Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 1 (61)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Пам’яті вченого, колеги, друга Віктора Миколайовича Бобирьова(Полтавський державний медичний університет, 2018) Ректорат ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»; Науково-викладацький колектив ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»; Редакція науково-практичного журналу «Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії»Документ Резекция и транспозиция жирового тела щеки: показания и противопоказания коперации(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Слюсарев, И. Ю.; Слюсарев, Н. И.; Слюсарев, І. Ю.; Слюсарев, Н. І.; Slusarev, I. Yu.; Slusarev, N. I.Набирающая популярность операция, направленная на транспозицию или резекцию жировых комков Биша, далеко не всегда приносит позитивный эффект, и результат по-разному оценивается пациентами. К сожалению, ряд пациенток были неудовлетворены или даже разочарованы в результате выполненной операции. Они отмечали, что после резекции комков Биша, ткани в нижней части щеки теряли тургор. А на коже при улыбке образовывались складки. Как оказалось, при прогнозировании результата пропорции лица имеют основополагающее значение. При анализе выполненных операций в нашем медицинском центре мы обратили внимание на то, что пациенты с узкими и широкими лицами, по разным критериям оценивали результаты операции. Но расстояние между наиболее выступающими точками скуловых бугров в данной оценочной шкале оказалось менее значимым. Более важными критериями оказалась длина лица и ширина между углами нижней челюсти. Для того чтобы упростить замеры и создать единый объективный критерий, мы предложили использовать один показатель, который коррелирует соотношения между длиной лица и расстоянием между углами нижней челюсти. Это глабелло-гониальный угол. Использование предложенного авторами глабелло-гониального угла значительно упрощает предоперационный анализ. В группе пациенток с углом более 75 градусов результаты закономерно лучше. Оценка полу- ченных результатов после резекции жировых комков Биша проводилась по двум критериям. Первый касался субъективной оценки пациентками результата операции. Второй основывался на врачебном анализе. Он включал в себя осмотр в спокойном состоянии и при максимальном оскале зубов. В исследуемой группе позитивный результат операции отмечен пациентами в 94%, в контрольной – в 68%. Второй угол между зигион- погонионзигион применим для отбора пациенток на транспозицию жировых комков. Операция по перемещению жировых комков Биша больше показана пациентам, у которых этот угол менее 80 градусов. Набирає популярність операція, спрямована на транспозицію або резекцію жирових грудок Біша, яка далеко не завжди приносить позитивний ефект, і результат по-різному оцінюється пацієнтами. На жаль, ряд пацієнток були незадоволені або навіть розчаровані в результаті виконаної операції. Вони відзначали, що після резекції грудок Біша тканини в нижній частині щоки втрачали тургор. А на шкірі при посмішці утворювалися складки. Як виявилося, при прогнозуванні результату пропорції обличчя мають основоположне значення. При аналізі виконаних операцій в нашому медичному центрі ми звернули увагу на те, що пацієнти з вузькими і широкими обличчями за різними критеріями оцінювали ре- зультати операції. Але відстань між найбільш виступаючими точками вилицевих горбів в даній оціночної шкалі виявилася менш значущою. Більш важливими критеріями виявилася довжина обличчя і ширина між кутами нижньої щелепи. Для того, щоб спростити виміри і створити єдиний об'єктивний критерій, ми запропонували використовувати один показник, який корелює співвідношення між довжиною обличчя і відстанню між кутами нижньої щелепи. Це глабелло-гоніальний кут. Використання запропонованого авторами глабелло-гоніального кута значно спрощує передопераційний аналіз. У групі пацієнток з кутом більше 75 градусів результати закономірно кращі. Оцінка отриманих результатів після резекції жирових грудок Біша проводилася за двома критеріями. Перший стосувався суб'єктивної оцінки пацієнтками результату операції. Другий ґрунтувався на лікарському аналізі. Він включав в себе огляд в спокійному стані і при максимальному оскалі зубів. У досліджуваній групі позитивний результат операції відзначений пацієнтами в 94%, в контрольній - в 68%. Другий кут між зігіон-погоніон-зігіон застосовуємо для відбору пацієнток на транспозицію жирових грудок. Операція з переміщення жирових грудок Біша більш показана пацієнтам, у яких цей кут менше 80 градусів. Operations aimed at Bichat fat pads transposition or resection of are becoming very popular nowadays, but, unfortunately, they do not always bring positive effect, and the results obtained can be estimated differently by patients. A number of female patients were not satisfied or even disappointed with the results of the surgeries performed. They noted that after resection of Bichat fat pads, the tissues in the lower part of the cheek lost the turgor and when smiling the skin became folded. As it turned out, when predicting the result, the proportions of the face are of fundamental importance. When analyzing the performed operations in our medical centre, we noticed that patients with narrow and broad faces evaluated the operation results according to different criteria. But, the length between the most prominent points of the malar eminences in this evaluation scale turned out to be less significant. More important criteria were the length of the face and the width between the ang les of the lower jaw. In order to simplify the measurements and create a single objective criterion, we proposed using one indicator that correlates the relationship between the length of the face and the distance between the angles of the lower jaw. This is a glabella-gonial angle. Using the glabellagonial angle suggested by the authors considerably simplifies preoperative analysis. In the group of patients with an angle of more than 75 degrees, the results are naturally better. Evaluation of the results after the resection of Bichat fat pads was carried out based on two criteria. The first one concerned the patient's subjective evaluation of the result of the operation. The second one was based on medical analysis. It included the examination at rest and with a maximum teeth baring. In the test group, the positive result of the operation was noted by the patients in 94% of cases, while in the control group in 68% of cases. The second angle between glabella-gonion-glabella is applicable for the selection of patients for the transposition of fatty pads. The operation for Bichat fatty pads transposition is indicated to patients who have this angle less than 80 degrees.Документ Синдром системного капілярного витоку у пацієнтів в критичних станах(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Могильник, Антон Ігорович; Могильник, Антон Игоревич; Mogylnyk, A. I.Синдром системного капілярного витоку є патогномонічним для критичних станів та захворювань, що супроводжуються розвитком в організмі синдрому системної запальної відповіді. Синдром системного капілярного витоку в тій чи іншій мірі завжди присутній у переважній більшості випадків критичних станів організму людини. Найбільш сильно він виражений в умовах сепсису і шоку. Під синдромом системного капілярного витоку розуміють прогресуюче патологічне збільшення капі-лярної проникності, що спостерігається в умовах критичних станів, та веде до втрати рідкої частини крові в інтерстиційний сектор позаклітинного водного простору з подальшим розвитком гіповолемії, гіпоперфузії органів і тканин, зменшенням транспорту кисню і швидким формуванням поліорганної дисфункції. В його виникненні головна роль належить порушенню функцій судинного ендотелію і пов'язаним з ним імунним реакціям і цілій низці медіаторів запалення. Відповідно до сучасних уявлень, ендотелій являє собою моношар клітин, що вистеляє внутрішню поверхню судин, і є аутокринним, паракринним й ендокринним органом із численними регуляторними функціями. Ендотелій бере участь у регуляції судинного тонусу, гемостазу, імунної відповіді, міграції клітин крові в судинну стінку, синтезу факторів запалення та їх інгібіторів, здійснює бар'єрні функції. При синдромі системної запальної відповіді, що є інтегральною частиною будь-якого критичного стану, незалежно від причини його виникнення, медіатори запалення, що накопичуються діють на лейкоцит і на ендотелій судинної стінки. Біологічно активні речовини, що виділяються активованими лейкоцитами, змінюють структуру і функцію ендотелію та інтерстицію. Наслідком цього впливу є їх структурно-функціональні зміни, які характеризуються послідовними стадіями синдрому системного капілярного витоку, супроводжується підвищенням капілярної проникності для білка і порушенням структури інтерстиційного простору, що веде до стійкого накопичення рідини в інтерстиції, та є поганою прогностичною ознакою. Синдром системной капиллярной утечки является патогномоничным для критических состояний и заболеваний, сопровождающихся развитием в организме синдрома системного воспалительного ответа. Синдром системной капиллярной утечки в той или иной степени всегда присутствует в подавляющем большинстве случаев критических состояний организма человека. Наиболее сильно он вы- ражен в условиях сепсиса и шока. Под синдромом системной капиллярной утечки понимают прогрессирующее патологическое увеличение капиллярной проницаемости, наблюдаемое в условиях критических состояний, и ведущее к потере жидкой части крови в интерстициальный сектор внеклеточного водного пространства с последующим развитием гиповолемии, гипоперфузии органов и тканей, уменьшением транспорта кислорода и быстрым формированием полиорганной дисфункции. В его возникновении главная роль принадлежит нарушению функций сосудистого эндотелия и связанным с ним иммунным реакциям и целом ряде медиаторов воспаления. Согласно современным представлениям, эндотелий представляет собой монослой клеток, который выстилает внутреннюю поверхность сосудов, и является аутокринным, паракринным и эндокринным органом с многочисленными регуляторными функциями. Эндотелий участвует в регуляции сосудистого тонуса, гемостаза, иммунного ответа, миграции клеток крови в сосудистую стенку, синтезе факторов воспаления и их ингибиторов, осуществляет барьерные функции. При синдроме системного воспалительного ответа, который является интегральной частью любого критического состояния, независимо от причины его возникновения, медиаторы воспаления, которые накапливаются, действуют на лейкоцит и на эндотелий сосудистой стенки. Биологически активные вещества, выделяемые активированными лейкоцитами, меняют структуру и функцию эндотелия и ин- терстиция. Следствием этого влияния является их структурно-функциональные изменения, которые характеризуются последовательными стадиями синдрома системной капиллярной утечки, сопровождается повышением капиллярной проницаемости для белка и нарушением структуры интерстициального пространства, что ведет к устойчивому накоплению жидкости в интерстиции, и является плохим прогностическим признаком. The syndrome of systemic capillary leakage is pathognomic sign of critical conditions and diseases accompanied by the development of the systemic inflammatory response (SIRS). The syndrome of systemic capillary leakage is to some extent always present in the overwhelming majority of critical cases. It is the most pronounced in conditions of sepsis and shock. The systemic capillary leakage syndrome (SCLS) is a loss of intravascular fluid towards the interstitial sector of extracellular body water. SSCC is understood as a progressive pathological increase in capillary permeability observed under critical conditions. It leads to the loss of the liquid part of the blood into the interstitial sector of the extracellular water space with the subsequent development of hypovolemia, hypoperfusion of organs and tissues, a decrease in oxygen transport and the rapid formation of multiple organ dysfunctions. The crucial role in its development is due to the disruption of the functions of a vascular endothelium and the associated immune responses, as well as to a number of inflammatory mediators. According to modern conceptions, the endothelium is a monolayer of cells that lines the inner surface of the vessels. It is an autocrine, paracrine and endocrine organ with numerous regulatory functions. Endothelium is involved in the regulation of vascular tone, haemostasis, immune response, migration of blood cells to the vascular wall, the synthesis of inflammatory factors and their inhibitors, and performs barrier functions. In SIRS, which is an integral part of any critical condition, regardless of the cause; when accumulating, inflammatory mediators act on the leukocytes and the endothelium of the vascular wall. Biologically active substances, which are released by activated leukocytes, change the structure and function of the endothelium and interstitial space. The consequences of this influence result in structural and functional changes, which are characterized by sequential stages of SCLS. Subsequent increase in the capillary permeability of the protein and impairment of the structure of the interstitial space leads to a stable accumulation of fluid in the interstitial space, which is considered as a poor prognostic sign.Документ Причини виникнення та діагностика синдрому діабетичної стопи(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ляховський, Віталій Іванович; Гавловський, Олександр Леонідович; Кизименко, Олексій Олексійович; Люлька, Олександр Миколайович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Ляховский, Виталий Иванович; Гавловский, Александр Леонидович; Кизименко, Алексей Алексеевич; Люлька, Александр Николаевич; Городова-Андреева, Тамара Валерьяновна; Lyakhovsky, V. I.; Havlovsky, O. L.; Kizimenko, O. O.; Liulka, O. M.; Gorodova-Andreeva, T. V.Проведений аналіз наукової літератури стосовно визначення терміну «Синдрoм діабетичної стопи» та встановлення причин його виникнення. Приділена значнa увага порушенням іннервації, кровообігу в нижнiх кінцівках та ступеню ураження кісток та суглобів при діабетичній стопі. За думкою більшості фахівців, синдром діабетичної стопи є результатом порушення не тільки кровообігу, а й іннервації нижніх кінцівок. Тому найбільш признаним є виділення нейропатичної, ішемічної та змішаної форми синдрому. Детально описані діагностичні можливості сучасних методів обстеження таких пацієнтів. Особлива увага приділена особливостям прoведення інструментальних методів обстеження при синдромі діабетичної стопи: реовазографії, тeрмографії, радіонуклідній ангіографії, лазерній флоуметрії, визначенню трaнскутанної напруги кисню, ангіографії, комп’ютерній цифровій субтрaкційній ангіографії, дуплексній ультразвуковій діагностиці, визначенню порoгу больової, температурної та вібраційної чутливості. Проведено аналіз показань до застосування кожного з діагностичних методів з інтерпретацією отриманих результатів. Перевага серед великої кількості існуючих досліджень надається методам діагностики, які поєднують максимальну інформативність з мінімальною інвазивністю. Доведено, що oптимальними методами діагностики ста- ну артеріального кровообігу нижніх кiнцівок у хворих з синдромом діабетичної стопи є застосування ультрaзвукових та рентгенографічних методів обстеження, з визначенням трaнскутанної напруги кисню. Це дозволяє отримати всебічне уявлення про патологічні зміни та визначити подальшу лікувальну тактику. Проведен анализ научной литературы относительно определения термина «Синдром диабетиче-ской стопы» и установления причин его возникновения. Уделено значительное внимание нарушениям иннервации, кровообращению в нижних конечностях, а также степени поражения костей и суставов при диабетической стопе. По мнению большинства специалистов, синдром диабетической стопы является результатом нарушения не только кровообращения, а и иннервации нижних конечностей. Поэтому, наиболее признанным есть разграничение нейропатической, ишемической и смешанной формы синдрома. Детально описаны диагностические возможности современных методов обследования таких пациентов. Особое внимание уделено особенностям проведения инструментальных методов обследования при синдроме диабетической стопы: реовазографии, термографии, радионуклидной ангиографии, лазерной флоуметрии, определению черезкожного напряжения кислорода, ангиографии, компъютерной цифровой субтракционной ангиографии, дуплексной ультразвуковой диагностике, определению порога болевой, температурной и вибрационной чувствительности. Проведен анализ показаний к применению каждого из диагностических методов с интерпретацией полученных результатов. Преимущество среди большого количества существующих исследований предоставляется методам диагностики, которые сочетают в себе максимальную информативность с минимальной инвазивностью. Доказано, что оптимальными методами диагностики состояния артериального кровообращения нижних конечностей у больных с синдромом диабетической стопы являются применение ультразвуковых и рентгенографических методов обследования, с определением черезкожного напряжения кислорода. Это позволяет получить всестороннее представление про патологические изменения и определить дальнейшую лечебную тактику. This article is devoted to the analysis of scientific literature on the definition of the term "Diabetic foot syn-drome" and identifying the causes of its occurrence. Considerable attention is paid to the disorders of innervations, circulation in the lower limbs and the degree of bone and joint damage in diabetic foot. According to the opinion of the majority of specialists, diabetic foot syndrome results from not only blood circulation im-pairment, but disorders of lower extremity innervations. Therefore, there is a division into neuropathic, ischemic and mixed forms of the syndrome. Diagnostic possibilities of modern methods used to examine diabetic patients are described in details. Particular attention is paid to the peculiarities of implementing instrumental investigation techniques in diagnosis of diabetic foot syndrome: rheovasography, thermograph, radionuclide angiography, laser flowmetry, angiography, computer digital subtraction angiography, assessment of transdermal oxygen tension, duplex ultrasound diagnosis, pain threshold detection, and temperature and vibration sensitivity. The article also presents the analysis of the indications prior the application of each of the diagnostic methods and the interpretation of the results obtained. The most advantageous of a large number of existing diagnostic methods are those that combine maximum information value with minimal invasiveness. It has been proved that the optimal methods for diagnosing the state of arterial blood flow in the lower extremities of patients with diabetic foot syndrome is the use of ultrasound and radiographic examina-tion, with assessment of the transdermal oxygen tension. This allows doctors to get a complete picture of the pathological changes and to choose the proper treatment tactics.Документ Можливості діагностичного та прогностичного використання матриксних металопротеїназ в онкогінекології(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Красносельський, М. В.; Сухін, В. С.; Гертман, В. З.; Сімонова-Пушкар, Л. І.; Красносельский, Н. В.; Сухин, В. С.; Гертман, В. З.; Симонова-Пушкарь, Л. І.; Krasnoselsky, N. V.; Sukhin, V. S.; Gertman, V. Z.; Simonova-Pushkar, L. I.Представлені результати власних досліджень і огляд даних літератури про роль матриксних металопротеїназ (ММП) та їх тканинних інгібіторів (ТІМП) в процесах канцерогенезу. Основну увагу приділено змінам експресії ММП та ТІМП у хворих із злоякісними захворюваннями жіночої статевої сфери – на рак яєчників, шийки та тіла матки. Розглядаються можливості їх використання в онкогінекології як біомаркерів для діагностики та прогнозування перебігу злоякісних захворювань. У власних дослідженнях показані зміни експресії ключових показників ММП-2, ММП-7 і ТІМП-1 в сироватці крові, а ММП-9 в пухлині, у хворих з рецидивом саркоми матки в порівнянні із хворими в стадії ремісії. Зроблено висновок про перспективність подальшого дослідження матриксних металопротеїназ та їх інгібіторів при злоякісних пухлинах матки для моніторингу, оцінки ефективності протипухлинної терапії та прогнозу перебігу захворювання. Представлены результаты собственных исследований и обзор данных литературы о роли матриксных металлопротеиназ (ММП) и их тканевых ингибиторов (ТИМП) в процессах канцерогенеза. Основное внимание уделено изменениям экспрессии ММП и ТИМП у больных со злокачественными заболеваниями женской половой сферы – раком яичников, шейки и тела матки. Рассматриваются возможности их использования в онкогинекологии как биомаркеров для диагностики и прогнозирования течения злокачественных заболеваний. В собственных исследованиях показаны изменения экспрессии ключевых показателей ММП-2, ММП-7 и ТИМП-1 в сыворотке крови, а ММП-9 в опухоли, у больных с рецидивом саркомы матки по сравнению с больными в стадии ремиссии. Сделан вывод о перспективности дальнейшего исследования матриксных металлопротеиназ и их ингибиторов при злокачественных опухолях матки для мониторинга, оценки эффективности противоопухолевой терапии и прогноза течения заболевания. The results of our own research and the review of literature data on the role of matrix metalloproteinases (MMPs) and their tissue inhibitors (TIMPs) in the processes of carcinogenesis are presented. The main focus is on changes in the expression of MMP and TIMP in patients with malignant diseases of the female genital area – ovarian, cervical and uterine cancer. Possibilities of their use in oncogynecology as biomarkers for diagnostics and prognosis of the course of malignant diseases are considered. In our own studies, changes are shown in the expression of the MMP-2, MMP-7 and TIMP-1 key indices in the blood serum, and MMP-9 in the tumor in patients with recurrence of uterine sarcoma, as compared with the patients in remission. We can conclude the further research of matrix metalloproteinases and their inhibitors in uterine malignant tumours for monitoring and evaluating the effectiveness of antitumor therapy and the prognosis of the course of the disease seems to be very promising.Документ Найпоширеніші немеланомні раки шкіри(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Кравець, К. І.; Богомолець, О. В.; Кравец, К. И.; Богомолец, О. В.; Kravets, K.; Bogomolets, O.Мета. Оскільки немеланомні раки є найпоширенішою групою злоякісних новоутворень шкіри, метоюданої роботи було провести літературний огляд та узагальнити сучасні знання в цій сфері. Окрім клінічної картини, досить важливим є дерматоскопічний аналіз структури новоутворень, який підвищує рівень діагностики на 46-90%, а лікувальна тактика не обмежується лише видаленням. До найрозповсюдженіших варіантів раку шкіри відносяться плоскоклітинний та базально-клітинний. Розрізняють внутрішньоепідермальний та інвазивний плоскоклітинний рак шкіри. До внутрішньое-підермальної форми належать хвороба Боуена та ерітроплазія Кейра. Інвазивний плоскоклітинний рак шкіри може бути екзофітним та ендофітним. Розрізняють декілька підтипів базально-клітинного раку шкіри: виразкова форма, пігментована форма, кістозна форма, склеродермоподібна форма, поверхнева форма, фіброепітеліома Пінкуса, синдром Горліна. Лікування немеланомних раків шкіри поділяється на хірургічне (хірургічне висічення, кріотерапія, лазерна абляція, операція по Мосу) та консервативне (медикаментозне лікування, фотодинамічна терапія). Нещодавні дослідження патогенезу немеланомних раків шкіри запропонували застосування молекулярно-орієнтованої терапії як альтернативи традиційній хіміотерапії. Висновки. З групи немеланомних раків шкіри найчастіше зустрічаються плоскоклітинний та базально-клітинний раки шкіри. Вісімдесят відсотків (80%) новоутворень розвивається на шкірі голови, 20% - на шкірі тулуба. Діагностика на ранніх етапах розвитку новоутворень дозволяє застосовувати лікування з найменшими наслідками для пацієнтів, а світова тенденція направлена на пошуки нових методів лікування. Поскольку немеланомные раки являются самой распространенной группой злокачественных новообразований кожи, целью данной работы было провести литературный обзор и обобщить современные знания в этой сфере. Кроме клинической картины, достаточно важен дерматоскопический анализ структуры новообразований, который повышает уровень диагностики на 46-90%, а лечебная тактика не ограничивается только удалением. К наиболее распространенным вариантам рака кожи относятся плоскоклеточный и базально-клеточный. Различают внутриэпидермальный и инвазивный плоскоклеточный рак кожи. К внутриэпидермальной форме относятся болезнь Боуэна и эритроплазия Кейра. плоскоклеточный рак кожи может быть экзофитным и эндофитным. Различают несколько подтипов базально-клеточного рака кожи: язвенная форма, пигментированная форма, кистозная форма, склеродермоподобная форма, поверхностная форма, фиброэпителиома Пинкуса, синдром Горлина. Лечение немеланомных раков кожи делится на хирургическое (хирургическое иссечение, криотерапия, лазерная абляция, операция по Мосу) и консервативное (медикаментозное лечение, фотодинамическая терапия). Последние исследования патогенеза немеланомных раков кожи предложили применения молекулярно-ориентированной терапии как альтернативы традиционной химиотерапии. Выводы. Из группы немеланомных раков кожи чаще всего встречаются плоскоклеточный и базально-клеточный раки кожи. Восемьдесят процентов (80%) новообразований развивается на коже головы, 20% - на коже туловища. Aim. Non-melanoma cancers are the most common group of malignant neoplasms of the skin. The purpose of this work was to provide a literary review and generalize current knowledge in this field. In addition to the clinical picture, dermoscopic analysis of tumours structure is important as it increases the correctness of diagnosis by 46-90%, and the therapeutic tactics is not limited by excision. The most common variants of skin cancer are squamous and basal-cell carcinomas. Squamous cell carcinoma is subdivided into intraepidermal and invasive forms. The intraepidermal form includes Bowen's disease and erythroplasia of Queyrat. An invasive squamous cell carcinoma can be exophytic and endophytic. There are several subtypes of basal-cell carcinoma: ulcerative form, pigmented form, cystic form, morphea form, superficial form, fibroepithelioma of Pincus, Gorlin's syndrome. Treatment of non-melanoma skin cancers can include surgery (surgical cutting, cryotherapy, laser ablation, Moses surgery) and conservative approach (drug treatment, photodynamic therapy). Recent studies of non-melanoma skin cancer pathogenesis describe using molecularbased therapy as an alternative to traditional chemotherapy. Conclusions. Squamous cell and basal cell carcinomas of the skin are the most common non-melanoma skin cancers. Eighty percent (80%) of tumours developon the scalp, 20% - on the body trunk. Early diagnostics enables to treat patients with the least sequelae, and the global trend is aimed at finding new treatments.Документ Молекулярні механізми впливу фторидів на організм ссавців(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Костенко, Віталій Олександрович; Акімов, Олег Євгенович; Ковальова, Ірина Олександрівна; Міщенко, Артур Володимирович; Френкель, Ю. Д.; Костенко, Виталий Александрович; Акимов, Олег Евгеньевич; Мищенко, Артур Владимирович; Ковалёва, Ирина Александровна; Френкель, Ю. Д.; Kostenko, V. O.; Akimov, O. Ye.; Mischenko, A. V.; Kovalova, I. O.; Frenkel’, Yu. D.У статті представлений огляд літератури з метою узагальнення сучасних даних про вплив йонів фтору на організм людини та ссавців. Зроблено висновки, що йони фтору можуть мати позитивний вплив на кісткову систему та зубну емаль, молекулярний механізм якого полягає в утворенні більш резистентних до кислот фтор-апатитів. Проте їх позитивний ефект можливий лише у мікромолярних дозах. У той же час навіть у цих концентраціях генерація вільних радикалів і, як наслі- док, активація МАРК-залежних шляхів апоптозу зростає у всіх інших органах та системах. Окрім апоптичних змін в різних органах та тканинах відбувається посилення процесів пероксидації ліпідів. Функціонування циклу оксиду азоту зміщується в бік активації індуцибельних форм NO-синтаз, зниження аргіназного шляху метаболізму L-аргініну. Фтор здатний викликати одночасний розвиток декількох видів гіпоксій. Розвиток деяких, найбільш загрозливих, ефектів фторидів є дозозалежним і вимагає мілімолярних концентрацій. Враховуючи дані останнього десятиліття постає питання ефективності фторування води як засобу профілактики стоматологічних захворювань. Тому дослідження молекулярних механізмів впливу фторидів, незважаючи на дослідження проведені до цього часу, є перспективним напрямком для розширення уявлень про загальні механізми розвитку фтор-асоційованих захворювань. В статье сделан обзор литературы с целью обобщения современных данных о влиянии фторид-ионов на организм человека и млекопитающих. Сделаны выводы о том, что ионы фтора могут иметь положительное влияние на костную систему и зубную эмаль, молекулярный механизм которого заключается в образовании более резистентного к кислотам фтор-апатита. Однако их положительный эффект возможен лишь в микромолярных дозах. В то же время даже в этих концентрациях генерация свободных радикалов и, как следствие, активация МАРК-зависимых путей апоптоза растет во всех других органах и истемах. Кроме апоптотических изменений в различных органах и тканях происхо- дит усиление процессов перекисного окисления липидов. Функционирование цикла оксида азота смещается в сторону активации индуцибельных форм NO-синтазы, снижения аргиназного пути метаболизма L-аргинина. Фтор способен вызвать одновременное развитие нескольких видов гипоксий. Развитие некоторых, наиболее угрожающих, эффектов фторидов является дозозависимым и требует милимолярных концентраций. Учитывая данные последнего десятилетия, возникает вопрос эффективности фторирования воды, как средства профилактики стоматологических заболеваний. Поэтому исследования молекулярных механизмов влияния фторидов, несмотря на исследования, проведенные до сих пор, является перспективным направлением для расширения представлений об общих механизмах развития фтор-ассоциированных заболеваний. The article reviews the literature in order to generalize current data on the effect of fluoride ions on the human and mammalian organism. We concluded that fluoride ions can have a positive effect on the bone system and tooth enamel, the molecular mechanism of which lies in the formation of a more acid-resistant fluoroapatite. However, their positive effect is possible only in micromolar doses. At the same time, even in these concentrations, the generation of free radicals and, as a consequence, activation of MAPK-dependent pathways of apoptosis grows in all other organs and systems. In addition to apoptotic changes in various organs and tissues, there is an intensification of the processes of lipid peroxidation. The functioning of nitric oxide cycle shifts towards the activation of inducible forms of NO-synthase, reducing the arginase dependent pathway of L-arginine metabolism. Fluoride can cause simultaneous development of several types of hypoxia. The development of some of the most threatening effects of fluoride is dose-dependent and requires millimolar concentrations. Taking into account the data of the last decade, the question of effectiveness of water fluoridation as a means of preventing dental diseases arises as discussible. Therefore, studies of the мmolecular mechanisms of fluorides effects, in spite of the investigations have been already conducted, are a promising direction for broadening the understanding of general mechanisms of fluoride-associated diseases development.Документ Досвід застосування лазерних технологій в ортодонтичній практиці та аспекти їх подальшої модифікації(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Гончарук-Хомин, М. Ю.; Гончарук-Хомин, М. Ю.; Goncharuk-Khomyn, M. Yu.В стоматологічній практиці невирішеним залишається питання оптимізації підходу використання лазера під час ортодонтичного переміщення зубів, а саме регулювання вихідних показників лазерного апарату, тривалості та періодичності його дії, та можливої модифікації даних параметрів з метою покращення результатів ятрогенних ортодонтичних втручань. Мета дослідження - проналізувати результати застосування лазерної терапії в ортодонтичній практиці, зокрема у ви-падках контрольованого переміщення одиниць зубного ряду на основі попередньо опублікованих даних та обґрунтувати доцільність подальшої модифікації вищезгаданого методу з метою оптимізації процесу комплексного лікування. Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження впливу лазерного випромінювання під час ортодонтичного переміщення зубів можна розділити на три взаємозалежні аспекти: безпосередній вплив лазера на прискорення процесу руху одиниць зубного ряду; вплив лазера на купірування больових відчуттів під час ортодонтичного лікування; вплив лазера з метою профілактики рецидивів ортодонтичної патології. Очевидно, що варіативність показників ефективності застосування лазерного випромінювання з метою прискорення ортодонтичного переміщення одиниць зубного ряду може бути пов'язана з впливом цілого ряду факторів. Визначальними серед них є вихідні умови та тип лазерного апарату. Результати попередніх досліджень свідчать, що зміна діапазону довжини хвилі, потужності та інтенсивності випромінювання впливає не тільки на діапазон показників кінцевого корисного результату, а й в принципі на можли-вість досягнення такого. Дані попередніх систематичних оглядів свідчать, що якість доказів, отриманих в ході аналізу рандомізованих контрольованих досліджень, присвячених вивченню питання доцільності використання лазерної терапії для купірування больових відчуттів в ході ортодонтичного втручання та профілактики рецидиву ортодонтичної патології, є недостатньою для формулювання однозначних висновків, хоча у порівнянні із плацебо-групами відмічається позитивний вплив лазеротерапії. Висновок. За даними попередньо проведених досліджень рівень акселерації ортодонтичного переміщення зубів із додатковим застосуванням дії лазера може сягати 30-100%. Для остаточного впровадження лазерних технологій в ортодонтичну практику необхідно не тільки забезпечити подальше дослідження впливу лазеру на тканини організму, а й остаточно встановити роль вихідних параметрів лазерної установки на клінічну ефективність застосовуваного методу. Останнє можливе лише в умовах постійного вдосконалення лазерних апаратів, розробки оригінальних підходів та алгоритмів їх застосування. З точки зору перспективи подальших розробок найбільш оригінальна модель лазерного апарату була описана в публікації Савченко О.В. (2017), в якій автором запропоновано нову клінічно-ефективну та конструктивно-мобільну структуру системи, що характеризувалася низкою оригінальних вдосконалених впроваджень, що дозволяють не тільки розширити застосування лазерних технологій в стоматології загалом, а й враховують ди-намічний розвиток технічних складових елементів даних апаратів з можливістю їх періодичного вдосконалення та заміни на етапі індивідуалізації модифікованих алгоритмів лікування, виходячи із наявних фактів доказової бази попередньо проведених систематичних досліджень. В стоматологической практике нерешенным остается вопрос оптимизации подхода использования лазера во время ортодонтического перемещения зубов, а именно регулирование выходных показателей лазерного аппарата, продолжительности и периодичности его действия, и возможной модификации данных параметров с целью улучшения результатов ятрогенных ортодонтических вмешательств. Целью исследования было проанализировать результаты применения лазерной терапии в ортодонтической практике, в частности, в случаях контролируемого перемещения единиц зубного ряда на основе ранее опубликованных данных и обосновать целесообразность дальнейшей модификации вышеупомянутого метода с целью оптимизации процесса комплексного лечения. Результаты и их об- суждение. Исследование воздействия лазерного излучения во время ортодонтического перемещения зубов можно разделить на три взаимосвязанные аспекты: непосредственное влияние лазера на ускорение процесса движения единиц зубного ряда; воздействие лазера на купирование болевых ощуще- ний во время ортодонтического лечения; воздействие лазера с целью профилактики рецидивов ортодонтической патологии. Очевидно, что вариативность показателей эффективности применения лазерного излучения с целью ускорения ортодонтического перемещения единиц зубного ряда может быть связана с влиянием целого ряда факторов. Определяющими среди них исходные условия и тип лазерного аппарата. Результаты предыдущих исследований свидетельствуют, что изменение диапазона длины волны, мощности и интенсивности излучения влияет не только на диапазон показателей коне- чного полезного результата, но и в принципе на возможность достижения такого. Данные предыдущих систематических обзоров свидетельствуют, что качество доказательств, полученных в ходе анализа рандомизированных контролируемых исследований, посвященных изучению вопроса целесообразности использования лазерной терапии для купирования болевых ощущений в ходе ортодонтического вмешательства и профилактики рецидива ортодонтической патологии, недостаточно для формулирования однозначных выводов, хотя по сравнению с плацебо-группами отмечается положительное влияние лазеротерапии. Вывод. По данным предварительно проведенных исследований, уровень акселерации ортодонтического перемещения зубов с дополнительным применением действия лазера может достигать 30-100%. Для окончательного внедрения лазерных технологий в ортодонтическую практику необходимо не только обеспечить дальнейшее исследование влияния лазера на ткани организма, но и окончательно установить роль выходных параметров лазерной установки на клиническую эффективность применяемого метода. Последнее возможно только в условиях постоянного совершенствования лазерных аппаратов, разработки оригинальных подходов и алгоритмов их применения. С точки зрения перспективы дальнейших разработок, наиболее оригинальная модель лазерного аппарата была описана в публикации Савченко О.В. (2017), в которой автором предложено новую кли- нически эффективную и конструктивно-мобильную структуру системы, что характеризовалась рядом оригинальных усовершенствованных разработок, позволяющих не только расширить применение лазерных технологий в стоматологии целом, но и учитывать динамичное развитие технических состав- ляющих элементов данных аппаратов с возможностью их периодического совершенствования и замены на этапе индивидуализации модифицированных алгоритмов лечения, исходя из имеющихся фактов доказательной базы предварительно проведенных систематических исследований. The issue to improve the laser techniques during orthodontic tooth movements, and namely the regulation of the output values of the laser apparatus, the duration and frequency of its operation, and the possible modification of these parameters in order to improve the results of iatrogenic orthodontic interventions remain unresolved in current dental practice. The purpose of the study was to analyze the results of the laser therapy used in orthodontic practice, particularly in cases of controlled teeth movement on the basis of published data and to substantiate the appropriateness of further modification of the above-mentioned method in order to improve the process of complex treatment. The study of the laser effect during orthodontic movement of teeth can be divided into three interrelated aspects: the direct impact of the laser on the acceleration of the teeth movement; the effect of laser to get relief of pain during orthodontic treatment; the effect produced by laser to prevent relapses of orthodontic pathology. It is obvious that the variability of the indicators of the efficiency of laser influence in order to accelerate the orthodontic movement of teeth can be related to the summation action of a number of factors. Among such determinants there are the initial conditions and the type of laser apparatus. The results of previous studies indicate that the change in the wavelength range, power and intensity affects not only the range of the final positive result, but also, the ability to achieve such result. Data of previous systematic reviews point out the quality of the evidence obtained during the analysis of randomized controlled trials carried out to study the appropriateness of using laser therapy for relieving pain during orthodontic treatment and for preventing relapses of orthodontic pathology is not sufficient to formulate unambiguous findings, although compared with placebo groups we can find some positive effect of laser therapy. According to preliminary studies, the level of acceleration of orthodontic teeth movement with additional application of laser can reach 30-100%. For the final introduction of laser technologies in orthodontic practice, it is necessary not only to provide further research on the influence of the laser on the tissues of the body, but also finally to determine the role of the output parameters of the laser on the clinical effectiveness of the method. This is possible only in conditions of continuous improvement of laser devices, the development of original approaches and algorithms for their application. In terms of the further development perspective, the most original model of the laser device was described in the publication of Sevchenko O.V. (2017), in which the author proposed a new clinically effective and portable structure of the system, characterized by a number of original upgraded implementations that enable not only to expand the application of laser technologies in dentistry in general, but also to take into account the dynamic development of the technical components of these devices with the ability of their periodic improvement and replacement at the stage of choosing modified patient-centred treatment algorithms, based on available evidence base of provided systematic research.Документ Іноваційний метод цифрової рентгенологічної візуалізації – малодозовий томосинтез(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Васько, Лариса Миколаївна; Васько, Лариса Николаевна; Vasko, L. N.Рентгенодіагностика, внаслідок об'єктивності, високої оперативності, доступності посідає провідне місце серед методів первинної діагностики. Але такий недолік дослідження як сумація зображень усіх шарів тіла пацієнта суттєво знижує ефективність методу. Цього недоліку позбавлена лінійна томографія, але вона дозволяє отримувати лише один зріз потрібного шару. Тому свого часу дана методика поступилася місцем комп'ютерній томографії, яка володіє вищою роздільною здатністю і можливістю багато шарового обстеження. Недоліком методу є висока вартість дослідження і значне променеве навантаження на пацієнта. Сьогодні в клінічній практиці все більшого поширення набуває новий метод рентгенологічної візуалізації, який отримав назву томосинтезу. При обстеженні в режимі томосинтезу використовується рентгенівське випромінювання під різними кутами для отримання великої кількості томографічних зрізів пацієнта. Вся інформація передається в комп’ютер, який і синтезує тривимірне зображення досліджуваного органу. Можливість отримання великої кількості чітких зрізів досліджуваного об'єкта дає томосинтезу значні переваги над традиційною рентгенографією та лінійною томографією. Дозволяє йому конкурувати з комп'ютерною томографією, оскільки при порівнянній інформативності діагностичних зображень обладнання для томосинтезу дешевше, а променеве навантаження на пацієнта менше, ніж при комп'ютерній томографії. Зрозуміло, що томосинтез не замінює комп’ютерно-томографічного обстеження, але в ряді випадків їх дані практично повністю зіставні. Водночас, режим томосинтезу значно розширює можливості рентгенодіагностики. Таке дослідження володіє високою роздільною здатністю, зменшує час отримання томограм та знижує дозове навантаження на пацієнтів при достатній кількості діагностичної інформації. Рентгенодиагностика, вследствие объективности, высокой оперативности, доступности занимает ведущее место среди методов первичной диагностики. Но такой недостаток исследования как суммирование изображений всех слоев тела пациента существенно снижает эффективность метода. Этого недостатка лишена линейная томография, но она позволяет получать только один срез нужного слоя. Поэтому, в свое время, данная методика уступила место компьютерной томографии, которая обладает высоким разрешением и возможностью многосрезового исследования. Недостатком метода является высокая стоимость обследования и значительная лучевая нагрузка на пациента. Сегодня в клинической практике все большее распространение получает новый метод рентгенологической визуализации, который получил название томосинтеза. При обследовании в режиме томосинтеза используется рентгеновское излучение под разными углами для получения большого количества томографических срезов пациента. Вся информация передается в компьютер, который и синтезирует трех- мерное изображение исследуемого органа. Возможность получения большого количества четких срезов исследуемого объекта дает томосинтезу значительные преимущества над традиционной рентгенографией и линейной томографией. Позволяет ему конкурировать с компьютерной томографией, поскольку при сравнимой информативности диагностических изображений оборудования для томосинтеза дешевле, а лучевая нагрузка на пациента меньше, чем при компьютерной томографии. Понятно, что томосинтез не заменяет компьютерно-томографическое обследование, но в ряде случаев их данные практически полностью сопоставимы. В то же время, режим томосинтеза значительно расширяет возможности рентгенодиагностики. Такое исследование уменьшает время получения томограмм и снижает дозовые нагрузки на пациентов при достаточном количестве диагностической информации. X-ray diagnostics due to its high accuracy and accessibility occupies a leading place among the methods of primary diagnosis. But such a drawback of the investigation as aggregation of images of all the layers of the patient's body significantly reduces the effectiveness of the method. Linear tomography has no this disadvantage,but it allows health care professionals to receive only one section of the layer needed. Therefore, this technique gave way to a computer tomography, which has high resolution and the possibility of multilayer scanning. The disadvantage of CT examination is its high cost and considerable radiation burden on the patient. Today, in clinical practice, the new method of X-ray imaging, known as tomosynthesis, is becoming increasingly popular. When examining a patient by applying tomosynthesis, X-rays are used at different angles to obtain a large number of patient's tomographic sections. All information is transmitted to a computer, which synthesizes the three-dimensional image of the body researched. The possibility of obtaining a large number of distinct sections of the researched body gives tomosynthesis essential advantages over traditional X-ray and linear tomography. This allows tomosynthesis to compete with computed tomography, since with comparable informaton value of diagnostic images, the equipment for tomosynthesis is cheaper, and the radiation load on a patient is less than that during computer tomography. It is clear that tomosynthesis is not a substitute for computed tomographic examination, but in some cases data obtained by two these techniques are almost completely comparable. At the same time, the mode of tomosynthesis significantly expands the possibilities of X-ray diagnostics. Such examinations reduce the timing of receiving tomograms as well as reduce the dose burden on patients with sufficient amount of diagnostic information provided.Документ Проблема преэклампсии в современном акушерстве(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Агаева, К. В.; Агаєва, К. В.; Agayeva, K. V.Представлен обзор данных научной литературы за последние годы по вопросу развития преэклампсии во время беременности. Преэклампсия является одной из важнейших проблем в современном акушерстве. Частота развития преэклампсии составляет 2-8 % и не имеет тенденции к снижению. Несмотря на большое число исследований, этиологические факторы преэклампсии остаются неизвестными. В настоящее время наиболее приоритетной является плацентарная теория, которая объясняет возникновение преэклампсии в результате патологической плацентации. Основными факторами риска развития преэклампсии являются хронические заболевания почек (58,6%), сосудистая патология (51,7%), эндокринная патология (38,0%), метаболический синдром (24,0%), заболевания сердца (22,0%), заболевания желудочно-кишечного тракта (20,7%). Несмотря на проводимую профилактику и многократные попытки подбора терапии, не удалось добиться снижения частоты развития преэклампсии. Единственным радикальным методом лечения тяжелой преэклампсии на сегодняшний день является досрочное родоразрешение. Анализ современной литературы показывает, что проблема преэклампсии является чрезвычайно актуальной в акушерской практике, в особенности, проблема тяжелой преэклампсии, как потенциально жизнеугрожающего состояния для матери и ребенка. Значительная частота данного осложнения диктует необходимость проведения активных профилактических и лечебных мер у пациенток, находящихся в группе риска по развитию преэклампсии.Представлений огляд даних наукової літератури за останні роки з питання розвитку прееклампсії під час вагітності. Прееклампсія є однією з найважливіших проблем в сучасному акушерстві. Частота розвитку прееклампсії складає 2-8 % і не має тенденції до зниження. Незважаючи на велике число досліджень, етіологічні чинники прееклампсії залишаються невідомими. Нині найбільш пріоритетною є плацентарна теорія, яка пояснює виникнення прееклампсії в результаті патологічної плацентації. Основними чинниками ризику розвитку прееклампсії є хронічні захворювання нирок (58,6%), судинна патологія (51,7%), ендокринна патологія (38,0%), метаболічний синдром (24,0%), захворювання серця (22,0%), захворювання шлунково-кишкового тракту (20,7%). Незважаючи на профілактику, що проводиться, і багатократні спроби підбору терапії, не вдалося добитися зниження частоти розвитку прееклампсії. Єдиним радикальним методом лікування важкої прееклампсії на сьогодні є дострокове розродження. Аналіз сучасної літератури показує, що проблема прееклампсії є надзвичайно актуальною в акушерській практиці, особливо проблема важкої прееклампсії, яка потенційно загрожує життю матері і дитини. Значна частота цього ускладнення диктує необхідність проведення активних профілактичних і лікувальних заходів у пацієнток, що знаходяться в групі ризику по розвитку прееклампсії. This review article highlights the analysis of recent literature data on the development of pre-eclampsia during pregnancy. Pre-eclampsia is one of the most serious problems in modern obstetrics. The incidence of pre-eclampsia makes up 2-8% and does not tend to decrease. Despite a large number of studies, the etiological factors of pre-eclampsia are still remaining unknown. Nowadays, the placental theory that explains the occurrence of pre-eclampsia as a result of pathological placentation is considered to be the most acknowledged. The main risk factors for the development of pre-eclampsia are chronic kidney diseases (58.6%), vascular pathology (51.7%), endocrine pathology (38.0%), metabolic syndrome (24.0%), and heart disease (22.0%), diseases of the gastrointestinal tract (20.7%). Despite the ongoing prevention and multiple attempts to select therapy, there have been little results in reduce the incidence of pre-eclampsia. Today, the only radical treatment for severe preeclampsia is pre-term delivery. Analysis of modern literature has shown that the problem of pre-eclampsia is extremely relevant in obstetric practice, and, in particular, the problem of severe pre-eclampsia, as a potentially life-threatening condition for the mother and child. A significant frequency of this complication dictates the necessity to implement active preventive and curative measures for patients at risk of developing pre-eclampsia.Документ Методологія аналізу кореневих причин несприятливих подій у медицині на прикладі клінічного випадку з анестезіологічної практики(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Федосюк, Роман Миколайович; Щупачинська, Л. О.; Ковальова, Олена Михайлівна; Федосюк, Р. Н.; Щупачинская, Л. О.; Ковалева, Елена Михайловна; Fedosіuk, R. M.; Shchupachynska, L. O.; Kovalova, O. M.Приголомшуюча статистика медичних помилок і несприятливих подій у медицині спонукає до пошуку шляхів подолання проблеми. Одним з найпоширеніших методів, що застосовується у розвинених країнах світу для ідентифікації першопричин інцидентів з безпекою пацієнтів з метою їх адекватного менеджменту та попередження у майбутньому, є аналіз кореневих причин. Мета дослідження. Встановити основні атрибути та технології практичного застосування методу аналізу кореневих причин та продемонструвати алгоритм його практичного застосування у медицині на прикладі інциденту з летальним наслідком із клінічної практики. Матеріали та методи дослідження. Проведено контент-аналіз наукової медичної літератури на предмет ідентифікації ключових характеристик методу аналізу кореневих причин та алгоритмів його застосування у клінічній практиці та експертну оцінку на його основі історії хвороби пацієнтки з гіпертрофічною кардіоміо-патією, яка несподівано померла на операційному столі під час планової операції на щитоподібній залозі в одній із клінік м.Києва. Результати дослідження. Встановлено, що фокусом аналізу корене-вої причини є «що?» (несприятлива подія) та «чому?» (система), а не «хто?» (працівник), а кінцевою метою – не пошук та покарання винуватця, а визначення шляхів та розроблення конкретних рішень з покращення системи, імплементація яких усуває ймовірність повторення несприятливої події у майбутньому. Наведено кілька найпоширеніших технологій використання методу на практиці. На основі методології аналізу кореневих причин проведено експертну оцінку випадку інтрао-пераційної смертіпацієнтки з анестезіологічної практики з використанням технології «П’ять «чо-му?» аналізу» («The five whys analysis»). Розроблено коригуюче втручання сильної дії для елімінації встановленої першопричини летального наслідку у вигляді стандартів периопераційного менедж-менту пацієнтів з гіпертрофічною кардіоміопатією. Висновки. Аналіз кореневої причини є одним з основних інструментів ідентифікації причин несприятливих подій у різних сферах людської діяльно-сті. Наведений в роботі приклад його практичного застосування для аналізу несприятливого випадку в анестезіологічній практиці продемонстрував його великий потенціал в пост-інцидентному менеджменті проблемних випадків у медицині. Актуальность. Ошеломляющая статистика медицинских ошибок и неблагоприятных событий в ме-дицине побуждает к поиску путей решения проблемы. Одним из самых распространенных методов, применяемыхв развитых странах мира для идентификации первопричин инцидентов с безопасно-стью пациентов с целью их адекватного менеджмента и предупреждения в будущем, является анализ корневых причин.Цель исследования. Установить основные атрибуты метода анализа корневых причин и продемонстрировать алгоритм его практического применения в медицине на примере инцидента с летальным исходом изклинической практики.Материалы и методы. Проведен контент-анализ научной медицинской литературы на предмет идентификации ключевых характеристик метода ана-лиза корневых причин и алгоритмов его применения в клинической практике и экспертнаяоценкана его основе истории болезни пациентки с гипертрофической кардиомиопатией, неожиданно умершейна операционном столе во время плановой операции на щитовидной железе в одной из клиникг.Киева.Результаты. Установлено, что фокусом анализа корневой причины есть «что?» (неблагопри-ятное событие) и «почему?» (система), а не «кто?» (работник), а конечной целью – не поиск и наказание виновного, а определение путей и разработка конкретных решений по улучшению системы, воплощение которых устраняет вероятность повторения неблагоприятного события в будущем. Приведено несколько самых распространенных технологий использования метода на практике. На основе методологии анализа корневых причин проведена экспертная оценка случая интраоперационной смерти пациентки из анестезиологической практики с использованием технологии «Пять «почему?» анализа» («The five whys analysis»). Разработано корректирующее вмешательство сильного действия для элиминации установленной первопричины летального исхода в виде стандартов периоперационного менеджмента пациентов с гипертрофической кардиомиопатией.Выводы. Анализ корневой причины является одним из основных инструментов идентификации причин неблагоприятных событий в разных сферах человеческой деятельности. Приведенный в работе пример его практического применения для анализа неблагоприятного случая в анестезиологической практике продемонстрировал его большой потенциал в пост-инцидентном менеджменте проблемных случаев в медицине. The staggering statistics of medical errors and adverse events in medicine prompts the search for ways to solve the problem. One of the most common methods used in developed countries to identify the root causes in breach of patient safety in order to adequately manage and prevent the incidents in the future is root cause analysis. The aim of the research is to establish the basic attributes of the root cause analysis method and to demonstrate the algorithm of its practical application in medicine presented by a fatal incident taken from clinical practice. Materials and methods. We applied content-analysis of scientific medical litera-ture to identify key characteristics of the root cause analysis method and algorithms for its application in clinical practice and an expert evaluation of the medical record of patient with hypertrophic cardiomyopathy, who unexpectedly died on the operating table during a thyroid gland elective operation in one of Kyiv hospitals. Results. It has been established that the focus of root cause analysis is "what?" (an unfavourable event) and "why?" (the system), but not "who?" (the worker), and the ultimate goal is not search and punishment of the person to blame, but searching for ways and the development of specific solutions to be implemented to improve the system and eliminate the likelihood of an adverse event recurrence in the future. Some of the most common technologies for using the method in practice are given. Based on the root cause analysis method-ology, an expert evaluation of an anaesthesia case of the patient's intraoperative death has been carriedout using the "five why’s analysis" technology. A corrective intervention of a strong effect, in the form of standards for perioperative management of patients with hypertrophic cardiomyopathy has been developed to eliminate the established underlying cause of death. Conclusions.The root cause analysis is one of the main tools for identifying the causes of adverse events in various areas of human activity. The example of its practical application for the analysis of an unfavourable event in anaesthetic practice, which is outlined in the article, has demonstrated its great potential in post-incident management of problematic cases in medicine.Документ Medullary thyroid carcinoma with metastasis to cervical lymph nodes(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Tkachenko, R. P.; Kuryk, O. G.; Golovko, A. S.; Denisenko, A. I.; Ткаченко, Р. П.; Курик, О. Г.; Головко, А. С.; Денисенко, А. І.; Ткаченко, Р. П.; Курик, Е. Г.; Головко, А. С.; Денисенко, А. И.Medullary thyroid carcinoma (MTC) is a rare disease, which makes up approximately 4-5% of all thyroid cancers and originates from the calcitonin-screening parafollicular C cells. MTC is a malignancy, which frequently spreads to cervical lymph nodes. The condition may be sporadic or hereditary, and the latter one constitutes 20-25% of all cases. We report a case of metastatic MTC manifested with cervical lymphadenopathy in a 67-year-old woman. Our patient underwent a total thyroidectomy. Final histopathology tests revealed medullary thyroid carcinoma. There were found two lymph nodes of 6 group and two lymph nodes of 2, 3, 4 groups in left side with MTC metastasis. In this article we also provided a general review of the classification, pathology, and clinical management of MTC. Our patient through 9 months after the operation was observed to have no MTC recurrence or residue. In 75-85% of cases the prognosis for patients with MTC is favourable with a 10-year survival rate. About 50% of the patients with MTC have the disease restricted with the thyroid gland only, and 95% of them have a 10-year survival rate. Approximately, one-third of the patients present locally invasive tumours or metastasis to the regional lymph nodes. The survival rate of patients with regional disease makes up 75%. Distant metastases may be detected in 13% of the patients at the initial diagnosis and can be regarded as signs of poor prognosis, when a 10-year survival rate in reached by only 40% of patients. Prognosis is better in patients with MEN 2A compared to sporadic MTC, because sporadic carcinoma is usually diagnosed later, when the disease is in its advanced stage. Thus, MTC is a rare thyroid malignant tumour, its management differs from that for differentiated thyroid cancers. Early diagnosis offers a higher likelihood of cure and long-term survival. Total thyroidectomy plus central compartment neck dissection is the modality of the treatment. All patients must pass through regular follow-up to avoid recurrence. Медулярна карцинома щитоподібної залози є рідкісним захворюванням, яке становить приблизно 4-5% всіх випадків раку щитовидної залози і походить з кальцитонін-секретуючих парафолікулярних C-клітин. МКЩЗ часто поширюється на шийні лімфатичні вузли. Зустрічається у спорадичних (75-80%) і сімейних (20-25%) формах. Представлений випадок медулярної карцином щитоподібної залози з ме-тастазами в шийні лімфатичні вузлиу 67-річної жінки. Пацієнтці була проведена тотальна тиреоїдек-томія з шийною лімфодисекцією. Заключний патогістологічний діагноз підтвердив медулярну карци-ному щитоподібної залози. Були виявлені метастази у двох лімфатичних вузлах 6 групи і у двох лім-фатичних вузлах 2,3.4 груп зліва. В обговоренні представлений огляд класифікацій, патогенезу, діагностики та лікування медулярної карциноми щитоподібної залози. Зазначено, що у нашої пацієнтки через 9 місяців після операції не виявлено рецидиву або метастазів медулярної карциноми щитоподібної залози. Отже, медулярна карцинома щитоподібної залози - це рідкісне новоутворення щитовидної залози, характеризується частим метастазуванням и поганим прогнозом за відсутністю лікування. Рання діагностика забезпечує більш високу вірогідність успішного лікування і довгострокового виживання. Тотальна тиреоїдектомія з лімфодисекцією шиї є основою лікування. Всі пацієнти повинні проходити регулярне обстеження з метою можливого виявлення рецидиву або метастазів медулярної карциноми щитоподібної залози. Медуллярная карцинома щитовидной железы является редким заболеванием, которое составляет приблизительно 4-5% от всех видов рака щитовидной железы и происходит из кальцитонин-секретирующих парафолликулярных С-клеток. Медуллярная карцинома щитовидной железы - редкая злокачественная опухоль, которая часто метастазирует в шейные лимфатические узлы. Встречается в спорадических (75-80%) и семейных (20-25%) формах. Представлен случай медуллярной карциномы щитовидной железы с метастазами в щейные лимфатические узлы у 67-летней женщины. Пациентке была проведена тотальная тиреоидэктомия с шейной лимфодиссекцией. Заключительный патогистологический диагноз подтвердил медуллярную карциному щитовидной железы. Были обнаружены метастазы в двух лимфатических узлах 6 групп и двух лимфатических узлах 2,3,4 групп слева. В обсуждении представлен обзор классификаций, патогенеза, морфологической картины, диагностики и лечения медуллярной карциномы щитовидной железы. Отмечено, что у нашей пациентки через 9 месяцев после операции не выявлено рецидива или метастазов медуллярной карциномы щитовидной железы. Таким образом, медуллярная карцинома щитовидной железы является редким злокачест-венным новообразованием щитовидной железы, характеризуется частым метастазированием и пло-хим прогнозом при отсутствии лечения. Ранняя диагностика дает более высокую вероятность успешного излечения и долгосрочного выживания. Тотальная тиреоидэктомия с лимфодиссекцией шеи являются основой лечения. Все пациенты должны проходить регулярное обследование с целью возможного выявления рецидива или метастазов медуллярной карциномы щитовидной железы.Документ Підходи в лікуванні пацієнтівіз ретенованими центральними різцями верхньої щелепи, обумовленими надкомплектними зубами(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Дмитренко, Марина Іванівна; Гуржій, Олена Вікторівна; Дмитренко, Марина Ивановна; Гуржий, Елена Викторовна; Dmitrenko, M. I.; Gurzhiy, O. V.Ретенція верхніх центральних різців – це особлива проблема, яка пов’язана із естетичними, морфологічними та функціональними порушеннями прикусу. У статті описано п’ять клінічних випадків ретенованих центральних різців верхньої щелепи, обумовлених надкомплектними зубами після хірургічно-ортодонтичного лікування. В однієї пацієнтки спостерігалось самостійне прорізування центрального різця через місяць після видалення надкомплектного зуба. В чотирьох пацієнтів затримані центральні різці відкривали за допомогою метода «віконця». За відсутності у зубній дузі центральних різців після терміну їх фізіологічного прорізування необхідно зробити ортопантомограму, яка підтвердить або спростує ретенцію зуба, а потім 3D комп’ютерну томографію для чіткого уявлення про позицію зуба і тільки потім обирати варіант лікування. Пацієнтам із ретенованими центральними різцями верхньої щелепи, обумовленими надкомплектними зубами, необхідно провести ортодонтичне лікування у кілька етапів, а термін виведення ретенованих зубів у зубну дугу значно менший у пацієнтів, лікування яких здійснювали у ранній період змінного прикусу. Ретенция верхних центральных резцов – это особая проблема, которая связана с эстетическими, морфологическими и функциональными нарушениями прикуса. В статье описаны пять клинических случаев ретенированных центральных резцов верхней челюсти, обусловленных сверхкомплектными зубами, после хирургическо-ортодонтического лечения. У одной пациентки наблюдалось самостоятельное прорезывание центрального резца через месяц после удаления сверхкомплектного зуба. У четырех пациентов ретенированные центральные резцы открывали с помощью метода "окошка". Из-за отсутствия в зубной дуге центральных резцов после срока их физиологического прорезывания необходимо сделать ортопантомограмму, которая подтвердит или опровергнет ретенцию зуба, а потом 3D компьютерную томографию для четкого представления о позиции зуба и только потом выбирать вариант лечения. Пациентам с ретенированными центральными резцами верхней челюсти, обусловленными сверхкомплектными зубами, необходимо провести ортодонтичне лечение в несколько этапов, а срок перемещения ретенированных зубов в зубную дугу значительно меньше у пациентов, лечение которых осуществляли в ранний период сменного прикуса. Impaction of maxillary central incisors is a special problem associated with aesthetic, morphological and functional aspects of malocclusion. Provision of complex orthodontic correction involves a combination of surgical, instrumental, functional and prosthetic methods. That is why searching for ways to reduce timing of orthodontic treatment in order to eliminate this pathology is an urgent problem of orthodontics. The aim of the study was to increase the effectiveness of complex treatment of patients with impaction of permanent maxillary central incisors caused by supernumerary teeth during periods of mixed and permanent dentition by developing our own approaches to the correction. The treatment results of five patients (aged 7, 8, 9, 10 and 15 years) with delayed eruption of maxillary central incisors were analyzed. According to the findings obtained during clinical examination and additional investigations (photometric facial analysis, study of diagnostic models of jaws and orthopantomograms, 3D computer tomography), impacted central incisors, supernumerary teeth, which blocked their eruption, were diagnosed. Orthodontic treatment was carried out with various designs of orthodontic devices including prosthetic devices with screws, vestibular arches with hooks, clasps, artificial central incisors. Additionally, four patients (8, 9, 10 and 15 year old) underwent surgical exposure of crowns of the impacted teeth, brackets were attached onto their surface and process of orthodontic correction with elastic bands was initiated. In all cases, access to the central incisors was made from vestibular side of the alveolar process. On the second stage of the treatment, removable orthodontic appliances were used during mixed dentition to place central incisors into the correct position in the dental arch and dental braces were used in permanent dentition. Results. The results of complex treatment are positive. The impacted tooth (tooth 11) was erupted independently in a 7-year-old patient in a month after the treatment with removable orthodontic appliance. The period of orthodontic relocation to the dental arch of impacted central incisors in an 8-year girl lasted 3 months (tooth 21), in a 9-year boy - 3 months (tooth 21), in a 10-year boy - 9 months (teeth 11, 21) and in a 15-year boy - 14 months (tooth 11). Conclusion. Firstly, orthopantomogram is a modality to confirm or to refute the tooth impaction, if there are no central incisors in the dental arch after the period of their physiological eruption. Secondly, 3D computer tomography is strongly recommended to be carried out to determine accurate position of the tooth and only after these stages it is possible to choose a proper method of the treatment. Early diagnosis and removal of supernumerary teeth, which cause the impaction of maxillary central incisors enables to avoid complications and significantly shortens the duration of surgical and orthodontic treatment. Impaction of maxillary central incisors is a special problem associated with aesthetic, morphological and functional aspects of malocclusion. Provision of complex orthodontic correction involves a combination of surgical, instrumental, functional and prosthetic methods. That is why searching for ways to reduce timing of orthodontic treatment in order to eliminate this pathology is an urgent problem of orthodontics. The aim of the study was to increase the effectiveness of complex treatment of patients with impaction of permanent maxillary central incisors caused by supernumerary teeth during periods of mixed and permanent dentition by developing our own approaches to the correction. The treatment results of five patients (aged 7, 8, 9, 10 and 15 years) with delayed eruption of maxillary central incisors were analyzed. According to the findings obtained during clinical examination and additional investigations (photometric facial analysis, study of diagnostic models of jaws and orthopantomograms, 3D computer tomography), impacted central incisors, supernumerary teeth, which blocked their eruption, were diagnosed. Orthodontic treatment was carried out with various designs of orthodontic devices including prosthetic devices with screws, vestibular arches with hooks, clasps, artificial central incisors. Additionally, four patients (8, 9, 10 and 15 year old) underwent surgical exposure of crowns of the impacted teeth, brackets were attached onto their surface and process of orthodontic correction with elastic bands was initiated. In all cases, access to the central incisors was made from vestibular side of the alveolar process. On the second stage of the treatment, removable orthodontic appliances were used during mixed dentition to place central incisors into the correct position in the dental arch and dental braces were used in permanent dentition. Results. The results of complex treatment are positive. The impacted tooth (tooth 11) was erupted independently in a 7-year-old patient in a month after the treatment with removable orthodontic appliance. The period of orthodontic relocation to the dental arch of impacted central incisors in an 8-year girl lasted 3 months (tooth 21), in a 9-year boy - 3 months (tooth 21), in a 10-year boy - 9 months (teeth 11, 21) and in a 15-year boy - 14 months (tooth 11). Conclusion. Firstly, orthopantomogramis a modality to confirm or to refute the tooth impaction, if there are no central incisors in the dental arch after the period of their physiological eruption. Secondly, 3D computer tomography is strongly recommended to be carried out to determine accurate position of the tooth and only after these stages it is possible to choose a proper method of the treatment. Early diagnosis and removal of supernumerary teeth, which cause the impaction of maxillary central incisors enables to avoid complications and significantly shortens the duration of surgical and orthodontic treatment.Документ Особливості викладання дитячої хірургічної стоматології в умовах кредитно-трансферної системи освіти(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Октисюк, Ю. В.; Октисюк, Ю. В; Oktysiuk, Yu. V.У статті наведено особливості організації та досвід викладання дисципліни “Дитяча хірургічна стоматологія”на засадах кредитно-трансферної системи освіти на кафедрі дитячої стоматології ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” для здобуття студентами професійних компетентностей та формування клінічного мислення. Обґрунтовано завдання та цілідисципліни “Дитяча хірургічна стоматологія”, її значення для лікаря-клініциста, описано структуру модулів та видавничу діяльність кафедри дитячої стоматології із даного предмету. Відображено методику проведення практичних та позааудиторних занять,а також складання студентами підсумкового модульного контролю із дисципліни. Подано інформацію про особливості проведення занять на субординатурі, інтеграції отриманих знань і умінь для складання комплексного інтегрова-ного іспиту “КРОК 2. Стоматологія”. Комплексне використання активних форм навчання із дисципліни “Дитяча хірургічна стоматологія”, наявність якісного контролю освітнього процесу протягом навчання тапідсумкового складання модулів створює умови для формування професійного кругозору у студентів при встановленні правильного діагнозу та обранні лікувальної тактики у дітей із хірургічною патологією, підвищує мотивацію викладацького складу до ефективної педагогічної роботи і постійного професійного удосконалення; В статье приведены особенности организации и опыт преподавания дисциплины «Детская хирургическая стоматология" на основе кредитно-трансферной системы образования на кафедре детской стоматологии ГВУЗ "Ивано-Франковский национальный медицинский университет" для получения студентами профессиональных компетенций и формирования клинического мышления. Обоснованно задачи и цели дисциплины “Детская хирургическая стоматология”, ее значение для врача-клинициста, описана структура модулейи издательская деятельность кафедры детской стоматологии по данному предмету. Отражено методику проведения практических и внеаудиторных занятий, а также сдачу студентами итогового модульного контроля по дисциплине. Представлена информация об особенностях проведения занятий на субординатуре, интеграции полученных знаний и умений для составления комплексного интегрированного экзамена “КРОК 2. Стоматология”. Комплексное использование активных форм обучения по дисциплине “Детская хирургическая стоматология”,наличие качественного контроля образовательного процесса на протяжении обучения и итоговой сдачи модулей создает условия для формирования профессионального кругозора у студентов при постановке правильного диагноза и выборе лечебной тактики у детей с хирургической патологией, повышает мотивацию преподавательского состава к эффективной педагогической работы и постоянного профессионального совершенствования; The article highlights the management and experience obtained in teaching “Paediatric oral surgery” discipline during ECTS at the Department of Paediatric Stomatology, Ivano-Frankivsk National Medical University to develop professional competence and encourage clinical thinking. The goal of introducing Bologna process into medical education is to enhance training of competent professionals for medical and pharma-ceutical industries as well as related spheres of the public life. The goal of our investigation was to analyze the teaching experience in the “Pediatric oral surgery” discipline for 4th and 5thyear students of Stomatologi-cal faculty, Ivano-Frankivsk National Medical University. The Paediatric Oral Surgery is a part of Paediatric Stomatology taught during the 4th and 5 years. The students have to gain the skills in diagnosis by learning the clinical manifestation and treatment of inflammatory processes, trauma and tumours of maxillo-facial area in children. The study is based on theoretical knowledge of anatomy, pathological anatomy, physiology, chemistry, microbiology, and pharmacology by using skills obtained during the courses of general paediat-rics, general dentistry and oral surgery. The «The Pediatric Oral Surgery» at IFNMU is conducted according to the curriculum through the VII, VIII, IX and Х semester. It has proved to be beneficial in achieving good knowledge by students. The curriculum in Paediatric Oral Surgery consists of 6 credits (180 hours) and con-tains 2 modules and 6 content modules. Every practical class begins and finishes with introductory and final test controlling. The discussion on theme-related issues lasts around 15-20 minutes. The practical part takes approximately 50% of all teaching time. The students are supervised by tutors in taking histories, carrying clinical examination of children, prescribing additional investigation and making diagnosis in out-patients clinic, hospital and oral surgery units. This promotes the development of clinical thinking and motivates self-learning. The article also describes the methodology of conducting practical and extracurricular activities, as well as the peculiarities of training students to pass their final module controls in the discipline. Comprehen-sive applying active forms of training on the "Paediatric oral dentistry" discipline, the presence of high quality control of the training process creates the conditions for widening the professional outlook of students when making the correctdiagnosis and choosing therapeutic tactics for children with surgical pathology, increases the motivation.Документ Деякі мотиваційні моменти в формуванні майбутнього фахівця-невролога(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єхалов, В. В.; Мізякіна, К. В.; Ехалов, В. В.; Мизякина, Е. В.; Ekhalov, V. V.; Mizyakina, K. V.Проблема мотивації пов’язана з тим, що механізми саморегуляції та самокерування вже діють, але формування особистості студента, його чіткої спрямованості ще не склалося. Необхідна умова для створення інтересу до змісту навчання та до власної навчальної діяльності – можливість проявляти в процесі навчання розумову самостійність та ініціативність, але за наявності відмінної підготовки теоретичних знань. Студенти оцінюють навчальний процес у ВНЗ з точки зору своїх особистих потреб, цілей, установок, цінностей, тощо. А вони найчастіше відрізняються від головної мети навчання - підготовки фахівця. У студентів домінуючим є мотив досягнень (прагматичний). Їх діяльність спрямована, перш за все, на отримання кінцевого результату певного рівня. Сам процес вирішення навчальних завдань набуває для них значення лише в силу його співвідношення з кінцевим результатом (отримання оцінки, здача заліку, іспиту, отримання диплома тощо). Не викликає сумніву той факт, що у будь-якого викладача нерідко виникає проблема формування в студентів позитивної мотивації щодо навчання взагалі й до свого предмету зокрема. Самостійне вирішення складних клінічних задач з використання новітніх технологій можливе тільки при спільних зусиллях викладачів різних дисциплін. Впровадження міждисциплінарних завдань підвищує рівень засвоєння базових наук та в подальшому клінічних дисциплін, відповідність соціальним вимогам сьогодення. Вирішення даних задач потребує згадування набутих знань, а як результат, їх закріплення в подальшому застосуванні. Проблема мотивации связана с тем, что механизмы саморегуляции и самоуправления уже действуют, но формирование личности студента, его четкой направленности еще несложилось. Необходимое условие для создания интереса к обучению и к собственной учебной деятельности – возможность проявлять в процессе обучения самостоятельность и инициативу при наличии отличной теоре-тической подготовки. Студенты оценивают учебный процесс в ВУЗе с точки зрения своих личных потребностей, целей, установок, ценностей, и др. А они зачастую отличаются от главной цели обучения – подготовки специалиста. У студентов доминирующим является мотив достижения (прагматический). Их деятельность направлена, прежде всего, на получение конечного результата определенного уровня. Сам процесс решения учебных задач приобретает для них значение только в силу его соотношения с конечным результатом (получение оценки, сдача зачета, экзамена, получение диплома и т.д.). Не вызывает сомнения тот факт, что у любого преподавателя возникает проблема формирования у учащихся позитивной мотивации к обучению в общем и непосредственно к своему предмету. Самостоятельное решение сложных клинических задач и оперирование новейшими технологиями возможно только при совместных усилиях преподавателей различных дисциплин. Внедрение междисциплинарных заданий повышает уровень освоения базисных наук и в дальнейшем клинических дисциплин, и умение соответствовать социальным запросам сегодняшнего времени. Решение данных задач требует обновления в памяти приобретённого материала, а, следовательно, и закрепления его в даль-нейшем использовании. The issue of motivation is attributed to the fact that self-regulatory and self-management mechanisms have been activated while construction of student’s identity and formation of his/her commitments are still ongoing. The prerequisite for the students to be interested in studies content and self-learning includes an opportunity to demonstrate intellectual independence and leadership supported by sound theoretical background. The students evaluate teaching and learning activities in the higher educational settings through the lens of their own needs, aims, goals, values, which, in most cases, differ from the main objective consisting in training a professional. The students’ priority is an achievement (pragmatic point). First of all, they are focused on the outcome of a certain level. Performing educational tasks is important for them only due to its correlation with the outcome (to be well-rated, to pass exams, to get a degree). It is beyond any doubts that any educator has to face the problem of making students positively motivated in learning particular disciplines. The opportunity to solve complex clinical tasks autonomously using novel technologies can be provided only through a synergy of teaching efforts by all educators. Adoption of cross-disciplinary tasks can improve achievements in basic knowledge and clinical sciences rising to modern social challenges. Solving this problem requires recalling the knowledge gained and, consequently, its reinforcement through further deployment.Документ Фізичний розвиток дітей із зубощелепнимианомаліями з шкіл-інтернатів(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Фур, М. Б.; Фур, М. Б.; Fuhr, N. B.Метою даної роботи стала оцінка зв'язку між фізичним розвитком та зубощелепними аномаліями у дітей шкіл-інтернатів. Представлені результати обстеження та проаналізовані показники фізичного розвитку у 528 дітей 7, 9, 12, 15 років зі шкіл-інтернатів (основна ґрупа) та 122 дітей одноліток загальноосвітньої школи (контрольна ґрупа). Виявлено достовірно нижчі показники фізичного розвитку, а саме зросту та маси тіла у дітей з шкіл-інтернатів, що свідчить про певне відхилення у фізичному розвитку дітей шкіл-інтернатів відносно відповідних показників у дітей із загальноосвітніх шкіл. Встановлено, що у дітей шкіл-інтернатів без зубощелепних аномалій зріст та маса тіла також є вищими у порівнянні з їх однолітками з ортодонтично патологією. Аналіз показників індексу маси тіла не виявив значних відхилень від норми, але, загалом, діти з загальноосвітніх шкіл та діти шкіл-інтернатів без ЗЩА також мали вищі, а отже кращі значення індексу. Целью данной работы стала оценка связи между физическим развитием и зубочелюстными аномалиями у детей школ-интернатов. Представлены результаты обследования и проанализированы показатели физического развития в 528 детей 7, 9, 12, 15 лет из школ-интернатов (основная группа) и 122 детей-сверстников из общеобразовательной школы (контрольная группа). Выявлено достоверно более низкие показатели физического развития, а именно роста и массы тела у детей изшкол-интернатов, что свидетельствует об определенном отклонении в физическом развитии детей школ-интернатов относительно соответствующих показателей у детей из общеобразовательных школ. Установлено, что у детей школ-интернатов без зубочелюстных аномалий рост и масса тела также выше по сравнению с их сверстниками с ортодонтической патологией. Анализ индекса массы тела не выявил значительных отклонений от нормы, но, в общем, дети с общеобразовательных школ и дети школ-интернатов без ЗЩА также имели более высокие, а значит лучшие значения индекса. According to numerous reports, one of the most important parameters of the children’s health and their adequate social well-being is indicators of physical development. Impacting on the children’s body in certain period of its development and growth, adverse factors may cause or even aggravate the formation of dental pathologies, and in particular orthodontic ones. The study of the correlation between the physical development and the condition of the dentofacial system in children staying in boarding schools are of great importance. The purpose of the study is to assess the correlation between physical development and dental anomalies in children of boarding schools. The article presents the indices of physical development obtained in 528 children aged of 7, 9, 12, 15 years from the boarding schools (test group) and in 122 children of the same age of the secondary school who lived at home (control group). The results were statistically processed by using Student's criterion. According to the results of the research, it has been revealed that the average rates of height and body weight in the children from boarding schools are somewhat different from those of peers who live at home. Thus, the average indices of height and body weight the surveyed children of boarding schools are 140.48 ± 1.41 cm and 34.80 ± 1.16 kg that is considerably less in relation to the children from general schools: 147.84 ± 1,26 cm and 39.07 ± 1.38 kg respectively. Thus, significantly lower physical developmental indices, namely, height and body weight in the children from boarding schools indicate a certain deviation in their physical development compared to the relevant indices in the children from general schools. It has been established that the children of boarding schools without dentofacial anomalies had higher indices of the height and body weight compared with their peers having orthodontic pathology. The analysis of body mass did not reveal significant deviations from the normal indices, but, in general, both the children from general schools and children of boarding schools without malocclusions had higher, and therefore, better index values.Документ Освітні знання та рівень гігієни порожнини рота у дітей з надмірною масою тіла(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Костура, Вікторія Любомирівна; Безвушко, Е. В.; Костура, Виктория Любомировна; Безвушко, Е. В.; Kostura, V. L.; Bezvushko, E. V.Гігієнічний догляд за порожниною рота для більшості дітей шкільного віку залишається неналежним, що сприяє розвитку основних стоматологічних захворювань. Мета дослідження: оцінити стан гігієни порожнини рота та визначити освітні знання у дітей з надмірною масою тіла. Матеріали і методи дослідження: було проаналізовано стан гігієни ротової порожнини за індексом Федорова- Володкіної у 278 дітей з надмірною масою тіла, 89 дітей із ожирінням і 292 дітей з нормальною масою тіла, що склали групу порівняння, віком 12 і 15 років. Результати дослідження. За даними опитування, регулярний догляд за ротовою порожниною, у середньому, здійснювало 35,41±2,87% дітей з надмірною масою тіла, що було в 1,76 рази менше стосовно дітей групи порівняння та в 1,48 рази менше дітей з ожирінням. У більшості дітей 12-ти річного віку з надмірною масою тіла та у дітей з ожирінням гігієна ротової порожнини була задовільною і лише у 15-ти річних дітей з надмірною масою тіла переважав добрий рівень гігієни. Значення індексу Федорова-Володкіної у дітей з надмірною масою тіла при гінгівіті є вищими та відповідають незадовільному гігієнічному стану порожнини рота, ніж у їх однолітків без гінгівіту. Гигиенический уход за полостью рта для большинства детей школьного возраста остается ненадлежащим, что способствует развитию основных стоматологических заболеваний. Цель исследования: оценить состояние гигиены полости рта и определить образовательные знания у детей с избыточной массой тела. Материалы и методы исследования: было проанализировано состояние гигиены полости рта по индексу Федорова-Володкиной у 278 детей с избыточной массой тела, 89 детей с ожирени-ем и 292 детей с нормальной массой тела, которые составили группу сравнения, возрастом 12 и 15 лет. Результаты исследования. По данным опроса, регулярный уход за полостью рта, в среднем, осуществляло 35,41±2,87% детей с избыточной массой тела, что было в 1,76 раза меньше по отношению к детям группы сравнения и в 1,48 раза меньше детей с ожирением. У большинства детей 12-летнего возраста с избыточной массой тела и у детей с ожирением гигиена полости рта была удовлетворительной и только у 15-ти летних детей с избыточной массой тела преобладал хороший уровень гигиены. Значение индекса Федорова-Володкиной у детей с избыточной массой тела при гингивите являются самыми высокими и соответствуют неудовлетворительному гигиеническому состоянию полости рта, по сравнению с их сверстниками без гингивита. Hygienic oral care for the most school age children is still found out as inadequate that contributes to the development of common dental diseases. The purpose of this study was to assess the state of oral hygiene and to evaluate oral health literacy in overweight children. Materials and methods: The state of hygiene of the oral cavity was analyzed by the Fedorov-Volodkina index in 278 overweight children, 89 obese children and 292 children with normal body weight, who made up a control group. The age of patients ranged from 12 and 15 years. Results. According to the survey, 35.41±2.87% of overweight children kept regular hygienic oral care that was 1.76 times less compared with the children of the control group and 1.48 times less than in children with obesity. The most of 12-year-old overweight and obese children were found to have satisfactory oral hygiene and good oral hygiene state, and only in 15-year-old overweight children demonstrated good oral hygienic state. The value of the Fedorov-Volodkina index in the overweight children with gingivitis was higher and corresponded to the unsatisfactory hygienic state than that of their peers without gingivitis.Документ Інтегральні показники гіпоксії у курців,хворих на генералізований пародонтит(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ільчишин, М. П.; Ильчишын, М. П; Ilchyshyn, M. P.Метою даної роботи стало вивчення динаміки інтегральних показників гіпоксії у крові курців, хворих на генералізований пародонтит. Враховуючи негативний вплив тютюнопаління, вважали за доцільне з’ясувати кількісні показники гіпоксії макроорганізму у співставленні з пародонтальним статусом курців. У статті представлені результати визначення інтегральних показників гіпоксії (парціальне напруження кисню (Ро2), насичення гемоглобіну киснем крові (SaO2) та частота серцевих скорочень (ЧСС) у курців хворих на генералізований пародонтит. Встановлено, що у даного конти-нгенту обстежених значення Ро2 та SaO2були достовірно нижчі, а ЧСС вищі, ніж у некурців з інтактним пародонтом та з ураженнями зубоутримуючих тканин, де р,р1<0,05. Проаналізована дина-міка впливу тютюнопаління на інтегральні показники гіпоксіїчерез 10 та 60 хвилин у пацієнтів з рі-зною ступенемважкості генералізованого пародонтиту, що дозволило оцінити адаптативно-компенсаторні реакції у даного контингенту обстежених. Аналіз середніх інтегральних показників гіпоксії ще раз доводить, що при наростаючій гіпоксії захворювання пародонта перебігають із по-силенням деструктивних явищ, що відповідає діагностично важчим ступеням ураження зубоутримуючих тканин. Целью данной работы стало изучение динамики интегральных показателей гипоксии в крови курильщиков с генерализованным пародонтитом. Учитывая негативное влияние табакокурения, считали целесообразным выяснить количественные показатели гипоксии макроорганизма в сопоставлении с пародонтальным статусом курильщиков. В статье представлены результаты определения интегральных показателей гипоксии (парциальное напряжение кислорода (Ро2), насыщение гемоглобина кислородом крови (SaO2) и частота сердечных сокращений (ЧСС) у курящих больных генерализован-ным пародонтитом. Установлено, что у данного контингента обследованных значение Ро2 и SaO2 были достоверно ниже, а ЧСС выше, чем у некурящих с интактным пародонтом и с поражениями зу-боудерживающихтканей, где р, р1<0,05. Проанализирована динамика влияния курения на интегральные показатели гипоксии через 10 и 60 минут у пациентов с разной степенью тяжести генерализован-ного пародонтита, что позволило оценить адаптативно-компенсаторные реакции у данного контингента обследованных. Анализ средних интегральных показателей гипоксии еще раз доказывает, что при нарастающей гипоксии заболевания пародонта протекают с усилением деструктивных явлений, которые соответствуют диагностически более тяжелым степеням поражения зубоудерживающих тканей. This study aimed at investigating the dynamics of integral indexes of hypoxia in the blood of smokers diagnosed to have generalized parodontitis. Taking into account negative impact of tobacco smoking, it was reasonable to find out the quantitative indicesof hypoxia of the macro organism in comparison with the parodontal status of smokers. The article presents the results obtained by assessing integral indicators of hypoxia (partial oxygen pressure (PO2), haemoglobin saturation with oxygen (SaO2) and heartrate (HR)) in smokers with generalized parodontitis. It has been found out the individuals under the study had the values of PO2 and SaO2 significantly lower, and the heart rate was higher than those of non-smokers with intact parodon-tium or non-smokers with affected teeth-supporting apparatus, where p, p1<0.05. The dynamics of the im-pact of tobacco smoking on the integral indices of hypoxia in 10 and 60 minutes in the patients with different severity of generalized parodontitis was analyzed that made itpossible to evaluate the adaptive and compensatory responses in this group of the subjects. The analysis of mean integral indices of hypoxia demon-strated again that in the increasing hypoxia the course of parodontal diseases is characterized by aggravating of the destructive signs, which are associated with more severe affection of teeth supporting tissues.Документ Дистанційні (online) курси як основа самостійної роботи студентів в умовах кредитно-модульної системи навчання(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Шеховцева, Т. Г.; Долінна, М. О.; Кравченко, Т. В; Шеховцева, Т. Г.; Долинная, М. А.; Кравченко, Т. В.; Shekhovtseva, T. G.; Dolinna, M. О.; Kravchenko, Т. V.У зв'язку з неухильним зменшенням аудиторного навчального часу та розвитком інформаційних технологій виникла необхідність в оптимізації самостійної роботи студента. Мета: оцінка застосування дистанційних (оnline) курсів як форми самостійної роботи і методу мотивації студентів до навчання. Матеріал та методи дослідження. Об’єктом дослідження були студенти Запорізького державного медичного університету. Основні методи: теоретичний аналіз науково-методичної літератури та власний досвід застосування дистанційних (оnline) курсів. Результати та їх обговорення. Основним мотивуючим чинником організації самостійної роботи студента має бути спрямованість на використання професійно орієнтованого матеріалу та отримання власного досвіду. Дистанційне навчання не тільки розширює можливості для отримання якісної професійної освіти, але й дає можливість урізноманітнити навчальний процес, що також є фактором підвищення інтересу до дисципліни та мотивації. Створення та впровадження в навчальний процес дистанційних (оnline) курсів з різних дисциплін активно використовується в Запорізькому державному медичному університеті. Це дає можливість надати учневі доступ до більшої кількості додаткового матеріалу, яким він може скористатися безпосередньо під час навчання чи в майбутньому, забезпечує новий підхід до представлення інформації, завдань, визначення конкретних питань для обговорення кожної теми. Висновок: впровадження дистанційних (оnline) курсів у навчальний процес як основи самостійної роботи є ефективним і створює найбільшу мотивацію до активізації самостійної роботи студента. Можливість вибору дисципліни та зручний доступ до навчання робить цю модель зажаданою як для студентів так і для викладачів. В связи с неуклонным уменьшением аудиторного учебного времени и развитием информационных технологий возникла необходимость в оптимизации самостоятельной работы студента. Цель: оценка применения дистанционных (оnline) курсов как формы самостоятельной работы и метода мотивации студентов к обучению. Материал и методы исследования. Объектом исследования были студенты Запорожского государственного медицинского университета. Основные методы: теоретический анализ научно-методической литературы и собственный опыт применения дистанционных курсов. Результаты и их обсуждение. Основным мотивирующим фактором организации самостоятельной работы студента должна быть направленность на использование профессионально ориентированного материала и получение собственного опыта. Дистанционное обучение не только расширяет возможности для получения качественного образования, но и дает возможность разнообразить учебный процесс, что также является фактором повышения интереса к дисциплине. Создание и внедрение в учебный процесс дистанционных (оnline) курсов по различным дисциплинам активно используется в Запорожском государственном медицинском университете. Это дает возможность студенту получить доступ к большему количеству дополнительного материала, которым он может воспользоваться не-посредственно во время обучения или в будущем. Вывод: внедрение дистанционных (оnline) курсов в учебный процесс в качестве основы самостоятельной работы является эффективным и повышает мотивацию к активизации самостоятельной работы студента. Возможность выбора дисциплины иудобный доступ к обучению делает эту модель востребованной среди студентов и преподавателей. The steady decrease in the classroom time on the one hands, and the development of information tech-nologies on the other rouses the necessity to improve and to modernize the independent students’ work. Purpose: to evaluate the application of distance (online) courses as a form of independent work and a method to motivate students’ learning. Material and methods included the analysis of the relevant scientific and methodological literature and own experience in applying distance courses. Students of the Zaporizhzha State Medical University were the object of the study. Results and discussion. The main motivating factor in organizing students’ independent work should be focused on using profession-centred material and obtain-ing new experience. Distance education does not only expand opportunities in getting a quality education, but also provides an opportunity to diversify the learning process, which is known as one of the factors stimulating the interest in disciplines. The development and introduction of distance (on-line) courses in various disciplines in the educational process is actively used in the Zaporizhzha State Medical University. This al-lows the student to gain access to novel additional material, which they can use directly during training or in their future practice. Conclusion: implementing distance (online) courses in the learning as a basis for inde-pendent work is effective tool that increases the students’ motivation to enhance learning. The choice of disciplines, self-pace and convenient access to training makes this model in demand among students and teachers.Документ Вплив дезінтоксикаційної терапії на цитокіновий профіль сироватки крові у дітей з гострим одонтогенним остеомієлітом тіла нижньої щелепи(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Доброскок, Віталіна Олексіївна; Доброскок, Виталина Алексеевна; Dobroskok, V. A.Запальні захворювання щелепно-лицевої ділянки доволі часто зустрічаються в дитячому віці, адже саме в цей період життя прослідковуються більш сприятливі умови для розвитку одонтогенних захворювань, що обумовлено фундаментальними і анатомічними особливостями будови органів і тканин дитини. В останні роки науковці все більше уваги приділяють вивченню системи цитокінової регуляції захисних реакцій організму, адже запальний процес розвивається при участі прозапальних і протизапальних цитокінів, що синтезуються безпосередньо у вогнищі запалення. Метою роботи було вивчення впливу плазмозамінного препарату «Реосорбілакт» на цитокіновий профіль сироватки крові у дітей при гострому одонтогенному остеомієліті тіла нижньої щелепи. В роботі наведено результати комплексного лікування 18 дітей віком від 7 до 12 років з гострим одонтогенним остеомієлітом тіла нижньої щелепи, яких було розділено на 2 групи порівняння. Встановлено, що в групі хворих з додатковим залученням до складу комплексної терапії інфузій «Реосорбілакту» прослідковувалась більш відчутна позитивна динаміка нормалізації рівнів проза-пальних (IL-1β, IL-6, IL-8) і протизапальних (IL-4, IL-10) інтерлейкінів в сироватці крові, що свідчить про його патогенетично спрямовану фізіологічну ефективність. Воспалительные заболевания челюстно-лицевой области довольно часто встречаются в детском возрасте, ведь именно в этот период жизни прослеживаются более благоприятные условия для развития одонтогенных заболеваний, что обусловлено фундаментальными и анатомическими особенностями строения органов и тканей ребенка. В последние годы ученые все больше внимания уделяют изучению системы цитокиновой регуляции защитных реакций организма, ведь воспалительный процесс развивается при участии провоспалительных и противовоспалительных цитокинов, синтезируе-мых непосредственно в очаге воспаления. Целью работы было изучение влияния плазмозамещающего препарата «Реосорбилакт» на цитокиновый профиль сыворотки крови у детей при остром одонтогенном остеомиелите тела нижней челюсти. В работе приведены результаты комплексного лечения 18 детей в возрасте от 7 до 12 лет с острым одонтогенным остеомиелитом тела нижней челюсти, ко-торые были разделены на 2 группы сравнения. Установлено, что в группе больных с дополнительным привлечением в состав комплексной терапии инфузий «Реосорбилакта» прослеживалась более ощутимая положительная динамика нормализации уровней провоспалительных (IL-1β, IL-6, IL-8) и проти-вовоспалительных (IL-4, IL-10) интерлейкинов в сыворотке крови, что свидетельствует о его патогенетической направленной физиологической эффективности. Inflammatory diseases of the maxillofacial area are quite common in childhood, as this period of life is described as having more favourable conditions for the development of odontogenic diseases that is deter-mined by the functional and anatomical structural features of children’s’ organs and tissues. At present scientists are increasingly focusing on the study of the cytokine regulation in protective reactions of the body, as the inflammatory process is known to develop by involving pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines synthesized directly in the inflammation focus. The purpose of this work was to study the effect of the plasma-replacing preparation "Reosorbilact" on the serum cytokine profile in children with acute odontogenic osteomyelitis of the mandibular body. The article presents the results of the integrated treatment of 18 children aged 7 –12 years with acute odontogenic osteomyelitis of the mandibular body who were divided into 2 groups for comparative analysis. It has been established that the group of the patients who got infusions of "Reosorbilact" as an additional component of the integrated therapy demonstrated more pronouncedpositive dynamics in normalizing levels of pro-inflammatory (IL-1β, IL-6, IL-8) and anti-inflammatory (IL-4, IL-10) interleukins in the blood serum that can be regarded as an evidence of its pathogenetically directed physiological efficacy