Безпосередня імплантація в реабілітації пацієнтів з ураженим пародонтом

Abstract

Стаття висвітлює оптимізацію протоколу реабілітації пацієнтів із захворюваннями пародонту за умов використання методики безпосередньої дентальної імплантації. Для досягнення цілей було відібрано 50 пацієнтів, які мали показання до встановлення імплантатів у фронтальній ділянці верхньої й нижньої щелеп, відповідно 23 і 27 пацієнтів. Клінічне дослідження проводили за загальноприйнятими методиками. Резорбтивно-деструктивні процеси в періапікальних тканинах вивчали за допомогою конусно-променевої комп’ютерної томографії. Стан гігієни порожнини рота визначали за допомогою індексу зубного нальоту (PI) (Silness, Löe, 1964). Якість інтеграції імплантатів і стан альвеолярної кістки оцінювали за допомогою рентгенологічних методів, ступінь стабільності імплантатів визначали за допомогою приладу Osstell. Операцію виконували без відшарування слизово-окісного клаптя, за винятком випадків, коли виявляли інфіковані періапікальні тканини. Проводили кісткову аугментацію біологічно активним матеріалом «Bio-oss», який перемішували з аутоплазмою пацієнта, збагаченою факторами росту. У більшості випадків було реалізовано одноетапний протокол імплантологічного лікування. Готову тимчасову ортопедичну конструкцію фіксували наступного дня. Через 6 місяців користування тимчасовим зубним протезом проводили заміну на постійну конструкцію – металокерамічні мостоподібні протези з гвинтовою фіксацією. Отримані результати дослідження свідчать про доцільність і високу ефективність використання безпосередньої імплантації для заміщення дефектів зубних рядів незнімними конструкціями, у тому числі в пацієнтів із генералізованим пародонтитом.The article highlights the optimization of the rehabilitation protocol for patients with periodontal disease using the direct dental implantation technique. To achieve the goals, 50 patients were selected who had indications for implant placement in the anterior region of the upper and lower jaws, 23 and 27 patients, respectively. The clinical study was conducted according to generally accepted methods. Resorptive and destructive processes in the periapical tissues were studied using cone-beam computed tomography. The state of oral hygiene was determined using the plaque index (PI) (Silness and Löe, 1964). The quality of implant integration and the condition of the alveolar bone were assessed using radiological methods, and the degree of implant stability was determined using an Osstell device. The operation was performed without detachment of the muco-periosteal flap, except when infected periapical tissues were detected. Bone augmentation was performed with the biologically active material "Bio-oss", which was mixed with the patient's autoplasm enriched with growth factors. In most cases, a one-stage implant treatment protocol was implemented. The finished temporary orthopedic structure was fixed the next day. After 6 months of use, the temporary denture was replaced with a permanent structure - metal-ceramic bridges with screw fixation. The obtained results of the study indicate the feasibility and high efficiency of using direct implantation to replace dentition defects with fixed structures, including in patients with generalized periodontitis.