Перегляд за Автор "Telegan, V. O."
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Дослідна робота студентів в межах наукової роботи кафедри медичної хімії(2021-05) Копанцева, Лариса Миколаївна; Телегень, Валерія Олегівна; Kopantseva, L. M.; Telegan, V. O.Науково-дослідна робота студентів є невід’ємною складовою наукової діяльності закладів вищої освіти, яка призводить до підготовки наукових кадрів. Вона сприяє розширенню загального та професійного світогляду, що є одним із важливих засобів підвищення якості підготовки фахівців з вищою освітою. Адже, «наукова робота – це самостійно виконане наукове дослідження тієї чи іншої проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результат і власні висновки». На кафедрі медичної хімії Полтавського державного медичного університету у межах виконання науково-досліджуваної роботи кафедри «Дослідження безпеки харчових продуктів фізико-хімічними методами» студенти виконують науково-дослідні роботи. Викладачі кафедри залучають та організовують студентів перших курсів спеціальностей «Медицина» та «Стоматологія» до кафедральної роботи з метою формування основних засад здорового харчування та зростання пошукових мотивацій у вирішенні профілактичної стратегії освітньої роботи з населенням у майбутній трудовій діяльності.Документ Клініко-лабораторні предиктори персистенції больового синдрому в пізньому післяопераційному періоді в осіб похилого і старечого віку(Полтавський державний медичний університет, 2021) Телегань, Владислав Олегович; Telegan, V. O.У пацієнтів похилого та старечого віку зміни нейрогуморальної регуляції та емоційного сприйняття ноцицептивних імпульсів спричиняють особливості клінічного перебігу больового синдрому. Останні дослідження свідчать, що більше 10% геріартричних хворих відчувають біль не лише як подразнюючий агент, а і як психосоматичний стан. Персистенція больового синдрому в післяопераційному періоді в осіб похилого та старечого віку може призводити до його катастрофізації та хронізації в подальшому, що знижує якість життя пацієнтів та підвищує витрати на систему охорони здоров’я внаслідок витрат на забезпечення менеджменту хронічного болю. Тому метою нашого дослідження стало визначити основні предиктори персистування болю в пізньому післяопераційному періоді в осіб похилого та старечого віку. У дослідження було включено 201 пацієнта чоловічої та жіночої статі, яким було проведено оперативне втручання незалежно від хірургічного профілю. Усі обстежені пацієнти були розподілені на 3 групи відповідно до віку: група 1 (n=82) – особи похилого віку, група 2 (n=21) – особи старечого віку, контрольна група (n=98) – особи молодого віку. Для оцінки наявності та вираженості больового синдрому проводили вимірювання за 100- бальною візуально-аналоговою шкалою на 1 та 7 добу. Детальне вивчення сприйняття післяопераційного болю проводили за опитувальником Мак-Ґілла, який використовували лише на 7 добу, оскільки у 1 добу пацієнти могли бути ослабленими після оперативного втручання, а результати спотвореними дією медикаментозних препаратів. Всім обстежуваним пацієнтам проводили вимірювання рівня кортизолу в крові зранку натщесерце на 1 та 7 добу. Процедура забору крові була виконана згідно загальних вимог для проведення медико-біологічних досліджень. Забір крові з вени здійснювався медичною сестрою за безпосередньої присутності лікаря. Концентрацію кортизолу визначали в сироватці крові з застосуванням набору реагентів для кількісного імуноферментного аналізу. Нами визначено, що прогностичне значення щодо ризику персистенції післяопераційного больового синдрому мають вік, бал за шкалою візуально-аналоговою шкалою та евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла на 7 добу, а також концентрація кортизолу в крові у 1 добу після оперативного втручання. При цьому шанс персистування післяопераційного больового синдрому зростає у 1,1 разів на кожен рік більш старшого віку, у 1,3 разів на кожен бал за візуальноаналоговою шкалою на 7 добу, у 11,4 разів на кожен бал за евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла та в 2,4 рази на кожен нмоль/л концентрації кортизолу у 1 добу після оперативного втручання. Таким чином факторами ризику персистенції післяопераційного больового синдрому визначено вік хворого, оцінку вираженості болю за візуально-аналоговою шкалою й евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла на 7 добу та концентрацію кортизолу в крові на 1 добу.Документ Клінічні характеристики післяопераційного болю у осіб похилого та старечого віку(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Телегань, Владислав Олегович; Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Telegan, V. O.; Shkurupii, D. A.; Телегань, Владислав Олегович; Шкурупий, Дмитрий АнатольевичБлизько 13% населення похилого і старечого віку відчувають біль не лише як реакцію на подразнюючий агент, а й як психосоматичний показник. Діагностика і лікування післяопераційного болю у осіб похилого та старечого віку можуть ускладнюватись наявністю хронічного болю, соматичними захворюваннями. Мета дослідження: дослідити клінічну характеристику післяопераційного болю у осіб похилого та старечого віку. Матеріали та методи. Проведене клінічне проспективне контрольоване дослідження клінічних характеристик периопераційного знеболення. Проаналізовано 99 випадків перебігу периопераційного періоду. Пацієнти були розподілені за віком: перша група – віком 18-59 років, друга група – старше 60 років. Шляхом анкетування та клінічного співставлення визначався вплив віку, виду анестезії та післяопераційної анальгезії на характер та виразність болі. Для оцінки болю використовували візуально-аналогову шкалу і опитувальник Мак- Гілла. Результати та їх обговорення: у пацієнтів похилого віку виявлено вищі бали афективного компоненту до оперативного втручання, встановлений прямий звʼязок афективного і евалюативного компонентів та зворотній звʼязок сенситивного компоненту болю із віком. Також, встановлені значимі прямі звʼзки постопераційного болю і його компонентів у осіб похилого віку із рівнем болю до операції, інтратекальною анестезією, судинними оперативними втручаннями. Висновки: в осіб похилого віку, на відміну від молодших осіб, рівень постопераційного болю є більш вираженим. Вихідний рівень передопераційного болю у цих пацієнтів безпосередньо впливає на рівень післяопераційного болю. В свою чергу, післяопераційний біль у осіб похилого віку обумовлений більшою лабільністю всіх компонентів болю з переважанням афективного і евалюативного компонентів. До персистенції болю в післяопераційному періоді схильні особи похилого віку, яким проводились судинні втручання та інтратекальна анестезія. В умовах традиційної тактики післяопераційного знеболення у осіб похилого віку відносно молодших осіб більш виражена сила і змінені характеристики болю, що вимагає удосконалення тактики протибольової терапії. Около 13% населения пожилого и старческого возраста ощущают боль не только как реакцию на раздражающий агент, но и как психосоматический показатель. Диагностика и лечение послеоперационной боли у лиц пожилого и старческого возраста могут осложняться наличием хронической боли, соматическими заболеваниями. Цель исследования: исследовать клиническую характеристику послеоперационной боли у лиц пожилого и старческого возраста. Материалы и методы. Проведенное клиническое проспективное контролированное исследование клинических характеристик периоперационного обезболивания. Проанализировано 99 случаев течения периоперационного периода. Пациенты были разделены по возрасту: 1 группа – возрастом 18-59 лет, 2 группа – старше 60 лет. Путем анкетирования и клинического сопоставления определялось влияние возраста, вида анестезии и послеоперационной анальгезии на характер и выраженность боли. Для оценки боли использовали визуально-аналоговую шкалу и опросник Мак-Гилла. Результаты и их обсуждение: у пациентов пожилого возраста выявлено более высокие баллы афективного компонента к оперативному вмешательству, установлена прямая связь афективного и эвалюативного компонентов, и обратная связь сенситивного компонента боли с возрастом. Также, установлены значительные прямые связи постоперационной боли и её компонентов у лиц пожилого возраста с уровнем боли до операции, интратекальной анестезией, сосудистыми оперативными вмешательствами. Выводы: у лиц пожилого возраста, в отличие от лиц младшего, уровень постоперационной боли более выражен. Исходный уровень передоперационной боли у этих пациентов непосредственно влияет на уровень послеоперационной боли. В свою очередь, послеоперационная боль у лиц пожилого возраста обусловлена большей лабильностью всех компонентов боли с превалированием афективного и эвалюативного компонентов. К персистенции боли в послеоперационном периоде склонны лица пожилого возраста, которым проводились сосудистые вмешательства и интратекальная анестезия. В условиях традиционной тактики послеоперационного обезболивания у лиц пожилого возраста относительно лиц моложе более выражена сила и изменены характеристики боли, что требует усовершенствования тактики противоболевой терапии; Nearly 13% of the elderly and old population experience psychosomatic pain that is not regarded as a response to irritants. Diagnosis and treatment of the postoperative pain in old and elderly patients may be complicated by chronic pain or somatic diseases. The aim of this work was to study clinical characteristics of the postoperative pain in old and elderly patients. Materials and methods. This study based on analysis of 99 cases of the perioperative period. Patients were divided into groups by age: the 1st group included individuals aged 18-59 years, the 2nd group included individuals over 60 years. The influence of age, type of anesthesia and postoperative analgesia on the character and severity of pain was determined by questioning and clinical comparison. The Visual Analogue Scale and the McGill questionnaire were used to assess the pain intensity. Results and their discussion: the elderly patients demonstrated higher scores of the affective component to surgical intervention; moreover, the direct relationship between the affective and evaluative components and the indirect correlation of the sensitive component of pain with age was found out. There have been established the significant direct links between postoperative pain and its components in elderly people with the level of pain before surgery, intrathecal anaesthesia, and vascular surgery. Conclusions: in the elderly, in contrast to the younger individuals, the level of postoperative pain is more pronounced. The initial level of pre-operative pain in these patients definitely influences the level of postoperative pain. Simultaneously, the postoperative pain in the elderly is due to the greater lability of all the components of pain, with the prevalence of affective and evaluative components. The persistence of pain in the postoperative period is typical for elderly people who underwent vascular interventions and intrathecal anaesthesia. In the context of the conventional tactics of postoperative pain relief in the elderly people, the strength and the characteristics of the pain are more significantly intense relatively to those in younger patients that require an improvement in the tactics of pain management.Документ Постоперационный болевой синдром у лиц пожилого возраста и герпетический ганглионит: что общего?(Бухарский государственный медицинский институт имени Абу Али ибн Сино, 2019-04-08) Телегань, Владислав Олегович; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Шкодина, Анастасия Дмитриевна; Telegan, V. O.; Shkurupii, D. A.; Shkodina, A. D.; Телегань, Владислав Олегович; Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Шкодіна, Анастасія ДмитрівнаПостоперационный болевой синдром (ПБС) характеризуется сочетанием ноцицептивного и нейропатического типов боли в результате смешанного влияния развития механических раздражителей, таких как температурные, тактильные, барометрические и кинестетические, ииндуцированного ими воспалительного процесса. Морфофункциональные возрастные изменения нервной системы в пожилом возрасте включают снижение церебрального кровотока, дегенеративно-атрофические изменения нервной ткани, угнетение синтеза трансмиттеров и нарушения чувствительности рецепторного аппарата. У лиц пожилого возраста данные процессы усугубляются снижением антиноцицептивного ответа, когнитивными нарушениями и депрессией, что может влиять на объективность оценки выраженности боли. Подобная многокомпонентность не может оправдать использование традиционных схем послеоперационного обезболивания, а требует их расширения. Герпетический ганглионит – инфекционное заболевание, возникающее на фоне активации персистирующего в организме вируса Herpes zoster у пациентов с выраженной иммуносупрессией. У большинства пациентов он протекает с яркой картиной, включающей жжение, зуд в определенном дерматоме, колющую, пульсирующую, стреляющую, приступообразную или постояннуюболь. У ряда больных болевой синдром сопровождается общими системными воспалительными проявлениями. Такие проявления обусловлены как ноцицептивным, так и нейрогенным и когнитивным компонентами боли, в чем прослеживается явная аналогия с механизмами ПБС у пожилых лиц. При герпетическом ганглионите накоплен достаточный опыт по контролю боли, однако возможности такого контроля продолжают расширяться. Актуальным остается назначение нестероидных противовоспалительных препаратов, противоотечной и десенсибилизирующей терапии. Препаратом выбора в схеме лечения герпетической невралгии остается диклофенак. Выраженной анальгетической активностью, сопоставимой с опиоидными анальгетиками, обладает кеторолак. Широко используется нимесулид. Однако побочные эффекты этих препаратов у пожилых усиливаются, что обусловило поиск альтернативных средств обезболивания. Новой тенденцией анальгезии при герпетическом остром ганглионите стало применение нервно-мышечных блокад с использованием местных анестетиков под контролем ультрасонографии. Данный метод в основном используется при наиболее распространѐнном тораколюмбальном расположении повреждений, а также отличается своей простотой и безопасностью. Другими направлениями является введение в комплекс обезболивания капсаицина и мелатонина. Таким образом, изучение патофизиологических изменений организма в возрастном аспекте и разработка комплексной анальгезирующей терапии болевого синдрома у пациентов пожилого возраста остаются перспективными. Механизмы болевого синдрома при ПБС у пожилых пациентов и герпетитческом ганглионите достаточно схожи, что дает возможность использовать последний в качестве модели и прототипа ПБС. Методы терапии, достаточно изученные при болевом синдроме, вызванном герпетическим ганглионитом, могут быть экстраполированы на тактику контроля боли при ПБС у пациентов пожилого возраста.Документ Постопераційний біль у геріатричній практиці(Видавничий дім Заславський, 2019) Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Телегань, Владислав Олегович; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Телегань, Владислав Олегович; Shkurupiy, D. A.; Telegan, V. O.Документ Сучасні підходи до використання мелатоніну з метою післяопераційного знеболення у пацієнтів похилого та старечого віку(Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, 2019-10-16) Телегань, Владислав Олегович; Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Шкодіна, Анастасія Дмитрівна; Telegan, V. O.; Shkurupii, D. A.; Shkodina, A. D.; Телегань, Владислав Олегович; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Шкодина, Анастасия ДмитриевнаПісляопераційний біль є однією з найпоширеніших скарг у практиці лікаря хірургічного профілю, тому його менеджмент має важливе клінічне значення. Особливістю післяопераційного болю у пацієнтів похилого та старечого віку є зміни нейрогуморальної регуляції та емоційного сприйняття ноцицептивних імпульсів. Особливу увагу привертають біологічні та фармакологічні ефекти епіфізарного гормону – мелатоніну. Його добові коливання пов’язують із циркадними ритмами інтенсивності болю, що знижується вночі. Однак відомо, що з віком зменшується мелатонінутворювальна функція епіфізу та порушується добовий профіль його секреції [1]. Отримані суперечливі результати щодо секреції мелатоніну в періопераційному періоді, що може бути пов’язано з відмінностями в методології вимірювання, тривалості та/або складності оперативних втручань, особливостями супутньої фармакотерапії (застосування анксіолітиків, опіоїдів, холінолітиків та бета-блокаторів) протягом періопераційного періоду. Однак, враховуючи можливу фармакодинаміку мелатоніну додаткової уваги заслуговує його застосування у складі премедикації [2]. Дослідження ефекту мелатоніну на анімальних моделях визначало зменшення тактильної аллодинії при його інтратекальному чи пероральному застосуванні. При цьому відмічено дозозалежний вплив на ноцицептивну систему, що, ймовірно, пов’язано з імунорегуляторни впливом гормону. Поступове зниження вмісту мелатоніну при старінні обумовлене, насамперед, зменшенням адренергічної іннервації (кількості β-адренергічних рецепторів на поверхні пінеалоцитів) [3]. Тому доцільним є вивчення можливості його використання з метою знеболення у пацієнтів похилого та старечого віку та подальше дослідження нейрофізіологічного субстрату його анальгетичних ефектів. Існують фізіологічні підстави розглядати мелатонін як препарат, який має потенційну терапевтичну цінність в умовах оперативної та критичної допомоги. Обґрунтування його призначення в цих умовах потребує подальшого клінічного дослідження.