2018
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2018 за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 238
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ A study of the time-based characteristics of phenomenology of post-stroke fatigue over the first year after stroke occurrence(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Delva, I. I.; Дельва, Ірина Іванівна; Дельва, Ирина ИвановнаPost-stroke fatigue (PSF) is a common medical and social problem. Aim: to analyze time-based characteristics of PSF over the first year after stroke event. Material and methods. Patients were examined through definite time slots: during hospital staying (234 cases), in 1 month (203), in 3 months (176), in 6 months (156), in 9 months (139) and in 12 months (128 cases) after stroke. PSF was measured by fatigue assessment scale (FAS) and multidimensional fatigue inventory-20. (MIF-20) We conditionally divided all PSF cases into early PSF group (presented only within the 1st month after stroke), persistent PSF (presented within the 1st post-stroke month and later) and late PSF (appeared only in 3rd month observation or later). Results. Having analyzed all PSF cases according to FAS, we found out 15 PSF cases (16,0%) were assessed as early PSF, 51 (54,2%) assessed as persistent PSF and 28 (29,8%)– as late PSF. For all timebased types of PSF domains, according to MIF-20, the similar pattern of distribution was observed: early PSF domains – from 16,3% to 20,3%, persistent PSF domains – from 54,15 to 59,8%, late PSF domains – from 23,9% to 26,0%. All domains of early PSF, according to MIF-20, were statistically more intensive than all corresponding domains of persistent PSF and late PSF, whereas intensities of all persistent PSF domains and all late PSF domains were much or less similar. Conclusions. 1. About 20% of all PSF cases are early PSF, 25% are late PSF and slightly more than half of all cases is persistent PSF. 2. Proportions of all domains of early PSF, late PSF and persistent PSF are practically similar. 3. Significant differences between severities of early PSF and persistent PSF as well as late PSF can be as indirect evidences that all timebased PSF types are quite distinctive entities.Документ Cтан та корекція цитоенергетичного забезпечення в комплексі інтенсивної терапії синдрому гастроінтестинальної недостатності у новонароджених(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Холод, Дмитро Анатолійович; Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Холод, Дмитрий Анатольевич; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Shkurupiy, D. A.; Holod, D. A.З метою оптимізації інтенсивної терапії у новонароджених із синдромом гастроінтестинальної недостатності шляхом обґрунтування застосування препарату бурштинової кислоти проведене рандомізоване клінічне дослідження за участю 110 новонароджених із синдромом гастроінтестинальної недостатності. До основної групи увійшли новонароджені, які в комплексі терапії отримували інфузію препарату із вмістом сукцинату натрію (n=66), до групи порівняння – новонароджені, яким застосування цього препарату не проводилось (n=44). У обстежених новонароджених на початку дослідження спостерігалась тенденція до формування лактат-ацидозу, при цьому не було встановлено значимого кореляційного зв’язку між виразністю синдрому гастроінтестинальної недостатності і показниками цитоенергетичного забезпечення. Наприкінці дослідження показники цитоенергетичного забезпечення в обох групах різнились за рахунок зменшення рівня молочної кислоти, її співвідношення відносно піровиноградної кислоти і збільшення активності сукцинатдегідрогенази у новонароджених, які додатково отримували препарат бурштинової кислоти. При цьому був встановлений прямий значимий кореляційний зв’язок між виразністю синдрому гастроінтестинальної недостатності і рівнем молочної кислоти. Таким чином, у обстежених новонароджених із синдромом гастроінтестинальної недостатності формуються цитоенергетичні порушення, що відображається на прогресуванні і виразності даного синдрому. Призначення препаратів бурштинової кислоти дозволяє покращити стан клітинного енергозабезпечення, зменшуючи прояви лактатацидозу і призводять до зменшення виразності і прогресування синдрому гастроінтестинальної недостатності; the grounds to use amber acid, we carried out a randomized clinical trial involving 110 newborns with gastrointestinal insufficiency syndrome. The main group included newborns who received infusion with sodium succinate (n = 66) as a part of integrated therapy; the control group included the newborns who were not administered the above mentioned medication (n = 44). At the beginning of the study we observed a tendency towards the formation of lactate acidosis in the examined newborns, while no significant correlation was established between the severity of the gastrointestinal insufficiency syndrome and the indicators of cell energy supply. At the end of the study, the cell energy supply indicators varied in both groups by reducing the level of lactic acid, its ratio regarding pyruvic acid and increase in the activity of succinate dehydrogenase in newborns, who received amber acid in addition to the standard treatment. At the same time we observed a direct significant correlation between the severity of the syndrome of gastrointestinal insufficiency and the level of lactic acid. Thus, the examined newborns with gastrointestinal insufficiency syndrome are found to start developing cell energy disorders that is reflected in the progression and severity of the syndrome. Administration of amber acid medications helps to improve the state of cell energy supply, reducing the manifestations of lactate acidosis and declining the severity and progression of gastrointestinal insufficiency syndrome.Документ Medullary thyroid carcinoma with metastasis to cervical lymph nodes(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Tkachenko, R. P.; Kuryk, O. G.; Golovko, A. S.; Denisenko, A. I.; Ткаченко, Р. П.; Курик, О. Г.; Головко, А. С.; Денисенко, А. І.; Ткаченко, Р. П.; Курик, Е. Г.; Головко, А. С.; Денисенко, А. И.Medullary thyroid carcinoma (MTC) is a rare disease, which makes up approximately 4-5% of all thyroid cancers and originates from the calcitonin-screening parafollicular C cells. MTC is a malignancy, which frequently spreads to cervical lymph nodes. The condition may be sporadic or hereditary, and the latter one constitutes 20-25% of all cases. We report a case of metastatic MTC manifested with cervical lymphadenopathy in a 67-year-old woman. Our patient underwent a total thyroidectomy. Final histopathology tests revealed medullary thyroid carcinoma. There were found two lymph nodes of 6 group and two lymph nodes of 2, 3, 4 groups in left side with MTC metastasis. In this article we also provided a general review of the classification, pathology, and clinical management of MTC. Our patient through 9 months after the operation was observed to have no MTC recurrence or residue. In 75-85% of cases the prognosis for patients with MTC is favourable with a 10-year survival rate. About 50% of the patients with MTC have the disease restricted with the thyroid gland only, and 95% of them have a 10-year survival rate. Approximately, one-third of the patients present locally invasive tumours or metastasis to the regional lymph nodes. The survival rate of patients with regional disease makes up 75%. Distant metastases may be detected in 13% of the patients at the initial diagnosis and can be regarded as signs of poor prognosis, when a 10-year survival rate in reached by only 40% of patients. Prognosis is better in patients with MEN 2A compared to sporadic MTC, because sporadic carcinoma is usually diagnosed later, when the disease is in its advanced stage. Thus, MTC is a rare thyroid malignant tumour, its management differs from that for differentiated thyroid cancers. Early diagnosis offers a higher likelihood of cure and long-term survival. Total thyroidectomy plus central compartment neck dissection is the modality of the treatment. All patients must pass through regular follow-up to avoid recurrence. Медулярна карцинома щитоподібної залози є рідкісним захворюванням, яке становить приблизно 4-5% всіх випадків раку щитовидної залози і походить з кальцитонін-секретуючих парафолікулярних C-клітин. МКЩЗ часто поширюється на шийні лімфатичні вузли. Зустрічається у спорадичних (75-80%) і сімейних (20-25%) формах. Представлений випадок медулярної карцином щитоподібної залози з ме-тастазами в шийні лімфатичні вузлиу 67-річної жінки. Пацієнтці була проведена тотальна тиреоїдек-томія з шийною лімфодисекцією. Заключний патогістологічний діагноз підтвердив медулярну карци-ному щитоподібної залози. Були виявлені метастази у двох лімфатичних вузлах 6 групи і у двох лім-фатичних вузлах 2,3.4 груп зліва. В обговоренні представлений огляд класифікацій, патогенезу, діагностики та лікування медулярної карциноми щитоподібної залози. Зазначено, що у нашої пацієнтки через 9 місяців після операції не виявлено рецидиву або метастазів медулярної карциноми щитоподібної залози. Отже, медулярна карцинома щитоподібної залози - це рідкісне новоутворення щитовидної залози, характеризується частим метастазуванням и поганим прогнозом за відсутністю лікування. Рання діагностика забезпечує більш високу вірогідність успішного лікування і довгострокового виживання. Тотальна тиреоїдектомія з лімфодисекцією шиї є основою лікування. Всі пацієнти повинні проходити регулярне обстеження з метою можливого виявлення рецидиву або метастазів медулярної карциноми щитоподібної залози. Медуллярная карцинома щитовидной железы является редким заболеванием, которое составляет приблизительно 4-5% от всех видов рака щитовидной железы и происходит из кальцитонин-секретирующих парафолликулярных С-клеток. Медуллярная карцинома щитовидной железы - редкая злокачественная опухоль, которая часто метастазирует в шейные лимфатические узлы. Встречается в спорадических (75-80%) и семейных (20-25%) формах. Представлен случай медуллярной карциномы щитовидной железы с метастазами в щейные лимфатические узлы у 67-летней женщины. Пациентке была проведена тотальная тиреоидэктомия с шейной лимфодиссекцией. Заключительный патогистологический диагноз подтвердил медуллярную карциному щитовидной железы. Были обнаружены метастазы в двух лимфатических узлах 6 групп и двух лимфатических узлах 2,3,4 групп слева. В обсуждении представлен обзор классификаций, патогенеза, морфологической картины, диагностики и лечения медуллярной карциномы щитовидной железы. Отмечено, что у нашей пациентки через 9 месяцев после операции не выявлено рецидива или метастазов медуллярной карциномы щитовидной железы. Таким образом, медуллярная карцинома щитовидной железы является редким злокачест-венным новообразованием щитовидной железы, характеризуется частым метастазированием и пло-хим прогнозом при отсутствии лечения. Ранняя диагностика дает более высокую вероятность успешного излечения и долгосрочного выживания. Тотальная тиреоидэктомия с лимфодиссекцией шеи являются основой лечения. Все пациенты должны проходить регулярное обследование с целью возможного выявления рецидива или метастазов медуллярной карциномы щитовидной железы.Документ Melatonin improves mitochondrial function and decreases oxidative stress in gums of diabetic rats(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Yaremii, I. M.; Kushnir, O. Yu.; Khlus, K. M.; Яремий, И. М.; Кушнир, А. Ю.; Хлус, К. М.; Яремій, І. М.; Кушнір, О. Ю.; Хлус, К. М.It is known that melatonin not only carries out control of circadian and seasonal biorhythms in the human body, but also helps to maintain oxidative antioxidant homeostasis and normoglucemia in the body. The purpose of the study was to determine the effect of melatonin on the content of reduced glutathione and the activities of glutathione peroxidase, catalase and superoxide dismutase, as well as the content of TBC reactive compounds and protein carbonyl content in the cytosol, and the activities of succinate dehydrogenase and H+-ATP-ase in the mitochondria of the gums of rats with alloxan diabetes mellitus. Research methods. Animals were divided into 5 groups: 1) control; 2) rats with apparent diabetes – basal glycemia levels ≥ 8.0 mmol / l; 3) rats with apparent diabetes who, from day 5 after administration of aloxane, received daily melatonin 10 mg / kg of weight during 7 days daily at 8:00 per os; 4) rat with impaired glucose tolerance - basal glycemia level ≤ 6.9 mmol / l; 3) rats with impaired glucose tolerance, which were similarly administered within 7 days of melatonin. Results and discussion. In gingival tissues of rats with apparent diabetes, reduction in the content of reduced glutathione by 30% and increased activity of glutathione peroxidase by 32% were observed, respectively, when compared with control rats. The activity of catalase and superoxide dismutase decreased by 18% and 46% in the group of diabetic rats than in the control group. In the group of animals with impaired glucose tolerance, the activity of catalase was 25% higher than control. The content of TBC reactive compounds increased in groups of diabetic rats and with impaired glucose tolerance by 65% and 36% respectively, while the level of oxidized proteins in animals with diabetes increased by 52% compared to control. In the mitochondrial fraction of gum cells, decrease in the activity of succinate dehydrogenase and H + -ATPase in animals with diabetes was found to be 68% and 41%, respectively, as compared to control. Weekly daily administration to rats with apparent diabetes melatonin at a rate of 10 mg / kg contributed to the normalization of the glutathione system and basal glycemia we studied. Conclusion: These results demonstrate that melatonin supplementation prevents gingival mitochondrial dysfunction induced by diabetes in association with decreased oxidative stress.Документ Post-stroke fatigue and its dimensions over the second year after acute cerebrovascular events(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Delva, I. I.; Дельва, Ірина Іванівна; Дельва, Ирина ИвановнаPost-stroke fatigue (PSF) is a common, long-lasting consequence of acute cerebrovascular events (ACE). Aim. To assess the rate and intensity of PSF over the second year after strokes and transient ischemic attacks. Material and methods. Initially patients were followed up and examined in 12 months (201 cases) and finally in 24 months (126 cases) after ACE occurrence; through these time intervals patients were examined quarterly. PSF was measured by fatigue assessment scale (FAS), multidimensional fatigue inventory-20 (MFI-20) and fatigue severity scale (FSS). Results. According to FAS and FSS, rate of PSF over the second year after ACE occurrence were unchangeable within narrow limits, 31,7%-33,0%. Rates of global, physical, mental, activity-related and motivational post-stroke fatigue, according to MFI-20, were also stable, within 25,0%-28,6%, 24,6%-27,4%, 27,8%-30,2%, 22,4%-26,2% and 19,4%-22,0%, respectively. Patients with strokes, compared with transient ischemic attack patients, had more common general, physical, mental, motivational and activity-related post-stroke fatigue domains in 12 and 15 months after ACE occurrence. Intensity of PSF due to FAS (range – 29,0 (26,0-33,0) – 28,0 (26,0-32,2)) and FSS (5,5 (5,2-5,9) – 4,8 (4,5-5,2)), as well as intensity of physical (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,0)) and activity-related (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,5)) PSF domains due to MFI-20, was statistically stable, whereas severity of global (14,0 (13,015,0) – 13,0 (12,0-14,0)), mental (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (12,0-14,0)) and motivational (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (13,0-15,0)) PSF domains significantly decreased through the second year after ACE. Conclusion. 1. PSF rate as well as PSF dimension rates were stable over the second year after ACE regardless the fatigue scales used. 2. Intensity of gobal, mental and motivational post-stroke fatigue domains, according to MFI-20, significantly decreased over the second year after ACE occurrence.Документ Some aspects of titanium application in dental treatment(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Bachanek, Teresa; Zimenkovsky, Andrzej; Hendzel, Barbara; Tymczyna-Borowicz, Barbara; Borowicz, Janusz; Samborski, Dariusz; Wolańska, Ewa; Pitura, Karolina; Szybinsky, Volodimir; Бачанек, Тереза; Зіменковський, Анджей; Сибинський, Володимир; Пітура, Кароліна; Хендзел, Барбара; Волянська, Ева; Самборський, Дарюш; Боровиць, Януш; Тимчин-Боровиць, БарбараTitanium is a light grey metal found in such minerals as ilmenite, rutile and titanite. Nanoparticles are becoming more widely used in medicine, dentistry, pharmacy and as food additives. The aim of this work was to highlight some aspects in applying titanium and its alloys in dental restorations. Both medical and dental implant surgeons despite of huge efforts in using biocompatible materials face some challenging issues on complications which might appear even when using as inert metals as titanium. These problems may develop due to the penetration of aluminium and vanadium ions, found in negligible quantities in the implant alloys, into the body tissues. Failures in placing titanium implant can be caused by galvanic or electrochemical corrosion in the oral cavity due to release of titanium ions into the neighbouring tissues. Other possible failures in implant placement may develop due to bacterial contamination, and the development of implant inflammatory reaction supported by presence of macrophages may lead to implant rejection and loss. Released titanium ions inhibit the growth of hydroxyapatites. During corroding process metal ions or corrosion products penetrate body tissues and enter the body cells. Their local activity is known as ’metallosis’. From the biological point of view this results in tissue damage. Another possible adverse effect that might be caused by metal implants and their corrosion is allergic reactions. Side effects are rare as physical and chemical properties of titanium, first and foremost, its biocompatibility, define it as s recommended material to use in oral surgery, endodontics, prosthetics and orthodontics.Документ Specifics of applying ethical principlesin pediatric dental practice(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Padalka, A. I.; Kostenko, V. G.; Sheshukova, O. V.; Падалка, Аліна Іванівна; Костенко, Вікторія Геннадіївна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Падалка, Алина Ивановна; Костенко, Виктория Геннадиевна; Шешукова, Ольга ВикторовнаAdhering to the principles of medical ethics and deontology is important in effective communication between doctors and patients and thus reaching the full compliance. Developing and choosing the most effective approaches to the management of young patients at the dentist’s is one among the most relevant and challenging issues of health care that is determined by a number of physiological and psychological characteristics of children at different age levels. Being a highly skilled professional, perfectly handling the latest technologies and techniques, a paediatric dentist should have knowledge regarding children psychology and competencies to win child’s favour. The dentist should be very watchful and sensitive not only to children, but to their parents or family members as well in order to avoid or to lessen psycho-emotional conflicts. This work is aimed to analyze and to assess the significance of the main issues and principles of medical ethics and deontology in the paediatric dental practice. To provide a highly qualified medical care to children, a dentist should have not only deep theoretical background, be quite skilful in applying proper techniques; the dentist should also understand the psychology of the diseased child and his or her parents, to clearly realize the ethical problems existing in this area. The doctor's skills to calm down or encourage the child, to inform parents about diagnostic methods, peculiarities of treatment plan, occurrence of possible complications, and at the same time to cheer them up and obtain full compliance regarding the treatment are considered as mandatory ethical professional requirements. The key characteristics of applying deontology principles in paediatric dental practice consists in necessity to introduce special child-friendly communicative skills based on the knowledge of age psychological peculiarities. The dentists must remember that failing to communicate with the children and their parents is a major factor in their dissatisfaction. Not only making correct diagnosis, but also the successful treatment outcomes depend on well built-up communication and thus, mutual complete understanding between doctors and young patients.Висока актуальність проблеми правильного підходу до лікування маленьких пацієнтів у лікаря-стоматолога обумовлюється рядом фізіологічних і психологічних особливостей дітей в різні вікові періоди. Лікарю потрібно бути уважним і чуйним до дитини та її батьків для запобігання психоемоційного конфлікту, а в разі його виникнення необхідно діяти лояльно, делікатно та терпляче. Важливим крите-рієм ефективної лікувальної взаємодії між лікарем і пацієнтом є етика та деонтологія.Мета роботи.Розглянути та проаналізувати основнімоменти та принципи медичної етики та деонтології у роботі лікаря-стоматолога на дитячому прийомі.Для кваліфікованого надання медичної допомоги дітям лікар-стоматолог повинен мати не тільки глибокі теоретичні знання, вміло використовувати практичні навички, а й тонко розуміти психологію хворої дитини та її батьків, чітко уявляти існуючі в цій області етичні проблеми. Уміння лікаря заспокоїти дитину, об'єктивно інформувати батьків про методи діагностики, план лікування, розвиток можливих ускладнень і при цьомупідбадьорити і налаштувати на активну допомогу є обов'язковою етичною вимогою. Важливо пам'ятати, що стосунки лікаря з пацієнтом не по-винні виходити за межі суто професійних. Принципова відмінність деонтології лікаря-стоматолога на дитячому прийомі полягає в необхідності використання спеціальних навичок спілкування з дітьми, які засновані на знанні їх вікових особливостей. Лікарю-стоматологу треба пам’ятати про те, що невміння спілкуватися з дитиною та її батьками — головний фактор їх незадоволення. Від того, чи є між лікарем та маленьким пацієнтом контакт залежить не тільки вірна діагностика але й успішне лікування дитини. Высокая актуальность проблемы правильного подхода к лечению маленьких пациентов у врача-стоматолога обусловливается рядом физиологических и психологических особенностей детей в раз-личные возрастные периоды. Доктору нужно быть внимательным и чутким к ребенку и его родителям для предотвращения психоэмоционального конфликта, а в случае его возникновения необходимо действовать лояльно, деликатно и терпеливо. Важным критерием эффективного лечебного взаимодействия между врачом и пациентом является этика и деонтология. Цель работы. Рассмотреть и проанализировать основные моменты и принципы медицинской этики и деонтологии в работе врача-стоматолога на детском приеме. Для квалифицированного оказания медицинской помощи детям врач-стоматолог должен иметь не только глубокие теоретические знания, умело использовать практические навыки, но и тонко понимать психологию больного ребенка и его родителей, четко представлять существующие в этой области этические проблемы.Умение врача успокоить ребенка, объективно информировать родителей о методах диагностики, плане лечения, развитии возможных осложнений и при этом уметь подбодрить и настроить на активную помощь является обязательным этическим требованием. Важно помнить, что отношения врача с пациентом не должны выходить за рамки профессиональных. Принципиальное отличие деонтологии врача-стоматолога на детском приеме заключается в необходимости использования специальных навыков общения с детьми, которые основаны на знании их возрастных особенностей. Врачу-стоматологу надо помнить о том, что неумение общаться с ребенком и его родителями -главный фактор их недовольства. От того, есть ли между врачом и маленьким пациентом контакт зависит не только правильная диагностика, но и успешное лечение ребенка.Документ Structural Typology of Eponyms in Medical English(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Лисанець, Юлія Валеріївна; Лисанец, Юлия Валериевна; Lysanets, Yu. V.; Гаврильєва, Ксеня Григорівна; Гаврильева, Ксения Григорьевна; Havrylieva, K. H.The present paper focuses on the issue of typologization of medical eponyms in English. The authors analyzed the existing structural, thematic and etymological classifications of eponyms in the English language of medicine, and developed their own structural typology, intended for medical setting. Eponyms are largely used in medical language, and their significance in medical discourse is undeniable. The advantages of eponyms in medical terminology consist in their international nature, unambiguity, brevity and conciseness. Eponymic names disclose the evolution of medical research and practice, provide continuity of scientific knowledge and contribute to the formation of terminological competence of medical students. The use of medical eponyms contributes to a deeper understanding of the development of clinical thinking and diagnostics, unveils the history of medicine evolvement, and increases the intellectual level of the physician. It has been emphasized that eponyms can be tricky and confusing on the pragmatic level, since they can be easily misspelled, erroneously used or misunderstood. The authors point out that careful examination and structural categorization of English medical eponyms in academic setting is essential. The suggested typology will promote a better understanding and deeper memorizing of eponymic terms, which in its turn will prevent possible errors when using these lexical units in the process of mastering ESP. The phenomenon of eponymy in the English medical discourse requires further study, in particular, in the light of synchronous and diachronic aspects. The prospects for research include the in-depth study of English eponyms and their structure in the specific areas of medical knowledge (both clinical and theoretical medicine); У статті досліджено проблему типологізації медичних епонімів англійської мови. Проаналізовано сучасні структурні, тематичні і етимологічні класифікації епонімів у медичному дискурсі. Епоніми широко використовуються у сучасній медичній термінології. Переваги використання епонімів полягають насамперед у міжнародному характері цих лексичних одиниць, їх однозначності, стислості та лаконічності. Епоніми розкривають еволюцію медичних досліджень, забезпечують безперервність наукових знань і сприяють формуванню термінологічної компетентності студентів-медиків. Використання медичних епонімів сприяє глибшому розумінню становлення клінічного мислення та діагностики, розкриває історію розвитку медицини та підвищує інтелектуальний рівень лікаря. Водночас, епоніми можуть викликати труднощі на прагматичному рівні. Автори наголошують на важливості ретельного вивчення і структурування медичних епонімів англійської мови. Авторами розроблено власну структурну типологію, призначену для студентів та викладачів медичних вишів: (1) прості (однослівні) епоніми або терміни-деоніми; (2) афіксальні епоніми; (3) складні епоніми; (4) складені епоніми; (5) усічені епоніми. Запропонована типологія сприятиме поглибленому розумінню та запам'ятовуванню епонімічних термінів, що, у свою чергу, дасть змогу уникнути помилок при використанні цих лексичних одиниць у процесі опанування англійської мови для спеціальних цілей. Явище епонімізації в англомовному медичному дискурсі вимагає подальшого вивчення, зокрема, у синхронії та діахронії. Перспективи дослідження полягають у поглибленому вивченні англійських епонімів та їх структурних особливостей у конкретних сферах медичного знання; В статье исследована проблема типологизации медицинских эпонимов английского языка. Проанализированы современные структурные, тематические и этимологические классификации эпони- мов в медицинском дискурсе. Эпонимы широко используются в современной медицинской терминологии. Преимущества использования эпонимов заключаются прежде всего в международном характере этих лексических единиц, их однозначности, краткости и лаконичности. Эпонимы раскрывают эволюцию медицинских исследований, обеспечивают непрерывность научных знаний и способствуют формированию терминологической компетентности студентов-медиков. Использование медицинских эпонимов способствует более глубокому пониманию становления клинического мышления и диагно- стики, раскрывает историю развития медицины и повышает интеллектуальный уровень врача. В то же время, эпонимы могут вызвать трудности на прагматическом уровне. Авторы подчеркивают важность тщательного изучения и структурирования медицинских эпонимов английского языка. Авторами раз- работана собственная структурная типология, предназначенная для студентов и преподавателей медицинских вузов: (1) простые (однословные) эпонимы или термины-деонимы; (2) аффиксальные эпонимы; (3) сложные эпонимы; (4) составные эпонимы; (5) усеченные эпонимы. Предложенная типоло- гия будет способствовать углубленному пониманию и запоминанию эпонимических терминов, что, в свою очередь, позволит избежать ошибок при использовании этих лексических единиц в процессе освоения английского языка для специальных целей. Явление эпонимизации в англоязычном медицинском дискурсе требует дальнейшего изучения, в частности, в синхронии и диахронии. Перспективы исследования заключаются в углубленном изучении эпонимов английского языка и их структурных особенностей в конкретных сферах медицинского знания.Документ Анализ показателей Не-4 и СА-125 у больных злокачественными опухолями яичников при развитии рецидивазаболевания(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Немальцова, Е. В.; Nemaltsova, Ye. V.Своевременная диагностика рецидива злокачественных опухолей яичников может улучшить результаты от его лечения. В работе представлены результаты изучения уровней онкомаркеров НЕ-4 и СА-125 у 29 пациенток с доказанным рецидивом злокачественных новообразований яичников в зависимости от сроков его возникновения – до 12 месяцев (n = 9), 13-24 месяца (n = 11) и после 24 месяцев (n = 9). Выявлено уменьшение средних значений и медианы опухольассоциированно- го маркера НЕ-4 во время рецидива по сравнению с исходными уровнями экспрессии. При анализе медиан сывороточных профилей НЕ-4 выявлено их достоверное различие только при возникновении рецидива в период до года (1207,00 пмоль/л) от медиан показателей рецидивирования в периоды 13-24 и более 24 месяцев (567,00 и 655,50 пмоль/л соответственно); Своєчасна діагностика рецидиву злоякісних пухлин яєчників може поліпшити результати від його лікування. В роботі представлені результати вивчення рівнів онкомаркерів НЕ-4 і СА-125 у 29 пацієнток з доведеним рецидивом злоякісних новоутворень яєчників в залежності від термінів його виникнення - до 12 місяців (n = 9), 13-24 місяці (n = 11) і після 24 місяців (n = 9). Виявлено зменшення середніх значень і медіани пухлинасоційованого маркера НЕ-4 під час рецидиву в порівнянні з вихідними рівнями експресії. При аналізі медіан сироваткових профілів НЕ-4 виявлено їх достовірне розходження тільки при виникненні рецидиву в період до року (1207,00 пмоль/л) від медіан показників рецидивирования в періоди 13-24 і більше 24 місяців (567,00 і 655,50 пмоль/л відповідно); Timely diagnosis of recurrence of ovaries malignant tumours (OMT) can improve the results of its treatment. According to the National Cancer Registry of Ukraine, ovarian cancer ranks seventh position in the structure of the overall incidence among the female population and makes up 5.0%, the fifth place in the structure of mortality from malignant tumours and makes up 6.2% and second in the structure of mortality from oncogynecologic pathology, cancer of the cervix. In 62.3% of cases, the disease is diagnosed in advanced stages, and every third patient dies within a year after the diagnosis (27.2%). The mortality from ovarian cancer is strictly dependent on the stage of the disease: a 5-year survival period is observed in 70% of women at the first and second stages and decreases to 40% and 20% in the third and fourth stages. The purpose of the study was to determine the feasibility of using the tumour marker HE-4 in the event of a recurrence of ovarian malignant tumour (OMT). Materials and Methods. The paper presents the results of the study of the HE-4 and CA-125 tumour markers’ levels in 29 patients with confirmed recurrence of ovarian malignant tumours depending on the timing of its appearance – up to 12 months (n = 9), 13-24 months (n = 11) and after 24 months (n = 9). Results and Discussion. The mean and median values of the tumourassociated HE-4 marker were decreased during the recurrence compared to initial expression levels. When analyzing medians of the HE-4 serum, their significant difference was revealed only in the event of recurrence in the period of up to one year (1207.00 pmol/l) from median recurrence rates in the periods of 13-24 and of over 24 months (567.00 and 655.50 pmol/l, respectively). Conclusion. After analyzing the obtained data, we can draw the following conclusions: The average indices and medians of expression levels of tumour markers HE-4 and CA-125 for recurrence of the disease in 2, 1-2, 4 times lower in comparison with the initial data. The later the recurrence occurs, the average value of expression level of HE-4 and CA-125 and median CA-125 is higher. Median values of HE-4 practically do not change depending on the timing of recurrence – 159-198 pmol / l. The initial mean values of HE-4 correlate with the duration of remission – the lowest values were observed in the group of recurrences that occurred within a period of more than 24 months. Only the initial level of the median of HE-4 expression is prognostically significant for determining the timing of malignant ovarian tumours recurrence – an excess of 500 pmol/l indicates a prolongation risk of up to 1 year. Prospects for further research: increase the effectiveness of diagnosis of ovarian malignant tumours and predicting their recurrence by using the tumour marker HE-4; to develop recommendations for using tumour-associated marker HE-4 as an additional objective criterion for selecting a sequence of treatment measures in the planning of combined treatment for patients with OMT.Документ Аналіз захворюваності хвороб органів травлення в студентській популяції та профілактичні заходи їх подолання(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Адамович, І. В.; Вовк, К. В.; Літвін, О. І.; Ніколенко, Є. Я.; Бакуменко, М. Г.; Дергачова, А. В.; Адамович, И. В.; Вовк, К. В.; Литвин, Е. И; Николенко, Е. Я.; Бакуменко, М. Г.; Дергачова, А. В.; Adamovych, I. V.; Vovk, K. V.; Litvin, O. I.; Nikolenko, Е. Ya.; Bakumenko, M. G.; Dergachova, A. V.Публікація присвячена дослідженню теми сприйнятливості студентської популяції до захворювань органів шлунково-кишкового тракту. У цій статті проаналізована захворюваність і поширеність хвороб органів шлунково-кишкового тракту серед студентів, що навчаються у ВНЗ м. Харкова за даними Харківської міської студентської лікарні за 2016-2017рр. Зроблений порівняльний аналіз цих показників з показниками захворюваності і поширеності цієї патології в загальній популяції населення старше 18 років, за даними ХМП №26 за той же звітний період. На підставі проведеного аналізу запропоновані рекомендації по дотриманню принципів збалансованого харчування для студентів. Особлива увага була звернена авторами на необхідність впровадження профілактичних заходів в практичній діяльності для боротьби з негативними тенденціями поширення цієї категорії захворювань у студентів.Документ Аналіз змін гомоцистеїну як маркера метаболічного синдрому у пацієнтів з підвищеним індексом маси тіла при політравмі(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Кучерявченко, В. В.; Кучерявченко, В. В.; Kucheryavchenko, V. V.В останні роки поняття «метаболічний синдром» поширюється, і на фоні порушень вуглеводного, ліпідного обмінів не менш значущою ланкою є й дисфункція ендотелію. Метою нашої роботи був аналіз змін гомоцистеїну як маркера метаболічного синдрому у пацієнтів з підвищеним індексом маси тіла при політравмі. У 224 хворих з політравмою з різною стартовою цифрою індексу маси тіла, що знаходилися на лікуванні на базі відділення політравми і відділення інтенсивної терапії для хворих із поєднаною травмою в період 1 доба – 1 рік з моменту отримання ушкоджень, було проведено дослідження рівня гомоцистеїну в сироватці крові. Пацієнти мали однакову тяжкість стану на момент находження за шкалою АРАСНЕ ІІ 14±5,8 балів і були розподілені на 3 стратифіковані клінічні групи в залежності від стартових цифр антропометричних показників та ІМТ. Дослідження проводилося на 1, 3, 7, 14, 30 та 360 добу від моменту отримання політравми. Визначення гомоцистеїну в крові проводили методом імуноферментного аналізу. Виявлено, що досліджувані нами показники гомоцистеїну безпосередньо впливають на перебіг травматичної хвороби у хворих з підвищеним індексом маси тіла, ступінь виразності його за умов однорідності отриманих ушкоджень і однакового діапазону тяжкості їх за шкалою АРАСНЕ ІІ залежить від індексу маси тіла на момент надходження пацієнтів до стаціонару.Документ Аналіз ригідності оболонок і стан гідродинаміки очей при короткозорості(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Наконечний, Денис Олександрович; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Наконечный, Денис Александрович; Bezkorovayna, I. M.; Nakonechnyi, D. O.Великий науковий і практичний інтерес представляють результати вивчення еластичності і ригідності зовнішньої оболонки ока і діагностика прогресування міопічного процесу на основі показників еластотонографії. Мета дослідження. Оцінити показники ригідності зовнішньої оболонки ока апланаційною еластотонографією Кальфа-Плюшко-Вургафта та вивчити вплив їх змін на прогресування міопічного процесу. Матеріали та методи дослідження. Нами обстежено 84 пацієнта (168 очей), віком від 16 до 38 років. Серед них 138 очей з середнім сферичним еквівалентом (від -3,25Д до -20,0Д) і 30 очей з еметропією (контрольна група). Усім дослідженим проводилась методика апланаційної еластотонографії Кальфа-Плюшко-Вургафта, яка була використана нами для дослідження стану ригідності оболонок ока при короткозорості і оцінки прогресування міопічного процесу. Результати дослідження. У міопів середнього і високого ступенів при порівнянні даних обстеження з параметрами, отриманими у еметропів, виявлено, що додатковим критерієм прогресування короткозорості може бути вивчення ригідності оболонок ока шляхом апланаційної еластотонографії Кальфа-Плюшко-Вургафта. Ця методика, на відміну від раніше застосовуваної для обстеження міопічних очей еластотонометрії, дозволяє більш повноцінно дослідити еластичність склеральної капсули ока, так як враховує накопичення залишкових деформацій фібрилами склери після компресійного навантаження і може виявити скриті порушення ригідності. Вкорочення посткомпресійного еластопідйому на 1,5мм порівняно з першочерговим свідчить про прогресування міопічного процесу. Виявлена пряма сильна кореляція між величиною посткомпресійного вкорочення еластопідйому і величиною міопічної рефракції. Коефіцієнт кореляції рівний 0,97 достовірний з вірогідністю безпомилкового прогнозу p>99%. Висновок. Додатковим діагностичним критерієм прогресування короткозорості є дослідження ригідності оболонок ока шляхом апланаційної еластотонографії Кальфа-Плюшко-Вургафта. Вкорочення посткомпресійного еластопідйому більш ніж на 1,5мм порівняно з першочерговим свідчить про прогресування міопічного процесу, оскільки характеризує погіршення ригідності оболонок ока (r= 0,97 – вірогідність безпомилкового прогнозу p>99%); Большой научный и практический интерес представляют результаты изучения эластичности и ригидности внешней оболочки глаза, а также диагностика прогрессирования миопическом процесса на основе этих показателей. Цель исследования. Оценить показатели ригидности наружной оболочки глаза апланационной эластотонографией Кальфа-Плюшкой-Вургафта и изучить влияние их изменений на прогрессирование миопического процесса. Материалы и методы исследования. Нами обследовано 84 пациента (168 глаз) в возрасте от 16 до 38 лет. Среди них 138 глаз с миопией, со средним сферическим эквивалентом (от -3,25Д к -20,0Д) и 30 глаз с эмметропией (контрольная группа). Всем исследованным проводилась апланационная эластотонография Кальфа-Плюшкой-Вургафта. Результаты исследования. В миопов средней и высокой степени при сравнении данных обследования с параметрами, полученными у эмметропов, выявлено, что дополнительным критерием прогрессирования близорукости может быть изучение ригидности оболочек глаза путем апланационной эластотонографии. Эта методика, в отличие от ранее применяемой для обследования миопических глаз эластотонометрии, позволяет более полноценно исследовать эластичность склеральной капсулы глаза, так как учитывает накопления остаточных деформаций фибриллами склеры после компрессионной нагрузки и может обнаружить скрытые нарушения ригидности. Укорочение посткомпресионного эластоподьема на 1,5 мм по сравнению с первоочередным свидетельствует о прогрессировании миопического процесса. Обнаружена прямая сильная корреляция между величиной посткомпресионного укорочения эластоподъема и величиной миопической рефракции. Коэффициент корреляции равен 0,97 – достоверный, с вероятностью безошибочного прогноза p> 99%. Вывод. Дополнительным диагностическим критерием прогрессирования близорукости является исследование ригидности оболочек глаза путем апланационной эластотонографии Кальфа-Плюшкой-Вургафта. Укорочение посткомпресионного эластоподъема более чем на 1,5 мм по сравнению с первоочередным свидетельствует о прогрессировании миопического процесса, поскольку характеризует ухудшение ригидности оболочек глаза (r = 0,97 - вероятность безошибочного прогноза p> 99%); Introduction. The issues on elasticity and rigidity of the outer eye layer and the diagnosis of the myopia progression based on the findings obtained by elasto-tonography are posing a great scientific and clinical interest. The aim of the study was to estimate the rigidity of the outer eye layer using the applanation elastotonography and to examine the effect of their changes on the myopia progression. Materials and methods. We examined 84 patients (168 eyes), aged 16 to 38 years. Among them, 138 eyes were with medium spherical equivalent (from -3,25D to -20,0D) and 30 eyes were with emmetropia (control group). All patients passed through the applanation elasto-tonography to obtain the findings on the rigidity of the outer eye layers in myopia and to assess the myopia progression. Results. It has been found out that compared with the moderate and high degrees myopia, when comparing the survey with the parameters in the emmetropia group, there is an additional criterion to assess the myopia progression, and this is the analysis of the rigidity of the outer eye layer by the applanation elasto-tonography. This technique, in contrast with the previously used to the study the myopic eyes, allows us to investigate the elasticity of the scleral eye capsule more fully, since it can detect the accumulation of residual sclera deformations by fibrils after the compression and can reveal hidden rigidity disturbances. The shortening of the post-compression elastic rise by 1.5 mm indicates the myopia progression. There is a direct strong correlation between the magnitude of the post-compression elastic rise shortening and the magnitude of myopic refraction. Correlation coefficient equal to 0,97 is reliable with probability of error-free prediction p>99%. Conclusion. An additional diagnostic criterion to assess the myopia progression is the analysis of the rigidity of the ocular layers by using elasto-tonography. The shortening of the post-compression elastic rise more than 1.5 mm in comparison to the previous results indicates the myopia progression because it characterizes the impairment in the rigidity of the eye layers (r = 0.97 - probability of error-free prediction p> 99%).Документ Анатомо-топографічні особливості дренажних систем яєчка(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Байбаков, В. М.; Baybakov, V. MВедучим патогенетичним фактором чоловічого безпліддя вважається порушення регіональної гемо- та лімфодинаміки. Метою дослідження було вивчення анатомо-топографічних особливостей нервово-судинних структур сім’яного канатика на різних рівнях для визначення оптимального відділу для проведення оперативних втручань при патології піхвового відростка очеревини. Проведено гістологічне та морфологічне дослідження зразків сім’яного канатика на трьох рівнях: фраг- мент сім’яного канатика в ділянці глибокого кільця пахового каналу, середньої третини та дистальна ділянка сім’яного канатика. Проаналізувавши показники сумарної площі судин із різних ділянок сім’яного канатика, слід відзначити, що площа артерій і вен найбільша в проксимальному відділі. Їх питома вага в загальній площі всіх артерій, виявлених в 6 препаратах (81,7542 х 10-3 мм²), становить 62,9% (51,3805 із 81,7542 х 10-3 мм²) в проксимальній ділянці, в той час як в серединній – 19,1%, в дистальній – 18,0%. Близько 48,9% площі, зайнятої венами, також припадає на ділянку глибокого кільця пахвинного каналу. Отримані дані гістологічного та морфологічного дослідження зразків сім’яного канатика підтверджують припущення, що у проксимальному відділі канатика розташовані більш значні за розміром і менш значні за кількістю кровоносні судини, а нерви, діаметр яких об’єктивно менше нервових стовбурів, більш виражені в напрямку дистального відділу канатика. Дані дослідження сприяють розробці та втіленню в практику малоінвазивних та менш травматичних методів корекції хірургічних захворювань яєчка у дітей, що направлені на забезпечення максимального збереження чоловічої статевої залози; Целью исследования было изучение анатомо-топографических особенностей нервно-сосудистых структур семенного канатика на разных уровнях для определения оптимального отдела для проведения оперативных вмешательств при патологии влагалищного отростка брюшины. Проведено гистологическое и морфологическое исследование образцов семенного канатика на трех уровнях: фрагмент семенного канатика в области глубокого кольца пахового канала, средней трети и дистального участ- ка семенного канатика. Проанализировав показатели суммарной площади сосудов из разных участков семенного канатика, следует отметить, что площадь артерий и вен наибольшая в проксимальном отделе. Их удельный вес в общей площади всех артерий, выявленных в 6 препаратах (81,7542 х 10-3 мм²), составляет 62,9% (51,3805 из 81,7542 х 10-3 мм²) в проксимальной области, в то время как в срединной - 19,1%, в дистальной - 18,0%. Около 48,9% площади, занятых венами, также приходится на участок глубокого кольца пахового канала. Полученные данные гистологического и морфологического исследования образцов семенного канатика подтверждают предположение, что в проксимальном отделе канатика расположены более значимые по размеру и менее значимые по количеству кро- веносные сосуды, а нервы, диаметр которых объективно меньше нервных стволов, более выражены в направлении дистального отдела канатика. Данные исследования способствуют разработке и внедрению в практику малоинвазивных и менее травматичных методов коррекции хирургических заболеваний яичка у детей, направленных на обеспечение максимального сохранения мужской половой железы; The main pathogenetic factors of male infertility include numerous regional hemodynamic and lymphodynamic disorders. The purpose of this research was to study anatomical and topographic peculiarities of neuraland vascular structures of a spermatic cord at the different levels in order to identify an optimal site for surgical interventions for pathology of a vaginal sprout of the peritoneum. Histological and morphological study of the spermatic cord samples was carried out on the three levels: fragment of a spermatic cord in the region of deep ring of the inguinal canal, in the middle third and distal part of a spermatic cord. Having analyzed total area of vessels from different parts of a spermatic cord, we noted that area of arteries and veins was the largest in the proximal department. Their specific gravity from the total area of all arteries, which was revealed in 6 preparations (81.7542 x 10-3 mm²), made up 62.9% (51.3805 from 81.7542 x 10-3 mm²) in the proximal region., In the middle region 19.1% of arteries were detected, in the distal region 18.0% of arteries were detected. About 48.9% of the veins area was carried out in the area of a deep ring of the inguinal canal. The obtained results of histological and morphological findings of the spermatic cord samples testified that blood vessel were located in the proximal part of a spermatic cord, the biggest on a size, and the less significant by a quantity. The nerves, which diameter was objectively smaller than diameter of the nerve trunks, were visualized in a direction of the distal part of a spermatic cord. This investigation can contribute to the development and implementation on the practice of the minimally invasive and less traumatic methods of surgical correction for diseases of a testicle carried out in children, which focused on the maximal preservation of the men genital gland.Документ Безпосередні результати рентген-ендоваскулярних процедур при реканалізації оклюзій коронарних артерій у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Аксьонов, Є. В.; Гуменюк, Б. М.; Аксенов, Е. В.; Гуменюк, Б. М.; Aksenov, E. V.; Gumenyuk, B. M.Робота присвячена вивченню безпосередніх ангіографічних результатів у хворих з гострим інфарктом міокарда. В обстеження увійшло 626 пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, яким на базі рентген-ангіографічного відділення НІССХ імені М.М. Амосова НАМН України, проводились діагностичні та лікувальні інтервенційні процедури з приводу даної патології. Середній вік пацієнтів становив 66,96±1,81 років, середня вага – 86,5±1,44 кг. Площа ураження міокарда лівого шлуночка при підрахунку QRS-індексу становила у середньому 20,4±1,2%. У 438 хворих (69,97%) при надходженні був II функціональний клас серцевої недостатності по T. Killip. 332 обстеженим у ранні терміни інфаркту міокарда була проведена первинна балонна ангіопластика, а 294 пацієнтам було виконано стентування інфаркт-пов'язаної коронарної артерії з oднoмoментнoю імплантацією стентів. В результаті виконаних досліджень було визначено, що атеросклеротичні ураження коронарної артерії, які викликали розвиток гострого інфаркту міокарда, найчастіше реєструвалися в області передньої міжшлуночкової гілки (49% випадків) і у правій коронарної артерії (28,2% випадків). При цьому, 74,1% стенозів відносились до типу «С», включаючи оклюзії (53,6%). Безпосередній (технічний) ангіографічний успіх балонної ангіопластики інфаркт-пов’язаної артерії становив 90,4% випадків. Хороший ангіографічний результат при виконанні стентування досягався у 96,6% випадках. При цьому, процедурний успіх з урахуванням повторних втручань склав 91,5%, а хороший клінічний результат був відзначений у 86,7% пацієнтів. Після проведеної ангіографічної реканалізації, при стенозах типу «С» відзначався найбільший середній ступінь залишкового звуження, а найменший спостерігався при ураженнях типу «В».Документ Биохимические изменения экзокринной части поджелудочной железы крыс, находящихся на гипокалорийном питании(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Николаева, О. В.; Ковальцова, М. В.; Сиренко, В. А.; Сулхдост, И. А.; Журавлёва, П. В.; Ніколаєва О. В.; Ковальцова, М. В.; Сіренко, В. А.; Сулхдост, І. А.; Журавльова, П. В.; Nikolayeva, O. V.; Kovaltsova, M. V.; Sirenko, V. A.; Sulhdost, I. O.; Zhuravliova, P. V.Захворювання підшлункової залози наразі мають безліч недостатньо вивчених етіологічних чинників, одним з яких є незбалансоване харчування, яке призводить до дісферментозів. Метою дослідження є вивчення впливу гіпокалорійного харчування на морфофункціональний стан екзокринної частини підшлункової залози щурів. Експеримент проводився на 20 щурах, які були розділені на 2 групи по 10 щурів. В першу групу входили щури на гіпокалорійному харчуванні (57,4 калорій на добу). Тварини групи контролю отримали збалансоване харчування (104,5 калорій). При біохімічному дослідженні визначалися рівні ліпази, α-амілази і α1-антитрипсину в сироватці крові. Аналіз зовнішньосекреторної активності підшлункової залози у щурів показав, що у 100% експериментальних тварин основної групи має місце екзокринна панкреатична дисфункція. Виявлено, що показники рівня ліпази і α-амілази підвищено в порівнянні з групою контролю, при цьому показник α1-антитрипсину знижений. Подібні біохімічні зміни в сироватки крові тварин основної групи швидше за все є наслідком тривалої гіпертріпсінеміі, яка обумовлена недостатньою активністю антіпротеіназної системи, а також активним споживанням плазмових інгібіторів протеаз. Гіперферментемія у щурів 1-ї групи обумовлена: стимулюючим нейрогуморальним впливом на ациноцити, наприклад «ваготонією», пошкодженням панкреацитів, наслідком «феномена ухилення ферментів». Гіпокалорійне харчування несприятливо впливає на роботу екзокринної частини підшлункової залози щурів, викликаючи її гіперфункцію, на що вказує підвищення рівня ферментів в крові. Через тривалу гіпертріпсінемію відбувається виснаження антипротеазної системи з подальшою інтоксикацією і пошкодженням активними ферментами підшлункової залози клітин організму. Незбалансоване харчування являє собою фактор ризику розвитку функціональних і органічних патологій підшлункової залози з подальшим залученням інших систем і органів в патологічний процес.Документ Биоэлектрическая активность жевательных мышц и ее парадоксы у больных мышечно-суставной компрессионно-дислокационной дисфункцией(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Яценко, Павел Игоревич; Яценко, Олег Игоревич; Рыбалов, Олег Васильевич; Семененко, Юлия Ивановна; Яценко, Павло Ігорович; Яценко, Олег Ігорович; Рибалов, Олег Васильович; Семененко, Юлія Іванівна; Yatsenko, P. I.; Yatsenko, O. I.; Rybalov, O. V.; Semenenko, Ju. I.С заболеваниями височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС) в настоящее время отмечается возросшее обращение больных в клиники отоларингологии, неврологии, стоматологии, врачам-остеопатологам, врачам нетрадиционной медицины. Около 90% этой категории пациентов ставится диагноз дисфункции ВНЧС. С учетом мышечного генеза дисфункций ВНЧС в литературных источниках обращается внимание на то, что в норме наличие симметричных жевательных мышечных тяг обеспечивает конгруэнтное расположение суставных головок нижней челюсти в суставных ямках, определяя согласованную функцию височно-челюстных сочленений. В современных научных исследованиях имеет место недостаточное количество информации о физиологических особенностях жевательных мышц у этой категории пациентов. Целью работы явилась сравнительная качественная оценка биоэлектрической активности собственно жевательных и височных мышц у больных мышечно-суставной компрессионно-дислокационной дисфункцией ВНЧС. Объекты и методы исследования. Проведен визуальный анализ электромиограмм симметричных соб- ственно жевательных и височных мышц 17 здоровых добровольцев и 83 больных с явлениями мышечно-суставной компрессионно-дислокационной дисфункции ВНЧС. Результаты исследования. У большинства больных (64 человека) с мышечно-суставной компрессионно-дислокационной дисфункцией ВНЧС характерной чертой графических записей функциональных свойств изучаемых мышц является выраженное превалирование максимальных показателей их биоэлектрической активности на стороне сустава с дислокацией суставной головки нижней челюсти по сравнению с суставом, находящимся в состоянии компрессии, в периодах как сжатия зубов, так и жевания. Сделано заключение, что почти у каждого четвертого пациента с изучаемой патологией имеют место парадоксальные явления в деятельности жевательного мышечного компонента, что отражается на степени тяжести заболевания. Згідно літературних даних, в результаті різних внутрішньо і зовнішньо суглобових порушень вини- кає розбалансування функцій різних груп жувальних м’язів, порушується співвідношення анатомічних структур СНЩС, що призводить до розвитку його м’язово-суглобових дисфункцій. В сучасних наукових дослідженнях має місце недостатня кількість інформації про фізіологічні особливості жувальних м’язів у цієї категорії пацієнтів. Мета роботи: порівняльна якісна оцінка біоелектричної активності власне жувальних і скроневих м’язів у хворих на м’язово-суглобову компресійно-дислокаційну дисфункцію СНЩС. Об’єкти та методи дослідження. Проведений візуальний аналіз електроміограм симетричних власне жувальних і скроневих м’язів 17 здорових добровольців і 83 хворих з явищами м’язово- суглобової компресійно-дислокаційної дисфункції СНЩС. Результати дослідження. У більшості хворих (64 чоловіка) із м’язово-суглобовою компресійно-дислокаційною дисфункцією СНЩС характерною рисою графічних записів функціональних властивостей вивчаємих м’язів виявляється виражене превалювання максимальних показників їх біоелектричної активності на боці суглоба з дислокацією суглобової головки нижньої щелепи в порівнянні із суглобом, що знаходиться в стані компресії, як в періодах стискання зубів, так і жування. Зроблено висновок, що майже у кожного четвертого пацієнта з цією патологією мають місце парадоксальні явища в діяльності жувального м’язового компонента, що відображається на ступеню тяжкості захворювання. According to the literature, as a result of various internal and external articular disorders there emerges an imbalance between the functioning of different groups of masticatory muscles, the relationship between the anatomic structures of the temporomandibular joint gets shifted that leads to the development of its muscular and articular dysfunctions. There is little information on the physiological characteristics of masticatory muscles in this category of patients presented in the relevant literature. The purpose of this research is to carry out comparative qualitative assessment of bioelectric activity of the proper masticatory and temporal muscles in patients with muscular-articular compression-dislocation TMJ dysfunction. Objects and methods of research Visual analysis, electromyography of symmetrical masticatory and temporal muscles of 17 healthy volunteers and 83 patients with muscular-articular compression-dislocation TMJ dysfunction were performed. Results. In the majority (64 persons) of cases of musculararticular compression-dislocation of TMJ dysfunction the characteristic feature of graphic records regarding the functional properties of the muscles under investigation is an expressed prevalence of the maximum indices of their bioelectric activity on the side of the joint with dislocation of the articular head of the mandibular bone in comparison with a joint that is in a state of compression, both during periods of teeth closure and chewing. We can conclude that almost every fourth patient with pathology under study has been found out to demonstrate paradoxical phenomena in functioning of the chewing muscular component that in turn affects the severity of their disease.Документ Болезнь Шегрена, диагностические критерии в стоматологии(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Короленко, Ирина Анатольевна; Рыбалов, Олег Васильевич; Рибалов, Олег Васильович; Короленко, Ірина Анатоліївна; Korolenko, I. A.; Rybalov, O. V.Болезнь Шегрена является распространенной причиной возникновения сухости слизистой полости рта вследствие гипертрофии стромы слюнных желез и ее лимфоидной инфильтрации. В 5-11% случаев болезнь Шегрена приводит к развитию лимфом, что связано с поздним выявлением и отсутствием эффективного лечения этой патологии. Следовательно, важность ранней диагностики болезни Шегрена и проведение адекватных лечебных мероприятий не вызывает сомнений. Хвороба Шегрена являється розповсюдженою причиною виникнення сухості слизової порожнини рота внаслідок гіпертрофії строми слинних залоз і її лімфоїдної інфільтрації. У 5-11% випадків хвороба Шегрена призводить до розвитку лімфом, що пов’язано з пізнім виявленням і відсутністю ефективного лікування цієї патології. Отже, важливість ранньої діагностики хвороби Шегрена і проведення адекватних лікувальних заходів не викликає сумнівів. Шляхом аналізу літературних джерел було показано, що до нинішнього часу діагностика хвороби Шегрена представляє собою певні труднощі в зв’язку з варіабельністю клінічної картини та відсутністю єдиних діагностичних критеріїв. Пацієнти з хворобою Шегрена нерідко вперше звертаються за допомогою до стоматологів по причині припухання слинних залоз і раннього розвитку ксеростомії, що зобов’язує їх підвищити увагу до цієї категорії хворих, застосовувати діагностичні прийоми для подальшого адекватного ведення пацієнтів. При виявленні «великих» і «малих» ознак захворювання обов’язковим дослідженням являється загальна сіалометрія. Окремо слід відмітити інцизійну біопсію малих слинних залоз, цитологічне дослідження секрету зацікавлених залоз, сіалографію. В останні роки значний інтерес викликає роль цитокінів в продукції слини. Встановлено, що рівень інтерлейкіну-1 в ротовій рідині при хворобі Шегрена знижується, що ви- кликає запалення слизової оболонки порожнини рота і явища сухості. Путем анализа литературных источников было показано, что до настоящего времени диагностика болезни Шегрена представляет собой определенные трудности в связи с вариабельностью клинической картины и отсутствием единых диагностических критериев. Пациенты с болезнью Шегрена нередко впервые обращаются за помощью к стоматологам по причине припухания слюнных желез и раннего развития ксеростомии, что обязывает их повысить внимание к этой кате- гории больных, применять диагностические приемы для дальнейшего адекватного ведения пациентов. При выявлении «больших» и «малых» признаков заболевания обязательным исследованием является общая сиалометрия. Отдельно следует отметить инцизионную биопсию малых слюнных желез, цитологическое исследование секрета заинтересованных желез, сиалографию. В последние годы значительный интерес вызывает роль цитокинов в выработке слюны. Установлено, что уровень интерлейкина-1 в ротовой жидкости при болезни Шегрена снижается, что вызывает воспаление слизистой оболочки полости рта и явления сухости. Sjogren’s disease is a common cause of oral mucosa dryness resulting resulted from hypertrophy and lymphoid infiltration of salivary gland stroma. 5-11% of patients with Sjogren’s disease develop lymphoma that may be explained by late diagnosis and the absence of effective treatment for this condition. Therefore, the efforts should be directed at early detection of this disease and rational therapy. Available literary sources demonstrate that even at the present stage Sjogren’s disease diagnosis is still difficult to establish due to the variability of its clinical manifestations and the absence of conventional diagnostic criteria. Patients with Sjogren’s disease when visiting dentists usually complain of swelling in the salivary glands and xerostomy, which is present even at the early stages of this disease. Therefore, more attention should be paid to this group of patients and additional diagnostic methods should be used. Identification of the “major” and “minor” criteria for this disease is based on general sialometry. In some cases incision biopsy of the salivary glands, cytology of the affected glands and sialography are required to confirm the diagnosis. It should be stressed that in at present there is an increasing interest to the role of cytokines in saliva secretion. It has recently been discovered that patients with Sjogren’s disease have lower levels of interleukin-1 in saliva that can initiate inflammation of oral mucosa ultimately leading to xerostomy.Документ Біофізичні аспекти визначення коефіцієнта світлопроникності твердих тканин та поверхневого натягу антисептичних розчинів на систему кореневих каналів зубів(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Сідаш, Юлія Володимирівна; Сидаш, Юлия Владимировна; Sidash, Yu. V.В ендодонтичній практиці використовуються антисептичні засоби різних фармакологічних груп для медикаментозної обробки кореневих каналів. Структура кореневого каналу та її гілок, яка є основним резервуаром великої кількості бактерій, та, з геометричних та фізичних причин, є найбільш важкою з одного боку, для передачі енергії світлового випромінювання, а з іншого боку – для досягнення їх наповнення розчином відповідного фотосенсибілізатора. У зв'язку з цим, метою нашого дослідження було вивчення особливостей передачі світла твердими тканинами зубів, а також поверхневий натяг розчинів фотосенсибілізаторів. Нами вивчено поверхневий натяг антисептичних розчинів 3% гіпохлориту натрію, 0,06% хлоргексидину беглюконату, 1% спиртового хлорофіліпту, 2% метиленового синього, 3% перекису водню, 0,1% лактату етакридіну, які широко застосовуються в обробці кореневих каналів, і деякі з них мають фотосенсибілізуючий ефект. Експериментально вимірювали їх коефіцієнт поверхневого натягу, щоб визначити можливість проникнення рідини в порожнину невеликого перерізу. Вивчено коефіцієнт передачі світла з твердих тканин зуба. Таким чином, 1% спиртовий розчин хлорофіліпту буде легше заповнювати дентинні канальці невеликого перерізу, ніж водні розчини фотосенсибілізаторів, оскільки його фактор поверхневого натягу є найменшим з усіх вивчених розчинів. Визначено можливість комбінованого використання світлового випромінювання з дезінфікуючими розчинами для фотоактивованої терапії та антисептичного лікування кореневих каналів взагалі ; В эндодонтической практике используются антисептические растворы различных фармакологических групп для медикаментозной обработки корневых каналов. Структура корневого канала и его ветвей, являющихся основным резервуаром большого количества бактерий, в связи с геометрическими и физическими причинами являются наиболее сложными, с одной стороны, для передачи энергии светового излучения, и с другой стороны, для достижения их заполнения раствором соответствующего фотосенсибилизатора. В этой связи целью нашего исследования было изучение особенностей передачи света твердыми тканями зубов, а также поверхностного натяжения растворов фотосенсибилизаторов. В данной работе изучено поверхностное натяжение антисептических растворов 3% гипохлорита натрия, 0,06% хлоргексидина биглюконата, 1% спиртового хлорофиллипта, 2% метиленового синего, 3% перекиси водорода, 0,1% лактата этакридина, которые широко используются в медицинской практике для обработки корневых каналов, а некоторые из них имеют эффект фотосенсибилизатора. Экспериментально измерено их коэффициент поверхностного натяжения, чтобы определить возможность проникновения жидкости в полость небольшого поперечного сечения. Изучен коэффициент пропускания света твердыми тканями зубов. Таким образом, 1% спиртовый раствор хлорофиллипта будет легче заполнять дентинные канальцы небольшого поперечного сечения, чем водные растворы фотосенсибилизатора, поскольку его коэффициент поверхностного натяжения является наименьшим из всех исследованных растворов. Определена возможность совместного использования светового излучения с дезинфицирующими растворами для фотоактивированной терапии и антисептического лечения корневых каналов в целом ; In endodontic practice, antiseptic agents of various pharmacological groups are used for medicinal treatment of root canals. The structure of the root canal and its branches, which is the main reservoir of a large number of bacteria and due to geometric and physical conditions, on the one hand, is the most difficult to convey the energy of light radiation, and, on the other hand, is characterised by its complicated filling with proper photosensitizer. In this regard, the purpose of this study was to investigate the peculiarities of light transmission by hard dental tissues, as well as the surface tension of photosensitize solutions. The paper described the study of surface tension of antiseptic solutions of 3% sodium hypochlorite, 0.06% chlorhexidine begluconate, 1% alcohol chlorophyll, 2% methylene blue, 3% hydrogen peroxide, 0.1% ethacridin lactate that are widely used in the medical treatment of root channels and some of them have a photosensitizer effect. Experimental measurement of their surface tension coefficient was carried out to determine the possibility of fluid penetration into a cavity of a small cross-section. The light transmission coefficient with hard dental tissues was assessed. Thus, a 1% alcohol chlorophyllipt solution demonstrates its property to fill in dentin tubules of a small cross-section more easily than the aqueous solutions of photosensitizer, because its surface tension factor is the smallest of all the solutions studied. The possibility of combined use of light radiation with disinfectant solutions for photo-activated therapy and antiseptic treatment of root canals in general has been grounded.Документ Біохімічні зміни функціонального стану печінки в сироватці крові щурів після введення цитостатичного препарату оксаліплатин та їх корекції ліпосомальним препаратом «Ліолів»(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Бардер, Е. Г.; Бардер, Э. Г.; Barder, E. G.У статті розглядається лабораторна оцінка гепатотоксичності оксаліплатину при введенні щурам гепатопротекторного препарату «Ліолів». Щурам контрольних груп (n=10) вводили фізіологічний розчин, щурам І групи (n=10) – оксаліплатин, ІІ групи (n=10) – спочатку ліолів, потім оксаліплатин, ІІІ групи (n=10) – спочатку оксаліплатин, потім ліолів. На 14 добу експерименту аланінамінотрансфераза і лужна фосфатаза у І групі тварин збільшились в 2,1 рази, аспартатамінотранс- фераза – в 1,5 рази, вміст альбумінів знизився в 1,6 рази, гаммаглутамілтранспептидаза зросла у 5 разів, лактатдегідрогеназа – у 3,5 рази. У ІІ групі була збільшена лише аспартатамінотрансфераза в 1,26 рази, спостерігалася гіпоальбумінемія, а також зростала гаммаглутамілтранспептидаза у 2,21 рази та лактатдегідрогеназа у 1,86 рази. В ІІІ групі збільшувалась аланінамінотрансфераза – в 1,7 рази і аспартатамінотрансфераза – в 1,6 рази, лужна фосфатаза – в 1,77 рази, лактатдегідрогеназа у 2,4 рази, вміст альбумінів був зменшений у 1,41 рази. У І групі на 21 добу аланінамінотрансфераза була збільшена в 2,1 рази, аспартатамінотрансфераза – в 1,9 рази, лужна фосфатаза – в 2 рази, вміст альбумінів знизився в 1,6 рази. Гамма-глутамілтранспептидаза збільшилася у 6,8 рази, лактатдегідрогеназа – у 3,6 рази. У ІІ групі зміни біохімічних маркерів на 21 добу експерименту були найменшими: була збільшена активність аланінамінотрансферази в 1,4 рази, гамма-глутамілтранспептидаза – у 2 рази. У ІІІ групі активність аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансфераза була збільшена в 1,6 та 1,3 відповідно, гамма-глутамілтранспептидаза – в 2,8 рази, лактатдегідрогеназа – в 1,9 рази, лужна фосфатаза – в 1,5 рази, альбумін знижений в 1,4 рази. Таким чином, найбільш виражений гепатопротекторний ефект виявляли при застосуванні ліоліву перед введенням оксаліплатину; В статье рассматривается лабораторная оценка гепатотоксичности оксалиплатина при введении крысам гепатопротектора «Лиолив». Крысам контрольных групп (n=10) вводили физиологический рас-твор, крысам І группы (n=10) –оксалиплатин, II группы (n=10) –сначала лиолив, затем оксалиплатин, III группы (n=10) –сначала оксалиплатин, затем лиолив. На 14сутки эксперимента аланинами-нотрансфераза и щелочная фосфатаза в I группе животных увеличились в 2,1 раза, аспартатами-нотрансфераза –в 1,5 раза, содержание альбуминов снизилось в 1,6 раза, гамма-глутамилтранспептидаза выросла в 5 раз, лактатдегидрогеназа–в 3,5 раза. Во ІІ группе была увели-чена лишь аспартатаминотрансфераза в 1,26 раза, наблюдалась гипоальбуминемия, возросла гам-ма-глутамилтранспептидаза в 2,21 раза и лактатдегидрогеназа в 1,86 раза. В III группы увеличива-лась аланинаминотрансфераза – в 1,7 раза и аспартатаминотрансфераза – в 1,6 раза, щелочная фосфатаза – в 1,77 раза, лактатдегидрогеназа – в 2,4 раза, содержание альбуминов был уменьшено в 1,41 раза. В І группе на 21 сутки аланинаминотрансфераза была увеличена в 2,1 раза, аспартата-минотрансфераза –в 1,9 раза, щелочная фосфатаза –в 2 раза, альбумины снизились в 1,6 раза. Гамма-глутамилтранспептидаза увеличилось в 6,8 раза, лактатдегидрогеназа – в 3,6 раза. Во ІІ груп-пе изменения на 21 дней эксперимента были наименьшими: была увеличена активность аланинами-нотрансферазы в 1,4 раза, гамма-глутамилтранспептидаза –в 2 раза. В третьей группе активность аланинаминотрансферазы и аспартатаминотрансфераза была увеличена в 1,6 и 1,3 соответственно, гамма-глутамилтранспептидаза – в 2,8 раза, лактатдегидрогеназа – в 1,9 раза, щелочная фосфатаза –в 1,5 раза, альбумин снижен в 1,4 раза. Таким образом, наиболее выраженный гепатопротекторный эффект проявлялся при применении препарата «Лиолив» перед введением оксалиплатина; The article examines the laboratory evaluation of hepatotoxicity of Oxaliplatin against the Lioliv hepatoprotective drug administered to rats. The rats of control groups (n=10) were injected with physiological saline, the rats of group I (n = 10) were injected oxaliplatin, the group II (n=10) was introduced Lioliv oxaliplatin, the group III (n = 10) was first introduced Oxaliplatin then followed with Lioliv. On the 14th day of the experiment, alanine aminotransferase and alkaline phosphatase in the I group of animals nearly doubled (in 2.1 times), aspartat aminotransferaze increased in 1.5 times, the albumin content decreased in 1.6 times, gamma-glutamyl transferase increased in 5 times, lactate dehydrogenase increased in 3.5 times. The II group demonstrated the only increase in aspartataminotransferaze in 1.26 times, hypoalbuminemia, gamma glutamyl transpeptidase increased in 2.21 times and lactate dehydrogenase in 1.86 times. The group III showed increase of alanine aminotransferase in 1.7 times, and increase of aspartat aminotransferaze in 1.6 times; alkaline phosphatase grew in 1.77 times, lactate dehydrogenase – in 2.4 times, albumin content decreased in 1.41 times. In the 1st group, for 21 days, alanine aminotransferase was increased in 2.1 times, aspartat aminotransferaze – in 1.9 times, alkaline phosphatase doubled, albumin decreased in 1.6 times, gamma-glutamyl transferase increased in 6.8 times, lactate dehydrogenase grew in 3.6 times. The II group demonstrated the least pronounced changes on the 21 days of the experiment: the activity of alanine aminotransferase was nearly unchanged (increased in 1.4 times), gamma-glutamyl transferase doubled. In the group III, the activity of alanine aminotransferase and aspartat aminotransferaze increased in 1.6 and 1.3, respectively, gamma-glutamyl transferase increased in 2.8 times, lactate dehydrogenase – in 1.9 times, alkaline phosphatase – in 1.5 times, and albumin reduced in 1.4 times. Thus, the most pronounced hepatoprotective effect was observed when Lioliv was administered before the introduction of Oxaliplatin.Документ Біохімічні маркери сироватки крові кроликів після імплантації на діафіз стегнової кістки пластин на основі полілактиду, гідроксиапатиту та трикальційфосфату(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Павлов, О. Д.; Павлов, А. Д.; Pavlov, O. D.Стаття присвячена визначенню біохімічних маркерів крові кроликів після імплантації на діафіз стегнової кістки пластин на основі полілактиду, гідроксиапатиту та трикальційфосфату, виготолених за допомогою 3-D друку для оцінки впливу імплантату на організм тварин. На 30 добу після імплантації вміст глікопротеїнів у крові кроликів був збільшений на 87,5 %, хондроїтинсульфатів – у 2,5 рази, лужна фосфатаза – на 31,7 % порівняно з контрольною групою. Через 90 діб вміст хонд- роїтинсульфатів і лужної фосфатази на 22,5 % і 9,2 % відповідно нижче за показники на 30 добу. У другій групі кроликів в сироватці крові на 30 добу був збільшений вміст глікопротеїнів – на 30,4 %, хондроїтинсульфатів – на 72,1 %, активність лужної фосфатази – на 15,9 % порівняно з контрольною групою. На 90 добу після імплантації вміст глікопротеїнів був на рівні контрольної групи. Вміст хондроїтинсульфатів був збільшений на 26,2 %, а активність лужної фосфатази не змінювалась. Вміст глікопротеїнів у І групі тварин на 30 добу спостереження був на 43,8 %, хондроїтинсульфатів – на 47,6 %, активність лужної фосфатази – на 13,7 % вище за аналогічні показники у ІІ групі. На 90 добу вміст глікопротеїнів не відрізнявся у І та ІІ групах, проте вміст хондроїтинсульфатів був вище у І групі – на 55,8 %, активність лужної фосфатази – на 15,9 % порівняно з ІІ групою кроликів. Біохімічні маркери стану печінки та нирок в обох групах не були змінені. Динаміка біохімічних маркерів вказує на більш швидке відновлення пошкодженої кісткової тканини за місцем імплантації пластини з L-полімолочної кислоти, гідроксиапатиту та трикальційфосфату. Статья посвящена определению биохимических маркеров крови кроликов после имплантации на диафиз бедренной кости пластин на основе полилактида, гидроксиапатита и трикальцийфосфата для оценки влияния имплантата на организм животных. На 30 сутки после имплантации содержание гликопротеинов в крови кроликов было увеличено на 87,5 %, хондроитинсульфатов – в 2,5 раза, щелочная фосфатаза – на 31,7 % по сравнению с контрольной группой. Через 90 суток содержание хондроитинсульфатов и щелочной фосфатазы на 22,5 % и 9,2 % соответственно ниже показателей на 30 сутки. Во второй группе кроликов в сыворотке крови на 30 сутки был увеличен содержание гликопротеинов – на 30,4 %, хондроитинсульфатов – на 72,1 %, активность щелочной фосфатазы – на 15,9 % по сравнению с контрольной группой. На 90 сутки после имплантации содержание гликопротеинов было на уровне контрольной группы. Содержание хондроитинсульфатов было увеличено на 26,2 %, а активность щелочной фосфатазы без изменений. Содержание гликопротеинов во второй группе животных на 30 сутки наблюдения было на 43,8 %, хондроитинсульфатов – на 47,6 %, активность щелочной фосфатазы – на 13,7 % выше аналогичных показателей во второй группе. На 90 сутки содержание гликопротеинов не отличалось в первой и второй группах, однако содержание хондроитинсульфатов было выше в первой группе – на 55,8 %, активность щелочной фосфатазы – на 15,9 % по сравнению со второй группой кроликов. Биохимические маркеры состояния печени и почек в обеих группах не были изменены. Динамика биохимических маркеров указывает на более быстрое восстановление поврежденной костной ткани по месту имплантации пластины из полилактида, гидроксиапатита и трикальцийфосфата. The article is devoted to the analysis of the blood biochemical markers in rabbits after the placement of the plates based on polylactide, hydroxyapatite and tricalciumphosphate onto femur diaphysis of the femur to evaluate the implant's impact on the organism of animals. In 30 days following the implantation, the glycoproteins content in the blood of rabbits was increased by 87.5 %, chondroitin sulphates nearly doubled (in 2.5 times), alkaline phosphatase grew up by 31.7 % compared with the control group. In 90 days, the content of chondroitin sulphates and alkaline phosphatase was found to be by 22.5 % and 9.2 % lower than in 30 days. In the second group of rabbits in 30 days, the serum glycoprotein content increased by 30.4 %, chondroitin sulphates increased by 72.1 %, alkaline phosphatase activity increased by 15.9 % compared with the control group. In 90 days after the implantation, the content of glycoproteins was identical to that of the control group level. The content of chondroitin sulphates increased by 26.2 %, and the alkaline phosphatase activity did not change. The content of glycoproteins in I group of animals on the 30th day of observation was higher by 43.8 % compared with II group, chondroitin sulphates were higher by 47.6 % and alkaline phosphatase activity was higher by 13.7 % than that in the second group. On 90th day, the content of glycoproteins did not differ from those in I and II group, but the content of chondroitin sulphates was higher in I group by 55.8 %, alkaline phosphatase activity – by 15.9 % compared to the II group of the rabbits. The biochemical markers of liver and kidney in both groups have not been changed. The dynamics of biochemical markers indicates a faster recovery of damaged bone tissue at the site of implantation of the plates made of polylactide, hydroxyapatite and tricalcium phosphate.