Current views on the structural organization of the rat cerebral cortex

Abstract

In recent years, the structural organization and neurotransmitter nature of neurons in different parts of the rat cerebral cortex have provided the basis for further study and allowed the resulting experimental data to be extrapolated to humans in those aspects that are not related to the second signal system that is unique to humans. Advanced research methods have expanded the possibilities for research, so interest in studying the structural organization of the cerebral cortex has not abated to date. The cerebral cortex is the highest portion of the central nervous system. It is the youngest phylogenetically and the most complex part of the brain in terms of morphological and functional organization. It is the place of the highest analysis and synthesis of all the information entering the brain. It is the place where complex forms of behavior are integrated. The cerebral cortex is responsible for consciousness, thinking, memory, and “heuristic activity” (the ability to generalize and discover). A structural model based on systematic cortical variation captures the overall laminar structure of brain regions by dividing the cortical architectonic continuum into discrete categories (cortical types) that can be used to test hypotheses about cortical organization and function in different species, including humans. The architectonics data obtained from animal models provide an invaluable opportunity to reveal the complex interplay between structure and function in the mammalian brain. Extrapolation of these data from rodents to humans requires knowledge of the similarities and differences between species in anatomical features, and the factors that contribute to functional connectivity. Homologous functional networks are compared between species, and aspects such as global signal topography and the relationship between structural and functional connectivity are considered. Упродовж останніх років структурна організація та нейромедіаторна природа нейронів, різних відділів кори головного мозку щурів, дають основу для подальшого вивчення і дозволяють екстраполювати на людину отримані експериментальні дані в тих аспектах, які не пов'язані з другою сигнальною системою, унікальною для людини. Сучасні методи дослідження розширили можливості для дослідів, тому інтерес до вивчення структурної організації кори головного мозку не вщухає і сьогодні. Кора великих півкуль головного мозку – вищий відділ центральної нервової системи. Вона являє собою найбільш молодий філогенетично і найбільш складний по морфофункціональної організації відділ головного мозку. Це місце вищого аналізу та синтезу всієї інформації, що надходить у мозок. Тут відбувається інтеграція складних форм поведінки. Кора мозку відповідає за свідомість, мислення, пам'ять, «евристичну діяльність» (здатність до узагальнення, відкриття). Структурна модель, заснована на систематичній варіації кори головного мозку, захоплює загальну ламінарну структуру областей мозку, шляхом поділу коркового архітектонічного континіуму на дискретні категорії (коркові типи), які можуть бути використані для перевірки гіпотез, про коркову організацію та функції, у різних видів, в тому числі і у людини. Дані архітектоніки, отримані на моделях тварин, дають безцінну можливість виявити складну взаємодію між структурою та функціями в мозку ссавців. Екстрополяція цих даних, від гризунів до людини, вимагає знань про подібності та відмінності між видами в анатомічних особливостях, та факторів, що сприяють функціональній зв'язаності. Гомологічні функціональні мережі порівнюються між видами, та розглядаються аспекти, такі як топографія глобального сигналу та взаємозв'язок між структурною та функціональною зв'язаністю