Авторефетати та дисертації. Кафедра анатомії людини
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Авторефетати та дисертації. Кафедра анатомії людини за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 40
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Ангіоархітектоніка плаценти людини і структура плацентарного бар’єра в нормі(Харківський національний медичний університет, 2008) Блищавенко, Юлія Валеріївна; Блищавенко, Юлия Валериевна; Blyschavenko, Yu. V.В дисертаційній роботі уперше проведена описова систематизація пупково-плацентарного кровоносного русла людини. Наочно підтверджена наявність в кровоносному руслі плаценти артеріовенозних анастомозів, які локалізуються у стволових ворсинках гіллястого хоріона. Обґрунтовано положення, згідно з яким за рахунок даних анастомозів може бути функціо-нально здійснене шунтуюче перенесення певних об’ємів крові з артеріального русла у венозне, минаючи гемомікроциркуляторне русло котиледонів. Одержані нові факти, що свідчать про те, що обмінні процеси у плаценті здійснюються не тільки за рахунок термінальних ланок гемомікроцирку¬ляторного русла кінцевих ворсин, але й завдяки наявності у стволових ворсинках пристінного розташування обмінних кровоносних мікросудин, між тонкою ендотеліальною стінкою яких і материнською кров’ю знаходиться гранично тонкий шар тканинних структур, який відповідає концепції про плацентарний бар’єр. Подано абсолютно нове трактування функціонального призначення у ворсинчастому хоріоні фібриноїду. Встановлено, що він здійснює локальний адгезивний зв’язок між тісно дотичними між собою в точкових місцях стволовими, претермінальними і термінальними ворсинками в межах окремих котиледонів і тим самим запобігає їхньому зсуву у лакунарному просторі базальної відпадаючої оболонки матки. Внаслідок того що одержані результати дослідження суттєво розширю-ють і поглиблюють знання про морфофункціональну будову пупково-плацентарного кола кровообігу, вони можуть бути корисними для розширення теоретичних можливостей діагностичної практики перинатальної патології. Разом з цим особливу цінність одержані дані мають для патолого-анатомічних досліджень плаценти для з’ясування дійсних причин антена таль¬ної загибелі плода, різних форм аномалії плаценти, розладу пупково-плацентарного кровообігу, а також запальних і дистрофічних процесів у плаценті. У цьому значенні на особливу увагу заслуговує наше трактування функціонального призначення у ворсинчастому хоріоні фибриноїду; В диссертационной работе впервые проведена описательная систематиза¬ция пупочно-плацентарного кровеносного русла человека. Наглядно под¬тверждено наличие в кровеносном русле плаценты артериовенозных анастомозов, которые локализуются в стволовых ворсинках ветвистого хорио¬на. Обосновано положение, согласно которому за счет данных анастомозов функционально осуществим шунтирующий перенос определенных объемов крови из артериального русла в венозное, минуя гемомикроциркуляторное русло котиледонов. Получены новые факты, свидетельствующие о том, что обменные процессы в плаценте осуществляются не только за счет терминальных звеньев гемомикроциркуляторного русла концевых ворсинок, но и благодаря наличию в стволовых ворсинках пристеночно расположенных обменных кровеносных микрососудов, между тонкой эндотелиальной стенкой которых и материнской кровью находится предельно тонкий слой тканевых структур, соответствующий концепции о плацентарном барьере. Представлена совершенно новая трактовка функционального предназна¬чения в ворсинчатом хорионе фибриноида. Установлено, что он осуществляет локальную адгезивную связь между тесно соприкасающимися между собой в точечных местах стволовыми, претерминальными и терминальными ворсин¬ками в пределах отдельных котиледонов и тем самым предотвращает их смещение в лакунарном пространстве базальной отпадающей оболочки матки. В силу того что полученные результаты исследования существенно расширяют и углубляют знания о морфофункциональном устройстве пупочно-плацентарного круга кровообращения, они могут быть полезными для расши¬рения теоретических возможностей диагностической практики перинатальной патологии. Наряду с этим особую ценность полученные данные имеют для патологоанатомических исследований плаценты в целях выяснения истинных причин антенатальной гибели плода, различных форм аномалии плаценты, расстройства пупочно-плацентарного кровообращения, а также воспалительных и дистрофических процессов в плаценте. В этом значении особого внимания заслуживает наша трактовка функционального предназна-чения в ворсинчатом хорионе фибриноида; For the first time the descriptive systematization of umbilicus-placental bloodstream of a man was made. The presence of Hoyer’s canals, which localized in the stem villus of branchy chorion scientifically grounded in the bloodstream of placenta was visually proved. It was scientifically grounded, that at the expense of given Hoyer’s canals the shunting transportation of definite volumes of blood from arterial to venous bloodstream, passing hemomicrocirculational bed of cotyledons, can be functionally done. The facts show, that metabolic process in placenta are executed not only at the expense of terminal links of hemomicrocirculational bed of terminal villus, but due to presence of metabolic blood micro vessels in stem villus pariental allocation, between their thin endothelial sides and the maternal blood there is boundary thin layer of tissue architecture, appropriate to the concept of placental barrier. Absolutely new treatise of functional purpose in villous chorion of fibrinoid was introduced. It was established, that it executed local adhesive bond between closely tangent in the points of contact, preterminal and terminal villus in the range of particular cotyledons and thereby prevented their shift in lacuna space of basal lamina uterus. Findings considerably broaden and deepen today’s knowledge about morphofunctional constitution of umbilicus-placental blood circulation and could be useful to broaden theoretical facilities of diagnostic practice of perinatal pathology. Findings can be particularly useful for pathologist’s examining placenta to find real causes of antenatal fetal death, different forms of placenta aperiodicities, abnormality of umbilicus-placental blood circulation and inflammatory and dystrophic processes of placenta. In this case our treatise of functional purpose in villous chorion of fibrinoid deserves attention.Документ Ангіопаренхіматозні взаємовідношення нирок людини(МОЗ України, Харківський національний медичний університет, 2011) Азмі Махмуд, Алі Хуссейн; Азми Махмуд, Али Хуссейн; Azmi Mahmoud, A. H.У дисертації представлені нові дані, які розширюють і поглиблюють су-часні уявлення про закономірності організації кровоносного русла нирок людини й уточнюють особливості синтопічних відношень його окремих ланок до паренхіматозних структур. Доповнені дані щодо специфіки структурної організації гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини нирок, а також вперше дано експериментально-морфологічне обґрунтування розвитку пієловенозного рефлюкса при гідронефротичній трансформації. Особлива увага приділена венозному руслу нирок, що по ємнісних можливостях помітно переважає артеріальне. Крім того, на відміну від артеріального воно влаштовано на основі повсюдного анастомозування. Примітним є той факт, що міжчасткові артерії й вени, проходячи поруч через форнікальні зони, розташовуються так, що тільки вени безпосередньо примикають до стінки малих чашок, зростаючись із нею адвентиціальною оболонкою, у результаті чого порожнина малих чашок відділена від венозного просвіту тонкою тканинною перегородкою. Тому в умовах зростання гідростатичного тиску в сечовивідних шляхах даний тканинний бар’єр стає самим слабким місцем. Вперше даний пієловенозний рефлюкс відтворений експериментально шляхом ін’єкції пластичної маси в сечовивідні шляхи в режимі підвищеного перфузійного тиску. Пріоритетними варто вважати дані щодо будови гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини, що складається з безлічі артеріоловенулярних петель, що мають довгу шпилькоподібну форму. Вперше візуалізовані спіралеподібні сплетення кровоносних капілярів навколо збірних трубок; В диссертации представлены новые данные, которые расширяют и углубляют современные представления о закономерностях устройства кровеносного русла почек человека и уточняют особенности синтопических отношений его отдельных звеньев к паренхиматозным структурам. Дополнены данные, касающиеся специфики структурной организации гемомикроциркуляторного русла мозгового вещества почек, а также впервые дано экспериментально-морфологическое обоснование развития пиеловенозного рефлюкса при гидронефротической трансформации. Особое внимание уделено венозному руслу почек, которое по емкостным возможностям заметно преобладает над артериальным. Кроме того, в отличие от артериального оно устроено на основе повсеместного анастомозирования. Примечательным является тот факт, что междолевые артерии и вены, проходя рядом через форникальные зоны, располагаются так, что только вены непосредственно примыкают к стенке малых чашек, срастаясь с нею адвентициальной оболочкой, в результате чего полость малых чашек отделена от венозного просвета тонкой тканевой перегородкой. Поэтому в условиях возрастания гидростатического давления в мочевыводящих путях данный тканевой барьер становится самым слабым местом. Впервые данный пиеловенозный рефлюкс воспроизведен экспериментально путем инъецирования пластической массы в мочевыводящие пути в режиме повышенного перфузионного давления. Приоритетными следует считать данные о строении гемомикроциркуляторного русла мозгового вещества, которое состоит из множества артериоловенулярных петель длинной шпилькообразной формы. Впервые визуализированы спиралевидные сплетения кровеносных капилляров вокруг собирательных трубок; In the thesis new data that broaden and extend modern knowledge of human renal blood flow structure as well as clarify the peculiarities of syntopic interrelation of its individual units to parenchymatous structures have been presented. The work introduced new in essence additions concerning the study of the structural organization specificity of renal medulla hemomicrocirculatory flow and the experimental and morphological ground of pyelovenous reflux with hydronephrosis development. Particular attention has been paid to renal venous flow which noticeably prevails over the arterial one according to capacitive abilities. Furthermore unlike arterial the venous flow is arranged on the basis of general anastomosis. A notable fact is that interlobular arteries and veins passing together through the fornical zones are located so that only veins adjoin directly to the minor calyces wall and make a firm union with adventitia which causes to separation of minor calyces cavity from venous space by thin tissue septum. Therefore under conditions of hydrostatic pressure increase in the urinary tract the given tissue barrier becomes very weak. The given pyelovenous reflux has been reproduced experimentally for the first time by plastic mass injection into the urinary tract in the high perfusion pressure. The data about the structure of renal medulla hemomicrocirculatory flow consisting of definite number of loops of arterioles and venules with a long pin-like form should be considered very important. Spiral plexuses of blood capillaries around the collective tubes have been visualized for the first time.Документ Будова серця людини в нормі та при набутих поєднаних мітральних вадах серця (морфо-експериментальне дослідження)(Харківський національний медичний університет, 2013) Степанчук, Алла Петрівна; Степанчук, Алла Петровна; Stepanchuk, A. P.У дисертаційній роботі представлені нові дані щодо закономірності внутрішньої будови серця в нормі та при набутій поєднаній ваді мітрального клапана і з'ясування спірного натепер питання про характер руху крові магістральними судинами великого і малого кіл кровообігу.У нормі в порожнині власне передсердь виділяють два відділи: верхній – синусний (порожнистих вен – у правому і легеневих вен – у лівому) і нижній – воронкоподібний, спрямований горловиною до відповідного передсердно-шлуночкового отвору. У проміжному положенні між ними розташовані гирла вушок серця. Внутрішня поверхня стінок передсердь має гладкий рельєф.Поздовжні осі як правого, так і лівого вушок серця розташовані під прямим кутом до осьового потоку крові з передсердь у шлуночки, що слід вважати особливим пристосуванням, яке в систолі вушок приводить до утворення вихрових потоків, що накладаються на основне русло крові з передсердь у шлуночки, надаючи йому деякої турбулентності.Внутрішня поверхня шлуночків серця нерівна через наявність глибокої зритості, утвореної м'язовими трабекулами, які мають упорядкований спіральний хід із великою крутизною витків, що зумовлює в шлуночках у систолі круговий рух крові.У порожнині шлуночків серця виділяють ендокардіальні та міоендокардіальні утвори. До ендокардіальних належать клапанні та позаклапанні сухожильні хорди. Роль позаклапанних хорд полягає в механічній ув'язці між прилеглими різними скоротливими утворами, чим досягається зміцнення стінок шлуночків під час систоли. За всіма ознаками позаклапанні хорди відповідають так званим «несправжнім» хордам.Міоендокардіальні утвори охоплюють загальновідомі сосочкові м'язи і м'язові трабекули та постійно наявні утвори – м'язові перекидні перекладини, що згадуються в літературі під назвою «аномальних» або «аномально розташованих» хорд. У правому шлуночку є особливі м'язові перекладини – міжстінкові трабекулярні перемички, що з'єднують протилежні стінки конуса легеневого стовбура.У процесі експериментальних дослідів установлено, що в поперечному перерізі черевної аорти кролика в суцільний еритроцитарній масі лейкоцити і тромбоцити розподілені рівномірно (лейкоцити – поодинці, а тромбоцити – невеликими груповими сукупностями), в кластерному порядку. Така картина побічно свідчить про те, що всі формені елементи крові містяться в аортальному потоці в рівномірно перемішаному стані, який може досягатися тільки в режимі турбулентного руху.При набутій поєднаній мітральній ваді серця загальний принцип будови передсердь зберігається, проте вони підлягають деформації, що полягає здебільшого в помітному розширенні синусних відділів власне передсердь, унаслідок чого їхні воронкоподібні відділи стають коротшими і ширшими в ділянці лівого та правого передсердно-шлуночкових отворів.Характерна ознака обох форм набутої поєднаної мітральної вади – це деформаційна зміна як клапанних («істинних»), так і позаклапанних («несправжніх») сухожильних хорд, яка полягає в їх укороченні та потовщенні.Тому в обох формах набутої поєднаної мітральної вади ендокардіальні та міоендокардіальні утвори підлягають ізометричній деформації, внаслідок чого внутрішній рельєф шлуночків згладжується, що не може не шкодити режиму руху крові в легеневому стовбурі й аорті, знижуючи її турбулентність, що, своєю чергою, призводить до порушення рівномірного розподілу в еритроцитарному потоці інших формених елементів крові; В диссертационной работе изложено теоретическое обобщение и новое решение научной проблемы относительно закономерностей внутреннего устройства сердца и выяснения спорного, в настоящее время, вопроса о характере движения крови по магистральным сосудам большого и малого кругов кровообращения.Дана классификация внутриполостных образований желудочков сердца, в которой, в естественной связи с известными образованиями, нашли место, так называемые, «ложные» и «аномальные» хорды.Экспериментально на животных установлено, что во внутреннем устройстве сердца предусмотрен механизм для придания крови турбулентного движения в целях равномерного распределения в массовом потоке эритроцитов остальных форменных элементов (лейкоцитов и тромбоцитов).В норме (сердце без патологии) в полости собственно предсердий выделяется два отдела: верхний – синусный (полых вен – в правом и легочных вен – в левом) и нижний – воронкообразный, направленный горловиной к соответствующему предсердно-желудочковому отверстию. В промежуточном положении между ними находятся устья ушек сердца. Внутренняя поверхность стенок предсердий имеет гладкий рельеф.Правое ушко, имея пещеристый внутренний рельеф (из-за наличия гребенчатых перекладин) через широкую горловину соединяется с собственно правым предсердием.Левое ушко, в отличие от правого, является более обособленным от собственно левого предсердия образованием, благодаря наличию в нем осевого червеобразного выроста латеральной стенки левого предсердия. Характерную конфигурацию его полости создают множественные, коралловидной формы выросты, расположенные по верхнему и нижнему краю осевого выроста.Продольные оси как правого, так и левого ушек сердца расположены под прямым углом к осевому потоку крови из предсердий в желудочки, что следует считать особым приспособлением, которое при систоле ушек приводит к образованию вихревых потоков, накладывающихся на основное течение крови из предсердий в желудочки, придавая ему некоторую турбулентность.Полость правого желудочка сравнима с треугольной мешотчатой формой. Внутренняя поверхность его передней и задней стенок отличается сильно изрытым рельефом за счет наличия переплетающихся борозд и разделяющих их гребешков, которые, в целом, имеют веерообразную ориентацию от верхушки к основанию сердца с преимущественным направлением в сторону легочного ствола. При этом их ориентация на задней поверхности оказывается почти перпендикулярной к таковой борозд и гребешков передней поверхности.Полость левого желудочка имеет округло-конусовидную форму. Внутренняя его поверхность (за исключением перегородочной стенки) неровная, из-за наличия глубокой изрытости, образованной мышечными трабекулами, которые имеют упорядоченный правосторонний спиральный ход с большой крутизной витков от верхушки сердца к его основанию, что обусловливает в левом желудочке при систоле круговое движение потока крови в аорту.В полости желудочков сердца выделяются эндокардиальные и миоэндокардиальные образования.К эндокардиальным относятся клапанные и внеклапанные сухожильные хорды. Роль внеклапанных хорд заключается в механической увязке между расположенными близлежащими различными сократительными образованиями, чем достигается упрочнение стенок желудочков во время их систолы. По всем признакам внеклапанные хорды соответствуют, так называемым ложным хордам.Миоэндокардиальные образования включают в себя общеизвестные сосочковые мышцы и мышечные трабекулы и постоянно наблюдаемые образования, которые нами названы мышечными перекидными перекладинами, фигурирующими в литературе под названием «аномальных» или «аномально расположенных» хорд. Мышечные перекладины представляют собой своеобразные сократительно-эластичные стяжки, способствующие кольцевому укреплению основания миокарда изнутри. В правом желудочке имеются особые мышечные перекладины, соединяющие противоположные стенки конуса легочного ствола, названые нами межстеночными трабекулярными перемычками.В процессе экспериментальных опытов установлено, что в поперечном сечении брюшной аорты кролика в сплошной эритроцитарной массе лейкоциты и тромбоциты распределены равномерно (лейкоциты – поодиночке, а тромбоциты – небольшими групповыми совокупностями), в кластерном порядке. Данная картина косвенно свидетельствует о том, что все форменные элементы крови находятся в аортальном потоке в равномерно перемешанном состоянии, которое может достигаться только в режиме турбулентного движения.При приобретенном сочетанном митральном пороке общий принцип устройства предсердий сохраняется, однако они подвергаются деформации, выражающейся, в основном, в заметном расширении синусных отделов собственно предсердий, в результате чего их воронкообразные отделы становятся короче и шире в области левого и правого предсердно-желудочковых отверстий.В состоянии приобретенного сочетанного митрального порока ушки сердца, подвергаясь расширению, сохраняют в целом свою внешнюю и внутреннюю конфигурацию.По сравнению с нормой при преобладании митрального стеноза ширина и длина правого ушка, а также диаметр его устья увеличиваются, тогда как при преобладании митральной недостаточности его длина уменьшается. Длина и ширина левого ушка изменяются более значительно при обеих формах митрального порока.Присущим признаком для обеих форм приобретенного сочетанного митрального порока является деформационное изменение как клапанных (истинных), так и внеклапанных (ложных) сухожильных хорд, что выражается в их укорочении и утолщении. Однако более подверженными этим изменениям становятся внеклапанные (ложные) хорды в левом желудочке.В патогенезе данного заболевания никаких новых образований, которые можно было бы называть «аномальными» или «аномально расположенными» хордами, не возникает, ибо, в точности соответствующие им по описанию в литературе, миоэндокардиальные тяжи занимают в норме постоянное место в составе трабекулярного миокарда желудочков, имея определенное функциональное предназначение.Поэтому, при обеих формах приобретенного сочетанного митрального порока, в связи с расширением желудочков и растяжением их стенок они, как и все остальные мышечные трабекулы, подвергаются изометрической деформации, в результате чего внутренний рельеф желудочков подвергается сглаживанию, что не может не сказаться отрицательно на режиме движения крови в легочном стволе и аорте в виде снижения ее турбулентности, что, в свою очередь, должно приводить к нарушению равномерного распределения в эритроцитарном потоке остальных форменных элементов крови; The dissertation stated the new data relative to mechanism of internal heart structure in the norm and under acquired combined mitral valvular disease, and investigation of currently controversial issue as for the mode of sanguimotion on the great vessels of the greater and lesser circulations.In normal condition there are two parts in the cavity of atriums proper: upper – a sine (of venae cavae – in the right and of pulmonary veins – in the left) and lower – a funnel-shaped, nose section of which is directed onto the relevant atrioventricular opening. In the interposition between them there are orifices of heart auricles. Internal surface of atriums is smooth.Longitudinal axes of both right and left heart auricles are located orthogonally to the axial blood flow from atriums into ventricles that to be considered as the special adaptation, which, under the auricles’ systole, leads to formation of vortex flows, superimposed onto the main flow of blood from atriums into ventricles, making it somewhat turbulent.Internal surface of ventricles of heart is uneven due to presence of deep roughness, formed by muscular trabeculae that have ordered right-side spiral tract with high transconductance of turns from the apex of heart to its base, which causes the circus sanguimotion in the ventricles under systole.In the cavity of ventricle of heart there are endocardial and myoendocardial masses.Valvate and extravalvate tendinous cords are reffered to endocardial masses. Extravalvate cords are served as mechanical connection between existed adjacent various contractile masses, providing the strengthening of walls of ventricles during systole. At all characteristics, the extravalvate cords correspond to so-called “false” cords.Myoendocardial masses include generally known papillary muscles and muscular trabeculae, and constantly observable masses, which we called muscular reversing trabeculae that in the publication are mentioned as “anomalous” or “abnormally located” cords. In the right ventricle there are special muscular trabeculae – intermuscular trabecular intersections that connect opposite walls of pulmonary trunk cone.During the experimental tests it has been identified that in the cross-section of rabbit’s abdominal aorta, in the solid erythrocytic mass, white blood cells and platelets are distributed evenly (white blood cells – one at a time, and platelets – in small group populations), in the cluster order. Such circumstances indirectly show that all blood corpuscles are in the aortic flow in the evenly mixed condition, which can be achieved only in the mode of turbulent motion.Under acquired combined mitral valvular disease the common principle of atriums’ structure is preserved, but they undergo deformity, which is generally represented by the noticeable enlargement of sine parts of atriums proper, resulted in shortening and widening of its funnel-shaped parts in the area of left and right atrioventricular openings.The specific character of both forms of acquired combined mitral valvular disease is the deformation change of both valvate (“true”) and extravalvate (“false”) tendinous cords, which is evident by their shortening and thickening.Thus, in both forms of acquired combined mitral valvular disease endocardial and myoendocardial masses are subject to isometric deformity, due to which the internal relief of ventricles are becoming smoother, which can affect the mode of sanguimotion in the pulmonary trunk and aorta in the form of its turbulence decay, which in its turn, should result in disorder of even distribution of the other blood corpuscles in the erythrocytic flow.Документ Будова твердих тканин та форма пульпової камери постійних зубів людини в нормі і при патологічній стертості з врахуванням вікової градації(МОЗ України, Харківський національний медичний університет, 2013) Анопрієва, Наталія Михайлівна; Аноприева, Наталья Михайловна; Anopriyeva, N. M.; Костиленко, Юрій ПетровичУ дисертаційній роботі представлені комплексні дані про структурний стан твердих тканин і пульпової камери постійних зубів людини при патологічній стертості і дана принципово нова оцінка їх патогенетичної сутності. Встановлено зменшення дольового об’єму пульпової камери по відношенню до товщини дентину по мірі старіння зубів як в нормі, так і при патологічному стиранні - у нормі в групі верхніх премолярів він дорівнював 25,84±1,15% у молодому віці, а в зрілому віці був менше в 1,66 рази (15,54±1,33%) (р<0,001). Така тенденція зберігалася у всіх групах зубів - в групі верхніх центральних різців, при порівнянні молодого і зрілого віку, дентино- пульпарний індекс зменшився в 1,96 рази, а в групі нижніх молярів в 1,69 рази (р<0,001). При патологічному стиранні значення дентино-пульпарного індексу в групі верхніх премолярів дорівнювали 22,18±1,36% у молодому віці і 12,52±1,77% - у зрілому (р<0,001), в групі верхніх центральних різців, при порівнянні молодого і зрілого віку, дентино-пульпарний індекс зменшився в 1,87 рази, а в групі нижніх молярів в 1,82 рази відповідно. Було виявлено, що дистрофічні процеси в пульпі призводять, до утворення пігментних речовин, внаслідок чого тверді тканини зубів піддаються світло- коричневому профарбовуванімо. Дане явище супроводжується склеротичним переродженням дентину, яке полягає в облітерації дентинних канальців, що пов'язане з пропорційним розширенням прошарків міжтубулярного дентину, за рахунок чого вони стають основними шляхами просочування зубного ліквору з пульпи до емалі. Крім того, в плащовому дентині молярів мають місце багатоярусні хвилеподібні смуги ущільнення його органічного матриксу, які по конфігурації точно відображають форму дентино-емалевої межі.Документ Будова шкіри волосистої частини голови людини в нормі та при облисінні(МОЗ України Харківський національний медичний університет, 2010) Тихонова, Олеся Олександрівна; Тихонова, Олеся Александровна; Tikhonova, О.О.У дисертаційній роботі представлені нові дані, які розширюють і поглиблюють сучасні уявлення про будову шкіри волосистої частини голови людини й характер її перебудови при облисінні. Вперше показано, що у процесі андрогенного облисіння впливу деградації зазнають у першу чергу інтрадермальні волосяні фолікули. Цей процес супроводжується утворенням агрегатних волосяних фолікулів. Повна втрата волосся при андрогенній алопеції призводить до компенсаторно-пристосувальної перебудови шкіри волосистого відділу голови, що виражається заміщенням у гіподермі пухкої сполучної тканини жировою тканиною, розростанням у всіх шарах шкіри кровоносних судин, серед яких превалюють венозні, а також у збільшенні концентрації сальних залоз у сітчастому шарі дерми. Доведено, що незважаючи на повну втрату волосся при андрогенній алопеції у шкірі волосистого відділу голови мають місце гермінативні епітеліальні елементи, які є джерелом утворення тонкого (абортивного) волосся, матричні структури яких сховані в товщі сальних залоз; Объектом исследования служили лоскуты кожи волосистого отдела головы мужчин с сохранившимся волосяным покровом, при отчетливо выраженных явлениях андрогенной алопеции, а также тканевые комплексы свода головы 5-месячных плодов человека. Для предметного исследования в световом микроскопе служили тонкие пластинчатые шлифы, изготовленные из заключенных в эпоксидную смолу тотальных лоскутов кожи, которые компрессионно уплощали между предметными стеклами в процессе полимеризации. В результате исследования установлено, что в коже волосистого отдела головы мужчин имеются разные популяции волосяных фолликулов, которые различаются глубиной залегания корневых луковиц и тенденцией к сочетанному объединению в триады, что обусловлено генетически и особенно показательно выражено на 5-м месяце эмбриогенеза. Волосяные фолликулы по уровню залегания подразделяются на два типа. Большинство из них составляют те, корневые луковицы которых содержатся в гиподерме. Поэтому мы их выделяем под названием гиподермальных волосяных фолликулов. Второй тип составляют немногочисленные фолликулы. В связи с тем что их корневые луковицы находятся в ячейках сетчатого слоя дермы, они названы интрадермальными. Толщина волос находится в прямой зависимости от глубины залегания в коже его матрицы (корневой луковицы), т. е. чем толще волос, тем глубже находится его матрица. Волосы с глубоким залеганием в гиподерме своих матриц являются самыми устойчивыми к андрогенному облысению. Среди интрадермальных волосяных фолликулов в норме встречаются удвоенные и утроенные образования, но имеющие отдельные корневые луко-вицы. Общими для их сросшихся частей являются волосяная сумка и наружное эпителиальное влагалище. Внутренними же влагалищами они разделены соответственно на два или три футляра для отдельных волос. Волосяной покров головы мужчин в норме состоит из волос разной толщины, среди которых преобладают толстые. Тонкие и средние по толщине волосы распределены вперемежку среди стержней толстых волос, которые определяют характер формы волосяных линий на коже головы. В процессе андрогенного облысения деградации подвергаются прежде всего интрадермальные волосяные фолликулы, в которых наблюдается склерозирование волосяных сумок. Данный процесс сопровождается повышенным образованием агрегатных (удвоенных и утроенных) волосяных фолликулов. В сетчатом слое дермы деградирующие волосяные фолликулы замещаются соединительнотканной стромой. Наблюдаются первые признаки гипертрофического разрастания сальных желез. Полная потеря волос при андрогенной алопеции приводит к компенсаторно-приспособительному переустройству кожи волосистого отдела головы, которое выражается в замещении в гиподерме рыхлой волокнистой соединительной ткани жировой тканью, обширном разрастании во всех слоях кожи кровеносных сосудов, среди которых преобладают венозные, а также в значительном повышении концентрации сальных желез в сетчатом слое дермы. Несмотря на полную потерю волос при андрогенном облысении в коже волосистого отдела головы сохраняются герминативные эпителиальные эле-менты, являющиеся источниками образования тонких (абортивных) волосков, матричные структуры которых скрыты в толще сальных желез; A research object is the shreds of skin of hairy region of head of human with a hair cover which was saved, and at the distinctly expressed phenomena of androgenic alopecium, and also tissue complexes of membranous skull of 5-mounth fetuses of human. It is set as a result of research, that in the skin of hairy region of head of human there are different populations of hair follicles, which differs in depth bedding of the root bulbs and by a tendency to the united association in triads, that is conditioned genetically and especially model expressed on the 5th month of fetal period. Complete loss of hairs due androgenic alopecium, points the skins of hairy region of head leads to compensatory reorganization, which is expressed in a substitution in the hypodermis of loose fibred connecting tissue by fatty tissue, vast excrescence in all layers skins of blood vessels, which the venous prevail among, and also in the considerable increase of concentration of sebharrouse glands in the reticulated layer of derma. In spite of complete loss of hairs at due an androgen pelade, germinative ephithelial elements, formations of thin (abortive) hairsprings, array patterns of which, are saved in the hide of hairy region of head, that is sources, hidden in the layer of sebharrouse glands.Документ Будова ілеоцекального відділу кишечнику людини з інтактним апендиксом та після апендектомії(МОЗ України Харківський національний медичний університет, 2013) Гринь, Володимир Григорович; Гринь, Владимир Григорьевич; Grin, V. G.У дисертаційній роботі представлені нові дані про будову червоподібного відростка, як невід'ємної частини лімфатичної системи слизових оболонок травного тракту. Внесена ясність у питання про закономірності індивідуальної варіабельності сліпої кишки й апендикса. Вперше встановлено, що втрата апендикса при апендектомії не приводить до помітних морфологічних змін самої сліпої кишки й слизової оболонки ілеоцекальної заслонки. В роботі встановлено, що з віком, починаючи із зрілого, ІІ періоду (40 років) і закінчуючи старечим (90 років), апендикс зберігає в діяльному стані свою типову будову, і його внутрішній просвіт облітерації не підлягає. Гістологічна будова слизової оболонки ілеоцекальної заслонки не залежить від вікової градації. Починаючи із 40 років, лімфатичні вузлики апендикса підлягають регресії, тоді як у сліпій кишці вони зберігаються до старості. Істотних морфологічних ознак, що свідчать про явні компенсаторні зміни сліпої кишки й ілеоцекальної заслонки у відповідь на втрату червоподібного відростка після апендектомії, встановлено не було; Предметом исследования служили слепая кишка, илеоцекальная заслонка и че-рвеобразный отросток человека. В дальнейшем данные образцы служили для изготовления из них пластинчатых эпоксидных шлифов. В диссертационной работе изложены современные представления о придатке слепой кишки (червеобразном отростке) как неотъемлемую часть лимфатической системы слизистых оболочек пищеварительного тракта. Благодаря эффективности нового метода морфологических исследований (пластинации тотальных препаратов в эпоксидной смоле с последующим изготовлением шлифов) получены новые данные о его строении в плодный период, новорожденных, грудном, а также в зрелом, пожилом и старческом возрастах человека. Изучен вопрос об индивидуальной вариабельности слепой кишки и аппендикса и, вместе с тем, о возможных морфологических признаках изменения в слепой кишке в ответ на потерю червеобразного отростка после аппендэктомии. Установлено, что потеря аппендикса при аппендэктомии не приводит к заметным морфологических изменений самой слепой кишки и слизистой оболочки илеоцекальной заслонки. Впервые обращено внимание, что в плодном периоде развития в зачатках эпителиальных крипт слепой кишки и аппендикса преобладающее место по количеству занимают клетки Панета, которые находятся в состоянии активной секреции и должны быть отнесены к ведущим элементам врожденного (неспецифического) иммунитета пищеварительного тракта в эмбриональном периоде. Выявлено, что у новорожденных и грудном возрасте в слизистой оболочке аппендикса еще отсутствуют явные признаки появления лимфатических узелков, но, спустя 3 месяца он уже представляет собой вполне сформировавшимся лимфоэпителиальным органом за счет наличия в слизистой оболочке, на всем протяжении от основания до верхушки, одиночных и групповых лимфатических узелков. Близость к дефинитивной зрелости его удостоверяют не только размеры, сопоставимые с таковыми людей зрелого, пожилого и старческого возраста, но и наличие хорошо развитой подслизистой соединительнотканной основы. Встановлено, що с возрастом, начиная с зрелого, ІІ периода (40 лет) и заканчивая старческим (90 лет), аппендикс сохраняет в деятельном состоянии свое типичное строение, и его внутренний просвет облитерации не подвергается. Функциональное предназначение аппендикса состоит в периодическом заборе порций содержимого слепой кишки для иммунологической оценки его антигенного состава. Начиная с 40-летнего возраста в слизистой оболочке аппендикса исчезают в явной форме лимфатические узелки, которые замещаются диффузным типом лимфоидной ткани, представленной густой лимфоцитарной инфильтрацией соединительнотканного пространства собственной пластинки, где иммунокомпетентные клетки находятся в тесном взаимодействии с эпителиальными криптами. Гистологическое строение слизистой оболочки илеоцекальной заслонки не зависит от возрастной градации. В отличие от аппендикса она характеризуется наличием коротких всасывающих ворсинок, которые в кластерном порядке рассредоточены среди поверхностных отделов крипт, в стенке которых (также как и в аппендиксе) содержатся клетки Панета. В слизистой оболочке нижней илеоцекальной губы (в отличие от верхней), не зависимо от возрастной градации (от 40 до 90 лет), постоянно находятся лимфатические узелки, лимфоцитарные клетки которых ассоциированы с эпителием крипт. Начиная примерно с 40 лет, лимфатические узелки аппендикса подвергаются регрессии, тогда как в слепой кишке они сохраняются до глубокой старости. По результатам анализа индивидуальной вариабельности слепой кишки у людей после аппендэктомии в зрелом, пожилом и старческом возрасте (от 57 до 85 лет), в сравнении с аналогичными показателями в норме (с интактным аппендиксом), в пределах выборки анатомических препаратов, однозначно явных различий выявить не удалось. Более показательные различия касаются формы илеоцекальной заслонки, связанные в основном с укорочением щелевидного устья подвздошной кишки. Однако, во всей возрастной градации гистологическое строение слизистой оболочки верхней и нижней илеоцекальных губ остается неизменным и во всех деталях соответствует таковому в норме. Более того, после аппендэктомии локализация лимфатических узелков в тесной ассоциации с эпителием крипт ограничивается только слизистой оболочкой нижней илеоцекальной губы. Следовательно, после аппендэктомии каких-либо существенных морфологических признаков, свидетельствующих о явных компенсаторных изменениях слепой кишки и илеоцекальной заслонки в ответ на утрату червеобразного отростка, нами не установлено; The thesis presents new data on the structure of the appendix is an integral part of the lymphatic system of the mucous membranes of the digestive tract. Made it clear questions about patterns of individual variability of the cecum and appendix. It has been shown that the loss of the appendix at appendectomy does not lead to significant morphological changes of the cecum and mucosal ileocecal valve. The paper found that with age, ranging from mature, second period (40 years) to the senile (90 years), appendix remains in the active state of its typical structure and its internal lumen obliteration can not be. Histological structure of the mucous membrane of the ileocecal valve does not depend on the age of graduation. Since 40 years, lymph nodules appendix subject to regression, whereas the cecum they persist to old age. Significant morphological features that indicate obvious compensatory changes in the cecum and ileocecal valve in response to the loss of the appendix after appendectomy, has been established.Документ Гемомикроциркуляторное русло подъязычной слюнной железы человека во внутриутробном периоде и у новорожденных(МЗ УССР, Крымский Ордена трудового красного знамени медицинский институт, 1987) Хилько, Юрий Константинович; Хилько, Юрій Костянтинович; Khilko, Yu. K.; Максимук, Юрій ОлександровичЦель работы. Изучить становление путей гемомикроциркуляции и их структурную организацию в единстве с эпителиальными компонентами подъязычной слюнной железы человека во внутриутробном периоде и у новорожденных.Документ Железы слизистой оболочки придаточных пазух носа человека в возрастном аспекте(Ивано-Франковский государственный медицинский институт, 1962) Ковтуновский, Петр Михайлович; Ковтуновський, Петро МихайловичДокумент Застосування антиоксидантів для корекції метаболічних порушень при хронічному надходженні амінної солі 2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти (експериментальне дослідження)(Одеський державний медичний університет, 2010) Цвєткова, Яна Альбертівна; Цветкова, Яна Альбертовна; Tsvetkova, Ya. A.Дисертація присвячена експериментальному обґрунтуванню доцільності застосування препаратів з антиоксидантною дією: синтетичних – тіотриазоліну, мексидолу та природних – α-токоферолу, аскорбінової кислоти і кверцетину у вигляді монопрепаратів та у комбінації з метою фармакологічної корекції біохімічних, функціональних та морфологічних змін при хронічної інтоксикації пестицидом амінної солі 2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти (2,4-ДА). Введення щурам-самцям 2,4-ДА у дозі 120 мг/кг (1/10 LD50) привело до активації вільнорадикального перекисного окислення ліпідів, зниження антиоксидантної забезпеченості організму, пригнічення активності антиоксидантних ферментів у крові та тканинах печінки, мозку та сім’яників. Виявлені морфологічні зміни у тканинах печінки та сім’яників. Введення синтетичних – тіотриазоліну (100 мг/кг), мексидолу (50 мг/кг) та природних – α-токоферолу ацетату (0,01 г/кг), аскорбінової кислоти (0,02 г/кг), кверцетину (0,02 г/кг) антиоксидантів (АО) окремо та у комбінації на тлі хронічного надходження 2,4-ДА гальмує розвиток перекисного окислення ліпідів, підвищує антиоксидантну забезпеченість організму та активізує систему антиоксидантного захисту. Це приводить до вагомого зменшення морфофункціональних змін в організмі дослідних тварин. Але необхідно відмітити, що досліджувані препарати відрізняються за силою профілактичного ефекту. У цілому, аналіз отриманих даних свідчить про достатньо виражену ефективність застосування синтетичних препаратів АО тіотриазоліну та мексидолу в умовах хронічної інтоксикації 2,4-ДА терміном 15 та 30 діб; менш виражений ефект спостерігається при застосуванні монопрепаратів природних АО, а найбільш вираженими профілактичними властивостями володіє комбінація природних АО – токоферолу ацетат, аскорбінова кислота та кверцетин, що дає змогу розширити показання до їх застосування при хронічної інтоксикації пестицидами, зокрема, 2,4-ДА; Диссертация посвящена экспериментальному обоснованию целесообразности применения препаратов с антиоксидантным действием: синтетических – тиотриазолина и мексидола и природных – α-токоферола, аскорбиновой кислоты и кверцетина по отдельности и в комбинированном применении с целью фармакологической коррекции биохимических, функциональных и морфологических изменений, которые возникают при хронической интоксикации пестицидом - аминной солью 2,4-дихлорфеноксиуксусной кислоты (2,4-ДА). Длительное введение лабораторным крысам 2,4-ДА в дозе 120 мг/кг (1/10 LD50) привело к активации процессов свободнорадикального перекисного окисления липидов, снижению антиоксидантной обеспеченности организма и угнетению активности антиоксидантных ферментов в крови и тканях печени, мозга и семенников. При морфологическом исследовании тканей печени и семенников выявлены изменения гистоструктуры органов: в гепатоцитах - нарушения кровообращения, дистрофические изменения, воспалительные реакции в портальных трактах. При исследовании ткани семенников выявлены изменения элементов генеративного эпителия и сосудов микроциркуляторного русла, снизилось количество сперматозоидов, нарушена стратификация сперматогенного эпителия, присутствуют явления воспаления в интерстиции. Эти процессы могут быть связаны с активацией свободнорадикального перекисного окисления липидов в исследуемых тканях, что подтверждается тесными корреляционными связями между показателями свободнорадикального перекисного окисления липидов и степенью нарушения гистоструктуры органов. Введение тиотриазолина в дозе 100 мг/кг на фоне хронической интоксикации 2,4-ДА способствовало снижению уровня продуктов свободнорадикального перекисного окисления липидов, торможению падения антиоксидантной обеспеченности организма и нормализации активности антиоксидантных ферментов. При морфологических исследованиях тканей печени и семенников наблюдается уменьшение степени повреждения гистоструктуры тканей: отсутствуют дистрофические изменения гепатоцитов, изредка наблюдаются явления полнокровия; в семенниках повышается количество сперматозоидов, стратификации сперматогеного эпителия не наблюдается. При введении мексидола в дозе 50 мг/кг на фоне хронической интоксикации 2,4-ДА наблюдается снижение уровня показателей свободнорадикальных процессов в тканях и крови, стабилизация антиоксидантной обеспеченности и улучшение активности антиоксидантных ферментов. Морфологические исследования ткани печени и семенников подтверждают уменьшение степени повреждения гистоструктуры тканей. Введение животным комбинации природных антиоксидантов на фоне хронической интоксикации 2,4-ДА привело к выраженным морфофункциональным и биохимическим изменениям, а именно: у опытных животных повысился аппетит, возросла масса тела, наблюдалась нормализация показателей свободнорадикального перекисного окисления липидов, антиоксидантной обеспеченности организма и активности антиоксидантных ферментов. При морфологических исследованиях тканей печени и семенников наблюдается нормализация структурных элементов по сравнению с гистоструктурой контрольной группы животных: в гепатоцитах снижается степень дистрофических нарушений, нормализуется количество ядер, уменьшается проявление нарушения структуры печеночных балок. В тканях семенников уменьшается количество отслоений базальной мембраны, гибели сустентоцитов и сперматогоний, увеличивается количество сперматозоидов в просвете канальцев. Анализ экспериментальных данных свидетельствует об эффективности применения синтетических препаратов: тиотриазолина и мексидола в условиях хронической интоксикации 2,4-ДА, но наиболее выраженными профилактическими свойствами обладает комбинированная фармакотерапия природными антиоксидантами – токоферола ацетат, аскорбиновая кислота и кверцетин (при их изолированном применении эффект не столь выражен). Это дает обоснования к расширению показаний к применению комбинированной фармакотерапии природными АО при хронической интоксикации пестицидами, в частности, 2,4-ДА; Dissertation is devoted the experimental ground of expedience of application of preparations with an antioxidant action: synthetic – tiotryazolinu and meksydolu and natural - α-tocopherol, ascorbic acid and quercetin separately and in a complex with the purpose of pharmacological correction of biochemical, functional and morphological changes at chronic intoxication by pesticide of 2,4-DА. Introduction to the experimental rats of 2,4-DА in the dose of 120 mg/kg (1/10 LD50) resulted in activating of a free-radical peroxide lipid oxidization, decline of antioxidant material well-being of organisme and oppression of activity of antioxidant enzymes in blood and tissues of liver, brain and testicles. It caused general somatic and morphological changes in tissues of liver and testicles. Introduction of preparations with antioxidant activity – tiotryazolinu (100 mg/kg), meksydolu (50 mg/kg), natural antioxidants – α-tocopherol acetate (0,01 gr/kg), ascorbic acid (0,02 gr/kg) and quercetin (0,02 gr/kg) separately and in a complex on a background the chronic receipt of 2,4-DА brakes development of a free-radical peroxide lipid oxidization, promote antioxydant material well-being of organism and activate the system of antioxydant defence. It results in the ponderable diminishing of morphofunctional changes in an organism. But it is necessary to mark, that researched preparations differ after force of prophуlactic effect: the analysis of experimental data testifies for the expressed enough efficiency of synthetic antioxidants - tiotryazolinu and meksydolu on a background chronic intoxication of 2,4-DА; the less expressed effect is observed at application of separate preparations of complex of antioxidants, the most expressed treat-prophylactic properties are owned by the complex of natural antioxidants.Документ Мелкие железы преддверия рта человека и некоторых животных(Харьковский медицинский институт, 1953) Ковбаса, Евдокия МитрофановнаМелкие железы преддверия рта являются частью того аппарата, функция которого, в условиях павловских экспериментов, способствовала объективному подходу в изучении физиологии коры мозга— высшего органа сложных взаимоотношений организма животного с окружающей средой. Мелкие железы преддверия рта представляют собой сравнительно небольшие образования, но роль их в организме как в нормальных физиологических условиях, так и при патологии довольно значительна.Документ Морфо-функціональні показники адаптаційно-компенсаторних можливостей серцево-судинної системи при хронічній фтористій інтоксикації (анатомо-експериментальне дослідження)(2004) Власова, Олена Вікторівна; Власова, Елена Викторовна; Vlasova, O. V.Дисертація присвячена вивченню морфо-функціональних аспектів патогенезу ураження серцево-судинної системи при хронічній фтористій інтоксикації та лікувально-профілактичних можливостей його корекції. В роботі використано сучасні морфологічні методи (серійні напівтонкі зрізи, трансмісійна та скануюча електронна мікроскопія) у поєднанні з електрофізіологічними методами дослідження (реовазографія) з статистичним аналізом кількісних показників. Встановлено, що тривалий надлишковий вміст фтору в організмі експериментальних тварин викликає в міокарді деструкцію міжм’язевоволоконних анастомозів (порушення паралельних зв’язків між м’язевими волокнами), пошкодження спеціалізованих з’єднувальних структур в зоні вставних дисків (порушення послідовних зв’язків між кардіоміоцитами), а також патологічні зміни майже усіх органел і міофібріл кардіоміоцитів. Доведено, що до перебудови обмінних мікросудин і змін процесів мікроциркуляції в міокарді тварин при хронічній фтористій інтоксикації відноситься підвищення активності люмінальної поверхні ендотеліального шару кровеносних капілярів, посилення мікропіноцитозного транспорту, зменшення у капілярах еритроцитів, а також розвиток венозної гіперемії, яка супроводжується підвищенням гідратації інтерстиція в міокарді. В експериментальних умовах проведено вивчення лікувально-профілактичних властивостей гліцерофосфату кальція та яблучного пектину. При хронічній фтористій інтоксикації, введення тваринам гліцерофосфату кальція та яблучного пектину дає достовірно регеструєме покращення вивчених нами морфологічних та функціональних показників, що дає змогу рекомендувати їх як лікувально-профілактичний засіб при флюорозі; Диссертация посвящена изучению морфо-функциональных аспектов поражения сердечно-сосудистой системы при хронической фтористой интоксикации и лечебно-профилактических возможностей их коррекции. Комплексное применение современных морфологических методов (серийные полутонкие срезы, трансмиссионная и сканирующая электронная микроскопия) в сочетании с электрофизиологическими (реовазография) методами исследования с последующим статистическим анализом количественных показателей, обеспечило получение качественно новой информации о природе и механизме повреждающего действия фтора при длительном избыточном содержании его в организме на сердечно-сосудистую систему экспериментальных животных. В результате исследования доказано, что перестройка обменных гемомикрососудов и изменение процессов микроциркуляции в миокарде животных заключается в повышении активности люминальной поверхности эндотелиальной выстилки кровеносных капилляров, усилении микропиноцитозного транспорта, уменьшении во внутренних просветах капилляров эритроцитов, а также в развитии венулярной гиперемии, сопровождающейся повышением гидратации интерстиция в миокарде. При хронической фтористой интоксикации деструктивные изменения миокарда сопряжены с заметными изменениями интимального рельефа грудной аорты и повреждением эндотелиальных клеток, вплоть до их очагового отторжения, обнажающего подлежащий тканевой субстрат интимы. Установлено, что длительное избыточное содержание фтора в организме экспериментальных животных вызывает в миокарде деструкцию межмышечноволоконных анастомозов (нарушение параллельных связей между мышечными волокнами), повреждение специализированных соединительных структур в зоне вставочных дисков (нарушение последовательных связей кардиомиоцитов), а также патологические изменения практически всех мембранных органелл и миофибрилл кардиомиоцитов. Поэтому следует ожидать наличия соответствующих функциональных нарушений кровотока в регионарных отделах сердечно-сосудистой системы, что находит подтверждение в эксперименте на животных при реовазографии. При исследовании кардиогемодинамических изменений у кроликов, получавших фторид натрия, имеет место снижение скорости распространения пульсовой волны, уменьшение реографического систолического индекса, увеличение индекса периферического сопротивления, снижение коэффициента эластичности сосудов. При хронической фтористой интоксикации, вводимый животным глицерофосфат кальция оказывает небольшое, но достоверно регистрируемое улучшение изученных нами морфологических и функциональных показателей, что позволяет рекомендовать его в качестве лечебно-профилактического средства при флюорозе. К более существенному снижению патологических явлений сердечно-сосудистой системы животных, вызываемых соединениями фтора, приводит использование в эксперименте яблочного пектина, который, обладая хорошо выраженными обволакивающими и адсорбционными свойствами, эффективно снижает поступление во внутреннюю среду животного организма избыточного количества фтора; The tesis is devoted to the study of morpho-functional aspects of patogenesis of injury of cardiovascular system in chronic fluoride intoxication and medico-prophilactic abilities of its correction. In the work there was used the modern morphological methods (serial semi-thin sections, transmissible and scanning electronic microscopy) in common with electrophysiological methods of investigation (reovasography) with statistic analysis of quantitive indexes. It was determined, that long surplus contens of fluorine in the organism of the experimental animals calls in the miocardium the destruction of intermuscular anastomosises (violaton of parallel connections between muscular fibers), damage of specialised connective structures in the zone of inserted odscs (violations of successive ties between cardiomiocytes) as well as pathological chanhes almost all organelles and myofibrils of cardiomiocytes. It was proved that reconstruction of metabolic exchangeable microcirculation the miocardium of animals in chromic fluoride intoxication belongs the increasing of activity of luminal surface of endothelial globe of circulatory capillaries, strengthening of micropinocytosic transport, decreasing of erythrocytes in capillaries, as well as the development of venous hyperemia which is accomponied by the increasing of hydratation of interstice in miocardium. In the experimental conditions there was conducted the study of medico-prophylactic properties of calcium glycerophosphate and apple pectin. In cronical fluoride intoxication the introducing to the animals calcium glycerophosphate and apple pectin renders relially registered improvement of the studied morfological and functional indexes that gives the possibility to recommend them as medico-prophylactic measure in fluorosis.Документ Морфология желез слизистой оболочки твёрдого нёба человека в возрастном аспекте(Харьковский медицинский институт, 1972) Костиленко, Юрий Петрович; Костиленко, Юрій Петрович; Kostilenko, Yu. P.Дисертационная работа посвящена особенностям строения желез слизистой оболочки твердого неба человека в разных возрастных группах.Документ Морфологічна характеристика динаміки топологічних перетворень зародкових структур зубних зачатків у внутрішньоутробному розвитку людини(МОЗ України Харківський національний медичний університет, 2010) Старченко, Іван Іванович; Старченко, Иван Иванович; Starchenko, I. I.У роботі вивчені перетворення зачатків молочних зубів людини і пов’язаних з ними структурних утворень з 10-го по 30-й тиждень внутрішньо¬утробного розвитку. Отримані нові дані стосовно зміни форми і розмірів альвеолярних дуг, що формуються. Встановлені закономірності у взаємному розташуванні зубних зачатків і динаміці їх зростання. Виявлена пряма кореля¬ція між ступенем морфологічної зрілості зачатків молочних зубів різних груп і термінами їх прорізування. Встановлено, що формування гемомікроциркуля¬торних русел для емалевого органа і зубного сосочка зачатків зубів має різні, територіально рознесені між собою витоки. Доведено, що в емалевому органі зубних зачатків у міру їх зростання, поповнення популяції енамелобластів здійснюється за рахунок розмноження клітинних елементів проміжного шару емалевого органа. Проведені дослідження дозволяють також стверджувати, що емаль, що формується, і клітини, що виробляють її, знаходяться в ізольованому становищі по відношенню до імунної системи плоду завдяки наявності двох морфологіч¬них бар’єрів, один з яких представлений перформативною базальною мембра¬ною, розташованою між емаллю і дентином, що формується, другий утворений пульпою і зовнішнім епітелієм емалевого органа; В работе проведено системное исследование преобразований зачатков молочных зубов человека и связанных с ними структурных образований в течение 20 недель (с 10-й по 30-ю неделю) внутриутробного развития на основании разработанного инновационного метода для многоцелевых морфологических исследований. Установлено, что в процессе эмбиогенеза происходит изменение формы нижней альвеолярной дуги, которая к концу 5-го месяца внутриутробного развития из параболической превращается в эллиптическую. Верхняя альвеолярная дуга на протяжении всего исследуемого периода сохраняет параболическую форму. Применение описанного метода позволило также выявить некоторые закономерности во взаимном расположении зубных зачатков, динамики их роста. Так, на протяжении всего изучаемого периода эмбриогенеза несколько большие размеры имеют зачатки молочных зубов нижней челюсти по сравнению с зачатками соответствующих зубов верхней челюсти. Среди зачатков молочных зубов как нижней, так и верхней челюстей на всём протяжении изучаемого периода наибольшие размеры (максимальную площадь поперечного сечения) зачатки первых моляров и медиальных резцов, самые малые размеры – зачатки клыков. Наибольшие расстояния определяются между зачатками медиальных резцов, а также между зачатком клыка и первого моляра. На протяжении изучаемого нами периода внутриутробного развития наиболее близко к преддверию полости рта располагаются зачатки медиальных резцов и первых моляров (они же занимают и наиболее поверхностное по отношению к ротовой полости положение), наиболее удалённое положение от преддверья полости рта занимают латеральные резцы и клыки. Результаты изучения структурной организации зачатков молочных зубов на протяжении 10–30 недель внутриутробного развития позволяют прийти к выводу, что принципиальные различия в строении таковых различных групп практически отсутствуют. В то же время в изучаемый период эмбриогенеза в структурной организации молочных зубов различных групп выявляются различия, обусловленные степенью зрелости зубных зачатков. При этом прослеживается прямая корреляция между степенью морфологической зрелости зачатков молочных зубов различных групп и сроками их прорезывания. На основании графических реконструкций установлено, что все зачатки молочных зубов получают кровь от общего магистрального сосуда, формиро¬вание же гемомикроциркуляторных русел для эмалевого органа и зубного сосочка имеет разные, территориально разнесенные между собой источники. В эмалевом органе зубных зачатков главными, строго детерминированными в специализации являются клетки коронковой части внутреннего эпителия, пополнение популяции которых осуществляется за счёт размножения клеточ¬ных элементов промежуточного слоя эмалевого органа. Доказано, что внутренний эпителий эмалевого органа и слой преодонто¬бластов коронковой части зубного сосочка находятся разобщенными между собой посредством базальной мембраны, которая является продуктом деятельности клеток коронковой части внутреннего эпителия до их инверсии. Она сохраняется на всем протяжении одонтогенеза в качестве разграничитель¬ного барьера между двумя различными по происхождению процессами – одонтогенезом и энамелогенезом. Данная преформативная мембрана является своеобразной формообразующей матрицей, по которой с одной ее стороны происходит отложение дентина, а с другой, противоположной, – эмали. В то же время она предназначена выполнять барьерную, разграничительную функцию между эмалью и структурами зубного зачатка, относящимися к внутренней среде. Проведенные исследования позволяют также утверждать, что формирую¬щаяся эмаль и вырабатывающие её клетки находятся в изолированном положении по отношению к иммунной системе плода благодаря наличию двух морфологических барьеров, один из которых в виде преформативной базальной мембраны, изолирует органический матрикс первых отложений эмали от подлежащего дентина, а другой барьер предохраняет их от прямого влияния внутренней среды плода. Этот барьер воплощен в структуре эмалевой пульпы и наружного эпителия, который находится в сложной консолидации с обменными кровеносными микрососудами. В работе положено начало новому научному направлению в одонтологии, которое можно назвать одонтоиммунологией, что подразумевает не только отдельно затронутые в нашем исследовании аспекты эмбриогенеза зубов, но и роль местной иммунной системы в этиопатогенезе некоторых стоматологических заболеваний; The transformations of germs of human temporary teeth and related with them structural formations from 10th to 30th weeks of prenatal development have studied in the work. New data concerning the change of a shape and sizes of alveolar arches, which are formed, have been obtained. The regularities of relative dental germs location and dynamics of their growth have been determined. The direct correlation between the stage of morphological maturity of germs of temporary teeth of different groups and the terms of their eruption has been established. It has been estimated, that formation of haemomicrocirculatory channels for enamel organ and dental bulb of dental germs has different sources, which are boarded territorially. It has been proved, that enlargement of enameloblasts population occurs as a result of multiplication of cellular elements of intermediate layer in enamel organ of dental germs in proportion as their growth. Realized investigations allow to state that forming enamel and cells, which produce them, are in isolated position to immune system of fetus due to the presence of two morphological barriers, one of them is represented by preformative basal membrane, located between enamel and forming dentine, and other barrier is formed by a pulp and external epithelium of enamel organ.Документ Морфологічний стан слизової оболонки пілоричного відділу шлунка і ясенних сосочків в нормі та при виразковій хворобі(Харківський державний медичний університет, 2002) Шерстюк, Олег Олексійович; Шерстюк, Олег Алексеевич; Sherstyuk, O. A.У дисертації викладені теоретичні узагальнення та нові рішення проблеми, пов'язаної з морфологічною сутністю інтеркурентного зв'язку між виразковою хворобою (локалізація виразки в пілоричному відділі шлунка) і катаральним хронічним гінгівітом із позицій уявлення про спільність реакції імунної системи слизових оболонок травного тракту на однорідний антигенний фактор. Розв'язання цієї проблеми потребувало глибокого морфологічного аналізу досліджуваних об'єктів. Суттєво розширене уявлення про конструкцію гемомікроциркуляторного русла ясен. Встановлено, що в покривному епітелії ясен наявні дві зони: глибока – проникна і поверхнева – непроникна. Вперше особлива увага приділена власному скорочувальному механізму слизової оболонки шлунка. Також обґрунтовано положення, згідно якого в якості структурно-функціонального осередку слизової оболонки шлунка слід розглядати мікроанатомічний комплекс різнохарактерних тканинних структур, локалізованих у межах окремих шлункових полів. Ці осередки є зонами, де найбільш чітко виявляються морфологічні зміни за наявності тієї чи іншої патології слизової оболонки шлунка. Встановлено, що місцеві прояви реакції імунної системи ясенних сосочків при гінгівіті, інтеркурентному виразковій хворобі, ідентичні до того, що мають місце у слизовій оболонці периульцерозної зони пілоричного відділу шлунка; В диссертации изложены теоретические обобщения и новые решения проблемы, которая связана с морфологической сущностью интеркуррентной связи между язвенной болезнью (локализация язвы в пилорическом отделе желудка) и катаральным хроническим гингивитом с позиций представления об общности реакции иммунной системы слизистых оболочек пищеварительного тракта на однородный антигенный фактор, носителем которого является геликобактерная инфекция. Решение данной проблемы требовало глубокого морфологического анализа исследуемых объектов. Приоритет данной работы заключается в широком применении стереоморфологии для исследования гистоархитектоники десневых сосочков и слизистой оболочки пилорического отдела желудка человека в нормальном состоянии. Это позволило выделить в десне повторяющиеся микроанатомические комплексы, обладающие относительной автономией микроциркуляторных и метаболических процессов в микрорегионах, соответствующих отдельным первичным и вторичным сосочкам вместе с прилежащими к ним зонами покровного эпителия. Исходя из концепции о структурно-функциональных единицах, эти конструктивные уровни обозначены как первичные и вторичные папиллярно-эпителиальные ячейки, что оказалось полезным в целях локализации ведущих звеньев в патогенезе гингивита. Наряду с этим, существенно расширено представление о конструкции гемомикроциркуляторного русла десны, которое имеет устройство, конформное многорядности кластерного распределения первичных и вторичных соединительнотканных сосочков. Впервые установлено, что в покровном эпителии десны имеется две зоны: глубокая – проницаемая и поверхностная – непроницаемая. Проницаемые свойства глубокой зоны обязаны наличию иррегулярного межклеточного пространства, которое представляет собой сложно разветвленный, протекающий по всем направлениям щелевидный лабиринт. В значительной степени дополнены существующие представления об особенностях структурной организации слизистой оболочки желудка. Установлено, что индивидуальная желудочная железа пилорического отдела являет собой разветвленную систему эпителиальных трубок, венчающихся терминальными отделами, которые по аналогии с другими экзокринными железами, выделены под названием ацинусов. Стенка всех железистых трубок пилорической железы образована одним слоем полиморфнофункциональных гландулоцитов, которые будучи объединенными в единую ассоциацию посредством специализированных межклеточных контактов, содержат щелевидное межклеточное пространство, служащее для трансмурального переноса жидкости из интерстиция в просветы железистых трубок. Впервые особое внимание уделено собственному сократительному механизму слизистой оболочки желудка. При морфологической оценке функции слизистой оболочки следует учитывать тот факт, что от мышечной пластинки на всем ее протяжении происходит регулярное отщепление тонких пучков гладкомышечных волокон, которые, имея перпендикулярное направление к поверхности слизистой оболочки, заканчиваются в базальной мембране покровного эпителия и стенке выводных протоков желез, Сокращение пучков гладкомышечных волокон способствует экструзии секрета и обеспечивает приспособительную пластичность слизистой оболочки вцелом. Наряду с этим обосновано положение, согласно которому в качестве структурно - функциональной ячейки слизистой оболочки желудка следует рассматривать микроанатомический комплекс разнохарактерных тканевых структур, локализованных в пределах отдельных желудочных полей. Эти ячейки являются зонами, где наиболее отчетливо проявляются морфологические явления при той или иной патологии слизистой оболочки желудка. Установлено, что местные проявления реакции иммунной системы в десневых сосочках при гингивите, интеркуррентном язвенной болезни, идентичны тем, которые имеют место в слизистой оболочке периульцерозной зоны пилорического отдела желудка. Ключевые слова: морфологическое состояние, десневые сосочки, слизистая оболочка пилорического отдела желудка, язвенная болезнь, гингивит, интеркуррентные поражения; In the thesis there were expounded theoretical generalization and recent approaches to the problem that deals with morphological essence of the intercurrent connection between gastric ulcer (in case of its localization in the pyloric part of the stomach) and catarrhal chronic gingivitis from positions of imagination about community of immune reactions in mucous membrane of the digestive tract to the homogeneous antigenic factor. The decision of this problem needs a deep morphological analysis of the objects investigated. At the same time these were significantly widened the conceptions of the construction of the hemomicrocirculatory bed of the gum. There has been established that in integmantary epithelium of the gum there are two zones: deep-penetrating – permeable and superficial – impermeable ones. For the first time special attention has been paid to the shortened mechanism of the mucous membrane of the stomach. The statement has been made in accordance with which in the quality of the structural and functional center of the mucous membrane of the stomach a microanatomical complex of different kinds of fibrous structures should be considered, they being localized within the limits of separate gastric fields. These centers are zones where the morphological changes take place most vividly, they being the sings of different kinds of the mucous membrane of the pathology of the stomach.It has been determined that local manifistations of the immune system response of gum papillas in gingivitis intercurrent to the peptic ulcer disease are identical to those that take place in the mucous membrane of the periulceral zone of the pyloric part of the stomach.Документ Морфофункціональні особливості шлунково-кишкового тракту білих щурів у нормі та при впливі кларитроміцину(МОЗ України, Харківський державний медичний університет, 2021) Гринь, Володимир Григорович; Гринь, Владимир Григорьевич; Hryn, V. H.У дисертаційній роботі розширені й доповнені наукові поняття про те, що шлунок білих щурів істотно вирізняється від шлунка людини наявністю в ньому додаткового резервуарного відділу (передшлунка), який ми запропонували називати «фундальним» відділом. Уперше доведено, що цей відділ виконує суто механічну функцію. Сліпа кишка в цього виду гризунів відповідна за об'ємом зі шлунком; завдяки особливостям будови слизової оболонки вона є саме тим відділом, в якому відбуваються процеси утилізації грубих харчових компонентів (клітковини) під час їх бактеріального розщеплення. Уперше показано, що висхідна частина ободової кишки білих щурів вирізняється унікальною конфігурацією слизової оболонки за рахунок наявності в ній спірально орієнтованих складок-рифлей. Тонка кишка є за морфофункціональною характеристикою єдиним відділом у шлунково-кишковому тракті білих щурів, який у мініатюрі відповідає такому людини, що може слугувати зручним об'єктом для експериментальних досліджень. Уперше звернено особливу увагу на те, що неодмінними базисними структурами слизової оболонки тонкої і товстої кишок білих щурів є ліберкюнові залози, тобто кишкові крипти, які правомірно вважати структурами вродженого імунітету їх слизових оболонок.Результати проведених досліджень показали, що найсуперечливішим є питання про структуру «фолікуло-асоційованого епітелію». Запропоновано називати його «лімфоїдно-асоційований епітелій», тому що він, насправді, покриває не «фолікули», а апікальні частини лімфоїдних вузликів. Уперше виявлено унікальний варіант його будови у вигляді роздільних колонкових (фрактальних) утворів, які в найнаочнішій формі втілюють у собі тісний зв'язок (симбіоз) кишкового епітелію з лімфоїдними структурами пейєрових бляшок. Уточнено дані про будову кишкового епітелію, представленого ентероцитами різної спеціалізації, серед яких наявні особливі М-клітини, які виконують провідну роль у ініціації імунних реакцій у слизових оболонках тонкої та товстої кишок завдяки їхній здатності до фагоцитозу і перенесення патогенів з їх умісту до імунокомпетентних клітин лімфоїдних вузликів. Заповнено існуючу в літературі прогалину щодо концепції про М-клітини, яка суперечить тому, що в лімфоїдно-асоційованому епітелії пейєрових бляшок наявні ентероцити, наділені фагоцитарними властивостями. Встановлено, що генетично детермінована загальна кількість пейєрових бляшок у тонкій кишці статевозрілих тварин є константою, тоді як кількість у них різних за генерацією лімфоїдних вузликів слід вважати величиною змінною, залежною від стану мікробіоценозу тонкої кишки. Установлено, що під дією антибактеріального препарату на мікрофлору тонкої кишки відбувається поява в її слизовій оболонці нових зачаткових генерацій пейєрових бляшок.Документ Порівняльна морфологія зубів лабораторних тварин і людини в аспекті каріозної хвороби(МОЗ Харківський національний медичний університет, 2016) Саркісян, Ерванд Грантович; Саркисян, Ерванд Грантович; Sarkisyan, E. G.Дисертація присвячена теоретичному вивченню проблеми морфологічної схожості і видовому розходженні між зубами людини і деяких лабораторних тварин (собак, кролів і білих щурів), цільовою установкою якої стало встановлення найбільш прийнятного виду тварин для експериментального моделювання каріозної хвороби. В роботі обґрунтовано положення, згідно якого протидія абразивному стиранню зубів обох типів (короткокоронкових і довгокоронкових) здійснюється не тільки за рахунок виключної твердості емалі, але і стійкої пружності дентину, що знаходяться в складі зубів у певному композитному відношенні, при якому емаль використовується в якості зміцнювача дентину (принцип армування матеріалів). У короткокоронкових зубів загальний запас композитної міцності (зносостійкості) генетично обмежений висотою коронки і особливістю конфігурації її оклюзійної поверхні. В таких зубах залучення дентину в процес зношування починається після абразивного стирання найтовстішого шару емалі на підвищеннях жувальних горбів. При цьому товщина емалі знаходиться в прямій залежності від тривалості життя тварин. На відміну від них, у довгокоронкових зубів дентин спочатку (після їх прорізування) знаходиться в оголеному стані на оклюзійній поверхні, виявляючись схильним до абразивного стирання. Ці зуби при житті мають практично необмежений запас зносостійкості за рахунок постійного відростання. Завдяки перманентному оновленню їх твердих тканин повністю виключається можливість стійкого ураження їх каріозним процесом. До цього розряду повністю відносяться зуби кроля, а також передні (різцеві) зуби щура, які не можуть бути морфологічним субстратом при оцінюванні результатів експериментального моделювання карієсу. З цією метою найбільш прийнятними об’єктами можуть бути кутні (щічні) зуби щура, але тільки за умов конкретної розробки методів, провокуючих розвиток каріозної хвороби; Диссертация посвящена теоретическому изучению проблемы о морфологическом сходстве и видовом различии между зубами человека и некоторых лабораторных животных (собаки, кролики и белые крысы), целевой установкой которой явилось установление наиболее приемлемого вида животных для экспериментального моделирования кариозной болезни. Для достижения поставленных задач использованы в основном анатомические методы препарирования, а также заключение зубов человека и отдельных фрагментов зубочелюстной системы животных в эпоксидную смолу и изготовление из полученных эпоксидных блоков полированных шлифов разной толщины, с дальнейшей их окраской метиленовым синим. В работе обосновано положение, согласно которому противодействие абразивному изнашиванию зубов обоих типов (короткокоронковых и длиннокоронковых) осуществляется не только за счет исключительной твердости эмали, но и устойчивой упругости дентина, находящихся в составе зубов в определенном композитном отношении, при котором эмаль используется в качестве упрочнителя дентина (принцип армирования материалов). У короткокоронковых зубов общий запас композитной прочности (износоустойчивости) генетически ограничен высотой коронки и особенностью конфигурации ее окклюзионной поверхности. В таких зубах вовлечение дентина в процесс изнашивания начинается после абразивного стирания самого толстого слоя эмали на возвышениях жевательных бугров. При этом толщина эмали находится в прямой зависимости от продолжительности жизни животных. В отличие от них, у длиннокоронковых зубов дентин изначально (после их прорезывания) находится в обнаженном состоянии на окклюзионной поверхности, оказываясь подверженным абразивному стиранию. Эти зубы при жизни обладают практически неограниченным запасом износоустойчивости за счет постоянного отрастания. Благодаря перманентному обновлению их твердых тканей полностью исключается возможность стойкого повреждения и кариозным процессом. К этому разряду всецело относятся зубы кролика, а также передние (резцовые) зубы крысы. Характерным видовым отличием в зубочелюстной системе крысы от таковой кролика, является то, что у первых животных коренные (щечные) зубы по форме – это трехкорневые квадритуберкулярные образования, которые в главном являются миниатюрным подобием моляров человека. Исходя из этого, можно считать, что экспериментальное моделирование кариозной болезни на белых крысах в состоянии обеспечить желаемые результаты. Но их морфологическая визуализация окажется во многом затруднительной из-за слишком малых размеров коронки (всего лишь около 2 мм) их коренных зубов, которые только и могут являться морфологическим субстратом кариозного поражения. Преодоление данного затруднения может быть решено с помощью морфологических методов, которые использованы в данной диссертации;The thesis is devoted to the theoretical study of the problems of the morphological similarities and specific differences between the teeth of humans and some laboratory animals (dogs, rabbits and white rats), setting the target of which was the establishment of the most appropriate species for the experimental simulation of carious disease. We justify the provision according to which resistance to abrasion of the teeth of both types (shortcrown and longcrown teeth) is carried out not only by the exceptional hardness of enamel, but also the stability of elastic dentin which are composed in teeth in a particular composite regard in which enamel is used as a hardener dentin ( reinforcement material principle). In shortcrown teeth total stock of composite strength (durability) genetically limited height of the crown, and feature configuration of the occlusal surface. In such engagement teeth dentin wear in abrasive process begins after erasing the thickest layer of enamel on the occlusal elevations mounds. At the same time the enamel thickness is directly dependent on the duration of animal life. In contrast, in longcrown tooth dentin initially (after the eruption) is a state in the nude on the occlusal surface, they find themselves exposed to abrasive abrasion. These teeth during life have virtually unlimited supply of durability due to constant regrowth. Due to the permanent renewal of their hard tissues completely exclude the possibility of proof of damage and the carious process. To this category belong entirely rabbit teeth, and front (incisal) rat teeth. Characteristic species difference in the teeth-jaw system of rats from that of the rabbit, is that the first indigenous animals (cheek) teeth in shape – it three-root squaretuberkular formation, which in the main are the miniature likeness of human molars. From this we can assume that the experimental simulation of carious disease on white rats are able to provide the desired results. But their morphological visualization will be difficult in many respects due to too small crown size (only about 2 mm) of the molars, which alone can be morphologic substrate of carious lesions. Overcoming this difficulty it can be solved by using morphological methods, which are used in this thesis.Документ Порівняльна морфологія піднижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин(МОЗ України, ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України», 2018) Білаш, Валентина Павлівна; Билаш, Валентина Павловна; Bilash, V. P.Дисертаційна робота присвячена розв’язанню наукового завдання щодо вивчення топографії, тканинного оточення, морфології піднижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин у порівняльно-видовому аспекті для визначення найбільш відповідного виду тварин для експериментального моделювання їхніх захворювань та доклінічних випробувань корегуючих чинників. Із використанням комплексу сучасних адекватних методик вивчена структурна організація піднижньощелепних слинних залоз у порівняльно-видовому аспекті. Установлені макрометричні, морфометричні, гістологічні, гістохімічні, лектиногістохімічні та імуногістохімічні особливості будови піднижньощелепних слинних залоз і визначена подібність і відмінність у їхній будові. З’ясовані особливості гістоцитотопографії імунокомпетентних клітин, які беруть участь у місцевому імунному захисті, та встановлені структурні елементи піднижньощелепних слинних залоз із високою проліферативною активністю, які беруть участь у фізіологічній регенерації залози. Доведено, що морфологія піднижньощелепних слинних залоз залежить від видового походження особини. Виявлені та встановлені вуглеводні детермінанти на структурних елементах піднижньощелепних слинних залозах людини і деяких лабораторних тварин. З’ясована і деталізована топографія й особливості тканинного оточення піднижньощелепних слинних залоз людини, собаки, щурів, кролів, морських свинок та обґрунтовані оперативні доступи для моделювання хірургічних втручань при різних патологічних станах; Диссертационная работа посвящена раскрытию научного задания, относящегося к изучению топографии, тканевого окружения, морфологии поднижнечелюстных слюнных желез человека и некоторых лабораторных животных в сравнительно-видовом аспекте для изучения наиболее соответствующего вида животных при экспериментальном моделировании их заболеваний и доклинических испытаний коррегирующих факторов. С использованием комплекса современных адекватных методик изучена структурная организация поднижнечелюстных слюнных желез в сравнительно-видовом аспекте. Установлены макрометрические, морфометрические, гистологические, гистохимические, лектиногистохимические и иммуногистохимические особенности строения поднижнечелюстных слюнных желез и определены схожесть и отличия в их строении. Выявлены особенности гистоцитотопографии иммунокомпетентных клеток, которые принимают участие в формировании местной иммунной защиты, и установлены структурные элементы поднижнечелюстных слюнных желез с высокой степенью пролиферативной активности, которые принимают участие в физиологической регенерации железы. В работе доказано, что морфология поднижнечелюстных слюнных желез непосредственно зависит от видового происхождения особи. Выявлены и установлены углеводные детерминанты на структурных элементах поднижнечелюстных слюнных железах человека и некоторых лабораторных животных. Лектинохимически определено, что адекватной моделью для изучения экспрессии углеводных остатков на структурных элементах поднижнечелюстных слюнных железах человека и лабораторных животных являются крысы. Их углеводный профиль соответствует α-галактозе ацетилнейроаминовой кислоте и определяется лектином арахиса. У собак, морских свинок, кроликов углеводный профиль не подобен такому, как у человека. Определено, что строение долек поднижнечелюстных слюнных желез у собак и морских свинок структурно аналогичную человеку – визуализируются белковые и смешанные концевые отделы, вставочные, исчерченные и экскреторные (коллекторные) протоки. В отличие от человека, в поднижнечелюстных слюнных железах кролей и крыс отсутствуют серозные концевые отделы, и только у крыс в протоковой системе определяются гранулярные протоки. Структурная организация элементов гемомикроциркуляторного русла у всех изученных животных принципиально не отличается от человека. Морфометрические методы исследований позволили установить, что средние размеры белковых концевых отделов приближены к таким, как у человека, у собак, а средний диаметр их секреторных гранул – у собак и морской свинки. Средний размер ацинарных миоэпителиоцитов белковых конечных отделов человека, собаки и морской свинки является подобным и находится в пределах допустимого отклонения при р<0,05. Средние размеры сероцитов смешанных концевых отделов подобны таким, как у человека, у кроликов, а средний диаметр их секреторных гранул достоверно отличается во всех случаях исследуемых животных. Средний размер мукоцитов смешанных концевых отделов не подобен ни одному виду животных, но средний диаметр их секреторных гранул имеет подобие у собак, кроликов и крыс. Средний размер миоэпителиоцитов смешанных ацинусов подобен с морской свинкой и крысами, а толщина базальной мембраны не совпадает ни с одним животным. Установлено, что средняя высота эпителиоцитов вставных протоков коррелирует с такими показателями у морской свинки, исчерченных протоков не коррелирует ни с одним животным, а междольковые протоки – с собакой. Установлены и детализированы топография и особенности тканевого и органного окружения поднижнечелюстных слюнных желез человека, собаки, крыс, кроликов, морских свинок и обоснованы доступы для хирургических вмешательств при различных их забовалеваниях; The thesis presented the scientific problem solution regarding investigations of topography, adjacent tissues and morphology of the human submandibular salivary glands and some laboratory animals in a comparative-species aspect for determining the most suitable animal species for experimental modeling of their diseases and preclinical testing of corrective factors. The structural organization of the submandibular salivary glands in comparative-species aspect has been studied with the complex of modern, adequate techniques. The macrometric, morphometric, histological, histochemical, lectinohistochemical and immunohistochemical features of the submandibular salivary glands structure have been determined and similarity and structure differences have been identified. The histocytotopographic features of immunocompetent cells involved in local immune protection have been determined and the structural elements of submandibular salivary glands with high proliferative activity which provide the physiological regeneration of the gland have been detected. It was proved, that the morphology of the submandibular salivary glands depended on the species origin.Hydrocarbon determinants have been detected and evaluated on the structural elements of the human submandibular salivary glands and some laboratory animals. The topography and features of the adjacent tissues of submandibular salivary glands of man, dog, rats, rabbits, guinea pigs have been studied in detail and the reasonable operative accesses for surgical interventions modeling in various pathological conditions have been substantiated.Документ Просторова організація епітеліальних комплексів та судин гемомікроциркуляторного русла в межах дольок підшлункової залози людини(МОЗ України, Харківський державний медичний університет, 1998) Пелипенко, Лариса Борисівна; Пелипенко, Лариса Борисовна; Pelipenko, L. B.Захищаються основні положення, одержані в результаті стереоморфологічного аналізу підшлункової залози новонародженої та дорослої людини. За допомогою методів багатошарової реконструкції по серіям напівтонких зрізів, а також трансмісійної електронної мікроскопії вивчені особливості форми епітеліальних структур та просторових взаємовідношень між кінцевими відділами та функціональними ланками гемомікроциркуляторного русла в топологічному просторі окремої дольки підшлункової залози новонародженої та дорослої людини. Встановлено, що секреторна функція екзокринної частини підшлункової залози зв’язана з тісним взаємовідношенням між внутрішньодольковими протоками та ємнісними кровоносними мікросудинами, стінка яких утворена, на відміну від міжацинарних капілярів, фенестрованим ендотелієм; Защищаются основные положения, полученные в реэуттате стереоморфологического анализа поджелудочной железы новорожденного и взрослого человека. С помощью методов многослойной пластической реконструкции по сериям полугонких срезов, а также трансмиссионной электронной микроскопии изучены особенности формы эпителиальных структур и пространственных взаимоотношений между концевыми отделами и функциональными звеньями гемомикроциркуляторного русла в топологическом пространстве отдельной дольки поджелудочной железы новорожденного и взрослого человека. Установлено, что секреторная функция экзокринной части поджелудочной железы связана с тесным взаимоотношением между внутридольковыми протоками и емкоостными кровеносными микрососудами стенка которых образована, в отличие от межацинарных капилляров, фенестрированным эндотелием; The main theses, obtained in the result of stereomorphnlogical analysis of the pancreas of a newborn and an adult are under defense. With the use of methods of nuiltycnatcd plastic reconstruction on series semithin sections as well as transmissions! electron microscopy there were stadied the peculiarities of the form of epiteiial structures and extensive interrelations between final departments and functional links of hemomicrocircular channel in topological area of a separate lobules of the pancreas of a newborn and an adult It was determined that secretory function of exocrine part of the pancreas is connected with tight interrelation between innerlobuiar ducts and capacital microvessels the wall of which is formed by fenestrated endothelium unlike interacinar capillaries.Документ Просторова організація секреторного епітелію та кровоносного мікроциркуляторного русла коловушної залози білих пацюків та людини(МОЗ, Харківський державний медичний університет, 1998) Тумакова, Олена Борисівна; Тумакова, Елена Борисовна; Tumakova, О. В.Захищаються основні положения. одержані в результаті cтереоморфологічного аналізу коловушних залоз людини та пацюка, згідно з якими перші й другі, за сукупністю морфологічних ознак є ізоморфними функціональними системами. У якості структурно-функціональної одиниці коловушних залоз виділяється долька, у якій вузловою ланкою виступає тісний синтопічний зв’язок внугрішньодолькових проток з посткапілярними венулами стінка яких утворена фенестрованим ендотелієм, маючи, завдяки цьому, здатність до підвищеної фільтрації рідини з плазми крові в інтерстицій; Защищаются основные положения полученные в результате стереоморфологического анализа околоушыных желез человека и крысы, согласно которым те и другие по совокупности морфологических признаков, являются изоморфными функциональными системами. В качестве структурно-функциональной единицы околоушных желез выделяется долька, в которой узловым звеном выступает синтопическая связь внутридольковых протоков с посткапилярными венулами, стенка которых образована фенестрированным эндотелием, обладая, благодаря этому, способностью к повышенной фильтрации жидкости из плазмы крови в интерстиций; The main theses obtained as a result of the stereomorphologic analysis of the human and rat’s parotid glands are defended. According to them both are, by the total of morphological features, isomorphic functional systems. As a structural-functional unit of the parotid glands a lobule is mar ked out, in which as a nodal link roles the syntopic connection of the intralobular ducti with the postcapillary venules, whose walls are formed by the fenestrated epithelium being therefore able to the increased liquid filtration from the blood plasma into the interstice.Документ Пространственная организация фолликулов и гемомикроциркуляторного русла щитовидной железы человека в периоде новорожденности(МЗ УССР, Крымский Ордена трудового красного знамени медицинский институт, 1988) Качалка, Олег Владимирович; Качалка, Олег Володимирович; Kachalka, O. V.; Максимук, Юрій Олександрович