М’якотканинні ускладнення в ранньому післяопераційному періоді після остеосинтезу п’яткової кістки

Abstract

Вступ. Складна анатомія та біомеханіка п’яткової кістки є важливою складовою у опороздатності нижньої кінцівки. За даними літератури, переломи п’яткової кістки зустрічаються у 2% від усіх переломів кісток скелету. Переважна більшість серед таких переломів (майже 75%) – це внутрішньосуглобові пошкодження, що є результатом високоенергетичної травми. Абсолютна більшість досліджень показують беззаперечну перевагу хірургічної тактики лікування внутрішньосуглобових переломів п’яткової кістки у відділений термін. Консервативне лікування зміщених переломів, в свою чергу, розглядається як альтернативне у випадках, де є абсолютні протипоказання до хірургічного. Аналіз достовірних джерел демонструє кращі віддалені функціональні результати у пацієнтів, пролікованих за допомогою малоінвазивних методик. На сьогоднішній день не до кінця вирішеним залишається питання щодо взаємозв’язку вибору методики хірургічного лікування та ранніх післяопераційних ускладнень з боку м’яких тканин. Мета роботи. Проаналізувати м’якотканинні ускладнення в ранньому післяопераційному періоді після остеосинтезу п’яткової кістки та визначити взаємозв’язок між частотою таких ускладнень та різними методами хірургічного лікування. Матеріали та методи. Було проаналізовано результати лікування 42 пацієнтів з переломами п’яткових кісток зі зміщенням (47 переломів). Пацієнтів було розподіллено на 3 групи в залежності від оперативних технік, які були застосовані при лікуванні: відкрита пряма репозиція через розширений L-подібний доступ з подальшою фіксацією пластиною, малоінвазивна відкрита репозиція через доступ до підтаранного синусу з наступною фіксацією п’ятковою міні-пластиною, закрита репозиція з транскутанною фіксацією спонгіозними гвинтами. Результати. Було зафіксовано основні м’якотканинні ускладнення в ранньому післяопераційному періоді після остеосинтезу п’яткової кістки серед пацієнтів різних груп, та визначено взаємозв’язок між частотою таких ускладнень та різними методами хірургічного лікування. Висновки. Використання малоінвазивних методик хірургічного лікування переломів п’яткової кістки зі зміщенням дозволяє запобігти низці ранніх післяопераційних ускладнень з боку м’яких тканин, дає можливість пришвидшити загоєння ран та не допускає розвитку вторинних інфекційних ускладнень.Introduction. The complex anatomy and biomechanics of the calcaneal bone is an important component in stability of a lower extremity. According to the literature, calcaneus fractures occur in 2% of all skeletal bone fractures. The vast majority of such fractures (almost 75%) are intra-articular injuries resulting from high-energy trauma. The absolute majority of studies show the indisputable advantage of surgical tactics for the treatment of intra-articular fractures of the calcaneal bone in a remote period. Conservative treatment of displaced fractures, in turn, is considered as an alternative in cases where there are absolute contraindications to surgical treatment. An analysis of reliable sources demonstrates better long-term functional results in patients treated by applying minimally invasive techniques. To date, the question of the relationship between the choice of surgical treatment method and early postoperative complications from soft tissues remains not fully resolved. The purpose of this work is to analyze soft tissue complications in the early postoperative period after calcaneus osteosynthesis and to determine the relationship between the frequency of such complications and various methods of surgical treatment. Materials and methods. The treatment outcomes of 42 patients with displaced calcaneal fractures (47 fractures) were analyzed. Patients were divided into 3 groups depending on the surgical techniques used in the treatment: open direct reduction through an extended L-shaped approach followed by fixation with a plate, minimally invasive open reduction through access to the subtalar sinus followed by the fixation with a calcaneal mini-plate, closed reduction with transcutaneous cancellous screw fixation. Results. The main soft-tissue complications in the early postoperative period after calcaneus osteosynthesis among patients of different groups were recorded, and the relationship between the frequency of such complications and various methods of surgical treatment was established. Conclusion. The use of minimally invasive methods of surgical treatment for displaced calcaneus fracture prevents a number of early postoperative complications in soft tissues, promotes wound healing and prevents the development of secondary infectious complications.