Аналіз ефективності бортезоміб-вмісних схем у хворих на множинну мієлому

Abstract

Множинна мієлома належить до онкогематологічних захворювань, що вражає кістковий мозок і характеризується аномальною проліферацією пухлинних плазматичних клітин. Мета дослідження – визначити ефективність застосування схеми хіміотерапії, що складається з бортезомібу, леналідоміду та дексаметазону у пацієнтів з прогресією множинної мієломи з урахуванням факторів негативного прогнозу. Матеріали та методи дослідження. До І групи включено 23 пацієнти з прогресією множинної мієломи, які отримували хіміотерапію, що складалась з бортезомібу, леналідоміду та дексаметазону. До контрольної ІІ групи увійшли 18 практично здорових осіб. Хворі І групи були обстежені двічі: до початку специфічного лікування та після 3-х курсів після проведеної хіміотерапії. Оцінювали показники загального та біохімічного аналізів крові, мієлограму, імунофіксацію та електрофорез білків сироватки крові та сечі з оцінкою моноклонального парапротеїну, рівень ß2- мікроглобуліну. Відповідь на лікування оцінювали згідно з критеріями Міжнародної робочої групи з мієломи 2016 року. Результати дослідження. Серед пацієнтів, які отримували хіміотерапію як терапію І лінії, загальний показник відповіді становив 83,33% (15/18), із них дуже добру часткову відповідь виявлено у 77,78% (14/18) пацієнтів, часткову відповідь – у 5,55% (1/18), прогресію захворювання – у 16,67% (3/18) пацієнтів.

Introduction. Multiple myeloma is a hematologic malignancy that affects the bone marrow, characterized by the abnormal proliferation of tumor plasma cells. This study aims to assess the effectiveness of a chemotherapy regimen consisting of bortezomib, lenalidomide, and dexamethasone in patients with progressive multiple myeloma, considering negative prognostic factors. Materials and Methods. Group I comprised 23 patients with progressive multiple myeloma who received chemotherapy with bortezomib, lenalidomide, and dexamethasone. The control group (Group II) consisted of 18 healthy individuals. Patients in Group I were examined twice: once before the initiation of treatment and again after completing three courses of chemotherapy. The evaluation included general and biochemical blood analyses, myelogram, immunofixation, and electrophoresis of blood serum and urine proteins, as well as the assessment of monoclonal paraprotein and the level of β2-microglobulin. Treatment response was evaluated according to the criteria set by the International Myeloma Working Group (2016).