Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2024

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/23221

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 87

Особливості надання медичної допомоги постраждалим серед мирного населення внаслідок вибухової травми
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Прокопенко, Костянтин Анатолійович; Prokopenko, K. A.
Вступ. Після 24 лютого 2022 року, коли Україна зіткнулася з новими реаліями війни, життя медичної спільноти кардинально змінилося. У сучасному світі, де війни та конфлікти стали частиною реальності, питання травмування під час бойових дій набуло особливого значення. Мирне населення часто є випадковими жертвами конфлікту, і не мають спеціальних заходів захисту. А лікування поранених цивільних має свої особливості, оскільки, на відміну від військових, цивільні часто мають супутню коморбідну патологію, яка ускладнює процес медичної допомоги та реабілітації. Метою дослідження було провести аналіз пошкоджень внаслідок вибухової травми серед мирного населення, розробити алгоритм діагностики та лікування хворих на вибухову травму. Матеріали та методи дослідження. Були проаналізовані медичні карти стаціонарних хворих 94 постраждалих внаслідок вибухової травми, які знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня» Харківської обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради у 2022-2024 рр., з них – жінок – 36 (38,3%), у віці від 21 до 87 років, чоловіки – 58 (61,7%), у віці від 23 до 86 років. Результати дослідження та їх обговорення. У всіх 94 пацієнтів, котрі потрапили до стаціонару були виявлені пошкодження м’яких тканин. З них у 45 хворих (47,9%) - це були пошкодження м’яких тканин однієї анатомічної ділянки тіла або кількох без пошкоджень органів грудної, черевної порожнин та порожнини таза. Усім хворим першочергово виконувалися хірургічні обробки ран, метою котрих була зупинка кровотечі, видалення видимих сторонніх тіл, дебрідмент. У хворих на травматичну ампутацію кінцівок виконувалися хірургічні обробки ран з формуванням кукси кінцівки. Хворим з кістково-травматичною патологію виконувалося іммобілізація уражених ділянок. В подальшому проводилося динамічне спостереження за ранами. У 49 постраждалих (52,1%) були виявлені пошкодження внутрішніх органів. Усім хворим з наявністю внутрішньоплевральних ускладнень першим етапом першочергово виконувалося дренування плевральних порожнин за Бюлау. Другим етапом при наданні допомоги постраждалим з поєднанною травмою було виконання лапаротомії з інтраопераційним вирішенням об’єму операції. Третім етапом при лікуванні цих хворих було лікування ран. На первинній операції об’єм втручання обмежувався хірургічною обробкою ран, гемостаз, тампонування раньових каналов. В подальшому виконувалися повторні хірургічні обробки ран з накладанням первинном-відтермінованих швів або з встановленням VAC-систем дренування ран при масивному ураженні м’яких тканин з подальшою аутодерматопластикою. Висновки. Досвід лікування постраждалих свідчить про необхідність застосування поетапного підходу до лікування вибухових травм із використанням сучасних хірургічних та реанімаційних методів. Вважаю, що саме такий підхід до лікування постраждалих внаслідок вибухової травми здатний дати гарний результат лікування. Незважаючи на важкість поранень та наявність коморбідної патології, всі пацієнти були виписані у задовільному стані, що демонструє високу ефективність запропонованого підходу до лікування. Introduction. On February 24, 2022, Ukraine faced a stark new reality as war reshaped the lives of its people, including the medical community. In today's world, where wars and conflicts have become an unfortunate part of reality, the management of injuries sustained during combat operations has gained critical importance. Civilians, often unintended victims of conflict, lack the protective measures afforded to military personnel. Treating wounded civilians presents unique challenges, as they frequently suffer from comorbidities that complicate both medical care and rehabilitation. These factors necessitate tailored approaches to diagnosis, treatment, and recovery. The aim of this study was to analyze the injuries caused by blast trauma among the civilian population and to develop an algorithm for the diagnosis and treatment of patients affected by such trauma. Materials and methods. Medical records of 94 inpatients with explosive injuries treated in the surgical departments of the Communal Non-Commercial Institution of the Kharkiv Regional Council “Regional Clinical Hospital” and the Communal Non-Commercial Institution of the Kharkiv City Council “City Clinical Multidisciplinary Hospital No. 25” between 2022 and 2024 were analyzed. Among the patients, 36 (38.3%) were women aged 21 to 87 years, and 58 (61.7%) were men aged 23 to 86 years. Results and Discussion. Soft tissue injuries were observed in all 94 patients admitted to the hospital. Of these, 45 patients (47.9%) sustained soft tissue damage to one or more anatomical regions without involvement of thoracic, abdominal, or pelvic organs. All patients underwent surgical treatment of wound, which included hemorrhage control, removal of visible foreign bodies, and wound debridement. For patients with traumatic limb amputations, surgical treatment included the formation of limb stumps. Patients with bone injuries underwent immobilization of the affected areas. Subsequently, dynamic monitoring of the wounds was conducted to assess healing and detect complications. Internal organ damage was identified in 49 victims (52.1%). All patients with intrapleural complications underwent Bülau drainage of the pleural cavities as the initial intervention. The second stage of care for victims with combined trauma involved laparotomy, during which the extent of the surgical procedure was determined intraoperatively. The third stage focused on wound management. During the primary operation, interventions were limited to wound debridement, hemostasis, and tamponade of wound channels. Subsequent procedures included repeated wound treatments, the primary delayed closure, or the use of vacuum-assisted closure (VAC) systems in cases of extensive soft tissue damage. For such cases, the final step involved autodermoplasty. Conclusions. The experience of managing these victims highlights the importance of a stepwise approach to treating blast injuries, integrating modern surgical and resuscitation techniques. This structured approach has demonstrated its potential to yield favorable outcomes. Despite the severity of injuries and the presence of comorbidities, all patients were discharged in satisfactory condition, underscoring the high efficacy of the proposed treatment strategy.
Клініко-прогностична характеристика варіантів перебігу органної недостатності при гострому панкреатиті
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Левицький, Георгій Олександрович; Шейко, Володимир Дмитрович; Levytskyi, H. O.; Sheiko, V. D.
Гострий панкреатит залишається одним із найскладніших захворювань в абдомінальній хірургії, особливо через високу частоту розвитку органної недостатності, яка спостерігається у 15-20% пацієнтів та асоціюється з летальністю до 42% протягом першого тижня госпіталізації. Особливу актуальність має проблема раннього виявлення пацієнтів з високим ризиком розвитку органної недостатності. Вона, в свою чергу, є ключовим фактором, що визначає тяжкість перебігу та прогноз захворювання, розвиваючись у 15-20% пацієнтів з гострим панкреатитом. При цьому персистуюча органна недостатність асоціюється з летальністю до 42% протягом першого тижня госпіталізації. Існує декілька шкал оцінки тяжкості гострого панкреатиту, серед них: Acute Physiologic Assessment and Chronic Health Evaluation II, Bedside Index of Severity in Acute Pancreatitis та модифікована шкала Marshall, але жодна з них не демонструє точності щодо прогнозу розвитку органної недостатності, а максимальна чутливість сягає лише 75%. Метою дослідження було визначення та характеристика основних варіантів перебігу органної недостатності при гострому панкреатиті на основі комплексного аналізу клінічних, лабораторних показників та часових характеристик перебігу захворювання. Проведено ретроспективне дослідження 82 пацієнтів (2014-2019 рр.), розподілених на групи з наявністю органної недостатності (41 пацієнт) та без неї (41 пацієнт). Оцінювались клінічні показники, результати лабораторних досліджень та динаміка перебігу захворювання. На основі кластерного аналізу визначено варіанти перебігу органної недостатності. Виявлено три основні варіанти перебігу: "ранній респіраторний" (37.5% випадків), "пізній прогресуючий" (57.5%) та "мультисистемний" (5.0%), що відрізнялись за часом виникнення, характером ураження систем органів та клінічними наслідками. Найбільш несприятливим виявився "мультисистемний" варіант з найдовшою тривалістю госпіталізації (медіана 68.0 діб) та найвищою летальністю.Визначено основні прогностичні маркери та розроблено систему стратифікації ризику, що дозволяє оптимізувати моніторинг та лікувальну тактику з урахуванням варіанту перебігу органної недостатності. Intoroduction. Acute pancreatitis remains one of the most challenging diseases in abdominal surgery, particularly due to the high incidence of organ failure, occurring in 15-20% of patients and associated with mortality rates up to 42% during the first week of hospitalization. Early identification of patients at high risk for organ failure development is of particular importance. It, in turn, is a key factor determining the severity of the course and prognosis of the disease, developing in 15-20% of patients with acute pancreatitis. At the same time, persistent organ failure is associated with mortality of up to 42% during the first week of hospitalization. There are several scales for assessing the severity of acute pancreatitis, including: Acute Physiologic Assessment and Chronic Health Evaluation II, Bedside Index of Severity in Acute Pancreatitis and the modified Marshall scale, but none of them demonstrates accuracy in predicting the development of organ failure, and the maximum sensitivity reaches only 75%. The objective of this study was to identify and characterize the main patterns of organ failure in acute pancreatitis based on comprehensive analysis of clinical indicators, laboratory parameters, and temporal disease characteristics. Subjects and methods. This retrospective study included 82 patients (2014-2019), stratified into groups with organ failure (n=41) and without it (n=41). The assessment protocol included clinical parameters, laboratory findings, and disease progression dynamics. Cluster analysis was used to determine organ failure patterns. Results. Three main patterns were identified: “early respiratory” (37.5% of cases), “late progressive” (57.5%), and “multisystem” (5.0%), each differing in onset timing, organ system involvement, and clinical outcomes. The "multisystem" pattern exhibited the most unfavorable profile, with the longest hospitalization duration (median 68.0 days) and highest mortality. The study identified key prognostic markers and developed a risk stratification system, enabling optimized monitoring and treatment strategies based on the organ failure pattern.
Особливості адаптації та перебігу посттравматичного стресового розладу військовослужбовців, які перебували у зоні інтенсивних бойових дій
(Полтавський державний медичий університет, 2024) Золочевський, І. О.; Zolochevskyi, I. O.
В умовах війни посттравматичний стресовий розлад стає однією із найбільш поширений психологічних патологій, особливо, коли мова йде про військовослужбовців — людей, які перебувають у зоні бойових дій. У військовослужбовців найчастіше безпосереднім поштовхом виникнення посттравматичного стресового розладу є смерть товаришів, побратимів, необхідність застосування ле- тальної зброї із відповідними наслідками. Для виникнення посттравматичного стресового розладу необхідно, щоб людина випробувала дію стресора, який виходить за межі звичайного людського досвіду і здатний викликати дистрес. Метою дослідження є вивчення перебігу посттравматичного стресового розладу військовослужбовців, які перебували у зоні інтенсивних бойових дій та їх дезадаптивних проявів. У дослідженні брали участь 38 пацієнтів із діагнозом посттравматичний стресовий розладу (F43.1) за МКХ-10, які перебували на лікуванні у КЗ «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР». Всі пацієнти надали поінформовану згоду на участь у дослідженні. Застосовано структуроване клінічне діагностичне інтерв’ю - CAPS-DX. Шкала CAPS-DX дозволяла нам отримати наявність симптомів посттравматичного стресового розладу як на поточний період, так і протягом всього життя після психотравми. Для діагностики психосоціальної дезадаптації і особливостей перебігу застосована «Шкала психосоціальної дезадаптації» за Л.О. Герасименко (2018). При клініко-анамнестичному обстеженні встановлено, що у 86% військовослужбовців досвід травмуючої події був множинним, тобто дані особи мали в анамнезі декілька психотравм. За результатами проведеного дослідження встановлено, що провідні психопатологічні феномени посттравматичного стресового розладу не відрізнялися від традиційного перебігу посттравматичного стресового розладу, але дана психопатологічна симптоматика була більш інтенсивною та виразною. Встановлено, що у військовослужбовців, які мали бойовий досвід з посттравматичним стресовим розладом має місце зниження рівня психосоціальної адаптації. Адаптивні ресурси і можливості особистості, рівень нервово-психічної стійкості осіб з посттравматичним стресовим розладом істотно знижені, спостерігається також певне зниження комунікативних можливостей особистості. За загальним рівнем і якістю соціально-психологічної адаптації у військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом, які мали бойовий досвід можна виділити три рівні адаптації/дезадаптації: достатня, часткова чи дезадаптація. Слід відзначити, що рівні адаптації корелювали з вираженістю тривоги. Для військовослужбовців з достатньою адаптацією притаманний – типовий низький рівень тривожності, з частковою адаптацією – середній рівень, з дезадаптацією – високий рівень тривожності. За результатами проведеного дослідження встановлено, спектр психопатологічних проявів у військовослужбовців, які перебували у зоні бойових дій може варіювати від семіотичних комплексів близьких до панічних атак аж до психогенної каталепсії. Виявлено, що у військовослужбовців, які мали бойовий досвід з посттравматичним стресовим розладом має місце зниження рівня психосоціальної адаптації, що корелює з вираженістю тривоги . In the context of war, post-traumatic stress disorder (PTSD) emerges as one of the most prevalent psychological conditions, particularly among military personnel deployed in combat zones. The primary triggers for PTSD in military personnel often include the loss of comrades or the necessity to use lethal weapons, resulting in significant consequences. For PTSD to manifest, individuals must undergo a traumatic experience that exceeds normal human stress levels and leads to distress. The aim of this study is to investigate the course of PTSD in military personnel who have been exposed to intense combat operations and to explore their maladaptive manifestations. The study comprised 38 patients diagnosed with PTSD (F43.1) according to the ICD-10, who received treatment at the Regional Mental Health Care Institution for the Protection of the Armed Forces. All patients provided informed consent to participate in the study. A structured clinical diagnostic interview known as CAPS-DX was applied in this study. Developed based on the DSM-IV, this interview assesses the symptoms of posttraumatic stress disorder (PTSD), the duration of the disorder, and the degree of impairment of social functioning. The CAPS-DX scale provided insights into the presence of PTSD symptoms both currently and throughout the individual's life following psychotrauma. To diagnose psychosocial maladjustment and its characteristics, we employed the Psychosocial Maladjustment Scale by L. Herasymenko (2018). Clinical and anamnestic examinations revealed that 86% of servicemen had experienced multiple traumatic events, indicating a history of several psychotraumas. The study identified that the primary psychopathological manifestations of PTSD did not differ significantly from the traditional course of the disorder, but they were more intense and pronounced in this group of servicemen. The study has demonstrated that servicemen with combat experience and PTSD exhibited reduced levels of psychosocial adaptation. Their adaptive resources and capabilities, as well as their neuropsychological stability, were significantly diminished, along with a decrease in their communication abilities. Based on the overall level and quality of social and psychological adaptation, three levels of adaptation/maladaptation were distinguished among servicemen with combat-related PTSD: sufficient, partial, or maladaptation. It should be noted that the levels of adaptation were correlated with the severity of anxiety. Servicemen with sufficient adaptation typically exhibited low levels of anxiety, while those with partial adaptation showed an average level, and those with maladaptation displayed high levels of anxiety. The study revealed a spectrum of psychopathological manifestations in servicemen who were in the combat zone, ranging from semiotic complexes resembling panic attacks to psychogenic catalepsy. Furthermore, it was found that servicemen with combat experience and post-traumatic stress disorder had reduced levels of psychosocial adaptation, which correlated with the severity of anxiety.
Принципи медичного сортування в Україні та світі
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Могильник, Антон Ігорович ; Супруненко, Сергій Миколайович; Mohylnyk, A.; Suprunenko, S.
Перевантаженість служб невідкладної допомоги – це актуальна проблема громадської охорони здоров'я, яка торкається всіх країн світу і попри численні зусилля та зміни, що проводяться в цій галузі, значних успіхів досягти поки що не вдається. На тлі військового вторгнення московитів на територію України з постійними повітряними атаками по містах з високою щільністю населення в рази зросло навантаження на службу екстреної медичної допомоги, що потребує якнайшвидшого покращення її структури та організації роботи. Одним із важливих факторів збільшення частоти відвідувань відділень невідкладної медичної допомоги є найчастіше нетермінові виклики чи візити, тобто візити пацієнтів зі станами, які не вимагають термінової уваги або складних медичних втручань і можуть безпечно лікуватися в організаціях первинної медико-соціальної допомоги. Наслідки перевантаження служби екстреної медичної допомоги негативно позначаються як на пацієнтах, так і на самому медичному персоналі. Знижується якість медичної допомоги, підвищується смертність серед пацієнтів, кількість медичних помилок та фінансових витрат, відбувається «вигоряння» медичного персоналу. Запорукою успіху є правильна організація медичного сортування. В більшості країн є власна система медичного сортування, хоча вони кардинально не відрізняються. У процесі сортування можливі три варіанти оцінки прийнятого рішення про категорію ургентності надання допомоги: очікуваний, надмірний чи недостатній. Перевитрата ресурсів відбувається тоді, коли виділена категорія сортування має вищий рівень терміновості, ніж необхідно. Це, так зване, медичне пересортування – переоцінка тяжкості хвороби або травми. Не зважаючи на навантаження, що прогресивно зростає на служби екстреної медичної допомоги в Україні на фоні московського вторгнення та збільшення її фінансування останніми роками, суттєво зросли лише кількісні показники її роботи без особливого покращення якості надання допомоги через відсутність будь-яких змін в організації роботи служби екстреної медичної допомоги, яка ґрунтується на застарілих радянських принципах управління.The overloading of emergency services is an urgent public health problem that affects all countries of the world, and despite numerous efforts in this field, significant progress has not yet been achieved. Against the background of the military invasion of muscovites to the territory of Ukraine with constant air attacks on cities with a high population density, the load on the emergency medical service has increased many times, which requires the fastest possible improvement of its structure and work organization. The one of the important factors driving the increase patient admissions to emergency departments is often non-urgent calls or visits, that is, visits by patients with conditions that do not require urgent attention or complex medical interventions and can be safely treated by primary medical aid. The consequences of overloading the emergency medical service negatively affect patients and medical personnel. So, low medical care quality leads to mortality among the patients, the numerous of medical errors and financial costs, and there is "burnout" of medical staff. The key to success is the correct organization of medical triage. Some countries have their own system of medical triage, although it is not different fundamentally. In the triage process, there are three options for evaluating the decision on the urgency category of assistance: expected result, excessive level or undersorting. Resource overspending occurs when the assigned triage category has a higher level of urgency than necessary. This so-called medical re-sorting is a reassessment of the severity of an illness or injury. Despite the progressively increasing load on the emergency medical service in Ukraine against the background of the moscow invasion and the increase in its funding in recent years, only a quantitative indicators of its work have significantly increased without much improvement in the quality of care due to absent of the any changes in the organization of the work of the emergency service which is based on outdated Soviet management principles.
Оцінка впливу фізичної активності на ортопедичне та ортодонтичне здоров’я у дітей
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Литовченко, Степан Олександрович; Lytovchenko, S. O.
Актуальність. Дослідження взаємозв'язку між фізичною активністю, ортопедичними патологіями та стоматологічним здоров’ям дітей є надзвичайно актуальним у контексті зростаючої участі дітей у спорті. Ортопедичні патології, такі як деформації хребта (сколіоз, кіфоз) і кінцівок (вальгусна, варусна деформація), остеохондропатії найчастіше проявляються під час періоду росту і можуть бути спричинені низкою факторів, включаючи генетичну схильність, фізичну активність та механічні навантаження. Розуміння цих взаємозв’язків дозволить розробити оптимальні рекомендації щодо фізичної активності для дітей з метою профілактики захворювань опорно-рухового апарату та підтримки загального здоров’я. Це дослідження спрямоване на отримання нових даних для розробки рекомендацій щодо безпечної участі дітей у спорті, що сприятиме оптимальному розвитку опорно-рухової системи та стоматологічного здоров'я. Мета. Метою дослідження було визначення впливу різних видів спортивної активності на поширеність ортопедичних патологій, гіпермобільності суглобів та неправильного прикусу у дітей. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 86 дітей віком від 10 до 17 років, які були поділені на дві групи: 54 дітей, що займалися спортом більше 6 годин на тиждень протягом більше одного року, та 32 дітей, які не мали спортивної активності. Спортивно активна група включала наступний розподіл: 17 дітей займалися танцями (12 дівчат і 5 хлопці), 14 – футболом (13 хлопців і 1 дівчина), 2 – волейболом (2 дівчат), 2 – баскетболом (2 хлопців), 8 – бойовими мистецтвами (4 дівчат і 4 хлопців), і 11 – плаванням (6 дівчат і 5 хлопців). Для статистичного аналізу учасники, що займалися футболом, волейболом та баскетболом, були об'єднані в групу «ігрові види спорту», яка налічувала 18 осіб (15 хлопців і 3 дівчат). Група без спортивної активності служила контрольною. Загалом у вибірці було 46 хлопців і 40 дівчат. Було проведено клінічну ортопедичну оцінку та переглянуто стоматологічні дані на основі попередніх візитів до стоматолога. Ортопедична оцінка включала: Тест Адамса для виявлення сколіозу, Сколіометрія, Клінічна оцінка постави, Оцінка мобільності суглобів за шкалою Бейтона, Індекс постави стопи, Анкетування щодо спортивної активності. Статистичний аналіз проводився за допомогою програмного забезпечення EasyMedStat. Для порівняння даних між спортивно активною та неактивною групами використовувався U-тест Манна-Вітні для непараметричних даних. Також було використано тест Краскела-Волліса для порівняння декількох спортивних підгруп (танцюристи, ігрові види спорту та бойові мистецтва). Результати. Дослідження показало, що діти, які займаються спортом, мають меншу гіпермобільність суглобів порівняно з контрольною групою. При цьому, різні види спорту мали неоднаковий вплив на мобільність суглобів. Контактні види спорту, такі як футбол та бойові мистецтва, корелювали з меншою гіпермобільністю, тоді як танці, що вимагають більшої гнучкості, – з більшою. Водночас, спортивна активність не була пов’язана зі зниженням частоти ортопедичних патологій чи неправильного прикусу. Висновки. Отримані результати свідчать про те, що регулярна фізична активність може сприяти зміцненню суглобів та зменшенню гіпермобільності. Однак, тип спорту має важливе значення. Для профілактики ортопедичних проблем рекомендується обирати види спорту, які сприяють розвитку сили та координації. Водночас, неправильний прикус, як правило, залежить від генетичних факторів та ранніх дитячих звичок, а не від фізичної активності.
Передопераційне планування артроскопічної синовектомії у пацієнтів з травмами колінного суглобаз наявною супутньою патологією
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Боскіна, Марія Григорівна; Пелипенко, Олександр Васильович; Boskina, M. H.; Pelypenko, O. V.
Патологія колінного суглоба залишається актуальною проблемою сучасної ортопедії, особливо з огляду на зростання частоти травматичних пошкоджень та їх поєднання з коморбідними станами. За даними досліджень, щорічна захворюваність на травми колінного суглоба становить 5.3 на 1000 населення, з яких близько 40% супроводжуються розвитком синовіту. Особливу актуальність набуває проблема коморбідності, оскільки наявність супутніх захворювань суттєво впливає на перебіг основного захворювання та результати лікування. Метою дослідження було визначення факторів, що впливають на якість передопераційного планування артроскопічної синовектомії з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та характеру супутньої патології. У дослідження включено 97 пацієнтів (2020-2024 рр.), розподілених на групи з травматичною (50 пацієнтів) та дегенеративною (47 пацієнтів) патологією. Оцінювались клінічні показники за шкалою результатів травм та остеоартриту колінного суглоба, магнітно-резонансні характеристики за шкалою магнітно-резонансної оцінки всього суглоба та Бостонською системою оцінки колінного суглоба, лабораторні маркери запалення та особливості коморбідного статусу. Виявлено значущі відмінності у вираженості синовіту та функціональних показниках залежно від характеру коморбідної патології. Найбільш несприятливим виявилось поєднання гіпертонічної хвороби 2-3 ступеня з цукровим діабетом, що супроводжувалось максимальними показниками синовіту (2.0 бали за шкалою магнітнорезонансної оцінки всього суглоба) та найгіршими функціональними показниками (35.9±1.2 бали за шкалою болю при оцінці результатів травм та остеоартриту колінного суглоба). Визначено основні фактори ризику вираженого синовіту та розроблено систему стратифікації ризику з поділом пацієнтів на групи низького, помірного та високого ризику, що дозволяє індивідуалізувати передопераційну підготовку з урахуванням коморбідного статусу. Knee joint pathology poses a significant challenge in modern orthopaedics, driven by the rising incidence of traumatic injuries and their frequent association with comorbid conditions. Epidemiological data report an annual knee injury incidence of 5.3 per 1,000 population, with approximately 40% of cases progressing to synovitis. The presence of comorbidities significantly influences disease progression and treatment outcomes, underscoring their clinical importance. This study aimed to identify key factors affecting the quality of preoperative planning for arthroscopic synovectomy, with a focus on individual patient characteristics and the specific nature of concomitant pathologies. This study included 97 patients (2020–2024), categorized into two groups: traumatic pathology (n = 50) and degenerative pathology (n = 47). The assessment protocol comprised clinical evaluation using the Knee Injury and Osteoarthritis Outcome Score, magnetic resonance imaging analysis based on the Whole-Organ Magnetic Resonance Imaging Score and the Boston Knee Osteoarthritis Scoring System, inflammatory marker measurements, and comorbidity profiling. Statistical analysis revealed significant variations in synovitis severity and functional parameters correlating with comorbidity patterns. The concurrent presence of grade II- III hypertension and diabetes mellitus demonstrated the most adverse clinical profile, characterized by maximum synovitis scores (2.0 points by the Whole-Organ Magnetic Resonance Imaging Score) and severely compromised functional parameters (35.9±1.2 points by the Pain subscale of Knee Injury and Osteoarthritis Outcome Score). The study has established key risk factors for severe synovitis and developed a comprehensive risk stratification system, categorizing patients into low-, moderate-, and high-risk groups, facilitating the implementation of individualized preoperative management strategies tailored to their comorbidity profiles.
Традиційні та альтернативні методи лікування акне
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Безега, Олена Вікторівна; Ємченко, Яна Олександрівна; Васильєва, Катерина Володимирівна; Попова, Ірина Борисівна; Каменєв, Володимир Іванович ; Bezeha, O. V.; Yemchenko, Ya. O.; Vasylyeva, K. V.; Popova, I. B.; Kameniev, V. I.
Акне – хронічне запальне захворювання шкіри з багатофакторним патогенезом. Незважаючи на те, що доступні різноманітні методи лікування акне – одне з найпоширеніших дерматологічних хвороб у світі, хоча це захворювання шкіри уражає переважно підлітків, дорослі, особливо жінки, становлять значну та зростаючу частку випадків. Багатофакторний патогенез акне включає фолікулярну гіперкератинізацію, мікробну колонізацію Cutibacterium acnes , вироблення себуму, складні запальні механізми, що включають як вроджений, так і набутий імунітет, нейроендокринні механізми, а також генетичні та негенетичні фактори. Фактори ризику розвитку акне включають підлітковий вік, обтяжений сімейний анамнез та жирний тип шкіри. Незважаючи на те, що існує ціла низка методів лікування акне, тривають зусилля, спрямовані на зменшення побічних ефектів, таких як подразнення, сухість і фоточутливість шкіри, а також на підвищення ефективності за допомогою вдосконалених формул і препаратів з новими механізмами дії. Нові препарати з новими механізмами дії та вдосконаленими формулами спрямовані на різні ланки багатофакторного патогенезу акне. Враховуючи зростаючий ризик резистентності до антибіотиків, поточні рекомендації рекомендують обмежити прийом пероральних антибіотиків та звернути увагу на використання інших методів лікування. Ізотретиноїн є високоефективним засобом для лікування акне. Він діє шляхом зменшення розміру сальних залоз, зниження виділення шкірного сала, регулювання проліферації клітин і зменшення кератинізації, він має протизапальні та імуномодулюючі властивості. Спіронолактон відіграє важливу роль у лікуванні акне – це синтетичний антагоніст рецепторів альдостерону з антиандрогенними властивостями. Андрогени мають важливий фізіологічний вплив на шкіру. Вони регулюють різні процеси, пов’язані з оновленням шкіри, ростом волосяних фолікулів, проліферацією сальних залоз, виробництвом шкірного сала та ембріогенезом. Місцеву терапію для лікування акне можна використовувати для початкового лікування та підтримки акне, як монотерапію (за винятком місцевих антибіотиків) або використовувати в комбінації з іншими місцевими або пероральними засобами. підлітковий вік, обтяжений сімейний анамнез та жирний тип шкіри. Незважаючи на те, що існує ціла низка методів лікування акне, тривають зусилля, спрямовані на зменшення побічних ефектів, таких як подразнення, сухість і фоточутливість шкіри, а також на підвищення ефективності за допомогою вдосконалених формул і препаратів з новими механізмами дії. Нові препарати з новими механізмами дії та вдосконаленими формулами спрямовані на різні ланки багатофакторного пато- генезу акне. Враховуючи зростаючий ризик резистентності до антибіотиків, поточні рекомендації рекомендують обмежити прийом пероральних антибіотиків та звернути увагу на використання інших методів лікування. Ізотретиноїн є високоефективним засобом для лікування акне. Він діє шляхом зменшення розміру сальних залоз, зниження виділення шкірного сала, регулювання проліферації клітин і зменшення кератинізації, він має протизапальні та імуномодулюючі властивості. Спіронолактон відіграє важливу роль у лікуванні акне – це синтетичний антагоніст рецепторів альдостерону з антиандрогенними властивостями. Андрогени мають важливий фізіологічний вплив на шкіру. Вони регулюють різні процеси, пов’язані з оновленням шкіри, ростом волосяних фолікулів, проліферацією сальних залоз, виробництвом шкірного сала та ембріогенезом. Місцеву терапію для лікування акне можна використовувати для початкового лікування та підтримки акне, як монотерапію (за винятком місцевих антибіотиків) або використовувати в комбінації з іншими місцевими або пероральними засобами. Acne, characterized by chronic inflammation of the skin, has a multifactorial pathogenesis. Despite the array of available treatments, it remains one of the most prevalent dermatological conditions globally. While primarily affecting adolescents, a noteworthy and escalating number of cases occur in adults, particularly women. The complex pathogenesis of acne encompasses follicular yperkeratinization, colonization by Cutibacterium acnes, sebum production, intricate inflammatory processes involving innate and acquired immunity, neuroendocrine mechanisms, and genetic and non-genetic factors. Risk factors include adolescence, familial predisposition, and oily skin. Although numerous acne treatments exist, ongoing efforts aim to mitigate side effects such as skin irritation, dryness, and photosensitivity, while enhancing efficacy through refined formulations and novel drugs with innovative mechanisms of action. Emerging products target various aspects of acne's multifactorial pathogenesis, offering promising dvancements in treatment options. With the escalating concern over antibiotic resistance, current guidelines advocate for the judicious use of oral antibiotics and emphasize exploring alternative treatments. Isotretinoin stands out as a highly efficacious therapy for acne: it operates by reducing sebaceous gland size, decreasing sebum secretion, regulating cell proliferation and keratinization, while also ossessing anti-inflammatory and immunomodulatory properties. Spironolactone also plays an important role in acne treatment; functioning as a synthetic aldosterone receptor antagonist with anti-androgenic attributes. Androgens exert significant physiological effects on the skin, regulating processes such as skin renewal, hair follicle growth, sebaceous gland proliferation, sebum production, and embryogenesis. Topical therapies serve as viable options for both initial treatment and maintenance of acne. They can be utilized as monotherapy (excluding topical antibiotics) or in combination with other topical or oral products.
Зв'язок між скелетними та денто-альвеолярними показниками при патології прикусу II класу
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Виженко, Євгеній Євгенович; Vyzhenko, Ye. Ye.
При дистальному прикусі відмічається велика варіабельність кутів нахилу зубів фронтальної ділянки, що може впливати на стан альвеолярної кістки, на профіль м'яких тканин обличчя та естетику посмішки. Мета дослідження: встановити зв'язок між сагітальними, вертикальними та денто-альвеолярними цефалометричними показниками та оцінити, які скелетні цефалометричні змінні при скелетному ІІ класі впливають на варіабельність змін зубо-альвеолярного комплексу. Матеріали і методи. Всього проаналізовано 47 цефалограм пацієнтів з ІІ класом за Енглем. на кожній прведено вісімнадцять цефалометричних вимірювань за методами: SNA, SNB, ANB, SN_Ba, SN_Pg, NL_NSL, ML_NSL, NL_ML, Facial axis, PFH_AFH, сума кутів за Bjork, Gonian angle, I1_NL, I1_NA, і1_ML, і1_NB, і1_APg, І1_і1 за допомогою ліцензійної програми «Audax Ceph» v. 6.6. Всього проведено 846 вимірювань. Результати дослідження. Патологія прикусу ІІ класу характеризується прогнатією верхньої щелепи (збільшення кута SNA) та дистальним зміщенням нижньої щелепи (зменшення кутів SNB, SN_Pg). Вертикальні параметри вказують на переважно нейтральний тип росту. Середні показники нахилу верхніх різців свідчать про їх невелику ретрузію. Для нижніх різців характерний вестибулярний нахил. Найбільш значущими встановлені кореляції кута і1_ML з показниками PFH_AFH (Ро=,513**,р=0), ML_NSL (Ро=-,512**, р=0), NL_ML (Ро=-,434**, р=0,002), Bjork (Ро=- ,512**, р=0). Значні кореляційні зв'язки різцевих кутів верхньої та нижньої щелеп між собою вказують на значну їх варіабельність. Висновки. Ріст лицевого скелету у вертикальній та сагітальній площинах має зв'язок з позицією різців верхньої та нижньої щелеп, що обумовлює вплив на морфологію кісткової тканини та естетику обличчя. Урахування взаємозв'язків між параметрами є необхідною складовою успішних в функціональному і естетичному відношенні результатів ортодонтичного лікування.
Дослідження проблеми антибіотикорезистентності на регіональному рівні
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Луценко, Ольга Анатоліївна; Островська, Галина Юріївна; Лавренюк, Ю. М.; Петрова, Тамара Аркадіївна; Луценко, Руслан Володимирович; Lutsenko O. A.; Ostrovska, G. Yu.; Lavrenyuk, Yu. M.; Petrova, T. A.; Lutsenko, R. V.
Антибіотики з моменту їх появи зробили революцію в медичній практиці та значно зменшили захворюваність і смертність від інфекційних хвороб. Однак десятиліття надмірного їх використання прискорили еволюцію мікроорганізмів, що спричинило розвиток антибіотикорезистентності. Мета дослідження. Вивчити регіональні фактори ризику виникнення антибіотикорезистентності серед населення Полтавської області. Матеріали і методи. У дослідженні було включено 100 пацієнтів Комунального підприємства 2-ї міської клінічної лікарні та Обласного (республіканського) центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Полтава. Збір даних проводився з листопада 2023 року по березень 2024 року. Пацієнтам запропонували блок з 11 питань. Результати дослідження. Встановлено, що 22% проходить курс лікування на сьогодні, 8 – у найближчий місяць, 36% за останній рік, 34% – більше року. Застосовували антибіотик якщо без рецепта, то консультувалися в аптеці 30%, довіряли Інтернету 52%, 10% вибрали найдешевший продукт і 8% –посилались на рекламу. При наступних захворюваннях 76% опитаних застосовували антибіотик, що приймали раніше, це: амоксицилін – 42%, ципрофлоксацин – 28%, 22% – азітроміцину і 8% – левоміцетину. 80% учасників повідомили, що приймали антибіотик відповідно інструкції, 20% приймали, перериваючи курс лікування при покращенні стану. Чи відомо, що антибіотики потрібно приймати курсами? 84% опитаних відповіли ствердно, однак 16% відповіли, що цього не знали. Чи приймали антибіотики для профілактики? 11% повідомили, що починали приймати, як тільки відчувають, що захворіли, 85% опитаних зазначили, що у них брали аналіз на чутливості мікроорганізмів. Лише 9% осіб вказали, що амоксицилін не виявляв ефективності. При неефективності антибіотиків 46% опитаних консультувалися з лікарем, 24% не приймали ніяких дій і чикали ефекту від антибіотика, 21% - призупиняли приймати один антибіотик і починали приймати інший, 14% - віддавали перевагу внутрішньом’язовим ін’єкціям і самолікуванню. Висновки. Значна кількість пацієнтів (48%) приймають антибактеріальні засоби без рецепта лікаря і самі шукають інформацію у мережі 52%. Один і той препарат при повторному захворюванні використовують 76% пацієнтів. Найчастіше віддають перевагу амоксициліну – 42%, менша кількість приходила в аптеку за ципрофлоксацином – 28%, 22% опитаних віддавали перевагу азітроміцину. The introduction of antibiotics revolutionized medicine, dramatically reducing deaths and illnesses caused by infections. However, decades of overuse have accelerated the evolution of microorganisms, leading to a critical challenge: antibiotic resistance. This research aims to investigate the regional risk factors contributing to antibiotic resistance among the Poltava region population. Materials and methods. 100 patients of the 2nd Municipal Clinical Hospital and the Regional (Republican) Center for Emergency Medical Aid and Disaster Medicine of Poltava were included in the study. Data collection was carried out from November 2023 to March 2024. Patients were offered a series of 11 questions. Research results. This study has revealed the following antibiotic usage patterns among the residents of the Poltava region. It has been found that 22% of respondents are currently undergoing treatment, 8% in the last month, 36% in the last year, and 34% of the respondents tool the treatment for more than a year. When using antibiotics without a prescription, 30% of patients consulted a pharmacy, 52% trusted the Internet, 10% chose the cheapest medicine, and 8% followed advertisements. For subsequent illnesses, 76% of respondents used antibiotics they had taken before: amoxicillin (42%), ciprofloxacin (28%), azithromycin (22%), and chloramphenicol (8%). While 80% reported following prescribed antibiotic regimens, 20% interrupted treatment prematurely due to perceived improvement. Despite 84% acknowledging the importance of completing antibiotic courses, a concerning 16% were unaware of this crucial practice. Interestingly, 11% reported using antibiotics for preventive purposes (before getting sick). However, a positive trend emerged: 85% of respondents confirmed undergoing testing for bacterial susceptibility before receiving antibiotics. Only 9% reported amoxicillin as ineffective. When antibiotics were ineffective, 46% of respondents consulted a doctor, 24% took no action and waited for the antibiotic to take effect, 21% stopped one antibiotic and started another, and 14% preferred intramuscular injections and self-medication. Conclusion. A significant number of patients (48%) take antibacterial drugs without a doctor's prescription and 52% search for information on the Internet. 76% of patients use the same drug for a recurrent disease. Amoxicillin is the most often preferred (42%), a smaller number of patients came to the pharmacy for ciprofloxacin (28%), 22% of respondents preferred azithromycin. This study underscores the necessity for public health interventions to tackle antibiotic misuse and misconceptions in the Poltava region. Promoting responsible usage, emphasizing the importance of completing treatment courses, and discouraging self-medication are crucial steps in combating the growing threat of antibiotic resistance.
Вплив комплексного лікування на репаративну регенерацію рани і дефекту кістки у дітей при одонтогенних флегмонах
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Лохматова, Наталія Михайлівна; Доленко, Ольга Борисівна; Попело, Юлія Вікторівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Швець, Анатолій Іванович; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Lokhmatova, N. M.; Dolenko, O. B.; Popelo, Y. V.; Korotych, N. M.; Shvets, A. I.
Досягнення сучасної гнійної хірургії пов’язані із застосуванням новітніх технологій та нових поколінь фармакологічних препаратів, дія яких спрямована на корекцію існуючих порушень. Останнім часом в періодичних виданнях наводяться обнадійливі дані стосовно результативності застосу вання кріоекстракту плаценти при лікуванні запальних процесів щелепно-лицевої ділянки, однак уваги до його апробації у дітей не відстежується. Мета. Вивчити ефективність впливу комплексного лікування на процеси репаративної регенерації в рані та кістковій тканині у дітей при одонтогенних флегмонах. Матеріали та методи дослідження. З метою оцінки характеру перебігу ранового процесу було відібрано 29 дітей з локалізацією флегмон безпосередньо в піднижньощелепній ділянці, а довжина розрізу при цьому становила 5см. У першій групі, в кількості 16 осіб, комплекс заходів проводився відповідно до протоколу надання медичної допомоги, а в другій, із 13 пацієнтів, на другу добу після операції на ранову поверхню накладали асептичну пов’язку із маззю «Левомеколь» з додаванням кріоекстракту плаценти у співвідношенні 5:1. Для об’єктивізації результатів проводили Рн-метрію ранового ексудату, планіметричне дослідження для встановлення швидкості ретракції країв рани та аналізували клітинний склад ранового ексудату на 1, 3 і 8 добу. На першу добу від оперативного втручання зміни цих показників в обох групах мали однотипний характер. На третю добу в другій групі дітей рівень Рн покращився на 9,5%, а швидкість ретракції країв рани зросла на 9,0% відносно першої групи. На 8 добу концентрація іонів водню в цій групі підвищувалася на 9,4%, а середня площа ранової поверхні стала меншою на 8,2% порівняно із попередніми значеннями. Клітинний склад цитограм також вказував на переваги загоювання рани в цій групі пацієнтів. Висновок. Співставлення клініко-лабораторних показників на етапах спостереження дозволило встановити, що при комбінованому використанні місцево мазі «Левомеколь» з додатковим залученням до її складу кріоекстракту плаценти, покращуються умови для перебігу ранового процесу на що вказує динаміка змін показника Рн, результати планіметрії і клітинний склад ексудату.
Сторінками раритетних книг (до 90-річчя бібліотеки ПДМУ)
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Путря, Юлія Вікторівна; Захарова, Олена Анатоліївна; Боровик, Ольга Борисівна; Putria, Y. V.; Zakharova, O. A.; Borovyk, O. B.
У статті йдеться про видання Музею раритетної книги бібліотеки Полтавського державного медичного університету; про унікальні роботи видатних медиків XIX та початку XX ст., цікаві біографічні факти з життя авторів, їхній особистий досвід у медичній практиці та дослідженнях. The paper discusses the publications of the Museum of Rare Books at Poltava State Medical University Library; it highlights the unique works of prominent medical professionals from the 19th and early 20th centuries, amusing biographical facts from the authors’ lives, and their personal experiences in medical practice and research.
Активність каспаза-3 в тканинах інтерстицію міокарда шлуночків при довготривалому блокуванні релізінг-гормону у щурів самців на тлі введення кверцетину
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Ворошилова, Тетяна Анатоліївна; Шепітько, Володимир Іванович; Стецук, Євген Валерійович; Voroshylova, T. A.; Shepitko, V. I.; Stetsuk, E. V.
Каспаза-3 є постійно активованим протеолітичним ферментом, хоча точна роль цього білка в апоптозі в основному невідома. Деякі експерименти показали, що каспаза-3 має вирішальне значення для загибелі клітин. Це також важливо для певних біохімічних змін, пов’язаних з ініціацією та завершенням апоптозу. Чоловіки із застійною серцевою недостатністю мають відносно низький рівень тестостерону. Кілька досліджень показали, що лікування тестостероном збільшує серцевий викид і знижує периферичний судинний опір. Проте вплив тестостерону на функцію серця, апоптоз кардіоміоцитів і ремоделювання шлуночків повністю не з’ясовано. Метою нашого дослідження було з'ясувати вплив пригнічення тестостерону на активність каспаза-3 в тканинах серця при довготривалому блокуванні релізінг-гормону у щурів самців на тлі введення кверцетину. Матеріали та методи. Дослідження проведено на 60 статевозрілих щурах-самцях. Тварин рандомізовано розподілили на дві групи: контрольну (n=10) та дослідну (n=50). Тваринам дослідної групи з метою модуляції центральної депривації синтезу лютеїнізуючого гормону вводили розчин триптореліну в дозі 0,3 мг діючої речовини на кг маси тварини та кверцетин по 100 мг на кг маси тіла 3 рази на тиждень. Імуногістохімічний аналіз каспази-3. Аналіз їх показав, що каспаза 3, як зимогенний фермент при введенні триптореліну різко максимально збільшується на 30-у добу спостереження, а потім іде поступове достовірне зменшення цього показника на 180-у та 365-у доби при р˂0.05. При введенні триптореліна і кверцетина, як видно на рис. 2, зберігається основна закономірність (різке підвищення на 30-у добу, а потім поступовий спад до 365-ї доби), але достовірність зменшення кількісного параметра суттєва лише на 30-у та 90-у доби дослідження. Висновки. Додавання до раціону харчування кверцетину призводить до зменшення імунореактивності клітин серця піддослідних тварин за експресією каспази-3, що можна розцінювати як явище компенсаторне, спрямоване на збалансованість апаптозу в умовах гормональної дисфункції по пригніченню синтезу тестостерону Caspase-3 is a key enzyme in apoptosis, though its exact role in programmed cell death remains incompletely understood. Studies have demonstrated that caspase-3 plays a critical role in cell death in specific cell types or under particular stimuli, as well as in initiating and completing biochemical processes associated with apoptosis. Men with congestive heart failure often exhibit reduced testosterone levels, and research suggests that testosterone therapy can improve cardiac output and lower peripheral vascular resistance. However, its effects on cardiac function, cardiomyocyte apoptosis, and ventricular remodeling remain unclear. The aim of this study was to examine the impact of testosterone suppression on caspase-3 activity in cardiac tissues during long-term releasing hormone blockade in male rats treated with quercetin. Materials and methods. The study was conducted on 60 sexually mature male rats. The animals were randomly divided into two groups: control (n=10) and experimental (n=50). In order to modulate central deprivation of luteinising hormone synthesis, animals in the experimental group received solution of tryptorelin at a dose of 0.3 mg of active ingredient per kg of body weight and quercetin at 100 mg/kg of body weight 3 times a week. Results. Immunohistochemical analysis of caspase-3 showed that caspase 3 increased sharply to a maximum on the 30th day of observation after the administration of tryptorelin, followed by a gradual significant decrease in this indicator on the 180th and 365th days at p˂0.05. When tryptorelin and quercetin Актуальні проблеми сучасної медицини 200 were administered, as shown in Fig. 2, the main pattern (a sharp increase on day 30 and then a gradual decline until day 365) is preserved, but the reliability of the decrease in the quantitative parameter is significant only on days 30 and 90 of the study. Conclusions. The addition of quercetin to the diet leads to a decrease in the immunoreactivity of heart cells in experimental animals by caspase-3 expression, which can be regarded as a compensatory phenomenon aimed at balancing apoptosis in the conditions of hormonal dysfunction by suppressing testosterone synthesis.
Формування ключових цінностей академічної доброчесності в освітньому процесі ПДМУ
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Петрушанко, Тетяна Олексіївна; Бойченко, Ольга Миколаївна; Бублій, Тетяна Дмитрівна; Petrushanko, T. O.; Boychenko, O. M.; Bublii, T. D.
Академічна доброчесність на даний час є основою морального образу особистості та його принципів у підході до ставлення як науковця. Вона спирається на моральні цінності, з якими майбутні здобувачі вступають до вищих закладів освіти, де намагаються їх примножити під час отримання освіти та вдосконалювати в майбутньому. Мета статті – визначити основи формування академічної доброчесності викладачів та дослідити процес імплементації в науково-педагогічну діяльність вищої школи. Викладачі є першими прикладами академічної доброчесності для студентів. Їхня власна дотриманість етичних стандартів, чесність, а також відкритість до обговорення етичних питань впливають на студентів і можуть стати зразком для їхньої власної поведінки. У Полтавському державному медичному університеті створений репозитарій - платформа для оприлюднення інформації про наукові досягнення викладачів, їхні публікації, дослідження та інші академічні здобутки. Працює комісія з біоетики, яка слідкує за дотриманням правил збору та обробки даних, експериментами на тваринах, застосуванням нових технологій. У Полтавському державному медичному університеті створена сприятлива атмосфера по дотриманню етичних норм академічної доброчесності. Патентний відділ контролює питання етики досліджень, правил цитування джерел та уникнення плагіату. Він надає навчальну підтримку, проводить консультації та допомагає в розробці стандартів інтелектуальної власності. Наявність on-line інформації на сайті університету стимулює викладачів до більшої відповідальності за свої дії та вчинки. Знання того, що досягнення публічно доступні, спонукає до більш вимогливого дотримання стандартів етики та якості. Отже, формування доброчесного академічного середовища відбувається за умови комплексного підходу щодо належного нормативно-правового забезпечення відносин у зазначеній сфері, організаційного та превентивно-виховного. Створення освітнього середовища для майбутніх фахівців на засадах академічної доброчесності дозволяє мати високу оцінку результатів, що в майбутньому зможе зробити конкурентоспроможного фахівця на світовому ринку соціальних послуг. Academic integrity serves as the cornerstone of an individual's moral character and their approach to scholarly endeavors. It reflects the moral values that students bring with them to higher education institutions, aiming to enhance and refine them throughout their academic journey and beyond. This article aims to explore the principles underlying the development of academic integrity among teachers, lecturers, and its implementation in the scholarly and educational activities of higher education institutions. Lecturers serve as the primary examples of academic integrity for students. Their commitment to ethical standards, honesty, and openness in discussing ethical issues can influence students and serve as a model for their behavior. At Poltava State Medical University (PSMU), a repository has been established as a platform for showcasing teachers' scientific achievements, publications, research, and other academic accomplishments. Additionally, a bioethics commission oversees adherence to data collection and processing rules, animal experimentation, and the use of new technologies, fostering a conducive atmosphere in line with the ethical standards of academic integrity at PSMU. The patent department at PSMU oversees research ethics, citation rules, and plagiarism prevention, providing educational support, consultation, and assistance in developing intellectual property standards. The university's website offers online resources that encourage teachers to take greater responsibility for their actions and achievements. By making achievements publicly accessible, PSMU promotes adherence to ethical and quality standards among faculty members. Thus, fostering a virtuous academic environment requires a comprehensive approach that includes proper regulatory and legal frameworks, as well as organizational and preventive-educational measures. Establishing an educational environment based on academic integrity for future professionals enables high-quality outcomes, thereby shaping competitive specialists in the global market of social services.
Аналіз спектру мікрофлори дихальних шляхів у пацієнтів з респіраторними інфекціями у динаміці за період 2018-2023 років
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Марченко, Олена Геннадіївна; Marchenko, O. H.
Пандемія COVID-19 без сумніву вплинула на спектр мікроорганізмів, їх стійкість до антибіотиків, появу мультирезистентних штамів та збільшення споживання антибіотиків пацієнтами з COVID19 у лікарнях. Дані світової та вітчизняної літератури щодо динаміки складу респіраторної мікрофлори на тлі пандемії COVID-19 на сьогодні є неповними та суперечливими. Мета дослідження: проаналізувати спектр мікрофлори дихальних шляхів пацієнтів у динаміці за період 2018-2023 рр. Проводився ретроспективний аналіз результатів мікробіологічного моніторингу мікроорганізмів, виділених з біоматеріалів від 2770 пацієнтів з гострими респіраторними захворюваннями за період з 2018 по 2023 рр. за даними Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради». Встановлено, що за період до пандемії 2018-2019 рр. серед виділених збудників переважно реєструвалась кокова мікрофлора – S. aureus, S. pneumoniae, S. haemolyticus, S. agalacticae. За період пандемії COVID-19 у 2020-2023 рр. спектр збудників змінився і характеризувався зростанням частки C. albicans, Enterococcus spp. і K. рneumoniae. При порівнянні періоду пандемії 2020-2021 рр., який характеризувався нераціональним використанням антимікробних препаратів, з періодом 2022-2023 рр., коли антибіотики почали застосовувати більш помірковано, у картині мікробного пейзажу також визначалися відмінності. У 2022-2023 рр. у порівнянні з 2020-2021 рр. знову відмічалася тенденція до збільшення кокової мікрофлори, зокрема S. aureus, S. pyogenes і Enterococcus spp., бактерій роду Acinetobacter та зменшення питомого вмісту серед збудників C. albicans і S. haemolyticus. Висновки До пандемії 2018-2019 рр. серед виділених збудників переважно домінувала кокова мікрофлора (S. aureus, S. pneumoniae, S. haemolyticus, S. agalacticae). За період пандемії COVID-19 у 2020-2023 рр. мала місце зміна спектру збудників зі зростанням частки грибкової та внутрішньолікарняної мікрофлори (C. albicans, Enterococcus spp. і K. рneumoniae). При аналізі періодів пандемії COVID-19 між собою встановлено, що у 2022-2023 рр. у порівнянні з 2020-2021 рр. знову відмічалася тенденція до збільшення кокової мікрофлори (S. aureus, S. pyogenes і Enterococcus spp., бактерій роду Acinetobacter) та зменшення частки збудників C. albicans і S. haemolyticus. The COVID-19 pandemic has undoubtedly affected the spectrum of microorganisms, their resistance to antibiotics, the emergence of multidrug-resistant strains and the increased consumption of antibiotics by patients with COVID-19 in hospitals. The data from the world and national literature on the dynamics of the respiratory microflora in the context of the COVID-19 pandemic are currently incomplete and contradictory. The purpose of the study is to analyse the spectrum of patients' respiratory tract microflora in the dynamics for the period 2018-2023. A retrospective analysis of the results of microbiological monitoring of microorganisms isolated from biomaterials from 2770 patients with acute respiratory diseases for the period from 2018 to 2023 was conducted based on the data obtained from the Poltava Regional Clinical Infectious Diseases Hospital of the Poltava Regional Council. It was found out that in the period before the 2018-2019 pandemic, coccal microflora represented by S. aureus, S. pneumoniae, S. haemolyticus, S. Agalacticae, was predominantly recorded among the isolated pathogens. During the COVID-19 pandemic in 2020-2023, the spectrum of pathogens changed and was characterised by an increase in the proportion of C. albicans, Enterococcus spp., and K. pneumoniae. When comparing the 2020-2021 pandemic period, which was characterised by the irrational use of antimicrobials, with the period of 2022-2023, when antibiotics began to be used more moderately, differences were also identified in the microbial landscape. In 2022-2023, compared to 2020-2021, there was again a trend towards an increase in coccal microflora, in particular S. aureus, S. pyogenes and Enterococcus spp. and Acinetobacter, and a decrease in the proportion of C. albicans and S. haemolyticus. Thus, prior to the 2018-2019 pandemic, coccal microflora (S. aureus, S. pneumoniae, S. haemolyticus, S. agalacticae) dominated among the isolated pathogens. During the COVID-19 pandemic in 2020-2023, there was a change in the spectrum of pathogens with an increase in the proportion of fungal and hospitalacquired microflora (C. albicans, Enterococcus spp. and K. pneumoniae). When analyzing the period of the COVID-19 pandemic, it was revealed that in 2022-2023, compared to 2020-2021, there was a tendency towards an increase in the coccal microflora (S. aureus, S. pyogenes and Enterococcus spp., Acinetobacter) and decrease in the proportion of pathogens C. albicans and S. haemolyticus.
Медична фізіологія - сучасний напрямок викладання фізіології в медичних ВНЗ
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Міщенко, Ігор Віталійович; Коковська, Оксана Валеріївна; Запорожець, Тетяна Миколаївна; Сухомлин, Тетяна Анатоліївна; Сухомлин, Андрій Анатолійович; Mishchenko, I. V.; Kokovska, O. V.; Zaporozhets, T. M.; Sukhomlyn, T. A.; Sukhomlyn, A. A.
Стаття присвячена актуальній проблемі підготовки сучасного лікаря у вищій медичній школі, проаналізовані сучасні теоретичні та практичні підходи до реалізації інтеграції медичної фізіології як фундаментальної медико-біологічної дисципліни у вищій медичній школі. В статті розглянути актуальні питання викладання дисципліни фізіології в сучасних умовах освітнього процесу. Предмет викладається кафедрою фізіології ПДМУ для здобувачів освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти ОПП "Медицина", "Педіатрія". "Стоматологія", "Фармація" галузі знань 22 "Охорона здоров'я" та ОПП "Біологія" галузі знань 09 "Біологія" на ІІ курсі. Обгрунтовується роль практично орієнтованому принципу викладання, адже фізіологія є однією з фундаментальних дисциплін, що забезпечує міждисциплінарну інтеграцію у вищій медичній освіті від теоретичних наук до практичних, а її вивчення максимально наближає здобувачів освіти до вивчення клінічних дисциплін. В статті підкреслюється, що методи фізіологічних досліджень є по суті клінічними методами дослідження фізіологічних функцій організму людини, які в подальшому здобувачі освіти будуть застосовувати в своїй лікарській практиці. Для цього на кафедрі втілюють комплексний підхід, який включає підготовку та постійне оновлення навчальних та навчально-методичних посібників, що включають лабораторні роботи з описом фізіологічних методів досліджень. В статті наведені здобутки кафедри фізіології Полтавського державного медичного університету у вигляді участі співробітників кафедри у виданні першого перекладу українською мовою всесвітньо відомого підручника з фізіології "Медична фізіологія за Гайтоном і Голлом" у 2-х томах. Зазначається, що підвищення якості освіти у медичних вищих навчальних закладах є ключовим завданням, що вимагає постійного вдосконалення ефективності організації й інформатизації навчального процесу, упровадження передових наукових розробок та технологій у практику викладання, забезпечення високого професіоналізму викладачів, створення сучасного навчально-методичного та лабораторно-інструментального забезпечення, зокрема дисципліни фізіологія, як теоретичного фундаменту клінічної медицини.
Вплив кверцетину на патоморфологічні характеристики кісток нижньої щелепи щурів після її перелому на тлі хронічної алкогольної інтоксикації
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Нестуля, Катерина Ігорівна; Старченко, Іван Іванович; Костенко, Віталій Олександрович; Nestulia, K. I.; Starchenko, I. I.; Kostenko, V. O.
Досліджено водорозчинної форми кверцетину на патоморфологічні характеристики кісток нижньої щелепи щурів після її неповного перелому за умов хронічної алкогольної інтоксикації. Експеримент було проведено на 14 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 190–240 г, яких рандомно було розподілено на 2 групи: 1-шу групу складали щури, яким відтворювали неповний перелом нижньої щелепи на тлі хронічної алкогольної інтоксикації; тваринам 2-ї груп протягом 14 діб після моделювання цієї патології щоденно внутрішньоочеревинно вводили водорозчинну форму кверцетину (корвітин») у добовій дозі 10 мг/кг у перерахунку на кверцетин. Показано, що хронічна алкогольна інтоксикація сприяє затримці репаративної регенерації кісткової тканини після неповного перелому нижньої щелепи, що супроводжується зменшенням відносної кількості ретикулофіброзної кісткової тканини та клітинних елементів фібробластичного ряду в ділянці пошкодження, особливо зрілих фібробластів, а також затримкою дозрівання грануляційної тканини. Введення кверцетину за умов експерименту достатньою мірою на 14 добу посттравматичного періоду забезпечує нормалізацію регенераторного процесу, підтвердженням чого є збільшення відносної кількості ретикулофіброзної кісткової тканини, переважання в грануляційній тканині клітин фібробластичного ряду, прискорення формування кровоносного мікроциркуляторного русла регенерата.This study aims at investigating the impact of water-soluble form of quercetin on the pathomorphological characteristics of the mandibular bone in rats following its incomplete fracture under chronic alcohol intoxication was investigated. Fourteen white male Wistar rats weighing 190-240 g were randomly divided into two groups: Group 1 comprised rats with incomplete mandibular fractures under chronic alcohol intoxication; animals in Group 2 received daily intraperitoneal injections of water-soluble quercetin (corvitin) in a dose of 10 mg/kg of quercetin for 14 days following the injury induction. It has been shown that chronic alcohol intoxication hinders reparative regeneration of bone tissue after an incomplete mandibular fracture, and is accompanied by a decrease in the relative amount of reticulofibrous bone tissue and fibroblastic cellular elements at the injury site, especially mature fibroblasts, as well as by delayed maturation of granulation tissue. Under experimental conditions, quercetin administration significantly contributed to normalizing the regenerative process by the 14th day of the posttraumatic period. This normalization was evidenced by increased relative amounts of reticulofibrous bone tissue, prevalence of fibroblastic cells in granulation tissue, and accelerated formation of the regenerate blood microcirculatory channel.
«Фрагментарна свідомість» як результат кліпового мислення в перспективі розвитку сучасного суспільства
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Могильник, Антон Ігорович; Вішнікіна, Л. П.; Тарасенко, Костянтин Володимирович; Супруненко, Сергій Миколайович; Давиденко, Аліна Володимирівна; Mohylnyk, A.; Vishnikina, L.; Tarasenko, K.; Suprunenko, S.; Davydenko, A.
Сучасна людина існує в такому інформаційному просторі, який є абсолютно надлишковим стосовно індивідуальної свідомості й перенасичений як словесними, так і образними повідомленнями. Тому в умовах перенасичення інформацією, постійної взаємодії з неправдивими та безглуздими текстами, безперервного серфінгу в мережі Internet у людини формується адаптивний спосіб поводження з інформаційним простором, який називається кліповим мисленням. Кліповість – це системна проблема, яка стосується далеко не лише мислення. Виникнення фрагментарної свідомості багато в чому детерміновано способом передачі інформації за допомогою сучасних гаджетів, поширенням мережі Internet і особливостями її засвоєння в умовах кліп-культури. Складні тексти сучасна молодь відмовляється сприймати через маленький екран цифрового ґаджета, звуження кута зору і постійного скролінгу тексту, що послаблює ефективність сприйняття інформації. Особливості сучасного способу сприйняття інформації мають сумне продовження у системі вищої освіти, коли студенти в усьому покладаються на допомогу електронного помічника не приділяючи жодної уваги запам'ятовуванню, не кажучи про процес осмислення наукового тексту. В результаті формування фрагментарної свідомості у більшості студентів спостерігається дефіцит формування поняттєвого та критичного мислення, здобувачі освіти звикають до узагальнених понять і рідко замислюються про причинно-наслідкові зв'язки. Носії кліпового мислення стають вразливими для будь-яких маніпуляцій з боку мас-медіа, оскільки мозаїчність їх свідомості здатна сприймати тільки те, що відбувається безпосередньо зараз і інформацію, що подається через інформаційно-телекомунікаційні ґаджети без спроб її критичного аналізу. Тому перед викладачами закладів вищої освіти гостро постає питання пошуку інноваційних технологій викладання в контексті фрагментації свідомості сучасного здобувача освіти. Пошук інноваційних технологій навчання студентів з кліповим мисленням не повинен бути спрямованим на зміну типу мислення. Основна мета сучасних освітніх технологій має полягати у розвитку у студентів розумових навичок аналізу та синтезу інформації, виявлення подібності та відмінності, узагальнення та класифікації інформаційного потоку. І це питання наразі залишається неймовірно актуальним.odern man exists in such an information space, which is absolutely oversaturated with respect to individual consciousness and contains verbal and visual messages. Therefore in conditions of oversaturation of information, constant interaction with false and nonsense texts, continuous surfing on the Internet in a person an adaptive way of dealing with the information space is formed which is called clip thinking. Clipping is a systemic problem that affects not only thinking. The origin of fragmentary thinking is determined in many ways by the method of information transmission using modern
Шляхи корекції впливу пост- SARS-CoV-2 синдрому на якість навчання у закладах вищої освіти
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Ярмола, Тетяна Іванівна; Власова, Олена Вікторівна; Ткаченко, Лідія Афанасіївна; Моісєєва, Наталія Віталіївна; Вахненко, Андрій Вікторович; Yarmola, T. I.; Vlasova, O. V.; Tkachenko, L. A.; Moisieieva, N. V.; Vakhnenko, A. V.
Пандемія SARS-CoV-2 залишила глибокий слід, не тільки на фізичний стан людства, а й на неврологічне, соціальне, екологічне самовідчуття людей. Неврологічні та психологічні порушення негативно впливають на якість навчання та значно погіршують результати навчання у здобувачів вищих навчальних закладів. Мета роботи: на підставі аналізу авторської анкети-опитувальника провести порівняння розповсюдженості та оцінити симптоми постковідного синдрому і виявити їх вплив на якість навчання у здобувачів освіти старших курсів двох закладів вищої освіти (Полтавського державного медичного університету та Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка). Рекомендувати реабілітаційні заходи для покращення якості навчального процесу. Визначено достовірно високий рівень серед здобувачів обох університетів займає ураження нервової системи та появи водночас комбінації симптомів: головний біль, погіршення пам’яті, інсомнія, тривожність, немотивована слабкість, надмірна втомлюваність. Вище перераховані скарги та потреба, після перенесеного захворювання, збільшити час на виконання навчального завдання, погіршення пам’яті та порушення сну чи важке засинання, говорять про те, що навчальна продуктивність, психологічний стан та психосоматичний фон студентів знаходиться на низькому рівні та потребує розробки рекомендацій щодо когнітивної реабілітації даної категорії здобувачів, враховуючи їх значне навчальне навантаження (вибірки склали студенти старших курсів). Низька та помірна фізична активність здобувачів вищої освіти старших курсів можливо є тим тригером, який посилює ознаки пост-COVID-19 синдрому і потребує розробки рекомендацій щодо фізичної реабілітації даної категорії перехворівших. Здобувачам, які відчувають слабкість, підвищену стомлюваність, зниження працездатності, порушення сну та нестійкість настрою, необхідно переглянути організацію навчального процесу в умовах дистанційного навчання та внести зміни до способу життя. The SARS-CoV-2 pandemic has left a profound impact not only on the physical health of humanity but also on neurological, social, and ecological well-being. Neurological and psychological disorders resulting from the pandemic have negatively affected the quality of learning and significantly worsened learning outcomes among students in higher education institutions. The purpose of this study is to compare the prevalence and evaluate the symptoms of post-COVID syndrome, and to identify their impact on the quality of education among senior students in two higher educational institutions: Poltava State Medical University and Poltava National Pedagogical University named after V.G. Korolenko. It has been observed that damage to the nervous system and the simultaneous appearance of a combination of symptoms including headache, memory impairment, insomnia, anxiety, unmotivated weakness, and excessive fatigue are significantly high among students of both universities. The aforementioned complaints, along with the need for increased time to complete educational tasks postillness, memory impairment, and sleep disturbances, indicate that the academic performance, psychological state, and psychosomatic background of students are at a low level. Therefore, it is essential to develop recommendations for cognitive rehabilitation tailored to this group of students, considering their significant educational workload (samples were collected from senior students). Moreover, the low and moderate physical activity levels of senior students in higher education may exacerbate symptoms of post-COVID-19 syndrome, necessitating the development of recommendations for physical rehabilitation. Students experiencing weakness, increased fatigue, reduced work capacity, sleep disturbances, and mood instability should consider reviewing the organization of the educational process, especially in distance learning conditions, and making lifestyle changes accordingly. Therefore, thoroughly elaborated healthcare recommendations and rehabilitation measures to enhance the quality of the educational process should be implemented into healthcare practice.
Гастроінтестинальна стромальна пухлина шлунку з дефіцитом сукцинатдегідрогенази В: клінічний випадок
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Іванова, Галина Олегівна; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivanova, G. O.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Horodova-Andrieieva, T. V.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A.
Гатроінтестинальна стромальна пухлина шлунково – кишкового тракту – мезенхімальна пухлина шлунково – кишкового тракту, яка являє собою гетерогенну групу c-Kit позитивних мезенхімальних (стромальних чи сполучнотканинних) пухлин. Основна роль в їх розвитку є мутація протоонкогена c-Kit з послідуючими структурними змінами трансмембранного тирозинкіназного рецепто-ра ІІІ типу (Kit), який відповідає за мітотичну активність та диференціювання клітин. Активація Kit-рецептора клітин пухлини визначається експресією імуногістохімічного маркеру CD 117 (протеїн тирозинкіназного рецептору). 80 – 90% GIST являється CD 117 позитивними. Метою нашого дослідження було удосконалення діагностики та лікування гастроінтестинальних стромальних пухлин шлунково – кишкового тракту. Наведений клінічний випадок показує, що специфічних та конкретних симптомів, які притаманні гастроінтестинальній стромальній пухлині шлунково – кишкового тракту немає та тільки проведене радикальне оперативне лікування дає можливість встановити вірний діагноз. У зв’язку з розміщенням пухлини пілоричного відділу шлунку в підслизовому шарі можливості провести достовірної біопсії під час відеоезофагогастродуоденоскопії не було, так як слизова оболонка шлунку над утворенням була не змінена. Таким чином, основним мето-дом діагностики та лікування у наведеної хворої стала операція з радикальним видаленням пухлини та проведенням патогістологічного та імуногістохімічного дослідження, яке показало наявність гастроінтестинальної стромальної пухлини шлунку з дефіцитом сукцинатдегідрогенази В. 80% випадків виникнення GIST основним пусковим механізмом є дефіцит сукцинатдегідрогенази. Дефіцит сукцинатдегідрогенази призводить до порушення циклу Кребса, внаслідок чого накопичується надлишок сукцинату – онкометаболіта, який активує канцерогенез. Це пухлини з специфічним клінічним перебігом, прогнозом та чутливістю до таргетної терапії. Причинами дефіциту сукцинат-дегідрогенази є як мутації, так й епігеномні порушення. І мутації генів, і епігеномні порушення будь-якої із субодиниць сукуцинатдегідрогенази завжди проявляються втратою експресії саме субодиниці В. Gastrointestinal stromal tumors (GISTs) are mesenchymal tumors found in the gastrointestinal tract, constituting a diverse group of c-Kit positive mesenchymal (stromal or connective tissue) tumors. Their development is primarily associated with mutations in the c-Kit proto-oncogene, leading to structural alterations in the type III transmembrane tyrosine kinase receptor (Kit). This receptor is crucial for regulating mitotic activity and cell differentiation. The activation of the Kit-receptor in tumor cells is identified through the expression of the immunohistochemical marker CD 117 (tyrosine kinase receptor protein), with approximately 80-90% of GISTs testing positive for CD 117.The objective of our study is to improve the diagnosis and treatment of gastrointestinal stromal tumors.The clinical case underscores the challenge of diagnosing gastrointestinal stromal tumors (GISTs) due to the absence of specific and definitive symptoms. In this instance, only radical surgical intervention facilitated an accurate diagnosis. Given the location of the tumor in the pyloric part of the gastric submucosal layer, a reliable biopsy during video esophagogastroduodenoscopy was unfeasible, as the gastric mucosa above the tumor appeared unaffected. Consequently, surgery with complete tumor excision and subsequent pathohistological and immunohistochemical analysis emerged as the primary diagnostic and therapeutic approach. These investigations confirmed the presence of a gastrointestinal stromal tumor of the stomach with succinate dehydrogenase B deficiency.In approximately 80% of GIST cases, succinate dehydrogenase deficiency plays a pivotal role. The absence of succinate dehydrogenase disrupts the Krebs cycle, leading to an accumulation of succinate, an oncometabolite that fuels carcinogenesis. Such tumors exhibit distinctive clinical characteristics, prognostic outcomes, and responsiveness to targeted therapies. Succinate dehydrogenase deficiency can arise from mutations or epigenomic alterations affecting gene expression. Notably, mutations or epigenomic disruptions in any succinate dehydrogenase subunit inevitably result in the loss of subunit B expression.
Антеградні методи біліарної декомпресії при пухлинній обструкції жовчовивідних шляхів
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Іванова, Галина Олегівна; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Ivanova, G. O.
Черезшкірне черезпечінкове ендоскопічне втручання під контролем ультразвуку є досить важли-вим методом для вирішення питання механічної жовтяниці. Цей спосіб відновлення відтоку жовчі дозволяє вирішити ряд лікувально-діагностичних завдань з мінімальною травматизацією та невеликою кількістю ускладнень в порівнянні із традиційними (відкритими) хірургічними методами лікування. Найчастіше антеградна холангіостомія застосовується в онкологічній практиці, де різноманіття клінічних ситуацій визначає показання до виконання цього втручання в різних варіантах та з різною метою. За даними світової літератури, на даний момент, накопичений достатній досвід черезшкірних технологій, відпрацьовано їх застосування в клінічній практиці, що дозволяє визнати їх, до певної міри, рутинними. Метою даної роботи була оптимізація біліарної декомпресії у хворих з пухлинною обструкцією жовчовивідних шляхів, удосконалення профілактики ускладнень, покращення безпосередніх результатів лікування та якості життя даної категорії хворих. Дослідження було проведено на вивчені результатів обстеження та хірургічного лікування 64 хворих із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу, які перебували на лікуванні у хірургічних стаціонарах з 2017 по 2023 р., та яким були виконані антеградні біліодренуючі операції. Всім 64 пацієнтам з метою біліарної декомпресії вдалося успішно виконати черезшкірно черезпечінкову холангіостомію та стентування жовчних протоків під ультразвуковим контролем. Виконання черезшкірно черезпечінкових ендоскопічних втручань в даний час є ефективним та найбільш розповсюдженим методом біліарної декомпресії при пухлинній обструкції жовчних шляхів. Використання черезшкірно черезпечінкових способів відведення жовчі, особливо при злоякісних пухлинах, супроводжується достатньо малою кількістю ускладнень та летальних випадків. Percutaneous transhepatic endoscopic ultrasound-guided intervention is a crucial method for addressing mechanical jaundice. This technique for restoring bile outflow enables the resolution of several medical and diagnostic issues with minimal invasiveness and fewer complications compared to traditional open surgical treatments. Most often, antegrade cholangiostomy is used in oncological practice, where the variety of clinical situations determines the indications for performing this intervention in different variants and with different goals. According to the world literature, at the moment, sufficient experience of transdermal technologies has been accumulated, their application in clinical practice has been worked out, which allows to recognize them, to a certain extent, as routine.The purpose of this work is to optimize biliary decompression in patients with tumor obstruction of the biliary tract, to improve the prevention of complications, to enhance the immediate results of treatment and the quality of life for this group of population.The study analyzed the examination and surgical treatment outcomes of 64 patients with tumor-related mechanical jaundice treated in surgical hospitals from 2017 to 2023. All patients underwent antegrade biliary drainage procedures, specifically percutaneous transhepatic cholangiostomy and bile duct stenting under ultrasound guidance, to achieve biliary decompression.Percutaneous transhepatic endoscopic interventions have become the primary method for biliary decompression in cases of bile duct obstruction due to tumors. These procedures, particularly for malignant tumors, are associated with relatively few complications and low mortality rates.

Переглянути

Перегляд Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2024 за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування