Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 2 (70)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 20, вип. 2 (70) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 20 з 53
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Лікування дегенеративних змін епітелію очної поверхні при синдромі «Сухого ока»(Полтавський державний медичний університет, 2020) Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Максимук, Ольга Юріївна; Стебловська, Ірина Сергіївна; Воскресенська, А. В.; Воскресенская, Людмила Константиновна; Ряднова, Виктория Викторовна; Максимук, Ольга Юрьевна; Стебловская, Ирина Сергеевна; Воскресенская, А. В.; Voskresenskaya, L. K.; Ryadnova, V. V .; Maksimuk, O. Yu.; Steblovska, I. S.; Voskresenskaya, A. V.За даними останніх досліджень, розповсюдженість синдрому «сухого ока» складає 14 %, у пацієнтів у віці до 50 років та 65-75% у пацієнтів старше 50 років. Факторами ризику розвитку синдрому «сухого ока» вважається старіння, стрес, дія частих інстиляцій очних препаратів, вплив променевої енергії, цукровий діабет. Тому, метою даного дослідження є вивчення можливості застосування препарату антиоксидантної дії – «Деларгін» у комплексній терапії синдрому «сухого ока». В умовах кафедри офтальмології було обстежено 50 пацієнтів (100 очей) у віці 30-70 років. Всі пацієнти були розділені на 3 групи в залежності від терапії синдрому «сухого ока». 1 група включала 10 хворих (20 очей), їм призначено лікування у вигляді інстиляцій крапель – оксіал. 2 група – 10 хворих (20 очей) - призначена базисна терапія - інстиляції розчину натрієвої солі гіалуронової кислоти 0,0015 г/мл. 3 група - 20 хворих (40 очей) отримували інстиляції деларгіну та гіалуронової кислоти. Контроль ефективності лікування проводили за допомогою наступних методів: для оцінки базальної сльозопродукції проводили пробу Ширмера 1 за допомогою діагностичних смуг «Офталік-тест» (Індія). Пробу Норна проводили для контроля стабільності сльозної плівки. Флюоресцентний тест (фарбування рогівки 1% розчином флюоресцеїна натрія) для виявлення дефектів рогівки. Lipkof тест – для оцінки ступеня утворення складки бульбарної кон’юнктиви відносно реберного краю нижньої повіки. В результаті проведеного лікування у пацієнтів 1-ї групи, які приймали препарат Оксіал, в деякій мірі підвищився показник тесту Норна з 6,8 ± 0,1 с до 7,5 ± 0,1 с, у пацієнтів 2-ї групи після лікування він відповідав 8,5 ± 0,2 с. В 3-й групі тест Норна відповідав 11,2 ± 0,2 с. (р<0,05). Частота миготливих рухів значно знизилась і наближалася до величини норми. Показано, що лікування пацієнтів з синдромом «сухого ока», що включає в себе препарат антиоксидантної дії деларгін, в значній мірі прискорює та сприяє нормалізації показників, що характеризують цей процес.Документ Вміст інтерлейкіну- 6 у ротовій рідині дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла(Полтавський державний медичний університет, 2020) Онищенко, Анастасія Володимирівна; Шешукова, Ольга Вікторівна; Мамонтова, Тетяна Василівна; Онищенко, Анастасия Владимировна; Шешукова, Ольга Викторовна; Мамонтова, Татьяна Васильевна; Onyshchenko, A. V.; Sheshukova, O. V.; Mamontova, Т. V.Проведений аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури з поточного стану епідемії ожиріння та доказів її асоціації з захворюванням порожнини рота та обстеження дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою тіла. Метою дослідження стала оцінка стоматологічного статусу у дітей молодшого шкільного віку з нормальною та надмірною масою та можливий зв’язок їх з концентрацією інтерлейкіну-6 у ротовій рідині. Матеріали та методи. У дослідження було включено 81 школяра (учні 1-4 класів школи м. Полтава) у віці 6-11 років. Проводилося вивчення антропометричних даних і оцінка фізичного розвитку, клінічне стоматологічне обстеження Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за допомогою спрощеного гігієнічного індексу Green-Vermillion (1964). Визначення концентрації інтерлейкіну – 6 у ротовій рідині. Результати. За даними проведеного нами обстеження встановлено наступне. Індекс гігієни у дітей з надмірною масою тіла був у межах 1,53±0,06 (РМА=0) бала, а у цій групі дітей з ознаками запалення визначався незначно більший показник 1,58±0,08, що відповідає задовільній гігієні та середньому значенню індексу. У дітей з нормальною масою тіла це показник був не істотно більший і коливався у межах 1,64±0,08 бала, для дітей зі здоровим пародонтом, а при наявності гінгівіту складав 1,75±0,06, що відповідає незадовільній гігієні при високому показнику індексу у цих двох груп. Вивчення інтенсивності карієсу показало, що у обстежених дітей з нормальною масою тіла кп+КПВ складає 1,48±0,24 та 1±0,54, цей показник був 2,03±0,36 та 1,25±0,34 для дітей з надмірною масою тіла. Поширеність карієсу для групи 1а і 1б близько 60% та 44% відповідно, а для дітей з груп з нормальною масою тіла (2а та 2б) – 53% та 38% відповідно. У дітей з нормальною масою тіла показник концентрації інтерлейкіну-6 був неістотно більший і коливався у межах 6,12±0,36, для дітей зі здоровим пародонтом, а при наявності гінгівіту складав 6,25±0,33, що може інтерпретуватися як ранній чутливий, хоч й неспецифічним маркером запалення, що проявляється і клінічними ознаками. Значення інтерлейкіну-6 у дітей з надмірною масою тіла був у межах 4,64±0,26 (РМА=0), а у цій групі дітей з ознаками запалення визначався незначно менший показник 4,46±0,1, що може вказувати на більшу та стійкішу імунну відповідь. Висновки. Отже, за даними стоматологічного обстеження рівень гігієни у всіх дітей з нормальною масою тіла був незадовільним, у дітей з надмірною масою тіла визначався задовільний рівень гігієни. Поширеність карієсу у обстежених дітей 6-11 років відповідає загальноміському показнику. Вивчення інтенсивності карієсу показало, що у обстежених дітей з нормальною масою тіла кп+КПВ складає 1,48±0,24 та 1±0,54, цей показник був 2,03±0,36 та 1,25±0,34 для дітей з надмірною масою тіла. Що ж стосується значення інтерлейкіну-6, то тут визначаються зміни. Таким чином, цитокіни є важливими показниками і оцінка вмісту цих речовин в біологічних рідинах дозволяє отримати інформацію, попередити та профілактувати у майбутньому запальні захворювання тканин пародонту.Документ Удосконалення критеріїв діагнозу системного червоного вовчака(Полтавський державний медичний університет, 2020) Абрагамович, У. О.; Абрагамович, О. О.; Надашкевич, О. Н.; Свінціцький, А. С.; Синенький, О. В.; Abrahamovych, U. O.; Abrahamovych, O. O.; Nadashkevych, O. N.; Svintsitsky, A. S.; Synenkyi, O. V.Вступ. Критерії діагнозу системного червоного вовчака вперше запропоновані у 1971 році Американською колегією ревматологів. Хоча з того часу їх неодноразово допрацьовували (1982 р., 1997 р.), але, згідно інформації з літературних джерел та з власного клінічного досвіду, нерідко зустрічаються такі ситуації, коли діагноз хвороби є очевидним, але кількість критеріїв недостатня та, навпаки. Мета роботи. Удосконалити критерії діагнозу системного червоного вовчака. Матеріали і методи. У рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю системного червоного вовчака у дослідження залучено 370 хворих (дослідна група, 331 жінка (89,46 %) і 39 чоловіків (10,54 %), середній вік 41,24 ± 0,63 роки) та інших ревматичних недуг (ревматоїдний артрит, псоріатична артропатія, анкілозивний спондиліт) – 234 хворих (група порівняння, 150 жінок (64,10 %) і 84 чоловіків (35,90 %), середній вік 48,82 ± 0,85 роки), яким проведено впродовж 2010–2018 рр. комплексне клінічно-лабораторне та інструментальне обстеження всіх органів і систем до початку лікування. Аналіз проведено в програмі MS Excel та SPSS на основі таблиць спряженості з обчисленням показників діагностичної і прогностичної цінності (зв’язок вважали достовірним за умов перевищення за модулем коефіцієнтом асоціації 0,5 або 0,3 для коефіцієнта контингенції) та Receiver Operating Characteristic-аналізу. Результати та обговорення. Провівши статистичний аналіз ми виокремили 14 пунктів, що об’єднують 18 ознак, які з підтвердженою найвищою чутливістю, специфічністю та точністю вказують на системний червоний вовчак, серед яких: «метелик» на обличчі, фотосенсибілізація, серозит (перикардит, плеврит), біль у суглобах, біль у м’язах, підвищення температури тіла, алопеція, синдром А. Г. М. Рейно, ретикулярне ліведо, ураження нервової системи (судоми, психоз), тромбоцитопенія, ураження нирок (протеїнурія, циліндрурія), anti-dsDNA, антинуклеарні антитіла. Ці критерії володіють високою прогностичною здатністю, серед яких поєднання артральгій та наявності anti-dsDNA дозволяє практично із 100-відсотковою імовірністю передбачити наявність системного червоного вовчаку у хворого. З метою встановлення діагнозу «Системний червоний вовчак» хворим необхідно мати три чи більше критеріїв з 14 запропонованих нами, які б виникли одночасно чи один за одним у будь-якому періоді. Висновок. Ми удосконалили критерії діагнозу «Системний червоний вовчак», виокремивши 14 ознак, а саме: «метелик» на обличчі, фотосенсибілізація, серозит (перикардит, плеврит), біль у суглобах, біль у м’язах, підвищення температури тіла, алопеція, синдром А. Г. М. Рейно, ураження нервової системи (судоми, психоз), ретикулярне ліведо, тромбоцитопенія, ураження нирок (протеїнурія, циліндрурія), anti-dsDNA, антинуклеарні антитіла.Документ Особливості санітарно-освітньої роботи для профілактики стоматологічних хвороб у дітей організованих дитячих колективів(Полтавський державний медичний університет, 2020) Павленкова, Оксана Сергіївна; Каськова, Людмила Федорівна; Павленкова, Оксана Сергеевна; Каськова, Людмила Фёдоровна; Pavlenkova, O. S.; Kaskova, L. F.Натепер, профілактика стоматологічних хвороб у дітей залишається досить актуальною. Особливо це стосується дітей молодшого шкільного віку, бо саме в цей період починає формуватися постійний прикус, здоров'я якого залежить саме від профілактичних заходів у момент прорізування і мінералізації зубів. Для успішного вирішення проблем захворюваності на карієс та інші стоматологічні хвороби необхідно раціонально підходити до механізмів профілактики. Одним з її напрямів є санітарно-освітня робота. Метою роботи волонтерського загону «Посмішка» є навчання дітей основ гігієни і правил догляду за ротовою порожниною, ознайомлення з будовою і функціями зубів, акцентування на важливості використання основних і додаткових предметів та засобів гігієни, опираючись на теорію про канали сприйняття Ніла Флемінга (візуальний, аудіальний, кінестетичний). Увага дітей акцентується саме на запобіганні виникнення стоматологічних хвороб, а не їх лікуванні. Враховуючи страх дітей перед стоматологами, волонтери намагаються у м'якій формі показати як і через що виникає каріозний процес, чому, як і де лікар проводить маніпуляції для збереження зуба. Можливо, знаючи причини етіології і патогенезу каріозного процесу вони почнуть уважніше ставитися до гігієни ротової порожнини. Дуже важливим етапом, на нашу думку, є ознайомлення дітей із анатомічною будовою зуба, функціями його тканин, механізмом виникнення каріозного процесу, оскільки розуміння причин попереджає наслідки. Ми вважаємо, що профілактична робота повинна проводитись не тільки для дітей, а й для всіх ланок, які їх оточують: педагогічні працівники, медичні працівники і батьки. Отже, санітарно-освітня робота серед дітей організованих дитячих колективів є пріоритетною для волонтерського загону «Посмішка», оскільки незважаючи на сучасний асортимент стоматологічних товарів, новітність лікувальних технологій, доступності пасивної інформації поширеність стоматологічних хвороб лише збільшується.Документ Варіанти хірургічної техніки при оперативному лікуванні зобу(Полтавський державний медичний університет, 2020) Ковальов, Олександр Павлович; Ляховський, Віталій Іванович; Люлька, Олександр Миколайович; Нємченко, Іван Іванович; Сидоренко, Архип Володимирович; Ковалев, Александр Павлович; Ляховский, Виталий Иванович; Люлька, Александр Николаевич; Немченко, Иван Иванович; Сидоренко, Архип Владимирович; Kovalov, O. P.; Liakhovskyi, V. I.; Liulka, O. M.; Niemchenko, I. I.; Sydorenko, A. V.Проаналізовано характер 552 оперативних втручань з приводу різних форм зобу, виконаних у хірургічному відділенні на клінічній базі кафедри хірургії №1 Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава). Жінок було 491 (їх частка склала 88,9%), чоловіків – 61 (11,1%). Дифузний токсичний зоб спостерігався у 48 (8,7%), тиреотоксична аденома мала місце у 8 (1,5%), однобічний вузловий зоб – у 162 (29,3%), багатовузловий – у 334 (60,4%) хворих. З приводу рецидивного зобу оперовані 20 (3,6%) пацієнтів. Наведені методика екстрафасціальної тиреоїдектомії та її варіанти в залежності від форми, розміру зобу та його розташування. Запропоновані оригінальні методики по запобіганню ушкодження гортанних нервів та прищитоподібних залоз, які з успіхом використовуються при нестандартних операційних ситуаціях, а також спосіб мобілізації частки щитоподібної залози при шийно-позагрудинній локалізації зобу. Великі розміри зобу, злуковий процес, шийно-позагрудинне розташування щитоподібних залоз створюють незвичайну операційну ситуацію і часто потребують нестандартних хірургічних підходів. Виникнення ускладнень під час виконання оперативних втручань уникали шляхом застосування екстрафасціальної методики маніпуляцій по видаленню щитоподібної залози, застосуванню надійного контрольованого гемостазу та прецизійної техніки по ходу операції. Особлива небезпека виникає при недостатньо контрольованому гемостазі, який виникає по ходу операції. Основним у запобіганні специфічних інтраопераційних ускладнень при операціях на щитоподібній залозі є свідоме поєднання новітніх технологій і досвіду хірурга. Післяопераційний транзиторний гіпопаратиреоз на 7-8 добу спостерігали у 9 (1,6%) хворих з нормалізацією клінічних проявів і рівня кальцію, а у 6 (1,1%) – осиплість та послаблення голосу протягом 3 тижнів. Більшість цих ускладнень трапилися у першу половину періоду, який було аналізовано. Дані варіанти виконання операції при складних операційних ситуаціях дозволили покращити результати хірургічного лікування.Документ Оптимизация лечения над - и чрезмыщелковых переломов плечевой кости у детей(Полтавський державний медичний університет, 2020) Худиев, В. М.; Худієв, В. М.; Hudiev, V. M.В статье проанализированы результаты лечения 155 пациентов с над- и чрезмыщелковыеми переломомами плечевой кости у детей. Возраст пациентов колебался от 1 до 15 лет; мальчиков было 107 (69%) и 48 (31%) девочек. Все больные были обследованы клинико-рентгенологически. При над- и чрезмыщелковых переломах плечевой кости у детей чаще встречались бытовые травмы в возрасте от 8 до 10 лет. У мальчиков переломы встречались в 2,2 раза чаще, чем у девочек. Результаты лечения у 98 (63,2%) пациентов были хорошими, 42 (27,1%) - удовлетворительными, и у 15 (9,7%) пациентов неудовлетворительными. Анализ результатов после лечения показал, что стабильная фиксация позволяет оптимизировать результаты лечения и достигнуть хороших функциональных результатов, и не приводит к вторичной деформации сустава. Отдалённые результаты изучены у 136 оперированных больных, из них у 94 больных (60,6±3,92%) определены как отличные, 31 (20,0±3,21%) - удовлетворительные, у 11 (7,1±2,06%) - неудовлетворительные результаты, в связи с повреждением зоны роста. После консервативного лечения 19 больных артикуляция в суставе восстановилась у 7,1%; у 4 (2,6±1,27%) пациентов результаты определялись как хорошие, у 11 (7,1±2,06%) - удовлетворительные, у 4 (2,6±2,7%) - неудовлетворительные. В результате спадания отека и ретракции мышц при развитии вторичного смещения фрагментов, произведена закрытая одномоментная репозиция и остеосинтез спицами Киршнера у 2,6% больных. Таким образлоктевой сустав, дети, над- и чрезмыщелковые переломыом, предложенная рабочая схема для лечения над- и чрезмыщелковых переломов позволила определить дифференцированную лечебную тактику при над и чрезмыщелковых переломах плечевой кости у детей в зависимости от возраста больных и характера перелома. Стабильная фиксация позволяет оптимизировать результаты лечения, достигнуть хороших функциональных результатов, и не приводит к вторичной деформации сустава.Документ Зміни ультраструктури тканин литкового м'язу та міокарда під впливом фізичного навантаження в експерименті(Полтавський державний медичний університет, 2020) Войтенко, В. Л.; Гуніна, Л. М.; Войтенко, В. Л.; Гунина, Л. М.; Voitenko, V. L.; Gunina, L. M.Тривалі фізичні навантаження викликають перебудови різних функцій та систем організму, що носять, як правило, пристосувальний характер і відбуваються на всіх рівнях структурної організації організму. Питання про зміни функціонального стану серцево-судинної системи і, особливо, мікроциркуляційної ланки кровообігу в нормі і за фізичних навантажень та їх зв’язок з ультраструктурними перебудовами в тканинах, клітинах і клітинних органелах залишається недостатньо з’ясованим. Метою дослідження була оцінка структурних перебудов у тканинах литкового м’язу та міокарду, які приводять до формування адаптаційних механізмів у відповідь на тривале фізичне навантаження. В експерименті з використанням електронно-мікроскопічного аналізу структурних компонентів тканин було досліджено зразки литкового м’язу та верхівки серця статевозрілих щурів-самців лінії Вістар масою 220-250 г при тривалому фізичному навантаженні. Показано, що тривале та інтенсивне фізичне навантаження викликає в організмі розвиток низки компенсаторнопристосувальних реакцій, спрямованих на оптимізацію процесів мікроциркуляції, поліпшення киснепостачання скелетних м'язів та міокарду, а також підтримання адекватного рівня метаболічних процесів. Детальна оцінка функціонального стану вказаних тканин необхідна для раннього виявлення ознак дезадаптації при постійних навантаженнях у спорті та запобігання формування патологічних станів.Документ Зміни харчової поведінки у молодих осіб із різної масою тіла(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Колінько, Людмила Михайлівна; Колинько, Людмила Михайловна; Kolinko, L. M.Поряд з надмірним споживанням їжі, малорухомим способом життя у формуванні підвищеної маси тіла та ожиріння провідну роль відіграє і дизрегуляція харчової поведінки, яка стає компонентом патогенезу патологічних станів. Метою дослідження стало визначення особливостей харчової поведінки у молодих осіб із нормальною, підвищеною масою тіла та ожирінням I ступеня. В роботі взяли участь 96 осіб обох статей 18-25 років. Були визначені антропометричні показники, відсоток жирової маси тіла за обвідним методом. За індексом маси тіла сформовано 3 групи по 32 особи, збалансовані за статтю - з індексом маси тіла від 18,5 до 24,9 кг/м2, з підвищеною масою тіла (індекс маси тіла 25,00 – 29,99 кг/м2), з ожирінням I ступеня (індекс маси тіла 30,00 – 34,99 кг/м2). Для оцінки харчової поведінки використали Голандський опитувальник Dutch Eating behavior Questionnaire та 3-факторний опитувальник Стункарда, Three-factor Eating questionnaire -18. Результати оброблені статистично. Результати. За даними опитувальника Dutch Eating behavior Questionnaire обмежувальний тип порушень харчової поведінки переважав у осіб чоловічої статі з ожирінням I ступеня та у осіб жіночої статі всіх груп. Екстернальний тип більш виражений був для чоловіків всіх досліджених груп. За даними Three-factor Eating questionnaire - 18 домінуючим типом порушень був когнітивно-обмежувальний. Між показниками типів порушень харчової поведінки за опитувальниками Dutch Eating behavior Questionnaire та Three-factor Eating questionnaire - 18 та антропометричними показниками визначені переважно позитивні кореляційні взаємозв’язки високої та середньої сили у осіб з нормальною масою та негативні кореляційні зв’язки високої та середньої сили у осіб з підвищеною масою та ожирінням I ступеня обох статей. Результати свідчать про необхідність індивідуального підходу до зміни стереотипу харчування у молодих осіб, обов’язкової психологічної корекції в поєднанні з іншими компонентами стратегій зниження маси тіла.Документ Чутливість клінічного ізоляту Streptococcus pluranimalium до антисептиків(Полтавський державний медичний університет, 2020) Фаустова, Марія Олексіївна; Фаустова, Мария Алексеевна; Faustova, M. O.Останнім часом у світі реєструють підвищення ідентифікації нових збудників, не характерних для мікробіоти людини, та суттєві зміни мікробного складу різних біотопів її організму. Метою даного дослідження було вивчити чутливість клінічного ізоляту S. pluranimalium до антисептиків. Матеріали та методи. Клінічний ізолят S. pluranimalium був виділений з ротової порожнини пацієнта. Виділення та культивування мікроорганізму здійснювали за загальноприйнятими методами. Заключну ідентифікацію проводили за допомогою автоматичного бактеріологічного аналізатора. Чутливість досліджуваного ізоляту S. pluranimalium до антисептиків визначали методом двократних серійних розведень у рідкому поживному середовищі, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України №167 від 05.04.2007 «Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». Чутливість оцінювали за мінімальною інгібуючою та мінімальною бактерицидною концентраціями у мкг/мл. Чутливість досліджуваного клінічного ізоляту визначали до хлоргексидину біглюконату 0,05%, декасану 0,02%, екстракту хлорофіліпту 2,0%. Результати та їх обговорення. За результатами досліджень клінічний ізолят S. pluranimalium виявився чутливим до дії антисептиків в різній мірі. Антисептики групи четвертинних амонієвих сполук мали більш виражену протимікробну дію щодо досліджуваного мікроорганізму, у порівнянні з екстрактом хлорофіліпту. Висновки. Серед означених антисептиків досліджуваний штам стрептококу був найбільш чутливим до декасану, порівняно з хлоргексидиом та природним екстрактом хлорофіліпту, мінімальні інгібуючі та мінімальні бактерицидні концентрації яких перевищували дані показники декасану.Документ Влияние ототоксических лекарственных средств на биоэлектрические реакции в коре головного мозга и улитке(Полтавський державний медичний університет, 2020) Гусейнов, Н. М.; Фисенко, В. Р.; Асланов, П. Р.; Huseynov, N. M.; Fisenko, V. R.; Aslanov, P. R.Эксперименты проведены на кошках обоего пола массой 3-3,5 кг, в свободном поведении. На волокна таламокортикальной радиации наносили прямоугольные пороговые (1,5-3в) и надпороговые (5-7в) электрические импульсы длительностью 0,1 мс, используя при этом одиночное и парное (межстимульные интервалы 20-500мс) раздражения волокон таламокортикальной радиации. Все исследованные препараты – фуросемид, стрептомицин, гентамицин, канамицин, мономицин, тобрамицин и амикацин (кроме кислоты ацетилсалициловой, которую вводили во внутрибрюшинное пространство) вводили кошкам внутримышечно 2 раза в день с интервалом в 10-12 часов. Биоэлектрические реакции коры мозга и улитки регистрировали ежедневно через 2-3 часа после очередного введения препаратов. Фуросемид снижал на 50% величину микрофонного потенциала, регистрируемого при звуковой стимуляции с частотой 10 кГц через 4 дня, с частотой 1 кГц – 5 дней, с частотой 0,5 кГц – 6 дней от начала применения. Отмена фуросемида сопровождалась восстановлением величины указанных биоэлектрических реакций до исходного уровня через 5 дней. Полученные данные свидетельствуют о возможности обратимого угнетающего действия фуросемида на ответы коры головного мозга и улитки, возникающие на звуковую стимуляцию. Все изученные антибиотики – аминогликозиды обладали способностью уменьшать величину тестирующего первичного ответа при парном электрическом раздражении волокон таламокортикальной радиации. Начальные изменения величины микрофонного потенциала и потенциала действия слухового нерва возникали через 12-24 кратного введения препаратов. В данном случае отмечали уменьшение указанных потенциалов на 20-25%. Отмена препаратов на этапе начальных изменений потенциалов, регистрируемых в улитке, не сопровождается их восстановлением в течение длительного (6 недель) периода после прекращения введения антибиотиков. Выводы. Обнаружена неодинаковая скорость образования повреждений межнейронных передач при длительном применении разных антибиотиков.Документ Поліморфний сайт RS3200401 гену MALAT1 не асоційований із віком виникнення раку нирки(Полтавський державний медичний університет, 2020) Волкогон, А. Д.; Гарбузова, В. Ю.; Атаман, О. В.; Volkohon, A. D.; Harbuzova, V. Yu.; Ataman, O. V.На сьогодні довга некодуюча РНК MALAT1 вважається однією із основних РНК, пMALAT1, поліморфізм генів, рак ниркиричетних до виникнення та метастазування злоякісних пухлин різної локалізації. Результати нещодавніх експериментів показали, що MALAT1 відіграє важливу роль у настанні та прогресії і раку нирки. При цьому було виявлено, що виживаність онкохворих залежить від рівня експресії гена цієї РНК. Метою дослідження стало вивчення можливого зв’язку rs3200401-поліморфізму гена MALAT1 із віком виникнення раку нирки в українських пацієнтів. Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведено із використанням венозної крові 101 хворого зі світлоклітинним нирково-клітинним раком (42 жiнки та 59 чоловiкiв). Визначення rs3200401 поліморфізму гена MALAT1 здійснювали за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі з використанням компонентів TaqManSNP Assay C_3246069_10. Статистичний аналіз даних проводили за допомогою програми SPSS (версія 17.0). Методики Каплана-Мейера та Кокс-регресія були застосовані для перевірки можливої асоціації між rs3200401-генотипами та віком виникнення раку нирки. Значення Р < 0,05 вважали статистично достовірними. Результати. Результати генотипування за поліморфним сайтом rs3200401 гена MALAT1 показали, що серед пацієнтів із нирково-клітинним раком 71 (70,3 %) особa мала генотип СС, 29 (28,7 %) – генотип СТ, 1 (1 %) – генотип ТТ. Аналіз виживаності методом Каплана-Мейера показав, що тривалість життя до моменту виникнення пухлини не пов’язана із rs3200401-локусом (log rank Р = 0,449 – для кодомінантної моделі; log rank Р = 0,847 – для домінантної моделі). Результати аналізу за допомогою регресії Кокса також показали, що ризик розвитку нирково-клітинної карциноми з віком не залежить від rs3200401-сайту гена MALAT1 (Р > 0,05). Статистично достовірні результати не були виявлені і після врахування статі, індексу маси тіла пацієнтів, наявності в них метастазів, звички палити та вживати алкоголь (Р > 0,05). Висновки. В українській популяції поліморфізм rs3200401 гена довгої некодуючої РНК MALAT1 не пов’язаний із віком настання раку нирки.Документ Сучасна структура ортодонтичних пацієнтів за зверненням(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Петрова, Анна Володимирівна; Макарова, Олександра Миколаївна; Рудь, Юлія Володимирівна; Куроєдова, Віра Дмитрівна; Петрова, Анна Владимировна; Макарова, Александра Николаевна; Рудь, Юлия Владимировна; Куроедова, Вера Дмитриевна; Petrova, A. V.; Makarova, A. N.; Rud, Y. V.; Kuroiedova, V. D.Сучасний ортодонт є дуже затребуваним фахівцем, в зв'язку з великою кількістю пацієнтів, що звертаються за ортодонтичною допомогою. Аналіз пацієнтів за віком, діагнозом і статтю допомагає ортодонту більш конкретно зрозуміти, з якою патологією і які пацієнти найчастіше звертаються на прийом. Такий аналіз дає можливість сформувати напрямок розвитку діагностики, лікування і профілактики зубощелепних аномалій. На кафедрі післядипломної освіти лікарів - ортодонтів провели аналіз 2359 амбулаторних карток: 1296 пацієнтів, які лікувалися в 2019 році, і 1063 карток - в 1999 році. За 20-річний період звернення пацієнтів зросло в 9,9 разів, не зважаючи на стрімкий розвиток приватної стоматології. Результати показують, що на сьогоднішній день більшість ортодонтичних пацієнтів – це дорослі. Тому пріоритетним стало лікування незнімною технікою. При цьому частіше за допомогою звертаються жінки, що обумовлено зростанням соціального відношення жінок до своєї зовнішності і є підтвердженням соціально-психологічного значення ортодонтії. У віці 14-18 років збільшується кількість осіб чоловічої статі, які звертаються за допомогою до ортодонта, що може бути пов'язано з проходженням медичної допризовної військової комісії. За зверненням зубощелепних аномалій простежується одна і та ж закономірність, на першому місці - I клас за Енглем, на другому - II клас за Енглем, на третьому - III клас за Енглем і глибокий прикус.Документ Psychological nature and structure of motivation(2020) Pryima, L. Yu.; Sherstiuk, N. O.; Kolomiiets, B. S.; Прийма, Лада Юріївна; Шерстюк, Наталія Олександрівна; Коломієць, Богдан Сергійович; Прийма, Лада Юрьевна; Шерстюк, Наталия Александровна; Коломиец, Богдан СергеевичЦель данного исследования ̶ теоретическое обоснование и построение интегративной модели мотивации как системного образования, обеспечивающего достижение различных типов результатов человеческой деятельности. С этой целью были использованы следующие методы: индукции и дедукции, анализ научной литературы, а также компаративный анализ. Раскрыты понятия «мотива», «потребности» и «мотивации». Детально проанализировано, чем эти понятия похожи и чем отличаются, и определены точки их соприкосновения. Выделены осознанные и неосознанные мотивы и обоснована правомерность такого разграничения. Рассматривается различие между внешней и внутренней мотивацией и обоснованно особую эффективность последней. Проанализирована структура мотивационной системы человека со всеми ее составляющими (интересами, потребностями, ценностями, целями, установками, убеждениями, стереотипами и т.д.). Авторы выделили базис мотивационной сферы, который определяет направленность личности, и ее периферийную часть. Проведен сравни- тельный анализ теорий мотивации, которые объясняют структуру и содержание потребностей, их взаимосвязь с человеческой мотивацией к деятельности. Выяснено, что парадигма ERG К. Альдерфера соотносится с парадигмой иерархии потребностей А. Маслоу по основным группам потребностей. Однако в основном теории мотивации пользуются различным критериям выделения потребностей, что вызывает сложности при их сравнении. Например, парадигма приобретенных по- требностей Д. Мак-Клелланда основывается на выявлении потребностей властвования и соучастия, тогда как модель Портера-Лаулера основана на анализе концепций ожиданий и справедливости в мотивационной системе индивида. Однако мнение всех авторов совпадает в одном: мотивация является сложным системным интегративным психологическим образованием, которое побуждает человека к выполнению различных видов деятельности. Несмотря на различные трактовки понятия «мотив» и «мотивация», разные критерии выделения потребностей и интерпретации их влияния на мотивацию, мотивационная сфера человека является целостной структурой, производящей соответствующее влияние на поведение человека.Документ Ендотеліальний фактор росту судин як маркер ендотеліальної дисфункції у вагітних жінок із ожирінням(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Зелінка-Хобзей, Марта Миколаївна; Зелинка-Хобзей, Марта Николаевна; Zelinka-Khobzey, M. M.На сьогодні ожиріння є одним з найпоширеніших у всьому світі захворювань і являється фактором ризику виникнення акушерських та перинатальних ускладнень. Саме тому метою дослідження є визначення показників ендотеліального фактору росту судин у сироватці крові вагітних жінок з фізіологічною масою тіла та при ожирінні різного ступеня в І та ІІІ триместрах вагітності. Матеріали і методи. Для проведення дослідження нами було сформовано 6 груп. Першу групу (контрольну) склали вагітні жінки із фізіологічною масою тіла у І триместрі; друга група – вагітні жінки із фізіологічною масою тіла у ІІІ триместрі; третя група – вагітні жінки із ожирінням І ступеня у І триместрі (по 20 жінок у кожній групі); четверта група – вагітні жінки із ожирінням І ступеня у ІІІ триместрі (15 жінок); п'ята група – вагітні жінки із ожирінням ІІ та ІІІ ступеня у І триместрі (20 жінок); шоста група – вагітні жінки із ожирінням ІІ та ІІІ ступеня у ІІІ триместрі (15 жінок). Результати дослідження та їх обговорення. У статті наведена оцінка показників ангіогенезу у вагітних із фізіологічною масою тіла та у вагітних із супутнім ожирінням. Резюмуючи отримані результати, спостерігалась закономірність зниження даного ангіогенного фактору у сироватці крові у міру зростання ожиріння у І та ІІІ триместрах вагітності. Одержані показники ендотеліального фактору росту судин у І триместрі дають можливість прогнозування виникнення акушерських ускладнень у вагітних жінок із ожирінням. Висновки: 1. Ендотеліальний фактору росту судин у сироватці крові вагітних з фізіологічною масою тіла зростає у міру прогресування вагітності. 2. Концентрація фактору росту ендотелію судин у сироватці крові вагітних з супутнім ожиріння у І та ІІІ триместрах вагітності закономірно знижується відповідно до зростання тяжкості ожиріння, а його показники у вагітних жінок із ожирінням в І триместрі можуть бути використаними для прогнозування виникнення акушерських ускладнень пов'язаних із ожирінням.Документ Применение раннего эндопротезирования тазобедренного сустава у больных с переломами шейки бедренной кости(Полтавський державний медичний університет, 2020) Насирли, Дж. А.; Nasirli, J. A.; Насирлі, Дж. А.Исследование основано на результатах лечения 339 пациентов 50-85 лет с переломами шейки бедренной кости в отделении травматологии клинического медицинского центра г. Баку (Азербайджан) за период 2000-2019 гг. 206 больным выполнено эндопротезирование без цементной фиксации, в 133 случаях применялся костный цемент. 151 больным (44,8%) в течение от 1 до 2 дней было произведено тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава эндопротезами Дериу, Zimmer, Lrene. 66 больным (19,5%) операция было проведена в сроки до 5 дней, 120 больным (35,5%) эндопротезирование было выполнено в сроки до 8-10 дней. Средний срок стационарного лечения данного контингента больных составил до 12 дней. 151 больным, которым эндопротезирование выполнено в сроки до 5 дней отмечались гипостатические осложнения тромбозы и тромбоэмболии - 0, сердечно-сосудистая недостаточность – у 3, и пролежни у 1 больного. Среди 188 больных, которым эндопротезирование тазобедренных суставов выполнено в сроки от 5 дней, осложнения были следующими: гипостатические осложнения тромбозы и тромбоэмболии – у 3, сердечная недостаточность - у 4, пролежни – у 7 больных. Таким образом, эндопротезирование тазобедренных суставов при переломах шейки бедренной кости в пожилом и старческом возрасте должно иметь характер раннего вмешательства, что является основой профилактики гипостатических осложнений и ранней реабилитации больных.Документ Вплив гормональної регуляції на колонізаційну резистентність піхви при бактеріальному дисбіозі(Полтавський державний медичний університет, 2020) Грузевський, О. А.; Грузевский, А. А.; Hruzevskyi, O. A.Враховуючи регулюючий вплив гормональної регуляції на вагінальну біоту та стан колонізаційної резистентності піхви, актуальним є вивчення показників гормональної регуляції у пацієнток за умов наявності нормоценозу та дисбіозу різного ступеню. Мета роботи. Встановити вплив гормональної регуляції на мікробіоту та колонізаційну резистентність піхви при бактеріальному дисбіозі. Матеріал та методи. В дослідження відібрано 298 жінок, яких розподілили за індексом умовнопатогенної мікрофлори (ІУПМ): при нормоценозі ІУПМ був нижчим від -3 lg ГЕ/зразок (n=53), при дисбіозі І ступеня склав від -3 до -1 lg ГЕ/зразок (n=128) і при дисбіозі ІІ ступеню – перебільшував -1 lg ГЕ/зразок (n=117). Молекулярноенетичні дослідження зіскрібка епітелію з задньобокової стінки піхви проводили методом полімеразної ланцюгової реакції («ДНК-технологія», РФ). Кількісно визначали лактобактерії, факультативні і облігатні анаероби, міко- і уреаплазми та дріжджоподібні гриби. Імуноферментним аналізом визначали вміст у сироватці крові гормонів: лютеотропного, фолiкулостимулюючого, пролактину, кортизолу, прогестерону (ПГ), естрадіолу (Е2), тестостерону (ТС). Зв’язок мікробного біоценозу з вивченими показниками вивчали за допомогою регресійного аналізу (Statistica 10; StatSoft, Inc., USA). Результати. При нормоценозі гормональні показники не мали зв’язків з кількістю мікробіот, за виключенням рівню ТС, який негативно був зв’язаний з ІУПМ. При прогресуванні дисбіозу вміст у крові Е2 і ПГ знижувався та мав оборотний зв’язок з ростом патогенної мікробіоти, що відображало недостатність гормональних механізмів підтримки сталості нормоценозу. Патогенне значення мали також гіперпролактинемія і гіпертестостероненемія, які прямо корелювали з ростом патогенної мікробіоти. Зменшення вмісту у крові кортизолу при дисбіозі ІІ ступеню було пов’язано з ростом анаероба – Atopobium vaginalis. Гормональні порушення ко- релювали із зменшенням вмісту у вагінальному секреті факторів колонізаційної резистентності – лізоциму і IL10 та збільшенням вмісту патогенного фактору – TGF-1β. Висновки. Отримані результати по впливу системи гормональної регуляції на показники мікробного біоценозу та місцевої колоніальної резистентності відображали формування гормональної недостатності при прогресуванні вагінального дисбіозу.Документ Морфология жировой ткани человека(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Степанчук, Алла Петрівна; Степанчук, Алла Петровна; Stepanchuk, A. PРиск развития метаболических осложнений при ожирении зависит от топографии избыточной жировой ткани. Жировая ткань является основным источником энергии и обладает эндокринной функцией, секретирует вещества, влияющие на чувствительность тканей к инсулину. Исследованы гистологические препараты жировой ткани большого сальника людей среднего возрастного периода, умерших без патологии пищеварительной системы, и подкожной жировой ткани межлопаточной области плода. В результате микроскопического исследования срезов жировой ткани большого сальника человека и подкожно жировой ткани межлопаточной области плода виявлено, что она состоит из долек и микрососудов. Дольки жировой ткани большого сальника человека состоят из многоугольной формы белых адипоцитов содержащих в цитоплазме одно ядро, смещенное на периферию и одну жировую каплю. Подкожная жировая ткань межлопаточной области плода состоит из бурых адипоцитов с центрально расположенным ядром в цитоплазме, которое окружено численными жировыми каплями. Бурые адипоциты, по сравнению с белыми, имеют меньшие размеры и округлую форму. Количественно бурая жировая ткань преобладает у женщин, нежели у мужчин. Бурая жировая ткань активна не постоянно, а только при низкой температуре окружающей среды. У женщин бурые адипоциты более насыщенны митохондриями чем у мужчин. Жировая ткань большого сальника человека может быть источником имплантации трансплантата для восстановления дефектов органов брюшной полости при обширных хирургических операциях.Документ Клінічна ефективність антралю у хворих на хронічний панкреатит(Полтавський державний медичний університет, 2020) Хухліна, О. С.; Дудка, І. В.; Дудка, Т. В.; Смандич, В. С.; Хухліна, О. С.; Дудка, І. В.; Дудка, Т. В.; Смандич, В. С.; Khukhina, O. S.; Dudka, I. V.; Dudka, T. V.; Smandych, V. S.Проведені дослідження патогенезу хронічного панкреатиту доводять важливу роль системного запалення, чинників протеїназо-інгібіторної системи із зростанням пошкоджуючого впливу системного протеолізу, порушення оксидантно-антиоксидантного гомеостазу, змін ліпідного та білкового спектру крові, які у сукупності сприяють гальмуванню репаративних процесів та активації процесів фіброзування підшлункової залози. Мета дослідження. Встановити ефективність застосування Антралю у лікуванні хронічного панкреатиту у фазі загострення на підставі комплексної оцінки клінічного перебігу хронічного панкреатиту та структурно-функціональних порушень підшлункової залози. Матеріал та методи. Обстежено 52 хворих на хронічний панкреатит змішаної етіології у фазі загострення середньої тяжкості. Перша група (група 1, контрольна) – 24 особи, отримувала базисне лікування упродовж 30 днів. Основна (група 2) – 28 осіб, крім базисної терапії отримувала Антраль (Фармак ОАО, Київ) по 1 таблетці (200 мг) 3 рази на день упродовж 30 днів. Групу порівняння склали 30 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Результати дослідження. Через 4 тижні від початку терапії астено-вегетативний синдром значно меншої інтенсивності зберігався лише у 2 осіб (7,1%) 2 групи, тоді як в 1 групі він залишався у 17 хворих. У той же термін у всіх хворих 2 групи (100,0%) зникли біль та відчуття важкості в епігастральній ділянці, біль у лівій та правій підреберній ділянці, а також практично не турбувала нудота. Позитивним проявом ефективності лікування було відновлення фізичної працездатності у 100,0% хворих 2 групи. Аналізуючи показники, які характеризують фазу загострення хронічного панкреатиту, слід зазначити вищу ефективність лікувальної програми у хворих 2 групи. Так, динамічні показники активності α-амілази у крові на тлі встановленої до лікування гіперферментемії у фазі загострення хронічного панкреатиту після 30 днів лікування істотно знизились в обох групах спостереження, однак у хворих 2 групи синдром відхилення ферментів у кров був усунутий у 100% пацієнтів, у той час, як у 1 групі – лише у 58,3%. Динаміка показників синдрому запалення у хворих на хронічний панкреатит (за вмістом у крові С-реактивного протеїну) вказує на його повне усунення у 96,4% пацієнтів 2 групи проти 29,2% хворих 1 групи. Аналіз динамічних показників вмісту еластази-1 у випорожненнях пацієнтів з хронічним панкреатитом на 30-й день лікування вказує на істотне зростання показника лише в 2 групі спостереження. Встановлено відновлення секреторної здатності підшлункової залози у 78,6% хворих 2 групи проти 20,8% хворих 1 групи. Висновки. Комплексна терапія хворих на хронічний панкреатит із застосуванням Антралю на тлі комплексної терапії призвела до швидшого, у порівнянні з лише традиційною терапією, досягнення клінічної ремісії хронічного панкреатиту, усунення запального набряку підшлункової залози, гіперферментемії, запалення, відновлення зовнішньої секреції підшлункової залози.Документ Корекція стану системи оксиду азоту у хворих на Helicobacter pylori асоційований хронічний гастрит у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Скрипник, Ігор Миколайович; Акімов, Олег Євгенович; Костенко, Віталій Олександрович; Вірченко, Віктор Іванович; Радионова, Татьяна Александровна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Акимов, Олег Евгеньевич; Костенко, Виталий Александрович; Вирченко, Виктор Иванович; Radionova, T. O.; Skrypnyk, І. М.; Akimov, О. Ye.; Kostenko, V. О.; Virchenko, V. І.Існують дані, що інфекція Helicobacter pylori та цукровий діабет 2 типу можуть впливати на стан системи оксиду азоту, яка значною мірою визначає функціональний стан шлунку. Мета: вивчити стан системи оксиду азоту у хворих на Helicobacter pylori-асоційований хронічний гастрит та супутній цукровий діабет 2 типу та дослідити можливість корекції виявлених змін еупатіліном. Матеріали і методи: обстежено 172 хворих на хронічний гастрит, які були розподілені на 4 групи: І (n=71) – хворі на Helicobacter pylori позитивний хронічний гастрит та цукровий діабет 2 типу; ІІ (n=21) – на Helicobacter pylori-негативний хронічний гастрит та цукровий діабет 2 типу; ІІІ (n=48) – пацієнти з Helicobacter pylori-позитивним хронічним гастритом без цукрового діабету 2 типу; IV (n=32) ‒ з Helicobacter pylori-негативним хронічним гастритом без цукрового діабету 2 типу. У залежності від призначених схем лікування пацієнти І та ІІІ груп були додатково розподілені на підгрупи: I-A (n=35) та III-A (n=24) приймали антигелікобактерну терапію, I-В (n=36) та III-B (n=24) ‒ антигелікобактерну терапію у комплексі з еупатіліном. Антигелікобактерна терапія включала пантопразол 40 мг, амоксицилін 1000 мг та кларитроміцин 500 мг 2 рази в день протягом 10 днів. Еупатілін призначали у складі препарату «Стилен», що містить 0,48 – 1,44 мг еупатіліну, 3 рази на день курсом 28 днів. До лікування та на 28-й день після лікування у сироватці крові визначали вміст нітритів, активність індуцибельної та конституціональної синтаз оксиду азоту. Результати: у хворих І групи до лікування спостерігалось підвищення рівня нітритів у 1,4 раз, індуцибельної синтази оксиду азоту ‒ у 1,5 раз у порівнянні з хворими ІІ групи. У хворих на хронічний гастрит у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу не залежно від Helicobacter pylori-статусу відмічалося зниження у сироватці крові активності конституціональної синтази оксиду азоту у 2,3 та 2,7 рази у порівнянні з ІІІ та IV групами відповідно. Призначення еупатіліну дозволяє покращити результати антигелікобактерної терапії за рахунок зниження вмісту нітритів у хворих І-В групи у 1,5 раз, активності індуцибельної синтази оксиду азоту ‒ у 1,2 раз та підвищення активності конституціональної синтази оксиду азоту у 1,5 раз у порівнянні з І-А групою. Комбінована антигелікобактерна терапія з еупатіліном у хворих I-B групи сприяє підвищенню ефективності ерадикації Helicobacter pylori на 6,2%. Висновки: розвиток Helicobacter pylori-асоційованого хронічного гастриту на фоні цукрового діабету 2 типу супроводжується зростанням вмісту у сироватці крові нітритів та активності індуцибельної синтази оксиду азоту на фоні зниження конституціональної синтази оксиду азоту. Призначення еупатіліну до антигелікобактерної терапії дозволяє покращити ефективність ерадикації Helicobacter pylori та стан системи оксиду азоту за рахунок його протизапальних, антиоксидантних та цитопротекторних властивостей.Документ Роль самостійної роботи студентів у формуванні професійної компетентності медичних фахівців(Полтавський державний медичний університет, 2020) Поливкан, М. І.; Полывкан, М. И.; Polyvkan, M. I.Сучасні світові тенденції на ринку медичних послуг зумовлюють нові вимоги до якості медичної освіти. Перш за все. випускники навчальних закладів повинні орієнтуватися в новітніх технологіях медичної науки, бути готовими розробки та впровадження наукових досягнень в систему практичної охорони здоров'я. Допомога і спрямування майбутніх фахівців у набутті високого рівня професійної компетенції, поряд із формуванням у них особистісних моральних і емоційно-вольових якостей, життєвих цінностей, професійної спрямованості, клінічного мислення є пріоритетними завданнями сучасної вищої медичної школи. В освітньо-науковому просторі медичного вузу існують великі можливості для успішного професійно-особистісного розвитку фахівців, проте багаторазово зростаючий обсяг знань та інформації вимагає інтенсифікації процесу навчання, однією з форм реалізації якої є ефективна організація самостійної роботи студентів. В умовах кредитно-трансферної системи освітнього процесу дана форма організації навчання здатна забезпечувати самостійний пошук необхідної інформації, творче сприйняття і осмислення навчального матеріалу в ході аудиторних занять і поза аудиторний час, розвиток аналітичних здібностей. Ефективність самостійної роботи залежить як від організації занять і характеру впливу викладача, так і від ступеню підготовки студента. Запорукою успіху даної форми навчальної діяльності є також грамотне співвідношення об’ємів аудиторної та самостійної роботи, забезпечення студента необхідними методичними матеріалами щодо виконання самостійної роботи, проведення індивідуальних консультацій; знання алгоритму та методів виконання самостійної роботи; підтримання стійкої мотивації у студентів, включення в завдання обов’язкової для всіх базової частини і варіативної – для більш підготовлених осіб. В статті наведено теоретичне обґрунтування та деякі аспекти практичної реалізації самостійної роботи студентів на кафедрі гістології, цитології та ембріології Івано-Франківського національного медичного університету як головного резерву підвищення якості підготовки медичних фахівців.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »