Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2019, Том 19, вип. 4 (68)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/11313

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 31

Взаємозв’язок цукрового діабету і типу та захворювань пародонта у дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Кузь, Ірина Олексіївна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Кузь, Ирина Алексеевна; Шешукова, Ольга Викторовна; Kuz, I. O.; Sheshukova, O. V.
В огляді літератури розглянуто добірки сучасних наукових публікацій закордонних та вітчизняних авторів щодо патологічних змін в тканинах пародонту дітей хворих на цукровий діабет І типу. Шляхом аналізу літературних джерел можна засвідчити той факт, що цукровий діабет набуває характеру глобальної епідемії не тільки в Україні, а й в світі. Варто відмітити тривожні дані про безпрецедентне зростання захворюваності на цукровий діабет І типу навіть у дітей до 3 років. Слід враховувати, що цукровий діабет характеризується значною поширеністю, довічним перебігом, ранньою інвалідизацією та високим рівнем смертності. Хоча й існує ряд авторів, що стверджують, що стоматологічні захворювання у дітей з цукровим діабетом виражені не більше, ніж у здорових, проте переважна більшість науковців все ж наголошують на тому, що регенеративна здатність слизової оболонки порожнини рота знижена, а захворювання пародонту є ускладненням цукрового діабету та потребує вживання відповідних заходів у вигляді ранньої діагностики, профілактики та лікування. В огляді подано інформацію стосовно сучасних поглядів на патогенетичні спільні риси для ендокринологічних захворювань та патологій пародонту, а саме: ангіопатії (на рівні судин мікроциркуляторного русла), метаболічні порушення, зміни перекисного окислення ліпідів, автоагресія та виникнення вторинного імунодефіциту. Дані літератури щодо характеру та ступеню змін показників імунітету порожнини рота при хронічному катаральному гінгівіті у соматично здорових дітей і дітей з супутньою соматичною патологією досить суперечливі. Існує необхідність вивчення вже існуючих та проведення сучасних клінічних досліджень, що стосуються біохімічних процесів у слині та інших рідинах організму, які могли б з'ясувати взаємозв'язок між гінгівітом, з одного боку, і цукровим діабетом І типу, з іншого. Таким чином, глибоке та всебічне вивчення вищевказаного взаємозв’язку залишається необхідним, а розробка лікувальних заходів у дітей з запальними захворюванням пародонту особливо актуальна.
Визначення безпечних анатомічних параметрів перианальної ділянки при радикальних оперативних втручаннях з приводу пілонідальної хвороби у дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шавлюк, Р. В.; Конопліцький, В. С.; Шавлюк, Р. В.; Коноплицкий, В. С.; Shavliuk, R. V.; Konoplytsky, V. S.
Пілонідальна хвороба – поширена патологія, історія вивчення якої є досить довгою, що пояснює велику кількість теорій її виникнення й методів корекції. Однак наразі одним із оптимальних методів виконання радикального оперативного втручання при пілонідальній хворобі є операція, запропонована G.E. Karydakis у 1992 році. Однак відсутність чіткої анатомічної аргументації методики виконання даного оперативного втручання може призводити до пошкодження важливих анатомічних структур, що знаходяться у ділянці виконання оперативного втручання. Мета роботи: детально вивчити на мікроскопічному рівні будову м´язових тканин, що утворюють внутрішній та зовнішній сфінктери прямої кишки для можливості анатомічного обґрунтування вибору методу радикального оперативного втручання й визначити чіткі анатомічні орієнтири при виконанні хірургічного доступу. Матеріали і методи: у дослідженні виконано обстеження 10 трупів дітей, які прижиттєво не мали патології перианальної ділянки та малого тазу. Вік дітей складав від 12 до 17 років, серед яких було 5 дівчаток та 5 хлопчиків. Тканини, що досліджувались, були фіксовані в 10% розчині нейтрального формаліну протягом 24 – 48 годин, зневоднені. Гістологічні поперечні зрізи забарвлені гематоксиліном та еозином та за ван Гізоном. Результати дослідження та їх обговорення: при проведенні гістологічного обстеження видалених стовпчиків тканин, що розташовувались на 3`, 6`, 9` та 12` у положенні на спині, визначені основні морфометричні характеристики м`яких тканин перианальної ділянки з прицільним обстеженням зовнішнього сфінктеру заднього проходу. Встановлено, що площа поперечного перерізу м’язових пучків останнього може значно варіювати в залежності від віку та статури дитини. Також чітко встановлено просторову структуру зовнішнього сфінктеру заднього проходу. Відповідно до морфометрії останній має форму еліпсу, витягнутого у передньо-задньому напрямку із центром, зміщеним у каудальному напрямку по відношенню то ануса. Висновок. 1) Анатомічна структура перианальної ділянки містить у товщі підшкірно-жирової клітковини волокна зовнішнього анального сфінктеру, що можуть бути пошкоджені при виконанні радикальних оперативних втручань з приводу пілонідальної хвороби у дітей. 2) Детальне вивчення анатомії перианальної ділянки дозволяє чітко визначити анатомічні орієнтири країв доступу при радикальних оперативних втручаннях з приводу пілонідальної хвороби у дітей. 3) Виконання радикальних оперативних втручань з приводу пілонідальної хвороби у дітей потребує більш детального вивчення, оскільки емпіричні рекомендації щодо їх виконання несуть у собі небезпеку порушення функціонування організму за рахунок пошкодження важливих анатомічних структур перианальної ділянки. 4) Дистальну межу розрізу при видалення пілонідальної кісти варто змістити не на 2 см від краю анального кільця, а на 3 см, оскільки існує ризик пошкодження частини сфінктерного апарату відхідника.
Визначення опору стирання стоматологічних матеріалів, які застосовуються при прямих та непрямих реставраціях зубів фронтальної групи
(Українська медична стоматологічна акаедмія, 2019-11-13) Водоріз, Ярослав Юрійович; Браїлко, Наталія Миколаївна; Лемешко, Анна Валентинівна; Коваленко, Віктор Вікторович; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Водорез, Ярослав Юрьевич; Браилко, Наталья Николаевна; Лемешко, Анна Валентиновна; Ткаченко, Ирина Михайловна; Vodoriz, Y. Y.; Brailko, N. N.; Lemeshko, A. V.; Kovalenko, V. V.; Tkachenko, I. M.
Під час експлуатації реставрації зубів, виготовлені з будь-якого матеріалу, піддаються численним навантаженням в ротовій порожнині. Здатність реставраційних матеріалів протидіяти силам на зрушення, на вигин, стирання, не втрачаючи своїх функціональних і естетичних властивостей, є цінним фактором, від якого буде залежати вибір як стоматолога, так і пацієнта на етапі узгодження типу і матеріалу реставрації. Мета роботи. Визначення опору стиранню зразків стоматологічних реставраційних матеріалів, а саме: зразків композиту світлового твердження на прикладі EsthetX (Dentsply-Sirona), польовошпатної кераміки на прикладі EX3 (Noritake), кераміки на основі лейцитного скла на прикладі IPS Empress Esthetic (Ivoclar Vivadent). Матеріали та методи. Для проведення відповідного досвіду заготовляли пластини розміром 10 * 10мм, товщиною 1 мм з випробовуваних реставраційних матеріалів. Перед випробуванням зразки знежирювали етиловим спиртом і визначали їх щільність методом гідростатичного зважування. Зразки пластинок (композитних або керамічних) закріплювали на пластинах з органічного скла. Стирання зразків визначали по 200 оборотів вулканітового диска. На кінець подовженого плеча важеля підвішували вантаж, підбирали таким чином, щоб плече важеля знаходилося при випробуванні в горизонтальному положенні. Після проведення випробувань зразки знову зважували. Результати. Кераміка на основі лейцитного скла має найбільш оптимальні параметри з боку питомої щільності і опору стиранню. Конструкції, виготовлені з цього матеріалу будуть мають суттєво меншу вагу в порівнянні з полевошпатною керамікою (приблизно на 43,1% легше), і на 14,2% легше, ніж композитний матеріал при однаковій товщині реставрацій. Висновки. Експлуатація пацієнтами конструкцій, виготовлених з лейцитного скла, за даними експерименту, буде більш тривалою у зв'язку з високим опором стиранню лейцитного скла в порівнянні з композитом світлового затвердіння (на 17,5% більше), і на 77,5% вище в порівнянні з полевошпатною керамікою.
Вплив викладання предмету "Основи біоетики і біобезпеки" на моральне виховання майбутніх лікарів
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Данилюк, О. І.; Данилюк, О. И.; Danyliuk, O. I.
В статті подано проблему етики і моралі в медицині. Наведено визначення, історію становлення та принципи біоетики загалом. Продемонстровано вплив вивчення дисципліни «Основи біоетики і біобезпеки» на формування морально-етичних норм поведінки майбутнього лікаря. Описано особливості викладання дисципліни «Основи біоетики і біобезпеки» на кафедрі клінічної фармакології і фармакотерапії Івано-Франківського національного медичного університету. Представлено засоби проведення, форми і методи оцінювання студентів з предмету «Основи біоетики і біобезпеки». Метою вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності. Основи охорони праці. Основи біоетики та біобезпеки» і її завдання є кінцевими цілями, які встановлені на основі принципів освітньокваліфікаційної підготовки лікарів за певним фахом, відповідно до її розділів і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Навчання здійснюється згідно робочої програма з дисципліни “Безпека життєдіяльності. Основи охорони праці. Основи біоетики та біобезпеки” для спеціальності 222 Медицина, у відповідності до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу ECTS, заснованої на поєднанні модульних технологій навчання та залікових кредитів оцінки. Програма з дисципліни структурована і представлена одним модулем, який містить два змістових модулі відповідно до вимог розробки навчальних програм навчальних дисциплін. Видами навчальної діяльності студентів, згідно з навчальним планом є лекції; семінарські заняття; самостійна робота студентів. Тематичні плани лекцій, семінарських занять та самостійної роботи забезпечують вивчення усіх тем, що входять до складу змістового модулю. Доведено, що знання з медичного права та основ біоетики і біобезпеки, формують у майбутніх лікарів засади моральності та етичної поведінки в клінічних дослідженнях, щодо пацієнта як особистості, та впливають на формування висококваліфікованого, гуманного спеціаліста.
Вплив гігієнічних та харчових звичок на ураженість карієсом дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шешукова, Ольга Вікторівна; Веретільник, Анастасія Володимирівна; Шешукова, Ольга Викторовна; Веретильник, Анастасия Владимировна; Sheshukova, O. V.; Veretilnik, A. V.
Проведений аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури з поточного стану епідемії ожиріння та доказів її асоціації з захворюванням порожнини рота та обстеження дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла. Метою дослідження стала оцінка гігієнічних та харчових звичок у дітей молодшого шкільного віку з надмірною та нормальною масою тіла та їх зв'язок з ураженістю карієсом. Матеріали та методи. У дослідження було включено 628 дітей (учні 1-4 класів школи м. Полтава) у віці 6-11 років. Проводилося вивчення антропометричних даних і оцінка фізичного розвитку, збір анамнестичних даних шляхом анкетування дітей, клінічне стоматологічне обстеження Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за допомогою спрощеного гігієнічного індексу Green-Vermillion (1964). Результати. За даними проведеного антропометричного дослідження встановлено, що 32, 64% (205 дітей) обстежених дітей мали надмірну масу тіла. Проаналізувавши отримані дані з анкети можна з впевненістю стверджувати, що достовірної різниці у гігієнічних звичках дітей молодшого шкільного віку не простежується. Тільки близько 70% дітей молодшого шкільного віку чистять зуби кожного дня, але тільки 15% дітей молодшого шкільного віку отримують допомогу від батьків, сестри/брата. Такі дані викликають занепокоєння, адже діти до 10-річного віку повинні чистити зуби в присутності батьків, оскільки дитина сама ще не може якісно почистити зуби. Харчові звички дітей молодшого шкільного віку з надмірною масою тіла та нормальною істотно відрізняються. Індекс гігієни у дітей з надмірною масою тіла був у межах 2,1 бала, що відповідає незадовільній гігієні, що ж стосується дітей з нормальною масою тіла, цей показник, не істотно був менший і коливався у межах 1,8 бала. Результати проведеного стоматологічного обстеження показали, що поширеність карієсу становила 60,78% та 58,63% для дітей з нормальною та надмірною масою тіла відповідно. Ці показники не мали істотної різниці у зазначеній віковій групі дітей з надмірною та нормальною масою тіла. Вивчення інтенсивності карієсу показало, що у обстежених дітей з нормальною масою тіла кп+КПВ складає 1,89±0,01 у дітей з нормальною масою тіла і цей показник був 1,82±0,04 для дітей з надмірною масою тіла- достовірна різниця не простежується. Ураженість карієсом тимчасових зубів у дітей з надмірною масою тіла була вірогідно нижчою, ніж у групі дітей з нормальною масою тіла (2,46±0,05 та 2,82±0,02 відповідно). У обстежених нами дітей із надмірною масою тіла також визначено вірогідно нижчий показник інтенсивності ускладненого карієсу тимчасових зубів (1,07±0,04 та 1,28±0,02 відповідно). Висновки. Достовірної різниці у гігієнічних звичках дітей з нормальною масою тіла та дітей з надмірною масою тіла не спостерігається, що підтверджене незадовільним станом гігієни порожнини рота у них. Визначена істотна різниця у відношенні до солодощів при анкетуванні дітей з різною масою тіла. При нижчих показниках інтенсивності карієсу та його ускладнень тимчасових зубів у дітей з надмірною масою тіла у порівнянні з однолітками з нормальною масою тіла визначений ріст інтенсивності карієсу постійних зубів у групі дітей з надмірною масою тіла. У сукупності з неналежною гігієною та відсутністю збалансованого харчування з превалюванням вуглеводневого раціону, діти з цими невідкоригованими звичками є уразливою категорією стоматологічних хворих.
Вплив запальних захворювань шлунково-кишкового тракту на стан пародонту у дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Бауман, Софія Сергіївна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Бауман, София Сергеевна; Шешукова, Ольга Викторовна; Bauman, S. S.; Sheshukova, O. V.
Захворювання органів шлунково-кишкового тракту належать до найбільш поширених патологічних станів дитячого віку і в структурі загальної захворюваності складають 25,3 - 31,3%. Запальні захворювання травного тракту досить часто супроводжуються ураженням зубощелепної системи. Оскільки порожнина рота є початком ШКТ, тому навіть найменші зміни в її роботі матимуть свої прояви на слизовій оболонці порожнини рота, на тканинах пародонту і на зубах дитини. Наявність мікрофлори в порожнині рота і ендогенних патогенетичних чинників дає можливість віднести стоматологічні захворювання у дітей із захворюванням шлунково-кишкового тракту до захворювань із системними чинниками етіології і патогенезу. Метою даного огляду літератури є проаналізувати відомості щодо взаємозв’язку хвороб порожнини рота із захворюваннями різних відділів шлунково-кишкового тракту для визначення подальших перспектив розробок можливих профілактичних заходів, які будуть попереджати розвиток уражень. Проблема захворювань тканин пародонту у дітей є однією з основних для сучасної стоматології. Наукові дослідження довели, що початкові патологічні зміни при хронічному катаральному гінгівіті без своєчасного лікування у дітей призводять до важких форм пародонтиту в дорослому віці. Низький рівень гігієни порожнини рота є головним чинником утворення зубної бляшки і біоплівки, які складаються із специфічної мікрофлори, мають високий пародонтопатогенний потенціал і розглядаються як основний чинник етіології у виникненні запальних процесів в тканинах пародонту. Чинники транскрипцій є чинниками, присутніми в цитоплазмі багатьох клітин, і при активації вони транспортуються в ядро, щоб регулювати вироблення безлічі медіаторів запалення. Хоча є багато інформації про запальні медіатори руйнування тканин пародонту, але на сьогодні мало відомо про роль чинників транскрипцій в патогенезі пародонту. Ядерний фактор-каппа B (NF-κB) і сигнальні перетворювачі і активатори транскрипції 3 (STAT3) є двома основними чинниками транскрипції, залученими в хронічні запальні захворювання. Але їх значення в патогенезі пародонту детально не досліджене. Дослідження останніх десятиліть довели, що цитокіни є тригерами запального процесу в тканинах пародонту і предикторами прогресу патологічних змін. Цитокіни є початковою ланкою активації імунної відповіді, визначають ефективність і тип імунного реагування на інфекційні і неінфекційні агенти, беруть безпосередню участь в розвитку і регуляції місцевих запальних і імунних реакцій. Проаналізувавши ряд джерел ми з'ясували, що на сьогодні ядерний чинник транскрипції NF-kB і його прояв при запаленнях тканин пародонту у дітей практично вивчений не був.
Вплив поліморфізму генів ренін-ангеотензивної системи на перебіг ранніх бактеріальних інфекцій у передчасно народжених дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Похилько, Валерій Іванович; Ковальова, Олена Михайлівна; Чернявська, Юлія Ігорівна; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Саричев, Володимир Петрович; Похилько, Валерий Иванович; Ковалева, Елена Михайловна; Чернявская, Юлия Игоревна; Цвиренко, Светлана Николаевна; Сарычев, Владимир Петрович; Pokhylko, V. I.; Kovalova, O. M.; Cherniavska, Yu. I.; Tsvirenko, S. M.; Sarytchev, V. P.
У структурі смертності інфекції, специфічні для перинатального періоду, бактеріальний сепсис новонароджених та уроджені пневмонії становлять 23,5 % і займають І рангове місце. Серед багатьох неспецифічних клінічних ознак інфікування гемодинамічні порушення є домінуючими в розвитку несприятливих медичних наслідків. Поліморфізм генів ренін-ангіотензинової системи, як однієї з регулюючих ланок, може зумовлювати особливості порушень гемодинаміки при інфекційному процесі. Мета дослідження: вивчення впливу поліморфізму генів АСЕ, AGT2R1 та eNOS на розвиток ранніх бактеріальних інфекцій та на їх найважчий прояв – синдром артеріальної гіпотензії. Матеріали та методи: Для досягнення мети було сформовано дві групи дітей. В основну групу включено 121 передчасно народжену дитину з бактеріальними інфекціями раннього неонатального періоду, а в групу порівняння 31 передчасно народжену дитину без ознак ранніх бактеріальних інфекцій. Генетичні методи включали дослідження ID поліморфізм гену ACE, AC поліморфізм гену AGT2R1 та 4a/4b поліморфізм eNOS. Аналіз вітальних функцій у дітей, стратифікованих відповідно до генотипу АСЕ гену, показав, що на першу добу життя у передчасно народжених дітей із генотипом ІІ середній АТ був достовірно вищий, ніж у дітей із генотипом ID (35,3±1,55 мм.рт.ст. та 31,7±0,88 мм.рт.ст. відповідно, p=0,033). У дітей із генотипом ІІ гену АСЕ, рівень погодинного діурезу на 1 добу життя був достовірно нижчим, ніж у дітей з генотипом DD (1,6±0,2 мл/кг/год та 2,2±0,21 мл/кг/год відповідно, p=0,0017), що може свідчити про кращу циркуляцію в нирках у дітей із генотипом DD. В результаті дослідження не знайдено впливу генів ренін-ангіотензинової системи на сам факт виникнення ранніх бактеріальних інфекцій, але виявлено достовірний вплив СС-генотипу гену AGT2R1 на розвиток синдрому артеріальної гіпотензії у передчасно народжених дітей (ВШ=10,17). Практичною рекомендацією для охорони суспільного здоров’я може бути запровадження генетичного дослідження з метою визначення поліморфізму генів АСЕ та AGT2R1 у передчасно народжених дітей, що дозволить визначати групу ризику щодо розвитку порушень системної та органної гемодинаміки та індивідуалізовано підходити до її корекції; В структуре смертности инфекции, специфичные для перинатального периода, бактериальный сепсис новорожденных и врожденные пневмонии составляют 23,5 % и занимают I ранговое место. Среди многих неспецифических клинических признаков инфицирования гемодинамические нарушения являются доминирующими в развитии неблагоприятных медицинских последствий. Полиморфизм генов ренин-ангиотензиновой системы как одного из регулирующих звеньев может вызывать особенности нарушений гемодинамики при инфекционном процессе. Цель исследования: изучение влияния полиморфизма генов АСЕ, AGT2R1 и eNOS на развитие ранних бактериальных инфекций и на их самое проявление - синдром артериальной гипотензии. Материалы и методы: Для достижения цели были сформированы две группы детей. В основную группу включен 121 преждевременно родившийся ребенок с бактериальными инфекциями раннего неонатального периода, а в группу сравнения 31 преждевременно родившийся ребенок без признаков ранних бактериальных инфекций. Генетические методы включали исследования ID полиморфизм гена ACE, AC полиморфизм гена AGT2R1 и 4a/4b полиморфизм eNOS. Анализ витальных функций у детей, стратифицированных в соответствии с генотипа АСЕ гена, показал, что в первые сутки жизни у преждевременно рожденных детей с генотипом II среднее АД был достоверно выше, чем у детей с генотипом ID (35,3 ± 1,55 мм.рт .ст. и 31,7 ± 0,88 мм соответственно, p = 0,033). У детей с генотипом II гена АСЕ, уровень почасового диуреза на 1 сутки жизни был достоверно ниже, чем у детей с генотипом DD (1,6 ± 0,2 мл/кг/ч и 2,2 ± 0,21 мл/кг/ч соответственно, p = 0,0017), что может свидетельствовать о лучшей циркуляции в почках у детей с генотипом DD. В результате исследования не найдено влияния генов ренин-ангиотензиновой системы на сам факт возникновения ранних бактериальных инфекций, но выявлено достоверное влияние СС-генотипа гена AGT2R1 на развитие синдрома артериальной гипотензии у преждевременно рожденных детей (ОШ = 10,17). Практической рекомендацией для охраны общественного здоровья может быть введение генетического исследования с целью определения полиморфизма генов АСЕ и AGT2R1 у недоношенных детей, что позволит определять группу риска по развитию нарушений системной и органной гемодинамики и индивидуализированно подходить к ее коррекции; In the perinatal-specific infection mortality pattern, bacterial sepsis of newborns and congenital pneumonia account for 23.5% and occupy the I rank. Among the many non-specific clinical signs of infection, hemodynamic disorders are dominant in the development of adverse medical effects. Polymorphism of genes of the renin-angiotensin system, as one of the regulating units, can lead to peculiarities of disorders of hemodynamics in the infectious process. Aim of the study: to study the effect of ACE, AGT2R1 and eNOS gene polymorphism on the development of early bacterial infections and their most severe manifestation – arterial hypotension syndrome. Materials and Methods: two groups of children were formed to achieve the goal. The main group includes 121 prematurely born infants with bacterial infections of the early neonatal period, and the comparison group includes 31 prematurely born infants with no signs of early bacterial infections. Genetic methods included the study of ID polymorphism of ACE gene, AC polymorphism of gene AGT2R1 gene polymorphism and 4a/4b polymorphism of eNOS. Analysis of vital functions in children stratified according to the genotype of the ACE gene, showed that at the first day of life in prematurely born children with genotype II, the mean blood pressure was significantly higher than in children with the genotype ID (35.3 ± 1.55 mm Hg) and 31.7 ± 0.88 mmHg, respectively, p = 0.033). In children with the II genotype of ACE, the hourly diuresis rate at day 1 was significantly lower than in children with the DD genotype (1.6 ± 0.2 ml/kg/h and 2.2 ± 0.21 ml/kg/h, respectively, p = 0.0017), which may indicate better renal circulation in children with the DD genotype. As a result of the study, no influence of the genes of the renin-angiotensin system on the fact of early bacterial infections occurrence was found, but significant influence of the CC-genotype of the AGT2R1 gene on the development of arterial hypotension syndrome in premature infants (OR = 10.17) was detected. A practical recommendation for public health may be to conduct a genetic study to identify ACE and AGT2R1 gene polymorphisms in preterm infants, which will help identify the risk group for systemic and organ haemodynamic disorders and manage it individually.
Вплив різних методів відбілювання на структуру твердих тканин зубів
(Українська медична стоматологічна академія, 2019-11) Лемешко, Анна Валентинівна; Коваленко, Віктор Вікторович; Водоріз, Ярослав Юрійович; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Лемешко, Анна Валентиновна; Коваленко, Виктор Викторович; Водорез, Ярослав Юрьевич; Ткаченко, Ирина Михайловна; Lemeshko, A. V.; Kovalenko, V. V.; Tkachenko, I. M.
На сьогоднішній день за літературними даними 74% опитаних вважають, що недосконала посмішка негативно позначається на кар'єрі, а 92% вважають, що саме вона сприяє успіху в особистому житті. Бажання пацієнтів мати естетично досконалу усмішку завжди викликало велику цікавість лікарів-стоматологів і призводило до активного розвитку такого напрямку в естетичній стоматології, як відбілювання зубів. Колір коронок зубів і властиві для зубів колірні характеристики відіграють важливу роль в сприйнятті зовнішнього вигляду людини, формуванні його іміджу та самооцінки. Отже, вони впливають на якість життя людини, обумовлену її стоматологічним здоров’ям. На сьогоднішній день існує 5 основних методів лікування змінених у кольорі зубів: мікроабразія, відбілювання зубів, пряма реставрація композитами, вінірування, відновлення керамічними і металокерамічними коронками. Останніми роками для досягнення максимального естетичного результату при корекції зміненого кольору зубів перевагу надають консервативним методам лікування, до яких відносять різні види відбілювання. Для відбілювання запропонована досить значна кількість різноманітних засобів, які дають змогу відносно швидко змінити колір зубів. Нині у світовій стоматологічній практиці все більше уваги приділяють розробці більш ощадних методів, що забезпечують задоволення естетичних потреб пацієнтів. Найбільш поширеною на сьогоднішній день процедурою з поліпшення кольору коронок зубів є відбілювання, яке не впливає на зменшення об’єму твердих тканин зуба. Відбілювання зубів – відновлення природного кольору зубів за допомогою аплікації хімічного агента, що окислює органічні пігменти твердих тканин зуба. Тобто, процес відбілювання можливий завдяки здатності активних хімічних компонентів (перекис карбаміду, перекис водню) проникати крізь емаль і дентин у всі частини зуба. Ці речовини розпадаються на радикали кисню, які руйнують кольорові пігменти, утворення яких призводить до зміни кольору зубів. Структура зуба при цьому не змінюється. У наш час широко застосовують домашнє, професійне та комбіноване відбілювання зубів. Вплив відбілювання аналізують за допомогою скануючого електронного мікроскопа. Більшість досліджень не повідомили про значні зміни поверхневої морфології емалі після відбілювання з низькими концентраціями пероксиду карбаміду і перекис водню. Аналогічно дослідження, що оцінюють вплив більш високих концентрацій перекису водню (35%) і пероксид карбаміду (35%) також не повідомили про суттєві зміни в морфологія поверхні емалі. В цілому, є очевидним, що чутливість зубів є загальним клінічним побічним ефектом після процедури зубного відбілювання. Однак, чутливість є перехідною і зникає незабаром після того, як було припинено процедуру відбілювання; На сегодняшний день,согласно литературным данным, 74% опрошенных считают, что несовершенная улыбка негативно сказывается на карьере, а 92% считают, что именно она способствует успеху в личной жизни. Желание пациентов иметь эстетически совершенную улыбку всегда вызывало большой интерес стоматологов и приводило к активному развитию такого направления в эстетической стоматологии, как отбеливание зубов. Цвет коронок зубов и характерные для зубов цветовые характеристики играют важную роль в восприятии внешнего вида человека, формировании его имиджа и самооценки. Следовательно, они влияют на качество жизни человека, обусловленное ее стоматологическим здоровьем. На сегодняшний день существует 5 основных методов лечения измененных в цвете зубов: Микроабразия, отбеливание зубов, прямая реставрация композитами, винирование, восстановление керамическими и металлокерамическими коронками. В последние годы для достижения максимального эстетического результата при коррекции измененного цвета зубов предпочтение отдается консервативным методам лечения, к которым относят различные виды отбеливания. Для отбеливания предложена довольно значительное количество различных средств, которые позволяют относительно быстро изменить цвет зубов.Сейчас в мировой стоматологической практике все больше внимания уделяют разработке более бережных методов, обеспечивающих удовлетворение эстетических потребностей пациентов. Наиболее распространенной на сегодняшний день процедурой по улучшению цвета коронок зубов является отбеливание, которое не влияет на уменьшение объема твердых тканей зуба.Отбеливание зубов - восстановление естественного цвета зубов с помощью аппликации химического агента, окисляет органические пигменты твердых тканей зуба. То есть, процесс отбеливания возможен благодаря способности активных химических компонентов (перекись карбамида, перекись водорода) проникать сквозь эмаль и дентин во все части зуба. Эти вещества распадаются на радикалы кислорода, которые разрушают цветные пигменты, образование которых приводит к изменению цвета зубов. Структура зуба при этом не меняется. В настоящее время широко применяют домашнее, профессиональное и комбинированное отбеливание зубов. Влияние отбеливания анализируют с помощью сканирующего электронного микроскопа. Большинство исследований не сообщили о значительных изменениях поверхностной морфологии эмали после отбеливания с низкими концентрациями перекиси карбамида и перекиси водорода. Аналогично исследования, оценивающие влияние более высоких концентраций перекиси водорода (35%) и пероксид карбамида (35%) также не сообщили о существенных изменениях в морфология поверхности эмали. В целом, очевидно, что чувствительность зубов является общим клиническим побочным эффектом после процедуры зубного отбеливания. Однако, чувствительность является переходной и исчезает вскоре после того, как было завершено процедуру отбеливания; Nowadays 74% of people believe that an imperfect smile has a negative impact on their careers, and 92% believe that it is one that contributes to success in their personal lives. The desire of patients to have an aesthetically perfect smile has always aroused great interest from dentists and has led to the active development of such a trend in aesthetic dentistry, such as teeth whitening. The color of the crowns of teeth and the inherent color characteristics play an important role in the perception of the appearance of the person, the formation of his image and self-esteem. Therefore, they affect the quality of life of a person due to his dental health.There are 5 main treatments for altered teeth: microabrasion, teeth whitening, direct restoration of composites, veneering, restoration of ceramic and metal-ceramic crowns. In recent years, conservative treatments, which include different types of whitening, have been favored to achieve maximumaesthetic results in the correction of altered teeth.For whitening, a considerable number of different remedies are offered that allow the tooth color to change relatively quickly.Nowadays, the world of dental practice is increasingly paying attention to the development of more cost-effective methods that meet the aesthetic needs of patients. The most common procedure for improving the color of the crowns of teeth today is whitening, which does not affect the reduction of the volume of hard tissues of the tooth.Teeth whitening is a restoration of the natural color of the teeth with the application of a chemical agent that oxidizes the organic pigments of the hard tissues of the tooth. Bleaching process is possible due to the ability of the active chemical components ( carbamide peroxide, hydrogen peroxide) to penetrate into enamel and dentin to all parts of the tooth. These substances break down into oxygen radicals, which destroy the coloredpigments, the formation of which leads to discoloration of the teeth. The structure of the tooth does not change. Nowadays, home, professional and combined teeth whitening are widely used.The effect of bleaching is analyzed using a scanning electron microscope. Most studies did not report significant changes in the surface morphology of enamel after bleaching with low concentrations of urea peroxide and hydrogen peroxide. Similarly, studies evaluating the effects of higher concentrations of hydrogen peroxide (35%) and carbamidee peroxide (35%) have also reported no significant changes in the morphology of the enamel surface. In general, it is obvious that tooth sensitivity is a common clinical side effect after a teeth whitening procedure. However, the sensitivity is transient and disappears shortly after the bleaching procedure has been stopped.
Гострі респіраторні рекурентні інфекції у дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Фесенко, Марія Євгенівна; Зюзіна, Лариса Степанівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Мелащенко, Олена Іванівна; Фесенко, Мария Евгеньевна; Зюзина, Лариса Степановна; Фастовец, Марина Николаевна; Калюжка, Елена Александровна; Мелащенко, Елена Ивановна; Fesenko, M. Ye.; Zyuzina, L. S.; Fastovets, M. M.; Kalyuzhka, O. O.; Melashchenko, O. I.
Вступ. Недостатня кількість наукових праць, присвячених вивченню місцевого імунітету у дітей з частими респіраторними рекурентними захворюваннями, стала підґрунтям виконання даної роботи. Мета. Вивчити негативний вплив різних патогенних факторів на формування гострих респіраторних рекурентних інфекцій у дітей. Матеріали і методи. Спостерігали в динаміці за 201 дитиною до 3-х років та 219 дітьми з 3-х до 7 років, які відвідували дитячі дошкільні заклади м. Києва. Показники місцевого імунітету за вмістом імуноглобулінів в секреті носових ходів вивчали в порівнянні з даними анамнезу і клінічного обстеження дітей; з функціональним станом слизової носа (наявність катаральних явищ); з наявністю і виділенням вірусної та бактеріальної мікрофлори у верхніх дихальних шляхах; з наявністю хронічних вогнищ інфекції в носоглотці (тонзиліт, аденотонзиліт); з терміном, який пройшов після проведення профілактичних щеплень і перенесених респіраторних захворювань. Результати дослідження. На основі отриманих даних були виявлені зміни місцевого імунітету у обстежених нами дітей під впливом факторів зовнішнього і внутрішнього середовища: народження дітей від патологічного перебігу вагітності і пологів; наявності у дітей гіпохромної анемії, ексудативного діатезу, хронічного тонзиліту стафілококової етіології, аденотонзиліту, рецидивуючих і астматичних бронхітів; високий рівень інфікування дітей вірусами, носійство в зіві патогенного стафілококу і стрептококу, грибів роду Candida. Було установлено, що найнижча частота виявлення імуноглобулінів всіх класів відзначалася у дітей з наявністю в зіві стрептокока і його асоціацій з стафілококом. Висновки. Опубліковані дані про значення місцевого імунітету за показниками імуноглобулінів у дітей при частих респіраторних рекурентних захворюваннях, схильність його до різних змін під впливом факторів зовнішнього і внутрішнього середовища свідчать про доцільність удосконалення лікувально-профілактичних заходів, які включають застосування засобів, які підвищують ефективність місцевого захисту дихальних шляхів; Вступление. Недостаточное количество научных работ, посвященных изучению местного иммунитета у детей с частыми респираторными рекуррентными заболеваниями, стало основанием выполнения данной работы. Цель. Изучить отрицательное влияние различных патогенных факторов на формирование острых респираторных рекуррентных инфекций у детей. Материалы и методы. Наблюдали в динамике за 201 ребенком до 3-х лет и 219 детьми от 3 до 7 лет, которые посещали детские дошкольные учреждения г. Киева. Показатели местного иммунитета по содержанию иммуноглобулина в секрете носовых ходов изучали в сравнении с данными анамнеза и клинического обследования детей; с функциональным состоянием слизистой носа (наличие катаральных явлений); с наличием и выделением вирусной и бактериальной микрофлоры в верхних дыхательных путях; с наличием хронических очагов инфекции в носоглотке (тонзиллит, аденотонзиллит); со сроком, прошедшим после проведения профилактических прививок и перенесенных респираторных заболеваний. Результаты исследования. На основе полученных данных были выявлены изменения местного иммунитета у обследованных нами детей под воздействием факторов внешней и внутренней среды: рождение детей от патологического течения беременности и родов; наличие у детей гипохромной анемии, экссудативного диатеза, хронического тонзиллита стафилококковой этиологии, аденотонзиллита, рецидивирующих и астматических бронхитов; высокий уровень инфицирования детей вирусами, носительство в зеве патогенного стафилококка и стрептококка, грибов рода Candida. Было установлено, что наиболее низкая частота выявления иммуноглобулинов всех классов отмечалась у детей с наличием в зеве стрептококка и его ассоциаций со стафилококком. Выводы. Опубликованные данные о значении местного иммунитета по показателям иммуноглобулинов у детей при частых респираторных рекуррентных заболеваниях, склонности его к различным изменениям под воздействием факторов внешней и внутренней среды свидетельствуют о целесообразности применения средств, повышающих эффективность местной защиты дыхательных путей; Introduction. Insufficient research work on the study of local immunity in children with frequent respiratory recurrent diseases has become the basis for this work. Goal. To study the negative impact of various pathogenic factors on the formation of acute respiratory recurrent infections in children. Materials and methods. 201 children under 3 years of age and 219 children from 3 to 7 years old who attended children's preschools in Kyiv were observed in the dynamics. Indices of local immunity, by the content of immunoglobulins in the secretion of the nasal passages, were studied in comparison with the data of the anamnesis and clinical examination of children; with functional condition of the nasal mucosa (presence of catarrhal phenomena); with the presence and excretion of viral and bacterial microflora in the upper respiratory tract; with the presence of chronic foci of infection in the nasopharynx (tonsillitis, adenotonitis); with a period that has elapsed after preventive vaccinations and transferred respiratory diseases. Research results. Based on the obtained data, changes in local immunity in the examined children were detected under the influence of factors of external and internal environment: birth of children from pathological pregnancy and childbirth; presence of hypochromic anemia, exudative diathesis, chronic tonsillitis of staphylococcal etiology, adenotonsillitis, recurrent and asthmatic bronchitis in children; high infection rate of children with viruses, pathogenicity of pathogenic staphylococcus and streptococcus, fungi of the genus Candida. It was found that the lowest fre quency of detection of immunoglobulins of all classes was observed in children with streptococcus in pharynx and its associations with staphylococcus. Conclusions. The published data on the value of local immunity in terms of immunoglobulins in children with frequent respiratory recurrent diseases and its tendency to various changes under the influence of external and internal environmental factors indicate the feasibility of improving treatment and prevention measures, which include the use of agents that enhance the effectiveness of local respiratory protection.
Ефективність нутрітивного забезпечення при гострих церебральних ураженнях в умовах інтенсивної терапії в віковому аспекті
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Могильник, Антон Ігорович; Сонник, Євген Григорович; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Могильник, Антон Игоревич; Сонник, Евгений Григорьевич; Shkurupii, D. A.; Mogylnyk, A. I.; Sonnik, E. G.
Вступ. Метаболічні потреби різняться в різні вікові періоди. Розвиток критичного стану змінює потреби в енергопластичному забезпеченні. Найбільш енергозалежним органом є мозок, формування якого в дитячому віці безпосередньо залежить від ефективності нутрітивного забезпечення. Мета дослідження: оцінити ефективність нутрітивного забезпечення при гострих церебральних ураженнях у немовлят в умовах інтенсивної терапії. Матеріали та методи. Було проведене обсерваційне аналітичне когортне дослідження 30 дітей у віці від 0 діб до 3 місяців, з наслідками гіпоксично-ішемічної енцефалопатії (основна група) і 20 відносно здорових немовлят. Визначались затримка шлункової евакуації, здуття живота, рівень загального білка і глюкози крові. Результати дослідження. У 46,6% немовлят основної групи спостерігалось здуття живота, а у 40% дітей - затримка евакуації шлункового вмісту (  2=13; р  0,001 та  2=10,5; р  0,001 відносно групи порівняння відповідно). У немовлят основної групи показник загального білка склав 58 (38; 62) г/л і був нижчим відносно групи порівняння (р=0,005). Такі ж зміни відбулись і в рівні глюкози крові: 3,05 (1,75; 3,7) ммоль/л в основній групі (р=0,02). Біохімічні показники корелювали із наявністю клінічних ознак порушень з збоку травного каналу. Висновки. При гострих церебральних ураженнях має місце розвиток ознак гастроінтестинальної недостатності. Ці розлади корелюють із порушенням білкового і вуглеводного метаболізму і призводять до зниження показників загального білка і глюкози, що свідчить про зниження ефективності нутрітивного забезпечення пацієнтів, зокрема - немовлят.
Загальна характеристика основних морфометричних показників форми та ангіоархітектоніки великого чепця людини
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Федорченко, Ігор Леонідович; Федорченко, Игорь Леонидович; Fedorchenko, I. L.
В огляді розглянуті вікові особливості великого чепця людини, його метричні та топографічні параметри. Виявлено, що за формою великі чепці можуть бути одно-, дво- та багатолопастними, що визначається вільною його частиною. Лінійні розміри великого чепця людини співставляють типу статури тіла та вікового періоду людини. Довжина вільної частини великого чепця коливається в широких межах і дорівнює від 20 до 43 см (в середньому 31,58 ± 0,8 см); площа поверхні великого чепця у дорослих людей в середньому досягає 0,81 м2, що складає майже половину всієї поверхні очеревини і дорівнює в середньому 0,40 м2. Діапазон індивідуальної мінливості величини великого чепця різний в різні вікові періоди розвитку дитини. Він особливо великий в кінці першого року життя. В наступні 2 – 4 роки життя діапазон мінливості великого чепця незначно звужується, найбільший ріст лінійних розмірів великого чепця спостерігається протягом першого року життя дитини і вони збільшуються в 2, а площа – в 3 рази. Асиметрія поздовжніх розмірів великого чепця справа і зліва також збільшується. Межами великого чепця є: печінка, селезінка; пристінкова очеревина передньої черевної стінки, тонка кишка, висхідна і низхідна частина ободової кишки. Виявлено, що основним джерелом кровопостачання великого чепця людини є черевна і верхня брижова артерії, передня дублікатура великого чепця людини отримує живлення від коротких і довгих чепцевих артерій, а у кровопостачанні верхньої лівої частини чепця беруть участь численні дрібні артеріальні судини, розташовані в товщі шлунково-селезінкової зв’язки. Зазвичай від правої шлунково-чепцевої артерії відгалужуються 5 – 13 гілок, а від лівої – одна. Ліва шлунково-чепцева артерія має довжину від 7 до 21 см, а права чепцево-шлункова артерія – від 10 до 38 см; В обзоре рассмотрены возрастные особенности большого сальника человека, его метрические и топографические параметрами. Выявлено, что по форме большие сальники могут быть одно, двух- и многолопастными, что определяется свободной его частью. Линейные размеры большого сальника человека сопоставляют типу телосложения и возрастного периода человека. Длина свободной части большого сальника колеблется в широких пределах и составляет от 20 до 43 см (в среднем 31,58 ±0,8 см); площадь поверхности большого сальника у взрослых людей в среднем достигает 0,81 м2, что составляет почти половину всей поверхности брюшины и составляет в среднем 0,40 м2. Диапазон индивидуальной изменчивости величины большого сальника разный в разные возрастные периоды развития ребенка. Он особенно велик в конце первого года жизни. В следующие 2 - 4 года жизни диапазон изменчивости большого сальника незначительно сужается, Наибольший рост линейных размеров большого сальника наблюдается в течение первого года жизни ребенка, и они увеличиваются в 2, а площадь - в 3 раза. Асимметрия продольных размеров большого сальника справа и слева также увеличивается. Пределами большого сальника являются: печень, селезенка; пристеночная брюшина передней брюшной стенки, тонкая кишка, восходящая и нисходящая часть ободочной кишки. Выявлено, что основным источником кровоснабжения большого сальника человека является брюшная и верхняя брыжеечная артерии, передняя дубликатура большого сальника человека получает питание от коротких и длинных сальниковых артерий, а в кровоснабжении верхней левой части сальника участвуют многочисленные мелкие артериальные сосуды, расположенные в толще желудочно-селезеночной связки. Обычно от правой желудочно-сальниковой артерии ответвляются 5 - 13 веток, а от левой - одна. Левая желудочно-сальниковая артерия имеет длину от 7 до 21 см, а правая сальниково-желудочная артерия - от 10 до 38 см; The review examines the age characteristics of the greater omentum, its metric and topographic parameters. It has been revealed that the shape of the greater omentum can be single-, two- and multi-lobular, which is determined by its loose part. The linear dimensions of the greater omentum are consistent with the stature type and age range. The length of the loose portion of the greater omentum varies widely and ranges from 20 to 43 cm (average 31.58 ± 0.8 cm); the area of the surface of the greater omentum in adults reaches an average of 0.81 m2, which is almost half the entire surface of the peritoneum and is on average 0.40 m2. The range of individual variability in the size of the greater omentum varies at different ages of the child's development. It is especially large at the end of the first year of life. In the next 2-4 years of life, the range of variability of the greater omentum narrows slightly, the largest growth of linear sizes of the greater omentum is observed during the first year of life of the child and they increase by 2 times, and the area – by 3 times. The asymmetry of the longitudinal dimensions of the greater omentum on the right and left also increases. The boundaries of the greater omentum are: liver, spleen, parietal peritoneum of anterior abdominal wall, small intestine, ascending and descending part of the colon. It has been revealed that the main source of blood supply of the human greater omentum is the abdominal and upper mesenteric arteries, the anterior duplication of the greater omentum receives nutrition from the short and long omental arteries, and numerous small arterial vessels are involved in the blood supply of the upper left part of the omentum; they are located in the thickness of the gastro-splenic ligament. Usually 5-13 branches ramify from the right gastrointestinal artery, and one branches off from the left one. The left gastrointestinal artery has a length of 7 to 21 cm and the right gastrointestinal artery – from 10 to 38 cm.
Зміна електричних параметрів насіння лікарських рослин під впливом високочастотного опромінення
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Соловйова, Наталія Веніамінівна; Петровский, О. М.; Кузнецова, Т. Ю.; Міщенко, Артур Володимирович; Соловьева, Наталья Вениаминовна; Петровский, А. Н.; Кузнецова, Т. Ю.; Мищенко, Артур Владимирович; Solovievа, N. V.; Petrovskiy, O. M.; Kuznetsova, T. Yu.; Mischenko, A. V.
У роботі розглянуто процес зміни електричних характеристик насіння лікарських рослин різних сортів під впливом високочастотного електромагнітного опромінення. Обґрунтовано, що температура є одним із факторів, що впливає на наслідки передпосівної обробки насіння. Визначено, що поряд із нагріванням відбуваються й інші фізичні процеси в структурі насіння на рівні клітинних мембран і мембранного транспорту речовин. Перетворення структур білків, поляризація клітинних мембран, інтенсифікація обмінних процесів під дією опромінення можуть призводити до зміни електричних властивостей насіння і, як наслідок, до впливу на фізіологічний стан, схожість і енергію росту рослин. Запропоновано фізико-математичну модель електричних властивостей біологічної тканини насіння. У цій моделі клітини розглядаються як паралелепіпеди певних розмірів, оточені зовнішніми клітинними мембранами, які, в свою чергу, оточені міжклітинним середовищем. Між клітинами знаходиться середовище, яке має активну провідність. Внутрішня частина клітини також характеризується активною провідністю. Клітинна мембрана характеризується комплексним опором, який має активну і ємнісну складові. Теоретично обґрунтовано і експериментально показано зміну пасивних електричних характеристик насіння під впливом електромагнітного поля високої частоти. Виявлено зміну діелектричної проникності насіння, його комплексного і активного опору, поляризаційного коефіцієнта, тангенса кута діелектричних втрат внаслідок проведення електромагнітної стимуляції. Особливістю є те, що насіння не можна представити у вигляді однорідного діелектрика, в якому відбувається тільки один із відомих видів поляризації (електронна, дипольна, об’ємно-зарядна). До складу зерна входять біологічні мембрани, стан яких суттєво впливає на електричні властивості. Ступінь поляризації мембран певним чином змінюється під дією будь-яких зовнішніх подразників. Встановлено, що підвищення комплексного опору біологічної тканини, збільшення поляризації клітинних мембран свідчить про інтенсифікацію обмінних процесів і, як наслідок, призводить до стимуляції процесу проростання насіння і швидкої вегетації на ранніх стадіях розвитку рослин
Кверцетин обмежує розвиток окисно-нітрозативного стресу в тканинах пародонта за умов відтворення різних моделей системної запальної відповіді
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Єлінська, Аліна Миколаївна; Назаренко, Світлана Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Назаренко, Светлана Николаевна; Костенко, Виталий Александрович; Yelins’ka, A. M.; Nazarenko, S. M.; Kostenko, V. O.
Досліджено вплив водорозчинної форми кверцетину (корвітину) на показники окиснонітрозативного стресу в м’яких тканинах пародонта щурів за умов відтворення 2-х моделей системної запальної відповіді: індукованої введенням ліпополісахариду (ЛПС) Salmonella typhi (в дозі 0,4 мкг/кг маси 3 рази протягом 1-го тижня та одноразово щотижнево протягом наступних 7-ми тижнів), а також на 14 добу після черепно-мозкової травми (ЧМТ) середнього ступеня тяжкості. Застосування корвітину у дозі 500 мг/кг (10 мг/кг у перерахунку на кверцетин) раз на 3 доби, починаючи з 30-ї доби експерименту з застосуванням пірогеналу, знижувало генерування супероксидного аніон-радикала (.О  2 ) NADPH-залежними електронно-транспортними ланцюгами (ендоплазматичним ретикулумом та NOS) на 18,1%, але не виявляло суттєвої дії на мітохондріальний ланцюг. Продукування .О  2 NADPH-оксидазою лейкоцитів поступалося на 16,7%. Сумарна активність NOсинтази (NOS) у тканинах пародонта зменшувалася на 40,6% , а вміст пероксинітрит-йонів поступався на 13,9% відповідному результату групи, що отримувала пірогенал. Призначення корвітину у дозі 500 мг/кг протягом 7-діб після відтворення ЧМТ знижувало на 14 добу посттравматичного періоду генерування .О  2 NADPH-залежними ланцюгами на 20,9%, а мітохондріями – на 31,7%. Продукування .О  2 NADPH-оксидазою лейкоцитів поступалося на 35,8%. Активність NOS у тканинах пародонта зменшувалася на 45,8%, вміст пероксинітрит-йонів поступався на 25,7% відповідному значенню групи з відтворенням ЧМТ. Зроблено висновок, що застосування водорозчинної форми кверцетину за умов системної запальної відповіді обмежує у м’яких тканинах пародонта щурів ознаки окисно-нітрозативного стресу.
Клініко-параклінічні аспекти прогнозування важких форм гіпербілірубінемії неонатального періоду
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Волосівська, Ю. М.; Годованець, О. С.; Волосивская, Ю. М.; Годованец, А. С.; Volosivska, Y. M.; Hodovanets, O. S.
Сучасні клінічні настанови в неонатології містять перелік груп ризику новонароджених щодо тяжких форм неонатальної жовтяниці, проте бракує достовірності клініко-параклінічних критеріїв, які б дозволили прогнозувати важкість перебігу патології, а також, визначити предиктори та ранні ознаки дисфункції гепатобіліарної системи для проведення своєчасної медикаментозної корекції в неонатальному періоді. Мета дослідження. Провести аналіз факторів ризику соматичної патології, перебігу вагітності та пологів у матері, клініко-параклінічних особливостей ранньої неонатальної адаптації у дітей з урахуванням гестаційного віку при народженні для виявлення груп ризику новонароджених з тяжкими формами гіпербілірубінемії. Матеріали і методи. Вивчені особливості соматичного анамнезу, перебігу гестаційного періоду та пологів у 141 жінки, діти яких мали клінічні прояви неонатальної жовтяниці. Основні групи спостереження новонароджених: до I групи увійшли доношені новонароджені діти, які були відповідно розділені на дві підгрупи: підгрупа ІА (46 дітей) – діти, які мали середню важкість стану та підгрупа ІБ (23 дитини) – діти, стан яких був оцінений як важкий. II (контрольну) групу склали 72 здорових доношених новонароджених. До III групи увійшли передчасно народжені діти з терміном гестації з 34-х до 37-ти тижнів). Відповідно, IIIА групу склали 28 новонароджених, які мали середню важкість стану, IIIБ групу – із важким загальним станом в ранньому неонатальному періоді. IV групу склали умовно здорові новонароджені діти із зазначеним терміном гестації. Критеріями виключення з дослідження були: передчасні пологи (термін гестації < 34 тижнів), жовтяниця інфекційного ґенезу (Р36), підтверджена вроджена органічна патологія гепатобіліарної системи, зокрема: аномалія розвитку жовчного міхура, атрезія жовчовивідних протоків (Q44), вроджений вірусний гепатит (Р53.3). Результати та їх обговорення. Материнськими факторами, що ускладнювали перебіг вагітності і мали значення для формування важкості перебігу патології у дітей, які мали клінічні прояви гіпербілірубінемії, при перинатальній патології були: вік матері, особливо при передчасному народженні, непліддя та самовільні викидні а анамнезі, плацентарна дисфункція, загроза передчасних пологів при даній вагітності, ізоімунізація за резусфактором. За шкалою Risk Score for Neonatal Hyperbilirubinemia (2004), було відмічено деяку тенденцію щодо збільшення ризику важкості гіпербілірубінемії за умов перинатальної патології у доношених новонароджених дітей, однак у передчасно народжених дітей подібної тенденції не спостерігалося. Найбільш частими клінічними симптомами у новонароджених за наявності гіпербілірубінемії при перинатальній патології були: гепатоспленомегалія, порушення функції кишечника, гіпоглікемія, анемічний синдром, поєднані геморагічні розлади. Показники біохімічного спектру крові новонароджених вказували на підвищений рівень загального білірубіну сироватки, переважно за рахунок непрямої фракції, знижений рівень загального білка, альбуміну та глюкози, вірогідне підвищення активності АсАТ при середній важкості стану, що свідчить про його активацію, при зниженні показника при важкому стані - у доношених новонароджених; у передчасно народжених дітей активність АсАТ мала тенденцію до зниження як при середньому, так і при важкому стані новонароджених. Показник АлАТ мав вірогідне підвищення активності у кореляціїї зі зростанням важкості стану в доношених новонароджених при зниженій ферментативній реакції – у передчасно народжених дітей. Висновки. 1. Оцінка ймовірності розвитку важкої гіпербілірубінемії у новонароджених дітей повинна бути комплексною, зважати на фактори ризику з боку матері з урахуванням її соматичного, акушерсько-гінекологічного анамнезу, перебігу вагітності та пологів, з проведенням бальної оцінки чинників ризику згідно рекомендацій «Risk Score for Neonatal Hyperbilirubinemia» (2004). 2. Важливу роль для попередження розвитку важких форм гіпербілірубінемії відіграє оцінка ризиків в новонародженого, з урахуванням характеру перебігу перинатальної патології, своєчасним виявленням клінічних симптомів, властивих для порушень метаболізму й транспорту білірубіну.
Клінічний випадок у дитини грипу A/H1N1, ускладненого синдромом Рея
(2019) Пікуль, Катерина Вікторівна; Ільченко, Валентина Іванівна; Кушнарьова, Тетяна Вікторівна; Прилуцький, Костянтин Юрійович; Pikul, K. V.; Ilchenko, V. I.; Kushnarova, T. V.; Prylutskyi, K. Y.; Пикуль, Екатерина Викторовна; Ильченко, Валентина Ивановна; Кушнерева, Татьяна Викторовна; Прилуцкий, Константин Юрьевич
Проблема грипу набуває своєї актуальності, оскільки захворюваність в Україні за останнє десятиліття складає щорічно 7-8 мільйонів людей, з них близько 30% становлять діти. Госпіталізується дітей до 5 років 120-123 на 100 тисяч населення на рік та середній ліжко-день складає 6,5 днів. Велику загрозу для життя дітей несуть ускладнення від грипу. Згідно з даними Центру громадського здоров’я МОЗ України протягом епідсезону 2018/2019 року на грип та ГРВІ перехворіло 5,4 млн. людей, 65,3% з яких – діти. Грип забрав життя 64 українців, у тому числі 12 дітей, віком до 17 років. Жоден із померлих не був вакцинований проти грипу, 11 осіб зовсім не зверталися за медичною допомогою, і кожен п’ятий звернувся за допомогою вже за критичного погіршення стану здоров’я на 6-й день і пізніше. Серед лабораторно обстежених на грип (2927 осіб) за допомогою методу ПЛР у 30% отримано позитивні результати, з домінуванням вірусу грипу типу А.
Методи дослідження температурних показників та тиску на слизову оболонку протезного ложа знімних пластинкових протезів
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Хілініч, Євгеній Сергійович; Давиденко, Вадим Юрійович; Нідзельський, Михайло Якович; Кузнецов, Віктор Васильович; Давиденко, Ганна Миколаївна; Хилинич, Евгений Сергеевич; Давыденко, Вадим Юрьевич; Нидзельский, Михаил Яковлевич; Кузнецов, Виктор Васильевич; Давыденко, Анна Николаевна; Hilinich, Ye. S.; Davydenko, V. Yu.; Niedzielsky, M. Ya.; Kuznetsov, V. V.; Davydenko, H. M.
Аналіз літературних джерел показав, що питаннями дослідження змін температури слизової оболонки під базисом знімного протезу та впливом його тиску на підлеглі тканини займались небагато вчених. Ще менше даних про методи дослідження таких показників в порожнині рота, особливо у пацієнтів, які користуються знімними пластинковими протезами. Мета роботи – провести порівняльний аналіз існуючих методик визначення температурних показників слизової оболонки протезного ложа і показників тиску на неї повних знімних пластинкових протезів, виготовлених із акрилових пластмас та створити і апробувати в практичній охороні здоров'я прилад для проведення дослідження температури та тиску тканин протезного ложа під дією знімних пластинкових протезів, який дозволить якісно і наочно оцінювати їх стан у конкретного пацієнта, відстежувати динаміку змін в процесі адаптації до протезів та у віддалені терміни, дасть можливість досягти мінімальних розбіжностей при отриманні результатів, покращить діагностичний процес шляхом вимірювання фізичних показників, які впливають на стан протезного ложа, та підвищить достовірність і інформативність дослідження. Нами запропонований та створений пристрій для вимірювання тиску та температури слизової оболонки під базисом протеза, на який отримано патент на корисну модель. Запропонований пристрій для дослідження температури та тиску під знімним протезом в порожнині рота за рахунок розширення його конструктивних та функціональних можливостей дозволяє вимірювати тиск та температуру, залежність температури від тиску, застосовувати по кілька датчиків тиску і температур та отримувати середні результати дослідження на екрані пристрою, передача даних на комп’ютер та їх обробка.
Морфологічна оцінка структурних змін колінного суглобу при експериментальному остеоартрозі та застосуванні аутологічного аспірату кісткового мозку
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Ткачук, П. В.; Страфун, С. С.; Tkachuk, P. V.; Strafun, S. S.
Актуальність. Лікування остеоартрозу колінного суглобу є актуальною медико-соціальною проблемою. З огляду на недостатню ефективність консервативного лікування, пропонується застосування клітинних технологій у лікуванні прогресуючих дистрофічних змін колінного суглобу. Метою роботи було дослідження впливу аспірату кісткового мозку на розвиток структурних змін колінного суглобу при експериментальному остеоартрозі. Матеріали та методи дослідження. У експериментах кроликам моделювали остеоартроз, через 1 місяць вводили аутологічний аспірат кісткового мозку у порожнину колінного суглобу, а через 2,5 місяці після операції досліджували структурні зміни капсули, менісків, проксимального епіфіза великогомілкової кістки. Результати. Встановлено структурні зміни у капсулі суглобу: розшарування структурних елементів, зменшення щільності клітин капсули, некроз клітин внутрішньої поверхні капсули. Зона дефекту епіфізарного хряща була позбавлена хряща, а товщина перифокального хряща була зменшеною на 30,4% (p<0,05), щільність субхондральної кісткової тканини становила 55,9% від контролю. У групі з аспіратом кісткового мозку була збільшена щільність фібробластів у капсулі суглобу і частково збережена поверхня менісків, щільність субхондральної кісткової тканини була вірогідно більшою – 79,5% (p<0,05) від контролю. Структурні зміни при остеоартрозі є прогресуючими і призводять до дистрофічних змін суглобової поверхні, субхондральної кістки, меніска та капсули суглоба. Дані, отримані в результаті експериментальних досліджень, дозволяють стверджувати, що введення у колінний суглоб аутологічного аспірату кісткового мозку може пригнічувати пошкодження субхондральної кістки, менісків та капсули суглобу і супроводжуватись утворенням ретикулярної тканини і індукцією ангіогенезу. Надалі перспективними є дослідження морфологічних змін червоного кісткового мозку за умов прогресуючого остеоа
Обґрунтування використання стоматологічного реклінатора для лікування ронхопатії та синдрому обструктивного апное
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Ксенжук, Маргарита Анатоліївна; Нідзельський, Михайло Якович; Кузнецов, Віктор Васильович; Ксенжук, Маргарита Анатольевна; Нидзельский, Михаил Яковлевич; Кузнецов, Виктор Васильевич; Ksenzhuk, M. A.; Nidzelskiy, M. Ya.; Kuznetsov, V. V.
Храп та його ускладнення – синдром обструктивного апное посідають вагоме місце серед актуальних проблем сучасної медицини. Про актуальність даної проблеми свідчить висока поширеність. За даними останніх досліджень синдром обструктивного апное сну уражає чоловіків – 10% віком 3049 років та 17% віком 50-70 років, жінок – 3% віком 30-49 років та 9% віком 50-70 років, і частота виявлення його в останні роки прогресивно зростає. До виникнення храпу та синдрому обструктивного апное, найчастіше призводять такі порушення зубощелепної системи: дистальне положення нижньої щелепи; звуження верхньої щелепи, високе готичне піднебіння, дисфункція скроневонижньощелепного суглоба; макроглосія. Також, підвищена вірогідність наявності обструктивного апное у пацієнтів з гострим кутом мандибулярної площини і недорозвиненим підборіддям. Всі ці причини звужують просвіт дихальних шляхів та зменшують об`єм порожнини рота. В залежності від причин виникнення храпу та синдрому обструктивного апное існують різні методи їх лікування. У світовій практиці та країнах західної Європи, в протоколі лікування та профілактики хворих на храп та обструктивне апное широко використовують внутрішньоротові апарати. У 2000 році в Американській академії медицини сну був створений розділ оральних приладів, що використовують для лікування храпу та синдрому обструктивного апное. Всі вони мають, як переваги, так і низку недоліків. До недоліків від користування внутрішньоротових апаратів для лікування та профілактики храпу та обструктивного апное відносяться: біль у скронево-нижньощелепному суглобі, надмірне слиновиділення або навпаки, сухість у порожнині рота, зубний біль та безсоння. Мета дослідження: Удосконалити апарати для лікування храпу та синдрому обструктивного апное. Висновки. Нами був запропонований та розроблений апарат для профілактики храпу та апное, який функціонує за рахунок фіксації фізіологічного прикусу у стані спокою
Організація надання медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті в Україні
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Поченюк, К. В.; Pocheniuk, K. V.
Цукровий діабет належить до числа найбільш поширених захворювань людини, які призводять до інвалідизації населення та смерті. За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні на кінець 2018 року нараховувалось близько 1300000 хворих на цукровий діабет, 9 тисяч із них - діти віком до 18 років. Чим раніше у дитини виявлять цукровий діабет, тим більше шансів уберегти її від ускладнень, що спричиняють інвалідність та передчасну смерть. Вирішення проблем, пов’язаних із цукровим діабетом, є одним з першочергових завдань національних систем охорони здоров’я. Метою статті є вивчення організації надання медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті в сучасних умовах. Об’єкт і методи дослідження. Об’єктом дослідження виступає організація медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті в Україні. Для дослідження використано такі методи: бібліосемантичний – для аналізу наукової літератури; контент-аналіз – для дослідження нормативно-правової бази; системного аналізу – для аналізу організаційного забезпечення медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті. Результати досліджень. Цукровий діабет 1 типу характеризується деструкцією бета-клітин, що призводить до абсолютної недостатності інсуліну. Близько 75% всіх випадків цукрового діабету 1-го типу діагностують в осіб у віці до 18 років. Діти та підлітки – особлива категорія хворих, яка потребує посиленої уваги з боку лікарів. Дітям складно зрозуміти, до яких негативних проявів та розвитку специфічних ускладнень, що спричиняють ранню інвалідизацію, може призвести стійка та довготривала декомпенсація захворювання. На основі Адаптованої клінічної настанови «Цукровий діабет 1 типу» робоча група розробила Уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги «Цукровий діабет 1 типу у молодих людей та дорослих» і «Цукровий діабет 1 типу у дітей», у якому використані доказові положення щодо ефективності медичних втручань, які також слугували основою для визначення індикаторів якості надання медичної допомоги пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу. Основними напрямками розробленого лікувально-реабілітаційного підходу допомоги хворим на цукровий діабет 1 типу є надання медичної, психологічної та соціальної допомоги мультидисциплінарними бригадами, що включають лікаря-ендокринолога, профільних фахівців (терапевта, невропатолога, окуліста, нефролога, педіатра), лікаря-психотерапевта, психолога, фахівця з соціальної роботи, методиста «Школи діабету», медичної сестри. Перш за все потрібно підвищувати обізнаність лікарів, особливо первинної ланки. Також актуальним є удосконалення амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги дітям з діабетом із залученням до цього процесу самих дітей та їх батьків. Важливою є організація та забезпечення дієвої школи з навчання та самоконтролю цукрового діабету. Беззаперечно, необхідне проведення постійного та безперервного моніторингу стану клінічної та метаболічної компенсації цукрового діабету. Слід звернути увагу на необхідність більш активного використання новітніх технологій, наприклад, помпової інсулінотерапії. Основними складовими лікування є дієтотерапія та інсулінотерапія, яких дитина має додержуватись протягом усього наступного життя з метою компенсації свого стану. Важливо відмітити роль міжнародного діабетичного руху в подоланні епідемії діабету в Україні та світі. Головним досягненням якої вважаємо те, що вона закликала держави всіх країн прийняти Національні програми по профілактиці та лікуванню діабету. В світі цього, Міністерство Охорони Здоров’я України спільно з міжнародними та вітчизняними фахівцями розробило ряд основоположних нормативно-правових актів, які започатковують структурні зміни системи охорони здоров’я. Висновки. Україна належить до країн з найвищим рівнем захворюваності на цукровий діабет. Сьогодні спостерігається дуже значний приріст захворюваності на цукровий діабет серед дітей дошкільного та шкільного віку. Тому вирішення проблем, пов’язаних із цукровим діабетом, є одним з першочергових завдань національних систем охорони здоров’я. Саме тому, від рівня організації медико-соціальної допомоги залежить подальше життя хворої дитини. Вкрай важливо, щоб освіта та підтримка з питань самоконтролю цукрового діабету, медикаментозна терапія і психосоціальна допомога надавалися починаючи з моменту встановлення діагнозу і регулярно після цього. Прожити довге життя з діабетом можливо, якщо забезпечити належний контроль хвороби та профілактику його ускладнень. За останні роки лікування цукрового діабету покращилося, але не вирішило всіх проблем. Активно впроваджуються нові напрямки лікування, а саме інсулінові аналоги та інсулінові помпи.
Особливості визначення індивідуальної та статевої варіативності третіх молярів у людей першого періоду зрілого віку
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Талаш, Роман Валентинович; Талаш, Роман Валентинович; Talash, R. V.
У статті викладено теоретичне узагальнення і нове рішення наукового завдання, яке полягає у визначенні статевого та індивідуального поліморфізму третіх молярів у віковому аспекті. У роботі представлені огляд літератури, результати аналізу ортопантограм зубощелепної системи у людей першого періоду зрілого віку та випадкових вибірок третіх молярів, видалених за різними клінічними показаннями (більш ніж 140 препаратів), які піддавались візуальному і метричному системному аналізу. Показано, що прорізані треті моляри являють собою надзвичайно велику різноманітність за розмірами та формою, яка виражається у різній комбінації конфігураційних відносин між коронковою і кореневою частинами, що залежить від протилежності розміщення у зубному прикусі і статевої приналежності, проте зовсім не корелює з віком. При цьому, весь діапазон індивідуальної і статевої варіативності третіх молярів обмежений двома крайніми формами: дуже великими зубами з довгими розділеними коренями та квадритуберкулярною коронкою, які суттєво не відрізняються від типових молярів і дуже малими аналогами з одним зрощеним кореневим відділом, коронки яких по формі нагадують малі корінні зуби. Між цими формами розподіляються всі інші, найбільш багаточисленні варіанти, які ми назвали проміжними. Проаналізовані дані свідчать, що індивідуальна варіативність розміру зубів у довжину цілком залежить від довжини їх кореневих відділів. Встановлено, що за коронково-кореневим індексом серед третіх молярів виділяються три форми: довгокореневі, середньокореневі і короткокореневі. При цьому, довгокореневі форми зустрічаються переважно серед чоловічих зубів, середньокореневі - більш властиві жіночим зубам мудрості, а короткорневі форми третіх молярів не мають статевої відмінності. Отримані результати свідчать, що ортопантограма зубощелепної системи у людей (у віці від 22 до 35 років) достовірно виявляє зворотну залежність між поздовжнім розміром і строком прорізування третіх молярів. Використаний у роботі системний підхід дозволив привести у визначений порядок варіативну поліморфність третіх молярів, виділивши при цьому найбільш показові ознаки для їх класифікації; В статье изложено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в определении полового и индивидуального полиморфизма третьих моляров в возрастном аспекте. В работе представлены обзор литературы, результаты анализа ортопантограмм зубочелюстной системы у людей первого периода зрелого возраста и случайных выборок третьих моляров, удаленных по различным клиническим показаниям (более 140 препаратов), которые подвергались визуальному, а также метрическому системному анализу. Показано, что прорезавшиеся третьи моляры представляют собой чрезвычайно большое разнообразие по размерам и форме, которое выражается в различной комбинации конфигурационных отношений между коронковой и корневой частями, что зависит от противоположности расположения в зубном прикусе и половой принадлежности, но отнюдь не коррелирует с возрастом. При этом, весь диапазон индивидуальной и половой вариативности третьих моляров ограничен двумя крайними формами: очень большими зубами с длинными разделенными корнями и квадритуберкулярной коронкой, которые существенно не отличаются от типичных моляров и очень малыми аналогами с одним сросшимся корневым отделом, коронки которых по форме напоминают маленькие коренные зубы. Между этими формами распределяются все остальные, наиболее многочисленные варианты, которые мы назвали промежуточными. Проанализированные данные свидетельствуют, что индивидуальная вариативность размера зубов в длину целиком зависит от длины их корневых отделов. Установлено, что относительно коронково-корневого индекса среди третьих моляров выделяются три формы: длиннокорневые; среднекорневые и короткокорневые. При этом, длиннокорневые формы встречаются преимущественно среди мужских зубов, средне-корневые - более свойственны женским зубам мудрости, а короткокорневые формы третьих моляров не имеют полового различия. Полученные результаты свидетельствуют, что ортопантограмма зубочелюстной системы у людей (в возрасте от 22 до 35 лет) достоверно обнаруживает обратную зависимость между продольным размером и сроком прорезывания третьих моляров. Использованный в работе системный подход позволил привести в определенный порядок вариативную полиморфность третьих моляров, выделив при этом наиболее показательные признаки для их классификации; The article presents a theoretical synthesis and a new solution of the scientific problem, which consists in determining the sexual and individual polymorphism of third molars through the age aspect. The review of the relevant literature, the results obtained by analysing orthopantograms of people at the first period of adulthood, and studying randomly selected third molars removed for various clinical reasons (more than 140 samples) are presented. It has been shown that erupted third molars considerably vary in size and shape that is due to different combinations of configurational relationship between the crown and root parts. This depends on the location of opposing teeth in the dentition and sex as well, but does not correlate with age. Moreover, the entire range of individual and sexual variability of the third molars is limited by two extreme forms: very large teeth with long divided roots or with a quadratubercular crown, which are not significantly different from typical molars, and very small analogues with one fused root section, the crowns of which resemble small permanent teeth. Between these forms all other are distributed and most numerous types we called as intermediate. The data analyzed indicate that the individual variability of the size of the teeth in length depends entirely on the length of their root sections. It has been established that, relative to the crown-root index, there are three forms distinguished among the third molars: long-root; medium root and short root. At the same time, long-root forms are found mainly among male teeth, mid-root forms are more characteristic of female wisdom teeth, and short-root forms of third molars do not show a sex difference. The results obtained demonstrate that the orthopantogram of the dentofacial system in humans (aged 22 to 35 years) reliably reveals an inverse relationship between the longitudinal size and the term of eruption of the third molars. The systematic approach used in the work made it possible to bring the varied polymorphism of the third molars into a certain order, highlighting the most indicative features for their classification.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2019, Том 19, вип. 4 (68) за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування