Авторефетати та дисертації. Кафедра анатомії людини
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Статевий та індивідуальний поліморфізм третіх молярів в віковому аспекті і частота ураження їх карієсом(Полтавський державний медичний університет, МОЗ України, 2021) Талаш, Роман Валентинович; Талаш, Роман Валентинович; Talash, R. V.Документ Морфофункціональні особливості шлунково-кишкового тракту білих щурів у нормі та при впливі кларитроміцину(МОЗ України, Харківський державний медичний університет, 2021) Гринь, Володимир Григорович; Гринь, Владимир Григорьевич; Hryn, V. H.У дисертаційній роботі розширені й доповнені наукові поняття про те, що шлунок білих щурів істотно вирізняється від шлунка людини наявністю в ньому додаткового резервуарного відділу (передшлунка), який ми запропонували називати «фундальним» відділом. Уперше доведено, що цей відділ виконує суто механічну функцію. Сліпа кишка в цього виду гризунів відповідна за об'ємом зі шлунком; завдяки особливостям будови слизової оболонки вона є саме тим відділом, в якому відбуваються процеси утилізації грубих харчових компонентів (клітковини) під час їх бактеріального розщеплення. Уперше показано, що висхідна частина ободової кишки білих щурів вирізняється унікальною конфігурацією слизової оболонки за рахунок наявності в ній спірально орієнтованих складок-рифлей. Тонка кишка є за морфофункціональною характеристикою єдиним відділом у шлунково-кишковому тракті білих щурів, який у мініатюрі відповідає такому людини, що може слугувати зручним об'єктом для експериментальних досліджень. Уперше звернено особливу увагу на те, що неодмінними базисними структурами слизової оболонки тонкої і товстої кишок білих щурів є ліберкюнові залози, тобто кишкові крипти, які правомірно вважати структурами вродженого імунітету їх слизових оболонок.Результати проведених досліджень показали, що найсуперечливішим є питання про структуру «фолікуло-асоційованого епітелію». Запропоновано називати його «лімфоїдно-асоційований епітелій», тому що він, насправді, покриває не «фолікули», а апікальні частини лімфоїдних вузликів. Уперше виявлено унікальний варіант його будови у вигляді роздільних колонкових (фрактальних) утворів, які в найнаочнішій формі втілюють у собі тісний зв'язок (симбіоз) кишкового епітелію з лімфоїдними структурами пейєрових бляшок. Уточнено дані про будову кишкового епітелію, представленого ентероцитами різної спеціалізації, серед яких наявні особливі М-клітини, які виконують провідну роль у ініціації імунних реакцій у слизових оболонках тонкої та товстої кишок завдяки їхній здатності до фагоцитозу і перенесення патогенів з їх умісту до імунокомпетентних клітин лімфоїдних вузликів. Заповнено існуючу в літературі прогалину щодо концепції про М-клітини, яка суперечить тому, що в лімфоїдно-асоційованому епітелії пейєрових бляшок наявні ентероцити, наділені фагоцитарними властивостями. Встановлено, що генетично детермінована загальна кількість пейєрових бляшок у тонкій кишці статевозрілих тварин є константою, тоді як кількість у них різних за генерацією лімфоїдних вузликів слід вважати величиною змінною, залежною від стану мікробіоценозу тонкої кишки. Установлено, що під дією антибактеріального препарату на мікрофлору тонкої кишки відбувається поява в її слизовій оболонці нових зачаткових генерацій пейєрових бляшок.Документ Розвиток та структурно-функціональні особливості емалі зубів людини(МОЗ України, Харківський державний медичний університет, 2003) Скрипніков, Петро Миколайович; Скрипников, Петр Николаевич; Skrypnikov, P. N.У дисертації викладені теоретичні узагальнення і нові вирішення наукової проблеми, що полягають у виявленні особливостей структури і функції емалі зуба людини, її біомінералізації, електроопору та мікротвердості. У процесі виконання дисертаційної роботи був запропонований і впроваджений у практику вітальний метод забарвлювання зубів. Уперш є встановлена в процесі ембріогенезу емалі наявність чотирьох періодів тканинного диференціювання: оотипного, цитотипного, дивергентного, тканинно-специфічного. У результаті проведеного дослідження виявлені одонтологічні показники морфогенетичних полів моляризації та інцизивації. Мікроскопічним дослідженням виділена структурно-функціональна тканинна одиниця емалі, яка складається з пучка емалевих призм, відокремленого від зовнішнього середовища кутикулою. Кожен пучок відділений від іншого ламелами, а від дентину - сітчастим шаром та непризматичною емаллю. Перший краще виражений у стилях, а другий - у буграх. Ультраструктурно в непризматичній емалі визначена наявність фенестрованих, а в сітчастому у шарі - нефенестрованих отворів, які впливають на процеси біомінералізації емалі. Остання має ритмічний характер і проявляється добовими, тижневими та місячними лініями Ретциуса, в яких у вказаній послідовності спостерігається збільшення вмісту кальцію та натрію і зменшення фосфору та калію. Це супроводжується посиленням мікротвердості емалі та зниженням електроопору.Документ Мелкие железы преддверия рта человека и некоторых животных(Харьковский медицинский институт, 1953) Ковбаса, Евдокия МитрофановнаМелкие железы преддверия рта являются частью того аппарата, функция которого, в условиях павловских экспериментов, способствовала объективному подходу в изучении физиологии коры мозга— высшего органа сложных взаимоотношений организма животного с окружающей средой. Мелкие железы преддверия рта представляют собой сравнительно небольшие образования, но роль их в организме как в нормальных физиологических условиях, так и при патологии довольно значительна.Документ Будова твердих тканин та форма пульпової камери постійних зубів людини в нормі і при патологічній стертості з врахуванням вікової градації(МОЗ України, Харківський національний медичний університет, 2013) Анопрієва, Наталія Михайлівна; Аноприева, Наталья Михайловна; Anopriyeva, N. M.; Костиленко, Юрій ПетровичУ дисертаційній роботі представлені комплексні дані про структурний стан твердих тканин і пульпової камери постійних зубів людини при патологічній стертості і дана принципово нова оцінка їх патогенетичної сутності. Встановлено зменшення дольового об’єму пульпової камери по відношенню до товщини дентину по мірі старіння зубів як в нормі, так і при патологічному стиранні - у нормі в групі верхніх премолярів він дорівнював 25,84±1,15% у молодому віці, а в зрілому віці був менше в 1,66 рази (15,54±1,33%) (р<0,001). Така тенденція зберігалася у всіх групах зубів - в групі верхніх центральних різців, при порівнянні молодого і зрілого віку, дентино- пульпарний індекс зменшився в 1,96 рази, а в групі нижніх молярів в 1,69 рази (р<0,001). При патологічному стиранні значення дентино-пульпарного індексу в групі верхніх премолярів дорівнювали 22,18±1,36% у молодому віці і 12,52±1,77% - у зрілому (р<0,001), в групі верхніх центральних різців, при порівнянні молодого і зрілого віку, дентино-пульпарний індекс зменшився в 1,87 рази, а в групі нижніх молярів в 1,82 рази відповідно. Було виявлено, що дистрофічні процеси в пульпі призводять, до утворення пігментних речовин, внаслідок чого тверді тканини зубів піддаються світло- коричневому профарбовуванімо. Дане явище супроводжується склеротичним переродженням дентину, яке полягає в облітерації дентинних канальців, що пов'язане з пропорційним розширенням прошарків міжтубулярного дентину, за рахунок чого вони стають основними шляхами просочування зубного ліквору з пульпи до емалі. Крім того, в плащовому дентині молярів мають місце багатоярусні хвилеподібні смуги ущільнення його органічного матриксу, які по конфігурації точно відображають форму дентино-емалевої межі.Документ Пространственная организация фолликулов и гемомикроциркуляторного русла щитовидной железы человека в периоде новорожденности(МЗ УССР, Крымский Ордена трудового красного знамени медицинский институт, 1988) Качалка, Олег Владимирович; Качалка, Олег Володимирович; Kachalka, O. V.; Максимук, Юрій ОлександровичДокумент Структурна перебудова під'язикових залоз при частковому та тотальному видаленні підщелепних та привушних залоз у щурів(МОЗ України, Полтавський Державний медичний стоматологічний інститут, 1993) Єрошенко, Галина Анатоліївна; Ерошенко, Галина Анатольевна; Yeroshenko, G. A.; Костиленко, Юрій Петрович; Скрипніков, Микола СергійовичЦіль дослідження. З'ясувати характер морфологічних проявів компенсаційно-пристосовних механізмів в тканинах під'язикових залоз при експериментальному моделюванні на щурах функціональної недостатньості великих слинних залоз.Документ Гемомикроциркуляторное русло подъязычной слюнной железы человека во внутриутробном периоде и у новорожденных(МЗ УССР, Крымский Ордена трудового красного знамени медицинский институт, 1987) Хилько, Юрий Константинович; Хилько, Юрій Костянтинович; Khilko, Yu. K.; Максимук, Юрій ОлександровичЦель работы. Изучить становление путей гемомикроциркуляции и их структурную организацию в единстве с эпителиальными компонентами подъязычной слюнной железы человека во внутриутробном периоде и у новорожденных.Документ Структура твердих тканин зубів людини в нормі, а також при карієсі та деяких формах некаріозного ураження(МОЗ України, Харківський державний медичний університет, 2011) Петренко, Альона Іванівна; Петренко, Алена Ивановна; Petrenko, A. I.У дисертаційній роботі представлені нові дані, які не тільки доповнюють відомі факти, а й більш глибоко на мікроскопічному та ультраструктурному рівнях розкривають принцип морфологічної будови твердих тканин зубів людини в нормі, при фізіологічному стиранні, карієсі, флюорозі та клиноподібному дефекті. Вперше представлені дані про ультраструктурну специфіку альтерації дентину при цих хворобах у порівнянні з його інтактним станом і характером його зміни при фізіологічному зношенні емалі. Вперше встановлено, що загальною (неспецифічною) ознакою альтерації дентину при всіх вивчених формах ушкодження зубів є повна деструкція перитубулярного дентину, внаслідок чого дентинні трубки втрачають свої стінки, перетворюючись у канальці, які пронизують у радіальному напрямку міжтубулярну речовину. До специфічних же рис альтерації дентину належать характер перетворення міжтубулярного дентину і зміна ширини й форми дентинних канальців; Объектом исследования служили условно интактные зубы (с различной степенью физиологической стертости эмали), а также зубы, пораженные контактным кариесом, флюорозом и клиновидным дефектом. В дальнейшем данные образцы служили для изготовления из них пластинчатых эпоксидных шлифов и угольных реплик. В результате исследования установлено, что общим (неспецифическим) признаком альтерации дентина при всех изученных формах повреждения зубов является полная деструкция перитубулярного дентина, в результате чего дентинные трубки лишаются своих стенок, превращаясь в канальцы, которые пронизывают в радиальном порядке межтубулярное вещество. К специфическим же чертам альтерации дентина при разных формах повреждения зубов относится характер преобразования межтубулярного дентина и изменение ширины и формы дентинных канальцев. Нарушение целостности эмалевого покрытия при физиологическом его истирании приводит к альтерации подлежащего дентина в виде луча (или тяжа), направленного от места убыли эмали с постепенным расширением к стенке пульпарной камеры. В боковых отделах данного тяжа (на границе с интактной эмалью) дентинные канальцы, сохраняя свою форму, пронизывают межтубулярное вещество, которое преобразовано в однородную волоконно-ворсистую массу. В центральной же толще лучеобразного тяжа альтерации деструктивно измененные дентинные канальцы находятся в толще плотно обызвествленного межтубулярного дентина. Данные факты свидетельствуют о том, что в ответ на истирание эмали в дентине происходит структурная компенсаторная перестройка, направленная на создание защиты для зубной пульпы от внешнего воздействия различных патогенных факторов. Доказано, что патогенез контактного кариеса по некоторым морфологическим признакам отличается от кариозного процесса, локализующегося на открытых поверхностях зубной коронки. При контактном кариесе, как и при иных формах его локализации на зубной коронке, происходит альтерация дентина в виде лучеобразного тракта, который направлен от стенки пульпарной камеры с постепенным расширением к кариозному дефекту эмали. В данной зоне альтерации поредевшие в числе и сильно деформированные дентинные канальцы пролегают в рыхлой, пористо-глыбчатой массе межтубулярного дентина. Следовательно, по сравнению с изнашиванием эмали, альтерация дентина при кариесе имеет совеем иной характер, состоящим в отсутствии достаточно выраженных признаков защитных свойств для зубной пульпы. При флюорозе зубов обнаруживается одна особенность заключающаяся в том, что в среднем слое эмали признаки альтерации выражены значительно слабее чем в поверхностном и самом глубоком предентинном слоях. Вместе с этим вся толща дентина охвачена процессом дистрофического перерождения, которое выражается в спичной деструкции и узости дентинных канальцев, находящихся в сплошь монолитной массе избыточно обызвествленного межтубулярного дентина. Следовательно, флюороз зубов в далеко зашедших стадиях развитии приводит к полному склеротическому перерождению зуба как такового. В основе патогенеза клиновидного дефекта также находится процесс склеротическою перерождения пульпы и дентина. Было установлено, что характер альтерации последнего в точности совпадает с таковым при флюорозе зубов.Документ Форми індивідуальної мінливості шийного відділу симпатичних стволів людини(МОЗ України, Харківський державний медичний університет, 1998) Степанчук, Алла Петрівна; Степанчук, Алла Петровна; Stepanchuk, A. P.Установлено, что общая топография и форма шейного отдела симпатического ствола исследованной нами группы людей не несла признаков полового диморфизма и не зависела от типа телосложения. Будучи индивидуально изменчивой, форма шейного отдела симпатического ствола человека зависит oт количества и формы узлов, а также от особенностей продольных межвузловых ветвей и отходящих от них послеузловых нервов. К наиболее распространенному варианту относится так называемая смешанная форма, представляющая собой разновидность многоузловой формы. Она состоит из верхнего, среднего, позвоночного и шейногрудного узлов. Отклонения в билатеральной симметрии формы шейного отдела, симпатических стволов человека, по всем изученным признакам, являются бесконечно многообразными, но не имеют строго выраженной право- или левосторонней направленности, то есть, они носят характер флюктуирующей асимметрии. Каждый узел шейного отдела симпатического ствола человека представляет собой анатомическую формацию органного типа, интегрирующую определенное число отдельных нейроцитарных скоплений, которые следует рассматривать в качестве субузловых единиц. Подобные одиночные скопления регулярно встречаются в начальных отделах послеузловых и в толще продольных межузловых ветвей.Документ Просторова організація секреторного епітелію та кровоносного мікроциркуляторного русла коловушної залози білих пацюків та людини(МОЗ, Харківський державний медичний університет, 1998) Тумакова, Олена Борисівна; Тумакова, Елена Борисовна; Tumakova, О. В.Захищаються основні положения. одержані в результаті cтереоморфологічного аналізу коловушних залоз людини та пацюка, згідно з якими перші й другі, за сукупністю морфологічних ознак є ізоморфними функціональними системами. У якості структурно-функціональної одиниці коловушних залоз виділяється долька, у якій вузловою ланкою виступає тісний синтопічний зв’язок внугрішньодолькових проток з посткапілярними венулами стінка яких утворена фенестрованим ендотелієм, маючи, завдяки цьому, здатність до підвищеної фільтрації рідини з плазми крові в інтерстицій; Защищаются основные положения полученные в результате стереоморфологического анализа околоушыных желез человека и крысы, согласно которым те и другие по совокупности морфологических признаков, являются изоморфными функциональными системами. В качестве структурно-функциональной единицы околоушных желез выделяется долька, в которой узловым звеном выступает синтопическая связь внутридольковых протоков с посткапилярными венулами, стенка которых образована фенестрированным эндотелием, обладая, благодаря этому, способностью к повышенной фильтрации жидкости из плазмы крови в интерстиций; The main theses obtained as a result of the stereomorphologic analysis of the human and rat’s parotid glands are defended. According to them both are, by the total of morphological features, isomorphic functional systems. As a structural-functional unit of the parotid glands a lobule is mar ked out, in which as a nodal link roles the syntopic connection of the intralobular ducti with the postcapillary venules, whose walls are formed by the fenestrated epithelium being therefore able to the increased liquid filtration from the blood plasma into the interstice.Документ Просторова організація епітеліальних комплексів та судин гемомікроциркуляторного русла в межах дольок підшлункової залози людини(МОЗ України, Харківський державний медичний університет, 1998) Пелипенко, Лариса Борисівна; Пелипенко, Лариса Борисовна; Pelipenko, L. B.Захищаються основні положення, одержані в результаті стереоморфологічного аналізу підшлункової залози новонародженої та дорослої людини. За допомогою методів багатошарової реконструкції по серіям напівтонких зрізів, а також трансмісійної електронної мікроскопії вивчені особливості форми епітеліальних структур та просторових взаємовідношень між кінцевими відділами та функціональними ланками гемомікроциркуляторного русла в топологічному просторі окремої дольки підшлункової залози новонародженої та дорослої людини. Встановлено, що секреторна функція екзокринної частини підшлункової залози зв’язана з тісним взаємовідношенням між внутрішньодольковими протоками та ємнісними кровоносними мікросудинами, стінка яких утворена, на відміну від міжацинарних капілярів, фенестрованим ендотелієм; Защищаются основные положения, полученные в реэуттате стереоморфологического анализа поджелудочной железы новорожденного и взрослого человека. С помощью методов многослойной пластической реконструкции по сериям полугонких срезов, а также трансмиссионной электронной микроскопии изучены особенности формы эпителиальных структур и пространственных взаимоотношений между концевыми отделами и функциональными звеньями гемомикроциркуляторного русла в топологическом пространстве отдельной дольки поджелудочной железы новорожденного и взрослого человека. Установлено, что секреторная функция экзокринной части поджелудочной железы связана с тесным взаимоотношением между внутридольковыми протоками и емкоостными кровеносными микрососудами стенка которых образована, в отличие от межацинарных капилляров, фенестрированным эндотелием; The main theses, obtained in the result of stereomorphnlogical analysis of the pancreas of a newborn and an adult are under defense. With the use of methods of nuiltycnatcd plastic reconstruction on series semithin sections as well as transmissions! electron microscopy there were stadied the peculiarities of the form of epiteiial structures and extensive interrelations between final departments and functional links of hemomicrocircular channel in topological area of a separate lobules of the pancreas of a newborn and an adult It was determined that secretory function of exocrine part of the pancreas is connected with tight interrelation between innerlobuiar ducts and capacital microvessels the wall of which is formed by fenestrated endothelium unlike interacinar capillaries.Документ Морфо-функціональні показники адаптаційно-компенсаторних можливостей серцево-судинної системи при хронічній фтористій інтоксикації (анатомо-експериментальне дослідження)(2004) Власова, Олена Вікторівна; Власова, Елена Викторовна; Vlasova, O. V.Дисертація присвячена вивченню морфо-функціональних аспектів патогенезу ураження серцево-судинної системи при хронічній фтористій інтоксикації та лікувально-профілактичних можливостей його корекції. В роботі використано сучасні морфологічні методи (серійні напівтонкі зрізи, трансмісійна та скануюча електронна мікроскопія) у поєднанні з електрофізіологічними методами дослідження (реовазографія) з статистичним аналізом кількісних показників. Встановлено, що тривалий надлишковий вміст фтору в організмі експериментальних тварин викликає в міокарді деструкцію міжм’язевоволоконних анастомозів (порушення паралельних зв’язків між м’язевими волокнами), пошкодження спеціалізованих з’єднувальних структур в зоні вставних дисків (порушення послідовних зв’язків між кардіоміоцитами), а також патологічні зміни майже усіх органел і міофібріл кардіоміоцитів. Доведено, що до перебудови обмінних мікросудин і змін процесів мікроциркуляції в міокарді тварин при хронічній фтористій інтоксикації відноситься підвищення активності люмінальної поверхні ендотеліального шару кровеносних капілярів, посилення мікропіноцитозного транспорту, зменшення у капілярах еритроцитів, а також розвиток венозної гіперемії, яка супроводжується підвищенням гідратації інтерстиція в міокарді. В експериментальних умовах проведено вивчення лікувально-профілактичних властивостей гліцерофосфату кальція та яблучного пектину. При хронічній фтористій інтоксикації, введення тваринам гліцерофосфату кальція та яблучного пектину дає достовірно регеструєме покращення вивчених нами морфологічних та функціональних показників, що дає змогу рекомендувати їх як лікувально-профілактичний засіб при флюорозі; Диссертация посвящена изучению морфо-функциональных аспектов поражения сердечно-сосудистой системы при хронической фтористой интоксикации и лечебно-профилактических возможностей их коррекции. Комплексное применение современных морфологических методов (серийные полутонкие срезы, трансмиссионная и сканирующая электронная микроскопия) в сочетании с электрофизиологическими (реовазография) методами исследования с последующим статистическим анализом количественных показателей, обеспечило получение качественно новой информации о природе и механизме повреждающего действия фтора при длительном избыточном содержании его в организме на сердечно-сосудистую систему экспериментальных животных. В результате исследования доказано, что перестройка обменных гемомикрососудов и изменение процессов микроциркуляции в миокарде животных заключается в повышении активности люминальной поверхности эндотелиальной выстилки кровеносных капилляров, усилении микропиноцитозного транспорта, уменьшении во внутренних просветах капилляров эритроцитов, а также в развитии венулярной гиперемии, сопровождающейся повышением гидратации интерстиция в миокарде. При хронической фтористой интоксикации деструктивные изменения миокарда сопряжены с заметными изменениями интимального рельефа грудной аорты и повреждением эндотелиальных клеток, вплоть до их очагового отторжения, обнажающего подлежащий тканевой субстрат интимы. Установлено, что длительное избыточное содержание фтора в организме экспериментальных животных вызывает в миокарде деструкцию межмышечноволоконных анастомозов (нарушение параллельных связей между мышечными волокнами), повреждение специализированных соединительных структур в зоне вставочных дисков (нарушение последовательных связей кардиомиоцитов), а также патологические изменения практически всех мембранных органелл и миофибрилл кардиомиоцитов. Поэтому следует ожидать наличия соответствующих функциональных нарушений кровотока в регионарных отделах сердечно-сосудистой системы, что находит подтверждение в эксперименте на животных при реовазографии. При исследовании кардиогемодинамических изменений у кроликов, получавших фторид натрия, имеет место снижение скорости распространения пульсовой волны, уменьшение реографического систолического индекса, увеличение индекса периферического сопротивления, снижение коэффициента эластичности сосудов. При хронической фтористой интоксикации, вводимый животным глицерофосфат кальция оказывает небольшое, но достоверно регистрируемое улучшение изученных нами морфологических и функциональных показателей, что позволяет рекомендовать его в качестве лечебно-профилактического средства при флюорозе. К более существенному снижению патологических явлений сердечно-сосудистой системы животных, вызываемых соединениями фтора, приводит использование в эксперименте яблочного пектина, который, обладая хорошо выраженными обволакивающими и адсорбционными свойствами, эффективно снижает поступление во внутреннюю среду животного организма избыточного количества фтора; The tesis is devoted to the study of morpho-functional aspects of patogenesis of injury of cardiovascular system in chronic fluoride intoxication and medico-prophilactic abilities of its correction. In the work there was used the modern morphological methods (serial semi-thin sections, transmissible and scanning electronic microscopy) in common with electrophysiological methods of investigation (reovasography) with statistic analysis of quantitive indexes. It was determined, that long surplus contens of fluorine in the organism of the experimental animals calls in the miocardium the destruction of intermuscular anastomosises (violaton of parallel connections between muscular fibers), damage of specialised connective structures in the zone of inserted odscs (violations of successive ties between cardiomiocytes) as well as pathological chanhes almost all organelles and myofibrils of cardiomiocytes. It was proved that reconstruction of metabolic exchangeable microcirculation the miocardium of animals in chromic fluoride intoxication belongs the increasing of activity of luminal surface of endothelial globe of circulatory capillaries, strengthening of micropinocytosic transport, decreasing of erythrocytes in capillaries, as well as the development of venous hyperemia which is accomponied by the increasing of hydratation of interstice in miocardium. In the experimental conditions there was conducted the study of medico-prophylactic properties of calcium glycerophosphate and apple pectin. In cronical fluoride intoxication the introducing to the animals calcium glycerophosphate and apple pectin renders relially registered improvement of the studied morfological and functional indexes that gives the possibility to recommend them as medico-prophylactic measure in fluorosis.Документ Пространственная организация эпителиальных комплексов и кровеносного микроциркуляторного русла нёбных желез новорожденных и взрослого человека(МЗ УССР, Крымский Ордена трудового красного знамени медицинский институт, 1990) Шерстюк, Олег Алексеевич; Шерстюк, Олег Олексійович; Sherstiuk, O. A.Документ Железы слизистой оболочки придаточных пазух носа человека в возрастном аспекте(Ивано-Франковский государственный медицинский институт, 1962) Ковтуновский, Петр Михайлович; Ковтуновський, Петро МихайловичДокумент Порівняльна морфологія піднижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин(МОЗ України, ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України», 2018) Білаш, Валентина Павлівна; Билаш, Валентина Павловна; Bilash, V. P.Дисертаційна робота присвячена розв’язанню наукового завдання щодо вивчення топографії, тканинного оточення, морфології піднижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин у порівняльно-видовому аспекті для визначення найбільш відповідного виду тварин для експериментального моделювання їхніх захворювань та доклінічних випробувань корегуючих чинників. Із використанням комплексу сучасних адекватних методик вивчена структурна організація піднижньощелепних слинних залоз у порівняльно-видовому аспекті. Установлені макрометричні, морфометричні, гістологічні, гістохімічні, лектиногістохімічні та імуногістохімічні особливості будови піднижньощелепних слинних залоз і визначена подібність і відмінність у їхній будові. З’ясовані особливості гістоцитотопографії імунокомпетентних клітин, які беруть участь у місцевому імунному захисті, та встановлені структурні елементи піднижньощелепних слинних залоз із високою проліферативною активністю, які беруть участь у фізіологічній регенерації залози. Доведено, що морфологія піднижньощелепних слинних залоз залежить від видового походження особини. Виявлені та встановлені вуглеводні детермінанти на структурних елементах піднижньощелепних слинних залозах людини і деяких лабораторних тварин. З’ясована і деталізована топографія й особливості тканинного оточення піднижньощелепних слинних залоз людини, собаки, щурів, кролів, морських свинок та обґрунтовані оперативні доступи для моделювання хірургічних втручань при різних патологічних станах; Диссертационная работа посвящена раскрытию научного задания, относящегося к изучению топографии, тканевого окружения, морфологии поднижнечелюстных слюнных желез человека и некоторых лабораторных животных в сравнительно-видовом аспекте для изучения наиболее соответствующего вида животных при экспериментальном моделировании их заболеваний и доклинических испытаний коррегирующих факторов. С использованием комплекса современных адекватных методик изучена структурная организация поднижнечелюстных слюнных желез в сравнительно-видовом аспекте. Установлены макрометрические, морфометрические, гистологические, гистохимические, лектиногистохимические и иммуногистохимические особенности строения поднижнечелюстных слюнных желез и определены схожесть и отличия в их строении. Выявлены особенности гистоцитотопографии иммунокомпетентных клеток, которые принимают участие в формировании местной иммунной защиты, и установлены структурные элементы поднижнечелюстных слюнных желез с высокой степенью пролиферативной активности, которые принимают участие в физиологической регенерации железы. В работе доказано, что морфология поднижнечелюстных слюнных желез непосредственно зависит от видового происхождения особи. Выявлены и установлены углеводные детерминанты на структурных элементах поднижнечелюстных слюнных железах человека и некоторых лабораторных животных. Лектинохимически определено, что адекватной моделью для изучения экспрессии углеводных остатков на структурных элементах поднижнечелюстных слюнных железах человека и лабораторных животных являются крысы. Их углеводный профиль соответствует α-галактозе ацетилнейроаминовой кислоте и определяется лектином арахиса. У собак, морских свинок, кроликов углеводный профиль не подобен такому, как у человека. Определено, что строение долек поднижнечелюстных слюнных желез у собак и морских свинок структурно аналогичную человеку – визуализируются белковые и смешанные концевые отделы, вставочные, исчерченные и экскреторные (коллекторные) протоки. В отличие от человека, в поднижнечелюстных слюнных железах кролей и крыс отсутствуют серозные концевые отделы, и только у крыс в протоковой системе определяются гранулярные протоки. Структурная организация элементов гемомикроциркуляторного русла у всех изученных животных принципиально не отличается от человека. Морфометрические методы исследований позволили установить, что средние размеры белковых концевых отделов приближены к таким, как у человека, у собак, а средний диаметр их секреторных гранул – у собак и морской свинки. Средний размер ацинарных миоэпителиоцитов белковых конечных отделов человека, собаки и морской свинки является подобным и находится в пределах допустимого отклонения при р<0,05. Средние размеры сероцитов смешанных концевых отделов подобны таким, как у человека, у кроликов, а средний диаметр их секреторных гранул достоверно отличается во всех случаях исследуемых животных. Средний размер мукоцитов смешанных концевых отделов не подобен ни одному виду животных, но средний диаметр их секреторных гранул имеет подобие у собак, кроликов и крыс. Средний размер миоэпителиоцитов смешанных ацинусов подобен с морской свинкой и крысами, а толщина базальной мембраны не совпадает ни с одним животным. Установлено, что средняя высота эпителиоцитов вставных протоков коррелирует с такими показателями у морской свинки, исчерченных протоков не коррелирует ни с одним животным, а междольковые протоки – с собакой. Установлены и детализированы топография и особенности тканевого и органного окружения поднижнечелюстных слюнных желез человека, собаки, крыс, кроликов, морских свинок и обоснованы доступы для хирургических вмешательств при различных их забовалеваниях; The thesis presented the scientific problem solution regarding investigations of topography, adjacent tissues and morphology of the human submandibular salivary glands and some laboratory animals in a comparative-species aspect for determining the most suitable animal species for experimental modeling of their diseases and preclinical testing of corrective factors. The structural organization of the submandibular salivary glands in comparative-species aspect has been studied with the complex of modern, adequate techniques. The macrometric, morphometric, histological, histochemical, lectinohistochemical and immunohistochemical features of the submandibular salivary glands structure have been determined and similarity and structure differences have been identified. The histocytotopographic features of immunocompetent cells involved in local immune protection have been determined and the structural elements of submandibular salivary glands with high proliferative activity which provide the physiological regeneration of the gland have been detected. It was proved, that the morphology of the submandibular salivary glands depended on the species origin.Hydrocarbon determinants have been detected and evaluated on the structural elements of the human submandibular salivary glands and some laboratory animals. The topography and features of the adjacent tissues of submandibular salivary glands of man, dog, rats, rabbits, guinea pigs have been studied in detail and the reasonable operative accesses for surgical interventions modeling in various pathological conditions have been substantiated.Документ Структурна організація губних залоз новонароджених і людей зрілого віку(Харківський державний медичний університет, 1998) Дейнега, Тамара Феодосіївна; Дейнега, Тамара Феодосиевна; Daynega, T. F.Захищаються основні положення, отримані в результаті проведеного гістологічного, цитологічного і морфометричного аналізу секреторного епітелію, сполучнотканинних елементів і ланок мікроциркуляторного русла губних залоз. Уперше подана просторова тривимірна організація губних зазоз. Показано відношення резистивних судин доміждолькових прошарків і вивідних проток, а також співвідношення строми, паренхіми і судин. Уперше визначені відмінності в будові просторової організації губних залоз у новонароджених і людей зрілого віку; Защищаются основные положения, полученные в результате проведения гистологического, цитологического и морфометрического анализа секреторного эпителия, соединительнотканных элементов и звеньев микроциркуляторного русла губных желез. Впервые представлена пространственная трехмерная организация губных желез. Показаны отношения резистивных сосудов к междольковым прослойкам и выводным протокам, а также соотношение стромы, паренхимы и сосудов. Впервые определена разница в строении и пространственной организации губных желез у новорожденных и людей зрелого возраста; Fundamental thesis received in the result of carried out histological cytologic morphometrical analysis of secretori epithelium, connective-tissue elements and links of microcirculatory bed of labial glands are defended. For the first time spatial three measured organization of labial glands is represented. The ratio of resistant vessels to interlobular layers and discharge ducts and ratio of stroma, parenchyma and vessels was demonstrated. The difference in structure and spatial organization of labial glands in newborns and mature age people was determined for the first time.Документ Індивідуальна варіативність статевого диморфізму мозолистого тіла людей у віковому аспекті(МОЗ України, Харківський національний медичний університет, 2018) Боягіна, Ольга Дмитрівна; Боягина, Ольга Дмитриевна; Boiagina, O. D.Боягіна О.Д. Індивідуальна варіативність статевого диморфізму мозолистого тіла людей у віковому аспекті. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія. – Харківський національний медичний університет МОЗ України, Харків, 2018. У дисертаційній роботі досягнуте більш глибоке розуміння закономірностей морфологічної організації мозолистого тіла, доповнено та розширено уявлення про його анатомічну форму та зовнішню будову. З’ясована широта індивідуального різноманіття статевого диморфізму мозолистого тіла у віковому аспекті. Встановлено принцип багаторівневої системної організації в ньому основних тканинних елементів – упорядкованих у тривимірному просторі мієлінізованих нервових волокон, гліальних клітин та кровоносних мікросудин. Вивчені особливості кровопостачання мозолистого тіла та конструкція його кровоносного мікроциркуляторного русла, а також розглянуто питання про організацію шляхів позасудинної циркуляції рідини серед мієлінізованих нервових волокон. Встановлено морфологічний зв’язок мозолистого тіла з супроводжуючими його структурами: поздовжніми смугами, мозковим склепінням та прозорою перегородкою; Боягина О.Д. Индивидуальная вариативность полового диморфизма мозолистого тела людей в возрастном аспекте. – На правах рукописи. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.01 – нормальная анатомия. – Харьковский национальный медицинский университет МЗ Украины, Харьков, 2018. В диссертационной работе достигнуто более глубокое понимание закономерностей морфологической организации мозолистого тела, дополнено и расширено представление о его анатомической форме и внешнем строении. Выяснена широта индивидуального многообразия полового диморфизма мозолистого тела в возрастном аспекте. Установлен принцип многоуровневой системной организации в нем основных тканевых элементов – упорядоченных в трехмерном пространстве миелинизированных нервных волокон, глиальных клеток и кровеносных микрососудов. Изучены особенности кровоснабжения мозолистого тела и конструкция его кровеносного микроциркуляторного русла, а также рассмотрен вопрос об организации путей внесосудистой циркуляции жидкости среди миелинизированных нервных волокон. Установлена морфологическая связь мозолистого тела с сопровождающими его структурами: продольными полосками, мозговым сводом и прозрачной перегородкой; Boiagina O.D. Individual variability of sexual dimorphism of human corpus callosum in the age aspect. – As a manuscript. Thesis for the scientific degree of Doctor of Medical Sciences in specialty 14.03.01 – Normal Anatomy. – Kharkiv National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Kharkiv, 2018. In the dissertation a more profound understanding of the morphological organization of the corpus callosum that mediates commissural connections between the contralateral centers of the cerebral cortex, is achieved. The concept of the anatomical form and the external structure of the corpus callosum is also substantially supplemented and expanded, and some individual formations of the external structure have found an organic connection with its internal structure for the first time in the literature. Improved methods of morphometric analysis allowed to elucidate in detail the range of the individual diversity of the corpus callosum sexual dimorphism in its age aspect and give an appropriate interpretation to this quantitative expression. It has been proved that such linear parameters as the thickness of the genu, trunk and splenium of corpus callosum, are not very informative when determining its sexual dimorphism. When studying the individual diversity of the corpus callosum sexual dimorphism in the age aspect, the metric parameters that are most significant in numerical terms are its length along the chord, the length of the anterior and posterior thighs separately, their total length and total area of its sagittal profile. Thus, in men of the I period of mature age, its total area is on average 747.5 ± 110.4 mm2; in the II period – 684.7 ± 130.0 mm2; in the old age – 650.2 ± 121.9 mm2, which approximately coincides with the previous period and is noticeably different from the I period of mature age. Thus, there are some reasons to talk about the existing general trend towards a slight decrease of the male corpus callosum with age, but it is impossible to determine exactly when this involutive process begins. Compared to this, the total area of anatomical preparations of the female corpus callosum sagittal profile is in the range between 386.4 and 877.5 mm2. Moreover, as well as in male group, such a spread, determining individual variability, does not depend on the intragroup age gradation. But in the course of intergroup comparison (І period of mature age, II period of mature age, as well as periods of elderly and senile age) of arithmetic mean values of the total area of the corpus callosum, it is possible to observe a certain tendency to its decrease. But compared to men, this trend in female group is less pronounced. The purposeful decomposition analysis of the internal structure of the corpus callosum provided a decoding of the principle of the multilevel system organization of the basic tissue elements in it which are arranged in the three-dimensional space of myelinated nerve fibers, glial cells and blood microcircuits. The gap in the literature concerning the features of corpus callosum blood supply and its microcirculatory bloodstream structure was filled in. The organization of the ways of fluid extravascular circulation among myelinated nerve fibers was also studied. The establishment of the morphological connection of the corpus callosum with its accompanying structures, which traditionally belong to the system of the limbic brain (longitudinal striations, fornix, and septum pellucidum), was an essential addition.Документ Індивідуальна варіативність статевого диморфізму мозолистого тіла людей у віковому аспекті(Міністерство охорони здоров’я України, Харківський національний медичний університет, 2018) Боягіна, Ольга Дмитрівна; Боягина, Ольга Дмитриевна; Boiagina, O. D.У дисертаційній роботі досягнуте більш глибоке розуміння закономірностей морфологічної організації мозолистого тіла, доповнено та розширено уявлення про його анатомічну форму та зовнішню будову. З’ясована широта індивідуального різноманіття статевого диморфізму мозолистого тіла у віковому аспекті. Встановлено принцип багаторівневої системної організації в ньому основних тканинних елементів – упорядкованих у тривимірному просторі мієлінізованих нервових волокон, гліальних клітин та кровоносних мікросудин. Вивчені особливості кровопостачання мозолистого тіла та конструкція його кровоносного мікроциркуляторного русла, а також розглянуто питання про організацію шляхів позасудинної циркуляції рідини серед мієлінізованих нервових волокон. Встановлено морфологічний зв’язок мозолистого тіла з супроводжуючими його структурами: поздовжніми смугами, мозковим склепінням та прозорою перегородкою; В диссертационной работе достигнуто более глубокое понимание закономерностей морфологической организации мозолистого тела, дополнено и расширено представление о его анатомической форме и внешнем строении. Выяснена широта индивидуального многообразия полового диморфизма мозолистого тела в возрастном аспекте. Установлен принцип многоуровневой системной организации в нем основных тканевых элементов – упорядоченных в трехмерном пространстве миелинизированных нервных волокон, глиальных клеток и кровеносных микрососудов. Изучены особенности кровоснабжения мозолистого тела и конструкция его кровеносного микроциркуляторного русла, а также рассмотрен вопрос об организации путей внесосудистой циркуляции жидкости среди миелинизированных нервных волокон. Установлена морфологическая связь мозолистого тела с сопровождающими его структурами: продольными полосками, мозговым сводом и прозрачной перегородкой; In the dissertation a more profound understanding of the morphological organization of the corpus callosum that mediates commissural connections between the contralateral centers of the cerebral cortex, is achieved. The concept of the anatomical form and the external structure of the corpus callosum is also substantially supplemented and expanded, and some individual formations of the external structure have found an organic connection with its internal structure for the first time in the literature. Improved methods of morphometric analysis allowed to elucidate in detail the range of the individual diversity of the corpus callosum sexual dimorphism in its age aspect and give an appropriate interpretation to this quantitative expression. It has been proved that such linear parameters as the thickness of the genu, trunk and splenium of corpus callosum, are not very informative when determining its sexual dimorphism. When studying the individual diversity of the corpus callosum sexual dimorphism in the age aspect, the metric parameters that are most significant in numerical terms are its length along the chord, the length of the anterior and posterior thighs separately, their total length and total area of its sagittal profile. Thus, in men of the I period of mature age, its total area is on average 747.5 ± 110.4 mm2; in the II period – 684.7 ± 130.0 mm2; in the old age – 650.2 ± 121.9 mm2, which approximately coincides with the previous period and is noticeably different from the I period of mature age. Thus, there are some reasons to talk about the existing general trend towards a slight decrease of the male corpus callosum with age, but it is impossible to determine exactly when this involutive process begins. Compared to this, the total area of anatomical preparations of the female corpus callosum sagittal profile is in the range between 386.4 and 877.5 mm2. Moreover, as well as in male group, such a spread, determining individual variability, does not depend on the intragroup age gradation. But in the course of intergroup comparison (І period of mature age, II period of mature age, as well as periods of elderly and senile age) of arithmetic mean values of the total area of the corpus callosum, it is possible to observe a certain tendency to its decrease. But compared to men, this trend in female group is less pronounced. The purposeful decomposition analysis of the internal structure of the corpus callosum provided a decoding of the principle of the multilevel system organization of the basic tissue elements in it which are arranged in the three-dimensional space of myelinated nerve fibers, glial cells and blood microcircuits. The gap in the literature concerning the features of corpus callosum blood supply and its microcirculatory bloodstream structure was filled in. The organization of the ways of fluid extravascular circulation among myelinated nerve fibers was also studied. The establishment of the morphological connection of the corpus callosum with its accompanying structures, which traditionally belong to the system of the limbic brain (longitudinal striations, fornix, and septum pellucidum), was an essential addition.Документ Сравнительная морфология зубов лабораторных животных и человека в аспекте кариозной болезни(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2016) Саркисян, Ерванд Грантович; Саркісян, Ерванд Грантович; Sarkisyan, E. G.Дисертація присвячена теоретичному вивченню проблеми морфологічної схожості і видовому розходженні між зубами людини і деяких лабораторних тварин (собак, кролів і білих щурів), цільовою установкою якої стало встановлення найбільш прийнятного виду тварин для експериментального моделювання каріозної хвороби. В роботі обґрунтовано положення, згідно якого протидія абразивному стиранню зубів обох типів (короткокоронкових і довгокоронкових) здійснюється не тільки за рахунок виключної твердості емалі, але і стійкої пружності дентину, що знаходяться в складі зубів у певному композитному відношенні, при якому емаль використовується в якості зміцнювача дентину (принцип армування матеріалів). У короткокоронкових зубів загальний запас композитної міцності (зносостійкості) генетично обмежений висотою коронки і особливістю конфігурації її оклюзійної поверхні. В таких зубах залучення дентину в процес зношування починається після абразивного стирання найтовстішого шару емалі на підвищеннях жувальних горбів. При цьому товщина емалі знаходиться в прямій залежності від тривалості життя тварин. На відміну від них, у довгокоронкових зубів дентин спочатку (після їх прорізування) знаходиться в оголеному стані на оклюзійній поверхні, виявляючись схильним до абразивного стирання. Ці зуби при житті мають практично необмежений запас зносостійкості за рахунок постійного відростання. Завдяки перманентному оновленню їх твердих тканин повністю виключається можливість стійкого ураження їх каріозним процесом. До цього розряду повністю відносяться зуби кроля, а також передні (різцеві) зуби щура, які не можуть бути морфологічним субстратом при оцінюванні результатів експериментального моделювання карієсу. З цією метою найбільш прийнятними об’єктами можуть бути кутні (щічні) зуби щура, але тільки за умов конкретної розробки методів, провокуючих розвиток каріозної хвороби; Диссертация посвящена теоретическому изучению проблемы о морфологическом сходстве и видовом различии между зубами человека и некоторых лабораторных животных (собаки, кролики и белые крысы), целевой установкой которой явилось установление наиболее приемлемого вида животных для экспериментального моделирования кариозной болезни. Для достижения поставленных задач использованы в основном анатомические методы препарирования, а также заключение зубов человека и отдельных фрагментов зубочелюстной системы животных в эпоксидную смолу и изготовление из полученных эпоксидных блоков полированных шлифов разной толщины, с дальнейшей их окраской метиленовым синим. В работе обосновано положение, согласно которому противодействие абразивному изнашиванию зубов обоих типов (короткокоронковых и длиннокоронковых) осуществляется не только за счет исключительной твердости эмали, но и устойчивой упругости дентина, находящихся в составе зубов в определенном композитном отношении, при котором эмаль используется в качестве упрочнителя дентина (принцип армирования материалов). У короткокоронковых зубов общий запас композитной прочности (износоустойчивости) генетически ограничен высотой коронки и особенностью конфигурации ее окклюзионной поверхности. В таких зубах вовлечение дентина в процесс изнашивания начинается после абразивного стирания самого толстого слоя эмали на возвышениях жевательных бугров. При этом толщина эмали находится в прямой зависимости от продолжительности жизни животных. В отличие от них, у длиннокоронковых зубов дентин изначально (после их прорезывания) находится в обнаженном состоянии на окклюзионной поверхности, оказываясь подверженным абразивному стиранию. Эти зубы при жизни обладают практически неограниченным запасом износоустойчивости за счет постоянного отрастания. Благодаря перманентному обновлению их твердых тканей полностью исключается возможность стойкого повреждения и кариозным процессом. К этому разряду всецело относятся зубы кролика, а также передние (резцовые) зубы крысы. Характерным видовым отличием в зубочелюстной системе крысы от таковой кролика, является то, что у первых животных коренные (щечные) зубы по форме – это трехкорневые квадритуберкулярные образования, которые в главном являются миниатюрным подобием моляров человека. Исходя из этого, можно считать, что экспериментальное моделирование кариозной болезни на белых крысах в состоянии обеспечить желаемые результаты. Но их морфологическая визуализация окажется во многом затруднительной из-за слишком малых размеров коронки (всего лишь около 2 мм) их коренных зубов, которые только и могут являться морфологическим субстратом кариозного поражения. Преодоление данного затруднения может быть решено с помощью морфологических методов, которые использованы в данной диссертации;The thesis is devoted to the theoretical study of the problems of the morphological similarities and specific differences between the teeth of humans and some laboratory animals (dogs, rabbits and white rats), setting the target of which was the establishment of the most appropriate species for the experimental simulation of carious disease. We justify the provision according to which resistance to abrasion of the teeth of both types (shortcrown and longcrown teeth) is carried out not only by the exceptional hardness of enamel, but also the stability of elastic dentin which are composed in teeth in a particular composite regard in which enamel is used as a hardener dentin ( reinforcement material principle). In shortcrown teeth total stock of composite strength (durability) genetically limited height of the crown, and feature configuration of the occlusal surface. In such engagement teeth dentin wear in abrasive process begins after erasing the thickest layer of enamel on the occlusal elevations mounds. At the same time the enamel thickness is directly dependent on the duration of animal life. In contrast, in longcrown tooth dentin initially (after the eruption) is a state in the nude on the occlusal surface, they find themselves exposed to abrasive abrasion. These teeth during life have virtually unlimited supply of durability due to constant regrowth. Due to the permanent renewal of their hard tissues completely exclude the possibility of proof of damage and the carious process. To this category belong entirely rabbit teeth, and front (incisal) rat teeth. Characteristic species difference in the teeth-jaw system of rats from that of the rabbit, is that the first indigenous animals (cheek) teeth in shape – it three-root squaretuberkular formation, which in the main are the miniature likeness of human molars. From this we can assume that the experimental simulation of carious disease on white rats are able to provide the desired results. But their morphological visualization will be difficult in many respects due to too small crown size (only about 2 mm) of the molars, which alone can be morphologic substrate of carious lesions. Overcoming this difficulty it can be solved by using morphological methods, which are used in this thesis.