Самовоспитание врача как фактор формирования профессиональной пригодности

Abstract

Наблюдение показывает, что только половина врачей имеют профессиональное призвание. Среди остальных более половины врачей получили профессиональную пригодность вследствие упорного самовоспитания в условиях вузов и самостоятельной практической деятельности. Все они полноценно выполняют свои профессиональные обязанности. Однако, немало среди медицинских работников не уверены в правильности выбора профессии. Они становятся посредственными специалистами, которые по выражению выдающегося клинициста М.Я. Мудрова «более вредны, чем полезны». Поскольку гуманизм человека относится к приобретенным явлениям, то профессиональную пригодность врача необходимо прививать со студенчества методом самовоспитания и самосовершенствования в процессе медицинской практики. Спостереження показує, що тільки половина лікарів мають професійне покликання. Серед інших більше половини лікарів отримали професійну придатність внаслідок наполегливого самовиховання в умовах вузів і самостійної практичної діяльності. Всі вони повноцінно виконують свої професійні обов’язки. Однак, чимало серед медичних працівників не впевнені у правильності вибору професії. Вони стають посередніми фахівцями, які за висловом видатного клініциста М.Я. Мудрова «більше шкідливі, ніж корисні». Оскільки гуманізм людини є набутим явищем, то професійну придатність лікаря необхідно прищеплювати зі студентства методом самовиховання і самовдосконалення в процесі медичної практики. Life experience shows that only half of doctors have a professional vocation. Among the rest, more than half of the doctors received professional aptitude due to persistent self-education in the conditions of universities and independent practical activities. All of them fully fulfill their professional duties. However, many among medical workers are not sure of the correct choice of a profession. They become mediocre specialists, who, according to the phrase of the outstanding clinician M.Ya. Mudrov, are “more harmful than helpful”. Since humanism refers to the acquired phenomena, the professional suitability of the doctor must be instilled from the students by the method of self-education and self-improvement in the process of medical practice.