Український стоматологічний альманах, 2024, № 2

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/24276

Переглянути

Перегляд Український стоматологічний альманах, 2024, № 2 за Назва

Зараз показуємо 1 - 5 з 5
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Fluorescent diagnostic method as a tool for comprehensive evaluation of the hygiene of natural teeth and fixed dental prosthesis constructions
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-06) Ramus, A. M.; Korol, D. M.; Ramus, M. O.; Kurylo, V. O.; Рамусь, Артем Михайлович; Король, Дмитро Михайлович; Рамусь, Михайло Олександрович; Курило, Володимир Олександрович
    This study focuses on the critical need for an oral care, especially when using fixed bridge prostheses. The analysis and impact of insufficient care for oral hygiene on the development of dental diseases and the need to develop effective methods for its assessment have been carried out. The research consists of the improvement of fluorescent diagnostics in orthopedic dentistry, as well as, in the development of an index for the assessment of the hygiene of natural teeth and fixed denture structures based on an in vivo experiment. This aims to improve the diagnosis of the condition of the oral cavity in patients with fixed prostheses, contributing to the improvement of the quality of their orthopedic treatment. Materials and methods: The use of fluorescent diagnostics with Rhodamine G dye allows to identify the presence of dental deposits under the influence of ultraviolet light. The technique involves treating teeth and dentures with a solution that enhances the visibility of dental plaque under ultraviolet light. Research results: The obtained research data confirm the high efficiency of the fluorescent technique in the detection of dental deposits, both on natural teeth and on the surfaces of fixed prostheses. Digital analysis allows you to visualize the specific graphic characteristics of the biofilm, which facilitates the adaptation of an individual approach. Conclusions: The conducted study demonstrates that the improved fluorescent method was extremely effective in determining the state of oral hygiene, effective both for the analysis of natural teeth and fixed prostheses. The proposed method allows you to determine the hygienic condition in detail, makes a significant contribution to the prevention of dental diseases and improves the optimization of medical interventions. The technique is easy to use, and the corresponding software is available for dentists. Further expansion of observations for the use of this technique in patients with a different orthopedic spectrum of needs is expected. Дане дослідження зосереджується на критичній необхідності догляду за ротовою порожниною, особливо при користуванні незнімними мостоподібними протезами. Проаналізовано вплив недостатнього догляду за гігієною порожнини рота на розвиток стоматологічних захворювань і необхідність розробки ефективних методів для її оцінювання. Дослідження полягає в удосконаленні флуоресцентної діагностики в ортопедичній стоматології, а також у розробці індексу для оцінки гігієни природних зубів і незнімних конструкцій зубних протезів на основі експерименту in vivo. Це має на меті покращення діагностики стану ротової порожнини в пацієнтів із незнімними протезами, сприяючи підвищенню якості їх ортопедичного лікування. Матеріали і методи. Використання флуоресцентної діагностики з барвником «Родамін Ж», що дозволяє ідентифікувати наявність зубних відкладень під впливом ультрафіолетового світла. Методика передбачає обробку зубів і протезів розчином, який підсилює видимість зубного нальоту під ультрафіолетовим освітленням. Результати дослідження. Отримані дані дослідження підтверджують високу ефективність флуоресцентної методики у виявленні зубних відкладень і на природних зубах, і на поверхнях незнімних протезів. Цифровий аналіз дозволяє візуалізувати специфічні графічні характеристики біоплівки, що сприяє адаптації індивідуального підходу. Висновки. Проведене дослідження демонструє, що вдосконалений флуоресцентний метод вия вився високоефективним у визначенні стану гігієни ротової порожнини, ефективний для аналізу і природних зубів, і незнімних протезів. Запропонований метод дозволяє детально визначити гігієнічний стан, створює вагомий внесок у профілактику стоматологічних захворювань і оптимізує лікувальні втручання. Методика легка в застосуванні, а відповідне програмне забезпечення доступне для лікарівстоматологів. Передбачається подальше збільшення кількості спостережень задля розширення можливостей використання цієї методики в пацієнтів ортопедичного профілю.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Віддалені наслідки профілактичних заходів у дітей після радикальної ураностафілопластики
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Лохматова, Наталія Михайлівна; Попело, Юлія Вікторівна; Доленко, Ольга Борисівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Резвіна, Катерина Юріївна; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Lokhmatova, N. M.; Popelo, Yu. V.; Dolenko, O. B.; Korotych, N. M.; Rezvina, K. Yu.
    Наявність у дітей вродженого незрощення піднебіння не дозволяє повною мірою проводити гігієнічні заходи, тому потребує виконання планових лікувально-профілактичних заходів на всіх етапах спостереження. Мета роботи – вивчити віддалені наслідки ефективності лікувально-профілактичних заходів після радикальної ураностафілопластики. Методи дослідження. Для об’єктивної оцінки стоматологічної ситуації в 17 пацієнтів визначали гігієнічні показники Green-Vermillion, Silness-Loe, РМА SBI, швидкість секреції слини, рН ротової рідини, оптичну густину, в’язкість, активність α-амілази, середньомолекулярний уміст, наявність сіалових кислот, уміст загального білка й оксипроліну. Результати дослідження та їх обговорення. На огляді дітей через 6 місяців після операції встановлено, що за цей період індекси Грін-Вермільйона, Сілнесса-Лое й індекси кровоточивості погіршилися в 1,3; 1,2; 1,3 раза відповідно, а індекс РМА збільшився в 1,4 раза. Інакше виглядають зміни фізико-хімічних і біохімічних компонентів ротової рідини та її якісних властивостей. Після завершення першого курсу лікувально-профілактичних заходів авторам не вдалося нормалізувати рівні деяких із них. За 6 місяців відбулися поглиблення негативної динаміки і зниження слиновиділення в 1,3 раза, але покращилася активність α-амілази порівняно з попереднім періодом обстеження в 1,2 раза. Показники середньомасових молекул, сіалових кислот, загального білка й оксипроліну знову підвищилися в 1,5; 1,4; 1,2; 1,3 раза відповідно. Обнадійливим був факт стабільності показників концентрації іонів водню, оптичної густини і в’язкості, що свідчило про покращення реологічних властивостей ротової рідини. Така ситуація зумовлює необхідність розробки нових методичних підходів щодо тривалого спостереження за дітьми із вродженим незрощенням піднебіння і визначення алгоритму їх медичного супроводу. Висновок. Стійке погіршення гігієнічних показників, стану тканин пародонту, секреторної діяльності слинних залоз, якісних властивостей ротової рідини неможливо усунути навіть у віддалені терміни після хірургічного втручання. Це вимагає регулярних лікувально-профілактичних курсів і потребує їх постійного вдосконалення. Перспективи досліджень. Плануються подальші дослідження. The presence of congenital non-union of the palate in children does not allow to carry out hygienic measures to the full extent, therefore it requires carrying out planned remedial and medical and preventive measures at all stages of observation. The purpose of the work is to study the long-term outcomes of the effectiveness of treatment and preventive measures after the radical uranostaphyloplasty. Research methods. In order to objectively assess the dental situation in 17 patients, we assessed the hygiene indices of Green-Vermillion, Silness-Loe, РМА SBI, saliva secretion rate, oral fluid pH, optical density, viscosity, α-amylase activity, medium molecular weight content, the presence of sialic acids, and the content of total protein and oxyproline. Results and discussion. When examining children in 6 months after surgery, it was found out that during this period of time the Green-Vermillion, Silness-Loe and bleeding indexes worsened by 1,3; 1,2; 1,3 times, respectively, and the PMA index increased by 1,4 times. The picture of changes in the physicochemical and biochemical components of oral fluid and its qualitative properties looks different. We would like to remind you that after the completion of the first course of treatment and prevention measures, we failed to normalize the levels of some of them. Over a period of time of 6 months, there was a deepening of the negative trend and the rate of salivation was by 1,3 times lower, but the activity of α-amylase improved by 1,2 times compared to the previous period of examination. The indexes of average mass molecules, sialic acids, total protein and oxyproline increased again by 1.5; 1,4; 1,2;1 ,3 times, respectively. The fact of the stability of indexes of hydrogen ion concentration, optical density and viscosity was encouraging, which indicated an improvement in the rheological properties of oral fluid. This situation prompts the need to develop new methodological approaches regarding long-term observation of children with congenital non-union of the palate and determining an algorithm for their medical support. Conclusion. Persistent deterioration in hygiene indexes, periodontal tissue condition, salivary gland secretory activity, and qualitative properties of oral fluid cannot be fully resolved even in the long term after surgical intervention. This necessitates regular treatment and preventive measures, along with continuous improvement of these strategies. Prospects for further research. Further research is planned.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Операція видалення зуба як складова ортодонтичного лікування
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Локес, Катерина Петрівна; Карасюнок, Анна Євгеніївна; Смаглюк, Любов Вікентіївна; Волошина, Людмила Іванівна; Воронкова, Ганна Володимирівна; Резвіна, Катерина Юріївна; Lokes, K. P.; Karasiunok, A. Ye.; Smaglyuk, L. V.; Voloshyna, L. I.; Voronkova, H. V.; Rezvina, K. Yu.
    The issue of tooth extraction for orthodontic purposes has been discussed for more than a hundred years. Currently, the criteria that determine the orthodontic indications for extraction go beyond the analysis of diagnostic control models and the position of the teeth in the bone tissue of the jaw. The correct choice of teeth to be extracted makes it possible to achieve multiple stable contacts between the rows of teeth and to normalize the functions of the maxillofacial system. The aim of the study was to analyze the frequency of removal of different groups of teeth in orthodontic patients and the influence of the healing quality of the socket of the removed tooth on the course of orthodontic treatment. The study was conducted at the Department of Orthodontics and the Department of Oral and Maxillofacial Surgery of the Poltava State Medical University. The study included 654 patients who underwent orthodontic treatment with removable orthodontic devices between 2020 and 2023. Tooth extraction was indicated in 41.74% of cases. In 3.66% of cases, the lower third molars were to be extracted, and in 1.83% of these patients, unilateral extraction was used and was associated with the unilateral extraction of a symmetrical tooth. In 76.19% of cases, all four third molars were extracted, in all cases for orthodontic reasons only. In a few cases, second molars were extracted 1.1%, due to the degree of tooth destruction. However, in a certain number of cases (19.05%) other teeth were preferred for extraction, of which 17.48% were first upper premolars. It should be noted that the majority of extractions, especially of third molars, were performed on patients with an Engle class II bite, which is confirmed by the data in the literature. It should be noted that the frequency of indications for tooth extraction did not depend on the sex of the patient. Such data indicate an urgent need for a comprehensive approach to the treatment of patients with malocclusion. Питання видалення зубів у ортодонтичних цілях обговорюється вже понад сто років. Натепер критерії, які визначають ортодонтичні показання до екстрації, виходять за межі аналізу контрольнодіагностичних моделей і положення зубів у кістковій тканині щелеп. Правильний вибір зубів, які підлягають видаленню, дозволяє досягти множинних стійких контактів між зубними рядами і нормалізувати функції зубощелепної системи. Метою дослідження було проведення аналізу частоти видалення зубів різних груп у ортодонтичних пацієнтів і впливу якості загоєння лунки видаленого зуба на перебіг ортодонтичного лікування. Дослідження було проведено на базі кафедри ортодонтії та кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Полтавського державного медичного університету. У дослідженні взяли участь 654 пацієнти, яким проводилося ортодонтичне лікування знімними ортодонтичними апаратами протягом 2020/2023 рр. У 41,74% випадків було показано видалення зубів. У 3,66% видаленню підлягали нижні треті моляри, причому серед цих пацієнтів однобічне видалення застосовувалося в 1,83% випадках і було пов’язано з однобічною адентією симетричного зуба. У 76,19% видаляли всі чотири треті моляри, у всіх випадках виключно за ортодонтичними показаннями. У поодиноких випадках видаленню підлягали другі моляри – 1,1%, що було зумовлено ступенем зруйнованості зуба. Проте в певній кількості випадків (19,05%) перевагу віддавали екстракції інших зубів, у 17,48% із них – перші премоляри верхньої щелепи. Слід зазначити, що найбільша кількість видалень, особливо третіх молярів, мала місце в пацієнтів із прикусом II класу за Енглем, що підтверджується даними літератури. Варто зазначити, що не було виявлено залежності частоти показань до видалення зубів від статі пацієнта. Такі дані свідчать про гостру необхідність комплексного підходу до лікування пацієнтів із аномаліями прикусу.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Поширеність флюорозу зубів у населення земної кулі (огляд літератури)
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-06-26) Каськова, Людмила Федорівна; Моргун, Наталія Анатоліївна; Ващенко, Ірина Юріївна; Андріянова, Ольга Юріївна; Хміль, Олена Всеволодівна; Янко, Наталія Валентинівна; Артем'єв, Андрій Владиславович; Kaskova, L. F.; Morhun, N. A.; Vashchenko, I. Yu.; Andryanova, O. Yu.; Khmil, O. V.; Yanko, N. V.; Artemyev, A. V.
    Мета дослідження – проаналізувати літературу щодо поширеності флюорозу в усьому світі та фактори, що призводять до виникнення флюорозу зубів і кісток. Пошук статей, опублікованих у 2016/2023 роках, проводився авторами в наукометричних базах Scopus і Web of Science за ключовими словами «флюороз зубів», «dental fluorosis», «fluorosis». Для класифікації тяжкості флюорозу зубів використовуються індекс дефектів розвитку емалі (DDE), індекс флюорозу поверхні зубів (TSIF) і найширше – індекс Діна та індекс Тілструпа-Феєрскова (TFI). До факторів ризику флюорозу зубів належать проживання в регіонах із високим умістом фтору в питній воді та фторуванням води чи солі, уживання бутильованої води, дитячих напоїв, використання фторовмісних зубних паст у дошкільному віці, раннє відлучення від грудного вигодовування і тривалий період споживання дитячої суміші, а також спекотний клімат і підвищений уміст фтору в ґрунті та продуктах харчування. Дослідження з Індії та Китаю свідчать про флюороз зубів і скелетний флюороз за концентрації фтору 6 мг/л. Поширеність флюорозу зубів у Північній Танзанії, де вміст фтору в щоденній питній воді складає 3,6 мг/л, досягає 75,22%. В Ефіопії за вмісту фтору 5,09 мг/л поширеність скелетного флюорозу коливається від 55,1% до 72,4%. У Кенії вміст фтору в питній воді досягає 72 мг/л, тож поширеність флюорозу зубів сягає 80%. Нижча поширеність флюорозу зубів у південно-західній Саудівській Аравії та Ірані, де концентрація фтору нижча. У Йорданії поширеність флюорозу зубів досягає 39,9% через високий уміст фтору в шахтних породах. У деяких районах Пакистану внаслідок забруднення ґрунтових вод промисловим виробництвом поширений скелетний флюороз. В Англії поширеність дуже легкого флюорозу зубів становить 39% у Ньюкаслі, де вода фторується, і 24% у нефторованому Манчестері. Найширше для класифікації тяжкості флюорозу використовуються індекси Діна й індекс TFI. У різних регіонах світу на виникнення флюорозу зубів і кісток впливають різноманітні фактори, тому поширеність флюорозу зубів коливається від 11,1 до 100%. The aim of the study is to analyze the literature about the fluorosis prevalence and the factors which lead to dental and bone fluorosis. The search for articles published in 2016-2023 was conducted by the authors in Scopus and Web of Science scientific data bases using the keywords “fluorosis”, “dental fluorosis”. To classify the severity of dental fluorosis, the index of developmental defects of enamel (DDE), the index of tooth surface fluorosis (TSIF), and mostly Dean’s index Thylstrup & Fejerskov Index (TFI) are used. The risk factors for dental fluorosis include living in regions with high level of fluoride, drinking water with high level of fluoride or salt fluoridation, drinking bottled water, use of fluoride toothpastes among preschool children, early weaning, and use of infant formula for long time, and, as well as, a hot climate and high fluoride content in soil and food. The studies from India and China demonstrated that the average concentration of dental fluorosis and skeletal fluorosis at fluoride contained 6 mg/l. The prevalence of dental fluorosis in NorthernTanzania, where the fluorine content in daily drinking water is 3.6 mg/l, reaches 75,22%. In Ethiopia, where fluorine content is 5.09 mg/l, the prevalence of skeletal fluorosis ranges from 55.1% to 72.4%. In Kenya, the fluoride content in drinking water reaches 72 mg/l, so the prevalence of dental fluorosis is 80%. The prevalence of dental fluorosis is lower in South Western Saudi Arabia and Iran where fluoride level is lower. In Jordan, the prevalence of dental fluorosis reaches 39.9% due to the high fluoride content in miner rocks. Skeletal fluorosis is wide spread in some areas of Pakistan due to the contamination of ground water by industrial production. The prevalence of mild dental fluorosis is 39% in New castle where water is fluoridated, and 24% in non-fluoridated Manchester in England. Dean’s index and TFI index are mostly used to classify these variety of fluorosis. Various factors affect the appearance of dental and bone fluorosis worldwide, so the prevalence of fluorosis varies from 11,1 up to 100%.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Утруднення діагностики десквамативного глоситу
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-06) Гуржій, Олена Вікторівна; Скрипников, Петро Миколайович; Скрипнікова, Таїса Петрівна; Хміль, Тетяна Андріївна; Кулай, Ольга Олександрівна; Писаренко, Олена Анатоліївна; Тимошенко, Юлія Володимирівна
    Захворювання язика на амбулаторному прийомі лікаря-стоматолога трапляються досить часто, дуже різноманітні за етіологією, патогенезом, клінічними проявами і важко піддаються уніфікації. Різна інтерпретація деяких термінів у наявних класифікаціях хвороб язика спонукала авторів статті чітко виокремити в межах чинної дефініції певної форми глоситу, варіанти його перебігу залежно від етіологічного чинника. Мета дослідження: на підставі аналізу літературних, клінічних даних і визначення етіологічних факторів виділити самостійні й симптоматичні форми десквамативного глоситу. У роботі використано дані консультативного прийому в обласному науково-практичному центрі за хворювань слизової оболонки порожнини рота (м. Полтава), до якого звернулися 418 осіб із захворюваннями язика. Для встановлення діагнозу керувалися класифікацією захворювань слизової оболонки порожнини рота за М.Ф.Данилевським. Установлено, що найчастіше трапляється десквамативний глосит (91,63%). У літературі він має кілька термінів-синонімів: географічний язик, ексфоліативний, атрофічний глосит та ін. У дослідженнях авторів статті географічний язик виявлено в 31 (7,41%) пацієнта, поєднання складчастого й географічного язика – у 5 (1,19%). Десквамативний глосит діагностовано в 355 (84,32%) пацієнтів, проте це лише попередній діагноз, що ґрунтується на наявності елемента ураження – десквамації та скарг пацієнта. Обстеження дало можливість виявити причинні первинні чи симптоматичні фактори, установити остаточний діагноз. Отже, різниця читання клінічних діагнозів спонукає до подальших уточнень щодо лінгвістики і єдиного сприйняття діагностичного процесу захворювань язика. Термін «десквамативний глосит» визначає загальні клінічні симптоми, що дають підставу для встановлення попереднього діагнозу, дослідження причин його виникнення. Diseases of the tongue are quite common in outpatient dental visits, exhibiting a wide variety of etiologies, pathogeneses, and clinical manifestations, making them difficult to standardize. The varying interpretations of some terms in existing classifications of tongue diseases have prompted us to clearly distinguish, within the current definition of a specific form of glossitis, the variants of its course depending on the etiologic factor. The aim of this study is to identify etiologic factors, distinguish between independent and symptomatic forms of desquamative glossitis based on the analysis of literature and clinical data. The study used the data from the consultation visit to the regional scientific and practical center for diseases of the oral mucosa (Poltava), which was visited by 418 patients with tongue diseases. To establish the diagnosis, we were guided by the classification of diseases of the oral mucosa by M.F. Danilevsky. It has been found that desquamative glossitis is the most commonly diagnosed (91.63%). In the literature, it is referred to by several synonymous terms: geographic tongue, exfoliative glossitis, atrophic glossitis, etc. In our study, geographic tongue was diagnosed in 31 (7.41%) patients, and a combination of folded and geographic tongue in 5 (1.19%) patients. Desquamative glossitis was detected in 355 (84.32%) patients; however, this is only a preliminary diagnosis based on the presence of lesion elements (desquamation) and patient complaints. Further examination allowed us to identify the primary or symptomatic causative factors and to establish the final diagnosis. Thus, the variation in interpreting clinical diagnoses highlights the need for further clarification in terms of linguistics and a unified understanding of the diagnostic process for tongue diseases. The term "desquamative glossitis" defines the general clinical symptoms that lead to a preliminary diagnosis and prompts investigation into the causes of its occurrence.