Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 1 (61)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 1 (61) за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 67
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Medullary thyroid carcinoma with metastasis to cervical lymph nodes(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Tkachenko, R. P.; Kuryk, O. G.; Golovko, A. S.; Denisenko, A. I.; Ткаченко, Р. П.; Курик, О. Г.; Головко, А. С.; Денисенко, А. І.; Ткаченко, Р. П.; Курик, Е. Г.; Головко, А. С.; Денисенко, А. И.Medullary thyroid carcinoma (MTC) is a rare disease, which makes up approximately 4-5% of all thyroid cancers and originates from the calcitonin-screening parafollicular C cells. MTC is a malignancy, which frequently spreads to cervical lymph nodes. The condition may be sporadic or hereditary, and the latter one constitutes 20-25% of all cases. We report a case of metastatic MTC manifested with cervical lymphadenopathy in a 67-year-old woman. Our patient underwent a total thyroidectomy. Final histopathology tests revealed medullary thyroid carcinoma. There were found two lymph nodes of 6 group and two lymph nodes of 2, 3, 4 groups in left side with MTC metastasis. In this article we also provided a general review of the classification, pathology, and clinical management of MTC. Our patient through 9 months after the operation was observed to have no MTC recurrence or residue. In 75-85% of cases the prognosis for patients with MTC is favourable with a 10-year survival rate. About 50% of the patients with MTC have the disease restricted with the thyroid gland only, and 95% of them have a 10-year survival rate. Approximately, one-third of the patients present locally invasive tumours or metastasis to the regional lymph nodes. The survival rate of patients with regional disease makes up 75%. Distant metastases may be detected in 13% of the patients at the initial diagnosis and can be regarded as signs of poor prognosis, when a 10-year survival rate in reached by only 40% of patients. Prognosis is better in patients with MEN 2A compared to sporadic MTC, because sporadic carcinoma is usually diagnosed later, when the disease is in its advanced stage. Thus, MTC is a rare thyroid malignant tumour, its management differs from that for differentiated thyroid cancers. Early diagnosis offers a higher likelihood of cure and long-term survival. Total thyroidectomy plus central compartment neck dissection is the modality of the treatment. All patients must pass through regular follow-up to avoid recurrence. Медулярна карцинома щитоподібної залози є рідкісним захворюванням, яке становить приблизно 4-5% всіх випадків раку щитовидної залози і походить з кальцитонін-секретуючих парафолікулярних C-клітин. МКЩЗ часто поширюється на шийні лімфатичні вузли. Зустрічається у спорадичних (75-80%) і сімейних (20-25%) формах. Представлений випадок медулярної карцином щитоподібної залози з ме-тастазами в шийні лімфатичні вузлиу 67-річної жінки. Пацієнтці була проведена тотальна тиреоїдек-томія з шийною лімфодисекцією. Заключний патогістологічний діагноз підтвердив медулярну карци-ному щитоподібної залози. Були виявлені метастази у двох лімфатичних вузлах 6 групи і у двох лім-фатичних вузлах 2,3.4 груп зліва. В обговоренні представлений огляд класифікацій, патогенезу, діагностики та лікування медулярної карциноми щитоподібної залози. Зазначено, що у нашої пацієнтки через 9 місяців після операції не виявлено рецидиву або метастазів медулярної карциноми щитоподібної залози. Отже, медулярна карцинома щитоподібної залози - це рідкісне новоутворення щитовидної залози, характеризується частим метастазуванням и поганим прогнозом за відсутністю лікування. Рання діагностика забезпечує більш високу вірогідність успішного лікування і довгострокового виживання. Тотальна тиреоїдектомія з лімфодисекцією шиї є основою лікування. Всі пацієнти повинні проходити регулярне обстеження з метою можливого виявлення рецидиву або метастазів медулярної карциноми щитоподібної залози. Медуллярная карцинома щитовидной железы является редким заболеванием, которое составляет приблизительно 4-5% от всех видов рака щитовидной железы и происходит из кальцитонин-секретирующих парафолликулярных С-клеток. Медуллярная карцинома щитовидной железы - редкая злокачественная опухоль, которая часто метастазирует в шейные лимфатические узлы. Встречается в спорадических (75-80%) и семейных (20-25%) формах. Представлен случай медуллярной карциномы щитовидной железы с метастазами в щейные лимфатические узлы у 67-летней женщины. Пациентке была проведена тотальная тиреоидэктомия с шейной лимфодиссекцией. Заключительный патогистологический диагноз подтвердил медуллярную карциному щитовидной железы. Были обнаружены метастазы в двух лимфатических узлах 6 групп и двух лимфатических узлах 2,3,4 групп слева. В обсуждении представлен обзор классификаций, патогенеза, морфологической картины, диагностики и лечения медуллярной карциномы щитовидной железы. Отмечено, что у нашей пациентки через 9 месяцев после операции не выявлено рецидива или метастазов медуллярной карциномы щитовидной железы. Таким образом, медуллярная карцинома щитовидной железы является редким злокачест-венным новообразованием щитовидной железы, характеризуется частым метастазированием и пло-хим прогнозом при отсутствии лечения. Ранняя диагностика дает более высокую вероятность успешного излечения и долгосрочного выживания. Тотальная тиреоидэктомия с лимфодиссекцией шеи являются основой лечения. Все пациенты должны проходить регулярное обследование с целью возможного выявления рецидива или метастазов медуллярной карциномы щитовидной железы.Документ Structural Typology of Eponyms in Medical English(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Лисанець, Юлія Валеріївна; Лисанец, Юлия Валериевна; Lysanets, Yu. V.; Гаврильєва, Ксеня Григорівна; Гаврильева, Ксения Григорьевна; Havrylieva, K. H.The present paper focuses on the issue of typologization of medical eponyms in English. The authors analyzed the existing structural, thematic and etymological classifications of eponyms in the English language of medicine, and developed their own structural typology, intended for medical setting. Eponyms are largely used in medical language, and their significance in medical discourse is undeniable. The advantages of eponyms in medical terminology consist in their international nature, unambiguity, brevity and conciseness. Eponymic names disclose the evolution of medical research and practice, provide continuity of scientific knowledge and contribute to the formation of terminological competence of medical students. The use of medical eponyms contributes to a deeper understanding of the development of clinical thinking and diagnostics, unveils the history of medicine evolvement, and increases the intellectual level of the physician. It has been emphasized that eponyms can be tricky and confusing on the pragmatic level, since they can be easily misspelled, erroneously used or misunderstood. The authors point out that careful examination and structural categorization of English medical eponyms in academic setting is essential. The suggested typology will promote a better understanding and deeper memorizing of eponymic terms, which in its turn will prevent possible errors when using these lexical units in the process of mastering ESP. The phenomenon of eponymy in the English medical discourse requires further study, in particular, in the light of synchronous and diachronic aspects. The prospects for research include the in-depth study of English eponyms and their structure in the specific areas of medical knowledge (both clinical and theoretical medicine); У статті досліджено проблему типологізації медичних епонімів англійської мови. Проаналізовано сучасні структурні, тематичні і етимологічні класифікації епонімів у медичному дискурсі. Епоніми широко використовуються у сучасній медичній термінології. Переваги використання епонімів полягають насамперед у міжнародному характері цих лексичних одиниць, їх однозначності, стислості та лаконічності. Епоніми розкривають еволюцію медичних досліджень, забезпечують безперервність наукових знань і сприяють формуванню термінологічної компетентності студентів-медиків. Використання медичних епонімів сприяє глибшому розумінню становлення клінічного мислення та діагностики, розкриває історію розвитку медицини та підвищує інтелектуальний рівень лікаря. Водночас, епоніми можуть викликати труднощі на прагматичному рівні. Автори наголошують на важливості ретельного вивчення і структурування медичних епонімів англійської мови. Авторами розроблено власну структурну типологію, призначену для студентів та викладачів медичних вишів: (1) прості (однослівні) епоніми або терміни-деоніми; (2) афіксальні епоніми; (3) складні епоніми; (4) складені епоніми; (5) усічені епоніми. Запропонована типологія сприятиме поглибленому розумінню та запам'ятовуванню епонімічних термінів, що, у свою чергу, дасть змогу уникнути помилок при використанні цих лексичних одиниць у процесі опанування англійської мови для спеціальних цілей. Явище епонімізації в англомовному медичному дискурсі вимагає подальшого вивчення, зокрема, у синхронії та діахронії. Перспективи дослідження полягають у поглибленому вивченні англійських епонімів та їх структурних особливостей у конкретних сферах медичного знання; В статье исследована проблема типологизации медицинских эпонимов английского языка. Проанализированы современные структурные, тематические и этимологические классификации эпони- мов в медицинском дискурсе. Эпонимы широко используются в современной медицинской терминологии. Преимущества использования эпонимов заключаются прежде всего в международном характере этих лексических единиц, их однозначности, краткости и лаконичности. Эпонимы раскрывают эволюцию медицинских исследований, обеспечивают непрерывность научных знаний и способствуют формированию терминологической компетентности студентов-медиков. Использование медицинских эпонимов способствует более глубокому пониманию становления клинического мышления и диагно- стики, раскрывает историю развития медицины и повышает интеллектуальный уровень врача. В то же время, эпонимы могут вызвать трудности на прагматическом уровне. Авторы подчеркивают важность тщательного изучения и структурирования медицинских эпонимов английского языка. Авторами раз- работана собственная структурная типология, предназначенная для студентов и преподавателей медицинских вузов: (1) простые (однословные) эпонимы или термины-деонимы; (2) аффиксальные эпонимы; (3) сложные эпонимы; (4) составные эпонимы; (5) усеченные эпонимы. Предложенная типоло- гия будет способствовать углубленному пониманию и запоминанию эпонимических терминов, что, в свою очередь, позволит избежать ошибок при использовании этих лексических единиц в процессе освоения английского языка для специальных целей. Явление эпонимизации в англоязычном медицинском дискурсе требует дальнейшего изучения, в частности, в синхронии и диахронии. Перспективы исследования заключаются в углубленном изучении эпонимов английского языка и их структурных особенностей в конкретных сферах медицинского знания.Документ Анализ показателей Не-4 и СА-125 у больных злокачественными опухолями яичников при развитии рецидивазаболевания(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Немальцова, Е. В.; Nemaltsova, Ye. V.Своевременная диагностика рецидива злокачественных опухолей яичников может улучшить результаты от его лечения. В работе представлены результаты изучения уровней онкомаркеров НЕ-4 и СА-125 у 29 пациенток с доказанным рецидивом злокачественных новообразований яичников в зависимости от сроков его возникновения – до 12 месяцев (n = 9), 13-24 месяца (n = 11) и после 24 месяцев (n = 9). Выявлено уменьшение средних значений и медианы опухольассоциированно- го маркера НЕ-4 во время рецидива по сравнению с исходными уровнями экспрессии. При анализе медиан сывороточных профилей НЕ-4 выявлено их достоверное различие только при возникновении рецидива в период до года (1207,00 пмоль/л) от медиан показателей рецидивирования в периоды 13-24 и более 24 месяцев (567,00 и 655,50 пмоль/л соответственно); Своєчасна діагностика рецидиву злоякісних пухлин яєчників може поліпшити результати від його лікування. В роботі представлені результати вивчення рівнів онкомаркерів НЕ-4 і СА-125 у 29 пацієнток з доведеним рецидивом злоякісних новоутворень яєчників в залежності від термінів його виникнення - до 12 місяців (n = 9), 13-24 місяці (n = 11) і після 24 місяців (n = 9). Виявлено зменшення середніх значень і медіани пухлинасоційованого маркера НЕ-4 під час рецидиву в порівнянні з вихідними рівнями експресії. При аналізі медіан сироваткових профілів НЕ-4 виявлено їх достовірне розходження тільки при виникненні рецидиву в період до року (1207,00 пмоль/л) від медіан показників рецидивирования в періоди 13-24 і більше 24 місяців (567,00 і 655,50 пмоль/л відповідно); Timely diagnosis of recurrence of ovaries malignant tumours (OMT) can improve the results of its treatment. According to the National Cancer Registry of Ukraine, ovarian cancer ranks seventh position in the structure of the overall incidence among the female population and makes up 5.0%, the fifth place in the structure of mortality from malignant tumours and makes up 6.2% and second in the structure of mortality from oncogynecologic pathology, cancer of the cervix. In 62.3% of cases, the disease is diagnosed in advanced stages, and every third patient dies within a year after the diagnosis (27.2%). The mortality from ovarian cancer is strictly dependent on the stage of the disease: a 5-year survival period is observed in 70% of women at the first and second stages and decreases to 40% and 20% in the third and fourth stages. The purpose of the study was to determine the feasibility of using the tumour marker HE-4 in the event of a recurrence of ovarian malignant tumour (OMT). Materials and Methods. The paper presents the results of the study of the HE-4 and CA-125 tumour markers’ levels in 29 patients with confirmed recurrence of ovarian malignant tumours depending on the timing of its appearance – up to 12 months (n = 9), 13-24 months (n = 11) and after 24 months (n = 9). Results and Discussion. The mean and median values of the tumourassociated HE-4 marker were decreased during the recurrence compared to initial expression levels. When analyzing medians of the HE-4 serum, their significant difference was revealed only in the event of recurrence in the period of up to one year (1207.00 pmol/l) from median recurrence rates in the periods of 13-24 and of over 24 months (567.00 and 655.50 pmol/l, respectively). Conclusion. After analyzing the obtained data, we can draw the following conclusions: The average indices and medians of expression levels of tumour markers HE-4 and CA-125 for recurrence of the disease in 2, 1-2, 4 times lower in comparison with the initial data. The later the recurrence occurs, the average value of expression level of HE-4 and CA-125 and median CA-125 is higher. Median values of HE-4 practically do not change depending on the timing of recurrence – 159-198 pmol / l. The initial mean values of HE-4 correlate with the duration of remission – the lowest values were observed in the group of recurrences that occurred within a period of more than 24 months. Only the initial level of the median of HE-4 expression is prognostically significant for determining the timing of malignant ovarian tumours recurrence – an excess of 500 pmol/l indicates a prolongation risk of up to 1 year. Prospects for further research: increase the effectiveness of diagnosis of ovarian malignant tumours and predicting their recurrence by using the tumour marker HE-4; to develop recommendations for using tumour-associated marker HE-4 as an additional objective criterion for selecting a sequence of treatment measures in the planning of combined treatment for patients with OMT.Документ Анатомо-топографічні особливості дренажних систем яєчка(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Байбаков, В. М.; Baybakov, V. MВедучим патогенетичним фактором чоловічого безпліддя вважається порушення регіональної гемо- та лімфодинаміки. Метою дослідження було вивчення анатомо-топографічних особливостей нервово-судинних структур сім’яного канатика на різних рівнях для визначення оптимального відділу для проведення оперативних втручань при патології піхвового відростка очеревини. Проведено гістологічне та морфологічне дослідження зразків сім’яного канатика на трьох рівнях: фраг- мент сім’яного канатика в ділянці глибокого кільця пахового каналу, середньої третини та дистальна ділянка сім’яного канатика. Проаналізувавши показники сумарної площі судин із різних ділянок сім’яного канатика, слід відзначити, що площа артерій і вен найбільша в проксимальному відділі. Їх питома вага в загальній площі всіх артерій, виявлених в 6 препаратах (81,7542 х 10-3 мм²), становить 62,9% (51,3805 із 81,7542 х 10-3 мм²) в проксимальній ділянці, в той час як в серединній – 19,1%, в дистальній – 18,0%. Близько 48,9% площі, зайнятої венами, також припадає на ділянку глибокого кільця пахвинного каналу. Отримані дані гістологічного та морфологічного дослідження зразків сім’яного канатика підтверджують припущення, що у проксимальному відділі канатика розташовані більш значні за розміром і менш значні за кількістю кровоносні судини, а нерви, діаметр яких об’єктивно менше нервових стовбурів, більш виражені в напрямку дистального відділу канатика. Дані дослідження сприяють розробці та втіленню в практику малоінвазивних та менш травматичних методів корекції хірургічних захворювань яєчка у дітей, що направлені на забезпечення максимального збереження чоловічої статевої залози; Целью исследования было изучение анатомо-топографических особенностей нервно-сосудистых структур семенного канатика на разных уровнях для определения оптимального отдела для проведения оперативных вмешательств при патологии влагалищного отростка брюшины. Проведено гистологическое и морфологическое исследование образцов семенного канатика на трех уровнях: фрагмент семенного канатика в области глубокого кольца пахового канала, средней трети и дистального участ- ка семенного канатика. Проанализировав показатели суммарной площади сосудов из разных участков семенного канатика, следует отметить, что площадь артерий и вен наибольшая в проксимальном отделе. Их удельный вес в общей площади всех артерий, выявленных в 6 препаратах (81,7542 х 10-3 мм²), составляет 62,9% (51,3805 из 81,7542 х 10-3 мм²) в проксимальной области, в то время как в срединной - 19,1%, в дистальной - 18,0%. Около 48,9% площади, занятых венами, также приходится на участок глубокого кольца пахового канала. Полученные данные гистологического и морфологического исследования образцов семенного канатика подтверждают предположение, что в проксимальном отделе канатика расположены более значимые по размеру и менее значимые по количеству кро- веносные сосуды, а нервы, диаметр которых объективно меньше нервных стволов, более выражены в направлении дистального отдела канатика. Данные исследования способствуют разработке и внедрению в практику малоинвазивных и менее травматичных методов коррекции хирургических заболеваний яичка у детей, направленных на обеспечение максимального сохранения мужской половой железы; The main pathogenetic factors of male infertility include numerous regional hemodynamic and lymphodynamic disorders. The purpose of this research was to study anatomical and topographic peculiarities of neuraland vascular structures of a spermatic cord at the different levels in order to identify an optimal site for surgical interventions for pathology of a vaginal sprout of the peritoneum. Histological and morphological study of the spermatic cord samples was carried out on the three levels: fragment of a spermatic cord in the region of deep ring of the inguinal canal, in the middle third and distal part of a spermatic cord. Having analyzed total area of vessels from different parts of a spermatic cord, we noted that area of arteries and veins was the largest in the proximal department. Their specific gravity from the total area of all arteries, which was revealed in 6 preparations (81.7542 x 10-3 mm²), made up 62.9% (51.3805 from 81.7542 x 10-3 mm²) in the proximal region., In the middle region 19.1% of arteries were detected, in the distal region 18.0% of arteries were detected. About 48.9% of the veins area was carried out in the area of a deep ring of the inguinal canal. The obtained results of histological and morphological findings of the spermatic cord samples testified that blood vessel were located in the proximal part of a spermatic cord, the biggest on a size, and the less significant by a quantity. The nerves, which diameter was objectively smaller than diameter of the nerve trunks, were visualized in a direction of the distal part of a spermatic cord. This investigation can contribute to the development and implementation on the practice of the minimally invasive and less traumatic methods of surgical correction for diseases of a testicle carried out in children, which focused on the maximal preservation of the men genital gland.Документ Біохімічні зміни функціонального стану печінки в сироватці крові щурів після введення цитостатичного препарату оксаліплатин та їх корекції ліпосомальним препаратом «Ліолів»(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Бардер, Е. Г.; Бардер, Э. Г.; Barder, E. G.У статті розглядається лабораторна оцінка гепатотоксичності оксаліплатину при введенні щурам гепатопротекторного препарату «Ліолів». Щурам контрольних груп (n=10) вводили фізіологічний розчин, щурам І групи (n=10) – оксаліплатин, ІІ групи (n=10) – спочатку ліолів, потім оксаліплатин, ІІІ групи (n=10) – спочатку оксаліплатин, потім ліолів. На 14 добу експерименту аланінамінотрансфераза і лужна фосфатаза у І групі тварин збільшились в 2,1 рази, аспартатамінотранс- фераза – в 1,5 рази, вміст альбумінів знизився в 1,6 рази, гаммаглутамілтранспептидаза зросла у 5 разів, лактатдегідрогеназа – у 3,5 рази. У ІІ групі була збільшена лише аспартатамінотрансфераза в 1,26 рази, спостерігалася гіпоальбумінемія, а також зростала гаммаглутамілтранспептидаза у 2,21 рази та лактатдегідрогеназа у 1,86 рази. В ІІІ групі збільшувалась аланінамінотрансфераза – в 1,7 рази і аспартатамінотрансфераза – в 1,6 рази, лужна фосфатаза – в 1,77 рази, лактатдегідрогеназа у 2,4 рази, вміст альбумінів був зменшений у 1,41 рази. У І групі на 21 добу аланінамінотрансфераза була збільшена в 2,1 рази, аспартатамінотрансфераза – в 1,9 рази, лужна фосфатаза – в 2 рази, вміст альбумінів знизився в 1,6 рази. Гамма-глутамілтранспептидаза збільшилася у 6,8 рази, лактатдегідрогеназа – у 3,6 рази. У ІІ групі зміни біохімічних маркерів на 21 добу експерименту були найменшими: була збільшена активність аланінамінотрансферази в 1,4 рази, гамма-глутамілтранспептидаза – у 2 рази. У ІІІ групі активність аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансфераза була збільшена в 1,6 та 1,3 відповідно, гамма-глутамілтранспептидаза – в 2,8 рази, лактатдегідрогеназа – в 1,9 рази, лужна фосфатаза – в 1,5 рази, альбумін знижений в 1,4 рази. Таким чином, найбільш виражений гепатопротекторний ефект виявляли при застосуванні ліоліву перед введенням оксаліплатину; В статье рассматривается лабораторная оценка гепатотоксичности оксалиплатина при введении крысам гепатопротектора «Лиолив». Крысам контрольных групп (n=10) вводили физиологический рас-твор, крысам І группы (n=10) –оксалиплатин, II группы (n=10) –сначала лиолив, затем оксалиплатин, III группы (n=10) –сначала оксалиплатин, затем лиолив. На 14сутки эксперимента аланинами-нотрансфераза и щелочная фосфатаза в I группе животных увеличились в 2,1 раза, аспартатами-нотрансфераза –в 1,5 раза, содержание альбуминов снизилось в 1,6 раза, гамма-глутамилтранспептидаза выросла в 5 раз, лактатдегидрогеназа–в 3,5 раза. Во ІІ группе была увели-чена лишь аспартатаминотрансфераза в 1,26 раза, наблюдалась гипоальбуминемия, возросла гам-ма-глутамилтранспептидаза в 2,21 раза и лактатдегидрогеназа в 1,86 раза. В III группы увеличива-лась аланинаминотрансфераза – в 1,7 раза и аспартатаминотрансфераза – в 1,6 раза, щелочная фосфатаза – в 1,77 раза, лактатдегидрогеназа – в 2,4 раза, содержание альбуминов был уменьшено в 1,41 раза. В І группе на 21 сутки аланинаминотрансфераза была увеличена в 2,1 раза, аспартата-минотрансфераза –в 1,9 раза, щелочная фосфатаза –в 2 раза, альбумины снизились в 1,6 раза. Гамма-глутамилтранспептидаза увеличилось в 6,8 раза, лактатдегидрогеназа – в 3,6 раза. Во ІІ груп-пе изменения на 21 дней эксперимента были наименьшими: была увеличена активность аланинами-нотрансферазы в 1,4 раза, гамма-глутамилтранспептидаза –в 2 раза. В третьей группе активность аланинаминотрансферазы и аспартатаминотрансфераза была увеличена в 1,6 и 1,3 соответственно, гамма-глутамилтранспептидаза – в 2,8 раза, лактатдегидрогеназа – в 1,9 раза, щелочная фосфатаза –в 1,5 раза, альбумин снижен в 1,4 раза. Таким образом, наиболее выраженный гепатопротекторный эффект проявлялся при применении препарата «Лиолив» перед введением оксалиплатина; The article examines the laboratory evaluation of hepatotoxicity of Oxaliplatin against the Lioliv hepatoprotective drug administered to rats. The rats of control groups (n=10) were injected with physiological saline, the rats of group I (n = 10) were injected oxaliplatin, the group II (n=10) was introduced Lioliv oxaliplatin, the group III (n = 10) was first introduced Oxaliplatin then followed with Lioliv. On the 14th day of the experiment, alanine aminotransferase and alkaline phosphatase in the I group of animals nearly doubled (in 2.1 times), aspartat aminotransferaze increased in 1.5 times, the albumin content decreased in 1.6 times, gamma-glutamyl transferase increased in 5 times, lactate dehydrogenase increased in 3.5 times. The II group demonstrated the only increase in aspartataminotransferaze in 1.26 times, hypoalbuminemia, gamma glutamyl transpeptidase increased in 2.21 times and lactate dehydrogenase in 1.86 times. The group III showed increase of alanine aminotransferase in 1.7 times, and increase of aspartat aminotransferaze in 1.6 times; alkaline phosphatase grew in 1.77 times, lactate dehydrogenase – in 2.4 times, albumin content decreased in 1.41 times. In the 1st group, for 21 days, alanine aminotransferase was increased in 2.1 times, aspartat aminotransferaze – in 1.9 times, alkaline phosphatase doubled, albumin decreased in 1.6 times, gamma-glutamyl transferase increased in 6.8 times, lactate dehydrogenase grew in 3.6 times. The II group demonstrated the least pronounced changes on the 21 days of the experiment: the activity of alanine aminotransferase was nearly unchanged (increased in 1.4 times), gamma-glutamyl transferase doubled. In the group III, the activity of alanine aminotransferase and aspartat aminotransferaze increased in 1.6 and 1.3, respectively, gamma-glutamyl transferase increased in 2.8 times, lactate dehydrogenase – in 1.9 times, alkaline phosphatase – in 1.5 times, and albumin reduced in 1.4 times. Thus, the most pronounced hepatoprotective effect was observed when Lioliv was administered before the introduction of Oxaliplatin.Документ Біохімічні маркери сироватки крові кроликів після імплантації на діафіз стегнової кістки пластин на основі полілактиду, гідроксиапатиту та трикальційфосфату(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Павлов, О. Д.; Павлов, А. Д.; Pavlov, O. D.Стаття присвячена визначенню біохімічних маркерів крові кроликів після імплантації на діафіз стегнової кістки пластин на основі полілактиду, гідроксиапатиту та трикальційфосфату, виготолених за допомогою 3-D друку для оцінки впливу імплантату на організм тварин. На 30 добу після імплантації вміст глікопротеїнів у крові кроликів був збільшений на 87,5 %, хондроїтинсульфатів – у 2,5 рази, лужна фосфатаза – на 31,7 % порівняно з контрольною групою. Через 90 діб вміст хонд- роїтинсульфатів і лужної фосфатази на 22,5 % і 9,2 % відповідно нижче за показники на 30 добу. У другій групі кроликів в сироватці крові на 30 добу був збільшений вміст глікопротеїнів – на 30,4 %, хондроїтинсульфатів – на 72,1 %, активність лужної фосфатази – на 15,9 % порівняно з контрольною групою. На 90 добу після імплантації вміст глікопротеїнів був на рівні контрольної групи. Вміст хондроїтинсульфатів був збільшений на 26,2 %, а активність лужної фосфатази не змінювалась. Вміст глікопротеїнів у І групі тварин на 30 добу спостереження був на 43,8 %, хондроїтинсульфатів – на 47,6 %, активність лужної фосфатази – на 13,7 % вище за аналогічні показники у ІІ групі. На 90 добу вміст глікопротеїнів не відрізнявся у І та ІІ групах, проте вміст хондроїтинсульфатів був вище у І групі – на 55,8 %, активність лужної фосфатази – на 15,9 % порівняно з ІІ групою кроликів. Біохімічні маркери стану печінки та нирок в обох групах не були змінені. Динаміка біохімічних маркерів вказує на більш швидке відновлення пошкодженої кісткової тканини за місцем імплантації пластини з L-полімолочної кислоти, гідроксиапатиту та трикальційфосфату. Статья посвящена определению биохимических маркеров крови кроликов после имплантации на диафиз бедренной кости пластин на основе полилактида, гидроксиапатита и трикальцийфосфата для оценки влияния имплантата на организм животных. На 30 сутки после имплантации содержание гликопротеинов в крови кроликов было увеличено на 87,5 %, хондроитинсульфатов – в 2,5 раза, щелочная фосфатаза – на 31,7 % по сравнению с контрольной группой. Через 90 суток содержание хондроитинсульфатов и щелочной фосфатазы на 22,5 % и 9,2 % соответственно ниже показателей на 30 сутки. Во второй группе кроликов в сыворотке крови на 30 сутки был увеличен содержание гликопротеинов – на 30,4 %, хондроитинсульфатов – на 72,1 %, активность щелочной фосфатазы – на 15,9 % по сравнению с контрольной группой. На 90 сутки после имплантации содержание гликопротеинов было на уровне контрольной группы. Содержание хондроитинсульфатов было увеличено на 26,2 %, а активность щелочной фосфатазы без изменений. Содержание гликопротеинов во второй группе животных на 30 сутки наблюдения было на 43,8 %, хондроитинсульфатов – на 47,6 %, активность щелочной фосфатазы – на 13,7 % выше аналогичных показателей во второй группе. На 90 сутки содержание гликопротеинов не отличалось в первой и второй группах, однако содержание хондроитинсульфатов было выше в первой группе – на 55,8 %, активность щелочной фосфатазы – на 15,9 % по сравнению со второй группой кроликов. Биохимические маркеры состояния печени и почек в обеих группах не были изменены. Динамика биохимических маркеров указывает на более быстрое восстановление поврежденной костной ткани по месту имплантации пластины из полилактида, гидроксиапатита и трикальцийфосфата. The article is devoted to the analysis of the blood biochemical markers in rabbits after the placement of the plates based on polylactide, hydroxyapatite and tricalciumphosphate onto femur diaphysis of the femur to evaluate the implant's impact on the organism of animals. In 30 days following the implantation, the glycoproteins content in the blood of rabbits was increased by 87.5 %, chondroitin sulphates nearly doubled (in 2.5 times), alkaline phosphatase grew up by 31.7 % compared with the control group. In 90 days, the content of chondroitin sulphates and alkaline phosphatase was found to be by 22.5 % and 9.2 % lower than in 30 days. In the second group of rabbits in 30 days, the serum glycoprotein content increased by 30.4 %, chondroitin sulphates increased by 72.1 %, alkaline phosphatase activity increased by 15.9 % compared with the control group. In 90 days after the implantation, the content of glycoproteins was identical to that of the control group level. The content of chondroitin sulphates increased by 26.2 %, and the alkaline phosphatase activity did not change. The content of glycoproteins in I group of animals on the 30th day of observation was higher by 43.8 % compared with II group, chondroitin sulphates were higher by 47.6 % and alkaline phosphatase activity was higher by 13.7 % than that in the second group. On 90th day, the content of glycoproteins did not differ from those in I and II group, but the content of chondroitin sulphates was higher in I group by 55.8 %, alkaline phosphatase activity – by 15.9 % compared to the II group of the rabbits. The biochemical markers of liver and kidney in both groups have not been changed. The dynamics of biochemical markers indicates a faster recovery of damaged bone tissue at the site of implantation of the plates made of polylactide, hydroxyapatite and tricalcium phosphate.Документ Біохімічні маркери сполучної тканини у сироватці крові щурів після імплантації біополімеру на основі полілактиду(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Макаров, В. Б.; Морозенко, Д. В.; Леонтьєва, Ф. С.; Макаров, В. Б.; Морозенко, Д. В.; Леонтьева, Ф. С.; Makarov, V. B.; Morozenko, D. V.; Leontieva, F. S.У статті розглядається визначення в експерименті змін біохімічних маркерів сироватки крові щурів для оцінки перебігу регенерації кісткової тканини після імплантації біополімеру на основі полілактиду. Тваринам проводили імплантацію штифтів з L-полімолочної кислоти у стегнову кістку. Експеримент було проведено на 38 щурах-самцях, вік тварин – 4,5 місяці. На кожному терміні спостереження у щурів (n=7) відбирали кров для дослідження – на 15, 30, 90, 180 та 270 до- бу після імплантації. Контрольну групу тварин складали інтактні щури (n=3). Вміст глікопротеїнів у сироватці крові щурів на 15 добу після імплантації був збільшений на 23,0 %, на 30 добу – на 15,9 %, на 90 добу – на 14,3 % порівняно з показником контрольної групи. Вміст хондроїтинсульфатів був збільшений на 53,8 % порівняно з показником контрольної групи лише на 15 добу після імплантації, на більш пізніх термінах спостереження показник не відрізнявся від контрольної групи. Активність лужної фосфатази була підвищеною порівняно з контрольною групою на 15 та 30 добу на 53,9 % та 25,2 % відповідно. Підвищена активність лужної фосфатази на 15 та 30 добу також пов’язана із підвищенням активності остеобластів на початкових стадіях регенерації. Вміст хондроїтинсульфатів збільшувався внаслідок запально-регенеративних процесів у кістковій тканині після імплантації, проте вже на 30 добу був вже у межах норми, що вказував на нормальний перебіг відновлення кісткової тканини після імплантації біополімеру на основі полілактиду. Таким чином, зміни біохімічних маркерів сполучної тканини у сироватці крові щурів після імплантації біополімеру на основі полілактиду відповідають процесу післяопераційного відновлення і регенерації пошкодженої кісткової тканини; This article highlights the changes in biochemical markers of blood serum in rats to evaluate the peculiarities through the course of bone tissue regeneration following the implantation of polylactide-based biopolymer. The experiment was conducted on 38 male rats, aged 4.5 months. The animals were implanted with Lpolylactic acid pins in the femoral bone. During each observation period, rats (n=7) were taken blood for examination, i.e. in the 15, 30, 90, 180, and 270 days after the implantation. The control group of animals included intact rats (n=3). The content of glycoproteins in blood serum of rats on the 15th day following the implantation was bound out to be increased by 23.0 %, on the 30th day – by 15.9%, and on the 90th day – by 14.3 % compared with the control group. The chondroitin sulfates content went up by 53.8% compared with the control group only on the 15th day after the implantation; the findings obtained at later periods of the observation did not differ from the control group. The alkaline phosphatase activity elevated compared with the control group in 15 and in 30 days by 53.9 % and 25.2 % respectively. Increased activity of alkaline phosphatase in 15 and 30 days was also associated with increased osteoblast activity in the initial stages of regeneration. The chondroitin sulphates content increased due to inflammatory and regenerative processes in the bone tissue after implantation, but on the 30th day it was found within the normal range, indicating the normal course of bone regeneration after the polylactide-based biopolymer implantation. Thus, changes in biochemical markers of connective tissue in blood serum of rats after the polylactide-based biopolymer implantation correspond to the process of postoperative recovery and regeneration of damaged bone tissue.Документ Високі «коронарні» зубці Т як рання ЕКГ-ознака тромбозу вінцевої артерії у пацієнта з дисекцією інтими та інфарктом міокарда(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Кияк, Ю. Г.; Галькевич, М. П.; Барнетт, О. Ю.; Світлик, Г. В.; Сало, В. М.; Кияк, Ю. Г.; Галькевич, М. П.; Барнетт, О. Ю.; Свитлык, Г. В.; Сало, В. М.; Kyyak, Y. H.; Halkevych, M. P.; Barnett, O. Y; Svitlyk, H. V.; Salo, V. M.Клінічне обстеження пацієнтів із гострим коронарним синдромом та ретельний аналіз електрокардіограм у більшості випадків дають змогу правильно виявити локалізацію та ступінь ураження вінцевих артерій. Проте, наявність таких факторів ризику як гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, надмірна маса тіла, тютюнопаління, зловживання алкоголем, професійні шкідливості, а також жіноча стать утруднюють клінічну і електрокардіографічну діагностику ішемічної хвороби серця через наявність у цих випадках кардіальної нейропатії, що вимагає проведення коронарографії або мультиспіральної комп ́ютерної томографії. Приведено клінічний випадок, коли на фоні токсичного впливу професійних шкідливостей на міокард були відсутні типові електрокардіографічні зміни для гострого коронарного синдрому, за наявності високих «коронарних» зубців Т як еквівалент елевації сегмента ST. Це було зумовлено, токсичним впливом тютюнового диму на міокард і вінцеві артерії та призвело до порушення процесів реполяризації в міокарді з появою «гігантських» зубців ТV1-V4 (замість елевації сегмента ST) і вкорочення інтервалу QTIII, aVR, як показника загрози раптової смерті. Цим змінам сприяла дисекція передньої міжшлуночкової гілки лівої вінцевої артерії, причиною якої були, очевидно, професійні шкідливості і куріння.; Клиническое обследованиепациентов с острым коронарным синдромом и тщательный анализ электрокардиограммы в большинстве случаев позволяют правильно выявить локализацию и степень поражения венечных артерий. Однако наличие таких факторов риска как гипертоническая болезнь, сахарный диабет, избыточная масса тела, курение, злоупотребление алкоголем, профессиональные вредности, а также женский пол затрудняют клиническую и электрокардиографическую диагностику ишемической болезни сердца из-за наличия в этих случаях кардиальной нейропатии, что требует проведения коронарографии или мультиспиральной компьютерной томографии. Приведено клинический случай, когда на фоне токсического воздействия профессиональных вредностей на миокард отсутствовали типичные электрокардиографические изменения для острогокоронарногосиндрома, при наличии высоких «коронарных» зубцов Т как эквивалент элевации сегмента ST. Это было обусловлено, токсическим воздействием табачного дыма на миокард и венечные артерии и привело к нарушению процессов реполяризации в миокарде с появлением «гигантских» зубцов ТV1-V4 (вместо элевациии сегмента ST) и укорочение интервала QTIII, aVR, как показателя угрозы внезапной смерти. Этим изменениям способствовала диссекция передней межжелудочковой ветви левой венечной артерии, причиной которой были, очевидно, профессиональные вредности и курение.; In all cases of coronary artery disease (CAD) it is necessary to visualize the state of the coronary arteries (CA). It is advisable to make a correlation between the ECG manifestations of myocardial ischemia and the state of CA according to the results of coronary angiography in order to improve the diagnosis in outpatient settings and timely diagnosis of the disease. The aim of the study was to reveal the correlation between ECG changes and the results of angiography in patients with acute coronary symptom (ACS) to improve diagnosis and to optimize treatment of these cases. We examined 42 patients with acute myocardial infarction with ST elevation(STEMI) that was detected by angiography. Clinical examination of patients with ACS and thorough ECG analysis in most cases allowed us to identify the localization and the severity of CA damage. However, such risk factors as hypertension, diabetes mellitus, overweight, tobacco smoking, alcohol abuse, occupa-tional hazards, as well as female sex complicate making clinical and ECG diagnosis of coronary artery disease due to the presence of cardiac neuropathy in these cases, requiring angiography or computerized to-mography for detailed imaging. For example, we present a clinical case where myocardial damage developed during the exposure to toxic substances at patient's occupation; there were no ECG changes typical for ACS, in the presence of hyper acute T-wave as the equivalent for elevation of the ST segment. This was due to the toxic effect of tobacco smoke that damaged myocardium and CA and led to a deterioration of the processes of myocardial repolarization with the appearance of "giant" ТV1-V4waves (instead of ST segment elevation) and a shortening QTIII, aVRinterval as an indicator of risk for sudden death. These changes were facilitated by the dissection of the LAD, which was apparently related due to occupational hazards and smok-ing. Conclusions. The presence of hyper acute T-waves on the ECG may sometimes indicate acute occlu-sion of CA and be the equivalent of ST segment elevation in the presence of STEMI, as in the described case requiring CT scan, and sometimes – procedure of immediate revascularization. The combination of several risk factors for CAD in the presence of concomitant illnesses and harmful lifestyle habits including occupational hazards often complicates the clinical and ECG diagnosis of ACS and requires more frequent use of visualizing techniques for the CA study, in particular ECG or CT scanning.Документ Влияние острой постнатальной и смешанной гипоксии на показатели массы печени и антропометрические показатели крысят в постнатальном онтогенезе(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Шерстюк, С. А.; Зотова, А. Б.; Храмова, Т. А.; Шерстюк, С. О.; Зотова, А. Б.; Храмова, Т. О.; Sherstiuk, S. A.; Zotova, A. B.; Khramova, T. A.Целью настоящегоисследования явилось изучение показателей массы печени и антропометрических показателей крысят в 1-е, 14-е и 35-е сутки постнатального онтогенеза, подвергшихся влиянию острой постнатальной и смешанной гипоксии. В ходе исследования проведен эксперимент на крысах линии WAG и крысах популяции «черный капюшон» по моделированию высокогорной гипоксии. В 1-е сутки постнатального развития масса и длина тела крысят в группе смешанной гипоксии была сниженной на 7,73% и 8,35% соответственно, по сравнению с контрольной группой. К 14-м суткам разница в массе и длине тела между контролем и опытом составляла 7,38% и 4,4%.На 35-е сутки после рождения данные показатели в группе смешанной гипоксии в целом достигали нижних границ показателей контрольной группы. У крысят группы смешанной гипоксии происходило компенсаторное увеличение абсолютной и относительной массы печени, которое сохранялось в 1-е, 14-е и 35-е сутки жизни. В группе острой постнатальной гипоксии в первые сутки эксперимента отмечалось умеренное увеличение массы печени, а на 14-е и 35-е сутки достоверных отличий данных показателей по сравнению с группой контроля не выявлено; Метою цього дослідження було вивчення показників маси печінки і антропометричних показників щурят в 1-у, 14-у і 35-у добу постнатального онтогенезу, що були піддані впливу гострої постнаталь- ної та змішаної гіпоксії. В ході дослідження проведено експеримент на щурах лінії WAG і щурах популяції «чорний капюшон» по моделюванню високогірної гіпоксії. У 1-у добу постнатального розвитку маса і довжина тіла щурят в групі змішаної гіпоксії була зниженою на 7,73% і 8,35% відповідно, в порівнянні з контрольною групою, на 14-у добу різниця в масі і довжині тіла між контролем і дослідом становила 7,38% і 4,4%. На 35-у добу після народження дані показники в групі змішаної гіпоксії в цілому досягали нижньої межі показників контрольної групи. У щурят групи змішаної гіпоксії відбувалося компенсаторне збільшення абсолютної і відносної маси печінки, яке зберігалося в 1-у, 14-у і 35-у добу життя. У групі гострої постнатальної гіпоксії в 1-у добу експерименту відзначено помірне збільшення маси печінки, а на 14-у та 35-у добу достовірних відмінностей даних показників у порівнянні з групою контроля не виявлено; The aim of this research was to study the liver mass indices and anthropometric data of infant rats on the 1st, 14th and 35th days of their postnatal ontogenesis under the influence of acute postnatal and combined hypoxia. The experiment was conducted on the WAG and “black hooded” infant rats subjected to mountain hypoxia modelling. During the first 24 hours of the postnatal period the mass and length of the infant rats’ body in the combined hypoxia group decreased by 7,73% and 8,35% respectively compared with the control group. By the 14-th day the mass and length difference between the control and experiment groups reached 7,38% and 4,4%. On the 35-th day after the birth these indices in the combined hypoxia group in general reached their lower limits in the control group. The group of infants subjected to combined hypoxia showed the compensatory enlargement of absolute and relative liver mass that remained unchanged on the 1st, 14- th and 35-th days on life. On the 1st day of the experiment the acute hypoxia group showed moderate growth of liver mass indexes.Документ Вплив ангіоліну та мілдронату на інтегративні показники стійкості організму, вміст білку, морфометричні маркери в міокарді щурів при хронічній серцевій недостатності(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Нагорна, О. О.Метою роботи було визначення впливу ангіоліну порівняно з мілдронатом на інтегративні показники стану тварин, вміст білку та морфометричні маркери в міокарді щурів з хронічною серцевою недостатністю. Вплив на інтегративні показники метаболітотропних засобів (ангіоліну та мілдронату) включає в себе їх дію на життєздатність тварин, в тому числі відсоток виживших тварин, кількість рухових актів за 3 хвилини, кількість тварин з високою симптоматикою хронічної серцевої недостатності, а також ідентифікацію маси тіла в першу та 35 добу експерименту, масу серця на 35-у добу, індекс маси серця (відношення маси серця до маси тіла) на 35-у добу експерименту. Експерименти проведені на білих безпородних щурах-самцях з доксорубіциновою хронічною серцевою недостатністю. Ангіолін вводили внутрішньошлунково в дозі 100 мг/кг, мілдронат в дозі 250 мг/кг протягом 14 днів з доксорубіцином, а потім ще до 35 днів. Встановлено, що при експериментальній хронічній серцевій недостатності загинуло 65% тварин, зменшилась кількість рухових актів за 3 хвилини, підвищився індекс маси серця за рахунок збільшення ядер апоптичних та деструктивно змінених кардіоміоцитів. Також спостерігали падіння вмісту білка в цитоплазмі та мітохондріях кардіоміоцитів, а також індекса маси серця. Ангіолін в більшому ступені ніж мілдронат відновлював інтегративні показники стійкості організму при хронічній серцевій недостатності, вміст білку і морфометричні маркери в міокарді щурів; Целью работы было определение влияния Ангиолина в сравнении с милдронатом на интегративные показатели состояния животных, содержание белка и морфометрические маркеры в миокарде крыс с хронической сердечной недостаточностью. Влияние на интегративные показатели метаболитотропних средств (ангиолина и милдроната) включает в себя их влияние на изнеспособность животных, в том числе процент выживших животных, количество двигательных актов за 3 минуты, количество животных с высокой симптоматикой хронической сердечной недостаточности, а также идентификацию массы тела в первые и 35 сутки эксперимента, массу сердца на 35-е сутки, индекс массы сердца (отношение массы сердца к массе тела) на 35-е сутки эксперимента. Эксперименты проведены на белых беспородных крысах-самцах с доксорубициновой хронической сердечной недостаточностью. Ангиолин вводили внутрижелудочно в дозе 100 мг / кг, милдронат в дозе 250 мг / кг в течение 14 дней с доксорубицином, а потом еще до 35 дней. Установлено, что при экспериментальной хронической сердечной недостаточности погибло 65% животных, уменьшилось количество двигательных актов за 3 минуты, повысился индекс массы сердца за счет увеличения ядер апоптических и деструктивно измененных кардиомиоцитов. Также наблюдалось падение содержания белка в цитоплазме и митохондриях кардиомиоцитов. Ангиолин в большей степени чем милдронат восстанавливал интегративные показатели стойкости организма при хронической сердечной недостаточности, содержание белка и морфометрические маркеры в миокарде крыс; The aim of this study was to determine the effect of angiolin on integrative indicators of body status, protein content and morphometric markers in the myocardium of rats with chronic heart failure in comparison with the effect produced by mildronate. The integrative parameters produced by metabotropotropic agents (angiolin and mildronate) include their effect on the viability of animals, including the percentage of surviving animals, the number of motor acts within 3 minutes, the number of animals with high symptoms of chronic heart failure, and also the identification of body weight in the first day and on the 35th day of the experiment, heart mass on the 35th day, heart mass index (the ratio of heart weight to body weight) on the 35th day of the experiment. The experiments were performed on white mongrel male rats with doxorubicin chronic heart failure. Angiolin was administered intragastrically in a dose of 100 mg / kg, mildronate was induced in a dose of 250 mg / kg for 14 days in combination with doxorubicin, and then for up to 35 days. It was found out that 65% of animals died of the experimental chronic heart failure; the number of motor acts within 3 minutes decreased, the heart mass index increased due to the increase in the nuclei of apoptotic and destructively altered cardiomyocytes. There was also a drop in protein content in the cytoplasm and mitochondria of cardiomyocytes. Angiolin has shown more marked potential compared with mildronate in restoring integrative indicators of the body resistance to chronic heart failure, protein content and morphometric markers in the myocardium of rats.Документ Вплив дезінтоксикаційної терапії на цитокіновий профіль сироватки крові у дітей з гострим одонтогенним остеомієлітом тіла нижньої щелепи(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Доброскок, Віталіна Олексіївна; Доброскок, Виталина Алексеевна; Dobroskok, V. A.Запальні захворювання щелепно-лицевої ділянки доволі часто зустрічаються в дитячому віці, адже саме в цей період життя прослідковуються більш сприятливі умови для розвитку одонтогенних захворювань, що обумовлено фундаментальними і анатомічними особливостями будови органів і тканин дитини. В останні роки науковці все більше уваги приділяють вивченню системи цитокінової регуляції захисних реакцій організму, адже запальний процес розвивається при участі прозапальних і протизапальних цитокінів, що синтезуються безпосередньо у вогнищі запалення. Метою роботи було вивчення впливу плазмозамінного препарату «Реосорбілакт» на цитокіновий профіль сироватки крові у дітей при гострому одонтогенному остеомієліті тіла нижньої щелепи. В роботі наведено результати комплексного лікування 18 дітей віком від 7 до 12 років з гострим одонтогенним остеомієлітом тіла нижньої щелепи, яких було розділено на 2 групи порівняння. Встановлено, що в групі хворих з додатковим залученням до складу комплексної терапії інфузій «Реосорбілакту» прослідковувалась більш відчутна позитивна динаміка нормалізації рівнів проза-пальних (IL-1β, IL-6, IL-8) і протизапальних (IL-4, IL-10) інтерлейкінів в сироватці крові, що свідчить про його патогенетично спрямовану фізіологічну ефективність. Воспалительные заболевания челюстно-лицевой области довольно часто встречаются в детском возрасте, ведь именно в этот период жизни прослеживаются более благоприятные условия для развития одонтогенных заболеваний, что обусловлено фундаментальными и анатомическими особенностями строения органов и тканей ребенка. В последние годы ученые все больше внимания уделяют изучению системы цитокиновой регуляции защитных реакций организма, ведь воспалительный процесс развивается при участии провоспалительных и противовоспалительных цитокинов, синтезируе-мых непосредственно в очаге воспаления. Целью работы было изучение влияния плазмозамещающего препарата «Реосорбилакт» на цитокиновый профиль сыворотки крови у детей при остром одонтогенном остеомиелите тела нижней челюсти. В работе приведены результаты комплексного лечения 18 детей в возрасте от 7 до 12 лет с острым одонтогенным остеомиелитом тела нижней челюсти, ко-торые были разделены на 2 группы сравнения. Установлено, что в группе больных с дополнительным привлечением в состав комплексной терапии инфузий «Реосорбилакта» прослеживалась более ощутимая положительная динамика нормализации уровней провоспалительных (IL-1β, IL-6, IL-8) и проти-вовоспалительных (IL-4, IL-10) интерлейкинов в сыворотке крови, что свидетельствует о его патогенетической направленной физиологической эффективности. Inflammatory diseases of the maxillofacial area are quite common in childhood, as this period of life is described as having more favourable conditions for the development of odontogenic diseases that is deter-mined by the functional and anatomical structural features of children’s’ organs and tissues. At present scientists are increasingly focusing on the study of the cytokine regulation in protective reactions of the body, as the inflammatory process is known to develop by involving pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines synthesized directly in the inflammation focus. The purpose of this work was to study the effect of the plasma-replacing preparation "Reosorbilact" on the serum cytokine profile in children with acute odontogenic osteomyelitis of the mandibular body. The article presents the results of the integrated treatment of 18 children aged 7 –12 years with acute odontogenic osteomyelitis of the mandibular body who were divided into 2 groups for comparative analysis. It has been established that the group of the patients who got infusions of "Reosorbilact" as an additional component of the integrated therapy demonstrated more pronouncedpositive dynamics in normalizing levels of pro-inflammatory (IL-1β, IL-6, IL-8) and anti-inflammatory (IL-4, IL-10) interleukins in the blood serum that can be regarded as an evidence of its pathogenetically directed physiological efficacyДокумент Выраженность холодовой дрожи при развитии послеоперационной непреднамеренной гипотермии(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Царев, А. В.; Царьов, О. В; Tsarev, A.VСтатья посвящена современным принципам профилактики и лечения непреднамеренной послеоперационной гипотермии. Отмечено достоверное снижение выраженности послеоперационной дрожи по шкале BSAS в группе пациентов с конвекционным методом согревания (0,88±0,73 баллов) по сравнению с пассивным согреванием (6,23±1,42 баллов) (p<0,05), что указывает на эффективность конвекционной системы обогрева пациентов в предотвращении развития выраженной холодовой дрожи. Длительность времени для достижения нормотермии была достоверно меньше при использовании конвекционной системы обогрева (2,98±1,05 часов) по сравнению с группой пациентов, где было использовано пассивное согревание (6,23±1,42 часов) (p<0,05). Послеоперацион- ная дрожь, кроме дискомфорта для пациента, может быть потенциально серьезным осложнением за счет повышения потребления кислорода организмом и вызывать существенные системные сдвиги. Использование в послеоперационном периоде конвекционной системы обогрева позволяет эффективно обеспечить восстановление нормотермии, а также снизить выраженность послеоперационной холодовой дрожи. Стаття присвячена сучасним принципам профілактики і лікування ненавмисної післяопераційної гіпотермії. Відзначено достовірне зниження вираженості післяопераційного тремтіння за шкалою BSAS в групі пацієнтів з конвекційним методом зігрівання (0,88±0,73 балів) в порівнянні з пасивним зігріван- ням (6,23±1,42 балів) (p<0,05), що вказує на ефективність конвекційної системи обігріву пацієнтів в запобіганні розвитку вираженого холодового тремтіння. Тривалість часу для досягнення нормотермії була достовірно менше при використанні конвекційної системи обігріву (2,98±1,05 годин) в порівнянні з групою пацієнтів, де було використано пасивне зігрівання (6,23±1,42 годин) (p <0,05). Післяопераційне тремтіння, окрім дискомфорту для пацієнта, може бути потенційним серйозним ускладненням за рахунок підвищення споживання кисню організмом і викликати істотні системні зрушення. Використання в післяопераційному періоді конвекційної системи обігріву дозволяє ефективно забезпечити відновлення нормотермії, а також понизити вираженість післяопераційного холодового тремтіння. The article is devoted to modern principles of prevention and treatment of unintended postoperative hypothermia. There was a significant decrease in the severity of postoperative tremor on the BSAS scale in the group of patients with convection heating (0.88 ± 0.73 points) compared with passive warming (6.23 ± 1.42 scores) (p <0.05) that indicates the effectiveness of the convection heating system of patients in preventing the development of severe cold shaking. The duration of time to achieve normothermia was significantly lower when using convection heating system (2.98 ± 1.05 hours) compared with the group of patients who exposed to passive warming (6.23 ± 1.42 hours) (p <0.05 ) Post-operative tremor, besides discomfort for the patient, can be a potential serious complication by increasing the oxygen intake of the body and causing significant systemic changes. The use in the postoperative period of the convection heating system allows medical team to restore the normothermia effectively, as well as to reduce the severity of postoperative cold tremor.Документ Генотипи генів VEGF,TNF-Α та TNF-Β у хворих на рак сечового міхура у стадії T2N0M0 та їх зв'язок із ступенем неоплазії пухлини(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Федевич, В. С.; Федевич, В. С.; Fedevych, V. S.Метою роботи було визначити поліморфізм генотипів генів VEGF, TNF-α та TNF-β у хворих на рак сечового міхура у стадії T2N0M0 та їх зв'язок із ступенем неоплазії G. У дослідження залучено 30 хворих на рак сечового міхура у стадії T2N0M0. Із 30 хворих було 20 чоловіків та 10 жінок. Вік чоловіків складав 50,3±6,1 жінок - 59,3±5,0 років. 50 здорових осіб склало контрольну групу, гендерні особливості та вік відповідав показникам хворих на рак сечового міхура. Ступінь неоплазії G1 у хворих ізраком сечового міхура у стадії T2N0M0 виявлено у 3 (10%) хворих, ступінь G2 - у 21 (70%) пацієнтів, ступінь G3 - у 6(20%) пацієнтів. Співвідношення генотипів GG/GC/CC гену VEGF ухворих на рак сечового міхура у стадії T2N0M0 становить 53,3%/26,7%/20%, у здорових відповідно 43,3%/46,7%/10%. Співвідношення генотипів GG/GA/AA гену TNF-α у хворих на рак сечового міхура у стадії T2N0M0 склало 53,3%/46,7%/0%, у контрольній групі (здорові) - відповідно 48%/50%/2%. Співвідношення генотипів ТТ/ТС/СС гену TNF-β у хворих на рак сечового міхура у стадії Т2склало 10%/53,3%/36,7%, у контрольній групі - відповідно 13,3%/50%/36,7%; Целью работы было определить полиморфизм генотипов генов VEGF, TNF-α та TNF-β у больных с раком мочевого пузыря в стадии T2N0M0 и их связь со степенью неоплазии G. В исследование включено 30 больных с раком мочевого пузыря в стадии T2N0M0. Из 30 больных было 20 мужчин и 10 женщин. Возраст мужчин составлял 50,3±6,1 женщин - 59,3±5,0 лет. 50 здоровых лиц вошли в контрольную группу, гендерные особенности и возраст отвечали показателям больных с раком мочевого пузыря. Степень неоплазии G1 у больных с раком мочевого пузыря в стадии T2N0M0 выявлена у 3 (10%) больных, степень G2 - у 21 (70%) пациента, степень G3 - у 6 (20%) пациентов. Соотношение генотипов GG/GC/CC гену VEGF у больных с раком мочевого пузыря в стадии T2N0M0 представляет 53,3%/26,7%/20%, у здоровых соответственно - 43,3%/46,7%/10%. Соотношение генотипов GG/GA/AA гена TNF -α у больных с раком мочевого пузыря в стадии T2N0M0 составило 53,3%/46,7%/0%, в контрольной группе (здоровые) – соответственно, 48%/50%/2%. Соотношение генотипов ТТ/ТС/СС гена TNF -β у больных с раком мочевого пузыря в стадии Т2 составило 10%/53,3%/36,7%, в контрольной группе - соответственно 13,3%/50%/36,7%; The aim of this study was to determine the polymorphism of genotypes of VEGF, TNF-α and TNF-β genes in patients with bladder cancer in T2N0M0 stage and their relation to the grade of neoplasia G. The test group involved 30 patients (20 men and 10 women) with bladder cancer in T2N0M0 stage. The age of тmen was 50.3 ± 6.1, of women - 59.3 ± 5.0 years. 50 healthy individuals made up a control group; gender characteristics and age were identical to those of the test group. The grade of neoplasia G1 in the patients with bladder cancer in the T2N0M0 stage was detected in 3 (10%) patients, G2 grade - in 21 (70%) patients, G3 grade - in 6 (20%) patients. The ratio of GG / GC / CC gene of the VEGF gene in the patients with bladder cancer in the T2N0M0 stage is 53.3% / 26.7% / 20% respectively, in healthy subjects was 43,3%/46,7%/10%, respectively. The ratio of GG / GA / AA genotypes of TNF-α gene in the patients with bladder cancer in the T2N0M0 stage was 53.3% / 46.7% / 0%, in the control group (healthy), respectively, 48%/50%/2%. The ratio of TT / TC / SS genotypes of TNF-β gene in patients with PCM in the T2 stage was 10% / 53.3% / 36.7%, in the control group, respectively, 13.3% / 50% / 36.7%.Документ Деякі мотиваційні моменти в формуванні майбутнього фахівця-невролога(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Єхалов, В. В.; Мізякіна, К. В.; Ехалов, В. В.; Мизякина, Е. В.; Ekhalov, V. V.; Mizyakina, K. V.Проблема мотивації пов’язана з тим, що механізми саморегуляції та самокерування вже діють, але формування особистості студента, його чіткої спрямованості ще не склалося. Необхідна умова для створення інтересу до змісту навчання та до власної навчальної діяльності – можливість проявляти в процесі навчання розумову самостійність та ініціативність, але за наявності відмінної підготовки теоретичних знань. Студенти оцінюють навчальний процес у ВНЗ з точки зору своїх особистих потреб, цілей, установок, цінностей, тощо. А вони найчастіше відрізняються від головної мети навчання - підготовки фахівця. У студентів домінуючим є мотив досягнень (прагматичний). Їх діяльність спрямована, перш за все, на отримання кінцевого результату певного рівня. Сам процес вирішення навчальних завдань набуває для них значення лише в силу його співвідношення з кінцевим результатом (отримання оцінки, здача заліку, іспиту, отримання диплома тощо). Не викликає сумніву той факт, що у будь-якого викладача нерідко виникає проблема формування в студентів позитивної мотивації щодо навчання взагалі й до свого предмету зокрема. Самостійне вирішення складних клінічних задач з використання новітніх технологій можливе тільки при спільних зусиллях викладачів різних дисциплін. Впровадження міждисциплінарних завдань підвищує рівень засвоєння базових наук та в подальшому клінічних дисциплін, відповідність соціальним вимогам сьогодення. Вирішення даних задач потребує згадування набутих знань, а як результат, їх закріплення в подальшому застосуванні. Проблема мотивации связана с тем, что механизмы саморегуляции и самоуправления уже действуют, но формирование личности студента, его четкой направленности еще несложилось. Необходимое условие для создания интереса к обучению и к собственной учебной деятельности – возможность проявлять в процессе обучения самостоятельность и инициативу при наличии отличной теоре-тической подготовки. Студенты оценивают учебный процесс в ВУЗе с точки зрения своих личных потребностей, целей, установок, ценностей, и др. А они зачастую отличаются от главной цели обучения – подготовки специалиста. У студентов доминирующим является мотив достижения (прагматический). Их деятельность направлена, прежде всего, на получение конечного результата определенного уровня. Сам процесс решения учебных задач приобретает для них значение только в силу его соотношения с конечным результатом (получение оценки, сдача зачета, экзамена, получение диплома и т.д.). Не вызывает сомнения тот факт, что у любого преподавателя возникает проблема формирования у учащихся позитивной мотивации к обучению в общем и непосредственно к своему предмету. Самостоятельное решение сложных клинических задач и оперирование новейшими технологиями возможно только при совместных усилиях преподавателей различных дисциплин. Внедрение междисциплинарных заданий повышает уровень освоения базисных наук и в дальнейшем клинических дисциплин, и умение соответствовать социальным запросам сегодняшнего времени. Решение данных задач требует обновления в памяти приобретённого материала, а, следовательно, и закрепления его в даль-нейшем использовании. The issue of motivation is attributed to the fact that self-regulatory and self-management mechanisms have been activated while construction of student’s identity and formation of his/her commitments are still ongoing. The prerequisite for the students to be interested in studies content and self-learning includes an opportunity to demonstrate intellectual independence and leadership supported by sound theoretical background. The students evaluate teaching and learning activities in the higher educational settings through the lens of their own needs, aims, goals, values, which, in most cases, differ from the main objective consisting in training a professional. The students’ priority is an achievement (pragmatic point). First of all, they are focused on the outcome of a certain level. Performing educational tasks is important for them only due to its correlation with the outcome (to be well-rated, to pass exams, to get a degree). It is beyond any doubts that any educator has to face the problem of making students positively motivated in learning particular disciplines. The opportunity to solve complex clinical tasks autonomously using novel technologies can be provided only through a synergy of teaching efforts by all educators. Adoption of cross-disciplinary tasks can improve achievements in basic knowledge and clinical sciences rising to modern social challenges. Solving this problem requires recalling the knowledge gained and, consequently, its reinforcement through further deployment.Документ Дистанційні (online) курси як основа самостійної роботи студентів в умовах кредитно-модульної системи навчання(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Шеховцева, Т. Г.; Долінна, М. О.; Кравченко, Т. В; Шеховцева, Т. Г.; Долинная, М. А.; Кравченко, Т. В.; Shekhovtseva, T. G.; Dolinna, M. О.; Kravchenko, Т. V.У зв'язку з неухильним зменшенням аудиторного навчального часу та розвитком інформаційних технологій виникла необхідність в оптимізації самостійної роботи студента. Мета: оцінка застосування дистанційних (оnline) курсів як форми самостійної роботи і методу мотивації студентів до навчання. Матеріал та методи дослідження. Об’єктом дослідження були студенти Запорізького державного медичного університету. Основні методи: теоретичний аналіз науково-методичної літератури та власний досвід застосування дистанційних (оnline) курсів. Результати та їх обговорення. Основним мотивуючим чинником організації самостійної роботи студента має бути спрямованість на використання професійно орієнтованого матеріалу та отримання власного досвіду. Дистанційне навчання не тільки розширює можливості для отримання якісної професійної освіти, але й дає можливість урізноманітнити навчальний процес, що також є фактором підвищення інтересу до дисципліни та мотивації. Створення та впровадження в навчальний процес дистанційних (оnline) курсів з різних дисциплін активно використовується в Запорізькому державному медичному університеті. Це дає можливість надати учневі доступ до більшої кількості додаткового матеріалу, яким він може скористатися безпосередньо під час навчання чи в майбутньому, забезпечує новий підхід до представлення інформації, завдань, визначення конкретних питань для обговорення кожної теми. Висновок: впровадження дистанційних (оnline) курсів у навчальний процес як основи самостійної роботи є ефективним і створює найбільшу мотивацію до активізації самостійної роботи студента. Можливість вибору дисципліни та зручний доступ до навчання робить цю модель зажаданою як для студентів так і для викладачів. В связи с неуклонным уменьшением аудиторного учебного времени и развитием информационных технологий возникла необходимость в оптимизации самостоятельной работы студента. Цель: оценка применения дистанционных (оnline) курсов как формы самостоятельной работы и метода мотивации студентов к обучению. Материал и методы исследования. Объектом исследования были студенты Запорожского государственного медицинского университета. Основные методы: теоретический анализ научно-методической литературы и собственный опыт применения дистанционных курсов. Результаты и их обсуждение. Основным мотивирующим фактором организации самостоятельной работы студента должна быть направленность на использование профессионально ориентированного материала и получение собственного опыта. Дистанционное обучение не только расширяет возможности для получения качественного образования, но и дает возможность разнообразить учебный процесс, что также является фактором повышения интереса к дисциплине. Создание и внедрение в учебный процесс дистанционных (оnline) курсов по различным дисциплинам активно используется в Запорожском государственном медицинском университете. Это дает возможность студенту получить доступ к большему количеству дополнительного материала, которым он может воспользоваться не-посредственно во время обучения или в будущем. Вывод: внедрение дистанционных (оnline) курсов в учебный процесс в качестве основы самостоятельной работы является эффективным и повышает мотивацию к активизации самостоятельной работы студента. Возможность выбора дисциплины иудобный доступ к обучению делает эту модель востребованной среди студентов и преподавателей. The steady decrease in the classroom time on the one hands, and the development of information tech-nologies on the other rouses the necessity to improve and to modernize the independent students’ work. Purpose: to evaluate the application of distance (online) courses as a form of independent work and a method to motivate students’ learning. Material and methods included the analysis of the relevant scientific and methodological literature and own experience in applying distance courses. Students of the Zaporizhzha State Medical University were the object of the study. Results and discussion. The main motivating factor in organizing students’ independent work should be focused on using profession-centred material and obtain-ing new experience. Distance education does not only expand opportunities in getting a quality education, but also provides an opportunity to diversify the learning process, which is known as one of the factors stimulating the interest in disciplines. The development and introduction of distance (on-line) courses in various disciplines in the educational process is actively used in the Zaporizhzha State Medical University. This al-lows the student to gain access to novel additional material, which they can use directly during training or in their future practice. Conclusion: implementing distance (online) courses in the learning as a basis for inde-pendent work is effective tool that increases the students’ motivation to enhance learning. The choice of disciplines, self-pace and convenient access to training makes this model in demand among students and teachers.Документ Досвід застосування лазерних технологій в ортодонтичній практиці та аспекти їх подальшої модифікації(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Гончарук-Хомин, М. Ю.; Гончарук-Хомин, М. Ю.; Goncharuk-Khomyn, M. Yu.В стоматологічній практиці невирішеним залишається питання оптимізації підходу використання лазера під час ортодонтичного переміщення зубів, а саме регулювання вихідних показників лазерного апарату, тривалості та періодичності його дії, та можливої модифікації даних параметрів з метою покращення результатів ятрогенних ортодонтичних втручань. Мета дослідження - проналізувати результати застосування лазерної терапії в ортодонтичній практиці, зокрема у ви-падках контрольованого переміщення одиниць зубного ряду на основі попередньо опублікованих даних та обґрунтувати доцільність подальшої модифікації вищезгаданого методу з метою оптимізації процесу комплексного лікування. Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження впливу лазерного випромінювання під час ортодонтичного переміщення зубів можна розділити на три взаємозалежні аспекти: безпосередній вплив лазера на прискорення процесу руху одиниць зубного ряду; вплив лазера на купірування больових відчуттів під час ортодонтичного лікування; вплив лазера з метою профілактики рецидивів ортодонтичної патології. Очевидно, що варіативність показників ефективності застосування лазерного випромінювання з метою прискорення ортодонтичного переміщення одиниць зубного ряду може бути пов'язана з впливом цілого ряду факторів. Визначальними серед них є вихідні умови та тип лазерного апарату. Результати попередніх досліджень свідчать, що зміна діапазону довжини хвилі, потужності та інтенсивності випромінювання впливає не тільки на діапазон показників кінцевого корисного результату, а й в принципі на можли-вість досягнення такого. Дані попередніх систематичних оглядів свідчать, що якість доказів, отриманих в ході аналізу рандомізованих контрольованих досліджень, присвячених вивченню питання доцільності використання лазерної терапії для купірування больових відчуттів в ході ортодонтичного втручання та профілактики рецидиву ортодонтичної патології, є недостатньою для формулювання однозначних висновків, хоча у порівнянні із плацебо-групами відмічається позитивний вплив лазеротерапії. Висновок. За даними попередньо проведених досліджень рівень акселерації ортодонтичного переміщення зубів із додатковим застосуванням дії лазера може сягати 30-100%. Для остаточного впровадження лазерних технологій в ортодонтичну практику необхідно не тільки забезпечити подальше дослідження впливу лазеру на тканини організму, а й остаточно встановити роль вихідних параметрів лазерної установки на клінічну ефективність застосовуваного методу. Останнє можливе лише в умовах постійного вдосконалення лазерних апаратів, розробки оригінальних підходів та алгоритмів їх застосування. З точки зору перспективи подальших розробок найбільш оригінальна модель лазерного апарату була описана в публікації Савченко О.В. (2017), в якій автором запропоновано нову клінічно-ефективну та конструктивно-мобільну структуру системи, що характеризувалася низкою оригінальних вдосконалених впроваджень, що дозволяють не тільки розширити застосування лазерних технологій в стоматології загалом, а й враховують ди-намічний розвиток технічних складових елементів даних апаратів з можливістю їх періодичного вдосконалення та заміни на етапі індивідуалізації модифікованих алгоритмів лікування, виходячи із наявних фактів доказової бази попередньо проведених систематичних досліджень. В стоматологической практике нерешенным остается вопрос оптимизации подхода использования лазера во время ортодонтического перемещения зубов, а именно регулирование выходных показателей лазерного аппарата, продолжительности и периодичности его действия, и возможной модификации данных параметров с целью улучшения результатов ятрогенных ортодонтических вмешательств. Целью исследования было проанализировать результаты применения лазерной терапии в ортодонтической практике, в частности, в случаях контролируемого перемещения единиц зубного ряда на основе ранее опубликованных данных и обосновать целесообразность дальнейшей модификации вышеупомянутого метода с целью оптимизации процесса комплексного лечения. Результаты и их об- суждение. Исследование воздействия лазерного излучения во время ортодонтического перемещения зубов можно разделить на три взаимосвязанные аспекты: непосредственное влияние лазера на ускорение процесса движения единиц зубного ряда; воздействие лазера на купирование болевых ощуще- ний во время ортодонтического лечения; воздействие лазера с целью профилактики рецидивов ортодонтической патологии. Очевидно, что вариативность показателей эффективности применения лазерного излучения с целью ускорения ортодонтического перемещения единиц зубного ряда может быть связана с влиянием целого ряда факторов. Определяющими среди них исходные условия и тип лазерного аппарата. Результаты предыдущих исследований свидетельствуют, что изменение диапазона длины волны, мощности и интенсивности излучения влияет не только на диапазон показателей коне- чного полезного результата, но и в принципе на возможность достижения такого. Данные предыдущих систематических обзоров свидетельствуют, что качество доказательств, полученных в ходе анализа рандомизированных контролируемых исследований, посвященных изучению вопроса целесообразности использования лазерной терапии для купирования болевых ощущений в ходе ортодонтического вмешательства и профилактики рецидива ортодонтической патологии, недостаточно для формулирования однозначных выводов, хотя по сравнению с плацебо-группами отмечается положительное влияние лазеротерапии. Вывод. По данным предварительно проведенных исследований, уровень акселерации ортодонтического перемещения зубов с дополнительным применением действия лазера может достигать 30-100%. Для окончательного внедрения лазерных технологий в ортодонтическую практику необходимо не только обеспечить дальнейшее исследование влияния лазера на ткани организма, но и окончательно установить роль выходных параметров лазерной установки на клиническую эффективность применяемого метода. Последнее возможно только в условиях постоянного совершенствования лазерных аппаратов, разработки оригинальных подходов и алгоритмов их применения. С точки зрения перспективы дальнейших разработок, наиболее оригинальная модель лазерного аппарата была описана в публикации Савченко О.В. (2017), в которой автором предложено новую кли- нически эффективную и конструктивно-мобильную структуру системы, что характеризовалась рядом оригинальных усовершенствованных разработок, позволяющих не только расширить применение лазерных технологий в стоматологии целом, но и учитывать динамичное развитие технических состав- ляющих элементов данных аппаратов с возможностью их периодического совершенствования и замены на этапе индивидуализации модифицированных алгоритмов лечения, исходя из имеющихся фактов доказательной базы предварительно проведенных систематических исследований. The issue to improve the laser techniques during orthodontic tooth movements, and namely the regulation of the output values of the laser apparatus, the duration and frequency of its operation, and the possible modification of these parameters in order to improve the results of iatrogenic orthodontic interventions remain unresolved in current dental practice. The purpose of the study was to analyze the results of the laser therapy used in orthodontic practice, particularly in cases of controlled teeth movement on the basis of published data and to substantiate the appropriateness of further modification of the above-mentioned method in order to improve the process of complex treatment. The study of the laser effect during orthodontic movement of teeth can be divided into three interrelated aspects: the direct impact of the laser on the acceleration of the teeth movement; the effect of laser to get relief of pain during orthodontic treatment; the effect produced by laser to prevent relapses of orthodontic pathology. It is obvious that the variability of the indicators of the efficiency of laser influence in order to accelerate the orthodontic movement of teeth can be related to the summation action of a number of factors. Among such determinants there are the initial conditions and the type of laser apparatus. The results of previous studies indicate that the change in the wavelength range, power and intensity affects not only the range of the final positive result, but also, the ability to achieve such result. Data of previous systematic reviews point out the quality of the evidence obtained during the analysis of randomized controlled trials carried out to study the appropriateness of using laser therapy for relieving pain during orthodontic treatment and for preventing relapses of orthodontic pathology is not sufficient to formulate unambiguous findings, although compared with placebo groups we can find some positive effect of laser therapy. According to preliminary studies, the level of acceleration of orthodontic teeth movement with additional application of laser can reach 30-100%. For the final introduction of laser technologies in orthodontic practice, it is necessary not only to provide further research on the influence of the laser on the tissues of the body, but also finally to determine the role of the output parameters of the laser on the clinical effectiveness of the method. This is possible only in conditions of continuous improvement of laser devices, the development of original approaches and algorithms for their application. In terms of the further development perspective, the most original model of the laser device was described in the publication of Sevchenko O.V. (2017), in which the author proposed a new clinically effective and portable structure of the system, characterized by a number of original upgraded implementations that enable not only to expand the application of laser technologies in dentistry in general, but also to take into account the dynamic development of the technical components of these devices with the ability of their periodic improvement and replacement at the stage of choosing modified patient-centred treatment algorithms, based on available evidence base of provided systematic research.Документ Діагностичні аспекти оцінки якості життя хворих, що перенесли черепно-мозкову травму(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Новак, А. С.Наслідки черепно-мозкової травми надзвичайно різноманітні, виникають у 30-96% випадків ЧМТ та залежать як від важкості первинного пошкодження, так і від вторинних пошкоджень, а також від плину відновлення. Вивчення якості життя хворих, що базується на суб'єктивній думці хворого про власний психологічний, фізичний, соціальний стани і духовне благополуччя, є важливим діагностичним аспектом наслідків черепно-мозкової травми. Мета: вивчити діагностичні аспекти оцінки яко-сті життя хворих, що перенесли черепно-мозкову травму. Матеріали та методи: Обстежено 60 хворихіз наслідками черепно-мозкової травми легкого та середнього ступеня тяжкості (40 та 20 осіб відповідно), що перебували на стаціонарному лікуванні у неврологічному та нейрохірургічному відділеннях КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня «ЦЕМД та МК». Контрольну групу склали 15 практично здорових осіб відповідного віку. Використовували клініко-неврологічне обстеження, психодіагностичні методи, шкали-опитувальники SF-36 та EQ-5D. Отримані результати підлягали статистичній обробці. Результати: При обстеженні хворі всіх груп скаржилися переважно на загальну слабкість (96,25%); головний біль (94,38%); запаморочення (92,5%); хиткість при ходьбі (78,13%); апатію і порушення сну (76,88%); погіршення пам’яті, уваги (50,63%); напади невмотивованої тривоги, серце-биття, ознобоподібного тремтіння (45,63%). Під час нейропсихологічного обстеження у хворих спостерігалися зниження пам'яті та уваги, що корелювало з показниками шкал-опитувальників SF-36 та EQ-5D. Висновки: Таким чином, якість життя хворих, що перенесли черепно-мозкову травму, залежить від неврологічних та психоемоційних порушень, а також ступеня тяжкості перенесеної травми; Последствия черепно-мозговой травмы чрезвычайно разнообразны и возникают в 30-96% случаях черепно-мозговой травмы и зависят как от степени тяжести первичного повреждения, так и от вторич-ных повреждений, а также от течения восстановительного периода. Изучение качества жизни больных, которое базируется на субъективном мнении пациента про собственное психологическое, физическое, социальное состояние и духовное благополучие, является важным диагностическим аспектом последствий черепно-мозговой травмы. Цель: изучить диагностические аспекты оценки качества жиз-ни больных, перенесших черепно-мозговую травму. Материалы и методы: Обследовано 60 пациентов с последствиями черепно-мозговой травмы легкой и средней степени тяжести (40 и 20 лиц соответственно), которые находились на стационарном лечении в неврологическом и нейрохирургическом отделениях КУОЗ «Областная клиническая больница «ЦЭМП и МК». Контрольную группу составили 15 практически здоровых лиц соответствующего возраста. Использовали клинико-неврологическое об-следование, психодиагностические методы, шкалы-опросники SF-36 и EQ-5D. Полученные результаты были статистически обработаны. Результаты: При обследовании больные всех групп жаловались преимущественно на общую слабость(96,25%); головную боль (94,38%); головокружение (92,5%); шаткость при ходьбе (78,13%); апатию и нарушение сна (76,88%); ухудшение памяти, внимания (50,63%); приступы немотивированной тревоги, сердцебиения, ознобоподобной дрожи (45,63%). Во время нейропсихологического обследования у больных наблюдалось ухудшение памяти и внимания, что коррелировало с показателями шкал-опросников SF-36 и EQ-5D. Выводы: Таким образом, качество жизни больных, перенесших черепно-мозговую травму зависит от неврологических и психоэмоциональных нарушений, а также от степени тяжести перенесенной травмы; The consequences of craniocerebral injuries (CCI) are extremely diverse; they occur in 30-96% of cases of CCI and depend on the severity of the primary damage and on secondary injuries, as well as on thecourse of the treatment period. Studying the quality of life of patients based on their subjective opinion about their psychological, physical, social status and spiritual well-being is an important diagnostic aspect of CCI consequences. The aim of this work was to study diagnostic aspects of evaluation of the quality of life in patients after CCI. The study comprised 60 patients with mild and moderate CCI (40 and 20 individuals, respectively) who were admitted to the neurological and neurosurgical departments of the Regional Clinical Hospital. The control group was made up of 15 healthy individuals of the relevant age. Clinical and neurological examination, psychodiagnostic methods, SF-36 and EQ-5D questionnaires were applied. The results were statistically processed. The results obtained have demonstrated the patients of all groups complained mainly of general weakness (96.25%); headache (94.38%); dizziness (92.5%); shaky walking (78.13%); apathy and sleep disruption (76.88%); deterioration of memory and attention (50.63%); attacks of unmotivated anxiety, palpitation, and shivering (45.63%). During the neuropsychological examination, the patients were found to have memory impairment and disorders of attention that correlated with the scores of the SF-36 and EQ-5D questionnaires. Thus, the quality of life of the patients who have had CCI depends on neurological and psycho-emotional disorders, and also on the severity of the trauma.Документ Застосування PRP-терапії в комплексі передопераційної підготовки до аутодермопластики при лікуванні хронічних ран(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Рибалка, Ярослав Володимирович; Рибалка, Ярослав Владимирович; Rybalka, Ya. V.Вступ. Лікування пацієнтів з хронічними ранами часто потребує проведення оперативних втручань із заміщенням дефекту шкірою власного походження – аутодермопластики, успіх якої залежить від правильно визначеного терміну операції. Матеріали і методи. Проаналізовано результат лікування 71 хворого з хронічними ранами різного ґенезу. У пацієнтів основної групи (38 пацієнтів) комплекс передопераційної підготовки доповнювався заходами PRP-терапії. Метод закриття ранового дефекту за допомогою аутодермопластики розщепленим перфорованим клаптем використовувався у 32 хворих основної групи та у 30 пацієнтів групи порівняння. Обидві досліджувані групи були поділені на підгрупи в залежності від етіологічного фактору виникнення хронічних ран. До підгруп ІА та ІІА ввійшли пацієнти з хронічними ранами на фоні артеріальної патології (14 та 12 пацієнтів відповідно). Підгрупи ІВ та ІІВ склались із пацієнтів з хронічними ранами венозної етіології (12 та 11 хворих відповідно). Пацієнти з хронічними ранами іншої етіології (післяопікові, пролежні, післяопераційні) увійшли до підгруп ІС та ІІС (12 та 10 хворих). Результати та обговорення. Застосування PRP-терапії в комплексі передопераційної підготовки до аутодермопластики скоротило терміни передопераційної підготовки рани, дозволило збільшити площу аутотрансплантату, що прижився на 15,2%, скоротити післяопераційний ліжкодень в 1,48 рази. Висновок. Комбіноване використання PRP–терапії в комплексі передопераційної підготовки до оперативного відновлювального втручання є клінічно ефективним. Застосований метод дозволив статистично значимо покращити результати лікування пацієнтів з хронічними ранами. Важливу роль в успіху аутодермопластики відіграють ретельна передопераційна підготовка ранового дефекту, яка спрямована на стимуляцію утворення грануляційної тканини та епітелізації; Введение. Лечение пациентов с хроническими ранами часто требует проведения оперативных вмешательств с замещением дефекта кожей собственного происхождения - аутодермопластики, успех которой зависит от правильно установленного срока операции. Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 71 больного с хроническими ранами различного генеза. У пациентов основной группы (38 пациентов) комплекс предоперационной подготовки дополнялся мерами PRP-терапии. Метод закрытия раневого дефекта с помощью аутодермопластики расщепленным перфори- рованным лоскутом использовался у 32 больных основной группы и у 30 пациентов группы сравнения. Обе исследуемые группы были разделены на подгруппы в зависимости от этиологического фактора возникновения хронических ран. В подгруппы IA и ІІА вошли пациенты с хроническими ранами на фоне артериальной патологии (14 и 12 пациентов соответственно). Подгруппы IС и IIB сложились из пациентов с хроническими ранами венозной этиологии (12 и 11 больных соответственно). Пациенты с хроническими ранами другой этиологии (послеожоговые, пролежни, послеоперационные) вошли в подгруппы IС и IIС (12 и 10 больных). Результаты и обсуждение. Применение PRP-терапии в комплексе предоперационной подготовки к аутодермопластике сократило сроки предоперационной подготовки раны, позволило увеличить площадь аутотрансплантата, что прижился на 15,2%, сократить послеоперационный койкодень в 1,48 раза. Вывод. Комбинированное использование PRP-терапии в комплексе предоперационной подготовки к оперативному восстановительному вмешательству клинически эффективным. Примененный метод позволил статистически значимо улучшить результаты лечения пациентов с хроническими ранами. Важную роль в успехи аутодермопластики играют тщательная предоперационная подготовка раневого дефекта, которая направлена на стимуляцию образования грануляционной ткани и эпителизации; Introduction. Treatment of patients with chronic wounds often requires surgical interventions to replace the defect with skin of their own origin, i.e. autodermoplasty (ADP), the success of which depends on the correctly established term of the operation. Materials and methods. The results of treatment of 71 patients with chronic wounds of various genesa were analyzed. In the patients of the main group (38 patients) the preoperative preparation complex was complemented with PRP-therapy measures. The method of closing the wound defect with ADP with a split perforated flap was used in 32 patients of the main group and in 30 patients of the comparison group. Both study groups were divided into subgroups, depending on the etiological factor of chronic wound (CW) occurrence. The subgroups IA and PA included patients with CW against the background of arterial pathology (14 and 12 patients, respectively). Subgroups of IP and IIB were formed by the patients having CW of venous aetiology (12 and 11 patients, respectively). Patients with CW of aetiology (post-burn, bedsores, postoperative) made up the subgroups of IP and IIS (12 and 10 patients). Results and discussion. Applying PRP-therapy in the complex of preoperative preparation for ADP shortened the period of preoperative preparation of the wound, allowed us to increase the area of the autograft, which took well by 15.2%, to reduce the postoperative staying in 1.48 times. Conclusion. Combined use of PRP - therapy in the complex of preoperative preparation for surgical restorative intervention has been proven to be clinically effective. The applied method allowed us to statistically improve the results of treatment of patients with CW. An important role in the success of ADP is played by careful preoperative preparation of the wound defect aimed at stimulating the formation of granulation tissue and epithelisation.Документ Изучение некоторых биохимических показателей, ассоциированных с патологией сосудистой системы при метаболическом синдроме(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Мустафаева, А. Г.; Алиева, Т. Т.Целью работы было изучение концентрации гомоцистеина, микроальбуминурии, фибриногена и их связь с нарушением функции почек у пациентов с метаболическим синдромом в разных возрастных группах. Проспективно обследовано 364 пациента с впервые диагностированным метаболическим синдромом в возрасте от 20 до 80 лет (200 мужчин и 164 женщин). Определение гомоцистеина, микроальбуминурии, уровня фибриногена крови, креатинина и мочевой кислоты проводили иммуноферментным методом на автоматическом анализаторе BS 200 Е (Китай-США) с использованием стандартных диагностических наборов. Наиболее высокие средние значения гомоцистеина отмечены у пациентов третьей возрастной группы, (17,9±3,5 мкмоль/л), достоверно превышающие показатели во второй и первой группах, соответственно (15,4±7,2 мкмоль/л и 9,9±0,67 мкмоль/л), р<0,001. Фибриноген имел высокие значения у пациентов третьей группы (3,9±0,36 г/л), которые достоверно превышали значения характерные для второй и первой групп пациентов, соответственно (3,68±0,3 г/л и 3,3±0,33 г/л), р<0,001. У лиц второй группы данный показатель был выше, чем у представителей первой группы (3,68±0,3 г/л относительно 3,3±0,33 г/л), р<0,001. В третьей группе среднее значение микроальбуминурии было равно 199,2±4,2 мг/л, что достоверно выше, чем во второй группе (169,3±24,2 мг/л). Отражением функции почек, помимо микроальбуминурии, является креатинин и мочевая кислота. Оба показателя имели наивысшие значения в третьей группе (107,7±2,6 ммоль/л, и 8,0±1,9 ммоль/л), превосходящие аналогичные показатели в первых двух группах, р<0,001. У пациентов с метаболическим синдромом повышение уровня фибриногена, гомоцистеина и микроальбуминурии изменяются однонаправленно с изменениями параметров отражающих функцию -функциональное состояние почек; Метою роботи було вивчення концентрації гомоцистеїну, мікроальбумінурії, фібриногену і їх зв'язок з порушенням функції нирок у пацієнтів з метаболічним синдромом в різних вікових групах. Проспективно обстежено 364 пацієнти з уперше діагностованим метаболічним синдромом у віці від 20 до 80 років (200 чоловіків і 164 жінки). Визначення гомоцистеїну, мікроальбумінурії, рівня фібриногену крові, креатиніну і сечової кислоти проводили імуноферментним методом на автоматичному аналізаторі BS 200 Е (КИТАЙ-США) з використанням стандартних діагностичних наборів. Найбільш високі середні значення гомоцистеїну відмічені у пацієнтів третьої вікової групи, (17,9±3,5 мкмоль/л), показники, що достовірно перевищують такі в другій і першій групах, відповідно (15,4±7,2 мкмоль/л і 9,9±0,67 мкмоль/л), р<0,001. Фібриноген мав високі значення у пацієнтів третьої групи (3,9±0,36 г/л), які достовірно перевищували значення, характерні для другої і першої груп пацієнтів, відповідно (3,68±0,3 г/л і 3,3±0,33 г/л), р<0,001. У осіб другої групи цей показник був вищий, ніж у представників першої групи (3,68±0,3 г/л відносно 3,3±0,33 г/л), р<0,001. У третій групі середнє значення мікроальбумінурії дорівнювало 199,2±4,2 мг/л, що достовірно вище, ніж в другій групі (169,3±24,2 мг/л). Відображенням функції нирок, окрім мікроальбумінурії, являється креатинін і сечова кислота. Обидва показники мали найвищі значення в третій групі (107,7±2,6 ммоль/л, і 8,0±1,9 ммоль/л), що перевершують аналогічні показники в перших двох групах, р<0,001. У пацієнтів з метаболічним синдромом підвищення рівня фі бриногену, гомоцистеїну і мікроальбуминурії змінюється однонапрямлено зі змінами параметрів що відбивають функцію -функціональний стан нирок; The aim of this study is to investigate the concentration of homocysteine, microalbuminuria, fibrinogen and their correlation with renal dysfunction against metabolic syndrome in patients of different age groups. 364 patients with newly diagnosed metabolic syndrome aged from 20 to 80 years, (200 men and 164 women) were prospectively examined. The assessment of homocysteine, microalbuminuria, blood fibrinogen, and creatinine and uric acid levels was performed by an enzyme immunoassay on the BS 200 E automatic analyzer (China-USA) using standard diagnostic kits. The highest average homocysteine values (17.9±3.5 μmol/L) found out in the patients of the third group were significantly higher than the values in the second and the first groups, respectively (15.4±7.2 μmol/L and 9.9±0.67 μmol/L), p<0.001. Fibrinogen was of high values in patients of the third group (3.9±0.36 g/l) that significantly exceeded the values of the second and first groups of the patients, respectively (3.68±0.3 g/l and 3.3±0.33 g/l), p<0.001. In the individuals of the second group, this index was higher than in the representatives of the first group (3.68±0.3 g/l relative to 3.3±0.33 g/l), p<0.001. In the third group, the mean microalbuminuria value was 199.2±44.2 mg/l that is significantly higher than in the second group (169.3±24.2 mg/l). Besides microalbuminuria, other manifestations of the kidneys function are presented by values of creatinine and uric acid. Both parameters had the highest values in the third group (107.7±2.6 mmol/L, and 8.0±1.9 mmol/L), exceeding those in the first two groups, p<0.001. The patients with metabolic syndrome demonstrate that an increase in fibrinogen, homocysteine and microalbuminuria changes unidirectionally with changes in parameters manifesting functioning and functional state of the kidneys.Документ Клінічні критерії стратифікації екзогенного (Ige-залежного) та ендогенного (IGE-незалежного) атопічного дерматиту у дорослих(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Деркач, Н. В.; Derkach, N. V.Метою дослідження стало вивчення клінічних критеріїв для стратифікації екзогенного та ендогенного атопічного дерматиту у дорослих за допомогою кроссекційного дослідження.У дослідження було включено 96 дорослих хворих на атопічний дерматит. Групу контролю склали 90 здорових волонтерів. Робота виконувалась як кроссекційне дослідження з аналізом клінічних показників.За даними крос-секційного дослідження було встановлено, що частота екзогенного атопічного дерматиту становить 35,4%, ендогенного –64,6%. Для ендогенного, на відміну від екзогенного, ато-пічного дерматиту характерним є більш пізніший вік пацієнтів та початок розвитку хвороби. Такі клінічні параметри як співвідношення жінок до чоловіків, тяжкість захворювання (індекс SCORAD), якість життя (індекс DLQI), тривалість хвороби, кількість загострень за останній рік, спадковість та присутність супутніх захворювань не показали достовірних відмінностей між екзогенним та ендогенним атопічним дерматитом. Додатковими клінічними критеріями для стратифікації екзогенного атопічного дерматиту від ендогенного можуть бути вік пацієнтів та початок розвитку захворювання; Цель исследования: изучить клинические критерии для стратификации экзогенного и эндогенного атопического дерматита у взрослых с помощью кросссекционного исследования. В исследование было включено 96 взрослых больных атопическим дерматитом. Группу контроля составили 90 здоровых добровольцев. Работа выполнялась как кросс-секционное исследование с анализом клинических показателей. По данным кросссекционного исследования было установлено, что частота экзогенного атопического дерматита составляет 35,4%, эндогенного –64,6%. Для эндогенного в отличие от экзогенного атопического дерматита характерны более поздний возраст пациентов и начало развития болезни. Такие клинические параметры как соотношение женщин к мужчинам, тяжесть заболевания (индекс SCORAD), качество жизни (индекс DLQI), продолжительность болезни, количество обостре-ний за последний год, наследственность и присутствие сопутствующих заболеваний не показали достоверных различий между экзогенным и эндогенным атопическим дерматитом. Дополнительными клиническими критериями для стратификации экзогенного атопического дерматита от эндогенного могут быть возраст пациентов и начало развития заболевания; To study clinical criteria for the stratification of exogenous and endogenous atopic dermatitis in adults by using a cross-sectional study. Materials and methods. The study included 96 adult patients with atopic dermatitis. The control group included 90 healthy volunteers. The work was carried out as a cross-sectional study with an analysis of clinical indicators. Result: According to the cross-sectional study, it was found that the incidence of exogenous and endogenous atopic dermatitis were 35.4% and 64.6% respec-tively. The older age of the patients and the late onset of the disease were main clinical characteristics of en-dogenous atopic dermatitis compared to exogenous dermatitis. Clinical parameters such as the ratio be-tween women and men, the severity of the disease (SCORAD index), quality of life (DLQI index), the dura-tion of the disease, the number of exacerbations over the past year, heredity and the presence of concomi-tant diseases did not show significant differences between exogenous and endogenous atopic dermatitis. Conclusions: Additional clinical criteria for stratification of exogenous atopic dermatitis from endogenous one can be the age of patients and the age at which the disease began.