Diarrhoeal syndrome: algorithm of examination and tactics of patient management

Abstract

The article analyzes the current data on the diagnosis and treatment of diarrhoeal syndrome and proposes an algorithm for diagnostic search and tactics for managing a patient with acute infectious diarrhoea. General statistical information about the nature and prevalence of diseases associated with diarrhoea and adverse effects are presented. A modern definition of diarrhoea is given, and classification is provided by the course duration. The leadingpathogenetic mechanism of development is presented. The article describes the primary syndromes in the clinic of infectious diarrhoea, particularly gastrointestinal tract lesions, dehydration and intoxication, which is necessary for a doctor to conduct a topical diagnosis, understand the severity of the disease and determine treatment tactics. The diagnostic search stages, which include a thorough general clinical examination of patients and the use of laboratory and instrumental research methods, are described in detail and, summarised and schematized in an algorithm. Attention is paid to the differential diagnosis of infectious and non-infectious genesis diarrhoea, primarily acute surgical and therapeutic conditions requiring different patient management tactics. A separate section is devoted to treating patients with diarrhoea of infectious origin, indications for hospitalization, and types of drug treatment. It is emphasized that rehydration is the cornerstone of treatment, symptomatic drugs are of limited interest, and antibiotics should be prescribed only in severe cases and in case of suspected invasive intestinal infections with enteropathogenic bacteria, as well as in patients at high risk of complications.В клінічній практиці діарейний синдром зустрічається при багатьох захворюваннях, які розрізняються за причинами, методами діагностики і лікування, тактикою ведення пацієнтів та прогнозом. Більшість випадків гострої діареї спричинені інфекційними чинниками. Діарея неінфекційного походження зустрічається значно рідше, зокрема при гострій хірургічній патології (апендицит, тромбоз мезентеріальних судин та ін.), отруєннях різними токсичними речовинами, грибами, хворобі Крона тощо, і потребує іншого алгоритму ведення хворого. Вищезазначене обумовлює практичну цінність диференціальної діагностики діарейного синдрому, необхідність застосування новітніх підходів у діагностиці та визначенні лікувальної тактики. Мета дослідження – проаналізувати сучасні підходи до діагностики і лікування діарейного синдрому та розробити алгоритм діагностичного пошуку і тактику ведення пацієнта з гострою діареєю інфекційного генезу.