Перегляд за Автор "Gritsenko, Y."
Зараз показуємо 1 - 20 з 25
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ 30–річний досвід лікування інвагінації кишечнику у дітей власним способом(Івано-Франківський національний медичний університет, 2016) Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Питання об’єктивізації та вибору показань до консервативного лікування інвагінації кишечнику у дітей залишаються предметом дискусії. Проаналізовано досвід лікування 249 ( 172 хлопчики та 77 дівчаток) дітей з інвагінацією кишечнику віком від 2-х місяців до 13 років. Всього спостерігалося 265 випадків інвагінації кишечнику, включаючи 16 випадків рецидиву у 11 дітей. Консервативне лікування виконане 178 дітям (71,5%), оперована 71 дитина (28,5%). Для проведення аналізу діти були розподілені на 3 груп відповідно трьом десятирічним періодам. При статистичному аналізі відмічено зменшення кількості хворих за останнє десятиліття зі збільшенням числа дітей віком старше 1 року. В перший період відбулося впровадження наскрізної аероінсуффляції розробленої автором з відмовою від рентгенологічного контролю. В експерименті були розроблені способи об’єктивізації критеріїв консервативної дезінвагінації шляхом наскрізної аероінсуффляції. В другий період розроблений алгоритм лікування інвагінації кишечнику, розширені показання до консервативної дезінвагінації. У 5(22,7%) дітей з 22 дітей з давністю захворювання понад 24 години та у 6 (46,2%) з 13 дітей віком старше 1 року дезінвагінація виконана консервативно. В третій період розширені показання до консервативної дезінвагінації. У 11(57,9%) дітей з 19 дітей з давністю захворювання понад 24 години та у 20 (74,1%) з 27 дітей віком старше 1 року дезінвагінація виконана консервативно. З 14 дітей віком старше 1 року, що були оперовані, анатомічна причина виявлена у 4 (28,5%). Проаналізовано досвід лікування 11 дітей з 16-ма рецидивами кишкової інвагінації. В 7 випадках виконано консервативну дезінвагінацію, 4 дітей оперовано. В жодному випадку при оперативних втручаннях анатомічних причин, що могли викликати інвагінацію, не виявлено. Летальних випадків за період, що аналізувався, не було. Наскрізна аероінсуффляція є ефективним та об’єктивним методом консервативної дезінвагінації у дітей. Спроба консервативної дезінвагінації можлива у переважної більшості хворих при відсутності ознак перитоніту. Давність захворювання, вік хворого та наявність рецидиву не є абсолютними критеріями у виборі лікувальної тактики при інвагінації кишечнику; Вопросы объективизации и выбора показаний к консервативному лечению инвагинации кишечника у детей остаются предметом дискуссии. Проанализирован опыт лечения 249 (172 мальчика и 77 девочек) детей с инвагинацией кишечника в возрасте от 2-х месяцев до 13 лет. Всего наблюдалось 265 случаев инвагинации кишечника, включая 16 случаев рецидива у 11 детей. Консервативное лечение выполнено 178 детям (71,5%), оперирован 71 ребенок (28,5%). Для проведения анализа дети были распределены на 3 группы соответственно трем десятилетним периодам. При статистическом анализе отмечено уменьшение количества больных за последнее десятилетие с увеличением числа детей старше 1 года. В первый период начато внедрение сквозной аероинсуффляции разработанной автором с отказом от рентгенологического контроля. В эксперименте были разработаны способы объективизации критериев консервативной дезинвагинация путем сквозной аероинсуффляции. Во второй период разработан алгоритм лечения инвагинации кишечника, расширенны показания к консервативной дезинвагинация. У 5 (22,7%) детей с 22 детей с давностью заболевания более 24 часов и у 6 (46,2%) из 13 детей старше 1 года дезинвагинация выполнена консервативно. В третий период расширенны показания к консервативной дезинвагинация. У 11 (57,9%) из 19 детей с давностью заболевания более 24 часов и в 20 (74,1%) из 27 детей старше 1 года дезинвагинация выполнена консервативно. Из 14 оперированных детей старше 1 года анатомическая причина выявлена у 4 (28,5%). Проанализирован опыт лечения 11 детей с 16-ю рецидивами кишечной инвагинации. В 7 случаях выполнено консервативную дезинвагинация, 4 детей оперированы. Ни в одном из случаев при оперативных вмешательствах анатомических причин, которые могли вызвать инвагинацию, не обнаружено. Летальных случаев за анализируемый период не было. Сквозная аероинсуффляция является эффективным и объективным методом консервативной дезинвагинация у детей. Попытка консервативной дезинвагинация возможна у подавляющего большинства больных при отсутствии признаков перитонита. Давность заболевания, возраст больного и наличие рецидива не являются абсолютными критериями в выборе лечебной тактики при инвагинации кишечника; The issues on objectification and selection of indications for non-surgical reduction of bowel intussusception in children are still remaining challenging and disputable. This article presents the 3 decade experience in the treatment of this condition involved 249 pediatric patients (172 boys and 77 girls) aged from 2 months up to 13 years. The study was based on 265 cases of bowel intussusception, including 16 cases of recurrence in 11 children. Non-surgical treatment was performed on in 178 children (71.5%), 71 children (28.5%) were operated on. To analyze and to clarify the shifts might occur for 3 decades the children were divided into 3 groups according to three ten-year periods. The analysis of statistical data demonstrated the decrease in the number of patients over the past decade with increasing number of children aged over 1 year. The 1st decade was characterized by the development and experimental substantiation of through-flow pneumatic insufflation, its clinical testing and implementation with following rejection of radiographic guidance. The ways ensuring objectification criteria of non-surgical intussusception by through-flow pneumatic insufflation were developed experimentally. The 2nd decade (1996 – 2005) was marked by elaborating the algorithm of bowel intussusception reduction and broadening the indications for non-surgical disinvagination. 5 (22.7%) children out of 22 whose condition lasted over 24 hours since the onset of symptoms and 6 (46,2%) out 13 aged over 1 year were performed on non-surgical intussusception reduction. The 3rd decade was characterized by broadening the indications for non-surgical treatment. 11 (57.9%) children out of 19 whose condition lasted over 24 hours passed through non-surgical reduction. There were 27 children aged over 1 year, 7 (25.9%) of them were operated on, 20 (74.1%) patients were performed on non-surgical intussusception reduction. Only in 4 (28,5%) out of 14 aged over 1 year who were operated on, we found out anatomic causes of the condition. We have analised the experience in treating 11 children with 16 recurrences of bowel intussusception. In 7 cases we performed non-surgical reduction, 4 children were operated on. No anatomical causes or predispositions to intussusception were observed during the surgeries in these cases. No lethal outcomes were registered for the period studied. Thus, through-flow pneumatic insufflation is a quite effective and objective technique of non-surgical bowel intussusception reduction in infants. Attempts of non-surgical bowel intussusception bowel can be performed on in the majority of patients with no signs of peritonitis. The duration of the condition, age of patients and the presence of recurrence should not be considered as absolute criteria in choosing treatment tactics in managing bowel intussusceptionДокумент Вибір способу інтубації тонкої кишки у дітей з гострою хіругічною патологією органів черевної порожнини(Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, 2008) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Момотов, Олександр Григорійович; Момотов, Александр Григорьевич; Момотов, O.Проведено аналіз результатів лікування 125 дітей з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом, яким було виконано ітубацію кишечнику. Трансанальна інтубація була виконана 60 дітям, назоінтестинальна інтубація – 47 дітям, інтубація через апедикоцекостому – 18. Вибір способу інтубації не впливає на динаміку показників ендогенної інтоксикації та відновлення перистальтичної активності кишечнику; Проведен анализ результатов лечения 125 детей с острой кишечной непроходимостью и распостраненным перитонитом, которым была выполнена интубация кишечника. Трансанальная интубация была выполнена 60 детям, назоинтестинальная интубация – 47 детям, интубация через аппендикоцекостому – 18. Выбор способа интубации не влияет на динамику показателей эндогенной интоксикации и восстановление перистальтической активности кишечника; The results of using small bowel intubation in treatment of 125 children with acute ileus and diffuse peritonitis has been analysed. Transanal intubation was carried out in 60 cases, nasointestinal intubation in 47, intubation through appendicocecostomy in 18. The method chosen does not influence the dynamics of indices of endogenic intoxication and recovery of intestine peristaltic activityДокумент Временной фактор в развитии кариеса(Українська академія наук (м.Київ), Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» (м.Полтава), 2012) Зайцев, Андрей Владимирович; Ваценко, Анжела Владимировна; Рябушко, Елена Борисовна; Гриценко, Юрий Юрьевич; Зайцев, Андрій Володимирович; Ваценко, Анжела Володимирівна; Рябушко, Олена Борисівна; Гриценко, Юрій Юрійович; Zaitsev, A.; Vatsenko, A.; Ryabushko, L.; Gritsenko, Y.В статье анализируются источники, рассматривающие влияние временного фактора на возникновение кариеса зубов. Показана роль времени в кариозном процессе. Делается вывод о возможности измерения кариеса посредством физиологических актов; У статті аналізуються джерела, що розглядають вплив фактора часу на виникнення карієсу зубів. Показана роль часу в кариозном процесі. Робиться висновок про можливість вимірювання карієсу за допомогою фізіологічних актів; The article analyzes the sources, which considered the influence of the time factor in the appearance of dental caries. The role of time in the caries process. The conclusion about the possibility of tooth decay by measuring physiological acts.Документ Відкриті методи декомпресії тонкої кишки у дітей(ДП "Преса", 2006) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Ксьонз, Ігор Володимирович; Ксёнз, Игорь Владимирович; Ksyonz, I.Проаналізовано досвід використання „відкритих” методів декомпресії тонкої кишки у 29 дітей з гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини. Ентеростомія виконувалася в 4 випадках, апендикостомія в 21, цекостомія в 4, сигмостомія в 1. Для попередження інфікування черевної порожнини під час інтубації використовувався зонд власної конструкції. Для корекції синдрома ентеральної недостатності проводилася ентеральна череззондова терапія. Запропонований спосіб ентеростомії у хворих з дивертикулом Меккеля; Проанализирован опыт использования „открытых” методов декомпрессии тонкой кишки у 29 детей с острой хирургической патологией органов брюшной полости. Ентеростомія призведена в 4 случаях, аппендикостомия в 21, цекостомия в 4, сигмостомия в 1. Для предупреждения инфицирования брюшной полости во время интубации использовался зонд собственной конструкции. Для коррекции синдрома энтеральной недостаточности проводилась энтеральная чреззондовая терапия. Предложен способ энтеростомии у больных с дивертикулом Меккеля; The experience of using “open” methods of intestinal decompression in 29 children with acute surgical pathology of abdominal cavity organs has been analysed. Enterostomy has carried out in 4 cases, appendicostomy - in 21, cecostomy – in 4, sigmoidostomy – in 1. An intestinal tube of our own design has been used to prevent infecting abdominal cavity during intubation. To correct the enteral insufficiency syndrome the enteral transtube therapy has been applied. The method of enterostomy in patients with Meckel’s diverticulum has been offered.Документ Дивертикул Меккеля та його ускладнення в хірургії дитячого віку(ДП "Преса", 2006) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.Узагальнено досвід лікування 114 дітей з патологією дивертикула Меккеля. У 52 дітей дивертикул Меккеля був випадковою знахідкою, у 25 викликав кишкову непрохідність, у 19 діагностовано дивертикуліт, у 12 – кровотечу з дивертикула Меккеля, у 6 дітей дивертикул був у складі грижового вмісту при пахових та ембріональних грижах. Всі діти з патологією дивертикула Меккеля одужали. Методом хірургічного лікування була субсерозна резекція. Запропоновано використання дивертикула Меккеля для декомпресії тонкої кишки при гострій хірургічній патології органів черевної порожнини; Обобщен опыт лечения 114 детей с патологией дивертикула Меккеля. У 52 детей дивертикул Меккеля был случайной находкой, у 25 вызывал кишечную непроходимость, у 19 диагностирован дивертикулит, у 12 – кровотечение из дивертикула Меккеля, у 6 детей дивертикул был в составе грыжевого содержимого при пахових и эмбриональных грыжах. Все дети с патологией дивертикула Меккеля выздоровели. Методом хирургического лечения была субсерозная резекция. Предложено использование дивертикула Меккеля для декомпресии тонкой кишки при острой хирургической патологи органов брюшной полости; The experience of treatment of 114 children with Meckel’s diverticulum pathology has been generalized. Meckel’s diverticulum was found by chance in 52 children, it caused acute ileus in 25 children, diverticulitis was diagnosided in 19 cases, intestinal bleeding was diagnosided in 12 cases, 6 children had diverticulum as a part of hernial sac contents in inguinal and embryonic hernia. All children having Meckel’s diverticulum recovered. The method of surgical treatment was subserous resection. The use of Meckel’s diverticulum for intestinal decompression at acute surgical pathology of abdominal cavity organs has been offered.Документ Дивертикул Меккеля та його ускладнення у дітей(ДП «Преса», 2010) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, M.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, Y.Узагальнено досвід лікування 144 дітей з патологією дивертикула Меккеля. У 64 дітей дивертикул Меккеля був випадковою знахідкою, у 31 викликав кишкову непрохідність, у 30 діагностовано дивертикуліт, у 13 – кровотечу з дивертикула Меккеля, у 6 дітей дивертикул був у складі грижового вмісту при пахових та ембріональних грижах. Методом хірургічного лікування була субсерозна резекція. Запропоновано використання дивертикула Меккеля для декомпресії тонкої кишки при гострій хірургічній патології органів черевної порожнини; Обобщен опыт лечения 144 детей с патологией дивертикула Меккеля. У 64 детей дивертикул Меккеля был случайной находкой, у 31 вызывал кишечную непроходимость, у 30 диагностирован дивертикулит, у 13 – кровотечение из дивертикула Меккеля, у 6 детей дивертикул был в составе грыжевого содержимого при паховых и эмбриональных грыжах. Методом хирургического лечения была субсерозная резекция. Предложено использование дивертикула Меккеля для декомпрессии тонкой кишки при острой хирургической патологи органов брюшной полости; The experience of treatment of 144 children with Meckel’s diverticulum pathology has been generalized. Meckel’s diverticulum was found by chance in 64 children, it caused acute ileus in 31 children, diverticulitis was diagnosided in 30 cases, intestinal bleeding was diagnosided in 13 cases, 6 children had diverticulum as a part of hernial sac contents in inguinal and embryonic hernia. The method of surgical treatment was subserous resection. The use of Meckel’s diverticulum for intestinal decompression at acute surgical pathology of abdominal cavity organs has been offeredДокумент Досвід лікування апедикулярного перитоніту у дітей(ДП "Преса", 2005) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Аналізу підданий досвід лікування 175 дітей з апендикулярним перитонітом (139 дітей з місцевим та 36 з розповсюдженим перитонітом). У 20 дітей з розповсюдженим перитонітом виконана інтубація кишечника. У 6 дітей проводилися запрограмовані релапаротомії. Для корекції синдрома ентеральної недостатності використовувалась ентеральна череззондова терапія; Подвергнут анализу опыт лечения 175 детей с аппендикулярным перитонитом (139 детей с местным и 36 с распространенным перитонитом). У 20 детей с распространенным перитонитом произведена интубация кишечника. У 6 детей проводились запрограммированные релапаротомии. Для коррекции синдрома энтеральной недостаточности использовалась энтеральная череззондовая терапия; The experience of treatment of 175 children with appendicular peritonitis (139 cases with local peritonitis and 36 cases with diffuse peritonitis) has been analysed. Intubation of intestine has been carried out in 20 children with diffuse peritonitis. In 6 cases programmed relaparotomy has been used. To correct the enteral insufficiency syndrome the enteral transtube therapy has been applieedДокумент Ентеростомія у комплексі хірургічного лікування новонароджених із захворюваннями та вадами розвитку кишечника(ТОВ "Група компаній "Мед Експерт", 2018) Ксьонз, Ігор Володимирович; Ксёнз, Игорь Владимирович; Ksyonz, I.; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.Тривале позбавлення функції дистальних відділів кишечника приводить до розвитку в них гіпотрофії та глибокому пригніченню моторної функції, що призводить до затримки кишкового вмісту на рівні анастомозу з небезпекою неспроможності його швів. Запропоновано новий спосіб підготовки відключеної кишки та об’єктивізації її готовності до реконструктивної операції. Спосіб передбачає, що в післяопераційному періоді у дитини з подвійною кишковою стомою збирають кишковий вміст з проксимального сегмента кишки. Кишковий вміст з допомогою шприцу та зонду порціями вводять в дистальний сегмент через стому. Початковий об’єм кишкового вмісту, що вводиться через стому, 1-2 мл з поступовим його збільшенням до повного об’єму, що отримується з проксимального сегменту кишки. Паралельно проводиться ретроградне гідротренування відключеної кишки за допомогою очисних клізм. Готовність відключеної кишки оцінюють по появі випорожнень природнім шляхом після очисних клізм та самостійно; Длительное лишение функции дистальных отделов кишечника приводит к развитию в них гипотрофии и глубокому угнетению моторной функции, что приводит к задержке кишечного содержимого на уровне анастомоза с опасностью несостоятельности его швов. Предложен новый способ подготовки отключенной кишки и объективизации ее готовности к реконструктивной операции. Способ предусматривает, что в послеоперационном периоде у ребенка с двойной кишечной стомой собирают кишечное содержимое из проксимального сегмента кишки. Кишечное содержимое с помощью шприца и зонда порциями вводят в дистальный сегмент через стому. Начальный объем кишечного содержимого, который вводится через стому, 1-2 мл с постепенным его увеличением до полного объема, получаемого из проксимального сегмента кишки. Параллельно проводится ретроградная гидротренировка отключенной кишки с помощью очистительных клизм. Готовность отключенной кишки оценивают по появлению стула естественным путем после очистительных клизм и самостоятельно; Prolonged deprivation of the function of the distal intestinal sections leads to the development of hypotrophy in them and profound depression of motor function, which leads to delayed intestinal contents at the level of anastomosis with the risk of failure of its sutures.A new method of preparing the cut in the intestine and objectifying its preparation for reconstructive surgery is proposed.The method assumes that in the postoperative period, a child with a double-intestinal stoma collect the intestinal contents from the proximal segment of the intestines.Intestinal contents are injected into the distal segment through a stomach with a syringe and a probe.The initial volume of intestinal contents,which injected through the stomach is 1-2 ml with a gradual increase to full volume, which is obtained from the proximal segment of the intestine.In parallel, retrograde hydrotraining of the intestinal tract with the help of clearing enema is conducted.Preparedness of the cut intestine is assessed on the basis of the appearance of defecation naturally after the cleansing enema and by itself.Документ Етапи та напрямки психологічної роботи з сім'ями дітей, що мають тяжкі вроджені вади розвитку(Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", 2015) Пономаренко, Віктор Михайлович; Пономаренко, Виктор Михайлович; Ponomarenko, V.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.У нових умовах проблема спадкової та вродженої патології, насамперед вроджених вад розвитку і хромосомних хвороб, є надзвичайно актуальною. За останні десятиліття вона набула серйозного медичного та соціально-економічного значення. Тривале і складне лікування хворих з вродженою патологією розвитку, необхідна медико-педагогічна корекція дефектів, а також соціальна адаптація та допомога дітям-інвалідам вимагають значного часу, фінансових і матеріально-технічних ресурсів. Одним з основних напрямків сучасної неонатології є вивчення хірургічної патології новонароджених, зокрема, вроджених вад розвитку, які є однією з основних причин перинатальної та малюкової смертності. Вроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту і передньої черевної стінки зустрічаються з частотою 13 - 26,4 на 10000 живонароджених дітей, діафрагмальна грижа з частотою 2,5- 5,0 на 10000 живонароджених дітей. У структурі всіх вроджених аномалій вони досягають 29,1%, посідаючи третє місце. Одним з ефективних методів, що дозволяє в період вагітності встановити вади розвитку є ультразвукове дослідження плода. Оптимальні терміни для виявлення вроджених вад розвитку травного тракту - 12-23 тижні терміну гестації. Крім суто медичних аспектів при діагностиці вроджених вад розвитку, які піддаються хірургічній корекції, існує і інший - психологічний аспект. Не викликає сумнівів необхідність психолого-корекційної роботи з батьками та членами родини в пренатальному періоді (від встановлення діагнозу до пологів), на всіх етапах хірургічного лікування та післяопераційного періоду, незалежно від їх тривалості. При виявленні ускладнень медико-психологічний супровід має включати максимально точне встановлення діагнозу експертною комісією, детальне інформування батьків про діагноз та всі сучасні методи лікування цього захворювання, консультації з фахівцями, які мають досвід в лікуванні саме цієї вади. Виділяють кілька типів (схем) поведінки батьків при діагностиці в їхньої дитини вродженої вади розвитку: компенсовані сім'ї, де приймається дитина та її дефект (23%), сім'ї з реакціями заперечення своєї дитини (25%), сім'ї з синдромом «равлика» (26%), неблагополучні сім'ї, сім'ї з досить низьким, незадовільним соціокультурним статусом (26%). Реалізація психологічного типу сім'ї починається з моменту встановлення діагнозу. Вся психолого-корекційна робота є багатоаспектною, комплексною і в своїй основі має ряд принципів, дотримання яких забезпечує ефективність результату впливу: принципи гуманізації та емпатичного відношення, єдності діагностики та корекції, гармонізації внутрішньородинних відносин, формування позитивного мислення по відношенню до дитини, надання особистностно-орієнтованої допомоги, оптимізації виховних прийомів, створення позитивного план-проекту, єдності в роботі медичного персоналу, психолого-педагогічної групи та родини. Психолого-корекційна робота проводиться в трьох основних векторах (напрямках): психологічне вивчення проблеми, психологічне консультування родин та психолого-педагогічна і психолого-корекційна робота з членами родини. Пренатальне встановлення діагнозу вродженої вади розвитку викликає у батьків емоційний шок, стан психологічного дискомфорту, в деяких випадках психоемоційний стрес з елементами емоційного відторгнення дитини. Реакція батьків на звістку, що їх дитина має ваду розвитку характеризується наступною фазністю: фаза шоку, реактивності, адаптивна фаза, фаза орієнтування. Після народження дитини основним психотравмуючим фактором є перебування в атмосфері невизначеності, очікування хірургічного лікування та його результатів. Психологічна робота, направлена на формування позитивного мислення, вирішує наступні задачі: корекція неконструктивних форм поведінки батьків, раціональне усвідомлення батьками проблем їх дитини, корекція внутрішньородинних взаємин до оптимальних. В наступному, цілями психологічної реабілітації сімей, де виховується дитина з вадою розвитку, є реконструкція ієрархії життєвих цінностей батьків хворої дитини, здійснення особистісного зростання батьків в процесі взаємодії зі своєю дитиною; В новых условиях проблема наследственной и врожденной патологии, прежде всего врожденных пороков развития и хромосомных болезней, является чрезвычайно актуальной. За последние десятилетия она приобрела серьезное медицинское и социально-экономическое значение. Длительное и сложное лечение больных с врожденной патологией развития, необходимость медико-педагогической коррекция дефектов, а также социальная адаптация и помощь детям-инвалидам требуют значительного времени, финансовых и материально-технических ресурсов. Одним из основных направлений современной неонатологии является изучение хирургической патологии новорожденных, в частности, врожденных пороков развития, которые являются одной из основных причин перинатальной и младенческой смертности. Врожденные пороки развития желудочно-кишечного тракта и передней брюшной стенки встречаются с частотой 13 - 26,4 на 10000 живорожденных детей, диафрагмальная грыжа с частотой 2,5- 5,0 на 10000 живорожденных детей. В структуре всех врожденных аномалий они достигают 29,1%, занимая третье место. Одним из эффективных методов, который позволяет в период беременности установить пороки развития, является ультразвуковое исследование плода. Оптимальные сроки для выявления врожденных пороков развития пищеварительного тракта - 12-23 недели срока гестации. Кроме чисто медицинских аспектов при диагностике врожденных пороков развития, которые поддаются хирургической коррекции, существует и другой - психологический аспект. Не вызывает сомнений необходимость психолого-коррекционной работы с родителями и членами семьи в пренатальном периоде (от установления диагноза до родов), на всех этапах хирургического лечения и послеоперационного периода, независимо от их продолжительности. При выявлении осложнений медико-психологическое сопровождение должно включать максимально точное установление диагноза экспертной комиссией, детальное информирование родителей о диагнозе и всех современных методах лечения этого заболевания, консультации со специалистами, которые имеют опыт в лечении именно этого порока. Выделяют несколько типов (схем) поведения родителей при диагностике у их ребенка врожденного порока развития: компенсированые семьи, где принимается ребенок и его дефект (23%), семьи с реакциями отрицания своего ребенка (25%), семьи с синдромом «улитки» (26%), неблагополучные семьи, семьи с достаточно низким, неудовлетворительным социокультурным статусом (26%). Реализация психологического типа семьи начинается с момента установления диагноза. Вся психолого-коррекционная работа является многоаспектной, комплексной и в своей основе имеет ряд принципов, соблюдение которых обеспечивает эффективность результата воздействия: принципы гуманизации и эмпатического отношения, единства диагностики и коррекции, гармонизации внутрисемейных отношений, формирование позитивного мышления по отношению к ребенку, предоставление личностно-ориентированной помощи, оптимизации воспитательных приемов, создание положительного план-проекта, единства в работе медицинского персонала, психолого-педагогической группы и семьи. Психолого-коррекционнуая работа проводится в трех основных векторах (направлениях): психологическое изучение проблемы, психологическое консультирование семей и психолого-педагогическая и психолого-коррекционная работа с членами семьи. Пренатальное установления диагноза врожденного порока развития вызывает у родителей эмоциональный шок, состояние психологического дискомфорта, в некоторых случаях психоэмоциональный стресс с элементами эмоционального отторжения ребенка. Реакция родителей на известие, что их ребенок имеет порок развития, характеризуется следующей фазностью: фаза шока, реактивности, адаптивная фаза, фаза ориентирования. После рождения ребенка основным психотравмирующим фактором является пребывание в атмосфере неопределенности, ожидания хирургического лечения и его результатов. Психологическая работа, направленная на формирование позитивного мышления, решает следующие задачи: коррекция неконструктивных форм поведения родителей, рациональное осознание родителями проблем их ребенка, коррекция внутрисемейных отношений до оптимальных. В последующем, целями психологической реабилитации семей, где воспитывается ребенок с пороком развития, является реконструкция иерархии жизненных ценностей родителей больного ребенка, осуществление личностного роста родителей в процессе взаимодействия со своим ребенком; Nowadays the medical and social issues associated with hereditary and congenital pathologies, and first of all, congenital malformations and chromosomal diseases are very relevant. For a decade they have been assuming ever greater medical, social and economic importance. Long-term and complicated care of patients with congenital malformations, medical correction of the defects, pedagogical intervention as well as psychological support to social adaptation require a long time and much of finances, material and technical resources. Surgical pathologies in neonates and namely congenital malformations causing most perinatal and infant deaths are in the focus of current neonatology. The prevalence of congenital malformations of gastrointestinal tract and anterior abdominal wall ranges from 13 to 26, 4 cases per 10000 live-born neonates, and diaphragmatocele is registered in 2.5 – 5.0 cases per 10000 of livebirths. These pathologies account for 29.1% of the total congenial malformations ranking the 3rd position. The most effective and reliable technique to spot congenital malformations of a fetus is ultrasound scanning. The optimal timing for detecting congenital malformations of gastrointestinal tract is 12 – 23 weeks of gestation. In addition to purely medical aspects of the diagnosis of birth defects which may be corrected surgically, there is another, but not less important psychological aspect. There is no doubt about the necessity of psychological support to parents and family members during the prenatal period (from diagnosis to birth), at all stages of surgical correction and postoperative care, regardless of their length. When any congenital complications have been detected the medical and psychological follow-up should be aimed to establish the most accurate diagnosis by experts, to provide detailed informing parents about the diagnosis and all up-to-date methods of treatment of this disease, to afford them ground for consulting with experts experienced in the treatment of certain pathologies. There are several behaviour types demonstrated by parents who become aware of their child’s diagnosis of congenital malformation: compensated families fully accepting a child and its defect (23%); families showing unacceptance of the child with birth defects, family with snail syndrome (26%), dysadvantaged families or families with low or unsatisfactory socio-cultural status (26%). Implementation of a certain type of behaviour by the family starts from the moment of diagnosis. Psychological correction in these families is multiple-aspect, complex and based on a number of principles, compliance with which ensures effective result of the influence: the principles of humane and empathic attitude, the unity of diagnosis and correction, harmonization of family relations, the encouragement of positive thinking towards the child, providing person-centred assistance, creating an inner positive plan for actions, the coordination in the activity of the medical staff, psychological groups and families. Psychological correction is performed in three main vectors (directions): a psychological study of the problem, psychological counselling, and providing psychological and educational support to family members. Prenatal diagnosis of congenital malformations shocks parents, causes psychological discomfort, in some cases mental and emotional stress with elements of emotional unacceptance of the child. The reaction of parents to the news that their child has birth defect is characterized by the staging that includes: phase of shock, phase of reactivity, adaptive phase, the phase of orientation. Since the baby has been born, the major stressful factor is staying in the atmosphere of uncertainty, expectations of surgical treatment and its results. Psychological supporter aimed to develop positive thinking, stipulates the following objectives: to correct unconstructive parental behaviour, to develop parents’ awareness of the problem of their child, to improve family relationship. Next, goals psychological rehabilitation of families where a child is brought up with the defect, the reconstruction of the hierarchy of values in life parents of a sick child, parents exercise personal growth in the process of interaction with your child. Further, the goals of psychological rehabilitation of families caring children with congenital malformation is the reconstruction of parents’ hierarchy of values in life, and the stimulation of personal growth in the process of interaction with the childДокумент Запрограмовані релапаротомії в комплексному лікуванні розповсюдженого перитоніту у дітей(Івано-Франківський національний медичний університет, 2014) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Проаналізовано досвід проведення запрограмованих релапаротомії у 18 дітей з розповсюдженим перитонітом. З метою санації черевної порожнини виконувалося від 1 до 6 запрограмованих релапаротомій. Під час оперативних втручань визначався індекс черевної порожнини. Показанням до припинення санаційних релапаротомії та остаточного закриття черевної порожнини був індекс черевної порожнини в межах 7-11 балів; Проанализирован опыт проведения запрограммированных релапаратомии у 18 детей с распространенным перитонитом. С целью санации брюшной полости выполнялось от 1 до 6 запрограммированных релапаратомий. Во время оперативных вмешательств определялся индекс брюшной полости. Показанием к прекращению санационных релапаратомии и окончательного закрытия брюшной полости был индекс брюшной полости в пределах 7-11 баллов; The experience of using programmed relaparotomy in 18 children with diffuse peritonitis has been analyzed. 1 to 6 programmed relaparotomies have been performed with the aim of the abdominal cavity sanation. During surgery the abdominal cavity index was calculated. 7-11 point index was the indication to stop the sanation relaparotomy and finally close the abdominal cavityДокумент Комплексне лікування ентеральної недостатності при гострій кишковій непрохідності та розповсюдженому перитоніті у дітей(Інститут невідкладної і відновної хірургії АМН України, 2008) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Дисертація присвячена розробці, патогенетичному обгрунтуванню та аналізу клінічної ефективності методів комплексного лікування синдрому ентеральної недостатності при гострій кишковій непрохідності та розповсюдженому перитоніті у дітей. У дисертації визначені основні клініко-діагностичні критерії синдрому ентеральної недостатності, проведено оцінку клінічної ефективності інтубації тонкої кишки у дітей з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом. Розроблено спосіб лікування ентеральної недостатності шляхом введення препаратів через інтубційний зонд. Виконано порівняльне дослідження з оцінкою клінічної ефективності різних методів інтубації тонкої кишки. Використання результатів дослідження в практичній діяльності дозволило прискорити відновлення перистальтики кишечника, знизити кількість післяоперційних ускладнень та скоротити тривалість лікування в стаціонарі; Диссертация посвящена разработке, патогенетическому обоснованию и анализу клинической эффективности методов комплексного лечения синдрома энтеральной недостаточности при острой кишечной непроходимости и распространенном перитоните у детей. Изучены результаты лечения 164 детей с острой кишечной непроходимостью и распространенным перитонитом. На основании анализа клинической картины, инструментальных данных, лабораторных, биохимических, физико-химических, бактериологических показателей, а также выраженности интраоперационных изменений, выделены основные статистически значимые клинико-диагностические критерии синдрома энтеральной недостаточности у детей с острой кишечной непроходимостью и распространенным перитонитом. Изучены основные сонографические признаки энтеральной недостаточности. Диагностическая чувствительность ультразвукового исследования в диагностике энтеральной недостаточности составила 97,6%, диагностическая специфичность 96,3%, диагностическая ефективность 96,9%. Проведено оценку клинической эффективности интубации кишечника у детей с острой кишечной непроходимостью и распространенным перитонитом, определено её положительное влияние на динамику показателей эндогенной интоксикации и восстановление перистальтической активности кишечника. Разработан и внедрен в клиническую практику способ лечения энтеральной недостаточности у детей путем введения препаратов через интубационный зонд. Способ включает кишечный лаваж, энтеросорбцию и селективную деконтаминацию кишечника. Интубация кишечника проводилась зондом собственной конструкции, позволяющим предотвратить возможные осложнения в процессе интубации. Проведён сравнительный анализ клинической эффективности различных методов интубации тонкой кишки у детей, констатировано, что выбор способа интубации не влияет на динамику показателей эндогенной интоксикации и восстановление перистальтической активности кишечника. Внедрение в практику полученных результатов позволило ускорить время востановления перистальтической активности при острой кишечной непроходимости с 53,52±8,9 до 46,32±4,2 часов, уменьшить длительность пребывания в стационаре с 15,8±1,202 до 13,95±0,897 койко-дней, а при распространенном перитоните ускорить время востановления перистальтики с 64,56±9,3 до 59,52±10,19 часов, уменьшить длительность пребывания в стационаре с 18,69±1,818 до 15,97±1,918 койко-дней, а также уменьшить количество послеоперационних осложнений з 15,4% до 10,3%; The thesis is devoted to the development, pathogenetic grounding and analysis of clinical effectiveness of methods of complex management of enteral insufficiency syndrome in children with acute ileus and diffuse peritonitis. The main clinical and diagnostic criteria of enteral insufficiency syndrome have been identified, and evaluation of clinical effectiveness of small bowel intubation in children with acute ileus and diffuse peritonitis has been carried out in the thesis. The method of treatment of enteral insufficiency by means of introducing drugs through intubational tube has been developed. Comparative research aimed at evaluating clinical effectiveness of different methods of small bowel intubation has been carried out. Practical implementation of the investigation results has reduced the time of recovery of bowel peristalsis, decreased the postoperative complications rate, and cut the duration of in-patient management.Документ Лікування абсцесів черевної порожнини у дітей(ДП «Преса», 2010) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Разуваєва, Гульназ Кутузівна; Разуваева, Гульназ Кутузовна; Razuvaeva, G.; Борійчук, Валентина Сергіївна; Борийчук, Валентина Сергеевна; Boriychuk, V.Проаналізовано досвід лікування 27 дітей з абсцесами черевної порожнини. Периапендикулярні абсцеси склали 15 випадків, тотальний абсцедуючий перитоніт – 3, післяопераційні абсцеси – 8. Методом хірургічного лікування були пункційно-дренувальні втручання під контролем УЗД. В 3 випадках тотального абсцедуючого перитоніту проводилися запрограмовані релапаротомії. Запропонована власна конструкція дренажної трубки; Проанализирован опыт лечения 27 детей с абсцессами брюшной полости. Периаппендикулярные абсцессы составили 15 случаев, тотальный абсцедирующий перитонит – 3, послеоперационные абсцессы - 8. Методом хирургического лечения были пункционно-дренирующие вмешательства под контролем УЗИ. В 3 случаях тотального абсцедирующего перитонита проводились запрограммированные релапаротомии. Предложена собственная конструкция дренажной трубки; The experience of treatment of 27 children with peritoneal abscess (15 cases of periappendicular abscess, 3 cases of total peritonitis with abscess formation and 8 cases of postoperative abscess) has been analysed. The method of surgical treatment was puncture-drainage interventions under ultrasound guidance. In 3 cases of total peritonitis with abscess formation programmed relaparotomy has been used. A new model of drainage tube has been offeredДокумент Операции «Second-look» в лечении кишечной непроходимости у детей(Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В. К. Гусака, 2004) Гриценко, Евгений Николаевич; Гриценко, Євген Миколайович; Gritsenko, Y.Обсуждается возможность использования операций «second-look» у детей с острой кишечной непроходимостью при сомнении в жизнеспособности участка кишки. Представлен опыт лечения 6 детей; Обговорюється можливість використання операцій «second-look» у дітей зі гострою кишковою непрохідністю при сумнівах у життєздатності ділянки кишки. Приведений досвід лікування 6 дітей; Possibility of using «second-look» operations in treatment of children with acute ileus, in case viability of intestine segment is doubted, is being analysed. The experience of treatment of six children has been presented.Документ Питання лікувально-діагностичної тактики при інвагінації кишечнику у дітей(Товаривство з обмеженою відповідальністю "Група компаній МЕД ЕКСПЕРТ", 2004) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Шиш, Віталій Федорович; Шиш, Виталий Фёдорович; Shysh, V.; Шиш, Ганна Гнатівна; Шиш, Анна Игнатьевна; Shysh, G.Аналізу підданий досвід лікування 81 дитини з інвагінацією кишечнику, що знаходилися в клініці дитячої хірургії м. Полтави з 1993 по 2003 рік. Описані особливості клінічної картини та тактики лікування. Методом вибору при консервативному лікуванні вважається наскрізний аероінсуффляційний спосіб з відмовою від рентгенологічного контролю. Аналізується можливість розширення показань до консервативного лікування; Анализу подвергнут опыт лечения 81 ребёнка с инвагинацией кишечника, находившегося в клинике детской хирургии г. Полтавы с 1993 по 2003 год. Описаны особенности клинической картины и тактики лечения. Методом выбора при консервативном лечении является сквозной аэроинсуффляционный способ с отказом от рентгенологического контроля. Анализируется возможность расширения показаний к консервативному лечению; 81 children with intussesception of bowels were treated in the surgical department of the Poltava Children’s Hospital from 1993 to 2003. The experience of treatment has been analysed and peculiarities of clinical picture and tactics of treatment have been described. The method of conservative treatment is through aeroinsufflation without X-ray control. Possibility of broadening application of conservative treatment is being analysed.Документ Проблема крайньої плоті у дітей(Вищий держаний навчальний заклад України "Українська медична стоматологічна академія", 2014) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Оглянуто 826 хлопчиків віком від 10 діб до 16 років. У 555 дітей стан крайньої плоті не потребував хірургічного лікування. У 63 дітей виявлено рубцевий фімоз, 208 дітей зверталися в екстреному порядку з явищами гострого баланопоститу. З оглянутих дітей 276 перенесли одномоментне виведення голівки статевого члена, з них у 70 дітей виникли ускладнення у вигляді гострого баланопоститу, рефлекторної затримки сечі, парафімозу. 439 дітям з фізіологічним фімозом та гіпертрофованою крайньою плоттю була рекомендована методика поступового виведення голівки, яка була ефективна в 412 випадках; . Осмотрено 826 мальчиков в возрасте от 10 суток до 16 лет. У 555 детей состояние крайней плоти не требовало хирургического лечения. У 63 детей выявлен рубцовый фимоз, 208 детей обращались в экстренном порядке с явлениями острого баланопостита. Из осмотренных детей 276 перенесли одномоментное выведение головки полового члена, из них у 70 детей возникли осложнения в виде острого баланопостита, рефлекторной задержки мочи, парафимоза. 439 детям с физиологическим фимозом и гипертрофированной крайней плотью была рекомендована методика постепенного выведения головки, которая была эффективна в 412 случаях; The pathology of the prepuce in children has a big number of agespecific features. Considerable interest of parents and wide range of doctors (children and adults surgeons, urologists, pediatricians, family physicians) in contact with the pathology of the prepuce, the total lack of tactics, a large number of complications and adverse effects of some manipulations determine the relation of prepuce in children as a problem. According to the literature, the surface of the head and the inner layer of the foreskin in a state of “epithelial bonding“, which is physiological for children. The production of smegma begins at birth or from 3- 4th month of life and is also a natural process. Fragments of smegma gradually migrate to the top of the glans penis and are separated, leading to natural cleaning the prepuce and slow separation of synechia. Thus, the presence of smegma and synechia in prepubertatic period (11 - 15 years) is considered normal . On the base of children's surgical department of the Poltava Children's Clinical Hospital during the period from 2003 to 2013 826 boys were examined aged from 10 days to 16 years, 618 of them by the outpatient reception. 208 children treated on an emergency basis with symptoms of acute balanoposthitis, one among 70 boys were executed on the eve of one-stage forced the withdrawal of the glans penis. In 480 boys with physiological phimosis, surgical treatment was unnecessary. In 75 children identified hypertrophied prepuce without evidence of urination disorders. In 63 children revealed cicatricial phimosis, they recommended surgical treatment. Children with symptoms of acute balanoposthitis appointed bath without active surgical manipulation. After the elimination of the inflammation the reexamination intended to determine the state of the prepuce. In children who underwent one-stage forced exposure of the glance penis, psychological trauma noted in almost 100 % of patients. Painful manipulation and its aftermath in children caused sharply negative attitude toward re-examination of the doctor and their attempts to reexposure to the glance penis. All children had radial cracks and breaks of prepuce. In 21 infants were also seen complaints on general anxiety, sleep disturbances, fever. The 26 was recorded natural acute urinary retention reflex. Attempts of parent to bring the glance of the penis under the conditions of swelling of the prepuce in 8 boys caused the phenomina of paraphimosis that require reposition the head. Children older than 3 years with physiological phimosis and hypertrophied prepuce was recommended method of progressive sparing output of the glance penis, which was effective in 412cases. Thus, the presence of synechiae and smegma in preputsial bag with no signs of inflammation and urination disorders does not require active surgical manipulations. Method of simultaneous exposure of violent head is traumatic and has a lot of complications and adverse effects. Children older than 3 years with physiological phimosis of prepuce and hypertrophied one is recommended method of progressive sparing output of the glance penis.Документ Релапаротомії у дітей(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2014) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Проаналізовано результати 137 релапаротомій, що були виконані 96 дітям. Вік хворих від періоду новонародженності до 17 років. У 69 дітей релапаротомії виконувалися за невідкладними показаннями - 88 (64,2%). Внутрішньочеревні гнійно-септичні ускладнення були причиною виконання екстреної РЛ у 47 дітей, яким було виконано 54 оперативних втручання. Основними причинами гнійно-септичних ускладнень були абсцеси черевної порожнини, неспроможність анастомозів порожнистих органів, перфорація гострих виразок ШКТ, перитоніт, що продовжується. Післяопераційна непрохідність ШКТ виникла у 25 дітей, з приводу чого було виконано 29 оперативних втручань. Причиною непрохідності в більшості випадків були злуки черевної порожнини. Внутрішня післяопераційна кровотеча спостерігалася у 5 дітей. В плановому порядку 27 дітям було виконано 49 (35,8%) РЛ. У 18 дітей з розповсюдженими формами перитоніту при неможливості повноцінної санації проводили запрограмовані релапаротомії. При сумнівах в життєздатності ділянки кишки у 4 дітей з гострою кишковою непрохідністю використовували операцію «second-look». Померло 11 дітей ( з них 9 дітей віком до 1 року), летальність склала 11,5%; Проанализированы результаты 137 релапаротомий (РЛ), выполненных 96 детям. Возраст больных от периода новорожденности до 17 лет. У 69 детей релапаратомии выполнялись по неотложным показаниям - 88 (64,2%). Внутрибрюшные гнойно-септические осложнения были причиной выполнения экстренной РЛ у 47 детей, которым было выполнено 54 оперативных вмешательства. Основными причинами гнойно-септических осложнений были абсцессы брюшной полости, несостоятельность анастомозов полых органов, перфорация острых язв ЖКТ, продолжающийся перитонит. Послеоперационная непроходимость ЖКТ возникла у 25 детей, по поводу чего было выполнено 29 оперативных вмешательств. Причиной непроходимости в большинстве случаев были спайки брюшной полости. Внутренние послеоперационное кровотечение наблюдалась у 5. В плановом порядке 27 детям было выполнено 49(35,8%) РЛ. У 18 детей с распространенными формами перитонита при невозможности полноценной санации проводили запрограммированные релапаратомии. При сомнениях в жизнеспособности участка кишки у 4 детей с острой кишечной непроходимостью использовали операцию «second-look». Умерло 11 детей ( из них 9 детей в возрасте до 1 года), летальность составила 11,5%; The aim of the work to identify the main causes of performance сhildren relaparotomy. In the period from 2003 to 2013, in separate pediatric surgery carried 137 relaparotomies to 96 children. Age of patients was from newborn to 17 years, including children under 1 year, among them are children of the first month of life. The term "relaparotomy" determines any second operation aimed at eliminating the disease and (or) its complications or consequences of the operation, which is a mandatory part of the abdominal cavity opening at a time when the patient's treatment is not completed. In 69 children relaparotomy performed for urgent indications - 88 (64.2%). Intraabdominal purulent-septic complications were the cause of an emergency RL in 47 children who underwent 54 surgical interventions. The main causes of septic complications were abscesses of the abdominal cavity - 18 (13.1%) cases, the failure of anastomoses of hollow organs - 15 (10.9%) cases of acute perforation of ulcers of the digestive tract - 14 (10.2%), peritonitis that continues - 6 (4.4%). Postoperative gastrointestinal obstruction occurred in 25 children, on which were performed 29 surgeries. The cause of obstruction in most cases were unification abdomen -17 (12.4%) cases. Internal postoperative bleeding was observed in 5 (3.6%) children: 4 - intraperitoneal bleeding in 1 child -intestinal bleeding. Volume of surgery depended on the nature of the complications that arise. During surgery liquidated source of peritonitis, gastrointestinal permeability restored, removed source of bleeding was carried out sanitation and drainage of the abdominal cavity. After an emergency RL died 9 children, mortality was 11.5%Документ Сторонні тіла м’яких тканин у дітей та спосіб їх видалення(Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, 2011) Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Узагальнено досвід лікування 167 дітей з сторонніми тілами м’яких тканин. В 121 випадках сторонні тіла були феромагнітними. Запропоновано спосіб пошуку та видалення феромагнітних сторонніх тіл за допомогою постійного магніта; Обобщен опыт лечения 167 детей с инородными телами мягких тканей. В 121 случаях инородные тела были ферромагнитными. Предложен способ поиска и удаления ферримагнитных инородных тел с помощью постоянного магнита; The experience of treatment of 167 children with foreign bodies of soft tissue has been generalized. In 121 cases the foreign bodies were ferro-magnetic. A method of foreign body’s detection and removal with a constant magnet has been offeredДокумент Сучасні технології в лікуванні перитоніту та кишкової непрохідності у дітей(Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, 2007) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.Запропоновані нова модель інтубаційного зонду, способи проведення зонду через товсту кишку, ентеральна череззондова терапія. Розроблені способи декомпресії тонкої кишки у хворих з дивертукулом Меккеля, способи контролю дезінвагінації; Предложены новая модель интубационного зонда, способы проведения зонда через толстую кишку, энтеральная чреззондовая терапия. Разработаны способы декомпрессии тонкой кишки у больных с дивертикулом Меккеля, способы контроля дезинвагинации; A new model of intestinal tube, ways of moving the intestinal tube a long the colon, enteral transtube therapy have been offered. Ways of intestinal decompression in patients with Meckel’s diverticulum and ways of controlling disinvagination have been developedДокумент Ультразвукова діагностика гострої кишкової непрохідності та перитоніту у дітей(Донецький національний медичний університет ім. М. Горького, 2009) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.Метою роботи є визначення можливостей ультразвукового дослідження в діагностиці гострої кишкової непрохідності та перитоніту у дітей. Узагальнено результати виконання ультразвукового дослідження у 110 дітей з гострою кишковою непрохідністю та 51 з розповсюдженим перитонітом. Визначено наступні ознаки синдрому ентеральної недостатності: розширення петель тонкої кишки (95,5%), депонування рідини в просвіті кишки (91,9%), набряк кишкової стінки (93,7%), симптом «розтягненної пружини» (90,1%), порушення перистальтики (100%), вільна рідина в черевній порожнині (64,2%). У 46 дітей з гострою кишковою інвагінацією при дослідженні виявлено інвагінат. Діагностична чутливість ультразвукового дослідження в діагностиці синдрому ентеральної недостатності склала 98,2%, діагностична специфічність – 96,3%, діагностична ефективність – 97,2%, в діагностиці кишкової інвагінації діагностична чутливість – 93,8%, діагностична специфічність – 95,4%, діагностична ефективність – 94,5%; Цель роботы – изучение возможностей ультразвукового исследования в диагностике острой кишечной непроходимости и перитонита у детей. Обобщены результаты ультразвукового исследования у 110 детей с острой кишечной непроходимостью и 51 – с распространенным перитонитом. Выявлены следующие признаки синдрома энтеральной недостаточности: розширение петель тонкой кишки (95,5%), депонирование жидкости в просвете кишки (91,9%), отёк кишечной стенки (93,7%), симптом «растянутой пружини» (90,1%), нарушения перистальтики (100%), свободная жидкость в брюшной полости (64,2%). У 46 детей с острой кишечной инвагинацией при исследовании выявлен инвагинат. Диагностическая чувствительность ультразвукового исследования в диагностике синдрома энеральной недостаточности составила 98,2%, диагностическая специфичность – 96,3%, диагностическая эффективность – 97,2%, в диагностике кишечной инвагинации диагностическая чувствительность – 93,8%, диагностическая специфичность – 95,4%, диагностическая эффективность – 94,5 %; The research is aimed at investigating the effectiveness of ultrasound examination for diagnostics of acute ileus and peritonitis in children. The results of diagnostic ultrasound in 110 children with acute ileus and 51 children with diffuse peritonitis have been generalized. The following symptoms of enteral insufficiency syndrome have been identified: dilation of intestinal loop (95,5%), accumulation of liquid inside intestine (91,9%), edema of intestinal wall (93,7%), symptom of “a stretched spring” (90,1%), peristaltis dysfunction (100%), free liquid in abdominal cavity (64,2%). The ultrasound examination resulted is identifying intussusceptum in 46 children with intussusception. Diagnostic sensibility of clinical ultrasound for diagnostics of enteral insufficiency syndrome is 98,2%, diagnostic specificity is 96,3%, diagnostic value is 97,2%. Diagnostic sensibility for diagnostics of intussusception is 93,8%, diagnostic specificity is 95,4%, diagnostic value is 94,5%.Документ Ультразвукова діагностика синдрому ентеральної недостатності при гострій хірургічній патології органів черевної порожнини у дітей(Український Доплерівський клуб, 2008) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Разуваєва, Гульназ Кутузівна; Разуваева, Гульназ Кутузовна; Razuvaeva, G.; Борійчук, Валентина Сергіївна; Борийчук, Валентина Сергеевна; Boriychuk, V.Узагальнено результати виконання ультразвукового дослідження у 49 дітей з гострою кишковою непрохідністю та 34 з розповсюдженим перитонітом. Визначено наступні ознаки синдрому ентеральної недостатності: розширення петель тонкої кишки (95,2%), депонування рідини в просвіті кишки (91,6%), набряк кишкової стінки (90,4%), симптом «розтягненної пружини» (90,4%), порушення перистальтики (100%), вільна рідина в черевній порожнині (63,9%). Діагностична чутливість УЗД в діагностиці синдрому ентеральної недостатності склала 97,6%, діагностична специфічність 96,3%, діагностична ефективність 96,9%; Обобщены результаты проведенного ультразвукового исследования у 49 детей с острой кишечной непроходимостью и 34 с распространенным перитонитом. Выявлены следующие признаки синдрома энтеральной недостаточности: розширение петель тонкой кишки (95,2%), депонирование жидкости в просвете кишки (91,6%), отёк кишечной стенки (90,4%), симптом «растянутой пружини» (90,4%), нарушения перистальтики (100%), свободная жидкость в брюшной полости (63,9%). Диагностическая чувствительность УЗИ в диагностике синдрома энеральной недостаточности составила 97,6%, диагностическая специфичность 96,3%, диагностическая эффективность 96,9%; The results of diagnostic ultrasound in 49 children with acute ileus and 34 children with diffuse peritonitis have been generalized. The following symptoms of enteral insufficiency syndrome have been identified: dilation of intestinal loop (95,2%), accumulation of liquid inside intestine (91,6%), edema of intestinal wall (90,4%), symptom of “a stretched spring” (90,4%), peristaltis dysfunction (100%), free liquid in abdominal cavity (63,9%). Diagnostic sensibility of clinical ultrasound for diagnostics of enteral insufficiency syndrome is 97,6%, diagnostic specificity is 96,3%, diagnostic value is 96,9%.