Динаміка ролі викладача вищої школи за сучасних умов

Abstract

Реформування системи вищої освіти України, посилення уваги до забезпечення якості освітніх послуг, дотримання принципів академічної доброчесності та інтеграція до Європейського простору вищої освіти актуалізували дискусію щодо трансформації ролей і функцій викладача. У сучасних умовах передача готового знання перестає бути основною метою викладання. Натомість студент дедалі більше розглядається як активний суб’єкт навчального процесу, співучасник його вдосконалення та осмислення. Інтеграція до європейського освітнього простору вимагає підвищення якості освітніх програм, формування у студентів ключових компетентностей, мотивації до безперервного навчання, самоосвіти та саморозвитку. Водночас зростає потреба у впровадженні інноваційних підходів до навчання, забезпеченні академічної мобільності та розвитку освітнього середовища, орієнтованого на партнерську взаємодію між усіма учасниками освітнього процесу. У таких умовах змінюються й функції викладача: від традиційного транслятора знань — до фасилітатора, наставника, модератора навчальної діяльності студентів. Це передбачає готовність до змін, високий рівень професійно-педагогічної культури, володіння іноземними мовами, навичками роботи з інформаційними ресурсами, критичним мисленням, гнучкістю, мобільністю та креативністю. Ефективність освітньої, наукової, методичної та виховної діяльності безпосередньо залежить від здатності викладача адаптуватися до нових умов і активно долучатися до процесів трансформації вищої освіти.