримано добрий результат; у 8 (30,7%) - задовільний і лише у 1 хворого (5,9%) виявлено рецидив захворювання. Результати лікування оцінені через 3, 6, 12 і 18 місяців, а мінімальні терміни моніторингу хворих статистично оброблених груп склали більше року. Висновки. Таким чином, отримані добрі та задовільні віддалені результати лікування високих ректальних нориць у хворих другої клінічної групи, яким виконувалась операція за новим методом з використанням препарату Тахокомб, дозволяють рекомендувати розроблений метод для широкого застосування в клінічній практиці при екстра- та транссфінктерних норицях 3-4 ступеню тяжкості.Документ Можливості застосування збагаченої тромбоцитами аутологічної плазми у постраждалих із переломами кісток тазу у поєднанні з іншими сегментарними переломами на тлі політравми(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Івченко, Д. В.; Труфанов, І. І.; Ивченко, Д. В.; Труфанов, И. И.; Ivchenko, D. V.; Trufanov, I. I.Актуальність проблеми політравми обумовлена постійним зростанням кількості дорожньотранспортних пригод, озброєних конфліктів, терористичних актів, що супроводжуються появою великої кількості постраждалих із важкими і вкрай важкими травмами. Мета: аналіз наукової літератури та результатів власного експериментального дослідження для узагальнення даних про сучасні тенденції та актуальність вивчення основних чинників, які детермінують розвиток порушень у постраждалих з переломами кісток тазу при множинних та поєднаних травмах, для удосконалення прогностичних критеріїв на підставі комплексного оцінювання клінічного перебігу захворювання та оптимізації лікування шляхом активізації репаративної регенерації кісткової тканини плазмою із підвищеним вмістом тромбоцитів. Матеріали і методи. У період з 2017 по 2018 рр. у відділенні травматології з ліжками політравми КУ «Міської клінічної лікарні швидкої та медичної допомоги м. Запоріжжя» прооперовано 35 пацієнтів поєднаною травмою. Чоловіків – 19 (54,29%), жінок – 16 (45,71%), у віці від 23 до 77 років, медіана – 39 років. У 22 постраждалих (62,86%) відзначені дорожньо-транспортні травми, у 10 (28,57%) – побутові, у 2 (5,71%) – виробничі та ще у 1 (2,86%) – інші. Тяжкість політравми за шкалою ISS менше 17 балів констатована у 20 пацієнтів (57,14%), від 17 до 25 – у 12 (34,29%), від 26 до 40 – у 2 (5,71%), понад 40 – у 1 (2,86%). У всіх хворих (100%) верифікувалось пошкодження кісток таза різного ступеню. Також це ураження тазового кільця частіше була поєднана із переломами проксимального відділу стегнової кістки на тлі черепно-мозкової травми – 17 випадків (48,57%), із супутніми переломами кінцівок іншої локалізації – 12 (34,29%), з внутрішньочеревної травмою – 11 (31,43%), з переломами хребців – 9 (25,71%), з травмою грудної клітки – 6 (17,14%). Результати та їх обговорення. В основній групі пацієнтів, в лікуванні яких використовували плазму збагачену тромбоцитами, рентгенологічно видиме зрощення ключової травмованої зони тазу через 8 тижнів настало у 10 осіб (83,33%). У 1 пацієнта (8,3%) зрощення настало через 12, та ще у 1 (8,3%) – через 16 тижнів після операції. У контрольній групі зрощення на 8 тижні виявлено у 14 пацієнтів (60,87%), у 8 (34,78%) – на 16 тижні. Висновок. Отримано достовірно обґрунтовані дані, згідно з результатами аналізу таблиць спряженості 4*4 та розрахунку показника χ2 для коефіцієнта ефективності за формулою Вальда (Chi-square 6,87 при р=0,009), які свідчать про кращу клінічну позитивність методики із додатковим введенням в схему лікування активованого тромбоцитарного концентрату в рамках оцінки динаміки процесів консолідації перелому у постраждалих із множинними та поєднаними травмами, що в комплексі, дозволяє прогнозувати сприятливий результат у цих хворих.Документ Морфология слезных и гардеровой железы лабораторных крыс(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Каценко, Андрій Любославович; Шерстюк, Олег Олексійович; Устенко, Роман Леонідович; Свінцицька, Наталія Леонідівна; Пілюгін, Андрій Валентинович; Каценко, Андрей Любославович; Шерстюк, Олег Алексеевич; Устенко, Роман Леонидович; Свинцицкая, Наталья Леонидовна; Пилюгин, Андрей Валентинович; Katsenko, A . L.; Sherstyuk, O. A.; Ustenko, R . L.; Svintsytska, N. L.; Piliuhin, A. V.Слезный аппарат грызунов, в особенности крыс, является сравнительно хорошо изученным объектом, история изучения которого наиболее полно представлена в работах Левенталя и Кульчицкого (1894,1911г.). Параллельно во времени добывались данные о строении слезных желез у человека. Особенно подробно, как у человека, так и у крысы, были описаны пути отведения слезы от глаза в носослезный канал, возрастные изменения секреторного эпителия слезных желез крыс, больших слезных желез человека (пальпебральная и орбитальная доли). Напротив, слезообразующая и слезовыделительная части слезного аппарата человека (система концевых отделов и выводных протоков железы) являются одним из малоизученных органных микрокомплексов. Целью нашей научной работы является изучение морфофункциональной характеристики путей слезоотведения при нормальном функционировании слезных желез. Крысы имеют две парные слезные железы. Одна из них, более скромных размеров – интраорбитальная (инфраорбитальная), более крупная – экзорбитальная. Протоки этих желез, прежде чем открыться общим отверстием в конъюнктивальный мешок в наружном углу глаза, сливаются вместе. Обе слезные железы крыс происходят из одного эмбрионального зачатка, выполняют одну и ту же функцию и поэтому имеют весьма сходное гистологическое строение. Кроме того, обе демонстрируют сходный спектр возрастных изменений своей морфологии. Глазницы крыс в своих пределах имеют еще одно железистое образование – это так называемые железы Гардера. Они вырабатывают секрет богатый липидами и порфиринами. Данные железы у человека отсутствуют, а по другим сведениям - находятся в зачаточном состоянии. Изменения в слезных железах крыс, а также в железах Гардера могут служить моделью заболеваний слезного аппарата человека. Для такой экстраполяции считаем необходимым изучить черты пространственной организации системы выводных протоков и их концевых отделов в синтопическом единстве с гемомикроциркуляторным руслом в слезных железах у лабораторных крыс и человека. Также провести сравнительный морфологический и стереоморфологический анализ полученных данных и сформулировать положение о закономерностях в структуре слезных желез лабораторных крыс и человека; Слізний апарат гризунів, особливо щурів, є порівняно добре вивченим об’єктом, історія вивчення якого найбільш повно представлена в роботах Левенталя і Кульчицького (1894,1911р.). Паралельно в часі здобувалися відомості про будову слізних залоз у людини. Особливо детально, як у людини, так і у щура, були описані шляхи відведення сльози від очного яблука в носослізний канал, вікові зміни секреторного епітелію слізних залоз щурів, великих слізних залоз людини (пальпебральна і орбітальна частки). Навпаки, сльозоутворююча і сльозовидільна частини слізного апарату людини (система кінцевих відділів і вивідних проток залози) є одним з маловивчених органних мікрокомплексів. Метою нашої наукової роботи є вивчення морфо-функціональної характеристики шляхів сльозовідведення при нормальному функціонуванні слізних залоз. Щури мають дві парні слізні залози. Одна з них, більш скромних розмірів – інтраорбітальна (інфраорбітальна), більш велика – екзорбітальна. Протоки цих залоз, перш ніж відкритися загальним отвором в кон’юнктивальний мішок в зовнішньому куті ока, зливаються разом. Обидві слізні залози щурів походять з одного ембріонального зачатка, виконують одну і ту ж функцію, і тому мають досить схожу гістологічну будову. Крім того, обидві демонструють подібний спектр вікових змін своєї морфології. Очні ямки щурів в своїх межах мають ще одне залозисте утворення – це, так звані, Гардерові залози. Вони виробляють секрет багатий на ліпіди і порфірини. Дані залози у людини відсутні, а згідно інших відомостей знаходяться в зародковому стані. Зміни в слізних залозах щурів, а також в Гардерових залозах можуть слугувати моделлю захворювань слізного апарату людини. Для такої екстраполяції вважаємо за необхідне вивчити риси просторової організації системи вивідних проток та їх кінцевих відділів в синтопічній єдності з гемомікроциркуляторним руслом в слізних залозах лабораторних щурів і людини. Також провести порівняльний морфологічний і стереоморфологічний аналіз отриманих даних і сформулювати положення про закономірності в структурі слізних залоз лабораторних щурів і людини; Lacrimal apparatus of laboratory rodents and, in particular, rats has been comparatively well studied. The history of its research was presented in works by Levental and Kulchitskyi (1894, 1911.). The structure of human’s lacrimal glands has being studied and completed. Much attention was paid to the drainage of tears from the lacrimal sac to nasolacrimal canal in the humans and rats, age-related changes of secretory epithelium in lacrimal glands of rats, detailed study of the major lacrimal glands in humans (palpebral and orbital lobes). Otherwise, tear-producing and tear-secreting parts of human lacrimal apparatus are understudied organ microcomplexes. This research paper descrides the morphological and functional peculiarities of tear secretion ducts under normal functioning of lacrimal glands.Rats have two paired lacrimal glands. One of glands, smaller in size, is intraorbital (infraorbital) and another, larger, is exoorbital one. Exoorbital gland is larger than intraorbital one. Ducts of these glands join before opening through common duct into conjunctival sac in the external corner of the eye. Both lacrimal glands of rats originate from common embryonic germ and perform the same function and thus, are of the similar histological structure. Moreover, they demonstrate similar spectrum of age-related changes in the morphology. Orbits of rats whithin their boundaries form one more glandular formation, Harderian glands. They release the secretion, rich in lipids and porphyrines. Some scientists report that there no glands like those in humans, but others support the idea that they are in their germinal state. Changes in rats’ lacrimal glands and in Harderian glands can serve as models for simulating diseases of human lacrimal apparatus. This modeling requires in-depth study of spatial organization of the system of excretory ducts and their terminal excretory ducts in syntopic unity with hemomicrocirculatory bed of lacrimal glands in lab rats and humans. It is also important to carry out comparative morphological and stereomorphological analysis of data received, and to describe the peculiarities of the structure of lacrimal glands in lab rats and person.Документ Оцінка середньодобового споживання молочних та кисломолочних продуктів харчування у раціоні студентської молоді(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єльцова, Л. Б.; Омельчук, С. Т.; Петросян, А. А.; Ельцова, Л. Б.; Омельчук, С. Т.; Петросян, А. А.; Yeltsova, L. B.; Omel’chuk, S. T.; Petrosyan, A. A.Усвідомлений щоденний вибір продуктів харчування з розряду "здорових" в свій раціон дає можливість студентської молоді зберігати здоров'я, високий рівень працездатності, в тому числі і розумової. Молочні та кисломолочні продукти є невід'ємною частиною щоденного раціону студентської молоді для забезпечення організму всіма необхідними нутрієнтами та енергією. Мета: оцінка середньодобового споживання молочних і кисломолочних продуктів харчування з метою корекції раціонів студентської молоді. Матеріали і методи: за допомогою карти-опитувальника була зібрана інформація і проведена оцінка результатів дослідження раціонів харчування студентів-медиків. В анкетуванні взяли участь студенти 2, 4, 6 курсів медичних факультетів Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Анкетування проводилося добровільно і за попередньою згодою. Формування вибірки довільне. Обсяг вибірки - 858 респондентів, з них 570 - жіночої статі і 288 - чоловічої статі. Вік респондентів від 18 до 25 років. Результати: в даній роботі представлені результати порівняльної оцінки рекомендованих порцій середньодобового споживання молочних і кисломолочних продуктів з фактичними. Проводилась оцінка середньодобового споживання наступних молочних і кисломолочних продуктів: молока, кефіру, йогурту, сметани, масла вершкового, сиру твердого та м'якого. Аналіз споживання молока, кефіру, йогурту, сметани проводився за наступною градацією: не вживаю, до 250 мл., 250-400 мл., більш 400мл .; сиру твердого: не вживаю, до 10 г, 10-20 г, понад 20 г.; сиру: не вживаю, до 100 г., 100-200 м, більше 200 г.; масла вершкового: не вживаю, до 15 г, понад 15 г. Встановлено, що молоко незбиране не включають в свій раціон третина респондентів незалежно від статі і курсу навчання. Включають в свій раціон 250-400 мл щодня менше 20% респондентів. Взагалі не використовують в своєму раціоні кисломолочні продукти половина респондентів молодших курсів незалежно від статі. 250-400 мл кисломолочних продуктів вживають щодня 20% респондентів молодших курсів незалежно від статі і 20 - 30% старших курсів. Сир твердий в межах 10-20 грам в день вживають не більше третини респондентів незалежно від статі і курсу навчання. Сир (не жирний) використовують в своєму раціоні в межах 100-200 грам в день 10 - 30% респондентів в залежності від статі і курсу навчання. Сир (жирний) не вживають половина респондентів незалежно від курсу навчання і статі, 100-200 грам в день використовує 10% респондентів молодших курсів і 20% старших курсів незалежно від статі. Не включають в свій раціон масло вершкове близько 20% респондентів чоловічої статі незалежно від курсу навчання і 30% респондентів жіночої статі. Висновок. Отримані результати свідчать про численні відхилення від національних рекомендацій щодо здорового харчування для населення і реальні ризики виникнення дефіцитних нутрієнтних станів, аліментарних, аліментарнозалежних захворювань. Раціони харчування студентської молоді потребують обов'язкової їх корекції.