2018
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2018 за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 238
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Причини виникнення та діагностика синдрому діабетичної стопи(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ляховський, Віталій Іванович; Гавловський, Олександр Леонідович; Кизименко, Олексій Олексійович; Люлька, Олександр Миколайович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Ляховский, Виталий Иванович; Гавловский, Александр Леонидович; Кизименко, Алексей Алексеевич; Люлька, Александр Николаевич; Городова-Андреева, Тамара Валерьяновна; Lyakhovsky, V. I.; Havlovsky, O. L.; Kizimenko, O. O.; Liulka, O. M.; Gorodova-Andreeva, T. V.Проведений аналіз наукової літератури стосовно визначення терміну «Синдрoм діабетичної стопи» та встановлення причин його виникнення. Приділена значнa увага порушенням іннервації, кровообігу в нижнiх кінцівках та ступеню ураження кісток та суглобів при діабетичній стопі. За думкою більшості фахівців, синдром діабетичної стопи є результатом порушення не тільки кровообігу, а й іннервації нижніх кінцівок. Тому найбільш признаним є виділення нейропатичної, ішемічної та змішаної форми синдрому. Детально описані діагностичні можливості сучасних методів обстеження таких пацієнтів. Особлива увага приділена особливостям прoведення інструментальних методів обстеження при синдромі діабетичної стопи: реовазографії, тeрмографії, радіонуклідній ангіографії, лазерній флоуметрії, визначенню трaнскутанної напруги кисню, ангіографії, комп’ютерній цифровій субтрaкційній ангіографії, дуплексній ультразвуковій діагностиці, визначенню порoгу больової, температурної та вібраційної чутливості. Проведено аналіз показань до застосування кожного з діагностичних методів з інтерпретацією отриманих результатів. Перевага серед великої кількості існуючих досліджень надається методам діагностики, які поєднують максимальну інформативність з мінімальною інвазивністю. Доведено, що oптимальними методами діагностики ста- ну артеріального кровообігу нижніх кiнцівок у хворих з синдромом діабетичної стопи є застосування ультрaзвукових та рентгенографічних методів обстеження, з визначенням трaнскутанної напруги кисню. Це дозволяє отримати всебічне уявлення про патологічні зміни та визначити подальшу лікувальну тактику. Проведен анализ научной литературы относительно определения термина «Синдром диабетиче-ской стопы» и установления причин его возникновения. Уделено значительное внимание нарушениям иннервации, кровообращению в нижних конечностях, а также степени поражения костей и суставов при диабетической стопе. По мнению большинства специалистов, синдром диабетической стопы является результатом нарушения не только кровообращения, а и иннервации нижних конечностей. Поэтому, наиболее признанным есть разграничение нейропатической, ишемической и смешанной формы синдрома. Детально описаны диагностические возможности современных методов обследования таких пациентов. Особое внимание уделено особенностям проведения инструментальных методов обследования при синдроме диабетической стопы: реовазографии, термографии, радионуклидной ангиографии, лазерной флоуметрии, определению черезкожного напряжения кислорода, ангиографии, компъютерной цифровой субтракционной ангиографии, дуплексной ультразвуковой диагностике, определению порога болевой, температурной и вибрационной чувствительности. Проведен анализ показаний к применению каждого из диагностических методов с интерпретацией полученных результатов. Преимущество среди большого количества существующих исследований предоставляется методам диагностики, которые сочетают в себе максимальную информативность с минимальной инвазивностью. Доказано, что оптимальными методами диагностики состояния артериального кровообращения нижних конечностей у больных с синдромом диабетической стопы являются применение ультразвуковых и рентгенографических методов обследования, с определением черезкожного напряжения кислорода. Это позволяет получить всестороннее представление про патологические изменения и определить дальнейшую лечебную тактику. This article is devoted to the analysis of scientific literature on the definition of the term "Diabetic foot syn-drome" and identifying the causes of its occurrence. Considerable attention is paid to the disorders of innervations, circulation in the lower limbs and the degree of bone and joint damage in diabetic foot. According to the opinion of the majority of specialists, diabetic foot syndrome results from not only blood circulation im-pairment, but disorders of lower extremity innervations. Therefore, there is a division into neuropathic, ischemic and mixed forms of the syndrome. Diagnostic possibilities of modern methods used to examine diabetic patients are described in details. Particular attention is paid to the peculiarities of implementing instrumental investigation techniques in diagnosis of diabetic foot syndrome: rheovasography, thermograph, radionuclide angiography, laser flowmetry, angiography, computer digital subtraction angiography, assessment of transdermal oxygen tension, duplex ultrasound diagnosis, pain threshold detection, and temperature and vibration sensitivity. The article also presents the analysis of the indications prior the application of each of the diagnostic methods and the interpretation of the results obtained. The most advantageous of a large number of existing diagnostic methods are those that combine maximum information value with minimal invasiveness. It has been proved that the optimal methods for diagnosing the state of arterial blood flow in the lower extremities of patients with diabetic foot syndrome is the use of ultrasound and radiographic examina-tion, with assessment of the transdermal oxygen tension. This allows doctors to get a complete picture of the pathological changes and to choose the proper treatment tactics.Документ Особливості викладання загальної хірургії в умовах Болонського процесу(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Стороженко, Олексій Володимирович; Стороженко, Алексей Владимирович; Storozhenko, O. V.Интеграция в Европейскую систему образования и введение кредитно-модульной системы предусматривает новый подход к профессиональной подготовке будущих кадров. В работе изложены результаты анализа опыта организации учебного процесса по кредитно-модульной системе в преподавании дисциплины "Общая хирургия с уходом за больными». Обсуждены причины, затрудняющие внедрение новой программы. Приведены примеры решения основных проблемных вопросов. Исследовали современные средства обучения, интерактивное программное и методическое обеспечение. В результате выявлено, что самостоятельная деятельность студентов играет решающую роль в формировании их как будущих специалистов. Статья посвящена актуальной проблеме образования в современной медицине, преподаванию клинических дисциплин. Основное значение в этом вопросе уделяется практическому занятию и системному подходу для усвоения теоретического материала и приобретению практических навыков. На кафедре общей хирургии проведено структурированное, многофакторное планирование учебного процесса с применением различных форм этапного контроля. Системный подход к обучению будущих врачей определил задачи комплексной научно- исследовательской работы, проведенной на кафедре. По нашему убеждению, именно в начале учебного этапа вузовской клинической подготовки предпочтение должно отдаваться методике обучения, которая способствовала бы развитию личных способностей студента, умению логически мыслить, использовать теоретические знания в практической деятельности. Согласно Болонской системе, студенты большую часть отведенного для обучения времени должны работать самостоятельно. Если студент не овладеет навыками самостоятельной работы с учетом мотивации и желаний, то процесс самообразования в этом случае не имеет перспективы; Integration into the European education environment and ECTS implementing approach provides a new approach to the training of future health care professionals. The paper presents the results obtained by analyzing the experience in delivering "General surgery and Nursing" discipline in accordance with ECTS demands. The articles highlights the obstacles complicating the introduction of the novel curriculum, gives the examples of solving key issues. Much attention has been also paid to the modern training tools, interactive software and methodological support. As a result, it has been discovered that the independent activity of students plays a crucial role in fostering them as future specialists. The article also focuses on some pressing problems of professional training in modern medicine, teaching of clinical disciplines. The bed-side training and a systematic approach to developing the theoretical knowledge and acquiring practical skills are cornerstone in this aspect. The Department of General Surgery has performed a structured, multifactorial planning of the educational process using various forms of step control. The systemic approach to the training of future physicians determines the tasks of integrated research work, conducted at the department. We considers it is at the beginning of the educational phase of university clinical training, the preference should be given to teaching methods that would contribute to the development of student's personal abilities, the ability to think logically, to apply theoretical knowledge in their daily medical practice. According to the Bologna convention, students have to spend most of their time studying on their own. If a student does not master the skills of independent work taking into account motivation and desires, the process of self-education in this case is not a way; Інтеграція в Європейську систему освіти і введення кредитно -модульної системи поставили перед викладачами кафедр загальної хірургії низку важливу запитань, відповідь на які повинна підвищити самостійність, творчу ініціативу і активність студентів - майбутніх лікарів [2;3]. Враховуючи, що рівень кваліфікації фахівця стоїть на першому місці в градаційних системах освіти різних суспільств, зрозуміла необхідність підвищення якості підготовки лікаря в навчальному закладі на що направлене втілення в учбовий процес кредитно-модульної системи [2]. Модернізація освіти, яка відбувається у зв’язку з приєднанням України до Болонського процесу, насамперед стимулює пошук і удосконалення педагогічних процесів [1]. Побудова національної системи освіти в Україні передбачає новий підхід до професійної підготовки майбутніх кадрів, спрямований на подолання не відповідності знань студентів запитам особистості, суспільним потребам і світовим стандартам, знецінення соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності.Документ Теплове випромінювання та тепловізійні дослідження в медицині(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Олійник, Г. А.; Кремень, В. О.; Грязін, О. Є.; Тимченко, О. К.; Олейник, Г. А.; Кремень, В. А.; Грязин, А. Е.; Тимченко, Е. К.; Oliynyk, G. A.; Kremen, V. A.; Gryazin, A. E.; Timchenko, E. K.Мета огляду - це опис і оцінка можливостей інфрачервоної термографії в різних галузях медицини. Термографія (від грец. Therme - тепло і grapho - пишу) - сукупність методів вимірювання та реєстрації теплового випромінювання. Теплове випромінювання було відкрито у 1800 році англійським астрономом Уільямом Гершелем, який дав йому назву «інфрачервоне випромінювання», тобто випромінювання, яке лежить за червоною границею видимого спектра. Перша «теплова картина» отримала назву «термограма». Цей термін використовують і у сучасній літературі. Термографія у медицині - це метод реєстрації видимого зображення теплових полів людського тіла, що випромінюють інфрачервоні імпульси, які можуть бути зчитані безпосередньо тепловізором і перетворені в зображення - термограму, яка реєструє розподіл тепла на поверхні тіла. Термограми людини містять дуже цінну інформацію. Людське тіло має неоднорідний поверхневий розподіл температури, яка видозмінюється як при наявності патологій, прийомі медичних препаратів, проведенні навантажувальних проб, так і при здійсненні природної терморегуляції організму. За допомогою ін- фрачервоної термографії можливо виявити і розпізнати багато патологічних змін на ранньому, доклінічному етапі. Візуалізоване температурне випромінювання при комплексній діагностиці хвороби додатково забезпечує найважливішою інформацією про наявність та тяжкість запальних процесів і дає можливість дати оцінку ефективності консервативного лікування. У медицині тепловізор є незамінним при абсолютно безпечному і безконтактному обстеженні пацієнта. Сучасний рівень розвитку тепловізійної техніки у світі надає можливість надійно діагностувати широкий спектр захворювань, що є приводом активного провадження термографії у клінічну практику, поряд з іншими сучасними методами, які є в арсеналі лікарів: мамографія, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія та ультразвукове дослідження. Цель обзора - описание и оценка возможностей инфракрасной термографии в различных областях медицины. Термография (от греч. therme - тепло и grapho - пишу) – это совокупность методов измерения и регистрации теплового излучения. Тепловое излучение было открыто в 1800 году английским астрономом Уильямом Гершелем, который дал ему название «инфракрасное излучение», то есть излучение, которое лежит за красной границей видимого спектра. Первая «тепловая картина» получила название «термограмма». Этот термин используется и в современной литературе. Термография в медицине - метод регистрации видимого изображения тепловых полей человеческого тела, излучающего инфракрасные импульсы, которые могут быть считаны непосредственно тепловизором и преобразованы в изображения - термограмму, которая регистрирует распределение тепла на поверхности тела. Термограммы человека содержат очень ценную информацию. Человеческое тело имеет неоднородное поверхностное распределение температуры, которое видоизменяется как при наличии патологий, приеме медицинских препаратов, проведении нагрузочных проб, так и при осуществлении естественной терморегуляции организма. С помощью инфракрасной термографии можно обнаружить и распознать много патологических изменений на раннем, доклиническом этапе. Визуализированное температурное излучение при комплексной диагностике болезни дополнительно обеспечивает важной информацией о наличии, тяжести воспалительных процессов и дает возможность оценить эффективность консервативного лечения. В медицине тепловизор незаменим при абсолютно безопасном и бесконтактном обследовании пациента. Современный уровень развития тепловизионной техники в мире позволяет надежно диагностировать широкий спектр заболеваний, являющихся поводом активного внедрения термографии в клиническую практику наряду с другими современными методами, которые есть в арсенале врачей: маммография, компьютерная томография, магнитно-резонансная томография и ультразвуковое исследование. The purpose of the review is to describe and evaluate the possibilities of infrared thermography in various areas of medicine. Thermography (from the Greek therme - heat and grapho - writing) is a set of methods for measuring and recording thermal radiation. Thermal radiation was discovered in 1800 by the English astronomer William Herschel, who gave him the name "infrared radiation." That is, the radiation that lies behind the red border of the visible spectrum. The first "thermal picture" was called "thermogram". This term is also used in modern literature. Thermography in medicine is a method of recording the visible image of the thermal fields of a human body emitting infrared pulses that can be read directly by a thermal imager and converted into images - a thermogram that records the heat distribution on the surface of the body. The thermograms of the human body contain very valuable information. The human body has a non-uniform surface temperature distribution, which changes in the presence of pathologies, the acceptance of medicinal preparations, carrying out stress tests, and during the natural thermoregulation of the organism. With the help of infrared thermography, it is possible to detect and recognize many pathological changes at an early, preclinical stage. The visualized temperature radiation in the complex diagnosis of the disease additionally provides important information on the presence and severity of inflammatory processes and provides an opportunity to assess the effectiveness of conservative treatment. In medicine, the thermal imager is indispensable for absolutely safe and non-contact inspection of the patient. The current level of development of thermal imaging technology in the world allows medical professionals to make reliable diagnosis of a wide range of diseases, which is the reason for the active introduction of thermography into clinical practice, along with other modern methods that exist in the arsenal of doctors: mammography, computed tomography, magnetic resonance imaging and ultrasound scan.Документ Терапевтические аспекты анализа адгезивных систем(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Браїлко, Наталія Миколаївна; Браилко, Наталья Николаевна; Brailko, N. N.В даний час на стоматологічному ринку присутня велика кількість різних адгезивних систем. Однак проблема забезпечення надійного і тривалого з'єднання композиційних матеріалів з поверхнею зуба до сих пір вирішена не повністю. В зв'язку з цим паралельно зі створенням композиційних матеріалів йде розвиток і вдосконалення стоматологічних адгезивних систем. Розрізняють адгезивні системи для емалі, а також для емалі і дентину одночасно. За складом система може бути одно-, двох - чи багатокомпонентна; за способом затвердіння – самотвердіюча, світлотвердіюча та подвійного твердіння; залежно від вмісту наповнювача – наповнена або ненаповнена. Якщо до складу адгезиву входить кислота, то система називається самопротравлюючою. Вивчивши літературні дані, можна зробити висновки, що ідеальна адгезивна система, яка забезпечує оптимальну швидкість нанесення, високу міцність і довговічність адгезивного з'єднання, в даний час ще не створена. Всі існуючі адгезивні системи мають свої переваги і недоліки. Тому основним завданням стоматолога є підбір тієї системи, яка відповідає особливостям конкретної клінічної ситуації.; В настоящее время на стоматологическом рынке присутствует большое количество различных ад- гезивных систем. Однако проблема обеспечения надежного и длительного соединения композиционных материалов с поверхностью зуба до сих пор решена не полностью. В связи с этим параллельно с созданием композиционных материалов идет развитие и совершенствование стоматологических адгезивных систем. Различают адгезивные системы для эмали, а также для эмали и дентина одновременно. По составу система может быть одно-, двух- - или многокомпонентная; по способу отверждения - самотвердеющая, светоотверждаемая и двойного отверждения; в зависимости от содержания наполнителя - наполненная или ненаполненная. Если в состав адгезива входит кислота, то система называется самопротравливающая. Изучив литературные данные, можно сделать выводы, что идеальная адгезивная система, обеспечивающая оптимальную скорость нанесения, высокую прочность и долговечность адгезивного соединения, в настоящее время еще не создана. Все существующие адгезивные системы имеют свои преимущества и недостатки. Поэтому основной задачей стоматолога является подбор той системы, которая отвечает особенностям конкретной клинической ситуации.; Currently, a large number of different adhesive systems are present on the dental market. However, the problem of ensuring a reliable and durable connection of composite materials with the tooth surface has not yet been fully solved. Therefore, at the same time the formulation and improvement of dental adhesive sys-tems is as important as the elaboration of composite materials. There are adhesive systems for dental enamel, as well as for enamel and dentin simultaneously. By their composition, the systems can be one-, two-or multicomponent; by the way of curing they are self-curing, light curing and double curing. Depending on the content of the filler the systems are filled or unfilled. If the adhesives contain acid, then the system is known as self-etching. Having studied the relevant literature, we can suggest that an ideal perfect adhesive system providing an optimal application rate, high strength and durability of the adhesive compound has not yet been formulated. All available adhesive systems have their advantages and disadvantages. Therefore, the main task of the dentists is to select the system that meets the specific clinical demands.Документ Post-stroke fatigue and its dimensions over the second year after acute cerebrovascular events(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Delva, I. I.; Дельва, Ірина Іванівна; Дельва, Ирина ИвановнаPost-stroke fatigue (PSF) is a common, long-lasting consequence of acute cerebrovascular events (ACE). Aim. To assess the rate and intensity of PSF over the second year after strokes and transient ischemic attacks. Material and methods. Initially patients were followed up and examined in 12 months (201 cases) and finally in 24 months (126 cases) after ACE occurrence; through these time intervals patients were examined quarterly. PSF was measured by fatigue assessment scale (FAS), multidimensional fatigue inventory-20 (MFI-20) and fatigue severity scale (FSS). Results. According to FAS and FSS, rate of PSF over the second year after ACE occurrence were unchangeable within narrow limits, 31,7%-33,0%. Rates of global, physical, mental, activity-related and motivational post-stroke fatigue, according to MFI-20, were also stable, within 25,0%-28,6%, 24,6%-27,4%, 27,8%-30,2%, 22,4%-26,2% and 19,4%-22,0%, respectively. Patients with strokes, compared with transient ischemic attack patients, had more common general, physical, mental, motivational and activity-related post-stroke fatigue domains in 12 and 15 months after ACE occurrence. Intensity of PSF due to FAS (range – 29,0 (26,0-33,0) – 28,0 (26,0-32,2)) and FSS (5,5 (5,2-5,9) – 4,8 (4,5-5,2)), as well as intensity of physical (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,0)) and activity-related (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,5)) PSF domains due to MFI-20, was statistically stable, whereas severity of global (14,0 (13,015,0) – 13,0 (12,0-14,0)), mental (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (12,0-14,0)) and motivational (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (13,0-15,0)) PSF domains significantly decreased through the second year after ACE. Conclusion. 1. PSF rate as well as PSF dimension rates were stable over the second year after ACE regardless the fatigue scales used. 2. Intensity of gobal, mental and motivational post-stroke fatigue domains, according to MFI-20, significantly decreased over the second year after ACE occurrence.Документ Особливості клінічного перебігу субарахноїдального крововиливу нетравматичного генезу у гострому періоді захворювання(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Полковнікова, К. Ю.; Полковникова, К. Ю.; Polkovnikova, K. Yu.Мета дослідження: вивчити клініко-статистичну характеристику, особливості перебігу захворювання, динаміку результатів неврологічних шкал і структуру ускладнень у стаціонарних хворих, госпіталізованих з приводу субарахноїдального крововиливу нетравматичної етіології. Обстежено 87 пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом, з них 38 (43,68%) - з ізольованим, 14 (16,09%) – з субарахноїдально-паренхіматозним, 29 (33,33%) – з субарахноїдально-вентрикулярним, 6 (6,9%) – з субарахноїдально-паренхіматозно-вентрикулярним крововиливом, загальна кількість змішаних крововиливів складала 56,32%. У рутинне клінічне обстеження були додатково включені шкала C.S. Ogilvy et B.S. Carter та шкала GOSE. Більшість хворих даної вибірки мали найлегший ступінь тяжкості субарахноїдального крововиливу згідно класифікації Всесвітньої організації нейрохірургів – 33 пацієнта (37,93%), що відповідає 15 балам за шкалою ком Глазго та відсутності рухового та мовного дефіциту. Друга ступінь тяжкості діагностована у 37 чоловік (42,53%), це 13-14 балів за шкалою ком Глазго та відсутність рухового і мовного дефіциту. Наступна невелика когорта пацієнтів відносилася до 3 ступеню тяжкості – 14 хворих (16,09%), вони мали 13-14 балів за шкалою ком Глазго та певного ступеню вираженості руховий і / або мовний дефіцит. Дві людини були віднесені до 4 ступеню тяжкості (2,30%) із 7-12 балами за шкалою ком Глазго та наявністю / відсутністю рухового і / або мовного дефіциту. Один хворий (1,15%) належав до категорії крайного 5 ступеню тяжкості із 3-6 балами за шкалою ком Глазго та наявністю / відсутністю рухового і / або мовного дефіциту. Відсоток вірогідності прогнозу субарахноїдального крововиливу 78–80% успішного результату згідно узагальнюючої класифікаційної шкали для оцінки прогнозу результату субарахноїдального крововиливу (C.S. Ogilvy et B.S. Carter) мали 76 хворих із балами від 0 до 2 (87,36%). Три бали та 65–67%, менш успішний результат продемонстрували 10 хворих (11,49%). У одного хворого (1,15%) нараховано 25%, несприятливий результат та сумарні 4 бали. Виявлені наступні фактори ризику розвитку субарахноїдального крововиливу: наявність в сімейному анамнезі даного захворювання у родичів; наявність в анамнезі шкідливих звичок: паління; зловживання алкоголем; наявність в анамнезі гіпертонічної хвороби, атеросклерозу та гіперхолестеринемії. Із супутніх хвороб найбільш широко були представлені такі захворювання, як ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунка, цукровий діабет.Документ Порівняльний аналіз фіброархітектоніки слизових клаптів різного ступеню натягу при проведенні клаптевих операцій в порожнині рота(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Каплун, Дмитро Володимирович; Скрипник, Володимир Михайлович; Ставицький, Станіслав Олександрович; Каплун, Дмитрий Владимирович; Скрипник, Владимир Михайлович; Ставицкий, Станислав Александрович; Kaplun, D. V.; Skrypnyk, V. M.; Stavytskiy, S. O.Враховуючи розвиток сучасної хірургічної стоматології, проблема оптимізації закриття ран слизової оболонки в порожнині рота залишається актуальною. На нашу думку, важливим є вивчення морфологічних властивостей слизових клаптів порожнини рота для оптимальних величин натягнення в ділянці накладення швів. Мета. Провести порівняльний аналіз фіброархітектоніки слизових клаптів різного ступеню натягу при проведенні клаптевих операцій в порожнині рота. Матеріали й методи дослідження. Для проведення гістотопографічних досліджень умовно здорової слизової оболонки ясен матеріал забирається в бюро судово-медичної експертизи від трупів і обох статей I періоду зрілого віку. Матеріал забирається як в області сосочків ясна, так і з фіксованої її частині. Поляризаційна мікроскопія використовується для вивчення фіброархітектоніки сполучнотканинних формацій. Результати дослідження. При різних ступенях натягу слизових клаптів порожнини рота сполучнотканинна пластина втрачає характерну для норми просторову орієнтацію пучків, відбувається глибока дезорганізація всього волокнистого каркаса. Висновки. Власна пластинка слизової оболонки ясен включає зубоясеневі циркулярні та альвеолярно-ясеневі пучки колагенових і еластичних волокон, що формують єдиний м'який остов. У складі сполучної тканини ясен виділяються пучки волокон, адаптовані до деформації на стиск: волоконно-фибрилярний і аркадний типи фіброархітектоніки, що володіють високим модулем пружності. Учитывая развитие современной хирургической стоматологии, проблема оптимизации закрытия ран слизистой оболочки в полости рта остается актуальной. По нашему мнению, важным является изучение морфологических свойств слизистых лоскутов полости рта и оптимальных величин натяжения. Также важной чертой оптимального заживления раны является характеристика гемодинамики микрососудистого русла слизистой оболочки полости рта и тканевая напряжение в области наложения швов. Материалы и методы исследования. Для проведения гистотопографических исследований условно здоровой слизистой оболочки десны материал забирается в бюро судебно-медицинской экспертизы от трупов и обоих полов I периода зрелого возраста. Материал забирается как в области сосочков десны, так и с фиксированной ее части. Поляризационная микроскопия используется для изу- чения фиброархитектоники соединительнотканных формаций. Данный метод является наиболее информативным при изучении гистотопографических взаимоотношений фибриллярных структур и эпителия слизистой оболочки десен. Для исследования биомеханических параметров слизистой оболочки десны в норме и при различных степенях натяжения слизистых лоскутов нами был использован аппарат контактной тензометрии. Результаты исследования. При различных степенях натяжения слизистых лоскутов полости рта соединительно пластина теряет характерную для нормы пространственную ориентацию пучков, происходит глубокая дезорганизация всего волокнистого каркаса. Выводы. Собственная пластинка слизистой оболочки десны включает зубодесневые циркулярные и альвеолярно-ясеневые пучки коллагеновых и эластичных волокон, формирующих единый мягкий остов. В составе соединительной ткани десны выделяются пучки волокон, адаптированные к деформации на сжатие: волоконно-фибриллярный и аркадный типы фиброархитектоники, обладающие высоким модулем упругости. Taking into account the development of modern oral surgery, the issue on improving the closure of the wounds of the oral mucous membrane remains relevant. Hence, it is important to study the morphological properties of the oral mucosa flaps for detecting optimal tensile and tissue stress values in the site of suturing. The aim of this study was to carry out a comparative analysis of the fibroarchitecture of oral mucosa under varying degrees of tension during oral flap operations. Materials and methods. To perform histological investigations, samples of healthy mucous membrane of gums were taken from mature cadavers of both sexes at the forensic medical examination office. The material was taken from both the area of gum papilla and from its fixed part. Polarization microscopy was used to study the fibroarchitecture of connective tissue structures. Results. At different degrees of tension of the mucosal flaps in the oral cavity, the connecting flap loses the normal spatial orientation of the bundles, and the entire fibrous framework becomes deeply disorganized. Conclusions. The propria plate of the gingival mucosa includes the dentogingival circular and alveolargingival bundles of collagen and elastic fibres forming a single soft core. In the structure of the gingival connective tissue there are marked fibrous bundles adapted to compressive deformation: fiber-fibrillar and arcade types of fibroarchitecture having a high modulus of elasticity.Документ Особливості морфологічної будови рубцевозмінених тканин шкіри при хірургічному лікуванні кіст шиї ембріонального походження на 6, 9 та 12 місяць післяопераційного періоду(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Криничко, Леонід Романович; Krinichko, L. R.Не зважаючи на велику кількість наукових розробок та досягнень сучасної медицини стосовно проблеми встановлення причини виникнення післяопераційних патологічних рубців шкіри, вона залишається актуальною для щелепно-лицевої хірургії внаслідок збільшення частоти їх виникнення та відсутності єдиної домінантної думки стосовно етіології та патогенезу. Метою роботи було вивчення особливості морфологічної будови післяопераційних нормотрофічних та патологічних рубців шкіри за умов застосування класичної методики їх профілактики в порівнянні з авторською. Встановлено, що при поєднаному застосуванні PRF-згустку та церулоплазміну морфологічна картина візуалізує ефективність проведеної профілактики на 6 місяць післяопераційного періоду: сполучнотканинні сосочки візуально не відрізняються від таких в інтактній дермі, розташовані між ними епітеліальні пласти характеризуються мономорфною картиною і відносно однаковими розмірами. Пучки колагенових волокон розташовуються переважно перпендикулярно до покривного епітелію, в середніх і базальних відділах – паралельно. Проведена реакція з антитілами до білку Кі - 67 виявляє проліферативну активність в 20% епітеліальних клітин базального шару епідермісу і практично повну відсутність такий в клітинах сполучнотканинного рубця. На 12 місяць пучки колагенових волокон післяопераційного рубця за тинкторіальними характеристиками і метричними показниками практично не відрізняються від таких в незміненій дермі, що є доказом ефективності запропонованого методу профілактики.Документ Ефективність лікування генералізованого пародонтиту у наркозалежних хворих(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Федун, І. Р.; Зубачик, В. М.; Федун, И. Р.; Зубачик, В. М.; Fedun, I. R.; Zubachyk, V. M.В роботі представлений аналіз клініко-лабораторної ефективності застосованого лікувально-профілактичного комплексу у терапії генералізованого пародонтиту у хворих на наркоманію. Лікувальний комплекс містив препарати: «Квертин», «Намацит», «Xeros Dentaid». У досліджені брали участь 28 наркозалежних пацієнтів хворих на генералізований пародонтит початкового та І ступеня, кожної статі, віком від 18 до 45 років. Залежно від терапії, наркозалежних хворих було поділено на дві групи, рівнозначних за кількістю (14 осіб): основну і порівняння. Хворим групи порівняння проводили лікування генералізованого пародонтиту, яке передбачене Протоколом надання медичної допомоги за спеціальністю терапевтична стоматологія». Внаслідок проведеного лікування, у пацієнтів основної групи відзначали покращення клінічних (ОНІ-S, РМА, ПІ) та лабораторних показників антиоксидантного захисту порівняно з показниками до лікування. Терапевтичний комплекс є перспективним для використання у лікуванні генералізованого пародонтиту у наркозалежних. В работе представлен анализ клинико-лабораторной эффективности примененного лечебно- профилактического комплекса в терапии генерализованного пародонтита у больных наркоманией. Лечебный комплекс содержал препараты: «Квертин», «Намацит», «Xeros Dentaid». В исследовании участвовали 28 наркозависимых пациентов с генерализованным пародонтитом начальной и I степени, обоего пола, в возрасте от 18 до 45 лет. В зависимости от терапии, наркозависимые больные были разделены на две группы, равнозначные по количеству (14 пациентов): основную и сравнения. Больным группы сравнения проводили лечение генерализованного пародонтита, предусмотренное Прото- колом предоставление медицинской помощи по специальности «терапевтическая стоматология». В результате проведенного лечения, у пациентов основной группы улучшились клинические (ОНІ-S, PMA, PI) и лабораторные показатели антиоксидантной защиты относительно показателей до лечения. Терапевтический комплекс является перспективным для использования в лечении генерализованного пародонтита у наркозависимых. The paper presents the analysis of clinical and laboratory efficacy of the integrated therapeutic and prophylactic complex in the treatment for generalized periodontitis in patients with drug addiction. The medicinal complex included "Quertin", "Namaсit", "Xeros Dentaid". The study involved 28 drug-addicted individuals of both sexes aged from 18 to 45 with generalized periodontitis of initial and I stages. Depending on the therapy, the patients were divided into two groups: test (n=14) and control (n=14). The patients of control group receive the treatment for generalized periodontitis in accordance with Protocol for providing dental care in speciality "General Dentistry". As a result of the treatment, the patients of the test group demonstrated the improvement of clinical (ONI-S, PMA, PI) and laboratory indices of antioxidant protection compared with the indices before the treatment. The therapeutic complex can be considered as promising for the treatment of generalized periodontitis in drug addicted individuals.Документ Проявления предменструального синдрома: особенности в разных возрастных группах у спортсменок в ряде видов спорта(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Бугаевский, К. А.; Черепок, А. А.; Бугаєвський, К. А.; Черепок, О. О.; Bugaevsky, K. A.; Cherepok, A. A.В статье представлены результаты лонгитюдного исследования, посвящённого изучению особенностей соматических и психологических проявлений предменструального синдрома у спортсменок разных возрастных групп и в разных видах спорта. Представлены сравнительные данные отечественных и зарубежных исследователей, занимающихся этой проблемой, описаны варианты становления и развития предменструального синдрома в каждой из обследованных возрастных групп. Определено, что во всей обследованной группе разнообразные соматические проявления предменструального синдрома были у 222 (74,00%) спортсменок, а психологические проявления предменструального синдрома были зафиксированы у 192 (63,00%) спортсменок. Установлено, что комбинированные проявления предменструального синдрома со средне и значительно выраженными сомато-психологическими и психо-соматологическими проявлениями предменструального синдрома были определены у 194 (64,67%) спортсменок, в трёх обследованных возрастных группах.Документ Дослідження якості життя хворих на гострі мієлобластні лейкемії в динаміці антрациклінвмісної індукційної хіміотерапії(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Лиманець, Тетяна Володимирівна; Лыманец, Татьяна Владимировна; Lymanets, T. V.Вивчення показників якості життя у хворих на гострі мієлобластні лейкемії під час проведення курсів індукції ремісії є надзвичайно важливим питанням сучасної онкогематології. Мета - оцінити показники якості життя у хворих на гострі мієлобластні лейкемії в динаміці індукційної хіміотерапії із включенням антрациклінових антибіотиків. Матеріали і методи. У дослідження було включено 56 пацієнтів з вперше виявленими гострими мієлобластними лейкеміями, із них 32 (57,1%) жінок та 24 (42,9%) чоловіків, віком від 33 до 72 років. Загальний стан хворих, оцінений за ECOG становив І-ІІ, за індексом Карновського - 60-80%. Усі хворі отримували стандартну індукційну хіміотерапію за схемами «7+3» або «5+2». У порівняльному аспекті оцінку стану хворих проводили двічі: до початку лікування та після курсів індукції ремісії при досягненні ремісії. З метою вивчення якості життя було використано опитувальник Short Form Medical Outcomes Study (SF-36). Результати дослідження. При досягненні ремісії в обстежених хворих достовірно збільшились показники фізичної активності в 1,2 рази (р<0,05); ролі фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності в 1,4 рази (р<0,05); загального стану здоров’я в 1,2 рази (р<0,05); життєвої активності в 1,5 рази (р<0,05); ролі емоційних проблем в обмеженні життєдіяльності в 1,5 рази (р<0,05); психічного здоров’я в 1,6 рази (р<0,05). Статистично значущі зміни показників якості життя пацієнтів після двох курсів індукції ремісії були зафіксовані у покращенні психологічного статусу в 1,5 рази (р<0,05); у той час як фізичний статус пацієнтів за узагальнюючою шкалою достовірно не змінився. Порівняно із даними практично здорових опитаних показники якості хворих на гострі мієлоїдні лейкемії залишались достовірно низькими. Висновки. Гостра мієлоїдна лейкемія відіграє вирішальне значення у погіршенні якості життя пацієнтів, особливо в дебюті захворювання. На фоні курсів індукції ремісії відмічається покращення показників якості життя хворих на гострі мієлобластні лейкемії. Изучение показателей качества жизни у больных острыми миелобластными лейкемиями при проведении индукционной химиотерапии является чрезвычайно важным вопросом современной онкогематологии. Цель - оценить показатели качества жизни у больных острыми миелобластными лейкемиями в динамике индукционной химиотерапии с включением антрациклиновых антибиотиков. Материалы и методы. В исследование было включено 56 пациентов с впервые выявленным острой миелобластной лейкемией, из них 32 (57,1%) женщин и 24 (42,9%) мужчин в возрасте от 33 до 72 лет. Общее состояние больных было проведено по ECOG и составляло І-ІІ балла, по индексу Карновского - 60-80%. Все больные получали стандартные курсы индукционной химиотерапии по схемам «7+3» или «5+2». В сравнительном аспекте оценку состояния больных проводили дважды: до начала специфического лечения и после курсов индукции ремиссии при достижении ремиссии. С целью изучения качества жизни был использован опросник Short Form Medical Outcomes Study (SF-36). Результаты исследования. При достижении ремиссии у обследованных больных достоверно увеличились показатели физической активности в 1,2 раза (р<0,05) роли физических проблем в ограничении жизнедеятельности в 1,4 раза (р<0,05) общего состояния здоровья в 1,2 раза (р<0,05) жизненной активности в 1,5 раза (р<0,05) роли эмоциональных проблем в ограничении жизнедеятельности в 1,5 раза (р<0,05) психического здоровья в 1,6 раза (р <0,05). Статистически значимые изменения показателей качества жизни пациентов после двух курсов индукции ремиссии были зафиксированы в улучшении психологического статуса в 1,5 раза (р<0,05) в то время как физический статус пациентов с обобщающим шкале достоверно не изменился. По сравнению с данными практически здоровых опрошенных показатели качества больных острой миелоидной лейкемии оставались достоверно низкими. Выводы. Острые миелоидные лейкемии играют решающее значение в ухудшении качества жизни пациентов, особенно в дебюте заболевания. На фоне курсов индукции ремиссии отмечается улучшение показателей качества жизни больных острыми миелобластными лейкемиями. The study of life quality in patients with acute myeloid leukaemia during induction chemotherapy is an extremely important issue in modern oncochematology. The aim of this work was to assess the quality of life in patients with acute myeloid leukaemia during induction chemotherapy with the inclusion of anthracycline antibiotics. Materials and methods. The study included 56 patients with newly diagnosed acute myeloid leukaemia, 32 (57.1%) women and 24 (42.9%) men, aged 33 to 72 years old. The general health condition of patients assessed by ECOG was found out to be within І-ІІ scores, and according to the Karnovsky index is was assessed as of 60-80%. All patients received standard courses of induction chemotherapy according to the schemes "7+3" or "5+2". In a comparative aspect, the assessment of the condition of patients was done twice: at baseline, before the beginning of specific treatment, and after induction chemotherapy, when remission was achieved. To study the quality of life, the Short Form Medical Outcomes Study (SF-36) questionnaire was used. Results. At reaching remission in patients the physical activity indexes increased in 1.2 times (p<0.05); the role of physical problems in limiting life - in 1.4 times (p<0.05); the general state of health improved in 1.2 times (p <0.05); vital activity - in 1.5 times (p<0.05); the role of emotional problems in limiting life increased in 1.5 times (p<0.05); mental health improved in 1.6 times (p<0.05). Statistically significant changes in the quality of life of patients after two courses of remission induction were recorded in improving the mental status by 1.5 times (p<0.05); while the physical status of patients according to the summary scale scores did not significantly changed. Compared to the data of practically healthy respondents, the life quality indicators of patients with acute myeloid leukaemia remained significantly low. Conclusions. Acute myeloid leukaemia plays a crucial role in worsening the quality of life of patients, especially in the debut of the disease. During remission induction indices reflecting the improvement in the quality of life of patients with acute myeloid leukaemia are noted to be slightly better.Документ Результати оцінки молекулярно-біологічних маркерів пухлини залежно від виду лікування та віку хворих на поширений рак яєчників(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Міхановський, О. А.; Кочина, М. Л.; Харченко, Ю. В.; Федоренко, Н. В.; Михановский, А. А.; Кочина, М. Л.; Харченко, Ю. В.; Федоренко, Н. В.; Mikhanovskii, O. A.; Kochina, M. L.; Kharchenko, Y. V.; Fedorenko, N. V.Мета дослідження - порівняльна оцінка рівня експресії молекулярно-біологічних маркерів пухлини у хворих на рак яєчників III−IV стадії залежно від віку та виду комбінованого лікування. Імуногістохімічне дослідження з визначенням білків p53, Bcl-2, Ki67 та VEGF було проведено 75 хворим на рак яєчників III–IV (T3а-сNхM0-1) стадії, які були розділені на дві групи в залежності від типу лікування -не-ад’ювантна поліхіміотерапія та ад'ювантна поліхіміотерапія. В результаті проведеного дослідження показано, що вік хворих на поширений рак яєчників впливає на рівень експресії mt p53 та на-явність експресії Bcl-2 та VEGF в пухлині. Залежності рівня експресії Ki67 від віку хворих не виявлено. Неад’ювантна поліхіміотерапія ефективно впливає на рівень експресії VEGF, особливо у хворих на рак яєчників молодоговіку. Високий рівень експресії тmt р53 спостерігався у 41-42% хворих обох вікових груп, які отримували неад’ювантну поліхіміотерапію. У хворих, якім лікування почато з опе-рації, у віці до 50 років у 67% випадків маркер апоптозу р53 був відсутній, а після 50 років – був відсутній, або знаходився у межах 5–50% у 71% хворих. Таким чином, тип лікування суттєвоне впливав нарівень експресіїmt р53. Аналіз отриманих даних показав, що показник негістонного білка Кі-67 залежав від виду лікування. Це підтверджується його відсутністю у 41% випадків у хворих, які отримували неад’ювантну поліхіміотерапію, та лише у 21% хворих, які отримували ад'ювантну поліхіміотерапію; Цель исследования – сравнительная оценка уровня экспрессии молекулярно-биологических маркеров опухоли у больных раком яичников III−IV стадии в зависимости от возраста и вида комбинированного лечения. Иммуногистохимическое исследование опухоли с определением белков p53, Bcl-2, Ki67 и VEGF было проведено 75 больным раком яичников III–IV (T3а-сNхM0-1) стадии. Больные были разделены на две группы в зависимости от вида лечения – неадъювантная полихимиотерапия и адъювантная полихимиотерапия (АПХТ). В результате проведенного исследования показано, что возраст больных распространенным раком яичников влияет на уровень экспрессии mt p53 и наличие экспрессии Bcl-2 и VEGF в опухоли. Зависимость уровня экспрессии Ki67 от возраста не выявлена.Неадъювантная полихимиотерапия эффективно влияет на уровень экспрессии VEGF, особенно у больных молодого возраста. Высокий уровень экспрессии mt р53 наблюдался у 41-42% больных обеих возрастных групп (до 50 лет и старше 50 лет), которые получали неадъювантную полихимиотерапию. У больных в возрасте до 50 лет, которым проводили АПХТ, в 67% случаев маркер апоптоза р53 отсут-ствовал, а у 71% больных старше 50 лет – отсутствовал или находился в пределах 5-50%. Таким образом, не установлено существенного влияния вида лечения на уровень экспрессии mt р53. Анализ полученных результатов показал, что показатель негистонного белка Кі-67 зависел от вида лечения. Это подтверждается его отсутствием у 41% больных, которые получали неадъювантную полихимиотерапию, и только у 21% больных, которые получали АПХТ; Molecular biological markers (MBMs) detected in tumour tissue can provide important diagnostic and predictive information about the biological behaviour of the tumour (its rate of growth, the ability to invade and metastasize, and resistance to chemotherapy). The prognostic value of markers for apoptosis, angio-genesis, proliferation and other for non-recurring and overall survival of patients is studied most actively nowadays. The purpose of the studyis to compare the level of expression of molecular biologic tumour markers in patients with III-IV stage ovarian cancer, depending on the type of combined treatment and the age of patients. 75 patients with III-IV ovarian cancer(T3a-cNхM0-1) were examined. We conducted immu-nohistochemical studies with the determination of proteins p53, Bcl-2, Ki67 and VEGF. All patients were divided into 2 groups according to the type of treatment. The first group was 46 patients (61.3%) who had started treatment with non-adjuvant polychemotherapy (NPCT) with subsequent surgical treatment. The second group consisted of 29 patients (38.7%), who at the first stage got operative treatment followed by adjuvant polychemotherapy (APCT). As a result of the study, it was shown that the age of patients with a com-mon ovarian cancer affects the level of expression of mt p53 and the presence of Bcl-2 and VEGF expression in the tumour. The dependence of the Ki67 expression level on the age of the patients was not de-tected. In patients with pre-existing pulmonary adenocarcinoma of both age groups receiving NPHC and in Molecular biological markers (MBMs) detected in tumour tissue can provide important diagnostic and predictive information about the biological behaviour of the tumour (its rate of growth, the ability to invade and metastasize, and resistance to chemotherapy). The prognostic value of markers for apoptosis, angio-genesis, proliferation and other for non-recurring and overall survival of patients is studied most actively nowadays. The purpose of the studyis to compare the level of expression of molecular biologic tumour markers in patients with III-IV stage ovarian cancer, depending on the type of combined treatment and the age of patients. 75 patients with III-IV ovarian cancer(T3a-cNхM0-1) were examined. We conducted immu-nohistochemical studies with the determination of proteins p53, Bcl-2, Ki67 and VEGF. All patients were di-vided into 2 groups according to the type of treatment. The first group was 46 patients (61.3%) who had started treatment with non-adjuvant polychemotherapy (NPCT) with subsequent surgical treatment. The second group consisted of 29 patients (38.7%), who at the first stage got operative treatment followed by adju-vant polychemotherapy (APCT). As a result of the study, it was shown that the age of patients with a com-mon ovarian cancer affects the level of expression of mt p53 and the presence of Bcl-2 and VEGF expression in the tumour. The dependence of the Ki67 expression level on the age of the patients was not de-tected. In patients with pre-existing pulmonary adenocarcinoma of both age groups receiving NPHC and in.Документ Дослідження факторів ризику, розробка критеріїв та обґрунтування алгоритму прогнозування псоріазу на етапі первинної медичної допомоги(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Черкашина, Л. В.; Черкашина, Л. В.; Cherkashina, L. V.Порівняльний аналіз частоти, діагностичної інформативності та прогностичного значення факторів ризику у порівняльному аспекті виконано серед 110 хворих на псоріаз та 110 практично здорових пацієнтів, підібраних за методом копі-пара. Визначені інформативні критерії для прогнозування псоріазу на етапі первинної медико-санітарної допомоги (подані у ранговій послідовності): високий рівень особистісної тривожності, дисгармонійний склад маси тіла, наявність міопії / астигматизму або гіперметропії, приросла мочка вуха (її відсутність), порушення постави / гіпермобільність суглобів, наявність гриж різної локалізації, наявність шлуночкових або передсердних екстрасистол, схильність до легкого утворення синців, наявність коротких нігтів або порушення їх росту, уміння згорнути язик в «трубочку». Обґрунтовано алгоритм прогнозування та візуальноаналогову шкалу оцінки персоніфікованого ризику псоріазу за комплексом найбільш інформативних конституційно-біологічних маркерів та СВМ недиференційованої дисплазії сполучної тканини, застосування якого також дозволяє формувати групи ризику стосовно псоріазу. У хворих на псоріаз виділено три основних синдроми недиференційованої дисплазії сполучної тканини: синдром психосоціальної дезадаптації, синдром неврогенних та стато-локомоторних проявів та синдром диспластикозалежної дизморфіїДокумент Варіабельність ритму серця у хворих стабільною ішемічною хворобою серця з цукровим діабетом 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Строна, В. І.; Горб, Ю. Г.; Комір, І. Р.; Строна, В. И.; Горб, Ю. Г.; Комир, И. Р.; Stronа, V. I.; Gorb, Y. G.; Komir, I. R.Мета дослідження - оцінити часові та спектральні показники варіабельності серцевого ритму у пацієнтів на стабільну форму ішемічної хвороби серця і цукрового діабету 2 типу за даними добового моніторування електрокардіографії за Холтером (ХМ ЕКГ). Матеріал і методи. Обстежено 61 особу віком 42-64 роки (середній вік 46,4±4,6 року) з ішемічною хворобою серця, стабільною стенокардією напруги II-III функціональних класів. У тому числі 34 хворі (1-а група) мали цукровий діабет 2 типу. 2-а група - 27 осіб без порушень вуглеводного обміну. Всім хворим проводилося ХМ ЕКГ з подальшим аналізом показників варіабельності серцевого ритму. Контрольну групу склали 15 осіб з гіпертонічною хворобою II ст без ішемічної хвороби серця та цукрового діабету. Результати та обговорення. Встановлено, що в обох групах хворих на ішемічну хворобу серця, незалежно від наявності цукрового діабету, відзначалося зменшення циркадного індексу в порівнянні з хворими з гіпертонічною хворобою, що, ймовірно, свідчить про стан вегетативної "денервації" серця, розвитку ригідності добового циркадного профілю частоти серцевих скорочень. При збільшенні рівня глікозильованого гемоглобіну у пацієнтів 1-ї групи відзначено зниження часових показників варіабельності ритму серця і циркадного індексу. Кількість надшлуночкових і шлуночкових екстрасистол за добу було статистично достовірно більше у хворих 1-ї групи (p <0,001, p <0,002 відповідно) в порівнянні з групою хворих на ішемічну хворобу серця без цукрового діабету. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом за даними ХМ ЕКГ спостерігалося зниження часових показників варіабельності серцевого ритму. У цій категорії хворих відмічалося загальне зниження варіабельності серцевого ритму - зменшення середньоквадратичного відхилення (SDNN), зміни спектральних характеристик (зменшення високочастотної складової спектра (HF), збільшення співвідношення LF/HF) з зміщенням балансу в бік симпатичного (низькочастотного) компонента. У пацієнтів зі стабільною формою ішемічної хвороби серця та цукровим діабетом 2 типу відзначається зменшення як часових, так і спектральних показників варіабельності серцевого ритму, що свідчить про зниження сумарної активності нейрогуморальних впливів на серцевий ритм. Вказані зміни пов'язані з підвищенням ектопічної активності міокарда.Документ Показники неоангіогенезу та їх значення при плоскоклітинному раку легені з ороговінням(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Филенко, Борис Миколайович; Ройко, Наталія Віталіївна; Проскурня, Сергій Анатолійович; Филенко, Борис Николаевич; Ройко, Наталия Виталиевна; Проскурня, Сергей Анатольевич; Filenko, B. N.; Royko, N. V.; Proskurnya, S. A.Однією з важливих медико-соціальних проблем сьогодення в економічно розвинених країнах є нестримний ріст захворюваності на злоякісні новоутворення. Пошук нових підходів профілактики, діагностики, лікування та прогнозування перебігу неоплазій залишається актуальним питанням не лише сучасної онкології, а й патоморфології. Важливим етапом розвитку пухлини вважається її здатність індукувати та підтримувати ангіогенез. Дослідження біологічних характеристик ангіогенезу пухлин може мати важливе значення не лише для кращого розуміння механізму розвитку первинної пухлини і метастазів, але і для планування лікування. Метою дослідження було вивчення неоангіогенезу при плоскоклітинному раку легень з ороговінням та обґрунтування його значення в морфогенезі та прогнозуванні перебігу даного захворювання. Наше дослідження показує, що судинний компонент строми характеризувався нерівномірною їх кількістю у різних ділянках пухлини. Всі випадки плоскоклітинного раку легень з ороговінням є VEGF-позитивними з високим або помірним ступенем експресії даного білка. Співставлення даних експресії СD34 та VEGF виявило сильний кореляційний зв’язок між цими показниками. Не було знайдено достовірного зв’язку між експресією СD34 і VEGF та віком, розміром пухлини, наявністю каверни, проте виявлений сильний взаємозв'язок з метастазуванням. Проведені дослідження показують, що при плоскоклітинному раку легень з ороговінням відмічається активний ангіогенез. Кореляція між метастазуванням, стадією плоскоклітинного раку легень з ороговінням та експресією VEGF дає можливість стверджувати про його прогностичне значення, особливо у поєднанні з іншими критеріями. One of the important medical and social problems nowadays in developed countries is the uncontrolled growth of the incidence of malignant neoplasms. The search for the novel approaches to the prevention, diagnosis, treatment and prognosis of the progress of neoplasia has been the topical issue of contemporary oncology and pathomorphology. An important stage in the development of a tumor is its ability to induce and maintain angiogenesis. The study of the biological characteristics of tumor angiogenesis may be of grate significance not only for better understanding of the mechanism of the development of the primary tumor and metastases, but also for the treatment planning. This paper was aimed at studying the processes of neoangiogenesis in keratinizing squamous cell lung cancer and grounding its significance in morphogenesis and prognosis of the progression of the diseases. Our study shows that the vascular component of the stroma was characterized by an uneven number of them in different parts of the tumor. All cases of keratinizing squamous cell lung cancer are VEGF-positive with high or moderate expression of this protein. The comparison of the data of СD34 and VEGF expression has demonstrated a strong correlation between them. No reliable relation between the СD34 and VEGF expression and the age, tumor size, presence of the cavity has been detected; however, a strong correlation with metastasis has been found out. The investigations have revealed active angiogenesis in keratinizing squamous cell lung cancer. Correlation between metastasis, the stage of keratinizing squamous cell lung cancer and VEGF expression verifies its prognostic value, especially in combination with other criteria.Документ Нарушения репродуктивной функции при доброкачественных патологиях матки(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Гусейнова, З. С.; Huseynova, Z. S.Доброкачественные патологии эндо- и миометрия матки у женщин репродуктивного периода относятся к числу наиболее распространённых патологических процессов в гинекологической практике. Нарушение репродуктивной функции при доброкачественных патологиях матки (гиперплазия эндометрия, миома и аденомиоз), несмотря на длительную историю изучения, продолжает оставаться в центре внимания отечественных и зарубежных исследователей. Результаты проведенных исследований свидетельствуют о том, что доброкачественные патологии матки являются причиной нарушения репродуктивной функции у женщин. Установленные патогенетические особенности свидетельствуют о необходимости более углубленного изучения данной проблемы для разработки эффективного алгоритма диагностических и лечебно-профилактических мероприятий.Документ Динаміка пародонтологічної захворюваності жінок із бактеріальним вагінозом на різних етапах диспансерного спостереження(Вищий державний навчальний заклад України “Українська медична стоматологічна академія", 2018) Шульженко, Анна Дмитрівна; Шульженко, Анна Дмитриевна; Shulzhenko, A.Вступ. На сьогоднішній день немає тактики стоматологічної курації жінок, які страждають на бактеріальний вагіноз, не визначено, тоді як доведено, що всі пацієнтки із бактеріальним вагінозом мають хронічні генералізовані запальні та запально-дистрофічні захворювання пародонта, такі як хронічний катаральний гінгівіт, пародонтит початкового та першого ступеня тяжкості. Мета. Клініко-лабораторна оцінка ефективності на різних термінах спостережень нового запропонованого способу лікування жінок із генералізованим пародонтитом на тлі бактеріального вагінозу. Матеріали та методи. Обстежено 84 жінки репродуктивного віку. Поділ по групам проведено на основі гінекологічного статусу, що визначався акушером-гінекологом: І група (контрольна) – 25 жінок з І та ІІ ступенем чистоти піхви, ІІ-а – 27 жінок - носіїв Gardnerella vaginalis, ІІ-я – 54 жінки із бактеріальним вагінозом. ІІІ група була поділена на ІІІ-А (26 пацієнток) зі стандартною схемою лікування, та ІІІ-Б підгрупи (28 пацієнток) – з запатентованою схемою. Проведено клінічне стоматологічне, гінекологічне та лабораторне обстеження. Додатково проведено аміно-тест ротової та піхвової рідини, ПЛР на наявність Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginae в порожнині рота та піхві. Результати. У жінок ІІІ-А групи через 12 місяців частота хронічного генералізованого пародонтиту І ст. збільшилася на 0,3%, хронічного генералізованого пародонтиту початкового ступеню зменшилася на 3,89%, що говорить про відсутність стабільної ремісії та ефективності стандартної схеми в лікуванні запально-дистрофічних захворювань тканин пародонта у жінок із бактеріальним вагінозом. Відсоток хронічного генералізованого пародонтиту І ст. та хронічного генералізованого пародонтиту початкового ступеню у пацієнток ІІІ-Б групи знизився на 10,7% та 32,19% відповідно, що об’єктивізує позитивну динаміку та ефективність запатентованої нами схеми лікування. Висновки. У всіх пацієнток із БВ діагностовано запальні та запально-дистрофічні захворювання пародонта і не зареєстровано клінічно інтактного пародонта. Виявлено опосередкований зв’язок тяжкості пародонтальної патології з кількістю статевих партнерів. Констатовано об’єктивно стабільний позитивний результат лікування у жінок ІІІ-Б групи, та недовготривалий результат лікування у жінок ІІІ-А групи ; Введение. На сегодняшний день нет тактики стоматологической курации женщин, страдающих бактериальным вагинозом, тогда как доказано, что все пациентки с бактериальным вагинозом имеют хронические генерализованные воспалительные и воспалительно-дистрофические заболевания пародонта, такие как хронический катаральный гингивит, пародонтит начального и первой степени тяжести. Цель. Клинико-лабораторная оценка эффективности на разных сроках наблюдений нового предложенного способа лечения женщин с генерализованным пародонтитом на фоне бактериального вагиноза. Материалы и методы. Обследовано 84 женщины репродуктивного возраста. Разделение по группам проведено на основе гинекологического статуса, который определялся акушеромгинекологом: I группа (контрольная) - 25 женщин с I и II степенью чистоты влагалища, II-я - 27 женщин - носителей Gardnerella vaginalis, II-я - 54 женщины с бактериальным вагинозом. ІІІ группа была разделена на III-А (26 пациенток) со стандартной схемой лечения, и III-Б подгруппы (28 пациенток) - с запатентованной схеме. Проведено клиническое стоматологическое, гинекологическое и лабораторное обследование. Дополнительно проведено амино-тест полости и влагалищной жидкости, ПЦР на наличие Gardnerella vaginalis и Atopobium vaginae в полости рта и влагалище. Результаты. У женщин IIIА группы через 12 месяцев частота хронического генерализованного пародонтита I в. увеличилась на 0,3%, хронического генерализованного пародонтита начальной степени уменьшилась на 3,89%, что говорит об отсутствии стабильной ремиссии и эффективности стандартной схемы в лечении воспалительно-дистрофических заболеваний тканей пародонта у женщин с бактериальным вагинозом. Процент хронического генерализованного пародонтита I в. и хронического генерализованного пародонтита начального степени у пациенток III-Б группы снизился на 10,7% и 32,19% соответственно, что объективизирует положительную динамику и эффективность запатентованной нами схемы лечения. Выводы. У всех пациенток с БВ диагностированы воспалительные и воспалительно-дистрофические заболевания пародонта и не зарегистрировано клинически интактного пародонта. Выявлено опосредованная связь тяжести пародонтальной патологии с количеством половых партнеров. Констатировано объективно стабильный положительный результат лечения у женщин III-Б группы, и недолгий результат лечения у женщин III-А группы ; Introduction To date, there is no dental management strategy for women suffering from bacterial vaginosis, though it has been proven that all patients with bacterial vaginosis have chronic generalized inflammatory and inflammatory-dystrophic periodontal diseases such as chronic catarrhal gingivitis, periodontitis of the primary and the first degree of severity. The purpose of this study to carry out clinical and laboratory evaluation of the effectiveness new developed method of treatment for women with generalized periodontitis against the background of bacterial vaginosis at different terms of observation. Materials and methods 84 women of child-bearing age were examined. The division into groups was based on the gynecological status determined by the gynaecologist: I group (control) included 25 women with I and II degree of vaginal purity, II group included 27 women, Gardnerella vaginalis carriers, III group included 54 women with bacterial vaginosis. III group was divided into III-A (26 patients) with the standard treatment regimen, and III-B subgroups (28 patients) with a patented scheme. Clinical dental, gynecological and laboratory tests were performed. Addi tionally, we performed an amine test of oral and vaginal fluid, PCR to detect the presence of Gardnerella vaginalis and Atopobium vaginae in the oral cavity and vagina. Results Women of ІІІ-A group in 12 months demonstrated an increase in incidence of chronic generalized periodontitis of І degree by 0,3%, while chronic generalized periodontitis of the initial degree decreased by 3,89% that suggests the lack of stable remission and the effectiveness of the standard scheme in the treatment of inflammatory as well as dystrophic diseases of periodontal tissues in women with bacterial vaginosis. Percentage of chronic generalized periodontitis of І degree and chronic generalized periodontitis of initial stage in patients of the III-B group decreased by 10.7% and 32.19%, respectively that is an evidence of the positive dynamics and efficacy of the proprietary treatment regimen. Conclusions All patients with bacterial vaginosis have been diagnosed as having inflammatory and inflammatory-dystrophic periodontal disease and have not had clinically intact parodontal apparatus. There has been revealed an indirect association between the severity of periodontal disease and the number of sexual partners. Objectively, a stable positive outcome of the treatment in women of the ІІІ-B group has been established, while the women of ІІІ-A group demonstrated the short-term treatment effects.Документ Вплив інгібітора транскрипційного чинника AP-1 на вільнорадикальне окиснення та антиоксидантний захист у тканинах пародонта щурів за умов системного введення ліпополісахариду Salmonella Typhi(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єлінська, Аліна Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Костенко, Виталий Александрович; Yelinska, A. М.; Kostenko, V. O.Досліджено вплив інгібітора транскрипційного фактора AP-1 SR 11302 на процеси вільнорадикального окиснення та антиоксидантного захисту в тканинах пародонта щурів за умов експериментальної системної запальної відповіді (СЗВ), індукованої введенням ліпополісахариду (ЛПС) Salmonella typhi (в дозі 0,4 мкг/кг маси 3 рази протягом 1-го тижня та одноразово щотижнево протягом наступних 7-ми тижнів). Введення SR 11302 у дозі 1 мг/кг 3 рази на тиждень, починаючи з 30-ї доби експерименту з застосуванням ЛПС, супроводжувалося суттєвим зменшенням швидкість продукування супероксидного аніон-радикала NADPH-залежними електронно-транспортними ланцюгами (на 15,0%), дихальним ланцюгом мітохондрій (на 16,3%) та NADPH-оксидазою лейкоцитів (на 16,2%) порівняно з даними групи з відтворенням СЗВ. За цих умов зменшувалася сумарна активність NO-синтази (на 32,1%) та нітратредуктази (на 17,6%). Вміст пероксинітрит-іонів поступався на 14,8% значенню групи з моделюванням СЗВ. Введення SR 11302 за умов СЗВ супроводжувалося більш низькими значеннями концентрації вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів та її приросту за час інкубації у прооксидантному буферному розчині. Активність супероксиддисмутази та каталази перевищувала дані групи з відтворенням СЗВ на 33.3% та 53.3% відповідно. Зроблено висновок, що застосування інгібітора активації AP-1 SR 11302 за умов СЗВ є ефективним засобом корекції вільнорадикальних процесів у тканинах пародонта.Документ Морфометрична оцінка анатомічних пропорцій очних яблук людини за даними ультразвукової органометрії(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Мірошниченко, О. О.; Мирошниченко, А. А.; Miroshnichenko, A. A.У дослідженні задіяні 107 осіб молодого віку (32 чоловічої та 75 жіночої статі), розподілених на дві групи: перша - 57 осіб з нормальними показниками зору, друга – 50 осіб з функціональними розладами (порушеннями рефракції). Виконаний за результатами органометричного вивчення ока морфометричний аналіз дозволив отримати дефінітивні показники та виявив відсутність значущих відмінностей між групами порівняння (здорові та особи з функціональними розладами зору) за наступними морфометричними параметрами: індексом передньої камери ока (ІПК; коливався у межах від 14,0±0,2 од. до 14,7±0,4 од.), міжзіничною дистанцією (МЗД; коливалася у межах від 61,1±0,7 мм до 62,9±0,6 мм), радіусом кривизни рогівки (РКР; коливався у межах від 7,7±0,1 мм до 7,9±0,1 мм) та товщиною кришталика (ТК; коливалась у межах від 3,7±0,1 мм до 3,7±0,1 мм). Досліджено закономірності вікових (17-20 р.) змін та варіативність значущих органометричних показників серед здорових осіб і з`ясовано, що найбільш значущими стосовно формування функціональних розладів зору є зміни таких морфометричних параметрів ока, як ПЗВ та ГПК; Исследовано 107 лиц в возрасте 17-20 лет (32 мужчин и 75 женщин), распределённых на две группы: первая - 57 лиц с нормальными показателями остроты зрения, вторая - 50 лиц с функциональными расстройствами (нарушением рефракции). Выполненный по результатам органометрического изучения глаза морфометрический анализ позволил получить дефинитивные показатели и выявил отсутствие значимых отличий между группами по следующим морфометрическим параметрам: индексу передней камеры глаза (колебался в пределах от 14,0±0,2 ед. до 14,7±0,4 ед.), межзрачковой дистанцией (колебалась в пределах от 61,1±0,7 мм до 62,9±0,6 мм), радиусом кривизны роговицы (колебалась в пределах от 7,7±0,1 мм до 7,9±0,1 мм) и толщиной хрусталика (колебалась в пределах от 3,7±0,1 мм до 3,7±0,1мм). Изучена закономерность возрастных (17-20 р.) изменений и вариативность значимых органометрических показателей среди здоровых и выявлено, что наиболее значимыми относительно формирования функциональных нарушений органа зрения являются значение передне-задней оси и глубины передней камеры глаза; 107 persons aged 17-20 years (32 men and 75 women) were divided into two groups: the first group in-volved 57 people with normal visual acuity; the second group included 50 persons with functional disorders (refraction disorders). Morphometric analysis, performed on the basis of the findings of the organometric study of the eye allowed us to obtain definitive indices and revealed the absence of significant differences between the groups according to the following morphometric parameters: the index of the eye anteriorchamber (ranged from 14.0 ± 0.2 units to 14.7 ± 0.4 units), interpupillary distance (ranged from 61.1± 0.7 mm to 62.9 ± 0.6 mm), the radius of corneal curvature (ranged from 7.7 ± 0.1 mm to 7.9 ± 0.1 mm) and the thickness of the lens (ranged from 3.7 ± 0.1 mm to 3.7 ± 0.1 mm). The regularity of age-related changes and the variability of significant organometric parameters have been studied in healthy individuals. The data obtained enables us to suggest the most significant relative to the formation of functional disturbances in the organ of vision is the value of the antero-posterior axis and the depth ofthe anterior chamber of the eye.Документ Роль малих слинних залоз у забезпеченні гомеостазу порожнини рота та їх зміни під дією різних чинників(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Хілініч, Євгеній Сергійович; Хилинич, Евгений Сергеевич; Hilinich, Ye.Збалансованість процесів у ротовій порожнині, стабільність і цілісність органів та тканин порожнини рота визначаються постійністю кількісного і якісного складу слини. Зміни такої постійності можуть відбуватися під дією ряду факторів: прийом хімічних препаратів, запальні процеси слинних залоз, їх механічна травма, вікові зміни, втрата зубів, яка призводить до зниження висоти прикусу; загальні захворювання організму, які впливають на стан слинних залоз; користування різними видами стоматологічних протезів. Останнє, разом із вікови ми змінами слинних залоз, відіграє важливу роль у секреції як великих, так і малих слинних залоз, а особливо у пацієнтів, які користуються знімними пластинковими протезами з акрилових пластмас. Метою нашої роботи є провести порівняльний аналіз стану малих слинних залоз в залежності від впливу на них різноманітних факторів за даними досліджень, висвітлених у літературних джерелах. Висновок. Проведений аналіз літературних джерел із вивчення стану малих слинних залоз у нормі та при дії на них різних чинникі в показав, що багато уваги приділялось секреторній функції, її змін ам із віком. Проте, недостатньо вивчались питання клініко-морфологічного стану малих слинних залоз, особливо у пацієнтів, які користуються знімними пластинковими протезами з акрилових пластмас; Сбалансированность процессов в ротовой полости, стабильность и целостность органов и тканей полости рта определяются постоянством количественного и качественного состава слюны. Изменения такого постоянства могут происходить под действием ряда факторов: прием химических препаратов, воспалительные процессы слюнных желез, их механическая травма, возрастные изменения, потеря зубов, которая приводит к снижению высоты прикуса; общие заболевания организма, которые влияют на состояние слюнных желез, пользование различными видами стоматологических протезов. Последнее, вместе с возрастными изменениями слюнных желез, играет важ ную роль в секреции как больших, так и малых слюнных желез, особенно у пациентов, пользующихся съемными пластиночными протезами из акр иловых пластмасс. Целью нашей работы является провести сравнительный анализ состояния малых слюнных желез в зависимост и от воздействия на них различных факторов по данным исследований, освещенных в литературных источниках. Вывод. Проведенный анализ литературных источников по изучению состояния малых слюнных желез в норме и при воздействии на них различных факторов показал, что большое внимание уделялось секреторной функции, ее изменениям с возрастом. Однако, недостаточно изучались вопросы клинико-морфологического состояния малых слюнных желез, особенно у пациентов, пользующихся съемными пластиночными протезами из акриловых пластмасс. The balance of processes in the oral cavity, stability and integrity of oral organs and tissues are determined by the constancy of the quantitative and qualitative composition of saliva. Changes in this constancy can occur under the influence of a number of factors: taking chemicals, inflammatory processes of the salivary glands, their mechanical trauma, aging, loss of teeth, which leads to a decrease in the height of the occlusion; systemic diseases that affect the condition of the salivary glands, the use of various types of dental prostheses. The latter, together with the age-related changes in the salivary glands, plays an important role in the secretion of both large and minor salivary glands, especially in patients wearing various removable acrylic plastics dentures. The aim of this work is to carry out a comparative analysis of the condition of minor salivary glands exposed to impacts produced by various factors according to research data covered in the literature. Conclusion. The analysis of publication devoted to the conditions of minor salivary glands in normal state and under the influence of various factors has shown that much attention has been paid to their secretory function, its changes with age. However, the questions of the clinical and morphological state of minor salivary glands have not been adequately studied, especially in patients using removable plate prostheses made of acrylic plastics.