Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 21, вип. 3 (75)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/17108

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 51

Chronic pyelonephritis as a precipitating factor of hepatorenal syndrome in patients with alcoholic liver cirrhosis
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Rusnak, I. T.; Slyvka, N. O.; Akentiev, S. O.; Berezova, M. S.; Kulachek, V. T.; Al Salama, M. V. O.; Rovinskyi, O. O.
Introduction. Most attempts to assess renal failure in alcoholic liver cirrhosis have so far focused on acute kidney injury and on the hepatorenal syndrome in particular. However, there are still limited data on the prevalence and clinical impact of chronic kidney disease in cirrhosis. Objectives. This study aimed to assess the influence of chronic pyelonephritis on the incidence of hepatorenal syndrome in patients with alcoholic liver cirrhosis. Material and methods. 165 patients with decompensated alcoholic liver cirrhosis and concomitant chronic pyelonephritis were enrolled in the study. They were divided into two groups according to the presence or absence of chronic pyelonephritis: group 1 had alcoholic liver cirrhosis only (n=82), group 2 had alcoholic liver cirrhosis + chronic pyelonephritis (n=83). Results. The general bacterial infections were more common in group 1 patients. The spectrum of the most frequent bacterial complications in the examined patients typical for alcoholic liver cirrhosis was as follows: the share of urinary tract infection made up 16.0% (95% confidence interval 14.4-27.9), pneumonia constituted 16.7% (95% confidence interval 10.5-22.7, bacteremia made up 4.0% (95% confidence interval 7.7-38.6), the share of skin infections (erysipelas) was 2.7% (95% confidence interval 0.7-6.6). Other infections including pulmonary tuberculosis, lung abscess, right leg abscess, osteomyelitis, bedsores, were less common (6.7%). Spontaneous bacterial peritonitis, taking into account all options, was found in 6 cases (10.5%, 95% confidence interval 4.0-21.5). As expected, the incidence of hepatorenal syndrome within 14 days of inpatient onset was almost twice higher in group 2 – 22 cases (27%), than in group2 – 13 cases (16%). The group 2 demonstrated a more severe course of alcoholic liver cirrhosis on the Child-Pugh scale compared with group I (class B - 29.9%; class C - 70.1% against class B - 46.4%; class C - 53, 6% ); the differences were statistically significant (χ2 = 4.30, p = 0.038). In patients of group 2, the lethal outcome in the hospital occurred in 6 (8.9%) cases. Conclusions: The results of the present study confirm the role of chronic pyelonephritis as one of the major precipitating factors of hepatorenal syndrome incidence in patients with alcoholic liver cirrhosis. This fact should be considered when making the treatment plan for these patients.
Influence of melatonin on age-related changes of carbohydrate metabolism and antioxidant capacity in the blood of alloxan diabetic rats
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Yaremii, I. M.; Kushnir, O. Yu.; Яремій, І. М.; Кушнір, А. Ю.
Melatonin and its metabolites have potent antioxidant/anti-inflammatory properties, and they have proven to be highly effective in a variety of disorders linked to inflammation and oxidative stress. The object of this experimental research was to ascertain the influence of aging on the level of basal glycemia and activities of glucose-6-phosphate dehydrogenase [EC1.1.1.49], pyruvate kinase [EC 2.7.1.40] and glutathione reductase [EC1.6.4.2] in erythrocytes of alloxan diabetic rats on the background of melatonin injections. Methods: We used 100 male Wistar rats, two age groups: the - 2-month (adult), and II - 4-month (old). Alloxan diabetes was evoked via injecting the rats with a 5% solution of alloxan monohydrate intraperitoneally in a dose of 170 mg/kg. Four days after diabetes induction, rats were divided into diabetic (untreated) and melatonin-diabetic group (10 mg/kg, daily and intraperitoneally for six weeks). Blood was taken from the tail vein evaluate the basal glycemia on 5-th and 47-th day after the injection of alloxan. Rats were sacrificed at the 47-th day of the experiment accordance with the ethical treatment of animals. Determinations of the enzymes activities were by standard methods. Statistical analysis was performed using Statistica 10 StatSoft Inc. Results. The level of basal glycemia on the fifth day of the experiment in animals of both groups increased on average by 115% from baseline values. We founded that on 47-th day this index was higher in group of old rats on 20% more than in adult rats. Pyruvate kinase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 34% and 51% respectively compared with the control. glucose-6-phosphate dehydrogenase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 25% and 44% respectively compared with the control on 47-th day. The changes may be the result of age-related disorders of glucose metabolism due to disturbances in free radical mechanisms. Glutathione reductase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 30% and 36% respectively compared with the control on 47-th day. A 42-days injection of melatonin to the alloxan diabetic rats of both groups contributed to a normalization of the level of basal glycemia, the activities of pyruvate kinase and glutathione reductase in the rat blood, as well as to a considerable increase of the activity of glucose-6-phosphate dehydrogenase, whose level exceeded by average 9% this particular index in the control group of animals. Under the influence of melatonin increase activity of glucose-6-phosphate dehydrogenase in the blood of rats may be due to the increasing number of substrate for glucose-6-phosphate dehydrogenase (stimulating the flow of glucose into cells and its phosphorylation) and direct action. Conclusion. In this case melatonin probably increases use of glucose for regeneration of NADPH2 and aerobic oxidation of glucose that indicate an acceleration of antioxidative protection and energy production in blood of adult and old diabetic rats.
Адаптовані суміші нового покоління вітчизняного виробництва в харчуванні дітей першого року життя
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Козакевич, Вероніка Клавдіївна; Жук, Людмила Анатоліївна; Зюзіна, Лариса Степанівна; Козакевич, Олена Борисівна; Мелащенко, Олена Іванівна; Kozakevich, V. K.; Fesenko, M. Ye.; Ziuzina, L. S.; Kozakevich, O. B.; Melashchenko, O. I.
Грудне вигодовування є єдиною формою харчування людини, що була сформована під час її біологічної еволюції. Однак при його відсутності виникає необхідність у використанні сучасних адаптованих молочних сумішей для повноцінного вигодовування немовлят. Важливим моментом адаптації харчування дитини на штучному вигодовуванні є наближення білків суміші до білків грудного молока за якісним і кількісним складом. Зниження рівня білка у суміші «Малютка преміум» запобігає перевантаженню білками незрілої системи метаболізму дитини. Важливу роль в харчуванні дітей відіграють жири, які виконують в організмі дві основні функції: структурних компонентів біологічних мембран клітин і енергетичного матеріалу. Жировий компонент сумішей «Малютка преміум» представлено на 50 % рослинними оліями, що забезпечує необхідний рівень поліненасичених жирних кислот. Вуглеводний компонент суміші «Малютка преміум 1» представлено лактозою, в суміш «Малютка преміум 2» також введена декстринмальтоза (30 %). До складу суміші «Малютка преміум» введені пребіотики олігосахариди та п’ять найбільш важливих нуклеотидів, що дозволяє нормалізувати склад кишкової мікрофлори, активізувати процеси травлення. Клінічні спостереження за дітьми, які отримували дитячі молочні суміші з олігосахаридами та нуклеотидами, показали їх високу ефективність. Діти краще додавали в масі, у них рідше спостерігались функціональні розлади травлення. Включення в раціон дитини сумішей «Малютка преміум з додаванням зернових» дозволяє підібрати суміш з врахуванням особливостей травлення дитини. Вигодовування дітей дитячими молочними сумішами вітчизняного виробництва гарантує їм отримання всіх необхідних речовин згідно вікової норми та дозволяє вирішити багато проблем у харчуванні як здорових дітей, так і дітей з особливими потребами у харчуванні.
Аргоноплазменная коагуляция в лечении наружного генитального эндометриоза у женщин
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Курбанова, Д. Ф.; Бадалова, А. А.; Kurbanova, D. F.; Badalova, A. А.
Цель. Оценка эффективности метода аргоноплазменной коагуляции в лечении наружного генитального эндометриоза у женщин. Материалы и методы. Проведено открытое, проспективное, контролируемое, клинико-экспериментальное исследование. Обследовано 50 женщин с генитальным эндометриозом, в возрасте от 20 до 50 лет и старше (средний возраст составил 35±15 лет). Выявлены следующие формы генитального эндометриоза: перитонеальный эндометриоз - в 21 (42%) случаях; экстраперитонеальный эндометриоз - в 15 (30%); эндометриоз тела матки - в 9 (18%); ретроцервикальный эндометриоз - в 5 (10%) случаях соответственно. Были использованы клинический, лабораторный (анализы крови, мочи, биохимические исследования, гемостазиограм- ма, бактериологические и микроскопические исследования отделяемого цервикального канала и влагалища, цитологические исследования); инструментальные и специальные методы исследования. Методом иммуноферментного анализа проводили исследования на наличие инфекций: токсоплазмоза, герпеса и цитомегаловирусной, хламидийной, микоплазменной, уреаплазменной инфекций, краснухи. Результаты. Для лечения наружного генитального эндометриоза была применена комбинированная схема лечения: аргоноплазменная коагуляция эндометриоидных гетеропатий с использованием аппарата "ФОТЭК ЭА 141М" с последующим назначением курса гормонотерапии с применением диеногеста (визанны), что способствовало улучшению общего состояния и качества жизни, купированию клинических симптомов, снижению частоты рецидивов, улучшение гормонального фона женщин. При легкой форме наружного генитального эндометриоза, аргоноплазменная коагуляция эндометриоидных гетеропатий проведена в режиме "спрей" при заданной мощности 37-42 Вт, на глубине 0,1-1 мм с временным интервалом воздействия 2-4 сек. При среднетяжелой форме наружного генитального эндометриоза, аргоноплазменная коагуляция эндометриоидных очагов, расположенных на глубине 1-2 мм, проведена в режиме "спрей" при заданной мощности 42-50 Вт, с временным интервалом воздействия аргонового факела 3-5 сек. При тяжелой форме наружного генитального эндометриоза, аргоноплазменная коагуляция проведена в режиме "фильгур" при заданной мощности 57-64 Вт с временным интервалом воздействия 4-7 сек, на расстоянии не более 2,5-3,0 мм. Выводы. Применение аргоноплазменной коагуляции с использованием аппарата "ФОТЭК ЭА 141М" обеспечивает эффективность лечения без формирования грубых рубцов, побочных реакций и/или осложнений, укорочение временного интервала, отсутствие болевого синдрома, микробной контаминации, риска развития массивного кровотечения. Применение препаратов группы диеногеста эффективно в качестве противорецидивной терапии после проведенного хирургического лечения тяжелых форм генитального эндометриоза.
Взаємозв'язок патології прикусу І-ІІ класу та верхніх дихальних шляхів
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Стасюк, Олексій Анатолійович; Виженко, Євгеній Євгенович; Сокологорська-Никіна, Юлія Костянтинівна; Куроєдова, Віра Дмитрівна; Стасюк, Алексей Анатольевич; Выженко, Евгений Евгеньевич; Сокологорская-Никина, Юлия Константиновна; Куроедова, Вера Дмитриевна; Stasiuk, A. A.; Vyzhenko, Ye. Ye.; Sokolohorska-Nykina, Yu. K.; Kuroiedova, V. D.
За останні роки спостерігається ріст поширеності зубощелепних аномалій серед дитячого населення, серед яких сагітальні аномалії прикусу становлять від 33 до 67 %. Досить висока поширеність дистального прикусу обумовлює морфологічні зміни в структурі зубних рядів, що призводять не тільки до функціональної дезорганізації в зубощелепній системі, а й у всій орофарингеальній ділянці та змушує науковців пропонувати нові методи для його діагностики та диференціальної діагностики. Метою дослідження - визначення та порівняння анатомічних розмірів (передньозадній розмір та об’єм) верхніх дихальних шляхів у пацієнтів із патологією прикусу І та ІІ класу на основі конусно-променевої комп’ютерної томографії. На 46 томограмах пацієнтів із зубощелепними аномаліями віком 8-29 років, що були розподілені на дві групи відповідно куту ANB на І та ІІ клас вимірювали ширину верхнього, нижнього відділу глотки по методиці McNamara та об’єм. У пацієнтів 1-ї групи середній загальний об`єм складає 10,1±1,27 см3. За методом McNamara ширина верхнього відділу глотки становила 17,41±0,44 мм, нижнього відділу - 10,1±0,73 мм. В пацієнтів 2-ї групи показало, що середнє значення об’єму дихальних шляхів становило 9,3±0,71 см3. Встановлена статистично достовірна різниця зменшення ширини верхнього відділу глотки. В другій групі у пацієнтів віком 8-14 років об’єм верхніх дихальних шляхів в 1,39 разів менше ніж в у пацієнтів 15-29 років (р˂0,05). Зменшення ширини в нижньому відділі дихальних шляхів в 1-й та 2-й групах у пацієнтів віком 15-29 років може бути пов’язано зі змінами в шийному відділу хребта, що виникають в наслідок порушень постури опорно-рухового апарату, які посилюється з віком та впливають на тяжкість зубощелепної аномалії та на звуження повітряносних шляхів в нижній ділянці.
Вплив мелатоніну на больовий синдром при порушенні пізньої фази сну у пацієнтів із хворобою Паркінсона
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Шкодіна, Анастасія Дмитрівна; Shkodina, A. D.
Хвороба Паркінсона – захворювання, що характеризується переважно ураженням нейронів чорної субстанції та інших структур мозку та проявляється моторними і немоторними симптомами. У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримували дофамінергічну терапію визначали більш пізній початок сну, що асоціюють з розвитком синдромом пізньої фази сну. Розлад пізньої фази сну характеризується стійкою затримкою циркадного ритму, що обумовлює відтермінування бажаного часу засинання та прокидання. Відповідно до клінічних настанов для лікування порушення пізньої фази сну показано призначення екзогенного мелатоніну. Поряд з цим повідомляється про його анальгезуючі властивості. У той же час відмічається циркадна регуляція коливань трансмісії больових відчуттів за участю і периферичної, і центральної сигналізації. Зокрема, двосторонній зв’язок між ноцицептивною системою та циркадним ритмом організму людини обумовлює можливість взаємного впливу між цими системами. Однак невивченим залишається питання щодо впливу на больовий синдром лікування розладів циркадного ритму, зокрема синдрому пізньої фази сну, з використанням мелатоніну при наявності супутньої патології, що постає актуальним питанням для пацієнтів з хворобою Паркінсона. Мета дослідження – порівняти зміни суб’єктивного сприйняття больового синдрому у пацієнтів з хворобою Паркінсона при синдромі пізньої фази сну, що отримували лікування з використанням мелатоніну або немедикаментозний підхід. Нами проведено проспективне дослідження, яке включало 48 пацієнтів з хворобою Паркінсона. Розлади циркадного ритму діагностували згідно з критеріями Міжнародної класифікації розладів сну-3. Діагностику синдрому пізньої фазу сну проводили на підставі клінічного інтерв’ю, заповнення щоденника сну та добової термометрії протягом 7 днів. Обстежених пацієнтів було розподілено на 2 групи відповідно до обраного методу лікування: група 1 – пацієнти з хворобою Паркінсона та порушенням пізньої фази сну, що отримували лікування мелатоніном; група 2 – пацієнти з хворобою Паркінсона та порушенням пізньої фази сну, що отримували лише загальні рекомендації щодо поліпшення якості сну та добового функціонування без медикаментозного втручання. Для оцінки тяжкості клінічного стану пацієнтів використовували Уніфіковану шкалу оцінки хвороби Паркінсона. Інтенсивність больового синдрому оцінювали за візуально-аналоговою шкалою. Для аналізу суб’єктивних переживань больового синдрому було використано опитувальник Мак-Ґілла. Пацієнтам групи 1 призначали препарат мелатоніну по 1 таблетці у дозі 3 мг о 22:00. Особи групи 2 отримували загальні рекомендації щодо графіку циклів снунеспання, світлового режиму та гігієни сну. У пацієнтів з хворобою Паркінсона та розладом пізньої фази сну встановлено наявність больового синдрому легкого та помірного ступеню вираженості. Лікування розладу пізньої фази сну у пацієнтів з хворобою Паркінсона знижує інтенсивність та модальність больового синдрому, що може обумовлюватися покращенням функціонування низхідної системи модуляції болю та відновленням ритмічності експресії генів внутрішнього годинника. Застосування мелатоніну у складі комплексного підходу до терапії розладу циркадного ритму сприяє зменшенню сенсорних відчуттів та афективних переживань спричинених болем, що вказує на потенціальний антиноцицептивний ефект мелатоніну при лікуванні циркадних порушень.
Вплив науково-дослідницької роботи студентів на кафедрі патофізіології ПДМУ на формування їх професійної компетентності
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Назаренко, Світлана Миколаївна; Костенко, Віталій Олександрович; Акімов, Олег Євгенович; Денисенко, Софія Валеріївна; Соловйова, Наталія Веніамінівна; Nazarenko, S. M.; Kostenko, V. A.; Akimov, O. Ye.; Denysenko, S. V.; Solovjova, N. V.
Науково-дослідницька робота студентів є однією з найважливіших форм навчального процесу, що формує якісно новий рівень освіти. Україна має нормативно-правову базу, що забезпечує якісне проведення науково-дослідної роботи, яка повинна задовольнити потреби майбутніх спеціалістів в інтелектуальному та професійному розвитку та підвищити їх професійну компетентність. Розвиток науково-дослідницької роботи забезпечується систематизацією теоретичних і практичних знань з медицини як системи сукупних знань, допомогою студентам в оволодінні методикою наукового пошуку і розвитку навичок дослідницької роботи, підвищення наукової активності та здібностей. Досвід Полтавського державного медичного університету переконливо доводить, що найбільш ефективним засобом підвищення якості підготовки являється активне залучення широкого кола студентів до науково-дослідницької роботи. Роль наукового пізнання у вищій освіті є визначальною, оскільки активна участь професорсько-викладацького складу у виконанні науково-дослідної роботи дає можливості включення останніх досягнень наукової думки в навчальний процес. Наукова робота дає можливості розкриття інтелектуального потенціалу як студента, так і викладача, внести свою частку в дослідження проблем медицини, оволодіти методами наукового пізнання і усвідомити важливість такої діяльності в підвищенні своєї конкурентоздатності на ринку праці. Результатом усього є формування систематизації професійної інформації, поглиблення і розширення отриманих на кафедрі знань і умінь. Особливістю патофізіології являється її тісний зв'язок з теоретичними і клінічними дисциплінами, що відображається на реалізації науково-дослідницької роботи студентів на кафедрі. Освоюючи ази наукового пізнання у студентів з’являється необхідність поглибленого вивчення окремих аспектів через експеримент. Проведення досліджень направлено на формування у студента не тільки системності знань, а й етико-деонтологічних основ діяльності майбутніх лікарів та науковців. В основі успішності науково-дослідницької роботи лежить тісна співпраця студента і викладача. Ця взаємодія дозволяє правильно оцінити актуальність, раціонально сформулювати мету та адекватно спланувати і провести сам експеримент для отримання первинних даних та їх узагальнення. Це дозволяє кафедрі вже не перший рік мати високий рейтинг з студентської науково-дослідницької роботи серед неклінічних кафедр університету.
Вплив паління на рівень гігієни ротової порожнини в осіб підліткового та юнацького віку
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Лісецька, І. С.; Рожко, М. М.; Lisetska, I. S.; Rozhko, M. M.
Дослідження останніх років свідчать, що поширеність стоматологічних захворювань залишається на високому рівні серед населення. Відомо, що патогенез стоматологічних захворювань тісно пов'язаний із наявністю шкідливої звички – паління. Дотримання на належному рівні гігієни ротової порожнини є важливим фактором, що впливає на виникнення стоматологічної патології. Тому питання вивчення впливу паління на стан гігієни ротової порожнини у осіб підліткового та юнацького віку із метою подальшої розробки схеми профілактичних заходів є актуальним. Мета дослідження - вивчити вплив паління на рівень гігієни ротової порожнини в осіб підліткового та юнацького віку. Було проведено визначення стану гігієни ротової порожнини за допомогою індексу Гріна-Вермільйона (Oral Hygiene Index-Simlified, Green-Vermillion, 1964) у 114 осіб підліткового та юнацького віку від 15 до 24 років, яких розділено на групи: у І групу включили 26 осіб, що регулярно палять традиційні сигарети; у ІІ групу – 22 особи, що регулярно палять електронні сигарети (Вейпи); у ІІІ групу – 23 особи, що регулярно палять пристрої для нагрівання тютюну (IQOSи); у ІV групу – 43 особи, без шкідливої звички паління. У обстежених І групи було виявлено незадовільний стан гігієни ротової порожнини, за індексом OHI-S дорівнював (1,77±0,02) бала. У обстежених ІІ групи - (1,53±0,01) та у обстежених ІІІ групи - (1,46±0,02) бала, що відповідає задовільному рівню гігієни. У обстежених ІV групи стан гігієни ротової порожнини був також задовільний – (0,87±0,03) бала. Проведене дослідження показало, що на стан гігієни ротової порожнини впливає наявність і тривалість шкідливої звички - паління, як традиційних сигарет, так і альтернативних засобів паління. Тому обов’язково потрібно звертати увагу та включати в алгоритм надання лікувально-профілактичної допомоги гігієнічне навчання та виховання та мотиваційні бесіди щодо припинення паління.
Вплив показника OHIP-49 на вибір матеріалу реставрації зубів фронтальної групи
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Водоріз, Ярослав Юрійович; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Браїлко, Наталія Миколаївна; Скубій, Іван Вікторович; Скубій, Оксана Миколаївна; Vodoriz, Ya. Yu.; Tkachenko, I. M.; Brailko, N. M.; Skubiy, I. V.; Skubiy, A. N.
Вступ. Важливим показником якості наданої стоматологічної допомоги є задоволеність пацієнта. На сьогодні за суб’єктивною оцінкою пацієнтом результатів лікування базуються критерії визначення якості життя, які є вагомим показниками у визначенні результативності стоматологічного лікування. Мета. З’ясувати динаміку зміни показника oral heal impact factor (OHIP-49) у пацієнтів різного віку та статі на вибір матеріалу реставрації зубів фронтальної групи. Матеріали і методи Для досліджень долучалися пацієнти із потребою у відновленні зубів фронтальної групи. Розподіл здійснювався за трьома групами. В першу дослідну групу набирались особи, у яких реставрація виконувалась за допомогою вінірів з лейцитної склокераміки IPS Empress. В другу групу набирались особи, у яких виконувались реставрації з кераміки з польового шпату EX3. До третьої групи набирались особи, у яких лікування проводилось композитним фотокомпозитом EsthetX. Результати. Отже, виходячи з даних, отриманих в результаті досліджень, можна резолювати, що тенденція зміни показника впливу стоматологічного здоров’я на якість життя була значнішою у жінок, ніж у чоловіків. Особи другої вікової групи аналогічно відмічали більш значне покращення якості життя після реставрування зубів. Не дивлячись на те, що покращення якості життя відмічалося за всіма параметрами, згідно з анкетою OHIP-49, найсуттєвішим відмічалося поліпшення показників психологічного сприйняття. Висновки. Виходячи з даних дослідження впливу стоматологічного здоров’я на рівень якості життя, пацієнтам із суттєвим погіршенням якості життя (понад 65 балів за OHIP-49) необхідно рекомендувати польовошпатні реставрації або реставрації з лейцитного скла з метою отримання найбільш ефективного і якісного покращення якості життя, в тому числі з психологічного аспекту.
Вплив піролідиндітіокарбамату амонію на утворення активних форм кисню та азоту в печінці щурів за умов їх цілодобового освітлення та утримання на вуглеводно-ліпідній дієті
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Френкель, Юрій Давидович; Черно, Валерій Степанович; Костенко, Віталій Олександрович; Frenkel, Yu. D.; Cherno, V. S.; Kostenko, V. O.
У експерименті на 21 білому щурі досліджено вплив інгібітора ядерного чинника капа B на продукцію активних форм кисню та азоту в печінці тварин за умов їх цілодобового освітлення та утримання на вуглеводно-ліпідній дієті. Показано, що введення амонію піролідиндітіокарбамату (у дозі 76 мг/кг 3 рази на тиждень, починаючи з 30 доби експерименту) на тлі призначення щурам вуглеводно-ліпідної дієти (60 діб) та цілодобового освітлення (1500 лк протягом останніх 30 діб експерименту) зменшувало у тканинах печінки вироблення супероксидного аніон-радикала НАДФH- і НАДH-залежними електронно-транспортними ланцюгами на 45.2 та 43.5%, відповідно. Вироблення цього радикала НАДФH-оксидазою лейкоцитів було на 41.6% нижчим за результат групи порівняння. Активність NO-синтази (загальна та її індуцибельного ізоферменту) зменшувалася на 34.4 та 29.8%, активність конститутивної ізоформи зростала втричі. Індекс спряження останньої зростав у 5.16 раза, що вказує на відновлення спряженого стану цього ізоферменту. Зменшення генерації супероксидного аніон-радикала та оксиду азоту супроводжувалося зниженням на 36.4% концентрації пероксинітритів. Зроблено висновок, що введення інгібітора NF-капа B амонію піролідиндітіокарбамату при відтворенні моделі метаболічного синдрому шляхом цілодобового освітлення щурів та їх утримання на дієті, збагаченої вуглеводами та жирами, є ефективним засобом обмеження у тканинах печінки вироблення активних форм кисню та азоту.
Гнатологічна корекція зубощелепного апарату як складова уникнення судових конфліктів в процесі проведення реабілітації пацієнтів з ятрогенними оклюзійними порушеннями, сполученими з аномаліями прикусу
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Шинчуковський, І. А.; Терещук, О. Г.; Артемчук, А. В.; Голубченко, О. Ю.; Федоренко, Т. А.; Shynchukovskyi, I. A.; Tereshchuk, O. G.; Artemchuk, A. V.; Golubchenko, O. Yu.; Fedorenko, T. A.
В теперішній час дуже актуальним і беззаперечним є питання, що стосуються порушень особистих прав і свобод людини та громадянина. Особливо гостро постає воно у сфері надання медичних послуг. Індивідуальний підхід, терплячість, розуміння ситуації та знання законів часто допомагають медичним працівникам уникнути конфліктних ситуацій, судових позовів та юридичних процедур. Було помічено, що одними з найбільш дискутабельних питань були ті, що пов’язані з наданням послуг у сфері охорони здоров’я, особливо під час надання стоматологічних послуг. З кожним роком, кількість скарг, пов’язаних з виконанням лікувально-діагностичної роботи лікарем-стоматологом, невпинно зростає. Основними причинами таких позовів, зазвичай, стає неправильний чи некоректний вибір методу стоматологічного лікування, неповне інформування пацієнта лікарем-стоматологом щодо стану його стоматологічного здоров’я, не в повному обсязі складений план лікування, неповне, некоректне діагностичне обстеження, або повна його відсутність, як на початку, так і протягом стоматологічного лікування, неправильний вибір методики та недотримання послідовності лікувально-діагностичних маніпуляцій, особливо у пацієнтів з оклюзійними прушеннями в сполученні з аномаліями прикусу. Саме такі обставини викликають утруднення під час розв’язання питань щодо того, як і в якій послідовності необхідно виконувати лікувально-діагностичні маніпуляції, спеціалістів яких галузей медицини слід додатково залучити до лікувальних заходів, та яку стоматологічну апаратуру використовувати на різних етапах лікування та діагностики. Вивчення даного питання дало можливість запобігати виникненню можливих конфліктних ситуацій з пацієнтами на різних етапах діагностики та лікування, а також допомогло розв’язати вже наявні конфлікти між лікарем та пацієнтом. Правильний та індивідуальний підхід для вирішення кожної з проблем, дозволяє знайти найкращі умови для попередження та запобігання виникненню конфліктів та юридичних процедур під час надання стоматологічних послуг. Підбір індивідуальних рішень в конфліктних ситуаціях є важливим етапом для досягнення гармонії між лікарем та пацієнтом.
Гістогенез та молекулярні особливості термінальної протоки молочної залози жінки
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Ніколенко, Дмитро Євгенійович; Николенко, Дмитрий Евгеньевич; Nikolenko, D. Ye.
Розвиток молочних залоз жінки відбувається впродовж її фертильного віку. Саме в цей період залози підлягають морфо-функціональним змінам у вигляді процесів проліферації та диференціювання епітелію паренхіми та елементів строми на дію багатьох стимулюючих фізіологічних факторів організму. Останнє має особливість неодноразово повторюватись впродовж репродуктивного віку жінки. Поглиблених знань про об’єкт циклічного впливу статевих гормонів в молочних залозах жінки бракує. Дане дослідження розширить знання про важливий морфологічний стан термінальних проток молочних залоз до настання вагітності та пологів, що важливо, на нашу думку, у визначенні гістогенезу можливих патоморфологічних змін залози дисгормонального та неопластичного характеру. Метою дослідження було вивчення молекулярних особливостей паренхіми термінальних проток молочних залоз невагітної жінки репродуктивного віку. Дослідження виконано на аутопсійному матеріалі 192 мікророзрізів тканини молочних залоз 8 померлих від інфекційних захворювань жінок. Використані каріометрія з визначенням логарифму об’єму ядер паренхіматозних елементів структур термінальних проток; гістологічний, гістохімічний та імуногістохімічний методи дослідження. Морфологічно визначений гістогенетичний ряд епітеліальної вистелки паренхіми термінальних проток молочної залози; за імуногістохімічними маркерами проведено цитотипування епітеліальних елементів даних проток, а також визначені функції термінальних проток молочних залоз до настання вагітності і пологів жінки.
Гістологічний і морфометричний аспекти будови стінки аорти та її гемомікроциркуляторного русла на пізніх термінах експериментального цукрового діабету
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Цитовський, М. Н.; Логаш, М. В.; Савка, І. І.; Tsitovskyi, M. N.; Logash, M. V.; Savka, І. І.
За даними ВООЗ, хвороби серцево-судинної системи та цукровий діабет (ЦД) займають значну нішу в структурі захворювань з високою інвалідизацією, смертністю і являють собою важливу медико-соціальну проблему. Зазначимо, що 50-80% випадків смертності пацієнтів із ЦД асоційовано із серцево-судинними захворюваннями. Судинні ускладнення за умови ЦД отримали назву «діабетичних ангіопатій» та характеризуються генералізованим ураженням усіх ланок гемомікроциркуляторного русла, супроводжуються дегенеративними змінами артеріол і капілярів (мікроангіопатія), а також судин середнього і великого діаметра (макроангіопатія) [1, 2]. Тому метою нашого дослідження було визначення гістоструктурних особливостей і проведення морфометричного аналізу компонентів стінки аорти та її гемомікроциркуляторного русла через 6 і 8 тижнів перебігу стрептозотоциніндукованого ЦД. Матеріалом для гістологічного дослідження слугували зрізи стінки висхідного відділу, дуги аорти та низхідного відділів аорти 26 статевозрілих білих щурів-самців масою 100 – 160 г. Зафарбування препаратів проводили азаном за Гейденгайном, резорцин-фуксином Вейгерта з додаванням пікрофуксину за Ван-Гізоном, ядра – залізним гематоксиліном Вейгерта. Для проведення морфометричного дослідження зроблено серію фотографій стінки аорти з використанням мікроскопа Meiji MT4300 LED з об’єктивом х40, окуляр х10. Дослідження проводили з використанням програми ImageJ ver.1.48u із подальшою статистичною обробкою отриманих результатів із використанням програмного забезпечення RStudio v. 1.1.442. Через 8 тижнів перебігу експерименту визначено чітку залежність глибини деструктивних змін в стінці аорти та ланках її гемомікроциркуляторного русла від терміну експерименту.
Досвід використання цифрових технологій в освітньому процесі на кафедрі дитячої стоматології ІФНМУ
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Лісецька, І. С.; Шовкова, Н. І.; Ковалишин, А. Ю.; Хабчук, В. С.; Lisetska, I.; Shovkova, N.; Kovalishin, A.; Habchuk, V.
Використання цифрових технологій у всіх сферах життя, в тому числі в освіті – вимога сучасності та дозволяє реалізовувати нові можливості. Застосування цифрових технологій дає можливість налагодити дистанційне навчання, що є актуальним в наш час. ІФНМУ користується сайтом «Хмарні сервіси Office 365», до якого мають доступ усі викладачі та студенти ВУЗу, створене єдине цифрове середовище. Практичні заняття та лекції з дитячої терапевтичної стоматології під час карантину проводяться в форматі он-лайн конференції в програмі Microsoft Teams – центр для командної роботи в Office 365, який є більш спрощеним варіантом систем управління навчанням, проте дозволяє навчальній групі комунікувати та обмінюватися файлами. Програма зручна, тому що об’єднує все в спільному робочому середовищі, яке містить чат для обговорень, файлоо- бмінник та корпоративні програми. Студенти проходять по кожній темі заняття тестові завдання в системі, які були розміщені на pmk.ifnmu.edu.ua чи tests.if.ua. Результат тестування викладач конвертує в бали, відповідно критеріям оцінювання. Розгляд теоретичних питань організовано за допомогою відеозв`язку. Під-час он-лайн заняття викладач опитує тему, корегує відповідь, пояснює моменти, що були незрозумілі, використовуючи попередньо завантажені матеріали – презентації, відео, фото, рентгенограми та ортопантомограми, що допомагає засвоєнню матеріалу. Для майбутніх лікарів-стоматологів надзвичайно важливими є оволодіння практичними навичками, робота з реальними пацієнтами, відпрацювання мануальних та комунікативних навичок. Цифрові технології допомагають під час дистанційного навчання хоч частково забезпечити засвоєння практичного аспекту дисципліни за допомогою створення мультимедійних презентацій, яка складається із задач, до кожної задачі три-чотири запитання, клінічного кейсу, по можливості відео. Застосування цифрових технологій, особливо під час дистанційної освіти може і повинна зайняти своє місце в системі освіти, оскільки при грамотній її організації вона може забезпечити якісну освіту, що відповідає вимогам сучасного суспільства сьогодні.
Дослідження видового складу мікрофлори пародонтальних кишень у хворих із генералізованим пародонтитом на тлі метаболічного синдрому
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Глущенко, Т. А.; Hlushchenko, T. A.
У структурі стоматологічних захворювань хвороби пародонта займають одне з провідних місць і належать до найбільш актуальних проблем сучасної стоматології. Наявність супутньої соматичної патології, зокрема, серцево-судинних, ендокринологічних, аутоімунних захворювань є вагомим фактором, що визначає перебіг і прогноз захворювань тканин пародонта. Метаболічний синдром також є одним з гострих питань сучасної медицини, що пов’язано з його високою поширеністю в загальній популяції, внеском у розвиток та прогресування серцево-судинних захворювань. Кількість публікацій та науковий інтерес до метаболічного синдрому значно зріс за останній період, але, попри значну кількість публікацій з даної теми, мікробіом порожнини рота у хворих із патологією пародонта на тлі метаболічного синдрому вивчений недостатньо. Метою даного дослідження було вивчення видового складу мікрофлори пародонтальних кишень та частоти виділення окремих видів мікроорганізмів при загостреному перебігу генералізованого пародонтиту у хворих із метаболічним синдромом. Для вирішення поставленої мети було проведено мікробіологічне дослідження у 30 осіб, хворих на метаболічний синдром із генералізованим пародонтитом, що склали основну групу та 30 осіб, хворих на генералізований пародонтит без ендокринологічної патології, які сформували групу порівняння. Результати мікробіологічного дослідження вказують на патологічні зміни мікробіому порожнини рота у хворих із метаболічним синдромом з переважанням пародонтопатогенних мікроорганізмів. Можна припустити, що компоненти метаболічного синдрому ініціюють і підтримують мікробну інвазію і викликану нею запальну реакцію тканин пародонта. Простежується схожість патогенетичних механізмів метаболічного синдрому і захворювань пародонта, при яких розвиваються порушення всіх видів обміну речовин: білкового, ліпідного, мінерального, вуглеводного, що призводить до прогресуючої деструкції тканин ротової порожнини. Отримані дані дозволяють стверджувати про залежність між наявністю у хворого метаболічного синдрому і розвитком інтенсивного ураження тканин пародонта.
Дослідження протимікробної дії декасану хлоргексидину та йодоформу на стандартні штами мікроорганізмів
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Ананьєва, Майя Миколаївна; Чумак, Юлія Вікторівна; Лобань, Галина Андріївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Ананьева, Майя Николаевна; Чумак, Юлия Викторовна; Лобань, Галина Андреевна; Фаустова, Мария Алексеевна; Ananieva, M. M.; Chumak, Yu. V.; Loban, G. A.; Faustova, M. O.
Проблема лікування та профілактики інфекційно-запальних постекстракційних ускладнень в сучасній хірургічній стоматології залишаються відкритими, незважаючи на великі досягнення в даній галузі. У розвитку цих ускладнень виділяють багато етіологічних чинників, але останнім часом науковці приділяють велику увагу інфекційному, який пов’язують з мікрофлорою лунки зуба після його видалення. Враховуючи літературні джерела найбільш розповсюдженим постекстракційним ускладненням під час амбулаторного прийому у хірурга-стоматолога є альвеоліт, на долю якого припадає 1-35%. Для боротьби з таким етіологічним чинником, як інфекційний хірургі-стоматологи застосовують місцево антисептичні препарати широкого спектру дії такі як, Йодоформ і Хлоргексидин. В якості антисептичного препарату для місцевого застосування при лікуванні та профілактики інфекційно-запальних ускладнень порожнини рота все частіше стали застосовувати вітчизняний препарат Декасан, на основі декаметоксину. Як показали попередні дослідження даний антисептик спричиняє антимікробну дію стосовно грампозитивних та грамнегативних, аеробних та анаеробних бактерій. Враховуючи те, що цей антисептичний препарат має протимікробну дію, щодо різновидових мікроорганізмів, він викликає інтерес для подальших досліджень, як препарат, який може бути ефективним для лікування та профілактики інфекційно-запальних постекстракційних ускладнень в хірургічній стоматології. Хлоргексидин біглюконат є катіонним бігуанідом. Проникаючи у внутрішньоклітинні мембрани бактерій, перешкоджає споживанню кисню і призводить до загибелі бактеріальних клітин. Даний антисептик активно застосовують у стоматологічній практиці. Лікування альвеоліту під час амбулаторного прийому проводять за допомогою традиційного способу, а саме використовуючи йодоформну тампонаду постекстракційної лунки зуба у комплексі з іншими лікарськими препаратами. Йодоформ (трийодметан) — жовта кристалічна речовина з сильним характерним запахом, практично нерозчинна у воді. В стоматології цей препарат застосовують, як антисептик у вигляді порошку, або комбінованих паст. Мета: в дослідженні in vitro вивчити протимікробну активність Декасану, хлоргексидину і йодоформу стосовно музейних штамів мікроорганізмів. Матеріали та методи дослідження: В якості досліджуваних культур мікроорганізмів використовували музейні штами Staphylococcus aureus ATCC 25923, Staphylococcus epidermidis ATCC 14990, Enterococcus faecalis ATCC 29212, Esherichia coli ATCC 25922, Candida albicans ATCC 10231, отримані з ДУ « Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» (м.Київ). Протимікробну дію Декасану, хлоргексидину і йодоформу визначали кількісним методом серійних розведень в бульйоні та агарі згідно наказу №167 від 5.04.2007 року «Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». Висновки: Згідно отриманих даних Декасан і хлоргексидин мають високу бактеріостатичну та бактерицидну дію на досліджувані музейні штами мікрооргані- змів. Антисептики Декасан та хлоргексидин проявляють протимікробну дію в концентрації у тисячу разів нижчою порівняно з концентрацією йодоформа.
Експериментальне дослідження хімічного складу емалі зубів при проведенні професійного відбілювання з використанням перекису водню
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Дворник, Анна Валентинівна; Назаренко, Зоряна Юріївна; Ляшенко, Лілія Іванівна; Ткаченко, Ірина Михайлівна; Dvornyk, A. V.; Nazarenko, Z. Yu.; Lyashenko, L. I.; Tkachenko, I. M.
Відбілювання зубів – відновлення природного кольору зубів за допомогою аплікації хімічного агента, що окислює органічні пігменти твердих тканин зуба. Відбілювання зубів стало однією з найбільш часто запитуваних стоматологічних процедур серед населення. Громадськість вимагає біліших, більш досконалих посмішок, і у відповідь на це було зроблено багато варіантів відбілювання зубів. Для оцінки змін, що відбуваються в твердих тканинах зуба, зокрема в емалі, є необхідність дослідити хімічну структуру зубів та визначити кількість елементів в емалі для прогнозування процедури вибілювання та внесення коректив в після процедурний догляд пацієнтів за порожниною рота. Метою даного дослідження стало вивчення змін хімічного складу поверхні емалі зубів після проведення процедури професійної гігієни та використання перекису водню для вибілювання зубів в якості основного хімічного компоненту відбілювальної системи. При вивченні мікроелементного складу емалі досліджуваних зубів виставляли зони для мікроаналізу. Особливість полягала в тому, що зони для дослідження відрізнялися з правої та лівої сторін зуба, тому що ліва сторона в досліджуваних зубах була зоною контролю, а права сторона дозволяла нам провести і співставити зміну хімічної складової емалі у кожного зуба окремо, за рахунок порівняння показників між собою. В результаті проведеного експериментального дослідження стосовно зубів, яким було проведено процедуру професійного відбілювання зубів перекисом водню 35 %, встановлено, що відбувається зміна хімічного складу емалі досліджуваних зубів. Зміна показників істотно впливає на зміну клінічних показників і сила клінічних проявів буде залежати від особливостей функціональної та структурної резистентності емалі. Також, зміна кількості елементів, на нашу думку, можуть призвести до підвищення чутливості у реабілітаційному періоді під час відновлення хімічного складу емалі.
Залежність рівня алекситимії від компонентів психосоціальної адаптації у чоловіків, які зловживають психоактивними речовинами
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Бойко, Дмитро Іванович; Boiko, D. I.
Вступ. Рівні алекситимії та психосоціальної адаптації можуть впливати на лікування та реабілітацію пацієнтів, які зловживають психоактивними речовинами. Дослідження стану системи адаптації часто використовується для обстеження цих пацієнтів, не зважаючи на його складність та комплексність. Проте незрозуміло, які особливості психосоціальної адаптації можуть свідчити про зростання рівня алекситимії. Тому мета цього дослідження  дослідити їх взаємозв’язок для прогнозування рівня алекситимії у чоловіків, які зловживають психоактивними речовинами. Матеріали та методи. У дослідження було включено 28 чоловіків, які проходили лікування на етапі дезінтоксикаційної терапії. Нами було вивчено тяжкість алекситимії за російською версією Торонтської шкали алекситимії та особливості психосоціальної адаптації за К.Р. Роджерсом та Р.Ф. Даймондом. Для аналізу залежності між дисперсіями використовується множинну лінійну регресію з інформаційним критерієм Акаїке та методом поетапного виключення. Результати. Середній рівень алекситимії у пацієнтів становив 57,6±14,1 балів, що відповідає підвищеному рівню. Досліджені пацієнти мали «складність ідентифікації відчуттів» на рівні 18,9±6,6 балів, «складність опису відчуттів» 13,7±4,9 балів та «зовнішньо орієнтоване мислення» 25,04±5,4 балів. Середні рівні субшкал анкети психосоціальної адаптації не мають відмінностей від нормальних значень, однак інтегральні показники були підвищені. Після методу поетапного виключення змінних нами було сформовано мінімальний набір факторів, пов'язаних з вихідною змінною. Було виявлено два чинники, пов'язані з рівнем алекситимії: інтернальність та емоційний комфорт. Аналіз показує адекватність лінійної двофакторної моделі для прогнозування рівня алекситимії у чоловіків, які зловживають психоактивними речовинами, що базується на значеннях інтернальності та емоційного комфорту. Висновки. Нами встановлено, що підвищені рівні внутрішнього та емоційного комфорту у чоловіків, які зловживають психоактивними речовинами, можуть бути прогностичними факторами зростання рівня алекситимії.
Застосування антисептичних препаратів в комплексному лікуванні трофічних виразок нижніх кінцівок венозної етіології
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Нємченко, Іван Іванович; Ляховський, Віталій Іванович; Люлька, Олександр Миколайович; Лисенко, Руслан Борисович; Рябушко, Роман Миколайович; Краснов, Олег Георгійович; Сидоренко, Архип Володимирович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Кизименко, Олексій Олексійович; Niemtchenko, І. І.; Liakhovskyi, V. І.; Liulka, O. N.; Lysenko, R. B.; Riabushko, R. M.; Krasnov, O. G.; Horodova-Andryeyeva, T. V.; Sydorenko, A. V.; Kyzymenko, O. O.
За останні десятиліття, незважаючи на розвиток і досягнення сучасної медицини, відмічається тенденція до збільшення хворих з трофічними виразками. Так, в усьому світі від 600 тисяч до 2 мільйонів людей страждають на хронічні трофічні виразки. Найбільш частою причиною виникнення трофічних виразок нижніх кінцівок є венозна патологія. Враховуючи значну розповсюдженість трофічних виразок, які представляють загрозу багатьом аспектам якості життєдіяльності пацієнтів, тривалий перебіг, недостатню ефективність існуючих консервативних методів лікування, відсутність тенденції до зниження захворюваності, довготривале лікування, яке у більшості пацієнтів триває 2 – 3 місяці, а у деяких хворих трофічні виразки не загоюються роками, схильність до частих рецидивів, які сягають 60 – 70 %, значні економічні збитки в результаті стійкої втрати працездатності та інвалідизації пацієнтів, яка у хворих з трофічними виразками нижніх кінцівок коливається в межах від 10 до 67%, а також значні витрати на велику кількість медикаментозних препаратів, робить проблему лікування трофічних виразок не тільки медичною, а й соціально – економічною. Тому пошук нових методів місцевого лікування, які дали б змогу покращити результати лікування трофічних виразок венозної етіології, залишається однією із важливих і актуальних проблем сучасної медицини. У статті наведені результати клінічного обстеження і лікування 47 хворих з трофічними виразками венозної етіології, які знаходились на лікуванні в хірургічному відділенні №1 2-ї міської клінічної лікарні м. Полтави, в комплексному лікуванні яких місцево застосовували антисептичні препарати. Досліджувались показники клінічного перебігу ранового процесу та мікробіологічного забруднення ран. За результатами клініко-лабораторних досліджень встановлено, що місцеве застосування антисептичних препаратів під час комплексного лікування хворих з трофічними виразками нижніх кінцівок венозної етіології прискорює загоєння трофічних виразок, і тим самим дає можливість суттєво скоротити термін лікування і перебування хворих в стаціонарі.
Зв’язок варіантів гена RFC (RS1051266) з особливостями клінічного перебігу тяжких внутрішньошлуночкових крововиливів у передчасно народжених дітей
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Россоха, Зоя Іванівна; Фіщук, Лілія Євгенівна; Похилько, Валерій Іванович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Горовенко, Наталія Григорівна; Rossokha, Z. I.; Fishchuk, L. Ye.; Pokhylko, V. I.; Cherniavska, Yu. I.; Gorovenko, N. G.
Фізіологічна функція гена RFC полягає у забезпеченні процесів внутрішньоклітинного транспорту фолієвої кислоти, що надзвичайно важливо не тільки для процесів розмноження, але і для ембріонального розвитку майбутньої дитини. Метою нашої роботи стало дослідження зв’язку варіантів гена RFC (rs1051266) з особливостями неонатального перебігу у передчасно народжених дітей з тяжкими внутрішньошлуночковими крововиливами. Матеріали і методи. До дослідження було залучено 24 передчасно народжені дитини з тяжкими внутрішньошлуночковими крововиливами, які отримували стандартне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження. Визначення варіантів гена RFC проводили із використанням методу полімеразної ланцюгової реакції поліморфізму довжини рестрикцій них фрагментів. Результати. У групі дослідження було визначено наступні частоти генотипів за варіантом G80A гена RFC: GG – 8 (33,3%), GA – 9 (37,5%) та AA – 7 (29,2%). У дітей з внутрішньошлуночковими крововиливами, що мали А алель гена RFC був підвищеним ризик розвитку артеріальної гіпертензії і була вищою середня концентрація іонізованого кальцію. Передчасно народжені діти з А алелем частіше потребували кисневої терапії з максимальною концентрацією кисню, а за наявності цього алелю в гомозиготному стані (АА генотип) потребували nCPAP та неінвазивної штучної вентиляції легень. Висновки. Отримані результати підтверджують гіпотезу про вплив варіантів гена RFC на тяжкий перебіг неонатального періоду у передчасно народжених дітей з внутрішньошлуночковими крововиливами. Однак для остаточного підтвердження необхідні подальші багатогранні дослідження в цій галузі.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 21, вип. 3 (75) за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування