Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2021, Том 21, вип. 2 (74)

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/16229

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 47

Ризик виникнення тромбозів онкогінекологічних хворих з різною локалізацією пухлинного процесу на фоні профілактичної терапії
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Боднар, П. Я.; Bodnar, P. Ya.
The tumour process in the female reproductive organs is known as a trigger for the development of thromboembolic complications. Tumour growth, surgery, anticancer therapy, venous catheters and physical inactivity contribute to the risk of thrombosis. There are numerous instances when even under adequate thromboembolism prevention patient may develop deep vein thrombosis resulting in further thrombi migration throughout the body. Such migration can lead to lethal outcome and, unfortunately, nullifies all treatment measures carried out as well as results in significant economic losses. Viewing the problem in a whole requires constant monitoring of blood parameters in dynamics with the interpretation and evaluation of the findings obtained. The purpose of this study is to compare blood parameters of gynaecological patients with a tumour process in the reproductive organs, who are undergoing treatment, have already undergone surgery or have sought medical assistance for the first time. The study included 43 women, who were divided into groups: the control group involved 14 patients; 17 women with cervical cancer; 8 women with the uterine body cancer; 4 women with ovarian cancer. In all groups, except for the control group, the investigations were carried out before the beginning of treatment, during and after the treatment. The comparison of the blood indicators in the women during the treatment and in post-operative period following the tumour removal demonstrated insignificant changes in the indices of coagulation system, even when taking into account the measures to prevent thrombogenesis. After the counting, the indices confirmed their statistical significance. All women, except those in the control group, demonstrated an increase in the level of all blood parameters, which are responsible for the formation of blood clots and indicate hypercoagu-lation. We noticed that the risk of blood clots in the female patients with tumours of the reproductive organs remained high, regardless of the localization of the process and the methods of treatment. It is not known exactly to what extent blood count findings would have changed without prescribing thromboembolism prevention course for gynaecological cancerous patients. This study has shown the risk of thrombus formation in gynaecological oncology always remains high. The activation of the blood coagulation system occurs in all patients with cancerous diseases of the female reproductive organs of different localization. Surgical intervention or the anticancer therapy stimulates the blood coagulation function, and preventive treatment with pharmacological and mechanical methods does not make it possible to control these indicators in the first days after the operation. The patients with tumours of the female reproductive organs should be included in the group of patients with a high risk of thromboembolic complications.
Структурні особливості гепатоцитів білих щурів
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Мустафіна, Галія Міркатівна; Мустафина, Галия Миркатовна; Mustafina, G. M.
В даний час відомо, що печінка є поліфункціональним органом з надскладною структурною органі- зацією, в якому, більше 80% клітинної популяції складають гепатоцити - органоспецифічні клітини, які беруть участь в поглинанні, синтезі, накопиченні різних речовин, що виділяються згодом в кров або в жовч. Метою дослідження було отримання на світлооптичному рівні сукупності морфологіч- них даних, що характеризують особливості будови гепатоцитів білих щурів. Дослідження виконано на 10 безпородних білих щурах обох статей, масою 204 ± 0,67 г. Всі дослідження були проведені відповідно до норм біоетики та етичних принципів роботи з експериментальними тваринами. З препаратів печінки виготовлялися традиційні парафінові блоки і напівтонкі зрізи, які вивчалися за допомогою світлового мікроскопа. Проведеними дослідженнями встановлено, що в тканині печінки інтактних білих щурів в кількісному відношенні переважають гепатоцити. Розмірні характерис- тики останніх досить варіабельні і коливаються в межах: поперечний розмір 15,38 - 19,41 мкм., по- здовжній 21,98 - 26,46 мкм., а середній показник площі гепатоцитів відповідно 432,50 ± 40,93 мкм2. Середній діаметр ядер склав 7,61 ± 0,25 мкм, площа ядер 45,46 ± 3,06 мкм2. Враховуюче виявлене, середнє-арифметично площа цитоплазми складає 387,03 ± 41,03 мкм2, а ядерно-цитоплазматичне співвідношення гепатоцитів відповідно в середньому становить 0,119 ± 0,01. Переважна кількість гепатоцитів мали одне ядро, відносна кількість таких клітин склала 79,41%. Відповідно 20,59% ге- патоцитів містили два ядра, трьохядерних клітин виявлено не було. Виявлено, що тканина печінки білих щурів контрольної групи представлена переважно гепатоцитами з помірною кількістю рів- номірно розподілених гранул глікогену, що займають переважно проміжні відділи печінкових часто- чок. Дослідженням напівтонких зрізів встановлена поліморфність популяції гепатоцитів, серед яких на підставі тінкторіальних властивостей ядра та цитоплазми можливо виділити чотири типи гепатоцитів, при цьому кількісно переважають гепатоцити з помірною базофілією цитопла- зми та темним ядром. Висловлюється припущення, що на класичних гістологічних препаратах морфологічна картина гепатоцитів обумовлена, в першу чергу, кількістю глікогену в цитоплазмі, а на напівтонких зрізах, вочевидь знаходять відображення й інші функціональні особливості окре- мих печінкових клітин, такі як ступінь продукції жовчі, секреції білків, жирів та інших речовин. Таким чином особливості структурної організації різних типів гепатоцитів необхідно враховувати при диференціальній діагностиці нормального функціонального стану клітин і розвитку в останніх дистрофічних процесів.
Поширеність та особливості перебігу туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із урахуванням носійства алелі 299gly гена TLR4
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Коваль, Тетяна Ігорівна; Марченко, Олена Геннадіївна; Котелевська, Тетяна Михайлівна; Лимаренко, Ніна Петрівна; Артемьєва, Олена Володимирівна; Koval, T. I.; Marchenko, A. H.; Kotelevska, T. M.; Lymarenko, N. P.; Artemieva, O. V.
Інфекція вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекція) залишається однією з найгостріших проблем сучасної медицини. Серед опортуністичних інфекцій туберкульоз залишається провідною причиною летальності серед людей, які живуть з вірусом імунодефіциту людини, і є причиною кожної третьої смерті, асоційованої з синдромом набутого імунодефіциту. Особливостями туберкульозу у поєднанні з ВІЛ-інфекцією є атиповий перебіг процесу на фоні ВІЛ-інфекції, неспецифічність клінічних симптомів зі зростанням частоти позалегеневих уражень, мінімальні рентгенологічні прояви, низька частота виділення збудника та стрімкий перебіг захворювання. В останні роки значна увага дослідників усього світу приділялася вивченню впливу генетичних варіацій генів на перебіг інфекційних хвороб у людини, в тому числі й ВІЛ-інфекції та туберкульозу, зокрема дослідженню рецеп- торів вродженої імунної системи – Tool-рецепторів, які взаємодіють зі збудниками і стимулюють ефекторні механізми вродженого імунітету. Мета: визначити поширеність та оцінити особливості перебігу туберкульозу до та на фоні антиретровірусної терапії із урахуванням носійства алелі 299Gly гена TLR4. Для оцінки проявів, з’ясування клінічних характеристик перебігу захворювання в динаміці до призначення і на фоні антиретровірусної терапії проведене ретроспективне когортне обстеження 181 хворого на ВІЛ-інфекцію до призначення та проспективне когортне після початку лікування. Встановлено, що, незважаючи на вірусологічну та імунологічну ефективність лікування, реєстрація туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів на фоні антиретровірусної терапії залиши- лась практично на сталому рівні у порівнянні з періодом до призначення антиретровірусної терапії (17,0% проти 14,9%, р >0,05). Аналіз за генотипами гена TLR4 показав, що протягом періоду спо- стереження до початку антиретровірусної терапії у пацієнтів із носійством алелі 299Gly виявлений у 6,3 разу вищий ризик розвитку дисемінованої форми туберкульозу (OR = 6,29 [95 % 1,20- 32,99], р = 0,044), порівняно із носіями генотипу Asp299Asp. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів із носійством алелі 299Gly гена TLR4 на фоні антиретровірусної терапії ризик розвитку туберкульозу - у 3,4 рази вищий (р = 0,008), ніж у носіїв його гомозиготного генотипу.
Сучасні аспекти відновлення пасажу жовчі при жовчнокам’яній хворобі ускладненій механічною жовтяницею
(Українська медична стоматологічна академія, 2021) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Кравців, Микола Ігорович; Прихідько, Роман Анатолійович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Kravtsiv, M. I.; Prihidko, R. A.
Хворі з хірургічними захворюваннями печінки та позапечінкових жовчних протоків, непрохідність яких супроводжується механічною жовтяницею, складають найбільш тяжку групу пацієнтів хірургічних стаціонарів. Основною причиною обструкції жовчовивідних шляхів залишається холедохолітіаз, на долю якого припадає 30-70%. В епоху домінування ендоскопічної хірургії в лікуванні пацієнтів із механічною жовтяницею, переваги транспапілярних втручань незаперечні. Разом з тим, існують думки про те, що традиційні хірургічні втручання при даному виді патології є операціями відчаю. В зв’язку з цим потребує уточнення роль та місце малоінвазивних втручань у лікуванні хворих на жовчнокам'яну хворобу, ускладнену механічною жовтяницею на сучасному етапі. Метою дослідження стало покращення результатів лікування пацієнтів із жовчнокам’яною хворобою, ускладненою механічною жовтяницею за рахунок оптимізації стратегічних підходів до виконання біліодренуючих втручань. Для цього було проведено дослідження, в якому прийняли участь 54 пацієнти, які були розділені на дві групи. В результаті нашого дослідження встановлено, що жовчнокам’яною хворобою, яка ускладнилась механічною жовтяницею частіше страждають жінки 94,4% у порівняні із чоловіками 5,6%. Відновлення рівня загального білірубіну сироватки крові настає швидше у хворих які були прооперовані малоінвазивним методом, а саме лапароскопічно. Тривалість післяопераційного больового синдрому була вдвічі меншою у пацієнтів другої групи, за рахунок меншої операційної травми. Отримані нами дані підтверджують концепцію, відповідно якій превагу потрібно надавати малоінвазивним методам оперативних втручань у хворих жовчнокам’яною хворобою, що ускладнилась механічною жовтяницею.
Стреспротективна дія нової лікарської форми з гліцином та магнію цитратом
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Дев'яткіна, Наталія Миколаївна; Devіatkina, N. M.
Стресорні розлади часто зустрічаються в клінічній практиці, а їх лікування потребує індивідуалізованої фармакокорекції. Серед засобів з анксіолітичною та седативною дією досліджуються гліцин і сполуки магнію, розглядається можливість створення сублінгвальних таблеток з цими речовинами. Мета дослідження – на основі вивчення впливу гліцину, магнію цитрату та їх комбінацій на загально-соматичні показники при стресі (тріаду Сельє) визначити найефективнішу композицію цих речовин для нової лікарської форми – сублінгвальних таблеток. Матеріали та методи. Експерименти проведені на 76 білих щурах. Досліджувані речовини вводили сублінгвально, після чого тварини знаходилися в клітках-пеналах 6 годин для моделювання іммобілізаційного стресу. Після завершення стресорного впливу щурів піддавали евтаназії і визначали відносну масу тимусу та надниркових залоз, наявність виразок і крововиливів у шлунку Статистичну обробку здійснювали за програмами Statistica for Windows 8.0. Результати та їх обговорення. На тлі іммобілізаційного стресу в щурів спостерігалося зменшення відносної маси тимусу без суттєвих змін маси надниркових залоз та інтенсивне утворення виразок у шлунку. Профілактичне застосування досліджуваних сполук та їх комбінацій попереджувало стресорну інволюцію тимусу. Найбільш виразний захисний ефект справляли комбінація гліцину 100 мг з цитратом 250 мг та сам гліцин. Відносна маса надниркових залоз при цьому не зазнала вірогідних змін. Найменша частота виразкових уражень спостерігалась у групах тварин, які отримували комбінації гліцину 100 мг з магнію цитратом 250-350 мг або окремо гліцин 100 мг. Це супроводжувалося зменшенням множинності та площі виразок шлунка в порівнянні з контрольною патологією. Магнію цитрат у дозах 250 мг і 350 мг був не таким активним у захисті слизової оболонки шлунка. Висновки. Гострий іммобілізаційний стрес (6 годин) викликає інволюцію тимусу та утворення виразок шлунка за відсутності гіпертрофії надниркових залоз. За результатами дослідження тріади Сельє, найвищий профілактичний ефект виявили комбінація гліцину 100 мг з магнію цитратом 250 мг та окремо гліцин у дозі 100 мг.
Анатомія судин великого чепця людей другого зрілого віку в нормі
(МОЗ України, Полтавський державний медичний університет, 2021) Федорченко, Ігор Леонідович; Федорченко, Игорь Леонидович; Fedorchenko, I. L.
Методами анатомічного препарування та морфометрії досліджена варіабельність топографії артерій і вен великих чепців від 20 трупів людей другого зрілого віку. Великий чепець кровопостачається правою і лівою шлунково-чепцевими артеріями. Ці артерії утворюють верхню артеріальну дугу в 80%, у 15% не з’єднуються і в 5% анастомозують через праву і ліву латеральні гілки, утворюючи середню артеріальну дугу великого чепця. Ліва шлунково-чепцева артерія в 10% розташовується в товщі задньої пластинки великого чепця. Від правої шлунково-чепцевої артерії відходять: центральна, праві медіальна, проміжна і латеральна артерії та в 10% ліва додаткова. Права шлунково-чепцева артерія і вена довші (16,95±5,5 см) у чоловіків, ніж у жінок (15,77±2,9 см). Зовнішній діаметр цих судин у жінок більший (0,24±0,03 см артерій і 0,27±0,03 см вен). Центральна артерія найдовша і найширша із усіх чепцевих гілок. Зона центральної артерії краща для формування трансплантата при чотирикутній і трикутній формах великого чепця. Гілки правої шлунково-чепцевої артерії кровопостачають праву половину великого чепця і доходять до нижнього краю вільної його частини. Ліва половина чепця живиться гілками лівої шлунково-чепцевої артерії, а саме лівими медіальною, проміжною і латеральною артеріями, які не доходять до нижнього краю вільної частини чепця. Верхня ліва ділянка чепця у 10% додатково кровопостачалася селезінково-чепцевою артерією. При такому варіанті наявності судин вона може слугувати джерелом для отримання клаптя. Одна вена супроводжує однойменну артерію. Усі вени чепця мають більший діаметр, ніж артерії. Великі чепці мали в 15% чотирикутну, в 25% трикутну і в 60% неправильну форми з двома і більше лопастями. При однолопастній формі чепця ліва і права половини мають однакове кровопостачання. При дволопастній формі в більш вигідних умовах по кровопостачанню знаходиться права половина, що дозволяє рекомендувати її використання в хірургії при трансплантації.
Мікробіологічні аспекти застосування клініко-діагностичного комплексу ортопедичних методів відновлення зруйнованої коронкованої частини зубів
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Кінаш, І. О.; Kinash, I. O.
Підвищення якості відновлення зруйнованої коронкованої частини зубів ортопедичними методами зумовила значне зацікавлення та наявність численних наукових досліджень, але недостатньо висвітлені питання репаративної регенерації та відновлення рельєфу ясенного краю в зоні фронтальної групи зубів після проведення реконструктивних ортопедичних заходів у разі відновлення зруйнованих коронок зубів та глибокої під’ясенної каріозної деструкції. У зв'язку з цим, метою нашого дослідження було вивчення мікробіологічних особливостей застосування клініко-діагностичного комплексу маніпуляцій в разі відновлення коренево-куксовими вкладками фронтальних зубів із створенням позитивного та довготривалого прогнозу для подальшого ортопедичного лікування зі збереженням та відновленням естетичних параметрів, ураховуючи стан оточуючих м'яких тканин. Із метою якісної підготовки тканин пародонта навколо опорного зуба, пацієнтам проводилася гінгівоектомія з допомогою скальпеля з одноразовим лезом, електрокоагуляції та коагуляції з допомогою діодного лазера. Ефективність кожного методу підготовки крайових ясен оцінювалася за показниками клінічного та мікробіологічного дослідження. Ми визначили, що усі три випробувані способи формування нового рельєфу ясен в ділянці кореня збереженого зуба дозволяють істотно покращити якісний та кількісний склад мікрофлори куксової дялінки. Достовірного зменшення частоти колонізації біотопу патогенними і транзиторними мікроорганізмами та оптимізації видового складу локального мікробіоценозу ротової порожнини дозволяє досягнути висікання гіпертрофованого краю епітелію пришийкової ділянки мікрохірургічним скальпелем та за допомогою лазерної коагуляції. Проведені клінічні та мікробіологічні дослідження підтвердили ефективність використання клініко-діагностичний комплексу методик підготовки крайових ясен навколо кореня зуба, якому планується ортопедичне лікування куксовою вкладкою. Найвищу ефективність, у порівнянні з іншими представленими методиками, показало використання діодного лазера. Усі вище перелічені методики можуть бути використані у практиці як методи вибору.
Оцінка ефективності використання комбінації анальгетиків та спазмолітиків при терапії абдомінального болю в ургентній хірургії
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchyk, M. P.; Prihidko, R. A.
Гострий абдомінальний біль – симптомокомплекс, що розвивається у пацієнта при наявності патології органів шлунково-кишкового тракту, черевної порожнини та заочеревинного простору, є однією з ведучих причин госпіталізації у хірургічні ст аціонари як в Україні, так і за кордоном. Метою дослідження була оцінка впливу комбінованого лікарського засобу «Neospastil», який належить до групи спазмолітичних засобів у комбінації з анальгетиками, на вираженість симптомів абдомінального спастичного болю для покращення лікування пацієнтів. Для цього були проведені клінічні дослідження на 90 пацієнтах, госпіталізованих в хірургічне відділення з клінікою абдомінального больового синдрому. Пацієнти були розподілені на 3 групи по 30 хворих в кожній. У групах ми використовували різні варіанти спазмолітичної та аналгетичної терапії і порівнювали її ефективність за часом настання аналгетичного ефекту, за часом купування абдомінального спазму та за тривалістю періодів між повторенням спастичного болю. За отриман ими результатами нашого дослідження встановлено, що використання комбінованого препарату «Неоспастил», у терапії гострого абдомінального больового синдрому вже в першу добу використання дозволило знизити вираженість больового синдрому на 38% в порівнянні з використанням дротаверинe та на 19% в порівнянні з аналогами комбінованих препаратів. Також відмічено подовження терміну виникнення послідуючих нападів переймоподібних спастичних болей при використанні досліджуваного препарату на 2,2±0,5 години в порівнянні з дротаверином та на 1,1±0,1 години в порівнянні зі спазмалгоном. При використанні неоспастилу відмічено зниження часу тривалості нападу абдомінального спазму на 29% в порівнянні з дротаверином та на 22% в порівнянні з спазмалгоном. Підсумовуючи отримані дані, можна рекомендувати використання досліджуваний препарат для первинної терапії абдомінального спастичного болю у хірургічних пацієнтів, що призведе до покращення клінічних результатів лікування
Патогенетичні аспекти розвитку сечокам’яної хвороби у реципієнтів ниркового трансплантату
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Колупаєв, С. М.; Андон`єва, Н. М.; Kolupayev, S. M.; Andonieva, N. M.
Мета роботи полягала в дослідженні частоти та патогенетичних особливостей розвитку сечокам’яної хвороби у реципієнтів ниркового трансплантату та оцінці можливостей використання малоінвазивних методів лікування в цій категорії пацієнтів. Пацієнтам у скринінговому порядку проводилось ультразвукове дослідження трансплантованої нирки та сечових шляхів. У випадку виявлення каменю додатково проводилася мультиспіральна комп’ютерна томографія задля уточнення розмірів, локалізації та рентгенівської щільності каменю. Контрастування не проводилось з метою уникнення гострого ниркового пошкодження трансплантату. Додатково всім хворим проводилось комплексне обстеження з оцінкою клінічних аналізів крові, сечі, біохімічного аналізу крові з визначенням креатиніну, сечовини, фосфору, магнію, кальцію, паратиреоїдного гормону. Пацієнтам з діаметром каменю до 5 мм та рентгенівською щільністю нижче 1000 HU призначалося динамічне спостереження та літолітична терапія. Контактна уретеролітотрипсія виконувалась пацієнтам з діаметром каменів понад 6 мм. Мінеральний склад каменів після літотрипсії оцінювався за допомогою інфрачервоної спектроскопії. За результатами дослідження, частота виявлення сечо- кам’яної хвороби у реципієнтів нирки склала 7,8%. У пацієнтів з наявністю каменів трансплантату та сечових шляхів виявлено достовірне збільшення рівня паратиреоїдного гормону та кальцію крові, лейкоцитурія різного ступеню вираженості у порівнянні з пацієнтами без сечокам’яної хвороби. Після виконання контактної уретеролітотрипсії стан «stone free» досягнуто у всіх пацієнтів, що підтверджено контрольним ультразвуковим дослідженням на п’яту добу після літотрипсії. Інфрачервона спектроскопія видалених фрагментів каменів визначила їх змішаний мінеральний склад, домінуючим компонентом якого були фосфати кальцію. Отримані дані свідчать про те, що можливими патогенетичними факторами, які сприяють формуванню сечових каменів у реципієнтів ниркового трансплантату, є гіперпаратиреоз та спричинена їм гіперкальціємія, а також інфекція сечовивідних шляхів. Контактну літотрипсію слід розглядати методом першого вибору у даній категорії пацієнтів.
Досвід застосування альфа - ліпоєвої кислоти в лікуванні псоріазу у хворих з шкідливими звичками
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Безега, Олена Вікторівна; Ємченко, Яна Олександрівна; Васильєва, Катерина Володимирівна; Bezeha, O.; Yemchenko, Ya.; Vasylyeva, K.
Поширеність псоріазу обумовлює високу актуальність пошуку нових методів лікування. Незважаю- чи на значне поширення псоріазу та на велику кількість робіт з цієї проблеми, до сих пір не встано- влено єдиного погляду на патогенез цього дерматозу. Фактори ризику псоріазу можна розділити на дві групи, а саме зовнішні та внутрішні фактори ризику. Особливу увагу приділяють курінню та вживанню алкоголю. Метою нашого дослідження було з’ясувати доцільність використання альфа - ліпоєвої кислоти в комплексному лікуванні у хворих на псоріаз, які зловживають алкоголем та тю- тюнопалінням. Застосування альфа-ліпоєвої кислоти в таких пацієнтів сприяє збільшенню запасів внутрішньоклітинного глутатіону, запобігає ураженню мітохондрій у процесі перекисного окис- лення ліпідів. Це дає змогу відновити рівновагу окисно-відновних процесів у гепатоцитах і знижує пошкоджуючу дію токсичних речовин. Ефективність лікування псоріазу з додаванням альфа- ліпоєвої кислоти оцінювали завдяки порівнянню показників біохімічного аналізу крові пацієнтів пер- шої та другої групи після лікування. Отримані результати показали, що у пацієнтів першої групи на 73,7% покращились показники загального холестерину, на 25,7% та 32,4% покращились показ- ники загального та прямого білірубіну, клінічно спостерігалось зменшення інфільтрації та ерите- ми у 92,9% хворих, що в 2,3 рази вище в порівнянні з хворими другої групи (контроль). Ми вважаємо, що в результаті проведених досліджень встановлено більш висока терапевтична ефективність запропонованого способу комплексного лікування хворих першої групи з додаванням внутрішньо по 600 мг альфа-ліпоєвої кислоти, яку застосовували у вигляді одноразової дози за 30 хвилин до пер- шого прийому їжі, протягом 1 місяця.
Імунокомпетентні клітини печінки в патогенезі фіброзу при хімічній кастрації самців щурів
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Рудь, Марія Володимирівна; Рудь, Мария Владимировна; Rud, M. V.
Гепатоцити складають лише близько 2/3 загальної клітинної популяції печінки. Популяція непаренхімних антигенпрезентативних клітин включає клітини Купфера, які є частиною ретикулоендо- теліальної системи, синусоїдальні ендотеліальні клітини печінки і дендритні клітини. Вважається, що всі три типи антиген-презентуючих клітин мають вирішальне значення для підтримки толерантності в умовах, не пов’язаних із запаленням. Макрофагам належить одна з ключових ролей у створенні лінії захисту організму. Реалізація цієї функції здійснюється за рахунок прямого механізму впливу, а також за рахунок непрямого - процесингу та подання антигенних детермінант Т- лімфоцитам. Як саме конкретні популяції макрофагів сприяють розвитку захворювань та регенерації печінки, є предметом постійних дискусій. Характеристика популяцій макрофагів людини забезпечує цінну основу для вивчення їх ролі при патології печінки. Кожен підтип тканинного макрофага має власний унікальний профіль експресії генів, який дозволяє йому функціонувати в синергії з тканиною, в якій він знаходиться. В результаті активації клітин Купфера та Іто, в основному за рахунок продукції ними колагену, ініціюється процес фіброгенезу печінки. Моделі хвороби печінки у мишей, що блокують андрогенні рецептори, виявили, що сигналізація андроген/андрогенний рецептор пригнічує розвиток стеатозу, вірусного гепатиту та цирозу. Попередньо клінічні випробування показують, що препарати, які інгібують активність статевих стероїдів можуть контролювати ріст та інвазивність гепатоцелюлярних карцином у певних пацієнтів. Таким чином, метою нашого подальшого дослідження було з’ясування якісних та кількісних змін безпосередньо імунокомпетентних клітин печінки при хімічній кастрації самців щурів, викликаній введенням розчину триптореліну ацетату у різних часових проміжках.
Оцінка ефективності застосування лікувально-профілактичного комплексу на основі мінеральної води «Моршинська № 1» на мікробіоценоз ротової порожнини у пацієнтів з генералізованим пародонтитом на фоні ураження шлунково-кишкового тракту
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Швець, І. Є.; Бандрівська, Н. Н.; Швець, Л. І.; Shvets, I. E.; Bandrivska, N. N.; Shvets, L. I.
Аналіз даних літератури свідчить про високу ефективність застосування різноманітних мінераль- них вод у комплексному лікуванні захворювань пародонта. Їхнє використання є перспективним, оскільки дозволяє значно зменшити медикаментозне навантаження на організм. Мета роботи – оцінити результати лікування пацієнтів з генералізованим пародонтитом за допомогою лікуваль- но-профілактичного комплексу на основі мінеральної води «Моршинська № 1». Об’єкт і методи до- слідження. Видовий склад анаеробних мікроорганізмів у пародонтальних кишенях, вивчався у 98 хворих після лікування та у віддалені терміни дослідження (12–18 місяців). Основну групу склали 52 пацієнти з генералізованим пародонтитом, у яких лікування захворювань пародонта проводилось із застосуванням запропонованого нами лікувально-профілактичного комплексу. Групу порівняння склали 46 пацієнтів з генералізованим пародонтитом І–ІІІ ступенів тяжкості, у яких для лікування уражень тканин пародонта застосовувалась базисна терапія. Детекцію патогенів у порожнині рота здійснювали методом мультипраймерної полімерно-ланцюгової реакції. Результати дослі- дження та їх обговорення. У віддалені терміни дослідження, незважаючи на незначне збільшення пацієнтів основної групи, у яких у пародонтальних кишенях були ідентифіковані анаеробні види мік- роорганізмів, у 2,8 раза зменшилась кількість досліджуваних, у яких об’єктивізувались Helicobacter pylori та Treponema denticola; у 2,5 раза – з Fusobacterium nucleatum та Prevotella intermedia; у 1,7 ра- за – кількість носіїв Bacteroides forsythus, Porphyromonas gingivalis та Actinobacillus actinomycetemcomitans (р<0,01). У пацієнтів контрольної групи, де застосовувалась традиційна те- рапія при лікуванні генералізованого пародонтита, кількість пацієнтів, у пародонтальних кишенях яких діагностувались анаеробні види мікроорганізмів, повернулась до референтних значень (р>0,05). Висновки. Зменшення кількості пацієнтів, хворих на генералізований пародонтит основ- ної групи – носіїв анаеробних видів мікроорганізмів, засвідчує ефективність застосованого нами лі- кувально-профілактичного комплексу на основі мінеральної води «Моршинська» для лікування запа- льних захворювань тканин пародонта.
Розвиток професійно-етичних якостей студента-медика у процесі професійної підготовки
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Ільницька, О. М.; Пелехан, Б. Л.; Ярмошук, І. Р.; Ilnytska, O. M.; Pelekhan, B. L.; Yarmoshuk, I. R.
Нагальні проблеми сучасності зумовлюють необхідність гуманізації та демократизації всіх сфер суспільного життя. У цих умовах зростає соціальне значення професії лікаря. Особливу увагу привертає професійно-етична культура медичного працівника, оскільки ігнорування ним загальнолюдських цінностей та професійних норм призводить до погіршення здоров'я пацієнта. Потреба у дослідженні проблеми розвитку професійно значущих якостей майбутніх лікарів у процесі професійної підготовки викликана вимогами до медичних працівників, оскільки на них лежить велика відповідальність за здоров’я та життя людей. Професія лікаря висуває до його особистості високі вимоги, що стосуються не лише якості професійної підготовки, а й низки особистісних характеристик. Саме тому пріоритетним напрямком удосконалення професійної підготовки студентів-медиків є формування у них професійно значущих якостей. На основі аналізу наукових джерел проаналізовано різні підходи до визначення сутності професійно значущих якостей студентів-медиків, деталізовано їх зміст, визначено перспективи подальших досліджень. Досліджено, що для ефективної професійної діяльності набір професійно важливих якостей студента-медика в найбільш загальному вигляді може бути представлений таким чином: морально-етичні (чесність, порядність, відповідальність, інтелігентність, людяність, доброта, надійність, принциповість, безкорисливість, уміння тримати слово); комунікативні (особиста привабливість, ввічливість, повага до оточення, готовність допомогти, авторитет, тактовність, уважність, спостережливість, комунікабельність, довіра до оточення); вольові (упевненість в собі, витримка, стриманість, урівноваженість, рішучість, ініціативність, самостійність, цілеспрямованість; організаційні (вимогливість до себе і оточуючих, схильність брати на себе відповідальність, уміння приймати рішення, правильно оцінити себе і пацієнта, уміння планувати свою професійну діяльність).
Аналіз факторів, що зумовлюють виникнення харчової гіперчутливості у дітей раннього віку Львівської області
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Мацюра, О. І.; Matsyura, O. I.
Резюме. Харчова гіперчутливість у дітей раннього віку є актуальною проблемою, оскільки охоплює широкий спектр клінічних симптомів та вимагає персоніфікованого підходу в діагностичних, лікувальних та превентивних заходах. Прогресивне збільшення різних форм харчової гіперчутливості пов’язане з багатьма факторами, зокрема недостатності нутрітивних компонентів та шкідливими екологічними умовами. Епігенетичні та генетичні фактори, які потенційно можуть бути пов’язані з харчовою гіперчутливістю та алергією, ретельно вивчаються. У цій складній ситуації виявлення факторів ризику розвитку захворювання є важливим для надання пацієнтам належних рекомендацій щодо дієти, умов життя та способу життя. Мета роботи: провести аналіз факторів, що зумовлюють виникнення харчової гіперчутливості у дітей раннього віку Львівської області. Матеріали і методи. Вивчення поширеності дітей з харчовою непереносимістю проводилося з допомогою спеціально розробленої анкети. Роздано 4500 анкет в дошкільних та медичних установах для опитування батьків дітей. Анкета включала 34 запитання, згруповані в 4 розділи: загальна інформація та детальна – частини А, Б, В. Загальна інформаційна частина анкети включала питання про регіон, де проживала дитина, паспортні дані дитини (вік, стать) та наявність серйозних захворювань (минулих чи теперішніх). Частина А містила питання щодо захворювань, які перенесла дитина; Б – генеалогічний та біологічний анамнез, наявність шкідливих звичок в родині; частина В – місцевість та побутові умови проживання, спосіб харчування та зв’язок з розвитком клінічних симптомів захворювання. Результати. Проведений аналіз 3214 анкет, які дозволили отримати зі слів батьків інформацію про анамнез та умови проживання дітей раннього віку. Проаналізовано значимість 56 факторів, обчислюючи для кожного з них коефіцієнти кореляції з формуванням харчової гіперчутливості. Статистичний аналіз дозволив серед ряду цих факторів виділили 15 ознак, що суттєво корелювали з формуванням харчової гіперчутливості у дітей раннього віку. Висновки. Дослідження дозволило не лише виявити чинники, що впливають на формування харчової гіперчутливості у дітей раннього віку, але й запропонувати математичну модель індивідуального розрахунку факторів ризику даної патології. Дані проведеного математичного аналізу можуть бути використані для розробки комплексу підбору заходів профілактики щодо розвитку харчової гіперчутливості у дітей раннього віку Львівської області.
Взаємозв’язок адгезивних та плівкоутворюючих властивостей Staphylococcus spp. - збудників інфекційно-запальних захворювань м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Фаустова, Марія Олексіївна; Faustova, M. O.
Метою дослідження було встановити наявність взаємозв’язку між плівкоутворюючими та адгезив- ними властивостями клінічних ізолятів Staphylococcus spp. Матеріали та методи. Об’єктом дослі- дження були 20 клінічних ізолятів S. aureus та 10 ізолятів S. epidermidis, отриманих з гнійного ексу- дату хворих з інфекційно-запальними захворюваннями м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки. Культивування зазначених ізолятів проводили за стандартною методикою. Визначення адгезивних властивостей досліджуваних клінічних ізолятів мікроорганізмів проводили за допомогою стандар- тної методики за Бріліс. Адгезивні властивості оцінювали за індексом адгезивності мікроорганіз- мів. Вивчення плівкоутворюючої здатності клінічних ізолятів визначали за допомогою спектрофо- тометричного методу MtP-test «microtiter plate test” за G.D. Christensen. З метою визначення наяв- ності зв’язку між змінними величинами визначали коефіцієнт кореляції (r-Пірсона). Результати. Встановлено, що клінічні штами S. aureus володіють високими адгезивними та плівкоутворюючи- ми властивостями. В свою чергу, індекс адгезивності клінічних ізолятів S. epidermidis вказував на середні адгезивні властивості збудника. Крім цього S. epidermidis проявляв середню здатність до утворення біоплівок. В результаті досліджень виявлений тісний взаємозв’язок між адгезивністю та плівкоутворенням клінічними ізолятами роду Staphylococcus. Висновки. Клінічні ізоляти S. aureus володіють високими адгезивними та плівкоутворюючими властивостями. Ізоляти S. epidermidis проявляють середню здатність до адгезії та утворення біоплівок. Між адгезивними та плівкоут- ворюючими властивостями мікроорганізмів роду Staphylococcus прослідковується прямий міцний кореляційний зв’язок.
Цистатин с як маркер ниркової функції у хворих на цукровий діабет з порушеннями пуринового обміну
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Черняєва, А. О.
Хронічна хвороба нирок – важлива проблема суспільного здоров’я у світі, розповсюдженість якої в країнах Заходу становить 13%. В останні роки в якості більш надійного ендогенного маркеру функції нирок був запропонований цистатин С, особливо для діагностики початкових змін швидкості клубочкової фільтрації. Мета дослідження: провести аналіз ознак хронічної хвороби нирок у хворих на цукровий діабет 2 типу в залежності від рівня урикемії за допомогою цистатину С в реальній клінічній практиці. Матеріали та методи. Обстежено 127 хворих на цукровий діабет 2 типу (вік Ме 60,0 років [52,0; 66,0]; чоловіки/жінки 55/72), які отримували терапію пероральними цукрознижуючими препаратами. Усі обстежені в залежності від стадії діабетичної нефропатії були поділені на групи: група 1 (n=80) – хворі з асимптоматичною діабетичною нефропатією (нормоальбумінурія (нижче 30 мг/добу)); група 2 (n=22) – хворі з альбумінуричною стадією діабетичної нефропатії (мікроальбумінурія (30-300 мг/добу)); група 3 (n=17) – хворі з явною протеїнурією; група 4 (n= 8) – хворі з хронічною нирковою недостатністю. Швидкість клубочкової фільтрації розраховували за формулами Chronic Kidney Desease Epidemiology Collaboration з урахуванням концентрації цистатину С (Chronic Kidney Desease Epidemiology Collaboration cys), за Cockcroft-Gault і Modification of Diet in Renal Disease Study за допомогою калькулятора Національного ниркового фонду Сполучених Штатів Америки. Результати та їх обговорення. У хворих на цукровий діабет 2 типу розвиток хронічної хвороби нирок обумовлений, поряд із діабетичною нефропатією, такими коморбідними станами як артеріальна гіпертензія, хронічний пієлонефріт, гіперурикемія і асимптоматична сечокам’яна хвороба. Значення швидкості клубочкової фільтрації у хворих на цукровий діабет 2 типу за Chronic Kidney Desease Epidemiology Collaboration cys є більш надійним ніж за формулами Cockcroft-Gault і Modification of Diet in Renal Disease Study, особливо за граничного рівня швидкості клубочкової фільтрації˂60 мл/хв/1,73м2. У хворих на цукровий діабет 2 типу рівень циркулюючого цистатину С асоційований з індексом маси тіла, обводом талії, концентрацією сечової кислоти в крові і рівнем альбумінурії. Концентрацію цистатину С в крові у хворих на цукровий діабет 2 типу визначає концентрація креатиніну і сечова кислота в крові.
Експериментальне дослідження екзотермічних ефектів у пульповій камері зубів при виготовленні тимчасових коронок прямим методом
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Ільченко, М. О.; Dydyk, N. M.; Ilchenko, M. O.; Дидик, Н. М.
Мета. Встановити оптимальне поєднання матеріалів для шаблонів і пластмас, яке дозволяє отримати мінімальне зростання температури у пульповій камері при виготовленні тимчасових коронок. Матеріали та методи. Для проведення дослідження створили експериментальну модель виготовлення тимчасових коронок прямим методом. Термочутливим датчиком вимірювали коливання температури при виготовленні тимчасових коронок прямим методом з матеріалів Protemp II (3M), Protemp 4 (3M), Visalis Temp (Kettenbach), Structur (Voco) та Карбодент (Стома). Визначали вихідну та пікову температури полімеризації матеріалу та обчислювали значення підвищення температури у камері зуба. Були використані два типи анатомічних шаблонів: 1) з силіконового відбиткового матеріалу високої та низької вязкості Panasil Putty Soft та Panasil initial contact Light (Kettenbach) за методикою двохфазного відбитку та 2) з листового прозорого термопластичного полімеру Erkodur (Erkodent) товщиною 1,0 методом вакуумного пресування. Результати й обговорення. Було встановлено зростання температури в залежності від поєднання самотверднучої пластмаси з різновидом шаблону. Отримали дані показники підвищення температури в пульповій камері (полімерний шаблон/ силіконовий матрикс): Protemp IV (2,2˚С/0,2˚С), VisalisTemp (3˚С/0.3˚С), Protemp II (3,3˚С/0,5˚С), Structur (3,4˚С/0,6˚С), Карбодент (6.7˚С/ 3.0˚С). Підвищення температури всередині пульпової камери було вираженішим у випадку використання полімерного шаблону, порівняно з силіконовим відбитком як матриксу для виготовлення тимчасових коронок. Висновки. Екзотермічні ефекти під час внутрішньоротового виготовлення тимчасових коронок можуть бути нівельовані шляхом полімеризації пластмаси у відбитку з силіконового матеріалу, який має здатність поглинати та розсіювати тепло.
Визначення інтенсивності больового синдрому та колатерального набряку при проведенні операції аугментації лунки видаленого зуба різними остеопластичними матеріалами
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Бамбуляк, А. В.; Кузняк, Н. Б.; Дмитренко, Р. Р.; Ткачик, С. В.; Гончаренко, В. А.; Bambuliak, A. V.; Kuzniak, N. B.; Dmytrenko, R. R.; Tkachyk, S. V.; Honcharenko, V. A.
У статті наведено порівняльний аналіз клінічної ефективності застосування остеопластичних матеріалів, зокрема композиції на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини та збагаченої тромбоцитами плазми, при заповненні кісткових дефектів під час проведення операції аугментації лунки видаленого зуба. Критеріями ефективності проведеного лі- кування на етапі раннього післяопераційного періоду у досліджуваних була оцінка ступеня вираже- ності больового синдрому, колатерального набряку після проведеного хірургічного втручання. Ме- та. З’ясувати клінічну ефективність остеопластичних матеріалів для збільшення об’єму альвео- лярної кістки щелеп при проведенні операції аугментації лунки видаленого зуба. Об’єкт і методи дослідження. Дослідження проводилося на базі Буковинського державного медичного університету, м. Чернівці, Україна. Операція аугментації лунки видаленого зуба була проведена 85 хворим. При цьому, аугментація лунки була проведена із застосуванням: «Колапан – Л» - 28,57% осіб (підгрупа А); комбінації ММСК ЖТ+ «Колапан – Л» + ЗТП– 46,43% хворим (підгрупа Б); загоєння рани під кров’яним згустком – 25,0% досліджуваних (підгрупа В). Оцінку післяопераційного больового синд- рому проводили по цифровій рейтинговій шкалі (Numerical Rating Scale, NRS) з урахуванням суб’єктивних больових проявів у прооперованих. У хворих проводили візуальну оцінку ступеня вира- зності колатерального набряку після операції. Для визначення динаміки ступеня виразності набря- ку використовували бальну систему. Результати дослідження. Встановлено, що у хворих підгруп Б, де застосовувався «Колапан – Л»+ММСК-ЖТ+ЗТП, відсутність больового синдрому на заключ- ному етапі післяопераційного спостереження, відзначали 89,31% осіб, що було у 1,2 рази р1<0,05 бі- льше ніж у прооперованих підгрупи А, р>0,05. На заключних післяопераційних етапах колатеральний набряк був відсутній у 98,47% прооперованих підгруп Б, що перевищувало кількість осіб у підгрупі А, де кістковий дефект аугументувався «Колапан – Л» у 1,2 рази, р1<0,05. Висновки. Порівняльний аналіз клінічної ефективності застосування остеопластичних матеріалів для збільшення об’єму альвеолярної кістки щелеп при проведенні операції аугментації лунки видаленого зуба переконливо довів перевагу використання комбінації «Колапан – Л» + ММСК – ЖТ + ЗТП, що підтверджувалось даними суб’єктивної і об’єктивної симптоматики у післяопераційний період.
Особливості стану вегетативної нервової системи при неврологічних проявах остеохондрозу поперекового відділу хребта у пацієнтів молодого віку
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Кричун, І. І.; Васильева, Н. В.; Фадід, Ш.; Krychun, I. I.; Vasylieva, N. V.; Chadid, F.
Біль в нижній частині спини є частою причиною звернення дорослих за медичною допомогою та пов’язана з вираженими функціональними обмеженнями і навантаженням на пацієнта і на систему охорони здоров’я, що обумовлює необхідність подальшого її вивчення. Мета. Дослідити особливості стану вегетативної нервової системи в поєднанні з показниками тривоги та депресії у хворих до 45 років з болем в нижній частині спини з метою розробки більш ефективних методів лікування. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 104 хворих чоловічої статі з неврологічними проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта (середній вік – 34,05±5,7) без ожиріння, соматичної та судинної патології та 25 практично здорових осіб (середній вік – 35,04±3,6). Серед обстежених хворих було 50 хворих на радикулопатії (перша група хворих) на тлі гриж міжхребцевих дисків та 54 хворих на рефлекторні прояви остеохондрозу поперекового відділу хребта (друга група хворих). Було використано клінічне соматичне та неврологічне обстеження з детальним вивченням стану вегетативної нервової системи в поєднанні з вивченням психологічного статусу пацієнтів з використанням Госпітальної шкали тривоги і депресії (HADS). У всіх обстежених пацієнтів виявлено м’язово-тонічні порушення з розвитком міофасціального синдрому. Показано вірогідне підвищен- ня вираженості вегетативних скарг та симптомів порівняно з особами контрольної групи. Аналіз показників тривоги та депресії за шкалою HADS показав, що середній рівень тривоги в контрольній групі склав 8,33 ±1,24 бали, а рівень депресії - 0,8 ±1,06 бали, в групі хворих на дискогенні радикуло- патії рівень тривоги дорівнював в середньому 9,78 ±1,58 балам, рівень депресії – 4,1± 2,13 балам, в групі хворих на рефлекторні люмбалгії рівень тривоги склав 8,01 ±1,16 бали, рівень депресії – 1,53± 1,5 бали. Висновки. Характерною рисою клінічного перебігу неврологічних проявів остеохондрозу поперекового відділу хребта у молодих осіб чоловічої статі є виражені рефлекторно-тонічні прояви, розвиток вегетативної дистонії та підвищення тривоги до субклінічного рівня при нормальних показниках рівня депресії.
Ретроспективний аналіз предикторів рекурентних респіраторнихінфекцій у дітей дошкільного віку
(Полтавський державний медичний університет, 2021) Волошин, О. М.; Марушко, Юрій Володимирович; Voloshyn, O. M.; Marushko, Yu. V.
Вступ. Одним із актуальних напрямків системного вирішення проблеми рекурентних респіраторних інфекцій у дітей дошкільного віку є подальша диференційована детекція і кластерізація найбільш значущих анте- і перинатальних факторів, що мають зв’язок з частими гострими респіраторними інфекціями. Тому комплексне ретроспективне дослідження таких факторів щодо їх асоціації з інтегральними показниками рекурентності гострих респіраторних інфекцій у дітей дошкільного віку є вельми актуальним. Вивчення окремих проявів недиференційованої дисплазії сполучної тканини на тлі рекурентних респіраторних інфекцій також є обґрунтованим. Мета дослідження полягала у визначенні ступеня взаємопов’язаності показників рекурентності гострих респіраторних інфекцій у дітей дошкільного віку з ретроспективно проаналізованими анте- та перинатальними предикторами. Матеріали і методи. Здійснене обстеження 51 дитини (24 хлопчики і 27 дівчинок) віком 1-6 років, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу наявності у них гострої респіраторної інфекції. У кожної дитини розраховувалися два показники рекурентності гострих респіраторних інфекцій (інфекційний індекс, індекс резистентності) та інтегральний показник доліхостеномелії, що використовується у якості маркера вираженості зовнішніх ознак недиференційованої дисплазії сполучної тканини. Крім того, було здійснено ретроспективний аналіз 67 анте- і перинатальних факторів, що мають пряме відношення до обстежених дітей. Статистична обробка отриманого цифрового матеріалу здійснювалась за допомогою ліцензійної програми IBM SPSS Statistics 26. При цьому були використані лише методи непараметричної статистики. Результати. Виконано перший етап дослідження взаємозалежності між частотою гострих респіраторних інфекцій, окремими проявами недиференційованої дисплазії сполучної тканини у дітей дошкільного віку, з одного боку, та анте- і перинатальними предикторами, з іншого боку. Отримані результати створили підґрунтя для подальших досліджень за означеним напрямом із залученням більшої кількості пацієнтів та використанням більш чутливих методів статистичного аналізу. Висновки. Вищі значення інфекційного індексу у дітей дошкільного віку поєднуються з меншим початковим сумарним віком їх батьків, меншою кількістю попередніх вагітностей у їх матерів, більшою масою тіла матерів на початку відповідних вагітностей, тривалішими пологами, нижчою оцінкою новонароджених за шкалою Апгар та відсутністю їх вакцинації проти туберкульозу. Значення індексу резистентності у обстежених дітей збільшуються зі зменшенням концентрації гемоглобіну у крові матерів незадовго перед пологами та за відсутності їх вакцинації проти туберкульозу. Інтегральний показник доліхостеномелії у пацієнтів віком 1-6 років має пряму кореляцію з їх віком, а також з такими ретроспективно вивченими предикторами, як індекс маси тіла новонароджених, наявність фетоплацентарної недостатності та загальна кількість ускладнень через сполучнотканинну дисплазію у їх матерів під час вагітності і пологів.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2021, Том 21, вип. 2 (74) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування