Авторефетати та дисертації. Кафедра біології
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Морфофункціональна характеристика великих слинних залоз щурів в нормі та після введення платифіліну і прозерину(Полтавський державний медичний університет, 2015) Цуканов, Дмитро ВолодимировичОтримані дані є теоретичною передумовою для розробки діагностичного алгоритму вивчення біоптатів слинних залоз для морфологічної експрес-діагностики ступеня адаптаційних і компенсаторних резервів тканин органа при патологічних процесах останніх та дають змогу підбору комплексу антиксеростомічної терапії за умови уражень слинних залоз та СОПР. Отримані результати визначають важливість вивчення структурного забезпечення стимульованого слиноутворення для клінічної практики та обґрунтовують доцільність пошуку нових комплексних медикаментозних методів лікування дисфункції слинних залоз, з огляду на визначені особливості структурних змін окремих елементів структурно-функціональних одиниць великих слинних залоз при їх стимуляції і дозволяють запропонувати нові підходи до патогенетичного лікування дисфункції слинних залоз в клініці. Отримані дані можуть бути використані вченими-морфологами для подальшого вивчення змін структурної організації великих слинних залоз при патологічних станах. Корисними для клініцистів будуть нові підходи до корекції дисфункції слинних залоз у людини після застосування лікувальних процедур в онкології, стоматології, терапії, використання деяких фармакологічних засобів та у людей похилого і старечого віку, з огляду на загальну тенденцію до старіння населення планети. Викладені в дисертації теоретичні дані упроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу кафедр нормальної анатомії, патологічної анатомії, МНС з оперативною хірургією та топографічною анатомією ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія»; гістології, цитології та ембріології Харківського національного медичного університету; Одеського державного медичного університету і ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України» та можуть бути використані на морфологічних кафедрах вищих навчальних закладів медико-біологічного профілю.Документ Морфофункціональна характеристика слинних залоз щурів в нормі та при хронічній інтоксикації етанолом(Полтавський державний медичний університет, 2021) Шевченко, Костянтин Васильович; Shevchenko, K. V.Слинні залози, секретом яких є слина, відіграють важливу роль у підтримці гомеостазу ротової порожнини та беруть участь не тільки в процесах травлення, а й у регуляції інших функцій організму. Як відомо, більше 70 % слини виробляють піднижньощелепні слинні залози. Хронічна інтоксикація етанолом призводить до порушень діяльності центральної нервової системи, підвищує ризик захворюваності серцево-судинної системи та інфекційних хвороб. У низці робіт вивчено питання розповсюдженості та інтенсивності захворювань слизової оболонки ротової порожнини, хвороб пародонту. Доведено, що вживання алкоголю супроводжується порушенням функції слиновиділення, а також структури слинних залоз, проте нерідко ці дані розрізнені та іноді неоднозначні. Таким чином, знання морфології великих слинних залоз за умов хронічної інтоксикації етанолом, необхідно лікарям різного профілю. Метою дослідження було вивчення структурної організації піднижньощелепних залоз щурів за умов фізіологічної норми та при хронічній інтоксикації етанолом. У роботі застосовано комплекс морфологічних досліджень: гістологічний – для гістофункціональної характеристики структурних змін кінцевих відділів, вивідних проток та судин гемомікроциркуляторного русла слинних залоз в нормі та після хронічної інтоксикації етанолом; метод серійних напівтонких зрізів – для отримання цілісної інформації про орган, що вивчається; гістохімічний – для визначення змін співвідношення білків і глікозаміногліканів у складі секреторних гранул слинних залоз у щурів контрольної групи, та після дії хронічної інтоксикації етанолом; метод електронної мікроскопії – для вивчення ультраструктурних особливостей будови секреторних епітеліоцитів кінцевих відділів і проток; морфометричний – для визначення кількісних параметрів кінцевих відділів, вивідних проток та судин гемомікроциркуляторного русла слинних залоз за умов фізіологічної норми, та після дії хронічної інтоксикації етанолом; методи варіаційної статистики – для встановлення об’єктивності одержаних результатів і визначення розвитку основних тенденцій реактивних змін кінцевих відділів, вивідних проток та судин гемомікроциркуляторного русла слинних залоз як за умов фізіологічної норми, так і після дії хронічної інтоксикації етанолом. Визначено, що за загальними принципами структурної організації піднижньощелепна слинна залоза щурів відповідає такій у людини і має часточкову будову. Паренхіма складається з численних кінцевих відділів, які виробляють серомукозний секрет, і системи вивідних проток. Строма утворена пухкою сполучною тканиною. Гемомікроциркуляторне русло часточок представлене артеріолами, капілярами і венулами. У складі епітелію проток визначаються інтраепітеліальні лімфоцити, у пухкій перипротоковій сполучній тканині – лімфоцити, макрофаги, плазмоцити і мастоцити, периацинарно – плазмоцити. З’ясовано, що під впливом етанолу в кінцевих відділах встановлено достовірне зменшення діаметру просвіту, яке зберігалось протягом всього спостереження. Значення висоти епітеліоцитів і зовнішнього діаметру були максимальними на 9 добу експерименту, до 30 доби прогресивно зменшились, що підтверджує виснаження секреторних клітин під впливом етанолу. На 5-9 доби спостереження оптична щільність цитоплазми клітин зменшилась, що свідчило про посилення секреторної активності клітин. На 12 добу у клітинах різко посилилась базофілія цитоплазми на тлі зменшення розмірів самих епітеліоцитів, а до 30 – з’явились вогнища ослизнення, окремі групи кінцевих відділів складались з мукоцитів. Дія етанолу призводить до однонаправлених змін у протоковій системі. Найбільш вираженим є достовірне збільшення висоти епітеліоцитів на 13-19 % до 9 доби, а з 12 – зменшення до 10-12 % нижче контрольних значень. Зміни середнього діаметру просвіту проток мають протилежну тенденцію і до 30 доби на 9-11 % перевищували показники контролю. На 5 добу в посмугованих протоках визначена дезорганізація базальної посмугованості епітеліоцитів, локальне розширення міжклітинних щілин, на 9 – формувалися оптично світлих вакуолей, які збільшились на 12 добу, а до 30 – локально виявляється десквамація протокових епітеліоцитів. У гранулярних протоках на 5 добу експерименту зменшується кількість секреторних гранул, які проявляють поліхроматофілію, на 9 добу спостерігається накопичення гранул у цитоплазмі з переважанням базофільної фракції. На 12 добу спостереження на тлі зменшення кількості гранул з переважанням дрібних базофільних, встановлена поява великих вакуолей у базальних відділах епітеліоцитів, розміри яких збільшились до 30 доби. Визначено, що введення етанолу призводить до метричних змін ланок гемомікроциркуляторного русла, які проявлялись достовірним зменшенням на 5 добу спостереження діаметрів просвітів артеріол на 53,5 %. На 9 добу встановлене збільшення показника на 88,4 % порівняно із попереднім терміном спостереження. З 12 доби значення достовірно знижувались і були меншими, ніж у контрольної групи тварин. Обмінна ланка на дію етанолу реагувала достовірним зменшенням діаметру просвіту на 12,5 % через 5 діб. З 9 доби встановлено поступове збільшення значень, однак метричні показники не відновились до 30 доби спостереження. Середні значення діаметру просвіту венул на 5 добу експерименту збільшились на 32,8 %, достовірно зменшилсь до 12 доби, а на 30 – знову підвищились і на 13,2 % перевищували показники у контрольній групі тварин. На 5 добу кровонаповнення вен було нерівномірним. Локально визначались ділянки повнокров᾿я або запустіння. Доведено, що вплив етанолу призводить до ультрамікроскопічних змін у клітинах кінцевих відділів, які проявлялись підвищенням щільності ядер, зменшенням кількості секреторних гранул та їх злиттям, визначались явища апоптозу. Міжклітинні проміжки були розширеними біля базальної поверхні. У клітинах посмугованих проток на 12 добу збільшилась кількість мітохондрій. Відмічались прозорі структури вакуолеподібної форми, заповнені вмістом неоднорідної електроннооптичної щільності, що відшаровували базальну мембрану, яка мала нерівний хід. На 30 добу експерименту виявлялись апоптичні тільця. Встановлено, що при хронічній інтоксикації етанолом до 12 доби збільшилась кількість мастоцитів. Клітини знаходились у стані дегрануляції. З огляду на центральну локалізацію ядер, у складі секреторних гранул переважав гістамін, який підвищує приникність судинної стінки та сприяє виведенню зайвої рідини з інтерстицію для відновлення перфузії крові в часточках. На 30 добу кількість мастоцитів залишалась стало підвищеною, однак вони визначались у стані накопичення секреторних гранул. Кількість плазмоцитів збільшилась у ході експерименту як перипротоково, так і периацинарно. До 12 доби експерименту кількість їх у периацинарному інтерстиції збільшилась з 1 до 2-4, до 30-ої доби вони формували групи по 4-6 клітин, що є морфологічним підтвердженням напруженості місцевого захисного бар’єру.Документ Морфофункціональна характеристика ясен щурів в нормі та за умов хронічної інтоксикації етанолом(ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», 2019) Казакова, Катерина Станіславівна; Казакова, Екатерина Станиславовна; Kazakova, K. S.Дисертація присвячена визначенню структурної перебудови слизової оболонки прикріпленої частини ясен щурів при хронічній інтоксикації етанолом. За допомогою комплексного гістологічного, морфометричного та лектинохімічного методів встановлено, що під дією етанолу в епітелії слизової оболонки прикріпленої частини ясен порушуються процеси диференціації, що на ранніх термінах експерименту проявляється гіперкератозом, на пізніх – явищами акантозу. У власній пластинці на ранніх термінах експерименту (п’ята доба) установлені морфологічні ознаки гіпергідратації периваскулярної сполучної тканини, які зберігалися до 30 - ї доби. Дія етанолу викликає розлади мікроциркуляції, які проявляються нерівномірним кровонаповненням ємнісної ланки гемомікроциркуляторного русла, запустінням просвітів капілярів на 12 - у і 30 - у доби експерименту. Хронічна інтоксикація етанолом викликає збільшення середньої кількості клітин-мігрантів сполучної тканини, що є морфологічним підтвердженням напруженості місцевого захисного бар’єра; Диссертация посвящена изучению структурной перестройки слизистой оболочки прикрепленной части десны крыс при хронической интоксикации этанолом. С помощью комплекса гистологического, морфометрического и лектинохимического методов установлено, что под действием этанола в эпителии слизистой оболочки прикрепленной части десны нарушаются процессы дифференцировки, что на ранних сроках эксперимента проявляется гиперкератозом, на поздних – явлениями акантоза. В собственной пластинке на ранних сроках эксперимента (пятые сутки) установлены морфологические признаки гипергидратации периваскулярной соединительной ткани, которые сохранялись до 30-х суток. Действие этанола вызывает расстройства микроциркуляции, которые проявляются неравномерным кровенаполнением емкостного звена гемомикроциркуляторного русла, запустением просветов капилляров на двенадцатые и тридцатые сутки эксперимента. Хроническая интоксикация этанолом вызывает увеличение среднего количества клеток-мигрантов соединительной ткани, что является морфологическим подтверждением напряженности местного защитного барьера.Документ Морфофункціональна характеристика великих слинних залоз щурів в нормі та після дії метакрилату(2021-02-23) Крамаренко, Денис РуслановичВеликі слинні залози мають компенсаторно підвищувати секреторну активність для забезпечення адекватного зволоження слизової оболонки порожнини рота. Населення планети все частіше потребує протезування, враховуючи загальну тенденцію до його старіння. Доведено, що при користуванні протезами, часто у хворих виникають скарги на ксеростомію. Не дивлячись на недоліки, метакрилати знайшли своє широке застосування в стоматології, як базис зубних протезів, що зумовлене його високими експлуатаційними показниками. Токсичний ефект може викликати метиловий ефір метакрилової кислоти як складова базису протеза. Багато робіт присвячені вивченню дії мономеру метакрилату на слизову оболонку порожнини рота, але не чисельними є роботи, присвячені стану органів, розташованих за межами ротової порожнини після впливу ефіру метакрилової кислоти. Метою роботи було вивчити морфофункціональні зміни у піднижньощелепних слинних залозах щурів в нормі та після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти. Завдання дослідження: вивчити особливості структурної організації піднижньощелепних слинних залоз щурів в нормі; визначити морфологічні і метричні зміни в кінцевих відділах піднижньощелепних слинних залозах щурів після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти; визначити морфологічні і метричні зміни у протоковій системі піднижньощелепних слинних залозах щурів після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти; встановити морфологічні й метричні зміни в ланках гемомікроциркуляторного русла піднижньощелепних слинних залоз щурів після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти; визначити зміни представництва клітинних елементів місцевого захисного бар’єру в нормі та після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань дослідження використані методи: гістологічний, серійних напівтонких зрізів, електронномікроскопічний, морфометричний, варіаційної статистики . Уперше, за допомогою комплексного морфологічного, гістохімічного і морфометричного дослідження встановлені особливості змін структурних компонентів піднижньощелепних слинних залоз щурів після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти, які проявляються посиленням функціональної активності епітеліоцитів у ранні терміни спостереження, а в пізні – пригніченям секреції. Уже на ранніх термінах експерименту визначаються розлади гемомікроциркуляції, які проявляються звуженням просвітів артеріол, дилятацією та нерівномірним кровонаповненням ємнісної ланки гемомікроциркуляторного русла, запустінням просвітів капілярів. На підставі комплексної морфологічної оцінки сформульовані метричні критерії реактивних змін кінцевих відділів, протокової системи та гемомікроциркуляторного русла часточок піднижньощелепних залоз після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти. Уперше встановлено за результатами власних досліджень структурні ознаки і визначено метричні показники, які є теоретичним підґрунтям та діагностичним критерієм оцінки реактивних змін морфофункціонального стану слинних залоз при дослідженнях з метою поглибленого розуміння відомих в клінічній стоматології захворювань і синдромів, які супроводжуються дисфункцією слинних залоз. Дістала подальшого розвитку проблема вивчення особливостей структурної організації і перебудови місцевого захисного бар’єру великих слинних залоз, який включає периацинарні і перипротокові асоціації лейкоцитів у нормі та під впливом хронічного подразника в порожнині рота, зміни кількісного складу яких відображають ступінь антигенного навантаження і адекватність захисних реакцій. Протягом спостереження встановлено збільшення кількості усіх вивчених клітин, що свідчить про напруженість місцевого імунного барʼєру у відповідь на дію 1 % ефіру метакрилової кислоти. Отримані дані є теоретичною передумовою для розробки діагностичного алгоритму вивчення біоптатів слинних залоз для морфологічної експресдіагностики ступеня адаптаційних і компенсаторних резервів тканин органа при патологічних процесах та дають змогу добору комплексу антиксеростомічної терапії за умови уражень слинних залоз та слизової оболонки порожнини рота. Отримані нові наукові дані щодо особливостей будови часточок піднижньощелепних слинних залоз у нормі та за умов впливу 1 % ефіру метакрилової кислоти сприяють удосконаленню профілактики та прогнозування, а також діагностики змін слизової оболонки порожнини рота під час звикання до протезу та визначенню ефективності консервативних, хірургічних та ортопедичних втручань. У комплексі з клінічними методами ці дані можуть знайти широке застосування при прогнозуванні виникнення патології слизової оболонки порожнини рота за умов наявності у порожнині рота пластинкового знімного протезу, визначенні тенденції клінічного перебігу та прогнозування ускладнень на етапі адаптації до конструкції. Отримані результати визначають важливість вивчення структурного забезпечення адекватного слиноутворення для клінічної практики та обґрунтовують доцільність пошуку нових комплексних медикаментозних методів лікування дисфункції слинних залоз, з огляду на визначені особливості структурних змін окремих елементів структурно-функціональних одиниць великих слинних залоз після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти і дозволяють запропонувати нові підходи до патогенетичного лікування дисфункції слинних залоз у клініці. Отримані дані можуть бути використані вченими-морфологами для подальшого вивчення змін структурної організації великих слинних залоз при патологічних станах. Встановлено, що контакт слизової оболонки порожнини рота щурів з 1 % розчином метилового ефіру метакрилової кислоти викликає на 14-ту добу спостереження збільшення в епітеліоцитах кінцевих відділів кількості оптично т світлих секреторних гранул. На 30 добу переважна більшість ядер щільно притиснуті до базальної плазмалеми, міжклітинні щілини розширені. У протоковій системі зміни мають стереотипний характер – посилення секретовиведення на 14 добу і стиснення проток гіпергідратованою аморфною речовиною. У посмугованих протоках на 14 добу локально розширились міжклітинні щілини, що свідчить про посилення юкстацелюлярного транспорту рідини через їх стінку, гранули у гранулярних протоках проявляли поліморфізм і поліхроматофілію. На 30-у добу експерименту базальна плазмолема протокових епітеліоцитів була відшарована від базальної мембрани вакуолеподбними оптично світлими структурами. Доведено, що на 14-ту добу спостереження середні значення висоти епітеліоцитів кінцевих відділів збільшуються на 25,04 %, у протоковій системі – на 12,82-13,02 %, що є компенсаторною реакцією слинних залоз на дію метакрилату та супроводжується посиленням слиновиділення. На 30-у добу висота епітеліоцитів кінцевих відділів достовірно зменшується на 39,54 % порівняно з 14-ю добою; на 24,40 % є достовірно меншою за показники контрольної групи. Середні значення висоти епітеліоцитів вставних проток зменшились на 24,67 % порівняно з 14-ю добою експерименту та на 11,06 % є достовірно менші за значення в контрольній групі. Висота епітеліоцитів посмугованих проток до 30-ї доби була на 13,41 % меншою порівняно з 14-ю добою та на 16,04 % були достовірно меншими за показники контрольної групи. Висота епітеліоцитів гранулярних проток на 30-у добу експерименту на 22,46 % є достовірно меншою за значення попереднього терміну дослідження, і меншою на 17,03 % за результати у контрольній групі тварин. Нанесення 1 % розчину метилового ефіру метакрилової кислоти на 14-ту добу експерименту призводило до зменшення діаметру просвіту артеріол на 20,77 %. На 30-у добу спостерігалась дилятація, яка проявлялась достовірним збільшенням діаметру просвіту, та зменшенням товщини судинної стінки. Нормалізація показників до 30-ї доби не визначалась. Судини обмінної ланки часточок піднижньощелепної слинної залози щурів реагували стійкою дилятацією, що підтверджується збільшенням діаметру просвіту на 29,50 % на 14 добу та на 17,99 % на 30 добу експерименту. Відновлення показників до кінця експерименту не відбувається внаслідок тривалої токсичної дії 1 % ефіру метакрилової кислоти. На дію 1 % розчину метилового ефіру метакрилової кислоти ємнісна ланка реагувала збільшеннямтдіаметру просвіту і на 42,71 % упродовж експерименту із достовірним на 25,86 % зменшенням товщини судинної стінки. Дані зміни зумовлені реакцією на звуження резистивної ланки та, як наслідок, підвищенням гіпергідратації аморфної речовини інтерстицію. Тенденція до відновлення показників не визначалась. Під впливом 1 % ефіру метакрилової кислоти на 14 добу кількість мастоцитів збільшилась у периваскулярній і перипротоковій сполучній тканині, переважна їх більшість знаходилась у стадії накопичення секреторних гранул. На 30 добу спостерігались ознаки їх дегрануляції. Кількість плазмоцитівт збільшилась на 14 добу спостереження у перипротоковому ітерстиції, вони утворювали групи із 6-8 клітин, до 30 доби збільшилась кількість плазмоцитів і в периацинарному інтерстиції, де вони формували ланцюжки з 3-5 клітин, що є морфологічним свідченням їх міграції, як компенсаторно-пристосувальної реакції.Документ Цитологічні і цитогенетичні особливості слизової оболонки порожнини рота людини в нормі та при запальному процесі(МОЗ України, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, 2015) Гасюк, Наталія Володимирівна; Гасюк, Наталия Владимировна; Gasyuk, N. V.; Єрошенко, Галина АнатоліївнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.09 ‒ гістологія, цитологія, ембріологія. ‒ Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2015. У дисертаційній роботі визначені індивідуальні реґіонарні показники особливостей процесу диференціації епітеліальних клітин СОПР у здорових осіб та в гендерному аспекті, як теоретичного підґрунтя для розуміння перебудови СОПР при запальних процесах тканин пародонта. В роботі показано, що генотип (Del/Del), як поліморфний варіант гену ядерного фактора транскрипції ТФ NF-κB1, достовірно пов’язаний з виникненням ШПП в осіб молодого віку. Представлено відсоткові співвідношення різних класів ясенних та букальних епітеліоцитів у гендерному аспекті. Встановлено, що в ясенній борозні функціонують два рівні місцевого захисту: внутрішньоепітеліальний та сполучнотканинний. Перший забезпечується інтраепітеліальними нейтрофільними гранулоцитами, другий – сулькулярно-асоційованою лімфоїдною тканиною. За даними аналізу клітинного складу інфільтратів власної пластинки ясен систематизовано ГП на «стабільний», «умовно-стабільний» та «прогресуючий». Визначені шляхи трансформації запального процесу СОПР, ініційованого тривало існуючим вогнищем пародонтальної інфекції, його впливу на клітинному, органному та організмовому рівні та з’ясовано спільні патоморфологічні ланцюги ГП та хвороб, які пов’язані із системним запаленням.Документ Гістофункціональна характеристика слизової оболонки спинки язика в нормі та за умов впливу метакрилату(2020) Медицька, Аліна Костянтинівна; Медицкая, Алина Константиновна; Medytskaya, А. К.У результаті комплексного морфологічного дослідження встановлено, що під дією 1 % ЕМК в епітелії СО кінчика язика щурів порушуються процеси диференціації, що проявляється дистрофічними змінам кератиноцитів базального шару, розширенням міжклітинних щілин в шипуватому шарі та деструктивними змінам рогових лусочок на ранніх термінах спостереження, на пізніх – явищами гіперкератозу та паракератозу. Доведено, що під впливом 1 % ЕМК у всіх ділянках СО СЯ розвивається гіпергідратація власної пластинки. Вже на ранніх термінах експерименту визначаються розлади мікроциркуляції, які проявляються звуженням просвітів артеріол, дилятацією та нерівномірним кровонаповненням венул, запустінням просвітів капілярів. Протягом спостереження встановлено збільшення кількості всіх клітин лейкоцитарного ряду, що свідчить про напруженість місцевого імунного барʼєру.Документ Морфофункціональні особливості піднижньощелепних слинних залоз при експериментальному сіаладеніті та введенні кріоконсервованої плаценти(2012) Шепітько, Ігор Володимирович; Шепитько, Игорь Владимирович; Shepitko, I.V.В роботі встановлено, що введення щурам кріоконсервованої плаценти впливає на судинний і клітинний компоненти строми піднижньощелепних слинних залоз на 2-7-у доби експерименту і не впливає на структуру паренхіми. Наявність в кріоконсервованій плаценті біологічно активних речовин сприяло швидкій реалізації судинної реакції і відновленню морфофункціонального стану гемомікроциркуляторного русла залоз на 14-у добу спостереження. При введенні кріоконсервованої плаценти на тлі гострого експериментального сіаладеніту на ранніх термінах експерименту в протоках визначались дистрофічні зміни. Підтвердженням концепції про камбіальну роль клітин вставних проток було виявлення морфологічних ознак підвищення проліферативної активності протокових епітеліоцитів на 2-3-у доби. Деструктивні зміни в посмугованих і гранулярних протоках проявлялися на 3-5-у доби, відновлення структури визначалось на 10-14-у доби експерименту.Документ Структурна організація великих слинних залоз за умов стимуляції симпатичного та парасимпа-тичного відділів вегетативної нервової системи(2010) Єрошенко, Галина Анатоліївна; Ерошенко, Галина Анатольевна; Yeroshenko, G. A.Осуществлен системный анализ структурных изменений секреторных и протоковых гландулоцитов разных по специфике секреции больших слюнных желез в условиях действия стимуляторов симпатической и парасимпатической систем, одна из которых приводит к стимуляции биосинтетической активности секреторных клеток, а другая вызывает интенсификацию фильтрационных процессов. Установлено, что состав секреторних продуктов слюнных желез выражается в тинкториальном характере гранул ацинарних гландулоцитов и имеет тенденцию к изменению при разной функциональной активности слюнных желез. Действие адреналина приводит к выраженной активизации процессов экструзии секреторных гранул, увеличению высоты гландулоцитов концевых отделов на 27,8% и цистерноподобному расширению межклеточных щелей. Расширение капилляров вокруг концевых отделов и токов сопровождается сужением венул, которые окружают внутридольковые протоков, что свидетельствует об усилении секретообразования и секретовыведения в концевых отделах под воздействием адреналина. Фильтрация жидкости через железистый эпителий внутридольковых выводных протоков, осуществлялась преимущественно трансцеллюлярным путем. После введения ацетилхолина в цитоплазме гландулоцитов концевых отделов накапливались секреторные гранулы вдоль расширенных межклеточных щелей. Установлено уменьшение диаметра просвета исчерченных и внутридольковых коллекторных протоков в 3 раза, расширение складок базальной плазмолеммы исчерченных протоков. В концевых отделах поднижнечелюстной и подъязычной желез крыс после введения адреналина наблюдалось увеличение внешних диаметров концевых отделов, что сопровождалось уменьшением диаметров просветов на 40 %, межклеточные щели между соседними гландулоцитами значительно расширились в поднижнечелюстной железе. Реакция со стороны протоков проявлялась увеличением внешних диаметров на 27% и сужением просветов на 24% в поднижнечелюстной железе. В исчерченных протоках складки базальной плазмолеммы сужались. В эпителиоцитах гранулярных протоков наблюдалась экструзия секреторных гранул, цистерны гранулярной энодоплазматической сети были расширенными. Определено значительное расширение межклеточных щелей между протоковыми эпителиоцитами, иногда до 2/3 высоты клеток. Изменения диаметров микрососудов в поднижнечелюстной железе были аналогичными в околоушной, а в подъязычной – имели противоположный характер, что свидетельствовало об усилении секреторной активности концевых отделов и гранулярных протоков поднижнечелюстных желез, значительном увеличении юкстацеллюлярного перемещения жидкости через протоковый эпителий в подъязычной железе. Введение ацетилхолина в поднижнечелюстной и подъязычных железах вызывало уменьшение абсолютных размеров гранул в мукоцитах. В клетках серозных полумесяцев подъязычной железы наблюдалась экструзия секреторных гранул, внутриклеточные канальцы были расширенными. В протоковой системе наблюдалось увеличение значений внешнего диаметра и просветов. Межклеточные щели были значительно расширены. Со стороны исчерченных протоков наблюдалось значительное расширение складок базальной плазмолеммы, в цитоплазме определялись крупные вакуоли. В микроциркуляторном русле поднижнечелюстной железы наблюдалось значительное расщирение всех звеньев, в подъязычной – были аналогичными предыдущей экспериментальной группе, что свидетельствует об активизации секретообразоания и секретовыведения клетками серозных полумесяцев в подъязычных слюнных железах. Повышение перфузии крови и развитие рабочей гиперемии в поднижнечелюстной железе позволяет увеличить количество жидкости, которая поступает в просветы протоковой системы. Стимуляция адреналином приводила к увеличению количества макрофагов и тканевых базофилов, появлению лимфоцитов и плазмоцитов в перипротоковой соединительной ткани только поднижнечелюстной железы. Стимуляция ацетилхолином вызывала увеличение количества плазмоцитов и макрофагов в периацинарном интерстиции околоушной и подъязычной желез, тканевых базофилов в стадии дегрануляции в перипротоковой строме, появление лимфоцитов в составе эпителия протоков околоушной железы, что свидетельствовало о перестройке местного защитного барьера. При стимуляции адреналином значимые коррелятивные связи наблюдались только для метрических показателей протоков и сосудов гемомикроциркуляторного русла подъязычной железы, что свидетельствует о ее ведущей роли в стимулируемом адреномиметиком формировании жидкой части окончательной слюны. На введение ацетилхолина, учитывая значимость коэффициєнтов корреляции в концевых отделах околоушной железы, происходит усиление секретообразоания, а в поднижнечелюстной – выведение продуктов секреции. В исчерченных протоках всех желез определены сильные значимые положительные связи между внешними диаметрами и диаметрами просветов, что свидетельствует об активном транспорте жидкости из кровеносного русла в просветы протоков при стимуляции.