Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2019, Том 19, вип. 3 (67)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/11280

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 34

Роль транскрипційного фактора NF-ΚB у розвитку оксидативного стресу у серці щурів за умов індукції системної запальної відповіді бактеріальним ліпополісахаридом
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Акімов, Олег Євгенович; Вєткіна, Анастасія Юріївна; Малик, А. І.; Шкодіна, Анастасія Дмитрівна; Денисенко, Софія Валеріївна; Костенко, Віталій Олександрович; Акимов, Олег Евгеньевич; Веткина, Анастасия Юрьевна; Малик, А. И.; Шкодина, Анастасия Дмитриевна; Денисенко, София Валерьевна; Костенко, Виталий Александрович; Akimov, O. Ye. ; Vetkina, A. Yu.; Malyk, A. I.; Shkodina, A. D.; Denysenko, S. V.; Kostenko, V. O.
Синдром системної запальної відповіді – це загрозливе ускладнення, яке може призводити до розвитку інфаркту міокарду. У розвитку синдрому системної запальної відповіді неоднозначну роль відіграє активація ядерного транскрипційного фактору κB (NF-κB). Метою даного дослідження є визначення впливу активації ядерного транскрипційного фактору NF-κB на продукцію супероксидного аніон радикалу (О2·-), активність супероксиддисмутази та каталази, вміст вільного малонового діальдегіду в серці щурів за умов експериментального синдрому системної запальної відповіді. Матеріали та методи. Дослідження виконані на 24 статевозрілих щурах-самцях лінії «Вістар» вагою 180-220 г. Тварини були розподілені на 3 групи по 8 тварин (контрольна, група синдрому системної запальної відповіді, група блокади NF-κB). Синдром системної запальної відповіді моделювали шляхом внутрішньоочеревинного введення бактеріального ліпополісахариду (Пірогенал) із розрахунку 0,4 мкг/кг 3 рази на тиждень в перший тиждень; далі раз на тиждень протягом 2-х місяців. Блокаду NF-κB здійснювали шляхом введення амонію пірролідіндітіокарбамату із розрахунку 76 мг/кг. У 10 % гомогенаті серця досліджували продукцію О2·-, активність супероксиддисмутази та каталази, вміст малонового діальдегіду. Результати. Індукція синдрому системної запальної відповіді пірогеналом збільшує базову продукцію О2·- на 54,6% відносно контрольної групи. Продукція О2·- від мікросомального електроно-транспортного ланцюга та NO–синтази збільшується на 52,9%. Продукція О2·- від мітохондріального електроно-транспортного ланцюга збільшується на 38,9%. Активність супероксиддисмутази зростає в 1,86 рази, активність каталази зростає в 1,53 рази. Концентрація вільного малонового діальдегіду в тканинах серця зростає на 81,2%. Блокада транскрипційного фактора NF-κB знижує базову продукцію О2·- на 38,9%; від мікросомального електронотранспортного ланцюга та NO–синтази на 41%; від мітохондріального електронотранспортного ланцюга на 22,2% відносно групи синдрому системної запальної відповіді. Активність супероксиддисмутази зменшується на 56,7% в той час як активність каталази статистично значуще не змінюється. Концентрація вільного малонового діальдегіду в тканинах серця зменшується на 31,4%. Висновки. Активація ядерного транскрипційного фактора NF-κB в серці щурів за умов індукції синдрому системної запальної відповіді пірогеналом призводить до збільшення продукції О2·- з послідуючим розвитком оксидативного стресу в тканинах серця. Компенсаторна активація антиоксидантних ферментів за цих умов не здатна запобігти розвитку оксидативного стресу в тканинах серця.
Мікроскопічна будова та морфометричні показники довгих трубчастих кісток щурів старечого віку з індукованою гіперглікемією
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Понирко, Аліна Олексіївна; Понырко, Алина Алексеевна; Ponyrko, A. A.
Дослідження останніх років показали, що хворі на цукровий діабет дуже часто мають патологічні зміни опорно-рухового апарату. Говорячи про розвиток патологічних змін в кістковій тканині під впливом гіперглікемії потрібно відзначити, що багато аспектів даної проблеми залишаються досі нез’ясованими, а саме частота пошкоджень кісткової тканини коливається в досить широкому діапазоні, не до кінця вивчено механізм зниження мінеральної щільності кісток, що призводить до виникнення частих переломів. Дана стаття присвячена обговоренню впливу гіперглікемії на стан довгих трубчастих кісток. Метою нашого експерименту було дослідження структурних змін довгих трубчастих кісток щурів старечого віку обох статей під час індукованої гіперглікемії, щури перебували в експерименті з 30 до 180 добу. В ході експерименту були застосовані різні методи досліджень. Для гістологічного аналізу брали стегнові кістки щурів. Фіксували у 10 % забуференому фосфатним буфером формаліні протягом доби. Декальцинували у 10 % розчині мурашиної кислоти, отриманий матеріал заливали у парафін. В результаті дослідження було виявлено поступове стоншення кортикального шару у щурів старечого віку, що є суттєвим з огляду на те, що клінічно встановлено зростання ризику перелому шийки стегнової кістки у індивідуумів з цукровим діабетом I типу. Рівень глюкози в крові на протязі всього експерименту був досить високий, що говорить про розвиток хронічної гіперглікемії. Аналізуючи дані про вплив гіперглікемії на ростові показники кісток і зіставляючи ці показники з контролем, можна говорити про затримку повздовжнього росту кісток. Результати та строки експерименту показують, що ступінь отриманих змін залежить від тривалості експерименту.
Effects of silver nanoparticles on penty lenetetrazol-induced kindled seizures in rats
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Pervak, M. P.; Первак, М. П.
Silver nanoparticles are used for delivering neurotropic agents to brain, increasing the bioavailability of insoluble drugs as well as for brain tumours treatment. Their effects upon brain excitability, especially under conditions of chronic epilepsy modelling are underinvestigated. The purpose of the study was to study the effects of silver nanoparticles upon pentylenetetrazol-induced kindled seizures in rats. Material and Methods. Experiments were performed on Wistar rats kindled during four weeks with pentylenetetrazol administrations in a dose of 30.0 mg/kg, i.p. Only rats, which demonstrated generalized clonic-tonic seizures in a response to each of three last epileptogen injections, were included into the study. Nanoparticles and ionized argentum were administered in a dosage of 0.2 mg/kg, i.p. Observation was performed in early and postponed period of kindling – in 24 h and three weeks from the moment of kindling induction, correspondently. Results and discussion. The calculation of the pentylenetetrazol dose, which effectively induced seizures in 50 % of kindled rats (ED50), was performed in kindled animals in 24 h from the moment of last epileptogen administration was 22.0 mg/kg. In postponed period of kindling (three weeks from the moment of last pentylenetetrazol administration in a dose of 30.0 mg/kg, i.p.), ED50 of pentylenetetrazol was 16.0 mg/kg. ED50 of pentylenetetrazol, which induced clonic seizures in 50 % animals at the early stage of kindling, was recalculated following the administration of ionized and nanoparticle forms of silver, and were less when compared with such ones determined in the control group by 13.5 % (P>0,05) and 26.0 % (P<0,05), respectively. In the postponed period of kindling ED50 of ionized and nanoparticle forms of silver were less when compared with control by 20.0 % (P<0.05) and by 42.0 %, respectively (P<0.05). Significant difference was noted between groups treated with ionized and nanoparticle silver (P<0.05). The net intensification of pentylenetetrazol seizure manifestations was seen in kindled rats treated with silver nanoparticles, when seizure discharges amplitude achieved 1.0-1.2 mV and frequency of 3/sec, which exceeded the ones in rats treated with ionized silver. Conclusion. Silver nanoparticles induce the increase in seizures severity in pentylene
5-річна динаміка особливості геометрії лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця залежно від тактики лікування
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Гута, Р. Р.; Бек, Н. С.; Радченко, О. М.; Guta, R. R.; Beck, N. S.; Radchenko, O. M.
Вступ. Для пацієнта з ішемічною хворобою серця відновлення після реваскуляризації міокарда є складним процесом. Ремоделювання серця включає в себе після інфаркту міокарда, процеси гіпертрофії і дилятації, внаслідок чого порушується систолічно-діастолічна функції серця, що є додатковим чинниками ризику подій. У проспективних дослідженнях було показано зв’язок між розміром лівого шлуночка та ризиком появи серцево-судинних ускладнень. Беручи до уваги це, виникла потреба у проведенні нашого дослідження. Мета роботи: визначити поширеність типів геометрії лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця, післяінфарктний кардіосклероз залежно від лікувальної тактики: реваскуляризація чи консервативна терапія впродовж 60 місяців. Матеріал і методи: Обстежено 101 пацієнт віком 58,6±4,2 р. після реваскуляризації міокарда (n=71) та тільки з консервативним лікуванням (n=30), в яких впродовж 5 років оцінювали динаміку ЕхоКҐ параметрів серця. За значеннями індексу маси міокарда лівого шлуночка та відносної товщини лівого шлуночка визначали типи ремоделювання. Результати та обговорення. На початку спостереження в основній групі переважали пацієнти з концентричною гіпертрофія лівого шлуночка (50,0%), а з концентричним ремоделюванням лівого шлуночка - 24,1%. Нормальна геометрія у 14,8 % та ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка спостерігалися у 11,1%. У групі порівняння найчастіше спостерігалась ексцентрична гіпертрофія та концентричне ремоделювання лівого шлуночка по 29,6% кожна, трохи менше 25,9% концентрична гіпертрофія і найменше було нормальної геометрії (14,8%). Через 60 місяців у пацієнтів обох груп не зустрічалася нормальна геометрія лівого шлуночка та концентричне ремоделювання. В основній групі переважав концентричний тип (80,0%), а у групі порівняння - ексцентричний тип (55,6%). Висновки. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця, післяінфарктним кардіосклерозом у динаміці 5-річного спостереження прогресує гіпертрофія міокарда незалежно від лікування. Після реваскуляризації частіше розвивається концентрична гіпертрофія лівого шлуночка, тоді як за умов консервативного лікування - ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка у поєднанні з систолічною дисфункцією та дилатацією лівого передсердя. Після реваскуляризації збільшення індексу асоціювалося із зростанням не тільки маси тіла, а й змінами ліпідного профілю та діастолічною гіпертензією
Медико-соціальні проблеми запобігання передчасної смерті населення (на прикладі Полтавської області)
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Бєлікова, Інна Володимирівна; Костріков, Анатолій Васильович; Красько, Н. М.; Беликова, Инна Владимировна; Костриков, Анатолий Васильевич; Красько, Н. М.; Bielikova, I. V.; Kostrikov, A. V.; Krasko, N. M.
Всесвітня організація охорони здоров'я в своєму документі «Здоров'я-21. Основи політики досягнення здоров'я для всіх у Європейському регіоні ВООЗ» поставила завдання, спрямовані на вирішення питань скорочення показників смертності, пов'язані з серцево-судинними захворюваннями у осіб до 65 років, в середньому на 40%. Метою даного дослідження було провести аналіз динаміки смертності населення Полтавської області, визначити вікову і статеву структуру смертності від хвороб системи кровообігу населення України, провести порівняльний аналіз даних з метою визначення можливих шляхів поліпшення ситуації. Матеріалами дослідження стали дані Державної служби статистики України та дані КП «Полтавський обласний інформаційноаналітичний центр медичної статистики Полтавської обласної ради», використана база даних «Здоров'я для всіх» (HFA-DB). Проведено ретроспективне дослідження рівнів захворюваності та смертності за віком, статтю та причинами (2014-2018рр). У дослідженні використані бібліосемантичний та інформаційно-аналітичний методи, застосовувався статистичний метод аналізу динамічних рядів. Аналіз демографічної ситуації в Полтавській області вказує на зниження смертності, але показник залишається на вкрай високому рівні (16,9 ‰). У структурі причин смерті на першому місці залишаються хвороби системи кровообігу. Аналіз захворюваності населення Полтавської області вказує на зростання поширеності та захворюваності хвороб системи кровообігу як серед міського, так і сільського населення. На підставі проведеного аналізу запропоновано рекомендації щодо зниження показників захворюваності та передчасної смертності від хвороб системи кровообігу шляхом поліпшення обліку поведінкових факторів ризику. Дані з причин втрат здоров'я населення і факторами ризику здатні допомогти керівникам, які відповідають за формування політики в сфері громадської охорони здоров'я і фінансування системи охорони здоров'я, визначити пріоритети стратегій профілактики з метою досягнення поліпшення здоров'я населення.
Оптимізація лікування хворих із хронічними ранами венозного генезу
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Рибалка, Ярослав Володимирович; Рибалка, Ярослав Владимирович; Rubalka, Ya. V.
Лікування ран є, вірогідно, найдавнішою, але такою, що не втратила свою актуальність, проблемою, хірургії. Серед проявів хірургічної інфекції часто хірургі мають справу з дефектами м`яких тканин, для яких властиві ознаки хронічного запалення, висока бактеріальна контамінація, а також переважання дегенеративних процесів над регенаративними. До таких станів відносять рани, що тривало не загоюються, нориці, пролежні. За даними вітчизняних та закордонних дослідників, хворі з хронічними ранами (ХР) складають значну частку серед хірургічних пацієнтів. Наприклад, частка пацієнтів трофічними виразками венозної етіології досягає 2% популяції дорослого населення, а в осіб понад 70 років їхня кількість досягає 5%. Терміни загоєння таких ран складають в середньому 3-4 місяці. Частота рецидивів після загоєння рани, за різними даними складає від 6-15% до 60-70%. В США щорічно на лікування таких пацієнтів витрачається до 1 млрд. доларів, а в світі – понад 7 млрд. (Cervelli, V. et al., 2008; . Marks, R. et al., 2010). Для улучшения результатов хирургического лечения больных с длительно незаживающими ранами был проведен анализ эффективности применения аутологичной обогащенной тром-боцитами плазмы. Материалы. Исследование базируется на анализе лечения 61 пациента, страдаю-щих на длительно незаживающие раны, венозного генеза диаметром не более 8 см нижних конечностей, которые находились на стационарном лечении в хирургическом отделении. При использовании предложенной методики, основанной на изготовлении аутологичной обогащенной тромбоцитарной плазмы со следующими инъекции по периферии раны,степень уменьшения площади поверхности раны определенный методом контактной планиметрии в сутки у больных 1-й группы составил в сред-нем 5,1 ± 0,6%. Во 2 группе - 1,8 ± 0,4% (р <0,005).Результаты свидетельствуют об увеличении скорости заживления ран у больных 1 группы по сравнению с пациентами 2 группы. За весь период наблюдения (12 недель) полная эпителизация раны произошла в 21 (70%) пациентов 1 группы и у 10 (33,3%) пациентов. Более чем на 50% площадь ран уменьшилась в 6 больных 1 группы (20%). В контрольной группе у 2 (7%) больных. Менее чем на 50% площадь ран уменьшилась в 3 больных 1 группы (10%), и 19 больных 2 группы (60%). Использование плазмолифтинг терапии существенно положите-льно влияет на процесс заживления ран по сравнению с использованием традиционных методик в контрольной группе. Вывод: увеличение скорости заживления ран у больных 1 группы (основной) по сравнению с пациентами 2 группы (контрольной) за счет использования дополнительно к стандартному лечению аутологичной обогащенной тромбоцитами плазмы. The analysis of the effectiveness of applying autologous platelet-rich plasma was performed in order to improve the results of surgical treatment of patients with wounds that heal slowly. Materials. The study is based on the analysis of the treatment of 61 patients who suffered from slow-healing wounds of venous genesis with a diameter of no more than 8 cm on the lower extremities and took the treatment at the surgical ward. The proposed method was based on obtaining autologous enriched platelet plasma followed by its injection along the periphery of the wound. The degree of reduction of the wound surface area was assessed by the method of contact planimetry per day. The patients of the 1st group demonstrated thewound area reduction by 5.1 ± 0.6%, and the patients of the group 2 – by 1.8 ± 0.4% (p <0005). The results indicate an increase in the rate of wound healing in patients in group 1 compared with patients in group 2. During the entire follow-up period (12 weeks), complete wound epithelialisation occurred in 21 (70%) patients in group 1 and in 10 (33.3%) patients of the group 2. The wound area decreased by more than 50% in 6 patients of group 1 (20%) and in 2 (7%) patients of the control group. The wound area decreased less than by 50% in 3 patients in group 1 (10%), and in 19 patients in group 2 (60%). The use of PRP therapy has been proven to have a significant positive effect on the process of wound healing compared with the use of standard methods used for the control group. Conclusion: increase in the wound healing pace in patients of group 1 (test) compared with patients of group 2 (control) can be explained by using autologous platelet-enriched plasma as an additional means to the standard therapy.
Гігієнічне обґрунтування критеріїв відбору для проведення моніторингу пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах та грунті на прикладі фунгіцидів
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Антоненко, А. М.; Вавріневич, О. П.; Омельчук, С. Т.; Бардов, В. Г.; Борисенко, А. А.; Антоненко, А. Н.; Вавриневич, Е. П.; Омельчук, С. Т.; Бардов, В. Г.; Борисенко, А. А.; Antonenko, A. M.; Vavrinevich, O. P.; Omelchuk, S. T.; Bardov, V. G.; Borisenko, A. A.
Незважаючи на популярність та широке використання, пестициди становлять серйозний ризик для здоров'я людей. Основним шляхом їх надходження в організм споживачів є пероральний з харчовими продуктами. Мета – гігієнічне обґрунтування критеріїв відбору для проведення моніторингу пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах та ґрунті на прикладі фунгіцидів. Матеріали і методи досліджень. Параметри стійкості досліджуваних фунгіцидів в сільськогосподарських культурах в ґрунтово-кліматичних умовах України наведено за результатами власних натурних досліджень. Статистичну обробку результатів проводили з використанням пакету ліцензійних статистичних програми IBM SPSS Statistics Base v.22. Результати та їх обговорення. Для обґрунтування науково-методичних підходів до проведення державного моніторингу при застосуванні фунгіцидів було проведено дослідження динаміки вмісту пестицидів у ґрунті і сільськогосподарській сировині та прогнозування безпечності харчових продуктів, вирощених після застосування фунгіцидів різних класів. У відповідності до гігієнічної класифікації пестицидів за критерієм стійкість у ґрунті та сільськогосподарській сировині сполуки класу триазолів віднесено до небезпечних сполук, класу стробілуринів, етилен-біс-дитіокарбаматів, ціанопірролів, анілінопіримідинів та анілідів – помірно небезпечних, піразолкарбоксамідів – до малонебезпечних. За інтегральним показником небезпечності при вживанні продуктів більшість досліджуваних сполук за даним критерієм відносяться до 3 класу небезпечності, крім триазолів, стробілуринів, етилен-бісдитіокарбаматів, які відносяться до 2 класу. Висновок. Були запропоновані критерії відбору для проведення моніторингу фунгіцидів в сільськогосподарській сировині та харчових продуктах: допустима добова доза, клас небезпечності за параметрами токсичності, період напівруйнування в сільськогосподарській сировині; у ґрунті рекомендовано враховувати коефіцієнт сорбції органічним вуглецем, допустиму добову дозу, клас небезпечності за параметрами токсичності, період напівруйнування в ґрунті, індекс персистентності.
Особливості вмісту лептину та його кореляційні зв’язки у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та гіпотиреозом
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Радченко, О. М.; Бек, Н. С.; Оленич, Л. В.; Радченко, А. Н.; Бек, Н. С.; Оленич, Л. В.; Radchenko, O. M.; Bek, N. S.; Olenych, L. V.
Гіпертонічна хвороба виступає провідною причиною захворюваності, інвалідності та смертності. Підвищений артеріальний тиск є одним із найсуттєвіших факторів серцево-судинного ризику. Майже 90% хворих на гіпертонічну хворобу мають супутні захворювання внутрішніх органів, зокрема гіпотиреоз. Зміна функціонального стану щитоподібної залози призводить до порушення білкового, вуглеводного, жирового обміну, ендокринного балансу, змін еритропоезу, дисбалансу імунної системи. На сьогоднішній день особливості перебігу гіпертонічної хвороби у хворих на гіпотиреоз, вміст адипокінів, зокрема лептину у таких хворих з первинним гіпотиреозом та гіпертонічною хворобою вивчені недостатньо. Метою дослідження було оцінити особливості вмісту лептину та його кореляційні зв’язки з іншими параметрами у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та гіпотиреозом. Для цього було обстежено 52 пацієнти з гіпертонічною хворобою. Поділено їх на дві групи: перша група з первинним гіпотиреозом, друга – з нормальною функцією щитоподібної залози. В результаті проведеного дослідження виявили, що у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та гіпотиреозом спостерігається гіперлептинемія, при чому рівень лептину був вищий за умов післяопераційного гіпотиреозу. Гіперлептинемія пов’язана зі зниженням скоротливої функції міокарда та здовження електричної систоли серця. Зростання лептинорезистентності відбувалося паралельно з активацією функції кори наднирників (за кортизолом). Підвищення секреторної активності адипоцитів пов’язане зі збільшенням розміру задньої стінки лівого шлуночка, схильністю до альбумінурії, гіпоальбумінемії та гіпоглікемії.
Гематологічні індекси у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень з анемією
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Радченко, О. М.; Федик, О. В.; Гута, Р. Р.; Радченко, А. М.; Федик, О. В.; Гута, Р. Р.; Radchenko, O. M.; Fedyk, O. V.; Guta, R. R.
З метою визначення гематологічних індексів у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень залежно від наявності в них анемії проведено ретроспективний аналіз обстеження 470 пацієнтів з загостренням хронічного обструктивного захворювання легень, в яких розрахували 17 маркерів активності запалення, ендогенної інтоксикації, адаптації, неспецифічної та імунної реактивності. Встановлено, що перебіг хронічного обструктивного захворювання легень на фоні анемії супроводжувався більш вираженим синдромом запалення з істотним збільшенням паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофільних гранулоцитів, прискоренням швидкості осідання еритроцитів, істотно вищими інтегральними гематологічними індексами запалення (індексу зсуву лейкоцитів, індексів співвідношення: - лейкоцитів та швидкості осідання еритроцитів; - нейтрофілів та швидкості осідання еритроцитів, -несегметоядерних нейтрофілів та швидкості осідання еритроцитів, -нейтрофілів та лімфоцитів, індексу активності запалення, інтегрованого індексу запалення), більшою ендогенною інтоксикацією (істотно вищі індекс реактивної відповіді нейтрофілів, лейкоцитарний індекс інтоксикації), зміною адаптації, неспецифічної реактивності (зниження індексу адаптації, імунної реактивності та алергізації, та підвищення індексів співвідношення: - лімфоцитів до моноцитів, - лімфоцитів до еозинофілів) з активацією фагоцитарної ланки неспецифічного захисту над клітинно-гуморальною. Визначення інтегральних гематологічних індексів є важливим інформативним та доступним методом оцінки загального стану хворого на хронічне обструктивне захворювання легень з анемією.
Наш досвід лікування переломів п’яткової кістки із використанням біосклокерамічного імпланту
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шимон, В. М.; Шерегій, А. А.; Кубаш, В. І.; Стойка, В. В.; Шимон, В. М.; Шерегий, А. А.; Кубуш, В. И.; Стойка, В. В.; Shimon, V. M.; Shereghii, A. A.; Alfeldii, S. P.; Shimon, M. V.
Високий відсоток незадовільних результатів лікування диктує потребу вдосконалення сучасних методів лікування. Мета роботи – виявити структурно-функціональні переваги результатів хірургічного лікування пацієнтів з внутрішньосуглобовими переломами п’яткових кісток з використанням кісткової пластики біоскломатеріалами. Матеріал та методи. Ретроспективно вивчено історії хвороб 51 пацієнтів, лікованих хірургічним методом на клінічних базах кафедри загальної хірургії Ужгородського національного університету в період 2014–2019 рр. з приводу імпресійних інтраатрикулярних переломів 53 п’яткових кісток зі зміщенням уламків. Усім хворим проводили відкриту репозицію та остеосинтез (група А; n = 10; 19,6 %), та в поєднанні з опорною остеопластикою автотрансплантатом з гребня крила клубової кістки і біокерамічним наповнювачем (група Б; n = 41; 80,4 %). Результати. У 18 місяців відмінні результати (100–90 балів за AOFAS) досягнуті в 14 (41,6 % — група А; 58,4 % — група Б) пацієнтів, добрі (89–80 балів за AOFAS) — у 23 (42,8 % — група А; 57,2 % — група Б) пацієнтів, задовільні (79–70 балів за AOFAS) — у 10 (60,0 % — група А; 40,0 % — група Б) пацієнтів, незадовільні (менше від 70 балів за AOFAS) — у 4 (75,0 % — група А; 25,0 % — група Б) пацієнтів. Висновки. Заміщення кісткового дефекту аутокістковим трансплантатом при опорній остеопластиці у віддалені терміни показало вищі показники кісткової щільності в порівнянні без такого, але менші ніж при використанні біоскокерамічного наповнювача.
Динаміка перебігу ранового процесу після інтраорального пірсингу кліпсами з медичної сталі в експерименті
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Рябоконь, Є. М.; Шатов, П. О.; Горголь, Н. І.; Каміна, Т. В.; Стоян, О. Ю.; Рябоконь, Е. Н.; Шатов, П. А.; Горголь, Н. И.; Камина, Т. В.; Стоян, Е. Ю.; Ryabokon, E. M.; Shatov, P. O.; Gorgol, N. I.; Kamina, T. V.; Stoyan, E. Yu.
Вступ. У сучасній стоматології медична сталь поряд з іншими матеріалами використовується для дентальної імплантації, за біосумісністю її відносять до біотолерантних матеріалів. Серед ускладнень пірсингу реєстрували гіпертрофічне рубцювання, біль, набряк та інфекцію. Це робить актуальним напрям досліджень клініко-морфологічних змін у тканинах язика та щоки при експериментальному пірсингу з медичної сталі на тваринах та подальшою оцінкою наслідків даної процедури. Мета дослідження – встановити вплив кліпс з медичної сталі на динаміку ранового процесу в тканинах щоки та язика після імплантації експериментальним тваринам. Матеріал і методи досліджень. Експеримент проводився у 2015 році на кроликах лінії шиншилла (n=8). Тваринам було імплантовано кліпси з медичної сталі у м’які тканини язика та щоки. Для вивчення динаміки зміни каналу пірсингу було проведено гістологічні дослідження на 7, 14, 28 та 60 добу після імплантації. Результати досліджень та висновки. За результатами наших досліджень слід відзначити присутність гнійного процесу у тканинах язика та щоки після імплантації кліпс з медичної сталі від 7 до 60 доби спостереження. Таким чином, можна сказати, що пошкоджуюча дія кліпси з медичної сталі на тканини язика та щоки в експерименті на тваринах сприяє виникненню гнійного запального процесу. У кроликів, яким було імплантовано у язик та щоку кліпсу з медичної сталі, ранові канали упродовж всього експерименту з 7 до 60 доби спостереження були широкими, містили гнійний ексудат, в стінках ранового каналу зберігався запальний інфільтрат. Упродовж експерименту виявлена у гістологічних препаратах щоки та язика грануляційна тканина має великий об’єм та ознаки незрілості та вторинного запалення, уповільнення трансформації грануляційної тканини у сполучну спричиняє відсутність повноцінної епітелізації та сприяє формуванню глибоких шкірних ран. Ураження нервових закінчень у вигляді набряку ендо- і періневрію як наслідок імплантації кліпс із медичної сталі може проявлятись стійким больовим синдромом, втратою локальної чутливості та спотворенням смакового відчуття. У перспективі планується дослідити динаміку ранового процесу після інтраоральної імплантації кліпс, виготовлених з інших матеріалів в експерименті на тваринах.
Патогенез ендотеліальної дисфункції при діабетичній ретинопатії експериментального стрептозотоцинового цукрового діабету
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Сірман, Я. В.; Савицький, І. В.; Сирман, Я. В.; Савицкий, И. В.; Sirman, Ya. V.; Savytskyi, I. V.
Одним з основних ускладнень цукрового діабету, який може призвести до інвалідизації хворих є діабетична ретинопатія. Мета: дослідження маркерів дисфункції ендотелію при експериментальній діабетичній ретинопатії. Матеріали та методи дослідження: Експеримент проведено на щурах самцях лінії Вістар, масою 180-220 грам, віком до 3-х місяців включно. В ході експерименту тварини були розподілені на дві групи: 1-а група – 20 інтактних тварин; 2-а група – 60 тварин зі змодельованим цукровим діабетом та непроліферативною діабетичною ретинопатією. Результати дослідження. При дослідженні ендотеліальної синтази оксиду азоту отримані наступні дані: виявлені дуже високо значущі відмінності (р<0,001) при порівнянні результатів групи №2, в якій тваринам моделювали діабетичну ретинопатію без корекції у порівнянні з даними інтактних тварин. Встановлене зменшення активності даного показника. Для більш детального вивчення функціонального стану ендотелію та його порушення нами був обраний фактор Віллебранда – один із загальноприйнятих маркерів пошкодження функціонального стану ендотелію. У групі зі змодельованою патологією встановлене підвищення рівня досліджуваного маркера у порівнянні з даними інтактних тварин (р<0,001). У лабораторних щурів, в яких моделювали діабетичну ретинопатію, встановлено підвищення рівня ендотеліну-1 (статистичні відмінності виявлені на рівні значущості р<0,001). Висновки. Доведено, що розроблена нами експериментальна модель цукрового діабету та її ускладнення у вигляді діабетичної ретинопатії супроводжується розвитком ендотеліальної дисфункції. Встановлено збільшення рівня фактора Віллебранда в умовах змодельованого патологічного процесу. Також через 30 діб від початку експерименту виявлене підвищення ендотеліну-1 – маркера вазоконстрикції та ендотеліальної дисфункції. Пригнічення активності ендотеліальної NO синтази в умовах нашого експерименту свідчить про порушення фізіологічного синтезу оксиду азоту.
Пероральна ферокорекція залізодефіциту в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Іванов, В. П.; Колесник, М. О.; Колесник, О. М.; Иванов, В. П.; Колесник, М. О.; Колесник, О. Н.; Ivanov, V. P.; Kolesnyk, M. O.; Kolesnуk, O. M.
Проблема лікування хворих хронічною серцевою недостатністю із супутнім залізодефіцитом ретельно вивчається протягом останніх десятиліть. Це пов’язано з тим, що залізодефіцит, незалежно від наявності анемічного синдрому, є вагомою причиною прогресування хронічної серцевої недостатності і значно погіршує перебіг та прогноз захворювання. Однак кількість робіт, присвячених феротерапії обмежена і наявні результати не розкривають стан зазначеної проблеми. Метою дослідження було визначити ефективність 6-и місячної пероральної феротерапії у хворих на хронічну серцеву недостатність зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка із супутнім латентним залізодефіцитом. Досліджено 60 хворих на хронічну серцеву недостатність зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка ІІ-ІІІ функціонального класу за NYHA із супутнім латентним залізодефіцитом. У спостереженні приймали участь пацієнти із гіпертензивною у поєднанні з ішемічною етіологією серцевої недостатності. Серед них 41 (68,3%) чоловік та 19 (37,1%) жінок, віком 68,3±0,63 років. Виділили дві групи хворих із хронічною серцевою недостатністю та латентним залізодефіцитом: І-а (n=30) отримувала стандартну терапію, у ІІ-ій групі (n=30) додатково призначався пероральний сульфат заліза в дозі 320 мг, еквівалентний 100 мг заліза двовалентного і 60 мг аскорбінової кислоти по 2 таблетки на добу у продовж 6 місяців. Аналіз показників периферійної крові та показників обміну заліза у 30 хворих хронічною серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка із латентним залізодефіцитом після 6-місячної феротерапії свідчив про приріст усіх гематологічних параметрів та показників обміну заліза. Крім того, серед пацієнтів які отримували додатково до стандартної терапії препарат заліза, спостерігалося усунення ознак залізодефіциту за показниками обміну заліза у 96,7% пацієнтів. Таким чином проведене дослідження продемонструвало, що феротерапія сульфатом заліза на етапі латентного залізодефіциту у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка терміном 6 місяців є ефективною.
Вплив малих доз радіації на морфофункціональний стан піднижньощелепної слинної залози щурів
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Грищук, О. І.; Геращенко, С. Б.; Дєльцова, О. І.; Аннюк, Т. Й.; Михайлюк, І. О.; Грищук, О. И.; Геращенко, С. Б.; Дельцова, Е. И.; Аннюк, Т. И.; Михайлюк, И. А.; Gryschuk, O. I.; Heraschenko, S. B.; Deltsova, O. I.; Anniuk, T. I.; Mykhailiuk, I. O.
У роботі вивчено морфофункціональні зміни в піднижньощелепній слинній залозі під впливом дії низьких доз опромінення в експерименті. Експерименти проведені на 80 дорослих рандомбредних статевозрілих щурах, які проживали в зоні впливу радіаційного забруднення (зона постійного радіологічного контролю), зовнішнє опромінення на момент проведення експерименту за рахунок цезію137 складало 0,40 та 0,36 мЗв, а внутрішнє від окремих джерел опромінення – 0,16 та 0,11 мЗв, що характеризуються як малі дози опромінення. Матеріал для дослідження (піднижньощелепні слинні залози) забирали у визначені експериментом терміни у тварин, знеживлених передозуванням ефірного наркозу. Шматочки залози фіксували в 10% нейтральному формаліні, зрізи забарвлювали гематоксиліном і еозином і вивчали під світловим мікроскопом. Мікроскопічні зрізи розглядали на наявність патогістологічних змін у залозі та виконували морфометричне дослідження ацинусів і вивідних проток. Упродовж 3-6 міс виявлено прогресуючі морфометрично підтверджені дистрофічні зміни секреторних клітин ацинусів, зменшення діаметру вставних і посмугованих вивідних проток у серозних частках залози і поступове розширення проток цих калібрів у слизових відділах, наростання ослизнення епітеліоцитів їхньої стінки. На кінець 12 міс досліду площа і висота клітин серозних кінцевих відділів та вивідних проток зменшується (атрофія). Натомість представництво слизових компонентів залоз (ацинусів і вивідних проток) стає переважаючим. Їхні кінцеві відділи і вивідні протоки набувають кістоподібних розширень просвіту. При цьому порушуються транспортні процеси – виведення секрету з білкових і слизових клітин кінцевих секреторних відділів – «секреторний стаз». У динаміці спостереження над тканинами піднижньощелепної залози у щурів ми отримали дані про патогістологічні зміни, що при тривалій дії малих доз радіації тягнуть за собою функціональну недостатність залози. Кількісна і якісна недостатність слиноутворення і слиновиведення може бути причиною розвитку сіалолітіазу з усіма властивими для нього проявами. За умов низьких потужностей іонізуючого опромінення в епітеліоцитах стінки вивідних проток відбуваються адаптивні пристосування з їхнім перетворенням на слизоутворюючі клітини й утворення каменеподібних структур при згущенні вмісту.
Динаміка гематологічних показників у щурів після введення в стегнову кістку сталевих імплантатів із алмазоподібним вуглецевим покриттям
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Макаров, В. Б.; Морозенко, Д. В.; Глєбова, К. В.; Макаров, В. Б.; Морозенко, Д. В.; Глебова, К. В.; Makarov, V. B.; Morozenko, D. V.; Gliebova, K. B.
Вступ. Як відомо, патологічна реакція організму пацієнтів на металеві імплантати загальновідома. Тому можна вважати актуальним напрям досліджень щодо динаміки гематологічних показників як маркерів реакції організму на введення у кістку сталевих імплантатів з алмазно-вуглецевим покриттям у щурів. Мета дослідження – провести оцінку впливу на організм щурів введення сталевих імплантатів з алмазно-вуглецевим покриттям на основі гематологічних показників. Матеріал і методи дослідження. У дослідженні було використано 61 щур-самець, з них 5 – інтактні тварини, та 2 групи щурів по 28 тварин у кожній (1 група – контрольна, якій вводили у метафіз стегнової кістки сталеві імплантати без покриття; 2 група – дослідна, якій вводили сталеві імплантати з алмазно-вуглецевим покриттям). Вік тварин на початок експерименту становив 5–6 місяців, маса тіла – 300–400 грамів. Кров для дослідження відбиралась у тварин після декапітації на 7, 14, 30 та 90 добу після імплантації. В крові щурів визначали кількість еритроцитів та лейкоцитів, вміст гемоглобіну і лейкограму, результати оброблялись статистично. Результати досліджень та висновки. У І групі щурів, яким вводили в стегнову кістку сталеві імплантати без покриття, кількість еритроцитів та вміст гемоглобіну в крові не відрізнялись від показників у інтактних щурів, кількість лейкоцитів на 7 та 14 добу були знижені на 31,8 % на 39,4 % відповідно, на 7 добу відсоток лімфоцитів та моноцитів збільшився на 13,0 % та 5,0 %, що зумовлено токсичною імуносупресивною дією сталевих імплантатів на організм експериментальних тварин. У ІІ групі щурів, яким вводили в стегнову кістку сталеві імплантати із алмазно-вуглецевим покриттям, показники еритроцитопоезу, кількість лейкоцитів та показники лейкограми не змінювались упродовж всіх термінів спостереження, окрім збільшення проценту еозинофілів на 7 добу та лімфоцитів на 90 добу спостереження на 3 %, що свідчить про менш виражену реакцію організму порівняно з І групою тварин.
Сидеропенический синдром у студенческой молодежи
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Пац, Н. В.; Капустина, А. Н.; Яковчик, Д. Ю.; Пац, Н. В.; Капустіна, О. М.; Яковчик, Д. Ю.; Pats, N. V.; Kapustina, A. N.; Yakovchik, D. Yu.
Латентный дефицит железа всегда предшествует железодефицитной анемии. Целью исследования было изучить частоту встречаемости клинических признаков латентного дефицита железа у молодежи. Обследовано 280 человек возрасте от 17 до 21 года. Использован анкетный метод с серией вопросов для выявления признаков сидеропенического и анемического синдромов, а также вопросов для выявления причин дефицита железа. Статистическая обработка проведена с использованием прикладной программы Microsoft office Excel 2013. Среди клинических признаков сидеропенического синдрома у студенческой молодежи отмечено преобладание извращения вкуса (16,79%) и обоняния (33,21%), мышечная слабость, боль в икроножных мышцах (29,64%), изменение со стороны ногтей и волос (46,79%), причем преобладание комплекса данных симптомов было отмечено у лиц женского пола. У 33,75% обследованных встречалась полименорея, причем их них 37,2% составили лица с сидеропеническим синдромом. У лиц, с количеством жалоб со стороны желудочно-кишечного тракта (две и более), наблюдается резкое увеличение частоты проявления сидеропенического синдрома (на 26,8%) по сравнению с респондентами, у которых жалобы отсутствуют.
Використання біоскла в лікуванні переломів та дефектів довгих кісток
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шимон, В. М.; Алфелдій, С. П.; Шимон, М. В.; Стойка, В. В.; Шимон, В. М.; Алфелдий, С. П.; Шимон, М. В.; Стойка, В. В.; Shуmon, V. M.; Alfeldii, S. P.; Shуmon, M. V.; Stoіka, V. V.
Вступ. Одним із перспективних направлень в сучасній травматології і ортопедії при лікуванні уламкових переломів та дефектів кісток являється використання синтетичних кальцій-фосфатних біоматеріалів. Мета роботи: виявити особливості загоювання дефектів довгих кісток у щурів при імплантації кальцій фосфатних склокристалічних матеріалів, та обґрунтувати доцільність використання в клінічній практиці біоскла в комплексному лікуванні переломів та дефектів довгих кісток. Матеріали та методи дослідження. В нашій роботі використано біоактивний кальційфосфатний склокристалічний матеріал БС-11. В експериментальній частині проведено на 36 білих щурах. Тваринам відтворювали метафізарні в ділянках стегнової кістки з наступним заповненням біосклом. Результати дослідження та обговорення. Навколо імплантованих зразків ми спостерігали утворення фіброретикулярної тканини остеогенного типу і кісткової тканини різного ступеня зрілості на всі терміни. Відносний вміст кісткової тканини в регенераті навколо досліджуваних зразків БС-11 підвищувався зі збільшенням періоду спостереження і досягав 100 % через 30 діб після операції й на кінцевий термін дослідження навколо матеріалу утворилася кісткова тканина пластинчастої структури. У жодному випадку не встановлено ознак запалення або будь-якої клітинної реакції, що відображує біосумісність матеріалу. Висновки. У результаті морфологічного дослідження встановлено, що за умов введення циліндричних блоків, виготовлених із склокристалічних кальцій фосфатних матеріалів БC-11, у дистальний метафіз стегнової кістки щурів остеорапарація навколо них перебігає відповідно до загальновідомих стадій з утворенням кісткової тканини пластинчастої структури на кінцевий термін дослідження (90 діб). Даний матеріал може бути застосований для лікування дефектів довгих кісток різної етіології.
Морфологічний аналіз поєднаного раку молочної залози та раку яєчника
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Бабенко, Вікторія Ігорівна; Сидоренко, Марина Ігорівна; Филенко, Борис Миколайович; Ройко, Наталія Віталіївна; Новосельцева, Таїса Володимирівна; Бабенко, Виктория Игоревна; Сидоренко, Марина Игоревна; Филенко, Борис Николаевич; Ройко, Наталия Виталиевна; Новосельцева, Таиса Владимировна; Babenko, V. I.; Sidorenko, M. I.; Filenko, B. M.; Royko, N. V.; Novoseltseva, T. V.
Рак молочної залози, як гормонзалежне злоякісне новоутворення, який має високий ризик розвитку синхронної чи метахронної пухлини яєчника. Актуальним є вивчення біологічних характеристик пухлин з метою визначення найбільш адекватного прогнозу та лікування. Тому, метою дослідження було вивчення гістологічних та імуногістохімічних особливостей поєднаного раку молочної залози та раку яєчників. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб жінок з поєднаним захворюванням на рак молочної залози та яєчників незалежно від послідовності їх виникнення з вивченням гістологічних та імуногістохімічних характеристик даних пухлин. Середній вік жінок на момент наявності пухлин обох локалізацій становив 59,5±10,3 років. Первинна пухлина приблизно з однаковою частотою виникала як в молочній залозі, так і в яєчниках. В одному випадку діагностовані пухлини обох локалізацій одночасно при зверненні пацієнтки за медичною допомогою. В середньому проміжок часу між розвитком раку молочної залози та раку яєчників складав 3,3±2,8 років. Гістологічно 93,3 % випадках рак молочної залози представлений інвазивною протоковою карциномою, помірнодиференційованою (7 випадків) низькодиференційованою (6 випадків) та високодиференційованою (2 випадки). Рак яєчника гістологічно представлений низькодиференційованою аденокарциномою (10 випадків), помірнодиференційованим варіантом (3 випадки) та високодиференційованим варіантом (2 випадки). Імуногістохімічно пухлини обох локалізацій характеризувались однотипною експресією досліджуваних маркерів. Ґрунтуючись на отримані результати, можна стверджувати, що у даних жінок виявляється певна морфологічна та імуногістохімічна закономірність пухлинного процесу в молочній залозі та яєчнику. На основі цих результатів можливо припустити, що пухлини даних локалізацій є взаємопов’язаними процесами, що, ймовірно, носить спадковий характер.; Breast cancer, as a hormone-dependent malignancy, has a high risk to trigger synchronous or metachronous ovarian tumor. Studying the biological characteristics of tumors to determine the most adequate prognosis and to select the best treatment is extremely relevant. The purpose of the paper was to investigate the histological and immunohistochemical features of combined breast and ovarian cancer in women. A retrospective analysis of the past medical histories of women with combined breast and ovarian cancer, regardless the sequence of their occurrence that involved the study of histological and immunohistochemical characteristics of the tumors, has been carried out. The average age of women at the time the tumors were detected on both localizations was 59.5 ± 10.3 years. The primary tumor appeared in either the breast or the ovaries at about the same incidence. In one case, tumors of both localizations were diagnosed at the same time when the patient sought for medical assistance. The average time period between the development of breast and ovarian cancer was 3.3 ± 2.8 years. Histologically, 93.3% of breast cancers are invasive ductal carcinoma, moderately differentiated (7 cases), poorly differentiated (6 cases), and well differentiated (2 cases). Ovarian cancer is histologically represented by poorly differentiated adenocarcinoma (10 cases), moderately differentiated variant (3 cases) and well differentiated variant (2 cases). Immunohistochemically, the tumors on both localizations were characterized by the similar expression of the investigated markers. The findings of the study confirm that the women have a certain morphological and immunohistochemical pattern of the tumor process in the breast and ovary. It can be assumed that the tumors of the above localizations are interrelated processes, which are likely to be hereditary.
Порівняльно-вікова характеристика стану нейровегетативної регуляції шлунково-кишкового тракту у хворих в умовах інтенсивної терапії
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Могильник, Антон Ігорович; Сонник, Євген Григорович; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Могильник, Антон Игоревич; Сонник, Евгений Григорьевич; Shkurupii, D. A.; Mogylnyk, A. I.; Sonnik, E. G.
Вступ. Вегетативна нервова система вважається провідним адаптером організму до умов існування, що змінюються. Кишечник підданий масивним подразнюючим впливам, а тому активно регулюється вегетативною нервовою системою і сам же, водночас, є її регулятором. В умовах інтенсивної терапії пацієнти вегетативні реакції змінюються під дією індукторів критичного стану. Мета дослідження: порівняльний аналіз стану нейровегетативної регуляції шлунково-кишкового тракту у хворих в умовах інтенсивної терапії у віковому аспекті. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходились 70 пацієнтів які потребували ІТ. З них 30 – діти першого місяця життя і 40 дорослих пацієнтів. В дослідженні був застосований метод кардіоінтервалографії та оцінка ступеня гастроінтестинальної недостатності. Результати дослідження. Аналіз кардіоінтервалограм свідчив про відносно однакову напругу симпатичного відділу вегетативної нервової системи незалежно від віку. Проте у дітей, відносно дорослих, відмічений більш виражений відносний дисбаланс вегетативної регуляції на користь гуморальних симпатичних впливів, що значно підвищує індекс напруги в дитячому віці. Не дивлячись на виразну активність гуморального каналу регуляції вегетативного гомеостазу, вона не була фактором, що впливає на тяжкість синдрому гастроінтестинальної недостатності. Відтак, цей фактор можливо є тригерним у формуванні кишкової дисфункції, але не визначальним в формуванні його тяжкості. Кореляційні зв’язки в групі дорослих свідчать про переважання парасимпатичних впливів у формуванні синдрому гастроінтестинальної недостатності. Серед дітей, на відміну від дорослих, формування цього синдрому було пов’язано не скільки зі змінами парасимпатичного відділу, скільки із гіперсимпатикотонією. Висновки. Незалежно від віку, у пацієнтів в умовах інтенсивної терапії відмічається підвищення напруги симпатичного відділу вегетативної нервової системи. У дітей, відносно дорослих, відмічена значимо виражена активність гуморальних симпатичних впливів. В той же час, вирішальними факторами прогресування синдрому гастроінтестинальної недостатності у дорослих є парасимпатична активність, а у дітей – гіперсимпатикотонія.
Вплив модуляторів редоксчутливих транскрипційних чинників на патоморфологічні зміни пародонта щурів за умов системної запальної відповіді
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Єлінська, Аліна Миколаївна; Старченко, Іван Іванович; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Старченко, Иван Иванович; Костенко, Виталий Александрович; Yelinska, A. M.; Starchenko, I. I.; Kostenko, V. O.
В експерименті на 30 білих щурах досліджено патоморфологічні зміни у тканинах пародонта за умов ліпополісахарид-індукованої системної запальної відповіді та їхній характер при введенні тваринам водорозчинної форми кверцетину та епігалокатехіну-3-галату. Тварини були розподілені на 3 групи: 1-ша – після системного введення ліпополісахариду S. typhi (пірогенал); 2-га та 3-тя групи включали щурів, яким, починаючи з 30-ї доби експерименту, внутрішньоочеревинно вводили (раз на 3 доби) водорозчинний комплекс кверцетину з полівінілпіролідоном (корвітин) у дозі 500 мг/кг (10 мг/кг у перерахунку на кверцетин) та епігалокатехін-3-галат у дозі 21,1 мг/кг. Пірогенал вводили в дозі 0,4 мкг/кг маси протягом 1-го тижня 3 рази, протягом наступних 7-ми тижнів – 1 раз у тиждень. З парафінових блоків виготовляли зрізи 4-6 мкм завтовшки, які забарвлювали гематоксиліном та еозином. Виявлено, що експериментальне моделювання системної запальної відповіді призводить до розвитку морфологічних ознак пародонтиту, які проявляються запаленням і деструкцією періодонта, формуванням патологічної періодонтальної кишені, деструктивними змінами в кістковій тканині альвеолярного відростка і в цементі кореня зуба. Використання водорозчинної форми кверцетину та епігалокатехіну-3-галату за умов експерименту змінює морфологічну картину запально-деструктивних процесів у пародонті: перешкоджає утворенню гнійного ексудату, зменшує ступінь резорбції цементу і кісткової тканини альвеолярного відростка, прискорює утворення і дозрівання грануляційної тканини в стінках пародонтальної кишені, сприяє заміщенню кісткових дефектів сполучною тканиною, сприяє регенерації цементу.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2019, Том 19, вип. 3 (67) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування