Авторефетати та дисертації. Кафедра післядипломної освіти лікарів-стоматологів
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Гістотопографія та морфогенез структур жувальної поверхні молярів людини(Харківський державний медичний університет, Харків, 1997) Скрипников, Петро МиколайовичОдонтологія складається як і з морфології зубів, так і з різноманітних аспектів профілактики, клініки та лікуванні їх хвороб. Одонтологічна термінологія, якою користуються закордонні дослідницькі та лікувальні стоматологічні центри, у нашій країні зустрічаються тільки в біологічних науках, а в медицині та стоматології представлена переважно термінами основних морфологічних утворень (Міжнародна анатомічна номенклатура, 1980; Міжнародна гістологічна та ембріологічна номенклатура, 1993; А.І. Борисевич, В.Г. Ковешников, О.Ю. Роменський, 1990). Остання фундаментальна праця з одонтології у вітчизняній літературі написана медиком-анатомом 70 років тому (Л.А. Говсєєв, 1926). Водночас антропологічні дослідження, проведені А.А. Зубовим та його школою, показують перспективність цього напрямку при вивченні різних етносів ( А.А. Зубов, 1973; А.А. Зубов та Н.І. Халдєєва, 1989 та інші).Необхідно відзначити, що як у вітчизняній, так і у закордонній літературі накопичено значний фактичний матеріал, який дозволяє скласти картину географічної мінливості одонтологічних ознак. Одержано таксономічну значимість максимальної вираженості тих чи інших одонтологічних ознак (фенів) при аналізі міжпопуляційних зв'язків (G.Wajman, C. Levey, 1979; А.А. Зубов, Н.І. Халдєєва, 1993).Документ Обгрунтування застосування нитки біофіл для ушивания ран м`яких тканин порожнини рота (експериментально-клінічне дослідження)(Українська медична стоматологічна академія, Полтава, 2000) Мельник, Владислав ЛеонідовичМельник В.Л. Обгрунтування застосування нитки біофіл для ушивання ран м'яких тканин порожнини рота (експериментально-клінічне дослідження). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. Українська медична стоматологічна академія МОЗ України (м. Полтава), 2000. Робота присвячена вивченню морфо-клінічного стану м'яких тканин порожнини рота при використанні біологічних шовних матеріалів, що розсмоктуються, кетгуту і біофілу, впливу останніх на темпи загоєння і характер формування рубця. Встановлено, що в м'яких тканинах порожнини рота біофіл не викликає гемоциркуляторних розладів. При мінімальній клітинній реакції ця нитка стимулює фібробластичну активність і фібрилогенез, прискорює процеси репаративної регенерації з формуванням тонкого пухкого рубця з подальшим максимальним відновленням тканин. Отримані клінічні результати, підтверджені цитологічним, термографічним методом та методом Фолля, свідчать про кращу біосумісність та мінімальну травмуючу дію біофілуДокумент Застосування пептидного препарату “Вермілат” у комплексній терапії хворих пародонтитом(Українська медична стоматологічна академія, Полтава, 2001) Хміль, Тетяна АндріївнаХміль Т.А. Застосування пептидного препарату “Вермілат” у комплексній терапії хворих пародонтитом.- Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. – Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава, 2001. Дисертація присвячена вивченню терапевтичної ефективності нового пептидного препарату “Вермілат” в умовах експериментальної моделі аутоімунного пародонтиту та в клініці у комплексній терапії хворих пародонтитом легкого і середнього ступеня тяжкості як коректора метаболізму сполучної тканини. Доведено, що застосування поліпептидного препарату “Вермілат” знижує активність колагенолізу, прискорює перебудову сполучнотканинної матриці з інгібуванням колагенолітичної активності в тканинах пародонта. Вперше у лікуванні хворих хронічним генералізованим пародонтитом легкого і середнього ступеня тяжкості застосовано поліпептидний препарат “Вермілат”, встановлено виражений терапевтичний ефект. Розроблений і запроваджений у лікувальну практику стоматології новий спосіб патогенетичного лікування пародонтиту з застосуванням препарату “Вермілат” дозволяє скоротити терміни лікування і досягти стійкої ремісії.Документ Особливості клініки та лікування пародонтального синдрому у дітей, хворих на цукровий діабет(Українська медична стоматологічна академія, Полтава, 2000) Бабіна, Ольга ОлександрівнаБабіна О.О. Особливості клініки і лікування пародонтального синдрому у дітей, хворих на цукровий діабет. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія, Українська медична стоматологічна академія, Полтава, 2000. Захищаються 7 наукових праць. Розглядаються питанням клініки, діагностики, лікування і профілактики пародонтального синдрому у дітей, хворих на цукровий діабет. Проведено комплексне обстеження тканин пародонту у дітей пубертатного віку (12 - 16 років), які страждають інсулінзалежним цукровим діабетом тяжкої форми. Наведені дані про клінічні, рентгенологічні, біохімічні, імунологічні зміни при хронічному катаральному гінгівіті і генералізованому пародонтиті, які є проявами пародонтального синдрому у дітей, хворих на діабет, у порівняльному аспекті з даними дітей без фонової патології. Обгрунтований і запроваджений у клініці комплекс лікувально-профілактичних заходів з використанням антиоксидантів (вітамінів А, Е, С) і імуномодулятора (екстракта ехінацеї пурпурової).Документ Вермілат в комплексному лікуванні гнійних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки(Українська медична стоматологічна академія, Полтава, 2004) Коломієць, Світлана ВеніамінівнаДисертація присвячена вивченню дії вітчизняного поліпептидного препарату вермілат в комплексному лікуванні хворих на гострі гнійні запальні процеси щелепно-лицевої ділянки при його регіонарному введенні. Експериментальними методами доведено, що вермілат підвищує функціональну активність фібробластів, нейтрофілів, макрофагів і лімфоцитів, виявляє непрямий вплив на мікрофлору гнійних ран, сприяє швидкій нормалізації клінічних показників, оптимізує перебіг запального процесу, зменшує строки загоєння рани та регулює формування ніжного малопомітного косметичного рубця.Документ Роль клітинних факторів імунітету тканин ясен в патогенезі хронічного генералізованого пародонтиту(Українська медична стоматологічна академія, Полтава, 2005-09-15) Шинкевич, Вікторія ІгорівнаШинкевич В. І. Роль клітинних факторів імунітету тканин ясен в патогенезі хронічного генералізованого пародонтиту. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.08 – імунологія та алергологія.- Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, 2005. Дисертація присвячена дослідженню клітинних факторів імунітету в тканинах ясен шляхом визначення їх кількісних і якісних характеристик відповідно до ступенів тяжкості хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП), що поглиблює знання про імунопатогенез захворювання. Комплексна оцінка імуноцитів, які експресують CD3, CD4, CD8, CD20, HLA-DR -молекули, γδ-Т- клітинний рецептор та морфологічного стану ясен має відповідність ступеням тяжкості ХГП і відображає розвиток певних локальних імунологічних подій. При І ступені має місце посилення міграції HLA-DR+ дендритних клітин з епітелію до власне слизової, активна локальна презентація і початок інфільтрації сенсибілізованими ефекторними CD3+ Т- лімфоцитами. ІІ ступінь характеризується високим рівнем локальної презентації і розвитком клітинноопосередкованої відповіді на антигени (у т. ч. і на аутоантигени) у власній пластинці вражених ясен. ІІІ ступінь характеризується локальним домінуванням В-клітинної імунної відповіді на тлі зниження Т- клітинної. Специфічність стану основних імуноцитів слизової оболонки ясен при ХГП, порівняно з вродженим незрощенням піднебіння, полягає в локальному розвитку імунодефіциту у вигляді зниження Т-клітинного захисту ясен і аутоімунних реакціях; слизова, яка вистилає щілинний дефект піднебіння, характеризується високим рівнем Т-клітинних ефекторних реакцій і мало пристосована до сприйняття антигенів.Документ Морфофункціональні особливості слизової оболонки твердого піднебіння за умов експериментальної ксеростомії(2018) Тимошенко, Юлія Володимирівна; Тимошенко, Юлия Владимировна; Tymoshenko, Yu. V.Дисертація присвячена визначенню особливостей структурної організації залозистої зони слизової оболонки твердого піднебіння щурів після введення адреналіну та 1 % ефіру метакрилової кислоти. На основі комплексного гістологічного, морфометричного та лектинохімічного дослідження одержана характеристика структурних особливостей перебудови епітеліальної та власної пластинок, а також піднебінних залоз та ланок гемомікроциркуляторного русла залозистої зони слизової оболонки твердого піднебіння після впливу адреналіну та 1 % ефіру метакрилової кислоти, що проявляється порушенням процесів диференціації епітелію та гіпергідратації аморфної речовини сполучної тканини. В кінцевих відділах залоз визначаються морфологічні ознаки порушення секретоутворення та секретовиведення; Диссертация посвящена определению особенностей структурной организации железистой зоны слизистой оболочки твердого неба крыс после введения адреналина и 1 % эфира метакриловой кислоты. На основании комплексного гистологического, морфометрического и лектинохимического исследования получена характеристика структурной перестройки эпителиальной и собственной пластинок, а также небных желез и звеньев гемомикроциркуляторного русла железистой зоны слизистой оболочки твердого неба после воздействия адреналина и 1% эфира метакриловой кислоты, что проявляется нарушением процессов дифференциации эпителия и гипергидратации аморфного вещества соединительной ткани. В концевых отделах желез выявляются морфологические признаки нарушения секретообразования и секретовыведения; The dissertation concerns the identification of the features of restructuring of the glandular zone of the hard palate mucosa after administration of adrenaline and 1 % ether methacrylic acid. The description of the restructuring of the epithelial and proper plates, as well as palatine glands and sections of the hemomicrocirculatory flow of the glandular zone of the hard palate mucosa, induced by adrenaline and 1 % ether methacrylic acid, manifested by the impaired differentiation of the epithelium and hyperhydration of the amorphous substance of connective tissue, has been made on the basis of the comprehensive histological, morphometric and lectinochemical studies. It has been shown that administration of adrenaline in rats leads to thinning of the epithelial mucous plate of the glandular zone of the hard palate and hyperhydration of the lamina propria, causes intensification of secretion and excretion in the palatine glands’ acini already on the 14th day. No recovery of the morphofunctional state of the epithelial and proper plates, as well as epithelial secretory complexes of the glandular zone of the hard palate mucosa has been noted prior the 30th day of the experiment. Administration of 1 % ether methacrylic acid leads to the impaired differentiation of the epithelium and is manifested by the intensified keratinization, caused by its direct irritating effect on the surface of the rat mucosa. Changes in the lamina propria are manifested by the hyperhydration of the amorphous substance. Inhibited secretion, when the cytoplasm of glandular cells is densely filled with the secretory granules, is detected in the acini. Products of secretion in the lumens of excretory ducts have heterogeneous optical density. New data on the reactive changes in the hemomicrocirculatory flow of the glandular zone of the rat’s hard palate mucosa, manifested by the narrowing of arterioles’ lumen on the 14th day under the effect of both adrenaline and 1 % ether methacrylic acid. On the 30th day of the observation narrowing of arterioles’ lumen was preserved in the group of animals, subjected to the influence of adrenaline with the development of dilatation after the effect of 1 % ether methacrylic acid. Throughout the period of observation changes in the metabolic section of the hemomicrocirculatory flow were multidirectional: a steady reduction in the diameter of the lumen was observed in the experimental group of the animals after the exposure to adrenaline, whereas enlargement of the lumen of the capillaries was noted in the group, subjected to the effect of 1 % ether methacrylic acid. A significant enlargement of the mean diameter of the venules was detected in all experimental groups of rats throughout the observation. It has been proved by evidence that the structured provision of the protective functions of the glandular zone of the hard palate mucosa in the epithelial plate, as well as antigen, is ensured by the intraepithelial lymphocytes and the presenting Langerhans cells, respectively. In the lamina propria and submucous layer it is ensured by the lymphocytes, macrophages, plasma cells and mast cells, which are placed both diffusely (in the lamina propria), and form a cluster in the submucous layer, cellular composition of which is different periductal and periacinar. The effect of adrenaline and 1 % ether methacrylic acid causes changes in number and ratio of the immunocompetent cells, indicating about the intensity of the local immunity under the influence of both endogenous and exogenous factors. It has been determined that in the epithelial plate of the hard palate mucosa a strong degree of carbohydrate determinants, especially for mannose- and sialo-specific lectins. In the experimental hyposalivation the sounding of the hard palate mucosa by β-Gal specific peanut lectin demonstrated a strong degree of the conjugation with receptors of horny scales, as compared with the intact animals, throughout the observation. In hyposalivation the reaction of the cells of stratum granulosum and stratum spinosum, as well as basal membrane shows the decrease in the expression of carbohydrate determinants to the mild degree on day 30 of the experiment. Fibroblasts of the lamina propria respond by the increasing reactions from the mild to moderate one. Collagen fibers and endothelial cells increase the degree of receptors’ expression only on the 30th day of the observation. A consistently strong degree of conjugation with the mast cells’ receptors is noteworthy throughout the period of observation. The acini showed the reduced specificity of the binding to the low intensity of the carbohydrate determinants exhibiting to the peanut lectin on the basal membrane and plasmolemma. The expression of receptors in the myoepithelial cells decreased from the very strong to weak one in the intact group. The study of the specificity with the receptors of the structural components of the basal membrane and basal plasmolemma of the excretory ducts of the palatine glands has shown weak reaction in the intact rats, which was increasing to a strong one on the 14th day of the experiment, but on 30th day of the observation a weak reaction was noted.Документ Клініко-патогенетичне обгрунтування лікування генералізованого пародонтиту з використанням низкомолекулярних поліпептидних препаратів(Вищий державний навчальний заклад України " Українська медична стоматологічна академія", 2000) Силенко, Юрій Іванович; Силенко, Юрий Иванович; Silenko, Yu. I.У дисертації відображені відомості про те, що в патогенезі генералізованого пародонтиту важлива роль належить порушенням взаємозв’язку між процесами вільнорадикального окислення ліпідів, гемостазу, імунітету та неспецифічної резистентності організму і ступенем розвитку генералізованого пародонтиту. Посилення цих реакцій супроводжується вираженою клінічною симтоматикою, погіршенням стану пародонту і функціонування зубощелепної системи. Клінічно доведено, що при розвитку генералізованого пародонтиту у людей, особливо при прогресуванні та загостренні процесу, на перший план виступають порушення імунітету та неспецифічної резистентності організму з розладом регуляції процесів гемостазу, ВРО ліпідів, активності антиоксидантних ферментів, реологічних властивостей в тканинах пародонту. Для лікування таких форм захворювання необхідно включати в комплексне лікування препарати поліпептидної природи. Установлено, що застосування поліпептидних препаратів доцільно проводити при всіх ступенях генералізованого пародонтиту. Їх використання при генералізованному пародонтиті не тільки ліквідує запалення, а і призводить до довготривалої ремісії, що значно зменшує можливість прогресування захворювання. Заболевания пародонта, и в частности, генерализованный пародонтит, являются одной из центральных проблем стоматологии. Медицинское и социальное значение этого заболевания определяется не только наличием патологических процессов в пародонте и нарушением функции зубочелюстного аппарата, но и нарушением при этом пищеварения, обменных процессов, инфицированием и сенсибилизацией организма, опасностью образования источника хрониосепсиса и нервно-психическими расстройствами депрессивного характера, что приводит к снижению работоспособнос¬ти. Это обусловлено высокой распространенностью, полиэтиологичносью, сложностью и, нередко, отсутствием положительных результатов лечения пародонтита. Установлено, что в патогенезе генерализованного пародонтита важная роль принадлежит нарушениям взаимосвязи свободнорадикального окисления липидов, антиоксидантной системы, микроциркуляторного, коагуляционного гемостаза, состояния иммунитета и неспецифической резистентности организма, расстройство в одной из них ведет к значительным нарушениям в других. Определено существование взаимосвязи между клиническим состоянием тканей пародонта, процессами свободнорадикального окисления, гемостаза, иммунитета и неспецифической резистентности организма и степенью развития генерализованного пародонтита. Усиление этих реакций сопровождается выраженной клинической симптоматикой, ухудшением состояния пародонта и функционирования зубочелюстного аппарата. С увеличением степени развития генерализованного пародонтита, при обострении, усиливаются процессы свободнорадикального окисления липидов крови и ротовой жидкости, наблюдается изменение активности антиоксидантных ферментов, которые достигают максимальных значение у больных ІІІ степенью заболевания. У больных наблюдается нарушение состояния микроциркуляторного и коагуляционного гемостаза: если при І степени генерализованного пародонтита мы отмечали локальные нарушения микроциркуляторного и коагуляционного гемостаза, то при ІІ и, особенно, при ІІІ степени характерна гиперкоагуляция, уменьшение активности антикоагулянтов, изменение фибринолитической активности крови, увеличение уровня ПДФ. Все это приводит к развитию локального ДВС крови, особенно у больных ІІІ степенью генерализованного пародонтита. Клиническими исследованиями установлено, что при развитии генерализованно¬го пародонтита у людей, особенно при прогрессировании и обострении процесса на первый план выступают нарушения иммунитета и неспецифической резистентности организма с расстройством регуляции процессов гемостаза, СРО липидов, активности антиоксидантных ферментов, реологических свойств в тканях пародонта. Усиление реакций СРО при генерализованном пародонтите, в первую очередь, связано с повышением активности полиморфноядерных лейкоцитов, макрофагов. У таких больных повышение кислородобразующей функции полиморфноядерных нейтрофилов обуславливает их цитотоксическое влияние на ткани пародонта и углубление воспаления в нем. Установлено, что особенностью течения генерализованного пародонтита при его прогрессировании является значительное нарушение состояния клеточного и гуморального иммунитета, неспецифической резистентности уже при І степение развития заболевания, что является причиной прогрессирования патологического процесса. Экспериментальными исследованиями показано, что для повышения эффективности комплексного лечения генерализованного пародонтита необходимо использовать низкомолекулярные полипептидные препараты. Использование на экспериментальных моделях генерализованного пародонтита полипептидного препарата пародонтилина и тималина оказывало выраженный терапевтический эффект. Об этом свидетельствовала нормализация показателей микроциркуляторного гемостаза, СРО, неспецифической резистентности организма, а также исчезновение вторичного иммунодефицита. У животных отмечали ликвидацию явлений воспаления, умньшение глубины пародонтального кармана, подвижности зубов. Было показано, что пародонтилин более эффективен при лечении экспериментального генерализованного пародонтита в сравнении с тималином. Полипептид, выделенный из тканей пародонта, обладает значительным регенераторным и органотропным дейстивем. На основании изученных механизмов действия низкомолекулярных полипептид¬ных препаратов, показана целесообразность их использования для лечения генерализованного пародонтита при обострившемся течении. Установлено, что использование полипептидных препаратов для комплексного лечения необходимо при всех степенях развития генерализованного пародонтита. Использование при І степени заболевания не только ликвидирует воспаление, но и приводит к долговременной ремиссии, что значительно уменьшает возможность прогрессирования заболевания. I the thesis there were reflected the data which show that in pathogenesis of generalized parodontitis the importent role belongs to the violation of the interconnection between the process of free radical lipid oxidation, hemostasis, immunity and nonspecific resistancy of an organism and the degree of the development of the generalized parodontitis. The intensification of these reactions is accompanied by the expressed clinical symptomatology, aggravation of the parodontium and functioning of the dentimaxillar system. It was clinically proved that in the development of the generalized parodontitis in people especialy in cases when the process progresses and becomes acute, there were put forward on the first plan the distubances of immunity and nonspecific resistancy of the organnism with the disturbances in regulation of hemosasis processes , BRO of lipids, activiti of antioxidant ferments, rheological peculiarities in the parodontium tissue. To eliminate such forms of the disease it is necessary to include to the complex of treatment some preparations of polypeptide nature. It was determined thet the use of polypeptide preparations worth while to fulfil in all degrees of generalized parodontitis not only eliminates the inflamation, but leads to the lasting remission thet decreases the possibility of the disease development.Документ Структура інтактних і уражених карієсом твердих тканин молочних зубів людини(Харківський національний медичний університет, 2010) Удальцова, Кристина Олександрівна; Удальцова, Кристина Александровна; Udal'cova, C. A.У дисертації вперше подані дані, одні з яких уточнюють, а інші – по-новому представляють будову молочних зубів людини й морфологічні особливості їхнього каріозного ураження. Встановлено, що в молочних зубах відсутній чітко виражений бар’єр між дентином і емаллю у вигляді розмежувальної волокнистої пластинки, який має місце в постійних зубах. Уперше показано, що емаль молочних зубів відрізняється спрощеними рисами будови, які полягають не тільки в меншій товщині, а й у своїй внутрішній структурі. Зазначені морфологічні особливості молочних зубів зараховуються до факторів, що спричиня-ють зниження їхньої стійкості до каріозного ураження. В роботі звертається увага на те, що локальне ушкодження емалі молочних зубів при поверхневому карієсі нерозривно пов’язано з альтерацією дентину у вигляді променистих тяжів, які за всіма ознаками відповідають відомому в літературі поняттю «мертвих трактів». Прогресування каріозного процесу й перехід його в ураження твердих тканин середньої тяжкості супроводжується ма-сованою інфільтрацією дентинних канальців «мертвих трактів» клітинними елементами, які по зовнішніх ознаках нагадують імунокомпетентні клітини. Вперше у практиці наукових досліджень вивчено молочні зуби після їхнього радикально-оперативного лікування із приводу середнього карієсу, що передбачає накладення пломби при збереженні життєдіяльної пульпи. Встанов-лено явні морфологічні ознаки, що демонструють поновлення каріозного про-цесу з локальним ушкодженням дентину й емалі в окружності цілісної пломби; В диссертации впервые представлены данные, одни из которых уточняют, а другие – по-новому представляют строение молочных зубов человека и морфологические особенности их кариозного поражения. Установлено, что в молочных зубах отсутствует отчетливо выраженный барьер между дентином и эмалью в виде разграничительной волокнистой пластинки, который имеет место в постоянных зубах. Следовательно, в молочных зубах обменные процессы между дентином и эмалью осуществляются без наличия существенного препятствия. Впервые показано, что эмаль молочных зубов отличается упрощенными чертами строения, которые заключаются не только в меньшей толщине, но и в своей внутренней структуре. Из-за более простой композиции элементарных структур, которыми являются кристаллические волокна (эмалевые призмы), в эмали молочных зубов не выделяются определенные слои, которые свойственны для эмали постоянных зубов. Приоритетным является положение, согласно которому указанные морфологические особенности молочных зубов относятся к факторам, обусловливающим снижение их устойчивости к кариозному поражению. В плане раскрытия первопричины кариозного процесса в работе обращается внимание, что локальное повреждение эмали молочных зубов при поверхностном кариесе неразрывно связано с альтерацией дентина в виде лучистых тяжей, простирающихся от стенки пульпарной камеры до базального слоя поврежденной эмали, которые по всем признакам соответствуют известному в литературе понятию «мертвых трактов». Прогрессирование кариозного процесса и переход его в среднюю тяжесть поражения твердых тканей сопровождается массированной инфильтрацией дентинных канальцев «мертвых трактов» клеточными элементами, которые по внешним признакам напоминают иммуно-компетентные клетки. Впервые в практике научных исследований изучены молочные зубы после их радикально-оперативного лечения по поводу среднего кариеса, предусматривающего наложение пломбы при сохранении жизнедеятельной пульпы. Установлены явные морфологические признаки, демонстрирующие возобновление кариозного процесса с локальным повреждением дентина и эмали в окружности целостной пломбы. Приведенные факты в большей мере могут служить в пользу эндогенной природы кариеса, который, с этой точки зрения, должен рассматриваться как местное системное заболевание с морфологическим субстратом поражения твердых тканей зубов; Information is first presented in dissertation, one of which specify, and other – newly present the structure of baby teeth of man and morphologic features of their carious defect. In baby teeth exchange between dentine and enamel more simple due to absence of fibred plate between them, like it takes place in permanent tooth. It is set that in baby teeth the distinctly expressed barter absents a dentine and as a razgranichitel'noy, as it takes place in the second teeth. Consequently, in baby teeth exchange processes between a dentine and enamel are carried out without the presence of substantial obstacle. It is first rotined that the enamel of baby teeth differs the simplified lines structures, which consist not only in a less thickness but also in the underlying structure. From more simple composition of elementary structures which crystalline fibres of /emalevye prizmy/ are, certain layers which are peculiar for the enamel of the second teeth are not selected in the enamel of baby teeth. Priority is position in obedience to which the morphological features of baby teeth indicated higher behave to the factors, obuslavlivayuschim decline of their stability, to the carious defeat. In the plan of opening of primary cause of cariosity attention applies in-process, that the local damage of enamel of baby teeth at a superficial caries is indis-solubly related to al'teraciey of dentine as radiant tyazhey, extending from the wall of pul'parnoy chamber to the basale layer of the damaged enamel, which on all signs correspond the concept “Dead highways known in literature”. Progress of cariosity and transition of him in middle weight of defeat of hard fabrics is accompanied the massed infiltration of dentinal tubulis of “dead highways” by cellular elements which on external signs remind immunocompetency cages. First in practice of scientific researches baby teeth are studied after their radical-operative treatment concerning a middle caries, foreseeing imposition of stopping at the maintainance of viable mash. Obvious morphological signs, demonstrating proceeding in a cariosity with the local damage of dentine and enamel in the circum-ference of the integral stopping, are set. The facts resulted higher in a greater measure can serve in behalf on endoge-nous nature of caries, which, from this point of view, must be examined as a system disease with morphological substratom of defeat of hard fabrics of teeth.