Ортопедична реабілітація пацієнтів з хронічним генералізованим парадонтитом за допомогою дентальної імплантації

Abstract

Одним із найпоширеніших методів корекції дефектів зубного ряду, що застосовуються в сучасній стоматології, є дентальна імплантація. Разом з тим, в умовах патології пародонту планування та проведення дентальної імплантації викликає певні складності. Метою роботи було проведення аналізу клінічної ефективності ортопедичної реабілітації з опорою на імплантати хворих на хронічний пародонтит. Завдання дослідження полягало у вивченні та порівнянні показників стабільності імплантатів, маргінальної втрати кісткової тканини та післяопераційних ускладнень у пацієнтів з хронічним генералізованим пародонтитом за умов використання методики безпосередньої та відстроченої дентальної імплантації. Для досягнення мети авторами було сформовано дві групи спостереження, в яких проведено заміщення дефектів зубних рядів за допомогою дентальних імплантатів у пацієнтів із генералізованим пародонтитом І-ІІ ступеня важкості. Першу групу склали 10 пацієнтів, якім проведена безпосередня імплантація та негайне функціональне навантаження. В другій групі було10 пацієнтів, після відстроченої імплантації навантаження відбувалося в загальноприйняті терміни (2-3 місяця на нижній щелепі та 4-5 місяців на верхній). Стабільність імплантатів визначали за допомогою пристрою Osstell ISQ. Проведено порівняння показників стабільності імплантатів при різних протоколах імплантації та функціонального навантаження: безпосередне та відстрочене навантаження. Максимальне значення стабільності імплантатів регіструються через один рік. Цей факт доведено у статистично достовірному збільшенні (р<0,05) стабільності імплантата в обох групах. Рентгенологічна оцінка резорбції кісткової тканини в пришійковій ділянці після першого року навантаження, вказує на певні ризики проведення безпосередньої імплантації і негайного функціонального навантаження. Таким чином, ефективне протезування пацієнтів із генералізованим пародонтитом визначається персоналізованим підхом до кожного окремого випадку із урахуванням місцевих факторів та індивідуальних особливостей організму. Найчастіше, саме незадовільна гігієна порожнини рота, яка призводить до збільшення кількості назубних відкладень та створюють передумови для виникнення загострення запально-дистрофічного процесу в тканинах пародонта. One of the most common methods of correcting dental defects used in modern dentistry is dental implantation. However, in conditions of periodontal pathology, planning and carrying out dental implantation causes certain difficulties. The aim of the work was to analyze the clinical effectiveness of orthopedic rehabilitation based on implants in patients with chronic periodontitis. The task of the study was to study and compare the indicators of implant stability, marginal bone tissue loss and postoperative complications in patients with chronic generalized periodontitis under the conditions of using the technique of immediate and delayed dental implantation. The object and methods of research. To achieve the goal, the authors formed two observation groups, in which the replacement of tooth row defects with the help of dental implants was performed in patients with generalized periodontitis of the I-II degree of severity. The first group consisted of 10 patients who underwent direct implantation and immediate functional loading. There were 10 patients in the second group, after delayed implantation, loading occurred in the generally accepted terms (2-3 months on the lower jaw and 4-5 months on the upper). The stability of the implants was determined using the Osstell ISQ device. A comparison of the indicators of implant stability with different implantation protocols and functional load: immediate and delayed load was carried out. Conclusion. The maximum value of stability of implants is registered after one year. This fact is proven in a statistically significant increase (p<0.05) in the stability of the implant in both groups.X-ray evaluation of bone tissue resorption in the cervical area after the first year of loading indicates certain risks of direct implantation and immediate functional loading. Thus, effective prosthetics for patients with generalized periodontitis is determined by a personalized approach to each individual case, taking into account local factors and individual characteristics of the body. Most often, it is unsatisfactory oral hygiene that leads to an increase in the amount of dental deposits and creates prerequisites for the exacerbation of the inflammatory-dystrophic process in the periodontal tissues.