Наукові праці. Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Analysis of the distribution and course of odontogenic phlegmons of maxillofacial localization(Полтавський державний медичний університет, 2024-05) Lokes, K. P.; Polishchuk, S. S.; Ivanytska, O. S.; Voloshyna, L. I.; Steblovskyi, D. V.; Yatsenko, P. I.; Skrypnykov, P. M.; Локес, Катерина Петрівна; Поліщук, С. С.; Іваницька, Олена Сергіївна; Волошина, Людмила Іванівна; Стебловський, Дмитро Валерійович; Яценко, Павло Ігорович; Скрипников, Петро МиколайовичНезважаючи на стрімкий розвиток стоматологічної науки проблема розповсюдження даних гнійно-некротичних захворювань залишається актуальною. Був проведений аналіз історій хвороб пацієнтів відділення щелепно-лицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради за період з 2018 по 2023 роки. Серед усіх пацієнтів відділення щелепно-лицевої хірургії частка пацієнтів із флегмонами щелепно-лицевої локалізації в різні місяці становила від 9 % до 32 % при середніх річних показниках від 12,0 % до 16,2 %. У залежності від локалізації найчастіше уражалися: піднижньощелепний простір 59.8 % випадків; крилонижньощелепний простір – 18,7 % випадків; субмасетеріальний простір – 8,8 % випадків; щічна ділянка – 4,2 % випадків; дно порожнини рота – 20,5 % випадків; клітковинні простори шиї – 2,6% випадків. Пандемія COVID-19 призвела до певного збільшення кількості таких пацієнтів та незначного подовження терміну перебування на стаціонарному лікуванні. Despite the rapid development of stomatological science, the problem of the spread of purulent-necrotic diseases remains relevant. An analysis of patient cases histories of the maxillofacial surgery department of Poltava Regional Clinical Hospital named after M.V. Sklifosovsky for the period from 2018 to 2023. Among all patients of the department of maxillofacial surgery, the share of patients with maxillofacial phlegmons in different months ranged from 9 % to 32 %, with average annual indices from 12.0 % to 16.2 %. Depending on the localization, the following were most often affected: submandibular area in 59.8 % of cases; pterygomandibular space – 18.7 % of cases; submasseteric space – 8.8 % of cases; buccal area – 4.2 % of cases; floor of the oral cavity – 20.5 % of cases; phlegmon of the neck – 2.6 % of cases. The COVID-19 pandemic led to a certain increase in the number of such patients and a slight extension of the length of stay in hospital treatment.Документ Сучасні погляди на лікування пацієнтів з мікротією(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Торопов, Олександр Анатолійович; Личман, Віталій Олександрович; Локес, Катерина Петрівна; Toropov, O. A.; Lychman, V. O.; Lokes, K. P.Необхідність відновлення зовнішнього вуха була актуальною ще з прадавніх часів, найдавніший рукопис з реконструкції вуха датується 600-им роком до нашої ери. Метою дослідження був пошук та аналіз наукових джерел в Україні та світі, щодо новітніх методів лікування пацієнтів з мікротією. Для вивчення матеріалів дослідження нами був використаний бібліосемантичний та аналітичний метод. Мікротія – це аномалія розвитку зовнішнього вуха, яка призводить до деформованої вушної раковини. Зустрічається дана патологія від 1 до 5 випадків на 10000 осіб. З літературних джерел відомо, що захворюваність у пацієнтів чоловічої статті вища ніж у жіночої майже у 2,5 рази, також для даної патології притаманне переважне ураження правої сторони, що створює явну виражену асиметрію, причому цей показник складав 83% випадків від усіх випадків. Для лікування мікротії рекомендують хірургічну реконструкцію, це технічно складна операція під час якої дуже складно досягти бажаного естетичного результату. Реконструкція зазвичай виконується за допомогою аутологічного реберного хряща, однак реконструктивна хірургія з використанням даної методики є складною та вимагає передових хірургічних навичок, а ускладнення, викликані цією операцією, такі як пневмоторакс, післяопераційний біль, деформація грудної стінки та утворення патологічних рубців, є неминучими. Сучасні методи хірургічного втручання з приводу реконструкції лікарі почали виконувати за допомогою імплантату з пористого поліетилену високої щільності. Це одна з сучасних методик, яка стає все більш популярною, через труднощі у досягненні чудових косметичних результатів за допомогою аутологічної реконструкції реберного хряща. На підставі використаного бібліосемантичного та аналітичного методів, за допомогою яких опрацьовували літературні данні, ми вважаємо, що дана тематика потребує подальшого вивчення та мультидисциплінарного підходу з обов’язковою участю отоларингологів та щелепно-лицевих хірургів у лікуванні даної патології. Microtia, a developmental anomaly of the external ear resulting in a deformed auricle, affects 1 to 5 individuals per 10,000. Literature suggests a male predominance, with nearly 2.5 times more male patients affected than females. Additionally, there is a notable right-sided predilection, leading to pronounced asymmetry, observed in approximately 83% of cases. Surgical reconstruction is the primary treatment for microtia, albeit a technically demanding procedure with challenges in achieving optimal aesthetic outcomes. Reconstruction typically involves autologous costal cartilage, known for its effectiveness but requiring advanced surgical skills. Complications, including pneumothorax, postoperative pain, chest wall deformity, and pathological scarring, are common with this approach. In recent years, surgeons have increasingly adopted modern techniques utilizing porous high-density polyethylene implants for reconstruction. This approach is gaining popularity due to the challenges associated with achieving satisfactory cosmetic results using autologous costal cartilage reconstruction. Based on the bibliosemantic and analytical methods employed to analyze the literature, we posit that this topic necessitates further investigation and a multidisciplinary approach. The involvement of otolaryngologists and maxillofacial surgeons is imperative for the comprehensive treatment of this pathology.Документ Кісткоутворення та остеорезорбція у пацієнтів із післяопераційними дефектами кісткової тканини нижньої щелепи на тлі запальних процесів(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Хатту, Вікторія Віталіївна; Khattu, V. V.Операція видалення зуба протягом тривалого часу є найбільш поширеним оперативним втручанням. Важливою умовою для подальшого заміщення дефекту зубного ряду, в тому числі й за рахунок дентальної імплантації - збереження висоти альвеолярного паростку, який зазнає суттєвого зниження після видалення зуба. Метою дослідження було встановити вплив кріоконсервованої плаценти та кверцетину на маркери кісткоутворення та остеорезорбції у ротовій рідині. У дослідженні взяли участь 90 пацієнтів, яким було проведено видалення зуба нижньої щелепи на тлі запального процесу. Пацієнти були розподілені на 3 клінічні групи по 30 осіб: 1-ша група - після видалення зуба застосовувався препарат кріоконсервованої плаценти; 2-га група – проводилася комбінована терапія кріоконсервованої плаценти в поєднанні з кверцетином; 3-тя (контрольна) група – видалення зуба проводилося за класичною методикою. Вміст остеокальцину та матриксної металопротеїнази-8 у ротовій рідині пацієнтів усіх клінічних груп визначали на 1-шу, 10-ту, 20-ту, 30-ту, 90-ту та 180-ту добу після операції видалення зуба. Антагонізм «остеокальцин матриксна металопротеїназа-8» відмічали у ротовій рідині в процесі репаративного остеогенезу. Проте, статистично значущі зміни даного маркеру відмічали на більш ранніх термінах спостереження та вони мали більш виражений характер, що може бути обумовленим переважанням локальних змін. Це може свідчити про активацію процесів резорбції кісткової тканини на ранні терміни дослідження та остеогенезу – на більш пізні терміни спостереження. Найнижчу динаміку досліджуваних показників відмічали за умов проведення лікування із використанням кріоконсервованої плаценти у комбінації із кверцетином.Tooth extraction has long been the most common surgical procedure. Preserving the height of the alveolar ridge after extraction is crucial for further replacement of the missing tooth, including through dental implantation. This study aimed to assess the effect of cryopreserved placenta and quercetin on bone formation and osteoresorption markers in oral fluid. Ninety patients who underwent lower tooth extraction due to inflammation participated in the research. They were divided into three clinical groups of 30 each: the first group received cryopreserved placenta after extraction, the second group received combined therapy of cryopreserved placenta and quercetin, and the third (control) group underwent standard tooth extraction. Osteocalcin and matrix metalloproteinase-8 levels in the oral fluid were measured on days 1, 10, 20, 30, 90, and 180 after extraction for all groups. Antagonism between "osteocalcin" and "matrix metalloproteinase-8" was observed in the oral fluid during reparative osteogenesis. However, statistically significant changes in this marker were noted earlier in the observation period and were more pronounced, possibly due to local changes predominating. This suggests activation of bone tissue resorption processes in the early stages of the study and osteogenesis in the later stages of observation. The least dynamic changes in the studied indicators were observed when cryopreserved placenta was used in combination with quercetin treatment .Документ Patients' chronotype influence in treatment efficiency of placenta cryerxtract changes in maxillofacial phlegmons(Полтавський державний медичний університет, 2024-04-30) Lokes, K.; Pérez Sayáns, M.; Lychman, V.; Steblovskyi, D.; Boiko, I.; Avetikov, D.; Локес, Катерина Петрівна; Перес Саянс М.; Личман, Віталій Олександрович; Стебловський, Дмитро Валерійович; Бойко, Ігор Васильович; Аветіков, Давид СоломоновичAmong acute odontogenic inflammatory diseases, a significant subset comprises purulent processes in soft tissues, including abscesses and phlegmons. Methods. The study encompassed 90 patients (both male and female) diagnosed with maxillofacial phlegmons, aged between 35 and 60 years. These patients were divided into three clinical groups, each comprising 30 individuals, further categorized into two subgroups based on circadian rhythms. Analyzing the obtained data, it can be asserted that the most significant changes in markers of lipid peroxidation in patients with superficial phlegmons of maxillofacial localization were experienced in both experimental groups when used against the background of treatment according to standard protocols of intravenous injections of the cryopreserved placenta without and in combination with local injection of the cryopreserved placenta as part of "Levomekol" ointment, in contrast to the control group. It was proved that the markers of lipid peroxidation underwent the most significant changes in both clinical groups compared to the control group, but the largest changes were visualized in the second clinical group. On the 5th day of treatment, SOD activity reliably increases by 15.7% in patients with the morning chronotype and 14.9% - with the evening chronotype. A significant decrease in erythrocyte catalase activity by 51.5% was noted in patients with the evening chronotype and 56.1% - with the morning chronotype. In the control group, significant changes were noted only in the late stages of treatment. The dependence of lipid peroxidation markers on the timing of surgical intervention on the patient's circadian rhythm was established, which is most clearly observed in the 2nd clinical group. Optimal healing of a purulent wound helps to reduce the duration of treatment, accelerate the rehabilitation of patients, and improve the formation of a postoperative scar. Conclusion. Thus, aligning the timing of surgical intervention for maxillofacial phlegmons with the patient's circadian rhythm, particularly when combined with intravenous injections and local application of placenta cryoextract alongside standard treatment, contributes to an optimal modulation of lipid peroxidation markers. Серед гострих одонтогенних запальних захворювань значну групу становлять гнійні процеси в м’яких тканинах, такі як абсцесс та флегмона. Методи. Було обстежено 90 пацієнтів з флегмонами щелепно-лицевої локалізації віком 35-60 років. Усі пацієнти були розподілені на 3 клінічні групи по 30 осіб у кожній, які були поділені на 2 підгрупи (за добовими ритмами). Аналізуючи отримані дані, можна стверджувати, що найбільш суттєві зміни маркерів перекисного окислення ліпідів у пацієнтів з поверхневими флегмонами щелепно-лицевої локалізації спостерігалися в обох дослідних групах при застосуванні внутрішньовенного введення кріоконсерванту. плаценти без та в поєднанні з місцевим введенням кріоконсервованої плаценти у складі мазі «Левомеколь» на тлі лікування за стандартними протоколами, на відміну від контрольної групи. Доведено, що маркери перекисного окислення ліпідів зазнали найбільш суттєвих змін в обох клінічних групах порівняно з контрольною групою, але найбільші зміни візуалізувалися у другій клінічній групі. На 5-ту добу лікування активність СОД достовірно підвищується на 15,7 % у хворих ранкового хронотипу та на 14,9% — вечірнього. Достовірне зниження активності каталази еритроцитів на 51,5 % відзначено у хворих вечірнього хронотипу та на 56,1% — ранкового. У контрольній групі істотні зміни відзначалися лише на пізніх термінах лікування. Встановлено залежність маркерів перекисного окислення ліпідів від терміну оперативного втручання від добового ритму хворого, що найбільш чітко проявляється у 2-й клінічній групі. Оптимальне загоєння гнійної рани сприяє скороченню термінів лікування, прискоренню реабілітації пацієнтів, покращенню формування післяопераційного рубця. Висновок. Таким чином, відповідність термінів оперативного втручання з приводу флегмон щелепно-лицевої локалізації добовому ритму пацієнта при комбінованому лікуванні внутрішньовенними ін’єкціями та місцевим застосуванням кріоекстракту плаценти на тлі стандартного лікування забезпечує оптимальну динаміку маркерів перекисного окислення ліпідів.Документ Патологічні зміни в скронево-нижньощелепному суглобі та його ендопротезування як ускладнення переломів виросткових відростків нижньої щелепи(2024-05-31) Аветіков, Давид Соломонович; Скікевич, Маргарита Георгіївна; Іваницька, Олена Сергіївна; Білоконь, Сергій Олександрович; Лунькова, Юліана Станіславівна; Ілляшенко, Юлія Іванівна; Avetikov, D. S.; Skikevych, M. G.; Ivanytska, O. S.; Bilokon, S. O.; Lunkova, Yu. S.; Illiashenko, Yu. I.Травми виросткових відростків та пов’язані з цим патологічні стани в скронево-нижньощелепних суглобах натепер є предметом постійних дискусій і суперечних поглядів серед актуальних проблем хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії. Метою дослідження було порівняти різні стратегії лікування переломів виросткового відростку, як лікувальної хірургічної тактики, так і в якості профілактики внутрішніх порушень СНЩС шляхом проведення відкритої репозиції з верхньощелепною фіксацією, відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією та ендоскопічної репозиції з внутрішньою фіксацією. Було проведений ретроспективний аналіз історій хвороби пацієнтів із переломами виросткового відростку нижньої щелепи. Виклад основного матеріалу дослідження. Закрита репозиція, згідно даних, особливо іноземних авторів, вважається стандартним лікуванням переломів виросткових відростків нижньої щелепи. Припущення, що закрита репозиція призведе до меншої кількості ускладнень, хоча естетика та функціональність будуть такими ж, як і лікування шляхом проведення відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією, спонукало до його ретельного вивчення. Неінвазивний характер цього методу, як наслідок, за нашими спостереженнями, призводить до дуже незначного пошкодження лицевого нерву у 22% випадків. Незважаючи на численні дискусії, автори все ще не можуть дійти згоди щодо оптимального алгоритму лікування переломів даної нозології. У 11% випадків нами не знайдено помітної різниці між результатами відкритого чи закритого типу лікування. Проте в деяких інших дослідженнях закрите лікування вважається небажаним. Висновок з дослідження. Натепер ендоскопічна хірургія, безумовно, є гарною заміною класичних оперативних доступів при хірургічному лікування переломах виросткового відростка та унеможливлює наявність ускладнень щодо внутрішніх порушено скронево-нижньощелепного суглобу та його ендопротезування, також ускладнень, пов’язаних із традиційною відкритою технікою, таких як пошкодження лицьового нерву, утворення рубців, і ускладнень, пов’язаних проведенням відкритої репозиції з верхньощелепною фіксацією та відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією. Injuries of condylar processes and related pathological conditions in the temporomandibular joints are currently the subject of constant discussions and conflicting views among the current problems of oral and maxillofacial surgery. The aim of the study was to compare different strategies for treating condylar fractures, both as curative surgical tactics and as prevention of internal disorders of the TMJ by performing open reposition with maxillary fixation, open reposition with internal fixation, and endoscopic reposition with internal fixation. A retrospective analysis of the medical histories of patients with fractures of the condylar process of the mandible was performed. Presentation of the main research material. Closed repositioning, according to data, especially from foreign authors, is considered a standard treatment for fractures of the condylar processes of the lower jaw. The assumption that closed reduction would result in fewer complications, although the aesthetics and functionality would be the same as treatment by open reduction with internal fixation, prompted its careful study. The non-invasive nature of this method, as a result, according to our observations, leads to very minor damage to the facial nerve in 22% of cases. Despite numerous discussions, the authors still cannot agree on the optimal treatment algorithm for fractures of this nosology. In 11% of cases, we found no significant difference between the results of open or closed treatment. However, in some other studies, closed treatment is considered undesirable. Research conclusion. Currently, endoscopic surgery is certainly a good substitute for classical operative approaches in the surgical treatment of condylar fractures and prevents the occurrence of complications related to the internal temporomandibular joint and its endoprosthetics, as well as complications associated with the traditional open technique, such as damage to the facial nerve, formation of scars and complications associated with open reposition with maxillary fixation and open reposition with internal fixation.Документ Загоєння лунки видаленого зуба за умов розвинення гострого гнійного альвеоліту залежно від місцевого лікування(2024) Локес, Катерина Петрівна; Чумак, Юлія Вікторівна; Лобань, Галина Андріївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Резвіна, Катерина Юріївна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Lokes, K. P.; Chumak, Yu. V.; Loban, G. A.; Faustova, M. O.; Rezvina, K. Yu.; Havryliev, V. M.Частота альвеолітів становить приблизно 3% для всіх рутинних видалень і може сягати понад 30% при проведенні операції видалення третіх молярів нижньої щелепи. На процеси загоєння лунки видаленого зуба має вплив широкий спектр факторі екто- та ендогенного походження, причому особливу увагу слід приділяти місцевому лікуванню. Було обстежено 20 пацієнтів з діагнозом гострий гнійний альвеоліт. Пацієнти були розподілені на дві групи по 10 осіб у кожній. Пацієнтам першої групи (контрольної) у лунку видаленого зуба вводили турунду з йодоформом, у другій групі пацієнтам місцево застосовували турунду, змочену розчином декасану. Проводили клінічний огляд пацієнтів на 1-шу, 3-тю, 5-ту та 7-му добу після початку лікування.Об’єктивно у 3 пацієнтів групи контролю на початку лікування відмічали наявність колатерального набряку у піднижньощелепній та у нижніх відділах щічної ділянок. Інтраорально відзначали набряк та гіперемію слизової оболонки порожнини рота в ділянці видаленого зуба у всіх пацієнтів, лунки були виповнені сіруватим нальотом, залишками їжі та фрагментами зруйнованого кров’яного згустку, у 3 пацієнтів виявляли порожню лунку із залишками їжі. Серед об’єктивних клінічних ознак не відмічали суттєвої різниці із пацієнтами дослідної групи, що обумовлено тим, що лікування на даному етапі спостереження ще не проводилося. Використання марлевої турунди, змоченої декасаном, для місцевого лікування гострого гнійного альвеоліту, на відміну від стандартного використання йодоформного марлевого дренажа сприяло зменшенню суб’єктивних ознак, таких як наявність неприємного запаху з роту, відчуття нездужання, покращувало динаміку зниження больових відчуттів та зниження температури тіла до нормальних значень порівняно із групою контролю. Слід зазначити, що динаміка наявності колатерального набряку м’яких тканин обличчя не зазнавала суттєвої різниці між результатами обох клінічних груп. Проте зниження обмеження відкривання рота у пацієнтів дослідної групи мало більш інтенсивну динаміку. The frequency of dry socket is approximately 3% for all routine extractions and can reach more than 30% during mandibular third molars. A wide range of factors of ecto- and endogenous origin influence the healing processes of the socket of the extracted tooth, and special attention should be paid to local treatment. 20 patients diagnosed with acute purulent dry socket were examined. Patients were divided into two groups of 10 people each. Patients of the first group (control) were injected with turundum with iodoform into the socket of the extracted tooth, and in the second group of patients, turundum moistened with a solution of dekasan was applied locally. A clinical examination of patients was carried out on the 1st, 3rd, 5th and 7th days after the start of treatment. Objectively, in 3 patients of the control group, at the beginning of the treatment, the presence of collateral edema in the submandibular and in the lower parts of the buccal areas was noted. Intraorally, swelling and hyperemia of the mucous membrane of the oral cavity in the area of the extracted tooth were noted in all patients, the holes were filled with grayish plaque, food residues and fragments of a destroyed blood clot, in 3 patients an empty hole with food residues was found. Among the objective clinical signs, no significant difference was noted with the patients of the research group, which is due to the fact that the treatment at this stage of observation has not yet been carried out. The use of turunda gauze moistened with dekasan for the local treatment of acute purulent dry socket, in contrast to the standard use of iodoform gauze drainage, contributed to the reduction of subjective symptoms, such as the presence of bad breath, a feeling of malaise, improved the dynamics of pain reduction and body temperature reduction to normal values compared to the control group. It should be noted that the dynamics of the presence of collateral edema of the soft tissues of the face did not differ significantly between the results of both clinical groups. However, the decrease in the limitation of mouth opening in the patients of the experimental group had more intensive dynamics.Документ Перспективи дистанційної освіти у медицині(Полтавський державний медичний університет, 2023) Скікевич, Маргарита Георгіївна; Волошина, Людмила Іванівна; Локес, Катерина Петрівна; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Skikevych, M. Н.; Voloshyna, L. І.; Lokes, K. Р.; Havryliev, V. М.Питання застосування дистанційної форми навчання в медичних навчальних закладах залишається дискутабельним. Перевагами дистанційної освіти є можливість навчання одразу великої кількості студентів. Виходячи з компетентнісного підходу у підготовці фахівців, ми розглядаємо нову роль здобувача вищої освіти в освітньому процесі. З пасивного споживача знань він має стати активним учасником, який критично мислить, планує свою самостійну роботу, виявляє ініціативу і може формулюва-ти питання та знаходити рішення. Освоєння практичних навичок є головною складовою під час навчання майбутніх стоматологів. Нажаль, але таким шляхом вирішити це завдання неможливо. У нашій статті ми спробували провести огляд досліджень щодо використання дистанційних технологій та їх результативність використання у медичній освіті в цілому та стоматології зокрема. Мета – аналіз можливостей та перспектив використання дистанційної форми навчання в медичній освіті. Основна частина. Особливостями сучасної медичної освіти є збільшення відсотка самостійної роботи студентів у процесі навчання, широке використання інтерактивних форм. Глибоке вивчення тематичного матеріалу диктує необхідність застосування сучасних цифрових технологій, які дозволяють надати студенту повний та вільний доступ до великого обсягу матеріалу. Основними перевагами дистанційного навчання є гнучкість, модульність, паралельність, асинхронність, масовість, рентабельність, соціальність, інтернаціональність. Застосування як традиційної форми навчання, так і елементів дистанційного навчання сприяють удосконаленню професійного рівня викладачів та студентів. Відбувається творчий та професійний розвиток особистості майбутнього лікаря. Переорієнтація традиційно-го навчання виходить на принципово новий рівень. Студент стає активним учасником навчального процесу. Висновки. Впровадження нових інноваційних підходів з елементами дистанційного навчання дозволяє перевести процес навчання на якісно новий рівень, підвищити рівень компетентності студентів та сприяти їхній активній участі в освітньому процесі. Слід наголосити, що процес широкого впрова-дження дистанційних технологій навчання більш доцільний на етапі післядипломної освіти медичних працівників. А в структурі додипломної освіти ця форма може бути доповненням до практичних занять. Abstract. The issue of the use of distance learning in medical educational institutions remains debatable. The advantages of distance education include the ability to educate a large number of students simultaneously. Considering a competency-based approach to professional training, the new role of the higher education instructor in the educational process is determined by us. Instead of being a passive consumer of knowledge, they need to become an active participant who thinks critically, plans their independent work, shows initiative, and can formulate questions and find solutions. The acquisition of practical skills is the main component during the training of future dentists. Unfortunately, this task cannot be solved in this way. In our article, we tried to review research on the use of remote technologies and their effectiveness in medical education in general and dentistry in particular.The aim of this study is to analyze the possibilities and prospects of the use of distance learning in medical education.Main part. Features of modern medical education are the following: an increase in the percentage of independent work of students in the learning process, the wide use of interactive forms. A deep understanding of the subject matter necessitates the application of modern digital technologies, which grant students full and unrestricted access to a vast volume of material. The primary advantages of distance learning encompass flexibility, modularity, parallelism, asynchrony, scalability, cost-effectiveness, social integration, and international reach. Incorporating both traditional and distance learning components contributes to the enhancement of the professional competence of both educators and students. This transition leads to the creative and professional development of future healthcare professionals, fundamentally shifting the paradigm of conventional education, where students become active participants in the learning process.Conclusions. The introduction of new innovative approaches with elements of distance learning allows to transfer the learning process to a qualitatively new level, increase the level of students’ competence and promote their active participation in the educational process. It should be emphasized that the process of wide introduction of distance learning technologies is more appropriate at the stage of postgraduate education of medical workers. And in the structure of undergraduate education, this form can be an addition to practical classes.Keywords: distance learning; digital learning; information and communication technologies, medical education.Документ Effect of quercetin on lipid peroxidation state in experimental chemical rhinitis caused by alkaline burn(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-20) Netyukhailo, L. G.; Avetikov, D. S.; Hasiuk, Yu. A.; Нетюхайло, Лілія Григорівна; Аветіков, Давид Соломонович; Гасюк, Юрій АнатолійовичTreating inflammatory diseases of the nasal mucosa, particularly rhinitis, is one of the most pressing issues in medicine. Rhinitis is usually infectious and often seen in influenza and respiratory viral infections. This pathology can lead to dangerous complications, such as inflammation of the nasal cavity and paranasal sinuses, meningoencephalitis, brain abscess, and others. It is well known that inflammation is the basis for developing rhinitis. Inflammation involves several complex molecular reactions aimed at tissue repair and the fight against harmful factors. A significant amount of scientific research has been conducted to investigate the potential of antioxidants to prevent diseases that occur in the context of inflammation. However, the results have led to considerable uncertainty about the impact of antioxidants on inflammation. This prompted the need to study this issue as part of our work. In view of the above, there is a need to conduct studies using quercitin as a potential antioxidant agent. It will allow us to determine the effect of antioxidant properties on the course of the disease, particularly on the development of rhinitis. Quercitin, due to its antioxidant properties, protects the body from free radical damage and may be useful in treating various diseases. This study aimed to investigate the effect of quercetin on lipid peroxidation (LPO) during experimental chemical rhinitis. Chemical rhinitis was induced using a wet swab moistened with a 40% caustic soda solution inserted into each nostril. The drug is a bioflavianoid with the active ingredient quercetin. Assessment of the state of lipid peroxidation in the blood was performed by the following indicators: the content of diene conjugates (DC) - the initial products of lipid peroxidation, TBA-reagents. Indicators were studied in blood serum on the third and fourteenth days of the experiment.Документ Роль студентських олімпіад у підвищенні рівня професійних компетентностей майбутніх медиків(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Іваницька, Олена Сергіївна; Гончаренко, Наталія Іванівна; Іваницький, Ігор Олексійович; Локес, Катерина Петрівна; Буханченко, Ольга ПетрівнаУ сучасних умовах відбувається модернізація вітчизняної вищої освіти, спрямована на значне підвищення рівня професійної компетентності майбутніх фахівців. Одним із найважливіших видів навчальної діяльності стає самостійна робота студентів. Широкі можливості для самоосвіти здобувачів освіти мають студентські олімпіади. Вони стимулюють прагнення студентів до здобуття міцних знань, самоосвіти, формують у них інтерес до наукових досліджень, виховують лідерські якості.Документ Дистанційна освіта як складова підготовки лікаря на сучасному етапі(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Локес, Катерина Петрівна; Фаустова, Марія Олексіївна; Добровольська, Оксана Володимирівна; Аветіков, Давид СоломоновичДля оптимізації підготовки кваліфікованих лікарів до сучасного середовища, де диджиталізація суттєво впливає на надання медичних послуг, слід переглянути методи навчання здобувачів вищої медичної освіти.Документ Науково-методичні аспекти підвищення якості підготовки хірургів-стоматологів у Полтавському державному медичному університеті(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Скікевич, Маргарита Георгіївна; Волошина, Людмила Іванівна; Стебловський, Дмитро ВалерійовичПроаналізовано сучасні вимоги до відпрацювання практичних і теоретичних навичок на прикладі навчання хірургів-стоматологів у ПДМУ на кафедрі хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії. Обґрунтовано необхідність етапного оволодіння мануальними навичками і постійного моніторингу теоретичної підготовки студентів.Документ Діяльність Полтавського державного медичного університету в умовах воєнного стану(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Ждан, Вячеслав Миколайович; Дворник, Валентин Миколайович; Аветіков, Давид Соломонович; Бєляєва, Олена МиколаївнаРозглянуто основні аспекти діяльності Полтавського державного медичного університету в умовах воєнного стану. Закцентовано увагу на тому, що, незважаючи на повномасштабне вторгнення, університет неухильно дбає про збереження якості надання освітніх послуг та освітнього процесу, оновлення та вдосконалення освітніх програм, їх гармонізацію з кращими вітчизняними та закордонними аналогічними програмами. Наголошується, що підтримання безпечного, сприятливого та комфортного освітнього середовища залишається одним із пріоритетів освітньої діяльності. Деталізовано діяльність університету щодо підтримання та збереження ментального здоров’я населення, комбатантів і членів їх сімей зокрема. Показано, що університет, будучи соціально відповідальною інституцією, докладає чимало зусиль для реалізації Цілей сталого розвитку ООН. Висвітлено окремі кроки щодо поглиблення міжнародної інтеграції у сфері освіти і науки.Документ Аспекти планування освітнього процесу в закладі вищої освіти залежно від віку студентів(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Бойко, Ігор Васильович; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Іваницька, Олена Сергіївна; Буханченко, Ольга Петрівна; Яценко, Павло ІгоровичСучасний підхід до навчання здобувачів вищої освіти вимагає задоволення конкретних та індивідуалізованих освітніх потреб індивіда. Здобування вищої освіти необхідно організовувати вже не на суто педагогічних засадах, а з використанням андрагогічних принципів. Мета роботи - оптимізація навчального процесу в закладі вищої медичної освіти шляхом аналізу і кореляції чинних методик і розгляду андрагогічних принципів.Документ Роль малоінвазивних цитологічних досліджень у діагностиці та лікуванні уражень слинних залоз(Івано-Франківський національний медичний університет, 2024-03-28) Яценко, Павло Ігорович; Локес, Катерина Петрівна; Розколупа, Олександр Олексійович; Яценко, Ігор Володленович; Аветіков, Давид Соломонович; Yatsenko, P. I.; Lokes, K. P.; Rozkolupa, O. O.; Yatsenko, I. V.; Avetikov, D. S.Тонкоголкове аспіраційне цитологічне дослідження –це метод цитодіагностики, заснований на морфологічних дослідженнях окремих і невеликих групклітин, що аспіровано за допомогою тонкої голки. Діаг-ностична точність тонкоголкового аспіраційного цитологічного дослідження в оцінці набряків слинних залоз ви-вчалася у різних дослідженнях, але дані є дещо суперечливими та представлені у недостатній кількості для клі-нічного аналізу, що й обумовило обраний напрямок дослідження.Документ Оцінка знань як аспект підвищення якості підготовки лікарів-стоматологів(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-28) Андріянова, Ольга Юріївна; Каськова, Людмила Федорівна; Яценко, Павло Ігорович; Янко, Наталія Валентинівна; Уласевич, Лариса Павлівна; Павленкова, Оксана Сергіївна; Моргун, Наталія АнатоліївнаСтаття висвітлює застосування тестових форм контролю знань здобувачів освіти як спосіб під- вищення якості опанування навчального матеріалу з дисципліни.Документ Особливості клініки, діагностики й лікування уражень великих слинних залоз(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-19) Аветіков, Давид Соломонович; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Іваницька, Олена Сергіївна; Іваницький, Ігор Олексійович; Яценко, Павло Ігорович; Локес, Катерина Петрівна; Avetikov, D. S.; Havryliev, V. M.; Ivanytska, O. S.; Ivanytskyi, I. O.; Yatsenko, P. I.; Lokes, K. P.Ураження слинних залоз різного ґенезу досить поширене серед пацієнтів: пухлини цих органів складають 2,2-3,7% загальної кількості пухлин голови і шиї, 78-82% пухлин слинних залоз, а сіаладеніти – 3,8-6,7% загальної кількості запальних захворювань органів щелепно-лицевої локалізації. Проведено ретроспективне дослідження історій хвороб 174 пацієнтів, прооперованих у відділенні щелепнолицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського» ПОР. Результати дослідження. Згідно з отриманими даними плеоморфна аденома була найчастішою доброякісною пухлиною, а мукоепідермоїдна карцинома була найчастіше виявленою злоякісною пухлиною. Щодо початкових проявів, головним виявленням була пухлинна маса в 96,1% усіх випадків. Іншими проявами були випадкове ураження при дослідженнях зображення й місцевий біль або запалення. Зафіксовано поодинокі повідомлення про випадкові ураження під час візуалізації новоутворень. Пальпацію визнано чудовим клінічним параметром для топографічної локалізації та класифікації уражень щодо злоякісності з доведеною значущістю в зразку через її високу чутливість для демонстрації вузликів у поверхневій частці (97,1%) і високу специфічність для вузликів у глибокій частці. Авторами встановлено, що середній час еволюції доброякісних пухлин був приблизно в три рази більший, ніж у злоякісних пухлин. Ці дані узгоджуються з даними літератури, що злоякісні пухлини більш агресивні й мають швидку еволюцію, натомість доброякісні мають підступний початок і повільний ріст. Висновок. Відповідно до цього дослідження, ураховуючи досвід нашої клініки, наявність і візуалізація поодинокого вузла в привушній ділянці є основним клінічним проявом раку привушної залози. Плеоморфна аденома – найбільш поширений гістологічний тип, і субтотальна паротидектомія зі збереженням лицевого нерва є найкращим методом лікування цих пацієнтів.Документ Prevalence of inflammatory diseases of the nose among patients with odontogenic purilent-inflammatory diseases of maxillo-facial location(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-20) Steblovskyi, D. V.; Kopchak, A. V.; Lokes, K. P.; Bilokon, S. O.; Voloshyna, L. I.; Popovych, I. Yu.; Стебловський, Дмитро Валерійович; Копчак, А. В.; Локес, Катерина Петрівна; Білокінь, Сергій Олександрович; Волошина, Людмила Іванівна; Попович, Іван ЮрійовичAccording to domestic and foreign authors, the incidence of chronic sinusitis has increased more than 2 times over the past 10 years, and the specific weight of patients hospitalized in ENT – inpatients increases annually by 1.5-2% and has no tendency to decrease. Such information, apparently, is due not to the true ratio of sinusitis of various etiologies, but to the peculiarity of the examination of patients with this pathology in dental and otorhinolaryngological hospitals. The peak of admissions of patients with odontogenic sinusitis to the Department of Maxillofacial Surgery of Poltava Regional Clinical Hospital occurred in 2019 – 272 (16.7%) cases of sinusitis, the lowest rate of hospitalization was recorded in 2008 – 195 (about 11.9%). The most common diagnosis was: “Exacerbation of chronic odontogenic sinusitis” – 817 (50.2%) cases, which is consistent with the literature data. Patients with the diagnosis: “Acute odontogenic sinusitis” accounted for the minimum rate – 2.4% of cases. Recurrence of sinusitis was observed on average in 2017-2023 in 5.2% of cases. In 19.3% of cases, there was a discrepancy between the diagnosis of the referring institution and the clinical diagnosis. In 2.6% of cases, the clinical diagnosis did not correspond to the described clinical data. 59.2% of patients were referred from dental polyclinics and offices; 15.7% of patients were referred by related specialists (ENT, neurologist); 14.7% went to the hospital themselves; in 10% of cases, data on the sending institution were missing. The problem of prevention, diagnosis (including differential) and treatment of odontogenic sinusitis is an urgent task of dentistry. Among the causes of the development of the disease, a significant part is pathological processes, the development of which was facilitated by inadequate medical tactics for the treatment of chronic inflammatory processes in the area of molars of the upper jaw. The use of traditional methods of radical surgical treatment is often accompanied by chronicity of the process.Документ Application of platelet-riched plasma in the complex treatment of patients with complete dislocation of maxillary teeth(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-20) Ivanytska, O. S.; Bilash, S. M.; Lychman, V. O.; Toropov, O. A.; Avetikov, D. S.; Horban, I. I.; Іваницька, Олена Сергіївна; Білаш, Сергій Михайлович; Личман, Віталій Олександрович; Торопов, Олександр Анатолійович; Аветіков, Давид Соломонович; Горбань, І. І.Restoring the connection between the tooth and the periodontium is the primary goal of complex treatment, which involves the formation of new bone and cement, restoring the periodontal ligament and blood supply to the pulp from the surrounding tissues. The study aimed to investigate the effect of platelet-rich plasma as a medium for temporarily storing a dislocated tooth on the regeneration and reconstruction of its tissues after replantation of an extracted tooth compared to saline and water. In this study, 30 adult male Wistar rats were used, and a tooth was extracted and then replanted. A fibroblast cell activity analysis was performed after 72 hours to determine cell viability. Cells incubated in platelet-rich plasma medium had a higher percentage of cell viability (82.7±5.1), followed by saline (74.3±4.2) with statistical significance (p>0.001). The minimum percentage was recorded in cells in the medium with tap water (68.8±3.9). The pulp, dentin and cementum of the group where the teeth were placed in platelet-rich plasma showed normal histological features, demonstrating optimal tissue remodelling and attachment to the surrounding bone. There were no signs of root resorption. In summary, this study used several temporary storage procedures and evaluated changes in histological events that occurred during the storage of extracted teeth and replantation until the time of recording of the success of the replantation. The study's results indicate the use of platelet-rich plasma as a storage medium, as it significantly preserves the viability of dental cells compared to water and saline solutions.Документ The role of immunogram in the diagnostics of chronic sialoadenitis and tumors of the salivary glands(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-20) Havryliev, V. M.; Avetikov, D. S.; Pronina, O. M.; Skikevych, M. G.; Yatsenko, I. V.; Bukhanchenko, O. P.; Гаврильєв, Віктор Миколайович; Аветіков, Давид Соломонович; Проніна, Олена Миколаївна; Скікевич, Маргарита Георгіївна; Яценко, Ігор Володленович; Буханченко, Ольга ПетрівнаEpidemiological studies show a high prevalence of dental caries among children in Ukraine, ranging from 53.84% to 96.67%. Somatic pathology is a significant risk factor for the onset and development of caries. In Ukraine, the number of children in need of mental development correction is growing. Therefore, our study aimed to investigate the features of dental caries in children with neuropsychiatric disorders. We examined 108 children aged 13-18 years with neuropsychiatric disorders (main group) and 86 practically healthy children (comparison group). The main group consisted of 48 children with mild to moderate mental retardation, 38 children with autism, and 22 children with Down syndrome. We studied the prevalence of caries (in %), caries intensity (CSI) and level of dental care (LDC). It was found that in children with neuropsychiatric disorders, the prevalence of dental caries is significantly higher than in children in the comparison group and on average is 92.60±2.52% with a caries intensity of 8.56±0.54 teeth, and 75.58±4.63% and CSI = 5.17±0.47 teeth, respectively (p<0.001). It was found that the prevalence of caries was higher in children with Down syndrome than in children with mild mental retardation and autism. The level of dental care for children was analyzed and it was found that children aged 13-15 years, including the comparison group, have an insufficient level of dental care, which is, however, at the age of 16-18 years the level of dental care has significantly improvedДокумент Сучасний погляд на питання діагностики рецесії ясен(Полтавський державний медичний університет, 2024-03-20) Іваницька, Олена Сергіївна; Локес, Катерина Петрівна; Іваницький, Ігор Олексійович; Буханченко, Ольга Петрівна; Ivanytska, O. S.; Lokes, K. P.; Ivanytskyi, I. O.; Bukhanchenko, O. P.Зважаючи на те, що оголення кореня зуба, є не лише естетичною вадою, але й викликає у пацієнтів дентальну гіперчутливість, пришийковий карієс та некаріозні ураження, і навіть призводить до втрати зуба, вивчення причин й особливостей розвитку рецесії ясен, її вчасного виявлення є надзвичайно важливим й актуальним. Метою нашої роботи є аналіз та узагальнення наукових досліджень, присвячених вивченню факторів розвитку рецесії ясен, її діагностики, особливостей клінічної картини, що є необхідною умовою вирішення проблеми успішного лікування цього захворювання. Проведено пошук і вивчення наукових публікацій із зазначеної проблематики у бібліотечних джерелах та пошукових системах PubMed, Web of Science, OUCI (Open Ukrainian Citation Index), Index Copernicus.y всьому світі поширеність рецесії ясен коливається від 9,7% у підлітків до майже 100% у дорослих. В ході досліджень більшості дослідників було встановлено найбільшу кількість ділянок рецесії як на верхній, так і на нижній щелепі навколо центральних і бічних різців, а також правого першого моляра. В той же час інші дослідники доводять, що найчастіше рецесія ясен виникає у ділянці премолярів та іклів. Але всі дослідники сходяться у думці, що це захворювання є поліетіологічним. При цьому автори по-різному оцінюють значення того чи іншого фактора, що провокує виникнення рецесії. Крім того, за певних умов можуть поєднуватись декілька чинників при домінуванні якогось із них. Хоча фахівцями розроблялись різні класифікації, та спроби запропонувати таку, яка б найбільш точно відображала характерні особливості даної патології, тяжкість проявів та прогнози її лікування, продовжуються і до тепер. Таким чином, серед чинників, що провокують розвиток апікальної міграції ясеневого краю, провідну роль відіграють тонкий біотип ясен та особливості анатомо-морфологічної будови тканин пародонту, запальні захворювання у порожнині рота, неправильне виконання гігієнічних та профілактичних заходів, ортопедичні конструкції, ортодонтичні апарати, що призводять до механічної травми. Незважаючи на велику кількість існуючих класифікацій рецесії ясен жодна з них не може повністю задовольнити лікарів-стоматологів, оскільки не здатна з об’єктивною точністю визначити всі клінічні прояви захворювання, встановити зв’язок з його етіологією, спрогнозувати перебіг.