Application of minimally invasive methods of treatment of temporomandibular joint internal derangements

Abstract

The study aimed to evaluate the effectiveness of minimally invasive techniques, particularly aspiration, in the complex treatment of internal lesions of the temporomandibular joint (TMJ). Study design. We examined 40 patients with internal disorders of the TMJ and ineffective conservative treatment in history who were treated with joint aspiration. Preoperative and postoperative clinical assessment for signs and symptoms of TMJ disorders included diagnosis of pain, determination of the amplitude of mouth opening, and study of the nature of joint noise and jaw deviation in the transverse plane. In 31 patients, a significant reduction in pain levels was recorded during all follow-up periods. The average pain score before surgery was 5.7 points. In the postoperative period, this indicator decreased to 3.6 on day 7, 2.4 on day 30 and 1.5 on day 60 of the study. The average maximum amplitude of mouth opening at the hospitalisation stage was 24-31 mm and increased to 39-43 mm immediately after aspiration, after which it increased by an average of 0.4-0.8 mm each month of follow-up. By day 180, it reached an average of 44-48 mm and remained unchanged in later periods. Among the surgical methods for treating patients with internal disorders of the temporomandibular joint elements, aspiration is the simplest minimally invasive intervention that allows reducing the intensity of pain or pain syndrome from 5.7 to 0.1-0.2 points at 360 days and increasing the maximum amplitude of mouth opening from 24-31 to 33-48 mm at 180 days with further fixation of its constant at all stages of observation. Мета дослідження – оцінити ефективність застосування малоінвазивних методик, зокрема аспірації, в комплексному лікуванні внутрішніх уражень елементів скронево-нижньощелепного суглобу (СНЩС). Дизайн дослідження: нами обстежено 40 пацієнтів з внутрішніми порушеннями СНЩС та неефективним консервативним лікуванням в анамнезі, які були проліковані за допомогою аспірації суглобу. Передопераційна та післяопераційна клінічна оцінка на виявлення ознак та симптомів порушень СНЩС включала в себе діагностику больового синдрому, встановлення амплітуди відкривання рота, вивчення характеру суглобового шуму та відхилення щелепи в трансверзальній площині. У 31 пацієнта зафіксовано значне зменшення рівня болю в усі періоди спостереження. Середній показник болю до операції становив 5,7 балів. У післяопераційному періоді даний показник знизився до 3,6 на 7 добу, становив 2,4 – на 30 та 1,5 – на 60 добу дослідження. Середній показник максимальної амплітуди відкривання рота на етапі госпіталізації становив 24-31 мм і збільшувався до 39-43 мм одразу після проведення аспірації, після чого зростав в середньому на 0,4-0,8 мм кожного місяця спостереження. На 180 добу він досягав в середньому 44-48 мм та залишався незмінним у більш пізні строки. Серед методів хірургічного лікування пацієнтів з внутрішніми порушеннями елементів скроневонижньощелепного суглобу, аспірація є найпростішим малоінвазивним втручанням, яке дозволяє зменшити інтенсивність болю або больового синдрому з 5,7 до 0,1-0,2 балів на 360 добу, збільшити максимальну амплітуди відкривання рота з 24-31 до 33-48 мм на 180 добу з подальшою фіксацією його постійної константи на всіх етапах спостереження.