Вплив модуляторів транскрипційних чинників NF-КАПА B і NRF2 на показники оксидативно-нітрозативного стресу в тканинах тонкої кишки щурів після лапаратомії на тлі ліпополісахарид-індукованої системної запальної відповіді

Abstract

Вивчали вплив модуляторів транскрипційних чинників NF-κB та Nrf2 на показники оксидативнонітрозативного стресу в тканинах тонкої кишки щурів після виконання операції лапаротомії на тлі відтворення ліпополісахарид (ЛПС)-індукованої системної запальної відповіді (СЗВ). Дослідження були проведені на 35 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 220-250 г, розподілених на 5 груп: 1-ша (контрольна) – «хибнооперовані» тварини; 2-га – щурам виконували лапаротомію після відтворення ЛПС-індукованої СЗВ; тваринам 3-ї, 4-ї та 5-ї груп після лапаротомії, змодельованої на тлі ЛПСіндукованої СЗВ протягом 7-діб внутрішньоочеревинно вводили, відповідно, інгібітор активації NFκB амонію піролідиндитіокарбамат (у дозі 76 мг/кг), індуктор Nrf2 диметилфумарат (у дозі 15 мг/кг у 10% розчині диметилсульфоксиду) та водорозчинну форму кверцетину (у дозі 100 мг/кг, що становить 10 мг/кг у перерахунку на кверцетин), відповідно. Дослідження проводили через 7 діб після часу «хибної» операції або лапаротомії. Виявлено, що застосування піролідиндитіокарбамату амонію, диметилфумарату, а також водорозчинної форми кверцетину за умов поєднаного впливу хірургічної травми (лапаротомії) та ЛПС S. typhi значно обмежує продукцію супероксидного аніонрадикала різними джерелами (мікросомами та конститутивними ізоформами NO-синтази у неспряженому стані, мітохондріями та NADPH-оксидазою лейкоцитів), загальну та індуцибельну NO-синтазну активність, утворення пероксинітриту у тканинах тонкої кишки щурів. Виявлено здатність диметилфумарату, на відміну від піролідиндитіокарбамату амонію та кверцетину, покращувати за умов експерименту конститутивний синтез оксиду азоту.