Особливості лікування та загоювання трофічних виразок нижніх кінцівок змішаного генезу

Abstract

Мета. Вивчити вплив сулодексиду на процес загоювання трофічних виразок нижніх кінцівок змішаного ґенезу. Матеріали і методи. Проведено аналіз даних медичних карток 105 хворих, які з 2015 до 2019 р. перебували на лікуванні з приводу трофічних виразок гомілок змішаного ґенезу у відділенні хірургії судин Полтавської обласної клінічної лікарні. Причини утворення трофічних виразок підтверджені даними ультразвукового кольорового ангіосканування нижніх кінцівок та таза з визначенням плечо–гомілкового індексу та артеріографії. Усі хворі відмовилися від коригуючого і відновного хірургічного лікування на судинах нижніх кінцівок. У залежності від призначеного лікування хворих розподілили на дві групи. До 1–ї групи (порівняльної) включили 53 (50,5%) хворих, які отримували загальноприйняте консервативне лікування, направлене на покращення кровозабезпечення нижніх кінцівок, реологічних властивостей крові, яке включало венотонічні, знеболювальні, антибактеріальні препарати та місцеве лікування у залежності від стадії ранового процесу. У 2–гу групу (основну) включили 52 (49,5%) хворих, які на фоні проведення типового лікування щоденно приймали сулодексид у дозі 600 ЛО ліпопротеїнліпазних одиниць) на 200 мл фізіологічного розчину хлориду натрію до 15 діб з наступною терапією по 1 капсулі двічі на добу (500 ЛО) до 60 діб. У 1–й групі було 32 (60,4%) чоловіки та 21 (39,6%) жінка, у 2–й групі – 30 (57,7%) чоловіків і 22 (42,3%) жінки. Середній вік пацієнтів у 1–й групі становив (65,8 ± 4,38), у 2–й – (66,2 ± 5,04) року. У всіх хворих перед початком лікування, через 7 та 14 – 15 діб визначали інтенсивність болю за десятибальною цифровою рейтинговою шкалою, вимірювали площу трофічних виразок, місцеву температуру тіла, проводили рН–метрію та цитологічне дослідження виділень із виразок. Крім того, 38 (71,7%) пацієнтів порівняльної групи та 40 (76,9%) пацієнтів основної групи оглянуті протягом 90 – 120 діб після виписки із стаціонару. Результати. У хворих, які додатково приймали сулодексид, прискорювалися репаративні процеси ділянок трофічних виразок нижніх кінцівок, швидко зменшувався больовий синдром, нормалізувався водневий показник, покращувалося кровозабезпечення, збільшувався плечо–гомілковий індекс, підвищувалася місцева температура та покращувалася цитологічна картина виділень, що сприяло швидшому загоюванню виразок і зменшенню строків перебування у стаціонарі. Під час оглядів через 90–120 діб спостерігали повне загоєння трофічних виразок нижніх кінцівок у 31 (77,5%) хворого основної групи та у 24 (63,2%) хворих порівняльної групи. Висновки. Застосування сулодексиду в лікувальних дозах доцільно включати в комплексне лікування трофічних виразок нижніх кінцівок змішаного ґенезу.