Перегляд за Автор "Shevchuk, M. P."
Зараз показуємо 1 - 19 з 19
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ A three-stage therapeutic and diagnostic algorithm in mechanical jaundice of different genesis and the most effective mini-invasive method of its treatment(Полтавський державний медичний університет, 2022) Prykhidko, R. A.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Zaiets, S. M.; Ivashchenko, D. M.; Chelishvili, A. L.; Shevchuk, M. P.; Прихідько, Роман Анатолійович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Заєць, Сергій Миколайович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Челішвілі, Анатолій Леонідович; Шевчук, Микола ПетровичThe paper analyzes the experience of treatment of mechanical jaundice with the use of minimally invasive surgical interventions in 176 patients. It has been found that the clinical presentation, laboratory parameters are of secondary importance in determining the etiology and level of biliary obstruction. For the differential diagnosis of etiological factors of obstructive jaundice, we used non-invasive and minimally invasive radiological methods: ultrasound – 203, magnetic resonance cholangiopancreatography – 98, multislice computed tomography – 74, endoscopic retrograde cholangiopancreatography - 138, percutaneous transhepatic cholangiography – 27. In order to determine the informativeness, we evaluated the detection of concretions, strictures of the bile ducts, mass lesions, dilation of intra- and extrahepatic bile ducts. Methods of elimination of biliary hypertension were various types of endoscopic decompression, which were performed in combination with endoscopic retrograde cholangiopancreatography and percutaneous transhepatic cholangiography. We compared the following aspects: the possibility of performing these types of decompression of the bile ducts, their effectiveness in eliminating jaundice and complications. Based on our results, we developed a 3-stage diagnostic and treatment algorithm, whose efficiency in the elimination of mechanical jaundice was 96.0 %.Документ Retrograde intrarenal surgery as a method of improving the endoscopic management of occlusive concrements of the upper parts of the ureter(Poltava State Medical University, 2023) Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Ivanova, H. O.; Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Іванова, Галина ОлегівнаThe paper presents upper ureter stone treatment with use of retrograde intrarenal surgery. This is the latest method, which has advantages in treatment of complex cases of nephrolithiasis, stone translocations and residual cases. We analyzed treatment of patients with ureteral stones. Two representative groups were formed and underwent surgical interventions. Patients of first group underwent contact lithotripsy with semi-rigid ureteroscope, in patients of group 2 used flexible ureteroscope. We compare total operation time, average size and density of stones, presence of residual fragments, surgical and postoperative complications. Performing lithotripsy using a retrograde intrarenal surgery provides higher frequency of achieving “stone-free state”, which is the ultimate goal of intervention. Also, this is a method that has fewer intraoperative complications, but has a slightly longer duration of surgical intervention. The use of combination of retrograde intrarenal surgery and semi-flexible ureteroscopy should facilitate operations, speed up patient recovery and minimize complications.Документ Substantiation of the application of gasless laparoscopic cholecystectomy in patients with a background of Covid-19 respiratory infection(Полтавський державний медичний університет, 2023) Zaiets, S. M.; Prikhidko, R. A.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Zezekalo, Ye. O.; Заєць, Сергій Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Зезекало, Єфім ОлеговичDuring the COVID-19 pandemic, calculous cholecystitis is one of the most frequent emergency pathologies requiring immediate surgical intervention. Laparoscopic surgery around the world has successfully replaced open surgery. However, high intra abdominal pressure of carbon dioxide, which is used according to the technology, leads to a high level of standing diaphragm, and can exert an extremely negative influence at the end of the operation in patients with COVID-19 respiratory infection. One of the ways to prevent complications is the further development of the laparolifting gasless laparoscopy technique. The aim of the study was to improve the surgical treatment of patients with acute calculous cholecystitis against the background of COVID-19 infection. We conducted an analysis of the effectiveness of cholecystectomies using the pneumoperitoneum and gasless method with the help of the laparolifting device, which we developed. The study involved the observation of patients who were immediately admitted to the surgical department with acute calculous cholecystitis against a background of COVID-19. The study showed that conducting cholecystectomy with the use of laparolifting in patients with COVID-19 respiratory infection allows us to reduce the risk of perioperative complications from the lungs, overstrain of the cardiovascular system and reduce the need for oxygen after surgery in patients with respiratory disorders, as well as to reduce the risk of increased blood pressure, eliminate the imbalance of the coagulation system in patients with COVID-19 infection much faster and restore the enzymatic activity of the liver in patients after surgery.Документ The choice of a method for surgical treatment of internal chronic hemorrhoids(Полтавський державний медичний університет, 2022) Kravtsiv, M. I.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Prykhidko, R. A.; Shevchuk, M. P.; Zaiets, S. M.; Ivanova, G. O.; Кравців, Микола Ігорович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Шевчук, Микола Петрович; Заєць, Сергій Миколайович; Іванова, Галина ОлегівнаHaemorrhoids are one of the most common diseases in the anorectal zone. Often this disease requires surgical treatment, so the study of types of operations for treatment of hemorrhoids is very important in our time. The aim of our study was to compare Rafaelo radiofrequency ablation of hemorrhoids and Milligan-Morgan hemorrhoidectomy to determine the best method of surgical treatment of chronic hemorrhoids. Our study included 135 patients divided into two groups. The first group consisted of 75 patients operated on by radiofrequency ablation, the second group consisted of 60 patients who underwent classical Milligan-Morgan hemorrhoidectomy. Obtained results showed that the method of radiofrequency ablation of hemorrhoids using the Rafaelo method is less traumatic, easier to perform for surgeons, has an insignificant level of postoperative pain, low frequency of early and late postoperative complications and recurrence, does not require additional drug therapy and is characterized by a short postoperative period and recovery.Документ The role of various methods of kidney drainage in obstructive pyelonephritis(Полтавський державний медичний університет, 2021) Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Prykhidko, R. A.; Shevchuk, M. P.; Shchasnyi, D. M.; Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Прихідько, Роман Анатолійович; Шевчук, Микола Петрович; Щасний, Дмитро МиколайовичThe study is devoted to the analysis of methods for drainage of the renal pelvis in the presence of a symptom complex of acute purulent obstructive pyelonephritis, comparison of various drainage methods (internal and external), analysis of the severity of inflammatory changes in the blood and urine, dynamics of laboratory parameters. In two groups of patients, the corresponding indicators were analyzed when performing internal (stenting) and external (nephrostomy) drainage of the urinary tract. According to the results, a more rapid decrease in blood and urine leukocytosis in the external drainage group was noted, the hyperthermic reaction of the body was also reduced faster, and there were more positive changes in the ultrasound picture. According to the results of the study, we can say that both methods of drainage are indicated in the presence of obstructive pyelonephritis as one of the components of treatment, and the method of external drainage is more effective than internal stenting.Документ Ways of solving the problem of choledocholithiasis in patients with pathology of parapapillary zone and common bile duct(Полтавський державний медичний університет, 2023) Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Prikhidko, R. A.; Zezekalo, E. O.; Zaiets, S. M.; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Прихідько, Роман Анатолійович; Зезекало, Єфім Олегович; Заєць, Сергій МиколайовичThe paper presents an analysis of the results of endoscopic treatment of choledocholithiasis in clinically severe cases. A retrospective and prospective analysis of the treatment of 161 patients with choledocholithiasis was conducted. Endoscopic papillosphincterotomy, mechanical lithotripsy, nasobiliary drainage and transpapillary stenting were performed to restore the bile passage and rehabilitate the extrahepatic bile ducts. Then we carry out a comparison of the efficiency of endoscopic lithoextraction in two groups of patients. The 1-st group – patients with large calculi of the common bile duct and normal anatomy of the parapapillary zone and choledochus, the 2-nd group – patients with choledocholithiasis and complicated anatomy – diverticuls of the parapapillary zone, stenosis or strictures of the extrahepatic bile ducts. Endoscopic papillosphincterotomy was performed in 151 patients. In 44 patients with diverticula of the large duodenal papilla, stones were removed by standard lithoextractors, in other 107 cases – mechanical lithotriptor was used. Stones were successfully removed in 98 patients. Lithotripsy was unsuccessful in 7 patients of 1-st group and in 2 patients of 2-nd group, and the reliability of lithotripsy did not differ in both groups. Endoscopic manipulations were equally effective in both groups.Документ Антеградні методи біліарної декомпресії при пухлинній обструкції жовчовивідних шляхів(Полтавський державний медичний університет, 2024) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Іванова, Галина Олегівна; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Ivanova, G. O.Черезшкірне черезпечінкове ендоскопічне втручання під контролем ультразвуку є досить важли-вим методом для вирішення питання механічної жовтяниці. Цей спосіб відновлення відтоку жовчі дозволяє вирішити ряд лікувально-діагностичних завдань з мінімальною травматизацією та невеликою кількістю ускладнень в порівнянні із традиційними (відкритими) хірургічними методами лікування. Найчастіше антеградна холангіостомія застосовується в онкологічній практиці, де різноманіття клінічних ситуацій визначає показання до виконання цього втручання в різних варіантах та з різною метою. За даними світової літератури, на даний момент, накопичений достатній досвід черезшкірних технологій, відпрацьовано їх застосування в клінічній практиці, що дозволяє визнати їх, до певної міри, рутинними. Метою даної роботи була оптимізація біліарної декомпресії у хворих з пухлинною обструкцією жовчовивідних шляхів, удосконалення профілактики ускладнень, покращення безпосередніх результатів лікування та якості життя даної категорії хворих. Дослідження було проведено на вивчені результатів обстеження та хірургічного лікування 64 хворих із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу, які перебували на лікуванні у хірургічних стаціонарах з 2017 по 2023 р., та яким були виконані антеградні біліодренуючі операції. Всім 64 пацієнтам з метою біліарної декомпресії вдалося успішно виконати черезшкірно черезпечінкову холангіостомію та стентування жовчних протоків під ультразвуковим контролем. Виконання черезшкірно черезпечінкових ендоскопічних втручань в даний час є ефективним та найбільш розповсюдженим методом біліарної декомпресії при пухлинній обструкції жовчних шляхів. Використання черезшкірно черезпечінкових способів відведення жовчі, особливо при злоякісних пухлинах, супроводжується достатньо малою кількістю ускладнень та летальних випадків. Percutaneous transhepatic endoscopic ultrasound-guided intervention is a crucial method for addressing mechanical jaundice. This technique for restoring bile outflow enables the resolution of several medical and diagnostic issues with minimal invasiveness and fewer complications compared to traditional open surgical treatments. Most often, antegrade cholangiostomy is used in oncological practice, where the variety of clinical situations determines the indications for performing this intervention in different variants and with different goals. According to the world literature, at the moment, sufficient experience of transdermal technologies has been accumulated, their application in clinical practice has been worked out, which allows to recognize them, to a certain extent, as routine.The purpose of this work is to optimize biliary decompression in patients with tumor obstruction of the biliary tract, to improve the prevention of complications, to enhance the immediate results of treatment and the quality of life for this group of population.The study analyzed the examination and surgical treatment outcomes of 64 patients with tumor-related mechanical jaundice treated in surgical hospitals from 2017 to 2023. All patients underwent antegrade biliary drainage procedures, specifically percutaneous transhepatic cholangiostomy and bile duct stenting under ultrasound guidance, to achieve biliary decompression.Percutaneous transhepatic endoscopic interventions have become the primary method for biliary decompression in cases of bile duct obstruction due to tumors. These procedures, particularly for malignant tumors, are associated with relatively few complications and low mortality rates.Документ Варіант закінчення операції у пацієнта із синдромом Міріззі(Полтавський державний медичний університет, 2023) Зезекало, Єфім Олегович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Zezekalo, Ye. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivaschenko, D. M.; Shevchuk, M. P.Синдром Міріззі являється одним із найтяжчих ускладнень жовчнокам’яної хвороби і найскладнішим патологічним процесом в біліарній хірургії взагалі. Синдром Міріззі являє собою стиснення загальної жовчної або печінкової протоки жовчним конкрементом, який, зазвичай, знаходиться в кармані Гартмана, та подальшим формування холецисто-холедохіальної фістули. Даний синдром названий на честь аргентинського хірурга який за допомогою інтраопераційної холангіографії описав відсутність конкрементів в жовчних протоках при наявності її контрактури та явищ холестазу. На сьогоднішній день найпопулярніше класифікація включає в себе 4 типи синдрому Міріззі: І тип –наявні сть стискання загальної печінкової протоки конкрементом зі сторони жовчного міхура; ІІ тип –наявність холецисто-холедохіальної фістули на 1/3 діаметру холедоха; ІІІ тип –на 2/3 діаметру; ІV тип –повна деструкція стінки загальної печінкової протоки з формування повної біліобіліарної нориці. Не дивлячись на те, що синдром Міріззі не має власної, специфічної клініки, а скринінгові методи, такі як ультразвукове дослідження черевної порожнини, чітко не вказують на дану патологію, найбільшу ефективність в діагностиці даного захворювання на доопераційному етапі показує ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) жовчовивідних шляхів, що можуть дати змогу, до проведення хірургічного доступу, встановити діагноз та визначити правильний об’єм операції[4,5,6]. В статті представлений клінічний випадок Пацієнтки М. 29 років, яка поступила в ургентному порядку в хірургічне відділення. Визначається невідповідність даних магнітно-резонансної томографії жовчних шляхів та виявлених змін анатомічної будови гепатобіліарного тракту при діагностичній лапароскопії, але незважаючи на всю складність ситуації, завдяки навичкам та знанням хірургів, повному дотриманні правил безпечної холецистектомії вдалося успішно завершити операцію мініінвазивним способом, без переходу на серединну лапаротомію.Документ Вибір оптимального методу місцевого лікування вогнепального поранення, що сприяє ранній пластиці рани(Полтавський державний медичний університет, 2023) Іванова, Галина Олегівна; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Зезекало, Єфім Олегович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivanova, G. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Zezekalo, E. O.; Prykhidko, R. A.Вогнепальні поранення об`єднують дуже велику групу ушкоджень, які виникають наслідок застосування вогнепальної зброї, в основі дії якої є не тільки вплив вибухової хвилі, але й ураження вмістом снарядів, їх фрагментами, осколками, вторинними осколками. Дана тема є надзвичайно актуальною в наш час, так як правильність місцевого та оперативного лікування, що призводить до своєчасної регенерації пошкоджених тканин, попередження гнійних ускладнень та швидкому закриттю ранових дефектів сприяє максимальному відновленню функції ураженого органу та зниженню показників інвалідизації постраждалих. Метою нашого дослідження було порівняти та визначити найбільшу клінічну ефективність застосування традиційних пов'язок з антисептиком (І група дослідження), гідроактивних суперабсорбуючих пов'язок (ІІ група) та Vacuum-Assisted Closure (VAC-терапії) (ІІІ група) з метою швидкого очищення вогнепальних поранень та підготовки ранової по-верхні до пластики, задля запобігання розвитку вторинних некрозів, гнійних ускладнень, а також пришвидшення реабілітації хворих. Аналіз проводився серед 154 поранених, які були поділені на 3 групи. Діапазон віку постраждалих становив від 18 до 50 років. Після проведення нашого дослідження, ми можемо зробити висновки, що використання VAC-терапії є найбільш ефективним у лікуванні вогнепальних поранень, так як стимулює раннє дозрівання грануляційної тканини (поява зрілої грануляційної тканини вже на 4-у добу), порівняно з використанням гідроактивних повязок (на 6-й день) та традиційного марлевого матеріалу з антисептиком (на 7-й день ), крайову епітелізацію та виповнення дана рани зі зменшенням її площі, запобігає розвитку вторинних некрозів та тяжких гнійних ускладнень. Також цей метод потребує короткотривалої антибіотикотерапії, показує найменший показник ускладнень після пластики ранового дефекту та зменшує період реабілітації поранених.Документ Вплив COVID-19 на структуру та вираженість урологічної патології у ургентних пацієнтів(Полтавський державний медичний університет, 2023) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.Коронавірусна хвороба (COVID-19), увійшла в наше життя у 2019 році. Спричинене це важке респіраторне захворювання - коронавірусом 2-го типу(SARS-CoV-2). З часу першої появи в грудні 2019 року захворювання призвело до всесвітньої пандемії, яка триває і донині. Нирки можуть бути одними з органів-мішеней при інфікуванні коронавірусом 2 типу (SARS-COV-2). Потрібно приділити увагу і оперативним втручанням на сечовивідній системі на фоні COVID-19. При багатьох станах запропоновані різні методи корекції як гнійно-септичних, так і обструктивних урологічних захворювань, але конкретні показання, протипоказання у пацієнтів з коронавірусом ще не були досліджені. Мета дослідження – проаналізувати вплив захворюваності на COVID-19 на розповсюдженість та вираженість гострої урологічної патології, визначити частоту та розповсюдження ускладнень. Дослідження базується на аналізі 323 історій пацієнтів з гострою урологічною патологією, які самостійно звернулися або були доставлені екстреною медичною допомогою до лікувальних закладів міста Полтави в 2020-2021 роках. Були проаналізовані 2 групи пацієнтів: без, та з наявним супутнім інфікуванням COVID-19. Проаналізувавши структуру ургентних урологічних захворювань та їх перебігу у пацієнтів з супутнім захворюванням COVID-19 ми змогли виділити певні статистично достовірні моменти: збільшення кількості запальних захворювань нирки та сечових шляхів, збільшення кількості випадків макрогематурії та підвищення кількості екстрених втручань з приводу гнійно-септичної патології нирок. Патогенетичні механізми розвитку даних станів на даний час є ще недостатньо вивченими та потребують проведення окремих досліджень, для подальшого покращення надання урологічної допомоги пацієнтам в умовах персистування пандемії COVID-19.Документ Гастроінтестинальна стромальна пухлина шлунку з дефіцитом сукцинатдегідрогенази В: клінічний випадок(Полтавський державний медичний університет, 2024) Іванова, Галина Олегівна; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivanova, G. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Horodova-Andrieieva, T. V.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A.Гатроінтестинальна стромальна пухлина шлунково – кишкового тракту – мезенхімальна пухлина шлунково – кишкового тракту, яка являє собою гетерогенну групу c-Kit позитивних мезенхімальних (стромальних чи сполучнотканинних) пухлин. Основна роль в їх розвитку є мутація протоонкогена c-Kit з послідуючими структурними змінами трансмембранного тирозинкіназного рецепто-ра ІІІ типу (Kit), який відповідає за мітотичну активність та диференціювання клітин. Активація Kit-рецептора клітин пухлини визначається експресією імуногістохімічного маркеру CD 117 (протеїн тирозинкіназного рецептору). 80 – 90% GIST являється CD 117 позитивними. Метою нашого дослідження було удосконалення діагностики та лікування гастроінтестинальних стромальних пухлин шлунково – кишкового тракту. Наведений клінічний випадок показує, що специфічних та конкретних симптомів, які притаманні гастроінтестинальній стромальній пухлині шлунково – кишкового тракту немає та тільки проведене радикальне оперативне лікування дає можливість встановити вірний діагноз. У зв’язку з розміщенням пухлини пілоричного відділу шлунку в підслизовому шарі можливості провести достовірної біопсії під час відеоезофагогастродуоденоскопії не було, так як слизова оболонка шлунку над утворенням була не змінена. Таким чином, основним мето-дом діагностики та лікування у наведеної хворої стала операція з радикальним видаленням пухлини та проведенням патогістологічного та імуногістохімічного дослідження, яке показало наявність гастроінтестинальної стромальної пухлини шлунку з дефіцитом сукцинатдегідрогенази В. 80% випадків виникнення GIST основним пусковим механізмом є дефіцит сукцинатдегідрогенази. Дефіцит сукцинатдегідрогенази призводить до порушення циклу Кребса, внаслідок чого накопичується надлишок сукцинату – онкометаболіта, який активує канцерогенез. Це пухлини з специфічним клінічним перебігом, прогнозом та чутливістю до таргетної терапії. Причинами дефіциту сукцинат-дегідрогенази є як мутації, так й епігеномні порушення. І мутації генів, і епігеномні порушення будь-якої із субодиниць сукуцинатдегідрогенази завжди проявляються втратою експресії саме субодиниці В. Gastrointestinal stromal tumors (GISTs) are mesenchymal tumors found in the gastrointestinal tract, constituting a diverse group of c-Kit positive mesenchymal (stromal or connective tissue) tumors. Their development is primarily associated with mutations in the c-Kit proto-oncogene, leading to structural alterations in the type III transmembrane tyrosine kinase receptor (Kit). This receptor is crucial for regulating mitotic activity and cell differentiation. The activation of the Kit-receptor in tumor cells is identified through the expression of the immunohistochemical marker CD 117 (tyrosine kinase receptor protein), with approximately 80-90% of GISTs testing positive for CD 117.The objective of our study is to improve the diagnosis and treatment of gastrointestinal stromal tumors.The clinical case underscores the challenge of diagnosing gastrointestinal stromal tumors (GISTs) due to the absence of specific and definitive symptoms. In this instance, only radical surgical intervention facilitated an accurate diagnosis. Given the location of the tumor in the pyloric part of the gastric submucosal layer, a reliable biopsy during video esophagogastroduodenoscopy was unfeasible, as the gastric mucosa above the tumor appeared unaffected. Consequently, surgery with complete tumor excision and subsequent pathohistological and immunohistochemical analysis emerged as the primary diagnostic and therapeutic approach. These investigations confirmed the presence of a gastrointestinal stromal tumor of the stomach with succinate dehydrogenase B deficiency.In approximately 80% of GIST cases, succinate dehydrogenase deficiency plays a pivotal role. The absence of succinate dehydrogenase disrupts the Krebs cycle, leading to an accumulation of succinate, an oncometabolite that fuels carcinogenesis. Such tumors exhibit distinctive clinical characteristics, prognostic outcomes, and responsiveness to targeted therapies. Succinate dehydrogenase deficiency can arise from mutations or epigenomic alterations affecting gene expression. Notably, mutations or epigenomic disruptions in any succinate dehydrogenase subunit inevitably result in the loss of subunit B expression.Документ Менеджмент пухлинних обструкцій дистального відділу загальної жовчної протоки з використанням ретроградного біліарного стентування(Полтавський державний медичний університет, 2022) Шевчук, Микола Петрович; Shevchuk, M. P.Метою даного дослідження була оптимізація ендобіліарного стентування у пацієнтів із пухлинною обструкцією дистального відділу загальної жовчної протоки, а також удосконалення профілактики ускладнень, покращення безпосередніх результатів лікування та якості життя цієї категорії хворих. В дослідженні прийняли учать 68 пацієнтів, що знаходились на лікуванні в хірургічних стаціонарах з 2018 по 2022 рр., яким було виконано ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки з приводу механічної жовтяниці. У 37 хворих стентування проводилось за допомогою пластикового стенту, 31 хворим стентування виконано за допомогою нитінолового стенту. Оцінювались результати ендобіліарного стентування, ускладнення, що виникали під час та після проведення маніпуляції, ефективність та безпечність стентування, побічні ефекти та якість декомпресії біліарного тракту. Всім пацієнтам вдалося виконати стентування загальної жовчної протоки. Під час ендоскопічного ретроградного біліарного стентування у 5 пацієнтів було зафіксовано ускладнення у вигляді кровотечі із ділянки великого дуоденального сосочка дванадцятипалої кишки, що були зупинені ендоскопічно. В ранньому післяопераційному періоді (30 діб після втручання) у 12 пацієнтів були наступні ускладнення: міграція пластикового стенту в дванадцятипалу кишку – у 3 хворих, обтурація пластикового стенту – у 1 -го, гострий вторинний панкреатит у 6, холангіт – у 2 хворих. У 64 із 68 хворих ендобіліарне стентування дозволило отримати задовільні результати у вигляді декомпресії зовнішніх жовчовивідних протоків. Ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки є малотравматичним, безпечним та ефективним методом декомпресії жовчовивідних шляхів при їх обтурації пухлинного ґенезу. Для дренування жовчних шляхів при очікуваній тривалості життя ≤ 6 місяців слід використовувати пластикові стенти. При очікуваній тривалості життя ≥ 6 місяців краще використовувати нитінолові стенти з повним або частковим покриттям.Документ Особливості лікувальної тактики при рецидивних шлунково-кишкових кровотечах з використанням ендоскопічного гемостазу(Полтавський державний медичний університет, 2022) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Pryhidko, R. A.; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.На даний час ендоскопічний гемостаз є основним методом зупинки кровотечі та профілактики його рецидиву у хворих з гастродуоденальною виразковою кровотечею, але дотепер відсутня єдина думка про перевагу того чи іншого способу ендоскопічного гемостазу. Зараз, на думку багатьох фахівців, рецидив виразкової кровотечі вже не є абсолютним показанням до оперативного лікування, особливо у осіб з важким соматичним статусом, а служить показанням до повторного ендоскопічного гемостазу. Метою дослідження було порівняння ефективності різних способів ендоскопічного гемостазу у профілактиці рецидиву виразкової кровотечі, а також вивчення доцільності повторного ендоскопічного гемостазу при рецидиві кровотечі. Дослідження базується на аналізі лікування 268 пацієнтів з клінікою шлунково-кишкової кровотечі, які були ургентно доставлені та госпіталізовані в хірургічні відділення. Первинний ендоскопічний гемостаз був проведений 142 (52,9%): аргоноплазмову коагуляцію використовували у 56 (39,5%) спостереженнях, ін'єкційний метод – у 47 (33%), їх комбінацію – у 39 (27,5%) спостережень. Згідно даних дослідження більша частина рецидивів – 34 (51,5%) – виникла протягом 1 -ї доби після надходження до стаціонару. Вивчення ймовірності виникнення рецидиву кровотечі в залежності від початкової інтенсивності (Forrest) визначило, що частота розвитку рецидиву статистично більша при класі I -А і I-В, ніж при II-А і II-В. З 66 хворих з рецидивом кровотечі ефективний повторний гемостаз виконаний у 51 (77,3%). При цьому ефективність ін'єкційного методу становила 60%, аргоноплазмової коагуляції – 81,4%, комбінованого методу – 94,7%. За результатами можна стверджувати, що при рецидиві кровотечі повторний ендоскопічний гемостаз є доволі вагомою альтернативою оперативному лікуванню, особливо у хворих із тяжкими соматичними захворюваннями. Застосування при рецидивах кровотечі ендоскопічного повторного гемостазу дозволяє достовірно знизити летальність з 28 до 13,6%.Документ Оцінка ефективності пієловезикального стентування нирок при лікуванні пієлонефриту(Полтавський державний медичний університет, 2021) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A.Зважаючи на широке розповсюдження захворюваності на гострий пієлонефрит, який є одним із найчастіших запальних захворювань сечовивідної системи, потрібно постійно вести пошук методів лікування пацієнтів, які забезпечать ефективність клінічної регресії процесу, в поєднанні з мінімізацією необхідних маніпуляцій та медикаментозного лікування. Одним із таких методів може бути пієловезикальне стентування. Метою дослідження було дослідження ефективності впливу методу пієловезикального дренування сечовивідних шляхів на перебіг гострого пієлонефриту у порівнянні з консервативними методами лікування для виявлення його переваг та недоліків. З метою оцінки впливу дренування сечовивідних шляхів, ми проаналізували клінічні дані пацієнтів, хворих на гострий обструктивний пієлонефрит, яким виконувалося пієловезикальне стентування та поріняли їх з традиційними консервативними методами лікування. У відповідності до отриманих даних можна дійти висновку, що при виконанні пієловезикального стентування при наявності гострого обструктивного пієлонефриту у всіх випадках, наявність стенту забезпечила статистично достовірне пришвидшення регресування клінічних проявів запалення нирки таких як гіпертермічна реакція, больовий синдром, запальні зміни у крові та сечі, ультразвукову динаміку. Отже, при наявності клінічних показань, умов та технічних засобів для проведення стентування, наявності відповідного кваліфікованого фахівця ми можемо рекомендувати цей метод як ефективний засіб комплексного лікування даної патології.Документ Персоніфікований підхід до вибору тактики жовчовідведення у хворих з механічною жовтяницею пухлинного ґенезу(Полтавський державний медичний університет, 2023) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Іванова, Галина Олегівна; Прихідько, Роман Анатолійович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Zezekalo, E. O.; Ivanova, G. O.; Prykhidko, R. A.Механічна жовтяниця спричинена обтурацією жовчних шляхів пухлиною зазвичай є першим та досить важким ускладненням злоякісних новоутворень органів гепатопанкреатодуоденальної зони. Враховуючи що радикальне лікування даної патології, за даними різних авторів, не перевищує 20-25%, значну цікавість викликає вибір оптимального малоінвазивного способу жовчовідведення з метою декомпресії жовчних шляхів та вирішення проблеми механічної жовтяниці, який може бути як підготовчим етапом до радикального хірургічного лікування так і остаточним методом паліативного лікування цієї категорії пацієнтів.Метою даної роботи стало вироблення оптимального алгоритму діагностики та лікування пацієнтів із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу, що дозволить збільшити ефективність вибору первинного оперативного втручання та зменшити кількість ускладнень і летальність даної категорії оперованих хворих.Дослідження було проведено на вивчені результатів обстеження та хірургічного лікування 108 хворих із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу, які перебували на лікуванні у хірургічних стаціонарах з 2017 по 2023 р., та яким були виконані біліодренуючі операції. Аналіз ефективності хірургічного лікування дозволив встановити, що ендоскопічне дренування та черезшкірно черезпечінкове дренування при І та ІІ рів-ні біліарного блоку мають приблизно однакову ефективність, однак кількість ускладнень була меншою, а якість життя кращою у пацієнтів яким виконувалось ендоскопічне дренування, що робить його методом вибору При ІІІ рівні блоку слід застосовувати черезшкірно черезпечінкове дренування. Реалізація алгоритму діагностики та лікування механічної жовтяниці пухлинного ґенезу, який враховував рівень біліарного блоку, ступінь важкості механічної жовтяниці, стадію пухлинного процесу, дозволяє обґрунтувати вибір найбільш ефективного методу малоінвазивного дренування жовчовивідних шляхів та зменшити післяопераційну летальність.Документ Порівняння короткотривалого та довготривалого курсу антибактеріальної терапії при інтраабдомінальній інфекції, спричиненій гострим гангренозним апендицитом(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Кравців, Микола Ігорович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Kravtsiv, M. I.Інтраабдомінальна інфекція та її ускладнення залишається досить поширеною та актуальною світовою проблемою. На даний час наявна велика кількість публікацій з рекомендаціями щодо лікування інфекції, викликаної певним видом збудника. Однак, відповідна тривалість антибактеріальної терапії залишається спірним питанням. Переважна більшість лікарів застосовують антибактеріальну терапію для лікування пацієнтів до тих пір, поки не зникнуть всі ознаки запалення, зазвичай близько 7-14 днів. Проте, у 1994 році Schein M, та співавторами було висловлено пропозицію, що при адекватній санації вогнища інтраабдомінальної інфекції термін антибактеріальної терапії можна зменшити до 3-4 днів, що в свою чергу дасть змогу знизити стійкість до антибактеріальних препаратів. Метою дослідження було зменшення терміну антибактеріальної терапії у хворих із інтраабдомінальною інфекцією, яка спричинена гострим гангренозним апендицитом. Для цього було проведено дослідження, в якому взяли участь 32 пацієнта віком від 18 до 65 років, які були прооперовані в день госпіталізації з приводу гострого гангренозного апендициту на базі хірургічного відділення третьої міської лікарні м. Полтава. Пацієнти були розділені на дві групи. До першої (дослідної) групи увійшли 16 пацієнтів, які отримували антибактеріальну терапію протягом 3 днів до нормалізації лейкоцитозу та температури тіла. До другої (контрольної) групи увійшли 16 пацієнтів, які продовжували отримувати антибактеріальну терапію протягом не менше 2-х днів після нормалізації зазначених критеріїв. Виходячи із результатів, які були отримані в процесі дослідження впливу тривалості курсу антибактеріальної терапії інтраабдомінальної інфекції у хворих з гострим гангренозним апендицитом на перебіг післяопераційного періоду, встановлено, що фіксована тривалість антибактеріальної терапії протягом 3±0,25 днів показала аналогічні результати із традиційною, більш тривалою, антибактеріальною терапією, що проявилося співставними термінами одужання та виписки пацієнтів, частотою виникнення ускладнень в ранньому та віддаленому післяопераційному періоді. Отримані нами дані підтверджують концепцію, відповідно якій, після адекватної санації вогнища інфекції в черевній порожнині, антибактеріальну терапію можна скоротити до декількох днів після оперативного втручання без ризику розвитку післяопераційних ускладнень та рецидиву інфекційного процесу.Документ Синдром «швидкої» біліарної декомпресії при обтурації загальної жовчної протоки різного генезу(Полтавський державний медичний університет, 2021) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Shevchuk, M. P.; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. A.; Kravtsiv, M. I.; Prikhidko, R. A.Оперативні втручання, які виконуються на фоні механічної жовтяниці, відрізняються значним ризиком виникнення ускладнень і характеризуються великою летальністю після операції. Сучасний підхід до лікування пацієнтів даної категорії регламентує певну послідовність проведення лікувальних заходів, що передбачає виконання малоінвазивних втручань на першому етапі лікування. У деяких хворих, не дивлячись на адекватне та малоінвазивне жовчовідведення, відбувається погіршення загального стану. Подібний стан, відомий як синдром «швидкої» біліарної декомпресії, який є важким ускладненням, що погано піддається лікуванню та нерідко приводить до летальних випадків та потребує поглибленого вивчення. Метою дослідження стало покращення результатів лікування хворих з механічною жовтяницею шляхом своєчасного прогнозування, ранньої діагностики та застосування ефективної терапії синдрому «швидкої» біліарної декомпресії. Розглянуті результати лікування 76 хворих із механічною жовтяницею різного генезу, яким було виконано 98 малоінвазивних оперативних втручань для ліквідації біліарної гіпертензії. Аналізували ускладнення втручань, в тому числі синдром «швидкої» біліарної декомпресії. Із використанням методів розрахунку швидкості біліарної декомпресії та інтенсивності зменшення білірубіну сформульовані клінічні та лабора- торні критерії і ознаки синдрому «швидкої» біліарної декомпресії. При виконанні біліодренуючих опе- рацій у хворих з механічною жовтяницею потрібно очікувати розвитку синдрому «швидкої» біліарної декомпресії. Він може проявлятись як окремими ознаками, так і їхньою комбінацією, що потребує негайного проведення всіх необхідних лікувальних заходів.Документ Сучасні аспекти відновлення пасажу жовчі при жовчнокам’яній хворобі ускладненій механічною жовтяницею(Українська медична стоматологічна академія, 2021) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Кравців, Микола Ігорович; Прихідько, Роман Анатолійович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Kravtsiv, M. I.; Prihidko, R. A.Хворі з хірургічними захворюваннями печінки та позапечінкових жовчних протоків, непрохідність яких супроводжується механічною жовтяницею, складають найбільш тяжку групу пацієнтів хірургічних стаціонарів. Основною причиною обструкції жовчовивідних шляхів залишається холедохолітіаз, на долю якого припадає 30-70%. В епоху домінування ендоскопічної хірургії в лікуванні пацієнтів із механічною жовтяницею, переваги транспапілярних втручань незаперечні. Разом з тим, існують думки про те, що традиційні хірургічні втручання при даному виді патології є операціями відчаю. В зв’язку з цим потребує уточнення роль та місце малоінвазивних втручань у лікуванні хворих на жовчнокам'яну хворобу, ускладнену механічною жовтяницею на сучасному етапі. Метою дослідження стало покращення результатів лікування пацієнтів із жовчнокам’яною хворобою, ускладненою механічною жовтяницею за рахунок оптимізації стратегічних підходів до виконання біліодренуючих втручань. Для цього було проведено дослідження, в якому прийняли участь 54 пацієнти, які були розділені на дві групи. В результаті нашого дослідження встановлено, що жовчнокам’яною хворобою, яка ускладнилась механічною жовтяницею частіше страждають жінки 94,4% у порівняні із чоловіками 5,6%. Відновлення рівня загального білірубіну сироватки крові настає швидше у хворих які були прооперовані малоінвазивним методом, а саме лапароскопічно. Тривалість післяопераційного больового синдрому була вдвічі меншою у пацієнтів другої групи, за рахунок меншої операційної травми. Отримані нами дані підтверджують концепцію, відповідно якій превагу потрібно надавати малоінвазивним методам оперативних втручань у хворих жовчнокам’яною хворобою, що ускладнилась механічною жовтяницею.Документ Сучасні погляди на діагностику гострого тяжкого панкреатиту(Полтавський державний медичний університет, 2023) Зезекало, Єфім Олегович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Іванова, Галина Олегівна; Прихідько, Роман Анатолійович; Zezekalo, E. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.; Ivanova, G. O.; Prykhidko, R. A.Гострий панкреатит – захворювання, що характеризується запаленням тканини підшлункової за-лози. Гострий панкреатит являється актуальною проблемою ургентної хірургії, що пов’язано з його лідируючим місцем серед всієї ургентної хірургічної патології та наростанням відсотку виникнення тяжких, ускладнених форм. Підвищення відсотку негативного ефекту лікування гострого панкреатиту пов’язано із запізнілою діагностикою тяжких форм та його ускладнень, як результат відсутності високоефективної шкали оцінки тяжкості захворювання, що призводить до неаргументованого хірургічного втручання. Ранній тяжкий панкреатит характеризується швидкопрогресуючим перебігом, що призводить до органної недостатності, гіпоксії, формування вогнищ некрозу, абдомінального сепсису, абдомінального компартмент-синдрому. До найбільш специфічних шкал ранньої діагностики гострого панкреатиту відносяться: шкала критеріїв первинної оцінки тяжкості гострого панкреатиту, шкала Ranson та шкала BISAP. Сучасна діагностика тяжкої форми гострого панкреатиту базується на 2 основних міжнародних класифікаціях Revised Atlanta Classification – 2012 та Determinant-based classification – 2012. Для оцінки ступеню запалення під-шлункової залози, за даними КТ, використовують шкалу Balthazar, яка входить в Computer Tomography Severity Index разом із визначенням площі некрозу підшлункової залози. Метою даної роботи є покращення діагностики гострого тяжкого панкреатиту. Дослідження проведено на ос-нові оцінки історій хвороб 20 пацієнтів із гострим панкреатитом, які знаходилися на лікуванні в хірургічному стаціонарі 2-ої міської лікарні м. Полтава в період з 2021 по 2022 роки. Аналіз показав, що виконання мультиспіральної комп’ютерної томографії в період 48-72 години після початку захворювання дає змогу адекватно оцінити тяжкість перебігу захворювання, що неодмінно має прямий вплив на тактику подальшого лікування пацієнтів, знижує необхідність хірургічного лікування та ризик смерті пацієнтів.