Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 2 (70)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 2 (70) за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 53
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Psychological nature and structure of motivation(2020) Pryima, L. Yu.; Sherstiuk, N. O.; Kolomiiets, B. S.; Прийма, Лада Юріївна; Шерстюк, Наталія Олександрівна; Коломієць, Богдан Сергійович; Прийма, Лада Юрьевна; Шерстюк, Наталия Александровна; Коломиец, Богдан СергеевичЦель данного исследования ̶ теоретическое обоснование и построение интегративной модели мотивации как системного образования, обеспечивающего достижение различных типов результатов человеческой деятельности. С этой целью были использованы следующие методы: индукции и дедукции, анализ научной литературы, а также компаративный анализ. Раскрыты понятия «мотива», «потребности» и «мотивации». Детально проанализировано, чем эти понятия похожи и чем отличаются, и определены точки их соприкосновения. Выделены осознанные и неосознанные мотивы и обоснована правомерность такого разграничения. Рассматривается различие между внешней и внутренней мотивацией и обоснованно особую эффективность последней. Проанализирована структура мотивационной системы человека со всеми ее составляющими (интересами, потребностями, ценностями, целями, установками, убеждениями, стереотипами и т.д.). Авторы выделили базис мотивационной сферы, который определяет направленность личности, и ее периферийную часть. Проведен сравни- тельный анализ теорий мотивации, которые объясняют структуру и содержание потребностей, их взаимосвязь с человеческой мотивацией к деятельности. Выяснено, что парадигма ERG К. Альдерфера соотносится с парадигмой иерархии потребностей А. Маслоу по основным группам потребностей. Однако в основном теории мотивации пользуются различным критериям выделения потребностей, что вызывает сложности при их сравнении. Например, парадигма приобретенных по- требностей Д. Мак-Клелланда основывается на выявлении потребностей властвования и соучастия, тогда как модель Портера-Лаулера основана на анализе концепций ожиданий и справедливости в мотивационной системе индивида. Однако мнение всех авторов совпадает в одном: мотивация является сложным системным интегративным психологическим образованием, которое побуждает человека к выполнению различных видов деятельности. Несмотря на различные трактовки понятия «мотив» и «мотивация», разные критерии выделения потребностей и интерпретации их влияния на мотивацию, мотивационная сфера человека является целостной структурой, производящей соответствующее влияние на поведение человека.Документ Адгезивні властивості бактерій за впливу безклітинних екстрактів bifidobacterium bifidum 1 та lactobacillus reuteri DSM 17938(Полтавський державний медичний університет, 2020) Книш, О. В.; Колпак, С. А.; Погоріла, М .С.; Бабич, Є. М.; Knysh, O. V.; Kolpak, S. A.; Pogorila, M. S.; Babych, Ye. M.Підвищення адгезивного потенціалу пробіотичних бактерій з одного боку та ослаблення адгезивної здатності патобіонтів з іншого – патогенетично обгрунтований підхід до боротьби з інфекційними захворюваннями та дисбіозами кишечника. Останнім часом постбіотичні продукти вважають одними з найбільш перспективних засобів впливу на мікробіоту кишечника. Метою роботи було дослідити вплив безклітинних екстрактів, що містять деривати Bifidobacterium bifidum 1 та Lactobacillus reuteri DSM 17938, на адгезивні властивості пробіотичних (L. reuteri DSM 17938 і В. bifidum 1) та умовно-патогенних бактерій (Staphylococcus aureus ATCC 25923 і Escherichia coli AТСС 25922). Досліджено чотири безклітинних екстракта: L − з дезінтеграту L. reuteri; ML − з культури L. reuteri, що культивувалася у власному дезінтеграті; B − з дезінтеграту В. bifidum; MB − з культури B. bifidum, що культивувалася у власному дезінтеграті. Дослідження адгезивних властивостей мікроорганізмів за впливу екстрактів проводили за методом Бріліс. Встановлено, що екстракти ML, MB та B здатні значно підвищувати адгезивний потенціал B. bifidum та L. reuteri. За їх впливу індекс адгезії мікроорганізмів, розрахований для біфідобактерій, збільшувався на 41,1 % (ML), 41,5 % (MB) та 50,6 % (В), а розрахований для лактобактерій збільшувався на 30,77 % (ML), 44,45 % (MВ) та 44,97 % (В). Обидві дослідні пробіотичні бактерії із категорії «середньоадгезивних» переходили в категорію «високоадгезивних» з індексом адгезії мікроорганізмів > 4,0. Лактобактерії «високоадгезивними» ставали також за впливу екстракту L, при цьому індекс адгезії мікроорганізмів підвищувався на 37,9 %. Серед досліджених лише екстракт L спричиняв достовірне підвищення індексу адгезії тест-культури S. aureus. Решта екстрактів викликали незначні зміни адгезивного потенціалу тест-культур. За їх впливу спостерігалася тенденція до підвищення або зниження адгезивної здатності бактерій. Екстракт MB спричиняв перехід тест-культури S. aureus з категорії «високоадгезивних» в категорію «середньоадгезивних», а тест-культури E. coli – з категорії «середньоадгезивних» в категорію «низькоадгезивних». Отримані дані будуть враховані при розробці нових метабіотиків на основі дериватів пробіотичних штамів B. bifidum 1 та L. reuteri DSM 17938.Документ Аналіз взаємозв’язку стрес-фактору із функціональним станом серцево-судинної системи підлітків(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Шапошник, Ольга Анатоліївна; Соколенко, Валентина Миколаївна; Копітько, Назар Станіславович; Шевченко, Тетяна Іванівна; Кудря, Ірина Павлівна; Шапошник, Ольга Анатольевна; Соколенко, Валентина Николаевна; Копитько, Назар Станиславович; Шевченко, Татьяна Ивановна; Кудря, Ирина Павловна; Shaposhnyk, O. A.; Sokolenko, V. M.; Kopyt’ko, N. S.; Shevchenko, T. I.; Kudrya, I. P.Комплекс факторів впливає на працездатність школярів, основними з яких є психоемоційний стрес і систематичні фізичні навантаження, що вимагає від організму постійного напруження регуляторних систем спрямованого на мобілізацію функціональних резервів організму. Аналіз артеріального тиску дозволяє оцінити кількісні та якісні зміни в рівнях регуляції серцево-судинної системи. Поєднання Струп-тесту з дослідженням серцево-судинної системи дає можливість оцінити не тільки показники уваги і когнітивної функції, але і фази стресових реакцій регуляторних систем організму. Метою дослідження було вивчення аналіз взаємозв’язку стрес фактору із функціональним станом серцево-судинної системи підлітків. В умовах стрес-фактору (тест Струпа) кровоносна система учнів активізується, показники серцево-судинної системи змінюються по-різному серед хлопчиків та дівчаток. У стані спокою найнижчі показники роботи кровоносної системи мають дівчатка. Перед тестом показники роботи серця змінюються в хлопчиків та дівчаток по-різному. В ході виконання роботи нами визначено пряму залежність між частотою серцевих скорочень, артеріальним тиском до і після психоемоційного навантаження, що свідчить про переважання активності симпатоадреналової системи, артеріальна гіпертензія обумовлюється фізіологічними та соціальними факторами. Профілактика артеріальної гіпертензії в умовах сучасних стандартів школярів потребує оптимізації навчально-виховного процесу, особливо фізичного виховання.Документ Антибактеріальна та протигрибкова активність антисептичного препарату Цидипол(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Лобань, Галина Андріївна; Кравченко, Володимир Григорович; Ананьєва, Майя Миколаївна; Кравченко, Олексій Володимирович; Фаустова, Марія Олексіївна; Лобань, Галина Андреевна; Ананьева, Майя Николаевна; Кравченко, Владимир Григорьевич; Кравченко, Алексей Владимирович; Фаустова, Мария Алексеевна; Loban, G. A; Kravchenko, V. G.; Ananyeva, M. M; Kravchenko, A. V; Faustova, M. O.Ріст резистентності патогенної мікрофлори до антибіотичних засобів у світі перетворюється на одну із серйозних проблем медико-біологічної науки. Тому, важливого значення набуває подальша розробка і застосування у різних галузях медицини протимікробних препаратів. На сьогодні в нашій країні відома низка антисептичних препаратів у різних галузях клінічної медицини (октенісепт, елюдрил, триклозан, мірамістин, хлоргексидин біглюконат–син.гексинон,гибіскраб,гібітсан, елюгель, фервекс- і інші). В 1985 р в УМСА на кафедрі шкірно-венеричних хвороб був створений антисептичний лікарський препарат в якості противенеричного засобу. Назва «Цидипол», запропонована автором засобу проф. Кравченком В.Г., була затверджена Номенклатурною комісією Фармакологічного комітету МОЗ СРСР. Лікарський засіб як винахід було зареєстровано в Міжнародному Патентному центрі (Женева, Швейцарія), отримано патенти на винахід в Україні, США і Російській федерації. У Сполучених Штатах Америки препарат було зареєстровано в якості засобу індивідуальної профілактики венеричних захворювань і лікування урогенітального трихомоніазу у жінок. Зважаючи на те, що для антисептичних препаратів є дуже важливим вплив на широкий спектр мікробної флори, вивчення дії препарату Цидипол на окремі види бактерій і грибів можна вважати цілком актуальним. Тому, метою дослідження було вивчення фунгіцидної та бактерицидної дії екстемпорально виготовленого Цидиполу на ряд грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Дослідження проведені на кафедрі мікробіології УМСА, в яких були використані музейні культури мікроорганізмів C.albicans ATCC10231, E.coli ATCC25922, S.aureus ATCC25923, E.faecalis ATCC29213, M.luteus ATCC4698, S.epudermidis ATCC14990, отримані в ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» м.Київ. Для дослідження використана екстемпорально виготовлена за прописом «Цидипол» антибактерійна композиція: 0,3% циміналь (п-нітро-альфа-хлоркорічний альдегід), 5,0% димексид, 94,7% полиетиленоксид. Досліджувані музейні культури C.albicans ATCC10231, S.aureus ATCC25923, E.coli ATCC25922, є досить чутливими до дії композиції Цидиполу, причому фунгіцидна дія композиції Цидиполу перевищує його бактерицидну дію у 4 рази. Найменш чутливими виявились культури E.faecalis, M.luteus, S.epіdermidis. Результати проведених досліджень вказують на наявність вираженої протимікробної активності Цидиполу до музейних штамів мікроорганізмів C.albicans ATCC10231, E.coli ATCC25922, S.aureus ATCC25923, E.faecalisАТСС29213, M.luteusАТСС4698, S.epіdermidisАТСС14990, однак досліджувані грампозитивні та грамнегативні бактерії і гриби виявили різний рівень чутливості.Документ Варіанти хірургічної техніки при оперативному лікуванні зобу(Полтавський державний медичний університет, 2020) Ковальов, Олександр Павлович; Ляховський, Віталій Іванович; Люлька, Олександр Миколайович; Нємченко, Іван Іванович; Сидоренко, Архип Володимирович; Ковалев, Александр Павлович; Ляховский, Виталий Иванович; Люлька, Александр Николаевич; Немченко, Иван Иванович; Сидоренко, Архип Владимирович; Kovalov, O. P.; Liakhovskyi, V. I.; Liulka, O. M.; Niemchenko, I. I.; Sydorenko, A. V.Проаналізовано характер 552 оперативних втручань з приводу різних форм зобу, виконаних у хірургічному відділенні на клінічній базі кафедри хірургії №1 Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава). Жінок було 491 (їх частка склала 88,9%), чоловіків – 61 (11,1%). Дифузний токсичний зоб спостерігався у 48 (8,7%), тиреотоксична аденома мала місце у 8 (1,5%), однобічний вузловий зоб – у 162 (29,3%), багатовузловий – у 334 (60,4%) хворих. З приводу рецидивного зобу оперовані 20 (3,6%) пацієнтів. Наведені методика екстрафасціальної тиреоїдектомії та її варіанти в залежності від форми, розміру зобу та його розташування. Запропоновані оригінальні методики по запобіганню ушкодження гортанних нервів та прищитоподібних залоз, які з успіхом використовуються при нестандартних операційних ситуаціях, а також спосіб мобілізації частки щитоподібної залози при шийно-позагрудинній локалізації зобу. Великі розміри зобу, злуковий процес, шийно-позагрудинне розташування щитоподібних залоз створюють незвичайну операційну ситуацію і часто потребують нестандартних хірургічних підходів. Виникнення ускладнень під час виконання оперативних втручань уникали шляхом застосування екстрафасціальної методики маніпуляцій по видаленню щитоподібної залози, застосуванню надійного контрольованого гемостазу та прецизійної техніки по ходу операції. Особлива небезпека виникає при недостатньо контрольованому гемостазі, який виникає по ходу операції. Основним у запобіганні специфічних інтраопераційних ускладнень при операціях на щитоподібній залозі є свідоме поєднання новітніх технологій і досвіду хірурга. Післяопераційний транзиторний гіпопаратиреоз на 7-8 добу спостерігали у 9 (1,6%) хворих з нормалізацією клінічних проявів і рівня кальцію, а у 6 (1,1%) – осиплість та послаблення голосу протягом 3 тижнів. Більшість цих ускладнень трапилися у першу половину періоду, який було аналізовано. Дані варіанти виконання операції при складних операційних ситуаціях дозволили покращити результати хірургічного лікування.Документ Визначення зв’язку реакції серцево-судинної системи та вегетативної регуляції на фізичне навантаження у осіб з різною масою тіла(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Боряк, Христина Радиславівна; Боряк, Кристина Радиславовна; Boryak, Kh. R.Стрімке зростання кількості осіб з підвищеною масою тіла і ожирінням становить значну загрозу здоров'ю населення світу всіх вікових груп. Ожиріння здатне викликати стан хронічного запалення низької інтенсивності, що лежить в основі захворювань, зокрема, серцево-судинної системи. Метою дослідження стало визначення зв’язку реакції серцево-судинної системи та стану вегетативної нервової системи на дозоване фізичне навантаження у молодих осіб із нормальною і підвищеною масою тіла. Проведені антропометричні вимірювання 84 осіб обох статей 18-25 років. За індексом маси тіла (ІМТ) визначені групи: контрольна по 22 особи (ІМТ 18,50-24,99 кг/м2), група з підвищеною масою тіла по 20 осіб обох статей (ІМТ 25,00-29,99 кг/м2). Стан серцево-судинної системи оцінювали за частотою серцевих скорочень, систолічному і діастолічному артеріальному тиску, вегетативної нервової системи - за індексом Кердо. Показники оцінювали до та відразу після проби с дозованим фізичним навантаженням. Дані оброблені статистично. За результатами дослідження визначено нормотонічний тип реакції на фізичне навантаження в обох досліджуваних групах, але у осіб з підвищеною масою тіла обох статей показники серцево-судинної системи були достовірно більшими порівняно з контрольною групою. Після проби на фізичне навантаження у чоловіків і жінок з підвищеною масою тіла виявлена виражена симпатикотонія (≥+31). Індекс Кердо у осіб чоловічої статі з підвищеною масою тіла на 29,65%, жіночої статі на 19,01% був більшим порівняно особами з нормальною масою тіла (р<0,05). Зроблено висновок, що у осіб з підвищеною масою тіла після фі- зичного навантаження відмічається домінування симпатичних впливів. Кореляційні зв’язки між антропометричними показниками, показниками серцево-судинної системи та індексом Кердо після фізичного навантаження у осіб з підвищеною масою тіла свідчать про порушення процесів відновлення балансу вегетативної нервової системи.Документ Влияние ототоксических лекарственных средств на биоэлектрические реакции в коре головного мозга и улитке(Полтавський державний медичний університет, 2020) Гусейнов, Н. М.; Фисенко, В. Р.; Асланов, П. Р.; Huseynov, N. M.; Fisenko, V. R.; Aslanov, P. R.Эксперименты проведены на кошках обоего пола массой 3-3,5 кг, в свободном поведении. На волокна таламокортикальной радиации наносили прямоугольные пороговые (1,5-3в) и надпороговые (5-7в) электрические импульсы длительностью 0,1 мс, используя при этом одиночное и парное (межстимульные интервалы 20-500мс) раздражения волокон таламокортикальной радиации. Все исследованные препараты – фуросемид, стрептомицин, гентамицин, канамицин, мономицин, тобрамицин и амикацин (кроме кислоты ацетилсалициловой, которую вводили во внутрибрюшинное пространство) вводили кошкам внутримышечно 2 раза в день с интервалом в 10-12 часов. Биоэлектрические реакции коры мозга и улитки регистрировали ежедневно через 2-3 часа после очередного введения препаратов. Фуросемид снижал на 50% величину микрофонного потенциала, регистрируемого при звуковой стимуляции с частотой 10 кГц через 4 дня, с частотой 1 кГц – 5 дней, с частотой 0,5 кГц – 6 дней от начала применения. Отмена фуросемида сопровождалась восстановлением величины указанных биоэлектрических реакций до исходного уровня через 5 дней. Полученные данные свидетельствуют о возможности обратимого угнетающего действия фуросемида на ответы коры головного мозга и улитки, возникающие на звуковую стимуляцию. Все изученные антибиотики – аминогликозиды обладали способностью уменьшать величину тестирующего первичного ответа при парном электрическом раздражении волокон таламокортикальной радиации. Начальные изменения величины микрофонного потенциала и потенциала действия слухового нерва возникали через 12-24 кратного введения препаратов. В данном случае отмечали уменьшение указанных потенциалов на 20-25%. Отмена препаратов на этапе начальных изменений потенциалов, регистрируемых в улитке, не сопровождается их восстановлением в течение длительного (6 недель) периода после прекращения введения антибиотиков. Выводы. Обнаружена неодинаковая скорость образования повреждений межнейронных передач при длительном применении разных антибиотиков.Документ Вміст інтерлейкіну- 6 у ротовій рідині дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла(Полтавський державний медичний університет, 2020) Онищенко, Анастасія Володимирівна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Мамонтова, Тетяна Василівна; Онищенко, Анастасия Владимировна; Шешукова, Ольга Викторовна; Мамонтова, Татьяна Васильевна; Onyshchenko, A. V.; Sheshukova, O. V.; Mamontova, Т. V.Проведений аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури з поточного стану епідемії ожиріння та доказів її асоціації з захворюванням порожнини рота та обстеження дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла. Метою дослідження стала оцінка стоматологічного статусу у дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою та можливий зв’язок їх з концентрацією інтерлейкіну-6 у ротовій рідині. Матеріали та методи. У дослідження було включено 81 школяра (учні 1-4 класів школи м. Полтава) у віці 6-11 років. Проводилося вивчення антропометричних даних і оцінка фізичного розвитку, клінічне стоматологічне обстеження Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за допомогою спрощеного гігієнічного індексу Green-Vermillion (1964). Визначення концентрації інтерлейкіну – 6 у ротовій рідині. Результати. За даними проведеного нами обстеження встановлено наступне. Індекс гігієни у дітей з надмірною масою тіла був у межах 1,53±0,06 (РМА=0) бала, а у цій групі дітей з ознаками запалення визначався незначно більший показник 1,58±0,08, що відповідає задовільній гігієні та середньому значенню індексу. У дітей з нормальною масою тіла це показник був не істотно більший і коливався у межах 1,64±0,08 бала, для дітей зі здоровим пародонтом, а при наявності гінгівіту складав 1,75±0,06, що відповідає незадовільній гігієні при високому показнику індексу у цих двох груп. Вивчення інтенсивності карієсу показало, що у обстежених дітей з нормальною масою тіла кп+КПВ складає 1,48±0,24 та 1±0,54, цей показник був 2,03±0,36 та 1,25±0,34 для дітей з надмірною масою тіла. Поширеність карієсу для групи 1а і 1б близько 60% та 44% відповідно, а для дітей з груп з нормальною масою тіла (2а та 2б) – 53% та 38% відповідно. У дітей з нормальною масою тіла показник концентрації інтерлейкіну-6 був неістотно більший і коливався у межах 6,12±0,36, для дітей зі здоровим пародонтом, а при наявності гінгівіту складав 6,25±0,33, що може інтерпретуватися як ранній чутливий, хоч й неспецифічним маркером запалення, що проявляється і клінічними ознаками. Значення інтерлейкіну-6 у дітей з надмірною масою тіла був у межах 4,64±0,26 (РМА=0), а у цій групі дітей з ознаками запалення визначався незначно менший показник 4,46±0,1, що може вказувати на більшу та стійкішу імунну відповідь. Висновки. Отже, за даними стоматологічного обстеження рівень гігієни у всіх дітей з нормальною масою тіла був незадовільним, у дітей з надмірною масою тіла визначався задовільний рівень гігієни. Поширеність карієсу у обстежених дітей 6-11 років відповідає загальноміському показнику. Вивчення інтенсивності карієсу показало, що у обстежених дітей з нормальною масою тіла кп+КПВ складає 1,48±0,24 та 1±0,54, цей показник був 2,03±0,36 та 1,25±0,34 для дітей з надмірною масою тіла. Що ж стосується значення інтерлейкіну-6, то тут визначаються зміни. Таким чином, цитокіни є важливими показниками і оцінка вмісту цих речовин в біологічних рідинах дозволяє отримати інформацію, попередити та профілактувати у майбутньому запальні захворювання тканин пародонту.Документ Вплив S-адеметіоніну на активність процесів вільнорадикального окислення і аргінін/цитрулінового циклу на фоні доксорубіцин-індукованого ураження печінки(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Анна Сергеевна; Скрыпник, Роман Игоревич; Скрыпник, Игорь Николаевич; Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.; Skrypnyk, I. M.Вивчення ефективних методів профілактики доксорубіцин-індукованої токсичності має особливого значення. Мета дослідження – дослідити вплив S-адеметіоніну на активність процесів вільнорадикального окислення і антиоксидантного захисту та аргінін/цитрулінового циклу та взаємозв’язок з показниками та на фоні доксорубіцин-індукованого ураження печінки у щурів. Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведені на 30 білих нелінійних статевозрілих щурах, із них 15 (50%) самців, 15 (50%) – самок, вагою 160-220 г. Експериментальні тварини були розподілені на 3 групи: І (n=10) – щури (5 самців і 5 самок), яким впродовж 3-х днів внутрішньочеревно вводили доксорубіцин із розрахунку 5 мг/кг/добу із досягненням кумулятивної дози 15 мг/кг і 0,9% розчин натрію хлориду внутрішньочеревно 1 мл; ІІ (n=10) – щури (5 самців і 5 самок), яким впродовж 3-х днів вводили доксорубіцин аналогічно І групі і S-адеметіонін внутрішньочеревно 100 мг/кг/добу із сумарною дозою 300 мг/кг; ІІІ (n=10) – щури (5 самців і 5 самок), яким впродовж 3-х днів їм внутрішньочеревно вводили 0,9% розчин натрію хлориду 1 мл у вигляді 2-х ін’єкцій. У гомогенаті печінки вивчали: реактанти тіобарбітурової кислоти, аргінін, активність каталази, аргінази і орнітиндекарбоксилази. Результати. У щурів І групи на фоні введення доксорубіцину у гомогенаті печінки спостерігалось зростання вмісту реактантів тіобарбітурової кислоти у 2,57 рази (р=0,002), що супроводжувалось зниженням активності аргінази у 1,7 раза порівняно із контрольною групою. Виявлено зворотний кореляційний зв'язок між вмістом реактантів тіобарбітурової кислоти і активністю аргінази у гомогенаті печінки щурів І групи (r=-0,71; р=0,02). Застосування S-адеметіоніну на фоні доксорубіцину приводило до зростання активності каталази у гомогенаті печінки щурів у 1,4 раза порівняно із контролем (р=0,009), що дозволило зменшити вираженість оксидативного стресу і попередити порушення у аргінін/цитруліновому циклі. Висновки: Застосування S-адеметіоніну на фоні доксорубіцину зменшує активність вільнорадикального окислення за рахунок потенціювання продукції ферментів антиоксидантного захисту, що попереджує порушення у аргінін/цитруліновому циклі.Документ Вплив гормональної регуляції на колонізаційну резистентність піхви при бактеріальному дисбіозі(Полтавський державний медичний університет, 2020) Грузевський, О. А.; Грузевский, А. А.; Hruzevskyi, O. A.Враховуючи регулюючий вплив гормональної регуляції на вагінальну біоту та стан колонізаційної резистентності піхви, актуальним є вивчення показників гормональної регуляції у пацієнток за умов наявності нормоценозу та дисбіозу різного ступеню. Мета роботи. Встановити вплив гормональної регуляції на мікробіоту та колонізаційну резистентність піхви при бактеріальному дисбіозі. Матеріал та методи. В дослідження відібрано 298 жінок, яких розподілили за індексом умовнопатогенної мікрофлори (ІУПМ): при нормоценозі ІУПМ був нижчим від -3 lg ГЕ/зразок (n=53), при дисбіозі І ступеня склав від -3 до -1 lg ГЕ/зразок (n=128) і при дисбіозі ІІ ступеню – перебільшував -1 lg ГЕ/зразок (n=117). Молекулярноенетичні дослідження зіскрібка епітелію з задньобокової стінки піхви проводили методом полімеразної ланцюгової реакції («ДНК-технологія», РФ). Кількісно визначали лактобактерії, факультативні і облігатні анаероби, міко- і уреаплазми та дріжджоподібні гриби. Імуноферментним аналізом визначали вміст у сироватці крові гормонів: лютеотропного, фолiкулостимулюючого, пролактину, кортизолу, прогестерону (ПГ), естрадіолу (Е2), тестостерону (ТС). Зв’язок мікробного біоценозу з вивченими показниками вивчали за допомогою регресійного аналізу (Statistica 10; StatSoft, Inc., USA). Результати. При нормоценозі гормональні показники не мали зв’язків з кількістю мікробіот, за виключенням рівню ТС, який негативно був зв’язаний з ІУПМ. При прогресуванні дисбіозу вміст у крові Е2 і ПГ знижувався та мав оборотний зв’язок з ростом патогенної мікробіоти, що відображало недостатність гормональних механізмів підтримки сталості нормоценозу. Патогенне значення мали також гіперпролактинемія і гіпертестостероненемія, які прямо корелювали з ростом патогенної мікробіоти. Зменшення вмісту у крові кортизолу при дисбіозі ІІ ступеню було пов’язано з ростом анаероба – Atopobium vaginalis. Гормональні порушення ко- релювали із зменшенням вмісту у вагінальному секреті факторів колонізаційної резистентності – лізоциму і IL10 та збільшенням вмісту патогенного фактору – TGF-1β. Висновки. Отримані результати по впливу системи гормональної регуляції на показники мікробного біоценозу та місцевої колоніальної резистентності відображали формування гормональної недостатності при прогресуванні вагінального дисбіозу.Документ Вплив ефірних олій на мікроорганізми, асоційовані з карієсом і пародонтитом(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Дев'яткіна, Наталія Миколаївна; Боброва, Нелля Олександрівна; Важнича, Олена Митрофанівна; Лобань, Галина Андріївна; Дев'яткіна, Тетяна Олексіївна; Девяткина, Наталья Николаевна; Боброва, Нелля Александровна; Важничая, Елена Митрофановна; Лобань, Галина Андреевна; Девяткина, Татьяна Алексеевна; Devyatkina, N. O.; Bobrova, N. O.; Vazhnycha, O. M.; Loban’, G. A.; Devyatkina, T. O.Ротова порожнина містить велику кількість бактерій, деякі з яких залучені до розвитку карієсу та пародонтиту (S. mutans, S. sobrinus, Lactobacilli spp, P. intermedia, P. gingivalis, T. forythus). Недоліки існуючих антисептиків, які застосовуються в стоматології, зумовлюють необхідність вивчення антибактеріальних лікарських засобів рослинного походження, зокрема ефірних олій. Метою огляду є аналіз літературних джерел у базах даних PubMed і Google Scholar, пов’язаних з впливом ефірних олій гвоздики, м’яти, чебрецю, евкаліпту, чайного дерева та їх складових на карієсогенну та пародонтопатичну мікрофлору. Встановлено, що в більшості досліджень in vitro оцінювали активність ефірних олій або ізольованих з них сполук (евгенолу, ментолу, тимолу, карвакролу, евкаліптолу та терпінен-4-олу) проти S. mutans, який вважають найбільш карієсогенним з оральних стрептококів, причому дослідники обмежуються визначенням чутливості мікроорганізму та впливу на утворення ним біоплівки. Лише в окремих роботах розглядають дію ефірних олій на фактори вірулентності оральних патогенів, зокрема на глікозилтрансферазу. Клінічні дослідження ефірних олій, їх компонентів та комбінацій підтверджують терапевтичний потенціал цих засобів in vivo, але порушують питання щодо їх ефективності з огляду на коротку дію, яка за силою не перевищує ефект хлоргексидину. Вважають, що ефірні олії гвоздики, м’яти, чебрецю, евкаліпту, чайного дерева та їх складові доцільно використовувати при карієсі і пародонтиті. Вони також мають перспективи застосування як інгредієнти засобів гігієни для порожнини рота, консерванти стоматологічних лікарських форм, засоби для боротьби з галітозом. При раціональному призначенні ефірні олії можуть виявитися корисними у поліпшенні якості стоматологічного лікування та профілактичних процедур.Документ Вплив модуляторів редоксчутливих транскрипційних чинників на неврологічний дефіцит у щурів після відтворення черепно-мозкової травми(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Явтушенко, Іван Валерійович; Костенко, Віталій Олександрович; Yavtushenko, I. V.; Kostenko, V. O.Досліджено вплив модуляторів факторів транскрипції NF-κB, AP-1 та Nrf2 на виживаність білих щурів і розвиток у них неврологічного дефіциту після нанесення експериментальної черепно-мозкової травми (ЧМТ). Досліди були проведені на 110 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 180-220 г, розподілених на 6 груп: контрольна - після моделювання експериментальної ЧМТ (n=30); тваринам інших груп (по 16 щурів) після відтворення ЧМТ протягом 7-діб внутрішньочеревинно вводили модулятори транскрипційних чинників: інгібітор ядерної транслокації NF-κB піролідиндиті-окарбамат амонію в дозі 76 мг/кг, інгібітор AP-1 SR 11302 в дозі 1 мг/кг, індуктори системи Nrf2-ARE: диметилфумарат в дозі 15 мг/кг у 10% розчині диметилсульфоксиду та епігалокатехін-3-галат в дозі 1 мг/кг, а також водорозчинну форму кверцетину (корвітин), що виявляє властивості інгібітора NF-κB та індуктора Nrf2, у дозі 100 мг/кг (10 мг/кг у перерахунку на кверцетин). Тваринам контрольної групи замість сполук, що досліджувалися, внутрішньочеревинно вводили 1 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Показано, що на 7 добу після моделювання ЧМТ середнього ступеня тяжкості у більшості тварин виявляються ознаки неврологічного дефіциту: порушення м’язового тонусу (у 83.3%), координації рухів (у 83.3%) і больової реакції (у 66.7%); інтегральний показник неврологічного дефіциту за 100-бальною шкалою Todd et al. становить 51.33±2.95 балів. Застосування інгібіторів транскрипційних чинників NF-κB (піролідиндитіокарбамату амонію) та AP-1 (SR 11302), індукторів системи Nrf2-ARE (диметилфумарату та епігалокатехін-3-галату) та водорозчинної форми кверцетину (корвітину) вірогідно збільшує на 7 добу посттравматичного періоду виживаність білих щурів, істотно обмежує у них ознаки неврологічного дефіциту та його інтегральний показник.Документ Вірус zik як яскравий приклад емерджентних інфекцій(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Чумак, Юлія Вікторівна; Лобань, Галина Андріївна; Ананьєва, Майя Миколаївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Ананьева, Майя Николаевна; Чумак, Юлия Викторовна; Фаустова, Мария Алексеевна; Лобань, Галина Андреевна; Chumak, Yu. V.; Loban’, H. A; Ananieva, M. M.; Faustova, M. O.Стрімкий розвиток сучасних лабораторних систем в галузі мікробіології, які дозволяють отримати детальне секвенування генома, відкрило можливості для виділення нових збудників і глибокого вивчення давно відомих мікроорганізмів. До того ж, розвиток науки і техніки допомагає вивчати зміни екології мікроорганізмів і епідеміологічні особливості їх поширення на планеті. У зв’язку з цим останнім часом вчені стали виявляти «нові» захворювання, які отримали назви емерджентні. Емерджентні хвороби виникли як новий різновид інтенсивно еволюціонуючих, давно відомих інфекційних захворювань. Яскравим прикладом виникнення емерджентної інфекції є вірус Зіка (ZIKV). ZIKV відноситься до сімейства Flaviviridae роду Flavivirus. Вперше він був виділений з крові макаки-резус в 1947 році в Східній Африці (Уганда), в лісі Зіка, неподалік від острова Вікторія, звідки і пішла його назва. Через рік, в цій же місцевості ZIKV був виявлений у комарів роду Aedes africanus. Протягом довгого часу після первинного виділення ZIKV в Азії і в Африці були зафіксовані окремі спорадичні випадки захворювання, викликані даним збудником. У 2007 р на острові Яп (Мікронезія) був зареєстрований спалах захворювання, викликаного ZIKV. Це був перший спалах захворювання за межами Азії і Африки. Основним механізмом передачі ZIKV є трансмісивний, переносники - комарі роду Aedes. За літературними даними, цей вірус можуть поширювати 17 видів комарів цього роду. На сьогоднішній день головну роль віддають Ае. aegypti і Ae. Albopictus. З огляду на те, що ці комарі є не тільки переносниками ZIKV, а й інших представників флавівірусів, викликає занепокоєння їх широке географічне поширення. Комарі виду Ae. aegypti теплолюбні і живуть тільки в тропічній та субтропічній кліматичних зонах, що довгий час обмежувало поширення ZIKV. Участь комарів Ae. albopictus в циркуляції цього збудника обумовлює стрімке розширення ареалу розповсюдження вірусу в світі, оскільки зазначений вид широко поширений в країнах субтропічного і помірного кліматичних поясів. До сьогоднішнього дня, крім основного трансмісивного шляху передачі вірусу, є ряд відомостей трансплацентарної передачі ZIKV від інфікованої матері. Вірусна інфекція, що викликана ZIKV, під час вагітності є причиною розвитку мікроцефалії - порушення розвитку головного мозку, при якому його маса і розмір черепа менше норми. Також ця вірусна інфекція призводить до таких ускладнень, як втрата плода, мертвонародження і передчасні пологи. За даними літератури, для вчених став очевидним зв'язок ZIKV не тільки з вродженими аномаліями розвитку центральної нервової системи, а й з неврологічним синдромом - синдром Гієна - Барре (GBS). З'явилися публікації про передачу ZIKV не тільки трансмісивним або рансплацентарним шляхами, а навіть при сексуальних контактах без використання бар'єрних методів контрацепції. В еякуляті ZIKV можливо виділити протягом 14-28 днів від початку появи перших симптомів хвороби.Документ Деякі морфологічні прогностичні критерії раку передміхурової залози(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Мед, Владислав В'ячеславович; Бабенко, Вікторія Ігорівна; Филенко, Борис Миколайович; Мед, Владислав Вячеславович; Бабенко, Виктория Игоревна; Филенко, Борис Николаевич; Med, V. V.; Babenko, V. І.; Filenko, B. M.Найбільш розповсюдженою гістологічною формою раку передміхурової залози є ацинарна аденокарцинома різного ступеня диференціювання. Основним діагностичним критерієм, що враховується при виборі методу лікування раку передміхурової залози, є морфологічний атипізм залоз, який відображається у шкалі Гліссона, а також ступінь експресії імуногістохімічних маркерів, одним з яких є альфа-метилацил-КоА-рацемаза. Проте, залишається не повністю зрозумілою залежність вираженості експресії p504S від ступеня градації пухлини за системою Гліссона. Метою дослідження було встановлення взаємозв`язку між ступенем диференціювання аденокарциноми передміхурової залози за шкалою Гліссона та ступенем експресії ІГХ маркеру p504s. Було досліджено біопсій ний матеріал, отриманий від 37 пацієнтів з раком передміхурової залози. За шкалою Гліссона матеріал розподілили на три групи: перша відповідала оцінці 1-4 бали, друга – 5-7 балів та третя – 8-10 балів. ІГХ дослідження з визначення експресії антигену p504s проводили за допомогою моноклональних анти-AMACR/P504s. Аналіз залежності між ступенем диференціювання аденокарциноми передміхурової залози за шкалою Гліссона та ступенем експресії ІГХ маркеру p504s, було виявлено чітку закономірність та встановлено наявність сильного кореляційного зв’язку (r=0,69) між даними морфологічними характеристиками пухлини. Виявлена нами закономірність при виконанні дослідження говорить про специфічність даного маркеру при злоякісних пухлинних процесах у передміхуровій залозі, що узгоджується з даними інших досліджень, та дає змогу більш точно диференціювати стадійність процесу за шкалою Гліссона. Це певною мірою дає підґрунтя для вибору адекватних методів лікування пацієнтів та удосконалити прогностичні критерії.Документ Діагностичні труднощі при рухових розладах(Полтавський державний медичний університет, 2020) Таряник, Катерина Анатоліївна; Таряник, Екатерина Анатольевна; Tarianyk, K. A.Стаття присвячена діагностиці рухових порушень при екстрапірамідній патології, а саме, варіантам перебігу мультисистемної атрофії, яка є неухильно прогресуючим нейродегенеративним захворюванням, що супроводжується ураженням пірамідної системи, мозочка і вегетативної нервової системи і пов'язана з дегенерацією нервових клітин певних ділянок мозку. Зроблений акцент на діагностиці станів, в клінічній картині яких, домінує тремор, який виникає в результаті пошкодження структур нервової системи, що мають відношення до регуляції м’язового тонусу і безпідставного контролю рухів (мозочок, базальні ганглії). Тремор – це гіперкінез, який проявляється мимовільними коливальними ритмічними рухами частини (кінцівок, голови) або всього тіла в результаті постійного повторення скорочення і розслаблення м’язів. Діагностика захворювань, що лежать в основі цього стану, часто є дуже складним завданням, для вирішення якого перш за все необхідний правильний діагностичний підхід. Автором проведений аналіз клінічних та параклінічних методів діагностики тремтячого гіперкінезу, наголошені переваги електронейміографії-треморографії, ультрасонографії в постановці діагнозу при екстрапірамідних захворюваннях. На клінічному випадку пацієнтки із гіперкінетичним синдромом при мультисистемній атрофії, яка обстежувалася та лікувалася на базі Центру для пацієнтів із хворобою Паркінсона та іншими нейродегенеративними захворюваннями на базі кафедри нервових хвороб із нейрохірургією та медичною генетикою Української медичної стоматологічної академії, неврологічного відділення комунального підприємства «Полта- вська обласна клінічна лікарня імені Скліфосовського Полтавської обласної ради», проведений діагностичний пошук та встановлений заключний діагноз. Зроблений висновок про ефективність нейрофізіологічних методів діагностики на початкових стадіях та при прогресуванні захворювання.Документ Діалогізація педагогічної взаємодії як умова розвитку професійної спрямованості студентів медичного вузу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Донець, Ілона Миколаївна; Григоренко, Альона Сергіївна; Волошина, Олена Валеріївна; Штепа, Катерина Вікторівна; Донец, Илона Николаевна; Григоренко, Алена Сергеевна; Волошина, Елена Валерьевна; Штепа, Екатерина Викторовна; Donets, I. М.; Hryhorenko, A. S.; Voloshyna, O. V.; Shtepa, K. V.У сучасних умовах реформування системи освіти в Україні перед багатьма науково-педагогічними працівниками стає проблема підвищення якості освітнього процесу. Спільнотою піднімаються питання гуманізації освіти, її спрямованості на диференційний підхід у навчанні з урахуванням індивідуальних особливостей кожної особистості, її потенціалу. З цією метою повинні бути створенні сприятливі умови протягом всього навчально-виховного процесу. Багато науковців та практиків піднімають питання духовного та особистісного розвитку студентів, активізації їх самосвідомості, позитивного та творчого ставлення до майбутньої професії. Обґрунтовано значення діалогізації педагогічної взаємодії як умови розвитку професійної спрямованості студентів медичного університету, їх ідентифікації з носіями професійних цінностей, охарактеризовано психолого-педагогічні умови розвитку професійної спрямованості майбутніх лікарів. На основі результатів емпіричного дослідження з’ясовано характер взаємин між викладачами і студентами, стилі їх педагогічної взаємодії. В статті розкриваються особливості педагогічної взаємодії: проводиться аналіз різних підходів до її визначення та розглядаються основні її механізми. Особлива увага приділяється такій стороні педагогічної взаємодії між викладачем та студентами, як педагогічне спілкування, розглядаються так звані «бар’єри» спілкування та способи їх подолання. Наводяться провідні форми організації навчальної діяльності, які сприятимуть оптимізації педагогічної взаємодії між викладачем та студентами.Документ Діастолічна функція лівого шлуночка у хворих на іхс при розвитку гострого інфаркту міокарда(Полтавський державний медичний університет, 2020) Сідь, Є. В.; Соловйов, О. В.; Сидь, Е. В.; Соловьёв, А. В.; Sid’, E. V.; Soloviov, O. V.Проблема гострого інфаркту міокарда залишається однією з найбільш актуальних в сучасній кардіології. Порушення діастолічної функції лівого шлуночку є одним із проявів дисфункції міокарда при ішемічній хворобі серця та одним з ранніх прогностично значущих критеріїв. Тому її вивчення у цієї категорії хворих необхідно для визначення ступеня ризику розвитку можливих ускладнень і їх своєчасної корекції. Мета дослідження: оцінити діастолічну функцію лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця при розвитку гострого інфаркту міокарда. Матеріали і методи. Результати дослідження базуються на даних комплексного обстеження 477 хворих на ішемічну хворобу серця: 280 хворих зі ST-segment elevation myocardial infarction, 91 особа з non ST-segment elevation myocardial infarction і контрольну групу склали 76 пацієнтів зі стенокардією напруги (ІІ і ІІІ функціонального класу по 38 людині). Усі 477 обстежених були порівнянні за віком, соціальним статусом і статтю. Результати дослідження. Рівень DT достовірно був вище у групі ST-segment elevation myocardial infarction та у порівнянні з non ST-segment elevation myocardial infarction - 186,50 [173,00-242,00] мс проти 224,00 [182,00-244,00] мс відповідно, (р < 0,05). Аналогічними були відмінності значень IVRT між групами пацієнтів. Найбільш високий відносний ризик серед пацієнтів зі ST-segment elevation myocardial infarction достовірно визначався для псевдонормального типу, при розвитку Q-інфаркта міокарда він склав RR = 1,52, 95 % ДІ RR 1,02-2,25. Збільшення відносного ризику було для порушення мітрального потоку при розвитку Q-інфаркта міокарда склало RR = 1,31, 95 % ДІ RR 1,11-1,55. Висновки. 1. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда виявляється порушення діастолічної функції лівого шлуночку, з превалюванням псевдонормального типу серед хворих ST-segment elevation myocardial infarction та порушенням релаксації у пацієнтів зі non ST-segment elevation myocardial infarction. 2. Збільшення відносного ризику серед пацієнтів зі ST-segment elevation myocardial infarction достовірно визначався для псевдонормального типу.Документ Ендометріоз як глобальна багаторівнева проблема,ретроспективна характеристика хворих(2020) Орлова, Юлія Андріївна; Мартиненко, Віталій Борисович; Орлова, Юлия Андреевна; Мартыненко, Виталий Борисович; Orlova, Yu. A.; Martynenko, V. B.У викладеній статті розкривається питання складної гінекологічної поліетіологічної патології –ендометріоїдної хвороби. Загальне охоплення даною патологію серед жінок становить 10 %, при поширенні серед репродуктивної частини жінок до 70%. Різноманіття та виразність клінічної сим-птоматики погіршує не тільки фізичний стан жінки, а й емоційний. На сьогоднішній день, складності в діагностиці та лікуванні описаної патології викликають низку проблем без рішення. Таким чином ендометріоз є перспективним напрямом вивчення, а актуальність даної проблеми не визиває сумнів. Метою дослідження було: характеризувати особливості анамнезу та симптоматики жінок з ендометріозом, визначити діагностичну цінність проведених методів обстеження, оцінити ефективність лікувальних тактик жінок з зазначеною патологією. Для виконання поставленої мети дослідження був проведений ретроспективний аналіз історій хвороб 61 жінки з ендометріозом, що у 100% був підтверджений гістологічно. Середній вік досліджуваних жінок 30,44±5,6 років. Індекс маси тіла дорівнював 23,04±3,87 кг/м2. Надлишкова маса тіла була відмічена у 16 жінок (26,22%), ожиріння 1 ступеня зареєстровано у 2 жінок (3,27%).Початок менструації становив в середньому 13,04±1,07 років. Пізнє настання менархе відмічено у 2 жінок (3,21 %). Тривалість менструації була від 4,67±1,44 до 5,37±1,29 днів. Менструальна кровотеча більше ніж 8 днів відмічена у 1 жінки. Надмірну втрату менструальної крові відмічали 55,7% жінок. Інтервал менструального циклу варіював від 21 до 32 днів, був регулярним та склав 27,6±2,31 днів. Больові відчуття під час менструації відмічають 47,54% жінок. Посилення больового синдрому з моменту встановлення діагнозу відмічає 14 жінок, що дорівнює 48,27% випадків серед 29 жінок з ендометріозом та наявною болісною менстру-ацією. Вагітності відмічені у 22 випадках. Невиношування вагітностізафіксовано у 2 жінок (9,09%). Непліддя мали 20 жінок, що становить 32,7%. Непліддя мало первинний характер. При оцінці положення матки в тазу виявлено, що 7 жінок (11,47%) мали ретроградне розташування матки, асаме в положенні ретрофлексіо. Проводячи оцінку соматичного анамнезу досліджуваних жінок, слід зазначити, що ураження різних органів і систем було у 53 жінок (86,88% ). Найбільша кількість соматичної патології відмічено серед патології шлунково-кишкового-тракту – 64,1%. Гінекологічну патологію, окрім основного захворювання, в анамнезі мали 24 жінки (39,34%). СА 125 визначений у 73,77% жінок із них його значення більше 35,0 Од/мл відмічено у 25 жінок. Його цінність встановлена лише у 55,5% жінок. Визначення НЕ4 проводилось у 17 жінок (27,86%). Серед цих жінок лишев 1 випадку значення НЕ4перевищувало вікову норму та було на рівні 69,59 пмоль/л. При ультразвуковому методі діагностики ендометріоз встановлений лише у 58,3% випадків. Одній жінці встановлено вище наведений діагнозза рахунок магнітно-резонансної томографії.Терапія ендометріозу поділяється на консервативну та оперативну. Перед оперативним лікуванням 31 жінці (50,81%) була обрана консервативна тактика ведення – без ефекту. Під час проведення оперативного лікування лапароскопічним доступом видимі ендометріоїдні гетеротопії були наявні у 50 жінок - 81,96%, а у 18,04% ендометріоз ендоскопічно не діагностований, але гістологічно підтверджений у 100% випадків. Звертає на себе увагу наявність злукового процесу органів малого тазу у 46 жінок– 75,4%. Хоча оперативні порожнинні втручання були лишеу 22 жінок (47,82%). Таким чином, ендометріоз -захворювання, яке у 21 столітті не має єдиної точки зору щодо його першопричини та етіологічних факторів. Важка клінічна симптоматика, неможливість повноцінного використання неінвазивних методів діагностики у визначенні проблеми та відсутність комплексного лікування, яке б після курсу лікування забезпечувало відсутність рецидування, наполегливо змушують вчених та лікарів поглиблювати свої знання та шукатиметоди вирішення поставлених задач даної патології.Документ Ендотеліальний фактор росту судин як маркер ендотеліальної дисфункції у вагітних жінок із ожирінням(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Зелінка-Хобзей, Марта Миколаївна; Зелинка-Хобзей, Марта Николаевна; Zelinka-Khobzey, M. M.На сьогодні ожиріння є одним з найпоширеніших у всьому світі захворювань і являється фактором ризику виникнення акушерських та перинатальних ускладнень. Саме тому метою дослідження є визначення показників ендотеліального фактору росту судин у сироватці крові вагітних жінок з фізіологічною масою тіла та при ожирінні різного ступеня в І та ІІІ триместрах вагітності. Матеріали і методи. Для проведення дослідження нами було сформовано 6 груп. Першу групу (контрольну) склали вагітні жінки із фізіологічною масою тіла у І триместрі; друга група – вагітні жінки із фізіологічною масою тіла у ІІІ триместрі; третя група – вагітні жінки із ожирінням І ступеня у І триместрі (по 20 жінок у кожній групі); четверта група – вагітні жінки із ожирінням І ступеня у ІІІ триместрі (15 жінок); п'ята група – вагітні жінки із ожирінням ІІ та ІІІ ступеня у І триместрі (20 жінок); шоста група – вагітні жінки із ожирінням ІІ та ІІІ ступеня у ІІІ триместрі (15 жінок). Результати дослідження та їх обговорення. У статті наведена оцінка показників ангіогенезу у вагітних із фізіологічною масою тіла та у вагітних із супутнім ожирінням. Резюмуючи отримані результати, спостерігалась закономірність зниження даного ангіогенного фактору у сироватці крові у міру зростання ожиріння у І та ІІІ триместрах вагітності. Одержані показники ендотеліального фактору росту судин у І триместрі дають можливість прогнозування виникнення акушерських ускладнень у вагітних жінок із ожирінням. Висновки: 1. Ендотеліальний фактору росту судин у сироватці крові вагітних з фізіологічною масою тіла зростає у міру прогресування вагітності. 2. Концентрація фактору росту ендотелію судин у сироватці крові вагітних з супутнім ожиріння у І та ІІІ триместрах вагітності закономірно знижується відповідно до зростання тяжкості ожиріння, а його показники у вагітних жінок із ожирінням в І триместрі можуть бути використаними для прогнозування виникнення акушерських ускладнень пов'язаних із ожирінням.Документ Замораживание эритроцитов при модификации состава криоконсерванта на основе глицерина(Полтавський державний медичний університет, 2020) Рамазанов, В. В.; Руденко, С. В.; Семенченко, А. Ю.; Бондаренко, В. А.; Ramazanov, V. V.; Rudenko, S. V.; Semenchenko, A. Yu.; Bondarenko, V. A.; Рамазанов, В. В.; Руденко, С. В.; Семенченко, О. Ю.; Бондаренко, В. А.Повреждения эритроцитов, происходящие при замораживании, также могут развиваться при трансфузии. Повышение концентрации свободного железа в крови при разрушении эритроцитов приводит к ускорению образования реактивных форм кислорода, перекисному повреждению клеток и стимуляции воспаления. При многократной трансфузии эритроцитов могут нарушению функции внутренних органов в результате перегрузки организма железом. Криопротекторные свойства глицерина включают в себя его коллигативную способность уменьшения концентрации NaCl при температурах ниже 0°C. Вместе с тем было выявлено, что криопротекторная эффективность глицерина была меньше, чем ожидалось от его коллигативных свойств. Повреждение эритроцитов при их быстром оттаивании является результатом осмотического шока из-за неспособности избытка внутриклеточного глицерина достаточно быстро выходить из клеток для предотвращения их набухания и гемолиза. Эти данные указывают на необходимость уменьшения концентрации глицерина в криоконсерванте. Однако для поддержания защитной эффективности криопротектора необходимо также уменьшение концентрации NaCl. В работе исследуется влияние состава криоконсерванта на гемолиз эритроцитов при замораживании и гипотермическом хранении. При этом использовали криоконсерванты: а) 38% (w/v) глицерин, 2,9% сорбитол, 0,63% NaCl (стандартный состав); b) 28% (w/v) глицерин, 6,8% сорбитол, 0,25% NaCl (модифицированный состав). Установлено, что уменьшение концентрации глицерина и увеличение концентрации сорбитола приводит к уменьшению показателей гемолиза эритроцитов. Полученные результаты позволяют предположить, что изменение состава криоконсерванта обеспечит ослабление осмотического стресса при оттаивании эритроцитов, что, в свою очередь, уменьшит их разрушение при трансфузии и вероятность развития воспаления.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »