2022
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2022 за Автор "Babanina, M. Yu."
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Кардіоренальний синдром як позасуглобовий прояв ревматоїдного артриту(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Волченко, Григорій Вілійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Гордієнко, Олена Вікторівна; Zhdan, V. M.; Volchenko, H. V.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Gordienko, O. V.Стаття містить опис складного клінічного випадку кардіоренального синдрому ІІ типу у пацієнтки на ревматоїдний артрит із високим ступенем активності. Метою роботи було висвітлити проблему поліорганного ураження при важких аутоімунних захворюваннях, а також поділитися досвідом щодо діагностичних і терапевтичних підходів у подібних ситуаціях. На фоні тривалого суглобового синдрому у пацієнтки, підгостро, з’являється нова загрозлива симптоматика: ознаки запальної кардіоміопатії, серцева недостатність, нефропатія, гостра ниркова недостатність. Але завдяки інтенсивній протизапальній терапії вдалося значно пом’якшити активність міокардиту, відновити міокардіальну, і як наслідок, ниркову функцію. Успішність активного протизапального лікування підтвердила нашу діагностичну гіпотезу про кардіоренальний синдром. Ключовими для нас стали декілька клінічних орієнтирів. По-перше, той факт, що міокардит з міокардіальною дисфункцією та нефропатія із нирковою недостатністю виникли практично одночасно. Оскільки пацієнтка тривало перебувала під наглядом, до останнього часу, нам було достеменно відомо про відсутність будь-яких патологічних зрушень з боку функції серця і нирок. По-друге, підгострий початок кардіальної і ренальної симптоматики. І останнє, амілоїдоз або нефропатія, індукована нестероїдними протизапальними препаратами ніяким чином не могли пояснити активний перебіг запальної кардіоміопатії. Тому на підставі особливостей цієї клінічної ситуації нами було зроблено припущення кардіоренального синдрому, вірогідніше ІІ типу. Всі підтипи мають схожі клінічні ознаки, але їх походження багато в чому залежить від основного захворювання, анамнезу та особливостей специфічного ураження нирок і міокарда. Гіпоперфузія нирок у нашому випадку, не призвела до важких незворотних змін нефронів, що забезпечило відновлення ниркової функції. Але тривалий і глибокий епізод гіпоперфузії може бути частково, або повністю незворотнім, через ішемічний некроз епітелію канальців нефрону. Таким чином, ми показали складний клінічний випадок позасуглобового ураження у вигляді кардіоренального синдрому, а також алгоритм наших дій, щодо діагностики і лікування. Відносно рання діагностика кардіоренального синдрому очевидно дозволила досягти добрих результатів лікування за відносно короткий термін.Документ Прихильність до лікування та психоемоційний стан у пацієнтів з псоріатичним артритом і коморбідністю(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ishcheykina, Yu. O.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kyrian, O. A.На сучасному етапі розвитку медицини ефективність лікування залежить не тільки від професіоналізму лікаря, а також від відповідальності самого пацієнта. Встановлено, що низька прихильність є значною причиною зниження ефективності терапії та якості життя, збільшення ризику розвитку ускладнень та витрат на лікування, погіршення прогнозу захворювання та зниження тривалості життя пацієнтів. За даними ВООЗ, вплив на прихильність до лікування надають більше 250 факторів. До цього часу не розроблено «золотого стандарту» оцінки прихильності до лікування. Пацієнти з псоріазом, як правило, стикаються з соціальною стигматизацією та відторгненням, з подальшим глибоким впливом на впевненість у собі, самооцінку і почуття психоемоційного комфорту. Приєднання артриту ще більше впливає на психоемоційний статус пацієнта. Мета дослідження – аналіз психоемоційного стану, прихильності до лікування, медичного супроводу та рекомендацій щодо зміни способу життя у хворих на ерозивну форму ПсА з коморбідністю. До дослідження було включено 60 пацієнтів із достовірним діагнозом ПсА та коморбідною патологією. Хворі на ПсА з коморбідністю мали переважно середній рівень прихильності до лікарської терапії, медичного супровіду та низький рівень прихильності до рекомендацій щодо зміни способу життя. Прийом пероральних ГК асоціювався з високою прихильністю до лікарської терапії, у той час як низька прихильність до медичного супроводу співвідносилась з розладами психоемоційного стану, такими як тривога та депресія.