Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2020

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/12487

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 191

Age-related changes of glycolytic activity and antioxidant capacity in the blood of alloxan diabetic rats
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Kushnir, O. Yu.; Yaremii, I. M.; Кушнір, О. Ю.; Яремій, І. М.; Кушнир, А. Ю.; Яремий, И. М.
The increasing incidence of type 1 diabetes coupled with advances in treatment of type 1 diabetes has resulted in an unprecedented number of older adults living with and controllable type 1 diabetes. The objective of this experimental study was to assess the impact of aging on the level of basal glycaemia and activities of glucose-6-phosphate dehydrogenase [EC1.1.1.49], pyruvate kinase [EC 2.7.1.40] and glutathione reductase [EC1.6.4.2] in erythrocytes of alloxan-diabetic rats. Methods: We used 100 male Wistar rats, divided into two age groups: I group included- 2-month (adult) animals, and II group was made up of 4-month (old) animals. Diabetes was modelled by injecting the rats with 5% solution of alloxan monohydrate intraperitoneally in a dose of 170 mg/kg. Blood was taken from the tail vein to evaluate the basal glycaemia on 5-th and 47-th day after the alloxan injection. Rats were sacrificed on the 47-th day of the experiment in accordance with the regulations on ethical treatment of vertebrates. The assessment of the activity of the enzymes was carried out by standard methods. Statistical analysis was performed by using Statistica 10 StatSoft Inc. Results. The level of basal glycaemia on the fifth day of the experiment in the animals of both groups went up on average by 115% from baseline values. We founded that on 47-th day this index was higher in group of old rats by 20% than in adult rats. Pyruvate kinase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 35% and 50% respectively compared with the control. Glucose-6-phosphate dehydrogenase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 27% and 45% respectively compared with the control on 47-th day. The changes may be considered as the result of age-related disorders of glucose metabolism due to disturbances in free radical mechanisms. Glutathione reductase activity in erythrocytes of adult and old animals with diabetes decreased by 29% and 35% respectively compared with the control on 47-th day. Conclusion. We have determined when getting aged, the alloxan-diabetic rats demonstrate changes in the sensitivity of pyruvate kinase, glucose-6-phosphate dehydrogenase and glutathione reductase activities in erythrocytes resulted from the effect of diabetes mellitus factors (hyperglycaemia). We can suggest that glycaemic control is key purpose for older patients with type 1 diabetes in order to prevent of complication, which can be aggravated with age.
Anatomical basis of biomechanical properties of super ficialtissues of the anterior abdominal wall
(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12) Drabovskiy, V. S.; Kerbazh, N. R.; Akeyshi, A. K.; Rybalka, Ya. V.; Драбовський, Віталій Сергійович; Кербаж, Нізар Ріда; Акєйші, Айюб Камал; Рибалка, Ярослав Володимирович; Драбовский, В. С.; Кербаж, Низар Рида; Акейши, Айюб Камал; Рыбалка, Ярослав Владимирович; Драбовський, Виталий Сергеевич
Biomechanics is a science that studies the mechanical properties of tissues, individual organs and systems and the body as a whole. The unique mechanical properties of the skin provide the function of support and protection of internal organs through the skin mobility and elasticity. This feature of the skin is determined by its microstructural organization and arrangement of connective tissue fibres. The mechanical properties of the skin are mainly determined by the collagen-rich dermis. The mechanics of the dermis, in turn, depends on the structure, density and direction of collagen fibres. Each biological tissue is able to acquire deformation properties i.e. stretching or contraction. At each stage of deformation in the tissues of different topographic and anatomical areas there are changes in histoarchitectonics (within the plastic characteristics, and outside these parameters). Different structural interactions are expressed by different mechanical factors, which are adequate to the magnitude and direction of tensile forces (deformation vectors), form the typical features of the connective tissue matrix of abdominal wall tissues. Normalization of the direction of tissue stress vectors, uniform distribution of the direction and force of deformation prevent microstructural rearrangement of the surface tissues of the abdominal wall. Dynamic changes in the histological structure and biomechanical behaviour of the skin are closely related to the aging process, hormonal background, mechanical factors: physiological stretching of the skin during rapid growth in adolescence, pregnancy, overweight (or rapid weight loss), under the influence of physical load and wound healing. All these factors lead to connective tissue remodelling. Thus, the skin has a complex three-dimensional morphological structure; it is subjected to prolonged exposure to internal and external factors that determines its mechanical properties.
Comparative analysis of cd 44 expression in polyps and adenocarcinoma of distal colon
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Shyshkin, M. A.; Шишкін, М. А.; Шишкин, М. А.
Introduction. CD44 is one of the most used markers of cancer stem cells in colorectal cancer. Even though, the questions of its diagnostic and prognostic value remain open. The aim of the study was to compare CD44 immunohistochemical expression levels in polyps and adenocarcinoma of the distal colon. Materials and methods. Histopathological and immunohistochemical studies of biopsies from 40 patients and surgical material of colorectal adenocarcinoma from 30 patients were carried out. Results. It was figured out that distal colonic polyps are characterized by membranous CD44 expression with the medians of relative areas of CD44+ cells equal to 60,24 (50,22; 70,22) % stromal cells and 15,67 (12,47; 19,47) % epitheliocytes. Colorectal adenocarcinoma is characterized by membranous-cytoplasmic CD44 expression with the medians of relative areas of CD44+ cells equal to 61,26 (42,58 ; 79,15) % stromal cells and 30,60 (24,56 ; 36,45 ) % cancer cells. Comparative analysis of the data obtained for the pTNM stages of colorectal adenocarcinoma revealed some significant differences. The median of CD44+ stromal cells area on the I stage equals to 31,41 (19,87 ; 42,15) % vs. the median of CD44+ stromal cells area on the II stage equals to 48,26 (35,44 ; 61,45) % , р ˂ 0,05; the median of CD44+ stromal cells area on the II stage vs. the median of CD44+ stromal cells area on the III stage equals to 78,36 (61,13 ; 80,06) % , р ˂ 0,05. The median of CD44+ cancer cells area on the III stage equals to 30,35 (21,19 ; 35,47) % vs. the median of CD44+ cancer cells area on the IV stage equals to 31,25 (30,22 ; 41,19) % , р ˂ 0,05. Moreover, it was revealed that the median of CD44+ epitheliocytes area in polyps two-fold smaller than the median of CD44+ cancer cells area in colorectal adenocarcinoma: 15,67 (12,47 ; 19,47) % vs. 30,60 (24,56 ; 36,45 ) % , р ˂ 0,05. Conclusions. Distal colonic polyps are characterized by membranous CD44 expression with the median of CD44+ epitheliocytes area that is two-fold smaller than the median of CD44+ cancer cells area. Colorectal adenocarcinoma is characterized by membranous-cytoplasmic CD44 expression with the median of CD44+ stromal cells area that significantly increases during the tumor progression from I to III stages and with the median of CD44+ cancer cells area that significantly go up during the tumor progression from III to IV stages.
In vitro антирадикальна активність безклітинних екстрактів bifidobacterium bifidum та lactobacillus reuteri
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Книш, О. В.; Нікітченко, Ю. В.; Knysh, O. V.; Nikitchenko, Yu. V.
Пробіотичні мікроорганізми здатні виявляти антиоксидантну активність. Більшість корисних ефектів пробіотиків зумовлені дією їх дериватів (структурних компонентів та метаболітів). Метою роботи було дослідити антирадикальну активність безклітинних екстрактів, що містять деривати бактерій пробіотичних штамів Bifidobacterium bifidum 1 та Lactobacillus reuteri DSM 17938, за здатністю поглинати гідроксильні радикали в модельній системі їх генерації. Безклітинні екстракти отримували з дезінтегратів та культур пробіотичних бактерій, що культивувалися у дезінтегратах власних клітин. Препаратом порівняння було обрано метабіотик HYLAK FORTE. Безклітинні екстракти L. reuteri за вмісту в інкубаційному середовищі 20% об. забезпечували поглинання гідроксильних радикалів на рівні 75 – 90 %, а екстракти B. bifidum – на рівні 50 – 60 %. Метабіотик такий же рівень поглинання гідроксильних радикалів забезпечував за нижчого у 1,5 – 2,5 рази вмісту у середовищі інкубації. Більш виражену антирадикальну активність виявили екстракти з дезінтегратів, ніж екстракти з культур пробіотиків. Для екстрактів і метабіотика визначено концентрації 50 % поглинання гідроксильних радикалів (ІК50) з розрахунку на масу сухого залишку. За цим показником найбільш ефективним виявився екстракт з дезінтеграту L. reuteri (ІК50 = 1,57 мг/мл). Решта досліджених дериват-вмісних продуктів розташувалися в порядку зменшення антирадикальної активності наступним чином: екстракт з дезінтеграту B. bifidum (ІК50 = 1,64 мг/мл) >екстракт з культури B. bifidum (ІК50 = 1,75 мг/мл) > екстракт з дезінтеграту L. reuteri (ІК50 = 1,86 мг/мл) > HYLAK FORTE (ІК50 = 11,03 мг/мл). Отже, всім дослідним екстрактам притаманна антирадикальна активність по відношенню до найбільш реакційно здатного гідроксильного радикалу. Отримані результати спонукають до подальшого вивчення антиоксидантних властивостей безклітинних екстрактів L. reuteri та B. bifidum з метою з’ясування механізмів їх біологічної активності та обґрунтування доцільності їх терапевтичного застосування.
Morphofunctional state of hepatocytes under the exposure to sodium fluoride
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Kolisnyk, I. L.; Bagmut, I. Yu.; Колісник, І. Л.; Багмут, І. Ю.; Колесник, И. Л.; Багмут, И. Ю.
The article provides the data on the morphofunctional state of hepatocytes in the liver of white rats under the subtoxic action of sodium fluoride. Mature rats of the Wistar population (N = 17), weighing 180-210 g, were intragastrically injected with aqueous solutions of sodium fluoride in a dose of 1/10 LD50 at the ratio of 20 mg / kg of animal body weight daily. The subacute experiment lasted 60 days. Studying hepatocytes in the rat liver and assessing their morphological rearrangement at the subcellular level of organization was carried out by electron microscopy. The study of ultrastructural organization of the liver under the influence of sodium fluoride revealed changes in the submicroscopic architecture characteristic of the development of dystrophic processes. Prolonged intoxication with sodium fluoride caused a number of changes in the liver ultrastructurer, manifested by the development of intracellular edema in hepatocytes, swelling of mitochondria, changes in the density of their matrix, partial reduction and loss of cristae, vacuolization and expansion of the cisterns of the granular endoplasmic reticulum, an increase in the number of primary lysosomes, redistribution chromatin of the nucleus and a decrease in the number of ribosomes and glycogen granules. These changes indicate a disruption of bioenergetics of hepatocytes associated with the mitochondrial apparatus and the development of hypoxic processes, which lead to a decrease in the activity of redox reactions occurring at the level of intracellular membranes and organelles.
Psychological nature and structure of motivation
(2020) Pryima, L. Yu.; Sherstiuk, N. O.; Kolomiiets, B. S.; Прийма, Лада Юріївна; Шерстюк, Наталія Олександрівна; Коломієць, Богдан Сергійович; Прийма, Лада Юрьевна; Шерстюк, Наталия Александровна; Коломиец, Богдан Сергеевич
Цель данного исследования ̶ теоретическое обоснование и построение интегративной модели мотивации как системного образования, обеспечивающего достижение различных типов результатов человеческой деятельности. С этой целью были использованы следующие методы: индукции и дедукции, анализ научной литературы, а также компаративный анализ. Раскрыты понятия «мотива», «потребности» и «мотивации». Детально проанализировано, чем эти понятия похожи и чем отличаются, и определены точки их соприкосновения. Выделены осознанные и неосознанные мотивы и обоснована правомерность такого разграничения. Рассматривается различие между внешней и внутренней мотивацией и обоснованно особую эффективность последней. Проанализирована структура мотивационной системы человека со всеми ее составляющими (интересами, потребностями, ценностями, целями, установками, убеждениями, стереотипами и т.д.). Авторы выделили базис мотивационной сферы, который определяет направленность личности, и ее периферийную часть. Проведен сравни- тельный анализ теорий мотивации, которые объясняют структуру и содержание потребностей, их взаимосвязь с человеческой мотивацией к деятельности. Выяснено, что парадигма ERG К. Альдерфера соотносится с парадигмой иерархии потребностей А. Маслоу по основным группам потребностей. Однако в основном теории мотивации пользуются различным критериям выделения потребностей, что вызывает сложности при их сравнении. Например, парадигма приобретенных по- требностей Д. Мак-Клелланда основывается на выявлении потребностей властвования и соучастия, тогда как модель Портера-Лаулера основана на анализе концепций ожиданий и справедливости в мотивационной системе индивида. Однако мнение всех авторов совпадает в одном: мотивация является сложным системным интегративным психологическим образованием, которое побуждает человека к выполнению различных видов деятельности. Несмотря на различные трактовки понятия «мотив» и «мотивация», разные критерии выделения потребностей и интерпретации их влияния на мотивацию, мотивационная сфера человека является целостной структурой, производящей соответствующее влияние на поведение человека.
Structure and mechanogenesis of long bone fractures in lower extremities due to fall
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Sokol, V. K.; Сокол, В. К.
Background. The study of the structure and mechanogenesis of falls is necessary to elucidate causal relationships in criminal catatrauma. Purpose of the study was to analyze the structure of mechanical injury resulting in fractures of the long bones of the lower extremities, and the mechanisms of their formation in victims as a result of a fall, according to the primary forensic examination. Material and methods. The study was carried out based on 130 reports of primary forensic examinations of victims with fractures of the femur and / or shin bones due to mechanical injury for the period February – June 2018. All victims were divided into 4 groups: group 1 included individuals sustaining mechanical injury; group 2 involved individuals sustaining injuries in car accidents; group 3 included patients with traumas from the fall, and group 4 included individuals with gunshot fractures. The methodology of the study was based on applying retrospective analysis, descriptive statistics. Results. In cases of catatrauma, the proportion of fractures of the lower extremities makes up 52%, while the proportions of fractures of the upper limbs, ribs and pelvic bones constitute 16% each; in case of car accident the fractures of low legs make up 82.1%, while the fractures of the upper limbs, ribs and pelvic bones constitute 7.8%; 2.4% and 7.7% each, respectively. There are two types of catatrauma included found out in this study: 1) household falls from the own body height (n = 4), and 2) falls from the height not exceeding 3 m (n = 9). The catatrauma mechanisms included the following: 1) active free uncoordinated fall from the own body height with the phase of primary collision with some isolated primary direct injuries; 2) passive free direct predominantly uncoordinated fall from a height of up to 3 m resulting in multiple combined injuries in the phase of primary collision (n = 4), and in the phases of primary and secondary collision of the body (n = 3). Conclusions. In the structure of mechanical injuries of the long bones in the lower extremities according to the initial forensic medical examination, falls from various heights rank the second position among the most frequent criminal injury (10%) after road traffic injuries (89,2%). Falls from own body height and from the height of up to 3 m were free, straight, and mostly uncoordinated, resulted in mainly primary direct injuries as the fractures of the long bones of the upper and lower limbs, ribs, pelvis, brain concussion, chest bruises and abdominal traumas.
Subtoxic effects of sodium fluoride on the ultrastructure of pituitary gland in rats
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Kolisnyk, I. L.; Колісник, І. Л.; Колесник, И. Л.
The study aimed at investigating the morphofunctional state of the pituitary gland in white rats under the subtoxic exposure to sodium fluoride. Mature male rats (N = 17), weighing 130-150 g, were intragastrically administered with aqueous solutions of sodium fluoride in a dose of 1/10 LD50 ranged from 20 mg / kg of body weight. The duration of the subacute experiment was 60 days. To assess the morphological rearrangement at the subcellular level of organization of the pituitary gland, electron microscopy was performed. The microscopic study revealed changes in the submicroscopic architecture resulted from dystrophic processes caused by the subtoxic exposure to sodium fluoride. Prolonged sodium fluoride intoxication led to a number of changes in the ultrastructure of the pituitary gland, manifested by the development of intracellular oedema, swelling of mitochondria, changes in the density of their matrix, partial reduction and loss of cristae, vacuolization and expansion of the cisterns of the granular endoplasmic reticulum, an increase in the number of primary lysosomes, in the redistribution of chromatin nucleus and a decrease in the number of ribosomes and glycogen granules. Hemocapillaries showed oedema of endothelial cells, uneven thickening of the basement membrane, vasodilatation with the development of stasis and sludge of erythrocytes. As in the vessels of the hypothalamus, the presence of fibrin and a significant number of platelets has been found. These changes indicate a disruption of bioenergetics associated with the mitochondrial apparatus and the development of hypoxic processes, which lead to a decrease in the activity of redox reactions occurring at the level of intracellular membranes and organelles.
Адаптація сучасних інформаційно-освітніх технологій до викладання фізколоїдної хімії
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Зозулинець, Д. М.; Чернега, Г. В.; Самелюк, Ю. Г.; Пряхін, О. Р.; Каплаушено, А. Г.; Zozulinets, D. N.; Chernega, G. V.; Samelyuk, Yu. G.; Pryakhin, O. R.; Kaplausheno, A. G.
Адаптація сучасних інформаційно-освітніх технологій до навчального процесу у вищій школі - це характерна особливість педагогічної науки і її найважливіша складова. Інтерактивні комп'ютерні моделі і інноваційні технології в даний час широко використовуються в навчально-пізнавальній діяльності студентів практично на всіх кафедрах університету. В даний час зростає роль медійноінформаційного середовища, особливо мережі Інтернет. Позитивним тут є постійний доступ до повної, сучасної інформації в електронному вигляді, можливість її зберігання, неодноразовості використання. Однак, є і негативна сторона питання. У великому потоці багатогранної інформації студенту важко орієнтуватися. Особливо студенти першого та другого курсів при підготовці до практичних занять не можуть виділяти головне, не можуть визначити обсяг досліджуваного матеріалу за навчальною програмою. Мета. Проаналізувати шляхи адаптації студентів до медійноінформаційних технологій при вивченні предмета. Матеріали та методи дослідження. Аналіз матеріалів методичних конференцій, довідкової літератури, досвіду роботи кафедри за останній період, методичної роботи кафедри.
Адгезивні властивості бактерій за впливу безклітинних екстрактів bifidobacterium bifidum 1 та lactobacillus reuteri DSM 17938
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Книш, О. В.; Колпак, С. А.; Погоріла, Марина Сергіївна; Бабич, Є. М.; Knysh, O. V.; Kolpak, S. A.; Pogorila, M. S.; Babych, Ye. M.
Підвищення адгезивного потенціалу пробіотичних бактерій з одного боку та ослаблення адгезивної здатності патобіонтів з іншого – патогенетично обгрунтований підхід до боротьби з інфекційними захворюваннями та дисбіозами кишечника. Останнім часом постбіотичні продукти вважають одними з найбільш перспективних засобів впливу на мікробіоту кишечника. Метою роботи було дослідити вплив безклітинних екстрактів, що містять деривати Bifidobacterium bifidum 1 та Lactobacillus reuteri DSM 17938, на адгезивні властивості пробіотичних (L. reuteri DSM 17938 і В. bifidum 1) та умовно-патогенних бактерій (Staphylococcus aureus ATCC 25923 і Escherichia coli AТСС 25922). Досліджено чотири безклітинних екстракта: L − з дезінтеграту L. reuteri; ML − з культури L. reuteri, що культивувалася у власному дезінтеграті; B − з дезінтеграту В. bifidum; MB − з культури B. bifidum, що культивувалася у власному дезінтеграті. Дослідження адгезивних властивостей мікроорганізмів за впливу екстрактів проводили за методом Бріліс. Встановлено, що екстракти ML, MB та B здатні значно підвищувати адгезивний потенціал B. bifidum та L. reuteri. За їх впливу індекс адгезії мікроорганізмів, розрахований для біфідобактерій, збільшувався на 41,1 % (ML), 41,5 % (MB) та 50,6 % (В), а розрахований для лактобактерій збільшувався на 30,77 % (ML), 44,45 % (MВ) та 44,97 % (В). Обидві дослідні пробіотичні бактерії із категорії «середньоадгезивних» переходили в категорію «високоадгезивних» з індексом адгезії мікроорганізмів > 4,0. Лактобактерії «високоадгезивними» ставали також за впливу екстракту L, при цьому індекс адгезії мікроорганізмів підвищувався на 37,9 %. Серед досліджених лише екстракт L спричиняв достовірне підвищення індексу адгезії тест-культури S. aureus. Решта екстрактів викликали незначні зміни адгезивного потенціалу тест-культур. За їх впливу спостерігалася тенденція до підвищення або зниження адгезивної здатності бактерій. Екстракт MB спричиняв перехід тест-культури S. aureus з категорії «високоадгезивних» в категорію «середньоадгезивних», а тест-культури E. coli – з категорії «середньоадгезивних» в категорію «низькоадгезивних». Отримані дані будуть враховані при розробці нових метабіотиків на основі дериватів пробіотичних штамів B. bifidum 1 та L. reuteri DSM 17938.
Активність в крові ферментів антиоксидантного захисту як маркер нефропротекторної дії натрієвої солі полі-(2,5-дигідроксифенілен)-4-тіосульфокислоти
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Єрмоленко, Т. І.; Шаповал, О. М.; Кривошапка, О. В.; Iermolenko, T. I.; Shapoval, O. M.; Krivoshapkа, A. V.
В статті наведено визначення активності в крові ферментів каталази та супероксиддисмутази як маркерів нефропротекторної дії препарату натрієвої солі полі-(2,5-дигідроксифенілен)-4- тіосульфокислоти в умовах етиленгликолевого й гліцеролового гострого пошкодження нирок та гентаміцинової нефропатії. В дослідженні використовували 96 білих статевозрілих безпородних не- лінійних щурів масою 180-200 г. Моделі патології нирок у щурів відтворювали згідно з методичними рекомендаціями МОЗ України. Визначення активності в крові супероксиддисмутази та каталази ви- значали спектрофотометрично стандартними методами. Встановлено, що в патогенезі етиленг- ликолевого й гліцеролового гострого пошкодження нирок та гентаміцинової нефропатії грає значну роль оксидативний стрес, про який свідчать достовірні зміни в системі антиоксидантного захисту – пригнічення активності ключових ферментів супероксиддисмутази та каталази. Встановлено, що в умовах гострого пошкодження дослідний препарат натрієва сіль полі-(2,5-дігідроксіфені-лен)-4- тіосульфокислоти краще за рослинний лікарський засіб хофітол з нефропротекторною дією та на рівні антигіпоксанта мексидола й антиоксиданта тіотриазоліна сприяв активації роботи фермен- тів антиоксидантного захисту супероксиддисмутази та каталази. Отже, супероксиддисмутаза та каталаза можуть слугувати маркерами нефропротекторної дії препарату натрієва сіль полі-(2,5- дігідроксіфені-лен)-4-тіосульфокислоти. Також, наведене вище свідчить, що натрієва сіль полі-(2,5- дігідроксіфені-лен)-4-тіосульфо кислоти проявляючи антигіпоксантні, антиоксидантні, цитопроте- кторні властивості є перспективним для лікування захворювань нирок.
Аналіз взаємозв’язку стрес-фактору із функціональним станом серцево-судинної системи підлітків
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Шапошник, Ольга Анатоліївна; Соколенко, Валентина Миколаївна; Копітько, Назар Станіславович; Шевченко, Тетяна Іванівна; Кудря, Ірина Павлівна; Шапошник, Ольга Анатольевна; Соколенко, Валентина Николаевна; Копитько, Назар Станиславович; Шевченко, Татьяна Ивановна; Кудря, Ирина Павловна; Shaposhnyk, O. A.; Sokolenko, V. M.; Kopyt’ko, N. S.; Shevchenko, T. I.; Kudrya, I. P.
Комплекс факторів впливає на працездатність школярів, основними з яких є психоемоційний стрес і систематичні фізичні навантаження, що вимагає від організму постійного напруження регуляторних систем спрямованого на мобілізацію функціональних резервів організму. Аналіз артеріального тиску дозволяє оцінити кількісні та якісні зміни в рівнях регуляції серцево-судинної системи. Поєднання Струп-тесту з дослідженням серцево-судинної системи дає можливість оцінити не тільки показники уваги і когнітивної функції, але і фази стресових реакцій регуляторних систем організму. Метою дослідження було вивчення аналіз взаємозв’язку стрес фактору із функціональним станом серцево-судинної системи підлітків. В умовах стрес-фактору (тест Струпа) кровоносна система учнів активізується, показники серцево-судинної системи змінюються по-різному серед хлопчиків та дівчаток. У стані спокою найнижчі показники роботи кровоносної системи мають дівчатка. Перед тестом показники роботи серця змінюються в хлопчиків та дівчаток по-різному. В ході виконання роботи нами визначено пряму залежність між частотою серцевих скорочень, артеріальним тиском до і після психоемоційного навантаження, що свідчить про переважання активності симпатоадреналової системи, артеріальна гіпертензія обумовлюється фізіологічними та соціальними факторами. Профілактика артеріальної гіпертензії в умовах сучасних стандартів школярів потребує оптимізації навчально-виховного процесу, особливо фізичного виховання.
Аналіз ефективності застосування збагаченої тромбоцитами плазми та бетаметазону у хворих із гніздовою алопецією
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Альджабалі, М. А.; Куц, Л. В.; Альджабали, М. А.; Куц, Л. В.; Aljabali, M. A.; Kuts, L. V.
В епоху доказової медицини підтвердження захворювання за допомогою різних інструментальних методів дослідження, є важливим завданням. Це дозволяє скорочувати кількість діагностичних помилок і призначати в кожному випадку належне лікування, яке відповідає сучасним поглядам на проблему гніздової алопеції. Крім того, динамічне спостереження, реєстрація даних та їх статистична обробка дає перспективу на отримання методів лікування на доказовому рівні. Актуальним є ви- вчення ефективності різних методів лікування з реєстрацією результатів та статистичною обробкою отриманих даних. Метою нашого дослідження було порівняти ефективність застосування монотерапії ін’єкціями бетаметазону, плазми збагаченої тромбоцитами та їх комбінації. Для дослідження були задіяні 104 хворих на гніздову алопецію середнім віком (35,7 ± 8,9) років. Усі пацієнти були розподілені рандомізованим чином на три групи. І група отримувала внутрішньошкірні ін’єкції бетаметазону загальним курсом 4 сеанси 1 раз на місяць. ІІ групу пацієнтів лікували ін’єкціями плазмою збагаченою тромбоцитами 1 раз в 2 тижні протягом 16 тижнів. ІІІ група отримувала 4 сеанси бетаметазону, які чергувалися з 4 сеансами лікування плазмою збагаченою тромбоцитами з інтервалом у 2 тижні. Спостереження за пацієнтами проводили до лікування та через 3, 6 та 17 місяців. У роботі враховували вік, стать, звичку курити, наявність алопеції у родичів, тривалість, форму та стадію захворювання, індекс тяжкості алопеції та відростання волосся, наявність «жовтих та чорних точок», псевдовелусного, «конічного» та термінального волосся. Статистичне опрацювання даних проводили за допомогою пакету програм SPSS 22.0. Одержані результати показали, що комбінована терапія дозволяє отримати кращий результат, особливо на віддалених термінах спостереження.
Аналіз результатів складання ліцензійного інтегрованого іспиту КРОК в Українській медичній стоматологічній академії студентами медичного факультету №1
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Луценко, Руслан Володимирович; Рябушко, Микола Миколайович; Сидоренко, Антоніна Григорівна; Чечотіна, Світлана Юріївна; Луценко, Ольга Анатоліївна; Луценко, Руслан Владимирович; Рябушко, Николай Николаевич; Сидоренко, Антонина Григорьевна; Чечотина, Светлана Юрьевна; Луценко, Ольга Анатольевна; Lutsenko, R. V.; Riabushko, M. M.; Sydorenko, A. H.; Chechotina, S. Yu.; Lutsenko, O. A.
Першочерговим завданням Української медичної стоматологічної академії є інтеграція до європейської освітньої системи. Цей процес можливий лише за умов стратегічного реформування та покращення підготовки майбутніх лікарів, підвищення якості викладання та навчання. Мета роботи – проаналізувати результати складання ЗНО та ліцензованих інтегрованих іспитів «Крок 1. Загальна лікарська підготовка» і «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» у студентів медичного факультету №1 Української медичної стоматологічної академії, що були зараховані студентами в навчальний заклад у 2013 році. Встановлено, що студенти, які мали низький % за результатами складання «Крок 1» вірогідно гірше склали ЗНО з української мови, біології та предмету на вибір (хімія/фізика). Недостатні знання, які показали студенти з цих предметів можуть призвести до труднощів при складанні «Крок 2. Загальна лікарська підготовка». Більший відсоток при складанні субтестів «Крок 1» у студентів з низьким рівнем при складанні «Крок 2» може свідчити, що недостатній рівень знань при складанні ліцензійних іспитів показують різні студенти. Студенти, які мали низькі результати при складанні «Крок 1», склали субтести терапію на 13,4% гірше (р<0,001) порівняно з результатами на всьому курсі. Ці студенти склали хірургію та педіатрію всередньому на 17,7% (р<0,001) нижче порівняно з усіма студентами. Ця категорія студентів характеризувалась вірогідно нижчими результатами складання субтестів акушерство та гінекологія і гігієна. Встановлено, що студенти які мали низькі результати при складанні ЗНО є у групі ризику, щодо можливо не успішного складання ліцензійних інтегрованих іспитів «Крок» у вузі. Тому після вступу до навчального закладу необхідно виділяти групу студентів з нижчими показниками за результатами складання ЗНО і додатково поетапно працювати з ними на окремих кафедрах.
Антибактеріальна та протигрибкова активність антисептичного препарату Цидипол
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Лобань, Галина Андріївна; Кравченко, Володимир Григорович; Ананьєва, Майя Миколаївна; Кравченко, Олексій Володимирович; Фаустова, Марія Олексіївна; Лобань, Галина Андреевна; Ананьева, Майя Николаевна; Кравченко, Владимир Григорьевич; Кравченко, Алексей Владимирович; Фаустова, Мария Алексеевна; Loban, G. A. ; Kravchenko, V. G.; Ananyeva, M. M.; Kravchenko, A. V.; Faustova, M. O.
Ріст резистентності патогенної мікрофлори до антибіотичних засобів у світі перетворюється на одну із серйозних проблем медико-біологічної науки. Тому, важливого значення набуває подальша розробка і застосування у різних галузях медицини протимікробних препаратів. На сьогодні в нашій країні відома низка антисептичних препаратів у різних галузях клінічної медицини (октенісепт, елюдрил, триклозан, мірамістин, хлоргексидин біглюконат–син.гексинон,гибіскраб,гібітсан, елюгель, фервекс- і інші). В 1985 р в УМСА на кафедрі шкірно-венеричних хвороб був створений антисептичний лікарський препарат в якості противенеричного засобу. Назва «Цидипол», запропонована автором засобу проф. Кравченком В.Г., була затверджена Номенклатурною комісією Фармакологічного комітету МОЗ СРСР. Лікарський засіб як винахід було зареєстровано в Міжнародному Патентному центрі (Женева, Швейцарія), отримано патенти на винахід в Україні, США і Російській федерації. У Сполучених Штатах Америки препарат було зареєстровано в якості засобу індивідуальної профілактики венеричних захворювань і лікування урогенітального трихомоніазу у жінок. Зважаючи на те, що для антисептичних препаратів є дуже важливим вплив на широкий спектр мікробної флори, вивчення дії препарату Цидипол на окремі види бактерій і грибів можна вважати цілком актуальним. Тому, метою дослідження було вивчення фунгіцидної та бактерицидної дії екстемпорально виготовленого Цидиполу на ряд грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Дослідження проведені на кафедрі мікробіології УМСА, в яких були використані музейні культури мікроорганізмів C.albicans ATCC10231, E.coli ATCC25922, S.aureus ATCC25923, E.faecalis ATCC29213, M.luteus ATCC4698, S.epudermidis ATCC14990, отримані в ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» м.Київ. Для дослідження використана екстемпорально виготовлена за прописом «Цидипол» антибактерійна композиція: 0,3% циміналь (п-нітро-альфа-хлоркорічний альдегід), 5,0% димексид, 94,7% полиетиленоксид. Досліджувані музейні культури C.albicans ATCC10231, S.aureus ATCC25923, E.coli ATCC25922, є досить чутливими до дії композиції Цидиполу, причому фунгіцидна дія композиції Цидиполу перевищує його бактерицидну дію у 4 рази. Найменш чутливими виявились культури E.faecalis, M.luteus, S.epіdermidis. Результати проведених досліджень вказують на наявність вираженої протимікробної активності Цидиполу до музейних штамів мікроорганізмів C.albicans ATCC10231, E.coli ATCC25922, S.aureus ATCC25923, E.faecalisАТСС29213, M.luteusАТСС4698, S.epіdermidisАТСС14990, однак досліджувані грампозитивні та грамнегативні бактерії і гриби виявили різний рівень чутливості.
Антиоксидантна забезпеченість та інструментальні методи обстеження хворих на хронічний бронхіт і хронічне обструктивне захворювання легень, працівників машинобудівної промисловості
(Полтавський державний медичний університет, 2020) Селіхова, Людмила Григорівна; Коломієць, Ганна Олексіївна; Борзих, Оксана Анатоліївна; Лавренко, Анна Володимирівна; Авраменко, Яніна Миколаївна; Герасименко, Наталія Дмитрівна; Дігтяр, Наталія Іванівна; Бєлан, Оксана Василівна; Selikhova, L. G.; Kolomiyets, H. O.; Borzikh, О. A.; Lavrenko, A. B.; Avramenko, Ya. M.; Dihtiar, N. I.; Gerasymenko, N. D.; Byelan, O. V.
Вступ. В патогенезі запальних захворювань бронхолегеневої системи одним з ведучих ланцюгів є вільно радикальне окислення, яке здатне пошкоджувати легеневі структури. Активація та погли- блення процесів перекисного окиснення ліпідів, що відіграє не останню роль у прогресуванні пато- логії, призводить до токсичного впливу метаболітів на міокард, стінку бронхів та поглиблює іше- мічні зміни. Мета. Метою нашого дослідження було вивчення стану перекисне окислення ліпідів і антиоксидантна забезпеченість та їх вплив на зміни серцево- судинної системи, а саме електро- кардіографічні показники у хворих хронічним бронхітом та хронічне обструктивне захворювання легень працівників машинобудівної промисловості залежно від умов праці. Матеріали та методи обстеження. Нами було досліджено 66 хворих хронічним бронхітом робітників машинобудівної про- мисловості: 34 з них працюють на шкідливих дільницях машинобудування і складають основну гру- пу хворих та 32 хворих, які не мають профшкідливості (контрольна група). Серед 66 хворих які об- стежені: жінок 34 та 32 чоловіків та 64 хворих на хронічне обструктивне захворювання легень 1 та 11 ст. робітників машинобудівної промисловості: 33 з них працюють на шкідливих дільницях машинобудування і складають основну групу хворих та 31 хворих, які не мають профшкідливості (контрольна група). Серед 66 які обстежені жінок 33 та 31 чоловіків. Всі обстежувані порівнюва- лись зі здоровою групою - 31 особа. Середній вік обстежуваних 48.0 ±2.5 років, середній стаж робо- ти 15.8± 3.2 років. Спостереження проводились на базі 1 міської клінічної лікарні м. Полтави. Ре- зультати дослідження. Основною патогенетичною особливістю хронічне обструктивне захворю- вання легень у цих хворих є більш виражена активність запального процесу в бронхолегеневому апараті, що виявлялося більш виразними змінами на різні органи та системи, а саме: шкідливі чин- ники виробництва негативно впливали на стан серцево-судинної системи хворих, що виявлялося при хронічним бронхітом наявністю порушень серцевого ритму у вигляді миготливої аритмії (15,8%), а при хронічне обструктивне захворювання легень – екстрасистолій (30,3%) і ознак пере- вантаження правих відділів серця (42,4%). Дія шкідливих чинників праці у хворих на хронічний брон- хіт призводила до більш виражених порушень стану ліпідного обміну і перекисного окислення ліпідів, що виявилося суттєвим зростанням в сироватці крові вмісту β-ліпопротеїдів, малонового діаль- дегіду і церулоплазміну відповідно на 6.32±0.41%, 12,66±0.83% і 12,0% в порівнянні з пацієнтами, що працювали без шкідливих умов. Хворі на хронічний бронхіт, що працювали в різних умовах, не відріз- нялися між собою за активністю каталази та різнилися за вмістом церулоплазміну (у працюючих в шкідливих умовах його вміст був більше на 12,0%). При хронічне обструктивне захворювання ле- гень дія шкідливих виробничих чинників сприяла активації перекисне окислення ліпідів у вигляді суттєвого зростання в сироватці крові вмісту β-ліпопротеїдів на 6,45±0.63%, рівнів спонтанного гемолізу еритроцитів – на 20,35±1,8% і малонового діальдегіду – на 10.11±0.47% в порівняні з пра- цюючими без шкідливих умов. Порушення антиоксидантної забезпеченості у цих хворих виявилися зниженням активності каталази на 20,74±1,39% та підвищенням вмісту церулоплазміну – на 14, 32±0,84% в порівняні з працюючими без шкідливих умов. цілому, як при хронічному бронхіті так, і при хронічному обструктивному захворюванні легень дія професійних шкідливих чинників сприяла додатковій активації процесів перекисне окислення ліпідів та зниженню антиоксидантної забезпе- ченості організму, більш виражених при хронічне обструктивне захворювання легень. Висновки. Отже, вплив професійних шкідливих чинників призводить до більш тяжкого клінічного перебігу хро- нічного бронхіту і хронічне обструктивне захворювання легень з більш вираженими порушеннями вільно-радикального окислення ліпідів, що негативно впливає на стан серцево-судинної системи.
Антиоксидантний потенціал адеметіоніну за умов розвитку гентаміцинової нефропатії
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Драчук, В. М.; Заморський, І. І.; Горошко, О. М.; Drachuk, V. M.; Zamorskiy, I. I.; Horoshko, O. M.
Значну частку в загальній структурі гострого пошкодження нирок займають лікарські токсичні нефропатії, в тому числі, викликані антибіотиками. Частота нефротоксичності при застосуванні аміноглікозидів становить 5–30%, тому пошук альтернативних, високоефективних та безпечних нефропротекторних засобів для профілактики та лікування ниркової дисфункції не втрачає актуальності. У зв’язку з цим нашу увагу привернув адеметіонін – засіб з антиоксидантною, мембранопротекторною, протизапальною та регуляторною активністю. Мета дослідження - вивчення антиоксидантної активності адеметіоніну за умов розвитку гентаміцинової нефропатії. Матеріали та методи. Дослідження проводили на статевозрілих нелінійних білих щурах масою 130–180 г, поділених на 3 групи (n = 7): I група – інтактний контроль, II група – гентаміцинова нефропатія (введення 4% розчину гентаміцину сульфату в дозі 80 мг / кг протягом 6 днів), III – група тварин, яким вводили у лікувальному режимі адеметіонін («Abbott SpA», Італія) в дозі 20 мг/кг. Процеси перекисного окислення в крові та нирках оцінювали за вмістом активних продуктів, що реагують з тиобарбітуровою кислотою та окислювальної модифікації білків, антиоксидантний захист - за активністю каталази та глутатіонпероксидази, вмістом SH-груп та церулоплазміну. Результати. У ході експериментальних досліджень на моделі гентаміцинової нефропатії доведена виразна антиоксидантна активність адеметіоніну, що реалізувалась зменшенням інтенсивності перекисного окиснення ліпідів (зменшення вмісту активних продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою) та білків (зменшення вмісту окисно-модифікованих білків) в крові та гомогенаті нирок щурів, поряд з підвищенням активності ферментативної ланки антиоксидантного захисту (глутатіонпероксидази та каталази) і неферментативної (вмісту церулоплазміну та сполук з вільними SH-групами). Антиоксидантний потенціал адеметіоніну підтверджується збільшенням антиоксидантно-прооксидантного індексу у тканині нирок та суттєвим зниженням індексу оксидативного стресу у крові лікованих тварин. Висновок. Доведена антиоксидантна активність адеметіоніну за умов гентаміцинової нефропатії обґрунтовує доцільність подальшого вивчення препарату як потенційного нефропротектора при патології нирок різної етіології.
Атипове видалення третіх нижніх молярів у комплексному лікуванні скупчення зубів
(Українська медична стоматологічна академія, 2020-11) Ткаченко, Павло Іванович; Панькевич, Артур Іванович; Колісник, Інна Анатоліївна; Гоголь, Андрій Михайлович; Резвіна, Катерина Юріївна; Ткаченко, Павел Иванович; Панькевич, Артур Иванович; Колесник, Инна Анатольевна; Гоголь, Андрей Михайлович; Резвина, Екатерина Юрьевна; Tkachenko, P. I.; Pankevych, A. I.; Kolisnyk, I. A.; Hohol, A. M.; Rezvina, K. Yu.
Успішність ортодонтичного лікування пацієнтів досить часто залежить від тісної взаємодії лікаря-ортодонта і лікаря хірурга-стоматолога. Комплексний підхід, що включає ортодонтичне лікування зубо-щелепних аномалій в поєднанні із застосуванням сучасних хірургічних методик, дозволяє швидше позбутися вад у щелепно-лицевій ділянці і забезпечити кращу стабільність досягнутих результатів, а потреба у видаленні третіх нижніх молярів при скупченості зубів є безальтернативною. Метою нашого дослідження став аналіз виконаних на кафедрі оперативних втручань з приводу атипового видалення зубів мудрості за ортодонтичними показаннями та підходу до їх вибору. Матеріали та методи. Протягом 2016-2020 років було прийнято 158 пацієнтів, яким проведено 241 оперативне втручання з приводу атипового видалення третіх нижніх молярів за ортодонтичними показаннями, з яких 160 (66,4%) класичних операцій атипового видалення зуба, 43 (17,8%) гермектомії та 38 (15,8%) коронектомій. Вік пацієнтів склав від 12 до 26 років. Усі пацієнти були обстежені за класичною методикою із використанням ортопантомограми. При неможливості чітко оцінити співвідношення коренів зуба «мудрості» із нижньощелепним каналом внаслідок накладення їх проекцій на отриманих пантомограмах, застосовували комп’ютерну томографію. На основі отриманих даних обстеження хворого, для видалення обирали необхідне і найбільш безпечне оперативне втручання: класичну операцію атипового видалення зуба мудрості, гермектомію, або ж коронектомію. Висновки: 1. Операція атипового видалення нижніх зубів мудрості потребує обов’язкового планування і індивідуального підходу до кожного пацієнта після ретельного попереднього обстеження. 2. При неможливості чітко оцінити співвідношення коренів зуба «мудрості» із нижньощелепним каналом внаслідок накладення їх проекцій на отриманих пантомограмах пацієнтам рекомендовано проведення комп’ютерної томографії, що дозволяє на основі оцінки зрізів у трьох площинах визначити топографоанатомічне взаєморозташування нижньощелепного каналу та коренів. 3. Операція атипового видалення нижнього зуба мудрості може бути здійснена як класична операція, гермектомія – при ранньому зверненні пацієнта і несформованих коренях та коронектомія – при близькому розташуванні коренів зуба мудрості із нижньощелепним каналом.
Аутоімунні маркери при коровій інфекції різного ступіня тяжкості
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Веклич, К. А.; Попов, М. М.; Лядова, Т. І.; Сорокіна, О. Г.; Веклич, К. А.; Попов, Н. Н.; Лядова, Т. И.; Сорокина, О. Г.; Veklych, K. A.; Popov, N. N.; Liadova, T. I.; Sorokina, O. G.
Кір – гостре вірусне інфекційне захворювання, що викликається РНК-вмісним вірусом з роду Morbilliviridae, та характеризується поєднанням катаральної симптоматики, загальноїнтоксикаційного синдрому та специфічної екзантеми. Передача вірусу від людини до людини здійснюється повітряно-крапельним шляхом під час кашлю, чханні та видиханні повітря при розмові. Відомо, що кір характеризується довготривалою імуносупресією, яка зберігається тривалий час після клініч- ного одужання пацієнта та нормалізації показників крові, що може призвести до загострення різноманітних хронічних та аутоімунних захворювань. Приймаючи до уваги порушення цитокінової та імунологічної реактивності, що спостерігались у дорослих пацієнтів з коровою інфекцією, порушення динаміки приросту інтерферонів та імуносупресію, викликану дією самого вірусу, а також відсутність досліджень рівнів аутоантитіл у пацієнтів з кором різного ступеня тяжкості, уявлялось цікавим дослідження аутоімунних маркерів, що може бути використане для прогнозування та попередження розвитку та активізації аутоімунних реакцій. Мета дослідження: визначити участь аутоімунних реакцій в імунопатогенезі корової інфекції у осіб з перебігом різного ступеня тяжкості. Матеріали і методи: У дослідження було включено 65 пацієнтів з діагнозом «кір», що знаходились на лікуванні з 2017 по 2019 роки. В залежності від ступеню тяжкості захворювання та наявності ускладнень пацієнти, залучені у дослідження, були розподілені на 4 групи. Контрольну групу склали 20 добровільних донорів, що на момент відбору зразків крові не мали клінічних ознак кору, не контактували із хворими на кір та не мали критеріїв виключення. Всім пацієнтам, включеним у дослідження, на 1й та 10й день перебування у стаціонарі проводилося визначення в сироватці крові рівнів антитіл до фосфоліпідів клітинних мембран, IgG до мікросом печінки та нирок (anti-LKM-1) та IgG до нативної ДНК (ADNA 2). Визначення вказаних показників проводилось методом твердофазного імуноферментного аналізу (тІФА) з використанням тест-систем фірм ТОВ НПЛ «Гранум» (Україна), EUROIMMUNE (Німеччина) та BioRad (США). Статистична обробка отриманих результатів проводилась за допомогою програмного забезпечення Statistica 6.0. При інтерпретації значущості різниці результатів використовували критерій Стьюдента, критичною величиною рівня значущості вважали р˂0,05. Результати та обговорення. Встановлено, що у день надходження до стаціонару спостерігалось підвищення рівня аутоантитіл до нативної ДНК, мікросом печінки та нирок, а також фосфоліпідів клітинних мембран у всіх груп пацієнтів. В динаміці (на 10й день перебування у стаціонарі) у пацієнтів 1-4 груп було визначено зниження рівня усіх видів аутоантитіл, при чому у пацієнтів, що мали тяжкий перебіг захворювання з розвитком ускладнень, показник їх залишався вищим, ніж у осіб контрольної групи. Отримані дані свідчать, що при розвитку корової інфекції на тлі активізації загального та специфічного імунітету спостерігається активізація аутоімунних реакцій, що згасають по мірі затухання інфекційного процесу. Аутоімунні реакції за сприятливого перебігу корової інфекції, скоріш за все, мають не агресивний, а захисний характер, та спрямовані на елімінацію інфікованих та пошкоджених клітин. Висновки. У пацієнтів з кором різного ступеня тяжкості відбувається підвищення рівня аутоантитіл до нативної ДНК, мікросом печінки та нирок, а також фосфоліпідів клітинних мембран. Встановлено, що рівні аутоантитіл не виходили за рам- ки референтних значень, проте при тяжкому перебігу захворювання пограничні значення аутоантитіл реєструються у значної кількості пацієнтів. Дослідження рівнів аутоантитіл може бути рекомендовано за умови тяжкого перебігу кору як з розвитком ускладнень, так і без них, для прогнозування та попередження розвитку аутоімунної патології.
Бульозний епідермоліз: клінічне спостереження та практичні аспекти лікування
(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Бабінцева, А. Г.; Гедеон, І. В.; Годованець, Ю. Д.; Годованець, О. С.; Петров, В. А.; Бабинцева, А. Г.; Гедеон, И. В.; Годованец, Ю. Д.; Babintseva, A. G.; Gedeon, I. V.; Godovanets, Yu. D.; Godovanets, O. S.; Petrov, V. A.
Бульозний епідермоліз – гетерогенна група спадкових захворювань, яка характеризується утворенням пухирів на шкірних та слизових покривах з наступним утворенням рубців. Загальна розповсюдженість сягає 8-10 випадків на 1 млн. пологів, співвідношення між хлопчиками та дівчатками 1:1. У більшості пацієнтів клінічні прояви захворювання з'являються при народженні та у віці до 1 року. Відомі 4 основних типа БЕ: простий, межевий, дистрофічний та синдром Кіндлер. На даний момент ідентифіковано більше 1000 різноманітних мутацій 14 структурних генів, які призводять до формування різних фенотипів бульозного епідермолізу . В основі патогенезу бульозного епідермолізу – анормальний, втрачений або недостатній рівень специфічного протеїну, який відіграє ключову роль в адгезії епідермісу та дерми. У статті представлено клінічний випадок бульозного епідермолізу у новонародженої дівчинки та практичні аспекти лікування у ранньому неонатальному періоді. Дівчинка народилася від ІІ вагітності, ІІ пологів у фізіологічному терміні гестації з оцінкою за шкалою Апгар 8-9 балів. При народженні у дівчинки відмічалися ділянки порушення цілісності шкірних покривів на нижній кінцівці з ділянками її аплазії, китиці та відшарування слизової оболонки ротової порожнини. У динаміці захворювання дані ділянки піддавалися трансформації, але постійно утворювалися нові. Було призначене індивідуалізоване місцеве лікування з урахуванням стадії загоєння ран, проводилося часткове парентеральне харчування з поступовим відновленням ентерального харчування зцідженим грудним молоком через оро-гастральний зонд. Можливість проведення консультування зі спеціалістами, які займаються проблемами надання допомоги дітям з бульозним епідермолізом, а також тісний контакт з батьківськими організаціями, беззаперечно сприяють наданню професійної допомоги пацієнтам даної когорти, особливо в ранньому неонатальному періоді.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2020 за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування