Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 19, вип. 4 (68)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/11313

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 31

Організація надання медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті в Україні
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Поченюк, К. В.; Pocheniuk, K. V.
Цукровий діабет належить до числа найбільш поширених захворювань людини, які призводять до інвалідизації населення та смерті. За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні на кінець 2018 року нараховувалось близько 1300000 хворих на цукровий діабет, 9 тисяч із них - діти віком до 18 років. Чим раніше у дитини виявлять цукровий діабет, тим більше шансів уберегти її від ускладнень, що спричиняють інвалідність та передчасну смерть. Вирішення проблем, пов’язаних із цукровим діабетом, є одним з першочергових завдань національних систем охорони здоров’я. Метою статті є вивчення організації надання медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті в сучасних умовах. Об’єкт і методи дослідження. Об’єктом дослідження виступає організація медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті в Україні. Для дослідження використано такі методи: бібліосемантичний – для аналізу наукової літератури; контент-аналіз – для дослідження нормативно-правової бази; системного аналізу – для аналізу організаційного забезпечення медичної допомоги дитячому населенню при цукровому діабеті. Результати досліджень. Цукровий діабет 1 типу характеризується деструкцією бета-клітин, що призводить до абсолютної недостатності інсуліну. Близько 75% всіх випадків цукрового діабету 1-го типу діагностують в осіб у віці до 18 років. Діти та підлітки – особлива категорія хворих, яка потребує посиленої уваги з боку лікарів. Дітям складно зрозуміти, до яких негативних проявів та розвитку специфічних ускладнень, що спричиняють ранню інвалідизацію, може призвести стійка та довготривала декомпенсація захворювання. На основі Адаптованої клінічної настанови «Цукровий діабет 1 типу» робоча група розробила Уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги «Цукровий діабет 1 типу у молодих людей та дорослих» і «Цукровий діабет 1 типу у дітей», у якому використані доказові положення щодо ефективності медичних втручань, які також слугували основою для визначення індикаторів якості надання медичної допомоги пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу. Основними напрямками розробленого лікувально-реабілітаційного підходу допомоги хворим на цукровий діабет 1 типу є надання медичної, психологічної та соціальної допомоги мультидисциплінарними бригадами, що включають лікаря-ендокринолога, профільних фахівців (терапевта, невропатолога, окуліста, нефролога, педіатра), лікаря-психотерапевта, психолога, фахівця з соціальної роботи, методиста «Школи діабету», медичної сестри. Перш за все потрібно підвищувати обізнаність лікарів, особливо первинної ланки. Також актуальним є удосконалення амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги дітям з діабетом із залученням до цього процесу самих дітей та їх батьків. Важливою є організація та забезпечення дієвої школи з навчання та самоконтролю цукрового діабету. Беззаперечно, необхідне проведення постійного та безперервного моніторингу стану клінічної та метаболічної компенсації цукрового діабету. Слід звернути увагу на необхідність більш активного використання новітніх технологій, наприклад, помпової інсулінотерапії. Основними складовими лікування є дієтотерапія та інсулінотерапія, яких дитина має додержуватись протягом усього наступного життя з метою компенсації свого стану. Важливо відмітити роль міжнародного діабетичного руху в подоланні епідемії діабету в Україні та світі. Головним досягненням якої вважаємо те, що вона закликала держави всіх країн прийняти Національні програми по профілактиці та лікуванню діабету. В світі цього, Міністерство Охорони Здоров’я України спільно з міжнародними та вітчизняними фахівцями розробило ряд основоположних нормативно-правових актів, які започатковують структурні зміни системи охорони здоров’я. Висновки. Україна належить до країн з найвищим рівнем захворюваності на цукровий діабет. Сьогодні спостерігається дуже значний приріст захворюваності на цукровий діабет серед дітей дошкільного та шкільного віку. Тому вирішення проблем, пов’язаних із цукровим діабетом, є одним з першочергових завдань національних систем охорони здоров’я. Саме тому, від рівня організації медико-соціальної допомоги залежить подальше життя хворої дитини. Вкрай важливо, щоб освіта та підтримка з питань самоконтролю цукрового діабету, медикаментозна терапія і психосоціальна допомога надавалися починаючи з моменту встановлення діагнозу і регулярно після цього. Прожити довге життя з діабетом можливо, якщо забезпечити належний контроль хвороби та профілактику його ускладнень. За останні роки лікування цукрового діабету покращилося, але не вирішило всіх проблем. Активно впроваджуються нові напрямки лікування, а саме інсулінові аналоги та інсулінові помпи.
Ефективність нутрітивного забезпечення при гострих церебральних ураженнях в умовах інтенсивної терапії в віковому аспекті
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шкурупій, Дмитро Анатолійович; Могильник, Антон Ігорович; Сонник, Євген Григорович; Шкурупий, Дмитрий Анатольевич; Могильник, Антон Игоревич; Сонник, Евгений Григорьевич; Shkurupii, D. A.; Mogylnyk, A. I.; Sonnik, E. G.
Вступ. Метаболічні потреби різняться в різні вікові періоди. Розвиток критичного стану змінює потреби в енергопластичному забезпеченні. Найбільш енергозалежним органом є мозок, формування якого в дитячому віці безпосередньо залежить від ефективності нутрітивного забезпечення. Мета дослідження: оцінити ефективність нутрітивного забезпечення при гострих церебральних ураженнях у немовлят в умовах інтенсивної терапії. Матеріали та методи. Було проведене обсерваційне аналітичне когортне дослідження 30 дітей у віці від 0 діб до 3 місяців, з наслідками гіпоксично-ішемічної енцефалопатії (основна група) і 20 відносно здорових немовлят. Визначались затримка шлункової евакуації, здуття живота, рівень загального білка і глюкози крові. Результати дослідження. У 46,6% немовлят основної групи спостерігалось здуття живота, а у 40% дітей - затримка евакуації шлункового вмісту (  2=13; р  0,001 та  2=10,5; р  0,001 відносно групи порівняння відповідно). У немовлят основної групи показник загального білка склав 58 (38; 62) г/л і був нижчим відносно групи порівняння (р=0,005). Такі ж зміни відбулись і в рівні глюкози крові: 3,05 (1,75; 3,7) ммоль/л в основній групі (р=0,02). Біохімічні показники корелювали із наявністю клінічних ознак порушень з збоку травного каналу. Висновки. При гострих церебральних ураженнях має місце розвиток ознак гастроінтестинальної недостатності. Ці розлади корелюють із порушенням білкового і вуглеводного метаболізму і призводять до зниження показників загального білка і глюкози, що свідчить про зниження ефективності нутрітивного забезпечення пацієнтів, зокрема - немовлят.
Упровадження інноваційних освітніх технологій навчання та викладання на кафедрі терапевтичної стоматології УМСА
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Бублій, Тетяна Дмитрівна; Петрушанко, Тетяна Олексіївна; Дубовая, Людмила Іванівна; Бублий, Татьяна Дмитриевна; Петрушанко, Татьяна Алексеевна; Дубовая, Людмила Ивановна; Bublii, T. D.; Petrushanko, T. O.; Dybovaya, L. I.
У сучасних умовах реформування системи освіти України набула актуальності проблема профпідготовки лікарів. Розробка, впровадження та використання нових, інноваційних технологій в освіті та самоосвіті, спрямованих на формування навичок клінічного мислення, завжди є актуальним завданням. Метою публікації є аналіз та висвітлення змісту інноваційних освітніх технологій навчання та викладання у вищій школі, зокрема на клінічній кафедрі в процесі підготовки майбутніх стоматологів. Навчальне співробітництво на кафедрі терапевтичної стоматології являє собою розгалужену мережу взаємодій по наступним чотирьом лініям: 1) викладач – студент (при опитуванні, підготовці до захисту історії хвороби); 2) студент – студент у парах (діадах) і в трійках (тріадах) при курації хворих; 3) загальногрупова взаємодія студентів у всьому навчальному колективі, наприклад, при клінічних розглядах, клінічних конференціях; 4) викладач – колектив (при проведенні виховної роботи в аудиторний та позааудиторний час). Застосування інтерактивного, кооперативного, колективно-групового навчання сприяє не тільки кращому запам'ятовуванню матеріалу, але і його ідентифікації, використанню у повсякденному житті. Використання інтерактивних методів навчання в малих групах сприяє розвитку таких особистісних якостей як комунікабельність, співробітництво. Формуються навички спілкування та взаємодії в колективі, розкриваються таланти та вміння швидко і ефективно вирішувати поставлені задачі ; В современных условиях реформирования системы образования Украины стала актуальной проблема профподготовки врачей. Разработка и использование новых, инновационных технологий в образовании и самообразовании, направленных на формирование навыков клинического мышления, всегда является актуальной задачей. Целью публикации является анализ и освещение содержания инновационных образовательных технологий обучения и преподавания в высшей школе, в частности на клинической кафедре в процессе подготовки будущих стоматологов. Учебное сотрудничество на кафедре терапевтической стоматологии представляет собой разветвленную сеть взаимодействий по следующим четырем направлениям. 1) преподаватель - студент (при опросе, подготовке к защите истории болезни) 2) студент - студент в парах (диадах) и в тройках (триадам) при курации больных; 3) общегрупповая - взаимодействие студентов во всем учебном коллективе, например, при клинических разборах, на клинических конференциях; 4) преподаватель - коллектив (при проведении воспитательной работы в аудиторное и внеаудиторное время). Применение интерактивного, кооперативного, коллективно-группового обучения способствует не только лучшему запоминанию материала, но и его идентификации, использованию в повседневной жизни. Интерактивные методы обучения в малых группах способствуют развитию таких личностных качеств как коммуникабельность, сотрудничество. Формируются навыки общения и взаимодействия в коллективе, раскрываются таланты и умения быстро и эффективно решать поставленные задачи ; The modern conditions of reforming the educational system of Ukraine, the problem of professional training of doctors has become urgent. The development and use of new, innovative technologies in education and self-education aimed at the formation of clinical skills is always an urgent task. The purpose of the publication is to analyze and highlight the content of innovative educational technologies for teaching and teaching in higher education, in particular in the clinical department, in the process of preparing future dentists. Educational cooperation at the Department of Therapeutic Dentistry is an extensive network of interactions in the following four areas. 1) teacher - student (during the survey, preparation for the defense of the medical history) 2) student - student in pairs (dyads) and in triples (triads) during the supervision of patients; 3) groupwide - the interaction of students in the entire academic team, for example, during clinical examinations, clinical conferences; 4) a teacher - a team (during educational work in classroom and extracurricular time). The use of interactive, cooperative, collective-group learning contributes not only to better memorization of the material, but also to its identification and use in everyday life. Interactive teaching methods in small groups contribute to the development of such personal qualities as sociability, cooperation. Communication and interaction skills are formed in the team, talents and abilities are revealed quickly and efficiently to solve tasks.
Морфологічна оцінка структурних змін колінного суглобу при експериментальному остеоартрозі та застосуванні аутологічного аспірату кісткового мозку
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Ткачук, П. В.; Страфун, С. С.; Tkachuk, P. V.; Strafun, S. S.
Актуальність. Лікування остеоартрозу колінного суглобу є актуальною медико-соціальною проблемою. З огляду на недостатню ефективність консервативного лікування, пропонується застосування клітинних технологій у лікуванні прогресуючих дистрофічних змін колінного суглобу. Метою роботи було дослідження впливу аспірату кісткового мозку на розвиток структурних змін колінного суглобу при експериментальному остеоартрозі. Матеріали та методи дослідження. У експериментах кроликам моделювали остеоартроз, через 1 місяць вводили аутологічний аспірат кісткового мозку у порожнину колінного суглобу, а через 2,5 місяці після операції досліджували структурні зміни капсули, менісків, проксимального епіфіза великогомілкової кістки. Результати. Встановлено структурні зміни у капсулі суглобу: розшарування структурних елементів, зменшення щільності клітин капсули, некроз клітин внутрішньої поверхні капсули. Зона дефекту епіфізарного хряща була позбавлена хряща, а товщина перифокального хряща була зменшеною на 30,4% (p<0,05), щільність субхондральної кісткової тканини становила 55,9% від контролю. У групі з аспіратом кісткового мозку була збільшена щільність фібробластів у капсулі суглобу і частково збережена поверхня менісків, щільність субхондральної кісткової тканини була вірогідно більшою – 79,5% (p<0,05) від контролю. Структурні зміни при остеоартрозі є прогресуючими і призводять до дистрофічних змін суглобової поверхні, субхондральної кістки, меніска та капсули суглоба. Дані, отримані в результаті експериментальних досліджень, дозволяють стверджувати, що введення у колінний суглоб аутологічного аспірату кісткового мозку може пригнічувати пошкодження субхондральної кістки, менісків та капсули суглобу і супроводжуватись утворенням ретикулярної тканини і індукцією ангіогенезу. Надалі перспективними є дослідження морфологічних змін червоного кісткового мозку за умов прогресуючого остеоа
Клінічний випадок у дитини грипу A/H1N1, ускладненого синдромом Рея
(2019) Пікуль, Катерина Вікторівна; Ільченко, Валентина Іванівна; Кушнарьова, Тетяна Вікторівна; Прилуцький, Костянтин Юрійович; Pikul, K. V.; Ilchenko, V. I.; Kushnarova, T. V.; Prylutskyi, K. Y.; Пикуль, Екатерина Викторовна; Ильченко, Валентина Ивановна; Кушнерева, Татьяна Викторовна; Прилуцкий, Константин Юрьевич
Проблема грипу набуває своєї актуальності, оскільки захворюваність в Україні за останнє десятиліття складає щорічно 7-8 мільйонів людей, з них близько 30% становлять діти. Госпіталізується дітей до 5 років 120-123 на 100 тисяч населення на рік та середній ліжко-день складає 6,5 днів. Велику загрозу для життя дітей несуть ускладнення від грипу. Згідно з даними Центру громадського здоров’я МОЗ України протягом епідсезону 2018/2019 року на грип та ГРВІ перехворіло 5,4 млн. людей, 65,3% з яких – діти. Грип забрав життя 64 українців, у тому числі 12 дітей, віком до 17 років. Жоден із померлих не був вакцинований проти грипу, 11 осіб зовсім не зверталися за медичною допомогою, і кожен п’ятий звернувся за допомогою вже за критичного погіршення стану здоров’я на 6-й день і пізніше. Серед лабораторно обстежених на грип (2927 осіб) за допомогою методу ПЛР у 30% отримано позитивні результати, з домінуванням вірусу грипу типу А.
Вплив гігієнічних та харчових звичок на ураженість карієсом дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шешукова, Ольга Вікторівна; Веретільник, Анастасія Володимирівна; Шешукова, Ольга Викторовна; Веретильник, Анастасия Владимировна; Sheshukova, O. V.; Veretilnik, A. V.
Проведений аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури з поточного стану епідемії ожиріння та доказів її асоціації з захворюванням порожнини рота та обстеження дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла. Метою дослідження стала оцінка гігієнічних та харчових звичок у дітей молодшого шкільного віку з надмірною та нормальною масою тіла та їх зв'язок з ураженістю карієсом. Матеріали та методи. У дослідження було включено 628 дітей (учні 1-4 класів школи м. Полтава) у віці 6-11 років. Проводилося вивчення антропометричних даних і оцінка фізичного розвитку, збір анамнестичних даних шляхом анкетування дітей, клінічне стоматологічне обстеження Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за допомогою спрощеного гігієнічного індексу Green-Vermillion (1964). Результати. За даними проведеного антропометричного дослідження встановлено, що 32, 64% (205 дітей) обстежених дітей мали надмірну масу тіла. Проаналізувавши отримані дані з анкети можна з впевненістю стверджувати, що достовірної різниці у гігієнічних звичках дітей молодшого шкільного віку не простежується. Тільки близько 70% дітей молодшого шкільного віку чистять зуби кожного дня, але тільки 15% дітей молодшого шкільного віку отримують допомогу від батьків, сестри/брата. Такі дані викликають занепокоєння, адже діти до 10-річного віку повинні чистити зуби в присутності батьків, оскільки дитина сама ще не може якісно почистити зуби. Харчові звички дітей молодшого шкільного віку з надмірною масою тіла та нормальною істотно відрізняються. Індекс гігієни у дітей з надмірною масою тіла був у межах 2,1 бала, що відповідає незадовільній гігієні, що ж стосується дітей з нормальною масою тіла, цей показник, не істотно був менший і коливався у межах 1,8 бала. Результати проведеного стоматологічного обстеження показали, що поширеність карієсу становила 60,78% та 58,63% для дітей з нормальною та надмірною масою тіла відповідно. Ці показники не мали істотної різниці у зазначеній віковій групі дітей з надмірною та нормальною масою тіла. Вивчення інтенсивності карієсу показало, що у обстежених дітей з нормальною масою тіла кп+КПВ складає 1,89±0,01 у дітей з нормальною масою тіла і цей показник був 1,82±0,04 для дітей з надмірною масою тіла- достовірна різниця не простежується. Ураженість карієсом тимчасових зубів у дітей з надмірною масою тіла була вірогідно нижчою, ніж у групі дітей з нормальною масою тіла (2,46±0,05 та 2,82±0,02 відповідно). У обстежених нами дітей із надмірною масою тіла також визначено вірогідно нижчий показник інтенсивності ускладненого карієсу тимчасових зубів (1,07±0,04 та 1,28±0,02 відповідно). Висновки. Достовірної різниці у гігієнічних звичках дітей з нормальною масою тіла та дітей з надмірною масою тіла не спостерігається, що підтверджене незадовільним станом гігієни порожнини рота у них. Визначена істотна різниця у відношенні до солодощів при анкетуванні дітей з різною масою тіла. При нижчих показниках інтенсивності карієсу та його ускладнень тимчасових зубів у дітей з надмірною масою тіла у порівнянні з однолітками з нормальною масою тіла визначений ріст інтенсивності карієсу постійних зубів у групі дітей з надмірною масою тіла. У сукупності з неналежною гігієною та відсутністю збалансованого харчування з превалюванням вуглеводневого раціону, діти з цими невідкоригованими звичками є уразливою категорією стоматологічних хворих.
Особливості організації навчання батьків догляду за дитиною з онкологічною та онкогематологічною патологією: рекомендації для онкологів та сімейних лікарів
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Артьомова, Наталія Сергіївна; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Жук, Людмила Анатоліївна; Соловйова, Галина Олексіївна; Артемова, Наталия Сергеевна; Цвиренко, Светлана Николаевна; Калюжка, Елена Александровна; Жук, Людмила Анатольевна; Соловьева, Галина Алексеевна; Artiomova, N. S.; Tsvirenko, S. M.; Kalyuzhka, A. A.; Zhuk, L. A.; Soloviova, G. O.
Всі діти з онкологічним чи онкогематологічним діагнозом перебувають в умовах спеціалізованих відділень під час діагностики та отримання лікування, відсутність отримання ефективного навчання пацієнта, батьків та членів родини навичкам догляду за дитиною, яка має онкологічний діагноз, негативно впливає на результати лікування та якість життя родини. Процес навчання батьків та членів родини дозволить медичній команді виправити некоректну та хибну інформацію, яку вони можуть отримати з різних джерел, а також зміцнити навички догляду за дитиною з онкологічним діагнозом в умовах звичного для родини побуту. Мета - розробити перелік основних кроків, які можна використовувати в практичній діяльності для керування процесом навчання батьків та членів родини дітей з онкологічним чи онко-гематологічним діагнозом. Матеріали та методи. За основу для розробки алгоритму нами було взято рекомендації експертів Дитячої онкологічної групи від 2016 року. Результати та їх обговорення. Розроблений та адаптований алгоритм базується на п'яти основних принципах: сприйняття та усвідомлення того, що в дитячій онкології освіта батьків та членів родини має бути орієнтовано на родину; усвідомлення наявності у дитини онкологічного діагнозу є емоційно складним й потребує певного освіта часу для розроблення плану для регулювання поточних життєвих потреб; навчання онкопацієнта, його батьків та членів родини має бути міжпрофесійним заходом, яке має базуватися на діагностиці та лікуванні, а також обговоренні психосоціального супроводу та організації базисного догляду за дитиною; навчання має бути безперервним та постійним; необхідне створення сприятливого середовища для навчання. Висновки. Імплементація в практичну діяльність та реалізація алгоритму навчання догляду за дитиною з онкологічним діагнозом, використання інтегративного напрямку навчання для сімейних лікарів надасть можливість роботи з основним навчальним контентом, налагодить та зміцнить зворотній зв'язом між лікарями спеціалізованих стаціонарів та сімейних амбулаторій, підвищить ефективність профілактування ускладнень, які виникають під час отримання спеціального лікування (поліхіміотерапія, променева терапія, тощо), що в свою чергу призведе до поліпшення якості життя родини під час лікування дитини з онкологічним діагнозом; Вступление. Все дети с онкологическим или онкогематологическим диагнозом в период диагностики илечения находятся в условиях специализированных отделений, отсутствие эффективного обучения пациента, родителей и членов семьи навыкам ухода за ребенком, с онкологическим диагнозом негативно влияет на результаты лечения и качество жизни семьи. Процесс обучения родителей и членов семьи позволяет медицинской команде исправить некорректную и ложную информацию, которую члены семьи могут получить из разных источников, а также укрепить навыки ухода за ребенком с онкологическим диагнозом в условиях привычного для семьи быта. Цель – разработать алгоритм, который можно использовать в практической деятельности для управления процессом обучения родителей и членов семьи детей с онкологическим или онко-гематологическим диагнозом. Материалы и методы. За основу для разработки алгоритма нами были взяты рекомендации экспертов Детской онкологической группы 2016 года. Результаты и их обсуждение. Разработан и адаптирован алгоритм, который базируется на пяти основных принципах: восприятие и осознание того, что в детской онкологии образование родителей и членов семьи должно быть ориентировано на семью; осознание наличия у ребенка онкологического диагноза является эмоционально трудным и требует определенного времени для разработки плана для урегулирования текущих жизненных потребностей; обучение онкопациентов, его родителей и членов семьи должно быть межпрофессиональным мероприятием, которое основывается на диагностике и лечении, а также обсуждении психосоциального сопровождения и организации базисного ухода за ребенком; обучение должно быть непрерывным и постоянным; необходимо создание благоприятной среды для обучения. Выводы. Имплементация в практическую деятельность и реализация алгоритма обучения уходу за ребенком с онкологическим диагнозом, использование интегративного направления обучения для семейных врачей предоставит возможность работы с основным учебным контентом, наладит и укрепит обратную связь между врачами специализированных стационаров и семейных амбулаторий, повысит эффективность профилактики осложнений, которые возникают при получении специального лечения (полихимиотерапия, лучевая терапия и т.д.), что в свою очередь приведет к улучшению качества жизни семьи во время получения терапии ребенком с онкологическим диагнозом; Introduction. All children who have an oncological or hematologic diagnosis during the period of diagnosis of treatment are in specialized departments, but failing of effective training of the patient, parents and family members in child care skills, with an oncological diagnosis negatively affects the results of treatment and the quality of life of the family. The process of training parents and family members allows the medical team to correct incorrect and false information that family members can get from different sources, as well as strengthen the skills of caring for a child with an oncological diagnosis in the conditions familiar to the family. The research objective is to develop an algorithm that can be used in practice to control the learning process of parents and family members of children with an oncological or oncological and hematological diagnosis. Materials and methods. As a basis for the development of the algorithm, we took the recommendations of experts from the 2016 Children's Cancer Group. Results and its discussion. An algorithm has been developed and adapted that is based on five basic principles: the perception and awareness that in pediatric oncology the education of parents and family members should be family oriented; Awareness of the child’s oncological diagnosis is emotionally difficult and takes some time to develop a plan to address current life needs; training of cancer patients, his parents and family members should be an interprofessional event, which is based on diagnosis and treatment, as well as discussion of psychosocial support and the organization of basic child care; training should be continuous and continuous; It is necessary to create an enabling environment for learning. Conclusions. Implementation in practice and the implementation of the training algorithm for caring for a child with an oncological diagnosis, the use of an integrative direction of training for family doctors will provide the opportunity to work with the main educational content, establish and strengthen feedback between doctors in specialized hospitals and family outpatient clinics, and increase the effectiveness of the prevention of complications that arise upon receipt of special treatment (polychemotherapy, radiation therapy, etc.), which in turn will lead to an improvement the quality of family life while receiving therapy with a child diagnosed with cancer.
Сучасні аспекти підтримки лактації та грудного вигодовування немовлят в діяльності сімейного лікаря
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Козакевич, Вероніка Клавдіївна; Зюзіна, Лариса Степанівна; Козакевич, Олена Борисівна; Жук, Людмила Анатоліївна; Мелащенко, Олена Іванівна; Козакевич, Вероника Клавдиевна; Зюзина, Лариса Степановна; Козакевич, Елена Борисовна; Жук, Людмила Анатольевна; Мелащенко, Елена Ивановна; Kozakevich, V. K.; Zuzina, L. S.; Kozakevich, O. B.; Zhuk, L. A.; Melashchenko, O. I.
Вступ. Грудне вигодовування є природною, сформованою під час еволюції формою харчування немовлят, що визначає оптимальне формування здоров`я дитини, її фізичний, психічний та інтелектуальний розвиток. Мета дослідження. Вивчити вплив соціальних, інформаційних та психологічних чинників на тривалість грудного вигодовування. Матеріали та методи. Обстежено 200 пар мати– дитина. Результати дослідження. За даними анкетування встановлено, що на першому місяці життя на грудному вигодовуванні знаходилися 86,4 % дітей. В 6 місяців грудне молоко в раціоні зберігалося приблизно у 58,5 %, до 1 року – у 29,0 % обстежених дітей. Дослідження стану здоров’я дітей залежно від тривалості грудного вигодовування засвідчило, що діти, які були здоровими, довше перебували на виключно грудному вигодовуванні та грудному вигодовуванні, ніж ті, які мали які-небудь захворювання протягом першого року життя. Медіана тривалості виключно грудного вигодовування у здорових дітей становила 3 місяці, а у дітей, які хворіли – 1 місяць. Обговорено питання підтримки грудного вигодовування в роботі сімейного лікаря, роль професійної консультативної допомоги медичних працівників для становлення тривалої та достатньої лактації. Встановлено, що застосування сучасних перинатальних технологій ведення вагітності, пологів і новонародженого забезпечує виключно грудне вигодовування до 6 місяців віку дитини та оптимальне грудне вигодовування. Доведено, що інформаційна підготовка матерів до грудного вигодовування, психологічна підтримка з боку оточення позитивно впливає на тривалість грудного вигодовування і стан здоров’я дитини. Висновки. Лактація та грудне вигодовування – процес складний, але цілком керований; Вступление. Грудное вскармливание является естественной, сложившейся в ходе эволюции формой вскармливания младенцев, которая определяет оптимальное формирование здоровья ребенка, его физическое, психическое и интеллектуальное развитие. Цель исследования. Изучить влияния социальных, информационных и психологических факторов на продолжительность грудного вскармливания. Материалы и методы. Обследовано 200 пар «мать – ребенок». Результаты исследования. По данным анкетирования установлено, что на первом месяце жизни на грудном вскармливании находились 86,4 % детей. В 6 месяцев грудное молоко в рационе сохранялось примерно у 58,5%, до 1 года –у 29,0% обследованных детей. Исследование состояния здоровья детей в зависимости от продолжительности грудного вскармливания показало, что дети, которые были здоровыми, дольше находились на исключительно грудном вскармливании и грудном вскармливании, чем те, которые имели какие-либо заболевания в течение первого года жизни. Медиана продолжительности исключительно грудного вскармливания у здоровых детей составила 3 месяца, а у детей, которые болели – 1 месяц. Обсуждены вопросы поддержки грудного вскармливания в работе семейного врача, роль профессиональной консультативной помощи медицинских работников для становления длительной и достаточной лактации. Установлено, что применение современных перинатальных технологий ведения беременности, родов и новорожденного обеспечивает исключительно грудное вскармливание до 6 месяцев и оптимальное грудное вскармливание. Доказано, что информационная подготовка матерей к грудному вскармливанию, психологическая поддержка окружающих положительно влияет на продолжительность грудного вскармливания и состояние здоровья ребенка. Выводы. Лактация и грудное вскармливание – процесс сложный, но вполне управляемый; Introduction. Breastfeeding is a natural form of infant nutrition during evolution that determines the optimal formation of baby's health, its physical, mental and intellectual development. The aim of the research. To learn the influence of social, informational and psychological factors on the duration of breastfeeding. Materials and methods. 200 mother-child pairs were examined. Research results. According to the survey, it was found that 86,4 % of children were breastfed in the first month of life. At 6 months, ration contained breast milk approximately 58,5 %, up to 1 year - 29,0 % of the examined children. A children health study, depending on the duration of breastfeeding, showed that healthy children were longer on exceptionally breastfeeding and breastfeeding than those who had any disease during the first year of life. The median duration of exclusive breastfeeding for healthy infants was 3 months and for infants with some disease - 1 month. The breastfeeding support issues in the work of the family doctor, the role of professional advisory help of medical workers for the formation of long and sufficient lactation were discussed. It is established that the use of modern perinatal technologies for pregnancy, childbirth and newborn provides only breastfeeding up to 6 months and optimal breastfeeding. It has found out that the breastfeeding education for mothers, psychological supportive ambience has a positive effect on the duration of breastfeeding and the health of the child. Conclusions. Lactation and breastfeeding is complicated process, but completely controllаble.
Особливості проявів гострих респіраторних захворювань у дітей раннього віку
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Цвіренко, Світлана Миколаївна; Артьомова, Наталія Сергіївна; Ананевич, Олена Іванівна; Андрущенко, Ірина Іванівна; Білан, Олена Василівна; Цвиренко, Светлана Николаевна; Артемова, Наталия Сергеевна; Ананевич, Елена Ивановна; Андрущенко, Ирина Ивановна; Билан, Елена Васильевна; Tsvirenko, S. M.; Artiomova, N. S.; Ananevych, O. I.; Adruschenko, I. I.; Bеlan, O. V.
За даними ВООЗ, гострі респіраторні захворювання займають перше місце в структурі захворюваності дітей раннього віку і є одними з найбільш частих захворювань, з якими діти госпіталізуються в стаціонар. Метою дослідження був аналіз структури захворюваності у відділенні раннього дитинства та особливостей перебігу гострих респіраторних захворювань у дітей раннього віку з вивченням частоти ведучих нозологічних форм, які потребували стаціонарного лікування. Було проведено ретроспективний аналіз медичних карт стаціонарного хворого 3845 дітей, які лікувалися у відділенні раннього дитинства дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави протягом 2016-2018 років. В результаті дослідження показано, що в динаміці має місце тенденція до збільшення кількості дітей раннього віку, які потребували стаціонарного лікування та збільшилася кількість нозологій у пролікованих дітей. В якості основного захворювання перше місце в структурі захворюваності займали гострі респіраторні вірусні інфекції. В динаміці досліджуваних років відмічено збільшення частоти госпіталізації дітей з гострим обструктивним бронхітом. Дана патологія посіла друге місце в структурі захворюваності госпіталізованих дітей. В усі роки переважну більшість становили діти другого року життя. Стале третє місце в структурі нозологій в досліджувані роки займала гостра пневмонія. Преморбідний фон у більшості дітей з бронхообструктивним синдромом та гострою позалікарняною пневмонією був обтяженим. Найчастіше визначалися анемія I-II ступеня, надлишкова вага, порушення кальцієвого обміну, обтяжений алергологічний анамнез, транзиторна імунна недостатність. Висновки. Проведений нами аналіз структури гострої респіраторної патології у дітей раннього віку, які потребували стаціонарного лікування, показав, що в динаміці 2016-2018 років мало місце збільшення випадків гострого обструктивного бронхіту та гострої позалікарняної пневмонії. Вивчення загальної структури нозологій у пролікованих у відділенні дітей виявив збільшення їх з числа та тенденцію до формування коморбідної патології у дітей раннього віку; По данным ВОЗ, острые респираторные заболевания занимают первое место в структуре заболеваемости детей раннего возраста и являются одними из наиболее частых заболеваний, с которыми дети госпитализируются в стационар. Целью исследования был анализ структуры заболеваемости в отделении раннего детства и особенностей течения острых респираторных заболеваний у детей раннего возраста с изучением частоты ведущих нозологических форм, которые нуждались в стационарном лечении. Был проведен ретроспективный анализ медицинских карт стационарного больного 3845 детей, лечившихся в отделении раннего детства детской городской клинической больницы в течение 2016-2018 годов. В результате исследования показано, что в динамике имеет место тенденция к увеличению количества детей раннего возраста, нуждающихся в стационарном лечении и увеличилось количество нозологий у пролеченных детей. В качестве основного заболевания первое место в структуре заболеваемости занимали острые респираторные вирусные инфекции. В динамике исследуемых лет отмечено увеличение частоты госпитализации детей с острым обструктивным бронхитом. Данная патология заняла второе место в структуре заболеваемости госпитализированных детей. Во все годы подавляющее большинство составляли дети второго года жизни. Устойчивое третье место в структуре нозологий в исследуемые годы занимала острая пневмония. Преморбидный фон у большинства детей с бронхообструктивным синдромом и острой внебольничной пневмонией был отягощенным. Чаще всего определялись анемия I-II степени, избыточный вес, нарушение кальциевого обмена, отягощенный аллергологический анамнез, транзиторная иммунная недостаточность. Выводы. Проведенный нами анализ структуры острой респираторной патологии у детей раннего возраста, нуждающихся в стационарном лечении, показал, что в динамике 2016-2018 годов имело место увеличение случаев острого обструктивного бронхита и острой внебольничной пневмонии. Изучение общей структуры нозологий у пролеченных в отделении детей выявил увеличение их числа и тенденцию к формированию коморбидной патологии у детей раннего возраста; According to WHO, acute respiratory diseases are at the forefront of the incidence rate of infants and are among the most common diseases due to which children are hospitalized. The aim of the research was to analyze the structure of morbidity and features of the course in acute respiratory diseases in infants with the study of the frequency of leading nosological forms that required inpatient treatment. A retrospective analysis of the medical records of inpatients (3845 children), treated during 2016-2018 was conducted. The study found that there is a tendency for an increase in the number of infants who require inpatient treatment, as well as an increased number of nosologies in the treated children. As the underlying disease, the first place in the structure of the morbidity belonged to acute respiratory viral infections. In the dynamics of the studied years, an increase in the frequency of acute obstructive bronchitis was noted. This pathology has the second place in the structure of morbidity among hospitalized children. The permanent third place in the structure of nosologies belongs to acute pneumonia. The premorbid background of most children with bronchial obstruc tion syndrome and acute community-acquired pneumonia was aggravated. The most commonly determined disorders were I-II degree anemia, overweight, impaired calcium metabolism, aggravated allergic history, transient immune deficiency. Conclusions. Our analysis of the structure of acute respiratory pathology in infants who required inpatient treatment showed that in the dynamics of 2016-2018, there was an increase in cases of acute obstructive bronchitis and acute community-acquired pneumonia. The study of general structure of nosologies in children treated at the inpatient department revealed an increase in their number and a tendency for the formation of comorbid pathology in infants.
Клініко-параклінічні аспекти прогнозування важких форм гіпербілірубінемії неонатального періоду
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Волосівська, Ю. М.; Годованець, О. С.; Волосивская, Ю. М.; Годованец, А. С.; Volosivska, Y. M.; Hodovanets, O. S.
Сучасні клінічні настанови в неонатології містять перелік груп ризику новонароджених щодо тяжких форм неонатальної жовтяниці, проте бракує достовірності клініко-параклінічних критеріїв, які б дозволили прогнозувати важкість перебігу патології, а також, визначити предиктори та ранні ознаки дисфункції гепатобіліарної системи для проведення своєчасної медикаментозної корекції в неонатальному періоді. Мета дослідження. Провести аналіз факторів ризику соматичної патології, перебігу вагітності та пологів у матері, клініко-параклінічних особливостей ранньої неонатальної адаптації у дітей з урахуванням гестаційного віку при народженні для виявлення груп ризику новонароджених з тяжкими формами гіпербілірубінемії. Матеріали і методи. Вивчені особливості соматичного анамнезу, перебігу гестаційного періоду та пологів у 141 жінки, діти яких мали клінічні прояви неонатальної жовтяниці. Основні групи спостереження новонароджених: до I групи увійшли доношені новонароджені діти, які були відповідно розділені на дві підгрупи: підгрупа ІА (46 дітей) – діти, які мали середню важкість стану та підгрупа ІБ (23 дитини) – діти, стан яких був оцінений як важкий. II (контрольну) групу склали 72 здорових доношених новонароджених. До III групи увійшли передчасно народжені діти з терміном гестації з 34-х до 37-ти тижнів). Відповідно, IIIА групу склали 28 новонароджених, які мали середню важкість стану, IIIБ групу – із важким загальним станом в ранньому неонатальному періоді. IV групу склали умовно здорові новонароджені діти із зазначеним терміном гестації. Критеріями виключення з дослідження були: передчасні пологи (термін гестації < 34 тижнів), жовтяниця інфекційного ґенезу (Р36), підтверджена вроджена органічна патологія гепатобіліарної системи, зокрема: аномалія розвитку жовчного міхура, атрезія жовчовивідних протоків (Q44), вроджений вірусний гепатит (Р53.3). Результати та їх обговорення. Материнськими факторами, що ускладнювали перебіг вагітності і мали значення для формування важкості перебігу патології у дітей, які мали клінічні прояви гіпербілірубінемії, при перинатальній патології були: вік матері, особливо при передчасному народженні, непліддя та самовільні викидні а анамнезі, плацентарна дисфункція, загроза передчасних пологів при даній вагітності, ізоімунізація за резусфактором. За шкалою Risk Score for Neonatal Hyperbilirubinemia (2004), було відмічено деяку тенденцію щодо збільшення ризику важкості гіпербілірубінемії за умов перинатальної патології у доношених новонароджених дітей, однак у передчасно народжених дітей подібної тенденції не спостерігалося. Найбільш частими клінічними симптомами у новонароджених за наявності гіпербілірубінемії при перинатальній патології були: гепатоспленомегалія, порушення функції кишечника, гіпоглікемія, анемічний синдром, поєднані геморагічні розлади. Показники біохімічного спектру крові новонароджених вказували на підвищений рівень загального білірубіну сироватки, переважно за рахунок непрямої фракції, знижений рівень загального білка, альбуміну та глюкози, вірогідне підвищення активності АсАТ при середній важкості стану, що свідчить про його активацію, при зниженні показника при важкому стані - у доношених новонароджених; у передчасно народжених дітей активність АсАТ мала тенденцію до зниження як при середньому, так і при важкому стані новонароджених. Показник АлАТ мав вірогідне підвищення активності у кореляціїї зі зростанням важкості стану в доношених новонароджених при зниженій ферментативній реакції – у передчасно народжених дітей. Висновки. 1. Оцінка ймовірності розвитку важкої гіпербілірубінемії у новонароджених дітей повинна бути комплексною, зважати на фактори ризику з боку матері з урахуванням її соматичного, акушерсько-гінекологічного анамнезу, перебігу вагітності та пологів, з проведенням бальної оцінки чинників ризику згідно рекомендацій «Risk Score for Neonatal Hyperbilirubinemia» (2004). 2. Важливу роль для попередження розвитку важких форм гіпербілірубінемії відіграє оцінка ризиків в новонародженого, з урахуванням характеру перебігу перинатальної патології, своєчасним виявленням клінічних симптомів, властивих для порушень метаболізму й транспорту білірубіну.
Роль лікаря первинної ланки в ранній діагностиці ендокринних захворювань у дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Редько, І. І.; Чакмазова, О. М.; Редько, И. И.; Чакмазова, Е. Н.; Redko, I. I.; Chakmazova, E. N.
В умовах реформування сучасної медицини з ендокринною патологією доводиться стикатися не тільки дитячим ендокринологам, але й лікарям інших спеціальностей, в першу чергу, лікарям первинної ланки – педіатрам та сімейним лікарям. В даний час зберігається тенденція до зростання поширеності ендокринної патології у всіх вікових групах дитячого населення України. Мета дослідження. Оцінити частоту виявлення найбільш розповсюджених ендокринних захворювань у дітей лікарями первинної ланки та своєчасність направлення до дитячого ендокринолога. Матеріали і методи. В умовах дитячих амбулаторій проконсультовано та обстежено 4273 дитини у віці від 0 до 18 років. Дітям оцінювали антропометричні показники, стан щитоподібної залози та статевого розвитку. Обстеження всіх дітей на наявність ендокринної патології та підтвердження діагнозу проводили на підставі наказу МОЗ України №254 від 27.04.2006 року «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча ендокринологія». Результати. Серед загальної кількості проконсультованих дітей ендокринна патологія виявлена у 36,7%. Діагноз вперше виявленої ендокринної патології підтверджений у 29,9% дітей. Серед ендокринної патології перше місце займає ожиріння – 39,9%, друге – патологія щитоподібної залози – 36,4%, третє – порушення росту – 18,3%, четверте – порушення статевого розвитку – 7,4%. В 40% випадків порушення статевого розвитку сполучається з порушеннями росту. Встановлено, що лікарями первинної ланки в 40-50% випадків не проводиться антропометрія у дітей взагалі, не оцінюється стан статевого розвитку в 70% випадків, що призводить до несвоєчасного направлення до дитячого ендокринолога та утрудняє подальше лікування. Висновки. Встановлено високий відсоток дітей з вперше виявленою ендокринною патологією на етапі первинної ланки та несвоєчасного направлення лікарями дітей до дитячого ендокринолога, що пов’язано з відсутністю оцінки лікарями первинної ланки антропометричних показників фізичного розвитку дитини, стану щитоподібної залози та статевого розвитку.
Хронічний стрес та його метаболічне забезпечення
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Гришко, Юлія Михайлівна; Гоженко, А. И.; Гришко, Юлия Михайловна; Hryshko, Yu. M.; Gozhenko, A. I.
Адаптація організму людини до дії стрес-факторів настає в результаті зміни фізіологічних констант зі збереженням рівня метаболічних процесів, що забезпечується одночасними змінами біохімічного, в першу чергу енергетичного забезпечення тканин. Незалежно від природи стресіндукуючого впливу він володіє універсальністю. Організм реагує на стрес стереотипним набором біохімічних і фізіологічних процесів, протікання яких забезпечує неспецифічну або строкову адаптацію. Фактори зовнішнього середовища, до яких адаптується організм, діючи різними шляхами, в кінцевому результаті призводять до одного і того ж загального комплексу порушень - дефіциту енергозабезпечення, збільшення потенціалу фосфорилювання і мобілізації енергетичних ресурсів. Хронічний психоемоційний стрес викликає тривалу пероксидацію ліпідів серця, активацію ліпаз і фосфоліпаз, а також сприяє розвитку атеросклерозу судин, ішемічній хворобі серця, гіпертонічній хворобі. При хронічному стресі виникає ситуація, коли негативні впливи, в першу чергу психоемоційні, не завжди супроводжуються зростанням функції. У той же час стереотипність стресової відповіді виявляється в одночасній, але не адекватній функції зміні метаболізму, адже одні й ті ж самі регуляторні системи спрацьовують синхронно. Виникає стан, раніше описаний нами як сомато-регуляторний дисбаланс. Одним із основних проявів якого і є неадекватність енергетичного біохімічного забезпечення організму, тобто порушення функціонально-метаболічного континууму. Саме це (гіперглікемія, гіперліпемія, активація перекисно-окиснювального метаболізму) і виступає початковими патогенетичними чинниками, які відповідальні за низку патофізіологічних порушень при хронічному стресі.
Роль генів фолатного обміну та міжгенних взаємодій у розвитку ранніх репродуктивних втрат і безпліддя у подружніх парах
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Россоха, Зоя Іванівна; Медведєва, Н. Л.; Вершигора, В. О.; Горовенко, Н. Г.; Россоха, Зоя Ивановна; Медведева, Н. Л.; Вершигора, В. А.; Горовенко, Н. Г.; Rossokha, Z. I.; Medvedieva, N. L.; Vershyhora, V. A.; Gorovenko, N. G.
Актуальність. Поліморфізм генів фолатного обміну, раціональне харчування і додаткове споживання препаратів фолієвої кислоти особами репродуктивного віку відіграє важливу роль у підтриманні репродуктивної функції та народженні ними здорових дітей. Важливим компонентом фолатного обміну є внутрішньоклітинний транспорт фолатів. В цих процесах важливу роль відіграє RFC1 - білок для трансмембранного транспорту 5-МТГФ в клітину. Для варіантів гена RFC-1 є характерним порушення абсорбції фолатів та їх низьке внутрішньоклітинне накопичення. Тому необхідно оцінювати генетичний ризик для варіантів генів фолатного обміну та міжгенну взаємодію для прогнозування порушень репродукції у подружніх парах. Мета роботи була вивчити внесок генетичного поліморфізму та міжгенних взаємодій варіантів генів фолатного обміну MTHFR, MTRR, MTR1 та RFC-1 у розвиток ранніх репродуктивних втрат та безпліддя невстановленого ґенезу у подружніх парах. Результати. Обстежено 206 подружніх пар з репродуктивними розладами: 69 пар - із первинним безпліддям невстановленого ґенезу та 137 пар - із ранніми репродуктивними втратами в анамнезі, а також 35 подружніх пар зі збереженою репродуктивною функцією. При проведенні дослідження виявлено асоціацію варіантів генів MTRR (домінантна модель успадкування), MTR1 (наддомінантна модель успадкування), RFC-1 (домінантна модель успадкування) з ризиком розвитку ранніх репродуктивних втрат та безпліддя невстановленого ґенезу у подружніх пар. Визначено 14 поєднань генотипів за дослідженими генами, при яких значуще знижується або підвищується ризик репродуктивних розладів у подружніх пар. У всіх визначених значущих поєднаннях генотипів ризик розвитку змінювався залежно від варіанта гена RFC-1, а саме - знижувався за наявності варіанта 80GG та підвищувався за варіанта 80 GA.
Методи дослідження температурних показників та тиску на слизову оболонку протезного ложа знімних пластинкових протезів
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Хілініч, Євгеній Сергійович; Давиденко, Вадим Юрійович; Нідзельський, Михайло Якович; Кузнецов, Віктор Васильович; Давиденко, Ганна Миколаївна; Хилинич, Евгений Сергеевич; Давыденко, Вадим Юрьевич; Нидзельский, Михаил Яковлевич; Кузнецов, Виктор Васильевич; Давыденко, Анна Николаевна; Hilinich, Ye. S.; Davydenko, V. Yu.; Niedzielsky, M. Ya.; Kuznetsov, V. V.; Davydenko, H. M.
Аналіз літературних джерел показав, що питаннями дослідження змін температури слизової оболонки під базисом знімного протезу та впливом його тиску на підлеглі тканини займались небагато вчених. Ще менше даних про методи дослідження таких показників в порожнині рота, особливо у пацієнтів, які користуються знімними пластинковими протезами. Мета роботи – провести порівняльний аналіз існуючих методик визначення температурних показників слизової оболонки протезного ложа і показників тиску на неї повних знімних пластинкових протезів, виготовлених із акрилових пластмас та створити і апробувати в практичній охороні здоров'я прилад для проведення дослідження температури та тиску тканин протезного ложа під дією знімних пластинкових протезів, який дозволить якісно і наочно оцінювати їх стан у конкретного пацієнта, відстежувати динаміку змін в процесі адаптації до протезів та у віддалені терміни, дасть можливість досягти мінімальних розбіжностей при отриманні результатів, покращить діагностичний процес шляхом вимірювання фізичних показників, які впливають на стан протезного ложа, та підвищить достовірність і інформативність дослідження. Нами запропонований та створений пристрій для вимірювання тиску та температури слизової оболонки під базисом протеза, на який отримано патент на корисну модель. Запропонований пристрій для дослідження температури та тиску під знімним протезом в порожнині рота за рахунок розширення його конструктивних та функціональних можливостей дозволяє вимірювати тиск та температуру, залежність температури від тиску, застосовувати по кілька датчиків тиску і температур та отримувати середні результати дослідження на екрані пристрою, передача даних на комп’ютер та їх обробка.
Зміна електричних параметрів насіння лікарських рослин під впливом високочастотного опромінення
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Соловйова, Наталія Веніамінівна; Петровский, О. М.; Кузнецова, Т. Ю.; Міщенко, Артур Володимирович; Соловьева, Наталья Вениаминовна; Петровский, А. Н.; Кузнецова, Т. Ю.; Мищенко, Артур Владимирович; Solovievа, N. V.; Petrovskiy, O. M.; Kuznetsova, T. Yu.; Mischenko, A. V.
У роботі розглянуто процес зміни електричних характеристик насіння лікарських рослин різних сортів під впливом високочастотного електромагнітного опромінення. Обґрунтовано, що температура є одним із факторів, що впливає на наслідки передпосівної обробки насіння. Визначено, що поряд із нагріванням відбуваються й інші фізичні процеси в структурі насіння на рівні клітинних мембран і мембранного транспорту речовин. Перетворення структур білків, поляризація клітинних мембран, інтенсифікація обмінних процесів під дією опромінення можуть призводити до зміни електричних властивостей насіння і, як наслідок, до впливу на фізіологічний стан, схожість і енергію росту рослин. Запропоновано фізико-математичну модель електричних властивостей біологічної тканини насіння. У цій моделі клітини розглядаються як паралелепіпеди певних розмірів, оточені зовнішніми клітинними мембранами, які, в свою чергу, оточені міжклітинним середовищем. Між клітинами знаходиться середовище, яке має активну провідність. Внутрішня частина клітини також характеризується активною провідністю. Клітинна мембрана характеризується комплексним опором, який має активну і ємнісну складові. Теоретично обґрунтовано і експериментально показано зміну пасивних електричних характеристик насіння під впливом електромагнітного поля високої частоти. Виявлено зміну діелектричної проникності насіння, його комплексного і активного опору, поляризаційного коефіцієнта, тангенса кута діелектричних втрат внаслідок проведення електромагнітної стимуляції. Особливістю є те, що насіння не можна представити у вигляді однорідного діелектрика, в якому відбувається тільки один із відомих видів поляризації (електронна, дипольна, об’ємно-зарядна). До складу зерна входять біологічні мембрани, стан яких суттєво впливає на електричні властивості. Ступінь поляризації мембран певним чином змінюється під дією будь-яких зовнішніх подразників. Встановлено, що підвищення комплексного опору біологічної тканини, збільшення поляризації клітинних мембран свідчить про інтенсифікацію обмінних процесів і, як наслідок, призводить до стимуляції процесу проростання насіння і швидкої вегетації на ранніх стадіях розвитку рослин
Оцінка ефективності профілактики та лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей із олігофренією
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Дутко, Г. З.; Dutko, Н.
Профілактика захворювань твердих тканин зубів та тканин пародонта у дітей є однією з актуальних проблем стоматології дитячого віку. Особливо це стосується категорії дітей з психоневрологічною патологією. У зв’язку з високою розповсюдженістю стоматологічних захворювань, зниженням імунітету та складністю надання стоматологічної допомоги дітям із розумовою відсталістю найбільш ефективним заходом для збереження функції зубо-щелепного апарату є профілактика стоматологічних захворювань. Результати стоматологічного обстеження дітей з олігофренією дозволили нам розробити алгоритм лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на попередження розвитку захворювань тканин порожнини рота у цих дітей, який включав заходи первинної та вторинної профілактики захворювань пародонта. Для профілактики та лікування місцевого лікування хронічного катарального гінгівіту сформовано групу з 55 розумово відсталих дітей, де застосовували розроблений алгоритм. Групу контролю склали 50 дітей з олігофренією, яким лікувально-профілактичні заходи проводили традиційними методами. Враховуючи обтяжений ментальний статус дітей при розробленні схем індивідуальної гігієни мотиваційний підхід встановлювався сумісно з психіатром та педіатром. Оцінка результатів лікування у групах спостереження проводилась через 1 місяць після закінчення повного курсу лікувально-профілактичних заходів та у віддалені терміни – через 6 та 12 місяців. Клінічна оцінка ефективності лікування проводилася за критеріями: «нормалізація» «покращення», «прогресування». Через 1 місяць після проведення лікувально-профілактичних заходів згідно роробленого алгоритму «нормалізація» уражених тканин була діагностована у 40 дітей основної групи (72,73±6,06 %), р<0,01. «Покращення» стану тканин пародонта зафіксовано у 10 дітей, що у відсотковому еквіваленті склало 18,18±5,25 %, р<0,05. Неефективним виявилося застосування лікувально-профілактичних заходів лише у 5 дітей основної групи (9,09±3,91 %). Через 6 місяців після проведення лікувально-профілактичних заходів у дітей основної групи «нормалізація» стану тканин пародонта була спостережена у 65,45±6,47 %, тоді як у дітей контрольної групи цей показник був у 2 рази нижчим і становив 32,00±6,66 %, р<0,01. «Покращення» виявили у 21,82±5,62% дітей основної групи та у 14,00±4,96 % дітей групи контролю, р<0,05. Відсутність ефекту від лікування та прогресування запального процесу спостерігали у 7 дітей основної групи, що було у 4,2 рази менше, ніж у дітей контрольної групи. У віддалені терміни спостереження, через 1 рік, «нормалізацію» стану тканин пародонта спостерігали у 61,82±6,61 % дітей з олігофренією, які отримували лікувально-профілактичні заходи згідно розробленого алгоритму. У дітей, яких лікували традиційними методами, цей показник був у 2,2 рази меншим - 28,00±6,41 % із достовірністю р<0,01. «Покращення» стану пародонта було зафіксовано у 27,27±6,06 % дітей основної групи проти 10,00±4,28 % у дітей групи контролю, р<0,01. Неефективним виявилося лікування для 10,91±4,24 % дітей основної групи, проте у дітей групи контролю цей показник був у 5,7 рази вищим у віддалені терміни спостереження. Отримані дані свідчать про недостатню ефективність традиційних методів лікування хронічного катарального гінгівіту та підтверджують високу ефективність розробленого алгоритму лікування та профілактики стоматологічних захворювань у дітей з олігофренією.
Кверцетин обмежує розвиток окисно-нітрозативного стресу в тканинах пародонта за умов відтворення різних моделей системної запальної відповіді
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Єлінська, Аліна Миколаївна; Назаренко, Світлана Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Елинская, Алина Николаевна; Назаренко, Светлана Николаевна; Костенко, Виталий Александрович; Yelins’ka, A. M.; Nazarenko, S. M.; Kostenko, V. O.
Досліджено вплив водорозчинної форми кверцетину (корвітину) на показники окиснонітрозативного стресу в м’яких тканинах пародонта щурів за умов відтворення 2-х моделей системної запальної відповіді: індукованої введенням ліпополісахариду (ЛПС) Salmonella typhi (в дозі 0,4 мкг/кг маси 3 рази протягом 1-го тижня та одноразово щотижнево протягом наступних 7-ми тижнів), а також на 14 добу після черепно-мозкової травми (ЧМТ) середнього ступеня тяжкості. Застосування корвітину у дозі 500 мг/кг (10 мг/кг у перерахунку на кверцетин) раз на 3 доби, починаючи з 30-ї доби експерименту з застосуванням пірогеналу, знижувало генерування супероксидного аніон-радикала (.О  2 ) NADPH-залежними електронно-транспортними ланцюгами (ендоплазматичним ретикулумом та NOS) на 18,1%, але не виявляло суттєвої дії на мітохондріальний ланцюг. Продукування .О  2 NADPH-оксидазою лейкоцитів поступалося на 16,7%. Сумарна активність NOсинтази (NOS) у тканинах пародонта зменшувалася на 40,6% , а вміст пероксинітрит-йонів поступався на 13,9% відповідному результату групи, що отримувала пірогенал. Призначення корвітину у дозі 500 мг/кг протягом 7-діб після відтворення ЧМТ знижувало на 14 добу посттравматичного періоду генерування .О  2 NADPH-залежними ланцюгами на 20,9%, а мітохондріями – на 31,7%. Продукування .О  2 NADPH-оксидазою лейкоцитів поступалося на 35,8%. Активність NOS у тканинах пародонта зменшувалася на 45,8%, вміст пероксинітрит-йонів поступався на 25,7% відповідному значенню групи з відтворенням ЧМТ. Зроблено висновок, що застосування водорозчинної форми кверцетину за умов системної запальної відповіді обмежує у м’яких тканинах пародонта щурів ознаки окисно-нітрозативного стресу.
Визначення безпечних анатомічних параметрів перианальної ділянки при радикальних оперативних втручаннях з приводу пілонідальної хвороби у дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Шавлюк, Р. В.; Конопліцький, В. С.; Шавлюк, Р. В.; Коноплицкий, В. С.; Shavliuk, R. V.; Konoplytsky, V. S.
Пілонідальна хвороба – поширена патологія, історія вивчення якої є досить довгою, що пояснює велику кількість теорій її виникнення й методів корекції. Однак наразі одним із оптимальних методів виконання радикального оперативного втручання при пілонідальній хворобі є операція, запропонована G.E. Karydakis у 1992 році. Однак відсутність чіткої анатомічної аргументації методики виконання даного оперативного втручання може призводити до пошкодження важливих анатомічних структур, що знаходяться у ділянці виконання оперативного втручання. Мета роботи: детально вивчити на мікроскопічному рівні будову м´язових тканин, що утворюють внутрішній та зовнішній сфінктери прямої кишки для можливості анатомічного обґрунтування вибору методу радикального оперативного втручання й визначити чіткі анатомічні орієнтири при виконанні хірургічного доступу. Матеріали і методи: у дослідженні виконано обстеження 10 трупів дітей, які прижиттєво не мали патології перианальної ділянки та малого тазу. Вік дітей складав від 12 до 17 років, серед яких було 5 дівчаток та 5 хлопчиків. Тканини, що досліджувались, були фіксовані в 10% розчині нейтрального формаліну протягом 24 – 48 годин, зневоднені. Гістологічні поперечні зрізи забарвлені гематоксиліном та еозином та за ван Гізоном. Результати дослідження та їх обговорення: при проведенні гістологічного обстеження видалених стовпчиків тканин, що розташовувались на 3`, 6`, 9` та 12` у положенні на спині, визначені основні морфометричні характеристики м`яких тканин перианальної ділянки з прицільним обстеженням зовнішнього сфінктеру заднього проходу. Встановлено, що площа поперечного перерізу м’язових пучків останнього може значно варіювати в залежності від віку та статури дитини. Також чітко встановлено просторову структуру зовнішнього сфінктеру заднього проходу. Відповідно до морфометрії останній має форму еліпсу, витягнутого у передньо-задньому напрямку із центром, зміщеним у каудальному напрямку по відношенню то ануса. Висновок. 1) Анатомічна структура перианальної ділянки містить у товщі підшкірно-жирової клітковини волокна зовнішнього анального сфінктеру, що можуть бути пошкоджені при виконанні радикальних оперативних втручань з приводу пілонідальної хвороби у дітей. 2) Детальне вивчення анатомії перианальної ділянки дозволяє чітко визначити анатомічні орієнтири країв доступу при радикальних оперативних втручаннях з приводу пілонідальної хвороби у дітей. 3) Виконання радикальних оперативних втручань з приводу пілонідальної хвороби у дітей потребує більш детального вивчення, оскільки емпіричні рекомендації щодо їх виконання несуть у собі небезпеку порушення функціонування організму за рахунок пошкодження важливих анатомічних структур перианальної ділянки. 4) Дистальну межу розрізу при видалення пілонідальної кісти варто змістити не на 2 см від краю анального кільця, а на 3 см, оскільки існує ризик пошкодження частини сфінктерного апарату відхідника.
Вплив запальних захворювань шлунково-кишкового тракту на стан пародонту у дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Бауман, Софія Сергіївна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Бауман, София Сергеевна; Шешукова, Ольга Викторовна; Bauman, S. S.; Sheshukova, O. V.
Захворювання органів шлунково-кишкового тракту належать до найбільш поширених патологічних станів дитячого віку і в структурі загальної захворюваності складають 25,3 - 31,3%. Запальні захворювання травного тракту досить часто супроводжуються ураженням зубощелепної системи. Оскільки порожнина рота є початком ШКТ, тому навіть найменші зміни в її роботі матимуть свої прояви на слизовій оболонці порожнини рота, на тканинах пародонту і на зубах дитини. Наявність мікрофлори в порожнині рота і ендогенних патогенетичних чинників дає можливість віднести стоматологічні захворювання у дітей із захворюванням шлунково-кишкового тракту до захворювань із системними чинниками етіології і патогенезу. Метою даного огляду літератури є проаналізувати відомості щодо взаємозв’язку хвороб порожнини рота із захворюваннями різних відділів шлунково-кишкового тракту для визначення подальших перспектив розробок можливих профілактичних заходів, які будуть попереджати розвиток уражень. Проблема захворювань тканин пародонту у дітей є однією з основних для сучасної стоматології. Наукові дослідження довели, що початкові патологічні зміни при хронічному катаральному гінгівіті без своєчасного лікування у дітей призводять до важких форм пародонтиту в дорослому віці. Низький рівень гігієни порожнини рота є головним чинником утворення зубної бляшки і біоплівки, які складаються із специфічної мікрофлори, мають високий пародонтопатогенний потенціал і розглядаються як основний чинник етіології у виникненні запальних процесів в тканинах пародонту. Чинники транскрипцій є чинниками, присутніми в цитоплазмі багатьох клітин, і при активації вони транспортуються в ядро, щоб регулювати вироблення безлічі медіаторів запалення. Хоча є багато інформації про запальні медіатори руйнування тканин пародонту, але на сьогодні мало відомо про роль чинників транскрипцій в патогенезі пародонту. Ядерний фактор-каппа B (NF-κB) і сигнальні перетворювачі і активатори транскрипції 3 (STAT3) є двома основними чинниками транскрипції, залученими в хронічні запальні захворювання. Але їх значення в патогенезі пародонту детально не досліджене. Дослідження останніх десятиліть довели, що цитокіни є тригерами запального процесу в тканинах пародонту і предикторами прогресу патологічних змін. Цитокіни є початковою ланкою активації імунної відповіді, визначають ефективність і тип імунного реагування на інфекційні і неінфекційні агенти, беруть безпосередню участь в розвитку і регуляції місцевих запальних і імунних реакцій. Проаналізувавши ряд джерел ми з'ясували, що на сьогодні ядерний чинник транскрипції NF-kB і його прояв при запаленнях тканин пародонту у дітей практично вивчений не був.
Взаємозв’язок цукрового діабету і типу та захворювань пародонта у дітей
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Кузь, Ірина Олексіївна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Кузь, Ирина Алексеевна; Шешукова, Ольга Викторовна; Kuz, I. O.; Sheshukova, O. V.
В огляді літератури розглянуто добірки сучасних наукових публікацій закордонних та вітчизняних авторів щодо патологічних змін в тканинах пародонту дітей хворих на цукровий діабет І типу. Шляхом аналізу літературних джерел можна засвідчити той факт, що цукровий діабет набуває характеру глобальної епідемії не тільки в Україні, а й в світі. Варто відмітити тривожні дані про безпрецедентне зростання захворюваності на цукровий діабет І типу навіть у дітей до 3 років. Слід враховувати, що цукровий діабет характеризується значною поширеністю, довічним перебігом, ранньою інвалідизацією та високим рівнем смертності. Хоча й існує ряд авторів, що стверджують, що стоматологічні захворювання у дітей з цукровим діабетом виражені не більше, ніж у здорових, проте переважна більшість науковців все ж наголошують на тому, що регенеративна здатність слизової оболонки порожнини рота знижена, а захворювання пародонту є ускладненням цукрового діабету та потребує вживання відповідних заходів у вигляді ранньої діагностики, профілактики та лікування. В огляді подано інформацію стосовно сучасних поглядів на патогенетичні спільні риси для ендокринологічних захворювань та патологій пародонту, а саме: ангіопатії (на рівні судин мікроциркуляторного русла), метаболічні порушення, зміни перекисного окислення ліпідів, автоагресія та виникнення вторинного імунодефіциту. Дані літератури щодо характеру та ступеню змін показників імунітету порожнини рота при хронічному катаральному гінгівіті у соматично здорових дітей і дітей з супутньою соматичною патологією досить суперечливі. Існує необхідність вивчення вже існуючих та проведення сучасних клінічних досліджень, що стосуються біохімічних процесів у слині та інших рідинах організму, які могли б з'ясувати взаємозв'язок між гінгівітом, з одного боку, і цукровим діабетом І типу, з іншого. Таким чином, глибоке та всебічне вивчення вищевказаного взаємозв’язку залишається необхідним, а розробка лікувальних заходів у дітей з запальними захворюванням пародонту особливо актуальна.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 19, вип. 4 (68) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування