Наукові праці. Кафедра акушерства і гінекології № 1
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Біль, вегетативні і нервово-психічні порушення у жінок із запальними процесами придатків матки(2005) Зятіна, Олена МиколаївнаПри запальних захворюваннях придатків матки основним клінічним проявом був і залишається біль, а нервово-психічне напруження та вегетативна дисфункція спостерігаються практично у 100% хворих жінок. Це диктує необхідність пошуку нових методів патогенетичного лікування больового синдрому і корекції нервово-психічних розладів.Документ Вплив імуносупресивної терапії на стан імунного захисту в дітей(2024) Кравців, Микола Ігорович; Лісовська, Ганна Миколаївна; Дудченко, Варвара Максимівна; Шамрай, Володимир Анатолійович; Таран, Оксана Анатоліївна; Титаренко, Наталія Василівна; Вознюк, Андрій Вікторович; Костюченко, Андрій Володимирович; Качула, Сергій Олександрович; Kravtsiv, M. I.; Lisovska, A. M.; Dudchenko, V. M.; Shamrai, V. A.; Taran, O. A.; Tytarenko, N. V.; Vozniuk, A. V.; Kostiuchenko, A. V.; Kachula, S. O.Для лікування ревматологічних захворювань, аутоімунного лімфопроліферативного синдрому і нефротичного синдрому в дітей застосовується глюкокортикостероїдна терапія з цитостатиками або без них. Серйозним побічним ефектом цих препаратів є імуносупресія. Мета – дослідити імунологічні показники в дітей, які отримують імуносупресивну терапію, для визначення тактики вакцинації. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 50 здорових дітей (група порівняння) та 34 дитини, які отримували імуносупресивну терапію з приводу ревматологічної патології, аутоімунного лімфопроліферативного синдрому або нефротичного синдрому (досліджувана група). Пацієнти, які отримували високодозову імуносупресивну терапію (n=16), становили І підгрупу, а ті, хто отримував низькодозову імуносупресивну терапію (n=18), – ІІ підгрупу. Субпопуляції лімфоцитів крові визначали методом проточної цитометрії, сироваткові імуноглобулініи – методом радіальної імунодифузії. Статистичний аналіз виконували з використанням пакета програм «SPSS 23,0». Результати. У дітей, які отримували імуносупресивну терапію, встановлено достовірне збільшення кількості Т-лімфоцитів (CD3+), зниження В-лімфоцитів (CD19+) і NK-клітин (CD3-CD16/56+), тоді як середні рівні сироваткових IgA, IgM, IgG не відрізнялися від показників здорових дітей, що свідчить про збереження гуморального імунітету. Проте в дітей, які отримували високодозову імуносупресивну терапію, виявлено дозозалежне зниження рівня сироваткових IgA, IgM та IgG відповідно в 1,7, 1,3 раза і на 18,9%. Висновки. Вакцинація дітей до початку імуносупресивної терапії з приводу ревматологічної патології або нефротичного синдрому є доцільною. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. For the treatment of rheumatological diseases, autoimmune lymphoproliferative syndrome and nephrotic syndrome in children, glucocortico- steroid therapy with/without cytostatics is used.Immunosuppression is a serious side effect of these medications. Aim—to investigate immunological parameters in children receiving immunosuppressive therapy in order to determine vaccination tactics. Materials and methods. 50 healthy children(comparison group) and 34 children who received immunosuppressive therapy for rheumatological pathology,autoimmune lymphoproliferative syndrome or nephrotic syndrome (study group)participated in the study. Patients who received high–dose immunosuppressive therapy (n=16) made up the subgroup I, low–dose immunosuppressive therapy (n=18)— the subgroup II. Determination of subpopulations of blood lymphocytes was carried out by the method of flow cytometry,serum immunoglobu- lins—by the method of radial immunodiffusion.Statistical analysis was performed using the SPSS 23.0 software package. Results.In children who received immunosuppressive therapy,a significant increase in the number of T–lymphocytes(CD3+), a decrease in B–lymphocytes(CD19+)andNKcells(CD3–CD16/56+) was established, while the average levels of serum IgA, IgM, IgG did not differ from the indicators of healthy children, which demonstrates the preservation of humoral immunity. However, in children who received high-dose immunosuppressive therapy, a dose-dependent decrease in the level of serum IgA, IgM, and IgG was found, respectively, by 1.7, 1.3 times, and by 18.9%. Conclusions. It is advisable to vaccinate children before starting immunosuppressive therapy for rheumatological pathology or nephrotic syndrome. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of all participating institutions. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interests was declared by the authors.Документ Cystic fibrosis in the light of contemporary medical-genetic advances (a clinical case study)(Полтавський державний медичний університет, 2024-12) Nikolenko, D. E.; Prylutskyi, O. K.; Fylenko, B. M.; Dyachenko, L. V.; Prylutska, N. O.; Starchenko, I. I.; Roiko,N. V.; Proskurnia, S. A.; Ніколенко, Дмитро Євгенійович; Прилуцький, Олексій Костянтинович; Филенко, Борис Миколайович; Дяченко, Леся Володимирівна; Прилуцька, Неоніла Олексіївна; Старченко, Іван Іванович; Ройко, Наталія Віталіївна; Проскурня, Сергій АнатолійовичThe development of cystic fibrosis is based on a hereditary pathology of the universal molecular structure of CFTR channels in the membranes of glandular epithelium. The variety of systemic manifestations of the disease requires a comprehensive diagnostic approach. The aim of the study is to improve the diagnosis of cystic fibrosis through a retrospective clinical and pathomorphological investigation of a fatal case of the disease and to highlight current scientific knowledge of the disease’s pathogenesis at the molecular level. Object and research methods. A literature review on the pathology was performed; a retrospective analysis of the autopsy protocol and microscopic preparations of internal organs, stained with hematoxylin and eosin, was conducted on a 10-year-old deceased child who suffered from cystic fibrosis with pancreatic insufficiency. Research results. It was established that pulmonary acidosis was the cause of death in this clinical case. Pulmonary acidosis resulted from impaired gas exchange at the alveolar level, caused by bacterial pneumonia. The development of pneumonia was potentiated by the congenital pathology of the CFTR chloride channels of the bronchial glands, leading to impaired bronchial drainage function and activation of microflora. Dysfunction of the epithelial ion channels in the pancreatic ducts manifested in the patient’s developmental delay, leading to somatogenic dwarfism. The cause was the delayed passage of digestive enzymes and, to some extent, their activation due to impaired secretion hydration and its buffering properties, caused by intracellular retention of Clions and bicarbonates in the ductal system of the gland. Fibrosis and cyst formation were the result of chronic tissue alteration. Secondary changes in the islet apparatus of the pancreas led to the development of diabetes mellitus. The defect of CFTR channels in the glands of the small intestine wall resulted in impaired digestive and regenerative function. Focal replacement of parenchyma with adipose tissue, arteriolar hyalinosis, and fibrosis of the arterial walls were observed. Conclusions. Multiorgan failure in cystic fibrosis is linked to the unity of the mechanism regulating the electrolyte and mineral composition of secretions in target organ glands, with a single gene-CFTR, located on chromosome 7, and its variant mutations being indirectly involved. CFTR channels in cell membranes, associated with the development of cystic fibrosis, are organ non-specific, localized in epithelial intra-acinar ducts, and are involved in the hydration of secretions and their buffering properties. В основі розвитку муковісцидозу лежить спадкова патологія універсальної молекулярної структури каналів CFTR у мембранах залізистого епітелію. Різноманітність системних проявів захворювання потребує комплексного діагностичного підходу. Мета дослідження – покращити діагностику муковісцидозу шляхом ретроспективного клініко-патоморфологічного дослідження летального випадку захворювання та висвітлити сучасні наукові знання про патогенез захворювання на молекулярному рівні. Об’єкт і методи дослідження. Проведено огляд літератури з патології, ретроспективний аналіз протоколу розтину та мікроскопічних препаратів внутрішніх органів, пофарбованих гематоксиліном та еозином, померлої 10-річної дитини, яка страждала на муковісцидоз з недостатністю підшлункової залози. Результати досілдження. Встановлено, що причиною смерті в даному клінічному випадку став легеневий ацидоз. Легеневий ацидоз виник унаслідок порушення газообміну на альвеолярному рівні, спричиненого бактеріальною пневмонією. Розвиток пневмонії посилювалося вродженою патологією хлоридних каналів CFTR бронхіальних залоз, що призводило до порушення дренажної функції бронхів та активації мікрофлори. Дисфункція епітеліальних іонних каналів проток підшлункової залози виявилася затримкою розвитку пацієнта, що призвела до соматогенної карликовості. Причиною було уповільнене проходження травних ферментів і, певною мірою, їх активація через порушення гідратації секрету та його буферних властивостей, спричинених внутрішньоклітинною затримкою іонів Cl- та бікарбонатів у протоковій системі залози. Фіброз та утворення кіст були результатом хронічної зміни тканин. Побічні зміни в острівцевому апараті підшлункової залози призвели до розвитку цукрового діабету. Дефект CFTR-каналів у залозах стінки тонкої кишки призвів до порушення травної та регенеративної функції. Спостерігалися осередкове заміщення паренхіми жировою тканиною, гіаліноз артеріол та фіброз стінок артерій. Висновки. Поліорганна недостатність при муковісцидозі пов’язана з єдністю механізму регуляції електролітного та мінерального складу секреції в залозах органів-мішеней з єдиним геном – CFTR, розташованим на хромосомі 7, і його варіантними мутаціями, які опосередковано залучені. Канали CFTR у клітинних мембра- нах, пов’язані з розвитком муковісцидозу, є органонеспецифічними, локалізуються в епітеліальних інтраацинарних протоках і беруть участь у гідратації секретів та їх буферних властивостях.Документ Вплив урогенітальної інфекції у вагітних жінок на матково-фетоплацентарний комплекс(2024) Громова, Антоніна Макарівна; Прилуцька, Неоніла Олексіївна; Орлова, Юлія Андріївна; Ляховська, Тетяна Юріївна; Мітюніна, Ніна Іванівна; Прилуцький, Олексій Костянтинович; Hromova, A. M.; Prylutska, N. O.; Orlova, Yu. A.; Liakhovska, T. Yu.; Mitiunina, N. I.; Prylutskyi, O. K.Резюме. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) близько 20% вагітних жінок у світі мають інфекцію нижнього відділу статевого тракту. Урогенітальне інфікування призводить до проблем з настанням та виношуванням вагітності, а також впливає на перебіг післяпологового періоду (в тому числі: дисфункція плаценти, передчасні пологи, низька вага при народженні, передчасний розрив плодових оболонок, післяпологовий ендометрит). Маркером нормального функціонування плаценти, серед інших, є α2 - мікроглобулін фертильності (АМГФ), визначення якого і відобразить наявність чи відсутність порушення матково - фетоплацентарного комплексу при урогеніальній інфекції у вагітних жінок. Метою дослідження було виявити вплив урогенітальної інфекції на порушення функції матково - фетоплацентарного комплексу у вагітних жінок. Матеріали та методи. Нами обстежено загальною кількістю 75 вагітних жінок, що склали такі групи: 55 вагітних – Основну групу (ОГ) – жінки з виявленою урогенітальною інфекцією (Підгрупа А – 35 вагітних, яким була проведена місцева санація урогенітальної інфекції відповідно до виявленого збудника, підгрупа Б – 20 вагітних, які відмовились від неї відповідно), 20 вагітних – Групу порівняння (ГП) – жінки без урогенітальної інфекції (бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)). Всім вагітним жінками було проведене визначення АМГФ в сироватці крові імуноферментним методом. Статистична обробка була проведена за допомогою програми MedStat (серійний № MS00019). Дослідження виконано відповідно до положень Гельсінської декларації. Протокол дослідження узгоджений Локальним етичним комітетом ПДМУ для усіх жінок, які брали участь у даному дослідженні. Робота є частиною ініціативної НДР кафедри акушерства і гінекології №1 Полтавського державного медичного університету «Патогенетична роль ендотеліальної дисфункції та генетичні особливості при патології під час вагітності та гінекологічних захворюваннях» (державний реєстраційний № 0117U005253, термін виконання 2017-2023 роки). Результати дослідження. Отримані нами результати в ході проведеного дослідження встановили, що у вагітних жінок з урогенітальною інфекцією у 5,5 разів частіше в анамнезі зустрічався хронічний пієлонефрит (р = 0,03) та у 10,2 рази частіше – сальпінгоофорит (р < 0,001), що можуть бути джерелом прихованої інфекції. Найпоширенішими інфекційними агентами у вагітних жінок ОГ були: у 21,4 % - Ureaplasma urealyticum, у 19,04 % - гриби роду Candida, у 11,9 % - Gardnerella vaginalis та у 11,9 % -Toxoplasma gondii. Рівень АМГФ у вагітних жінок з урогенітальною інфекцією був у 4,3 рази менший, ніж у вагітних жінок ГП (р < 0,001). Санація інфекції нижнього відділу статевого тракту під час вагітності підвищує у 4 рази вироблення АМГФ (р < 0,001). Рівень АМГФ у вагітних жінок ГП був у 2,2 рази більший, ніж у вагітних жінок Підгрупи А (р < 0,004) Висновки. Отже ми достовірно встановили значний вплив урогенітальної інфекції у вагітних жінок на порушення функції матково - фетоплацентарного комплексу та виявили, що проведення місцевої санації нижніх відділів статевого тракту у цих жінок, відповідно до підтвердженого збудника, позитивно вливає на роботу плаценти, але все ж таки не нівелює порушення її білково-синтезуючої функції. As reported by the World Health Organization (WHO), approximately 20 % of pregnant women globally are aff ected by an infection of the lower genital tract. Urogenital infection can result in complications during the onset and progression of pregnancy, as well as the postpartum period. These complications include placental dysfunction, premature birth, low birth weight, premature rupture of the fetal membranes, and postpartum endometritis. A marker of normal placental function is α2-fertility microglobulin (AFMG), the determination of which will refl ect the presence or absence of a uterine- fetoplacental complex violation during urogenital infection in pregnant women. The aim of the study is to reveal the infl uence of urogenital infection on the dysfunction of the uterine – fetoplacental complex in pregnant women. Materials and methods. A total of 75 pregnant women were examined, divided into two groups: the main group (MG) and the comparison group (CG). The MG consisted of 55 pregnant women, of whom 35 underwent local sanitation of the urogenital infection according to the identifi ed pathogen (Subgroup A) and 20 refused this procedure (Subgroup B). The CG consisted of 20 pregnant women without urogenital infection, as determined by bacterioscopic, bacteriological, and polymerase chain reaction (PCR) examinations. All pregnant women underwent determination of AFMG in blood serum via immunoenzymatic methodology. The statistical analysis was conducted using the MedStat software (serial number MS00019). The study was performed in accordance with the provisions of the Declaration of Helsinki. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of PFMU for all women who participated in this study. Statistical processing was performed using the MedStat program (serial number MS00019). The work is a part of the initiative research work of the Department of Obstetrics and Gynecology No. 1 of Poltava State Medical University «Pathogenetic role of endothelial dysfunction and genetic features in pathology during pregnancy and gynecological diseases» (state registration No. 0117U005253, term of implementation 2017-2023). Research results. The results of the study demonstrated that pregnant women with a urogenital infection had a history of chronic pyelonephritis 5.5 times more frequently (p = 0.03) and salpingo- oophoritis 10.2 times more frequently (p < 0.001), which may be a source of latent infection. The most prevalent infectious agents among pregnant women were: The most prevalent microorganisms were Ureaplasma urealyticum (21.4 %), Candida fungi (19.04 %), Gardnerella vaginalis (11.9 %), and Toxoplasma gondii (11.9 %). The level of AFMG in pregnant women with urogenital infection was observed to be 4.3 times lower than in pregnant women with CG (p < 0.001). The remediation of an infection of the lower genital tract during pregnancy has been observed to increase AFMG production by a factor of four (p < 0.001). The level of AFMG in pregnant women of CG was 2.2 times higher than in pregnant women of Subgroup A (p < 0.004). Conclusions. It was demonstrated that urogenital infection in pregnant women has a considerable impact on the dysfunction of the utero- fetoplacental complex. It was also shown that local sanitation of the lower genital tract in these women, based on the identifi ed РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ТА НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ 91 pathogen, has a benefi cial eff ect on the placenta’s functioning. However, this approach does not fully address the issue of protein synthesis impairmentДокумент Реабілітація та відновлення фізіологічного стану жіночого організму після пологів(2024-09-27) Мітюніна, Ніна Іванівна; Орлова, Юлія Андріївна; Талаш, Валентин Васильович; Крутікова, Елла Іванівна; Нестеренко, Леонід АнатолійовичРеабілітація визначається як «комплекс заходів, спрямованих на відновлення функціональних можливостей, зниження рівня інвалідності». Реабілітація в акушерстві є актуальною щодо профілактики розладів жіночого здоров’я та підвищення якості життя жінки після вагітності та пологів, особливо з патологічним перебігом (після пологових травм, акушерських операцій, тощо).Документ Реабілітація жінки після кесарева розтину: комплексний підхід(2024-09-27) Кетова, Олена Миколаївна; Орлова, Юлія Андріївна; Прилуцька, Неоніла Олексіївна; Бережна, Варвара Анатоліївна; Ляховська, Тетяна Юріївна; Громова, Антоніна Макарівна; Шафарчук Валентина МихайлівнаКесарів розтин є поширеним хірургічним втручанням у сучасній акушерській практиці, що дозволяє запобігти розвитку тяжких ускладнень для матері та плоду. За даними дослідників встановлено, що за останні 10 років частота кесаревих розтинів зросла з 14,6% до 33,6%. Після оперативного втручання жінка потребує комплексних реабілітаційних заходів.Документ Lipoleiomyoma of the uterus in a woman of reproductive age (clinical case)(2024) Talash, V. V.; Palyokha, Ya. V.; Gromova, A. M.; Talash, V. V.; Martynenko, V. B.; Prylutska, N. O.; Mitunina, N. I.; Талаш, Валентин Васильович; Пальоха, Ярослав Віталійович ; Громова, Антоніна Макарівна; Талаш, Вікторія Володимирівна; Мартиненко, Віталій Борисович; Прилуцька, Неоніла Олексіївна; Мітюніна, Ніна ІванівнаUterine lipoleiomyoma is one of the variants of uterine leiomyoma, which is histologically represented by the presence of mature fat and smooth muscle cells. The relevance of the coverage of this clinical case is determined by the extreme rarity of the development of uterine lipoleiomyoma in women of reproductive age. The purpose of this work was to record this clinical case in the world statistics of lipoleiomyoma, to evaluate methods of diagnosis and differential diagnosis, to determine the role of early diagnosis of uterine lipoleioma in the subsequent tactics and scope of surgical treatment. Data from the medical records of a 41-year-old inpatient were analyzed. In addition to the generally accepted clinical and biochemical methods of blood and urine examination, electrocardiogram, ultrasound examination of the pelvic organs, the level of ovarian tumor markers in the blood (CA 125, HE4 and the ROMA index) was determined. The diagnosis of the disease was based on the data of pathohistological and immunohistochemical studies. Based on the results of a review of the medical literature, analysis of articles obtained as a result of a search of PubMed, SCOPUS, Web of Science, MedScape databases, the current state of the problem is highlighted, literary data related to the incidence, features of the clinical course, diagnosis and treatment of uterine lipoleiomyoma are summarized. The clinical case presented in the article demonstrates an incidental finding of a uterine lipoleiomyoma in a woman of reproductive age, measuring 30x25x20 cm, originated subserously from the body and cervix of the uterus, in the area of its isthmus. Under this condition, it occupied the entire Douglas space, the area of the sacro-uterine ligaments and the parietal peritoneum, intimately adjacent to the sigmoid and rectum, to the ureters and iliac vessels. The peculiarity of this clinical case is that sonographically uterine lipoleiomyoma was hidden under the "mask" of a dermoid cyst of the right ovary. Macroscopically, it differed from a typical lipoleiomyoma by the purple-bluish color of its outer surface and soot-colored, fine-lobed spongy structure on the section. The diagnosis of uterine lipoleiomyoma was verified only on the basis of pathohistological and immuno histochemical research. Microscopically, the lipoleiomyoma had a mesenchymal structure with a pronounced vascular component and consisted of mitotically inactive bundles of smooth muscle cells and mature adipocytes. Im munohistochemically, a positive reaction for caldesmon, desmin, smooth muscle actin alpha of tumor cells and for S.100 (DAKO, polyclonal) fatty cells was detected, which confirmed the hypothesis of direct transformation of smooth muscle cells existing in the leiomyoma of the uterus into fatty cells. This clinical case should complement the global statistical indicators of diagnosis of uterine lipoleiomyoma in women of reproductive age. Lipoleiomyoma should be considered as the primary diagnosis in case of detection of a large uterine tumor in women with excess body weight and be removed immediately after diagnosis, otherwise it is impossible to exclude its malignancy. For the planned diagnosis of neoplasms of the female genital organs, preference should be given to non-invasive research methods: magnetic resonance or computer tomography with contrast enhancement. The problem of these tumors lies in their unpredictable histogenesis, the unexpected presence of fat in the microscopic structure, and in the visual similarity to sarcomas. Verification of the diagnosis is carried out on the basis of pathohistological and immunohistochemical studies of the tumor preparation.Uterine lipoleioma can have a purplie-bluish color and develop by a broad base from the body and cervix of the uterus, as a result of "lipomatous" metaplasia of the uterine leiomyoma existing in a woman. Regular preventive examinations of women of all ages are crucial for timely detection of this rare neoplasm. Ліполейоміома матки – один з варіантів лейоміоми матки, яка гістологічно представлена наявністю зрілих жирових і гладком’язових клітин. Актуальність висвітлення цього клінічного випадку визначається надзвичайною рідкісністю розвитку ліполейоміоми матки в жінок репродуктивного віку. Метою цієї роботи було зафіксувати такий клінічний випадок у світовій статистиці ліполейоміоми, оцінити методи діагностики, диференціальної діагностики, визначити роль ранньої діагностики ліполейоми матки в подальшій тактиці та у визначенні об’єму оперативного лікування. Проаналізовано дані медичної документації стаціонарної хворої 41-річного віку. Окрім загальноприйнятих клінічних та біохімічних методів дослідження крові та сечі, електрокардіограми, ультразвукового обстеження органів малого тазу, визначали рівень онкомаркерів яєчників у крові (СА 125, НЕ4 та індекс ROMA). Діагноззахворювання базувався на даних патогістологічного та імуногістохімічного досліджень. За результатами огляду медичної літератури, аналізу статей, отриманих у результаті пошуку баз даних PubMed, SCOPUS, Web of Science, MedScape, висвітлено сучасний стан проблеми, узагальнено літературні дані, що стосуються захворюваності, особливостей клінічного перебігу, діагностики та лікування ліполейоміоми матки. Наведений у статті клінічний випадок демонструє випадкову знахідку ліполейоміоми матки в жінки репродуктивного віку, розмірами 30х25х20 см, яка розпочинала свій ріст субсерозно з тіла та шийки матки, у ділянці її перешийку. За цієї умови вона займала весь дугласів простір, зону крижово-маткових зв’язок і парієтальної очеревини, інтимно прилягаючи до сигмоподібної та прямої кишки, до сечоводів і здухвинних судин. Особливістю цього клінічного випадку є те, що сонографічно ліполейоміома матки ховалась під «маскою» дермоїдної кісти правого яєчника. Макроскопічно вона відрізнялась від типової ліполейоміоми багряноціанотичним кольором її зовнішньої поверхні та брудно-бурим кольором і дрібночасточковою губчастою структурою на розрізі. Діагноз ліполейоміоми матки був верифікований лише на підставі патогістологічного та імуногістохімічного дослідження. Мікроскопічно ліполейоміома мала будову мезенхімоми з вираженим судинним компонентом і складалась з мітотично неактивних пучків гладком’язових клітин і зрілих адипоцитів. Імуногістохімічно виявлялась позитивна реакція на кальдесмон, десмін, гладком’язовий актин альфа пухлинних клітин і на S.100 (DAKO, поліклональні) жирових клітин, що підтверджувало гіпотезу про пряме перетворення гладком’язових клітин наявної у хворої лейоміоми матки в жирові клітини. Цей клінічний випадок має доповнити світові статистичні показники діагностики ліполейоміоми матки в жінок репродуктивного віку. Ліполейоміому слід розглядати як первинний діагноз у разі виявлення великої пухлини матки в жінок з надмірною масою тіла та видаляти її відразу після встановлення діагнозу, оскільки інакше неможливо виключити її злоякісність. Для планової діагностики новоутворень жіночих статевих органів перевага повинна надаватись неінвазивним методам дослідження: магнітно-резонансній або комп’ютерній томографії з контрастним підсиленням. Проблема, пов’язана з цими пухлинами, полягає в їхньому непередбачуваному гістогенезі, неочікуваній наявності жиру в мікроскопічній будові та у візуальній схожості з саркомами. Верифікація діагнозу проводиться на підставі патогістологічного та імуногістохімічного досліджень препарату пухлини. Ліполейома матки може мати багряно-ціанотичний колір та розвиватись широкою основою з тіла та шийки матки внаслідок ліпоматозної метаплазії наявної в жінки лейоміоми матки. Регулярні профілактичні огляди жінок усіх вікових періодів мають вирішальне значення для своєчасного виявлення цього рідкісного новоутворення.Документ The role of preventive obstetrics in reducing perinatal mortality(Полтавський державний медичний університет, 2024) Hromova, A. M.; Hromova, O. L.; Mitiunina, N. I.; Martynenko, V. B.; Shafarchuk, V. M.; Orlova, Yu. A.; Громова, Антоніна Макарівна; Громова, Олександра Леонідівна; Мітюніна, Ніна Іванівна; Мартиненко, Віталій Борисович; Шафарчук, Валентина Михайлівна; Орлова, Юлія АндріївнаImplementing the latest technologies and programs aimed at helping the mother and the newborn contributed to the development of both perinatal and preventive obstetrics. The role of preventive obstetrics is aimed at predicting and preventing, if necessary, perinatal consequences. The World Health Organization has developed guidelines for effective perinatal care: evidence based, demedicalized, technology-based, multidisciplinary, family-centered, and regionalized. In Ukraine, as in the world, among the causes of perinatal mortality, the death of premature children with meagre body weight (up to 70 %) and congenital malformations and anomalies (22–24 %) prevails. Perinatal obstetrics involves the development of a network of perinatal centres and hospitals according to the degree of development, as well as the reorganization and development of neonatal services. There should be provision of intensive therapy, the possibility of raising premature babies, and the availability of highly qualified specialists. Thus, the preventive direction of perinatal obstetrics should be based on deep knowledge of the basics of classical obstetrics during the physiological course of pregnancy and childbirth; limited (prohibitions), aggressive obstetrics with hyperpolarization of obstetric activity, which, as a rule, is based on a misunderstanding (ignorance) of perinatal obstetrics. “Management” of pregnancy and childbirth in case of risk (presence) of diagnosed fetal morbidity, manifestations of intrauterine infection, autoimmune pathology, and pathology of the placental complex in the presence of modern technologies that ensure the development of the newborn. Втілення новітніх технологій і програм, які направлені на допомогу матері та новонародженому сприяло розвитку не тільки перинатального, а й превентивного акушерства. Роль превентивного акушерства спрямована на прогнозування та попередження, у разі потреби, перинатальних наслідків. Всесвітня організація охорони здоров'я розробила рекомендації щодо ефективного перинатального догляду, який має бути : заснованим на доказовій медицині, демедикалізованим, заснованим на належних технологіях, багато дисциплінарним, орієнтованим на сім’ю, та регіоналізованим. В Україні, як і у світі, серед причин перинатальної смертності переважає смерть дітей недоношених із екстримально низькою масою тіла (до 70 %) та з вродженими вадами розвитку і аномаліями (22–24 %). Перинатальне акушерство передбачає розвиток мережі перинатальних центрів і стаціонарів за ступенем розвитку, та реорганізацій і розвитку неонатальної служби. Повинно бути забезпечення інтенсивної терапії і можливостей виходжування недоношених дітей та наявність висококваліфікованих спеціалістів. Таким чином: превентивний напрямок перинатального акушерства повинен ґрунтуватися на глибокому знанні основ класичного акушерства при фізіологічному перебігу вагітності та пологів; обмежені (заборони), агресивного акушерства з гіперболізацією акушерської активності, яка, як правило, базується на нерозумінні (незнанні) перинатального акушерства. «Управління» вагітністю та розродженням у разі ризику (наявності) діагностованої захворюваності плода, проявів внутрішньоутробної інфекції, аутоімунної патології, патології плацентарного комплексу за наявності сучасних технологій, що забезпечують розвиток новонародженого.Документ Актуальність проблеми поширення папіломавірусу на сучасному етапі(2024-06-19) Ільченко, Валентина Іванівна; Кізюн, Маргарита Андріївна; Сизова, Людмила Михайлівна; Ільченко, Михайло Миколайович; Кетова, Олена Миколаївна; Ilchenko, V. I.; Kiziun, M. A.; Syzova, L. M.; Ilchenko, M. M.; Ketova, O. M.Вірус папіломи людини (ВПЛ) – один з найпоширеніших збудників, які передаються статевим шляхом. Вірус роками може не проявляти себе, відповідно людина навіть не здогадується, що інфікована. Збудник поширюється, уражує партнера і передається далі по ланцюжку. Проблема полягає у тому, що ВПЛ здатний спричинювати фонові передракові і ракові захворювання як у жінок, так і у чоловіків. Населення зацікавлене у методах профілактики інфікування ВПЛ з метою збереження власного життя і здоров’я. Але, як виявилось, в Україні існує недостатня санітарно-просвітницька діяльність. ВПЛ – один з найнебезпечніших ворогів здоров’я людини. Легкість зараження, низький рівень обізнаності, від-сутність вакцинації – усе це призводить до онкологічних захворювань статевої системи і, як наслідку, скорочення чисельності нації. Рак шийки матки, піхви, вульви, статевого члена, анального каналу – далеко не повний список онкологічних патологій, які загрожують життю і здоров’ю людини. І, незважаючи на агресивність, цим хворобам легко можна запобігти. Достатньо лише провести специфічну профілактику, а саме – вакцинуватися проти ВПЛ. Про це не дискутують, санітарно-просвітницька діяльність проводиться на не належному рівні. Українці хочуть знати більше, вони готові щепитися. Важливо лише дати їм таку можливість. У статті представлено детальне вивчення проблеми обізнаності населення щодо ВПЛ, проаналізовано освітній рі-вень лікарів і пацієнтів щодо ВПЛ, хвороб, які він спричинює, методи специфічної профілактики задля покращення здоров’я нації, описано види розробок та впроваджень нових методів і підходів до санітарно-просвітницької діяльності та популяризації вакцинації. Також наведено аналіз даних всесвітньої та всеукраїнської статистики щодо поширеності ВПЛ, онкологічних захворювань, які він спричинює, рівня вакцинації, характеристики вакцин, також аналіз результатів рандомізованих досліджень, даних календарів профілактичних щеплень у країнах Європи. Humam papillomavirus (HPV) is one of the most common sexually transmitted pathogens. The virus may not manifest itself for years, so a person does not even know that he is infected. The pathogen spreads, affects the partner and is transmitted further along the chain. The problem is that HPV can cause background precancerous and cancerous diseases in both women and men. The population is interested in methods of prevention of HPV infection in order to preserve their own life and health. But, as it turned out, there is insufficient sanitary and educational activity in Ukraine. HPV is one of the most dangerous enemies of human health. Ease of infection, low level of awareness, lack of vaccination – all this leads to oncological diseases of the reproductive system and, as a result, the reduction of the population of the nation. Cancer of the cervix, vagina, vulva, penis, anal canal is far from a complete list of oncological pathologies that threaten human life and health. And, despite the aggressiveness, these diseases can be easily prevented. It is enough only to carry out specific prevention, namely, to be vaccinated against HPV. This is not discussed, sanitary and educational activities are carried out at an inadequate level. Ukrainians want to know more, they are ready to get vaccinated. It is only important to give them such an opportunity. The article presents a detailed study of the problem of public awareness of HPV, analyzes the level of education of doctors and patients regarding HPV, the diseases it causes, methods of specific prevention to improve the health of the nation, describes the types of development and implementation of new methods and approaches to sanitary and educational activities and promotion of vaccination. Also provided is an analysis of data from worldwide and Ukrainian statistics on the prevalence of HPV, oncological diseases it causes, the level of vaccination, characteristics of vaccines, as well as an analysis of the results of randomized trials, data from preventive vaccination calendars in European countries.Документ Передумови самовільного викидня в ранніх термінах вагітності, що настала на фоні хронічного ендометриту(Буковинський державний медичний університет, 2024-06) Ліхачов, Володимир Костянтинович; Тарановська, Олена Олексіївна; Жабченко, Ірина Анатоліївна; Оксюта, Валерій Миколайович; Палапа, Василь Васильович; Крутікова, Елла Іванівна; Likhachov, V. ; Taranovska, O. ; Zhabchenko, I. ; Oksyuta, V. ; Palapa, V. ; Krutikova, E.Частота хронічного ендометриту є особливо високою у жінок з самовільним викиднем, особливо звичним. Не достатньо даних про механізми викидня у жінок, вагітність яких настала на фоні цієї патології. Мета і завдання дослідження: оцінити рівень синтезу цитокінів та ендометріальних білків у жінок з ХЕ на преконцепційному етапі та на початкових термінах гестації; виявити патогенетичні аспекти впливу дисбалансу цих речовин на процеси переривання вагітності; оцінити можливості корекції виявлених змін на етапі преконцепційної підготовки. Матеріали та методи дослідження. Дослідження було проведене в 2 етапи. На першому етапі було обстежено 426 жінок з ХЕ (з них 168 пацієнток (І група) на преконцепційному етапі лікували ХЕ, решта, 258 пацієнток (ІІ група), не отримували лікування). В контрольну групу були включені 30 здорових жінок. Визначали кількість цитокінів TNF-α, INF-γ, та IL-10 в цервікальному слизі та глікоделіна у менструальній крові методом імуноферментного аналізу На 2 етапі дослідження продовжувалося спостереження за тими з обстежених жінок, у яких настала вагітність: 135 жінок з групи І, хто отримав преконцепційне лікування ХЕ; 168 жінок з групи ІІ, вагітність у яких настала на фоні нелікованого ХЕ, а також 20 здорових жінок з групи контролю, у яких вагітність настала і в подальшому протікала без ускладнень. В 5-6 тижнів вагітності визначали сироваткову концентрацію глікоделіну та рівень TNF-α, INF-γ та IL-10 в шийковому вмісті і. Дані обробляли з використанням методів математичної статистики, оцінювали критерій Ст’юдента, коефіцієнт парної кореляції (r) Пірсона, вірогідність шансів за допомогою програми «STATISTICA» «StatSoft Inc.» (США). В дослідженні дотримувалися положень Гельсинської Декларації. Протокол дослідження узгоджений Локальним етичним комітетом ПДМУ. для усіх жінок, хто брав участь у даному дослідженні. Робота є частиною ініціативної НДР кафедри акушерства і гінекології № 2 Полтавського державного медичного університету «Оптимізація підходів до ведення вагітності у жінок груп високого ризику по виникненню акушерської та перинатальної патології», (термін виконання 2022-2027 рр.; № державної реєстрації 0122U201228). Результати та їх обговорення. На преконцепційному етапі у пацієнток з ХЕ було виявлене достовірне зменшення рівня глікоделіну в 2,9 рази (р<0,05), зростання рівнів прозапальних цитокінів (INF-γ у 2,8 рази (р<0,001), TNF-α вдвічі (р<0,001)), зменшення кількості IL-10 в 2 рази (р<0,001) порівняно з рівнями у здорових невагітних жінок. Зменшення рівня глікоделіну в менструальній крові жінок з ХЕ обернено корелює зі зростанням вмісту прозапальних цитокінів в цервікальному слизі (як INF-γ; r= –0,77; р<0,05, так і TNF-α; r= –0,69; р<0,05). В 5-6 тижневому терміні вагітності у пацієнток, що мали нелікований догестаційно ХЕ, рівень сироваткового глікоделіну був на 14,5 % є меншим (р˂0,05), а тих з них, які втратили вагітність на ранніх термінах – 58,6 % меншим (р<0,001). Рівень цього білка в менструальній крові у жінок з ХЕ до вагітності позитивно корелював з його концентрацією у цих жінок в сироватці крові в 5-6 тижнів вагітності (r=0,61; р<0,01). Такий зв’язок був характерний і для рівнів INF-γ (r=0,68; р<0,05), і для TNF-α (r=0,78; р<0,05). Була також виявлена обернена кореляція між падінням рівня глікоделіну у крові вагітних з нелікованим ХЕ в анамнезі в 5-6 тижнів вагітності та зростанням TNF-α (r= –0,63; р<0,05) і INF-γ (r= –0,57; р<0,05) у цервікальному слизі цих вагітних в даному терміні. Після проведеного лікування ХЕ, як на преконцепційному етапі, так і на ранніх термінах вагітності відмічалося зростання глікоделіну (р˂0,001), зменшення вмісту INF (р<0,05) та TNF-α (р<0,01) та збільшення концентрації IL-10 (р˃0,05). Частота самовільного викидня до 22 тижнів вагітності у жінок, що отримували преконцепційне лікування зменшилася в 1,9 рази (ВШ 2,79; ДІ 95 % [1,45-5,38]; р <0,05), Висновки. У жінок ХЕ має місце зменшення синтезу глікоделіну і цитокіновий дисбаланс зі зростанням прозапальних цитокінів: INF-γ (в 2,8 разів; р˃0,001) і TNF-α (вдвічі; р<0,001). Преконцепційне зменшення синтезу глікоделіну корелятивно пов’язане зі зменшенням синтезу цього білка клітинами децидуальної оболонки після настання вагітності, а також із превавлюванням INF-γ і TNF-α на ранніх термінах вагітності у жінок з ХЕ в анамнезі. Це створює умови для порушення імунологічної толерантності між маткою та плодом і є однією з провідних причин виникнення самовільного викидня у жінок, що завагітніли на фоні нелікованого ХЕ. Проведення преконцепційного лікування ХЕ запобігає формуванню цитокінового дисбалансу і підвищує синтез глікоделіну на ранніх термінах гестації, що протектує перебіг вагітності і зменшує частоту її переривання в ранніх термінах в 4,6 разів. The incidence of chronic endometritis is particularly high in women with spontaneous abortions, especially habitual ones. There are insuffi cient data on the mechanisms of miscarriage in women whose pregnancy occurred along with this pathology. Aim: to assess the level of synthesis of cytokines and endometrial proteins in women with CE in the preconceptional stage and in the early stages of pregnancy; to identify pathogenetic aspects of the impact of imbalance of these substances on the processes of pregnancy loss; to assess the possibility of correcting the identifi ed changes in the preconceptional stage. Materials and methods. The study was conducted in 2 phases. In the fi rst phase, 426 women with CE were studied (168 patients (group I) were treated for CE in the preconception period, and the rest, 258 patients (group II), did not receive treatment). The control group consisted of 30 healthy women. The levels of cytokines TNF-a, INF-γ, and IL-10 in cervical mucus and glycodelin in menstrual blood were determined by enzyme- linked immunosorbent assay. In the second phase of the study, women who became pregnant were followed: 135 women from group I who received preconceptional treatment for CE; 168 women from group II who became pregnant along with untreated CE; and 20 healthy women from the control group who became pregnant and subsequently had no complications. At 5-6 weeks of gestation, serum glycodelin concentration and cervical content levels of TNF-a, INF-γ and IL-10 were determined. The data were processed using mathematical statistical methods, Student’s t-test, Pearson’s correlation coeffi cient (r) and odds ratio were evaluated using the STATISTICA program of StatSoft Inc. (USA). The study adhered to the tenets of the Declaration of Helsinki. The study protocol was approved by the local ethics committee of PSMU for all women enrolled in this study. The article is extracted from the initiative scientifi c research project of the Obstetrics and Gynecology Department No 2 of the Poltava State Medical University «Optimization of approaches to pregnancy management in women at high risk of obstetric and perinatal pathology» (term: 2022-2027; state registration number 0122U201228). Results and Discussion. At the preconceptional stage, patients with CE showed a signifi cant decrease in glycodelin levels by 2.9 times (p<0.05), an increase in proinfl ammatory cytokines (INF-γ by 2.8 times (p<0.001), TNF-α by half (p<0.001)), and a decrease in IL-10 by 2 times (p<0.001) compared to the levels in healthy non-pregnant women. A decrease in the level of glycodelin in menstrual blood of women with CE is inversely correlated with an increase in the level of proinfl ammatory cytokines in cervical mucus (both INF-γ; r= –0.77; p<0.05, and TNF-α; r= –0.69; p<0.05). At 5-6 weeks of gestation, the level of serum glycodelin was 14.5 % lower (р˂0.05) in patients with pregestational untreated CE and 58.6 % lower (p<0.001) in women with early pregnancy loss. The level of this protein in menstrual blood of women with CE before pregnancy was positively correlated with its concentration in serum at 5-6 weeks of pregnancy (r=0.61; p<0.01). Such a relationship was also characteristic for INF-γ (r=0.68; p<0.05) and TNF-α (r=0.78; p<0.05). An inverse correlation was also found between a decrease in glycodelin levels in the blood of pregnant women with a history of untreated CE at 5-6 weeks of pregnancy and an increase in TNF-α (r=–0.63; p<0.05) and INF-γ (r=–0.57; p<0.05) in the cervical mucus of these pregnant women at this stage of pregnancy. After treatment for CE, both in the preconceptional stage and in early pregnancy, an increase in glycodelin (р˂0.001), a decrease in INF-γ (p<0.05) and TNF-α (p<0.01), and an increase in IL-10 concentration (р˃0.05) were observed. The incidence of spontaneous abortion before 22 weeks’ gestation decreased 1.9-fold in women who received preconception treatment (OR 2.79; CI 95 % [1.45-5.38]; p < 0.05). Conclusions. In women with CE, there is a decrease in glycodelin synthesis and cytokine imbalance with an increase in proinfl ammatory cytokines: INF-γ (2.8-fold; р˃0.001) and TNF-α (twofold; p<0.001). The preconceptional decrease in glycodelin synthesis correlates with a decrease in synthesis of this protein by decidual cells after pregnancy, as well as with the prevalence of INF-γ and TNF-α in early pregnancy in women with a history of CE. This sets the stage for impaired immune tolerance between the uterus and the fetus and is one of the leading causes of spontaneous abortion in women who become pregnant with untreated CE. Preconceptional treatment of CE prevents the formation of cytokine imbalance and increases glycodelin synthesis in the early stages of pregnancy, which protects the course of pregnancy and reduces the incidence of early preterm labor by 4.6 times.Документ Особливості фізичного і статевого розвитку та стан кісткової тканини у дівчат підліткового віку(Національна академія наук України, 2023) Ляховська, Тетяна Юріївна; Громова, Антоніна Макарівна; Кетова, Олена Миколаївна; Смаглюк, Любов Вікентіївна; Ляховська, Анастасія Віталіївна; Liakhovska, Tetiana; Gromova, Antonina; Ketova, Olena; Smagliuk, Lyubov; Liakhovska, AnastasiiaУ період статевого дозрівання формується репродуктивна система, закінчується фізичний розвиток організму підлітків, мінералізація кістковоі тканини, накопичення кісткової маси. Мета - оцінити фізичний, статевий розвиток стан кісткової тканини в дівчат-підлітків з порушенням формування репродуктивної системи. Матеріали та методи. Проведено клінічне обстеження 87 дівчат пубертатного віку. До основної групи залучено 47 дізчат з порушенням формування репродуктивної системи, до групи порівняння — 40 дівчат без такого порушення. Для оцінювання фізичного статевого розвитку використано антропометрію, визначено конституціний тип, індекс маси тіла, статевий розвиток, мінеральну щільність кісткової тканини. Результати. У дівчат основної групи вторинні статеві ознаки з’являлися дещо пізніше і мали менший ступіь вираженості ніж у дівчат групи порівнянняДокумент Перспективи застосування гірудотерапії при запальних захворюваннях придатків матки(Українська медична стоматологічна академія, 2006) Зятіна, Олена МиколаївнаУ статті висвітлені основні патогенетичні ланки при запальних захворюваннях придатків матки. Наголошено, що всі біохімічні, гістопатичні і метаболічні процеси виражені місцево і призводять до порушення гемостазу і кровообігу органів малого тазу. При прогресуванні запального процесу зміни у ділянці придатків матки проходять за моделю хибного кола. Кінцевим моментом є атрофія, склероз і варикозне розширення вен. Застосування великої кількості медикаментозних засобів погіршує метаболічні процеси. Ггрудотерапія, завдяки наявності у слині тварин багатьох біологічно активних речовин, запропонована як альтернативний метод лікування.Документ Экспериментально-морфологическое обоснование механизмов вторичного кровотечения при ранении сосудов ягодичной области(2014) Антипов, Н. В.; Орлова, Ю. А.; Зарицкий, А. Б.; Заплавский, А. В.; Сироид, Д. В.; Антипов, М. В.; Орлова, Юлія Андріївна; Зарицький, Олександр Богданович; Заплавський, А. В.; Сироїд, Д. В.Дослідження проведено на 75 трупах людей обох статей у віці від 28 до 67 років (експериментальні дослідження виконані на 19 нефіксованих трупах, морфологічні - на 56). Виявлено, що кукса верхньої сідничної артерії (у разі її поранення) у 16 (84,22 %) випадках (iз розрахунку на 19 експе риментальних трупів) виявлялася у розкритому надгрушевидному каналі. Від зазначеної судини утворювалася передня гілка верхньої сідничної артерії, що раніше не була описана. При дослідженні підгрушевидного отвору від нижньої сідничної артерії відходила у 68 (90,6 %) випадках глибока гілка нижньої сідничної артерії.Документ К вопросу о вариантной анатомии сосудов ягодичной области(2013) Зарицкий, А. Б.; Лобанов, Г. В.; Орлова, Ю. А.; Сироид, Д. В.; Золото, М. С.; Прудников, Ю. В.; Зарицький, Олександр Богданович; Лобанов, Григорій Вікторович; Орлова, Юлія Андріївна; Сироїд, Д. В.; Золото, М. С.; Прудніков, Ю. В.У статті дослідженню були піддані 46 нефіксованих трупів людей обох статей (23/23), які вмерли у віці від 24 до 67 років. Було виявлено, що від нижньої сідничної артерії відхо дила глибока гілка діаметром 3,1 ± 0,3 мм. Ця гілка анастомо зувала своїми підокістними гілками, що йшли в окістя клубової кістки, з однойменними підокістними гілками верхньої гли бокої гілки верхньої сідничної артерії. Також верхня глибока гілка верхньої сідничної артерії анастомозувала своїми гілками безпосередньо з глибокою гілкою нижньої сідничної артерії. Окрім того, від глибокої гілки нижньої сідничної артерії від ходили 2–3 підокістні гілки до окістя сідничної кісткиДокумент Топографоанатомические особенности сосудистых образований ягодичной области и их хирургическое применение(2014) Орлова, Юлия Андреевна; Волков, А. А.; Орлова, Юлія Андріївна; Волков, О. А.Цель исследования. Исследование индивидуальных топографоанатомических характеристик сосудистых образований ягодичной области.Документ Вариантная топография сосудисто-нервных образований ягодичной области(2013) Орлова, Юлия Андреевна; Орлова, Юлія АндріївнаЦель исследования. Изучение сосудисто-нервных образований ягодичной области, значимых при оперативных вмешательствах.Документ Особенности топографии артериальных анастомозов ягодичной области(2012) Орлова, Юлия Андреевна; Орлова, Юлія АндріївнаЦель исследования. Изучение вариантов топографии сосудистых образований ягодичной области.Документ Ремоделирование сосудистого русла кожи в динамике раневого процесса(2011) Кислюк, К. А.; Орлова, Ю. А.; Орлова, Юлія АндріївнаДокумент Динамика загрязнения канцерогенными веществами атмосферного воздуха г. Донецка(2010) Орлова, Юлия Андреевна; Орлова, Юлія АндріївнаОдной из причин возрастающей онкологической заболеваемости населения является увеличение техногенного загрязнения окружающей среды. Уровни содержания в воздухе свинца за весь исследуемый период и фенола в отдельные годы превышали ПДК более чем в 5 раз. Концентрации NO и Сг не превышали ПДК.Документ Фізична реабілітація гінекологічних хворих(Полтавський державний медичний університет, 2023) Талаш, Валентин Васильович; Гречишникова, Антоніна АндріївнаОстанніми роками значно зріс інтерес до використання засобів фізичної реабілітації жінок із захворюваннями статевих органів. До немедикаментозних методів лікування гінекологічних хворих відносять: режим, лікувальне харчування, фітотерапію, рефлексотерапію, лікувальну фізкультуру, кліматотерапію, водолікування, теплолікування, апаратну фізіотерапію, психотерапію [1,2,5]. Ці методи можуть застосовуватися як основні, фонові чи допоміжні, в залежності від наявної патології та стану хворої. Вони сприяють зменшенню медикаментозного навантаження на організм, практично позбавлені побічних негативних реакцій, доступні, високоефективні для корекції порушень метаболізму, нейрогуморальної регуляції жіночих статевих органів.