Авторефетати та дисертації. Кафедра іноземних мов з латинською мовою та медичною термінологією

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 11 з 11
  • Документ
    Методика формування професійно орієнтованої компетентності в англомовному діалогічному мовленні майбутніх фахівців з міжнародної економіки
    (Київський національний лінгвістичний університет, 2014) Сліпченко, Лариса Борисівна; Slipchenko, L. B.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання: германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет МОН України, Київ 2014. У дисертації проаналізовано сучасний стан навчання англомовного діалогічного мовлення, проаналізовано більше двохсот аудіофрагментів реальних телефонних бесід та домовленостей, описано психолінгвістичні, лінгвістичні та соціокультурні особливості навчання; проведено анкетування фахівців у сфері бізнесу та підприємництва щодо необхідності підготовки студентів в сфері англомовної телефонії, а також для визначення тематики спілкування; з’ясовано, що на процес оволодіння студентами з міжнародної економіки діалогічним мовленням впливають фактори соціокультурної обізнаності та психологічної налаштованості на сприйняття та передачу інформації в умовах відсутності зорового контакту. Конкретизовано складники змісту професійно орієнтованого навчання діалогічного мовлення з використанням телефонних розмов. Уточнено етапи навчання майбутніх фахівців з міжнародної економіки англомовного діалогічного мовлення, розроблено підсистему вправ та відповідну модель навчання. У роботі теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику формування професійно орієнтованої компетентності в англомовному діалогічному мовленні майбутніх фахівців з міжнародної економіки. Сформульовано методичні рекомендації для викладачів економічних вищих навчальних закладів щодо відповідного навчання.
  • Документ
    Поетика імпресіонізму у творчості Б. Пастернака
    (2013) Мелащенко, Марина Петрівна; Мелащенко, Марина Петровна; Melaschenko, M. P.
    У дисертації визначено елементи імпресіонізму у творчому доробку Б. Л. Пастернака. Уточнено сутність поняття «літературний імпресіонізм», розкрито його специфіку в художній літературі кінця XIX – першої половини XX століть. Виявлено елементи імпресіонізму в ліричних збірках і циклах, в ліро-епічних творах (поемах і романі у віршах), в оповіданнях, повістях і автобіографічній прозі Б. Л. Пастернака різних років. Встановлено функції елементів імпресіонізму у творах письменника різних родів і жанрів. Простежено взаємодію імпресіонізму з іншими напрямами й течіями (реалізму, романтизму, натуралізму, модернізму) у творах Б. Л. Пастернака. У дисертації доведено, що імпресіонізм у творчості Б. Л. Пастернака набуває таких ключових ознак: інтегративність (здатність до поєднання з елементами інших художніх систем як літератури, так і видів мистецтва – живопису, музики), динамізм (зміна форм і функцій у різні періоди діяльності митця), відкритість (створення розімкнених, відкритих структур – образів, сюжетів, мотивів, часу, простору тощо); Импрессионизм является отличительной чертой индивидуального стиля Б. Л. Пастернака, начиная с раннего периода творчества, а со временем становится стилевой константой творческого метода писателя. Импрессионизм в художественном наследии Б. Л. Пастернака исследуется как особенность поэтики писателя, основа его мировосприятия и составляющая художественной картины мира. В диссертации определяются особенности импрессионизма в художественном наследии Б. Л. Пастернака. Открытость и динамичность явления повлияла на то, что элементы импрессионизма объединялись с элементами других направлений (реализм, романтизм, натурализм, модернизм) и течений (символизм, экспрессионизм, футуризм). В раннем творчестве Б. Л. Пастернака импрессионизм проявляется посредством пейзажа, фиксации мимолетных впечатлений и чувств лирического героя, специфической пастернаковской метафоры, звукописи, цветовой гаммы. В сборниках «Сестра моя – жизнь» и «Второе рождение» элементы импрессионизма способствуют стиранию границ между разными пространственными и временными планами, параллелизму состояния природы и человека, ощущению единства мира лирическим героем, включению в понятие «творчество» всех сфер жизни человека (в том числе истории, быта, природы, отношений между людьми искусства), их субъективному восприятию и преображению силой поэтического видения. Соединение бытового и бытийного планов стало характерной особенностью ранней лирики Б. Л. Пастернака. Непосредственное впечатление, установка на переживание «здесь и теперь» сопряжены с проникновением в тайну мира, глубины человеческой психики и вечности, что свидетельствует о взаимодействии элементов символизма, романтизма и импрессионизма в ранних сборниках поэта. В диссертации отмечается особая роль импрессионизма в раскрытии Б. Л. Пастернаком темы искусства и роли художника. Писатель считал, что художник должен изображать мир в его разнообразии, движении и неповторимости, поэтому элементы импрессионизма вполне соответствовали намеченной цели (сборник «Темы и вариации»). На позднем этапе творчества (сборники «На ранних поездах» и «Когда разгуляется») Б. Л. Пастернак воплотил идею единства личности и мира. А поскольку для импрессионизма характерна органическая связь человека и среды, то и в 1940-1950-х годах импресионистическая поэтика позволяла писателю реализовать новые творческие задачи. Большое внимание в работе уделяется анализу элементов импрессионизма в лиро-эпических произведениях Б. Л. Пастернака– поэмах «Девятьсот пятый год», «Лейтенант Шмидт» и роману в стихах «Спекторский». Писатель создает необычный ракурс изображения исторических событий – субъективное восприятие истории творческой личностью. Поэтика импрессионизма в лиро-эпических произведениях проявляется в пейзажных зарисовках (рефлексиях, ретроспекциях, проекциях будущего), установке на воспроизведение мгновенного впечатления, непосредственного восприятия, ассоциативных воспоминаний героев. Импрессионистические элементы выполняют композиционную (сцепление отдельных частей, обеспечение перехода между ними), имагогическую (раскрытие художественного образа героя) и жанрово-стилевую (поиски романной формы, в которой бы сочеталась эпическая и лирическая линии) функции. Опираясь на традиции А. С. Пушкина в романе в стихах «Спекторский», Б. Л. Пастернак выстраивает романную структуру с открытыми сюжетными коллизиями, динамическими образами, которые обеспечиваются элементами импрессионизма. Произведение «Повесть» в идейном и стилевом отношении тесно связано с замыслом «Спекторского». В «Повести» элементы импрессионизма взаимодействуют с элементами экспрессионизма. В ходе диссертационного исследования выявлено, что в новеллах («Апеллесова черта», «Письма из Тулы»), автобиографической прозе Б. Л. Пастернака («Охранная грамота», «Люди и положения») можно найти целый ряд отдельных импрессионистических элементов (в описаниях, портретах, нарративных формах и др.). В романе «Доктор Живаго» нашли развитие ключевые концепты пастернаковского творчества, которые имели импрессионистическую окраску еще в ранней лирике, – сад, свет, дорога, окно, поезд, ветер и т.д. В своем итоговом произведении Б. Л. Пастернак наполняет эти концепты разными смыслами (философским, социальным, эстетическим и т.д.), в том числе за счет интертекстуальности; The thesis concentrates on the elements of impressionism in B. Pasternak’s works. The definition of «impressionism» is clarified; its peculiarities are studied in the literature of the end of the XIX – the beginning of the XX centuries. The elements of impressionism are analyzed in B. Pasternak’s poetry, epic lyrics (poems, novel in verses), stories and autobiographical prose. The functions of impressionism in B. Pasternak’s works are highlighted. The interaction between impressionism and other trends (romanticism, realism, naturalism, modernism) is described. The thesis illustrates that impressionism has the following features such as integration (the ability to unite with the other elements of the artistic system such as literature and other kinds of art – painting and music), dynamism (the change of forms and functions in the different periods of writer’s activity), openness (the creation of open structures such as images, plots, motives, artistic time and space etc.).
  • Документ
    Педагогічні засади діалогічної взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії
    (2010) Романко, Ірина Григорівна; Романко, Ирина Григорьевна; Romanko, I. G.
    У дисертації здійснено аналіз теоретико-методичних основ діалогічної взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії. Схарактеризовано історико-педагогічний аспект комунікативної взаємодії в контексті розвитку середньої освіти поетапно. Визначено сутність педагогічного діалогу, його типи в діяльності вчителя Великобританії. Розкрито специфіку діалогічної взаємодії вчителя й учнів у урочній та позаурочній діяльності шкіл Великобританії. Обґрунтовано засоби забезпечення діалогічної взаємодії в загальноосвітніх навчальних закладах Великобританії. Досліджено структуру, механізми та рівні діалогічної взаємодії вчителя й учнів, охарактеризовано моделі комунікативної взаємодії вчителя й учнів; виявлено комплекс вимог до вчителя в організації діалогічної взаємодії для її успішного здійснення в навчально-виховній діяльності. Здійснено аналіз використання діалогічної взаємодії в школах Великобританії на основі розробленого локального пілотажного експерименту. Встановлено, що до факторів, які гальмують розвиток взаємодії вчителя й учнів у загальноосвітніх школах Великобританії, можна віднести: нерозробленість єдиної методичної системи для вчителя й обов’язкових вимог до учнів у зв’язку з сильною децентралізацією і відсутністю єдиної концепції освіти; ізольованість і недостатнє використання досвіду країн-лідерів світової освіти; переваги традицій над новаторством у педагогічному процесі навчальних закладів; недостатній зв’язок початкової і старшої загальноосвітньої школи; В диссертации впервые осуществлен анализ диалогического взаимодействия учителя и учеников в общеобразовательных учебных заведениях Великой Британии; исследован историко-педагогический аспект коммуникативной системы; определены основные этапы эволюции коммуникативного взаимодействия в общеобразовательных учебных заведениях Великой Британии: І (ХIV–ХV ст.) – этап становления и эмпирического развития взаимодействия, ІІ (ХVIII-ХІХ ст.) – этап активной научно-эмпирической разработки и практической реализации, ІІІ (70–е гг. ХХ − начало ХХІ ст.) – этап научно-теоретического обоснования диалогического взаимодействия; описана специфика развития коммуникативного взаимодействия на протяжении каждого из них. Обоснованы: а) понятие “диалогическое взаимодействие”, б) содержание понятия “педагогическая возможность диалога” как единство условий (что необходимо иметь), в) способа (как надо действовать), г) функции (что можно получить в результате создания этих условий и применения указанных способов), а также д) правила проведения диалога во время педагогического процесса. Исследование проблемы взаимодействия учителя и учеников изучалось по хронологическому и образовательному принципах в таких направлениях: 1) суть способов образования и их влияние на развитие личности учеников; 2) реализация требований к учителю в осуществлении диалогического взаимодействия; 3) выявление основных факторов, которые влияют на обновление содержания и способов обучения. Раскрыты характерные признаки сути диалогического взаимодействия: а) взаимопонимание, которое помогает прийти к согласию, а потом и синтезу позиций участников; б) партнерство, которое означает суверенность, равноправие взаимодействующих субъектов, когда не теряются неповторимые особенности (активность, самостоятельность и др.) каждого партнера и свобода его поведения; в) взаимное самораскрытие партнеров, которое обеспечивает достижение ими духовного единства. Определены компоненты критического мышления: интерпретация, анализ, логика, умение строить заключения, объяснение, осуществлять саморегулирование (Х. Ниеми). Выявлено, что во время диалогического взаимодействия в учеников развиваются их познавательные интересы и способности, формируется мировоззрение, совершенствуются моральные качества, интеллектуальные и духовные силы воспитанника, формируются научная и образная картины мира. Диалогическое взаимодействие во время урока имеет свою специфику, которая состоит в соответствии диалога программе, теме и цели урока, формировании критического мышления, отстаивании собственной позиции и достоинства и др. Во внеурочной деятельности приоритетность предоставляется воспитательному влиянию, побуждению учеников к самореализации, творческой самодеятельности, формированию уважения и самоуважения и т.п. Обоснованы отличия традиционного урока от урока-диалога: а) способность ученика делать собственный выбор; б) возможность школьников уверенно отстаивать свои права; в) умение учителя осуществлять педагогическое влияние гуманистического, а не авторитарного характера; г) умение стимулировать к сотрудничеству ученика с учеником; д) готовность субъектов педагогического диалога защищать свободу личности; е) активное и сознательное участие учителя в диалогическом взаимодействии как предпосылка обеспечения демократического процесса в общеобразовательных учебных заведениях Великобритании; The theoretical and methodological basis of dialogical interaction between teacher and pupils in general educational schools of Great Britain in this dissertation has been analyzed. The historical and pedagogical aspects of communicative system by stages have been characterized. The main evolution stages of communicative interaction in general educational schools of Great Britain have been determined: І (ХIV–ХV cnt.) – the stage of formation and empirical development of interaction; ІІ (ХVIII-ХІХ сnt.) – the stage of active scientific and empirical elaboration and practical realization; ІІІ (70years ХХ − beg. ХХІ сnt.) – the stage of scientific and theoretical basis of dialogical interaction. The notion of 1) “dialogical interaction”, 2) “pedagogical dialogue potentials”, 3) functions, 4) the rules of dialogue realization during educational process are based. The ground of pedagogical dialogue, its types in teacher s work of Great Britain have been defined. The character of dialogical interaction between teacher and pupils at in-class and off-class work has been revealed. The methods of dialogical interaction in general educational schools of Great Britain have been provided. The structure, mechanisms and standards of dialogical interaction between teacher and pupils have been investigated, the models of communicative system have been characterized, requirements system of teacher in organization of dialogical interaction and its successful realization in educational work has been investigated. The analyses of dialogical interaction using in schools of Great Britain on the base of local experiment has been perfumed.
  • Документ
    Словотворчі потенції твірних іменних кореневих основ германського походження (на матеріалі англійської біологічної термінолексики)
    (2000) Костенко, Вікторія Геннадіївна; Костенко, Виктория Геннадиевна; Kostenko, V. G.
    Дисертацію присвячено проблемі дослідження словотворчих потенцій твірних основ англійських біологічних термінів, представлених іменниками та прикметниками германського походження та спільнокореневими з ними похідними, пов'язаними стосунками послідовної похідності і розташованими на горизонтальній осі розгортання словотворчого гнізда. Визначено напрямки та особливості реалізації словотворчих потенцій зазначених твірних основ, установлено основні тенденції термінотворення при використанні твірних основ різних ступенів похідності, які містять германські корені, та виявлено фактори, що визначають ці тенденції. Установлено, що головним фактором, що визначає визначає словотворчу по-тенцію твірної основ терміна, є його понятійна ємність. Домінування номiнативної функції над когнітивною, як правило, не сприяє включенню термiнiв у новий процес породження наукового знання, а, отже, не реалізується словотворча потенція їхнiх основ. Виявлено, що генетичний фактор не є вирішальним для сучасного англійського термінотворення. Терміни, основи яких є похідними у струкутрно-семантичному плані, можна охарактеризувати як детально продумані утворення з експліцитно вираженою вмотивованістю, що досить унаочнено відображають результати предметно-пізнавальної, інтерпретаційної діяльності людини; Диссертация посвящена проблеме исследования словообразовательных потенций производящих основ английских биологических терминов, представленных именами существительными и прилагательными германского происхождения, которые терминологизировались в результате развития сигнификативных значений общеупотребительных слов, а также общекорневыми с ними производными, связанными отношениями последовательной производности и расположенными на горизонтальной оси разворачивания словообразовательного гнезда, установлению основных тенденций терминообразования при использовании указанных основ и факторов, обуславливающих эти тенденции. Исследованию были подвергнуты 5000 терминов-слов, отобранных со словарей (сфера фиксации) и материалов профильной периодики (сфера функционирования). Словообразовательная потенция как категория абстрактной возможности находит отражение в речи в количественных и качественных аспектах реализации, которыми в реферируемой работе являются словообразовательная активность, продуктивность, валентность. В работе впервые представлена попытка комплексного исследования направлений и особенностей реализации словообразовательных потенций указанных основ терминов с позиции их структурно-семантической, этимологической и функциональной организации. На материале биологической терминолексики получило подтверждение положение о том, что словообразовательные потенции производящих основ терминов, последовательно расположенные на оси словообразовательных цепочек, как правило, ослабевают с каждым последующим актом деривации. Основным фактором, определяющим словообразовательную потенцию производящей основы термина, является понятийный объем термина. Доминирование номинативной функции над когнитивной не способствует включению терминов в новый процесс порождения научного знания, и, таким образом, исключает возможность дальнейшей реализации словообразовательных потенций их основ. Реализация словообразовательной потенции производящей основы термина также зависит от ее структуры, поскольку существуют определенные интралингвистические закономерности, регулирующие образование производных основ, от набора словообразовательных средств, находящихся в распоряжении языка, уже - субъязыка науки. Дальнейшее освещение получила проблема соотношения заимствованного и исконного, актуального и потенциального в языке, проблема механизмов порождения терминов и их регулирования. Установлено, что генетический фактор не является решающим в современном английском терминообразовании. Производящие именные корневые основы германского происхождения и однокоренные производные основы разной степени производности в функции производящих взаимодействуют не только с генетически родственными словообразовательными формантами. Среди заимствованных терминообразовательных компонентов большинство составляют древнегреческие и латинские терминоэлементы, реже - заимствованные из других языков. Выявлено, что биологические термины, основы которых являются производными в структурно-семантическом плане, не только удовлетворяют потребность языковой актуализации новых или не новых, но требующих нового наименования, явлений экстралингвистической действительности, но и образуются с целью более точного и рационального выражения определенной терминологической информации в наиболее оптимальной для научной коммуникации форме. Термины, основы которых являются структурно-семантическими производными, могут быть охарактеризованы как тщательно продуманные образования с эксплицитно выраженной мотивированностью, которые весьма наглядно отражают результаты предметно-познавательной, интерпретационной деятельности человека. Получило подтверждение и дальнейшее развитие положение о тесной взаимосвязи естественного и искусственного в субъязыке науки. Так, среди биологических терминов, которые содержат германские корни, обнаружены дублеты по форме и по содержанию. Дублирование, которое есть проявлением языковой избыточности, обеспечивающей языковой системе высокий уровень надежности при функционировании, характерно и для субъязыка науки. Основные результаты исследования были внедрены в курс преподавания лексикологии английского языка на филологическом факультете Полтавского пединститута им. В. Г. Короленко, курс преподавания английского языка для студентов и аспирантов Украинской медицинской стоматологической академии; The dissertation is devoted to the problem of word-formative potency of underlying stems in present-day English term-formation. The stems of biological terms represented with the primary root nouns and adjectives of Germanic origin and their cognate derivatives, arranging on the horizontal axis of the word family expanding have been used for analysis material. The directions, qualitative and quantitative classifiers of word-formative potential realisation of mentioned stems were the subject of our special study. The basic tendencies of term-formation when the underlying stems of different derivational complexity are used as well as factors influencing the word-formative potential of term stems have been contemplated. It was proved that the basic factor determining the word-formative potential of the term stems is the extend of scientific concept of a definite term. It was also established that origin of derivational formants is not decisive factor in present-day English term-formation. The terms having derived stems may be also defined thought-out special lexical units with manifest motivation.
  • Документ
    Словотворчі функції твірних основ суфіксальних дієслів у сучасній німецькій медичній термінології
    (2004) Сологор, Ірина Миколаївна; Сологор, Ирина Николаевна; Solohor, I. M.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. – германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2004. Дисертацію присвячено дослідженню специфіки реалізації словотворчих функцій твірних основ суфіксальних дієслів у сучасній німецькій медичній термінології. Основи суфіксальних дієслів вивчаються в напрямі від твірних основ до співвідносних з ними віддієслівних похідних основ термінів-іменників і прикметників. Досліджувані дієслова розглядаються як вихідні ланки словотвірних ланцюжків, які репрезентують реалізацію їхніх словотворчих функцій у трьох основних напрямах: конверсії, афіксації й словоскладання. Суфіксальні дієслова, а також співвідносні з ними похідні основи медичних термінів утворюються відповідно до наявних у мові норм і правил словотвору за основними словотвірними моделями. Дослідження свідчить про значні валентні зв’язки запозиченого дієслівного суфікса у процесі породження основ суфіксальних дієслів. Словотвірні ланцюжки, вихідними ланками яких виступають суфіксальні дієслова, містять терміни, об’єднані спільним термінологічним значенням, яке виражається твірною основою суфіксального дієслова. Для німецької медичної термінології характерні словотвірні ланцюжки, які мають довжину два послідовні словотвірні акти. Дослідження термінів шляхом організації у словотвірні ланцюжки, які, у свою чергу, утворюють словотвірні гнізда, сприяє висвітленню всіх встановлених словотвірних і семантичних зв’язків між термінами, що входять до складу цих словотвірних гнізд. Ключові слова: термін, словотворення, основа, похідна основа, суфіксальне дієслово, словотвірна модель, словотворча активність, словотворча валентність, словотвірний ланцюжок; Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04. – германские языки. – Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2004. Диссертация посвящена исследованию специфики реализации словообразовательных функций производящих основ суффиксальных глаголов в современной немецкой медицинской терминологии. Основы суффиксальных глаголов изучаются в направлении от производящих основ к соотносимым с ними отглагольным производным основам терминов-существительных и прилагательных. Суффиксальные глаголы с автохтонными производящими основами составляют 9,6% от общего количества исследуемых единиц, а с заимствованными – 90,4%, что предопределяется международным характером медицинской терминологии, базу которой составляют термины с основами, заимствованными из греческого и латинского языков. Ведущими критериями в определении словообразовательных потенций производящих основ выступают, с одной стороны, понятийный объем термина, а с другой – их структура, поскольку терминообразование регламентируется определенными общеязыковыми закономерностями, присущими исследуемой терминосистеме. Наиболее активно словообразовательные потенции реализуются в направлении создания ПО существительных путем суффиксации с дальнейшим порождением соотносимых с ними по структуре и семантике ПО сложных существительных. Образование сложных многокомпонентных терминов, которые обозначают сложно-структурированные медицинские понятия, обусловлено спецификой структуры немецкого языка, а также простотой и легкостью использования данного способа терминообразования в немецком языке. Исследуемые глаголы рассматриваются в качестве исходных звеньев словообразовательных цепочек, которые представляют реализацию их словообразовательных функций в трех основных направлениях: конверсии, аффиксации и словосложения. Суффиксальные глаголы и соотносимые с ними производные основы терминов образуются в соответствии с существующими в языке нормами и правилами словообразования по основными словообразовательным моделям. Исследование свидетельствует о значительных валентных связях заимствованного глагольного суффикса в процессе порождения основ суффиксальных глаголов. Анализ внутренних валентных связей производящих основ способствовал установлению абсолютной словообразовательной активности производящих основ относительно заимствованного глагольного словообразовательного суффикса -ieren (79%) и его расширенных вариантов -isieren (17%) и -ifizieren (4%). В современной немецкой медицинской терминосистеме выявлены словообразовательные цепочки, исходными звеньями которых выступают производящие основы суффиксальных глаголов. Компоненты словообразовательных цепочек связаны между собой общим терминологическим значением и находятся в отношениях последовательной производности. Основы суффиксальных глаголов, являющиеся исходными звеньями словообразовательных цепочек, имеют различную словообразовательную структуру. Они представлены производными и непроизводными именными основами, а также непроизводными, условно и дефектно членимыми заимствованными основами. Словообразовательные цепочки репрезентируют различное количество словообразовательных актов, которые отражают пути реализации словообразующих функций производящих основ суффиксальных глаголов и постепенное усложнение их словообразовательной структуры. Максимальная длина словообразовательной цепочки составляет три словообразовательных акта, но для немецкой медицинской терминосистемы характерны словообразовательные цепочки, длина которых составляет два словообразовательных акта, что является манифестацией высоких показателей реализации словообразовательных потенций производящих основ суффиксальных глаголов. Исследование терминов путем их организации в словообразовательные цепочки, которые в свою очередь объединяются в словообразовательные гнезда, способствует освещению всех установленных словообразовательных и семантических связей между терминами, которые входят в состав этих словообразовательных гнезд; Thesis for a candidate degree in philology, speciality 10.02.04 – Germanic Languages. – Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2004. The dissertation focuses on peculiarities of word-building functions pertaining to verb compound stems in Modern German medical terminology. Derived verb stems were analyzed starting from compound stems towards verbal derivative stems of noun-terms and adjectives correlated with them. The verbs under study were regarded as prior links of word-building chains, that represent their word-building functions of three most productive types: conversion, affixation and word-composition. Derived verbs and derivative stems that correlate with them are formed in accordance with language norms and the rules of word-building, as well as general word-building models. The study has proved the existence of substantial valency ties of loan-verb suffixes in derived verb stems production. Word-building chains, derived verbs being their prior links, include terms grouped by their common terminological meaning, expressed in the derived verb compound stem. Word-building chains, comprising two successive word-building acts, are typical of German medical terminology. The study of terms by organizing them in word-building chains, which, in their turn, form the word-building families highlights the established word-building and semantic relations between the terms that form word-building families under study.
  • Документ
    Формування професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів
    (2017) Варданян, Анаіт Оганесівна
    Успішне і результативне формування професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів під час навчання можливе при дотриманні таких педагогічних умов: проектування змісту мовної освіти на основі інтеграції та індивідуальної мотивації навчання майбутніх лікарів; використання комплексу інтерактивних технологій навчання, спрямованих на освітню активність студентів; удосконалення навчально-методичного забезпечення з формування професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів засобом упровадження авторського спецкурсу; Успешное и результативное формирование профессионально-речевой компетентности будущих врачей во время обучения возможно при соблюдении следующих педагогических условий: проектирование содержания языкового образования на основе интеграции и индивидуальной мотивации обучения будущих врачей; использование комплекса интерактивных технологий обучения, направленных на образовательную активность студентов; совершенствование учебно-методического обеспечения по формированию профессионально-речевой компетентности будущих врачей средством внедрения авторского спецкурса; Successful and effective formation of professional and speech competence of future doctors during studying is possible under the following pedagogical conditions: designing the content of language education on the basis of integration and individual motivation of the future doctors' training; the use of a set of interactive teaching technologies aimed at educational activity of students; improvement of teaching methodology for the formation of professional and speech competence of future doctors by means of implementation of the author's special course.
  • Документ
    Диференціація навчання фахових дисциплін майбутніх учителів іноземної мови у вищих педагогічних закладах
    (ФО Осадца Ю.В., 2015) Гончарова, Євгенія Євгенівна
    Дисертаційна робота присвячена проблемі диференціації навчання фахових дисциплін майбутніх учителів іноземної мови у вищих педагогічних закладах. Уточнено поняттєво-категоріальний апарат дослідження, а саме сутність термінів: «диференціація», «диференціація навчання», «диференціація навчання фахових дисциплін», «технологія», «технологія навчання», «дидактичні умови». Виявлено та теоретично обґрунтовано сукупність дидактичних умов як основи для розробки відповідної технології. Експериментальним шляхом перевірено її дієвість у процесі навчання фахових дисциплін майбутніх учителів іноземної мови у вищих педагогічних закладах. Отримані теоретичні та практичні результати впроваджено у практику роботи вищої педагогічної школи; Диссертационное исследование посвящено проблеме дифференциации обучения профессиональным дисциплинам будущих учителей иностранного языка в высших педагогических заведениях. На основе обобщения теоретического и практического опыта разработки проблемы дифференциации обучения предложены дидактические механизмы реализации дифференциации обучения профессиональным дисциплинам будущих учителей иностранного языка в образовательной среде высшего педагогического заведения. В процессе проведенного исследования уточнен понятийно-категориальный аппарат исследования, а именно сущность терминов: «дифференциация», «дифференциация обучения», «дифференциация обучения профессиональным дисциплинам», «технология», «технология обучения», «дидактические условия». Анализируются содержание, организационные формы, методы и средства дифференциации обучения профессиональным дисциплинам в высших педагогических заведениях. На этой основе с целью обеспечения эффективности процесса профессиональной подготовки будущих учителей иностранного языка обоснована совокупность дидактических условий, которые концентрированно представляют определенные дидактические положения и являются основой разработки авторской технологии дифференциации обучения, а именно: формирование мотивационно-стимулирующей основы для усвоения потенциально максимально возможного объема профессионально-значимого учебного материала; проектирование и реализация дидактического взаимодействия в системе «преподаватель-студент» с учетом индивидуально-психологических особенностей субъектов учебного процесса на дифференцированной основе; имплементация иерархически-упорядоченной блочно-структурной организации содержания обучения профессиональным дисциплинам на дифференцированной основе; интенсификация рефлексивно-аналитической деятельности студентов с учетом профессиональной специфики подготовки по иностранным языкам. Окончательной реализации положений технологического подхода относительно поэтапного развертывания механизмов дифференциации обучения профессиональным дисциплинам будущих учителей иностранного языка в высших педагогических заведениях предшествовало определение и уточнение критериев и показателей эффективности этого процесса. Был разработан критериально-оценочный аппарат для определения эффективности реализации технологии в соответствии с мотивационно-целевым, содержательным, операционно-деятельностным и результативно-рефллексивным критериями. Технология дифференциации обучения профессиональным дисциплинам будущих учителей иностранного языка в высших педагогических заведениях представляет собой последовательное развертывание трех этапов: пропедевтического; функциональной реализации дифференциации обучения; рефлексивно-аналитического. Этап функциональной реализации дифференциации обучения рассматриваем как единство трех взаимосвязанных составляющих: мотивационно-стимулирующей; проектирования дидактического взаимодействия в системе «преподаватель-студент» с учетом индивидуально-психологических особенностей субъектов процесса обучения, организованного на дифференцированной основе; имплементации иерархически-упорядоченной блочно-структурной организации содержания обучения профессиональным дисциплинам будущих учителей иностранного языка на дифференцированной основе. Результативность внедрения разработанной технологии определяется интегрально как уровень научения будущих учителей иностранного языка по профессиональным дисциплинам (базовый, продуктивный, творческий). В процессе экспериментальной работы, проведенной с целью подтверждения правомерности теоретических положений, диагностические процедуры осуществлялись в соответствии с разработанными критериями и показателями. Полученные эмпирические данные позволяют констатировать положительную динамику изменений по всем рассмотренным показателям (изменение доминирующих мотивов, повышение уровня научения, сформированность навыков самооценки и самостоятельной учебной деятельности), что доказывает результативность созданной совокупности дидактических условий как основы реализации технологии дифференциации обучения; The dissertation considers the problem of differentiation of teaching professional subjects to future foreign language teachers in higher pedagogical establishments. The conceptual-categorial apparatus of the research, particularly, such terms as “differentiation”, “differentiation of teaching”, “differentiation of teaching professional subjects”, “technique”, “teaching technique”, “didactic conditions”, has been specified. The complex of didactic conditions as the foundation background for the elaboration of teaching technique have been disclosed and theoretically grounded. Its efficacy in the process of teaching professional subjects to future foreign language teachers in higher pedagogical establishments has been elaborated and experimentally proved. The obtained theoretical and practical results have been introduced into teaching practice at higher pedagogical establishments.
  • Документ
    Форми нарації в повістях А.П. Чехова: типологія і поетика
    (2013) Коваленко, Ксеня Григорівна
    У роботі розкрито специфіку наративної структури повістей А. П. Чехова 1880-1890-х років. Визначено форми нарації у творах митця, їх типологічні й поетикальні особливості (в різних наративних фокусах). Виявлено динаміку форм нарації в повістях А. П. Чехова. Встановлено наративні стратегії митця в жанрі повісті й художні засоби їх реалізації. Схарактеризовано типи нараторів у повістях письменника. Розкрито особливості організації художнього часу, простору, мотивної системи в наративному плані. Відзначено взаємодію реалізму і модернізму, різних жанрів і стильових тенденцій у творчості А. П. Чехова 1880-1890-х років. Встановлено роль форм нарації як фактору формування романного мислення письменника. Розкрито особливості індивідуального стилю і художнє новаторство митця в розробці нових наративних стратегій у перехідну добу; The thesis reveals a peculiarity of the narrative structure of A. Chekhov’s stories of the 1880-1890-s. The narration forms, their typological and poetic peculiarities (in different narrative focuses) are determined. The dynamics of narration forms in A. Chekhov’s stories is determined. Narrative strategies of an author in the story’s genre and artistic means of their realization are determined. Types of narrators are characterized. The peculiarities of an organization of time, space, motive system in the narrative plan are revealed. The interaction between realism and modernism, different genres and stylistic tendencies in creative work by A. Chekhov of the 1880-1890-s is marked. The role of narrative forms as a factor of novel thinking formation of the writer is determined. The peculiarities of an individual style and artistic innovative activity of new narrative strategies in the transitional day are revealed; В диссертации в свете единого комплексного подхода осуществлено исследование форм наррации в повестях А. П. Чехова 1880-1890-х годов. В работе уточнено понятие «форма наррации» как типа повествовательной структуры, которая через «голос» (или «голоса») и соответствующую «точку зрения» (или «точки зрения», их совмещение, сопоставление, противопоставление, взаимодополнение и т.д.) определяет взаимосвязь между разными уровнями художественного произведения (фабульным, сюжетным, мотивным, образным, темпоральным, пространственным и др.). Формы наррации рассматриваются как важный компонент индивидуального стиля писателя и как воплощение жанрово-стилевых тенденций эпохи, что нашло отражение в повестях А. П. Чехова. В диссертации определяются формы наррации в повестях А. П. Чехова разных периодов творчества писателя. В повестях А. П. Чехова 1880-х годов наррация строится вокруг какого-либо случая или события, о котором сообщает нарратор (гомодиегетический или гетеродиегетический), поставленный в различные нарративные ситуации. На данном этапе отчетливо проявилась такая черта индивидуального стиля художника, как синтетизм повествования: переключение и наслоение точек зрения, использование различных типов повествования (монологического, диалогического, вставных оценочных конструкций и др.), лиризация и драматизация эпического повествования и т.д. В нарративных формах этого периода творчества писателя акцентируются мотивы отчуждения, страдания, одиночества, тревоги и др. В повестях первой половины 1890-х годов круг мотивов расширяется за счет введения мотивов болезненности, духовной нереализованности, поиска счастья и др. Происходят изменения в нарративном сюжете, в котором больше используются фрагментарные и концентрические формы. Усиление психологизма определяет черты лиризации, драматизации и романизации в формах наррации. В повестях А. П. Чехова второй половины 1890-х годов нарративная структура усложняется за счет совмещения разных ракурсов повествования. Вместо отдельных жизненных фактов, о которых сообщалось в повестях 1880-х годов, на первый план выходят истории жизни героя (героев), значительно более широкие по охвату художественного времени и пространства. Повествование, которое формируется вокруг биографии персонажа (нарратора), постепенно расширяется до характеристики духовного состояния общества в целом. Если в повестях 1880-х годов преобладал тип нарратора как участника и наблюдателя событий, то теперь писатель больше использует типы, направленные на диалогический поиск истины: собеседник, протагонист, «двойник», «неизвестный» и т.д. Чеховским нарраторам этого периода творчества присущи нестабильность внутреннего состояния, они должны принять важные решения, касающиеся их существования в целом. Повести А. П. Чехова второй половины 1890-х годов свидетельствуют о дальнейшем движении писателя по пути освоения романного мышления. История жизни, рассказанная нарратором (нарраторами), постепенно переходит в историю целого поколения об изменениях духовного состояния общества. В повестях данного периода увеличивается роль элементов модернизма, которые органично входят в реалистическое повествование. Писатель совмещает различные нарративные плоскости, ракурсы видения, пространственно-временные потоки. Композиционный прием «рассказ в рассказе» позволяет создать многослойные нарративные образования, где образы и ситуации могут приобретать различные (в том числе и символические) смыслы. Среди форм наррации в повестях А. П. Чехова второй половины 1890-х годов преобладают ретроспективные, фрагментарные, рамковые, многоплановые, психологические, лиризованные, полифонические, панорамные и др. В нарративной структуре повестей А. П. Чехова проявляется взаимодействие эпического, драматического и лирического начала, различных направлений и течений (реализма, модернизма), а также элементов разных жанров (рассказа, новеллы, романа, дневника, автобиографии и др.). Повести А. П. Чехова свидетельствуют о явлении «переходности» в русской прозе конца XIX – начала XX века, когда происходил активный поиск новых стратегий, в том числе и нарративных. Специфика индивидуального стиля А.П. Чехова в его повестях проявляется в разнообразии типов нарраторов, среди которых выделяются «участник», «соучастник», «собеседник», «наблюдатель» (по участию в событиях или историях); «мыслитель», «искатель», «недовольный», «страдалец», «лишний человек», «такой, как все» (по психологическим характеристикам); «известный», «неизвестный» (по экспликации в тексте). Нередко в одном образе могут соединяться различные типы нарраторов, что свидетельствует о многогранности и пластичности чеховских повествователей. Доминантной чертой нарраторов в повестях А. П. Чехова является их динамизм и незавершенность. В повестях 1880-1890-х годов А. П. Чехов шел путем объективации позиции автора, который преимущественно выражает свою точку зрения и оценки не прямо, а через персонажей, сюжетные коллизии, типы повествователей и др. Выражению позиции автора способствуют подтекст, «поэзия вещей», нулевая фокализация, выразительные детали и другие средства. Соединение или расхождение позиций автора – персонажа – повествователя способствует раскрытию художественного конфликта, что преимущественно переносится из мира внешнего во внутренний мир личности.
  • Документ
    Поетика експресіонізму у прозі Густава Майрінка
    (2013) Бережанська, Юлія Валеріївна
    У дисертації вперше в українському літературознавстві досліджено прикмети експресіонізму та його австрійської специфіки на матеріалі прози Густава Майрінка. Експресіоністичний вектор художнього мислення Г. Майрінка визначає особливості наративної організації прози письменника (контрдискурсивні стратегії, техніка «ненадійної» нарації, змінна фокалізація, металепсис), вибір тематики і проблематики (топос Великого Міста, антивоєнний пафос, «бунт проти батьків», мотив протиборства чоловічого та жіночого начал тощо), а також діапазон художньо-виражальних засобів (афективна ритмізація, синестезійне оновлення мови, деперсоналізація тощо) прозової спадщини автора. Художній світ Г. Майрінка функціонує за принципами трансгресії і трансмутації, що обумовлюють своєрідність експресіонізму письменника як специфічного способу світовідтворення; В диссертации впервые в украинском литературоведении исследованы особенности экспрессионизма и его австрийской специфики на материале прозы Густава Майринка. Экспрессионистический вектор художественного мышления Г. Майринка определяет особенности нарративной организации прозы писателя (контрдискурсивные стратегии, техника «ненадежной» наррации, переменная фокализация, металепсис), подбор тематики и проблематики (топос Большого Города, антивоенный пафос, «бунт против отцов», мотив противоборства мужского и женского начал и т. д.), а также диапазон выразительных средств (аффективная ритмизация, синестезийное обновление языка, деперсонализация и т. д.) прозаического наследия автора. Художественный мир Г. Майринка функционирует по принципам трансгрессии и трансмутации, которые обусловливают своеобразие экспрессионизма писателя как специфического способа мировоспроизведения; The thesis is the first attempt in the Ukrainian literary criticism to research the features of Expressionism and its national singularity in Austria on the basis of Gustav Meyrink’s prose. The singularity of the Austrian Expressionism is conditioned by mental conservatism of the Austrians, the traumatic status change of the Dual Monarchy, the intense search for national identity, the increased aspiration for the artistic universalism, philosophical syncretism, «reconciliation» of the future and the past. The Expressionist vector of artistic thinking determines the narrative organization of G. Meyrink’s prose (counter-discourse strategies, the technique of «unreliable» narration, oscillations of focalization, metaleptic interaction of narrative levels). Expressionism is manifested not only in the assortment of themes and problems in G. Meyrink’s legacy (the antiwar pathos, the distorted and morbid atmosphere of the City, antagonism of generations, gender stereotypes and so on), but also in the range of stylistic devices (affective rhythmization, synaesthesic derivation, schematism of images). G. Meyrink’s Expressionist prose reveals numerous features of the Austrian mind-set (the development of «the Habsburg myth», the priority of Hasidic mysticism, the Janus-faced imagery); the particularities of the Viennese Expressionism (the leitmotif of the «inflamed brain», the art synthesis, the transfusion of disparate discourses); the major attributes of Expressionism in Prague (the increased «demonization» of the City, the intense interest to Jewish mystics and the «unreliable» narration technique), as well as some German traits (the use of Bavarian and Berlin dialectisms; the uncompromising critique of conventionalities; the urbanized representations of the City). G. Meyrink’s Expressionism operates on the principles of transgression and transmutation which determine the singularity of the writer’s method. The Expressionist transgression as the combination of modernist and avant-garde impulses is an important constructive agent of G. Meyrink’s artistic world which seeks to influence the external world, as well as to trigger the internal transformations. Transmutation in G. Meyrink’s prose productively embodies the Expressionistic desire of universal involvement, the aspirations to restore the harmony between «I» and the outer world. The project of the New Man in G. Meyrink’s writings implies the metaphysical transformation of personality, namely, the acquisition of the true sense of vision, the alchemical marriage with the Women or the irreversible dissolution within the Ancestor which is essential for reintegration of one’s divine nature.
  • Документ
    Кореневі дієслова та їхні похідні в англомовній медичній термінолексиці: структурно-семантичний аналіз
    (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2006) Знаменська, Іванна Владиславівна
    Дисертацію присвячено комплексному аналізу структурно-семантичних і когнітивно-ономасіологічних особливостей медичних термінів сучасної англійської мови, здійсненому у напрямі від твірних основ кореневих дієслів германського походження до співвідносних з ними за структурою та семантикою похідних основ термінів. Запропонована в роботі когнітивно-ономасіологічна модель породження медичного терміна носить інтеграційний характер і складається з таких етапів: мотиваційного, значення-твірного і вербального. Твірні основи кореневих дієслів германського походження, що реалізують свої словотворчі потенції (словотворчу активність, продуктивність та валентність) в утворені похідних основ іменників, дієслів і прикметників загалом демонструють низьку словотворчу активність та продуктивність. Процес утворення похідних основ медичних термінів за певними словотвірними моделями складає один, два, рідше три дериваційні такти. Твірні основи дієслів германського походження тяжіють до комбінації з генетично спорідненими словотворчими компонентами. Медичні терміни, що досліджуються, належать до різноманітних лексико-семантичних груп. Велику частку похідних медичних термінів складають терміни-іменники, що підтверджує тенденцію до номіналізації, властивої термінологічному словотворенню; В диссертации проведен комплексный анализ современной англоязычной медицинской терминологии с учетом структурно-семантических и когнитивно-коммуникативных особенностей терминов, выполненный в направлении от производящих основ корневых глаголов германского происхождения к соотносимым с ними по структуре и семантике производным основам терминов. Выявление направлений реализации словообразовательных потенций производящих основ корневых глаголов германского происхождения и их производных с определением словообразовательных способов, словообразовательных моделей, валентных свойств, словообразовательной активности и продуктивности производящих основ медицинских терминов, а также изучение семантических особенностей терминов позволит представить исследуемую медицинскую терминологию как целостную систему со своими закономерностями организации. Терминообразование является сложным когнитивным процессом. Образование терминов происходит под воздействием следующих факторов: вычленение новых объектов окружающей действительности, которые получают соответствующую номинацию; образование научных понятий в человеческом сознании; необходимости передачи знаний о новых понятиях. Когнитивно-ономасиологическая модель порождения медицинского термина имеет интегративный характер и состоит из ряда этапов: мотивационного (апперцепции), смыслообразующего (интериорации и внутреннего программирования) и вербального (селекции, парадигматизации, синтагматизации). Функция как объект лингвистического анализа определяет содержание значительной части современных исследований терминов и терминосистем. В работе определяются функции, наиболее характерные медицинским терминам: номинативная (обозначение специальных понятий), когнитивная (способность представлять реальную действительность семиологизированной цепочкой звуков), эпистемическая (отражение действительности и хранение знания) и эвристическая (открытие нового знания). Важную роль в функциональной модели термина играет также коммуникативная функция, трактуемая в данной работе как функция передачи специализированной информации. Участвуя в образовании производных основ существительных, глаголов и прилагательных путем конверсии, префиксации, суффиксации и сложения, производящие основы корневых глаголов германского происхождения в среднем выявляют низкую словообразовательную активность и продуктивность. При образовании производных основ медицинских терминов производящие основы корневых глаголов германского происхождения и их производные сочетаются как с германскими словообразовательными компонентами (in- [OE], on- [OE], out- [OE], over- [OE], un- [OE], up- [OE], -ing [OE], -th [OE], -er [OE], -ness [OE], -y [OE]), так и с заимствованными (-able [L], -age [L], -ant [L], -(a)tion [L], de- [L], en- [Gk], non- [L], re- [L]). Однако в исследуемой англоязычной медицинской терминосистеме наблюдается тенденция уменьшения роли заимствованных словообразовательных компонентов в процессе образования производных основ терминов в направлении от производящих основ корневых глаголов германского происхождения. В результате проведенного семантического анализа были выявлены основные лексико-семантические группы медицинских терминов, установлены механизмы образования терминов на основе семантического расширения, метафоры и метонимии в медицинской терминосистеме; The paper focuses on the complex analysis of structural-semantic and cognitive-onomasiological peculiarities of modern English medical terms studied through the derived root verb stems of the Germanic origin towards derivative stems of terms correlated with them. Suggested in the work the cognitive-onomasiological model of medical term formation has integrative character and consists of the following stages: motivational, meaning forming and verbal. The derived root verb stems of the Germanic origin which realize their word-building potency (activity, productivity and valency) in the formation of noun, adjective and verb stems demonstrate the low level of word-building activity and productivity in general. The process of derivative stems forming according definite word-building models consists of one and two derivative tacts, or three ones rarely. Derived verb stems of the Germanic origin tend to the combination with genetically relative word-building components. The medical terms under study belong to the various lexical and semantic groups. The greater part of derivative medical terms consists of nouns, which proves the tendency to nominalization typical for terminological word building.
  • Документ
    Професійно орієнтоване навчання латинської мови студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації
    (2011) Бєляєва, Олена Миколаївна
    У дослідженні подано теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми навчання латинської мови за фаховим спрямуванням. Проблему розглянуто у світлі сучасних уявлень про навчання латинської мови в межах інтегративного процесу опанування мови для спеціальних цілей. Уточнено цілі, відкориговано зміст навчання, відібрано оптимальні методи і прийоми навчальної діяльності, удосконалено шляхи подальшої професіоналізації навчального процесу й засоби оцінювання його результатів; розроблено систему вправ і навчальних завдань, які забезпечують набуття мовних, лінгвопрофесійних, культуролінгвальних знань і формування відповідних умінь і навичок. Створено й експериментально доведено ефективність методики професійно орієнтованого навчання латинської мови студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації; Диссертация посвящена актуальной проблеме профессионально ориентированного обучения латинскому языку студентов высших медицинских учебных заведений ІІІ–IV уровней аккредитации. Проведённое исследование показало, что, несмотря на трансформацию характера и степени использования латинского языка представителями такой отрасли, как медицина, “симбиоз” национального и латинского языков продолжает оставаться неотъемлемой характеристикой основных разновидностей медицинского дискурса — профессионального, научного, педагогического. Определено, что обучение латинскому языку в высших учебных заведениях, осуществляющих подготовку медицинских работников по специальности 7.110101 “Лечебное дело”, должно проводиться в рамках интегративного процесса овладения языком для специальных целей, или LSP. Ключевой концептуальный, информативный, номинативный, тематический элемент LSP — терминологическая единица, под которой в реферируемой работе понимается термин и номенклатурное наименование. В соответствии с концепциями коммуникативного и когнитивного терминоведения латинские разноуровневые единицы рассматриваюся как лингвопрофессиональный инструмент, обеспечивающий усвоение системы вербализованных специальных понятий и внеязыковые потребности пользователей. Экспериментальный курс обучения латинскому языку построен с учётом единства учебных компонентов ― целей, содержания, подхода, методов, приёмов, средств оценивания его результатов. Обучение латинскому языку будущих медиков имеет стратегическую цель ― выполнение социального заказа на высоко компетентного, конкурентноспособного специалиста в условиях интеграции Украины в общеевропейское образовательно-научное пространство. Конечные цели обучения представлены практической, образовательной, воспитательной, когнитивно-развивающей. Содержание обучения латинскому LSP медицины имеет трёхкомпонетную структуру, образованную базовыми (языковыми), лингвопрофессиональными и культуролингвальными знаниями, умениями и навыками. В процессе исследования выявлено, что эффективность обучения латинскому языку для специальных целей обусловлена компетентностью преподавателя-филолога в специальной отрасли. Установлено, что в медицинских учебных заведениях интегративные связи прослеживаются и осуществляются на трёх уровнях: высшем (целостном), междисциплинарном и межпредметном. Формирование знаний, умений и навыков осуществляется системой упражнений и учебных заданий, соотносимых с трёхкомпонентной структурой содержания обучения. Доказана целесообразность использования в процессе профессионально ориентированного обучения латинскому языку трёх групп приёмов: а) обеспечивающих усвоение базовых знаний и формирование речевых умений и навыков; б) способствующих формированию лингвопрофессиональных знаний, умений и навыков; в) осуществляющих ознакомление с профессиональной этикой и деонтологией, социумной культурой, а также направленных на развитие общей и языковой культуры, расширение кругозора студентов. Приоритетная роль в процессе обучения латинскому языку для специальных целей отведена формированию терминологической компетенции, о наличии которой свидетельствует не только усвоение формы терминологических единиц, но и их содержания. Для реализации этой цели был составлен “Учебный словарь латинских клинических терминов”. На основе анализа письменных и устных ответов студентов были выявлены и классифицированы типичные ошибки, встречающиеся в речи студентв, установлены лингвистические и (частично) психологические причины их порождения, сформулированы рекомендации к содержанию работы, направленной на их устранение и предупреждение. Количественный и качественный анализ данных, полученных в процессе экспериментального обучения, позволяет сделать вывод об эффективности разработанной методики; The research provides a theoretical synthesis and new problem solution of professionally oriented Latin teaching. The problem considered in light of modern ideas about Latin teaching within the integration process of the language mastering for special purposes. Determined the goals and set the content of studying, selected the best methods and techniques of training activities, improving the professional training of the educational process and the means of its results evaluation; the system of exercises and training tasks to ensure the acquisition of language, professional linguistic, cultural linguistic knowledge and relevant experience and skills formation was developed. It was formed and experimentally proved the effectiveness of the methods of professionally oriented Latin teaching of the students of medical educational institutions of III–IV accreditation levels.