Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2018, Том 18, вип. 1 (61)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/10954

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 67

Современные пространственные представления о структуре периферической зоны простаты человека и расхождения в ее номенклатуре
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Устенко, Роман Леонідович; Каценко, Андрій Любославович; Устенко, Роман Леонидович; Каценко, Андрей Любославович; Ustenko, R. L.; Katsenko, A. L.
Целью исследования было изучение трехмерной структуры индивидуальных желез и их проток в разных железистых зонах простаты, в частности, в ее периферической зоне, а также согласование и устранение номенклатурных анатомических несоответствий. Материал и методы. Объектами исследования были 15 тотальных препаратов простаты человека молодого возраста согласно классификации ВООЗ. Для изучения структуры простаты и архитектоники ее протоков были получены и исследованы серии последовательных гистологических срезов толщиной 4 мкм. На их основе созданы двухмерные фотореконструкции, а также трехмерные пластические реконструкции протоков и их разветвлений в железах периферической зоны простаты. Результаты. Построчный анализ серий гистологических срезов в пределах периферической зоны простаты, а также изучение ее двухмерных фотореконструкций и трехмерных пластических реконструкций, позволили выделить следующие трубчатые компоненты, что имеют непосредственное отношение к экскреции секрета: 1) терминальные выводные проточки (первыми принимают секрет, что выделяется гландулоцитами концевых отделов); 2) латеральныевыводные проточки – представляют собой 2-3 последовательных боковых дихотомических разветвления центральных проточков вплоть до терминальных проточков; 3) центральные проточки – расположены центрально в каждой индивидуальной железе периферической зоны; 4)главные проточки – не имеют боковых разветвлений; 5) редко – общий выводной проток, что образуется путем слияния нескольких главных. Предложенная градация проточков позволяет выделять в качестве морфологических единиц не железистые дольки, а индивидуальные простатические железы. Выводы. Каждая индивидуальная железа периферической зоны простаты человека имеет сложно-разветвленную систему выводных проточков, что включает терминальные, латеральные, центральные, главные и иногда общий выводной проток. Метою дослідження було вивчення тривимірної структури індивідуальних залоз та їх проточків в різних залозистих зонах простати, зокрема її периферичній зоні, а також узгодження та усунення номенклатурних анатомічних невідповідностей. Матеріал та методи. Об’єктами дослідження були 5 тотальних препаратів простати людини молодого віку відповідно класифікації ВООЗ. Для вивчення структури простати та архітектоніки її проточків були отримані і досліджені серії послідовних гістологічних зрізів товщиною 4 мкм. На їх основі створені двовимірні фотореконструкції, а також тривимірні пластичні реконструкції проточків та їх розгалужень в залозах периферичної зони простати. Результати. Порядковий аналіз серій гістологічних зрізів в межах периферичної зони простати, а також вивчення її двовимірних фото реконструкцій і тривимірних пластичних реконструкцій дозволили виділити наступні трубчаті компоненти, що мають безпосереднє відношення до екскреції секрету: 1) термінальні вивідні проточки (першими приймають секрет, що виділяється гландулоцитами кінцевих відділів); 2) латеральні вивідні проточки – являють собою 2-3 послідовних бокових дихотомічних розгалуження центральних проточків аж до термінальних проточків; 3) центральні проточки – розміщені центрально в кожній індивідуальній залозі периферичної зони; 4) головні проточки – не мають бокових розгалужень; 5) рідко – загальна вивідна протока, що утворюється шляхом злиття кількох головних. Запропонована градація проточків дозволяє виділяти в якості морфологічних одиниць не залозисті часточки, а індивідуальні простатичні залози. Висновки. Кожна індивідуальна залоза периферичної зони простати людини має складно-розгалужену систему вивідних проточків, що включає термінальні, латеральні, центральні, головні і інколи загальну вивідну протоку. The purpose of this research was to investigate three-dimensional structure of individual prostate glands and their ducts in different glandular zones, and in particular in their peripheral zone as well as the coordination and elimination of anatomical nomenclature discrepancy. Materials and methods. We studied 5 total preparations of the prostate taken from young individuals in accordance with the WHO classification. We investigated a series of 4-μm thick histological paraffin sections to analyze the structure of the prostate and the architectonics of its ductules. We made two-dimensional photo reconstructions and three-dimensional plastic reconstructions of the ductules and their branching in the peripheral zone of the prostate gland. Results. Linear analysis of a series of histological sections in depth within the peripheral zone of the prostate, as well as the study of its two-dimensional photo reconstruction and three-dimensional plastic reconstructions, made it possible to identify the following tubular components directly related to the urinary secretion: 1) terminal excretory ductules (first receiving the secretion excreted by glandulocytes of terminal portions); 2) lateral excretory ductules representing 2-3 consecutive dichotomous lateral branching of the central ductules up to the terminal ductules; 3) central ductules located centrally in each of the individual gland in the peripheral zone; 4) major ductules were identified to have no lateral branching; 5) rarely a common excretory duct was formed by the confluence of several major ones. All these aspects mentioned above determine the difference in their numbers. Presented graduation of the prostatic ductules allows us to determine individual prostatic glands, not glandular lobules, as morphological units. Conclusions. Each individual gland of the peripheral zone of the human prostate has an extensive system of complex branching of the excretory ductules including terminal, lateral, central, major and sometimes common excretory ducts.
Фактори, що обумовлюють тяжкість пневмоній у хворих з порушеннями імунітету на фоні онкогематологічних захворювань
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Борисова, І. С.; Борисова, И. С.; Borisova, I. S.
Метою дослідження було визначення факторів, які зумовлюють тяжкість пневмоній на основі вивчення комплексу клініко-лабораторних, анамнестичних і імунологічних показників хворих з важкими порушеннями імунітету на тлі онкогематологічних захворювань. Для вирішення завдання була створена комп'ютерна база даних результатів досліджень 541 випадків госпіталізацій хворих на пневмонії, які розвинулися на фоні онкогематологічних захворювань. Дослідження проводилося на базі гематологічного центру «КЗ міська багатопрофільна клінічна лікарня No4», м. Дніпро, 2010-2015 рр. Серед досліджуваних -178 жінок та 363 чоловіків; віком від 38 до 72 років. Результатами дослідження доведено, що на ступінь тяжкості пневмонії і несприятливий прогноз захворювання найвагоміше впливали такі показники: збудник пневмонії; наявність ускладнень; вік хворого; кількість курсів хіміотерапії, нейтропенія, анемія. Внесок ступеня вираженості імунодефіциту склав близько 52% при визначенні загальної дисперсії, яка визначає фактори, які зумовлюють тяжкість пневмонії і виникнення несприятливого прогнозу у хворих на тлі онкогематологічних захворювань; Целью исследования было определение факторов, которые обусловливают тяжесть пневмоний на основе изучения комплекса клинико-лабораторных, анамнестических и иммунологических показате-лей больных с тяжелыми нарушениями иммунитета на фоне онкогематологических заболеваний. Для решения поставленной задачи была создана компьютерная база данных результатов исследований 541 случая госпитализаций больных пневмонией, которые развились на фоне онкогематологических заболеваний. Исследование проводилось на базе гематологического центра «КЗ городская много-профильная клиническая больница No 4», г. Днепр, 2010-2015 гг. Среди исследуемых -178 женщин и 363 мужчин; возраст -от 38 до 72 лет. Результатами исследования доказано, что на степень тяжести пневмонии и неблагоприятный прогноз заболевания наиболее весомо влияли следующие показатели: возбудитель пневмонии; наличие осложнений; возраст больного; количество курсов химиотерапии, нейтропения, анемия. Вклад степени выраженности иммунодефицита составил около 52% при определении общей дисперсии, которая определяет факторы, которые обусловливают тяжесть пневмонии и возникновения неблагоприятного прогноза у больных на фоне онкогематологических заболеваний; The aim of this research was to identify factors determining the severity of pneumonia based on the study of a complex of clinical, laboratory, anamnestic and immunological parameters of patients with severe immunity disorders and concomitant blood cancerous diseases. In order to achieve this goal, we formed a computer database including the findings of 451 cases of patients with blood cancerous diseases admitted to the hospital with pneumonia. The study was carries out at the haematological centre“Municipal general clinical hospital No4 (public utility company)”, a city of Dnipro, for 2010 –2015. The study comprised 178 women and 363 men aged from 38 to 72. The results obtained have proven the course of pneumonia, its severity and prognosis is considerably affected by the nature of causative agent, presence of complications; age of the patient; number of chemotherapy courses, neutropenia, anemia. Immunodeficiency has been found out to contribute about 52% into the severity of the pneumonia courseby identifying total dispersion that determines the possibility of unfavourable prognosis for patients with concomitant blood cancerous diseases.
Оптимізація реабілітації осіб з інвалідністю кардіологічногопрофілю: місце психолога
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Бондарь, В. П.; Борисова, І. С.; Нечуй-Вітер, Л. П.; Бондарь, В. П.; Борисова, И. С.; Нечуй-Ветер, Л. П.; Bondar, V.; Borisova, I.; Nechuy-Veter, L.
Метою роботи було визначити частоту виникнення когнітивних порушень та порушень емоційно-вольової сфери у хворих та осіб з інвалідністю кардіологічного профілю із захворюваннями серцево-судинної системи. Робота проводилася на базі КЗ «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи». Матеріалами дослідження були медико-соціальні справи та форми 088о (Направлення на МСЕК) хворих та осіб з інвалідністю, що були направлені для проходження медико-соціальної ек-спертизи за період 2015-2017 рр. у зв’язку із захворюваннями серцево-судинної системи. Результатами проведеного дослідження доведено, що практично 80% осіб з інвалідністю кардіологічного профілю мають когнітивні порушення (56%) та порушення емоційно-вольової сфери (приблизно 30%). Визначення даних порушень у осіб з інвалідністю дозволить включити їх у програми психологічної реабілітації, які сприятимуть профілактиці рецидивів і підвищенню соціальної адаптації хворих; Целью работы было определить частоту возникновения когнитивных нарушений и нарушений эмоционально-волевой сферы у больных и лиц с инвалидностью кардиологического профиля с забо-леваниями сердечнососудистой системы. Работа проводилась на базе КЗ "Кировоградское областное бюро медико-социальной экспертизы". Материалами исследования были медико-социальные дела и формы 088о (Направление на МСЕК) больных и лиц с инвалидностью, которые были направлены для прохождения медико-социальной экспертизы за период2015-2017 гг. в связи с заболеваниями сер-дечнососудистой системы.Результатам проведеного исследования продемонстрировано, что практи-чески 80% лиц с инвалидностью кардиологического профиля имеют когнитивные нарушения (56%) и нарушения в эмоционально-волевой сфере (примерно 30%). Диагностика данных нарушений у лиц с инвалидностью позволит своевременно включить таких больных в программы психологической реа-билитации, способствующие профилактике рецидивов и повышению социальной адаптации больных; The aim of this work was to define the occurrence rate of cognitive dysfunctions and impairments of emo-tional and volitional sphere in persons with diseases of the cardiovascular system (disability of cardiological profile). This research was conducted on the basis of public utility enterprise "Kirovograd Regional Bureau of Medical and Social Expertise". Material of the study included medical and social histories and forms 088о (letters of referral to medical and social examination) of persons with disability, who were referred to pass through medical and social examination for the period 2015-2017 because of the diseases of the cardiovas-cular system. The results of the research conducted demonstrated that almost 80% of patientswith cardiac disabilities have cognitive impairment (56%) and disorders in the emotional and volitional sphere (approxi-mately 30%). Diagnosis of these disorders in this group of persons will enable health care workers to involve such patients into psychological rehabilitation programs aimed at preventing relapses and promoting social adaptation of the patients.
Результати оцінки молекулярно-біологічних маркерів пухлини залежно від виду лікування та віку хворих на поширений рак яєчників
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Міхановський, О. А.; Кочина, М. Л.; Харченко, Ю. В.; Федоренко, Н. В.; Михановский, А. А.; Кочина, М. Л.; Харченко, Ю. В.; Федоренко, Н. В.; Mikhanovskii, O. A.; Kochina, M. L.; Kharchenko, Y. V.; Fedorenko, N. V.
Мета дослідження - порівняльна оцінка рівня експресії молекулярно-біологічних маркерів пухлини у хворих на рак яєчників III−IV стадії залежно від віку та виду комбінованого лікування. Імуногістохімічне дослідження з визначенням білків p53, Bcl-2, Ki67 та VEGF було проведено 75 хворим на рак яєчників III–IV (T3а-сNхM0-1) стадії, які були розділені на дві групи в залежності від типу лікування -не-ад’ювантна поліхіміотерапія та ад'ювантна поліхіміотерапія. В результаті проведеного дослідження показано, що вік хворих на поширений рак яєчників впливає на рівень експресії mt p53 та на-явність експресії Bcl-2 та VEGF в пухлині. Залежності рівня експресії Ki67 від віку хворих не виявлено. Неад’ювантна поліхіміотерапія ефективно впливає на рівень експресії VEGF, особливо у хворих на рак яєчників молодоговіку. Високий рівень експресії тmt р53 спостерігався у 41-42% хворих обох вікових груп, які отримували неад’ювантну поліхіміотерапію. У хворих, якім лікування почато з опе-рації, у віці до 50 років у 67% випадків маркер апоптозу р53 був відсутній, а після 50 років – був відсутній, або знаходився у межах 5–50% у 71% хворих. Таким чином, тип лікування суттєвоне впливав нарівень експресіїmt р53. Аналіз отриманих даних показав, що показник негістонного білка Кі-67 залежав від виду лікування. Це підтверджується його відсутністю у 41% випадків у хворих, які отримували неад’ювантну поліхіміотерапію, та лише у 21% хворих, які отримували ад'ювантну поліхіміотерапію; Цель исследования – сравнительная оценка уровня экспрессии молекулярно-биологических маркеров опухоли у больных раком яичников III−IV стадии в зависимости от возраста и вида комбинированного лечения. Иммуногистохимическое исследование опухоли с определением белков p53, Bcl-2, Ki67 и VEGF было проведено 75 больным раком яичников III–IV (T3а-сNхM0-1) стадии. Больные были разделены на две группы в зависимости от вида лечения – неадъювантная полихимиотерапия и адъювантная полихимиотерапия (АПХТ). В результате проведенного исследования показано, что возраст больных распространенным раком яичников влияет на уровень экспрессии mt p53 и наличие экспрессии Bcl-2 и VEGF в опухоли. Зависимость уровня экспрессии Ki67 от возраста не выявлена.Неадъювантная полихимиотерапия эффективно влияет на уровень экспрессии VEGF, особенно у больных молодого возраста. Высокий уровень экспрессии mt р53 наблюдался у 41-42% больных обеих возрастных групп (до 50 лет и старше 50 лет), которые получали неадъювантную полихимиотерапию. У больных в возрасте до 50 лет, которым проводили АПХТ, в 67% случаев маркер апоптоза р53 отсут-ствовал, а у 71% больных старше 50 лет – отсутствовал или находился в пределах 5-50%. Таким образом, не установлено существенного влияния вида лечения на уровень экспрессии mt р53. Анализ полученных результатов показал, что показатель негистонного белка Кі-67 зависел от вида лечения. Это подтверждается его отсутствием у 41% больных, которые получали неадъювантную полихимиотерапию, и только у 21% больных, которые получали АПХТ; Molecular biological markers (MBMs) detected in tumour tissue can provide important diagnostic and predictive information about the biological behaviour of the tumour (its rate of growth, the ability to invade and metastasize, and resistance to chemotherapy). The prognostic value of markers for apoptosis, angio-genesis, proliferation and other for non-recurring and overall survival of patients is studied most actively nowadays. The purpose of the studyis to compare the level of expression of molecular biologic tumour markers in patients with III-IV stage ovarian cancer, depending on the type of combined treatment and the age of patients. 75 patients with III-IV ovarian cancer(T3a-cNхM0-1) were examined. We conducted immu-nohistochemical studies with the determination of proteins p53, Bcl-2, Ki67 and VEGF. All patients were divided into 2 groups according to the type of treatment. The first group was 46 patients (61.3%) who had started treatment with non-adjuvant polychemotherapy (NPCT) with subsequent surgical treatment. The second group consisted of 29 patients (38.7%), who at the first stage got operative treatment followed by adjuvant polychemotherapy (APCT). As a result of the study, it was shown that the age of patients with a com-mon ovarian cancer affects the level of expression of mt p53 and the presence of Bcl-2 and VEGF expression in the tumour. The dependence of the Ki67 expression level on the age of the patients was not de-tected. In patients with pre-existing pulmonary adenocarcinoma of both age groups receiving NPHC and in Molecular biological markers (MBMs) detected in tumour tissue can provide important diagnostic and predictive information about the biological behaviour of the tumour (its rate of growth, the ability to invade and metastasize, and resistance to chemotherapy). The prognostic value of markers for apoptosis, angio-genesis, proliferation and other for non-recurring and overall survival of patients is studied most actively nowadays. The purpose of the studyis to compare the level of expression of molecular biologic tumour markers in patients with III-IV stage ovarian cancer, depending on the type of combined treatment and the age of patients. 75 patients with III-IV ovarian cancer(T3a-cNхM0-1) were examined. We conducted immu-nohistochemical studies with the determination of proteins p53, Bcl-2, Ki67 and VEGF. All patients were di-vided into 2 groups according to the type of treatment. The first group was 46 patients (61.3%) who had started treatment with non-adjuvant polychemotherapy (NPCT) with subsequent surgical treatment. The second group consisted of 29 patients (38.7%), who at the first stage got operative treatment followed by adju-vant polychemotherapy (APCT). As a result of the study, it was shown that the age of patients with a com-mon ovarian cancer affects the level of expression of mt p53 and the presence of Bcl-2 and VEGF expression in the tumour. The dependence of the Ki67 expression level on the age of the patients was not de-tected. In patients with pre-existing pulmonary adenocarcinoma of both age groups receiving NPHC and in.
Вплив дезінтоксикаційної терапії на цитокіновий профіль сироватки крові у дітей з гострим одонтогенним остеомієлітом тіла нижньої щелепи
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Доброскок, Віталіна Олексіївна; Доброскок, Виталина Алексеевна; Dobroskok, V. A.
Запальні захворювання щелепно-лицевої ділянки доволі часто зустрічаються в дитячому віці, адже саме в цей період життя прослідковуються більш сприятливі умови для розвитку одонтогенних захворювань, що обумовлено фундаментальними і анатомічними особливостями будови органів і тканин дитини. В останні роки науковці все більше уваги приділяють вивченню системи цитокінової регуляції захисних реакцій організму, адже запальний процес розвивається при участі прозапальних і протизапальних цитокінів, що синтезуються безпосередньо у вогнищі запалення. Метою роботи було вивчення впливу плазмозамінного препарату «Реосорбілакт» на цитокіновий профіль сироватки крові у дітей при гострому одонтогенному остеомієліті тіла нижньої щелепи. В роботі наведено результати комплексного лікування 18 дітей віком від 7 до 12 років з гострим одонтогенним остеомієлітом тіла нижньої щелепи, яких було розділено на 2 групи порівняння. Встановлено, що в групі хворих з додатковим залученням до складу комплексної терапії інфузій «Реосорбілакту» прослідковувалась більш відчутна позитивна динаміка нормалізації рівнів проза-пальних (IL-1β, IL-6, IL-8) і протизапальних (IL-4, IL-10) інтерлейкінів в сироватці крові, що свідчить про його патогенетично спрямовану фізіологічну ефективність. Воспалительные заболевания челюстно-лицевой области довольно часто встречаются в детском возрасте, ведь именно в этот период жизни прослеживаются более благоприятные условия для развития одонтогенных заболеваний, что обусловлено фундаментальными и анатомическими особенностями строения органов и тканей ребенка. В последние годы ученые все больше внимания уделяют изучению системы цитокиновой регуляции защитных реакций организма, ведь воспалительный процесс развивается при участии провоспалительных и противовоспалительных цитокинов, синтезируе-мых непосредственно в очаге воспаления. Целью работы было изучение влияния плазмозамещающего препарата «Реосорбилакт» на цитокиновый профиль сыворотки крови у детей при остром одонтогенном остеомиелите тела нижней челюсти. В работе приведены результаты комплексного лечения 18 детей в возрасте от 7 до 12 лет с острым одонтогенным остеомиелитом тела нижней челюсти, ко-торые были разделены на 2 группы сравнения. Установлено, что в группе больных с дополнительным привлечением в состав комплексной терапии инфузий «Реосорбилакта» прослеживалась более ощутимая положительная динамика нормализации уровней провоспалительных (IL-1β, IL-6, IL-8) и проти-вовоспалительных (IL-4, IL-10) интерлейкинов в сыворотке крови, что свидетельствует о его патогенетической направленной физиологической эффективности. Inflammatory diseases of the maxillofacial area are quite common in childhood, as this period of life is described as having more favourable conditions for the development of odontogenic diseases that is deter-mined by the functional and anatomical structural features of children’s’ organs and tissues. At present scientists are increasingly focusing on the study of the cytokine regulation in protective reactions of the body, as the inflammatory process is known to develop by involving pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines synthesized directly in the inflammation focus. The purpose of this work was to study the effect of the plasma-replacing preparation "Reosorbilact" on the serum cytokine profile in children with acute odontogenic osteomyelitis of the mandibular body. The article presents the results of the integrated treatment of 18 children aged 7 –12 years with acute odontogenic osteomyelitis of the mandibular body who were divided into 2 groups for comparative analysis. It has been established that the group of the patients who got infusions of "Reosorbilact" as an additional component of the integrated therapy demonstrated more pronouncedpositive dynamics in normalizing levels of pro-inflammatory (IL-1β, IL-6, IL-8) and anti-inflammatory (IL-4, IL-10) interleukins in the blood serum that can be regarded as an evidence of its pathogenetically directed physiological efficacy
Біохімічні маркери сполучної тканини у сироватці крові щурів після імплантації біополімеру на основі полілактиду
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Макаров, В. Б.; Морозенко, Д. В.; Леонтьєва, Ф. С.; Макаров, В. Б.; Морозенко, Д. В.; Леонтьева, Ф. С.; Makarov, V. B.; Morozenko, D. V.; Leontieva, F. S.
У статті розглядається визначення в експерименті змін біохімічних маркерів сироватки крові щурів для оцінки перебігу регенерації кісткової тканини після імплантації біополімеру на основі полілактиду. Тваринам проводили імплантацію штифтів з L-полімолочної кислоти у стегнову кістку. Експеримент було проведено на 38 щурах-самцях, вік тварин – 4,5 місяці. На кожному терміні спостереження у щурів (n=7) відбирали кров для дослідження – на 15, 30, 90, 180 та 270 до- бу після імплантації. Контрольну групу тварин складали інтактні щури (n=3). Вміст глікопротеїнів у сироватці крові щурів на 15 добу після імплантації був збільшений на 23,0 %, на 30 добу – на 15,9 %, на 90 добу – на 14,3 % порівняно з показником контрольної групи. Вміст хондроїтинсульфатів був збільшений на 53,8 % порівняно з показником контрольної групи лише на 15 добу після імплантації, на більш пізніх термінах спостереження показник не відрізнявся від контрольної групи. Активність лужної фосфатази була підвищеною порівняно з контрольною групою на 15 та 30 добу на 53,9 % та 25,2 % відповідно. Підвищена активність лужної фосфатази на 15 та 30 добу також пов’язана із підвищенням активності остеобластів на початкових стадіях регенерації. Вміст хондроїтинсульфатів збільшувався внаслідок запально-регенеративних процесів у кістковій тканині після імплантації, проте вже на 30 добу був вже у межах норми, що вказував на нормальний перебіг відновлення кісткової тканини після імплантації біополімеру на основі полілактиду. Таким чином, зміни біохімічних маркерів сполучної тканини у сироватці крові щурів після імплантації біополімеру на основі полілактиду відповідають процесу післяопераційного відновлення і регенерації пошкодженої кісткової тканини; This article highlights the changes in biochemical markers of blood serum in rats to evaluate the peculiarities through the course of bone tissue regeneration following the implantation of polylactide-based biopolymer. The experiment was conducted on 38 male rats, aged 4.5 months. The animals were implanted with Lpolylactic acid pins in the femoral bone. During each observation period, rats (n=7) were taken blood for examination, i.e. in the 15, 30, 90, 180, and 270 days after the implantation. The control group of animals included intact rats (n=3). The content of glycoproteins in blood serum of rats on the 15th day following the implantation was bound out to be increased by 23.0 %, on the 30th day – by 15.9%, and on the 90th day – by 14.3 % compared with the control group. The chondroitin sulfates content went up by 53.8% compared with the control group only on the 15th day after the implantation; the findings obtained at later periods of the observation did not differ from the control group. The alkaline phosphatase activity elevated compared with the control group in 15 and in 30 days by 53.9 % and 25.2 % respectively. Increased activity of alkaline phosphatase in 15 and 30 days was also associated with increased osteoblast activity in the initial stages of regeneration. The chondroitin sulphates content increased due to inflammatory and regenerative processes in the bone tissue after implantation, but on the 30th day it was found within the normal range, indicating the normal course of bone regeneration after the polylactide-based biopolymer implantation. Thus, changes in biochemical markers of connective tissue in blood serum of rats after the polylactide-based biopolymer implantation correspond to the process of postoperative recovery and regeneration of damaged bone tissue.
Анатомо-топографічні особливості дренажних систем яєчка
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Байбаков, В. М.; Baybakov, V. M.
Ведучим патогенетичним фактором чоловічого безпліддя вважається порушення регіональної гемо- та лімфодинаміки. Метою дослідження було вивчення анатомо-топографічних особливостей нервово-судинних структур сім’яного канатика на різних рівнях для визначення оптимального відділу для проведення оперативних втручань при патології піхвового відростка очеревини. Проведено гістологічне та морфологічне дослідження зразків сім’яного канатика на трьох рівнях: фраг мент сім’яного канатика в ділянці глибокого кільця пахового каналу, середньої третини та дистальна ділянка сім’яного канатика. Проаналізувавши показники сумарної площі судин із різних ділянок сім’яного канатика, слід відзначити, що площа артерій і вен найбільша в проксимальному відділі. Їх питома вага в загальній площі всіх артерій, виявлених в 6 препаратах (81,7542 х 10-3 мм²), становить 62,9% (51,3805 із 81,7542 х 10-3 мм²) в проксимальній ділянці, в той час як в серединній – 19,1%, в дистальній – 18,0%. Близько 48,9% площі, зайнятої венами, також припадає на ділянку глибокого кільця пахвинного каналу. Отримані дані гістологічного та морфологічного дослідження зразків сім’яного канатика підтверджують припущення, що у проксимальному відділі канатика розташовані більш значні за розміром і менш значні за кількістю кровоносні судини, а нерви, діаметр яких об’єктивно менше нервових стовбурів, більш виражені в напрямку дистального відділу канатика. Дані дослідження сприяють розробці та втіленню в практику малоінвазивних та менш травматичних методів корекції хірургічних захворювань яєчка у дітей, що направлені на забезпечення максимального збереження чоловічої статевої залози; Целью исследования было изучение анатомо-топографических особенностей нервно-сосудистых структур семенного канатика на разных уровнях для определения оптимального отдела для проведения оперативных вмешательств при патологии влагалищного отростка брюшины. Проведено гистологическое и морфологическое исследование образцов семенного канатика на трех уровнях: фрагмент семенного канатика в области глубокого кольца пахового канала, средней трети и дистального участка семенного канатика. Проанализировав показатели суммарной площади сосудов из разных участков семенного канатика, следует отметить, что площадь артерий и вен наибольшая в проксимальном отделе. Их удельный вес в общей площади всех артерий, выявленных в 6 препаратах (81,7542 х 10-3 мм²), составляет 62,9% (51,3805 из 81,7542 х 10-3 мм²) в проксимальной области, в то время как в срединной - 19,1%, в дистальной - 18,0%. Около 48,9% площади, занятых венами, также приходится на участок глубокого кольца пахового канала. Полученные данные гистологического и морфологического исследования образцов семенного канатика подтверждают предположение, что в проксимальном отделе канатика расположены более значимые по размеру и менее значимые по количеству кровеносные сосуды, а нервы, диаметр которых объективно меньше нервных стволов, более выражены в направлении дистального отдела канатика. Данные исследования способствуют разработке и внедрению в практику малоинвазивных и менее травматичных методов коррекции хирургических заболеваний яичка у детей, направленных на обеспечение максимального сохранения мужской половой железы; The main pathogenetic factors of male infertility include numerous regional hemodynamic and lymphodynamic disorders. The purpose of this research was to study anatomical and topographic peculiarities of neuraland vascular structures of a spermatic cord at the different levels in order to identify an optimal site for surgical interventions for pathology of a vaginal sprout of the peritoneum. Histological and morphological study of the spermatic cord samples was carried out on the three levels: fragment of a spermatic cord in the region of deep ring of the inguinal canal, in the middle third and distal part of a spermatic cord. Having analyzed total area of vessels from different parts of a spermatic cord, we noted that area of arteries and veins was the largest in the proximal department. Their specific gravity from the total area of all arteries, which was revealed in 6 preparations (81.7542 x 10-3 mm²), made up 62.9% (51.3805 from 81.7542 x 10-3 mm²) in the proximal region., In the middle region 19.1% of arteries were detected, in the distal region 18.0% of arteries were detected. About 48.9% of the veins area was carried out in the area of a deep ring of the inguinal canal. The obtained results of histological and morphological findings of the spermatic cord samples testified that blood vessel were located in the proximal part of a spermatic cord, the biggest on a size, and the less significant by a quantity. The nerves, which diameter was objectively smaller than diameter of the nerve trunks, were visualized in a direction of the distal part of a spermatic cord. This investigation can contribute to the development and implementation on the practice of the minimally invasive and less traumatic methods of surgical correction for diseases of a testicle carried out in children, which focused on the maximal preservation of the men genital gland.
Морфометрична оцінка анатомічних пропорцій очних яблук людини за даними ультразвукової органометрії
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Мірошниченко, О. О.; Мирошниченко, А. А.; Miroshnichenko, A. A.
У дослідженні задіяні 107 осіб молодого віку (32 чоловічої та 75 жіночої статі), розподілених на дві групи: перша - 57 осіб з нормальними показниками зору, друга – 50 осіб з функціональними розладами (порушеннями рефракції). Виконаний за результатами органометричного вивчення ока морфометричний аналіз дозволив отримати дефінітивні показники та виявив відсутність значущих відмінностей між групами порівняння (здорові та особи з функціональними розладами зору) за наступними морфометричними параметрами: індексом передньої камери ока (ІПК; коливався у межах від 14,0±0,2 од. до 14,7±0,4 од.), міжзіничною дистанцією (МЗД; коливалася у межах від 61,1±0,7 мм до 62,9±0,6 мм), радіусом кривизни рогівки (РКР; коливався у межах від 7,7±0,1 мм до 7,9±0,1 мм) та товщиною кришталика (ТК; коливалась у межах від 3,7±0,1 мм до 3,7±0,1 мм). Досліджено закономірності вікових (17-20 р.) змін та варіативність значущих органометричних показників серед здорових осіб і з`ясовано, що найбільш значущими стосовно формування функціональних розладів зору є зміни таких морфометричних параметрів ока, як ПЗВ та ГПК; Исследовано 107 лиц в возрасте 17-20 лет (32 мужчин и 75 женщин), распределённых на две группы: первая - 57 лиц с нормальными показателями остроты зрения, вторая - 50 лиц с функциональными расстройствами (нарушением рефракции). Выполненный по результатам органометрического изучения глаза морфометрический анализ позволил получить дефинитивные показатели и выявил отсутствие значимых отличий между группами по следующим морфометрическим параметрам: индексу передней камеры глаза (колебался в пределах от 14,0±0,2 ед. до 14,7±0,4 ед.), межзрачковой дистанцией (колебалась в пределах от 61,1±0,7 мм до 62,9±0,6 мм), радиусом кривизны роговицы (колебалась в пределах от 7,7±0,1 мм до 7,9±0,1 мм) и толщиной хрусталика (колебалась в пределах от 3,7±0,1 мм до 3,7±0,1мм). Изучена закономерность возрастных (17-20 р.) изменений и вариативность значимых органометрических показателей среди здоровых и выявлено, что наиболее значимыми относительно формирования функциональных нарушений органа зрения являются значение передне-задней оси и глубины передней камеры глаза; 107 persons aged 17-20 years (32 men and 75 women) were divided into two groups: the first group in-volved 57 people with normal visual acuity; the second group included 50 persons with functional disorders (refraction disorders). Morphometric analysis, performed on the basis of the findings of the organometric study of the eye allowed us to obtain definitive indices and revealed the absence of significant differences between the groups according to the following morphometric parameters: the index of the eye anteriorchamber (ranged from 14.0 ± 0.2 units to 14.7 ± 0.4 units), interpupillary distance (ranged from 61.1± 0.7 mm to 62.9 ± 0.6 mm), the radius of corneal curvature (ranged from 7.7 ± 0.1 mm to 7.9 ± 0.1 mm) and the thickness of the lens (ranged from 3.7 ± 0.1 mm to 3.7 ± 0.1 mm). The regularity of age-related changes and the variability of significant organometric parameters have been studied in healthy individuals. The data obtained enables us to suggest the most significant relative to the formation of functional disturbances in the organ of vision is the value of the antero-posterior axis and the depth ofthe anterior chamber of the eye.
Іноваційний метод цифрової рентгенологічної візуалізації – малодозовий томосинтез
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Васько, Лариса Миколаївна; Васько, Лариса Николаевна; Vasko, L. N.
Рентгенодіагностика, внаслідок об'єктивності, високої оперативності, доступності посідає провідне місце серед методів первинної діагностики. Але такий недолік дослідження як сумація зображень усіх шарів тіла пацієнта суттєво знижує ефективність методу. Цього недоліку позбавлена лінійна томографія, але вона дозволяє отримувати лише один зріз потрібного шару. Тому свого часу дана методика поступилася місцем комп'ютерній томографії, яка володіє вищою роздільною здатністю і можливістю багато шарового обстеження. Недоліком методу є висока вартість дослідження і значне променеве навантаження на пацієнта. Сьогодні в клінічній практиці все більшого поширення набуває новий метод рентгенологічної візуалізації, який отримав назву томосинтезу. При обстеженні в режимі томосинтезу використовується рентгенівське випромінювання під різними кутами для отримання великої кількості томографічних зрізів пацієнта. Вся інформація передається в комп’ютер, який і синтезує тривимірне зображення досліджуваного органу. Можливість отримання великої кількості чітких зрізів досліджуваного об'єкта дає томосинтезу значні переваги над традиційною рентгенографією та лінійною томографією. Дозволяє йому конкурувати з комп'ютерною томографією, оскільки при порівнянній інформативності діагностичних зображень обладнання для томосинтезу дешевше, а променеве навантаження на пацієнта менше, ніж при комп'ютерній томографії. Зрозуміло, що томосинтез не замінює комп’ютерно-томографічного обстеження, але в ряді випадків їх дані практично повністю зіставні. Водночас, режим томосинтезу значно розширює можливості рентгенодіагностики. Таке дослідження володіє високою роздільною здатністю, зменшує час отримання томограм та знижує дозове навантаження на пацієнтів при достатній кількості діагностичної інформації. Рентгенодиагностика, вследствие объективности, высокой оперативности, доступности занимает ведущее место среди методов первичной диагностики. Но такой недостаток исследования как суммирование изображений всех слоев тела пациента существенно снижает эффективность метода. Этого недостатка лишена линейная томография, но она позволяет получать только один срез нужного слоя. Поэтому, в свое время, данная методика уступила место компьютерной томографии, которая обладает высоким разрешением и возможностью многосрезового исследования. Недостатком метода является высокая стоимость обследования и значительная лучевая нагрузка на пациента. Сегодня в клинической практике все большее распространение получает новый метод рентгенологической визуализации, который получил название томосинтеза. При обследовании в режиме томосинтеза используется рентгеновское излучение под разными углами для получения большого количества томографических срезов пациента. Вся информация передается в компьютер, который и синтезирует трех- мерное изображение исследуемого органа. Возможность получения большого количества четких срезов исследуемого объекта дает томосинтезу значительные преимущества над традиционной рентгенографией и линейной томографией. Позволяет ему конкурировать с компьютерной томографией, поскольку при сравнимой информативности диагностических изображений оборудования для томосинтеза дешевле, а лучевая нагрузка на пациента меньше, чем при компьютерной томографии. Понятно, что томосинтез не заменяет компьютерно-томографическое обследование, но в ряде случаев их данные практически полностью сопоставимы. В то же время, режим томосинтеза значительно расширяет возможности рентгенодиагностики. Такое исследование уменьшает время получения томограмм и снижает дозовые нагрузки на пациентов при достаточном количестве диагностической информации. X-ray diagnostics due to its high accuracy and accessibility occupies a leading place among the methods of primary diagnosis. But such a drawback of the investigation as aggregation of images of all the layers of the patient's body significantly reduces the effectiveness of the method. Linear tomography has no this disadvantage,but it allows health care professionals to receive only one section of the layer needed. Therefore, this technique gave way to a computer tomography, which has high resolution and the possibility of multilayer scanning. The disadvantage of CT examination is its high cost and considerable radiation burden on the patient. Today, in clinical practice, the new method of X-ray imaging, known as tomosynthesis, is becoming increasingly popular. When examining a patient by applying tomosynthesis, X-rays are used at different angles to obtain a large number of patient's tomographic sections. All information is transmitted to a computer, which synthesizes the three-dimensional image of the body researched. The possibility of obtaining a large number of distinct sections of the researched body gives tomosynthesis essential advantages over traditional X-ray and linear tomography. This allows tomosynthesis to compete with computed tomography, since with comparable informaton value of diagnostic images, the equipment for tomosynthesis is cheaper, and the radiation load on a patient is less than that during computer tomography. It is clear that tomosynthesis is not a substitute for computed tomographic examination, but in some cases data obtained by two these techniques are almost completely comparable. At the same time, the mode of tomosynthesis significantly expands the possibilities of X-ray diagnostics. Such examinations reduce the timing of receiving tomograms as well as reduce the dose burden on patients with sufficient amount of diagnostic information provided.
Резекция и транспозиция жирового тела щеки: показания и противопоказания коперации
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Слюсарев, И. Ю.; Слюсарев, Н. И.; Слюсарев, І. Ю.; Слюсарев, Н. І.; Slusarev, I. Yu.; Slusarev, N. I.
Набирающая популярность операция, направленная на транспозицию или резекцию жировых комков Биша, далеко не всегда приносит позитивный эффект, и результат по-разному оценивается пациентами. К сожалению, ряд пациенток были неудовлетворены или даже разочарованы в результате выполненной операции. Они отмечали, что после резекции комков Биша, ткани в нижней части щеки теряли тургор. А на коже при улыбке образовывались складки. Как оказалось, при прогнозировании результата пропорции лица имеют основополагающее значение. При анализе выполненных операций в нашем медицинском центре мы обратили внимание на то, что пациенты с узкими и широкими лицами, по разным критериям оценивали результаты операции. Но расстояние между наиболее выступающими точками скуловых бугров в данной оценочной шкале оказалось менее значимым. Более важными критериями оказалась длина лица и ширина между углами нижней челюсти. Для того чтобы упростить замеры и создать единый объективный критерий, мы предложили использовать один показатель, который коррелирует соотношения между длиной лица и расстоянием между углами нижней челюсти. Это глабелло-гониальный угол. Использование предложенного авторами глабелло-гониального угла значительно упрощает предоперационный анализ. В группе пациенток с углом более 75 градусов результаты закономерно лучше. Оценка полу- ченных результатов после резекции жировых комков Биша проводилась по двум критериям. Первый касался субъективной оценки пациентками результата операции. Второй основывался на врачебном анализе. Он включал в себя осмотр в спокойном состоянии и при максимальном оскале зубов. В исследуемой группе позитивный результат операции отмечен пациентами в 94%, в контрольной – в 68%. Второй угол между зигион- погонионзигион применим для отбора пациенток на транспозицию жировых комков. Операция по перемещению жировых комков Биша больше показана пациентам, у которых этот угол менее 80 градусов. Набирає популярність операція, спрямована на транспозицію або резекцію жирових грудок Біша, яка далеко не завжди приносить позитивний ефект, і результат по-різному оцінюється пацієнтами. На жаль, ряд пацієнток були незадоволені або навіть розчаровані в результаті виконаної операції. Вони відзначали, що після резекції грудок Біша тканини в нижній частині щоки втрачали тургор. А на шкірі при посмішці утворювалися складки. Як виявилося, при прогнозуванні результату пропорції обличчя мають основоположне значення. При аналізі виконаних операцій в нашому медичному центрі ми звернули увагу на те, що пацієнти з вузькими і широкими обличчями за різними критеріями оцінювали ре- зультати операції. Але відстань між найбільш виступаючими точками вилицевих горбів в даній оціночної шкалі виявилася менш значущою. Більш важливими критеріями виявилася довжина обличчя і ширина між кутами нижньої щелепи. Для того, щоб спростити виміри і створити єдиний об'єктивний критерій, ми запропонували використовувати один показник, який корелює співвідношення між довжиною обличчя і відстанню між кутами нижньої щелепи. Це глабелло-гоніальний кут. Використання запропонованого авторами глабелло-гоніального кута значно спрощує передопераційний аналіз. У групі пацієнток з кутом більше 75 градусів результати закономірно кращі. Оцінка отриманих результатів після резекції жирових грудок Біша проводилася за двома критеріями. Перший стосувався суб'єктивної оцінки пацієнтками результату операції. Другий ґрунтувався на лікарському аналізі. Він включав в себе огляд в спокійному стані і при максимальному оскалі зубів. У досліджуваній групі позитивний результат операції відзначений пацієнтами в 94%, в контрольній - в 68%. Другий кут між зігіон-погоніон-зігіон застосовуємо для відбору пацієнток на транспозицію жирових грудок. Операція з переміщення жирових грудок Біша більш показана пацієнтам, у яких цей кут менше 80 градусів. Operations aimed at Bichat fat pads transposition or resection of are becoming very popular nowadays, but, unfortunately, they do not always bring positive effect, and the results obtained can be estimated differently by patients. A number of female patients were not satisfied or even disappointed with the results of the surgeries performed. They noted that after resection of Bichat fat pads, the tissues in the lower part of the cheek lost the turgor and when smiling the skin became folded. As it turned out, when predicting the result, the proportions of the face are of fundamental importance. When analyzing the performed operations in our medical centre, we noticed that patients with narrow and broad faces evaluated the operation results according to different criteria. But, the length between the most prominent points of the malar eminences in this evaluation scale turned out to be less significant. More important criteria were the length of the face and the width between the ang les of the lower jaw. In order to simplify the measurements and create a single objective criterion, we proposed using one indicator that correlates the relationship between the length of the face and the distance between the angles of the lower jaw. This is a glabella-gonial angle. Using the glabellagonial angle suggested by the authors considerably simplifies preoperative analysis. In the group of patients with an angle of more than 75 degrees, the results are naturally better. Evaluation of the results after the resection of Bichat fat pads was carried out based on two criteria. The first one concerned the patient's subjective evaluation of the result of the operation. The second one was based on medical analysis. It included the examination at rest and with a maximum teeth baring. In the test group, the positive result of the operation was noted by the patients in 94% of cases, while in the control group in 68% of cases. The second angle between glabella-gonion-glabella is applicable for the selection of patients for the transposition of fatty pads. The operation for Bichat fatty pads transposition is indicated to patients who have this angle less than 80 degrees.
Причини виникнення та діагностика синдрому діабетичної стопи
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ляховський, Віталій Іванович; Гавловський, Олександр Леонідович; Кизименко, Олексій Олексійович; Люлька, Олександр Миколайович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Ляховский, Виталий Иванович; Гавловский, Александр Леонидович; Кизименко, Алексей Алексеевич; Люлька, Александр Николаевич; Городова-Андреева, Тамара Валерьяновна; Lyakhovsky, V. I.; Havlovsky, O. L.; Kizimenko, O. O.; Liulka, O. M.; Gorodova-Andreeva, T. V.
Проведений аналіз наукової літератури стосовно визначення терміну «Синдрoм діабетичної стопи» та встановлення причин його виникнення. Приділена значнa увага порушенням іннервації, кровообігу в нижнiх кінцівках та ступеню ураження кісток та суглобів при діабетичній стопі. За думкою більшості фахівців, синдром діабетичної стопи є результатом порушення не тільки кровообігу, а й іннервації нижніх кінцівок. Тому найбільш признаним є виділення нейропатичної, ішемічної та змішаної форми синдрому. Детально описані діагностичні можливості сучасних методів обстеження таких пацієнтів. Особлива увага приділена особливостям прoведення інструментальних методів обстеження при синдромі діабетичної стопи: реовазографії, тeрмографії, радіонуклідній ангіографії, лазерній флоуметрії, визначенню трaнскутанної напруги кисню, ангіографії, комп’ютерній цифровій субтрaкційній ангіографії, дуплексній ультразвуковій діагностиці, визначенню порoгу больової, температурної та вібраційної чутливості. Проведено аналіз показань до застосування кожного з діагностичних методів з інтерпретацією отриманих результатів. Перевага серед великої кількості існуючих досліджень надається методам діагностики, які поєднують максимальну інформативність з мінімальною інвазивністю. Доведено, що oптимальними методами діагностики ста- ну артеріального кровообігу нижніх кiнцівок у хворих з синдромом діабетичної стопи є застосування ультрaзвукових та рентгенографічних методів обстеження, з визначенням трaнскутанної напруги кисню. Це дозволяє отримати всебічне уявлення про патологічні зміни та визначити подальшу лікувальну тактику. Проведен анализ научной литературы относительно определения термина «Синдром диабетиче-ской стопы» и установления причин его возникновения. Уделено значительное внимание нарушениям иннервации, кровообращению в нижних конечностях, а также степени поражения костей и суставов при диабетической стопе. По мнению большинства специалистов, синдром диабетической стопы является результатом нарушения не только кровообращения, а и иннервации нижних конечностей. Поэтому, наиболее признанным есть разграничение нейропатической, ишемической и смешанной формы синдрома. Детально описаны диагностические возможности современных методов обследования таких пациентов. Особое внимание уделено особенностям проведения инструментальных методов обследования при синдроме диабетической стопы: реовазографии, термографии, радионуклидной ангиографии, лазерной флоуметрии, определению черезкожного напряжения кислорода, ангиографии, компъютерной цифровой субтракционной ангиографии, дуплексной ультразвуковой диагностике, определению порога болевой, температурной и вибрационной чувствительности. Проведен анализ показаний к применению каждого из диагностических методов с интерпретацией полученных результатов. Преимущество среди большого количества существующих исследований предоставляется методам диагностики, которые сочетают в себе максимальную информативность с минимальной инвазивностью. Доказано, что оптимальными методами диагностики состояния артериального кровообращения нижних конечностей у больных с синдромом диабетической стопы являются применение ультразвуковых и рентгенографических методов обследования, с определением черезкожного напряжения кислорода. Это позволяет получить всестороннее представление про патологические изменения и определить дальнейшую лечебную тактику. This article is devoted to the analysis of scientific literature on the definition of the term "Diabetic foot syn-drome" and identifying the causes of its occurrence. Considerable attention is paid to the disorders of innervations, circulation in the lower limbs and the degree of bone and joint damage in diabetic foot. According to the opinion of the majority of specialists, diabetic foot syndrome results from not only blood circulation im-pairment, but disorders of lower extremity innervations. Therefore, there is a division into neuropathic, ischemic and mixed forms of the syndrome. Diagnostic possibilities of modern methods used to examine diabetic patients are described in details. Particular attention is paid to the peculiarities of implementing instrumental investigation techniques in diagnosis of diabetic foot syndrome: rheovasography, thermograph, radionuclide angiography, laser flowmetry, angiography, computer digital subtraction angiography, assessment of transdermal oxygen tension, duplex ultrasound diagnosis, pain threshold detection, and temperature and vibration sensitivity. The article also presents the analysis of the indications prior the application of each of the diagnostic methods and the interpretation of the results obtained. The most advantageous of a large number of existing diagnostic methods are those that combine maximum information value with minimal invasiveness. It has been proved that the optimal methods for diagnosing the state of arterial blood flow in the lower extremities of patients with diabetic foot syndrome is the use of ultrasound and radiographic examina-tion, with assessment of the transdermal oxygen tension. This allows doctors to get a complete picture of the pathological changes and to choose the proper treatment tactics.
Оцінка віддалених результатів хірургічного лікування спортивної грижі у футболістів
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Іоффе, О. Ю.; Ватаманюк, В. Ф.; Омельченко, А. В.; Стеценко, О. П.; Діброва, Ю. А.; Свиридовський, С. А.; Тарасюк, Т. В.; Иоффе, А. Ю.; Ватаманюк, В. Ф.; Омельченко, А. В.; Стеценко, А. П.; Диброва, Ю. А.; Свиридовский, С. А.; Тарасюк, Т. В.; Ioffe, O. Y.; Vatamaniuk, V. F.; Omelchenko, A. V.; Stetsenko, O. P.; Dibrova, Y. A.; Sviridovskii, S. A.; Tarasiuk, T. V.
Спортивна грижа (СГ) («sports hernia») є однією з найбільш частих причин болю в пахвинній ділянці у футболістів. На сьогодні для лікування СГ в світі застосовуються лапароскопічні та відкриті методики хірургічних втручань. Метою дослідження є ретроспективна оцінка віддалених результатів хірургічного лікування спортивної грижі у футболістів відкритими методиками. Проведено ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування 36 футболістів професійних та аматорських клубів віком від 16 до 28 років в терміни від 6 місяців до 12 років. В досліджуваних групах паціє-нти були порівняніза термінами повернення до активного фізичного навантаження. Оцінювались наявність та інтенсивність болю під час гри у футбол. В ході ретроспективної оцінки результатів хірургічного лікування СГ у футболістів встановлено, що показник болю при фізичному навантаженні та показник обмеження рухів при занятті спортом достовірно знизився по ВАШ від 7,38±0,86 балів до 1,66±0,65 балів (p<0,001) та від 7,53±0,87 балів до 0,84±0,55 балів (p<0,001) відпо-відно у пацієнтів після пластики задньої стінки пахвинного каналу. Найкращі результати хірургічного лікування СГ у футболістів були отримані після пластики з застосуванням сітчастого імплантату за методикою Ліхтенштейна. Результати хірургічного лікування професійних футболістів зі спортивною грижею в подальшому визначали розвиток їх кар’єри. Отримані результати до-слідження свідчать про відсутність єдиної точки зору стосовно оптимального способу хірургічного втручання при спортивній грижі у футболістів. Це потребує подальшого удосконалення існуючих та розробки нових методик оперативних втручань; Спортивная грыжа (СГ) -одна из наиболее частых причин боли в паховой области у футболистов. На сегодняшний день для лечения СГ в мире применяются лапароскопические и открытые методики хирургических вмешательств. Целью исследования являлась ретроспективная оценка отдаленных результатов хирургического лечения спортивной грыжи у футболистов открытыми методиками. Проведено ретроспективный анализ результатов хирургического лечения 36 футболистов профессиональных и любительских клубов возрастом от 16 до 28 лет от 6 месяцев до 12 лет. В исследуемых группах проведено сравнение сроков возращения пациентов к активным физическим нагрузкам. В ходе ретроспективной оценки результатов хирургического лечения СГ у футболистов установлено, что показатель боли при физических нагрузках и показатель ограничения двигательной активности достоверно снизился по ВАШ от 7,38±0,86 баллов до 1,66±0,65 баллов (р<0,001) и от 7,53±0,87 баллов до 0,84±0,55 баллов (р <0,001) соответственно у пациентов после пластики задней стенки пахового канала. Были получены лучше результаты хирургического лечения СГ у футболистов после пластики с применением сетчатого имплантата по методике Лихтенштейна. Результаты хирургического лечения профессиональных футболистов со спортивной грыжей в дальнейшем определяли развитие их карьеры. Полученные результаты исследования свидетельствуют про отсутствие единой точки зрения об оптимальном способе хирургического лечения спортивной грыжи у футболистов. Это требует дальнейшего усовершенствования существующих и разработки новых методик оперативных вмешательств.; Sports hernia is one of the most common causes of groin pain in football players. According to the present knowledge laparoscopic and open surgical techniques are used worldwide for sports hernia treatment. The aim of this study was to carry out retrospective analysis of remote results after open surgical technique in football players with sports hernia. This retrospective studу included 36 male professional and amateur football players (age ranged from 16 to 28 years). Follow-up was performed within the interval from 6 months to 12 years. Comparison of two groups was based on the athlete′s return to play. The presence and intensity of pain were assessed during football games. In this study we confirmed that pain and restrictions of motion during sports were significantly lower after the plastic surgery of the posterior inguinal wall –the score value decreased from 7,38±0,86 to 1,66±0,65 (p<0,001) and from 7,53±0,87 to 0,84±0,55 (p<0,001) by VAS scale. The Lichtenstein's tension-free plastic surgery technique by using a mesh had significant advantages over techniques using stitching under tension. The results after surgical treatment predetermined future career achievements in professional football players with sports hernia. The obtained results in this article testify to the lack of a single point of view about the optimal surgery for sports hernia in football players. This article points out the necessity in further improvement of existing techniques and developing new plastic surgical techniques.
Особенности когнитивных нарушений при критических состояниях, развившихся в условиях различной степени защищенности от стресса
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Криштафор, А. А.; Кріштафор, А. А.; Krishtafor, A. A.
Цель: оценить влияние стресса, обусловленного операционной травмой и травмой, полученной в мирной или боевой обстановке, на состояние когнитивных функций. Материалы и методы. Обследовано 16 больных после плановых оперативных вмешательств (группа 1), 37 больных, получивших политравму в мирное время (группа 2) и 20 пострадавших, получивших ранения во время боевых действий в зоне АТО (группа 3). Определялись: тяжесть состояния при поступлении в ОИТ по шкале SAPS II, оценка состояния когнитивных функций с помощью опросника CFQ и шкалы MMSE. Результаты и их обсуждение: По тяжести соматического статуса при поступлении в от-деление интенсивной терапии больные всех трёх групп статистически не различались. Также не было достоверных отличий между группами по продолжительности нахождения в отделении интенсивной терапии и общей продолжительности госпитализации. Исходный уровень когнитивных функций в первой группе был несколько ниже, чем в двух остальных, что связано, на наш взгляд, с возрастными изменениями. В остром периоде у больных всех трёх групп отмечено достоверное снижение уровня когнитивных функций, превышающее 10% от исходного уровня, что является клиническим признаком когнитивной дисфункции. Ни между группами, ни в группах между этапами послеоперационного/посттравматического периода достоверных отличий в динамике восстановления когнитивных функций не было, хотя сохранялась достоверная разница с исходным уровнем. Выводы: Травма вызывает когнитивные нарушения, независимо от того, получена ли она во время оперативного вмешательства, в боевой обстановке или в мирное время. Возникшие в результате травмы когнитивные нарушения сохраняются в течение длительного времени; Мета: оцінити вплив стресу, обумовленого операційною травмою і травмою, отриманою в мирній або бойовій обстановці, на стан когнітивних функцій. Матеріали та методи. Обстежено 16 хворих після планових оперативних втручань (група 1), 37 хворих, які отримали політравму в мирний час (група 2) і 20 постраждалих, які отримали поранення під час бойових дій в зоні АТО (група 3). Визначалися: тяжкість стану при надходженні до ВІТ за шкалою SAPS II, оцінка стану когнітивних функцій за допомогою опитувальника CFQ і шкали MMSE. Результати та їх обговорення: За тяжкістю соматичного статусу при вступі до відділення інтенсивної терапії хворі всіх трьох груп статистично не розрізнялися. Також не було достовірних відмінностей між групами за тривалістю перебування у відділенні інтенсивної те-рапії та загальною тривалістю госпіталізації. Вихідний рівень когнітивних функцій в першій групі бувдещо нижчим, ніж в двох інших, що пов'язано, на наш погляд, з віковими змінами. У гострому періоді ухворих всіх трьох груп відзначено достовірне зниження рівня когнітивних функцій, яке перевищує 10% від вихідного рівня, що є клінічною ознакою когнітивної дисфункції. Ні між групами, ні в групах між етапами післяопераційного/посттравматичного періоду достовірних відмінностей в динаміці відновлення когнітивних функцій не було, хоча зберігалася достовірна різниця з вихідним рівнем. Висновки: Травма викликає когнітивні порушення, незалежно від того, була вона отримана під час оперативного втручання, в бойовій обстановці або в мирний час. Виниклі в результаті травми когнітивні порушення зберігаються протягом тривалого часу; Aim: To assess the impact of stress caused by surgical traumas and combat or peacetime traumas on the state of cognitive functions. Materials and methods. 16 patients were examined after elective surgical interventions (group 1), 37 patients who received polytrauma in peacetime (group 2) and 20 individuals who received combat wounds during warfare in the ATO zone (group 3). We detected severity of the status on admission to intensive care units (ICU) by the SAPS II, the assessment of the state of cognitive function with the CFQ questionnaire and the MMSE scale. Results and discussion: Due to the severity of the somaticstatus on ICU admission, the patients of all three groups did not differ statistically. There was also no significant difference between the groups in terms of the length of stay in the intensive care unit and the overall length of hospitalization. The initial level of cognitive function in the first group was somewhat lower than in the othertwo, which, in our opinion, is associated with age-related changes. In the acute period the patients of all three groups demonstrated significant decrease in the level of cognitive function that exceeded 10% of the baseline and is considered as a clinical sign of cognitive dysfunction. Neither between groups nor in groups between stages of postoperative / post-traumatic period there were no significant differences in the dynamics of recovery of cognitive functions, although there was a significant difference with the baseline. Conclusions: Injuries cause cognitive impairment regardless of whether they were received during surgery, in warfare or in peacetime. Cognitive impairments that result from an injury are sustained for a long time.
Особливості викладання загальної хірургії в умовах Болонського процесу
(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Стороженко, Олексій Володимирович; Стороженко, Алексей Владимирович; Storozhenko, O. V.
Интеграция в Европейскую систему образования и введение кредитно-модульной системы предусматривает новый подход к профессиональной подготовке будущих кадров. В работе изложены результаты анализа опыта организации учебного процесса по кредитно-модульной системе в преподавании дисциплины "Общая хирургия с уходом за больными». Обсуждены причины, затрудняющие внедрение новой программы. Приведены примеры решения основных проблемных вопросов. Исследовали современные средства обучения, интерактивное программное и методическое обеспечение. В результате выявлено, что самостоятельная деятельность студентов играет решающую роль в формировании их как будущих специалистов. Статья посвящена актуальной проблеме образования в современной медицине, преподаванию клинических дисциплин. Основное значение в этом вопросе уделяется практическому занятию и системному подходу для усвоения теоретического материала и приобретению практических навыков. На кафедре общей хирургии проведено структурированное, многофакторное планирование учебного процесса с применением различных форм этапного контроля. Системный подход к обучению будущих врачей определил задачи комплексной научно- исследовательской работы, проведенной на кафедре. По нашему убеждению, именно в начале учебного этапа вузовской клинической подготовки предпочтение должно отдаваться методике обучения, которая способствовала бы развитию личных способностей студента, умению логически мыслить, использовать теоретические знания в практической деятельности. Согласно Болонской системе, студенты большую часть отведенного для обучения времени должны работать самостоятельно. Если студент не овладеет навыками самостоятельной работы с учетом мотивации и желаний, то процесс самообразования в этом случае не имеет перспективы; Integration into the European education environment and ECTS implementing approach provides a new approach to the training of future health care professionals. The paper presents the results obtained by analyzing the experience in delivering "General surgery and Nursing" discipline in accordance with ECTS demands. The articles highlights the obstacles complicating the introduction of the novel curriculum, gives the examples of solving key issues. Much attention has been also paid to the modern training tools, interactive software and methodological support. As a result, it has been discovered that the independent activity of students plays a crucial role in fostering them as future specialists. The article also focuses on some pressing problems of professional training in modern medicine, teaching of clinical disciplines. The bed-side training and a systematic approach to developing the theoretical knowledge and acquiring practical skills are cornerstone in this aspect. The Department of General Surgery has performed a structured, multifactorial planning of the educational process using various forms of step control. The systemic approach to the training of future physicians determines the tasks of integrated research work, conducted at the department. We considers it is at the beginning of the educational phase of university clinical training, the preference should be given to teaching methods that would contribute to the development of student's personal abilities, the ability to think logically, to apply theoretical knowledge in their daily medical practice. According to the Bologna convention, students have to spend most of their time studying on their own. If a student does not master the skills of independent work taking into account motivation and desires, the process of self-education in this case is not a way; Інтеграція в Європейську систему освіти і введення кредитно -модульної системи поставили перед викладачами кафедр загальної хірургії низку важливу запитань, відповідь на які повинна підвищити самостійність, творчу ініціативу і активність студентів - майбутніх лікарів [2;3]. Враховуючи, що рівень кваліфікації фахівця стоїть на першому місці в градаційних системах освіти різних суспільств, зрозуміла необхідність підвищення якості підготовки лікаря в навчальному закладі на що направлене втілення в учбовий процес кредитно-модульної системи [2]. Модернізація освіти, яка відбувається у зв’язку з приєднанням України до Болонського процесу, насамперед стимулює пошук і удосконалення педагогічних процесів [1]. Побудова національної системи освіти в Україні передбачає новий підхід до професійної підготовки майбутніх кадрів, спрямований на подолання не відповідності знань студентів запитам особистості, суспільним потребам і світовим стандартам, знецінення соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності.
Інформативність діагностичних заходів на етапах обстеження хворих з бічними кістами шиї
(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Ткаченко, Павло Іванович; Резвіна, Катерина Юріївна; Швець, Анатолій Іванович; Костріков, Анатолій Васильович; Ткаченко, Павел Иванович; Резвина, Екатерина Юрьевна; Швец, Анатолий Иванович; Костриков, Анатолий Васильевич; Tkachenko, P. I.; Rezvina, K. Yu.; Shvets, A. I.; Kostrikov, A. V.
У клінічній практиці хірурга-стоматолога досить часто зустрічаються кісти бокової поверхні шиї, що становить 25% від всіх кіст м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. Труднощі на етапах діагностики, високий показник рецидивів і післяопераційних ускладнень при лікуванні кіст бічної поверхні шиї досить тісно пов'язані з особливостями їх топографо-анатомічної локалізації. Ускладнюється ця ситуація ще й за рахунок відсутності чітко спланованих діагностичних заходів на етапах обстеження, що нерідко призводить до виявлення захворювання тільки при його виражених клінічних проявах. Тому з метою підвищення ефективності хірургічної допомоги пацієнтам з даною патологією важливе місце приділяється застосуванню сучасних методів діагностики на всіх етапах клінічного обстеження для створення можливості отдифференцировать кісти між собою з метою подальшого визначення інформативності тактичних заходів. Метою роботи було узагальнення власних клінічних спостережень із залученням додаткових і спеціальних методів обстеження, ретроспективного аналізу архівного матеріалу, викладеного в тематичних історіях хвороби пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицьової хірургії Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського з 2007 по 2017 роки. Поетапне обстеження 158 хворих з бічними кістами шиї дозволило встановити, що інформативність пункційної біопсії і морфологічних досліджень істотно розрізняються при їх різних нозологічних формах. Порівняння діагнозу, встановленого під час обстеження в поліклінічних умовах, з результатами вивчення гістологічної структури всіх кістозних утворень дозволив встановити, що невідповідність між ними становить 42,8%, що формує певну настороженість і вимагає подальшого розширення застосування спектру спеціальних методів досліджень на догоспітальному етапі з метою більш об'єктивної оцінки клінічної ситуації в кожному конкретному випадку. В клинической практике хирурга-стоматолога довольно часто встречаются кисты боковой поверхности шеи, что составляет 25% от всех кист мягких тканей челюстно-лицевой области. Трудности на этапах диагностики, высокий показатель рецидивов и послеоперационных осложнений при лечении кист боковой поверхности шеи достаточно тесно связаны с особенностями их топографо-анатомической локализации. Осложняется эта ситуация еще и за счет отсутствия четко спланированных диагностических мероприятий на этапах обследования, что нередко приводит к выявлению заболевания только при его выраженных клинических проявлениях. Поэтому с целью повышения эффективности хирургической помощи пациентам с данной патологией важное место уделяется применению современных методов диагностики на всех этапах клинического обследования для создания возможности отдифференцировать кисты между собой с целью дальнейшего определения информативности тактических мероприятий. Целью работы было обобщение собственных клинических наблюдений с привлечением дополнительных и специальных методов обследования, ретроспективного анализа архивного материала, изложенного в тематических историях болезни пациентов, находившихся на стационарном лечении в отделении челюстно-лицевой хирургии Полтавской областной клинической больницы им. М.В. Склифосовского с 2007 по 2017 годы. Поэтапное обследование 158 больных с боковыми кистами шеи позволило установить, что информативность пункционной биопсии и морфологических исследований существенно различаются при их различных нозологических формах. Сравнение диагноза, установленного при обследовании в поликлинических условиях, с результатами изучения гистологической структуры всех кистозных образований позволил установить, что несоответствие между ними составляет 42,8%, что формирует определенную настороженность и требует дальнейшего расширения применения спектра специальных методов исследований на догоспитальном этапе с целью более объективной оценки клинической ситуации в каждом конкретном случае. In the clinical practice of oral surgeons, cysts of the lateral surface of the neck are quite often detected that makes up 25% of all cysts of the soft tissues within the maxillofacial region. Difficulties during their diagnosis, a high rate of relapses and postoperative complications in the treatment of cysts of the lateral surface of the neck are closely related to the peculiarities of their topographic and anatomical localization. This situation becomes more complicated due to the lack of well-planned diagnostic measures at the survey stages that often leads to the detection of the disease only in case of its pronounced clinical manifestations. Therefore, in order to improve the effectiveness of surgical care for patients with this pathology, an important place is given to the use of modern diagnostic methods through all the stages of the clinical examination to create the possibility to identify the cysts in order to choose the proper tactical measures and build up a treatment plan. The aim of this work was to summarize our own clinical experience and observations by using additional and special survey methods, retrospective analysis of archival material described in the case histories of patients who took the treatment at the Maxillofacial Surgery Inpatient Department of M.V. Sklifosovsky Poltava Regional Clinical Hospital for 2007 to 2017. A phased examination of 158 patients with the lateral cysts of the neck made it possible to establish that the value of puncture biopsy and morphological studies differ significantly in their various nosological forms. Comparison of the diagnoses made during the initial examination and the results of studying histological structures of all cystic formations allowed us to conclude that the discrepancy between them made up 42.8% that causes alarm and requires more sophisticated application of the spectrum of special investigation methods at the pre-hospital stage in order to care more objective assessment of the clinical picture in each case.
Нестабільна стенокардія у хворих із хронічним обструктивним захворюванням легеньяк наслідок активізації факторів запалення на фоні адаптаційних змін мікробіому дихальних шляхів
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Заремба, Є. Х.; Федечко, М. Й.; Федечко, Й. М.; Іжицька, Н. В.; Макар, О. Р.; Заремба, Е. Ф.; Федечко, М. Й.; Федечко, Й. М.; Ижицькая, Н. В.; Макар, О. Р.; Zaremba, Ye. F.; Fedechko, M. I.; Fedechko, I. M.; Izhitskaya, N. V.; Makar, O. R.
Мета роботи – вивчити показники системного запалення та особливості мікробіомів при хронічному обструктивному захворюванні легень у поєднанні з нестабільною стенокардією порівняно з хронічним обструктивним захворюванням легень без супутньої ішемічної хвороби серця. Обстежені дві групи пацієнтів: хворі на нестабільну стенокардію в поєднанні з хронічним обструктивним за-хворюванням легень (групаІ – 44 особи) і пацієнти з хронічним обструктивним захворюванням легень без стенокардії (група ІІ – 40 осіб). Як фактори запалення визначались С-реактивний протеїн та загальний фібриноген. Кількісне визначення рівня С-реактивного протеїну в сироватці крові проводили за допомогою ІФА реактивами фірми DRG (США). Вміст фібриногену в плазмі крові визначали за П. А. Рутберг. Сформовані мікробіоценози при хронічному обструктивному захворюванні легеньвнаслідок продукції факторів вірулентності та медіаторів запалення впливають інші органи та системи, зокрема, виявлено зв’язок хронічного обструктивного захворювання легень із дестабілізацією атеросклеротичних бляшок та розвитком нестабільної стенокардії. Особливістю мікрофлори дихальних шляхів у пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень в поєднанні з нестабільною стенокардією є переважання грампозитивної мікрофлори, особливо β-гемолітичних стрептококів, підвищена здатність до формування біоплівки, що зумовлює більшу антибіотикорезистентність.; Цель работы - изучить показатели системного воспаления и особенности микробиомы при хроническом обструктивном заболевании легких в сочетании с нестабильной стенокардией по сравнению с хроническим обструктивным заболеванием легких без сопутствующей ишемической болезни сердца. Обследованы две группы пациентов: больные с нестабильной стенокардией в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких (группа I - 44 человека) и пациенты с хроническим обструк-тивным заболеванием легких без стенокардии (группа II - 40 человек). В качестве факторов воспаления определялись С-реактивный протеин и общий фибриноген. Количественное определение уровня С-реактивного протеина в сыворотке крови проводили с помощью ИФА реактивами фирмы DRG (США). Содержание фибриногена в плазме крови определяли по П. А. Рутберг. Сформированные микробиоценозы при хроническом обструктивном заболевании легких вследствие продуцирования факторов вирулентности и медиаторов воспаления влияют на другие органы и системы, в частности, установлена связь хронического обструктивного заболевания легких с дестабилизацией атеросклеротических бляшек и развитием нестабильной стенокардии. Особенностью микрофлоры дыхательных путей у пациентов с хроническим обструктивным заболеванием легких в сочетании с нестабильной стенокардией является преобладание грамположительной флоры, особенно β-гемолитических стрептококков, повышенная способность к формированию биоплёнки, что обуславливает большую антибиотикорезистентность.
Оцінка стоматологічної грамотності батьків дітей дошкільного віку з патологією опорно-рухового апарату
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Боднарук, Н. І.; Чухрай, Н. Л.; Боднарук, Н. И.; Чухрай, Н. Л.; Bodnaruk, N. I.; Chuhray, N. L.
Гігієна порожнини рота є одним з найважливіших заходів профілактики карієсу зубів. Проте, є чимало досліджень, які показують, що значна частина людей не вміють правильно доглядати за зубами та мають низький рівень стоматологічної грамотності. Тому метою дослідження було оцінити рівень стоматологічної грамотності батьків дітей дошкільного віку з патологією опорно-рухового апарату. Поінформованість батьків з основними правилами гігієни порожнини рота оцінювали за відповідями на запитання розпрацьованої нами анкети, в яку ввійшло 20 запитань з декількома варіантами відповідей. Питання стосувалися терміну та причини першого візиту дитини до стоматолога; віку, з якого дитина почала чистити зуби; кратності та тривалості чищення зубів; критеріїв вибору предметів та засобів гігієни порожнини рота та інші. В опитуванні погодилось взяти участь 150 матерів дітей п’яти років, що відвідували дитячі садочки, на базі яких є спеціалізовані групи для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. Аналіз отриманих даних проводили шляхом вираховування середніх величин та процентного співвідношення відповідей на поставлені запитання. Встановлено, що лише 11,91 % дітей вперше звернулись до стоматолога з метою профілактичного огляду, водночас, у 88,09 % дітей причиною звернення був зубний біль. Також, з’ясовано, що лише половина (50,67 %) батьків вважають обов’язковим лікування тимчасових зубів, проти 46,00 % батьків, які вважають це не доцільним. На запитання анкети про критерії вибору зубних щіток та паст дітям 32,67 % батьків відповіли, що користуються послугами реклами; для 46,00 % батьків важливим критерієм була ціна та лише 21,33 % користуються рекомендаціями лікаря-стоматолога. Отже, аналіз опитування виявив низький рівень санітарно-освітніх знань батьків. Тому доцільним вважаємо проведення активної санітарно-просвітницької роботи у дошкільних закладах з метою навчання основних правил гігієни порожнини рота для покращення стоматологічного статусу дітей. Гигиена полости рта является одним из важнейших мер профилактики кариеса зубов. Однако, есть много исследований, которые показывают низкий уровень стоматологической грамотности и что значительная часть людей не умеет правильно чистить зубы. Поэтому целью исследования было оценить уровень стоматологической грамотности родителей детей дошкольного возраста с патологией опорно-двигательного аппарата. Осведомленность родителей с основными правилами гигиены полости рта оценивали по ответам на вопросы разработанной нами анкеты, в которую вошло 20 вопросов с несколькими вариантами ответов. Вопросы касались срока и причины первого визита ребенка к стоматологу; возраста, с которого ребенок начал чистить зубы; кратности и продолжительности чистки зубов; критериев выбора предметов и средств гигиены полости рта и другие. В опросе согласилось принять участие 150 матерей детей пятилетнего возраста, посещавших детские сады, на базе которых имеются специализированные группы для детей с нарушениями опорно-двигательного аппарата. Анализ полученных данных проводили путем вычисления средних величин и процентного соотношения ответов на поставленные вопросы. Установлено, что только 11,91% детей впервые обратились к стоматологу с целью профилактического осмотра, а у 88,09% детей причиной обращения была зубна боль. Также, установлено, что только половина (50,67%) родителей считают обязательным лечение временных зубов, против 46,00% тех, которые считают это нецелесообразным. На вопрос анкеты о критериях выбора зубных щеток и паст детям, 32,67% родителей ответили, что пользуются услугами рекламы; для 46,00% родителей важным критерием была цена и только 21,33% пользуются рекомендациями врача-стоматолога. Исходя из ответов выявили низкий уровень санитарно образовательных знаний родителей. Поэтому целесообразным считаем проведение активной санитарно-просветительской работы в дошкольных учреждениях с целью обучения основным правилам гигиены полости рта для улучшения стоматологического статуса детей с патологией опорно-двигательного аппарата. Keeping good oral hygiene is one of the most important measures to prevent dental caries. However there are a number of reports demonstrating that a significant share of population is not able to care for their teeth properly and have a low level of oral health literacy. Therefore, the purpose of the study was to assess the level of oral health literacy among the parents of preschool children having musculoskeletal disorders. Parents' awareness of the basic rules of oral hygiene was assessed by analyzing their answers to 20 questions presented in the developed structured questionnaire. Questions concerned the time and reasons for their child’s first visit to the dentist; the age at which the child began to brush teeth; multiplicity and duration of teeth cleaning; criteria for choosing items and oral hygiene products, and others. 150 mothers of five-year old children who visited kindergartens with specialized groups for children with MSD agreed to participate in the survey. The analysis of the data obtained was carried out by calculating the mean values and the percentage of each answer to the questions. It was found that the first child’s visit to the dentist in order to get preventive dental check-up was undertaken only in cases of 11.91 ± 2.64% of children, at the same time for 88.09 ± 2.64% of children a toothache was a reason for such a visit. Only a half (50.67 ± 4.07%) of interviewed parents consider treatment of deciduous teeth as obligatory, compared with 46.00 ± 4.07% of those parents who do not consider it necessary. Parental answers about criteria for choosing toothbrushes and pastes for their children were distributed as follows: 32.67 ± 3.83% of parents answered that they followed the advices of advertising; for 46,00 ± 4,07% of parents the main criterion was the price of toothbrushes and pastes and only 21,33 ± 3,34% of parents followed recommendations of the dentists. Thus, the survey revealed a low parental level of oral health literacy. Therefore, it is advisable to maintain large-scale oral health promotion activities in pre-school institutions in order to raise parental and children awareness on oral hygiene and to improve the oral status and the general health of children.
Результати лікування артеріальних аневризм середньої мозкової артерії у післяопераційному періоді
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Чебурахін, В. В.; Литвак, С. О. ; Чебурахин, В. В.; Литвак, С. О.; Cheburakhin, V. V.; Litvak, S. O.
Метою дослідження було виявити фактори, що достовірно впливають на результати лікування хворих з артеріальними аневризмами середньої мозкової артерії у післяопераційному періоді з метою оптимізації хірургічної тактики та покращення результатів лікування. Робота виконана на матеріалі 186 (100%) спостережень оперованих хворих з артеріальними аневризмами середньої мозкової артерії. Хворі знаходилися на лікуванні в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромо- данова НАМН України» в період з 2012 по 2015 рр. Чоловіки – 95 (51%), жінки – 91 (49%). Вік хворих від 32 до 72 років, середній вік пацієнтів склав 49,3±2,5 років. Більшість пацієнтів були оперовані в гострому періоді розриву артеріальної аневризми середньої мозкової артерії - 164 пацієнтів (88,2%). Серед них до 14 діб з моменту крововиливу – 164 (88,2%) спостережень, в “холодному” періоді – 22 (11,8%) спостережень. У 112 (60,2%) проведено кліпування АА СМА, 74 (39,8%) – ендоваскулярне хірургічне втручання. Результати хірургічного лікування 186 (100%) хворих на момент виписки із стаціонару оцінено за шкалою наслідків Глазго: у 143 хворих (76,8%) – хороший; помірна інвалідизація у 26 (14,1%); у 6 (3,2%) пацієнтів була груба інвалідизація; летальні наслідки в 11 (5,9%) спостереженнях. На результати лікування хворих з артеріальними аневризмами середньої мозкової артерії у післяопераційному періоді достовірно впливають: вік хворого, тяжкість стану за шкалою Hunt and Hess, ступінь пригнічення свідомості, об’єм та розповсюдженість внутрішньочерепного крововиливу, наявність супутнього ангіоспазму, частота розривів артеріальної аневризми в анамнезі, та інтраопераційний розрив артеріальної аневризми. Дотримання принципів індивідуалізації показів щодо вибору оптимального методу хірургічного лікування хворих з артеріальними аневризмами середньої мозкової артерії (ендоваскулярний, мікрохірургічний) з урахуванням факторів ризику незадовільних результатів можуть покращити результати лікування у післяопераційному періоді. Целью работы было выявить факторы, достоверно влияющие на результаты лечения больных с артериальной аневризмой средней мозговой артерии в послеоперационном периоде с целью оптимизации хирургической тактики и улучшения результатов лечения. Работа выполнена на материале 186 (100%) наблюдений оперированных больных с артериальной аневризмой средней мозговой артерии. Больные находились на лечении в ГУ «Институт нейрохирургии им. акад. А. П. Ромоданова НАМН Украины» в период с 2012 по 2015 гг. Мужчины - 95 (51%), женщины - 91 (49%). Возраст больных от 32 до 72 лет, средний возраст пациентов составил 49,3 ± 2,5 лет. Большинство пациентов были прооперированы в остром периоде разрыва артериальной аневризмы средней мозговой артерии - 164 паци- ента (88,2%). Среди них до 14 суток с момента кровоизлияния - 164 (88,2%) наблюдений, в "холодном" периоде - 22 (11,8%) наблюдений. В 112 (60,2%) случаев проведено клипирование артериальной аневризмы средней мозговой артерии, 74 (39,8%) - эндоваскулярное хирургическое вмешательство. Результаты хирургического лечения 186 (100%) больных на момент выписки из стационара оценены по шкале последствий Глазго: у 143 больных (76,8%) - хороший; умеренная инвалидизация у 26 (14,1%); у 6 (3,2%) пациентов была грубая инвалидизация; летальный исход в 11 (5,9%) наблюдениях. На результаты лечения больных с артериальной аневризмы средней мозговой артерии в послеоперационном периоде достоверно влияют: возраст больного, тяжесть состояния по шкале Hunt and Hess, степень угнетения сознания, объем и распространенность внутричерепного кровоизлияния, наличие сопутствующего ангиоспазма, частота разрывов артериальной аневризмы в анамнезе, интрао- перационный разрыв артериальной аневризмы. Соблюдение принципов индивидуализации показаний по выбору оптимального метода хирургического лечения больных с артериальной аневризмой средней мозговой артерии (эндоваскулярный, микрохирургический) с учетом факторов риска неудовле- творительных результатов могут улучшить результаты лечения в послеоперационном периоде. The purpose of the work was to identify the factors, which have a significant impact on the outcomes of treatment of patients with arterial aneurysm of the median cerebral artery in the postoperative period in order to improve surgical tactics and treatment outcomes. The work was based on 186 cases (100%) of operated individuals with arterial aneurysm of the median cerebral artery. The patients took the course of treatment in the State Institution "Acad. A. P. Romodanov Institute of Neurosurgery, National Academy of Medical Sciences of Ukraine "in the period from 2012 to 2015. There were 95 men (51%), and 91 women (49%). The age of the patients ranged from 32 to 72 years, the mean age was 49.3 ± 2.5 years. Most of the patients, 164 (88.2%) were operated in the acute period of the discontinuity of arterial aneurysm of the medial cerebral artery. Among them there were 164 (88, 2%) of cases operated during 14 days since the hemorrhagic event, 22 (11, 8%) patients were operated in so-called "cold" period of the observations. In 112 (60.2%) cases, clipping of the arterial aneurysm of the middle cerebral artery was performed; 74 (39.8%) cases required the endovascular surgical interventions. The results of the surgical treatment of 186 (100%) patients at the time of discharge from the hospital were assessed by the Glasgow outcome scale (GOS): 143 patients (76.8%) demonstrated good results; 26 (14.1%) patients were assessed as having moderate disability; 6 (3.2%) patients had severe disabilities; fatal outcomes were in 11 (5.9%) cases. The results of treatment of patients with arterial aneurysms of the medial cerebral artery during the postoperative period are significantly influenced by the patient’s age, severity by the Hunt and Hess stroke scale, degree of consciousness repression, extent of intracranial haemorrhage, presence of concomitant angiospasm, history of arterial aneurysm rupture, intraoperative arterial aneurysm discontinuity. Compliance with the principles of patient-centred indications based on choosing an optimal method for surgical treatment of patients with arterial aneurysm in the medial cerebral artery (endovascular, microsurgical), taking into account the risk factors of unsatisfactory results, can improve the outcomes of the surgical treatment in the postoperative period.
Свойства эритроцитов, отмытых после быстрого замораживания-оттаивания в среде с сахарозой и 1,2-пропандиолом
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Рамазанов, В. В.; Воловельская, Е. Л.; Нипот, Е. Е.; Ершов, С. С.; Ершова, Н. А.; Руденко, С. В.; Бондаренко, В. А.
Трансфузия эритроцитов после длительного гипотермического хранения (ГТХ) не всегда нормализует гемодинамику и может приводить к развитию посттрансфузионного системного воспаления. Замораживание и хранение эритроцитов в жидком азоте (–196°С) позволит исключить длительное ГТХ и, возможно, предупредить воспалительный процесс. В работе показано, что замораживание эритроцитов в среде, содержащей 1,2-ПД (22%), сахарозу (10%) и невысокую концентрацию NaCl (0,27%) обеспечивает сохранение осмотических и морфологических характеристик. Кроме того, сохраняется клеточный АТФ на уровне 77%, который необходим для осуществления эритроцитами функции регуляции сосудистого тонуса. Эффективность комбинированного криконсерванта, вероятно, связана с тем, что на стадии замораживания проникающий криопротектор (1,2-ПД) противодействует «критическому» сжатию клеток, значительный вклад в которое вносит концентрирование сахарозы. Вместе с тем, при оттаивании сахароза предотвращает чрезмерное увеличение объема клеток. В сумме происходит ослабление гипертонического и осмотического стресса на клетки, что обуславливает сохранение осмотических характеристик и АТФ; Трансфузія еритроцитів після тривалого гіпотермічного зберігання (ГТЗ) не завжди нормалізує гемодинаміку і може призводити до розвитку посттрансфузійного системного запалення. Заморожування і зберігання еритроцитів у рідкому азоті (-196 ° С) дозволить виключити тривале ГТЗ і, можливо, попередити запальний процес. В роботі показано, що заморожування еритроцитів в середовищі, що містить 1,2-ПД (22%), сахарозу (10%) і незначну концентрацію NaCl (0,27%) забезпечує збереження осмотичних і морфологічних характеристик. Крім того, зберігається клітинний АТФ на рівні 77%, який потрібен для здійснення еритроцитами функції регуляції судинного тонусу. Ефективність комбінованого кріконсерванту, ймовірно, пов'язана з тим, що на стадії заморожування проникний кріопротектор (1,2-ПД) протидіє «критичному» стисненню клітин, значний внесок в яке вносить концентрування сахарози. Разом з тим, при відтаванні сахароза запобігає надмірне збільшення обсягу клітин. В сумі відбувається послаблення гіпертонічного і осмотичного стресу на клітини, що обумовлює збереження осмотичних характеристик і АТФ; Transfusion of red blood sells freeze-preserved for a long period of time does not always result in normal haemodynamics and can cause post-transfusion systemic inflammation. These negative consequences are associated with a decrease in the level of ATP and 2,3-DPG erythrocytes freeze-preserved for long period of time. Massive transfusion of such processed erythrocytes can lead to a fatal outcome associated with the development of post-transfusion systemic inflammation in severe trauma and heart surgery. This inflammation is initiated by iron ions, which are released upon destruction of freeze-preserved erythrocytes in macrophages, followed by stimulation of the synthesis of pro-inflammatory cytokines. Freezing and storing erythrocytes in liquid nitrogen (–196 ° C) enables to prevent serious side effects, including the development of inflammation. However, even during autotransfusion of erythrocytes after their freezing in a medium with glycerol followed for a short period time (up to 7 days), the post-transfusion value of cell survival within 24 hours is 70-75%. Destruction of erythrocytes after the transfusion is determined by their damage during freezing, according to literature data. The solution of the problem of preventing cell damage during freezing may consist in the development of combined cryo-preservatives, containing a significant fraction of the nonpenetrating cryoprotectant. It was found out earlier, that the rapid freezing of erythrocytes in a medium containing non-penetrating and penetrating protective components ensures the preservation of cell resistance to the action of osmotic stress during rapid thawing. Moreover, erythrocytes frozen in these media differ slightly in osmotic and morphological characteristics of intact cells. This paper has shown that the freezing of erythrocytes in a medium containing sucrose (10%) and 1,2-propanediol (1,2-PD, 22%) with a low NaCl content (0,27%) ensures the preservation of the osmotic and morphological characteristics of cells. In addition, cellular ATP is maintained at a level of 77% of control that is necessary for the implementation of red blood cells regulation of vascular tone. It can be assumed, the effectiveness of the combined cryo-protectants is due to the fact that in the freezing stage the penetrating cryoprotectant (1,2-PD) counteracts the "critical" cell contraction, a significant contribution to which is made by the concentration of sucrose. At the same time, when thawing sucrose prevents an excessive increase in the volume of cells. In sum, there is weakening of hypertonic and osmotic stress on cells that causes the preservation of osmotic and morphological characteristics.
Механізми дезорганізації сполучної тканини пародонта щурів за умов системного запалення
(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єлінська, Аліна Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Костенко, Виталий Александрович; Yelins’ka, A. M.; Kostenko, V. O.
Метою роботи було з’ясування механізмів дезорганізації сполучної тканини пародонта щурів за умов експериментального системного запалення (СЗ). Дослідження проведено на 20 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 180-220 г, розподілених на 2 групи: 1-ша – інтактні тварини, 2-га – після відтворення СЗ шляхом внутрішньоочеревинного введення ліпополісахариду Salmonella typhi («Пі- рогенал») у дозі, яка сприяла у щурів підвищенню температури на 1,5 °С, за схемою: протягом першого тижня вводили по 4 мінімальні пірогенні дози (МПД), що складає 0,4 мкг, на 1 кг маси щура 3 рази на тиждень. Протягом наступних семи тижнів експерименту щурам вводили по 4 МПД/кг маси 1 раз на тиждень. Тварин декапітували під ефірним наркозом. Об'єктами дослідження були м'які тканини пародонта (ясна, періодонтальна зв’язка) та кісткова тканина альвеолярних відрос- тків щелеп. Виявлено, що моделювання СЗ призводило до змін біохімічних компонентів сполучної тканини: колагену, протеогліканів та сіалоглікопротеїнів як у м’яких тканинах пародонта (підвищувався вміст їхніх мономерів – вільного оксипроліну на 66.2%, p<0.01, глікозаміногліканів – на 66.8%, p<0.05, N-ацетилнейрамінової кислоти – на 62.9%, p<0.001), так і у кістковій тканині альве- олярного відростку (концентрація вільного оксипроліну збільшувалася – на 69.9%, p<0.001, глікоза-міногліканів – на 72.4%, p<0.02, N-ацетилнейрамінової кислоти – у 2.2 рази, p<0.01). Розрахунок коефіцієнту оголення коренів молярів свідчить про підвищення резорбції альвеолярного відростка за умов СЗ. Целью работы было выяснение механизмов дезорганизации соединительной ткани пародонта крыс в условиях экспериментального системного воспаления (СВ). Исследование проведено на 20 белых крысах-самцах линии Вистар массой 180-220 г, разделенных на 2 группы: 1-я – интактные животные, 2-я – после воспроизведения СВ путем внутрибрюшинного введения липополисахарида Salmonella typhi («Пирогенал») в дозе, которая способствовала у крыс повышению температуры на 1,5 °С, по схеме: в течение первой недели вводили по 4 минимальные пирогенные дозы (МПД), что составляет 0,4 мкг на 1 кг массы крысы 3 раза в неделю. В течение следующих семи недель эксперимента крысам вводили по 4 МПД/кг 1 раз в неделю. Животных декапитировали под эфирным наркозом. Объектами исследования были мягкие ткани пародонта (десна, периодонтальная связка) и костная ткань альвеолярных отростков челюстей. Выявлено, что моделирование СВ приводило к изменениям биохимических компонентов соединительной ткани: коллагена, протеогликанов и сиалогликопротеинов как в мягких тканях пародонта (повышалось содержание их мономеров – свободного оксипролина – на 66.2%, p<0.01, гликозаминогликанов – на 66.8%, p<0.05, N-ацетилнейраминовой кислоты – на 62.9%, p<0.001), так и в костной ткани альвеолярного отростка (концентрация свободного оксипролина увеличивалась – на 69.9%, p<0.001, гликозаминогликанов – на 72.4%, p<0.02, N-ацетилнейраминовой кислоты – в 2.2 раза, p<0.01). Расчет коэффициента обнажение корней моляров свидетельствует о повышении резорбции альвеолярного отростка в условиях СВ. The purpose of the work was to reveal the mechanisms of connective tissue disruption in periodontium of rats under modeled systemic inflammation (SI). The study was carried out on 20 Wistar white male rats weighing 180-220 g, divided into 2 groups: the 1st group included intact animals, the 2nd group was made up of the animals with SI induced by intraperitoneal administration of Salmonella typhi lipopolysaccharide (Pyrogenalum) in a dose that stimulated rise in temperature by 1.5 °C according to the scheme: during the first week, 4 minimum pyrogenic doses (MPD) of 0.4 μg/kg of rat mass were administered 3 times a week. During the following seven weeks of the experiment, rats were given 4 MPD/kg of body weight once a week. The animals were decapitated with ethereal anesthesia. Soft tissues of periodontium (gum, periodontal ligament) and bone tissue of the alveolar processes of the jaws were the objects of the study. It has been found out the SI modeling led to the changes in the biochemical components of the connective tissue such as collagen, proteoglycans and sialoglycoproteins both in soft periodontal tissues (the content of their monomers were observed to grow up – free hydroxyproline increased by 66.2%, p<0.01, glycosaminoglycans increased by 66.8%, p<0.05, -acetylneuraminic acid increased by 62.9%, p<0.001), and in the bone tissue of the alveolar process (free hydroxyproline concentration increased by 69.9%, p<0.001, glycosaminoglycans grew up by 72.4%, p<0.02, N-acetylneuraminic acid doubled, p<0.01). The calculation of the molar root exposure index indicates an increase in the resorption of the alveolar process during the SI condition.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2018, Том 18, вип. 1 (61) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування