Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 19, вип. 3 (67)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 19, вип. 3 (67) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 34
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Патогенез ендотеліальної дисфункції при діабетичній ретинопатії експериментального стрептозотоцинового цукрового діабету(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Сірман, Я. В.; Савицький, І. В.; Сирман, Я. В.; Савицкий, И. В.; Sirman, Ya. V.; Savytskyi, I. V.Одним з основних ускладнень цукрового діабету, який може призвести до інвалідизації хворих є діабетична ретинопатія. Мета: дослідження маркерів дисфункції ендотелію при експериментальній діабетичній ретинопатії. Матеріали та методи дослідження: Експеримент проведено на щурах самцях лінії Вістар, масою 180-220 грам, віком до 3-х місяців включно. В ході експерименту тварини були розподілені на дві групи: 1-а група – 20 інтактних тварин; 2-а група – 60 тварин зі змодельованим цукровим діабетом та непроліферативною діабетичною ретинопатією. Результати дослідження. При дослідженні ендотеліальної синтази оксиду азоту отримані наступні дані: виявлені дуже високо значущі відмінності (р<0,001) при порівнянні результатів групи №2, в якій тваринам моделювали діабетичну ретинопатію без корекції у порівнянні з даними інтактних тварин. Встановлене зменшення активності даного показника. Для більш детального вивчення функціонального стану ендотелію та його порушення нами був обраний фактор Віллебранда – один із загальноприйнятих маркерів пошкодження функціонального стану ендотелію. У групі зі змодельованою патологією встановлене підвищення рівня досліджуваного маркера у порівнянні з даними інтактних тварин (р<0,001). У лабораторних щурів, в яких моделювали діабетичну ретинопатію, встановлено підвищення рівня ендотеліну-1 (статистичні відмінності виявлені на рівні значущості р<0,001). Висновки. Доведено, що розроблена нами експериментальна модель цукрового діабету та її ускладнення у вигляді діабетичної ретинопатії супроводжується розвитком ендотеліальної дисфункції. Встановлено збільшення рівня фактора Віллебранда в умовах змодельованого патологічного процесу. Також через 30 діб від початку експерименту виявлене підвищення ендотеліну-1 – маркера вазоконстрикції та ендотеліальної дисфункції. Пригнічення активності ендотеліальної NO синтази в умовах нашого експерименту свідчить про порушення фізіологічного синтезу оксиду азоту.Документ Мікроскопічна будова та морфометричні показники довгих трубчастих кісток щурів старечого віку з індукованою гіперглікемією(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Понирко, А. О.; Понырко, А. А; Ponyrko, A. A.Дослідження останніх років показали, що хворі на цукровий діабет дуже часто мають патологічні зміни опорно-рухового апарату. Говорячи про розвиток патологічних змін в кістковій тканині під впливом гіперглікемії потрібно відзначити, що багато аспектів даної проблеми залишаються досі нез’ясованими, а саме частота пошкоджень кісткової тканини коливається в досить широкому діапазоні, не до кінця вивчено механізм зниження мінеральної щільності кісток, що призводить до виникнення частих переломів. Дана стаття присвячена обговоренню впливу гіперглікемії на стан довгих трубчастих кісток. Метою нашого експерименту було дослідження структурних змін довгих трубчастих кісток щурів старечого віку обох статей під час індукованої гіперглікемії, щури перебували в експерименті з 30 до 180 добу. В ході експерименту були застосовані різні методи досліджень. Для гістологічного аналізу брали стегнові кістки щурів. Фіксували у 10 % забуференому фосфатним буфером формаліні протягом доби. Декальцинували у 10 % розчині мурашиної кислоти, отриманий матеріал заливали у парафін. В результаті дослідження було виявлено поступове стоншення кортикального шару у щурів старечого віку, що є суттєвим з огляду на те, що клінічно встановлено зростання ризику перелому шийки стегнової кістки у індивідуумів з цукровим діабетом I типу. Рівень глюкози в крові на протязі всього експерименту був досить високий, що говорить про розвиток хронічної гіперглікемії. Аналізуючи дані про вплив гіперглікемії на ростові показники кісток і зіставляючи ці показники з контролем, можна говорити про затримку повздовжнього росту кісток. Результати та строки експерименту показують, що ступінь отриманих змін залежить від тривалості експерименту.Документ Effects of silver nanoparticles on penty lenetetrazol-induced kindled seizures in rats(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Pervak, M. P.; Первак, М. П.Silver nanoparticles are used for delivering neurotropic agents to brain, increasing the bioavailability of insoluble drugs as well as for brain tumours treatment. Their effects upon brain excitability, especially under conditions of chronic epilepsy modelling are underinvestigated. The purpose of the study was to study the effects of silver nanoparticles upon pentylenetetrazol-induced kindled seizures in rats. Material and Methods. Experiments were performed on Wistar rats kindled during four weeks with pentylenetetrazol administrations in a dose of 30.0 mg/kg, i.p. Only rats, which demonstrated generalized clonic-tonic seizures in a response to each of three last epileptogen injections, were included into the study. Nanoparticles and ionized argentum were administered in a dosage of 0.2 mg/kg, i.p. Observation was performed in early and postponed period of kindling – in 24 h and three weeks from the moment of kindling induction, correspondently. Results and discussion. The calculation of the pentylenetetrazol dose, which effectively induced seizures in 50 % of kindled rats (ED50), was performed in kindled animals in 24 h from the moment of last epileptogen administration was 22.0 mg/kg. In postponed period of kindling (three weeks from the moment of last pentylenetetrazol administration in a dose of 30.0 mg/kg, i.p.), ED50 of pentylenetetrazol was 16.0 mg/kg. ED50 of pentylenetetrazol, which induced clonic seizures in 50 % animals at the early stage of kindling, was recalculated following the administration of ionized and nanoparticle forms of silver, and were less when compared with such ones determined in the control group by 13.5 % (P>0,05) and 26.0 % (P<0,05), respectively. In the postponed period of kindling ED50 of ionized and nanoparticle forms of silver were less when compared with control by 20.0 % (P<0.05) and by 42.0 %, respectively (P<0.05). Significant difference was noted between groups treated with ionized and nanoparticle silver (P<0.05). The net intensification of pentylenetetrazol seizure manifestations was seen in kindled rats treated with silver nanoparticles, when seizure discharges amplitude achieved 1.0-1.2 mV and frequency of 3/sec, which exceeded the ones in rats treated with ionized silver. Conclusion. Silver nanoparticles induce the increase in seizures severity in pentyleneДокумент Клініко-епідеміологічна характеристика хворих на ВІЛ-інфекцію(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Андрущак, М. О.; Mоскалюк, В. Д.; Баланюк, І. В.; Андрущак, А. В.; Андрущак, М. А.; Москалюк, В. Д.; Баланюк, И. В.; Рудан, А. В.; Andrushchak, M. O.; Moskaliuk, V. D.; Balaniuk, I. V.; Rudan, A. V.За останніми даними, на початку 2018 року 75% ВІЛ-позитивних людей у світі знали про свій ВІЛстатус (70% на початку 2017 року); 79% тих, хто знав про свій ВІЛ-статус, отримували лікування, 81% тих, хто отримував антиретровірусну терапію, досягли невизначеного рівня вірусного навантаження на ВІЛ у крові, тобто менше 1000 копій РНК / мл. Мета роботи - з’ясувати сучасні клінічні та епідеміологічні особливості ВІЛ-інфекції, в тому числі в Буковинській області. Матеріали та методи: Перспективне дослідження з 2016 по 2018 рік. За наявності поінформованої згоди 292 хворих на ВІЛ, які проходили амбулаторний моніторинг у Чернівецькому обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом. Результати та обговорення: Молодь (25-44 роки) була переважно включена у дослідження. Їх загальна частка серед чоловіків становила 88,3%, а серед жінок - 76,0%. Було трохи більше пацієнтів віком до 24 років (10,6% порівняно з 4,3% серед чоловіків) та пацієнтів 45-55 років (13,4% порівняно з 7,4% серед чоловіків). В усіх осіб спостерігали персистуючу генералізовану лімфаденопатію. Збільшені лімфатичні вузли мали такі ж ознаки, що й у хворих на ВІЛінфекцію в I і II клінічних стадіях, щоправда зазвичай вони набували щільної консистенції. Клінічні ознаки ВІЛ-інфекції ІІІ стадії, встановлені у 108 осіб, були проявами синдрому загальної інтоксикації, при якому пацієнти змушені були лежати до 50% дня. Втрата ваги більше ніж на 10% від початкової, встановленої у всіх пацієнтів; «Немотивована» хронічна діарея з частотою понад 3 рази на день, яка тривала більше 1 місяця - у 34 (31,5%); На IV клінічній стадії, встановленій у 118 пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, найбільш значущим був синдром виснаження (немотивована втрата ваги (понад 10% протягом 6 місяців), що змусило їх залишатися в ліжку більше 50% дня . Висновки: Маркери гемоконтактного вірусного гепатиту були виявлені у 59,1% пацієнтів із клінічною інфекцією ВІЛ I та II стадії, у 55,6% із ІІІ та у 61,0% із захворюванням IV стадії.Документ 5-річна динаміка особливості геометрії лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця залежно від тактики лікування(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Гута, Р. Р.; Бек, Н. С.; Радченко, О. М.; Guta, R. R.; Beck, N. S.; Radchenko, O. M.Вступ. Для пацієнта з ішемічною хворобою серця відновлення після реваскуляризації міокарда є складним процесом. Ремоделювання серця включає в себе після інфаркту міокарда, процеси гіпертрофії і дилятації, внаслідок чого порушується систолічно-діастолічна функції серця, що є додатковим чинниками ризику подій. У проспективних дослідженнях було показано зв’язок між розміром лівого шлуночка та ризиком появи серцево-судинних ускладнень. Беручи до уваги це, виникла потреба у проведенні нашого дослідження. Мета роботи: визначити поширеність типів геометрії лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця, післяінфарктний кардіосклероз залежно від лікувальної тактики: реваскуляризація чи консервативна терапія впродовж 60 місяців. Матеріал і методи: Обстежено 101 пацієнт віком 58,6±4,2 р. після реваскуляризації міокарда (n=71) та тільки з консервативним лікуванням (n=30), в яких впродовж 5 років оцінювали динаміку ЕхоКҐ параметрів серця. За значеннями індексу маси міокарда лівого шлуночка та відносної товщини лівого шлуночка визначали типи ремоделювання. Результати та обговорення. На початку спостереження в основній групі переважали пацієнти з концентричною гіпертрофія лівого шлуночка (50,0%), а з концентричним ремоделюванням лівого шлуночка - 24,1%. Нормальна геометрія у 14,8 % та ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка спостерігалися у 11,1%. У групі порівняння найчастіше спостерігалась ексцентрична гіпертрофія та концентричне ремоделювання лівого шлуночка по 29,6% кожна, трохи менше 25,9% концентрична гіпертрофія і найменше було нормальної геометрії (14,8%). Через 60 місяців у пацієнтів обох груп не зустрічалася нормальна геометрія лівого шлуночка та концентричне ремоделювання. В основній групі переважав концентричний тип (80,0%), а у групі порівняння - ексцентричний тип (55,6%). Висновки. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця, післяінфарктним кардіосклерозом у динаміці 5-річного спостереження прогресує гіпертрофія міокарда незалежно від лікування. Після реваскуляризації частіше розвивається концентрична гіпертрофія лівого шлуночка, тоді як за умов консервативного лікування - ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка у поєднанні з систолічною дисфункцією та дилатацією лівого передсердя. Після реваскуляризації збільшення індексу асоціювалося із зростанням не тільки маси тіла, а й змінами ліпідного профілю та діастолічною гіпертензієюДокумент Порівняльно-вікова характеристика стану нейровегетативної регуляції шлунково-кишкового тракту у хворих в умовах інтенсивної терапії(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Могильник, Антон Ігорович; Сонник, Євген Григорович; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Могильник, Антон Игоревич; Сонник, Евгений Григорьевич; Shkurupii, D. A.; Mogylnyk, A. I.; Sonnik, E. G.Вступ. Вегетативна нервова система вважається провідним адаптером організму до умов існування, що змінюються. Кишечник підданий масивним подразнюючим впливам, а тому активно регулюється вегетативною нервовою системою і сам же, водночас, є її регулятором. В умовах інтенсивної терапії пацієнти вегетативні реакції змінюються під дією індукторів критичного стану. Мета дослідження: порівняльний аналіз стану нейровегетативної регуляції шлунково-кишкового тракту у хворих в умовах інтенсивної терапії у віковому аспекті. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходились 70 пацієнтів які потребували ІТ. З них 30 – діти першого місяця життя і 40 дорослих пацієнтів. В дослідженні був застосований метод кардіоінтервалографії та оцінка ступеня гастроінтестинальної недостатності. Результати дослідження. Аналіз кардіоінтервалограм свідчив про відносно однакову напругу симпатичного відділу вегетативної нервової системи незалежно від віку. Проте у дітей, відносно дорослих, відмічений більш виражений відносний дисбаланс вегетативної регуляції на користь гуморальних симпатичних впливів, що значно підвищує індекс напруги в дитячому віці. Не дивлячись на виразну активність гуморального каналу регуляції вегетативного гомеостазу, вона не була фактором, що впливає на тяжкість синдрому гастроінтестинальної недостатності. Відтак, цей фактор можливо є тригерним у формуванні кишкової дисфункції, але не визначальним в формуванні його тяжкості. Кореляційні зв’язки в групі дорослих свідчать про переважання парасимпатичних впливів у формуванні синдрому гастроінтестинальної недостатності. Серед дітей, на відміну від дорослих, формування цього синдрому було пов’язано не скільки зі змінами парасимпатичного відділу, скільки із гіперсимпатикотонією. Висновки. Незалежно від віку, у пацієнтів в умовах інтенсивної терапії відмічається підвищення напруги симпатичного відділу вегетативної нервової системи. У дітей, відносно дорослих, відмічена значимо виражена активність гуморальних симпатичних впливів. В той же час, вирішальними факторами прогресування синдрому гастроінтестинальної недостатності у дорослих є парасимпатична активність, а у дітей – гіперсимпатикотонія.Документ Оптимізація лікування хворих із хронічними ранами венозного генезу(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Рибалка, Ярослав Володимирович; Рибалка, Ярослав Владимирович; Rubalka, Ya. V.Лікування ран є, вірогідно, найдавнішою, але такою, що не втратила свою актуальність, проблемою, хірургії. Серед проявів хірургічної інфекції часто хірургі мають справу з дефектами м`яких тканин, для яких властиві ознаки хронічного запалення, висока бактеріальна контамінація, а також переважання дегенеративних процесів над регенаративними. До таких станів відносять рани, що тривало не загоюються, нориці, пролежні. За даними вітчизняних та закордонних дослідників, хворі з хронічними ранами (ХР) складають значну частку серед хірургічних пацієнтів. Наприклад, частка пацієнтів трофічними виразками венозної етіології досягає 2% популяції дорослого населення, а в осіб понад 70 років їхня кількість досягає 5%. Терміни загоєння таких ран складають в середньому 3-4 місяці. Частота рецидивів після загоєння рани, за різними даними складає від 6-15% до 60-70%. В США щорічно на лікування таких пацієнтів витрачається до 1 млрд. доларів, а в світі – понад 7 млрд. (Cervelli, V. et al., 2008; . Marks, R. et al., 2010). Для улучшения результатов хирургического лечения больных с длительно незаживающими ранами был проведен анализ эффективности применения аутологичной обогащенной тром-боцитами плазмы. Материалы. Исследование базируется на анализе лечения 61 пациента, страдаю-щих на длительно незаживающие раны, венозного генеза диаметром не более 8 см нижних конечностей, которые находились на стационарном лечении в хирургическом отделении. При использовании предложенной методики, основанной на изготовлении аутологичной обогащенной тромбоцитарной плазмы со следующими инъекции по периферии раны,степень уменьшения площади поверхности раны определенный методом контактной планиметрии в сутки у больных 1-й группы составил в сред-нем 5,1 ± 0,6%. Во 2 группе - 1,8 ± 0,4% (р <0,005).Результаты свидетельствуют об увеличении скорости заживления ран у больных 1 группы по сравнению с пациентами 2 группы. За весь период наблюдения (12 недель) полная эпителизация раны произошла в 21 (70%) пациентов 1 группы и у 10 (33,3%) пациентов. Более чем на 50% площадь ран уменьшилась в 6 больных 1 группы (20%). В контрольной группе у 2 (7%) больных. Менее чем на 50% площадь ран уменьшилась в 3 больных 1 группы (10%), и 19 больных 2 группы (60%). Использование плазмолифтинг терапии существенно положите-льно влияет на процесс заживления ран по сравнению с использованием традиционных методик в контрольной группе. Вывод: увеличение скорости заживления ран у больных 1 группы (основной) по сравнению с пациентами 2 группы (контрольной) за счет использования дополнительно к стандартному лечению аутологичной обогащенной тромбоцитами плазмы. The analysis of the effectiveness of applying autologous platelet-rich plasma was performed in order to improve the results of surgical treatment of patients with wounds that heal slowly. Materials. The study is based on the analysis of the treatment of 61 patients who suffered from slow-healing wounds of venous genesis with a diameter of no more than 8 cm on the lower extremities and took the treatment at the surgical ward. The proposed method was based on obtaining autologous enriched platelet plasma followed by its injection along the periphery of the wound. The degree of reduction of the wound surface area was assessed by the method of contact planimetry per day. The patients of the 1st group demonstrated thewound area reduction by 5.1 ± 0.6%, and the patients of the group 2 – by 1.8 ± 0.4% (p <0005). The results indicate an increase in the rate of wound healing in patients in group 1 compared with patients in group 2. During the entire follow-up period (12 weeks), complete wound epithelialisation occurred in 21 (70%) patients in group 1 and in 10 (33.3%) patients of the group 2. The wound area decreased by more than 50% in 6 patients of group 1 (20%) and in 2 (7%) patients of the control group. The wound area decreased less than by 50% in 3 patients in group 1 (10%), and in 19 patients in group 2 (60%). The use of PRP therapy has been proven to have a significant positive effect on the process of wound healing compared with the use of standard methods used for the control group. Conclusion: increase in the wound healing pace in patients of group 1 (test) compared with patients of group 2 (control) can be explained by using autologous platelet-enriched plasma as an additional means to the standard therapy.Документ Гігієнічне обґрунтування критеріїв відбору для проведення моніторингу пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах та грунті на прикладі фунгіцидів(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Антоненко, А. М.; Вавріневич, О. П.; Омельчук, С. Т.; Бардов, В. Г.; Борисенко, А. А.; Антоненко, А. Н.; Вавриневич, Е. П.; Омельчук, С. Т.; Бардов, В. Г.; Борисенко, А. А.; Antonenko, A. M.; Vavrinevich, O. P.; Omelchuk, S. T.; Bardov, V. G.; Borisenko, A. A.Незважаючи на популярність та широке використання, пестициди становлять серйозний ризик для здоров'я людей. Основним шляхом їх надходження в організм споживачів є пероральний з харчовими продуктами. Мета – гігієнічне обґрунтування критеріїв відбору для проведення моніторингу пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах та ґрунті на прикладі фунгіцидів. Матеріали і методи досліджень. Параметри стійкості досліджуваних фунгіцидів в сільськогосподарських культурах в ґрунтово-кліматичних умовах України наведено за результатами власних натурних досліджень. Статистичну обробку результатів проводили з використанням пакету ліцензійних статистичних програми IBM SPSS Statistics Base v.22. Результати та їх обговорення. Для обґрунтування науково-методичних підходів до проведення державного моніторингу при застосуванні фунгіцидів було проведено дослідження динаміки вмісту пестицидів у ґрунті і сільськогосподарській сировині та прогнозування безпечності харчових продуктів, вирощених після застосування фунгіцидів різних класів. У відповідності до гігієнічної класифікації пестицидів за критерієм стійкість у ґрунті та сільськогосподарській сировині сполуки класу триазолів віднесено до небезпечних сполук, класу стробілуринів, етилен-біс-дитіокарбаматів, ціанопірролів, анілінопіримідинів та анілідів – помірно небезпечних, піразолкарбоксамідів – до малонебезпечних. За інтегральним показником небезпечності при вживанні продуктів більшість досліджуваних сполук за даним критерієм відносяться до 3 класу небезпечності, крім триазолів, стробілуринів, етилен-бісдитіокарбаматів, які відносяться до 2 класу. Висновок. Були запропоновані критерії відбору для проведення моніторингу фунгіцидів в сільськогосподарській сировині та харчових продуктах: допустима добова доза, клас небезпечності за параметрами токсичності, період напівруйнування в сільськогосподарській сировині; у ґрунті рекомендовано враховувати коефіцієнт сорбції органічним вуглецем, допустиму добову дозу, клас небезпечності за параметрами токсичності, період напівруйнування в ґрунті, індекс персистентності.Документ Circadian dynamics of optic density of melatonin receptors in the neurons of hypothalamic supraoptic nucleus in rats under altered photoperiod(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Vlasova, K. V.; Bulyk, R. Ye.; Власова, К. В.; Булик, Р. Є.; Власова, Е. В.; Булык, Р. Е.Introduction. Melatonin production is considerably suppressed by light and affects the ability to transfer daily rhythm information from the hypothalamus to other neural target sites and thus alters the expression of some biological rhythms. The hormone controls the state of the hypothalamic-pituitary system and endocrine gland activity through melatonin receptors (membrane, cytosolic and nuclear ones). In addition, using a mechanism of the feedback, it interferes with the activity of supraoptic nucleus of the hypothalamus, which regulates water-salt metabolism and responses to stress. Objective: to provide quantitative circadian characteristics of melatonin receptors density in the neurons of the hypothalamic supraoptic nucleus of rats being under light stimulation as well as the correction of changes after injecting exogenous melatonin. Material and methods. The experiments were conducted on 60 white mongrel mature male rats weighing 150 – 180 g. The test animals were divided into 3 parts each with 2 groups, kept under the conditions of standard light regime, hyperilluminated and the injection of exogenous melatonin and day-round lighting within 7 days. To perform immunohistochemical methods, we used polyclonal antibodies to melatonin 1A receptors produced by Abcam and streptavidin biotin visualization system LSAB2 (peroxidase mark + diaminobenzidine) produced by Chemicon International Inc. We adhered to protocol standardization of methods for all sections. Additional staining of nuclei was performed with Mayer hematoxylin. Results. The indices of optical density of specific melatonin 1A receptors of supraoptic neurocytes staining obtained in the intact group (at 02.00 AM- 0,488 ± 0,0024, at 02.00 P.M. - 0,464 ± 0,0023, p = 0.002) and in animals subjected to light stress (at 02.00 AM0,295 ± 0, 0019, at 02.00 P.M.- 0,286 ± 0,0018, p = 0,012) had a probable value and were characterized by a clear diurnal periodicity. In the group of animals with pineal gland hypofunction modulation (at 02.00 A.M.- 0,216 ± 0,0017, at 02.00 P.M. - 0,214 ± 0,0021, p> 0,05). Conclusions The density of 1A melatonin receptors in rat’s hypothalamic supraoptic neurons are normally characterized by an accurate circadian rhythm. The highest density of receptors is observed at 02.00 AM, and at 02.00 PM it is significantly lower (p = 0.002). Immunohistochemical studies revealed that under inhibition of pineal gland activity the circadian rhythm of melatonin receptors density in neurons of supraoptic nuclei of the hypothalamus gets disturbed, which is characterized by an incredible difference of indices in the tested periods of the day.Документ Роль транскрипційного фактора NF-ΚB у розвитку оксидативного стресу у серці щурів за умов індукції системної запальної відповіді бактеріальним ліпополісахаридом(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Акімов, Олег Євгенович; Вєткіна, Анастасія Юріївна; Малик, А. І.; Шкодіна, Анастасія Дмитрівна; Денисенко, Софія Валеріївна; Костенко, Віталій Олександрович; Акимов, Олег Евгеньевич; Веткина, Анастасия Юрьевна; Малик, А. И.; Шкодина, Анастасия Дмитриевна; Денисенко, София Валерьевна; Костенко, Виталий Александрович; Akimov, O.Ye.; Vetkina, A. Yu.; Malyk, A. I.; Shkodina, A. D.; Denysenko, S. V.; Kostenko, V. O.Синдром системної запальної відповіді – це загрозливе ускладнення, яке може призводити до розвитку інфаркту міокарду. У розвитку синдрому системної запальної відповіді неоднозначну роль відіграє активація ядерного транскрипційного фактору κB (NF-κB). Метою даного дослідження є визначення впливу активації ядерного транскрипційного фактору NF-κB на продукцію супероксидного аніон радикалу (О2·-), активність супероксиддисмутази та каталази, вміст вільного малонового діальдегіду в серці щурів за умов експериментального синдрому системної запальної відповіді. Матеріали та методи. Дослідження виконані на 24 статевозрілих щурах-самцях лінії «Вістар» вагою 180-220 г. Тварини були розподілені на 3 групи по 8 тварин (контрольна, група синдрому системної запальної відповіді, група блокади NF-κB). Синдром системної запальної відповіді моделювали шляхом внутрішньоочеревинного введення бактеріального ліпополісахариду (Пірогенал) із розрахунку 0,4 мкг/кг 3 рази на тиждень в перший тиждень; далі раз на тиждень протягом 2-х місяців. Блокаду NF-κB здійснювали шляхом введення амонію пірролідіндітіокарбамату із розрахунку 76 мг/кг. У 10 % гомогенаті серця досліджували продукцію О2·-, активність супероксиддисмутази та каталази, вміст малонового діальдегіду. Результати. Індукція синдрому системної запальної відповіді пірогеналом збільшує базову продукцію О2·- на 54,6% відносно контрольної групи. Продукція О2·- від мікросомального електроно-транспортного ланцюга та NO–синтази збільшується на 52,9%. Продукція О2·- від мітохондріального електроно-транспортного ланцюга збільшується на 38,9%. Активність супероксиддисмутази зростає в 1,86 рази, активність каталази зростає в 1,53 рази. Концентрація вільного малонового діальдегіду в тканинах серця зростає на 81,2%. Блокада транскрипційного фактора NF-κB знижує базову продукцію О2·- на 38,9%; від мікросомального електронотранспортного ланцюга та NO–синтази на 41%; від мітохондріального електронотранспортного ланцюга на 22,2% відносно групи синдрому системної запальної відповіді. Активність супероксиддисмутази зменшується на 56,7% в той час як активність каталази статистично значуще не змінюється. Концентрація вільного малонового діальдегіду в тканинах серця зменшується на 31,4%. Висновки. Активація ядерного транскрипційного фактора NF-κB в серці щурів за умов індукції синдрому системної запальної відповіді пірогеналом призводить до збільшення продукції О2·- з послідуючим розвитком оксидативного стресу в тканинах серця. Компенсаторна активація антиоксидантних ферментів за цих умов не здатна запобігти розвитку оксидативного стресу в тканинах серця.Документ Медико-соціальні проблеми запобігання передчасної смерті населення (на прикладі Полтавської області)(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Бєлікова, Інна Володимирівна; Костріков, Анатолій Васильович; Красько, Н. М.; Беликова, Инна Владимировна; Костриков, Анатолий Васильевич; Красько, Н. М.; Bielikova, I. V.; Kostrikov, A. V.; Krasko, N. MВсесвітня організація охорони здоров'я в своєму документі «Здоров'я-21. Основи політики досягнення здоров'я для всіх у Європейському регіоні ВООЗ» поставила завдання, спрямовані на вирішення питань скорочення показників смертності, пов'язані з серцево-судинними захворюваннями у осіб до 65 років, в середньому на 40%. Метою даного дослідження було провести аналіз динаміки смертності населення Полтавської області, визначити вікову і статеву структуру смертності від хвороб системи кровообігу населення України, провести порівняльний аналіз даних з метою визначення можливих шляхів поліпшення ситуації. Матеріалами дослідження стали дані Державної служби статистики України та дані КП «Полтавський обласний інформаційноаналітичний центр медичної статистики Полтавської обласної ради», використана база даних «Здоров'я для всіх» (HFA-DB). Проведено ретроспективне дослідження рівнів захворюваності та смертності за віком, статтю та причинами (2014-2018рр). У дослідженні використані бібліосемантичний та інформаційно-аналітичний методи, застосовувався статистичний метод аналізу динамічних рядів. Аналіз демографічної ситуації в Полтавській області вказує на зниження смертності, але показник залишається на вкрай високому рівні (16,9 ‰). У структурі причин смерті на першому місці залишаються хвороби системи кровообігу. Аналіз захворюваності населення Полтавської області вказує на зростання поширеності та захворюваності хвороб системи кровообігу як серед міського, так і сільського населення. На підставі проведеного аналізу запропоновано рекомендації щодо зниження показників захворюваності та передчасної смертності від хвороб системи кровообігу шляхом поліпшення обліку поведінкових факторів ризику. Дані з причин втрат здоров'я населення і факторами ризику здатні допомогти керівникам, які відповідають за формування політики в сфері громадської охорони здоров'я і фінансування системи охорони здоров'я, визначити пріоритети стратегій профілактики з метою досягнення поліпшення здоров'я населення.Документ Гематологічні індекси у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень з анемією(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Радченко, О. М.; Федик, О. В.; Гута, Р. Р.; Радченко, А. М.; Федик, О. В.; Гута, Р. Р.; Radchenko, O. M.; Fedyk, O. V.; Guta, R. R.З метою визначення гематологічних індексів у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень залежно від наявності в них анемії проведено ретроспективний аналіз обстеження 470 пацієнтів з загостренням хронічного обструктивного захворювання легень, в яких розрахували 17 маркерів активності запалення, ендогенної інтоксикації, адаптації, неспецифічної та імунної реактивності. Встановлено, що перебіг хронічного обструктивного захворювання легень на фоні анемії супроводжувався більш вираженим синдромом запалення з істотним збільшенням паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофільних гранулоцитів, прискоренням швидкості осідання еритроцитів, істотно вищими інтегральними гематологічними індексами запалення (індексу зсуву лейкоцитів, індексів співвідношення: - лейкоцитів та швидкості осідання еритроцитів; - нейтрофілів та швидкості осідання еритроцитів, -несегметоядерних нейтрофілів та швидкості осідання еритроцитів, -нейтрофілів та лімфоцитів, індексу активності запалення, інтегрованого індексу запалення), більшою ендогенною інтоксикацією (істотно вищі індекс реактивної відповіді нейтрофілів, лейкоцитарний індекс інтоксикації), зміною адаптації, неспецифічної реактивності (зниження індексу адаптації, імунної реактивності та алергізації, та підвищення індексів співвідношення: - лімфоцитів до моноцитів, - лімфоцитів до еозинофілів) з активацією фагоцитарної ланки неспецифічного захисту над клітинно-гуморальною. Визначення інтегральних гематологічних індексів є важливим інформативним та доступним методом оцінки загального стану хворого на хронічне обструктивне захворювання легень з анемією.Документ Особливості вмісту лептину та його кореляційні зв’язки у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та гіпотиреозом(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Радченко, О. М.; Бек, Н. С.; Оленич, Л. В.; Радченко, А. Н.; Бек, Н. С.; Оленич, Л. В.; Radchenko, O. M.; Bek, N. S.; Olenych, L. V.Гіпертонічна хвороба виступає провідною причиною захворюваності, інвалідності та смертності. Підвищений артеріальний тиск є одним із найсуттєвіших факторів серцево-судинного ризику. Майже 90% хворих на гіпертонічну хворобу мають супутні захворювання внутрішніх органів, зокрема гіпотиреоз. Зміна функціонального стану щитоподібної залози призводить до порушення білкового, вуглеводного, жирового обміну, ендокринного балансу, змін еритропоезу, дисбалансу імунної системи. На сьогоднішній день особливості перебігу гіпертонічної хвороби у хворих на гіпотиреоз, вміст адипокінів, зокрема лептину у таких хворих з первинним гіпотиреозом та гіпертонічною хворобою вивчені недостатньо. Метою дослідження було оцінити особливості вмісту лептину та його кореляційні зв’язки з іншими параметрами у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та гіпотиреозом. Для цього було обстежено 52 пацієнти з гіпертонічною хворобою. Поділено їх на дві групи: перша група з первинним гіпотиреозом, друга – з нормальною функцією щитоподібної залози. В результаті проведеного дослідження виявили, що у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та гіпотиреозом спостерігається гіперлептинемія, при чому рівень лептину був вищий за умов післяопераційного гіпотиреозу. Гіперлептинемія пов’язана зі зниженням скоротливої функції міокарда та здовження електричної систоли серця. Зростання лептинорезистентності відбувалося паралельно з активацією функції кори наднирників (за кортизолом). Підвищення секреторної активності адипоцитів пов’язане зі збільшенням розміру задньої стінки лівого шлуночка, схильністю до альбумінурії, гіпоальбумінемії та гіпоглікемії.Документ Морфологічний аналіз поєднаного раку молочної залози та раку яєчника(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Бабенко, Вікторія Ігорівна; Сидоренко, Марина Ігорівна; Филенко, Борис Миколайович; Ройко, Наталія Віталіївна; Новосельцева, Таїса Володимирівна; Бабенко, Виктория Игоревна; Сидоренко, Марина Игоревна; Филенко, Борис Николаевич; Ройко, Наталия Виталиевна; Новосельцева, Таиса Владимировна; Babenko, V. I.; Sidorenko, M. I.; Filenko, B. M.; Royko, N. V.; Novoseltseva, T. V.Рак молочної залози, як гормонзалежне злоякісне новоутворення, який має високий ризик розвитку синхронної чи метахронної пухлини яєчника. Актуальним є вивчення біологічних характеристик пухлин з метою визначення найбільш адекватного прогнозу та лікування. Тому, метою дослідження було вивчення гістологічних та імуногістохімічних особливостей поєднаного раку молочної залози та раку яєчників. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб жінок з поєднаним захворюванням на рак молочної залози та яєчників незалежно від послідовності їх виникнення з вивченням гістологічних та імуногістохімічних характеристик даних пухлин. Середній вік жінок на момент наявності пухлин обох локалізацій становив 59,5±10,3 років. Первинна пухлина приблизно з однаковою частотою виникала як в молочній залозі, так і в яєчниках. В одному випадку діагностовані пухлини обох локалізацій одночасно при зверненні пацієнтки за медичною допомогою. В середньому проміжок часу між розвитком раку молочної залози та раку яєчників складав 3,3±2,8 років. Гістологічно 93,3 % випадках рак молочної залози представлений інвазивною протоковою карциномою, помірнодиференційованою (7 випадків) низькодиференційованою (6 випадків) та високодиференційованою (2 випадки). Рак яєчника гістологічно представлений низькодиференційованою аденокарциномою (10 випадків), помірнодиференційованим варіантом (3 випадки) та високодиференційованим варіантом (2 випадки). Імуногістохімічно пухлини обох локалізацій характеризувались однотипною експресією досліджуваних маркерів. Ґрунтуючись на отримані результати, можна стверджувати, що у даних жінок виявляється певна морфологічна та імуногістохімічна закономірність пухлинного процесу в молочній залозі та яєчнику. На основі цих результатів можливо припустити, що пухлини даних локалізацій є взаємопов’язаними процесами, що, ймовірно, носить спадковий характер.; Breast cancer, as a hormone-dependent malignancy, has a high risk to trigger synchronous or metachronous ovarian tumor. Studying the biological characteristics of tumors to determine the most adequate prognosis and to select the best treatment is extremely relevant. The purpose of the paper was to investigate the histological and immunohistochemical features of combined breast and ovarian cancer in women. A retrospective analysis of the past medical histories of women with combined breast and ovarian cancer, regardless the sequence of their occurrence that involved the study of histological and immunohistochemical characteristics of the tumors, has been carried out. The average age of women at the time the tumors were detected on both localizations was 59.5 ± 10.3 years. The primary tumor appeared in either the breast or the ovaries at about the same incidence. In one case, tumors of both localizations were diagnosed at the same time when the patient sought for medical assistance. The average time period between the development of breast and ovarian cancer was 3.3 ± 2.8 years. Histologically, 93.3% of breast cancers are invasive ductal carcinoma, moderately differentiated (7 cases), poorly differentiated (6 cases), and well differentiated (2 cases). Ovarian cancer is histologically represented by poorly differentiated adenocarcinoma (10 cases), moderately differentiated variant (3 cases) and well differentiated variant (2 cases). Immunohistochemically, the tumors on both localizations were characterized by the similar expression of the investigated markers. The findings of the study confirm that the women have a certain morphological and immunohistochemical pattern of the tumor process in the breast and ovary. It can be assumed that the tumors of the above localizations are interrelated processes, which are likely to be hereditary.Документ Сидеропенический синдром у студенческой молодежи(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Пац, Н. В.; Капустина, А. Н.; Яковчик, Д. Ю.; Пац, Н. В.; Капустіна, О. М.; Яковчик, Д. Ю.; Pats, N. V.; Kapustina, A. N.; Yakovchik, D. Yu.Латентный дефицит железа всегда предшествует железодефицитной анемии. Целью исследования было изучить частоту встречаемости клинических признаков латентного дефицита железа у молодежи. Обследовано 280 человек возрасте от 17 до 21 года. Использован анкетный метод с серией вопросов для выявления признаков сидеропенического и анемического синдромов, а также вопросов для выявления причин дефицита железа. Статистическая обработка проведена с использованием прикладной программы Microsoft office Excel 2013. Среди клинических признаков сидеропенического синдрома у студенческой молодежи отмечено преобладание извращения вкуса (16,79%) и обоняния (33,21%), мышечная слабость, боль в икроножных мышцах (29,64%), изменение со стороны ногтей и волос (46,79%), причем преобладание комплекса данных симптомов было отмечено у лиц женского пола. У 33,75% обследованных встречалась полименорея, причем их них 37,2% составили лица с сидеропеническим синдромом. У лиц, с количеством жалоб со стороны желудочно-кишечного тракта (две и более), наблюдается резкое увеличение частоты проявления сидеропенического синдрома (на 26,8%) по сравнению с респондентами, у которых жалобы отсутствуют.Документ Використання біоскла в лікуванні переломів та дефектів довгих кісток(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шимон, В. М.; Алфелдій, С. П.; Шимон, М. В.; Стойка, В. В.; Шимон, В. М.; Алфелдий, С. П.; Шимон, М. В.; Стойка, В. В.; Shуmon, V. M.; Alfeldii, S. P.; Shуmon, M. V.; Stoіka, V. V.Вступ. Одним із перспективних направлень в сучасній травматології і ортопедії при лікуванні уламкових переломів та дефектів кісток являється використання синтетичних кальцій-фосфатних біоматеріалів. Мета роботи: виявити особливості загоювання дефектів довгих кісток у щурів при імплантації кальцій фосфатних склокристалічних матеріалів, та обґрунтувати доцільність використання в клінічній практиці біоскла в комплексному лікуванні переломів та дефектів довгих кісток. Матеріали та методи дослідження. В нашій роботі використано біоактивний кальційфосфатний склокристалічний матеріал БС-11. В експериментальній частині проведено на 36 білих щурах. Тваринам відтворювали метафізарні в ділянках стегнової кістки з наступним заповненням біосклом. Результати дослідження та обговорення. Навколо імплантованих зразків ми спостерігали утворення фіброретикулярної тканини остеогенного типу і кісткової тканини різного ступеня зрілості на всі терміни. Відносний вміст кісткової тканини в регенераті навколо досліджуваних зразків БС-11 підвищувався зі збільшенням періоду спостереження і досягав 100 % через 30 діб після операції й на кінцевий термін дослідження навколо матеріалу утворилася кісткова тканина пластинчастої структури. У жодному випадку не встановлено ознак запалення або будь-якої клітинної реакції, що відображує біосумісність матеріалу. Висновки. У результаті морфологічного дослідження встановлено, що за умов введення циліндричних блоків, виготовлених із склокристалічних кальцій фосфатних матеріалів БC-11, у дистальний метафіз стегнової кістки щурів остеорапарація навколо них перебігає відповідно до загальновідомих стадій з утворенням кісткової тканини пластинчастої структури на кінцевий термін дослідження (90 діб). Даний матеріал може бути застосований для лікування дефектів довгих кісток різної етіології.Документ The effect of melatonin on the energy me tabolism in heart of diabetic rats(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Kushnir, O. Yu.; Yaremii, I. M.; Кушнир, А. Ю.; Яремий, И. М.; Кушнір, О. Ю.; Яремій, І. М.The aim of this study was to determine the effect of melatonin on activity of pyruvate kinase (PK) and lactate dehydrogenase (LDH) in the heart tissue and on the activity of succinate dehydrogenase (SDG) and H+ATPase in mitochondria of cardiomyocytes of rats with dexamethasone diabetes. Methods. The research was performed in compliance with the Rules of the work with test animals (1977) and the European Convention on the Protection of Vertebrate Animals used in experiments and other scientific purposes (18 March 1986). The experiments were carried out on 36 sexually mature male albino rats with the body mass 0.18 – 0.20 kg. The animals were divided into 3 groups:1) control group; 2) group with diabetes mellitus DM (BG level ≥ 8.0 mmol/l); 3) diabetic animals which were injected with melatonin. Melatonin (“Sigma”, USA) was injected intraperitoneally in a dose of 10 mg/kg of body weight daily over 13 days. Dexamethasone diabetes was evoked by daily subcutaneous administration of dexamethasone (solution for injection 4 mg / ml, KRKA, Slovenia) at a dose of 0.125 mg / kg body weight for 13 days (O.V. Stefanov, 2001). The mathematical model of the insulin-glucose correlation by the Homeostasis Model Assessment (HOMA) was used to evaluate the insulin resistance in the animals (D.R.Matthews et al., 1985). The blood was taken from the tail vein to evaluate the BG level using “OneTouchUltra” (“LifeScan”, USA). The rats were sacrificed on the 14th day of the experiments in accordance with the ethical treatment of animals. 5% homogenate was prepared from cold-isolated rat hearts on chilled 50 mM Tris-HCl buffer (pH = 7.4) with sucrose. Mitochondria were isolated by differential centrifugation. Enzyme activities in the mitochondrial fraction was determined by: succinate dehydrogenase (SDG) according to the method of Eshchenko N.D. et al. (1992), H + -ATP-ase - for Gabibiv M.M. (1986). Serum insulin content was determined using an automatic immunochemiluminescent analyzer (Snibe Co., Ltd, PRC) using a Maglumi test kit. The insulin resistance index (HOMA-IR) was calculated by the formula: HOMA-IR = (glucose (mmol / l) • insulin (mcU / ml)) / 22.5. To determine the enzymes activities by standart methods, heart muscle tissue was quickly removed, rinsed in saline, blotted, weighed and homogenized. Then the homogenate (5% in ice-cold 0.25 mM tris-HCl-buffer) was ultracentrifugated (10 min at 1500r/min) and the supernatant was used for measurements. Statistical analysis was performed using Statistica 10 (StatSoft Inc). Prior to analysis, Shapiro-Wilk test was used to assess the normality of the group data. According to the criterion, the samples distributions differed from normal distribution. Given these, use of the Mann-Whitney test was considered sufficient for valid conclusions to be made. Differences were considered to be statistically significant when P ≤ 0.05. Results. In the blood of all diabetic rats on the 14th day the glucose content exceeded 8.9 mmol / l, and the HOMA-IR index increased 7 times. According to results, we have obtained the activity of PK in the heart tissue of diabetic animals was 55% less than in control group. It can be explained by low uptake of glucose from the blood by heart muscle tissue in conditions of insulin resistance. Reduced glucose uptake by peripheral tissues, in turn, leads to a reduced rate of glucose metabolism. That means now substrate for next catabolic changes in glycolysis. The activity of LDH increases by 32% in the heart muscles of diabetic rats compared with the control values. We have found out that the activity of PK and LDH has become normalized by the introducing of melatonin in dose of 10 mg/kg of body weight. In the mitochondria of the animals with dexamethasone diabetes, the activity of SDG and H+ -ATPase is significantly lower than that in intact animals by 45 and 32%, respectively. Probably, melatonin enhances the uptake of glucose by heart muscles. The blood glucose content of diabetic rats, which were administered is not significantly different from that of the intact animals, and the HOMA-IR was 6.3 times lower than that of diabetic rats. The activity of SDG and H+-ATPase in the mitochondria of rats receiving both melatonin and dexamethasone does not differ from that of intact rats. Conclusion. A 14-day introduction of melatonin leads to a marked improvement of the state of carbohydrate metabolism as well as the energy metabolism in heart tissue that is accompanied by the normalization of the indices studied.Документ Наш досвід лікування переломів п’яткової кістки із використанням біосклокерамічного імпланту(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шимон, В. М.; Шерегій, А. А.; Кубаш, В. І.; Стойка, В. В.; Шимон, В. М.; Шерегий, А. А.; Кубуш, В. И.; Стойка, В. В.; Shimon, V. M.; Shereghii, A. A.; Alfeldii, S. P.; Shimon, M. V.Високий відсоток незадовільних результатів лікування диктує потребу вдосконалення сучасних методів лікування. Мета роботи – виявити структурно-функціональні переваги результатів хірургічного лікування пацієнтів з внутрішньосуглобовими переломами п’яткових кісток з використанням кісткової пластики біоскломатеріалами. Матеріал та методи. Ретроспективно вивчено історії хвороб 51 пацієнтів, лікованих хірургічним методом на клінічних базах кафедри загальної хірургії Ужгородського національного університету в період 2014–2019 рр. з приводу імпресійних інтраатрикулярних переломів 53 п’яткових кісток зі зміщенням уламків. Усім хворим проводили відкриту репозицію та остеосинтез (група А; n = 10; 19,6 %), та в поєднанні з опорною остеопластикою автотрансплантатом з гребня крила клубової кістки і біокерамічним наповнювачем (група Б; n = 41; 80,4 %). Результати. У 18 місяців відмінні результати (100–90 балів за AOFAS) досягнуті в 14 (41,6 % — група А; 58,4 % — група Б) пацієнтів, добрі (89–80 балів за AOFAS) — у 23 (42,8 % — група А; 57,2 % — група Б) пацієнтів, задовільні (79–70 балів за AOFAS) — у 10 (60,0 % — група А; 40,0 % — група Б) пацієнтів, незадовільні (менше від 70 балів за AOFAS) — у 4 (75,0 % — група А; 25,0 % — група Б) пацієнтів. Висновки. Заміщення кісткового дефекту аутокістковим трансплантатом при опорній остеопластиці у віддалені терміни показало вищі показники кісткової щільності в порівнянні без такого, але менші ніж при використанні біоскокерамічного наповнювача.Документ Динаміка перебігу ранового процесу після інтраорального пірсингу кліпсами з медичної сталі в експерименті(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Рябоконь, Є. М.; Шатов, П. О.; Горголь, Н. І.; Каміна, Т. В.; Стоян, О. Ю.; Рябоконь, Е. Н.; Шатов, П. А.; Горголь, Н. И.; Камина, Т. В.; Стоян, Е. Ю.; Ryabokon, E. M.; Shatov, P. O.; Gorgol, N. I.; Kamina, T. V.; Stoyan, E. Yu.Вступ. У сучасній стоматології медична сталь поряд з іншими матеріалами використовується для дентальної імплантації, за біосумісністю її відносять до біотолерантних матеріалів. Серед ускладнень пірсингу реєстрували гіпертрофічне рубцювання, біль, набряк та інфекцію. Це робить актуальним напрям досліджень клініко-морфологічних змін у тканинах язика та щоки при експериментальному пірсингу з медичної сталі на тваринах та подальшою оцінкою наслідків даної процедури. Мета дослідження – встановити вплив кліпс з медичної сталі на динаміку ранового процесу в тканинах щоки та язика після імплантації експериментальним тваринам. Матеріал і методи досліджень. Експеримент проводився у 2015 році на кроликах лінії шиншилла (n=8). Тваринам було імплантовано кліпси з медичної сталі у м’які тканини язика та щоки. Для вивчення динаміки зміни каналу пірсингу було проведено гістологічні дослідження на 7, 14, 28 та 60 добу після імплантації. Результати досліджень та висновки. За результатами наших досліджень слід відзначити присутність гнійного процесу у тканинах язика та щоки після імплантації кліпс з медичної сталі від 7 до 60 доби спостереження. Таким чином, можна сказати, що пошкоджуюча дія кліпси з медичної сталі на тканини язика та щоки в експерименті на тваринах сприяє виникненню гнійного запального процесу. У кроликів, яким було імплантовано у язик та щоку кліпсу з медичної сталі, ранові канали упродовж всього експерименту з 7 до 60 доби спостереження були широкими, містили гнійний ексудат, в стінках ранового каналу зберігався запальний інфільтрат. Упродовж експерименту виявлена у гістологічних препаратах щоки та язика грануляційна тканина має великий об’єм та ознаки незрілості та вторинного запалення, уповільнення трансформації грануляційної тканини у сполучну спричиняє відсутність повноцінної епітелізації та сприяє формуванню глибоких шкірних ран. Ураження нервових закінчень у вигляді набряку ендо- і періневрію як наслідок імплантації кліпс із медичної сталі може проявлятись стійким больовим синдромом, втратою локальної чутливості та спотворенням смакового відчуття. У перспективі планується дослідити динаміку ранового процесу після інтраоральної імплантації кліпс, виготовлених з інших матеріалів в експерименті на тваринах.Документ Предиктори прогресування ВІЛ-інфекції до призначення та на фоні АРТ(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Марченко, Олена Геннадіївна; Коваль, Тетяна Ігорівна; Сизова, Людмила Михайлівна; Прийменко, Наталія Олегівна; Марченко, Елена Геннадиевна; Коваль, Татьяна Игоревна; Сизова, Людмила Михайловна; Прийменко, Наталья Олеговна; Marchenko, O. G.; Koval, T. I.; Sizova, L. M.; Pryimenko, N. O.Пошук предикторів прогресування інфекції вірусу імунодефіциту людини до IV клінічної стадії у хворих до призначення і на фоні антиретровірусної терапії є актуальним науково-практичним завданням. Мета дослідження — виявити предиктори прогресування інфекції вірусу імунодефіциту людини до IV клінічної стадії у хворих до призначення і на фоні антиретровірусної терапії на основі ви- значення клініко-генетичних маркерів. Проведено ретроспективне когортне дослідження 181 пацієнта, інфікованого вірусом імунодефіциту людини. Для статистичної обробки даних використовувався регресійний аналіз. Незалежними предикторами прогресування інфекції вірусу імунодефіциту людини до ІV клінічної стадії у пацієнтів, інфікованих вірусу імунодефіциту людини, до призначення антиретровірусної терапії виявились: чоловіча стать (p=0,037), парентеральний шлях передачі вірусу імунодефіциту людини (p=0,004), досвід ув’язнення (p=0,020), індекс маси тіла менше 18,5 кг/м2 (p=0,040), початкове вірусне навантаження вірусу імунодефіциту людини >1,0х105 копій/мл (p=0,034), початковий рівень СD4+ Т-лімфоцитів < 350 кл/мкл (p=0,000), рівень гемоглобіну нижче 100 г/л (p=0,001), наявність яких підвищує ризик прогресування вірусу імунодефіциту людини до ІV клінічної стадії на етапі до призначення антиретровірусної терапії. Незалежними предикторами прогресування інфекції вірусу імунодефіциту людини до ІV клінічної стадії у пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини, які отримують антиретровірусну терапію, виявились: парентеральний шлях передачі інфекції вірусу імунодефіциту людини (р=0,053), досвід ув’язнення (р=0,043), низька прихильність до антиретровірусної терапії (р=0,028), початковий рівень СD4+ Т-лімфоцитів < 350 кл/мкл (р=0,020), рівень гемоглобіну нижче 100 г/л (р=0,015) та носійство алелі 299 Gly гена TLR4 (р=0,016); Поиск предикторов прогрессирования инфекции вируса иммунодефицита человека до IV клинической стадии у больных до назначения и на фоне антиретровирусной терапии является актуальной на- учно-практической задачей. Цель исследования - выявить предикторы прогрессирования инфекции вируса иммунодефицита человека до IV клинической стадии у больных до назначения и на фоне антиретровирусной терапии на основании определения клинико-генетических маркеров. Проведено ретроспективное когортное исследование 181 пациента, инфицированного вирусом иммунодефицита человека. Для статистической обработки данных использовался регрессионный анализ. Независимыми предикторами прогрессирования инфекции вируса иммунодефицита человека до IV клинической стадии у пациентов, инфицированных вирусом иммунодефицита человека, до назначения анти- ретровирусной терапии оказались: мужской пол (p = 0,037), парентеральный путь передачи вируса иммунодефицита человека (p = 0,004), опыт заключения (p = 0,020), индекс массы тела менее 18,5 кг/м2 (p = 0,040), начальная вирусная нагрузка вируса иммунодефицита человека > 1,0х105 копий / мл (p = 0,034), начальный уровень СD4 + Т-лимфоцитов <350 кл/мкл (p = 0,000), уровень гемоглобина ниже 100 г / л (p = 0,001), наличие которых повышает риск прогрессирования вируса иммунодефицита человека до IV клинической стадии на этапе до назначения антиретровирусной терапии. Независимыми предикторами прогрессирования инфекции вируса иммунодефицита человека до IV клиничес- кой стадии у пациентов, инфицированных вирусом иммунодефицита человека, получающих антиретровирусную терапию, оказались: парентеральный путь передачи инфекции вируса иммунодефицита человека (р = 0,053), опыт заключения (р = 0,043), низкая приверженность к антиретровирусной терапии (р = 0,028), начальный уровень СD4 + Т-лимфоцитов <350 кл / мкл (р = 0,020), уровень гемоглобина ниже 100 г/л (р = 0,015) и носительство аллеля 299 Gly гена TLR4 (р = 0,016) ; The search for predictors of the progression of HIV infection to the clinical stage IV in patients before prescription and on antiretroviral therapy (ART) is an urgent scientific and practical task. The study aimed to identify predictors of the progression of HIV infection to the clinical stage IV in patients before prescribing and on the background ART based on the determination of clinical and genetic markers. A retrospective cohort study of 181 HIV-infected patients was conducted. For statistical data processing, regression analysis was used. Independent predictors of the progression of HIV infection to clinical stage IV in HIV-infected patients prior to ART were: male (p = 0,037), parenteral HIV transmission (p = 0,004), conclusion experience (p = 0,020), body mass index (BMI) less than 18.5 kg / m2 (p = 0,040), initial viral load (HV) of HIV> 1.0 x 105 copies / ml (p = 0,034), initial level of CD4 + T-lymphocytes <350 cells / μl (p = 0,000), hemoglobin level below 100 g/l (p = 0,001), the presence of which increases the risk of HIV progression to the clinical stage IV prior to prescribing ART. Independent predictors of the progression of HIV infection to the clinical stage IV in HIV-infected patients receiving ART were: parenteral transmission of HIV infection (p = 0,053), previous incarceration (p = 0,043), low adherence to ART (p = 0,028) , the initial level of CD4 + T-lymphocytes <350 cells/μl (p = 0,020), hemoglobin level below 100 g/l (p = 0,015) and carriage of the 299 Gly allele of the TLR4 gene (p = 0,016).