Оцінка мінімальної печінкової енцефалопатії у хворих на множинну мієлому

Abstract

Множинна мієлома та її хіміотерапевтичне лікування спричиняють морфологічні зміни в печінці, які можуть не супроводжуватися відхиленнями в біохімічних показниках крові. Мінімальна печінкова енцефалопатія проявляється незначними порушеннями моторних і когнітивних функцій, які неможливо виявити під час звичайного фізикального обстеження. Мета дослідження – визначити частоту розвитку мінімальної печінкової енцефалопатії у пацієнтів із прогресією множинної мієломи. Матеріали та методи дослідження. До основної І групи виділено 18 хворих із прогресією множинної мієломи. До контрольної ІІ групи увійшли 18 практично здорових осіб. Пацієнтам із прогресією множинної мієломи оцінювали показники загальноклінічного та біохімічного аналізів крові. Для визначення мінімальної печінкової енцефалопатії застосовували тест чисел. Результати дослідження. Найбільш частим CRAB (C, calcium; R, renal insufficiency; A, anemia; B, bone lesions) – критерієм у хворих із прогресією множинної мієломи І групи були літичні ураження кісток, що спостерігається у 100% (18/18) пацієнтів. Наявність метапластичної анемії діагностована у 88,9% (16/18) пацієнтів, що було підтверджено зниженням рівня еритроцитів та гемоглобіну у 1,3 та 1,31 рази відповідно порівняно з контрольною ІІ групою (р<0,001). Рівень загального білка в сироватці крові пацієнтів І групи зростав у 1,18 рази (р<0,05), рівень креатиніну – у 1,85 рази (р<0,01), сечовини – у 2,47 рази, а лужної фосфатази– у 1,34 рази порівняно з ІІ контрольною групою. Підвищення активності печінкових ферментів було зафіксовано у 11,1% (2/18) пацієнтів. У пацієнтів І групи розвиток анемії корелював із нирковою дисфункцією, що підтверджується наявністю зворотного кореляційного зв’язку між рівнем еритроцитів і концентрацією креатиніну (r=-0,73; p<0,05 за Пірсоном). Мінімальні прояви когнітивної дисфункції були зафіксовані у 88,8% (16/18) пацієнтів до початку специфічної хіміотерапії. Розподіл пацієнтів за ступенем вираженості когнітивних порушень був таким: 0–I ступінь – у 16,6% (3/18) пацієнтів, I–II ступінь – у 22,2% (4/18), II–III ступінь – у 50,0% (9/18) пацієнтів. Отже, зміна активності печінкових ферментів не корелює з результатами тесту зв’язування чисел. Висновки. Латентна печінкова енцефалопатія часто розвивається за нормальних рівнів біохімічних показників, зокрема печінкових ферментів, тому необхідно враховувати їх потенційну наявність у пацієнтів.

Objectives. Multiple myeloma and its chemotherapeutic treatment can lead to morphological changes in the liver, which may not always be reflected in routine blood chemistry results. Minimal hepatic encephalopathy (MHE) is characterized by subtle motor and cognitive impairments that are not detectable through standard physical examination. The aim of this study was to determine the incidence of MHE in patients with progressive multiple myeloma. Materials and methods. The study group (Group I) consisted of 18 patients with progressive multiple myeloma. The control group (Group II) included 18 clinically healthy individuals. All patients in Group I underwent general clinical and biochemical blood tests. To diagnose minimal hepatic encephalopathy, the number connection test was used.