Хронічне захворювання нирок та цереброваскулярна патологія

Abstract

Актуальність. Хронічне захворювання нирок – збірне поняття, що включає ушкодження нирок або зниження їх функції протягом більше 3 місяців. За різними оцінками хронічне захворювання нирок уражає 8-16% усієї популяції земної кулі, і цей показник невпинно зростає. Етіологічними факторами хронічного захворювання нирок найчастіше виступають діабетична нефропатія, гломерулонефрит, гіпертензивна нефропатія, тубулоінтерстиціальні захворювання нирок, полікістозна дегенерація нирок тощо. Серед маркерів хронічного захворювання нирок, що зумовлюють ступінь важкості захворювання виділяють швидкість клубочкової фільтрації та альбумінурію. Мета: огляд та систематизація результатів світових досліджень хронічного захворювання нирок як фактора ризику цереброваскулярної патології та чинника, що визначає вираженість інсульту та ступінь постінсультних наслідків. Результати огляду літератури: Зниження швидкості клубочкової фільтрації є незалежним фактором ризику цереброваскулярної патології. Існує незалежний зв'язок між протеїнурією та ризиком інсульту. Хронічне захворювання нирок асоціюється з клінічною важкістю інсультів та з вираженістю постінсультних наслідків. Хронічне захворювання нирок має достовірні асоціації з вираженістю нейровізуалізаційних маркерів церебральної мікроангіопатії. Дотепер не з’ясовані механізми розвитку цереброваскулярної патології у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок, але вважається, що вони є комплексними, із залученням різноманітних чинників, одним із яких є артеріальна гіпертензія. Певне значення у розвитку цереброваскулярної патології при хронічному захворюванні нирок має порушення гематоенцефалічного бар’єру. Хронічне захворювання нирок – незалежний фактор ризику атеросклеротичного ураження церебральних артерій. Значна увага приділяється генетичному фактору в системі «хронічне захворювання нирок – цереброваскулярна патологія». Певні моногенні мутації одночасно можуть мати негативний вплив на розвиток ниркової патології та цереброваскулярної патології. Відмічена роль гемодіалізу як чиннику, що опосередковує зв'язок між хронічним захворюванням нирок та цереброваскулярною патологією. Висновок: Хронічне захворювання нирок та цереброваскулярна патологія мають багато спільних патофізіологічних механізмів. Розуміння взаємодії між нирковими пошкодженнями та порушеннями кровопостачанням мозку та, відповідно, тісна співпраця неврологів та нефрологів є важливим для мінімізації цереброваскулярних ускладеннь у пацєінтів з хронічним захворюванням нирок.

Introduction. Chronic renal disease is an umbrella term including kidney impairment or impaired renal function for more than 3 months. According to various estimates, chronic renal disease affects 8-16% of the world's population, and this figure is growing steadily. The etiological factors of chronic renal disease the most commonly include diabetic nephropathy, glomerulonephritis, hypertensive nephropathy, tubulointersti- tial kidney disease, and polycystic kidney disease. Glomerular filtration rate and albuminuria are the most valuable markers of chronic renal disease that determine the severity of the disease. The objectives of this article is to review and systematize the results of global studies of chronic renal disease as a risk factor for cerebrovascular pathology and a factor, which determines the severity of stroke as well as post-stroke consequences. Results. Decreased glomerular filtration rate is an independent risk factor for chronic renal disease. There is an independent link between proteinuria and the risk of stroke. Chronic renal disease is associated with the clinical severity of strokes and the severity of post-stroke sequelae. Chronic renal disease has significant associations with the severity of neuroimaging markers of cerebral microangiopathy. The mechanisms of the development of cerebrovascular pathology in patients with chronic kidney disease have not been clearly understood, but are thought to be complex, involving a variety of factors, including arterial hypertension, impaired lipid metabolism, diabetes mellitus, and some others. Haemo-cerebral barrier disruptions due to chronic renal disease may contribute to the development of chronic renal disease. Moreover, chronic renal disease is an independent risk factor for atherosclerotic lesions of cerebral arteries. Considerable attention is paid to the genetic factors in the axis "chronic renal disease - cerebrovascular pathology". Certain monogenic mutations can simultaneously have a negative impact on the development of chronic renal disease and cerebrovascular pathology. Recently the role of haemodialysis as a factor that mediates the relationship between chronic kidney disease and cerebrovascular pathology has been found out. Conclusion. Chronic renal disease and cerebrovascular pathology have many common pathophysiological mechanisms. Understanding the interaction between renal damage and impaired cerebral blood supply as well as close collaboration between neurologists and nephrologists are important issues to manage cerebrovascular complications effectively in patients with chronic renal disease.