Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2022, Том 22, вип. 3-4 (79-80)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Основні соціальні напрямки професійної дерматології(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Ємченко, Яна Олександрівна; Іщейкін, Костянтин Євгенович; Мороховець, Галина Юріївна; Безега, Олена Вікторівна; Васильєва, Катерина Володимирівна; Yemchenko, Ya. O.; Ishcheykin, K. Ye.; Morokhovets, G. Yu.; Bezeha O. V.; Vasylyeva K. V.На тлі стрімких успіхів сучасної медичної науки і впроваджень наукових результатів у практику охорони здоров'я в Україні неухильно скорочується тривалість життя і погіршується його якість. Причини такої невідповідності розглядаються сьогодні, перш за все, у соціальній площині. Нині українська система охорони здоров'я перебуває на початковому етапі виходу із кризового стану на загальнонаціональному рівні, зокрема зростання захворюваності і смертності населення України визнано пріоритетним напрямком державної політики в галузі медицини, для поліпшення екологічних умов зовнішнього середовища, життя та праці населення України залучаються інвестиції ЄС, упроваджуються нові форми та методи надання медичної допомоги населенню багатьох галузей медицини. При цьому, на жаль, не знайшли свого висвітлення, соціальні аспекти, основних розділів медицини праці. Серед них певне місце має займати проблема соціального аналізу таких розділів гігієни праці та профілактики захворювань, як фізіологія праці, професійна гігієна, професійна патологія та інше. Сьогодні попри широке висвітлення клінічної картини, патоморфології та методів лікування професійних шкірних захворювань, на жаль, не знайшли широкого відображення соціальні аспекти основних розділів медицини праці. Серед них чільне місце займає проблема соціального аналізу проблеми професійних захворювань шкіри. Тож система охорони здоров'я України вимагає невідкладного та радикального реформування загалом та у сфері дерматології зокрема.Документ Менеджмент пухлинних обструкцій дистального відділу загальної жовчної протоки з використанням ретроградного біліарного стентування(Полтавський державний медичний університет, 2022) Шевчук, Микола Петрович; Shevchuk, M. P.Метою даного дослідження була оптимізація ендобіліарного стентування у пацієнтів із пухлинною обструкцією дистального відділу загальної жовчної протоки, а також удосконалення профілактики ускладнень, покращення безпосередніх результатів лікування та якості життя цієї категорії хворих. В дослідженні прийняли учать 68 пацієнтів, що знаходились на лікуванні в хірургічних стаціонарах з 2018 по 2022 рр., яким було виконано ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки з приводу механічної жовтяниці. У 37 хворих стентування проводилось за допомогою пластикового стенту, 31 хворим стентування виконано за допомогою нитінолового стенту. Оцінювались результати ендобіліарного стентування, ускладнення, що виникали під час та після проведення маніпуляції, ефективність та безпечність стентування, побічні ефекти та якість декомпресії біліарного тракту. Всім пацієнтам вдалося виконати стентування загальної жовчної протоки. Під час ендоскопічного ретроградного біліарного стентування у 5 пацієнтів було зафіксовано ускладнення у вигляді кровотечі із ділянки великого дуоденального сосочка дванадцятипалої кишки, що були зупинені ендоскопічно. В ранньому післяопераційному періоді (30 діб після втручання) у 12 пацієнтів були наступні ускладнення: міграція пластикового стенту в дванадцятипалу кишку – у 3 хворих, обтурація пластикового стенту – у 1 -го, гострий вторинний панкреатит у 6, холангіт – у 2 хворих. У 64 із 68 хворих ендобіліарне стентування дозволило отримати задовільні результати у вигляді декомпресії зовнішніх жовчовивідних протоків. Ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки є малотравматичним, безпечним та ефективним методом декомпресії жовчовивідних шляхів при їх обтурації пухлинного ґенезу. Для дренування жовчних шляхів при очікуваній тривалості життя ≤ 6 місяців слід використовувати пластикові стенти. При очікуваній тривалості життя ≥ 6 місяців краще використовувати нитінолові стенти з повним або частковим покриттям.Документ Особливості лікувальної тактики при рецидивних шлунково-кишкових кровотечах з використанням ендоскопічного гемостазу(Полтавський державний медичний університет, 2022) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Pryhidko, R. A.; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.На даний час ендоскопічний гемостаз є основним методом зупинки кровотечі та профілактики його рецидиву у хворих з гастродуоденальною виразковою кровотечею, але дотепер відсутня єдина думка про перевагу того чи іншого способу ендоскопічного гемостазу. Зараз, на думку багатьох фахівців, рецидив виразкової кровотечі вже не є абсолютним показанням до оперативного лікування, особливо у осіб з важким соматичним статусом, а служить показанням до повторного ендоскопічного гемостазу. Метою дослідження було порівняння ефективності різних способів ендоскопічного гемостазу у профілактиці рецидиву виразкової кровотечі, а також вивчення доцільності повторного ендоскопічного гемостазу при рецидиві кровотечі. Дослідження базується на аналізі лікування 268 пацієнтів з клінікою шлунково-кишкової кровотечі, які були ургентно доставлені та госпіталізовані в хірургічні відділення. Первинний ендоскопічний гемостаз був проведений 142 (52,9%): аргоноплазмову коагуляцію використовували у 56 (39,5%) спостереженнях, ін'єкційний метод – у 47 (33%), їх комбінацію – у 39 (27,5%) спостережень. Згідно даних дослідження більша частина рецидивів – 34 (51,5%) – виникла протягом 1 -ї доби після надходження до стаціонару. Вивчення ймовірності виникнення рецидиву кровотечі в залежності від початкової інтенсивності (Forrest) визначило, що частота розвитку рецидиву статистично більша при класі I -А і I-В, ніж при II-А і II-В. З 66 хворих з рецидивом кровотечі ефективний повторний гемостаз виконаний у 51 (77,3%). При цьому ефективність ін'єкційного методу становила 60%, аргоноплазмової коагуляції – 81,4%, комбінованого методу – 94,7%. За результатами можна стверджувати, що при рецидиві кровотечі повторний ендоскопічний гемостаз є доволі вагомою альтернативою оперативному лікуванню, особливо у хворих із тяжкими соматичними захворюваннями. Застосування при рецидивах кровотечі ендоскопічного повторного гемостазу дозволяє достовірно знизити летальність з 28 до 13,6%.Документ Предиктори нейропатичного болю у пацієнтів з розсіяним склерозом (кросс-секційне дослідження)(Полтавський державний медичний університет, 2022) Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.Нейропатичний біль при розсіяному склерозі є поширеним явищем та супроводжується чисельними негативними наслідками, що значно знижує якість їх життя та збільшує ступінь інвалідизації. Метою даного дослідження є вивчення факторів, що виступають в якості предикторів нейропатичного болю у пацієнтів з розсіяним склерозом. В процес дослідження залучено 321 пацієнта з розсіяним склерозом - 110 чоловіків (34,3%) та з 211 жінок (65,7%), віком від 21 до 55 років. Серед характеристик розсіяного склерозу визначали вік пацієнта, коли був діагностований, тривалість захворювання, тип перебігу, сумарну оцінку неврологічного дефіциту. Використовувалися відповідні шкали для визначення типу та тривалості болі, соціально-демографічні, психопатологічні, статистичні методи дослідження та враховувалася коморбідна патологія. Було встановлено, що жіноча стать є предиктором центральних дизестезій при нейропатичному болю – 2,61 (1,06-6,42; р=0,04). Також з’ясовано, що факторами дизестезій центрального походження є субклінічні тривожні розлади – 2,66 (1,19-5,92; р=0,02) та субклінічні депресивні розлади – 2,92 (1,31-6,49; р=0,01). Предикторами дизестезій центрального генезу є збільшення тривалості розсіяного склерозу на кожен наступний рік – 1,07 (1,02-1,14; р=0,01), прогресуючий тип розсіяного склерозу – 5,78 (2,45-13,59; р=0,001) та збільшення показників шкали Expanded Disability Status Scale на кожні наступні 0,5 бали – 1,03 (1,01-1,06; р=0,01). Ймовірно, для адекватного менеджменту нейропатичного болю при розсіяному склерозі доцільним є рання корекція субклінічних тривожних та депресивних розладів як предикторів центрального нейропатичного болю, що піддаються модифікації. Пацієнти з прогресуючим типом розсіяного склерозу, особливо ті, що мають високий показник шкали Expanded Disability Status Scale, є групою підвищеного ризику центрального нейропатичного болю і, відповідно, потребують більш прискіпливого спостереження з метою раннього виявлення та корекції дизестезій, що позитивно впливатиме на якість життя пацієнтів.Документ Вплив кріоекстракту плаценти на репаративні процеси після проведення оперативних втручань щелепно-лицевої локалізації в залежності від хронотипу пацієнта(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Торопов, Олександр АнатолійовичНаразі існує інтенсивний міждисциплінарний інтерес і значна кількість літератури щодо профілактики та лікування післяопераційних рубців, але міжнародні рекомендації щодо лікування та схеми ще не наздогнали сучасні знання та практику багатьох лікувальних закладів. Метою нашого дослідження було встановити, як біологічний ритм може впливати на репаративні функції організму людини, а саме на загоєння рани та утворення рубця при поєднанні ін'єкційного введення препарату кріоекстракту плаценти на інтраопераційному етапі та електрофорезу на постопераційному етапі на 90–у 180–у добу. Дослідження проводились у відділенні щелепно-лицьової хірургії на базі КУ «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосівського Полтавської обласної ради». Загалом у дослідженні взяло участь 40 осіб. На 90-у добу клінічного дослідження середній показник оцінки післяопераційних рубців був таким: для підгрупи 1а був менший на 49,3 % порівняно з підгрупою 2а. Різницю в 25,5 % могли спостерігати між підгрупами 1а та 1b, та 18,5% між підгрупами 2а та 2b. З даних клінічних досліджень найкращі результати отримано в підгрупі 1а, що свідчить про максимальний вплив авторської методики профілактики на стан післяопераційного рубця у пацієнтів з ранковим хронотипом. В цій групі встановлено достовірне зниження показників П1, П2 та П7 на 90-у добу на та нулеві значення на 180-у добу відповідно; У показників П3, П4, П5 зафіксовані найменші значення на 90-у добу та рівномірне зменшення на 180-у та 360-у добу. Таким чином можна стверджувати, що найоптимальніші результати у пацієнтів з ранковим типом хронотипу, яким вводили кріоекстракт плаценти; клінічна відмінність була особливо помітна на більш ранній термін післяопераційного періоду.Документ Етіологічні аспекти формування хронічного ендометриту у жінок, що планують вагітність(Полтавський державний медичний університет, 2022-12) Тарановська, Олена Олексіївна; Taranovska, O. O.В структурі чинників репродуктивних втрат зростає роль хронічного ендометриту, очевидною причиною якого є персистенція мікробних факторів. Однак факти, що підтверджують наявність внутрішньоматкової мікрофлори та обґрунтовують доцільність антибактеріального лікування цієї патології, є досить суперечливими і спонукають до детального вивчення цього питання. Метою роботи було з’ясування ролі висхідного інфікування у виникненні хронічного ендометриту шляхом дослідження спектру мікрофлори нижніх відділів цервікального каналу та матки у жінок, які планують вагітність. Матеріали та методи дослідження. 87 пацієнткам з гістологічно підтвердженим хронічним ендометритом (основна група) та 13 жінкам без цієї патології (група контролю) було проведене вивчення спектру мікрофлори нижніх відділів генітального тракту та зразків ендометрію шляхом бактеріоскопічного, бактеріологічного дослідження та полімеразної ланцюгової реакції. Отримані результати. Патологічна мікрофлора в цервікальному каналі і піхві у жінок з хронічним ендометритом виявлялася у 75%, що в 2,85 разів перевищує частоту виявлення інфекції у жінок без цієї патології (30,7%). Здебільшого мікрофлора була представлена у вигляді полімікробних асоціацій. Спектр мікроорганізмів у цервікальному каналі та піхві здебільшого співпадав з таким в зразках ендометрію. Найчастіше в ендометрії виявлялися Ureaplama spp. (63,2% ), хламідії (31,6%), мікоплазми (26,3%). Висновки. Дослідження вказують на ключову роль висхідного інфікування в розвитку хронічного ендометриту і необхідність санації нижніх відділів статевого тракту в ході комплексного його лікування.