Наукові праці. Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 770
  • Документ
    Розвиток ускладнень операції видалення зуба: аналіз, причини та розповсюдженість
    (Intermedical journal, 2024) Локес, Катерина Петрівна; Скрипников, Петро Миколайович; Бреславська, Анна Володимирівна; Личман, Віталій Олександрович; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Яценко, Павло Ігорович; Lokes, Kateryna; Skrypnykov, Petro; Breslavska, Anna; Lychman, Vitaliy; Havryliev, Viktor; Yatsenko, Pavlo
    Вступ. Мета дослідження – аналіз післяекстракційних ускладнень та причин їх розвитку. Матеріали та методи. Дослідження проводилося на базі хірургічного відділення КП «Полтавський обласний центр стоматології – стоматологічна клінічна поліклініка» Полтавської обласної ради. Був проведений аналіз амбулаторних карток пацієнтів за 2023 рік. Результати. При проведенні аналізу амбулаторних карток встановлено, що за показаннями до видалення зуба звернулося 20540 пацієнтів, віком від 18 до 82 років. Переважна більшість зубів була видалена з приводу ускладнень каріозного походження (74,5 %), локалізованого пародонти ту (19,8 %), ортодонтичними показаннями (4,2 %), інше (1,5 %). Найчастіше відмічали наявність гострого гнійного альвеоліту (227 випадків, 1,1 %), лікування якого проводилося амбулаторно та в середньому тривало протягом 3,8±1,4 дні. Слід відмітити, що не всі ускладнення потребували лише амбулаторного лікування. За 2023 рік 23 пацієнта, яким проводилося видалення зуба були шпиталізовані з ускладненнями різного характеру у відділення щелепно-лицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради. Висновки. Використання технік атравматичного видалення зуба знижує ризик розвитку ускладнень, особливо запального характеру. Пацієнти, які вчасно звертаються за стоматологічною допомогою мають більш низьких відсоток ускладнень, а використання пацієнтами самолікування сприяє підвищенню розвитку ускладнень, як ранніх та і пізніх, що в свою чергу має негативний ефект на подальшу стоматологічну реабілітацію таких пацієнтів. Introduction. The aim of the study. The purpose of the study was to analyze post-extraction complications and their causes. Research materials and methods: The study was conducted on the basis of the surgical department of the UC “Poltava Regional Center of Stomatology – Dental Clinical Polyclinic” of the Poltava Regional Council. An analysis of outpatient cards of patients for the year 2023 was carried out. The results. During the analysis of outpatient cards, it was established that 20540 patients, aged from 18 to 82 years, applied for tooth extraction. The vast majority of teeth were removed due to complications of carious origin (74.5%), localized periodontal disease (19.8%), orthodontic indications (4.2%), other (1.5%). The presence of acute purulent alveolitis (227 patients, 1,1 %) was most often noted, the treatment of which was carried out on an outpatient basis and lasted an average of 3.8±1.4 days. It should be noted that not all complications required only outpatient treatment. In 2023, 23 patients who underwent tooth extraction were hospitalized in the department of maxillofacial surgery of UC “Poltava Regional Clinical Hospital named after M.V. Sklifosovsky” of the Poltava Regional Council. Conclusion. The use of atraumatic tooth extraction techniques reduces the risk of developing complications, especially of an inflammatory nature. Patients who seek dental care on time have a lower percentage of complications, and the use of self-medication by patients contributes to the development of complications, both early and late, which in turn has a negative effect on the further dental rehabilitation of such patients.
  • Документ
    Застосування сучасних методів медичної візуалізації в освітніх цілях
    (Івано-Франківський національний медичний університет, 2024) Скікевич, Маргарита Георгіївна; Волошина, Людмила Іванівна; Skikevich, M.; Voloshina, L.
    Головна мета медичної освіти є постачати суспільству навчених, вмілих, відповідно до сучасних потреб та вимог, професійних кадрів, які ставлять турботу за пацієнта вище власних інтересів ізобов’язуються оновлювати свої спеціальнізнання протягом всього розвитку кар’єри. Традиційні методи навчання у медичному університеті - це лекції професорів, практичні заняття у лікарнях, робота з анатомічними моделями, робота з підручниками та медичними електронними ресурсами. Хороші знання з нормальної анатомії, фізіології та низки базових дисциплін допоможуть студентам зробити раціональні висновки в складних клінічних ситуаціях, зрозуміти причини розвитку патологічних процесів.
  • Документ
    Клинико-цитологические характеристики контактного сиалоденита
    (Українська медична стоматологічна академія, 1996) Рыбалов, О. В.; Саяпина, Л. М.; Рибалов, Олег Васильович; Саяпіна, Лада Михайлівна
    Целью настоящего исследования явилось изучение динамики секрециии клеточного состава секрета больших слюнных желез при воспалении околожелезистых тканей.
  • Документ
    Применение пирацетама в комплексной терапии больных с переломами нижней челюсти
    (Українська медична стоматологічна академія, 1996) Рыбалов, О. В.; Волошина, Л. И.; Рибалов, Олег Васильович; Волошина, Людмила Іванівна
    Применение пирацетама в комплексной терапии больных с переломами нижней челюсти способствовало нормализации процессов пероксидации в крови, снятию эмоционального напряжения, раннему восстановлению функциональной активности жевательного аппарата.
  • Документ
    Features of 3D visualization of odontogenic cysts, tumors and tumor-like formations of the jaws
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Avetikov D. S.; Pronina O. M.; Havryliev V. M.; Boyko I. V.; Bukhanchenko O. P.; Lokes K. P.; Аветіков, Давид Соломонович; Проніна, Олена Миколаївна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Бойко, Ігор Васильович; Буханченко, Ольга Петрівна; Локес, Катерина Петрівна
    In most cases, odontogenic cysts, tumors and tumor-like diseases develop during or in the immediate period after the end of tooth formation. Intraosseous tumors of odontogenic origin have a characteristic lining of parakeratinized multilayered squamous epithelial cells, are potentially aggressive, often with infiltrative growth. Although all these tumors are benign, they can be aggressive within their localization and tend to recur after treatment. Today, computed tomography and cone beam computed tomography are an indisputable tool for the diagnosis and radiological evaluation of cysts, tumors, and tumor-like lesions of the jaws, and are used to plan surgical intervention. The purpose of the study was to compare the data of 3D visualization of radiological sections of images of cysts, tumors and tumor-like lesions of the lower jaw when using CT and CPCT. 85 patients participated in the study. Of them, 21 people visualized two neoplasms each. All imaging objects were measured using CT and CBCT. At the first stage, the new growth was measured three times in the axial direction of the plane using the computer interpolarization algorithm, and at the second stage, the new growth was outlined in all three planes. In patients with two visualized neoplasms, the smaller ones were included in the study. Computer imaging of the neoplasm is a non-invasive method and can be used as needed. Our results show that this method provides accurate information that is sufficient to formulate an algorithm for further intervention at the planning stage. Digital data can be represented geometrically, in the form of a cone of data distribution, and it is assumed that the higher the value, the greater the difference between the indicators of its volume. Determining the non-invasive volume of neoplasms of the jaws is useful in preoperative diagnosis, and the availability of 3D-MAX software and high-quality CT / CBCT scans is a necessary condition for creating the correct surgical intervention algorithm and detecting the presence of potential intra- and postoperative complications. У більшості випадків, одонтогенні кісти, пухлини та пухлиноподібні захворювання розвиваються під час або у найближчий період після закінчення формування зуба. Внутрішньокісткові пухлини одонтогенного походження мають характерне вистилання паракератинізованої багатошарової плоскої клітини епітелій, є потенційно агресивними, часто з інфільтративним ростом. Хоча всі дані пухлини є доброякісними, вони можуть бути агресивні в межах своєї локалізації та мають тенденцію до рецидивів після лікування. На сьогодні комп’ютерна томографія і конусна променева комп’ютерна томографія є безперечним інструментом для діагностики та рентгенологічної оцінки кіст, пухлин та пухлиноподібних уражень щелеп, використовуються для планування оперативного втручання.Метою дослідження було порівняння даних 3D візуалізації рентгенологічних зрізів зображень кіст, пухлин та пухлиноподібних уражень нижньої щелепи при застосування КТ і КПКТ. У дослідженні взяло участь 85 пацієнтів. З них у 21 особи візуалізовано по два новоутворення. Усі об’єкти візуалізації вимірювали за допомогою КТ і КЛКТ. На першому етапі проводилося триразове вимірювання новоутворення в аксіальному напрямку площині за допомогою алгоритму комп’ютерної інтерполяризації, на другому – окреслення новоутворень у всіх трьох площинах. У пацієнтів з двома новоутвореннями, що візуалізувались, в дослідження були включені менші за розміром. Комп’ютерна візуалізація новоутворення є неінвазивним методом та може бути використаним за потреби. Наші результати показують, що цей метод надає точну інформацію, яка є достатньої для складання алгоритму подальшого втручання на етапі планування. Цифрові дані можуть бути представлені геометрично, у формі конуса розподілу даних і припускають, що чим вище значення, тим більша різниця між показниками його об’єму. Визначення неінвазивного об’єму новоутворень щелеп є корисним в передопераційній діагностиці, а наявність програмного забезпечення 3D￾MAX та якісних сканів КТ/КПКТ є необхідною умовою для створення правильного алгоритму оперативного втручання і виявити наявність потенційних інтра- та постопераційних ускладнень.
  • Документ
    Interleukin-10 induces TNF-driven apoptosis and ROS production in salivary gland cancer cells
    (Heliyon, 2024) Skrypnyk, Maksym; Yatsenko, Tetiana; Riabets, Oleksandra; Salama, Yousef; Skikevych, Margarita; Osada, Taro; Tobita, Morikuni; Takahashi, Satoshi; Hattori, Koichi; Heissig, Beate; Скрипник, Максим Ігорович; Скікевич, Маргарита Георгіївна
    Treatment resistance after chemo-/immunotherapy occurs in patients with head and neck squamous cell cancers (HNSCs), including salivary gland cancers (SGCs). Interleukin-10 (IL-10), a cytokine with pro- and anti-cancer effects, has an unclear impact on HNSC/SGC cells. We show that HNSC patients exhibiting high expression of IL-10 and its receptor IL-10Rα experience have prolonged overall survival. Immunoreactive IL-10 was low in ductal cells of human SGC biopsies. Human (A253) and murine WR21-SGC cells expressed IL-10Rβ, but only A253 cells expressed IL-10 and IL-10Rα. The addition of recombinant IL-10 impaired SGC cell proliferation and induced apoptosis in vitro. N-acetylcysteine restored IL-10-induced reactive oxygen species (ROS) production but did not prevent IL-10-mediated viability loss. Mechanistically, recIL-10 delayed cell cycle progression from G0/G1 to the S phase with cyclin D downregulation and upregulation of NF-kB. IL-10 increased tumor necrosis factor-α (TNF-α) in A253 and WR21 and FasL in WR21 cells. Neutralizing antibodies against TNF-α and NF-kB inhibition restored SGC proliferation after IL-10 treatment, emphasizing the critical role of TNF-α and NF-kB in IL-10-mediated anti-tumor effects. These findings underscore the potential of IL-10 to impede SGC cell growth through apoptosis induction, unraveling potential therapeutic targets for intervention in salivary gland carcinomas.
  • Документ
    Операція видалення зуба як складова ортодонтичного лікування
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Локес, Катерина Петрівна; Карасюнок, Анна Євгеніївна; Смаглюк, Любов Вікентіївна; Волошина, Людмила Іванівна; Воронкова, Ганна Володимирівна; Резвіна, Катерина Юріївна; Lokes, K. P.; Karasiunok, A. Ye.; Smaglyuk, L. V.; Voloshyna, L. I.; Voronkova, H. V.; Rezvina, K. Yu.
    The issue of tooth extraction for orthodontic purposes has been discussed for more than a hundred years. Currently, the criteria that determine the orthodontic indications for extraction go beyond the analysis of diagnostic control models and the position of the teeth in the bone tissue of the jaw. The correct choice of teeth to be extracted makes it possible to achieve multiple stable contacts between the rows of teeth and to normalize the functions of the maxillofacial system. The aim of the study was to analyze the frequency of removal of different groups of teeth in orthodontic patients and the influence of the healing quality of the socket of the removed tooth on the course of orthodontic treatment. The study was conducted at the Department of Orthodontics and the Department of Oral and Maxillofacial Surgery of the Poltava State Medical University. The study included 654 patients who underwent orthodontic treatment with removable orthodontic devices between 2020 and 2023. Tooth extraction was indicated in 41.74% of cases. In 3.66% of cases, the lower third molars were to be extracted, and in 1.83% of these patients, unilateral extraction was used and was associated with the unilateral extraction of a symmetrical tooth. In 76.19% of cases, all four third molars were extracted, in all cases for orthodontic reasons only. In a few cases, second molars were extracted 1.1%, due to the degree of tooth destruction. However, in a certain number of cases (19.05%) other teeth were preferred for extraction, of which 17.48% were first upper premolars. It should be noted that the majority of extractions, especially of third molars, were performed on patients with an Engle class II bite, which is confirmed by the data in the literature. It should be noted that the frequency of indications for tooth extraction did not depend on the sex of the patient. Such data indicate an urgent need for a comprehensive approach to the treatment of patients with malocclusion. Питання видалення зубів у ортодонтичних цілях обговорюється вже понад сто років. Натепер критерії, які визначають ортодонтичні показання до екстрації, виходять за межі аналізу контрольнодіагностичних моделей і положення зубів у кістковій тканині щелеп. Правильний вибір зубів, які підлягають видаленню, дозволяє досягти множинних стійких контактів між зубними рядами і нормалізувати функції зубощелепної системи. Метою дослідження було проведення аналізу частоти видалення зубів різних груп у ортодонтичних пацієнтів і впливу якості загоєння лунки видаленого зуба на перебіг ортодонтичного лікування. Дослідження було проведено на базі кафедри ортодонтії та кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Полтавського державного медичного університету. У дослідженні взяли участь 654 пацієнти, яким проводилося ортодонтичне лікування знімними ортодонтичними апаратами протягом 2020/2023 рр. У 41,74% випадків було показано видалення зубів. У 3,66% видаленню підлягали нижні треті моляри, причому серед цих пацієнтів однобічне видалення застосовувалося в 1,83% випадках і було пов’язано з однобічною адентією симетричного зуба. У 76,19% видаляли всі чотири треті моляри, у всіх випадках виключно за ортодонтичними показаннями. У поодиноких випадках видаленню підлягали другі моляри – 1,1%, що було зумовлено ступенем зруйнованості зуба. Проте в певній кількості випадків (19,05%) перевагу віддавали екстракції інших зубів, у 17,48% із них – перші премоляри верхньої щелепи. Слід зазначити, що найбільша кількість видалень, особливо третіх молярів, мала місце в пацієнтів із прикусом II класу за Енглем, що підтверджується даними літератури. Варто зазначити, що не було виявлено залежності частоти показань до видалення зубів від статі пацієнта. Такі дані свідчать про гостру необхідність комплексного підходу до лікування пацієнтів із аномаліями прикусу.
  • Документ
    Application of minimally invasive methods of treatment of temporomandibular joint internal derangements
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Avetikov, D. S.; Ivanytska, O. S.; Pronina, O. M.; Yatsenko, I. V.; Steblovsky, D. V.; Toropov, O. A.; Yatsenko, P. I.; Аветіков, Давид Соломонович; Іваницька, Олена Сергіївна; Проніна, Олена Миколаївна; Яценко, Ігор Володленович; Стебловський, Дмитро Валерійович; Торопов, Олександр Анатолійович; Яценко, Павло Ігорович
    The study aimed to evaluate the effectiveness of minimally invasive techniques, particularly aspiration, in the complex treatment of internal lesions of the temporomandibular joint (TMJ). Study design. We examined 40 patients with internal disorders of the TMJ and ineffective conservative treatment in history who were treated with joint aspiration. Preoperative and postoperative clinical assessment for signs and symptoms of TMJ disorders included diagnosis of pain, determination of the amplitude of mouth opening, and study of the nature of joint noise and jaw deviation in the transverse plane. In 31 patients, a significant reduction in pain levels was recorded during all follow-up periods. The average pain score before surgery was 5.7 points. In the postoperative period, this indicator decreased to 3.6 on day 7, 2.4 on day 30 and 1.5 on day 60 of the study. The average maximum amplitude of mouth opening at the hospitalisation stage was 24-31 mm and increased to 39-43 mm immediately after aspiration, after which it increased by an average of 0.4-0.8 mm each month of follow-up. By day 180, it reached an average of 44-48 mm and remained unchanged in later periods. Among the surgical methods for treating patients with internal disorders of the temporomandibular joint elements, aspiration is the simplest minimally invasive intervention that allows reducing the intensity of pain or pain syndrome from 5.7 to 0.1-0.2 points at 360 days and increasing the maximum amplitude of mouth opening from 24-31 to 33-48 mm at 180 days with further fixation of its constant at all stages of observation. Мета дослідження – оцінити ефективність застосування малоінвазивних методик, зокрема аспірації, в комплексному лікуванні внутрішніх уражень елементів скронево-нижньощелепного суглобу (СНЩС). Дизайн дослідження: нами обстежено 40 пацієнтів з внутрішніми порушеннями СНЩС та неефективним консервативним лікуванням в анамнезі, які були проліковані за допомогою аспірації суглобу. Передопераційна та післяопераційна клінічна оцінка на виявлення ознак та симптомів порушень СНЩС включала в себе діагностику больового синдрому, встановлення амплітуди відкривання рота, вивчення характеру суглобового шуму та відхилення щелепи в трансверзальній площині. У 31 пацієнта зафіксовано значне зменшення рівня болю в усі періоди спостереження. Середній показник болю до операції становив 5,7 балів. У післяопераційному періоді даний показник знизився до 3,6 на 7 добу, становив 2,4 – на 30 та 1,5 – на 60 добу дослідження. Середній показник максимальної амплітуди відкривання рота на етапі госпіталізації становив 24-31 мм і збільшувався до 39-43 мм одразу після проведення аспірації, після чого зростав в середньому на 0,4-0,8 мм кожного місяця спостереження. На 180 добу він досягав в середньому 44-48 мм та залишався незмінним у більш пізні строки. Серед методів хірургічного лікування пацієнтів з внутрішніми порушеннями елементів скроневонижньощелепного суглобу, аспірація є найпростішим малоінвазивним втручанням, яке дозволяє зменшити інтенсивність болю або больового синдрому з 5,7 до 0,1-0,2 балів на 360 добу, збільшити максимальну амплітуди відкривання рота з 24-31 до 33-48 мм на 180 добу з подальшою фіксацією його постійної константи на всіх етапах спостереження.
  • Документ
    Effect of placental cryoextract on scar tissue formation after elective surgery in patients with morning chronotype
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Toropov, O. A.; Lychman, V. O.; Steblovskyi, D. V.; Boiko, I. V.; Bukhanchenko, O. P.; Yatsenko, P. I.; Ivanytska, O. S.; Торопов, Олександр Анатолійович; Личман, Віталій Олександрович; Стебловський, Дмитро Валерійович; Бойко, Ігор Васильович; Буханченко, Ольга Петрівна; Яценко, Павло Ігорович; Іваницька, Олена Сергіївна
    У реаліях сьогодення кількість щелепно-лицевих травм зростає з кожним днем, це збільшує аудиторію яка звертається до щелепно-лицевих хірургів, що в свою чергу веде до збільшення відсотка утворення патологічний рубців. Попередні дослідження показали, що на формування рубців після хірургічних утручань також впливає хронотип людини. Циркадні ритми відіграють фундаментальну роль у регуляції основних функцій в організмі людини таких як, зміна температури тіла, секреція гормонів, когнітивних і фізичних здібностей та інші. Кріоекстракт плаценти позитивно впливає на загоєння рани протягом всього терміну лікування. Головним фактором виступає хронотип людини, так у осіб з ранковим біоритмом яким оперативні втручання проводилися о першій половині доби показники кращі, ніж у пацієнтів яким оперативні втручання проводилися у другій половині доби. In the realities of today, the number of maxillofacial injuries is growing every day, which increases the number of people who visit maxillofacial surgeons, which in turn leads to an increase in the percentage of pathological scarring. Previous studies have shown that the formation of scars after surgery is also influenced by a person's chronotype. Circadian rhythms play a fundamental role in the regulation of basic functions in the human body, such as changes in body temperature, hormone secretion, cognitive and physical abilities, etc. Placental cryo-extract has a positive effect on wound healing throughout the entire treatment period. The main factor is the chronotype of a person, so in people with a morning biorhythm who underwent surgery in the first half of the day, the indicators are better than in patients who underwent surgery in the second half of the day.
  • Документ
    Clinical and morphological characteristics of the course of purulent sialadenitis against the background of endocrine pathology
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Skikevych, M. G.; Voloshyna, L. I.; Starchenko, I. I.; Lokes, К. P.; Avetikov, D. S.; Скікевич, Маргарита Георгіївна ; Волошина, Людмила Іванівна; Старченко, Іван Іванович; Локес, Катерина Петрівна; Аветіков, Давид Соломонович
    Сіалоаденіт є досить поширеною патологією в практиці стоматологів. У хворих на цукровий діабет хвороба часто діагностується вперше в хірургічній клініці; діагностується сіалоаденіт, а при декомпенсації ендокринної системи часто спостерігається септичний стан. У померлих пацієнтів клінічно виявили гострий паротит з утворенням абсцесів. Мікроскопічно: наявність рясного клітинного запального інфільтрату з переважанням нейтрофільних лейкоцитів. Запальний інфільтрат дифузно поширювався на більшу частину паренхіми, місцями був вогнищевим, утворюючи мікроабсцеси. У щитовидній залозі більшість фолікулів були збільшені та заповнені колоїдом. Патоморфологічне дослідження щитовидної залози: макрофолікулярний колоїдний зоб. За наявності фонових захворювань ендокринної системи, зокрема гіпертиреозу та цукрового діабету, до групи ризику слід віднести хворих із запальними захворюваннями слинних залоз, оскільки вони потребують ранньої госпіталізації у відділення щелепно-лицевої хірургії. Sialoadenitis is a fairly common pathology in the practice of dentists and maxillofacial surgeons. In patients with diabetes mellitus, the disease is often diagnosed for the first time in a surgical clinic; sialoadenitis is diagnosed and, in case of decompensation of the endocrine system, a septic state. Acute parotitis with abscess formation was observed in deceased patients. Microscopically: the presence of abundant cellular inflammatory infiltration with a predominance of neutrophilic leukocytes. Inflammatory infiltration spread diffusely to most of the parenchyma, and in places was focal, forming microabscesses. In the thyroid gland, most follicles were enlarged and filled with colloid. Pathomorphological examination of the thyroid gland: macrofollicular colloid goiter. In the presence of background diseases of the endocrine system, such as hyperthyroidism and diabetes mellitus in particular, patients with inflammatory diseases of the salivary gland (sialoadenitis) should be classified as a risk group, since in some cases they require early hospitalization in the maxillofacial surgery department.
  • Документ
    Analysis of methods of prevention of intra-and postoperative complications during tooth extraction
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Lokes, K. P.; Avetikov, H. D.; Ivanytska, O. S.; Steblovskyi, D. V.; Skikevych, M. G.; Ivanytskyi, I. O.; Avetikov, D. S.; Локес, Катерина Петрівна; Аветіков, Георгій Давидович; Іваницька, Олена Сергіївна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Скікевич, Маргарита Георгіївна; Іваницький, Ігор Олексійович; Аветіков, Давид Соломонович
    Літературні дані відзначають частоту накопичення 4,6–30,9 % після даного хірургічного втручання, яке може виникнути інтраопераційно або розвинутися в післяопераційному періоді і мати загальний або місцевий характер. Метою дослідження було провести аналіз методів профілактики ускладнень після видалення зубів шляхом аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел. Проведено аналіз літературних джерел вітчизняних та зарубіжних авторів. В останні роки були запропоновані та використані різні методи мінімізації післяопераційних ефектів, такі як введення збагаченого тромбоцитами фібрину, використання лазера, кріотерапії, ін’єкції різних препаратів, формування різних форм слизово-окислювальних клаптів. Широкий спектр методик дозволяє лікарю-стоматологу мінімізувати ризик ятрогених ускладнень. Але в даний час недостатньо обґрунтовані особливості профілактичних заходів, які дозволяють лікарю-стоматологу створити фізіологічний оптимум для такого поширеного хірургічного стоматологічного втручання, як видалення третього моляра нижньої щелепи. The literature data notes a compilation rate of 4.6–30.9 % after this surgical intervention, which can occur intraoperatively or develop during the postoperative period and can be general or local in nature. The purpose of the study was to conduct an analysis of methods of prevention of complications of tooth extraction surgery by analyzing domestic and foreign literary sources. The analysis of literary sources of domestic and foreign authors was carried out. In recent years, various methods have been proposed and used to minimize postoperative effects, such as the introduction of platelet-enriched fibrin, the use of lasers, cryotherapy, injections of various drugs, and the formation of various forms of muco-oxidative flaps. A wide range of techniques allows the dentist to minimize the risk of iatrogenic complications. But currently, the features of preventive measures that allow the dentist to create a physiological optimum for such a widespread surgical dental intervention as the extraction of the mandibular third molar are not sufficiently substantiated.
  • Документ
    Біохімічні маркери сироватки крові у пацієнтів флегмонами щелепно-лицевої локалізації з ішемічної хвороби серця в анамнезі
    (Полтавський державний медичний університет, 2024) Кіптілий, Анатолій Васильович; Торопов, Олександр Анатолійович; Личман, Віталій Олександрович; Аветіков, Давид Соломонович
    Метою дослідження було вивчити динаміку рівня С-реактивного білка в сироватці крові пацієнтів з гнійно-запальними захворюваннями м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки.
  • Документ
    Analysis of the distribution and course of odontogenic phlegmons of maxillofacial localization
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-05) Lokes, K. P.; Polishchuk, S. S.; Ivanytska, O. S.; Voloshyna, L. I.; Steblovskyi, D. V.; Yatsenko, P. I.; Skrypnykov, P. M.; Локес, Катерина Петрівна; Поліщук, С. С.; Іваницька, Олена Сергіївна; Волошина, Людмила Іванівна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Яценко, Павло Ігорович; Скрипников, Петро Миколайович
    Незважаючи на стрімкий розвиток стоматологічної науки проблема розповсюдження даних гнійно-некротичних захворювань залишається актуальною. Був проведений аналіз історій хвороб пацієнтів відділення щелепно-лицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради за період з 2018 по 2023 роки. Серед усіх пацієнтів відділення щелепно-лицевої хірургії частка пацієнтів із флегмонами щелепно-лицевої локалізації в різні місяці становила від 9 % до 32 % при середніх річних показниках від 12,0 % до 16,2 %. У залежності від локалізації найчастіше уражалися: піднижньощелепний простір 59.8 % випадків; крилонижньощелепний простір – 18,7 % випадків; субмасетеріальний простір – 8,8 % випадків; щічна ділянка – 4,2 % випадків; дно порожнини рота – 20,5 % випадків; клітковинні простори шиї – 2,6% випадків. Пандемія COVID-19 призвела до певного збільшення кількості таких пацієнтів та незначного подовження терміну перебування на стаціонарному лікуванні. Despite the rapid development of stomatological science, the problem of the spread of purulent-necrotic diseases remains relevant. An analysis of patient cases histories of the maxillofacial surgery department of Poltava Regional Clinical Hospital named after M.V. Sklifosovsky for the period from 2018 to 2023. Among all patients of the department of maxillofacial surgery, the share of patients with maxillofacial phlegmons in different months ranged from 9 % to 32 %, with average annual indices from 12.0 % to 16.2 %. Depending on the localization, the following were most often affected: submandibular area in 59.8 % of cases; pterygomandibular space – 18.7 % of cases; submasseteric space – 8.8 % of cases; buccal area – 4.2 % of cases; floor of the oral cavity – 20.5 % of cases; phlegmon of the neck – 2.6 % of cases. The COVID-19 pandemic led to a certain increase in the number of such patients and a slight extension of the length of stay in hospital treatment.
  • Документ
    Сучасні погляди на лікування пацієнтів з мікротією
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Торопов, Олександр Анатолійович; Личман, Віталій Олександрович; Локес, Катерина Петрівна; Toropov, O. A.; Lychman, V. O.; Lokes, K. P.
    Необхідність відновлення зовнішнього вуха була актуальною ще з прадавніх часів, найдавніший рукопис з реконструкції вуха датується 600-им роком до нашої ери. Метою дослідження був пошук та аналіз наукових джерел в Україні та світі, щодо новітніх методів лікування пацієнтів з мікротією. Для вивчення матеріалів дослідження нами був використаний бібліосемантичний та аналітичний метод. Мікротія – це аномалія розвитку зовнішнього вуха, яка призводить до деформованої вушної раковини. Зустрічається дана патологія від 1 до 5 випадків на 10000 осіб. З літературних джерел відомо, що захворюваність у пацієнтів чоловічої статті вища ніж у жіночої майже у 2,5 рази, також для даної патології притаманне переважне ураження правої сторони, що створює явну виражену асиметрію, причому цей показник складав 83% випадків від усіх випадків. Для лікування мікротії рекомендують хірургічну реконструкцію, це технічно складна операція під час якої дуже складно досягти бажаного естетичного результату. Реконструкція зазвичай виконується за допомогою аутологічного реберного хряща, однак реконструктивна хірургія з використанням даної методики є складною та вимагає передових хірургічних навичок, а ускладнення, викликані цією операцією, такі як пневмоторакс, післяопераційний біль, деформація грудної стінки та утворення патологічних рубців, є неминучими. Сучасні методи хірургічного втручання з приводу реконструкції лікарі почали виконувати за допомогою імплантату з пористого поліетилену високої щільності. Це одна з сучасних методик, яка стає все більш популярною, через труднощі у досягненні чудових косметичних результатів за допомогою аутологічної реконструкції реберного хряща. На підставі використаного бібліосемантичного та аналітичного методів, за допомогою яких опрацьовували літературні данні, ми вважаємо, що дана тематика потребує подальшого вивчення та мультидисциплінарного підходу з обов’язковою участю отоларингологів та щелепно-лицевих хірургів у лікуванні даної патології. Microtia, a developmental anomaly of the external ear resulting in a deformed auricle, affects 1 to 5 individuals per 10,000. Literature suggests a male predominance, with nearly 2.5 times more male patients affected than females. Additionally, there is a notable right-sided predilection, leading to pronounced asymmetry, observed in approximately 83% of cases. Surgical reconstruction is the primary treatment for microtia, albeit a technically demanding procedure with challenges in achieving optimal aesthetic outcomes. Reconstruction typically involves autologous costal cartilage, known for its effectiveness but requiring advanced surgical skills. Complications, including pneumothorax, postoperative pain, chest wall deformity, and pathological scarring, are common with this approach. In recent years, surgeons have increasingly adopted modern techniques utilizing porous high-density polyethylene implants for reconstruction. This approach is gaining popularity due to the challenges associated with achieving satisfactory cosmetic results using autologous costal cartilage reconstruction. Based on the bibliosemantic and analytical methods employed to analyze the literature, we posit that this topic necessitates further investigation and a multidisciplinary approach. The involvement of otolaryngologists and maxillofacial surgeons is imperative for the comprehensive treatment of this pathology.
  • Документ
    Кісткоутворення та остеорезорбція у пацієнтів із післяопераційними дефектами кісткової тканини нижньої щелепи на тлі запальних процесів
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Хатту, Вікторія Віталіївна; Khattu, V. V.
    Операція видалення зуба протягом тривалого часу є найбільш поширеним оперативним втручанням. Важливою умовою для подальшого заміщення дефекту зубного ряду, в тому числі й за рахунок дентальної імплантації - збереження висоти альвеолярного паростку, який зазнає суттєвого зниження після видалення зуба. Метою дослідження було встановити вплив кріоконсервованої плаценти та кверцетину на маркери кісткоутворення та остеорезорбції у ротовій рідині. У дослідженні взяли участь 90 пацієнтів, яким було проведено видалення зуба нижньої щелепи на тлі запального процесу. Пацієнти були розподілені на 3 клінічні групи по 30 осіб: 1-ша група - після видалення зуба застосовувався препарат кріоконсервованої плаценти; 2-га група – проводилася комбінована терапія кріоконсервованої плаценти в поєднанні з кверцетином; 3-тя (контрольна) група – видалення зуба проводилося за класичною методикою. Вміст остеокальцину та матриксної металопротеїнази-8 у ротовій рідині пацієнтів усіх клінічних груп визначали на 1-шу, 10-ту, 20-ту, 30-ту, 90-ту та 180-ту добу після операції видалення зуба. Антагонізм «остеокальцин матриксна металопротеїназа-8» відмічали у ротовій рідині в процесі репаративного остеогенезу. Проте, статистично значущі зміни даного маркеру відмічали на більш ранніх термінах спостереження та вони мали більш виражений характер, що може бути обумовленим переважанням локальних змін. Це може свідчити про активацію процесів резорбції кісткової тканини на ранні терміни дослідження та остеогенезу – на більш пізні терміни спостереження. Найнижчу динаміку досліджуваних показників відмічали за умов проведення лікування із використанням кріоконсервованої плаценти у комбінації із кверцетином.Tooth extraction has long been the most common surgical procedure. Preserving the height of the alveolar ridge after extraction is crucial for further replacement of the missing tooth, including through dental implantation. This study aimed to assess the effect of cryopreserved placenta and quercetin on bone formation and osteoresorption markers in oral fluid. Ninety patients who underwent lower tooth extraction due to inflammation participated in the research. They were divided into three clinical groups of 30 each: the first group received cryopreserved placenta after extraction, the second group received combined therapy of cryopreserved placenta and quercetin, and the third (control) group underwent standard tooth extraction. Osteocalcin and matrix metalloproteinase-8 levels in the oral fluid were measured on days 1, 10, 20, 30, 90, and 180 after extraction for all groups. Antagonism between "osteocalcin" and "matrix metalloproteinase-8" was observed in the oral fluid during reparative osteogenesis. However, statistically significant changes in this marker were noted earlier in the observation period and were more pronounced, possibly due to local changes predominating. This suggests activation of bone tissue resorption processes in the early stages of the study and osteogenesis in the later stages of observation. The least dynamic changes in the studied indicators were observed when cryopreserved placenta was used in combination with quercetin treatment .
  • Документ
    Patients' chronotype influence in treatment efficiency of placenta cryerxtract changes in maxillofacial phlegmons
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-04-30) Lokes, K.; Pérez Sayáns, M.; Lychman, V.; Steblovskyi, D.; Boiko, I.; Avetikov, D.; Локес, Катерина Петрівна; Перес Саянс М.; Личман, Віталій Олександрович; Стебловський, Дмитро Валерійович; Бойко, Ігор Васильович; Аветіков, Давид Соломонович
    Among acute odontogenic inflammatory diseases, a significant subset comprises purulent processes in soft tissues, including abscesses and phlegmons. Methods. The study encompassed 90 patients (both male and female) diagnosed with maxillofacial phlegmons, aged between 35 and 60 years. These patients were divided into three clinical groups, each comprising 30 individuals, further categorized into two subgroups based on circadian rhythms. Analyzing the obtained data, it can be asserted that the most significant changes in markers of lipid peroxidation in patients with superficial phlegmons of maxillofacial localization were experienced in both experimental groups when used against the background of treatment according to standard protocols of intravenous injections of the cryopreserved placenta without and in combination with local injection of the cryopreserved placenta as part of "Levomekol" ointment, in contrast to the control group. It was proved that the markers of lipid peroxidation underwent the most significant changes in both clinical groups compared to the control group, but the largest changes were visualized in the second clinical group. On the 5th day of treatment, SOD activity reliably increases by 15.7% in patients with the morning chronotype and 14.9% - with the evening chronotype. A significant decrease in erythrocyte catalase activity by 51.5% was noted in patients with the evening chronotype and 56.1% - with the morning chronotype. In the control group, significant changes were noted only in the late stages of treatment. The dependence of lipid peroxidation markers on the timing of surgical intervention on the patient's circadian rhythm was established, which is most clearly observed in the 2nd clinical group. Optimal healing of a purulent wound helps to reduce the duration of treatment, accelerate the rehabilitation of patients, and improve the formation of a postoperative scar. Conclusion. Thus, aligning the timing of surgical intervention for maxillofacial phlegmons with the patient's circadian rhythm, particularly when combined with intravenous injections and local application of placenta cryoextract alongside standard treatment, contributes to an optimal modulation of lipid peroxidation markers. Серед гострих одонтогенних запальних захворювань значну групу становлять гнійні процеси в м’яких тканинах, такі як абсцесс та флегмона. Методи. Було обстежено 90 пацієнтів з флегмонами щелепно-лицевої локалізації віком 35-60 років. Усі пацієнти були розподілені на 3 клінічні групи по 30 осіб у кожній, які були поділені на 2 підгрупи (за добовими ритмами). Аналізуючи отримані дані, можна стверджувати, що найбільш суттєві зміни маркерів перекисного окислення ліпідів у пацієнтів з поверхневими флегмонами щелепно-лицевої локалізації спостерігалися в обох дослідних групах при застосуванні внутрішньовенного введення кріоконсерванту. плаценти без та в поєднанні з місцевим введенням кріоконсервованої плаценти у складі мазі «Левомеколь» на тлі лікування за стандартними протоколами, на відміну від контрольної групи. Доведено, що маркери перекисного окислення ліпідів зазнали найбільш суттєвих змін в обох клінічних групах порівняно з контрольною групою, але найбільші зміни візуалізувалися у другій клінічній групі. На 5-ту добу лікування активність СОД достовірно підвищується на 15,7 % у хворих ранкового хронотипу та на 14,9% — вечірнього. Достовірне зниження активності каталази еритроцитів на 51,5 % відзначено у хворих вечірнього хронотипу та на 56,1% — ранкового. У контрольній групі істотні зміни відзначалися лише на пізніх термінах лікування. Встановлено залежність маркерів перекисного окислення ліпідів від терміну оперативного втручання від добового ритму хворого, що найбільш чітко проявляється у 2-й клінічній групі. Оптимальне загоєння гнійної рани сприяє скороченню термінів лікування, прискоренню реабілітації пацієнтів, покращенню формування післяопераційного рубця. Висновок. Таким чином, відповідність термінів оперативного втручання з приводу флегмон щелепно-лицевої локалізації добовому ритму пацієнта при комбінованому лікуванні внутрішньовенними ін’єкціями та місцевим застосуванням кріоекстракту плаценти на тлі стандартного лікування забезпечує оптимальну динаміку маркерів перекисного окислення ліпідів.
  • Документ
    Патологічні зміни в скронево-нижньощелепному суглобі та його ендопротезування як ускладнення переломів виросткових відростків нижньої щелепи
    (2024-05-31) Аветіков, Давид Соломонович; Скікевич, Маргарита Георгіївна; Іваницька, Олена Сергіївна; Білоконь, Сергій Олександрович; Лунькова, Юліана Станіславівна; Ілляшенко, Юлія Іванівна; Avetikov, D. S.; Skikevych, M. G.; Ivanytska, O. S.; Bilokon, S. O.; Lunkova, Yu. S.; Illiashenko, Yu. I.
    Травми виросткових відростків та пов’язані з цим патологічні стани в скронево-нижньощелепних суглобах натепер є предметом постійних дискусій і суперечних поглядів серед актуальних проблем хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії. Метою дослідження було порівняти різні стратегії лікування переломів виросткового відростку, як лікувальної хірургічної тактики, так і в якості профілактики внутрішніх порушень СНЩС шляхом проведення відкритої репозиції з верхньощелепною фіксацією, відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією та ендоскопічної репозиції з внутрішньою фіксацією. Було проведений ретроспективний аналіз історій хвороби пацієнтів із переломами виросткового відростку нижньої щелепи. Виклад основного матеріалу дослідження. Закрита репозиція, згідно даних, особливо іноземних авторів, вважається стандартним лікуванням переломів виросткових відростків нижньої щелепи. Припущення, що закрита репозиція призведе до меншої кількості ускладнень, хоча естетика та функціональність будуть такими ж, як і лікування шляхом проведення відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією, спонукало до його ретельного вивчення. Неінвазивний характер цього методу, як наслідок, за нашими спостереженнями, призводить до дуже незначного пошкодження лицевого нерву у 22% випадків. Незважаючи на численні дискусії, автори все ще не можуть дійти згоди щодо оптимального алгоритму лікування переломів даної нозології. У 11% випадків нами не знайдено помітної різниці між результатами відкритого чи закритого типу лікування. Проте в деяких інших дослідженнях закрите лікування вважається небажаним. Висновок з дослідження. Натепер ендоскопічна хірургія, безумовно, є гарною заміною класичних оперативних доступів при хірургічному лікування переломах виросткового відростка та унеможливлює наявність ускладнень щодо внутрішніх порушено скронево-нижньощелепного суглобу та його ендопротезування, також ускладнень, пов’язаних із традиційною відкритою технікою, таких як пошкодження лицьового нерву, утворення рубців, і ускладнень, пов’язаних проведенням відкритої репозиції з верхньощелепною фіксацією та відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією. Injuries of condylar processes and related pathological conditions in the temporomandibular joints are currently the subject of constant discussions and conflicting views among the current problems of oral and maxillofacial surgery. The aim of the study was to compare different strategies for treating condylar fractures, both as curative surgical tactics and as prevention of internal disorders of the TMJ by performing open reposition with maxillary fixation, open reposition with internal fixation, and endoscopic reposition with internal fixation. A retrospective analysis of the medical histories of patients with fractures of the condylar process of the mandible was performed. Presentation of the main research material. Closed repositioning, according to data, especially from foreign authors, is considered a standard treatment for fractures of the condylar processes of the lower jaw. The assumption that closed reduction would result in fewer complications, although the aesthetics and functionality would be the same as treatment by open reduction with internal fixation, prompted its careful study. The non-invasive nature of this method, as a result, according to our observations, leads to very minor damage to the facial nerve in 22% of cases. Despite numerous discussions, the authors still cannot agree on the optimal treatment algorithm for fractures of this nosology. In 11% of cases, we found no significant difference between the results of open or closed treatment. However, in some other studies, closed treatment is considered undesirable. Research conclusion. Currently, endoscopic surgery is certainly a good substitute for classical operative approaches in the surgical treatment of condylar fractures and prevents the occurrence of complications related to the internal temporomandibular joint and its endoprosthetics, as well as complications associated with the traditional open technique, such as damage to the facial nerve, formation of scars and complications associated with open reposition with maxillary fixation and open reposition with internal fixation.
  • Документ
    Загоєння лунки видаленого зуба за умов розвинення гострого гнійного альвеоліту залежно від місцевого лікування
    (2024) Локес, Катерина Петрівна; Чумак, Юлія Вікторівна; Лобань, Галина Андріївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Резвіна, Катерина Юріївна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Lokes, K. P.; Chumak, Yu. V.; Loban, G. A.; Faustova, M. O.; Rezvina, K. Yu.; Havryliev, V. M.
    Частота альвеолітів становить приблизно 3% для всіх рутинних видалень і може сягати понад 30% при проведенні операції видалення третіх молярів нижньої щелепи. На процеси загоєння лунки видаленого зуба має вплив широкий спектр факторі екто- та ендогенного походження, причому особливу увагу слід приділяти місцевому лікуванню. Було обстежено 20 пацієнтів з діагнозом гострий гнійний альвеоліт. Пацієнти були розподілені на дві групи по 10 осіб у кожній. Пацієнтам першої групи (контрольної) у лунку видаленого зуба вводили турунду з йодоформом, у другій групі пацієнтам місцево застосовували турунду, змочену розчином декасану. Проводили клінічний огляд пацієнтів на 1-шу, 3-тю, 5-ту та 7-му добу після початку лікування.Об’єктивно у 3 пацієнтів групи контролю на початку лікування відмічали наявність колатерального набряку у піднижньощелепній та у нижніх відділах щічної ділянок. Інтраорально відзначали набряк та гіперемію слизової оболонки порожнини рота в ділянці видаленого зуба у всіх пацієнтів, лунки були виповнені сіруватим нальотом, залишками їжі та фрагментами зруйнованого кров’яного згустку, у 3 пацієнтів виявляли порожню лунку із залишками їжі. Серед об’єктивних клінічних ознак не відмічали суттєвої різниці із пацієнтами дослідної групи, що обумовлено тим, що лікування на даному етапі спостереження ще не проводилося. Використання марлевої турунди, змоченої декасаном, для місцевого лікування гострого гнійного альвеоліту, на відміну від стандартного використання йодоформного марлевого дренажа сприяло зменшенню суб’єктивних ознак, таких як наявність неприємного запаху з роту, відчуття нездужання, покращувало динаміку зниження больових відчуттів та зниження температури тіла до нормальних значень порівняно із групою контролю. Слід зазначити, що динаміка наявності колатерального набряку м’яких тканин обличчя не зазнавала суттєвої різниці між результатами обох клінічних груп. Проте зниження обмеження відкривання рота у пацієнтів дослідної групи мало більш інтенсивну динаміку. The frequency of dry socket is approximately 3% for all routine extractions and can reach more than 30% during mandibular third molars. A wide range of factors of ecto- and endogenous origin influence the healing processes of the socket of the extracted tooth, and special attention should be paid to local treatment. 20 patients diagnosed with acute purulent dry socket were examined. Patients were divided into two groups of 10 people each. Patients of the first group (control) were injected with turundum with iodoform into the socket of the extracted tooth, and in the second group of patients, turundum moistened with a solution of dekasan was applied locally. A clinical examination of patients was carried out on the 1st, 3rd, 5th and 7th days after the start of treatment. Objectively, in 3 patients of the control group, at the beginning of the treatment, the presence of collateral edema in the submandibular and in the lower parts of the buccal areas was noted. Intraorally, swelling and hyperemia of the mucous membrane of the oral cavity in the area of the extracted tooth were noted in all patients, the holes were filled with grayish plaque, food residues and fragments of a destroyed blood clot, in 3 patients an empty hole with food residues was found. Among the objective clinical signs, no significant difference was noted with the patients of the research group, which is due to the fact that the treatment at this stage of observation has not yet been carried out. The use of turunda gauze moistened with dekasan for the local treatment of acute purulent dry socket, in contrast to the standard use of iodoform gauze drainage, contributed to the reduction of subjective symptoms, such as the presence of bad breath, a feeling of malaise, improved the dynamics of pain reduction and body temperature reduction to normal values compared to the control group. It should be noted that the dynamics of the presence of collateral edema of the soft tissues of the face did not differ significantly between the results of both clinical groups. However, the decrease in the limitation of mouth opening in the patients of the experimental group had more intensive dynamics.
  • Документ
    Перспективи дистанційної освіти у медицині
    (Полтавський державний медичний університет, 2023) Скікевич, Маргарита Георгіївна; Волошина, Людмила Іванівна; Локес, Катерина Петрівна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Skikevych, M. Н.; Voloshyna, L. І.; Lokes, K. Р.; Havryliev, V. М.
    Питання застосування дистанційної форми навчання в медичних навчальних закладах залишається дискутабельним. Перевагами дистанційної освіти є можливість навчання одразу великої кількості студентів. Виходячи з компетентнісного підходу у підготовці фахівців, ми розглядаємо нову роль здобувача вищої освіти в освітньому процесі. З пасивного споживача знань він має стати активним учасником, який критично мислить, планує свою самостійну роботу, виявляє ініціативу і може формулюва-ти питання та знаходити рішення. Освоєння практичних навичок є головною складовою під час навчання майбутніх стоматологів. Нажаль, але таким шляхом вирішити це завдання неможливо. У нашій статті ми спробували провести огляд досліджень щодо використання дистанційних технологій та їх результативність використання у медичній освіті в цілому та стоматології зокрема. Мета – аналіз можливостей та перспектив використання дистанційної форми навчання в медичній освіті. Основна частина. Особливостями сучасної медичної освіти є збільшення відсотка самостійної роботи студентів у процесі навчання, широке використання інтерактивних форм. Глибоке вивчення тематичного матеріалу диктує необхідність застосування сучасних цифрових технологій, які дозволяють надати студенту повний та вільний доступ до великого обсягу матеріалу. Основними перевагами дистанційного навчання є гнучкість, модульність, паралельність, асинхронність, масовість, рентабельність, соціальність, інтернаціональність. Застосування як традиційної форми навчання, так і елементів дистанційного навчання сприяють удосконаленню професійного рівня викладачів та студентів. Відбувається творчий та професійний розвиток особистості майбутнього лікаря. Переорієнтація традиційно-го навчання виходить на принципово новий рівень. Студент стає активним учасником навчального процесу. Висновки. Впровадження нових інноваційних підходів з елементами дистанційного навчання дозволяє перевести процес навчання на якісно новий рівень, підвищити рівень компетентності студентів та сприяти їхній активній участі в освітньому процесі. Слід наголосити, що процес широкого впрова-дження дистанційних технологій навчання більш доцільний на етапі післядипломної освіти медичних працівників. А в структурі додипломної освіти ця форма може бути доповненням до практичних занять. Abstract. The issue of the use of distance learning in medical educational institutions remains debatable. The advantages of distance education include the ability to educate a large number of students simultaneously. Considering a competency-based approach to professional training, the new role of the higher education instructor in the educational process is determined by us. Instead of being a passive consumer of knowledge, they need to become an active participant who thinks critically, plans their independent work, shows initiative, and can formulate questions and find solutions. The acquisition of practical skills is the main component during the training of future dentists. Unfortunately, this task cannot be solved in this way. In our article, we tried to review research on the use of remote technologies and their effectiveness in medical education in general and dentistry in particular.The aim of this study is to analyze the possibilities and prospects of the use of distance learning in medical education.Main part. Features of modern medical education are the following: an increase in the percentage of independent work of students in the learning process, the wide use of interactive forms. A deep understanding of the subject matter necessitates the application of modern digital technologies, which grant students full and unrestricted access to a vast volume of material. The primary advantages of distance learning encompass flexibility, modularity, parallelism, asynchrony, scalability, cost-effectiveness, social integration, and international reach. Incorporating both traditional and distance learning components contributes to the enhancement of the professional competence of both educators and students. This transition leads to the creative and professional development of future healthcare professionals, fundamentally shifting the paradigm of conventional education, where students become active participants in the learning process.Conclusions. The introduction of new innovative approaches with elements of distance learning allows to transfer the learning process to a qualitatively new level, increase the level of students’ competence and promote their active participation in the educational process. It should be emphasized that the process of wide introduction of distance learning technologies is more appropriate at the stage of postgraduate education of medical workers. And in the structure of undergraduate education, this form can be an addition to practical classes.Keywords: distance learning; digital learning; information and communication technologies, medical education.
  • Документ
    Effect of quercetin on lipid peroxidation state in experimental chemical rhinitis caused by alkaline burn
    (Полтавський державний медичний університет, 2024-03-20) Netyukhailo, L. G.; Avetikov, D. S.; Hasiuk, Yu. A.; Нетюхайло, Лілія Григорівна; Аветіков, Давид Соломонович; Гасюк, Юрій Анатолійович
    Treating inflammatory diseases of the nasal mucosa, particularly rhinitis, is one of the most pressing issues in medicine. Rhinitis is usually infectious and often seen in influenza and respiratory viral infections. This pathology can lead to dangerous complications, such as inflammation of the nasal cavity and paranasal sinuses, meningoencephalitis, brain abscess, and others. It is well known that inflammation is the basis for developing rhinitis. Inflammation involves several complex molecular reactions aimed at tissue repair and the fight against harmful factors. A significant amount of scientific research has been conducted to investigate the potential of antioxidants to prevent diseases that occur in the context of inflammation. However, the results have led to considerable uncertainty about the impact of antioxidants on inflammation. This prompted the need to study this issue as part of our work. In view of the above, there is a need to conduct studies using quercitin as a potential antioxidant agent. It will allow us to determine the effect of antioxidant properties on the course of the disease, particularly on the development of rhinitis. Quercitin, due to its antioxidant properties, protects the body from free radical damage and may be useful in treating various diseases. This study aimed to investigate the effect of quercetin on lipid peroxidation (LPO) during experimental chemical rhinitis. Chemical rhinitis was induced using a wet swab moistened with a 40% caustic soda solution inserted into each nostril. The drug is a bioflavianoid with the active ingredient quercetin. Assessment of the state of lipid peroxidation in the blood was performed by the following indicators: the content of diene conjugates (DC) - the initial products of lipid peroxidation, TBA-reagents. Indicators were studied in blood serum on the third and fourteenth days of the experiment.